ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Берназюк Ян Олександрович

УДК 336.71:35.072.8

БАНКИ ЯК СУБ’ЄКТИ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІДНОСИН

Спеціальність 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Ірпінь – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Науково-дослідному інституті фінансового права Національної академії державної податкової служби України.

Науковий керівник –

Офіційні опоненти –

Провідна установа –

доктор юридичних наук, професор,

академік Академії правових наук України

Воронова Лідія Костянтинівна,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, професор кафедри конституційного та адміністративного права

доктор юридичних наук, професор

Селіванов Анатолій Олександрович,

постійний представник Верховної Ради України в Конституційному Суді України

кандидат юридичних наук, доцент

Заверуха Ірина Богданівна,

Львівський національний університет

імені Івана Франка,

доцент кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права

Одеська національна юридична академія

(м. Одеса), кафедра адміністративного та фінансового права

Захист відбудеться “ 24 ” грудня 2004 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 27.855.02 в Національній академії державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, 53.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної академії державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Карла Маркса, 31.

Автореферат розісланий “ 23 ” листопада 2004 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.Г. Забарний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження обумовлюється суттєвим зростанням ролі банківських установ на сучасному етапі розвитку економіки України, їх участю у фінансовій діяльності держави та впливом на підприємницьку діяльність усіх суб’єктів господарювання.

Тема дисертаційного дослідження вибрана з урахуванням того, що ефективність функціонування податкової системи України багато в чому визначається рівнем створення відповідної правової системи. ЇЇ вдосконалення неможливе без глибокого та всебічного аналізу статусу банків як суб’єктів податкових правовідносин та детальної регламентації їх участі в цих відносинах. Створення досконалого законодавства, яке визначає податкову правосуб’єктність банківських установ, є запорукою належного управління економікою, побудови сучасної податкової системи та формування правової держави.

Податково-правовий статус банків є однією з основних категорій податкового права, як підгалузі фінансового права. Від його сутності, змісту і правового регулювання залежить ефективність реалізації значної кількості податкових норм.

Дослідження проблеми податкового регулювання банківської діяльності містить у собі аналіз діючої практики оподатковування банків, а також вивчення впливу податків на їх роботу. Актуальність даних питань викликана недостатньою науковою розробленістю податкового аспекту регулювання діяльності банків і зумовленою цим суперечливістю думок, оцінок та пропозицій, висловлюваних щодо діючої системи податкових правовідносин держави з банківським сектором.

Не дивлячись на досить велику наукову і практичну цінність, вивченню питань податково-правового статусу банків представниками юридичної науки не приділялося належної уваги. На даний час в Україні немає жодного дисертаційного дослідження або монографічної роботи, спеціально присвяченій даній проблемі. Відсутній загальний комплексний аналіз теоретичних проблем, пов’язаних із податковою правосуб’єктністю банківських установ. В окремих напрямках сформовані спірні судження та висновки. Цим і пояснюється вибір теми дослідження, її актуальність та значення.

Теоретичну основу роботи склали праці С. С. Алексєєва, С. М. Братуся, С. А. Комарова, М. Н. Марченко, Р. Й. Халфіної, Г. Ф. Шершеневича, які присвячені проблемам предмета і методам правового регулювання, суб’єктам права, теорії правовідносин, що являють собою основу будь-якого дослідження у сфері права. Тема, яка розглядається, пов’язана із загальними проблемами фінансового права. Значний внесок у розробку даних питань внесли праці Д. А. Бекерської, Л. К. Воронової, О. Н. Горбунової, О. Ю. Грачової, М. В. Карасєвої, М. П. Кучерявенка, П. С. Пацурківського, Ю. А. Ровінського, Л. А. Савченко, Н. І. Хімічевої.

Серед українських дослідників, які займалися питаннями оподаткування, та праці яких були використані при написанні дисертації, слід виділити Р. О. Гаврилюк, Л. А. Клюско, Т. Є. Кушнарьову, М. О. Перепелицю, Н. Ю. Пришву, О. В. Щербанюк. До аналізу банківської діяльності у сфері оподаткування зверталися у своїх дослідженнях Н. В. Агафонова, А. В. Бризгалін, Л. І. Гончаренко, Л. Г. Єфімова, І. Б. Заверуха, В. Л. Кротюк, О. П. Орлюк, О. О. Поляк, В. В. Попов, А. О. Селіванов, Г. А. Тосунян, О. Є. Щербакова.

Праці зазначених вчених склали науково-теоретичну основу дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена Вченою радою Національної академії державної податкової служби України 27.03.2003 року (протокол № 8). Дисертаційне дослідження виконане як частина загального плану роботи Науково-дослідного інституту фінансового права Національної академії державної податкової служби України. В окремих аспектах вона пов’язана з темою: “Методичні основи та концепція організації планування податкових надходжень” (номер державної реєстрації 0103V007532). Обраний напрямок дослідження знаходить своє підтвердження в указі Президента України “Про Основні напрямки соціальної політики на період до 2004 року” від 24.05.2000 року № 717/2000.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у проведенні комплексного вивчення відносин у податковій сфері, де одним із суб’єктів виступає банківська установа, розв’язанні правових колізій, які виникають на практиці, а також у формуванні пропозицій для вдосконалення законодавства із зазначеної проблематики.

Відповідно до поставленої мети дослідження зроблена спроба вирішити наступні завдання:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у процесі оподаткування банківських установ та виконання ними публічно-правових функцій у сфері податкових правовідносин, що регулюються Конституцією України, Законами України “Про банки і банківську діяльність”, “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про податок на додану вартість”, “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, “Про систему оподаткування”, “Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб”, указами Президента України, постановами Правління Національного банку України, наказами Державної податкової адміністрації України та іншими нормативними актами органів державної влади і управління.

Предметом дослідження виступають теоретичні та практичні проблеми участі банків у податкових правовідносинах.

Методи дослідження. У дисертації використовуються різні методи пізнання дійсності. Головним серед них є діалектико-матеріалістичний метод, який передбачає розгляд усіх явищ у їх взаємозв’язку та єдності, розвитку і взаємному впливі. Він дозволив дослідити зміст і правові форми участі банків у податкових правовідносинах, а також пов’язані з цим проблеми. Розмежування сфери фінансово-правового та цивільно-правового регулювання банківської діяльності здійснювалося за допомогою методу системного аналізу. Використовуючи історичний метод, досліджувалися вітчизняний та зарубіжний досвід правової науки, відображений у науковій літературі. За допомогою формально-догматичного (спеціально-юридичного) методу здійснювалося тлумачення правових норм, що використовуються при правовому регулюванні оподаткування банків та їх участі у забезпеченні ефективного функціонування податкової системи. З використанням методу логічного аналізу вивчалась і формулювалась модель відносин між суб’єктами, які беруть участь у податкових правовідносинах разом з банківськими установами. Позитивну роль відіграли методи звернення до інших юридичних наук, статистичної обробки емпіричного досвіду. Кожен з використаних методів, підходів у конкретному випадку брався не ізольовано, а в поєднані з іншими.

Наукова новизна одержаних результатів полягає, як у способі постановки завдань, так і в ступені обґрунтування підсумкових результатів дослідження. Вона також зумовлена тим, що дисертація є першим в українській правовій літературі комплексним, узагальненим монографічним дослідженням проблем статусу банків як суб’єктів податкових правовідносин. У даній роботі обґрунтовано ряд нових в теоретичному плані та важливих для практики понять, положень і висновків.

Наукова новизна знаходить своє вираження в наступних основних результатах дисертаційного дослідження:

вперше

-

-

-

-

-

-

-

-

дістали подальшого розвитку

-

-

-

-

уточнено

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів. Положення дисертації можуть бути використані у процесі підготовки відповідних розділів підручників, навчальних посібників з курсу “Фінансове право” та спецкурсів “Основи правового статусу фінансових установ”, “Оподаткування фінансових установ”, а також у практичній діяльності Національного банку України, органів державної податкової служби України, у правозастосовній діяльності судів. Пропозиції щодо вдосконалення законодавства будуть корисними при підготовці Податкового кодексу України та внесенні змін до діючих законодавчих актів. Теоретичні висновки і положення можуть використовуватись у подальших наукових розробках та дослідженнях. Враховуючи те, що питання оподаткування банківських установ знаходиться на межі економічної науки, деякі ідеї, викладені в роботі, представлятимуть інтерес для дослідників у сфері економіки. Зібраний у дисертаційному дослідженні матеріал буде цікавим для працівників банківських установ та всіх платників податків. Окремі пропозиції автора вже знайшли своє впровадження в практичній діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (довідка від 22.03.04 № 09-482), ВАТ “Всеукраїнський Акціонерний Банк “Вабанк” (довідка від 22.03.04 № 03-911) та Науково-дослідного інституту фінансового права Національної академії ДПС України (довідка від 14.06.04 № 68).

Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана і обговорена в Науково-дослідному інституті фінансового права Національної академії державної податкової служби України. Окремі положення дослідження доповідалися автором на науково-практичних конференціях “Банківська діяльність і право” (2000, м. Київ), “Фінансово-правова доктрина постсоціалістичних держав” (2003, м. Чернівці), “Бюджетно-податкова політика: теорія, практика, проблеми” (2003, м. Ірпінь).

Публікації. Основні положення дисертації викладені в семи наукових одноосібних авторських публікаціях у збірниках наукових праць та журналах, шість з яких входять до переліку фахових видань, затвердженого Вищою атестаційною комісією України.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, які поділяються на десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел – 524 найменування. Загальний обсяг дисертації – 215 сторінок, з яких 170 – основний текст.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність дослідження, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначається мета, основні завдання, об’єкт та предмет дисертації, вказуються методологічні основи дослідження і дається їх характеристика, обґрунтовується наукова новизна одержаних результатів, висвітлюються наукові положення, що виносяться на захист, вказується практичне значення одержаних результатів, наводяться відомості про апробацію та публікації результатів дослідження, структуру і обсяг дисертації.

Розділ 1 “Загальна характеристика статусу банків як суб’єктів податкових правовідносин” складається із трьох підрозділів. В ньому досліджується сутність, поняття та зміст податкової правосуб’єктності банків, місце центрального банку держави у податкових правовідносинах.

Перший розділ починається з підрозділу 1.1. “Податково-правовий статус Національного банку України”, в якому обґрунтовано думку про те, що статус Національного банку України як суб’єкта податкових правовідносин має подвійну природу. З одного боку, центральний банк є органом державного управління до компетенції якого входить здійснення функцій, що складають зміст податкової діяльності держави, з іншого – він сам сплачує обов’язкові платежі до Державного бюджету України. На думку автора, компетенція Національного банку України при регулюванні поведінки суб’єктів податкових правовідносин полягає в тому, що він видає та відкликає ліцензії на здійснення банківських операцій, чим безпосередньо впливає на об’єм податкової правосуб’єктності банків, здійснює функції контролю за сплатою банківськими установами зборів до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, приймає обов’язкові для виконання підзаконні акти у сфері податкових правовідносин. Дисертант звертає увагу на ту обставину, що віднесення центрального банку до числа платників податків є невиправданим, оскільки це порушує принцип його економічної незалежності, перешкоджає належному виконанню ним загальнодержавних завдань, у тому числі, забезпечення економічної безпеки держави, та не відповідає світовій практиці вирішення даного питання.

У підрозділі 1.2. “Поняття податкової правосуб’єктності банків” надано визначення податкової правосуб’єктності банків, яка являє собою гарантовану державою властивість банків мати та набувати нових прав і обов’язків в податкових правовідносинах, а також відповідати за неправомірну реалізацію своїх прав або невиконання обов’язків, яка зумовлена специфікою банківської діяльності та здійсненням ними ряду публічно-правових функцій. Ця частина дисертації містить матеріал про характерні ознаки податкової правосуб’єктності банків та основні обставини, які впливають на її об’єм.

Підрозділ 1.3. “Участь банків у виконанні платниками податків конституційного обов’язку по сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів)” присвячений висвітленню питання участі банків у податкових (публічно–правових) відносинах, які виникають при виконанні платниками податків конституційного обов’язку щодо сплати податків і зборів до бюджетів та державних цільових фондів. Автор відзначає, що в цих правовідносинах існують два окремих обов’язки різних суб’єктів: платник податків зобов’язаний подати в банк платіжне доручення на сплату податку, банк – виконати таке доручення шляхом перерахування коштів до відповідного бюджету чи державного цільового фонду. День подання платником до установи банку належним чином оформленого розпорядження на перерахування податку до бюджету, за умови наявності на рахунку достатнього грошового залишку, є днем сплати податку. З цього моменту публічно-правові відносини між платником і державою трансформуються у правовідносини між банком і державою, де на банк законом покладено обов’язок забезпечити надходження податку на відповідний рахунок.

Закінчується перший розділ висновками, в яких зроблено узагальнення викладеного в підрозділах.

Розділ 2 “Правове регулювання оподаткування банків” складається з трьох підрозділів, які вміщують комплексне дослідження механізму сплати банками податків, зборів (обов’язкових платежів).

У підрозділі 2.1. “Роль податкового законодавства в регулюванні діяльності банків” зроблено акцент на вивчення впливу податків на роботу банківських установ. Так, дисертант приходить до висновку про те, що банківська діяльність підлягає оподаткуванню, яке здійснюється за особливими правилами. Це зумовлено виконанням банками специфічних операцій, залученням в цю діяльність коштів інших суб’єктів та встановленням державою для банків суворих економічних нормативів. Суттєві відмінності в механізмі оподаткування банків спостерігаються при сплаті ними податку на прибуток, податку на додану вартість, а також зборів до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початкового, регулярних та спеціальних). Серед особливостей оподаткування банківської діяльності за кордоном, автором виділяються наступні: доходи банків, отримані від інвестицій в державні та місцеві цінні папери повністю звільняються від сплати податків, для банківських установ існують альтернативні способи оподаткування, що надає їм право вибору оптимальної спеціалізації своєї діяльності, встановлення законодавством ряду країн для банків мінімального податкового платежу, розмір якого не залежить від суми отриманого доходу та підлягає обов’язковій сплаті. Для оптимізації збору податків та одночасного розвитку економіки, пропонується створити в Україні правове поле, в якому банкам було б вигідно надавати довгострокові кредити, а суб’єктам підприємницької діяльності – брати ці кредити для розширення виробництва та збільшення кількості нових робочих місць. Автором обґрунтовано позицію, відповідно до якої створення таких умов могло б відбутися в разі повного звільнення банків від сплати податку на прибуток, який вони отримують від надання довгострокових кредитів підприємствам, що працюють у сферах економіки, визначених державою пріоритетними. Введення запропонованих змін у механізм оподаткування банків не тільки не зменшить дохідну частину бюджету, але й навпаки, в перспективі повинно збільшити надходження обов’язкових платежів до державної скарбниці. Навіть якщо підприємство, яке одержало довгостроковий кредит, спочатку не буде отримувати великі прибутки, доходи в бюджети та державні цільові фонди надходитимуть за рахунок податку з доходів фізичних осіб, а також інших обов’язкових платежів, де базою оподаткування є фонд оплати праці. Крім того, в державі зменшаться виплати по безробіттю.

Підрозділ 2.2. “Особливості оподаткування банківської діяльності” є ключовим у даному розділі. В ньому здійснена спроба вирішити найскладніші питання, пов’язані із сплатою банками податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів. Автор пропонує конкретні шляхи вирішення, в тому числі з допомогою удосконалення чинного законодавства, проблемних ситуацій, які виникають при створенні банками страхових резервів під активні операції, залученні коштів на умовах субординованого боргу, наданні послуг податкового поручителя, задоволенні вимог кредитора за рахунок заставленого майна позичальників.

Завершує розділ другий підрозділ 2.3. “Банки як єдині платники збору до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб”. Він присвячений питанням участі банків у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб та сплатою ними відповідного збору, який згідно із статтею 14 Закону України “Про систему оподаткування” віднесений до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів). У цій частині роботи автор приходить до висновку, що створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стало прогресивним кроком України на шляху до інтеграції в Європейське співтовариство. Більшість країн світу, крім системи банківського нагляду та регулювання, створюють ще й систему страхування вкладів, якими передбачено застосування механізмів захисту депозитів. Гарантування вкладів має подвійне призначення, а саме, на мікрорівні воно покликане захищати вкладників, на макрорівні – мінімізувати негативний вплив можливої банківської кризи та сприяти зміцненню довіри населення до банківської системи. Досліджуючи законодавство, яке регулює участь банків у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб, автором зроблені певні пропозиції щодо його вдосконалення. По-перше, запропоновано закріпити обов’язковість членства відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб з розробленням такого механізму, при якому його внески не будуть змішуватися із внесками інших банків та не зможуть бути використані для виплати компенсацій вкладникам інших банків. По-друге, здійснена спроба вирішити проблему визначення переліку контролюючих органів за сплатою збору до Фонду, шляхом внесення відповідних змін до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Запропоновано в перелік державних цільових фондів, на які не поширюється контроль податкових органів, включити Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. На думку дисертанта, це дозволить Національному банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб незалежно від податкових органів здійснювати контроль за виконанням банківськими установами Закону України “Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб” та сплатою обов’язкового збору до даного Фонду.

Закінчується другий розділ висновками, що вміщують в собі узагальнення викладені в підрозділах.

При написанні розділу 3 “Значення банків у функціонуванні податкової системи”, який складається з чотирьох підрозділів, основною метою було дослідити роль банківських установ у забезпеченні ефективності роботи податкових органів та вивчити специфіку прав і обов’язків банків як осіб, що приймають активну участь у механізмі адміністрування податків в державі.

Третій розділ починається підрозділом 3.1. “Особливості податкового контролю та участь банків у його забезпеченні”. Він вміщує визначення податкового контролю, який виступає засобом належної реалізації податкової політики держави та забезпечення її економічної безпеки при формуванні централізованих грошових фондів за рахунок податкових надходжень. Дисертант звертає увагу на деякі важливі моменти участі банків у контрольно-податкових правовідносинах. Намагання держави максимально обмежити податкову сферу від протиправної поведінки, привело до ситуації, коли крім державних органів до системи суб’єктів податкового контролю включені інші особи. В даному випадку найбільш ефективним виявилося використання банківських установ. Банки завжди мали подвійний статус у відносинах з державою та платниками податків. З одного боку, банківські установи, як самостійні суб’єкти господарської діяльності, зобов’язані сплачувати обов’язкові платежі до бюджетів та державних цільових фондів, з іншого – виконувати функції податкового контролю, виступаючи проміжною ланкою між клієнтами (платниками податків) та бюджетом (податковими органами). Одним із проявів участі банків у податкових правовідносинах у якості суб’єктів контролю є виконання ними обов’язків по нагляду за дотриманням законодавства при відкритті та закритті рахунків платниками податків. Банківські установи зобов’язані перед проведенням операцій клієнтів по перерахуванню коштів на лоро рахунки перевіряти відсутність у них заборгованості за обов’язковими платежами перед бюджетами та державними цільовими фондами. З метою забезпечення повноти та своєчасності сплати податків і зборів на банківські установи покладено обов’язок надавати податковим органам інформацію про клієнтів, яка пов’язана з обчисленням та сплатою податкових платежів.

В підрозділі 3.2. “Правове регулювання виконання банками рішень податкових органів” сконцентровано увагу на обґрунтуванні того, що законодавство України не дозволяє банкам самостійно виконувати платіжні вимоги податкових органів на списання коштів. Принцип, який закладений в Законі України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” – активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов’язань виключно за рішенням суду, є непорушним і обов’язковим як для банків, так і для податкових органів. Тільки рішення (наказ) суду про стягнення з платника податків суми податкового боргу, подане до банку через органи Державної виконавчої служби, є підставою для списання коштів з рахунку цього платника. Безпосередньо одержані від податкових органів рішення повинні повертатися банківськими установами без виконання. Разом з тим, дисертант звертає увагу на те, що законодавство України зобов’язує банки виконувати рішення податкової міліції про зупинення видаткових операцій за рахунками платників податків, яке є одним з видів арешту активів та спрямоване на прискорення погашення податкового боргу.

Підрозділ 3.3. “Механізм реалізації податкового та вексельного поручительства” присвячений питанням надання законодавством України банкам додаткових прав у податкових правовідносинах, а саме, можливості виконання функцій податкового та вексельного поручителя. На думку автора, за договором податкової поруки банк-поручи-тель зобов’язується відповідати перед податковим органом (кредитором) за належне виконання платником по-датків (боржником), активи якого перебувають в податковій заставі, обов’язків із погашення податкового зобов’язання або податкового боргу. В цій частині дисертації здійснена спроба довести, що податкова порука є виключно фінансовою категорією. Від цивільно-правової поруки вона відрізняється регулюючим законодавством, кількістю сторін у договорі, вимогами до особи поручителя, формою та моментом набрання чинності договору, розміром відповідальності поручителя, характером зобов’язання поручителя, часовими межами виникнення забезпечуваного зобов’язання, підставами для примусового задоволення вимог кредитора, а також умовами припинення. Аналіз правової природи та економічного змісту податкової поруки вказує на те, що вона є ефективним механізмом покращення роботи всіх її сторін: податкового органу, платника податків та банку-поручителя. Для податкового органу договір податкової поруки розглядається як альтернативний спосіб забезпечення погашення податкової заборгованості платника податків. Практично відразу після укладення такого договору поручитель сплачує за платника заборгованість по обов’язковим платежам, а отже, виконується дохідна частина бюджету. Податкова порука також вигідна і для платника податків, оскільки існування податкової застави, яка поширюється на всі його види ак-тивів, не дозволяє повною мірою займатися підприємницькою діяльністю та може призвести до цілого ряду негативних наслідків (штраф, пеня, продаж активів тощо). Щодо банку, то для нього податкове поручительство є однією із форм кредитування. За такі послуги він звичайно буде нараховувати (у вигляді вина-городи за договором поруки) певні відсотки річних, а отже, отримувати прибуток.

Останнім параграфом третього розділу дисертаційної роботи є підрозділ 3.4. “Надання банками послуг податкових агентів”. На підставі проведеного дослідження, в ньому зроблено висновок про те, що наділення фізичних і юридичних осіб (податкових агентів) правом здійснювати позасудове обмеження права власності викликано неможливістю або відносною складністю здійснення з боку державних органів поточного контролю за правильністю і своєчасністю виконання окремими категоріями платників податків обов’язків по сплаті податків і зборів. Як зазначено в дисертації, законодавство передбачає для банків не тільки додаткові обов’язки, пов’язані з виконанням повноважень податкових агентів, воно також зобов’язує банківські установи здійснювати контрольні функції, а саме, перевіряти всі платіжні доручення, які передбачають виплату доходів фізичним особам, на наявність сплати відповідного податку.

Закінчується третій розділ короткими висновками, які підсумовують викладене в кожному з підрозділів.

У “Висновках” зроблений загальний підсумок найбільш вагомих наукових і практичних результатів дослідження, сформульовано основні положення, що складають зміст дисертаційної роботи, викладено конкретні пропозиції для удосконалення законодавства, які повинні забезпечити більш дієвий механізм залучення банківських установ у податкову сферу. Найважливішими серед них є наступні:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

АНОТАЦІЯ

Берназюк Я. О. Банки як суб’єкти податкових правовідносин. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Науково-дослідний інститут фінансового права Національної академії державної податкової служби України, Ірпінь, 2004.

У дисертації на основі досягнень юридичної науки, узагальнень правозастосовної практики та аналізу чинного законодавства України проведено комплексне дослідження участі банків у податкових правовідносинах.

Автором розкрито специфіку податково-правового статусу Національного банку України та податкової правосуб’єктності банків, досліджено особливості механізму оподаткування банківських установ, встановлено спільні та відмінні риси податкової і цивільної поруки, вивчено механізм виконання банківськими установами рішень податкових органів, вирішено ряд проблем, пов’язаних із сплатою банківськими установами зборів до Фонду гарнтування вкладів фізичних осіб.

Робота вміщує характеристику значення банків для забезпечення ефективного функціонування податкової системи держави, а також порядок їх залучення у сферу контрольно-податкових правовідносин. Дисертаційне дослідження охоплює спірні питання, що виникають у діяльності банків як платників податків, так і органів, які сприяють сплаті податкових платежів, та містить відповідні практичні рекомендації законодавцю та правозастосовним органам.

Ключові слова: податково-правовий статус центрального банку, податкова правосуб’єктність банків, момент сплати податку, оподаткування банків, контрольно-податкові відносини за участю банків, банк-поручитель.

АННОТАЦИЯ

Берназюк Я. О. Банки как субъекты налоговых правоотношений. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – теория управления; административное право и процесс; финансовое право; информационное право. – Научно-исследовательский институт финансового права Национальной академии государственной налоговой службы Украины, Ирпень, 2004.

В диссертации на основании учета достижений юридической науки, обобщений правоприменительной практики и анализа действующего законодательства Украины проведено комплексное исследование участия банков в налоговых правоотношениях.

Автором сделана попытка раскрыть специфику налогово-правового статуса Национального банка Украины и налоговой правосубъектности банков, исследовать особенности механизма налогообложения банковских учреждений. Робота содержит характеристику значения банков для обеспечения эффективного функционирования налоговой системы государства, а также порядок их привлечения в сферу контрольно-налоговых правоотношений. Диссертационное исследование содержит спорные вопросы, возникающие в деятельности банков, как плательщиков налогов, так и органов, которые содействуют уплате налоговых платежей, и содержит соответствующие практические рекомендации законодателю и правоприменительным органам.

Автор раскрывает порядок исполнения банками решений налоговых органов о списании средств со счетов плательщиков налогов и решений об аресте активов. Значительная часть работы посвящена вопросам, касающимся участия банковских учреждений в правоотношения по исполнению конституционной обязанности каждого платить, установленные законом, налоги и сборы.

В диссертации поднимается проблема налогообложения банков, в части уплаты ими сбора в Фонд гарантирования вкладов физических лиц, а также рассматривается значение этого сбора для банковской системы Украины.

Диссертант исследует особенности налогового поручительства, отличительные черты ее от гражданско-правового поручительства. При этом приведены недостатки законодательного регулирования и предлагаются конкретные пути совершенствования этого института финансового права.

Ключевые слова: налогово-правовой статус центрального банка, налоговая правосубъектность банков, момент уплаты налога, налогообложение банков, контрольно-налоговые отношения при участии банков, банк-поручитель.

ANNOTATION

Bernaziuk Yan “Banks as subjects of legal relations of taxation” – Manuscript.

Thesis for achieving the scientific degree of a candidate of legal sciences, specialty 12.00.07 – theory of management; administrative laws and procedures; financial laws; information laws. – Institute of Sciences and Research of Financial Law at the National Academy of State Tax Service of Ukraine, Irpin-city, 2004.

In the thesis on the grounds of legal sciences’ achievements, of the generalization of legal practice, of analysis of current legislation of Ukraine, the complex research of the banks participation in the legal relations of taxation was made by the author.

The author made an attempt of investigation of legal and taxation conditions of National bank of Ukraine and tax juridical personality of banks, of investigation of particularities of banking institutions’ taxation. The thesis includes the