ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ІВАНА ФРАНКА

ЧЕРКАС НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК – 811.11’373’38’42:821.111(73) “1951/1984”– 97.09

МОВНО-СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ ВІДОБРАЖЕННЯ БІБЛІЙНИХ

МОТИВІВ У ПОВОЄННОМУ АМЕРИКАНСЬКОМУ РОМАНІ

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

ЛЬВІВ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі англійської філології Львівського національного університету імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України.

Наукові керівники: кандидат філологічних наук, доцент

Авраменко Світлана Ридівна,

Львівський національний університет

імені Івана Франка, доцент кафедри англійської філології

кандидат філологічних наук, доцент

Буйницька Тетяна Олексіївна,

Львівський національний університет імені Івана Франка,

доцент кафедри німецької філології

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Кухаренко Валерія Андріївна,

Одеський національний університет імені Іллі Ілліча Мечникова,

професор кафедри лексикології та стилістики англійської мови

кандидат філологічних наук, доцент

Максимук Валентина Максимівна,

Львівський національний університет імені Івана Франка,

доцент кафедри іноземних мов для гуманітарних факультетів

Провідна установа: Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича,

кафедра германського, загального та порівняльного

мовознавства, Міністерства освіти і науки України, м. Чернівці

Захист відбудеться 26 січня 2005 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.15 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1.

Із дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розісланий 24 грудня 2004 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Шпак О.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Тривалий час культура християнського світу звернена до Біблії, яка є джерелом моральних, духовних та етичних істин і настанов. Сентенції з Біблії часто вживаються з метою аргументації суджень авторів художніх творів. Біблійні висловлювання можна вважати прецедентними текстами, які є готовими інтелектуально-емоційними блоками, стереотипами, зразками, і вживаються як інструмент, що полегшує і прискорює здійснення переходу мовної особистості із “фактологічного” контексту думки на “ментальний” і навпаки. Отже, біблеїзми є такими мовними одиницями, які формують образну християнську картину світу.

Мова Біблії як джерело релігійно-поетичної символіки, афористики, експресивної риторики та ідіоматики в американській літературі у вітчизняній науці ще недостатньо досліджена. До цього часу не існує єдиної думки щодо терміна біблеїзм. В англомовній літературі групу цих одиниць уперше виділив для дослідження С. Стоффел. Головним чином його інтерес обмежувався питанням етимології біблійних фразеологічних зворотів. Пізніше список зворотів біблійного походження доповнив О. Єсперсен. Найповніше біблеїзми як окремий клас виділив Л.П. Сміт, який намагався встановити тематичні групи фразеологізмів на основі їх змінних прототипів. Дослідник так само, як і його попередники, тільки обмежився констатацією наявності в складі фразеології англійської мови цієї групи одиниць, не поставивши перед собою завдання розгляду їх специфіки.

На початку лінгвістичного шляху дослідження біблійного матеріалу в англійській мові вся множина біблеїзмів зводилася до форм, зафіксованих у Біблії короля Якова (1611). Щоденне використання цього твору у сфері богослужіння, читання його багатьма прошарками населення, вживання різних фактів із нього (лексичних і фразеологічних) у художній літературі та побуті визначили провідну роль Біблії у збагаченні, розвитку та вдосконаленні англійської літературної мови. Таким чином, від самого початку, виступаючи як частина англійської літературно-художньої традиції, біблеїзми стали об’єктом уваги англомовних дослідників, предметом особливого зацікавлення яких є проблема впливу Біблії на англійську та американську літературу. Закладені традиції філологічного вивчення біблеїзмів в англійській лінгвістиці на сьогодні зводяться до проблеми дослідження біблійних алюзій (J.F. Ditsky, M. Shockley, J.E. Tierney та ін.). Алюзивне вживання біблійних власних назв і їхнє функціонування розглядають у своїх працях M.E. Mac Andrew, M. Garsiel, O.P. Hinkle, N.J. Jacobs, K. Malone, G.P. Smith. Вартими особливої уваги є наукові розвідки R.A. Brower, O. Durrani, J. De Weever. У них увага зосереджена на лінгвістичній природі та функціонуванні біблійної алюзії, на збагаченні нею смислової структури художнього тексту.

Фразеологічні та лексичні біблеїзми як об’єкт дослідження в англійській, німецькій, українській, російській мовах привертають увагу багатьох лінгвістів (А.К. Біріха, В.Г. Гака, І.Б. Дубровської, О.В. Куніна, О.М. Лисенка, Й.Матешича, О.В. Сафронової, Е.М. Солодухо, О.Д. Солошенка, І. Харазінської, І.С. Хостай, O.Jespersen, L. Smith, C. Stoffel та ін.). Філологічні розробки теорії біблеїзмів у працях дослідників здебільшого пов’язані із різними аспектами фразотворчих процесів (А. Біріх, О.В. Кунін, О.М. Лисенко, І. Матешич, Л.І. Степанова та ін.), етимологією окремих біблійних виразів (С.С. Волков, Є.В. Кузнецова, Л.В.Полубиченко, В.Л. Смірнов, С.Г. Шулежкова та ін.), діахронічним вивченням біблеїзмів та їх класифікацією (А. Біріх, Ю.А. Гвоздарєв, К.Н. Дубровіна, І.Б.Дубровська, О.В. Кунін, Й. Матешич, О.В. Сафронова, Е.М. Солодухо), функціонуванням цих одиниць у творах художньої літератури (Є.М. Верещагін, В.М. Мокієнко, О.І. Трофімкіна, В.І. Хазан, І. Харазінська, І.С. Хостай, І.О.Шмелькова), лінгвістичними питаннями перекладу (Т.А. Малютіна). Проте поза увагою науковців залишається функціонування біблеїзмів як мовностилістичних засобів із метою відображення біблійних мотивів на матеріалі повоєнного американського роману. Вже з самого початку становлення американської літератури однією з її суттєвих рис була велика пристрасть до аналогій та ремінісценцій зі Старого та Нового Заповіту. Однак у ранній американській літературі використання біблійного матеріалу обмежувалося жорсткими рамками кальвіністської догми. Звертання до біблійних сюжетів, персонажів, подій, фактів у повоєнних американських романах свідчить про якісне поглиблення цього процесу.

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлено значною мовностилістичною питомою вагою біблійних лексичних, фразеологічних одиниць та цитат у художніх текстах на всіх рівнях їх структурно-семантичної організації та загальною спрямованістю сучасної лінгвістики на опис семантичної, структурної та функціональної сторін конкретних розрядів фразеологічних біблеїзмів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри англійської філології Львівського національного університету імені Івана Франка. Дисертацію виконано в межах теми “Лінгвостилістичне дослідження текстів різних функціональних стилів англійської мови та проблеми лінгвістики тексту” (шифр 41К, номер державної реєстрації 0103U001080), яка розробляється на факультеті іноземних мов. Тема дисертаційного дослідження була затверджена на засіданні Вченої ради Львівського національного університету імені Івана Франка 28 квітня 1999 року (протокол № 1/4).

Мета і завдання дослідження. Основна мета роботи – шляхом комплексного аналізу визначити, яким чином біблеїзми як мовностилістичні засоби виконують функцію алюзивності, сприяють відображенню біблійних мотивів у художньому тексті. Досягнення цієї мети передбачає такі завдання:

- конкретизувати термін “біблеїзм” та розмежувати види біблеїзмів;

- визначити природу біблійної алюзії та її вплив на розгортання теми як основного стилістичного засобу відображення біблійних мотивів у повоєнному американському романі;

- з’ясувати спільне та відмінне у створенні алюзивного контексту різними видами біблеїзмів;

- встановити функції домінантних та локалізованих біблійних алюзій у художньому тексті;

- виявити такі додаткові стилістичні функції біблеїзмів, як емотивна, експресивно-оцінна, функція створення підтексту, створення комічного ефекту, що виникають у тексті завдяки конотативному прирощенню смислу;

- проаналізувати прагматичну дію біблеїзмів, що відображається у формуванні у реципієнта оцінки дій та характерів персонажів тексту-приймача на основі зіставлення з канонічними героями тексту-джерела – Біблії.

Об’єктом дослідження є однолексемні та полілексемні біблеїзми, до яких зараховано лексичні, фразеологічні одиниці та цитати.

Предметом дослідження є мовностилістичні та прагматико-функціональні особливості використання біблеїзмів у створенні художніх образів та формуванні авторської точки зору.

Матеріалом дослідження слугували 359 біблеїзмів, вибраних із таких повоєнних американських романів, як “Бог знає” Дж. Хеллера – J. Heller, God Knows (1984), “Син ранку” Дж.К. Оутс – J.C. Oates, Son of the Morning (1978), “Понтій Пілат” П. Маєра – P. Maier, Pontius Pilate (1968), “Сповідь Нета Тернера” У. Стайрона – W. Styron, The Confessions of Nat Turner (1968), “Несамовиті виходять переможцями” Ф. О’Коннор – F. O’Connor, The Violent Bear It Away (1960), “Мойсей і десять заповідей” П. Ілтона та М. Робертса – P. Ilton, M. Roberts, Moses and the Ten Commandments (1956), “Мудра кров” Ф. О’Коннор – F. O’Connor, Wise Blood (1952), та “Лягай у темряву” У. Стайрона – W. Styron, Lie down in Darkness (1951). Загальна кількість фактичного матеріалу дослідження становить дві з половиною тисячі сторінок.

Методи дослідження: дескриптивний – для аналізу мовностилістичних та прагматико-функціональних особливостей біблеїзмів; порівняльний – для виведення загального та індивідуально-авторського фонду художньо вживаних біблеїзмів; функціональний метод використано для дослідження стилістичних особливостей біблеїзмів у художньому тексті-приймачі.

Крім того, використані кількісні підрахунки для визначення частотності вживання фразеологічних біблеїзмів у романах.

Наукова новизна результатів дослідження полягає у розкритті текстоформуючої властивості біблійної алюзії, яка інтегрує елементи тексту, відтворює наскрізні текстові концепти зради, братовбивства, родинної помсти та сприяє створенню вертикального контексту, який є семантико-функціональною категорією художнього твору, що акумулює у своїй структурі екстратекстову інформацію – культурну і загальнокультурну, – котрій притаманний імпліцитний спосіб вираження змісту та у детальному розгляді алюзивних одиниць як компонентів імпліцитного сектору семантичної структури тексту.

Теоретичне значення роботи полягає у вдосконаленні типологічного розподілу класів біблеїзмів, які виступають домінантними та локалізованими алюзіями у текстах повоєнних американських романів, у розширенні теорії вертикального контексту, деталізації теорії ономастики та розвитку теорії глибинного змісту художнього твору, що відображається у доповненні конотативними відомостями предметно-логічних ланцюгів номінативного рівня за допомогою вербально не вираженої інформації.

Практична цінність роботи визначається можливістю використання її результатів і положень у курсах зі стилістики англійської мови (розділ “Стилістика тексту”), лексикології (розділ “Лексичні одиниці біблійного походження”), теорії і практики перекладу, під час розробки спецкурсів із лінгвістики тексту й інтерпретації художнього тексту (“Інтерпретація біблійних алюзій у повоєнному американському романі”, “Стилістична функція біблійної алюзії в американському романі повоєнного періоду”), а також на заняттях з аналітичного читання на старших курсах факультету іноземних мов університету. Результати дослідження можуть бути основою для поглибленого вивчення функціональних особливостей біблійної алюзії в інших англомовних текстах.

Положення, що виносяться на захист:

1. Термін біблеїзм не обмежується фразеологічними одиницями біблійного походження. Він об’єднує різнохарактерні лексеми: топоніми (гідроніми, ойконіми, ороніми), антропоніми, а також цитати, джерелом яких є Біблія.

2. Основною стилістичною функцією біблеїзмів у художньому тексті є алюзивна, головними способами реалізації якої є номінація та цитація. У номінативній біблійній алюзії денотат може бути біблійними фактом чи особою, а репрезентантами виступають лексеми або словосполучення непредикативного характеру. У цитатній біблійній алюзії репрезентантом здебільшого є речення.

3. Біблійна алюзія розглядається як елемент вертикального контексту і не обмежується рамками стилістичного прийому. Її можна розглядати як психосемантичний феномен, оскільки асоціативні зв’язки, що виникають між текстом-джерелом, Біблією, та художнім текстом-приймачем, активізують фонові знання читача.

4. Біблійна алюзія сприяє розгортанню теми та структуруванню художнього тексту. За обсягом дії у контексті художнього твору вона поділяється на домінантну, дія якої поширюється на контекст усього твору, та локалізовану, дія якої обмежується певним мікроконтекстом. Біблійна домінантна алюзія розміщена у композиційно значущих сегментах твору: заголовку, початку і кінці та визначає лейтмотив художнього твору, ведучи читача до переосмислення змісту тексту. Біблійна локалізована алюзія не визначає провідної теми художнього твору, а сприяє її розгортанню, діючи на певному обмеженому відрізку тексту.

5. Алюзії усіх видів біблеїзмів характеризуються додатковими конотативними прирощеннями до їх значень в авторському контексті, що поглиблює оцінний аспект оповіді. Крім того, цитатні алюзії нерідко створюють підтекст, оскільки введення цитати в мову автора і персонажів викликає двоплановість викладення інформації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження апробовані на П’ятій міжнародній конференції TESOL (Львівський державний університет імені Івана Франка: Львів, січень 2000 р.), на міжнародній науковій конференції “Міф і легенда у світовій літературі” (Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича: Чернівці, вересень 2000 р.), на міжнародній науково-практичній конференції “Соціокультурні аспекти навчання іноземних мов” (Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка: Тернопіль, березень 2004), на щорічних науково-практичних звітних конференціях аспірантів та викладачів факультету іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 2000–2004 рр.), на засіданнях кафедри англійської філології факультету іноземних мов ЛНУ імені Івана Франка (1998–2004 р.).

Публікації. Основний зміст роботи викладений у дев’яти статтях у фахових виданнях України та в чотирьох тезах наукових конференцій.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел (235 позицій), списку довідкової літератури (40 найменувань), списку джерел ілюстративного матеріалу (11 найменувань) та одного додатку. Текст дисертації містить дві таблиці. Загальний обсяг роботи становить 227 сторінок, з них 195 сторінок основного тексту.

У вступі обґрунтовується вибір теми, актуальність проведеного дослідження, формулюється основна мета та ставляться завдання дисертації, розкриваються наукова новизна, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, описуються матеріал та методи дослідження, а також вказуються основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі розглядається поняттєвий та термінологічний апарат дослідження, а саме: конкретизується обсяг терміна біблеїзм, подаються вихідні теоретичні положення та підходи до проблематики біблеїзмів, головною функцією яких є алюзивна.

Другий розділ присвячений дослідженню функціонування домінантних біблійних алюзій, якими виступають біблеїзми у таких композиційно важливих частинах художнього твору, як заголовок, початок твору та кінець та сприяють створенню вертикального контексту.

У третьому розділі досліджується специфіка функціонування локалізованих біблійних номінативних та цитатних алюзій у мікроконтекстах романів.

У четвертому розділі розглядаються стилістичні функції біблійних номінативних, номінативно-комунікативних та комунікативних фразеологізмів, що вводяться в тексти повоєнних американських романів у незміненій та модифікованій формі.

У висновках узагальнено основні теоретичні положення та практичні результати дисертації, окреслено перспективи подальшого дослідження за обраною тематикою.

У додатку подається список найуживаніших біблійних цитат у текстах досліджуваних повоєнних американських романів відповідно до змісту книг Старого і Нового Заповітів, з яких вони походять.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Біблеїзми як об’єкт дослідження в системі англійської мови” представлена концепція дослідження, конкретизується термін біблеїзм, проводиться типологічний розподіл класів біблеїзмів, що виконують у тексті повоєнного американського роману алюзивну функцію.

Термін біблеїзм, у нашому розумінні, об’єднує лексеми, фразеологізми та цитати, що прямо або опосередковано походять із Біблії і, головним чином, виконують алюзивну функцію у текстах повоєнних романів.

Езотеричний феномен Біблії полягає в нескінченній перспективі розкриття символічного значення її ідей, образів, сюжетів і мотивів. У процесі цього розкриття відбувається ієрархічне розмежування рівнів людської свідомості (символ драбини Якова (І Матвея, 28:12–13), починаючи від побутово-профанного й закінчуючи ментально-трансцендентним, на якому вербально-комунікативні й пізнавальні потенції Логоса повністю себе вичерпують.

Лексико-семантичні та сюжетні запозичення з Біблії виконують у текстах художньої літератури декілька функцій. З одного боку, вони слугують “будівельним матеріалом”, оформлюють поряд із словами та словосполученнями зміст тексту, звільнюють адресанта від необхідності вигадувати інші словесні формули. З іншого – ці запозичення мають естетичні функції, підвищують експресивно-емоційну виразність висловлювання, допомагають досягти і певного прагматичного ефекту.

Біблеїзми виконують у художніх текстах також ритміко-аналітичну функцію. Вони можуть використовуватись як назва твору, розділу, як введення в розділ, слугують часто поясненнями подальших подій твору, а також знаходитись на початку, у середині, кінці твору. Виявлено, що біблеїзми слугують характеристиці людини, її дій, почуттів, емоцій, можуть характеризувати ставлення персонажів до подій, допомагають виявити основну ідею твору.

Важливою рисою біблеїзмів є функція осмислення морального ідеалу, що відіграє певну роль в ідейному розумінні твору й апелює до совісті людини, її світогляду, дозволяє відійти від окремого історичного, національного та звернутись до загального, що уособлюється в духовності кожної людини і виходить за рамки сюжету твору.

Оскільки найголовнішою стилістичною функцією біблеїзмів у художньому тексті є алюзивна, то такий художньо-стилістичний прийом розрахований на ерудицію читача, покликаного розгадати закодований зміст. Це передусім посилання на одиницю лексико-семантичного рівня, що супроводжується конотативним прирощенням смислів.

Репрезентантом біблійної алюзії у художньому тексті-приймачі можуть слугувати одиниці різних мовних рівнів. Основною ознакою денотата біблійної алюзії є його приналежність до класу культурних знаків, пов’язаних зі Святим Письмом. Алюзивний процес реалізується номінацією та цитацією. У номінативній біблійній алюзії денотат є біблійними фактом чи особою, а репрезентантами виступають лексеми або словосполучення непредикативного характеру. У цитатній біблійній алюзії репрезентантом є найчастіше речення.

Біблійною цитатою вважаємо дослівний уривок тексту із Біблії з дотриманням усіх особливостей чужого мовлення. Дефініція цитати складається із трьох компонентів: 1) ідентифікатора: відтворення фрагменту будь-якого тексту, у нашому випадку, біблійного, та конкретизаторів: 2) буквальність та 3) посилання на джерело. Структурно цитований уривок коливається від словосполучення до цілого уривку. Цитата становить семантичну єдність у своєму вихідному варіанті із тексту-джерела. Вона відзначається двоплановістю, а за своєю стилістичною природою – поліфункціональна. Тому, крім алюзивної функції, цитата виконує у тексті твору характерологічну та експресивну функцію, а також функцію поглиблення контекстної ситуації та ін.

Біблійний фразеологізм – це стала мовна одиниця, узуальна форма якої зафіксована у словнику. Біблійні фразеологізми мають смислову цілісність, структурну сталість, експресивно-емоційну образність. Вони є прямо або опосередковано запозиченими із Біблії. Вживання біблеїзмів у текстах повоєнних американських романів характеризується оказіональними особливостями. Вони можуть виконувати функцію алюзії, що супроводжується іншими стилістичними функціями: емотивною, експресивною, оцінною.

За структурно-семантичною класифікацією біблійні фразеологічні одиниці розподіляються на номінативні (субстантивні, ад’єктивні, вербальні та адвербіальні), номінативно-комунікативні та комунікативні. Найпоширенішими у нашому дослідженні є номінативні субстантивні біблійні фразеологізми (60) та комунікативні (38). До комунікативних одиниць належать пареміологічні одиниці (прислів’я та приказки), що походять із книг Нового та Старого Заповіту. Їхня семантика має морально-дидактичну спрямованість.

Біблеїзми мають асоціативний зв’язок із текстами Святого Письма. Тому стверджуємо, що біблеїзми мають алюзивний характер. Для адекватного декодування та інтерпретації біблійної алюзії, що репрезентується у тексті художнього твору біблеїзмами, необхідне володіння інформацією історико-філологічного та загальнокультурного плану, закладеною письменником у тому чи іншому літературному творі. Біблійна алюзія є важливим елементом вертикального контексту. Вона спирається не на поверхневі властивості предметів чи понять, що дозволяють порівняти їх, а на ґрунтовні відомості чи знання, що знаходяться у людській пам’яті. Тільки за умови наявності таких знань можливе розпізнання алюзії. Тому відносимо алюзію до психосемантичного феномену.

У другому розділі “Функції домінантних біблійних алюзій у тексті повоєнних американських романів” досліджено номінативні та цитатні домінантні біблійні алюзії, що є важливим елементом створення вертикального контексту. Одиниці, якими вони виражені: лексеми, словосполучення, речення,– підпорядковуються чотирьом загальним принципам: 1) осмисленості; 2) цілеспрямованості чи мотивованості; 3) ситуативності; 4) зв’язності. Алюзії є домінантними через те, що вони визначають лейтмотив усього твору, сприяючи таким чином його структуруванню та зв’язності. Залежно від спрямованості щодо контексту розрізняємо два співвідношення: 1) алюзія > контекст та 2) контекст > алюзія. Домінантні алюзії містяться у заголовку або на початку чи в кінці художнього твору. Символічними вони є тому, що втілюють принцип метафоризації, спонукають до розумової діяльності та передбачають певне трактування.

У співвідношенні алюзія > контекст розрізняються домінантні символічні алюзії-заголовки та алюзії початку і кінця твору. У заголовку твору алюзія виконує такі його функції: проспективну, систематизуючу, конкретизуючу та генералізуючу. Відповідно до того, чи розгортаються алюзії-заголовки у контексті художнього твору лінгвістичними засобами, чи їхня роль відчувається імпліцитно, розрізняємо замкнені та наскрізні символічні алюзії-заголовки. Наскрізна алюзія-заголовок дозволяє відкрито провести паралель між біблійним персонажем чи подією та художніми за допомогою реалізації асоціативних зв’язків. Наскрізна алюзія-заголовок апелює до фонових знань читача, виконує проспективну функцію, допомагаючи йому скласти певне уявлення про сюжет чи персонажа. Замкнена алюзія-заголовок може бути декодована за допомогою лінгвостилістичних даних тільки після ознайомлення з контекстом роману.

Наскрізні та замкнені символічні алюзії-заголовки можуть супроводжуватись епіграфом, що є зовнішнім пояснюючим контекстом. У таких досліджуваних романах, як The Violent Bear It Away, Son of the Morning, The Confessions of Nat Turner в епіграфах зустрічаємо біблійні рядки, які допомагають читачеві проникнути у зміст заголовка.

Алюзії початку і кінця твору розміщені на невеликих відрізках на початку або в кінці художнього твору, тобто, як вказує назва, їх можна вважати вкрапленими в канву тексту. Алюзія на початку твору виконує проспективну функцію та сприяє декодуванню головної ідеї твору, тоді як алюзія в кінці твору здебільшого виконує підсумовуючу, систематизуючу та конкретизуючу функцію, що сприяє засвоєнню семантичної трансформації заголовка та веде до повного декодування його змісту.

Іншим варіантом функціонування домінантних алюзій є випадок, коли алюзія постає з канви усього тексту – контекст > алюзія. У таких випадках алюзія обов’язково потребує підкріплення даними лінгвостилістичного аналізу.

До домінантних символічних алюзій відносимо архітектонічну, особливість якої полягає у її текстотвірній можливості та в семантичному дублюванні ситуацій унаслідок повторення частин твору, на чому ґрунтується алюзія. Наприклад, у романі “Бог знає” Дж. Хеллера кожний розділ має заголовок, що створює алюзію на певну біблійну ситуацію. Це сприяє не лише структуруванню тексту, але й відповідній характеристиці персонажів, що діють у тому чи іншому розділі.

Стилістичним засобом поглиблення біблійної алюзії є супровідний символ. Оскільки функцією символа є узагальнення ідеї, а в його основі лежить принцип метафоризації, він дає можливість підкреслити думку з метою поглиблення асоціативних зв’язків. Прикладом символу в романі У. Стайрона “Лягай у темряву” є потоп, що допомагає нам провести паралель між світовим лихом, яке тягне за собою трагедії в родинах, та духовним падінням окремої особистості.

У третьому розділі “Функції локалізованих біблійних алюзій у повоєнному американському романі” доведено те, що другий різновид розглянутих алюзій – локалізовані біблійні алюзії – відповідає традиційному уявленню про цей стилістичний засіб.

На відміну від домінантних локалізовані біблійні алюзії не визначають провідної теми художнього твору, а сприяють її розгортанню і діють на певному обмеженому відрізку тексту. Вони поділяються на дві основні групи: 1) алюзії-власні імена (топоніми та антропоніми) (88/48%), або номінативні алюзії, 2) біблійні цитати, або цитатні алюзії (94/52%).

Номінативних алюзій-топонімів у проаналізованих романах є незначна кількість (10/9%). У романах вони набувають символічного значення: топонім Jerusalem у романі “Сповідь Нета Тернера” У. Стайрона стає символом духовного відродження, звільнення від рабства. Топонім Eden у романі “Син ранку” Дж.К. Оутс символізує очищення від гріхів.

Значно більшу частину становлять номінативні алюзії-антропоніми (78/39%). Вони є невід’ємною частиною характеристики літературного персонажа, суттєво доповнюють інформацію про нього. Алюзії-антропоніми, що вживаються у тексті романів самі по собі, створюють підтекст, який імпліцитно впливає на скерування оповіді та характеризує персонажів. Алюзія-антропонім реалізується через імпліцитний натяк на риси характеру персонажа, за якими проводиться порівняння. Алюзії-антропоніми, що входять до порівняльних конструкцій зі зв’язками like, as, as if, експліцитно характеризують персонажів у романах та їхній емоційний, психічний стан. Отже, домінуючою функцією номінативних алюзій-антропонімів є характерологічна.

Наприклад, у романі Pontius Pilate (“Понтій Пілат”) П. Маєра: “When the staggering realization of whom you crucified finally dawns on you, don’t commit suicide, like Ish-Kerioth, the man who betrayed him. You can be forgiven” (Maier P., 1981: 279) (Matthew, 27:5), алюзія-ім’я, вжита у порівняльній конструкції з like, має такий натяк: і Пілат, і Іуда зрадили Ісуса Христа. Іуда усвідомив свій вчинок і повісився. Пілат мав можливість покаятися, прийняти віру в Христа і бути прощеним. Завдяки алюзії-порівнянню читач сприймає Пілата як зрадника, подібного до Іуди.

Номінативні алюзії-антропоніми можуть виконувати у тексті функцію створення іронічного ефекту. Її механізм полягає в тому, що канонізованих біблійних персонажів автор наділяє рисами, що не були їм притаманні. За допомогою ситуативної іронії, в основі якої контраст між контекстуальним і прямим значенням слова або словосполучення, автор домагається переосмислення характеристики.

Цитатні біблійні алюзії у мові персонажа або автора порушують лінійність викладу і створюють його двоплановість, допомагаючи авторові, залежно від мети цитування, або посилювати свою думку, або висувати на перший план інформацію, яка міститься у цитаті. Найчастіше дві інформації діють одночасно. У такому випадку нерідко виникає текстова поліфонія, що сприяє появі підтексту або функції експресивної оцінки.

Результати дослідження показують, що переважають біблійні цитати, введені у тексти романів у своєму незміненому вигляді (81/45%). Такий принцип введення є найлегшим шляхом досягнення максимальної переконливості та зрозумілості змісту тексту. Біблійні цитати у незміненій формі вводяться у текст досліджуваних романів із метою підтримки головної ідеї твору передусім, для експресивної оцінки автора щодо характеристики персонажів, вираження стану напруги, почуття страху, нікчемності, підтвердження їхніх поглядів.

У монолозі Пейтон у романі “Лягай у темряву” біблійна цитата: “For now is Christ risen from the dead, the first fruits of them that sleep” (Styron W., 1960: 324) (І Corinthians, 15:20) передає віру героїні в Бога. Аж до самого моменту самогубства у дівчини тривала духовна боротьба між вірою і відчаєм. Ця цитата служить для поглиблення контекстної ситуації, з якої ми дізнаємося про те, що героїня усвідомила потребу спокути гріха, звернувшись перед смертю до Бога.

Цитати у незміненій формі вводяться як в авторську мову, так і в мову персонажів і супроводжуються в тексті такими засобами лексичного рівня: метафорою, епітетом, гіперболою, оксюмороном; лексико-синтаксичного рівня: антитезою, порівнянням та синтаксичного рівня: різними видами повторів, паралельними конструкціями, інверсією.

Модифікованих цитат значно менше (13/7%), вони здебільшого вживаються у мові персонажів і виконують функцію поглиблення контекстної ситуації та передачі емоційного стану дійових осіб. Вживання скорочених цитат переважно супроводжується таким засобом синтаксичного рівня, як повтор, що сприяє передачі драматичності контекстної ситуації. Експансія біблійної цитати характеризується переосмисленням значення, сприяє створенню інтертекстуальних зв’язків і супроводжується різними мовностилістичними засобами: вживанням лексем з різних семантичних сфер, іронією, нерідко антитезою. Деформація цитати призводить до її повного переходу у біблійну алюзію і супроводжується антитезою, парономазією та повторами.

Цікавим прикладом деформації є модифікація цитати заснована на парономазії mystery та misery у романі “Lie down in Darkness” у монолозі головної героїні Пейтон Лофтіс у реченні: “Lennie, behold, I tell you a misery. Today I’m trying to exorcise my guilt” (Styron W., 1960: 352) (I Corinthians, 15:51, 52). Дівчина зверталася до Бога з проханням пробачити її провини і сумнівалася у тому, чи зможе спокутувати гріх за життя. Її слова перегукуються зі словами апостола Павла, адресованими коринтянам у його першому посланні, де йдеться про воскресіння всіх, хто вірить у Бога: “Behold, I tell you a mystery: We shall all be changed in a moment, in the twinkling of an eye at the last trumpet” (I Corinthians, 15:51, 52). Сприйняття зміненої форми полегшується фонетичною близькістю з оригіналом.

У четвертому розділі “Стилістичні функції біблеїзмів-фразеологізмів у повоєнних американських романах” досліджено прагматичну дію біблійних фразеологізмів у тексті повоєнного американського роману. Комунікативно-функціональний підхід до розгляду біблеїзмів-фразеологізмів (БФ) є найефективнішим для аналізу прагматичної дії цих одиниць та виявлення можливостей і прийомів їхнього введення в текст.

Номінативні, номінативно-комунікативні та комунікативні БФ, що вводяться у контекст романів у незміненій структурній формі, крім алюзивної, виконують оцінну, емотивну функції, функцію створення комічного ефекту, аргументації думки, уточнення. На відміну від номінативних та номінативно-комунікативних БФ, біблійні прислів’я виконують у досліджуваних романах ще й дидактичну функцію, оскільки прислів’я, яке включене в інтеракцію, не втрачає своєї іманентної морально-дидактичної та аксіологічної спрямованості. Так, біблійне прислів’я Always do unto others what is best for you (роби для інших те, чого бажаєш собі) у романі “Бог знає” Дж. Хеллера є алюзією на біблійний вираз: “Therefore all things whatsoever ye would that men should do to you, do ye even so to them: for this is the law and the prophets” (Matthew, 7:12).

В оповіді царя Давида про рішення пробачити Авесаломові вбивство брата наведене прислів’я виконує експресивну функцію наголошеності думки, дидактичну функцію і супроводжується фразеологізмом the golden rule (золоте правило): “And I could dispute with him [Joab] no further after he propounded for me the celebrated golden rule upon which the civilized world turns to this day: “Always do unto others what is best for you” (Heller J., 1997: 306).

Усі БФ можуть зазнавати фразеологічних модифікацій. Фразеологічна модифікація – це явище рівня мовлення, оскільки тут ідеться про оказіональне вживання фразеологізму в конкретному мовленнєвому акті.

Підставою для утворення фразеологічних модифікацій служать два основні процеси: 1) видозміна структури БФ та 2) специфічна інтенціональна інтеграція БФ у контексті. Адресат, використовуючи модифіковану, а не вихідну структурну форму номінативних, номінативно-комунікативних і комунікативних БФ, виходить із того, що змінений БФ краще реалізує прагматичну установку (а через неї і комунікативне завдання), оскільки БФ пристосований до тексту та тісно з ним зв’язаний.

Субституція сприяє реалізації емотивної, експресивно-оцінної функції і супроводжується у тексті романів вживанням контекстуальних синонімів, метафори, антитези. Експансія головним чином сприяє виявленню експресії, оскільки внаслідок уведення певних слів у структуру БФ відбувається розклад БФ на окремі компоненти, що отримують вихідну семантику. Редукція БФ спричинює виникнення комічного ефекту і виконує функцію поглиблення контекстної ситуації, оскільки декодування семантики такої модифікованої БФ пов’язане зі змістом тексту роману. Деформація структури БФ сприяє посиленню експресивності вираження емоцій.

Вживання номінативно-комунікативного БФ to wash one’s hands of (вмити руки, зняти із себе відповідальність) у романі “Понтій Пілат” із заміненим базисним компонентом wash на tie:“Procula said nothing for the next minutes. Finally she asked, “If you had to judge the case over again, would you give the same sentence?” With only a moment’s hesitation, Pilate replied, “Yes, of course. I would have had to. My hands were tied”. “I thought they were washed, Pilate” (Maier P., 1981: 245) призводить до досягнення максимальної виразності висловлювання. БФ виконує експресивну функцію вираження негативної оцінки дій Пілата.

Експресивність комунікативних БФ посилюється вживанням номінативних фразеологізмів та такими засобами синтаксичного рівня: риторичними запитаннями, паралельними конструкціями, повторами; лексичного рівня: епітетами, зевгмою, метафорою, апосіопезою; лексико-синтаксичного рівня: образним порівнянням, антитезою.

ВИСНОВКИ

На основі проведеного дослідження мовностилістичних засобів відображення біблійних мотивів у тексті повоєнних американських романів можна констатувати, що найважливішими елементами є біблеїзми, до яких зараховано біблійні власні назви (а саме, топоніми та антропоніми), фразеологізми біблійного походження, біблійні цитати, тобто однолексемні та полілексемні одиниці, що мають прямий або опосередкований зв’язок із текстом Біблії.

Незалежно від структури та контекстуальних прирощень смислу всі біблеїзми в тексті набувають алюзивного характеру і сприяють створенню вертикального контексту, що вимагає особливої рецептивної активності адресата тексту.

Біблійна алюзія належить до психосемантичних феноменів і потребує глибоких фонових знань читача. Основною ознакою її денотата є приналежність до класу культурних знаків, пов’язаних із книгами Святого Письма. За репрезентантом у тексті художнього твору біблійні алюзії поділяються на номінативні та цитатні.

Оскільки реалізація асоціацій, що виникають унаслідок біблійної алюзії, здійснюється на рівні контексту, то біблійні алюзії можна поділити на ті, що діють у мегаконтексті і визначають домінантну тему художнього твору як замкненого цілого, тобто домінантні, і ті, що діють на рівні мікроконтексту та не визначають головної теми, а сприяють її розгортанню в тексті твору і відповідають традиційному поняттю алюзії, тобто є локалізованими.

Домінантні біблійні номінативні і цитатні алюзії розміщені у таких композиційно важливих місцях твору, як заголовок, початок чи кінець твору і сприяють переосмисленню змісту всього твору за рахунок конотативного прирощення смислу алюзії.

Домінантна біблійна алюзія, що міститься у заголовку художнього твору виконує проспективну, систематизуючу, конкретизуючу та генералізуючу функції. Якщо вона розміщена на початку твору, то виконує проспективну функцію, що сприяє декодуванню головної ідеї твору, а у кінці твору виконує підсумовуючу та конкретизуючу функції.

Локалізовані біблійні номінативні алюзії здебільшого виконують характерологічну функцію та можуть створювати підтекст, імпліцитно впливаючи на скерування оповіді. Локалізовані біблійні цитатні алюзії, що вводяться у текст художнього твору, як у незмінній, так і в модифікованій структурній формі, супроводжуються функцією експресивної оцінки автора щодо характеристики персонажів, емотивною функцією вираження почуття страху цих персонажів, нікчемності, напруги. Оскільки цитата за природою поліфункціональна, то біблійні цитати, що вводяться в мову автора і персонажів створюють двоплановість викладу інформації з метою виконання функцій створення підтексту, комічного ефекту, оцінки.

Біблійним фразеологізмам (номінативним, номінативно-комунікативним, комунікативним), крім алюзивності, притаманні емотивна, експресивно-оцінна функції, що зумовлено текстовою конотацією фразеологічного значення.

Модифікація біблійної цитати і біблійного фразеологізму веде до більшої адекватності виконання комунікативного завдання та прагматичної настанови автора.

Біблійна алюзія у повоєнному американському романі виявила нові інформативні, стилістично-прагматичні, текстотвірні характеристики, що сприяють відтворенню таких біблійних мотивів, як зрада, братовбивство, родинна помста. Це свідчить про її високий, невичерпний потенціал для художньої прози.

Подальшого комплексного дослідження вимагає функціонування біблеїзмів у жанрі малої прози в американській та англійській художній літературі, проведення контрастивного лінгвостилістичного аналізу використання алюзії в текстах різних жанрів.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях:

1. Лексико-семантичні угруповання слів, що пов’язані з біблійними мотивами, у романах Ф. О’Коннор “Мудра кров” та “Несамовиті виходять переможцями”// Наукові записки Тернопільського університету ім. Володимира Гнатюка. – Мовознавство. – Тернопіль, 2000.– № 1(3). – С. 220 – 224.

2. Алюзія як мовно-стилістичний засіб відображення біблійних мотивів у романах Ф. О’Коннор “Мудра кров” і “Несамовиті виходять переможцями”// Вісник Львівського університету. – Серія: “Іноземні мови”. – Львів, 2001. – Вип. 9. – С. 71 – 75.

3. Стилістична функція біблійних алюзій у романі Дж.К. Оутс “Син ранку”// Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія: Проблеми сучасної зарубіжної літератури, проблеми сучасної лінгвістики. – Черкаси, 2001.– Вип. 5. – С. 81 – 84.

4. Стилістична функція біблійних алюзій у монолозі Пейтон (на матеріалі роману У. Стайрона “Лягай у темряву”)// Науковий часопис Волинського державного університету імені Л.Українки. – Серія: Філологічні студії. – Луцьк, 2001.– № 4. – С. 63 – 68.

5. Структурно-семантична класифікація фразеологічних одиниць біблійного походження у романі Дж. Хеллера “Бог знає”// Збірник наукових статей Київського державного лінгвістичного університету: Проблеми семантики слова, речення та тексту. – Київ, 2001. – Вип. 6. – С. 260 – 265.

6. Біблеїзми, що функціонують як алюзії на Святе Письмо у романі "Мойсей і десять заповідей" П. Ілтона та М. Робертса// Гуманітарний вісник ЧДТУ: Проблеми сучасної зарубіжної літератури, проблеми сучасної лінгвістики.– Серія: Іноземна філологія. – Черкаси, 2002. – № 6. – С. 224 – 225.

7. Стилістична функція біблеїзмів у романі У. Стайрона “Сповідь Нета Тернера”// Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. – Мовознавство. – Тернопіль, 2002. – № 2 (8). – С. 105 – 109.

8. До питання метафоричності номінативних біблеїзмів// Гуманітарний вісник ЧДТУ. – Серія: Іноземна філологія. – Черкаси, 2003. – № 7. – С. 196 – 199.

9. До питання дослідження функціонування біблійних цитат у повоєнному американському романі// Гуманітарний вісник ЧДТУ. – Серія: Іноземна філологія.– Черкаси, 2004. – № 8. – С. 331 – 335.

10. Аллюзия как стилистический прием, отражающий библейские мотивы в романах Ф. О’Коннор “Мудрая кровь” и “Неистовые выходят победителями”// Материалы научной конференции: Актуальные проблемы сопоставительного языкознания и межкультурные коммуникации.– Уфа: Башкирский государственный университет, 1999. – Часть ІІ. – С. 173 – 177.

11. Стилістична функція біблійних алюзій у романі Дж. К. Оутс “Син ранку”// Тези всеукраїнської наукової філологічної конференції: Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики.– Черкаси: Черкаський інженерно-технологічний інститут, 2001. – С. 40 – 41.

12. Allusion as a Stylistic Device of Conveying Biblical Motifs in the Novels by F. O’Connor Wise Blood and The Violent Bear It Away// 5th National TESOL Ukrainian Conference Papers: Language Teaching: Classroom, Lab and Beyond/ Vinnytsia State Pedagogical University named after Mykhailo Kotsubynsky, Lviv State University named after Ivan Franko. – Vinnytsia, Lviv, 2000. – P. 121 – 122.

13. До питання етимологічної класифікації фразеологічних біблеїзмів// Тези міжнародної науково-практичної конференції: Соціокультурні аспекти навчання іноземних мов. – Тернопіль: ТДПУ, 2004. – С. 92 – 93.

АНОТАЦІЯ

Черкас Н.В. Мовно-стилістичні засоби відображення біблійних мотивів у повоєнному американському романі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04. –