ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Царенко Оксана Вячеславівна

УДК 338.246

РОЗВИТОК ВІДНОСИН СТРАХОВОГО ВІДШКОДУВАННЯ

ЗБИТКІВ І ВТРАТ В АПК

08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор

Макаренко Петро Миколайович,

Дніпропетровський державний аграрний

університет,

завідувач кафедри аграрного бізнесу.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Сазонець Ігор Леонідович,

Дніпропетровський національний університет,

завідувач кафедри економіки народного

господарства;

кандидат економічних наук, доцент

Олійник Віктор Якович,

Дніпропетровський державний фінансово-

економічний інститут,

завідувач кафедри фінансів.

Провідна установа – Миколаївський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, кафедра організації виробництва та агробізнесу, м. Миколаїв.

Захист відбудеться 18.03.2004 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ-27, вул. Ворошилова, 25, ауд. 342.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ-27, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий 16.02. 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Миронова Р.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. З часу прийняття Закону України "Про страхування" на страховому ринку в АПК намітився ряд позитивних тенденцій: зростання обсягів страхових платежів; збільшення величини страхових резервів; підвищення частки страхових премій в обсязі валової продукції; збільшення розмірів статутних фондів страховиків; випереджувальні темпи зростання страхових платежів щодо темпів зростання страхових виплат. Однак, сучасний стан відносин страхового відшкодування збитків і втрат в АПК характеризується повільністю, складністю і суперечливістю щодо свого розвитку.

Ефективність страхової діяльності завжди була в полі зору науковців, спеціалістів і практиків та знайшла належне відображення у наукових працях багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, а саме Осадця С.С., Базилевича В.Д., Грушка В.І., Лутака М.Д., Рейтмана Л.І., Шахова В.В., Яковенка І.В., Саркісова С.Е., Воблого К.Г., Василика О.Д., Клапківа М.С., Коломіна Є.В., Орланюк-Малицької Л.О., Сухова В.А., Чухно А.А. та інших науковців.

Виникнення суперечливих дій в ході формування ринкових відносин, необ’єктивність і невідповідність ринковим умовам механізму регулювання страхової діяльності в АПК з боку держави, її неуважність до задач підготовки соціальної бази страхування та інші аспекти цієї багатопланової проблеми залишаються дискусійними і потребують подальшого дослідження. Вітчизняна наука поки що недостатньо опрацювала такі питання як визначення оптимальних стратегій розвитку відносин зі страхування в АПК, забезпечення фінансової стійкості таких відносин, удосконалення фінансового контролю страхової діяльності в АПК.

Актуальність проблеми, її практичне значення і недостатня теоретична розробленість обумовили вибір теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення і висновки дослідження були одержані в межах держбюджетної наукової тематики Дніпропетровського державного аграрного університету “Організація, розвиток та державне регулювання аграрного підприємництва в умовах ринкових перетворень” (номер державної реєстрації 0102U005022).

Мета й задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка обґрунтованих пропозицій і практичних рекомендацій щодо розвитку відносин страхового відшкодування збитків і втрат в АПК.

Для досягнення цієї мети в роботі вирішувались завдання:

- обгрунтування сутності поняття “страхування”;

- аналіз сучасного стану ефективності відносин страхового відшкодування збитків і втрат в АПК;

- вибір ефективних антикризових стратегій розвитку відносин зі страхування в АПК;

- визначення особливостей страхового відшкодування збитків і втрат від ушкодження ресурсів в АПК;

- економіко-математичне моделювання страхової діяльності в АПК;

- удосконалення організації страхової діяльності в АПК;

- розробка механізму фінансового контролю за ефективністю відносин страхового відшкодування збитків і втрат в АПК.

Предмет і об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є процеси страхового відшкодування збитків і втрат в АПК.

Предметом дослідження є формування і розвиток відносин зі страхування в АПК.

Методи дослідження. У процесі дослідження використані такі методи проведення економічних досліджень: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення і формування висновків), статистико-економічний (аналіз сучасного стану страхової діяльності в АПК), монографічний (аналіз ефективності відносин страхового відшкодування збитків і втрат в АПК), розрахунково-конструктивний та експериментальний (визначення фінансової стійкості відносин зі страхування в АПК), математичного моделювання (розробка моделі страхової діяльності) та інші.

Матеріалами для дослідження стали спеціальна література з проблем теорії та практики економічного регулювання та управління страховою діяльністю в АПК, нормативні документи, статистичні дані.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

· уточнено поняття “страхування” в умовах розвитку ринкової економіки, сутність якого полягає в можливості створення додаткового власного захисту і клієнтів;

· дістало подальший розвиток дослідження ефективності страхової діяльності в АПК, що полягає в антикризовій організації роботи страхових компаній. Уточнено ціль антикризової страхової діяльності, яка міститься у виборі ефективних стратегій розвитку. Запропоновано оптимальні антикризові стратегії, що зводяться до трьох комплексів: розширення присутності компанії на страховому ринку в АПК, скорочення усіх видів витрат, оптимізація структури інвестиційного портфеля;

· доповнено економіко-математичне моделювання страхової діяльності в АПК критерієм, що використовується у якості цільової функції – прибуток від страхової діяльності;

· дістали подальший розвиток положення національної системи страхування щодо обгрунтування його проведення некомерційними організаціями, скорочення категорій громадян, що підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок бюджету; регламентація відкритих конкурсів для проведення обов'язкового страхування;

· знайшли подальший розвиток організаційні засади управління великими, середніми і малими страховими компаніями в АПК. У малих страхових компаніях за основу організаційно-штатної структури рекомендується прийняти мобільну групу перемінного складу;

· удосконалено процес фінансового контролю за ефективністю страхової діяльності в АПК. Запропоновано новий архітектурний принцип побудови автоматизованих інформаційно-управляючих систем у страхових компаніях, заснований на попередній фінансовій обробці договорів.

Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень використані при реалізації Програми стабілізації та розвитку підприємств Запорізької області на період до 2010 року в частині підвищення ефективності відносин зі страхування в АПК (дов. № 44/3-1405 від 25.11.2003 р.).

Розроблена модель підвищення ефективності страхової діяльності знайшла своє практичне застосування при вдосконаленні відносин НАСК “ОРАНТА” і агропромислових підприємств Запорізької області (дов. № 2-2/138 від 04.07.2003 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Дніпропетровського державного аграрного університету при викладанні таких курсів: “Економіка сільського господарства і АПК”, “Фінанси АПК”, “Управління сільськогосподарським виробництвом” (дов. № 5653 від 12.12.2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертації розроблені автором особисто і містяться у одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дослідження. Наукові положення основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях: “Наука і освіта 2000”, м. Дніпропетровськ (2000 р.), “Актуальні питання удосконалення фінансово-кредитного механізму в Україні”, м. Запоріжжя (2002 р.), “Динаміка наукових досліджень”, м. Дніпропетровськ (2002 р.), “Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону”, м. Дніпропетровськ (2002 р.), “Економіка підприємства: проблеми теорії та практики”, м. Дніпропетровськ (2003 р.), “Україна у світовій економічній спільноті” , м. Дніпропетровськ (2003 р.), “Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи їх вирішення”, м. Дніпропетровськ (2003 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 12 статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць та матеріалах науково-практичних конференцій, загальним обсягом 4,3 обл.вид. арк., з них 4 – у наукових фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг роботи – 199 сторінок, з яких: 9 рисунків займають 8 сторінок, 34 таблиці – 25, список використаних джерел (115 найменувань) – 12, додаток – 3 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретичні основи страхової діяльності в АПК” визначено, що розходження в визначеннях сутності поняття “страхування” полягають, насамперед, у різних точках зору на поняття (професійних, споживчих, наукових інтересів) і неоднозначністю самого поняття.

На нашу думку поняття “страхування” в ринкових умовах полягає у наступному: страхування – всеосяжний і всепроникаючий інструмент (вид діяльності) по забезпеченню збереження чи відтворення товарів і послуг з метою відновлення майнового стану окремих осіб і стабільності економіки шляхом концентрації в спеціально створених фондах коштів – джерел інвестиційних ресурсів, – який має можливість створення додаткового захисту не тільки для клієнтів, але і для себе за допомогою системи
перестрахування.

Страхування поділяється на певні види. Розподіл видів страхування має велике значення, тому що дозволяє визначити правила поведінки сторін - учасників страхового ринку – у процесі реалізації своїх прав і обов'язків. Реалізація ринкових відносин в Україні має ряд специфічних особливостей по розвитку видів страхування. По-перше, колишня практика державного страхування свідчить, що населення схильне до видів страхування, де присутні елементи нагромадження. Важливість накопичувального виду в підвищенні добробуту окремої людини і нації в цілому; у створенні могутніх фінансових резервів для здійснення довгострокових інвестиційних програм. По-друге, держава своїми діями (чи бездіяльністю) стимулювала виникнення сугубо українських видів страхування: страхування відповідальності позичальника банківських кредитів; "поворотне" страхування життя. Ці кон'юнктурні види страхування з'явилися як результат стихійної взаємодії попиту та пропозиції. По-третє, відсутність чіткої державної політики в проведенні необхідних законодавчих заходів у страхуванні й інших областях економіки, у визначенні страхових потреб і стимулюванні їхнього задоволення, стримує розвиток класичних для більшості країн видів страхування, необхідних у сучасних українських умовах (наприклад, страхування цивільної відповідальності).

У зв’язку з розвитком страхового ринку актуальності набула ефективність комерційної страхової діяльності. Ми визначаємо комерційну страхову діяльність як захист майнових інтересів страхувальників (застрахованих) за визначену, внесену страхувальниками страховику плату на умовах договору страхування.

Своє становлення український страховий ринок почав у 1991 році за відсутності власного страхового законодавства, а також органу державного нагляду за страховою діяльністю. Починаючи з 1991 року відбувається бурхливий розвиток страхової діяльності. Починаючи з 1993 року значного розвитку набуває особисте страхування, частка якого у загальній структурі страхового ринку в 1993 році випереджала інші види страхової діяльності і складала 46%. В другому півріччі 1994 року інфляція відчутно знизилася. Це призвело до значного падіння темпів зростання страхової діяльності, частка якої скоротилася з 1,2% від ВВП в 1994 році до 0,45% від ВВП в 1995 році, насамперед, за рахунок скорочення з 47,1% в 1994 році до 38% частки особистого страхування у загальній структурі страхового ринку. Стрімкого розвитку на другому етапі одержало недержавне обов'язкове страхування, його частка у структурі страхового ринку зросла з 0,3% в 1993 році до 16,4% в
1995 р. Завдяки створенню Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, вже в 1994-1995 рр. була здійснена реєстрація страхових компаній і видано ліцензії, в яких було визначено ті види страхування, за якими страховик мав змогу здійснювати страхову діяльність.

З часу прийняття Закону України "Про страхування" на страховому ринку України намітився ряд позитивних тенденцій: зростання обсягів страхових платежів; збільшення величини страхових резервів; підвищення частки страхових премій у ВВП; збільшення розмірів статутних фондів страховиків (середній розмір сплаченого статутного фонду станом на 01.01.2000 складає 1247 тис. грн.); випереджувальні темпи росту страхових платежів щодо темпів росту страхових виплат (виключення – 1999 рік). Значний розвиток на цьому етапі одержало добровільне майнове страхування. Частка цього виду страхування у загальній структурі страхового ринку збільшилася з 29% в 1996 році до 35% в 1999 році, а в 1997-1998 рр. досягала 44-46%. Крім того, з'явилися якісно нові види страхування, наприклад, Укрстрахнагляд видавав ліцензії на майнове страхування власників приватизаційних і цінних паперів. Відповідно з розвитком нових видів страхування з 1995 р. до 1999 р., зросли доходи та надходження практично від всіх видів страхування. У 2001 р. найбільшу частку надходжень у розмірі 56,1% склали надходження від добровільного майнового страхування. При цьому ця частка зросла порівняно з 2000 р. на 3,4% (табл. 1).

Система ставок страхових платежів поєднується із системою знижок та пільг, яка є важливим елементом страхових відносин. Підприємство, яке укладає договір, може обумовити власну участь у відшкодуванні збитку (франшизу). В залежності від розміру загальної страхової суми визначається знижка зі страхових платежів. Страхові тарифи в добровільному страхуванні майна наведені в табл. 1. У кожному конкретному випадку при встановленні розмірів страхових тарифів, залежно від ступеня ризику (галузь, вид діяльності, система зберігання майна тощо), можуть застосовуватися підвищувальні (від 1,0 до 3,0) та знижувальні (від 0,9 до 0,2) коефіцієнти. Крім того, знижувальні коефіцієнти застосовуються, якщо майно страхується від всіх видів ризику.

Таблиця 1

Фінансова діяльність страхових організацій в Україні, тис. грн. |

1999 р. | 2000 р. | 2001 р. | 2001 р. у % до 1999 р.

Доходи | 1249360 | 2016282 | 3049628 | В 2,4 р.

Надходження страхових платежів | 927480 | 1738282 | 2472469 | В 2,7 р.

у тому числі

від добровільного майнового страхування | 563111 | 1061586 | 1711626 | В 3,0 р.

від обов’язкового майнового страхування | 7848 | 6498 | 577159 | В 73,5 р.

Інші доходи | 321880 | 278000 | 160707 | 49,9%

Видатки | 1000723 | 1832359 | 2567986 | В 2,6 р.

Виплати страхових сум і страхових відшкодувань | 341396 | 399606 | 404990 | 118,6 %

Частка страхових платежів, сплачена перестраховикам | 370570 | 896655 | 1400794 | В 3,8 р.

Витрати на проведення страхування | 81062 | 300683 | 412409 | В 5,1 р.

Інші видатки | 207695 | 235415 | 349793 | 140,7 %

Фінансові результати | 248637 | 183923 | 481642 | Х

У зв’язку з важливістю та необхідністю відшкодування збитків, завданих матеріальним ресурсам АПК, новою редакцією Закону України “Про страхування” передбачено обов’язкове страхування врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності; страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих і нещасних випадків згідно з переліком тварин, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Страхування відповідальності юридичних осіб за спричинення шкоди життю та здоров'ю працівників АПК необхідне для підвищення матеріального забезпечення сільських мешканців, підвищення їх добробуту. В аграрній сфері кількість укладених договорів особистого страхування набагато менша ніж у містах, що пов’язано з відсутністю необхідних коштів для укладання договору страхування, недостатньою поінформованістю сільського населення, недовірою до надійності страхового захисту та іншими обставинами. На нашу думку, страховику доцільно більш детально аналізувати можливості запобігання ризиків в АПК, активніше працювати над укладанням договорів особистого, майнового страхування, попередження фінансових ризиків з метою розширення страхової діяльності в АПК.

У другому розділі “Сучасний стан та тенденції страхового відшкодування збитків і втрат в АПК” з урахуванням загальноприйнятого визначення фінансової стійкості у якості критерію ефективності організаційних рішень на рівні страхової компанії розглянуто величину її вільних активів.

Прийняття такого критерію, мабуть, відповідає меті діяльності страхової компанії — наданню надійних, фінансово забезпечених страхових послуг і, отже, критерій є представницьким, тобто може бути використаний для оцінки ефективності і вибору оптимальних рішень. Додатковими його перевагами є економічний зміст і можливість кількісного виміру, наприклад, у грошових одиницях, що дозволяє застосовувати для оптимізації математичні моделі. Немаловажною обставиною є універсальність і, отже, одиничність цього критерію, що випливає з вимог до надійності страхових операцій і необхідність одночасного використання, що виключає застосування інших критеріїв, що не зводяться до нього.

Символьний запис цього обмеження, що випливає з суті розглянутої
задачі — забезпечення надійності страхових послуг для кожного з обраних варіантів рішення задачі, має наступний вид:

> 0,

де А – вільні активи страховика;

S – страхові внески взагалі;

Sнж – страхові внески по видах, іншим ніж страхування життя, в тому числі з врахуванням надходжень по перестрахуванню;

Rпз – резерв попереджувальних заходів;

Rж – резерви по страхуванню життя;

Кn – поправочний коефіцієнт, передбачений міжнародними стандартами і для більшості можливих випадків рівний 0,5.

Новий критерій не суперечить меті страхування, оскільки прибуткова компанія вже, як правило, має фінансову стійкість і, головне, фінансовими можливостями для її збільшення. Новий критерій тісно зв'язаний із прийнятими раніше — величиною вільних активів і має всі його переваги. Додатковими його перевагами можна назвати функціональність і чутливість до змін керованих перемінних, що, як ми переконаємося нижче, дозволяє проводити більш тонкі оптимізаційні дослідження.

Стосовно до розв'язуваної задачі нам необхідно керовану систему — страхову компанію — перевести з області початкових станів її параметрів в область кінцевих станів за обмежене число кроків (управлінських рішень) таким чином, щоб у результаті досягти максимально можливого значення цільової функції.

Для застосування цього підходу до розв'язуваної задачі ми пропонуємо обрати такі найбільш привабливі види активів, що прийняті у покриття страхових резервів: державні цінні папери; цінні папери, що випускаються органами державної влади і органами місцевого самоврядування; банківські вклади (депозити); інші цінні папери; права власності на частку участі в статутному капіталі; нерухомість; злитки золота і срібла; іноземна валюта на рахунках у банку; готівка.

Аналіз результатів ранжирування напрямків інвестицій в НАСК “ОРАНТА” дозволяє в якості оптимальних за новим критерієм запропонувати наступні їх напрямки, що забезпечують максимальний інвестиційний доход: мінімально необхідні засоби залишати на поточному рахунку (до трьох-п'яти відсотків), а інші вкладати в іноземну валюту, банківські вклади і дорогоцінні метали. Варто враховувати, що дані рекомендації визначаються поточними значеннями прибутковості, умовами оподаткування і, головне, ліквідності.

Ми визначили можливість і доцільність управління нормованими розмірами технічних страхових резервів шляхом оптимізації тарифної політики. З цією метою пропонуємо введення обмеження на величину резерву незаробленої премії. Оптимальні антикризові стратегії слід розподілити на 4 кроки управління (табл. 2).

Застосування цих стратегій, по суті, є процесом оптимізації технологічних прийомів страхування в АПК. Реалізація таких стратегій відбувається в страховій компанії НАСК “ОРАНТА” в Запорізькій області.

На загальнодержавному рівні слід виділити напрями підвищення ефективності страхової діяльності. Аналіз нормативної бази, що регулює страхову діяльність, показує, що чинне законодавство не цілком відповідає сучасному стану страхового ринку і не сприяє його стабілізації і розвитку. Головними проблемами нормативної бази, що перешкоджають розвитку страхування, залишаються оподаткування страхових компаній і страхувальників, віднесення страхувальниками витрат по страхуванню на собівартість продукції (робіт, послуг) і розміщення страхових резервів.

Оскільки правила розміщення страхових резервів обмежують можливості страховиків по використанню високоліквідних активів, наприклад, іноземної валюти, є актуальним прийняття Урядом таких пропозицій:—

надання страховикам пільгових стабілізаційних кредитів Національного Банку України під заставу державних боргових зобов'язань;—

розробка механізму інвестування частини страхових резервів у валютні фінансові інструменти і дорогоцінні метали;—

дозвіл страхування у валюті всіх ризиків резидентів;—

надання страховикам права самостійного, без посередників, проведення інвестування на валютному і фондовому ринках і ринку державних боргових зобов'язань;—

дозвіл страховикам розрахункового й інвестиційного обслуговування в іноземних банках.

Таблиця 2

Оптимальні антикризові стратегії страхування в АПК

Зміст стратегій | Очікуваний результат

І-й крок управління

- досягнення лідерства на страховому ринку в зниженні страхових тарифів;

- диференціювання видів страхува-ння;

- концентрація зусиль на окремих сегментах страхового ринку | Збільшення обсягу надходжень страхових внесків і зміна структури страхового портфелю в сторону збільшення частки видів страхування, що забезпечують можливість створення довгочасних і стабільних резервів

ІІ-й крок управління

- управління страховими ризиками;

- пред’явлення регресійних вимог відшкодування збитку особі, що винувата в страховому випадку;

- економія витрат на ведення справи | Зменшення об’єму страхових виплат.

Зниження витрат на ведення справи

ІІІ-й крок управління

- управління нормованими розмірами страхових резервів;

- окреме нарахування резервів за кожним страховомим договором | Зниження загальних витрат за рахунок оптимізації розмірів резервування

ІV-й крок управління

- переважне інвестування страхових резервів і власних коштів в інвестиційні інструменти з максимальними значеннями ліквідності і доходності;

- мінімально необхідне інвестування коштів в нерухомість | Максимізація прибутку від інвестиційної діяльності.

Заміна орендних платежів інвестиційних резервів в нерухомість

Запропоновані заходи носять досить радикальний характер, що відповідає, на нашу думку, гостроті пережитого етапу розвитку страхової діяльності.

Основними напрямками розвитку національної системи страхування в Україні в 2004 – 2006 роках, на наш погляд, повинні стати:–

законодавче віднесення частини видів обов'язкового страхування (обов'язкове соціальне і пенсійне страхування) до соціального забезпечення і доручення його проведення некомерційним організаціям;–

скорочення категорій громадян, що підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок бюджету;–

регламентація відкритих конкурсів для проведення обов'язкового страхування за рахунок коштів підприємств і громадян комерційними страховими організаціями (компаніями).

У третьому розділі “Формування і удосконалення відносин зі страхування в АПК” визначено, що для забезпечення ефективної реалізації обраних стратегій управління страховою діяльністю в АПК відповідно до проголошеного принципу делегування функціональних повноважень доцільно використовувати бюрократичну організаційну структуру, засновану на чітко виражених вертикалях управління основними функціональними департаментами (блоками).

Управління філіями компанії повинне ґрунтуватися на принципах регіональної чи територіальної організації, що максимально орієнтують на урахування місцевих особливостей життєдіяльності і зв'язки компанії з її клієнтами. Ми пропонуємо таку систему: філії не формують страхових резервів, не здійснюють інвестицій, не мають закінченого балансу і не є платниками податку на прибуток. Основні функції філії в цьому випадку – заключення договорів, одержання страхових внесків, врегулювання страхових випадків і здійснення виплат суворо в межах установленого ліміту відповідальності.

В основу запропонованої організаційної структури страхової компанії покладені принципи функціональності, єдиноначальності, керованості по вертикалі (ієрархії). На чолі найважливіших функціональних блоків – фінансового, страхових операцій (продажів і контролю виплат), безпеки – доцільно поставити керівників у ранзі заступника директора (віце-президента), що дозволить не тільки підвищити статус цих напрямків, але і забезпечити кращу керованість усієї компанії завдяки скороченню об'єктів управління (норми керованості) до оптимальної величини: 7-10 безпосередньо підлеглих співробітників.

Подібні принципи можуть бути рекомендовані і для страхових компаній з невеликою чисельністю персоналом. За основу організаційно-штатної структури в цьому випадку рекомендується прийняти мобільну групу перемінного складу, формовану з представників традиційних підрозділів дирекції (бухгалтерії, відділу страхування і безпеки) для рішення методом мозкової атаки різних проблем, що виникають у процесі життєдіяльності компанії. Подібна структура дозволяє зберегти невелику чисельність персоналу, обмежуючись при крайній необхідності залученням по короткострокових контрактах фахівців, відсутніх у компанії.

Планування штатних співробітників, повинне враховувати застосовувані в компанії методи обліку і збереження інформації (на паперових носіях у журналах обліку, у бездокументарній формі в комп'ютерних базах даних тощо), розмір території, на якій діє компанія (наявність філіальної мережі, довжина і стан комунікацій тощо), технічну оснащеність компанії й інші індивідуальні для кожної страхової компанії обставини.

У якості одного з можливих показників планування можна використовувати співвідношення числа штатних співробітників і страхових агентів. Для забезпечення ефективної роботи компанії і прийнятних витрат на ведення справи значення цього показника повинне бути не більш 1:3, що відповідає кращим показникам серед дочірніх товариств системи державного страхування й інших компаній з агентською мережею.

Операції із страхування життя в Україні з кожним роком мають тенденцію до спаду. Кількість діючих договорів в Україні з року в рік постійно зменшується, і це, не зважаючи на загальносвітові тенденції до зростання даного виду страхування.

У даний час в Україні необхідне посилення фінансового контролю за ефективністю страхової діяльності. Процес контролю містить три основних етапи: вироблення критеріїв контролю, тобто таких значень керованих перемінних (показників результативності), сукупне досягнення яких відповідає досягненню мети; зіставлення з ними реальних результатів і проведення необхідних коригувальних дій. Основна мета контролю складається в досягненні такого положення, при якому процес управління дійсно змушує компанію функціонувати відповідно до плану.

Необхідний перехід від загальноприйнятих процедур контролю до постійного спостереження за фінансовими показниками, чи користуючись сучасною термінологією – до фінансового моніторингу, заснованому на застосуванні спеціальних інформаційних систем для здійснення спостережень і контролю з необхідною частотою. При цьому моніторинг являє собою лише частину системи контролю, що забезпечує збір, попередню обробку і представлення контрольної інформації.

Для того щоб фінансовий контроль міг виконати свою задачу — сприяти досягненню цілей діяльності, він повинний мати визначені властивості: носити стратегічний характер, тобто відбивати основну мету компанії і підтримувати її. Атрибутом ефективного контролю повинна бути своєчасність, причому ця своєчасність полягає не тільки і не стільки у високій швидкості чи частоті контролю, а у відповідності періодичності контролю часовим інтервалам значимих змін контрольованого явища.

Таким чином, система ефективного контролю — це система, що подає потрібну інформацію потрібним людям до того, як розів'ється криза платоспроможності.

Принципово важливий принцип архітектурної побудови автоматизованої інформаційно-управляючої системи. Для забезпечення можливості широкого застосування автоматизованих інформаційно-управляючих систем у страхових компаніях, орієнтованих на роботу переважно з населенням і обслуговуючих сотні тисяч страхових договорів, запропонований інший архітектурний принцип побудови, заснований на попередній фінансовій обробці договорів безпосередньо в підсистемі їхнього збереження (розрахунки надходжень, виплат і резервів) за рахунок включення в її склад найпростіших обчислювальних процедур. Надалі ці проміжні дані надходять у підсистему бухгалтерського обліку і служать для складання фінансового звіту. Це дозволяє побудувати автоматизовану інформаційно-управляючу систему для фінансового моніторингу в компанії з обсягом діючих страхових договорів до одного мільйона на існуючій елементній базі – персональних ЕОМ.

Нами пропонується один з можливих варіантів блок-схеми подібної системи, що обробляє основні інформаційні потоки в страховій компанії. Інтегрована інформаційно-управляюча система, крім стандартних основних підсистем, повинна включати:

- базу даних господарських договорів, що забезпечує їхнє збереження, облік, контроль виконання за термінами і витратами;

- базу даних по інвестиційній діяльності, що забезпечує облік інвестиційних вкладень, розрахунок їхньої прибутковості і нормативів;

- базу даних по персоналу, що забезпечує облік, збереження і документування даних, включаючи штатний розклад, розрахунок витрат на оплату праці, податків, нарахувань у позабюджетні фонди, складання і документування статистичної звітності;

- підсистему прогнозування надходжень страхових внесків у розрізі основних видів страхування і філій;

- підсистему прогнозування витрат на ведення справи в розрізі основних статей витрат і філій;

- підсистему розрахунку страхових резервів і нормативів їхньої відповідності.

Оскільки застосування оптимальних антикризових стратегій за задумом оптимізації повинне бути успішним, для перевірки основних теоретичних положень був проведений експеримент у масштабах НАСК “ОРАНТА” в Запорізькій області, основні результати якого приведені в табл. 3. У 2001 р. завдяки вживанню екстрених заходів по збільшенню обсягу інвестицій і отриманої позички в 200 тис. грн. діяльність стабілізувалася. Аналіз приведених результатів практичного застосування запропонованих теоретичних моделей і методів оптимального вибору антикризових стратегій переконливо доводить їхню необхідність і корисність.

Таблиця 3

Результати ефективності діяльності НАСК “ОРАНТА” в Запорізькій області

Показники | Значення показників на 01.01

2000 р. | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р.

Етапи оптимізації | I | І і ІІ | I, II і IV | І, ІІ, ІІІ і IV

Страхові внески, млн. грн.,

у тому числі:

по майнових видах | 8,53

5,34 | 17,51

10,92 | 23,3

19,0 | 24,4

19,1

Страхові виплати, % | 52,3 | 39,4 | 39,6 | 39,6

Кількість заліцензованих видів страхування | 24 | 24 | 26 | 42

Статутний капітал, млн. грн. | 0,004 | 0,004 | 3,00 | 3,00

Додатковий капітал, млн. грн. | 0,66 | 2,8 | 5,00 | 5,62

Вартість чистих активів, млн. грн. | -0,35 | -0,70 | 5,1 | 5,9

Відхилення фактичного розміру вільних активів від нормативного, млн.грн. | -3,84 | -2,13 | 1,18 | 1,9

Норматив відповідності резервів:

- життя;

- інші види |

0,20

0,19 |

0,36

0,35 |

0,56

0,55 |

0,63

0,64

Прибуток (збитки), млн. грн. | -3,14 | -0,38 | 2,16 | 0,90

Місце на регіональному страховому ринку | друге | друге | перше | перше

Примітки:

1) кроки управління (етапи оптимізації) позначені римськими цифрами і відповідають табл. 2;

2) страхові виплати показані у відсотках від страхової премії.

ВИСНОВКИ

1. На даний час поняття “страхування” слід розглядати як всеосяжний і всепроникаючий інструмент (вид діяльності) по забезпеченню збереження чи відтворення товарів і послуг з метою відновлення майнового стану окремих осіб і стабільності економіки шляхом концентрації в спеціально створених фондах коштів, який має можливість створення додаткового захисту не тільки для клієнтів, але і для себе за допомогою системи перестрахування.

2. Страхування поділяється на певні види. Реалізація ринкових відносин в Україні має ряд специфічних особливостей по розвитку видів страхування: населення схильне до видів страхування, де присутні елементи нагромадження; держава своїми діями (чи бездіяльністю) стимулювала виникнення суто українських видів страхування: страхування відповідальності позичальника банківських кредитів; “поворотне” страхування життя. Відсутність чіткої державної політики в проведенні необхідних законодавчих заходів у страхуванні стримує розвиток класичних для більшості країн видів страхування, необхідних у сучасних українських умовах.

3. Починаючи з 1991 року відбувається бурхливий розвиток страхової діяльності. З 1993 року значного розвитку набуває особисте страхування, частка якого у загальній структурі страхового ринку в 1993 році випереджала інші види страхової діяльності і складала 46%. В другому півріччі 1994 року інфляція відчутно знизилася. Це призвело до значного падіння темпів зростання страхової діяльності, частка якої скоротилася з 1,2% від ВВП в 1994 році до 0,45% від ВВП в 1995 році, насамперед, за рахунок скорочення з 47,1% в 1994 році до 38% частки особистого страхування у загальній структурі страхового ринку.

З часу прийняття Закону України "Про страхування" на страховому ринку України намітився ряд позитивних тенденцій: зростання обсягів страхових платежів; збільшення величини страхових резервів; підвищення частки страхових премій у ВВП; збільшення розмірів статутних фондів страховиків; випереджувальні темпи росту страхових платежів щодо темпів росту страхових виплат.

4. Особливістю страхового відшкодування збитків і втрат від ушкодження майна в АПК є те, що в основу визначення страхової суми за договорами майнового страхування покладено дійсну вартість страхованих об'єктів. У разі страхування майна не на повну вартість збитки при настанні страхової події, як правило не відшкодовуються в повному обсязі. Розмір відшкодування залежить від системи страхового забезпечення, передбаченої конкретним договором страхування. Через страхування матеріальних ресурсів в АПК здійснюється запобігання ризиків знищення майна вогнем, у результаті стихійних явищ, неправомірних дій третіх осіб, проводиться страхування сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень, а також тварин на випадок їх падежу, вимушеного забою чи загибелі в результаті епідемії, хвороби, стихійного лиха чи навмисних дій третіх осіб.

5. У зв’язку з відсутністю необхідних коштів для укладання договорів страхування, недостатньою поінформованістю сільського населення, недовірою до надійності страхового захисту в аграрній сфері кількість укладених договорів особистого страхування набагато менша ніж у містах. Тому страховим компаніям слід розширювати свою діяльність в АПК в напрямі попередження фінансових ризиків.

6. Достатньою умовою для підвищення ефективності страхової діяльності в АПК стане рішення проблеми підвищення ефективності і, у більш широкому змісті, запобігання кризи платоспроможності страховиків. Обрані оптимальні антикризові стратегії зводяться до комплексів, що включають часткові чи допоміжні стратегії: розширення присутності компанії на страховому ринку і збільшення страхового портфеля в сполученні зі зміною його структури від короткострокових до довгострокових договорів особистого страхування і збільшенням частки майнового страхування і страхування відповідальності; скорочення усіх видів витрат методами управління страховими ризиками, врегулювання збитків і економії витрат на ведення справи; оптимізація структури інвестиційного портфеля за рахунок переважного інвестування резервів у високоліквідні і прибуткові фінансові інструменти.

7. З урахуванням загальноприйнятого визначення фінансової стійкості у якості критерію ефективності організаційних рішень на рівні страхової компанії в АПК доцільно розглянути величину її вільних активів. У якості цільової функції (критерію) доцільно використовувати величину прибутку від її діяльності. Новий критерій не суперечить меті страхування, оскільки прибуткова компанія вже, як правило, має фінансову стійкість і, головне, фінансові можливості для її збільшення. Оптимальними напрямками інвестицій в НАСК “ОРАНТА” за таким критерієм є наступні: мінімально необхідні засоби залишати на поточному рахунку (до трьох-п'яти відсотків), а інші вкладати в іноземну валюту, банківські вклади і дорогоцінні метали.

8. Для застосування цього підходу до розв'язуваної задачі слід обрати такі найбільш привабливі види активів, що прийняті у покриття страхових резервів: державні цінні папери; цінні папери, що випускаються органами державної влади і органами місцевого самоврядування; банківські вклади (депозити); інші цінні папери; права власності на частку участі в статутному капіталі; нерухомість; злитки золота і срібла; іноземна валюта на рахунках у банку; готівка.

9. Основними напрямками розвитку національної системи страхування в АПК в 2004 – 2006 роках повинні стати: законодавче віднесення частини видів обов'язкового страхування (обов'язкове соціальне і пенсійне страхування) до соціального забезпечення і доручення його проведення некомерційним організаціям; скорочення категорій громадян, що підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок бюджету і доручення його проведення державним страховим компаніям; регламентація відкритих конкурсів для проведення обов'язкового страхування за рахунок коштів підприємств і громадян комерційними страховими організаціями (компаніями).

10. Для забезпечення ефективної реалізації обраних стратегій управління системою страхування в АПК відповідно до проголошеного принципу делегування функціональних повноважень доцільно використовувати бюрократичну організаційну структуру, засновану на чітко виражених вертикалях управління основними функціональними департаментами (блоками). За основу організаційно-штатної структури малої страхової компанії рекомендується прийняти мобільну групу перемінного складу, сформовану з представників традиційних підрозділів дирекції. Подібна структура дозволяє зберегти невелику чисельність персоналу, обмежуючись при крайній необхідності залученням по короткострокових контрактах фахівців, відсутніх у компанії.

11. У даний час в АПК необхідне посилення фінансового контролю за ефективністю страхової діяльності. Для забезпечення можливості широкого застосування автоматизованих інформаційно-управляючих систем у страхових компаніях, орієнтованих на роботу переважно з населенням і обслуговуючих сотні тисяч страхових договорів, запропонований новий архітектурний принцип побудови, заснований на попередній фінансовій обробці договорів безпосередньо в підсистемі їхнього збереження (розрахунки надходжень, виплат і резервів) за рахунок включення в її склад найпростіших обчислювальних процедур. Нами пропонується один з можливих варіантів блок-схеми подібної системи, що обробляє основні інформаційні потоки в страховій компанії.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Царенко О.В. Види страхування в умовах ринкових перетворень // Схід. – 2003. – № 2 (52). – С. 26-30.

2. Царенко О.В. Державний нагляд за страховою діяльністю // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб.наук.пр. – Вип. 147. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С. 15–36.

3. Царенко О.В. Особливості страхової справи // Регіональні перспективи. – 2002. – № 6 (25). – С. 105-106.

4. Царенко О.В. Сутність страхування у сучасній економіці // Держава та регіони (серія: економіка та підприємництво). – 2002. – № 3. – С. 243-247.

5. Царенко О.В. Державне регулювання страхової діяльності // Держава та регіони (серія: державне управління). – 2002. – № 1. – С. 138-140.

6. Царенко О.В. Державне регулювання діяльності страхових організацій // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень”. Том 26 “Економіка”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – С. 13-14.

7. Царенко О.В. Діяльність страхових організацій в Україні // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених “Економіка підприємства: проблеми теорії та практики”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 87-88.

8. Царенко О.В. Класифікація страхування в сучасних умовах // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта 2000”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – С. 5-6.

9. Царенко О.В. Проблеми розвитку перестрахування в Україні // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених “Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи їх вирішення”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 67-68.

10. Царенко О.В. Страховий ринок в Україні // “Актуальні питання удосконалення фінансово-кредитного механізму в Україні”. Збірник наукових праць науково-практичної конференції 29-30 травня 2002 р./ Ред.кол.: Семенов Г.А. та ін. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2002. – С. 142-143.

11. Царенко О.В. Фінансування страхової діяльності // Матеріали Третьої Всеукраїнської науково-практичної конференції “Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону”. Том 2. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – С. 37-39.

12. Царенко О.В. Функціонування спільних страхових компаній // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених “Україна у світовій економічній спільноті”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 114-116.

АНОТАЦІЯ

Царенко О.В. Розвиток відносин страхового відшкодування збитків і втрат в АПК. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2004.

Дисертацію присвячено розробці обґрунтованих пропозицій і практичних рекомендацій щодо розвитку відносин страхового відшкодування збитків і втрат в АПК. Обгрунтовано сутність поняття “страхування”. Проведено аналіз сучасного стану ефективності відносин страхового відшкодування збитків і втрат в АПК. Здійснено вибір ефективних