ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С.КОСТЮКА

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ПОХОДЕНКО Світлана Володимирівна

УДК 152.27

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

МОТИВАЦІЇ ЛІДЕРСТВА У ПІДЛІТКІВ

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ - 1998

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України

Науковий керівник: - доктор педагогічних наук, професор, академік АПН України КИРИЧУК Олександр Васильович, Державна академія керівних кадрів освіти, кафедра психології управління, м. Київ.

Офіційні опоненти:- доктор психологічних наук, доцент ПРИХОДЬКО Юлія Олексіївна, Національний педагогічний університет ім. М.Драгоманова, кафедра психології та педагогіки, м.Київ.

- кандидат психологічних наук, старший науковий

співробітник ФРОЛОВ Павло Дмитрович, Інститут політичної та соціальної психолгії АПН України, абораторія політичного імеджмейкінгу, пропаганди та реклами, завідувач, м.Київ .

Провідна організація: Державний педагогічний інститут МО України, м.Бердянськ.

Захист відбудеться 7 грудня 1998 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 01.48.01 в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою: 252033, Київ, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України.

Автореферат розіслано 16 жовтня 1998 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради к.п.н. М.І.Алєксєєва

Загальна характеристика роботи

Актуальність проблеми. У сучасному суспільстві інтерес до проблематики лідерства істотно зростає, як у наукових колах, так і серед педагогічної громадськості. Це обумовлено, з одного боку, тим, що розгляд процесів міжособистісної взаємодії з позицій гуманістичної психології посилив інтерес до кожної окремої особистості, її місця і ролі в цій взаємодії; з іншого боку, демократичні процеси в суспільстві: багатопартійність, відносна самостійність органів місцевого самоврядування, розвиток підприємництва активізували процес висування великої кількості лідерів - суспільно-політичних діячів, парламентарів, керівників сучасних підприємств тощо.

Які вони - сучасні лідери? Які цінності вони сповідують? Чому їх діяльність недостатньо ефективна? І, нарешті, хто буде лідером завтра і чому? Ці та багато інших питань привертають увагу вчених і практиків (суспільствознавців, соціологів, психологів, педагогів) до проблеми лідерства. Широко відомі роботи Г.М.Андрєєвої, Г.К.Ашина, І.П.Волкова, В.Д.Гончарова, Є.М.Дубовської, Н.С.Жеребової, І.С.Кона, Р.Л.Кричевського, Є.С.Кузьміна, І.С.Полонського, Б.Д.Паригіна, А.Г.Сорокової, Л.І.Уманського. Значний емпіричний матеріал з проблеми лідерства накопичений у зарубіжній психології. Особливо широкого поширення дослідження лідерства одержали в США.

Роль лідера дуже значна в малій групі, тому що він вирішує головні завдання, які поставлені перед групою у певній ситуації. На місці лідера не може бути будь-яка людина, а лише той, чия готовність діяти відповідає моменту. Специфіка лідерства полягає в тому, що роль лідера не тільки "дають", але він бере її сам. Іншими словами, -лідером може стати той, хто крім відповідного соціально-психологічного складу має достатню мотивацію лідерства, хоче виконувати цю роль у малій групі у певній ситуації.

Прояви лідерства в дитячих групах - тобто домінування одних особистостей над іншими, прийняття ними організаторських і координуючих функцій на кожному віковому рівні мають свою специфіку і широко досліджувані в роботах Залужного О.С., Ельконіна Д.Б, Драгунової Г.М., Коломинського Я.Л., Краковського О.П., Фельдштейна Д.І., Боришевського М.Й., Гаврищак Л.І., Говорун Т.В. та ін. Проте цим мотиваційне забезпечення прагнення до лідерства в підлітковому віці майже не вивчалося, це й обумовило вибір нами теми наукового дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами. Тема дисертаційної роботи входить до комплексної теми лабораторії психології управління Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України “Теоретико-методичні основи психологічного консультування керівників закладів середньої освіти з проблем управління” (№ держреєстрації 01.97.U06261).

Об’єкт дослідження: лідерство у підлітків як спосіб поведінки і діяльності в соціальній групі.

Предмет дослідження: мотивація лідерства в підлітків.

Мета дослідження: визначити зміст мотивації, яка спонукає підлітків до лідерства, та фактори, що впливають на формування в них мотивації лідерства.

Гіпотеза: прагнення до лідерства - є віковою особливістю дітей підліткового віку як форма прояву потреби в соціальному визнанні та особистісній персоналізації, а також спосіб творчої адаптації до нової соціальної ситуації розвитку. Мотивація лідерства в підлітків складається в залежності від ідентифікації з найбільш значущими людьми з їхнього найближчого оточення.

Завдання дослідження:

1. Узагальнити попередні дослідження лідерства та мотивації соціальної поведінки підлітків і на цій основі визначити зміст основних понять та обгрунтувати методику дослідження.

2. Виявити структуру мотивації лідерства в підлітків у залежності від їх віку, статі, соціального статусу в групі.

3. Провести порівняльний аналіз структури мотиваційного простору лідерів підліткових груп та інших членів групи за параметром когнітивної складності.

4. Розкрити місце і роль механізму ідентифікації зі значущими людьми із соціального оточення підлітка у формуванні мотивації лідерства.

Методологічною основою дослідження стали: положення про людські потреби як рушійні сили людських вчинків; положення С.Л.Рубінштейна про мотиваційне значення кожного відображуваного людиною явища; тези О.М.Леонтьєва про загальну мотиваційну значущість явищ та смислоутворюючу функцію мотиву. Формування мотивації лідерства у підлітків розглядається у відповідності з віковим підходом у вивченні онтогенезу особистості (Д.Б.Ельконін, Л.І.Божович та ін). В роботі враховано результати теоретичних та експериментальних досліджень проблем лідерства і керівництва (Ашина Г.К., Волкова І.П., Кричевського Р.Л., Дубовської О.М., Жеребової Н.С., Фролова В.А., Шахназарян Н.В., Паригіна Б.П., Карамушки Л.М. та ін.); здобутки експериментальних досліджень вікових особливостей підлітків та їх міжособистісних стосунків у дитячих колективах (Ельконіна Д.Б, Драгунової Г.М., Коломинського Я.Л., Краковського О.П.,Залужного О.С., Фельдштейна Д.І., Боришевського М.Й., Гаврищак Л.І., Говорун Т.В. та ін.), соціальної активності дітей (Абульханової-Славської К.О., Киричука О.В., Мальковської Т. Н., Панка В.Г., Ядова В.О. та ін.).

Для реалізації програми дослідження використовувався комплекс методів: на першому етапі - реалізовано психосемантичний підхід до вивчення потенційної мотивації лідерства шляхом експериментального дослідження категоріальних структур індивідуальної свідомості, що опосередковують сприймання вчинку лідера; на другому етапі - вивчення ідентифікації зі значущим іншим у формуванні мотивації лідерства було проведено методом репертуарних особистісних граток Дж.Келлі, формування шкал мотиваційних конструктів відбувалося за допомогою техніки “сходів” Хінкла; для вивчення когнітивної складності мотиваційного простору лідерів застосовано метод Бієрі.

Надійність та вірогідність дослідження досягались через застосування статистичних методів обробки результатів: кореляційного аналізу, факторного аналізу та факторного аналізу методом головних компонент за допомогою пакета програм “STATGRAPHICS Plus”. В дослідженні брали участь учні шкіл нового типу міста Запоріжжя, всього 376 підлітків, в тому числі 191 дівчина і 185 хлопців.

Наукова новизна роботи. В роботі вперше розглянуто феномен лідерства з позицій вікової, а не соціальної психології; розкрито внутрішні фактори лідерської поведінки підлітків, серед яких соціально спрямовані значно переважають орієнтацію на результат спільної діяльності; виявлено дію механізму ідентифікації із значущим іншим у формуванні мотивації лідерства; з’ясовано певні вікові та статеві відмінності у дії цього механізму. Всупереч традиційному уявленню про вирішальну роль однолітків у формуванні особистості підлітків, показано, що в формуванні у них мотивації лідерства дорослі посідають вагоме місце, саме з ними ідентифікуються підлітки. Значну роль у цьому відіграє родина, зокрема, мати та старші брати і сестри В роботі також розкрито когнітивно-стильові особливості підлітків, а саме: проведено порівняльний аналіз когнітивної складності мотиваційного простору підлітків в залежності від їх соціального статусу.

Теоретичне значення роботи полягає у розширенні контексту розгляду проблематики провідної діяльності підліткового віку, зокрема, соціалізації особистості, утворення неформальних підліткових об’єднань, механізмів формування мотивації лідерства в онтогенезі та інших питань вікової та педагогічної психології.

Практичне значення результатів дослідження. Одержані результати про зовнішні та внутрішні фактори формування мотивації лідерства у підлітків можуть бути використані шкільними психологами, що дозволить підняти на якісно новий рі---вень роботу педагогічних колективів в організації виховної роботи з формування у школярів готовності до життєвого самовизначення в нових економічних і соціальних умовах, керівництві внутрігруповими процесами в учнівських колекти---вах, запобіганні девіантної та асоціальної поведінки у підлітків. Методика вивчення мотивації лідерства при певних змінах мотиваційних конструктів та елементів решітки у відповідності до конкретних завдань може бути використана іншими дослідниками мотивації підлітків.

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалась у таких формах:

1) ознайомлення з результататами дослідження педагогічних колективів шкіл нового типу м. Запоріжжя, в яких проводилося дослідження, та їх реалізація в навчально-виховному процесі, зокрема розробці освітньо-виховної програми “Лідер ХХI ст.” освітнього комплексу “Контакт”;

2) ознайомлення з результатами дослідження та методикою вивчення мотивації лідерства шкільних психологів Запорізької області на обласному методичному семінарі “Мотиви поведінки та діяльності дітей та підлітків”;

3) публікації результатів дисертаційного дослідження в науковій і методичній пресі (зміст дисертаційної роботи відбито у семи публікаціях)

4) результати наукових досліджень доповідалися на республіканських (Ніжин - 1993 р., Запоріжжя - 1994р., Київ -1994р.) та міжнародних (Одеса - 1995р., Запоріжжя - 1997р.) науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дослідження складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел (131) та додатків (5). Загальний обсяг - 172 сторінки, в тому числі 16 таблиць і 2 малюнки.

Основний зміст роботи

У вступі обгрунтовується актуальність дослідження проблеми мотивації лідерства у підлітків, формулюються об’єкт, предмет, мета, гіпотеза і завдання дослідження; дається коротка характеристика теоретичних основ та методів дослідження; розкривається наукова новизна, теоретична і практична цінність роботи; називаються шляхи апробації результатів дослідження.

Перший розділ “Лідерство у підлітків та його мотиваційне забезпечення” присвячено аналізу різноманітних підходів до визначення і сутності лідерства, вікових особливостей підлітків, особливостей вікового розвитку їх потребово-мотиваційної сфери, аналізу попередніх досліджень мотивів соціальної поведінки підлітків.

У першому параграфі розкрито і узагальнено зміст основних досліджень лідерства (Б.Д.Паригін, Є.С.Кузьмін, Н.С.Жеребова, Д.Морено, Я.Л.Коломинський, А.В.Петровський, К.О.Абульханова-Славська, М.Й.Боришевський, М.І.Бобнєва, О.К.Дусавицький, О.В.Ки-ричук, М.М.Корнєв, Т.М.Мальковська, В.Г.Панок, Є.В.Шорохова, О.Я.Якуба, В.О.Ядов та ін.) та встановлено співвідношення поняття “лідерство” з поняттями “керівництво”, “соціометричний статус”, “соціальна активність”, “організаторські здібності”. Слід відзначити, що лідерство - це лише одна з можливих форм прояву соціальної активності особистості. На відміну від “керівництва”, яке відбувається в офіційній структурі групи, під лідерством розуміється система неформальних стосунків впливу і домінування. Поняття “лідерство” ширше від поняття “соціометричний статус” і грунтується також на стосунках референтності, вимогах соціальної ролі. Питома вага організаторських здібностей, необхідних лідеру, залежить від виконання його функцій, а наявність організаторських здібностей не є вирішальним фактором у процесі висування лідера. Одні автори показують залежність лідерства від величини групи, усталеності, інші - від якісного складу членів групи й особливостей виявлення лідерства в ній (призначений лідер зверху чи висунутий групою). Феномен лідерства досліджувався переважно з позицій соціальної психології, вивчення ж лідерства з суб’єктив-но-психологічних позицій в ракурсі вікової психології, крім Залужного О.С., Ельконіна Д.Б., Краковського О.П., майже не проводилоcя.

Розглядаючи лідерство, як спосіб поведінки і діяльності суб’єкта в соціальній групі, в процесі теоретичного аналізу цього феномена, нами було виділено три позиції, котрим відповідають три основні напрямки його досліджень:

·

· процес діяльності, лідерство як взаємодія лідера і його послідовників - інтеракціоналістичний напрямок. Результатів досліджень Д.Б.Ельконіна, О.С.Залужного, Я.Л.Коломінського, О.В.Киричука, Т.А.Крюкової, Т.В.Драгунової, О.П.Краковського, Д.І.Фельд-штейна дозволили виділити в руслі цього напрямку як мінімум два змістовних пласти досліджень лідерства: 1) механізми взаємовпливу лідера і його послідовників; 2) динаміка взаємовпливу лідера і його послідовників на різних етапах формування особистості (вивчення лідерства у вікових групах).

· умови перебігу даної діяльності, тобто вплив зовнішніх стосовно суб'єкта і процесу лідерства факторів: соціальної ситуації і рівня розвитку групи - функціонально-ситуаційний напрямок. Це найбільш потужний і широкий напрямок вивчення лідерства, який узагальнює ідеї Д.Хоманса (лідерство, як функція групи), Т.Ньюкома, Р.Бейлса (лідерство, як функція ситуації), Ф.Фідлера (операціональна модель лідерства), А.В.Петровського (діяльнісна опосередкованість лідерства), Р.Л.Кричевського (гіпотеза цінністного обміну). Саме ці ідеї визначили зміст основних сучасних соціально-психологічних досліджень лідерства. Проте такий підхід майже зовсім нехтує внутрішні фактори, а саме мотиваційне забезпечення поведінки і діяльності лідера.

Базуючись на теоретичних положеннях та результатах експериментального вивчення потребово-мотиваційної сфери підлітків Л.І.Божович, Д.Б.Ельконіна, Д.І.Фельдштейна, О.П.Краковського, Т.В.Драгунової, В.Л.Турлик, А.К.Маркової та ін., було визначено, що підлітковий вік - період інтенсивного розвитку мотиваційної сфери, а ієрархічні відносини в потребово-мотиваційній сфері особистості підлітків складаються на користь мотивів самоствердження. Ряд дослідників відзначає загострення афілятивної потреби в молодшому підлітковому віці.

В.А.Петровський вказує на наявність особливої потреби людини бути особистістю, тобто потреби в персоналізації. Автор вважає, що саме ця потреба є джерелом активності індивіда. Водночас механізм формування даної потреби в онтогенезі невідомий. Експериментальні дані і теоретичні положення дозволяють дійти висновку про важливу роль цієї потреби в період підліткового віку. Формування потребово-мотиваційної сфери підлітка відбувається на тлі інтенсивного розвитку самосвідомості в безпосередній взаємодії з ровесниками. Бути особистістю для підлітка означає відчувати свою значущість у підлітковому середовищі. Прагнення зайняти значне місце в групі ровесників і є першою спробою особистісної персоналізації в мікросередовищі, впливу на процеси, що відбуваються в ньому, саме тому більшість середніх підлітків (дослідження О.П.Краковського, Т.В.Драгунової, Д.Б.Ельконіна та ін.) не задовольняються гідним, але ординарним становищем, а прагнуть до більш високого соціального статусу, до перших ролей, визнання безумовної авторитетності.

Потреба у спілкуванні молодших підлітків у міру дорослішання перетворюєься на потребу в популярності (О.П.Краковський). Саме ця динаміка зумовлює соціальну поведінку підлітків, нестабільність і постійні зміни структури міжособистісних стосунків у підліткових групах. Отримані в дослідженнях під керівництвом Д.І.Фельдштейна дані про домінування індивідуалістичних мотивів у підлітків в усіх видах діяльності підтверджують цю тезу: підліток діє, щоб показати і довести всім (насамперед ровесникам) власну значущість.

У психологічній літературі виділяються, в основному, такі напрямки в розвитку потребово-мотиваційної сфери: розширення (виникнення нових потреб і мотивів); ієрархізація мотивів та потреб; формування усталеності потребово-мотиваційної сфери. В роботі представлено аналіз напрямків становлення мотиваційної сфери в ході вікового розвитку. Аналіз теоретичних досліджень С.Я.Рубінштейна, Х.Хекхаузена, В.Г.Рубінштейна, В.К.Вілюнаса, Л.С.Виготського, О.М.Леонтьєва, К.Обуховського, А.А.Файзулаєва та ін. показав, що бажаної єдності в тому, що складає мотиваційну сферу людини і що в літературі під мотивами розуміються внутрішні фактори, які спонукають реальну діяльність. Інші мотиваційні утворення, часто розглядаються як цінності, інтереси, відношення, смисли, ідеали, переконання та ін.

Всі ці специфічні явища, які означають різновиди активного, упереджено-оцінного ставлення людини до різних аспектів навколишньої дійсності. Джерелом же упередженості відображення є потреби людини. Саме це оцінне ставлення потребового походження, загальне для різноманітних виділених у літературі упереджених утворень, ми будемо називати мотивованим ставленням.

Розглядаючи лідерство як спосіб поведінки і діяльності підлітка в соціальній групі, спрямованої на досягнення мети загальногрупової діяльності, реалізацію цінностей, що притаманні її членам, координацію процесу функціонування та розвитку групи, можна передбачити наявність мотивації цієї поведінки і діяльності.

Тому під мотивацією лідерства підлітків доцільно розуміти процес формування мотивів лідерської поведінки та діяльності, у якому бере участь уся сукупність мотивованих ставлень підлітка: до загальногрупової діяльності, її мети та процесу; до загальногрупових цінностей та їх реалізації; до групи і процесу її функціювання та розвитку; до самого себе, як суб’єкта діяльності та члена групи. Кожне з цих мотивованих ставлень являє собою певний "гіпотетичний конструкт".

Теза про виняткову різноманітність мотиваційно значущих явищ потребує уточнення ще з одного боку - в аспекті взаємозв'язаності цих явищ і відповідно їх значень для людини. В.К.Вілюнас зазначає, що з ряду фактів значень, що демонструють ієрархічну співпідпорядкованість мотиваційних значень, випливає природний висновок про необхідність розрізнення, з одного боку, абсолютно незалежних, "самих по собі значущих" явищ, що виступають у якості кінцевих цілей діяльності, з іншого боку - таких, що мають лише тимчасове, ситуаційне, інструментальне значення і виступають у якості засобів, умов проміжних цілей діяльності. Збірний характер предметного змісту окремих видів людської мотивації створює можливість його відображення на різних рівнях понятійного узагальнення. Дані про розмаїтість мотивованих ставлень людини вимагають уявлення, відповідно до якого мотивація відкривається в психічному образі не у вигляді одного або декількох спонукань, що походять із кінцевих мотивів, а скоріше у вигляді складного поля з безліччю взаємодіючих мотивованих ставлень до окремих відображуваних предметів.Таке розуміння мотивації зумовило вибір методів дослідження і застосування саме психосемантичного підходу до дослідження мотивації лідерства у підлітків.

Другий розділ “Психосемантичний підхід до вивчення мотивації ділерства” присвячено обгрунтуванню методики дослідження. На першому етапі було проведено дослідження категоріальних структур свідомості, що опосередковують сприймання вчинку лідера. Досліджуваним (учням 5, 7, 9-х класів) пропонувалися для аналізу 9 ситуацій, у яких був описаний вчинок лідера (різноманітні види лідерства, у певних видах діяльності). Для виявлення особистісних мотиваційних конструктів використовувалася техніка "сходів", запропонована Хінклом. Респондентам пропонувалося відповісти на запитання: "Чому він (вона) так вчинив (ла)?", після першої відповіді випливало уточнення: "Чому це було важливо?" і т. д., поки випробуваний не вичерпає весь можливий арсенал мотивування вчинку.

На другому етапі дослідження застосовано метод репертуарних особистісних граток Дж. Келлі. Ми використали компромісний варіант процедури побудови семантичного простору мотивації лідерства: отримавши від випробуваних первинний набір шкал-мотивів за допомогою техніки "сходів" Хінкла, ми склали на їх основі оцінну гратку з 15 шкал. Вона складалась у відповідності до визначених Дж.Келлі вимог стосовно елементів та конструктів оцінних граток. Щоб запобігти тенденції соціально схвалюваних відповідей шкали було складено так, щоб обидва полюси конструкту виглядали як соціально бажані.

Для перевірки гіпотези про залежність мотивації лідерства в підлітків від ідентифікації зі значущими людьми з їхнього найближчого оточення випробуваним пропонувалося персоніфікувати 19 рольових персонажів, підставивши ім'я добре знайомої їм людини, а потім оцінити кожний елемент гратки за шкалою мотивів. Після того як випробуваний оцінював усі елементи, дані об'єднувалися в єдину матрицю. У такий спосіб були отримані матриці репертуарних граток, елементами котрих (колонками матриці) стали рольові персонажі, а

конструктами (рядками матриці) - мотиви їхньої поведінки і діяльності. Для обробки результатів застосовано кореляційний аналіз, факторний аналіз та факторний аналіз методом головних компонент.

Третій розділ - “Результати емпіричного дослідження мотивації лідерства у підлітків”. В ході аналізу потенційної мотивації було виділено мотиви орієнтації на задачу, досягнення результату, та мотиви соціальної орієнтації, предметом потреби яких стали стосунки з іншими людьми, соціальні почуття тощо. Як видно з таблиці 1, явної вікової динаміки в орієнтації мотивації підлітків не виявлено. Деяке збільшення соціальної орієнтації спостерігається в середніх підлітків, проте до 9 класу показники знижуються. Соціальна орієнтація в 2-3 рази перевищує орієнтацію на результат, що дозволяє нам зробити висновок про її провідну роль у поведінці підлітків.

Серед соціально-орієнтованих мотивів в ході аналізу мотиваційних висловлювань підлітків було визначено:

·

соціальні почуття мають найбільшу питому вагу з-поміж отриманих мотиваційних конструктів в усіх вікових групах. У дану групу були віднесені ті мотиви, предметом яких було реальне переживання або прагнення до переживання (уникнення переживання) почуттів до інших людей, у зв'язку зі взаємодією і спілкуванням, тобто соціально забарвлені переживання. В молодших і середніх підлітків прагнення до уникнення негативних переживань має більшу питому вагу в порівнянні з позитивними почуттями, тобто мотивом активності є досягнення більш комфортного емоційного стану. Можливо, що мотивація уникнення негативних почуттів пов'язана із соціальною забороною на переживання і прояв негативних емоцій. Підлітки не володіють соціально прийнятними способами прояву негативних почуттів і тому намагаються їх уникати. Їхня активність спрямована на зміну власного емоційного стану й емоційного стану оточуючих. Збільшення з віком питомої ваги позитивних почуттів відбувається головним чином за рахунок збільшення відповідальності і симпатій до оточуючих, у тому числі до ровесників протилежної статі.

·

· мотивацію зовнішньої оцінки людей із оточення підлітка: "хотів показати себе розумним,... хоробрим,... чесним і т. п." Позитивні оцінки для підлітка значно важливіші в порівнянні з негативними, за винятком оцінок дорослих у молодших підлітків, де питома вага прагнення до позитивної оцінки і уникнення негативної оцінки однакова. Всупереч традиційній думці про низьке значення дорослого взагалі в підлітковому віці, наше дослідження показує, що прагнення до позитивної оцінки дорослих досить притаманне підліткам усіх вікових груп, знижується лише мотивація уникнення негативних оцінок дорослого. В цілому можна відзначити тенденцію зниження прагнення до уникнення негативних оцінок і загальне зниження значимості зовнішньої оцінки в старших підлітків. Високий процент не персоніфікованої мотивації вказує на те, що для підлітка взагалі не дуже й важливо, хто його оцінить. Важлива сама позитивна оцінка, і особливо виражене її значення для середніх підлітків (7 клас). Відомо, що підлітковий вік - період інтенсивного розвитку самосвідомості, формування самооцінки і емоційно-ціннісного ставлення до себе, уяви про "Я". Підлітку потрібна велика кількість зовнішніх оцінок, щоб сформувати власне уявлення про себе, а для того щоб отримати ці оцінки йому потрібно стати помітним, зробити вчинок. В основі прагнення до зовнішньої оцінки лежить одна з базових потреб особистості - потреба у громадському визнанні.

· мотивацію самоствердження - прагнення підлітків виділитися, показати свою перевагу над іншими. З одного боку, виділення з загальної маси ровесників і дає можливість підлітку реалізувати свою потребу у великій кількості зовнішніх оцінок ("хотів, щоб всі про нього говорили"), з іншого боку - високий статус у групі, впливовість дозволяє підлітку почувати себе більш упевнено ("хотіли бути кращими від інших, щоб почувати себе впевнено"). Представлені в таблиці дані показують, що мотиви самоствердження дуже слабко виражені в молодших підлітків. Для них важливі позитивні оцінки оточуючих (ровесників і дорослих) так само, як для середніх підлітків самоствердження серед дорослих. Високий процент неперсоніфікованих висловлювань вказує на особистісне значення

самоствердження взагалі безвідносно до сфери реалізації потреби. Самоствердження з-поміж рівних (ровесників) підлітку дається значно легше, але з віком підліткам стає вже недостатньо авторитету і лідерських позицій у своїй віковій групі і вони прагнуть досягти визнання дорослих. Підліток, що прагне до самоствердження, повинен мати велику мужність, тому що відокремлюючись від своєї групи, він опиняється в центрі уваги, обговорення й оцінювання.

·

Особливості інтеграції мотиваційної сфери підлітків вивчалися за допомогою факторного аналізу мотиваційного простору підлітків, який дозволив виділити 5 основних факторів, що пояснюють 60% загальної дисперсії простору: фактор соціальної бажаності пояснює 22% дисперсії. Це єдиний фактор, що яскраво представлений в мотиваційному просторі всіх груп підлітків, тому в роботі проаналізовано його зміст в залежності від статі, віку, соціального статусу підлітків; фактор відповідальності - моральний фактор пояснює 14% загальної дисперсії; в основі цього фактору, на наш погляд, лежить потреба у збереженні і розвитку внутрішньої системи цінностей; фактор підтримки емоційного комфорту пояснює 10% загальної дисперсії, ми вважаємо, що в основі цього фактору лежить гедоністична потреба у задоволенні; фактор самосвідомості та підтримки самооцінки пояснює 8% загальної дисперсії, в основі фактору лежить потреба особистісної ідентичності (Е.Еріксон), досягнення внутрішньої цілісності; фактор приєднання до групи пояснює 7% загальної дисперсії в основі мотиваційних конструктів ми визначили потребу приєднання до групи (афілятивну потребу, або потребу в соціальній ідентичності).

Аналіз впливу рольових персонажів дозволив визначити зміст

дії ідентифікації зі “значущим іншим” у мотивації лідерства. Факторний аналіз дозволив визначити 3 фактори, з яких лише один включає персонаж “Ти сам, який ти є зараз”. Цей перший фактор пояснює 27% загальної дисперсії. Виходячи із змісту основних персонажів ми назвали його фактором авторитету, або фактором референтної групи.

Цікаво, що системоутворюючими персонажами фактору є персонаж 19, що представляє власну бажану мотивацію та персонаж 18 “Ти сам”. Найсильніше підлітки ідентифікуються з людьми з їх найближчого оточення - родина, вчителі, однолітки, котрі уособлюють соціально бажані якості (розум, відповідальність та ін.) у свідомості підлітків. Другий фактор пояснює 8% загальної дисперсії - це фактор протидії впливу. Саме тому, що лідери найближчого оточення підлітка так чи інакше впливають або намагаються впливати на нього, і це в той час, коли він сам прагне до лідерства, вони викликають у нього негативні почуття. Підліток конкурує з лідерами за статус у групі і тому вони видаються йому неприємними, нездатними на прийняття рішення, негідними довіри. Третій фактор - фактор популярності, соціальної успішності - пояснює 5% загальної дисперсії і включає рольові персонажі широкого соціального оточення підлітків, лідерів з оточення підлітка (з меншим навантаженням у порівнянні з другим фактором) та “найвезучішу людину”. Оскільки лідери теж фігурують у даному факторі можна вважати, що висування в позицію лідера групи підлітки також пов’язують з певним везінням, не усвідомлюючи ні особистих якостей, що дозволяють отримати високий соціальний статус, ні кількості докладених зусиль.

У відповідності до завдань дослідження вивчалися як диференційні так і інтегративні показники когнітивної складності мотивації підлітків в залежності від соціального статусу. Показниками диференційної складності вважались кількість несинонімічних конструктів при поясненні підлітками мотивів вчинку лідера на першому етапі дослідження та результати, отримані при застосуванні методу Бієрі до аналізу матриць репертуарних граток на другому етапі дослідження. Показниками інтегративної складності виступають коефіцієнти кореляції між власними мотивами підлітків (рольовий персонаж 18. “Ти сам, який ти є тепер”).

При вивченні мотивів знаних з’ясувалося, що лідери використовують більше несинонімічних мотиваційних конструктів для пояснення мотивів вчинку лідера в усіх запропонованих ситуаціях. Аналогічними були результати аналізу матриць репертуарних решіток за кількістю узгоджених оцінок власних мотивів та мотивів інших людей. Можна вважати, що більша когнітивна складність мотиваційної сфери дозволяє лідерам проявляти більшу активність, тому що вони легше відшукують особистісний смисл у будь-якій діяльності, а це спонукає розвиток операційних навичок та досягнення результатів. До того ж, згідно з дослідженням І.П.Шкуратової, особи з вищим рівнем когнітивної складності, а в нашому випадку це лідери, мають вищий рівень розвитку соціально-перцептивних навичок та більш здатні до амбівалентного сприйняття людини. В сукупності з цими характеристиками їх більший арсенал знаних мотивів дозволяє лідерам виконувати функцію натхненника та організатора спільної діяльності.

Щодо інтегративних показників когнітивної складності принципових відмінностей між лідерами та не лідерами не виявлено. Інтенсивність згрупування мотивів у фактори у лідерів навіть дещо вища ніж у не лідерів. Здатність до визначення власних пріоритетів, створення системи співпідпорядкування мотивів є віковою характеристикою і не залежить від соціального статусу дитини. А ось частостні гістограми оцінок власних мотивів у лідерів та нелідерів розрізняються тим, що у лідерів значно менше оцінок “не знаю”, тобто рівень усвідомлення власної мотивації вищий у порівнянні з нелідерами.

Висновки

1.Узагальнення результатів досліджень дозволило зробити висновок, що потреба в спілкуванні з однолітками в підлітковому віці грунтується на прагненні одержати визнання власної індивідуальності і значущості в підлітковому мікросередовищі, бути прийнятим групою, і є домінуючою. У зв'язку з цим істотно посилюється інтенсивність міжосбистісних контактів, тому що більшість підлітків прагнуть до зміни або зміцнення свого соціального статусу в групі. Прагнення до лідерства стає домінуючою тенденцією взаємодії підлітків. А само лідерство стає певним способом поведінки і діяльності та виявляється не тільки в міжособистісних стосунках, а в усіх видах діяльності: навчальній, трудовій, ігровій і т. д. Оскільки система саморегуляції діяльності лідера передбачає наявність її мотивації, що формується на основі попередньо структурованого суб’єктивного досвіду та усвідомлення актуальних потреб, то ключового значення набуває вивчення мотивації лідерства.

2. Аналіз потенційної мотивації лідерства показав, що молодшим підліткам ще важко відокремитися від рівня дії і перейти до усвідомлення глибинних механізмів її здійснення. Загальна кількість несинонімічних мотиваційних конструктів, що були отримані в результаті бесід із молодшими підлітками значно нижча, ніж із середніми та старшими (17%, 46%, 37% відповідно ).

Молодші підлітки принципово відрізняються від середніх і старших за двома параметрами - вони характеризуються високим відсотком неінтеріоризованих моральних норм у мотиваційній сфері і слабко вираженою мотивацією самоствердження. Вони пояснюють вчинок лідера соціальними очікуваннями, прагненням до позитивної і уникнення нагативної зовнішньої оцінки і пов'язаними з ними соціальними почуттями, неінтеріоризованими моральними нормами. В молодших підлітків слабко виражені внутрішні спонукачі соціальної активності та переважають усвідомлені зовнішні вимоги (стимули). Середні і старші підлітки пояснюють вчинок лідера прагненням слідувати власним моральним уявленням, відповідати не тільки соціальним очікуванням, вимогам соціальної ролі, але і власним уявленням про себе. Інтеріоризація моральних норм і формування самосвідомості вихідні моменти становлення особистості підлітка. Саме з цими процесами пов'язане виникнення потреби в персоналізації, що проявляється в мотивації самоствердження, яка має найбільшу питому вагу в середніх і старших підлітків при поясненні вчинку лідера. Таким чином, гіпотезу про те, що прагнення до лідерства є віковою особливістю дітей підліткового віку як форма прояву потреби в соціальному визнанні та особистісній персоналізації, а також спосіб творчої адаптації до нової соціальної ситуації розвитку було підтверджено.

3. Аналіз місця і ролі механізму ідентифікації зі “значущим іншим” у формуванні мотивації лідерства показав, що дівчата ідентифікуються з більшою кількістю рольових персонажів у порівнянні з хлопцями. Відмінностей в ідентифікації лідерів і нелідерів не виявлено. Серед персонажів, що найбільш впливають на формування мотивації лідерства підлітків старші брати, сестри (або ті, хто їх замінює), емоційно приваблива та референтна людина, люди, що уособлюють соціально-бажані якості. Слід відзначити також особливу роль матері у формуванні мотивації лідерства у підлітків, яка в уявленні підлітків є і найавторитетнішою, і найпривабливішою, до того ж уособлює соціально бажані якості. Всупереч традиційним уявленням встановлено, що підлітки майже зовсім не ідентифікуються з лідерами з їх найближчого оточення, тобто не визнають власний статус послідовника. В цілому нашу гіпотезу про формування мотивації лідерства у підлітків шляхом ідентифікації з людьми найближчого їх оточення було підтверджено. В більшій мірі це стосується дівчат.

4. Факторний аналіз структури мотивації лідерства підлітків у залежності від віку, статі, соціального статусу дозволив зробити висновок, що прагнення до лідерства є віковою особливістю підлітків, бо завдяки лідерським позиціям вони мають більше можливостей реалізовувати потребу у громадському визнанні, досягненні особистісної та соціальної ідентичності, а тому зберігати емоційний комфорт. Лідерський статус дозволяє підлітку реалізувати потреби у розвитку, самоактуалізації, сприяє становленню самосвідомості та появі “відчуття дорослості”. Прагнення до лідерства - це творче пристосування підлітка до соціальної ситуації розвитку.

5. Аналіз когнітивно-стильових особливостей мотиваційної сфери підлітків дозволив зробити висновок про їх залежність від соціального статусу. Мотиваційна сфера лідерів характеризуються більшою когнітивною складністю за параметром диференційованості, що є передумовою виконання ними лідерських функцій та сприяє розвиткові особистості. За параметром інтегрованості мотиваційної сфери відмінностей між лідерами і нелідерами не виявлено.

Подальшого вивчення і наукового обгрунтування потребують питання співвідношення мотивації лідерства та операціональних можливостей підлітка, психолого-педагогічних умов реалізації прагнення підлітків до лідерства, динаміки розвитку мотивації лідерства (у юнацькому та зрілому віці). Дослідження цих питань сприятиме вдосконаленню системи виховання майбутніх лідерів сучасною школою.

Основний зміст роботи висвітлено у таких публікаціях:

1.

1.

1.

1.

1.

1.

1.

Походенко С.В. Психологічні особливості мотивації лідерства у підлітків. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, Київ, 1998р.

Дисертацію присвячено вивченню феномена лідерства з позицій вікової психології та внутрішніх факторів лідерської поведінки підлітків, серед яких соціально орієнтовані значно переважають орієнтацію на результат спільної діяльності. Встановлено, що прагнення до лідерства - є віковою особливістю дітей підліткового віку як форма прояву потреби в соціальному визнанні та особистісній персоналізації та