Edith Benson cut her short. ‘Let’s be honest, Miss Cameron. You’re not putting up the money to improve the neighbourhood. You’re putting up the money so Cameron Enterprises can make more money.’( Sheldon)

Протиставлення передає також сполучник but, що зумовлене домінуванням семи відношення протилежності в його інваріантному значенні:‘

Nobody in this world but Emma Harte would have come up with such a preposterous proposition,’ Sebastian Cross cried indignantly …‘

Think what you will,’ she said with a slight pause. ‘But regardless of whoever formulated the deal, that’s it as I’ve outlined it. It’s a take it or leave it situation.’ (Bradford)

Логічна операція протиставлення проявляється і через смислові відносини на основі аксіологічних опозицій. Структурно-семантична організація протиставних блоків-реплік включає контекстуальні антонімічні конструкції. У діловому діалогічному дискурсі протиставлення може будуватися через залучення асоціативних зв’зків з використанням економічних факторів:

The Plantagenet Investment lord said, ‘Your resourсes are stretched thin, Jordan. Perhaps too thin.’‘

We’ll hit a world turnover of over four hundred million this year, with profits up to thirty million.’‘

Before tax.’ Marret stared hard at Jordan. ‘I’m sorry, we aren’t backing any extensions of the leisure complex …’ (Stratton)

На мовному рівні демонстративній фазі у розвитку конфлікта відповідає протиставлення займенників you – I. Зіставлення інтересів комунікантів маніфестується співвідношенням лексем в даній опозиції, їх збалансованістю або контрастом.

Ben: Now, look here, William. I’ve bought timberland in Alaska and I need a man to look after things for me.

Willy: God, timberland! Me and my boys in those grand outdoors!

Ben: You’ve a new continent at your doorsteps, William. Get out of these cities they’re full of talk and timepayments and courts of law. Screw on your fist and you can fight for a fortuпe up there. (Miller)

Завершення інтеракції в трансигентному типі ДДД конвенційне і має три способи реалізації: 1) укладання угоди/консенсус; 2) відмова від угоди/дисенсус; 3) відстрочка прийняття рішення.

Досягнення консенсусу номінується синтаксичними одиницями з прагматичними форматорами, що мають сему згоди: Done; I’ll take it; Right; You’ve got a deal.

Репліки з футуральною перспективою спрямовані на реалізацію прагманастанови відстрочки прийняття рішення: I’ll see you at 11 o’clock next Saturday morning.

Відмова від угоди маніфестується прямими сигналами на рівні синтаксичних структур, що включають сему заперечення.‘

No,’ she said. ‘There is no place in Air Communication for your son if we take the company over.’‘

We are deadlocked, Paula. I have to pass.” He lifted his hands in a helpless gesture… ‘Thank you for your time. And please, tell your grandmother that her terms are too harsh for my palate.’ ( Bradford)

Таким чином, реалізацію цільової настанови можна виявити тільки в ретроспективі, оцінивши підсумок інтеракції.

ВИСНОВКИ

З розвитком та посиленням інтеграційних процесів англійська мова стає найбільш поширеною в процесі міжмовної комунікації на діловому рівні. Цим пояснюється інтерес лінгвістів до ділової комунікації англійською мовою. З лінгвістичної точки зору діловий дискурс являє собою достатньо жорсткий ступінь організації мовленнєвих дій, що дозволяє чітко простежити зв’язки в рамках діалогу та мовні засоби, які використовуються для досягнення цілей комунікації.

В дисертаційному дослідженні вивчаються основні структурні, семантичні та прагматичні характеристики ділового діалогічного дискурсу як соціально зумовленої комунікативної події, що характеризується особливою формою організації мовного матеріалу, яка визначається параметрами ситуації спілкування, залежить від інтенцій та офіційного статусу і ролі комунікантів, що мають необхідні повноваження для організації та оптимізації того чи іншого виду предметної діяльності в інституційно-виробничій сфері заради досягнення практичних цілей. На основі даних параметрів виділено три типи ділового діалогічного дискурсу, а саме: доповнюючий, координативний та трансигентний, які характеризуються певними закономірностями як в плані структурування, так і в плані вибору мовного репертуару.

Доповнючий тип реалізується в інтересах одного із комунікантів і представлений двома підтипами: прескриптивним, мета якого – розпорядження, та інформативним, мета якого – отримання інформації. Координативний тип характеризується узгодженістю інтенцій комунікантів та спрямований на досягнення спільної мети. В трансигенному типі, або дискурсі-угоді, діє механізм розбіжності інтенцій, його мета – ліквідувати протиріччя та досягти згоди.

У структурі всіх трьох типів ДДД присутні універсальні фази спілкування: встановлення, розвиток та розмикання мовленнєвого контакту. Ініціальна фаза спрямована на реалізацію інтерперсональних цілей: встановлення контакту, позитивна саморепрезентація, орієнтування відносно партнера по комунікації, перевірка роботи каналу зв’язку. В мовленнєвому просторі ділового спілкування чим скоріше здійснюється перехід до змістовної частини, тим оптимальнішим є досягнення основного результату.

На стадії розмикання мовленнєвого контакту в ієрархічній схемі, як правило, вищий за статусом комунікант встановлює результат бесіди та номінує завершення інтеракції. Особливе значення завершуюча фаза набуває в трансигентному типі дискурсу. Саме ця фаза демонструє результат та дозволяє виявити досягнення або недосягнення консенсусу.

Центральна/змістовна фаза є комунікативним фокусом ділового діалогічного дискурсу, саме тут реалізується глобальна мета інтеракції.

Вибір та організація мовного репертуару в кожному типі ДДД детермінується, нарівні з метою, статусно-рольовими характеристиками комунікантів. Відношення між учасниками складаються в площині ієрархія/рівність та близкість/дистантність. Соціальні відношення і ролі здійснюють вирішальний вплив на вибір формул звертання та переміну комунікативних ролей в ДДД.

Кожен тип ДДД має свій набір дискурсивних процедур, що складають його комунікативний фокус. Дані процедури функціонують в контексті інших мовленнєвих дій, які виконують функцію введення та створення найбільш сприятливих умов реалізації ДП. Вибір дискурсивних процедур в кожному сегменті дискурсу обумовлений типом дискурсу, комунікативною метою та формою взаємодії партнерів по спілкуванню.

Доповнюючий тип ДДД, де позиціонування учасників представлено на рівні суб’єкт – об’єкт, характеризується найбільшою запрограмованістю. В прескриптивному підтипі комунікативна мета – віддати наказ/розпорядження та нерівнорозташованість комунікантів (начальник-підлеглий) – визначають вибір ДП прескрипції, до складу яких входять прямі та непрямі директиви. Експліцитними маркерами ДП прескрипції слугують висловлювання в формі імперативу, який має найвищий потенціал спонукання, при цьому високий ступінь категоричності не сприймається як грубість та погроза лицю. В діловому спілкуванні принцип кооперативності важливіший за принцип увічливості. Непрямі директиви реалізуються питальними структурами та розповідними реченнями, до складу яких входять лексичні предикати бажання та модальні дієслова.

Дискурсивним ядром інформативного підтипу ДДД є ДП інформування, марковані висловлюваннями з іллокутивною силою питання, до складу яких входять відкриті питання, закриті питання та синтаксичні структури з прагматичними форматорами, які номінують когнітивний дефіцит. ДП інформування можуть передувати ДП прескрипції в ситуації, коли обидва підтипи ідуть у комплексі.

У координативному типі ДДД, де спільною комунікативною метою рівноправних комунікантів є знаходження схеми дій для прийняття рішення, ДП асерції є головними в реалізації прагманастанови, тобто складають його ядро. Маркерами ДП асерції є лексико-синтаксичні засоби, в яких актуалізується модус епістемічного плану як експліцитно, так і імпліцитно. Експліцитно модус представлений дієсловами з різним ступенем іллокутивної сили асерції, предикативними прикметниками та модальними словами. Імпліцитний модус виводиться із логіко-смислових та модально-прагматичних відносин усього асертивного комплексу.

Конфліктність інтересів в трансигентному типі ДДД диктує вибір мети – досягнення угоди. Дискурсивний фокус цього типу ДДД складають ДП переконання. Комунікативна інтенція переконання реалізується за допомогою логічних засобів аргументування та пояснення. Експлікація інтересів опонента набуває особливого значення, що детермінує використання в складі ДП переконання промісивів, констативів з футуральною перспективою та реквестивів. ДП переконання, що реалізуються через пояснення та опис, номінуються констативами, до яких можуть бути залучені модальні значення. Демонстрація конфлікту інтересів представлена логічними відношеннями протиставлення, які на мовному рівні реалізуються граматичною категорією заперечення, лексичними одиницями з семою протилежності, антонімічними контекстуальними конструкціями.

Проведене дослідження свідчить про плідність дискурсивного підходу до вивчення діалогічного спілкування в діловій сфері. Перспективою подальших досліджень може бути аналіз ділового спілкування в групах, порівняльний соціокультурний аналіз ділового діалогічного спілкування в різних етносах, а також вивчення ролі та значення невербальних компонентів комунікації в діловому діалогічному дискурсі.

Основні положення дисертації відбито у таких публікаціях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

АНОТАЦІЯ

Чрділелі Т.В. Структура, семантика і прагматика ділового діалогічного дискурсу (на матеріалі сучасної англійської мови).– Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 –германські мови. – Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, Харків, 2004.

У дисертації всебічно досліджується діловий діалогічний дискурс як соціально обумовлена комунікативна подія, що функціонує в інституційно-виробничій сфері і яка характеризується особливою формою організації мовного матеріалу, детермінованою метою спілкування, співвідношенням інтенцій комунікантів та їхніми статусно-рольовими характеристиками. Базовою одиницею аналізу обрано дискурсивну процедуру, яка розглядається як функціонально–структурна одиниця, спрямована на реалізацію певного комунікативного наміру. На основі співвідношення інтересів комунікантів розроблено типологію ділового діалогічного дискурсу. Визначені такі типи дискурсу як доповнюючий, координативний та трансигентний. В роботі діловий діалогічний дискурс розглядається як спільна діяльність комунікантів, тобто аналізуються мовленнєві дії кожного із учасників інтеракції. Доведено, що комунікативна прагманастанова кожного типу дискурсу реалізується певним набором дискурсивних процедур, які номінуться відповідними мовними маркерами.

Ключові слова: діловий діалогічний дискурс, доповнюючий тип ділового діалогічного дискурсу, координативний тип ділового діалогічного дискурсу, трансигентний тип ділового діалогічного дискурсу, дискурсивна процедура, мовленнєва подія, мовні маркери, статусно-рольові характеристики.

АННОТАЦИЯ

Чрдилели Т.В. Структура, семантика и прагматика делового диалогического дискурса (на материале современного английского языка).– Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 – германские языки. – Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина, Харьков, 2004.

Диссертация посвящена комплексному исследованию делового диалогического дискурса как особого типа межличностной речевой деятельности в совокупности лингвистических и экстралингвистических факторов его организации, структурирования и динамики функционирования.

Деловой диалогический дискурс выделяется в отдельную категорию на основе ряда типологических признаков, а именно: цели коммуникации, ситуативного контекста, статусно-ролевых характеристик участников, темы, канала связи, формы реализации. Комплексное применение данных параметров дает возможность определить деловой диалогический дискурс как отдельный тип дискурса, представляющий собой социально обусловленное коммуникативное событие, характеризующееся особой формой организации языкового и речевого материала, которая определяется параметрами ситуации общения, зависит от интенций и статусно-ролевых характеристик коммуникантов, облеченных необходимыми полномочиями для организации и оптимизации определенного вида предметной деятельности в институционально-производственной сфере, направленной на реализацию целей, лежащих вне самой коммуникации.

В зависимости от соотношения интенций коммуникантов деловой диалогический дискурс подразделяется на три типа: дополнительный, координативный, трансигентный.

Дополнительный тип ДДД характеризуется заинтересованностью в интеракции одной из сторон, здесь отсутствует конкуренция мнений и стремлений партнеров по коммуникации. С точки зрения коммуникативных целей данный тип представлен двумя подтипами: прескриптивным, где главным коммуникативным намерением является побуждение к действию, и информативным, который направлен на удовлетворение эпистемических нужд говорящего.

Координативный тип отмечен кооперированностью исходных интересов, его цель – принятие определенного решения на основе обмена мнениями относительно выраженной пропозиции.

Трансигентный тип ДДД, или дискурс-сделка, характеризуется несовпадением исходных интересов, что является источником конфликта. Конфликтность уравновешивается кооперативностью как условием осуществления и продолжения коммуникации и направленностью на достижение основной коммуникативной цели – сгладить противоречия и прийти к консенсусу.

В работе исследуются структурные и семантико-прагматические характеристики каждого типа делового диалогического дискурса с привлечением базовой единицы анализа – дискурсивной процедуры. Дискурсивная процедура понимается как функционально-структурная единица последовательности действий, которая подчинена реализации определенного коммуникативного намерения. В каждом типе ДДД дискурсивные процедуры выполняют определенные функции и маркированы соответствующими языковыми средствами. Результаты проведенного анализа позволяют установить специфику функционирования дискурсивных процедур в каждом типе ДДД.

Коммуникативный фокус дополнительного типа ДДД составляют ДП прескрипции и ДП информирования в зависимости от одноименного подтипа. ДП прескрипции маркированы императивами и высказываниями с иллокутивной силой побуждения, включающими лексические предикаты желания и модальные глаголы, номинирующие деонтическую модальность. Маркерами ДП информирования являются вопросительные высказывания в форме открытых вопросов, закрытых вопросов и синтаксических структур с прагматическими форматорами, номинирующими когнитивный дефицит.

В координативном типе ведущими в реализации коммуникативного намерения являются ДП ассерции с обязательным включением в структуру модуса эпистемического плана. Модус манифестируется как имплицитно, так и эксплицтно глаголами с разной иллокутивной силой ассерции, предикативными прилагательными, модальными словами.

Ядро трансигентного типа ДДД составляют ДП убеждения, которые реализуются разным набором речевых актов и языковых средств, направленных на достижение желаемого перлокутивного эффекта – убедить собеседника. Особое значение приобретает ориентация на оппонента и экспликация его интересов, что объясняет востребованность в составе дискурсивных процедур промисивов, констативов с футуральной перспективой, реквестивов. Демонстрация конфликта интересов представлена отношением противопоставления в диадах, реализуемого грамматической категорией отрицания, лексическими единицами с семой противоположности, контекстуальными антонимическими конструкциями.

Ключевые слова: деловой диалогический дискурс, дополнительный тип делового диалогического дискурса, координативный тип делового диалогического дискурса, трансигентный тип делового диалогического дискурса, дискурсивная процедура, речевое событие, языковые маркеры, статусно-ролевые характеристики.

ABSТRACT

Chrdileli T.V. Structural, semantic and pragmatic characteristics of business dialogical discourse (on the material of the modern English language). – Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Philology, speciality 10.02.04 – Germanic Languages. – Vasyl Karazin National University, Kharkiv, 2004.– Manuscript.

The paper is a complex study of business dialogical discourse viewed as a specific speech event functioning in the institutional-production sphere and characterized by a particular form of language material organization. This form is mainly determined by the purpose of communication, correlation of participants’ intentions and their social status and role, the last parameter being of prime importance. The basic unit of the analysis employed in the paper is a discourse procedure which is defined as a functional structural unit subordinated to realizing a communicative purpose. The dissertation suggests an approach to the investigation of business dialogical discourse as a joint action of speakers, thus the analysis reflects the speech activity of both participants of the discourse.

Business dialogical discourse is represented by three types: complementary, coordinative and transigent dialogues. Each type has its structural, semantic and pragmatic peculiarities. The research shows that a communicative purpose in different types is realized by a set of discourse procedures which are nominated by corresponding language markers.

Key words: business dialogical discourse, complementary type of business dialogical discourse, coordinative type of business dialogical discourse, transigent type of business dialogical discourse, discourse procedure, speech event, language markers, status-and-role characteristics.

Відповідальний за випуск Саян О.Д.

_________________________________________________

Підписано до друку 05.04.2004 р. Формат 60х90/16

Ум.друк.арк.1,0

Наклад 100 прим. Зам.787

____________________________________________________

Надруковано у видавництві “Кременчук”,

вул. Перемоги, 34, м. Кременчук, 39605