Національна Академія наук України

Інститут економіЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ

Чураков Ярослав Анатолійович

УДК 338.2 (477)

Державне регулювання фінансової діяльності та ціноутворення

природних монополій в Україні

08.02.03 – організація управління, планування і

регулювання економікою

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Об‘єднаному інституті економіки НАН України.

Науковий керівник | доктор економічних наук, професор

Кононенко Віталій Іванович,

Об‘єднаний інститут економіки НАН України,

головний науковий співробітник відділу

іституційного та макроекономічного регулювання

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук,

старший науковий співробітник

Бурлака Григорій Григорович,

Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України, головний науковий співробітник відділу поверхнево активних речовин;

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

Лір Віктор Еріхович

Інститут економічного прогнозування НАН України, провідний науковий співробітник відділу секторальних прогнозів та кон’юнктури ринків. | Провідна установа | Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, відділ проблем економічної стратегії, прогнозування та регулювання економіки, м. Київ. |

Захист відбудеться 15 грудня 2004 р. о 14 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.01 Інституту економічного прогнозування НАН України за адресою: 01011, м. Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економічного прогнозування НАН України, 01011, м. Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий 15 листопада 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Левчук Н.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

За наявності ознак економічної стабілізації та поступового зростання, що сьогодні спостерігаються в Україні, проблема ефективного функціонування природних монополій (ПМ) стає важливим завданням державного регулювання та стимулювання економічного розвитку в цілому у країні. Проблема полягає у тому, що природні монополії та суміжні з ними ринки функціонують у таких важливих інфраструктурних галузях, як електроенергетика (передавання та розподілення енергії), трубопровідний та залізничний транспорт, зв‘язок (первинна мережа передачі даних), комунальне господарство (водопостачання, водовідведення, постачання теплової енергії), стабільний стан яких є передумовою ефективного економічного розвитку.

Актуальність теми. Економічна доцільність функціонування природних монополій обумовлена можливістю досягнення значної економії витрат на одиницю продукції в умовах нарощування масштабів виробництва. Внаслідок цього конкуренція є малоефективною і економічно доцільною є наявність одного виробника. Але практичне застосування концепції природних монополій показує, що домінуюче становище природних монополістів на ринку призводить до негативних економічних та соціальних наслідків.

Дослідженням проблеми державного регулювання природних монополій займались такі відомі закордонні спеціалісти, як Г. Демзец, П. Клейндофер, Г. Комнс, M. Крю, Д. Ордовер, Р. Піттман, Д. Сапінгтон, Дж. Стіглер, Е. Фолдвері, Т. Хазлет, Е. Чедвік та інші. Вони розробили підходи щодо державного регулювання природних монополій, визначили їх сутність та межі застосування. Але такі вітчизняні вчені, як Базилевич В.Д., Бурлака Г.Г., Домніна І.М., Завада О.М., Кваснюк Б.Є., Кононенко В.І., Лір В.Е., Михайлов В.Ф., Нестеренко О.К., Стародуб М.М., Супрун В.П., Філюк Т.М., Черняк В.К., а також російські економісти Бокаєва Н.А., Бродський Н.Ю., Галкін В.В., Городецький А.В., Імамбаєва У.К., Качалін В.А., Коломийченко О.В., Малинникова Е.В., Павленко Ю.В., Рябченко О.М., Студенцов В.В., Табаєва Ш.П., Хобачєв Л.Д., Цапелік В.К. та інші, досліджуючи концепцію природних монополій та практику їх функціонування та регулювання, визначили основні напрями регулювання природних монополій саме у трансформаційних економіках.

Сьогодні нерозв‘язаними залишились такі питання, як виявлення специфічних особливостей функціонування природних монополій в Україні, адаптація загально визнаних підходів щодо регулювання природних монополій до умов України, вироблення альтернативних методів регулювання, що можуть бути ефективнішими в умовах України, та визначення шляхів їх реалізації.

Об’єктивною потребою реформування системи державного управління є необхідність дослідження та комплексного аналізу методів регулювання діяльності природних монополій, що сьогодні існують в економічній теорії та застосовуються на практиці; визначення можливостей і шляхів їх застосування в умовах сучасної української економіки, враховуючи її специфічні особливості; сьогоднішній технічний та фінансовий стан природних монополістів та пріоритети подальшого економічного розвитку.

Зв’язок програми з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідних тем: “Механізм регулювання структурної перебудови економіки” (№ДР 0100U003422), “Інституційне забезпечення оновлення економіки України” (№ДР 0102U003432). Особистий внесок автора полягає у дослідженні питань державного регулювання ціноутворення та фінансової діяльності природних монополій в Україні.

Мета та задачі дослідження. Метою дослідження є комплексне вирішення питань державного регулювання фінансової діяльності та ціноутворення природних монополій.

Для реалізації поставленої мети розв‘язувались наступні завдання:

·

·

·

·

·

·

Об’єктом дослідження є природні монополії і суміжні до них ринки.

Предметом дослідження є система державного регулювання фінансової діяльності та ціноутворення природних монополій в Україні.

Методи дослідження. У дисертаційному дослідженні використано широкий інструментарій загальноприйнятих методів наукового дослідження, а саме:

·

·

·

·

Інформаційною базою дисертаційного дослідження є статистична звітність Державного комітету статистики України, Антимонопольного комітету України, інструктивні та методичні офіційні матеріали діяльності суб‘єктів природних монополій, нормативні матеріали галузевих державних органів. У роботі аналіз ПМ за період до 2001 р. проводиться переважно за галузями народного господарства (ЗКГНГ), а у подальшому за видами економічної діяльності (КВЕД).

Наукова новизна дослідження полягає в отриманні наступних результатів:

- вперше здійснено систематизацію методів регулювання природних монополій, яка полягає в упорядкуванні методів за типами регулювання та об’єктами (галузями) народного господарства, що дає можливість вибору найпридатнішого та найефективнішого методу державного регулювання;

- дістали подальшого розвитку дослідження інфляційних процесів в Україні, зокрема визначено непропорційний характер зростання індексу цін на продукцію природних монополій, що полягає у випереджаючих темпах зростання цін на сировину порівняно з цінами на продукцію природних монополій, наприклад на житлово-комунальні послуги, що обумовлено законодавчо закріпленим адміністративним (“неекономічним”) механізмом регулюванням (обмеженням);

- вперше на основі ґрунтовного аналізу структури витрат окремих підприємств-монополістів України виявлено та визначено штучне завищення цін на відповідні товари (послуги), що полягає у віднесенні невиробничих витрат до собівартості продукції, включення до бази розрахунків тарифів сум безнадійної заборгованості тощо;

- на відміну від класичного трактування природних монополій, основною ознакою яких є сітьовий характер розподілу продукції (товарів та послуг), доведено можливість віднесення деяких традиційних галузей природних монополій - наприклад електроенергетики, залізничного транспорту, зв’язку, телекомунікацій - на різних сегментах: оптовому, роздрібному - до потенційно конкурентних ринків, що обумовлено виникненням та поширенням інноваційних технологій;

- у випадках неможливості впровадження конкурентних відносин на ринках природних монополій обґрунтовано доцільність і розроблено механізм застосування методів стимулюючого регулювання з метою активізації інвестиційно - інноваційних процесів у напрямі застосування ресурсозберігаючих технологій, модернізації та розширеного відтворення основних засобів підприємств, що відносяться до природних монополістів;

- розроблено пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правової бази регулювання природних монополій в Україні в частині методики розрахунку тарифів на базі реальних (обґрунтованих) витрат на виробництво продукції замість практики розрахунків на базі валових витрат податкового обліку податку на прибуток.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що результати дослідження включені у наукову доповідь “Удосконалення цін і податкової політики (аналіз і пропозиції)”, яку подано до відділення економіки НАН України (вих. № 122-13 / 583 від 01.12.99 р.) та до Міністерства економіки України (вих. № 122-13 / 583 від 01.12.99 р.).

Автор підготував матеріал щодо подолання інфляційних тенденцій ПМ і суміжних галузей, що включений як окремий розділ до наукової записки “Удосконалення механізму структурної перебудови в процесі модернізації промисловості”, підготовленої для Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції (вих. номер №122-13/688 від 29.12.02 р.).

Результати дослідження можуть бути використані при розробці планів державного регулювання та контролю ПМ відповідними державними регулюючими органами, Антимонопольним комітетом України.

Наведена у роботі детальна класифікація ПМ за видами діяльності може бути використана у роботі Держкомстату України з метою надання детальної фінансової інформації про стан ПМ державним регулюючим органам.

Матеріали дослідження можуть бути також використані у навчальному процесі при викладанні курсів, спецкурсів і розробки навчально-методичної літератури з питань державного регулювання ПМ.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідали та обговорювали на другій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінанси, грошовий обіг та кредит в забезпеченні суспільного добробуту”, (2001 р., м. Київ) та на Міжнародній науково-практичній конференції „Стратегія інноваційного розвитку підприємств України”, (2003 р., м. Київ).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені у п‘яти наукових працях (із них чотири статті), які особисто належать автору, загальним обсягом 1,4 друковані аркуша.

Структура роботи та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 212 сторінок, основний зміст роботи викладено на 198 сторінках, список використаних джерел містить 186 найменувань і має обсяг 14 сторінок. Дисертація містить 21 таблицю і 6 рисунків, із них 8 таблиць та 1 рисунок займають 9 окремих сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі “Теоретичні основи регулювання природних монополій” розглянуто державне регулювання природних монополій, як органічну складову сучасної економічної політики, проаналізовано та досліджено теоретичні аспекти регулювання цих ринків, існуючу практику регулювання як за кордоном, так і в Україні.

Виникнення в економічній науці категорії природних монополій у ХІХ ст. обумовлено технологічним розвитком сітьових галузей та увагою з боку підприємців, вчених, законодавців до проблем їх ефективної діяльності. У ході дослідження сутності монополії та негативних проявів монополізму визнано, що існують випадки, коли існування монополії є “природним”, тобто достатньо обґрунтованим з соціальної та економічної точки зору. Конкуренція у цьому випадку призводить лише до додаткових витрат в масштабі всієї економіки. ПМ на практиці мають отримувати економію від відсутності конкуренції та наявності однієї інфраструктури, внаслідок чого має відбуватися зниження собівартості кінцевої продукції. Саме намагання знизити вартість послуг і призвело до виникнення концепції державного регулювання ПМ. Головним завданням державного регулюючого органу є підвищення ефективності ПМ та зниження вартості їх продукції.

У наукових колах існують погляди, за якими об’єктами регулювання є саме багатопрофільні компанії, які тільки у своїй цілісності можуть дати позитивний економічний ефект. Такий підхід був характерний для економіки колишнього СРСР, де монополії відігравали визначальне значення та виконували соціальну функцію.

На противагу цьому підходу, у світовій економіці сьогодні існує тенденція “дерегуляції”, коли великі державні монополії підпадають під процеси лібералізації та приватизації. У цьому випадку держава регулює тільки ті товарні ринки, які вважаються “справжніми ПМ”, а не “суміжними до ПМ ринками”. Ті ж ринки, які можуть функціонувати на ринкових засадах і на яких працює механізм попиту-пропозиції, не підпадають під визначення ПМ та під відповідне державне регулювання. Такий підхід базується на тезі, що за наявності неефективної системи державного регулювання краще взагалі відмовитися від регулювання і віддати перевагу ринковим механізмам. Технологічний прогрес дає можливість, за певних обставин, впроваджувати ринкову модель у сітьових галузях.

Досвід регулювання діяльності ПМ у західних країнах нараховує більше ста років. Кожен окремий вид діяльності у різних країнах мав свою специфіку регулювання, що обумовлено технологічними, місцевими, соціально-політичними та економічними обставинами. Практика довела, що якщо вирішення питання про регулювання базувалось на визнаних науково обґрунтованих засадах економічної думки, то це призводило до позитивних наслідків.

Існує два різні підходи до регулювання діяльності ПМ. Перший – це організація конкуренції за вхід на монопольний ринок, яка базується на ідеї Е. Чедвіка, що якщо неможливо організувати конкуренцію на певному ринку, то потрібно створити умови для організації конкуренції за право увійти на цей ринок. Інший підхід базується на принципі організації регулювання саме на ринку ПМ та включає такі методи регулювання, як витрати плюс прибуток (традиційне регулювання) та різновиди стимулюючого регулювання, а саме: регулювання за диференційованою шкалою, регулювання верхньої межі доходу, регулювання верхньої межі тарифу, модель складання набору контрактів. Кожен з конкретних підходів має свої недоліки та переваги, які детально аналізуються у дослідженні, врахування яких допомагає визначити сфери та певні правила їх застосування. Як доводить практика, копіювання методів регулювання, орієнтованих на певні соціально-економічні умови, може не дати бажаного результату.

Проведення конкурсів за монопольний ринок є достатньо складним у процедурному відношенні, пов‘язано з такими проблемами, як ризик появи картельної змови між учасниками, можливими невідповідностями між еталонними та реальними характеристиками якості товарів та послуг, встановленням оптимального строку дії контракту.

Регулювання норми прибутку має на меті обмеження питомих прибутків на одиницю витрат ПМ. Таким чином, підприємство підраховує понесені за певний період витрати, а регулюючий орган встановлює обґрунтований рівень прибутку, який дозволить інвесторам отримати певний рівень прибутку на вкладений капітал.

За такої системи регулювання такі аспекти діяльності компаній, як тарифи, інвестиції, прибутковість, підпадають під детальне правове регулювання з боку державних органів. Кожна країна має свій досвід вирішення цих питань, що залежить від особливостей економічної моделі та правової системи окремої країни.

Використання цього методу в Україні, за відсутності практики контролю обґрунтованості витрат з боку регулюючого органу, а також неефективної роботи ПМ в Україні, як це доведено у дослідженні, є недоцільним, бо призводить до ситуації, коли ПМ перекладає витрати на споживачів та отримує гарантовану норму прибутку.

На противагу цьому, в Україні доцільніше використовувати методи стимулюючого регулювання ПМ, які базуються на принципі стимулювання ПМ до підвищення ефективності їх діяльності, впровадження нових технологій та методів виробництва, а відтак і до відповідного зниження витрат. У цьому разі компанія отримує на певний, попередньо обумовлений, період усю економію від підвищення ефективності своєї діяльності.

Стимулююче регулювання поділяють на декілька моделей: регулювання за диференційною шкалою, регулювання верхньої межі доходу, регулювання верхньої межі тарифу, модель складання набору контрактів.

Стимулюючі методи регулювання спрямовані на появу зацікавленості ПМ у підвищенні ефективності своєї діяльності. Тому необхідним є аналіз умов та доцільності їх використання в Україні. Використання стимулюючого регулювання є доцільним, якщо ПМ мають бажання отримати додаткові прибутки. Якщо регулюючий орган не спостерігає з боку ПМ бажання підвищувати свою ефективність, то регулюючий орган самостійно проводить заходи щодо стимулювання ПМ або самостійно розробляє плани підвищення ефективності ПМ та контролює ступінь їх реалізації. На наш погляд, ситуація, що характеризується відсутністю стимулів у ПМ до підвищення ефективності своєї діяльності, є характерною для України. ПМ переважно знаходяться у державній власності, а тому необхідною є цілеспрямована державна програма з розробки заходів щодо підвищення ефективності ПМ та контролю за її впровадженням.

Регулювання за диференційною шкалою застосовують для обмеження норми прибутку суб‘єктів природних монополій у межах певного інтервалу на попередньо обумовлений період, а тому дозволяє ПМ, що знижують витрати, отримувати додаткові прибутки. За цих умов головною проблемою у застосуванні цього підходу є саме наявність стимулів у ПМ проводити заходи щодо підвищення своєї ефективності.

Застосування методу обмеження рівня тарифів дозволяє регулюючому органу контролювати рівні тарифів, що є дуже важливим. У цьому разі ПМ може знижувати свої витрати і також отримувати додаткові прибутки.

Модель складання набору контрактів є варіацією методу обмеження рівня тарифів і передбачає вирішальну роль регулюючого органу у визначенні ефективності ПМ. Це дозволяє регулюючому органу контролювати діяльність ПМ, що для умов України є прийнятнішим, ніж застосування методу обмеження рівня тарифів.

На наш погляд, ПМ в Україні працюють неефективно навіть в умовах стабілізації фінансового стану та економічної стабілізації в цілому у країні і не зможуть у короткий термін підвищити свою ефективність. Саме тому необхідним є перехідний етап, коли державний регулюючий орган цілеспрямовано буде проводити політику підвищення ефективності функціонування ПМ в Україні, що передбачає вивчення ситуації, що склалась на відповідних ринках, моніторинг фінансового стану ПМ, рівня зношеності інфраструктури, пошуку шляхів запровадження нових технологій, методів організації виробництва, менеджменту, обслуговування споживачів. У перехідний період підвищення ефективності ПМ в Україні державному регулюючому органу мають бути надані відповідні повноваження для проведення регулювання, що потребує внесення змін у законодавство.

У другому розділі “Природні монополії в Україні та напрямки їх регулювання” досліджено особливості функціонування ПМ в Україні та виявлено напрями їх реформування у короткостроковому та довгостроковому аспектах.

На початок 2003 року у переліку підприємств, що займають монопольне становище на загальнодержавних ринках, налічувалося 378 монопольних утворень, що діють на 562 ринках. На ринках природних монополій налічувалося 12 підприємств, які функціонують на 12 ринках та віднесені до 15 видів економічної діяльності (табл.1). Складність переходу до нових умов ціноутворення була обумовлена невідповідністю витрат на виробництво, передачу та постачання продукції ПМ затвердженим тарифам. З іншого боку самі витрати на виробництво та постачання енергоресурсів є необгрунтовано завищеними. За роки трансформації, наприклад енергетичного сектору, практично втрачені важелі та методи боротьби за зниження витрат на виробництво і, особливо, втрат при передачі і постачанні електроенергії, в результаті чого питомі витрати на виробництво кіловатгодини електроенергії виросли майже на 10 відсотків, а втрати електроенергії в мережах всіх напруг за цей період зросли більше ніж у 2 рази (з 8,98% до 19,6%, а в деяких обленерго – до 40%). При цьому обсяги виробництва та споживання електроенергії знизились в 1,8 рази. В результаті замість зниження собівартості виробництва і особливо, постачання електроенергії, вказані додаткові витрати галузі покриваються відповідним підвищенням тарифів для споживачів, що призводить до зниження конкурентоспроможності вітчизняної продукції.

Для визначення напрямків державного регулювання фінансової діяльності ПМ розглянуто особливості фінансової діяльності ПМ у порівнянні з підприємствами, що функціонують у конкурентних умовах.

Проблема полягала у тому, що фактори, які впливають на фінансову діяльність підприємств, функціонуючих в ринкових умовах та на ринках ПМ, є різними.Досліджено, що за ринкових умов підприємство підпадає під урівноважуючу дію ринкового механізму, що не дозволяє окремому підприємству безпідставно підвищувати ціни на ринку для досягнення поставлених цілей. Таким чином, підприємство самостійно не встановлює правила гри на ринку, а навпаки має пристосовуватись до зовнішніх умов, що постійно змінюються. Саме тому фінансова діяльність підприємства у цих умовах має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження та ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової та кредитної дисципліни, досягнення оптимальної структури інвестиційного капіталу.

Наголошено, що у випадку ПМ відсутня головна сила (ринковий механізм), що врівноважує попит і пропозицію, внаслідок чого встановлюється оптимальний рівень цін. В цьому разі держава має виступати гарантом та силою, що врівноважує ситуацію на ринку через механізм державного регулювання ринків ПМ. У цьому випадку постає проблема наявності відповідної інформації, визначення показників фінансової діяльності ПМ та пропорцій між різними фінансовими категоріями.

Таблиця 1

Перелік пiдприємств - субєктів природних монополій, що займають монопольне становище на внутрішньому ринку

Вид економічної діяльності | Суб'єкт підприємницької діяльності | Місце

знаходження | Товарна група | Виробництво та розподiлення електроенергiї | Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" | м. Київ | Передача електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами | Виробництво та розподiлення електроенергiї | Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" | м. Київ | Диспетчерське забезпечення централізованого розподілу електричної енергії | Дiяльнiсть трубопровiдного транспорту з транспортування сирої нафти та нафтопродуктiв | Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" | м. Київ | Транспортування нафти магістральними трубопроводами | Дiяльнiсть трубопровiдного транспорту з транспортування сирої нафти та нафтопродуктiв | Державне акціонерне товариство "Магістральні нафтопроводи "ДРУЖБА" | м. Львів | Транспортування нафти магістральними трубопроводами | Дiяльнiсть трубопровiдного транспорту з транспортування сирої нафти та нафтопродуктiв | Державне акціонерне товариство "Придніпровські магістральні нафтопроводи" | м. Кременчук | Транспортування нафти магістральними трубопроводами | Дiяльнiсть трубопровiдного транспорту з транспортування газу | Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" | м. Київ | Транспортування природного газу магістральними газопроводами | Дiяльнiсть трубопровiдного транспорту з транспортування газу | Дочірня компанія "УКРТРАНСГАЗ" | м. Київ  | Дiяльнiсть авiацiйного пасажирського транспорту, пiдпорядкованого розкладу | Державне підприємство "АЕРОРУХ" | м. Київ | Послуги управління з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден | Наземний транспорт | Державна адміністрація залізничного транспорту | м. Київ | Послуги користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об'єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту | Функцiонування водної транспортної iнфраструктури | Одеський державний припортовий завод | м. Одеса | Спеціалізовані послуги транспортного терміналу з прийому, охолодження, зберігання та перевантаження аміаку | Пошта та зв'язок | Українське державне підприємство поштового зв'язку "УКРПОШТА" | м. Київ | Поштовий зв'язок загального користування | Зв'язок | Концерн "РРТ" | м. Київ | Послуги користування каналами мовлення | Зв'язок | Концерн "РРТ" | м. Київ | Послуги користування радіорелейними каналами звязку | Зв'язок | Відкрите акціонерне підприємство "УКРТЕЛЕКОМ" | м. Київ | Місцевий телефонний зв'язок | Зв'язок | Відкрите акціонерне підприємство "УКРТЕЛЕКОМ" | м. Київ | Послуги користування некомутованими каналами зв'язку | Примітка: На даний час Державне акціонерне товариство "Магістральні нафтопроводи "ДРУЖБА" Державне акціонерне товариство "Придніпровські магістральні нафтопроводи" об’єднані у Відкрите акціонерне товариство “Укртранснафта”

Джерело: Антимонопольний комітет України.

Така інформація необхідна для визначення тієї золотої середини, досягнення якої дозволить підтримувати ПМ у нормальному технічному та фінансовому стані, надавати споживачам якісні послуги за оптимальними цінами з одночасним створенням умов для довгострокового розвитку ПМ. Значення цієї проблеми підвищується ще й з огляду на те, що помилки та прорахунки, допущенні у цьому процесі, призводять до необґрунтованого підвищення цін на ринку ПМ.

Дослідження специфіки ПМ та розробка методики аналізу фінансового стану ПМ дозволили виявити прорахунки у фінансовій політиці ПМ в Україні. Виявлено, що у порівнянні з підприємствами, які працюють у конкурентних умовах, ПМ можуть мати економію за рахунок більш раціональної фінансової політики та не відволікання коштів на підтримання високого рівня ліквідності, скорочення обсягів дебіторської та кредиторської заборгованості тощо.

Проведений аналіз фінансового стану ПМ в Україні показує, що у порівнянні з середніми показниками по промисловості, підприємства, що характеризуються як природні монополісти, знаходяться у задовільному фінансовому стані. Як видно з таблиці 2, індекси зміни цін в 1992-2000 р. у галузях ПМ – набагато вищі за середні показники зростання цін по економіці. Так, якщо споживчі ціни, які характеризують інфляційні процеси в економіці, за вказаний період зросли у 115,1 тис. разів, то в електроенергетиці у 485,6 тис. разів, в галузі зв’язку у 592,1 тис. разів і у житлово-комунальному господарстві в 451,7 тис. разів. Таким чином, темпи інфляції були вищі за середні відповідно в 4,2 рази, 5,1 рази та 3 рази. Це дозволяло ПМ втримувати відносно стабільний фінансовий стан.

Таблиця 2

Індекси цін за окремими видами продукції в Україні

(грудень до грудня попереднього року) |

1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 1992-

2000

Разів | Відсотків | Разів

Індекс споживчих цін |

21,0 | 102,6 | 5,0 | 2,8 | 1,4 | 110,1 | 120,0 | 119,2 | 125,8 | 115124,2

Індекс цін виробників промислової продукції | 42,3 | 97,7 | 8,7 | 2,7 | 1,2 | 105,0 | 135,3 | 115,7 | 120,8 | 364075,4

Індекс цін у електроенергетиці | 51,9 | 94,9 | 10,1 | 2,5 | 1,3 | 102,0 | 166,4 | 97,2 | 110,0 | 485566,5

Індекс цін на послуги зв‘язку | 10,9 | 84,5 | 9,3 | 8,0 | 2,1 | 116,4 | 185,0 | 120,7 | 131,6 | 592146,2

Індекс цін на житлово–комунальні послуги | 14,5 | 291,0 | 8,5 | 9,1 | 2,5 | 100,9 | 109,1 | 109,4 | 139,2 | 451659,2

Джерела: Статистичний щорічник України за 2000 рік. Державний комітет статистики України. – Київ: Техніка, 2001. - С. 77-79.

Якщо врахувати важливість та частку продукції ПМ та суміжних виробництв у складовій собівартості кінцевої продукції, то необхідно зробити висновок, що ПМ в Україні були джерелом інфляційних процесів в економіці (зростання цін ПМ призводило до наступного підвищення цін на інші товари та послуги).

Таким чином, на основі статистичної інформації доведено, що ПМ в Україні досягають фінансової стабілізації за рахунок підвищення тарифів, яке відображено у зростанні виручки від реалізації продукції більшими темпами ніж у середньому по промисловості, у штучному завищенні витрат за рахунок такої статті витрат, як “інші витрати”, що прямо не пов’язані з процесом виробництва та потребують додаткового обґрунтування. Виявлено, що у ПМ є резерви зниження тарифів без проведення заходів щодо підвищення ефективності їх функціонування, а саме зниження обсягу статті “інші витрати”.

Одним із різновидів стимулюючого регулювання, яке використовується у світовій практиці є регулювання верхньої межі тарифів. Адаптація цього методу до умов України полягає у виділенні в окремий показник при розрахунку тарифної бази статті “інші витрати”. При цьому класична формула для розрахунку верхньої межі тарифів буде виглядати наступним чином:

де Pm,t – тариф на групу (кошик) m товарів-послуг за період t,

I – щорічний індекс інфляції,

X – показник збільшення ефективності,

V – індекс зміни значення показника статті “інші витрати”,

Z – показник врахування непередбачених подій.

У дослідженні довгострокових перспектив розвитку ПМ виявлено, що їх інфраструктура є у критичному технічному стані та характеризується високим ступенем зношеності.

ПМ вперше поділено згідно з новою системою класифікації. Виявлено необхідність внесення змін у класифікацію видів діяльності для окремого виділення категорії ПМ з метою отримання точніших фінансових показників, що є необхідним для проведення регулюючим органом моніторингу фінансового стану ПМ та розробки довгострокових перспектив розвитку.

Доведено, що в умовах незацікавленості ПМ у проведенні технічного оновлення інфраструктури, існує необхідність удосконалення практики державного регулювання ПМ, а саме державного контролю за розробкою та реалізацією ПМ інвестиційних проектів, їх фінансуванням на базі створення спеціальних державних фондів, що фінансуються, як за рахунок бюджетних коштів, так і за рахунок внесків ПМ. В умовах відсутності коштів у ПМ фінансування проектів має здійснюватися залежно від визначених пріоритетів на загальнодержавному рівні, долі та значення окремих підприємств в економіці держави.

Запровадження практики стимулюючого регулювання та організації конкурсу за монопольний ринок є доцільним в умовах, коли ПМ працюють більш-менш ефективно. До тих пір запропоновано використовувати такий підхід, який полягає у вирішальній ролі держави при підвищенні ефективності ПМ, як у короткостроковому періоді (контроль фінансового стану ПМ з боку регулюючого органу), так і у довгостроковому (складання програми довгострокового розвитку та модернізації інфраструктури ПМ).

Запропоновано створювати централізовані державні фонди для проведення планових заходів щодо переоснащення інфраструктури ПМ, які будуть формуватись за рахунок як бюджетних коштів так і відрахувань з виручки ПМ.

У третьому розділі “Система державного регулювання природних монополій в Україні” виявлено, що специфікою функціонування ПМ в Україні є те, що у випадках, коли з метою регулювання запроваджується граничний рівень рентабельності, суб‘єкти господарювання, що діють на зазначених ринках, істотно завищують витрати. Якщо державне регулювання здійснюється шляхом встановлення фіксованих тарифів, монопольні утворення різко погіршують якість послуг і через відсутність засобів обліку отримують плату за послуги, надані начебто у повному обсязі.

Індекси зміни цін у галузях ПМ є вищими за середні показники зростання цін в економіці, що дозволяє ПМ втримувати стабільний фінансовий стан. ПМ в Україні були джерелом інфляції, тобто це призводило до відповідного підвищення цін на інші товари та послуги.

Доведено, що існує системна єдність та взаємна залежність таких складових функціонування ПМ, як технологічна досконалість ПМ, їх фінансовий стан, якість продукції, інвестиційна політика у галузях ПМ, зниження рівня технічних та економічних втрат.

Систематизовано перелік факторів та показників для визначення оптимальної системи тарифів: економічна ефективність, компенсація витрат, рівні права між споживачами, врахування інтересів ПМ як окремих господарських суб‘єктів, ефективність реалізації продукції ПМ.

Доведено ефективність використання в Україні саме витратних моделей ціноутворення як більш прозорих та відомих. Однак в умовах практичної реалізації запропонованої у роботі моделі оптимального розвитку та реформування ПМ визначено доцільність використання такого показника як рентабельність інвестицій.

Запропоновано використовувати в Україні такі вартісні бази, як короткострокові, довгострокові маржинальні витрати та середні облікові витрати, що у свою чергу дозволяє виробити уніфіковані підходи до регулювання ПМ.

Запропоновано здійснювати аналіз ефективності витрат на базі порівняння відповідних статей з відомими аналогами, використання яких дає економію коштів.

Визначено ефективність врахування мінімальних витрат на виробництво продукції під час розрахунку базового тарифу, що дозволяє виробляти певний продукт чи послуги з найменшими витратами. За таких умов ПМ втрачає можливість постійного нарощування видів та обсягу витрат, що призводить до зростання рівня тарифів.

Запропоновано здійснювати централізовані конкурси та тендери на закупівлю необхідних для ПМ сировини, матеріалів, обладнання тощо, бо ціна на ці ресурси має бути також конкурентною і не більшою, ніж для інших. Виявлено доцільність включення в окремих випадках до складу тарифів інвестиційної складової в умовах відсутності джерел фінансування та зношеної інфраструктури. Також запропоновано поділяти окремі статті на витрати, які впливають на цей процес і відповідно мають збільшуватись, а також на ті, що не впливають на підвищення ефективності та забезпечення виконання майбутніх планів розвитку і тому мають бути незмінними.

Визначено, що наявність стандартних правил державного регулювання є вигідними як для держави, так і для ПМ, що дозволить ПМ утримувати задовільний фінансовий стан та активно оновлювати інфраструктуру.

Система регулювання діяльності природних монополій складається з інститутів законодавчої, виконавчої та судової влади України (рис.1). Органом, який здійснює регулювання природних монополій та суміжних ринків у паливно-енергетичному комплексі є Національна комісія регулювання електроенергетики України (НКРЕ). Рішення Комісії є обов'язковими для виконання і не потребують узгодження з іншими центральними органами виконавчої влади України. В разі незгоди з рішенням Комісії воно може бути оскаржене в Антимонопольному комітеті, Господарському суді. Основним напрямком діяльності НКРЕ є здійснення цінової і тарифної політики, видача ліцензій на право здійснення підприємницької діяльності та регулювання стосунків між суб’єктами ринків природних монополій в енергетичній сфері. Хоча НКРЕ було створено у 1994 році, фактично Комісія лише у 1997 року почала реально регулювати ринок електроенергії, а ринок нафти та газу у 1999 році.

Виявлено, що регулюючий орган не може проводити діяльність з налагодження та контролю правильності обліку витрат ПМ. Здебільшого такі дії регулюючого органу призведуть до того, що з ПМ буде знято відповідальність за обґрунтування та контроль витрат. Найефективнішою є розробка регулюючим органом жорстких та виважених підходів щодо виявлення доцільності та ефективності витрат ПМ з одночасною наявністю повноважень щодо виключення неефективних витрат з бази розрахунку тарифів, що має на меті стимулювати роботу ПМ з самостійного налагодження системи обліку та контролю витрат.

Виявлено та досліджено проблему штучного завищення тарифів за рахунок включення безнадійної заборгованості до складу витрат ПМ та запропоновано виключати суми безнадійної заборгованості зі складу витрат у розрахунку тарифів. Тарифи на ринках природних монополій і на суміжних ринках формуються на базі існуючого обсягу витрат без застосування практики виключення з бази розрахунку тарифів витрат, що за своєю економічною сутністю прямо не пов‘язані з процесом виробництва. Це відбувається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 16 “Витрати”, в якому до складу витрат включаються суми безнадійної дебіторської заборгованості, відрахування до резервів сумнівних боргів, визнані штрафи, пені, неустойки, витрати на утримання соціально-культурної сфери.

Рис. 1. Система державного регулювання діяльності природних монополій в Україні

Для уникнення практики штучного завищення обсягів витрат запропоновано проводити їх аналіз та включення у базу розрахунку у процесі обгрунтування тарифів, усунення причин, що зумовлюють появу безнадійної заборгованості (невчасні розрахунки споживачів за спожиті товари та послуги, державні гарантії з підтримання окремих галузей та фінансування соціальних програм).

Доведено, що накопичення підприємствами безнадійної заборгованості призводить і до зменшення податкових надходжень до держбюджету з податку на прибуток та з ПДВ, бо згідно статті 5.2.8. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості, що потребує і відповідного зменшення зобов‘язань з ПДВ у звітному періоді. Таким чином, якщо держава вчасно не розраховується за своїми зобов‘язаннями, то це призводить не тільки до зниження надходжень до державного бюджету, але й до штучного підвищення рівня цін, що є додатковим тягарем для споживачів, які вчасно розраховуються за спожиті товари, послуги. Це необхідно враховувати у регулюванні та фінансовій підтримці галузей ПМ, особливо житлово-комунального господарства.

Запропоновано використати в Україні світовий досвід розв‘язання конфліктів між регулюючими органами та ПМ шляхом судового розв‘язання проблем, що виникають. Доцільним є створення незалежного арбітражу, що має підпорядковуватись Вищому суду України чи Вищому господарському суду України. Такий підхід дозволить поєднати зусилля виконавчої, судової та законодавчої гілки влади при регулюванні фінансової діяльності та ціноутворення ПМ в Україні.

Запропоновано відслідковувати прибутковість, вирахувану на основі бухгалтерського обліку, яка відображає реальну ефективність діяльності природної монополії та порівнювати її з нормою прибутку, встановленою регулюючим органом. При цьому різниця буде виражати реальну втрату прибутковості ПМ, зумовлену додатковими витратами ПМ, що прямо не пов‘язані з виробництвом.

Запропоновано використовувати в Україні при регулюванні ПМ метод коригування рентабельності у відношенні до капіталу, що використовується. Ідея методу полягає у тому, що прибутковість ПМ повинна бути достатньою, щоб забезпечувати інвесторам той рівень віддачі на вкладений капітал, який вони могли б отримати, інвестуючи капітал у інші галузі зі схожим рівнем ризикованості. В Україні сьогодні такий підхід при регулюванні ПМ не використовується, а норма прибутку планується, виходячи з потреб ПМ у фінансових ресурсах. Тобто норма прибутку встановлюється не для досягнення мети створення умов інвестиційної привабливості компаній.

ВИСНОВКИ

У ди-сер-тації наведене теоретичне узагальнення і пропозиції щодо ви-рі-шен-ня низки проблем державного регулювання фінансової діяльності та ціноутворення ПМ в Україні.

1. Під ПМ необхідно розуміти окремий ринок, функціонування на якому одного виробника є економічно обґрунтованим, оскільки дозволяє досягти зниження рівня витрат, а відповідно і рівня цін на продукцію ПМ. На підставі проведених досліджень та оцінки ефективності функціонування природних монополій в Україні запропоновано основними напрямками реформування ринків ПМ обрати вдосконалення системи державного регулювання фінансової діяльності та ціноутворення (організаційно-методологічного забезпечення), а також системи стратегічного планування (економічного механізму розширеного відтворення основних фондів на інноваційній основі).

2. Існуюча практика регулювання ПМ в Україні відзначається відсутністю системного підходу до вирішення таких проблем, як підвищення ефективності функціонування ПМ, стабілізація та оптимізація їх фінансового стану, контроль за підвищенням цін. Це дозволяє ПМ підвищувати ціни на свою продукцію темпами, що є набагато вищими за середні індекси зростання цін в економіці. За рахунок цього (а не за рахунок зниження витрат) ПМ в Україні досягають стабілізації свого фінансового становища.

3. Найбільш прийнятним для України є