НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

НАН УКРАЇНИ

УДК 323: 321.01

ПЕРГЛЕР Тетяна Іванівна

РОЛЬ СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ НІМЕЧЧИНИ У СТАБІЛІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА

Спеціальність 23.00.02 — політичні інститути та процеси

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Київ — 1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі політології і соціології Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова

Науковий керівник:

доктор політичних наук, професор

БАБКІНА Ольга Володимирівна,

Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгома-нова, завідувач кафедри політології і соціології

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор

АНТОНЕНКО Володимир Григорович,

професор кафедри політичних наук Київського універси-тету ім. Тараса Шевченка

кандидат політичних наук, доцент

СМОЛЯНЮК Володимир Федорович,

докторант Академії Збройних Сил України

Провідна установа:

Київський державний технічний університет будівництва і архітектури, кафедра політичних наук

Захист відбудеться "29" січня 1999 р. о 1530 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 50.24.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 252001, Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Автореферат розісланий "28" грудня 1998 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат політичних наук В.П. Горбатенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Наприкінці ХХ ст. Україна стала на шлях переходу від тоталітаризму до демократії, від лінійних до поліваріантних форм існування. Водночас перед нею постала необ-хідність модернізації суспільства, вибору певного варіанту суспільно-політичного розвитку. Недостатні теоретична розробка та рівень узагальнення наявного у світі досвіду переходу від авторитарно-бюрократичних режимів до ефективних форм демократії довгий час зумовлювали невизначеність концептуальних засад подальшої еволюції держави. За цих умов обгрунтування стратегічної мети розвитку суспільства, розробка певної парадигми цього процесу є вирішальним чинником формування демократичної держави. На часі необхідність наукового пошуку ідеології, здатної виступити ідейним регулятором людської поведінки і стати адекватною новій парадигмі суспільного розвитку.

При формуванні нової ідеології стосовно сучасної України головна увага, як правило, акцентується на розвитку системи принципів і цінностей, пов'язаних зі становленням ринкової економіки. Подібний детермінізм у розумінні місця людини в суспільному прогресі обумовлює виникнення хибних уявлень про особливу важливість об'єктивного начала на противагу суб'єктивному, духовному. Стара звичка спиратися на моністичне пояснення світу характеризується дегуманізацією людини в суспільстві. Саме тому на перший план виступає проблема гуманізму, яка поступово набуває нових ознак і нових масштабів. Гуманізм є основою і суттю нової парадигми розвитку суспільства, центром якої постає сама людина як найвища цінність, мета і головна умова суспільного розвитку. Запобігти хаосу цілковитої дегуманізації українського суспільства можна лише пов'язавши всю політику, мораль, право, соціальну психологію із загальнолюдськими гуманістичними цінностями, які є ідеологічною основою соціальної держави. Визнання пріоритету гуманітарного сприйняття суспільного прогресу висуває в якості першочергового завдання необхідність побудови соціальної держави, яка свого часу визначила успішний курс на здійснення соціальних перетворень цілого ряду сучасних розвинених країн.

Особливий інтерес являє собою досвід становлення і розвитку соціальної державності повоєнної Німеччини. Це пояснюється насамперед тим, що зазначена країна засвідчила один із найбільш переконливих прикладів успішного переходу від авторитарно-терористичного режиму до стійкої демократії на основі поєднання ефективності ринкової економіки, державного регулювання і соціальної справедливості в інтересах стабільності і правопорядку. З повоєнних часів і дотепер держава в Німеччині діє як каталізатор і спрямовуюча сила утвердження демократичних і ринкових цінностей. Основне її покликання — захищати людей від негативних наслідків функціонування ринку. У цьому полягає суть законів про соціальний захист і суть держави благоденства, які складають основу практично-соціального втілення правової держави в Німеччині. Поряд з вищезазначеним увага до соціальної державності зазначеної країни пов'язана зі спільністю історичної долі українського та німецького народів. Ця спільність — у тисячолітній історії культурної, політичної і економічної взаємодії двох країн, а також у спільній для України й Німеччини 19-20 ст. долі "навздогінних" країн, котрі з більшим чи меншим успіхом прагнули ліквідувати свою соціально-економічну відсталість ціною форсованих зусиль, ініційо-ваних авторитарною державою.

У період корінного перетворення соціально-політичної системи України об'єктивно зростає зацікавленість досвідом стабілізації су-спільства — однієї з найважливіших проблем політичного розвитку. Усвідомлена як одна з "вічних проблем" суспільного життя, як цінність почасти домінуюча, але нерідко втягнута у конфліктогенний вихор протиріч з іншими цінностями, зазначена проблема — явище не лише багатопланове, а й багатовимірне. Його можна було б вважати чисто суб'єктивним, а тому аморфним феноменом, якби не його практична значимість для суспільства, котра особливо зростає в періоди кризового розвитку. Виявлення ступеня стабільності, умов її збереження за динамічної зміни обставин є невід'ємною складовою системного аналізу. Вивчення проблеми динаміки і стабільності політичної системи необхідне для створення в Україні прийнятних умов формування демократичної, правової, соціальної держави.

Ступінь наукової розробки проблеми. У науці вже склалась певна традиція вивчення повоєнної проблематики Німеччини, її історич-них, соціально-політичних, державно-правових аспектів, зовнішньо-політичної діяльності, культурного розвитку, ідеологічного та економічного протистояння двох німецьких держав і т.ін. Відповідно до цього у наукових дослідженнях, зосереджених на вказаній проблематиці, можна виділити декілька напрямів.

Ряд робіт присвячені вивченню загальних теоретичних аспектів політичної системи суспільства — її сутності, структури, функцій, виявленню причин її стійкого чи нестійкого розвитку (праці В. Бабкіна, А. Галкіна, І. Гавриленка, В. Гулієва, Ж.-М. Денкена, М. Ільїнського, А. Лузана, Р. Матвєєва, О. Мішина, Ф. Рудича, С. Рябова, О. Семківа, В. Шаповала, П. Шарана, В. Якушика та ін.).

Аналіз особливостей становлення , розвитку і характеру соціальної, правової і демократичної державності Німеччини має місце у працях М. Алєксєєва, В. Аппельта, Н. Ахтенберга, Ю. Борко, М. Варламова, А. Галкіна, В. Глазера, Л. Завадської, І. Ільїнського, Б. Куркіна, А. Кудряченка, В. Корташкіна, Ф. Куніга, І. Ледях, Г. Манова, Т. Мунца, О. Попова, Н. Пахоменко, Х. Цахера та ін.

Вивчення специфіки механізму реалізації основних принципів соціально-правової держави Німеччини, визначення поняття, структури, умов забезпечення її ефективної діяльності найбільш повно представлено у дослідженнях Й. Альбера, Е. Альбрехта, Х. Аренца, П. Бацура, Е. Бекенферда, Е. Бенда, Г. Бурмайстера, А. Герцога, Д. Гудименко, Р. Дарендорфа, М. Диманиса, Й. Ізензеє, П. Кирххофа, О. Кименниха, К. Ломпе, Н. Луммана, Е. Лукашевої, Г. Майєра, Е. Мацнера, С. Моз-дорфа, О. Орлової, К. Полиха, Ф. Решетникова, А. Родіонова, Ю. Ур'яса, Х. Хофмана, В. Шаповала, К. Штерна, Л. Ерхарда, Л. Ентіна та ін.

Джерелознавчу цінність щодо досліджуваної проблеми мають також матеріали юридичного характеру (конституції, кодекси, закони та ін.), виступи глав держав і урядів, програмні документи політичних партій, виступи їх керівників та відповідна інформація з періодичних видань.

Характер політичних подій, що відбуваються в Україні з 1990 р. вирішально вплинув на зміст політологічних досліджень. У останніх переглядаються традиційні підходи до аналізу проблематики політичної системи, теорії держави, її форм і функцій на посттоталітарному етапі розвитку суспільства, її співвідношення з громадянським суспільством, що перебуває у стадії формування. Утверджуються нові уявлення про роль і функції соціальної політики, соціальних амортизаторів та інфраструктур. Особлива увага спрямовується на виявлення причин кризи державності, соціальної дестабілізації суспільства в цілому (рівень розвитку політичної культури, деформації соціальної структури суспільства, утиски прав і свобод особистості та ін.). До цих питань звертаються у своїх працях О. Бабкіна, В. Буткевич, І. Бекешкіна, В. Горбатенко, В. Гетьман, О. Зайчук, Ю. Килимник, М. Килимник, М.  Клямкін, В. Кремень, А. Лузан, З. Люпова, М. Мочерний, М. Мокляк, В. Пазенок, М. Розумний, Ф. Рудич, С. Рябов, В. Селіванов, О. Степанюк, О. Скрипнюк, М. Томенко, В. Тимошенко, В. Чанкін, О. Черниш, В. Шинкарук, Г. Щедрова та ін.

Здійснювані наукові дослідження мають значення для всебічного історичного та політико-юридичного вивчення Німеччини. Разом з тим питання взаємообумовленості демократичної, соціальної і правової державності та механізму реалізації основних принципів соціально-правової держави у цій країні достатньою мірою не досліджувались. Зокрема фактично не піддавались аналізу деякі аспекти її сучасного розвитку.

У даній роботі здійснено спробу комплексно охопити розвиток і функціонування соціально-правової держави Німеччини та реалізації її стабілізуючої функції в єдності історичного, порівняльного і політологічного аспектів.

Об'єкт дослідження. Еволюція і функціонування соціально-право-вої держави Німеччини.

Предмет дослідження. Вивчення специфіки становлення і розвитку соціально-правової держави Німеччини, механізму реалізації її основоположних принципів, засобів і методів досягнення стабільності в суспільстві; визначення впливу ідей соціальної державності на вироблення моделі суспільного розвитку України, на функціонування полі-тичних інститутів і процесів.

Гіпотеза дослідження. За сучасних умов становлення державності в Україні слід враховувати досвід розвинених країн, теорія і практика яких органічно поєднують ознаки правової і соціальної держави.

Очевидним є визначення теперішнього стану українського суспіль-ства як перехідного. У відповідності з цим досвід Німеччини являє собою найбільш переконливий приклад успішного переходу від авто-ритарно-терористичного режиму до стійкої демократії на основі поєднання ефективної ринкової економіки, державного регулювання і соціальної справедливості в інтересах соціальної стабільності.

Досвід Німеччини засвідчує, що саме соціально-правова державність здатна: вирішити проблему співвідношення економічної ефективності і соціальної справедливості; визначити межі і доцільність втручання держави в економічну сферу; створити реальні умови для забезпечення достойного життя і свободи особистості, захисту її соціальних і економічних прав, стабільності розвитку політичної системи, її здатності адекватно реагувати на зміни в суспільстві та на нові виклики часу.

Мета дисертаційного дослідження. Визначення ролі соціально-правової держави Німеччини у стабілізації суспільства через виявлення специфіки механізму реалізації його основних принципів.

Задля досягнення мети і перевірки висунутої автором гіпотези у дослідженні поставлені такі основні завдання:—

дослідити особливості політичної системи Німеччини та її найважливіші характеристики; —

визначити поняття соціально-правової держави Німеччини, виявити специфіку її формування, зміст діяльності основних функцій останньої у повоєнний період;—

розкрити сутність традицій, що склалися у сфері соціальної політики, ідеологічного обгрунтування та її практичного здійснення німецькими соціал-демократами і неоконсерваторами;—

проаналізувати сучасний механізм реалізації принципів соціально-правової держави Німеччини та його специфіку;—

здійснити порівняльно-політологічний аналіз ролі соціальної державності у модернізаційних процесах України та Німеччини.

Методологічна основа дослідження. Дисертант виходить з необхідності комплексного підходу до визначення методів дослідження, генезису, розвитку і функцій соціально-правової держави Німеччини. Використовуються філософські, загальнонаукові та спеціальні методи, які забезпечують єдність гносеологічного, соціально-філософського та політологічного аналізу соціально-правової держави у взаємозв'язку з іншими компонентами політичного життя суспільства. Гносеологічний підхід спрямований на розгляд специфічної форми відображення і пізнання досліджуваного об'єкта, а соціально-філософський і політо-логічний — на розкриття його ролі, місця, функцій і значимості у житті суспільства.

У дисертаційному дослідженні суттєве значення надається методам системного та структурно-функціонального аналізу. При цьому політичні явища та їх теоретичне розуміння розглядаються як складні утворення, які виконують певну функцію в більш загальній системі. Оригінальність системного підходу обумовлює цілісне сприйняття об'єкта дослідження і всебічний аналіз зв'язку між окремими елементами в рамках широкого цілого.

Використання системного підходу щодо вивчення політичного життя є найбільш ефективним, поскільки дозволяє уявити специфічність становища та умов функціонування політичної системи країни, дослідити проблему стабілізації і модернізації. Виявлення ступеня стабільності політичної системи, умов її збереження за зміни обставин є невід'ємною складовою системного аналізу.

Використання порівняльно-ретроспективного методу аналізу дозволило дисертантові співставити процеси становлення, політичні інституції та механізми діяльності соціально-правової держави в різних історичних умовах і країнах.

Наукова новизна дослідження полягає у спробі системного аналізу недостатньо дослідженого у вітчизняній науці історичного досвіду та функціонування в сучасних умовах соціально-правової держави Німеччини з визначенням її ролі в соціально-політичних перетвореннях, здійснюваних у сучасній Україні.

Вищезазначене дозволило сформулювати й обгрунтувати наступні основні положення, які відбивають новизну дослідження і особистий внесок здобувача в опрацювання проблеми:—

вперше здійснено спробу цілісного, комплексного аналізу еволюції, змісту діяльності, функцій і тенденцій розвитку соціально-правової держави Німеччини, її найважливіших характеристик, співвід-ношення і взаємозв'язку з громадянським суспільством; —

системно проаналізовано форми матеріалізації ідей соціально-правової держави в Основному законі Німеччини та в конституціях ряду земель, обгрунтовано висновки щодо методів забезпечення ста-більності, основоположних принципів конституції;—

визначено роль соціально-правової держави у стабілізації су-спільства та підтриманні стійкого стану системи соціального захисту;—

розкрито сутність нового політологічного підходу до розуміння основ модернізаційного процесу, головне місце в якому займає ідея соціального управління суспільно-політичним розвитком;—

досліджено еволюцію ідеї соціальної державності в Україні, сформульовано висновки та рекомендації щодо використання позитивного досвіду побудови соціальної держави в Німеччині для процесу формування соціально-правової держави в Україні.

В результаті дисертаційного дослідження розроблені й виносяться на захист наступні наукові положення:—

найголовнішою особливістю політичної системи Німеччини, яка сформувалась у післявоєнний період, є стабільність розвитку, здатність адекватно реагувати на зміни в суспільстві і на нові історичні виклики;—

обгрунтовано, що стабільність системи, стійкість сприйняття нових реальностей обумовлюється демократичним соціально-правовим характером держави, значимість ролі якої визначається історичною традиційністю сильної державної влади та специфічністю повоєнного періоду, зокрема впливом зовнішньополітичного та економічного чинників;—

виявлено особливості функціонування соціально-правової держави Німеччини, які визначаються наявністю розвиненого громадянського суспільства, вільної опозиції, політичного плюралізму, котрі у свою чергу реалізуються через діяльність партій на основі консенсусної культури спілкування і т. ін.;—

встановлено, що механізм реалізації основних принципів соціально-правової держави характеризується багатовимірністю і охоплює конституційний механізм народовладдя, механізм діяльності вищих органів державної влади, правову і правозахисні системи, різноманітні правові та соціальні інститути, громадські організації, дію елементів політичного плюралізму, а також систему різних установ, структур, фондів і принципів.—

дійдено висновку про те, що: здатність до динамічного розвитку властива лише демократичному суспільству із соціальною спрямованістю; соціальна державність послугувала головною запорукою стабільності і добробуту німецького суспільства у повоєнний період, а також основою реорганізаційних процесів кінця ХХ ст.; соціальна державність покликана вирішувати проблеми, які постають перед суспільством внаслідок політичної модернізації.

Теоретична і практична значимість роботи полягає в тому, що її результати відкривають можливість розширити уявлення про місце і роль соціальної держави у стабілізації суспільства, механізм реалізації її основних принципів.

Універсальні, глобальні концепції слугують фундаментом для вироблення і розвитку доктрини теоретичних моделей пристосування держави до нових економічних та соціально-політичних умов з метою стабілізації і модернізації суспільства.

Узагальнення досвіду здійснення соціальної політики в Німеччині дозволяє науково осмислити її досягнення та невдачі з метою створення на цій основі оптимальної для української ситуації політико-правової моделі і передбачити перспективи її розвитку.

Результати роботи можуть сприяти вирішенню назрілих у сфері соціальної політики практичних проблем, пов'язаних з виробленням рекомендацій щодо вдосконалення структури політичної системи, а також здійснення заходів, спрямованих на підвищення її адаптивності до оточення та посилення соціальної ефективності державних органів у процесі модернізації громадсько-політичних інститутів; виявлення політичних і соціальних "напружень" у політичній системі та вироблення заходів щодо їхнього усунення; визначення рівня політичної стабільності у країні.

Висновки і положення дисертації можуть використовуватись у законотворчій, педагогічній, науково-дослідницькій роботі; в розробці навчальних посібників з політології, присвячених проблемам політичної системи, соціальної і правової державності, процесам стабілізації і модернізації суспільства; у створенні спецкурсів з проблем сутності соціальної держави; у розширенні культурних і наукових контактів між Україною та Німеччиною.

Апробація дослідження. Процес підготовки і висновки дисертаційного дослідження обговорювались на кафедрі політології і соціології НПУ ім. М. П. Драгоманова, застосовувались при проведенні навчальних занять з курсу політології, публікації наукових статей і розділу навчального посібника з політології, рекомендованого для студентів Міністерством освіти України.

Структура дисертації: у відповідності з метою, поставленими завданнями та логікою дослідження, дисертація складається зі вступу, двох розділів (п'яти параграфів), висновків і списка літератури. Обсяг дисертації у сторінках складає 189 сторінок, обсяг використаних літературних джерел складає 249 найменувань. Дисертація містить також додаток з 9 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовується актуальність теми, характеризується ступінь її дослідженості, визначаються мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження. Визначаються його теоретичні і методологічні основи, викладені наукова гіпотеза, новизна, теоретична та практична значимість роботи, форми апробації її результатів.

Перший розділ "Місце і роль держави у політичній системі Німеччини" складається з двох параграфів.

У першому параграфі "Особливості політичної системи Німеччини" аналізується сутність політичної системи, представленої як інтегрована сукупність політичної влади, суб'єктів, відносин, політичної організації та політичної культури суспільства, яка забезпечує його соціальну стабільність, соціальний порядок і має певну соціально-політичну орієнтацію.

Через використання методу системного аналізу і теорії політичної системи, започаткованої американським теоретиком Д. Істоном, автор доходить висновку про те, що найголовнішою особливістю політичної системи Німеччини, яка сформувалась у повоєнний період, є стабільність розвитку, здатність адекватно реагувати на зміни в суспільстві й на нові виклики часу. Поряд з цим їй властива наявність механізмів контролю громадян за владою і управлінням, вибірних процедур і змагальності у формуванні владних структур, автономності громадянського суспільства як добровільного об'єднання індивідів та ін.

Особливості функціонування даної політичної системи обумовлені роллю і соціально-правовим характером її головного суб'єкта — держави, на формування типу якої значний вплив справила історична традиційність сильної державної влади і специфічність повоєнного періоду, зокрема впливу зовнішньополітичного і економічного чинників.

У даному параграфі досліджується практична реалізація теорії стабільності в Німеччині. Поняття стабільності розглядається як самостійна цінність по відношенню до інших, за виключенням цінності більш високого рангу, яка інтегрує всю сукупність відносин у суспільстві і розглядається в допустимій абстракції як певна цілісність.

Стабільність німецького суспільства, державного і політичного устрою досягається через посередництво того, що політичні інститути певною мірою відбивають потреби громадянського суспільства, виступаючи в якості його безпосереднього продовження у державно-політичній сфері.

Громадянська згода стосовно політико-правового устрою і проблем розвитку Німеччини, яка характеризується значною підтримкою здійснюваного курсу і відсутністю його активного несприйняття досягається посередництвом консенсусу. Вільно сформована підтримка існуючого режиму більшістю німецьких громадян обумовлює можливість його функціонування як режиму демократії, поскільки дозволяє забезпечити стабільність державного устрою і бажаний напрям політико-економічного розвитку без застосування репресивних методів. Переваги консенсусу перед іншими способами вирішення протиріч полягають у тому, що він не лише сприяв безпосередньому впливу громадської думки на політичні процеси, а й формував саму громадську думку.

Автор доходить висновку про те, що основою ефективного функціонування політичної системи Німеччини є принцип конституціоналізму і демократизму (парламентаризму і федералізму), соціальної і правової державності, які передбачають наявність розвиненого громадянського суспільства, свободи опозиції, політичного плюралізму, котрі реалізуються через діяльність партій на основі консенсусної культури спілкування і т. ін.

У даному параграфі зазначається, що конституція і основні права є сьогодні ознакою правової держави німецького зразка, а конституційна держава, зумовлена основними правами, — головною метою багатьох країн Східної Європи. Конституційна держава тримається на двох підвалинах: народному суверенітеті і гідності людини. У цьому зв'язку аналізується проблема співвідношення влади й народу, який виступає як демократичне, конституційоване співтовариство, яке свідомо орієнтується на захист гідності людини і вбачає у цьому свій обов'язок. Таке розуміння суті справи дозволяє запобігти небезпек, які виникали із свідомого перебільшення ролі колективу і спричинювали прояви тоталітаризму.

У основі німецької демократії як форми держави і форми правління лежить ідея політичної свободи, рівності, прийняття рішень більшістю голосів, уявлення про народ, як джерело і носія держаної влади. Здійснення останньої конституюється і контролюється народом, тобто громадянами держави, поскільки демократія виступає у формі самовизначення і самоуправління народу, брати участь у якому можуть на засадах рівності всі громадяни. Епіцентром вільного демократичного ладу Німеччини є основні права і свободи, закріплені в Конституції.

Правова державність характеризується наявністю примату права перед державою та його органами, зв'язаністю правом правлячої меншості та підлеглої більшості, верховенством Конституції і закону.

У другому параграфі "Зміст діяльності і основні функції соціально-правової держави Німеччини" зазначається, що характерним моментом трактовки відроджуваної концепції "правової держави" у ФРН вважається визначення її через соціальну діяльність, метою якої проголошується забезпечення матеріальної справедливості, загального блага і т. ін. Декларування соціального характеру "правової держави" доповнюється вказівкою на те, що вона націлена й на захист певних конституційно-правових чинностей.

Розвиток правової держави, а також передвизначене забезпечення соціального порядку визначається як першочергове суспільно-політичне завдання цієї держави, причому поступово вирішується проблема забезпечення єдності та певного співвідношення праводержавності і соціальної державності, тісно пов'язаних з розвитком демократії.

У параграфі подано характеристику еволюції, ідей соціальної державності в Німеччині, витоки якої сягають ХІХ ст. Спосіб формулювання соціальної ідеї Основним законом суттєво відрізняється від інших характеристик, які Конституція надає побудованому на її основі суспільству. По-перше, у термінологічному плані: термін "соціальне" вживається як прикметник до єдиних іменників і, по-друге, по-суті: під республікою, демократією, федерацією, правовою державністю розуміють організаційні та процедурні принципи, які забезпечують умови нормального існування суспільства і держави, а під соціальною державністю — саме це існування.

Соціальна державність належить до недоторканих для законодавця принципів. На сьогодні панівним серед німецьких державознавців є формулювання соціальної держави як організації, покликаної допомагати незахищеним, впливати на розподіл економічних благ у дусі принципів справедливості, забезпечення кожному індивіду гідного людини існування. Соціальність постає необхідною умовою для розвитку всіх елементів демократичної правової держави.

Завдання соціальної держави виражається у 3-х основних різновидах: матеріальна безпека (безпека); індивідуальна незалежність (сво-бода); громадська солідарність (зв'язаність). Найважливішим завданням соціальної держави є: вирішення "соціального питання" у традиційному ключі і гарантія соціальної безпеки для всіх; створення соціальної справедливості; "піклування про повсякденні блага" (гарантія постачання населення основними різновидами товарів і продуктів); розширення параметрів росту та контроль за ними і т. ін. Функції соціальної держави визначаються як забезпечення політичної стабільності, громадянської згоди; гарантування соціальних прав особистості і посилення адресності соціальної підтримки; обмеження масштабів збіднення; забезпечення стримування безробіття і т. п.

Соціальна держава виходить із визнання значення міжнародних стандартів ООН у соціальній сфері, тому в документах Генеральної Асамблеї ООН в останні роки вживається термін "соціальна демократія".

У зазначеному параграфі відмічається, що соціальна і правова державність у Німеччині здійснюється у формі "соціально-правової держави" (ст. 28, абз. 1 Основного закону), нового різновиду держави, за якого соціальні дії державних органів утримуються в рамках праводержавницьких форм.

Соціально-правова держава у розумінні її більшістю німецьких державознавців, має за мету здійснити компенсацію, зрівнювання, згладжування протиріч на державному рівні, в економічній і суспільній сферах. Тактичні завдання визначаються політикою правлячої партії чи блоку партій, об'єднаних програмою перетворень. Особливостями функцій німецької держави є започатковане після другої світової війни значне розширення їх обсягу, меж їхнього вияву та здійснення, посилення процесу їхньої інтеграції.

Найдавнішою і головною серед них є правова функція, яка реалізується через посередництво діяльності механізму захисту основних прав і свобод громадян. Функція захисту, здійснювана державою, передбачає позитивні зусилля, спрямовані проти зазіхань з боку приватних осіб на життя і здоров'я людей, проти актів насилля, а також заходи щодо усунення із правового життя опосередкованої шкоди.

Позитивна роль держави виявляється у забезпеченні необхідної політичної єдності, яка перетворює індивіда на безпосереднього суб'єкта права і тим самим гарантує його" життєздатність" у суспільстві. Від реального устрою держави залежать стандарти свободи, рівності і безпеки особистості. Держава спонукає індивіда прагнути до постійної солідарності, а відтак і стабільності існування. Протиріччя між роллю держави як гаранта основних прав та як їх потенційного порушника інституційно сприйнято і вирівняно системою поділу влади.

У параграфі зазначається, що засобом здійснення соціальної політики держава реалізує свою соціальну функцію. Соціальна політика є особливим напрямом діяльності суб'єктів соціально-політичного життя, зорієнтованого на регулювання соціальних відносин, забезпечення сприятливих умов і засобів існування індивідів, на реалізацію життєво важливих потреб, інтересів людей і соціальних спільнот. Соціальна політика — це сфера переорієнтації економічних досягнень у політичні, тому механізм реалізації єдиних принципів соціальної держави і соціального ринкового господарства в Німеччині став основою досягнення суспільної стабільності. Соціальна політика в Німеччині характеризується наступними особливостями: соціальні програми, фрагментовані і розпорошені між різними міністерствами і відомствами; пріоритет надається грошовим виплатам і приватному використанню послуг із врахуванням індивідуальних переваг на основі приватної організації послуг, за виключенням освіти і деяких різновидів медичного обслуговування; отримали поширення програми соціального страхування і т. ін.

Поряд з вищезазначеним, розкривається еволюція уявлень членів провідних партій (ХДС/ХСС, СДПН) про взаємовідносини громадянського суспільства і держави, їх теоретичні уявлення про межі соціально-політичного регулювання суспільного життя. Відмічається, що на рубежі 70-80-х років чітко виявилась криза системи державного регулювання соціально-економічних відносин. У центрі політичних проблем опинився феномен зростаючої некерованості, що виразилась у неефективності традиційного механізму соціального регулювання, загострення внутрішніх протиріч соціальної політики, у падінні авторитету основних інститутів влади. Якщо раніше подолання кризових явищ пов'язувалось в основному з регулюючою роллю держави, то за нових умов однією з причин кризи оголошується "розширення рамок державної діяльності". Вочевидь постала необхідність розробки нових, більш конструктивних концепцій щодо подолання посталої дестабілізації.

Концептуальні підходи теоретиків неоконсерватизму утримують рекомендації подолання кризових процесів, обгрунтовують необхідність зміни пропорцій у розподілі національного захисту на користь підприємницького прибутку, зняття перешкод на шляху свободи підприємництва, від якої залежить, на їхню думку, відновлення економічної рівноваги.

Другий розділ "Механізм реалізації основних принципів соціально-правової держави Німеччини" складається з трьох параграфів.

У першому параграфі "Характеристика механізму реалізації як засобу досягнення стабільності німецького суспільства" розкривається сутність конкретного інституціонального інструментарію, котрий забезпечує максимально можливу політичну стабільність у Німеччині. Автор зазначає, що поняття механізму реалізації основних принципів соціально-правової держави охоплює конституційний механізм народо-владдя, механізм діяльності вищих органів державної влади (законо-давчої, виконавчої, судової), правову і правоохоронну системи, різноманітні правові та соціальні інститути, громадські організації, дію елементів політичного плюралізму, а також систему різноманітних установ, структур, фондів і принципів. Через дієвість даного механізму політичне керівництво Німеччини виконує нормативну функцію зі створення умов, за яких суспільна система, не втрачаючи своєї динамічності, зберігає необхідний ступінь стійкості.

Стабільність і здатність до динамічного розвитку властива лише демократичному суспільству із соціальною спрямованістю. Саме соціальні амортизатори покликані відігравати роль обмежувачів та чинників пом'якшення соціальної напруги і дестабілізуючих ситуацій, які породжуються необмеженим застосуванням суто економічних критеріїв, кризовими явищами і зрушеннями в суспільстві. Це забезпечує можливість м'якої "адаптації" суспільної структури до нової ситуації.

Соціальна допомога — один з механізмів реалізації соціального захисту, або "соціальних амортизаторів", які створюються суспільством задля поглинання поштовхів іззовні та погашення коливань у самій системі. Сфера соціальної амортизації охоплює систему відповідних інститутів та настанов, за допомогою яких регламентується перерозподіл доходів; складний комплекс державних і приватних організацій, які відають соціальним забезпеченням і взаємодопомогою, охороною здоров'я, освітою; сітку базових промислових мікроструктур, які останнім часом активно включились у загальну сферу соціального захисту.

Німеччина є прикладом втілення неоконсервативного варіанту, де держава приватизувала більшу частину соціальних функцій під гаслом заміни держави загального добробуту "суспільством загального добробуту", у якому функції соціального захисту розподілені між державою, бізнесом, місцевим самоврядуванням, системами правосуддя, сім'єю, самодопомогою індивідів та взаємодопомогою всередині колективів. На цій основі були створені передумови консенсусу — головної умови забезпечення стабільності політичного життя.

У другому параграфі "Соціальна держава як основа модернізації Німеччини" досліджується ідея соціальної державності у загальному процесі модернізації. Соціальна державність стала визначальною в курсі здійснення політичних перетворень у післявоєнній Німеччині, орієнтованих на втілення цінностей свободи, демократії, людського виміру політики. Вона стала головною умовою прогресу та основою модернізаційних процесів кінця ХХ ст.

Соціальна доктрина лібералізму упродовж довгого часу була квінтесенцією модернізаційних тенденцій суспільного розвитку Німеччини. У параграфі поняття модернізації визначається як надання політичному інституту (системі) сучасного вигляду; переорієнтація у відповідності з критеріями та вимогами сучасності. Соціальній модернізації властиві наступні ознаки: секуляризація суспільної свідомості, демо-кратизація суспільства, інтелектуалізація суспільних потреб, розши-рення духовної та фізичної мобільності, лібералізація нормативних основ людської поведінки.

Неоконсерватизм, що виник як реакція на зміни ціннісних орієнтирів і норм поведінки в ідеології та політиці, надав теоретичне обгрунтування здійснюваної модернізації соціальної держави у вигляді ідей "нового соціального питання". Ідея "меж соціальної політики" є способом подолання утопічних обіцянок неолібералів щодо "майбутнього достатку". Надмірне втручання держави у соціально-економічну сферу, на думку неоконсерваторів, не тільки обмежує свободу соціальних суб'єктів, а й шкодить економіці, соціо-культурній сфері, усьому спектру соціальних зв'язків. Безперечним наслідком розширення сфери державно-правового регулювання вважається зростання державно-правових інститутів, норм і процедур.

Зазначається, що пріоритет індивідуального над груповим, колективним представляється неоконсерваторами як важливий спосіб інтегрування в суспільну систему, підвищення активності та відповідальності на індивідуальному рівні.

У параграфі відмічається, що еволюція уявлень про роль і функції сучасної держави Німеччини, про межі її регулюючого впливу на соціально-економічні процеси відображає всю складність розвитку і функціонування політичної сфери у західному суспільстві кінця ХХ ст., де ідея соціальної державності звучить з новою силою.

У проекті СДПН "Соціальна держава у 2000 р." сформульовано принципи нової основної парадигми, контури якої окреслені формулюванням необхідності поєднання соціального та економічного суспільства, котре вимагає реформи способу виробництва, нової солідарності, подолання національних кордонів. У соціал-демократичному розумінні бути прогресивним сьогодні — означає більш свідомо, ніж раніше, поставитись до основних цінностей гуманістичної культури.

Третій параграф "Значення для України досвіду створення і діяльності соціальної держави Німеччини" узагальнює викладений вище матеріал. Досвід реформування України привів багатьох теоретиків до висновку про негативний вплив моделі монетарної ліберальної системи. Відсторонення держави від сфери виробничих відносин породжує дисбаланс в економіці, а головне — незахищеність населення перед ринковою конкуренцією, масове зубожіння населення. Аналіз здійснених в Україні реформ 1992-1998 рр. свідчить про відсутність у владних структурах обгрунтованої стратегії соціально-економічних перетворень; невизначеність національних інтересів країни, економічної, соціальної, структурної, інвестиційної політики. Зросла імпульсивність рішень, що приймаються владними структурами, все частіше з'являється підміна послідовних дій методами залатування дір з надією на всемогутність світового ринку. Систематично порушуються конституційні права людини, поглиблюється правова і соціальна незахищеність населення та ін. Все це зумовлює необхідність побудови соціально-правової держави в Україні. Досвід Німеччини свідчить, що тільки зазначений різновид держави створює реальні умови для вирішення проблеми співвідношення законів ринкової економіки і соціальної справедливості, забезпечення гідного життя і свободи особистості; подолання різкої диференціації у соціальній сфері і т. ін. Саме теорія соціального визначає межі і доцільність втручання держави в економічну сферу.

Виходячи з досвіду Німеччини, однією з найважливіших умов реалізації функцій соціальної держави в Україні постає створення функціонального механізму відповідальності держави за забезпечення соціальної безпеки особи.

Вивести суспільство з глибокої хронічної кризи, у якій вона перебуває, здатна лише сильна науково обгрунтована соціальна політика, особливостями формування і здійснення якої у найближчому майбутньому будуть: здійснення антикризових заходів у сфері трудових відносин і зайнятості населення; регулювання оплати праці та грошових доходів; державна підтримка соціально вразливих верств населення та ін. Для забезпечення стабільної життєдіяльності демократичної системи необхідно знаходити додаткові чинники неполітичного характеру. Навіть найбільш процвітаюча економіка не в змозі напряму, автоматично забезпечити стабільність політичної системи. Між економікою та політикою має існувати сфера опосередкування, переведення економічних досягнень у політичні позитиви. Це — сфера соціальної політики. Сьогодні вкрай необхідна активізація діяльності держави через участь у ключових інвестиційних програмах шляхом повного чи часткового фінансування, надання пільгових кредитів, участі в розподілі та перерозподілі ВНП і т. ін.

Висновки.

В результаті здійсненого дисертаційного дослідження пропонуються наступні висновки:—

конституційне оформлення "правової державності" Німеччини трактується як матеріально забезпечене і гарантоване соціальною і економічною діяльністю держави; безперервний розвиток правової держави і зумовлене цим процесом забезпечення соціального процесу постає в якості першочергового соціально-політичного завдання означеної держави, при цьому вирішується проблема забезпечення єдності і певного співвідношення праводержавності та соціальної державності, тісно пов'язаних з розвитком демократії;—

праводержавність і соціальна державність в Німеччині здійснюються у формі "соціально-правової держави" (ст. 28, абз. 1 Основного закону) — нового різновиду держави, за якого соціальні дії державних органів дотримуються праводержавних форм;—

соціальна державність стала головною умовою прогресу німецького суспільства у післявоєнний період, а також основою модернізаційних процесів кінця ХХ ст; соціальна держава — організація, яка допомагає слабшим, прагне вплинути на розподіл економічних благ в дусі принципів справедливості з метою забезпечення кожному гідного людини існування;—

ідея соціальної держави визначає мету держави, виступає синтезуючим началом по відношенню до всіх органів демократичної, правової держави; завдання соціальної держави виражаються у трьох основних різновидах: матеріальна безпека (безпека), індивідуальна незалежність (свобода), суспільна солідарність (зв'язаність);—

соціальна політика — це сфера переведення економічних досягнень у політичні, тому механізм реалізації єдиних принципів соціальної держави і соціального ринкового господарства в Німеччині стає основою досягнення суспільної стабільності; соціальна політика в Німеччині характеризується наступними найважливішими особливостями: соціальні програми фрагментовані та розпорошені між різними міністерствами і відомствами; наголошується на грошових виплатах і приватному споживанні послуг із врахуванням індивідуальних переваг на основі приватної організації послуг, за винятком освіти й деяких різновидів медичного обслуговування; отримали поширення програми соціального страхування; виплати залежать від заробітку і т. п.—

соціальна держава, хоча й реформована, залишається основоположним елементом свободи німецького суспільства; найголовнішою особливістю політичної системи Німеччини, яка сформувалась у післявоєнний період, є стабільність розвитку, здатність адекватно реагувати на зміни в суспільстві й на нові виклики часу;—

стабільність системи, стійкість сприйняття нових реалій обумовлюється насамперед демократичним соціально-правовим характером держави, значимість ролі якої визначається історичною традиційністю сильної державної влади та специфічністю повоєнного періоду, зокрема, впливом зовнішньополітичного і економічного чинників.

Основні положення дисертаційного дослідження відображені в наступних публікаціях автора:

1. Німецька модель соціальної держави // Нова політика. — 1996. — № 2. — C. 36-40.

2. Соціальна держава як основа модернізаційного процесу у Німеч-чині // Нова політика. — 1998. — № 2. — С. 28-32.

3. Політична система суспільства // Політологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / Відп. ред. О. В. Бабкіна, В. П. Горбатенко. — К.: Видавничий центр "Академія", 1998.— С. 146-156.

АНОТАЦІЯ

Перглер Т. І. Роль соціально-правової держави Німеччини у стабілізації суспільства. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 — Політичні інститути та процеси. Рукопис. — Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Київ. 1998. Захищається концепція значимості соціально-правової держави Німеччини у стабілізації суспільства перехідного типу. Результатом дисертаційного дослідження є висновок про те, що стабільність політичної системи Німеччини, стійкість сприйняття нею нових реальностей обумовлюється насамперед демократичним соціально-правовим характером держави, значимість ролі якої визначається історичною традиційністю сильної державної влади і специфічністю повоєнного періоду, зокрема впливом зовнішньополітичного та економічного чинників. Соціальна державність стала головною умовою прогресу німецького суспільства повоєнного періоду, а також основою модернізаційних процесів кінця ХХ ст.

Ключові слова: політична система, правова (конституційна) держава, соціальна держава, політична стабільність, соціальна політика, соціальні гарантії, політична модернізація.

АННОТАЦИЯ

Перглер Т. И. Роль социально-правового государства Германии в стабилизации общества. Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 — политические институты и процессы. Рукопись. — Институт государства и права им. В. М. Корецкого НАН Украины, Киев, 1998 г.

Защищается концепция значимости социально-правового государства Германии в стабилизации общества переходного типа. Результатом диссертационного исследования является вывод о том, что стабильность политической системы Германии, устойчивость восприятия ею новых реалий обусловливается прежде всего демократическим социально-правовым характером государства, значимость роли которого определяется исторической традиционностью сильной государственной власти и специфичностью послевоенного периода, в частности влиянием внешнеполитического и экономического факторов. Социальная государственность стала главным условием прогресса немецкого общества послевоенного периода, а также основой модернизационных процессов конца ХХ в.

Ключевые слова: политическая система, правовое (конституцион-ное) государство, социальное государство, политическая стабильность, социальная политика, социальные гарантии, политическая модернизация.

ANNOTATION

Pergler Т. I. A Role of a social lawful state of Germany in stabilization of a society. The dissertation on submitted for a scientific degree of the candidate of political sciences on a specialty 23.00.02 — political institutes and processes. The manuscript. — Institute of the State and Low by V.M. Koretsky of National Academy of Science of Ukraine, Kiev, 1998.

The concept of the importance of a social lawful state of Germany in stabilization of a society of a transitive