НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
Національна академія державної податкової служби України
ДРИГВАЛЬ НАТАЛІЯ ПЕТРІВНА
УДК 342.95:347.211:343.37(477)
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ДЕТІНІЗАЦІЇ ВІДНОСИН
У СФЕРІ ОБОРОТУ ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Спеціальність: 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право
і процес; фінансове право; інформаційне право
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Ірпінь – 2004
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі адміністративного права та адміністративної діяльності Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України
Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор
Попович Володимир Михайлович,
начальник Науково-дослідного центру Національної академії державної податкової служби України
Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
Пєтков Валерій Петрович,
Кіровоградський юридичний інститут
Національного університету
внутрішніх справ, ректор
кандидат юридичних наук
Ілларіонов Юрій Вікторович,
Національна академія внутрішніх справ України,
старший викладач кафедри економічної безпеки
Провідна установа – Одеська національна юридична академія, кафедра морського та митного права
Захист відбудеться “17” грудня 2004 року о “12” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.27.855.02 в Національній академії державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, 53.
З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Національної академії державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. К. Маркса, 31.
Автореферат розісланий “09” листопада 2004 року.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Забарний Г.Г.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Новий етап розвитку України проходить в умовах зростання значущості інноваційної сфери діяльності, підвищення ролі інтелектуального капіталу, інформаційних технологій, що вимагає розроблення та реалізації відповідної довгострокової стратегії, покликаної забезпечити технологічні і економічні підвалини динамічного розвитку України, досягнення нею статусу високорозвиненої держави, конкурентоспроможної до інтегрування у світові економічні процеси. Досягти зазначених цілей і посісти належне місце в Європі та світі Україна зможе за умови запровадження інноваційних технологій, належного організаційно-правового забезпечення охорони об’єктів інтелектуальної власності (далі – ОІВ) та подолання високого рівня тінізації в цій сфері, що й було визнано стратегічними пріоритетами нашої держави в Посланні Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки”. Тільки таким чином можна змінити сировинний вектор розвитку економічних процесів, що стихійно формуються нині.
Тому серед ключових завдань держави на сучасному етапі слід назвати впровадження адекватних правових та організаційних механізмів протидії тіньовим проявам, що руйнують систему захисту національних інтересів та охорони прав на інтелектуальну власність. Необхідно сприяти її комерціалізації, забезпечувати захист інтелектуальної діяльності від недобросовісної конкуренції, незаконного відчуження, підробок та обмеження інших прав у виробничій, науковій, літературній і художній сферах.
Організаційно-правовий інструментарій, сформований у дореформений період, виявився неспроможним забезпечити якісні перетворення української економіки. Свідченням тому є високий рівень тінізації економіки, який дійшов до критичної межі. Не стала винятком і сфера обороту ОІВ, що негативно вплинуло не тільки на внутрішнє становище України, а й на її стосунки з міжнародним співтовариством. Істотний обсяг виробництва й обігу контрафактної продукції на тіньовому ринкові України завдав великих збитків світовій музикальній, фонографічній, кінематографічній індустрії, торгівлі програмним забезпеченням, які, за розрахунками Міжнародного альянсу інтелектуальної власності, у 2003 р. склали 213,3 млн. доларів. Незадовільний стан охорони прав інтелектуальної власності в Україні викликав негативну реакцію з боку світового співтовариства. Так, нашу державу було віднесено до “Списку 301”, і вона дістала статусу “пріоритетної іноземної країни”, тобто країни, у якій зафіксовано найвищий рівень порушень у сфері інтелектуальної власності. Урядом США було застосовано ряд економічних санкцій, у результаті чого Україна втратила значний обсяг експортних надходжень – близько 40 млн. доларів протягом року.
Високий рівень тінізації економічних відносин у сфері обороту ОІВ і неналежне організаційно-правове забезпечення цієї галузі зумовили такі негативні наслідки, як підрив авторитету держави, легальної індустрії виробництва й обігу ОІВ, відмова іноземних компаній і держав від інвестицій як в окремі галузі, так і в економіку в цілому, ненадходження податків до державного бюджету, нелегальний експорт інтелектуальномістких технологій за кордон, ненадходження валютної виручки від патентно-ліцензійної торгівлі та ін. Тому питання забезпечення надійних організаційних і правових механізмів детінізації відносин у сфері обороту ОІВ виходять сьогодні на перший план не тільки в контексті захисту прав інтелектуальної власності, а й при визначенні та реалізації стратегії соціально-економічного й політичного розвитку країни.
Практика попередніх років показала, що інноваційна політика не може здійснюватися виключно інструментами ринкової саморегуляції – з ними мають органічно поєднуватись адміністративні методи й механізми управління. Як відзначається у вищезазначеному Посланні Президента України до Верховної Ради України, “стимулювання науково-технічного розвитку, уведення об’єктів інтелектуальної власності в господарський оборот, реалізація завдань інноваційної стратегії має стати однією з визначальних цілей уряду, Верховної Ради, органів виконавчої та представницької влади на місцях”. Потрібні істотні науково обґрунтовані зміни в механізмах трансформаційних процесів, їх системне оновлення, тобто не механічне впровадження ринкових інструментів, а їх адаптація до економічного і правового середовища країни, осмислений перехід до інституційної моделі ринкових перетворень, сполучений з елементами ефективного державного управління.
До проблем організаційно-правового забезпечення державного управління взагалі й удосконалення адміністративно-правового та фінансового контролю, проведення адміністративної реформи зокрема на рівні загальнотеоретичних розробок неодноразово зверталися провідні вітчизняні та російські вчені-юристи: В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк, Р.В. Васильєв, А.В. Васильєв, Л.К. Воронова, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, Є.В. Додін, О.В. Д’яченко, С.В. Ківалов, І.Б. Коліушко, Р.А. Калюжний, А.Т. Комзюк, Я.Ю. Кондратьєв, В.В. Копейчиков, М.П. Кучерявенко, Л.В. Коваль, Ю.М. Козлов, А.Ф. Мельник, Н.Р. Нижник, О.Ю. Оболенський, Д.М. Овсянко, О.І. Остапенко, І.М. Пахомов, В.П. Пєтков, О.П. Рябченко, Л.А. Савченко, А.О. Селіванов, В.М. Селіванов, В.І. Семчик, М.П. Стрельбицкий, В.І. Шакун, В.О. Шамрай, В.К. Шкарупа та інші. Напрацьовані ними загальнотеоретичні положення щодо адміністративно-правового забезпечення управлінської діяльності, і зокрема напрямів адміністративної реформи, можуть також застосовуватися при розробленні проблем удосконалення організаційно-правової інфраструктури превентивної протидії тіньовим проявам у сфері обороту ОІВ.
Теоретичне й науково-практичне значення для розроблення методів оцінки розмірів тіньової економіки та створення організаційно-правових основ детінізації економічних відносин мають праці таких відомих вітчизняних і зарубіжних учених, як Т. Аллен, А. Базелюк, В. Блейдс, О. Бандурка, В. Бородюк, Л. Вінник, Д. Гершуні, А. Горщак, М. Глухівський, Г. Гроссман, Е. Дідоренко, Н. Кауфманн, Ф. Кейган, І. Клямкін, Ю. Козлов, Л. Косалс, Т. Корягіна, А. Ларьков, В. Мамутов, О. Мандибура, Г. Мюрдаль, В. Попович, Р. Ривкіна, Б. Розовський, В. Рутгайзер, К. Свенсон, Е. де Сото, О. Хігінс, В. Танзі, О. Турчинов, Е. Фейг, А. Шев’яков, К. Харт та інші.
Для вітчизняної правової науки розроблення проблем державного управління у сфері інтелектуальної власності є новим і недостатньо розвиненим напрямком наукового пошуку. У різні роки й під різним кутом зору проблемами інтелектуальної власності займалися Г.А. Андрощук, Ю.Л. Бошицький, М.К. Галянтич, І.І. Дахно, Р.А. Калюжний, Ю.М. Капіца, О.Д. Карпенко, Є.Ф. Мельник, О.М. Мельник, Н.М. Мироненко, М.В. Онищук, О.А. Підопригора, О.О. Підопригора, О.Д. Святоцький, Б.І. Юровський, Н.О. Халаїм. Серед учених Російської Федерації – І.Л. Бачило, А.Б. Венгерок, В.А. Дозорцев, І.А. Зенін, В.Г. Зінов, С.І. Карпухіна, І.Є. Маміофа, Г.І. Олехнович, Є.П. Торкановський.
Не применшуючи ролі й значущості робіт названих науковців, необхідно визнати, що в Україні досі немає спеціальних монографічних досліджень проблем державного управління у сфері обороту ОІВ, а тим більше з питань його ролі в процесі детінізації відносин у зазначеній галузі. Немає також комплексного наукового вивчення проблем ефективності структури державних органів, суб’єктів управління й охорони інтелектуальної власності, та їх функціонального аналізу на предмет продуктивності виконуваних ними функцій. Ні вітчизняні, ні зарубіжні вчені не розглядали, тим більше, проблеми детінізації відносин у сфері обороту ОІВ і формування організаційних, правових та економічних передумов, які б сприяли легальному обороту ОІВ, створювали спеціальну систему запобіжних заходів протидії адміністративним правопорушенням та іншим тіньовим проявам.
Рівень суспільної небезпеки порушених проблем і їх недостатня розробленість свідчать про актуальність та обґрунтованість вибору здобувачем теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності і є складовою частиною загальної науково-дослідної програми Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України на 2001 – 2005 рр., затвердженої вченою радою 27 грудня 2000 р., протокол № 23, а також відповідно до плану досліджень Науково-дослідного центру Національної академії державної податкової служби України на 2004 рік, затвердженого 9 березня 2004 р. (державний реєстраційний номер 0104u006032) як частина науково-дослідної роботи за темою: “Удосконалення організаційно-управлінської та правової інфраструктури детінізації сфери обороту об’єктів інтелектуальної власності (патентно-ліцензійна діяльність). Дослідження здійснювалось як один з напрямків реалізації положень Указу Президента України № від 5 березня 2002 р. “Про заходи щодо детінізації економіки України на 2002-2004 роки” та інших законодавчих актів.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розробленні системи знань про: організаційно-правові засади створення передумов детінізації відносин у сфері обороту ОІВ; роль і місце державного і колективного управління в цьому процесі; та вдосконалення організаційної, функціональної та правової інфраструктури превентивної протидії тіньовим проявам у сфері обороту ОІВ.
Для досягнення цієї мети було поставлено такі завдання:
- визначити недоліки та сучасний стан організаційного та адміністративно-правового регулювання відносин у сфері обороту ОІВ, рівень, причини й умови її тінізації;
- здійснити аналіз системи, структури й функцій державних органів та органів колективного управління оборотом ОІВ, сформулювати практичні пропозиції щодо вдосконалення їх діяльності та механізмів взаємодії;
- визначити роль адміністративної реформи, її вплив на організаційну і функціональну структуру суб’єктів державного і колективного управління в системі детінізації відносин у сфері обороту ОІВ
- здійснити аналіз документообігу, що відображає капіталообіг ОІВ, і реєстраційно-ліцензійну діяльність органів державного управління у цій сфері;
- визначити найбільш небезпечні джерела тіньових відносин у сфері обороту ОІВ і притаманні їм способи адміністративних правопорушень та інших тіньових проявів;
- визначити фактори, що зумовлюють тінізацію економічних відносин у сфері обороту ОІВ чи сприяють їй, розробити пропозиції щодо їх усунення;
- визначити економіко-правові шляхи вдосконалення організаційно-правової інфраструктури превентивної протидії адміністративним правопорушенням та іншим тіньовим проявам у сфері обороту ОІВ.
Об’єктом дослідження є організаційно-правові відносини у сфері обороту об’єктів інтелектуальної власності, пов’язані з тіньовими проявами, стратегія, тактика і засоби детінізації зазначеної галузі.
Предметом дослідження є:
- операції з обороту ОІВ, пов’язаний із ними тіньовий капіталообіг і документообіг, що супроводжує оборот ОІВ;
- організаційна структура та діяльність державних і громадських органів – суб’єктів управління й охорони інтелектуальної власності, їх функції, роль і місце в інфраструктурі превенції тіньових проявів у сфері обороту ОІВ;
- загальні та специфічні фактори, джерела й способи здійснення адміністративних правопорушень та інших видів тіньових проявів у сфері обороту ОІВ;
- організаційні, функціональні та економіко-правові складові превентивної інфраструктури детінізації економічних відносин у сфері обороту ОІВ.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають положення матеріалістичної діалектики щодо взаємозв’язку і єдності теорії та практики, змісту і форми, загального, особливого й одиничного.
Конкретно-науковою методологічною базою дослідження є теорія управління, Загальна частина теорії детінізації економіки, структуроутворюючі елементи якої лягли в основу дослідження проблем детінізації економічних відносин у сфері обороту ОІВ.
У роботі використано також окремі загальнонаукові методи. Застосування історичного методу дало змогу встановити закономірності правової регламентації права інтелектуальної власності у зв’язку зі змінами економічного та політичного устрою України і вплив цих змін на тінізацію відносин у розгляданій сфері (підрозділи 1.1, 2.3). За допомогою догматичного методу здійснено аналіз норм чинного законодавства, які регулюють відносини інтелектуальної власності, що дозволило визначити певні недоліки нормативно-правового й організаційно-управлінського характеру, що прямо або опосередковано спричиняють тінізацію економічних відносин у сфері обороту ОІВ (підрозділи 1.1, 1.3, 2.2, 2.3). Використання діалектичного методу пізнання соціальних процесів дозволило врахувати всі взаємозв’язки явищ, що розглядаються, об’єктивно оцінити ефективність діяльності правоохоронних і громадських органів у зазначеній сфері (підрозділи 1.2.1, 1.2.2). Під час дослідження позитивного досвіду роботи державних органів, що виконують функції управління, охорони прав інтелектуальної власності в Україні та інших країнах, застосовувався порівняльно-правовий метод (підрозділи 1.1, 1.2.1, 3.2). На основі методу функціонального аналізу визначено існуючі функції органів державного управління, правоохоронних органів, спрямовані на охорону прав інтелектуальної власності, та досліджено доцільність їх існування, ефективність і продуктивність виконання покладених на них завдань та ін., що також дозволило визначити методологічні засади та принципи теорії управління, яких необхідно дотримуватися при вдосконаленні організаційно-управлінської складової інфраструктури детінізації сфери інтелектуальної власності (підрозділи 1.2.2, 3.2). За допомогою методу екстраполяції раніше отриманих знань вдалося визначити поняття “детінізація відносин у сфері обороту ОІВ”, “тіньові відносини у сфері обороту ОІВ”, “фактори відтворення тіньових відносин у сфері обороту ОІВ” та ін. (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.3). Застосування системно-структурного та формально-догматичного методів дало змогу дослідити й класифікувати джерела, способи та фактори відтворення тіньових відносин, визначити сутність і стан організаційно-правової інфраструктури детінізації відносин у сфері обороту ОІВ як складової частини державного управління (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.2). Використання статистичного методу дозволило оцінити ступінь поширеності порушення прав інтелектуальної власності, узагальнити практику застосування чинного законодавства у сфері обороту ОІВ, проаналізувати емпіричну інформацію, що стосується проблеми дослідження (підрозділи 1.1, 1.2.2).
Нормативну й емпіричну базу дослідження складають законодавчі й відомчі нормативні акти, матеріали судової практики; статистичні дані щодо кількості або обсягів контрафактної продукції, рівня піратства в різних сферах використання прав інтелектуальної власності, збитків, заподіяних вітчизняним і міжнародним власникам прав на ОІВ унаслідок порушення прав інтелектуальної власності, статистичні дані правоохоронних і судових органів щодо кількості виявлених та розглянутих порушень прав інтелектуальної власності, матеріали опитування, вітчизняна та зарубіжна наукова література, публікації в періодичних виданнях, довідкова література.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дана дисертаційна робота є першим в Україні спеціальним монографічним дослідженням проблем вдосконалення організаційно-правового забезпечення детінізації відносин у сфері обороту ОІВ. Визначення і всебічний аналіз проблем тінізації та організаційно-правового забезпечення детінізації відносин у досліджуваній сфері дали змогу обґрунтувати ряд висновків, рекомендацій і пропозицій. Зокрема,
вперше:–
доведено, що організаційно-правове регулювання протидії нелегальному обороту ОІВ формувалося непланомірно, без відповідного фінансового забезпечення і необхідного наукового обґрунтування. Організаційні та правові рішення приймались як реакція на ту чи іншу ситуацію, що виникала внаслідок тиску США та міжнародних організацій з питань контролю за правопорушеннями у сфері обороту ОІВ. Крім того, у державних органів склалося неоднозначне ставлення до заходів протидії псевдолегальному та фіктивному видам тіньового обороту ОІВ;–
здійснено класифікацію об’єктів соціального контролю у сфері обороту ОІВ, серед яких визначено найбільш вразливі в аспекті вчинення адміністративних правопорушень та інших тіньових проявів;–
визначено напрями формування економічних передумов детінізації відносин у сфері програмного забезпечення і запропоновано організаційно-правовий механізм контролю, спрямованого на попередження адміністративних правопорушень та інших тіньових проявів у цій галузі;–
наведено аргументи щодо необхідності впровадження обов’язкової державної реєстрації та обліку ліцензійних договорів на відчуження, передачу права інтелектуальної власності, яка виступить одним з елементів системи контролю та превентивної протидії ухиленням від оподаткування тінізації відносин у сфері інтелектуальної власності;–
обґрунтовано та запропоновано спрощену процедуру ліцензування виробництва, експорту, імпорту дисків для лазерних систем зчитування;–
здійснено класифікацію основних джерел, способів і суб’єктного складу адміністративних правопорушень та інших тіньових проявів, а також загальних і специфічних факторів відтворення тіньових відносин у сфері обороту ОІВ;–
визначено необхідні економічні передумови детінізації обороту ОІВ та розроблено методичні рекомендації щодо шляхів створення організаційних, функціональних, економічних і правових передумов детінізації обороту ОІВ та формування організаційно-правової інфраструктури превентивної протидії адміністративним правопорушенням та іншим видам тіньового обороту ОІВ;
дістали подальшого розвитку:–
поняття: “оборот ОІВ”, “обіг ОІВ”, “тіньовий оборот ОІВ”, “псевдолегальний оборот ОІВ”, “фіктивний оборот ОІВ”, “тіньові відносини у сфері обороту ОІВ”, “фактори відтворення тіньових відносин у сфері обороту ОІВ”, “соціальний контроль за оборотом ОІВ”, “детінізація відносин у сфері обороту ОІВ”;–
пропозиція щодо необхідності зміни статусу головного органу – суб’єкту управління відповідального за реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності, а саме на базі Департаменту інтелектуальної власності України запропоновано створити Державний комітет із питань інтелектуальної власності України зі статусом центрального органу, відповідального за організацію протидії тіньовим проявам та охорону ОІВ в державі, а також за інноваційний розвиток економіки країни. Розроблено проект Положення про даний комітет.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані при вирішенні стратегічних політичних та економіко-правових проблем – підняття міжнародного авторитету держави, за рахунок створення економічних передумов детінізації економічних відносин у сфері обороту ОІВ і вдосконалення організаційно-правової інфраструктури превентивної протидії тіньовим проявам у цій галузі; у правозастосовчій діяльності: положення дисертації можуть бути підґрунтям для подальшого розроблення адміністративно-правових механізмів реформування організаційної і функціональної структури управління інтелектуальною власністю, організаційно-реєстраційних процедур, оптимізації функцій правоохоронних органів, а також для наукового забезпечення правотворчої і правозастосовчої діяльності, підвищення рівня підготовки та перепідготовки кадрів, що дозволить підняти ефективність роботи практичних підрозділів контролюючих і правоохоронних органів; у науково-дослідному та навчальному процесах: матеріали дисертації можуть бути включені як окремий розділ в “Особливу частину теорії детінізації економіки”, послужити науково-практичним підґрунтям для розвитку управлінської та адміністративно-правової наук в частині прогнозування і попередження адміністративних правопорушень та відтворення тіньових відносин, що виникають в результаті непродуманих управлінських рішень у процесі трансформації соціально-економічних відносин, а також використовуватися при написанні підручників, навчальних посібників, довідкової та методичної літератури.
Особистий внесок здобувача полягає в розробленні спеціальної системи знань про організаційну, функціональну та правову інфраструктуру превентивної протидії тіньовим проявам і створення економічних передумов детінізації відносин у сфері обороту ОІВ. Результати дослідження, положення, висновки та методичні рекомендації, які виносяться на захист, одержано автором самостійно.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні теоретичні положення та практичні рекомендації, що містяться в дисертації, доповідалися під час виступів на міжнародних і республіканських науково-практичних конференціях: “Ідея правової держави: історія і сучасність” (м. Луганськ, 22-23 квітня 2003 року); “Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти та законодавство України” (м. Київ, 12 березня 2004 року), “Шляхи України до економічної безпеки” (м. Харків, 16-17 квітня 2004 року), “Тіньова економіка в інфраструктурі організованої злочинності” (м. Одеса, 23 вересня 2004 року), а також під час засідання “круглого столу” на тему: “Глобалізація злочинності і макроекономіка” (м. Одеса, 18 березня 2004 року).
Основні положення дисертації використані автором при підготовці: методичних рекомендацій щодо організації взаємодії між державними та громадськими організаціями – суб’єктами управління та організації охорони прав інтелектуальної власності, направлених у відділ боротьби з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності та високих технологій УДСБЕЗ УМВС України в Луганській області (Акт впровадження № 2/1-3676 від 7.07.2004); при підготуванні аналітичних матеріалів і розробленні методичних рекомендацій за науково-дослідною темою “Удосконалення організаційно-управлінської та правової інфраструктури детінізації сфери обороту об’єктів інтелектуальної власності (патентно-ліцензійна діяльність)”, яка затверджена в Тематичному плані наукових досліджень з проблем оподаткування Національної академії ДПС України на 2004 рік (Акт впровадження № 3266/01-12 від 24.06.2004); навчальних програм, тематичних планів, планів семінарських і практичних занять при викладанні навчальних дисциплін кафедр адміністративного права та адміністративної діяльності, економічної безпеки та цивільно-правових дисциплін в Луганській академії внутрішніх справ МВС України (Акт впровадження № 576 від 20.05.2004).
Публікації. Основні положення дисертації відображено у дев’яти публікаціях, а саме – у семи статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях України, а також у двох публікаціях тез доповідей у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 292 сторінки, з якого основний текст складає 212 сторінок, список використаних джерел – 31 сторінку (278 найменувань), додатки – 49 сторінок.
Основний зміст роботи
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, зазначається її зв’язок із науковими та державними програмами, планами й темами, визначаються мета і завдання дослідження, його об’єкт, предмет, методологічні засади, розкриваються наукова новизна, практичне значення роботи, особистий внесок здобувача в їх одержанні, наводяться відомості про апробацію результатів дослідження та публікації.
У розділі першому “Оборот об’єктів інтелектуальної власності як сфера тіньових відносин та об’єкт соціального контролю”, що складається з трьох підрозділів і двох пунктів, розглядаються загальнотеоретичні та прикладні питання щодо організаційно-правового забезпечення обороту ОІВ, визначається й аналізується проблемна ситуація з питань тінізації та детінізації відносин у цій сфері в контексті Концепції адміністративної реформи в Україні, висвітлюється діяльність державних органів, суб’єктів управління й охорони прав інтелектуальної власності.
У підрозділі 1.1. “Стан організації та правового регулювання відносин у сфері обороту об’єктів інтелектуальної власності” здійснюється аналіз загальноприйнятого визначення поняття “інтелектуальна власність”, нормативної бази, що регулює правовідносини в цій сфері, та основні напрямки державного управління у цій галузі.
Ураховуючи, що найгострішими проблемами, які спричинили високий рівень тінізації відносин у сфері обороту ОІВ, є порушення авторських прав на комп’ютерні програми, аудіовізуальні твори, автор більш докладно зупиняється на розгляді особливостей і недоліків державного управління в цих видах обороту ОІВ, а також на виробництві, розповсюдженні лазерних дисків (які є основними носіями ОІВ).
Дослідження зазначеного питання дозволило прийти до висновку про наявність певної диспропорції: за розвиненої нормативно-правової бази відсутні необхідні організаційно-управлінські умови її реалізації, дієві механізми, які б дозволили застосовувати на практиці правові норми в повному обсязі. Також визначені напрями формування економічних передумов детінізації відносин у сфері програмного забезпечення (далі – ПЗ) та запропоновано організаційно-правовий механізм попередження адміністративних правопорушень та інших тіньових проявів у цій галузі.
У підрозділі 1.2. “Роль адміністративної реформи, державного і колективного управління в системі детінізації обороту об’єктів інтелектуальної власності”, що складається з двох пунктів, за допомогою методу системного аналізу визначено головні завдання державного управління у сфері обороту ОІВ, досліджено основні етапи проведення адміністративної реформи в системі органів управління інтелектуальною власністю та наведена їх функціональна характеристика.
У пункті 1.2.1. “Етапи та результати проведення адміністративної реформи у сфері управління і контролю за оборотом об’єктів інтелектуальної власності” на основі історичного методу та методу системного аналізу досліджено основні зміни, що сталися в системі органів – суб’єктів управління інтелектуальною власністю внаслідок проведення адміністративної реформи в цій галузі. Дисертант доходить висновку, що організаційні перетворення, які відбувалися в ході проведення адміністративної реформи, здійснювалися безсистемно, непослідовно, без попереднього визначення реальної необхідності напрямів зміни функцій, у результаті чого адміністративна реформа в досліджуваній галузі мала формальний характер і не призвела до вдосконалення функціональної та організаційної інфраструктури державних органів у сфері управління інтелектуальною власністю.
Визначивши основні державні органи, що діють у вказаній системі, автор звертає увагу на роль організацій колективного управління та недержавних організацій в охороні прав інтелектуальної власності. На її думку, розвиток і діяльність зазначених організацій, разом із регіональними представництвами Державного департаменту інтелектуальної власності України (далі – Держдепартаменту) є необхідною організаційно-правовою основою створення превентивної інфраструктури детінізації відносин у сфері обороту ОІВ, здійснення правової охорони прав інтелектуальної власності, стимулювання винахідницької діяльності, забезпечення оперативності проведення господарських операцій із використанням ОІВ і т. ін.
У пункті 1.2.2. “Організаційна та функціональна характеристика органів державного управління і охорони у сфері обороту об’єктів інтелектуальної власності: вітчизняна практика та міжнародний досвід” за допомогою методу системного аналізу розкривається організаційна структура системи органів, зайнятих у сфері управління інтелектуальною власністю, а також державних і недержавних органів, які забезпечують охорону інтелектуальної власності в Україні та за кордоном, визначається їх роль у створенні превентивної інфраструктури детінізації відносин у сфері обороту ОІВ.
Використовуючи метод функціонального аналізу, автор висвітлює основні напрямки їх діяльності, аналізує доцільність існування, достатність процесуального забезпечення деяких із них, організацію та порядок взаємодії між ними й висловлює такі висновки: 1) формування державних структур із питань інтелектуальної власності відбувалося в Україні безсистемно, за відсутності Концепції управління у сфері інтелектуальної власності, іноді в результаті політичного тиску і економічних санкцій, з порушенням принципу теорії управління про первинність визначення функцій і вторинність побудови оргструктури; 2) через зазначені причини системі державних органів, зайнятих у сфері управління й охорони інтелектуальної власності, притаманна надмірна завантаженість, внутрішня неузгодженість, нескоординованість дій, дублювання функцій, відсутність налагоджених механізмів взаємодії, централізація виробничих функцій; 3) серйозною перешкодою в діяльності цих органів є відсутність належної кадрової підготовки, методичного забезпечення (особливо на регіональному рівні), єдиних інформаційних баз даних. Для вирішення зазначеної проблеми дисертант пропонує провести спеціальне дослідження, де з’ясувати, які інформаційні, аналітичні бази даних наявні, які ще потрібно створити та які органи мають бути ними забезпечені, а також ряд інших організаційних питань, котрі мають отримати нормативне закріплення у відповідній Державній програмі інформатизації.
У підрозділі 1.3. “Документообіг, реєстраційно-ліцензійна діяльність органів державного управління у сфері обороту об’єктів інтелектуальної власності як сфера тіньових відносин та об’єкт соціального контролю” розглядаються основні складові документообігу, притаманного тим чи іншим групам ОІВ. У ході дослідження питання, у якій правовій формі ОІВ можуть бути включені до господарського обігу і завдяки яким правовим актам здійснюється розпорядження ними, автор сформулювала ряд висновків і зауважень. Зокрема: 1) застосувавши логіко-семантичний метод пізнання для вивчення законодавчих норм з цих питань, дисертант дійшла висновку про неприпустимість поширення поняття “договір” на ліцензії стосовно використання об’єкта права інтелектуальної власності та ліцензійного договору, як це закріплено в ст. 1107 Цивільного кодексу України; 2) державна реєстрація авторських прав і договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності сприяє протидії нелегальному їх використанню в господарському обороті, тобто вона є однією зі складових організаційно-правової інфраструктури превентивної протидії тіньовому обороту ОІВ; 3) високий рівень тіньових відносин у зазначеній галузі зумовлює необхідність введення як обов’язкової умови чинності ліцензійних договорів на відчуження, передачу права інтелектуальної власності їх державної реєстрації, яка має стати елементом контролю за здійсненням економічних операцій із використанням ОІВ; 4) щоб процедура обов’язкової державної реєстрації не стала елементом гальмування господарських процесів, дисертант пропонує скоротити термін розгляду документів про передачу права інтелектуальної власності з двох місяців (як це передбачено нині) до 14 днів, про що внести зміни до відповідних інструкцій; 5) організаційно-правовою умовою здійснення державної реєстрації, а отже, державного контролю за передачею прав інтелектуальної власності, має стати децентралізація виробничих функцій Держдепартаменту, що передбачає створення його представництв у кожній області України, яким необхідно делегувати основні повноваження Держдепартаменту, зокрема реєстраційні функції, та нормативно закріпити обов’язок контролю за укладанням ліцензійних договорів про передачу ОІВ з нерезидентами як превентивного заходу щодо детінізації відносин у цій галузі.
На підставі дослідження організаційно-правових основ другої форми державного управління у сфері обороту ОІВ – ліцензування виробництва, експорту, імпорту дисків для лазерних систем зчитування (далі – ЛСЗ) – автор обґрунтовує висновок про надмірну бюрократизацію даної процедури та формулює пропозиції щодо її вдосконалення. Зокрема слід реорганізувати підрозділи Держдепартаменту та Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, відповідальні за здійснення ліцензування, перерозподілити функції та створити на їх базі єдиний структурний підрозділ, до складу якого б увійшли працівники обох відомств.
У другому розділі “Поняття, структура, класифікація джерел, способів і факторів відтворення тіньових відносин у сфері обороту об’єктів інтелектуальної власності”, що складається з трьох підрозділів, на основі аналізу норм чинного законодавства, практики правоохоронних, контролюючих органів проведено дослідження, які прогалини, суперечності або економічно не вивірені норми чинної нормативно-правової бази прямо або опосередковано сприяють тінізації економічних відносин у сфері обороту ОІВ, а також виникнення яких тіньових джерел і тіньових проявів вони спричиняють.
У підрозділі 2.1. “Поняття, види, структура, класифікація джерел тіньових відносин у сфері обороту об’єктів інтелектуальної власності” за допомогою методу екстраполяції раніше отриманих знань визначено поняття тіньових відносин у сфері обороту ОІВ: це відносини організаційно-управлінського та економіко-правового характеру, які випливають із творчої та господарської діяльності у сфері обороту ОІВ, пов’язаної з псевдолегальним документообігом, а також із деліктів, що випливають із неналежного виконання реєстраційно-дозвільних і контрольних функцій службовими особами органів державної влади, залученими до реєстраційно-дозвільної, регулятивної, контрольної та охоронної діяльності у сфері обороту ОІВ.
Виокремлено три категорії родових джерел тіньових відносин, які містять цілу низку підпорядкованих їм численних видів і підвидів джерел тіньових проявів, які за своєю соціальною природою і рівнем суспільної небезпеки відносяться до соціально-негативних і антисоціальних джерел підпільного сектору тіньової економіки.
У підрозділі 2.2. “Види, способи та характеристика тіньових проявів у сфері обороту об’єктів інтелектуальної власності” застосування системно-структурного та формально-догматичного методів дало змогу визначити, класифікувати й охарактеризувати способи тіньових проявів у сфері обороту ОІВ. Специфіка досліджуваної галузі свідчить, що технології способів тіньових проявів залежать від об’єкта права інтелектуальної власності, специфіки його обороту та документообігу, що супроводжує оборот ОІВ.
Найбільш потужними та небезпечними є такі види тіньових проявів: а) виробництво та реалізація контрафактної продукції; б) неправомірна передача прав інтелектуальної власності іноземним фізичним або юридичним особам; в) протиправні діяння службових осіб реєстраційно-дозвільних, правоохоронних і контролюючих органів.
Суб’єктами тіньових проявів у сфері обороту ОІВ можуть бути: фізичні особи, легальні, псевдолегальні й нелегальні суб’єкти підприємницької діяльності, резиденти й нерезиденти, службові особи реєстраційно-дозвільних органів, правоохоронних органів.
У підрозділі 2.3. “Визначення, класифікація та характеристика факторів відтворення тіньових відносин у сфері обороту об’єктів інтелектуальної власності” за допомогою методу системного аналізу досліджено організаційне, економічне, правове забезпечення сфери інтелектуальної власності, на основі чого виявлено цілу низку факторів, що прямо або опосередковано сприяють відтворенню тіньових відносин у сфері обороту ОІВ. Умовно ці фактори класифіковано за характером на економічні, морально-психологічні, організаційно-функціональні, правові. Наведено докладну характеристику кожного з факторів, подано пропозиції щодо їх усунення. За результатами дослідження сформульовано визначення терміна “фактори відтворення тіньових відносин у сфері обороту ОІВ”: це об’єктивно зумовлені причини й умови економічного, морально-психологічного, організаційно-функціонального та правового характеру, які прямо або опосередковано сприяють здійсненню як заборонених законом економічних операцій з ОІВ, так і псевдолегальних економічних операцій з ОІВ, результати яких частково або повністю приховуються від державного обліку та оподаткування чи зумовлюють їх.
Розділ третій “Організаційно-правові засади формування комплексної системи детінізації відносин у сфері обороту об’єктів інтелектуальної власності” складається з двох підрозділів, присвячених дослідженню методологічних і практичних проблем організаційного та економіко-правового забезпечення детінізації відносин у сфері обороту ОІВ, визначенню шляхів їх розв’язання і побудови на цій основі комплексної системи економічно й методично обґрунтованих підходів до створення передумов детінізації економічних відносин і вдосконалення організаційно-правової інфраструктури превентивної протидії тіньовим проявам у сфері обороту ОІВ.
У підрозділі 3.1. “Економічні, організаційні та правові передумови як елемент системи детінізації сфери обороту об’єктів інтелектуальної власності” дається визначення комплексної системи детінізації, розкриваються її складові. На основі екстраполяції економічних знань і позитивного досвіду розвинених країн розглядаються важливі напрямки державної політики щодо створення економіко-правових передумов правомірного використання й ефективного правового захисту інтелектуальної власності.
Координуючу роль у даному процесі, на думку автора, повинна взяти на себе держава, визначивши в першу чергу науково обґрунтовані засади залучення ОІВ до господарського обороту та свою позицію в ряді принципових положень: розподіл майнових прав і контроль за ОІВ, створеними за рахунок державного бюджету; сприяння комерціалізації досліджень і розробок, інноваційній діяльності, що передбачає вдосконалення системи оподаткування; перегляд порядку фінансування інноваційних проектів; формування контрактної політики та ін. У подальшому основоположні напрямки залучення ОІВ до господарського обороту повинні бути конкретизовані й одержати правову регламентацію у відповідних законодавчих актах.
У підрозділі 3.2. “Організаційно-правова інфраструктура як елемент системи протидії тіньовим проявам у сфері обороту об’єктів інтелектуальної власності” досліджуються питання вдосконалення організаційної структури та функціональної діяльності органів, зайнятих у сфері інтелектуальної власності, що виступає однією з основ превентивної інфраструктури детінізації економічних відносин у сфері обороту ОІВ.
Методологічною базою проведення цих заходів повинне стати розроблення основних напрямків функціонального аналізу кожного органу, що діють у сфері управління або охорони прав інтелектуальної власності. Автор формулює методологію аналізу структурно-функціональних аспектів діяльності органів державного управління, недержавних інституцій, які спеціалізуються у сфері охорони інтелектуальної власності, визначає їх місце й роль у протидії тіньовим процесам у сфері обороту ОІВ.
Доводячи практичну корисність і результативність проведення функціонального аналізу, дисертант викладає його стислий варіант стосовно діяльності головного органу, відповідального за реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності, – Міністерства освіти і науки України (МОН).
Результати проведення функціонального аналізу з використанням порівняльно-правового методу пізнання дозволили дисертантові дійти ряду висновків і сформулювати пропозиції: 1) у системі державних органів управління інтелектуальною власністю спостерігається відсутність чіткого розмежування компетенції і як наслідок – невизначеність і розмитість статусу центрального органу – МОН України; 2) основні координуючі функції щодо охорони й управління у сфері інтелектуальної власності юридично закріплено за МОН, а фактично їх виконують Державний департамент інтелектуальної власності України та підпорядковані йому підрозділи; 3) останній аргумент у сукупності з економічно продиктованою необхідністю вдосконалення правового статусу і посилення ролі спеціально уповноваженого органу у сфері управління інтелектуальною власністю дозволив авторові зробити висновок, що підпорядкування Держдепартаменту МОН України є необміркованим управлінським рішенням, яке не сприяє втіленню в життя стратегічних напрямків інноваційного розвитку економіки України; 4) зважаючи на викладене, дисертант пропонує надати зазначеному Держдепартаменту статус центрального органу виконавчої влади, перейменувавши його в Державний комітет із питань інтелектуальної власності України, який би відповідав за проведення в життя державної політики у сфері інтелектуальної власності. В оперативному плані пропонується також підпорядкувати цей орган Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції України як відомству, функції якого найбільш сприяють досягненню головної мети охорони інтелектуальної власності – підвищенню економічного розвитку держави.
У висновках сформульовано основні висновки, положення, рекомендації, інші результати проведеного дослідження, спрямовані на створення організаційних, правових та економічних передумов детінізації відносин у сфері обороту ОІВ, а також створення превентивної інфраструктури протидії тіньовим проявам у досліджуваній галузі, які стисло можна звести до такого:
1. Формування організаційно-правового забезпечення обороту ОІВ в Україні останніми роками відбувається не стільки у зв’язку з поступовим розвитком економічних відносин, скільки в результаті тиску міжнародних організацій, занепокоєних високим рівнем порушення прав інтелектуальної власності в нашій країні. Таким чином, існуючу систему державних органів, що здійснюють управління й охорону інтелектуальної власності в Україні, було побудовано за відсутності Концепції державного управління даною галуззю, з порушенням принципу теорії управління про первинність визначення функцій і вторинність побудови оргструктури.
2. Основними напрямами тіньового обороту ОІВ, де формуються джерела тіньових відносин та притаманні їм різноманітні способи тіньових проявів, є: 1) виробництво, реалізація і обіг контрафактної та оригінальної продукції; 2) непродуктивні витрати й відплив валютних коштів за імпорт застарілих технологій або неповернення валютної виручки за експортними операціями з об’єктами права інтелектуальної власності; 3) різноманітні зловживання та корупційні діяння окремих службовців реєстраційно-дозвільних і контрольних органів, що виникають у процесі неналежного виконання ними своїх функцій.
3. Детінізація відносин у сфері обороту ОІВ включає в себе створення макро- і мікрорівневих економічних передумов, які, з одного боку, роблять економічно невигідним здійснення операцій з ОІВ поза межами законного обороту, з іншого – стимулюють легальне функціонування ринку цих об’єктів та створення організаційно-правової інфраструктури протидії тіньовим проявам і забезпечують ефективну систему охорони й захисту прав у даній сфері економічної діяльності.
4. Для реалізації цілей детінізації відносин у сфері програмного забезпечення пропонується внести зміни до Порядку використання комп’ютерних програм в органах виконавчої влади: передбачити обов’язковість придбання саме українських ліцензійних програм для зазначених цілей, що стане потужним стимулом розвитку національного ринку ПЗ та економічною передумовою детінізації даної галузі. Елементом превентивної протидії поширенню тіньових проявів у цій галузі може стати норма щодо обов’язковості придбання ПЗ для потреб органів державної влади тільки в тих постачальників ПЗ, які мають свідоцтво про їх внесення до офіційного Реєстру виробників і розповсюджувачів ПЗ.
5. Організаційно-управлінська складова протидії тіньовим проявам у сфері обороту ОІВ передбачає оптимізацію структурної та функціональної діяльності державних органів, зайнятих у цій сфері, удосконалення їх діяльності, для чого необхідно провести аналіз структури й функцій кожного органу окремо і системи управління й охорони інтелектуальної власності в цілому, на підставі чого усунути дублюючі структурні підрозділи та функції, здійснити децентралізацію функцій, ввести функції контролю за тіньовими проявами і
