Інститут вищої освіти

Академії педагогічних наук України

ДЖУРА ОЛЕКСАНДР ДМИТРОВИЧ

УДК 373.6: 17.023.31

ОСВІТА В СИСТЕМІ ФАКТОРІВ

ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ

09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті вищої освіти Академії педагогічних наук України.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор

Огнев’юк Віктор Олександрович,

Міністерство освіти і науки України,

заступник міністра.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, старший науковий співробітник

Степико Михайло Тимофійович,

Національний інститут стратегічних досліджень, вчений секретар;

кандидат філософських наук

Мудрак Вадим Іванович,

Національний аграрний університет,

старший викладач.

Провідна установа: Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, кафедра філософії, м. Київ.

Захист відбудеться „27” січня 2005 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.456.01 в Інституті вищої освіти АПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9 (Зал засідань вченої ради, 9-й поверх).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту вищої освіти АПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9.

Автореферат розісланий „24” грудня 2004 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Горбунова Л.С.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження проблеми ролі та значення освіти в системі професійного самовизначення особистості обумовлена потребами практики, насамперед, потребою підвищення ролі освіти у формуванні професійних орієнтацій учнівської і студентської молоді. В процесі навчання і виховання юнаки та дівчата не лише здобувають знання, але й виховують в собі відповідні ціннісні орієнтації, які дозволяють їм обрати свій життєвий шлях, обрати напрям майбутньої професійної діяльності. Характерно, що молода людина обирає свій життєвий шлях долаючи низку суперечностей і сумнівів й тому потребує своєрідної підказки з боку дорослих. Серед чинників вибору майбутньої професії на передній план виходять поради батьків та друзів, соціокультурне середовище, художня література та первинний досвід підлітка. Однак систематичну орієнтацію на професію дає все ж таки освіта. Дослідження ролі сучасної освіти у професійному самовизначенні особистості є проблемою актуальною і практично значимою.

Вивчення значення та ролі освіти в професійному самовизначенні особистості є актуальним ще й тому, що в останні роки змінились економічні, політичні і соціокультурні обставини життєдіяльності особистості і суспільства, утвердились нові пріоритети й цінності. Демократичні та ринкові перетворення змістили центр ваги на саму особистість, яка все більшою мірою виявляється залишеною віч-на-віч з незнайомою, а в деяких випадках, навіть, чужою дійсністю. В недалекому минулому випускники загальноосвітньої школи орієнтувались на загальноприйняті підходи, що домінували серед однокласників, у школі, в оточуючому середовищі. Нині вони загалом втратили свою привабливість. Кожен орієнтується в основному на своє відчуття ситуації й лише освіта – навчання та виховання – залишається тим єдиним легітимним джерелом, яке розкриває спектр можливого вибору, самовизначення й самореалізації особистості. Вивчення цих можливостей з метою їх розширення й підвищення ефективності як чинника професійного самовизначення особистості, також підтверджує актуальність і практичну значимість нашого дослідження.

Не можна не згадати й третю обставину, яка підкреслює актуальність дисертаційного дослідження означеної теми. Мова йде про домінантні цінності суспільної психології, які обумовлюють ті чи інші професійні (або не професійні) орієнтації молодої людини. На жаль, на сьогоднішній день вони надто далекі від дійсно життєвих і перспективних. Суспільну атмосферу переповнюють орієнтації на успіх (і збагачення) за принципом лотерейного квитка, де особисті якості, зокрема, знання, працелюбство і задатки відіграють підпорядковану роль. Домінує його величність “випадок”, який аж ніяк не орієнтує на терпеливе навчання, здобуття професії, виховання в собі вольових якостей. Останнє забезпечує лише освіта. Тому дослідження її ролі у професійному самовизначенні особистості в умовах, що змінились, є завданням актуальним і практично важливим. Це й обумовило вибір теми, а також напрями й структуру її теоретичного дослідження.

Ступінь наукового опрацювання проблеми. В колишньому СРСР проблема професійного вибору молоді розглядалась ґрунтовно. Досить назвати роботи В.Шубкіна, С.Іконнікової, В.Лісовського, Г.Чередниченко (Росія), І.Надольного, Л.Сохань, Е.Суіменка, А.Ручки та ін. (Україна), щоб переконатись, що ця проблема завжди була важливою не лише серед молодіжної тематики, але й серед соціально-філософської тематики як такої. У цьому розрізі показовими були роботи Г.Чередниченка, В.Шубкіна “Молодь вступає в життя” (М., 1985), “Жити гідно” (М., 1984), “Наш молодий сучасник” (М., 1988) та ін., чисельні соціологічні обстеження молоді та студентів, публікації та наукові конференції з молодіжної проблематики. В принципі, такою означена тематика є й сьогодні. В останні роки в її дослідженні брали участь такі вчені, як В.Андрущенко, В.Аза, В.Журавський. В.Кремень, М.Михальченко. В.Огнев’юк, М.Перепелиця, В.Пилипенко, І.Прокопенко, А.Ручка та ін. Разом з тим, аналіз наявної літератури показує, що не зважаючи на досить помітну кількість публікацій, є низка проблем, які потребують поглибленого аналізу. Серед них – систематизація факторів, які впливають на професійне самовизначення особистості (сім’я, поради батьків та друзів, соціальне оточення, суспільна атмосфера, статус професії за такими критеріями, як її привабливість, зарплата, соціальний престиж спеціаліста, можливості творчої самореалізації тощо). Не достатньо визначеним є роль і місце серед них системи освіти (як раціонального наближення до професії та її первинного практичного освоєння). Нарешті, існує гостра проблема визначення шляхів підвищення ролі освіти як чинника професійного самовизначення особистості – проблема ранньої профорієнтації в школі, орієнтація на відповідну професію у вузі, практична підготовка фахівців, виробнича практика тощо. Гостра практична потреба в теоретичному осмисленні цих питань у нових соціокультурних умовах якраз і обумовило вибір теми та напрям нашого дисертаційного дослідження.

Метою нашого дослідження є визначення впливу освіти на професійне самовизначення особистості.

Об’єктом дослідження є сучасна молодь, особливості її професійного самовизначення в трансформаційному суспільстві під впливом різних факторів; предметом – роль і значення системи освіти в процесі професійного самовизначення особистості.

Методи дослідження. Основними методами, за якими здійснювалось дослідження, є: діалектичний, герменевтичний, порівняльний, структурно-функціональний та ін. Автор намагався використовувати ці методи у взаємозв’язку і взаємодоповненні, що дозволило виявити суперечності досліджуваних проблем, причини, які до цього спонукають, чинники та умови розв’язання суперечностей, здійснити на цій основі відповідний прогноз розвитку ситуації в майбутньому. На основі структурно-функціонального методу, зокрема, автором проаналізовані чинники професійного самовизначення особистості, їх функціональні взаємоз’язки та залежності; герменевтичний метод дав змогу проникнути в сутність освітянського процесу як чинника і джерела професійних орієнтацій учнівської та студентської молоді, зрозуміти його гуманістичну спрямованість; порівняльний метод дав змогу уточнити місце та роль освіти в системі інших чинників; прогностичний метод був використаний з метою пошуку можливостей підвищення ролі освіти у професійному самовизначенні особистості.

Зв’язок роботи з науковими програмами та темами. Загальний напрям дисертаційного дослідження пов’язаний з плановою науковою темою відділу змісту, філософії та прогнозування вищої освіти Інституту вищої освіти АПН України – „Філософські засади трансформації вищої освіти в Україні на початку ХХІ століття” (державний реєстраційний номер 0103U000960, №44 від 06.03.2003р.).

Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні вченої ради Інституту вищої освіти АПН України від 27 грудня 2002 року (протокол № 10 п. 10.1).

Наукова новизна дисертації полягає у розкритті особливостей впливу освіти на процес професійного самовизначення особистості в системі ринкових і демократичних перетворень, українського державотворення і глобалізації, визначенні напрямів модернізації освіти в контексті посилення її орієнтаційного та виховного впливу на особистість.

В рамках проведеного дослідження обґрунтовано наступні положення, що розкривають логіку та авторську базову концепцію й виносяться на захист:

- визначено, що процес професійного самовизначення особистості здійснюється під впливом низки соціальних та особистісних факторів (економічних, політичних, соціокультурних, психологічних тощо), дієвість яких обумовлюється суспільними і особистими обставинами, в лоні яких розгортається базова соціалізація учнівської і студентської молоді;

- доведено, що головними серед них є: фактор суспільного середовища, в якому формується особистість; професійне навчання особистості; виховна, профорієнтаційна робота в закладах освіти, де вона навчається; внутрішня установка особистості, обумовлена її здібностями; означені фактори є дієвими лише у взаємному зв’язку і доповненні; вони часто суперечать один одному, тому особистості буває важко визначитись як у виборі професії, так і в майбутніх життєвих цінностях;

- проаналізовано професійно-орієнтаційну функцію освіти на рівні загальноосвітньої школи та професійного навчання; доведено, що освіта не лише озброює сумою знань чи виховує певні навички, але й "відкриває людині саму себе", виявляє й розвиває її схильності, задатки, формує потреби й інтереси до майбутньої професії; саме завдяки освіті особистість знайомиться з основами майбутньої професії і свідомо здійснює свій вибір; важливою є роль і значення в системі професійного самовизначення особистості як загальноосвітньої, так і професійної та вищої школи;

- розкрито функції професійного самовизначення підростаючого покоління: системи профорієнтації, яка озброює школярів необхідним знанням для орієнтації у світі професій, вмінням об’єктивно оцінювати свої індивідуальні особливості; діагностичних методик дослідження особистості школяра з метою надання індивідуальної допомоги у виборі професії; теоретичних та методичних засад професійного консультування молоді; системного підходу до профорієнтації школярів. Викреслено суспільно-значущі чинники вибору професії, а також – особливості профорієнтації студентів в умовах вищої школи та формування елементів духовної культури в процесі підготовки молоді до свідомого вибору професії;

- доведено, що професійне самовизначення не зводиться лише до одномоментного вибору, а є динамічним процесом, характерним для усіх етапів життя людини, процесом, що здійснюється в системі навчально-виховної роботи; в дисертації виокремлюються декілька етапів, зокрема, початковий пов’язаний з емоційно-образним сприйняттям, характерним для дітей дошкільного віку, пропедевтичним (1-4 класи), пошукової спрямованості, на якому у підлітків виникають професійні наміри, період розвитку професійної самосвідомості, коли у школярів з’являється особистісний смисл вибору професії та уточнення соціально-професійного статусу (9-11 кл.);

- показано, що особливу увагу на кожному з етапів слід приділити формуванню професійно важливих якостей в обраній сфері праці, контролю й корекції професійних планів, способам оцінки результатів, досягнень в обраній діяльності, самопідготовці до неї й саморозвитку, соціально-професійній адаптації старшокласників;

- обґрунтовано, що професійне самовизначення особистості доцільно здійснювати в ході спеціально організованої науково-практичної діяльності – системі професійної орієнтації, котра розглядається в дисертації як система рівноправної взаємодії особистості та суспільства на певних етапах розвитку людини, що оптимально відповідає особистісним особливостям та запитам ринку праці в конкурентноспроможних кадрах;

- в дисертації проаналізовано в прогнозному аспекті основні шляхи модернізації освітньої політики в контексті підвищення ролі освіти в процесі професійного самовизначення особистості.

Теоретична цінність дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому вперше у вітчизняній літературі останнього десятиріччя проаналізовано фактори та особливості вибору професії та професійно орієнтовної діяльності, що здійснюється засобами освіти в контексті демократизації суспільного життя та утвердження ринкових відносин.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що в ній даються практичні рекомендації, які підсилюють профорієнтаційний потенціал освіти, зокрема, модернізація змісту освіту під кутом зору збільшення можливостей професійного самовизначення особистості, підвищення ефективності виробничої практики, зміни акцентів у позакласній роботі, більш тісного взаємозв’язку освітньої політики і практики. Матеріали дисертації можуть бути використані також для підготовки спеціального курсу для студентів вищих навчальних закладів економічного та соціогуманітарного профілю.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дослідження викладені у публікаціях автора, у виступах та доповідях на науково-практичних конференціях, семінарах та симпозіумах, зокрема, в мм. Києві, Львові, Івано – Франківську, Харкові. За матеріалами дослідження опубліковано 11 наукових праць, 6 з яких – у фахових виданнях з філософії.

Структура дисертації обумовлена обраною темою, визначеними дослідницькими завданнями і логікою дослідження. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаної літератури у кількості 198 найменувань. Повний обсяг дисертаційної роботи складає 180 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, розглядаються напрями наукового опрацювання, окреслено мету, завдання, методи наукового пошуку, визначено об’єкт та предмет дослідження, розкрито науково новизну, теоретичну і практичну значущість роботи, викладено дані про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні проблеми дослідження процесу професійного самовизначення особистості” аналізується наявна наукова література та актуальні, гостро дискусійні проблеми означеної тематики. Огляд літератури, напрацьованої з теми професійної орієнтації за останні десятиліття у вітчизняній науці дозволяє зробити два попередніх висновки. По-перше, за часи здобуття Україною незалежності (а особливо за два останні роки) проблема професійної орієнтації стала значно більш ретельно і активно розроблятись у вітчизняній літературі. По-друге, левова частка літератури з цього питання належить психологам. Ці дві закономірності простежуються, передусім, у літературі, яка стосується більш конкретних і практичних питань профорієнтації, пов’язаних, як правило, з вивченням конкретних видів професійної діяльності. Переважає, передусім, навчальна література з психології праці. Психологами захищається досить велика кількість дисертацій на цю тему. Наявні також і підручники, які не є суто психологічними, а торкаються суміжних наукових сфер: психології і соціології, психології і фізіології. Дисертант зазначає, що у вітчизняній літературі одним з найбільших авторитетів у проблемах профорієнтації в психології є Б.Федоришин, а у соціології Є.Головаха. В Росії можна назвати відповідно в психології – Є.Клімова, в соціології – В.Шубкіна. Найчастіше зустрічаємо в фаховій літературі як тему дослідження проблему самовизначення (О.Вітковська, Є.Климов, М.Пряжников, О.Туриніна) та самопізнання (В.Носков, С.Сергєєва, П.Тігер, Б.Беррон-Тігер). Також опрацьовуються в науковій літературі близькі до них питання самоідентифікації (Н.Кривоконь), самосвідомості (А.Деркач, О.Москаленко, В.Пятін, Є.Сєлєзньова). Підкреслюється активна роль індивіда у виборі професії завдяки аналізу питань самоутвердження (Л.Чупріна), саморозвитку (Є.Єфімова), самоорганізації (А.Клименко), самотренування (І.Ладанов), і навіть самоменеджменту (М.Лукашевич, О.Лукашевич). Також сюди варто віднести теми опанування собою (В.Коваленко) і самостійності у вирішенні проблем профорієнтації (Я.Крушельницька). На жаль, ні вікова психологія, ні психологія профорієнтації не сформували чіткої концепції процесу професійного самовизначення, якими могла б скористатися практична профорієнтація.

В дисертації аналізуються праці, присвячені дослідженню професійної діяльності як особливого виду діяльності людини. Сюди входять роботи, які безпосередньо присвячені профорієнтації (зокрема, С.Кисельов, В.Ніскородов, Г.Цибулько, В.Сипченко), професіографії (С.Карпіловська, Р.Мітельман, В.Синявський, О.Ткаченко, Б.Федоришин), аналізу неперервності професійної освіти (монографія за редакцією І.Зязюна), а також кадровій політиці (А.Турчинов). Серед загальної літературі з теми професійної діяльності можна виділити літературу, присвячену соціально-професійному становленню особистості (В.Радул, О.Михайлов, І.Краснощок, В.Кушнір), життєвому шляху особистості в аспекті її кар’єри (монографія за редакцією В.Іконнікова та В.Подшивалкіної), нарешті, образу світу, який формується у особистості завдяки професії (Є.Клімов). Однак і ці роботи все ж не охоплюють досить системно проблему зв’язку теоретичних розробок з практичною профорієнтаційною роботою.

В результаті детального аналізу літератури дисертантом зроблено висновок про комплексність досліджуваної проблематики, необхідність її системного розгляду з позицій різних наук. Вибір професії є проблемою, через яку проходить кожна людина, і водночас проблемою, яку повинна контролювати кожна організація, яка забезпечує той чи інший вид фахової діяльності. В ідеалі інтереси людини і організації співпадають: обидві зацікавлені у найбільш ефективній фаховій діяльності. Хоча кінцеві цілі можуть і відрізнятись: якщо людина схильна шукати особистого щастя, організація прагне успіху цілої структури навіть ціною щастя окремих її співробітників. Таким чином, співвідношення “людина-організація” втілює в собі основні аспекти співвідношення “людина-суспільство”. Варто також підкреслити, що у суспільному житті питання профорієнтації завжди є предметом опіки держави. Будь-яка країна формує спеціальні державні органи та підтримує громадські інституції, що забезпечують функціонування професійної орієнтації як цілісної системи. Найбільш ефективною з них є система освіти.

У другому розділі - “Взаємозв’язок основних факторів професійного самовизначення особистості” аналізується взаємозв’язок і взаємна залежність чинників, під впливом яких здійснюється процес професійного самовизначення особистості. Переосмислюється роль і значення традиційних чинників – профорієнтаційного впливу сім’ї, кола друзів, навколишнього соціального середовища, засобів масової інформації, літератури і мистецтва, культури і т.ін., які в умовах суспільних трансформацій якщо й не втрачають колишню визначеність, то принаймні змінюють її під впливом ринкових і демократичних інновацій. Вибір професії нерозривно пов’язаний із існуючою структурою суспільного розподілу праці. Різке зниження рівня життя, офіційне і приховане безробіття, поглиблення галузевих диспропорцій зайнятості, посилення міграційних процесів – ось характерний спектр ознак, що визначають стан справ на сучасному ринку праці. Згадані чинники суттєво впливають на трансформацію ціннісних орієнтацій та соціальну поведінку молодих людей, перед якими стоїть питання визначитися професійно.

На сьогодні у суспільстві з’явилися нові професії і сфери діяльності, що займають провідні позиції у рейтингу престижності. Якщо в радянські часи при виборі професії відштовхувались від цінностей, що визначали соціальну значимість людини в суспільстві, то сучасна молодь орієнтується не на корисність певного виду діяльності для суспільства, а на здобуття особистого матеріального успіху. Опити сучасної молоді показують різке зростання ролі фактора професії в системі ціннісних орієнтацій як засобу забезпечення виживання, адаптації в нових соціально-економічних умовах, знижуючи орієнтацію на особистісний саморозвиток і самореалізацію, на суспільну корисність своєї професійної діяльності.

Особливе місце серед чинників належить освіті, профорієнтаційній роботі, що здійснюється в процесі навчання і виховання молоді. У процесі профінформативної роботи, що передує профкосультації і профдобору, формується адекватне ставлення до майбутньої професії і дійові, реалістичні професійні інтереси. Здійснюючись крізь призму самопізнання і самооцінки, профінформаційна робота направлена на виявлення інтересів до певних професій, обгрунтування мотивації вибору професії, вироблення активної позиції в обранні оптимальних шляхів і засобів здійснення свого професійного самовизначення. Організація профінформаційної роботи в школі передбачає вирішення таких основних завдань: 1) ознайомлення учнів з визначеним колом інформаційного матеріалу, що характеризує найбільш масові професії; 2) інформування учнів про умови оволодіння тими чи іншими професіями (про навчальні заклади, навчальні предмети, строки навчання, кваліфікаційні перспективи тощо); 3) формування в учнів позитивного ставлення до різних видів професійної діяльності; 4) формування в учнів стійких професійних інтересів і правильно мотивованих професійних намірів, в основу яких покладено усвідомлення своїх власних професійно значущих психологічних особливостей, здатностей, а також соціально-економічних умов вибору професії. Взаємодія інформативно-довідкової функції профінформації (передбачена першими двома завданнями) та виховної, формуючої (передбачена двома останніми завданнями) дозволяє ефективно впливати на професійне самовизначення учнів. Професійне самовизначення здійснюється в результаті комплексної взаємодії різноманітних чинників, де в якості внутрішнього стрижня виступає внутрішня (усвідомлена або не усвідомлена) мотивація, схильності, своєрідний "потяг" людини. Виявити і розгорнути їх основне завдання виховання, яке найбільш ефективно здійснюється в системі освіти.

Третій розділ - “Місце і роль освіти в системі факторів професійного самовизначення особистості” присвячено уточненню функцій сучасної освіти не лише як фактора формування знань і вмінь учнівської та студентської молоді, але і як чинника професійного самовизначення особистості. Освіта не лише озброює сумою знань чи виховує певні навички, але й "відкриває людині саму себе", виявляє й розвиває її схильності, задатки, формує потреби й інтереси до майбутньої професії. Саме завдяки освіті особистість знайомиться з основами майбутньої професії і свідомо здійснює свій вибір. Важливою є роль і значення в системі професійного самовизначення особистості як загальноосвітньої, так і професійної та вищої школи.

На Заході поняття "професійна орієнтація" не існує. Натомість є поняття "розвиток кар’єри". Під останнім розуміють широку сферу діяльності, до якої залучені якісно підготовлені й добре організовані фахівці, які мають у своєму використанні потужні інформаційні та методичні ресурси. Так, в американській системі освіти курс "розвитку кар’єри" є обов’язковим і запроваджується щодо дітей віком 5–14 років. Він спрямований на самопізнання, ознайомлення з можливостями освіти та професіями, а також на планування кар’єри. Кожний коледж чи університет має у своїй структурі цілий департамент або центр "Розвитку Кар’єри". До американської програми кар’єрного розвитку залучено положення про ознайомлення з можливостями кар’єрного зростання в контексті всіх академічних предметів, зустрічі з представниками різних професій, відвідування підприємств та робочих місць, отримання досвіду роботи, використання спеціальних центрів кар’єри, підтримка випускників по закінченні навчального закладу. Підґрунтям для американської концепції кар’єрного розвитку є поширена на Заході теорія й методика американського психолога Джона Голанда, яка виокремлює шість типів професійного спрямування особистості: реалістичного, інтелектуального, артистичного, соціального, підприємницького та конвенційного. Але хто допоможе українській молоді розпочати свій професійний шлях? Мабуть, це саме професійно зацікавлені й кваліфіковані психологи шкіл та ВНЗ, центри профорієнтації, центри зайнятості, а також – об’єднання додаткової позашкільної освіти, творчі клуби й майстерні тощо.

Узагальнюючи накопичений досвід у сфері теорії й практики профорієнтації, виявлених суперечностей та шляхів їх розвитку й вирішення, можна сформулювати визначення профорієнтації таким чином: це багатовимірна цілісна система науково-практичної діяльності суспільних інституцій, які відповідають за підготовку молоді до обрання професії та вирішують комплекс соціально-економічних, психолого-педагогічних та медико-фізіологічних завдань щодо формування в молоді професійного самовизначення, адекватного індивідуальним особливостям кожної особистості та потребам суспільства у кадрах високої кваліфікації. Ця система є підсистемою у загальній системі безперервної освіти й виховання, метою яких є всебічний розвиток особистості, реалізація її творчих потенцій, формування духовної культури молоді.

В четвертому розділі - “Основні шляхи підвищення ролі освіти як фактора професійного самовизначення особистості” аналізуються умови та обставини, шляхи та напрями оптимізації функціонування освіти як чинника професійного самовизначення особистості. В дисертації підкреслюється, що вітчизняна практика складалася таким чином, що професійна орієнтація в наших школах розглядалася лише як додаток до навчального процесу, а не як його складова. Вчителів, як правило, не готували й не готують до групової роботи в межах міждисциплінарного підходу, а фахівці з профорієнтації, як правило, не мають уявлення про принципи та характер навчання. Тому сьогодні важко говорити про здоровий симбіоз вчителів та консультантів. Включення питань вибору професії в навчання важливе, враховуючи й інші, суто педагогічні причини. По-перше, навчальна програма та орієнтація (консультація) мають одну й ту ж основну мету – допомогти учням розширити свої знання й навчитися пристосовуватися до вимог особистого та професійного життя. Вони виконують аналогічні функції, адже спрямовані на виявлення запитів юнаків та дівчат, діючи разом з батьками, вчителями й громадськістю. По-друге, вони подібні за своїм змістом, педагогічним матеріалом та ресурсами. По-третє, використовують, в принципі, однакові методи й прийоми. По-четверте, відповідають досить подібним профілактичним та терапевтичним критеріям, що забезпечують нормальний розвиток індивіда. І, по-п’яте, вони вирішують практично ті ж самі проблеми й спрямовані на досягнення спільних цілей.

Отже, можна стверджувати, що інтеграція програм з орієнтації – як навчальної, так і професійної – в програму навчання є спільним завданням як викладачів, так і консультантів. Для розробки програми на базі принципів професійного навчання можуть використовуватися різні стратегії, котрі значною мірою залежать від творчого начала, ініціативності учасників цього процесу, а також від наявних засобів. Існують три основних категорії стратегій: а) наповнення всіх предметів та програмних засобів відповідним змістом; б) введення основ вибору професії до шкільного розкладу як додаткового предмета (в цьому разі учні й учителі, як правило, мають у розпорядженні підручники та інші друковані матеріали); в) змішаний підхід – включення питань професійного самовизначення до навчальних програм із суспільних та гуманітарних дисциплін. Серед методів, що можуть бути застосовані з цією метою, можна вказати на наступні: 1) зосередження всієї діяльності навколо концептуальних блоків (центрів інтересу): наприклад, організація разом з батьками, вчителями та представниками громадськості групових занять на тему “Професія” для того, щоб визначити існуючі професії та найбільш доступні засоби оволодіння ними, а також обговорити інші питання, що цікавлять дану вікову групу учнів; 2) акцент всієї діяльності на спільних зусиллях педагогічного персоналу: вчителі розглядають будь-яку одну професійну проблему в контексті тих дисциплін, що викладаються ними, і розробляють за допомогою консультанта з орієнтації необхідні матеріали й посібники; 3) розробка тем в довгостроковій перспективі: вчитель веде курс професіографічної підготовки протягом двох років в тій самій групі учнів з метою навчити їх приймати рішення; 4) пропозиція різних альтернативних програм та участь в них всієї школи, включаючи персонал, не зайнятий в навчальному процесі; 5) створення програм, які вимагають сприяння громадськості, а саме представників ділових, промислових та комерційних кіл та організацій, пов’язаних зі сферою праці та виробництва. Такі програми сприяють встановленню співробітництва між підприємствами та професійними школами чи студентами старших курсів університетів, передбачаючи так зване комбіноване навчання: третина загального часу відводиться теорії, а дві третини – практиці. Тут слід особливо відзначити програму переходу молоді від навчання до трудової діяльності – проект, координований ЄЕС і підтриманий усіма її країнами-членами; вони виступають із різноманітними рекомендаціями щодо покращення професійного навчання та підготовки до працевлаштування, зокрема низка країн розробила навіть паралельні програми орієнтації; 6) включення до навчальної програми трудової практики в навчальних майстернях чи на виробництві за дотримання наступних принципів: учень навчається працювати в процесі реальної роботи; теорія тісно пов’язується з практикою; підприємство, школа та адміністрація узгоджують педагогічні критерії й положення контракту стажування; трудова практика має бути корисною для учнів з точки зору професійної орієнтації; профспілки та адміністрація навчальних закладів зобов’язані гарантувати права учнів; 7) розробка спеціальних курсів й навчальних блоків, що охоплюють необхідну кількість предметів і передбачають використання широкого спектру методів та підходів. В цьому разі особливе значення мають засоби, які, як правило, кожний заклад використовує в залежності від бюджету та потреб. Більший обсяг простого, дешевого та легкодоступного матеріалу забезпечують засоби масової інформації: наприклад, преса (про яку часто забувають) може надати корисні послуги державним школам з вкрай обмеженими фінансовими можливостями.

У Висновках підводяться підсумки здійсненого дослідження, обґрунтовуються практичні рекомендації.

В дисертації проаналізовано професійно-орієнтаційна функція освіти на рівні загальноосвітньої школи та професійного навчання; доведено, що освіта не лише озброює сумою знань чи виховує певні навички, але й "відкриває людині саму себе", виявляє й розвиває її схильності, задатки, формує потреби й інтереси до майбутньої професії. Саме завдяки освіті особистість знайомиться з основами майбутньої професії і свідомо здійснює свій вибір.

Автором проаналізовані напрями професійного самовизначення підростаючого покоління: систему профорієнтації, яка озброює школярів необхідним знанням для орієнтації у світі професій, вмінням об’єктивно оцінювати свої індивідуальні особливості; діагностичні методики дослідження особистості школяра з метою надання індивідуальної допомоги у виборі професії; теоретичні та методичні засади професійного консультування молоді; системний підхід до профорієнтації школярів; суспільно-значущі чинники вибору професії; а також – особливості профорієнтації студентів в умовах вищої школи та формування елементів духовної культури в процесі підготовки молоді до свідомого вибору професії. Доведено, що професійне самовизначення не зводиться лише до одномоментного вибору, а є динамічним процесом, характерним для усіх етапів життя людини, процесом, що здійснюється в системі навчально-виховної роботи.

Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані у спеціалізованих виданнях з філософії, зареєстрованих ВАК України:

1. Джура О.Д. Соціальні фактори професійного самовизначення особи // Мультиверсум. Філософський альманах. Випуск 31. - К.: Український центр духовної культури. - 2002. – С.49–58.

2. Джура О.Д. Культурне поле професійної самовизначеності особистості. – Мультиверсум. Філософський альманах. Випуск 36. - К.: Український центр духовної культури. - 2003. – С.201-213.

3. Джура О.Д. Проблема особистого і професійного самовизначення в теорії профорієнтації (джерелознавча база дослідження) // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. Збірник наукових праць. Альманах. – К.: Віпол, 2003. – С. 186- 194.

4. Джура О.Д. Умови та ефективність професійного самовизначення особистості // Нова парадигма. Альманах наукових праць. Випуск 34. - Запоріжжя, 2003. – С. 86 – 100.

5. Джура О.Д. Теоретико-методологічні проблеми дослідження процесу професійного самовизначення особистості // Вища освіта України. Теоретичний і науково-методичний часопис. – К.: Інститут вищої освіти АПН України, № 4. - 2003. – С. 31 – 34.

6. Джура О.Д. Взаємозв’язок основних факторів професійного самовизначення особистості // Мультиверсум. Філософський альманах. Випуск 33. - К.: Український центр духовної культури. - 2003. – С.64–74.

АНОТАЦІЯ

Джура О.Д. Освіта в системі факторів професійного самовизначення особистості. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук із спеціальності 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. Інститут вищої освіти Академії педагогічних наук України, Київ, 2004.

Захищаються результати дослідження, в ході якого проаналізовано сутність та механізми професійного самовизначення особистості, основні чинники цього процесу, цілеспрямована й системно утворююча роль освіти. Доводиться необхідність модернізації сучасної освіти в контексті спрямування на підвищення ефективності її впливу на професійне самовизначення особистості в системі ринкових та демократичних трансформацій.

Дисертант обґрунтовує висновок, що професійне самовизначення особистості доцільно здійснювати в ході спеціально організованої науково-практичної діяльності – професійної орієнтації, котра розглядається як система рівноправної взаємодії (через систему освіти та виховання) особистості та суспільства на певних етапах розвитку людини, що оптимально відповідає особистісним особливостям та запитам ринку праці в конкурентноспроможних кадрах.

Ключові слова: особистість, професійне самовизначення, профорієнтація, професійно-орієнтаційна функція освіти, адаптація.

АННОТАЦИЯ

Джура А.Д. Образование в системе факторов профессионального самоопределения личности. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. Институт высшего образования Академии педагогических наук Украины, Киев, 2004.

Защищаются результаты исследования, в ходе которого проанализированы сущность и механизмы профессионального самоопределения личности, основные факторы этого процесса, целеустремленная и системно образовывающая роль образования. Доказывается необходимость модернизации современного образования в контексте повышения эффективности его влияния на профессиональное самоопределение личности в системе рыночных и демократических трансформаций.

В результате детального анализа литературы диссертантом сделан вывод о комплексности исследуемой проблематики, необходимости ее системного рассмотрения с позиций разных наук. Выбор профессии является проблемой, через которую проходит каждый человек, и в то же время проблемой, которую должна контролировать каждая организация, которая обеспечивает тот или другой вид профессиональной деятельности. В идеале интересы человека и организации совпадают: оба заинтересованы в наиболее эффективной профессиональной деятельности. Любая страна формирует специальные государственные органы и поддерживает общественные институции, которые обеспечивают функционирование профессиональной ориентации как целостной системы. Наиболее эффективной из них является система образования.

Автором определено, что процесс профессионального самоопределения личности осуществляется под воздействием ряда социальных и личностных факторов (экономических, политических, социокультурных, психологических и т.д.). Их действенность обусловливается общественными и личными обстоятельствами, в лоне которых разворачивается базовая социализация ученической и студенческой молодежи.

В диссертации проанализирована профессионально-ориентационная функция образования на уровне общеобразовательной школы и профессиональной учебы; доказано, что образование не только вооружает суммой знаний или воспитывает определенные навыки, но и "открывает человеку самого себя", выявляет и развивает его склонности, задатки, формирует потребности и интересы к будущей профессии. Именно благодаря образованию личность знакомится с основами будущей профессии и сознательно осуществляет свой выбор.

Автором проанализированы направления профессионального самоопределения подрастающего поколения: систему профориентации, которая вооружает школьников необходимым знанием для ориентации в мире профессий, умением объективно оценивать свои индивидуальные особенности; диагностические методики исследования личности школьника с целью предоставления индивидуальной помощи в выборе профессии; теоретические и методические основы профессионального консультирования молодежи; системный подход к профориентации школьников; общественно-значимые факторы выбора профессии; а также – особенности профориентации студентов в условиях высшей школы и формирования элементов духовной культуры в процессе подготовки молодежи к сознательному выбору профессии. Доказано, что профессиональное самоопределение не сводится только к одномоментному выбору, а является динамическим процессом, характерным для всех этапов жизни человека, процессом, которой осуществляется в системе учебно-воспитательной работы.

В диссертации проанализированы в прогнозном аспекте основные пути модернизации образовательной политики в контексте повышения роли образования в процессе профессионального самоопределения личности.

Диссертант обосновывает вывод, что профессиональное самоопределение личности целесообразно осуществлять в ходе специально организованной научно-практической деятельности – профессиональной ориентации, которая рассматривается как система равноправного взаимодействия (через систему образования и воспитания) личности и общества на определенных этапах развития человека, что оптимально отвечает личностным особенностям и запросам рынка труда в конкурентоспособных кадрах.

Ключевые слова: личность, профессиональное самоопределение, профориентация, профессионально-ориентационная функция образования, адаптация.

SUMMARY

Dzhura A. D. “Education in a system of factors of the individual professional self-determination”. Manuscript.

Dissertation for a competition for an academic degree of the candidate of philosophical sciences. Speciality 09.00.03 – social philosophy and philosophy of history. Institute for Higher Education of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine.

The essence and mechanisms of professional self-determination of an individual, main factors of this process, purposeful and system-formative role of education were analyzed in the course of research results of which are being defended. A need of modernizing contemporary education in the context of aiming at increasing its effect upon the individual professional self-determination in the system of market and democratic transformations is proved.

A candidate for the degree proves a conclusion that the individual professional self-determination is purposeful to conduct in the course of specially organized scientific and practical activities, so called professional orientation, which is considered as a system of equal individual-society interaction (through the system of upbringing and education) at certain stages of personal development, which optimally meets personal peculiarities and demands of the labor market in competitive specialists.

Key words: individual, professional self-determination, professional orientation, professional-orientation function of education, adaptation.