ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. В. Н. Каразіна
ДАХНОВА ОЛЕНА ЄВГЕНІВНА
УДК 338.49:658.115.31(043.3)
РИНОК ІНФРАСТРУКТУРНИХ ПОСЛУГ ТА ЙОГО РОЗВИТОК
У ТРАНСФОРМАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ
Спеціальність 08.01.01 – економічна теорія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Харків – 2004
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Харківському гуманітарному університеті “Народна українська академія” Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник – | доктор економічних наук, професор
Яременко Олег Леонідович,
заступник керівника експертно-аналітичного центру
з питань грошово-кредитної політики Ради НБУ – начальник відділу стратегії монетарної політики (м. Київ)
Офіційні опоненти: –
– | доктор економічних наук, професор
Архієреєв Сергій Ігорович,
Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України,
професор кафедри економічної теорії;
кандидат економічних наук, доцент
Камінська Тетяна Михайлівна,
Харківський державний медичний університет Міністерства охорони здоров’я України, завідувач кафедри економіки і політології
Провідна установа – | Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра економічної теорії,
м. Донецьк
Захист відбудеться “21” січня 2005 р. о 1700 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .051.01 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, , ауд.
З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи,
Автореферат розісланий “20” січня 2004 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Соболєв В. М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Обговорення проблем становлення ринкових механізмів господарювання в Україні обов’язково передбачає необхідність враховувати проблеми формування й розвитку ринкової інфраструктури. Проблеми, які стосуються інфраструктури і базових видів послуг, що надаються в умовах функціонування ринкової економіки, – енергетичні, комунальні, транспортні, фінансові, інформаційні і комунікаційні, – є досить різноманітними і відображають складність і неоднозначність їх дослідження. Йдеться про питання, які довго залишалися поза увагою, хоча розвиток інфраструктурних послуг належить до числа важливіших передумов економічного зростання і основних характеристик ринкового динамізму.
Ринок інфраструктурних послуг є надзвичайно цікавою з дослідницького погляду сферою в економіці України, оскільки в цій сфері спостерігається накладання теоретичних проблем на низку практичних ускладнень. Економічна наука часто оперує поняттям “природна монополія”, яке теоретично передбачає, що ри-нок інфраструктурних послуг дозволяє пробитися лише одному оференту, здатному задовольнити сукупний попит, між тим як витрати всіх інших потенційних учасників перевищують середній рівень, відтому, вони не є конкурентоспроможними. Значення ринку інфраструктурних послуг обумовлене вагомістю і місцем природних монополій у соціально-економічному розвитку країни.
Актуальність, складність і багатоплановість проблем функціонування й розвитку ринку інфраструктурних послуг потребують адекватного ставлення до себе з боку вчених і практиків. У передових промислових країнах з даної проблематики на цей час накопичено чималий теоретичний і практичний досвід. В Україні вирішення цієї проблеми, у тому числі й наукове пізнання її суті, перебуває ще на стадії становлення. Відсутність в українських умовах належного механізму регулювання природних монополій, функціонуючих в інфраструктурній сфері, настільки ускладнює боротьбу з їх зловживаннями на ринках послуг, що необхідність здійснення теоретичних досліджень з даної тематики є очевидною.
Дослідженню проблем інфраструктурного комплексу, як у загальнотео-ретичному, так і в економічному плані присвячено чимало робіт зарубіжних і вітчизняних вчених таких, як П. Розенштейн-Родан, А. Пізенті, Р. Нурке, А. Хіршман, А. Янгсон, С. С. Носова, В. П. Федько і Н. Г. Федько, В. Кокорєв, В. М. Соболєв, Н. М. Внукова. Економічні аспекти, законодавчі проблеми контролю і регулювання природних (інфраструктурних) монополій досліджували у своїх працях багато хто із зарубіжних вчених: Г. Грей, Г. Демшец, Т. ДіЛоренцо, Д. Ітон, Д. Кейнс, Дж. Панзар, Р. Познер, Дж. Стиглер, Р. Уілліг, О. Уільямсон, К. Фрідланд, К. Еклунд, Л. Ерхард та ін. Питання державного регулювання, реформування і роздержавлення природних монополій висвітлювалися в роботах українських і російських вчених – В. Базилевича, Г. Філюк, Р. Грінберга, Р. Євстігнєєва, А. Нікіпелова, А. Городецького, Ю. Павленка, І. Домніної, В. Моргунова.
Проте, в цих роботах не робилися спроби систематизації ринків природно-монопольного характеру і об’єднання їх у єдиний ринок інфраструктурних послуг з притаманними йому особливостями і специфічним механізмом ринкової рівноваги. Більше того, у науковій літературі досі ще не склався єдиний теоретичний підхід до дослідження питань, пов’язаних з поняттям “інфраструктурні послуги”. Важливість цих проблем обумовила вибір теми дисертаційної роботи, її мету і логіку дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах плану науково-дослідних робіт кафедри виробничого і фінансового менеджменту Харківського гуманітарного університету “Народна українська академія” № 0101V006995 “Проблеми рівноваги господарських суб’єктів в умовах перехідних процесів в економіці”.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексне теоретичне вивчення проблем, пов’язаних з процесом формування й розвитку ринку інфраструктурних послуг в Україні, а також розробка практичних рекомендацій щодо оптимізації та удосконалення функціонування ринку інфраструктурних послуг у трансформаційній економіці.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення наступних завдань:
–
розкрити змістовне наповнення сучасного розуміння інфраструктури у трансформаційній економіці інверсійного типу та інфраструктурну роль держави в перехідній системі;
–
обґрунтувати необхідність використання поняття “інфраструктурна послуга”, розкрити його економічний зміст та показати місце інфраструктурної послуги в системі суспільного розподілу праці;
–
описати інституційні форми організації ринку інфраструктурних послуг (законодавчу базу, форми підприємств, форми конкуренції);
–
проаналізувати попит і пропозицію інфраструктурних послуг, систематизувати цінові та нецінові чинники попиту і пропозиції на ринку інфраструктурних послуг та розкрити їх соціально-інституційну обумовленість;
–
виявити і показати взаємозв’язок трансакційного сектору з ринком інфраструктурних послуг;
–
розглянути домогосподарства як суб’єкт ринку інфраструктурних послуг і особливу мікрорівневу економічну систему, що характеризується певною функціональною структурою, економічною поведінкою та економічним потенціалом;
–
проаналізувати діяльність професійних учасників ринку інфраструктурних послуг і виявити основні проблеми їх функціонування;
–
розглянути вплив процесу інформатизації та глобалізації на ринок інфраструктурних послуг;
–
виявити пріоритетні напрямки розвитку ринку інфраструктурних послуг у трансформаційній економіці.
Предмет дослідження – процеси формування й розвитку ринку інфраструктурних послуг, а також особливості його функціонування.
Об’єктом дослідження є ринок інфраструктурних послуг, який функціонує в умовах трансформаційної економіки інверсійного типу.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є загально-наукові методи: аналіз і синтез (для розкриття змістовного наповнення інфраструктури, інфраструктурної послуги та ринку інфраструктурних послуг), єдність логічного та історичного підходів (для опису інституційних форм організації ринку інфраструктурних послуг), спостереження і узагальнення (для виявлення цінових і нецінових чинників попиту і пропозиції на ринку інфраструктурних послуг у трансформаційній економіці), а також прикладні методи: порівняння й угруповання (для виявлення взаємозв’язку між трансакційним сектором економіки і ринком інфраструктурних послуг), статистичного аналізу (для визначення сучасного стану ринку інфраструктурних послуг в Україні).
Інформаційну і теоретико-фактологічну базу дослідження склали монографії, статті вітчизняних і зарубіжних вчених і практиків із проблем інфраструктурного комплексу, а також матеріали Міністерства економіки України, Національного банку України, Антимонопольного комітету України, Державного комітету статистики України, законодавчі та інші нормативні акти.
Наукова новизна результатів дослідження, отриманих особисто здобувачем, полягає у наступному:
1. Доведено, що в актуальному змісті інфраструктури відображені історичні результати і наслідки формування та розвитку попередніх господарських укладів, що формують межі й напрямки еволюції перехідної системи.
2. Охарактеризовано суперечливий вплив держави на інфраструктуру, що обумовлений різнорівневою природою ролі держави в перехідній економічній системі та полягає в одночасному стимулюванні державно-монополістичних і ринкових конкурентних форм інфраструктурної діяльності.
3. Обґрунтовано необхідність використання поняття “інфраструктурна послуга”, розкрито його економічний зміст, який полягає в спеціалізованій діяльності ринкових інститутів, результати котрої виражаються в корисному ефекті, що забезпечує функціонування й взаємодію суб’єктів ринку; показано місце інфраструктурної послуги в системі суспільного розподілу праці.
4. Доведено, що головним чинником, який визначає об’єктивні межі і тенденції розвитку ринку інфраструктурних послуг в перехідній економіці є взаємодія залишкових державно-соціалістичних і визріваючих ринкових підвалин господарської поведінки суб’єктів.
5. Розкрита внутрішня суперечність розвитку ринку інфраструктурних послуг в умовах природних монополій, яка полягає в зосередженні діяльності на поточних цінових вигодах і одночасному обмеженні джерел та стимулів довгострокового інвестування.
6. Виявлено та розкрито взаємозв’язок трансакційного сектору з ринком інфраструктурних послуг через рух ринкової інформації, послуги транспорту та зв’язку та обґрунтовано модифікацію традиційного механізму ціноутворення на ринку інфраструктурних послуг (через урахування специфічних нецінових чинників попиту і пропозиції, обумовлених інституційною трансформацією господарських суб’єктів).
Результати дослідження, відображені в пп. 4, 5, 6 є новими, а в пп. 1, 2, 3 – істотно
доповнюють існуючі положення і вносять в них певну новизну.
Теоретичне і практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання теоретичних положень і практичних рекомендацій, що містяться у дисертації, при розробці державної політики і стратегії регулювання природних монополій в інфраструктурній сфері; в практичній діяльності державних органів і господарських суб’єктів з метою зведення до мінімуму економічних втрат і соціальних конфліктів, пов’язаних з адаптацією до ринкових умов за рахунок забезпечення балансу інтересів виробників і споживачів на ринку інфраструктурних послуг. Крім того, основні положення дослідження можуть бути реалізовані при підготовці навчальних програм, спецкурсів, а також розділів посібників і підручників з метою поглиблення теоретичних знань про інфраструктуру і базовий вид послуг, що надає ринкова економіка.
Особистий внесок здобувача в отримані результати. Усі наукові результати, викладені в дисертації й опубліковані у наукових виданнях України, отримані автором самостійно. Внесок дисертанта в публікації, написані у співавторстві, відображені в переліку опублікованих робіт.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися автором на чотирьох конференціях: на другій Міжнародній конференції країн СНД “Молоді вчені – науці, технологіям і професійній освіті для стійкого розвитку: проблеми і нові рішення” (м. Москва, 13–17 листопада 2000 р.), на міжвузівській науково-практичній конференції “Проблеми рівноваги економічних систем в умовах ринкової трансформації” (м. Харків, 27 квітня 2001 р.; 14 грудня 2001 р.; 6 лютого 2003 р.)
Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 2,5 д. а., з них 3 статті у фахових виданнях обсягом 1,25 д. а.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, 3 розділів, висновків, списку літератури. Загальний обсяг дисертації – 226 сторінок машинописного тексту, у тому числі основний обсяг (вступ, основна частина, висновки) становить 211 сторінок. Дисертація містить 17 таблиць і 4 рисунки. Список літератури включає 210 джерел.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми роботи, визначено мету та завдання дослідження, предмет і об’єкт дослідження, викладено наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.
У першому розділі “Теоретичні основи дослідження інфраструктури в трансформаційній економіці інверсійного типу” досліджено теоретичну сутність інфраструктури в перехідній системі, місце природних монополій в інфраструктурній сфері, а також інфраструктурна роль держави в трансформаційній економіці; обґрунтовується необхідність використання поняття “інфраструктурна послуга”, розкрито його економічний зміст і показано місце інфраструктурної послуги в системі суспільного розподілу праці.
Розвиток економічних зв’язків у суспільстві відбивається і закріплюється в інфраструктурі. Інфраструктура становить собою сукупність органів та інститутів, що організаційно і матеріально забезпечують взаємодію ринкових суб’єктів та регулюють основні ринкові процеси. Сучасна інфраструктура, яка почала формуватися більше ста років тому, первісно правила за основу економіки та опору економічної влади держави. У природно-історичних умовах процеси формування ринкової економіки і ринкової інфраструктури тривали паралельно. При цьому природно-історичний характер виявляє себе в тому, що ринкові механізми та інститути виникають не одночасно і відразу, а поступово і частково. Спочатку з’являються загальні інститути ринку – розподіл праці, відокремлення і приватна власність, грошова форма загальної праці; на цій основі з’являються загальні та специфічні інфраструктурні інститути, представлені як державою, так і приватними структурами (дороги, порти, аеропорти, склади, транспорт, зв’язок, комунальне господарство, фінансово-кредитні інститути та ін.). В Україні ж процес ринкової трансформації економіки має інверсійний характер, пов’язаний із формуванням загальних підвалин ринкових відношень в умовах вже сталого індустріального суспільства. Одна з головних причин економічної кризи, що супроводжує процеси трансформації, полягає в неадекватности інфраструктури, що дісталася нам у спадок, якісно новим соціально-економічним умовам. Таким чином, існуюча сьогодні в Україні інфраструктура, з одного боку, відбиває результат розвитку господарських систем, а, з іншого боку – створює передумови для становлення й розвитку нових ринкових інститутів, що виконують певні інфраструктурні функції. Отже, актуальний зміст інфраструктури відбиває історичні результати формування й розвитку попередніх господарчих укладів, що формують межі й напрямки еволюції перехідної системи.
Перехідний стан української економічної системи в цілому та інфраструктури зокрема проявляється в її “відкритості” та підвладності впливу процесів інформатизації та глобалізації світової економіки. Завдяки цій особливості, а також внаслідок зазначеного вище інверсійного характеру трансформації, перехідна інфраструктура поєднує в собі елементи різних епох: доіндустріальні, індустріальні, перехідні та постіндустріальні. Отже, спостерігається інфраструктурна спадкоємність, що означає, з одного боку, органічний зв’язок між економічними явищами, а з іншого боку – наявність фрагментарності у функціонуванні окремих складових інфраструктури.
В умовах державно-соціалістичної моделі економіки інфраструктурний комплекс повністю належав державі. При переході до ринкової системи господарювання державно-монопольний характер інфраструктурної сфери модифікується у “природно-монопольну” форму. Специфічні, “перехідні” риси сучасної української економіки, що відображають наслідки формування попередніх господарчих форм, призводять до того, що природні монополії є об’єктивно існуючою та закономірною формою концентрації та інтеграції інфраструктурного комплексу.
Враховуючи, що інфраструктурні галузі традиційно вважалися об’єктом державної діяльності, необхідно визначити інфраструктурну роль держави в перехідній системі. Вона детермінована трьома факторами:
–
держава є базисним елементом забезпечення ринкових відносин і в цьому сенсі виконує інфраструктурну функцію;
–
держава є активним чинником формування й розвитку інфраструктури;
–
держава є виробником і споживачем інфраструктурних послуг.
Різнорівнева природа ролі держави в перехідній економічній системі обумовлює суперечливий вплив держави на інфраструктуру, що полягає в одночасному стимулюванні державно-монополістичних і ринкових конкурентних форм інфраструктурної діяльності.
Діяльність інфраструктурного комплексу полягає у наданні певних послуг, таких як енергетичні, комунальні, транспортні, фінансові, телекомунікаційні. Ці послуги по суті є базовими для всієї економіки, бо забезпечують функціонування всіх учасників ринку. Вказані послуги характеризуються специфічними властивостями, такими як утилітарність, унікальність, невиключність і неділимість, що дає підстави для виділення особливої групи послуг – інфраструктурних. Інфраструктурна послуга – це спеціалізована діяльність ринкових інститутів, результати якої виражаються в корисному ефекті та забезпечують нормальне функціонування і взаємодію суб’єктів ринку.
Засадничою ознакою| інфраструктурних послуг| є їх утилітарність, тобто| здатність служити| засобом|коштом| або умовою для здійснення іншої діяльності, яка виступає|вирушає| відносно послуг| інфраструктури як мета|ціль| і сприяє досягненню останньої. З|із| цього положення|становища| випливають два важливі|поважні| висновки|виведення|: 1) інфраструктура не може існувати сама по собі без свого об’єкта обслуговування, яким повинна обов’язково виступати|вирушати| якась інша форма діяльності; 2) між інфраструктурою і об’єктом її обслуговування завжди повинен існувати причинно-наслідковий зв’язок, який дозволяв би визначати характер|вдачу| і вимірювати|виміряти| вплив інфраструктури на об’єкт, що обслуговується. Отже, для визначення ступеня|міри| утилітарності тієї або іншої групи послуг| з метою віднесення їх до інфраструктурної діяльності слід вирішити|розв'язати| питання: чи необхідні послуги| цього виду|виду| для нормальної або ефективнішої діяльності об’єкта, чи ні|або ні|? Якщо питання розв’язується|вирішується| позитивно, то вказані послуги| відносяться до інфраструктурної діяльності.
Інфраструктурні послуги| є|з'являються,являються| унікальними в тому сенсі|змісті,рації|, що вони не мають замінників і задовольняють першочергові потреби різних промислових споживачів і домашніх|хатніх| господарств.
Будучи|з'являючись,являючись| змішаним благом, інфраструктурні послуги| поєднують|сполучають| в собі риси|межі| суспільного|громадського| і приватного блага. Як суспільне|громадське| благо, інфраструктурна послуга| характеризується спільним|спільним| і рівним характером|вдачею| споживання|вжитку| (чим більше дістається одному споживачу, тим більше – будь-якому іншому), невиключністю| (споживання|вжиток| благ однією людиною не виключає їх із|із| споживання|вжитку| інших індивідів), неподільністю. Як приватне благо, інфраструктурна послуга| виступає|вирушає| об’єктом купівлі-продажу, має особливу споживну вартість (здатність|здібність| задовольняти першочергові потреби) і вартість, ринкову ціну, визначувану попитом і пропозицією|реченням|.
З тези про те, що інфраструктурні послуги| лежать в основі практично усіх галузей економічної діяльності та забезпечують їх взаємодію, походить|прямує| висновок|виведення|, що інфраструктурна послуга| посідає|позичає,посідає| ключове|джерельне| місце в суспільному|громадському| розподілі праці, відіграє вирішальну|ухвальну| роль в організації, перш за все|передусім|, внутрішньогосподарських|внутрігосподарських,внутрішньогосподарських| зв’язків у країні, і належить до найважливіших передумов економічного зростання|зросту|.
У другому розділі: “Особливості формування й розвитку ринку інфраструктурних послуг в умовах трансформаційної економіки” проаналізовано інституційні форми організації ринку інфраструктурних послуг, його суб’єктний склад, виявлено зміст взаємозвя’зку трансакційного сектора з ринком інфраструктурних послуг та на цій основі уточнено механізм ціноутворення на ринку інфраструктурних послуг.
Ринок інфраструктурних послуг – це сукупність соціально-економічних відносин, виникаючих між виробниками (продавцями) і споживачами (покупцями) в процесі купівлі-продажу базових послуг, які забезпечують безперебійне функціонування і взаємодію суб’єктів ринкової економіки.
Інституційні форми організації ринку інфраструктурних послуг| зумовлені:
–
чинниками|факторами| законодавчого і виконавчого|виконавчого| характеру,|вдачі|
–
конкурентною політикою, спрямованою|спрямованою| на розвиток інноваційност|і та динамізму в інфраструктурних секторах,
–
типом господарських структур, що є вертикально інтегрованими виробничо-технічними комплексами.
Професійні учасники ринку інфраструктурних послуг| є|з'являються,являються|, з одного боку, результатом радянської економічної системи, що орієнтувалася на повне|цілковите| задоволення попиту на стандартизовані послуги| в умовах заданої технології їх виробництва, а з іншого боку – вони структурно включають такі підприємства, які за своєю суттю та економічним змістом|вмісту,утриманню| можуть ефективно функціонувати на конкурентних засадах. Крім того, сучасні перехідні процеси в економіці обумовлюють| появу нових повноцінних ринкових суб’єктів господарювання. Отже, діяльність суб’єктів ринку інфраструктурних послуг| сьогодні має перехідний характер|вдачу|: у ній поєднуються елементи державно-соціалістичного типу господарювання, що передбачає|передбачає| нееквівалентний обмін, і тенденції до визрівання|виспівання| повноцінних ринкових суб’єктів, що максимізують функцію корисності й забезпечують свою рівновагу в поточному і довгостроковому періоді. Вплив перехідного характеру|вдачі| діяльності суб’єктів ринку інфраструктурних послуг| визначає| об’єктивні межі й тенденції розвитку ринку інфраструктурних послуг.
Взаємодія суб’єктів на ринку інфраструктурних послуг| обумовлена специфічним механізмом формування рівноваги в умовах природних монополій. При цьому внутрішня суперечність розвитку ринку інфраструктурних послуг в умовах природних монополій полягає в зосередженні діяльності на поточних цінових вигодах і одночасному обмеженні джерел та стимулів довгострокового інвестування. Специфіка інвестування інфраструктурних сфер в Україні визначається державним регулюванням цін на інфраструктурні послуги, низькою інтенсивністю приватизаційних процесів та іншими чинниками.
Аналіз попиту і пропозиції|речення| на ринку інфраструктурних послуг| виявляє специфічні нецінові чинники|фактори| попиту і пропозиції|речення|, такі як|:
–
інституційний розвиток форм господарювання, що передбачає|передбачає| появу чіткішого порядку|ладу| господарської взаємодії,
–
інституційна трансформація, невід’ємним елементом якої є|з'являється,являється| зміна форм господарювання, поява нових, недержавних форм.
Крім того, механізм ціноутворення на інфраструктурні послуги| може бути доповнений з урахуванням|з врахуванням| взаємозв’язку між ринком інфраструктурних послуг| і трансакційним| сектором економіки. У процесі здійснення трансакцій витрати, пов’язані з придбанням|надбанням| інфраструктурних послуг|, можуть включатися до складу трансакційних| витрат. Оскільки здійснення більшості видів трансакційних| операцій може відособлятися у вигляді функцій окремих галузей, що надають|роблять,виявляють,чинять| трансакційні| послуги|, остільки можна говорити про взаємозв’язок (часткове накладання) між трансакційним| сектором економіки і ринком інфраструктурних послуг|. При цьому ринок інфраструктурних послуг| є|з'являється,являється| сферою економіки з|із| підвищеною здатністю до генерування трансакційних| витрат, отже, механізм ціноутворення на інфраструктурні послуги| має бути модифіковано з урахуванням|з врахуванням| трансакційних витрат і специфічних нецінових чинників попиту і пропозиції. У цьому випадку компанія, що надає інфраструктурні послуги|, може обмежувати обсяг|обсяг| виробництва послуг|, призначати високу ціну, перекладати трансакційні| витрати на плечі споживачів і одержувати|отримувати| додатковий монопольний прибуток. З метою скорочення трансакційних витрат необхідне змінення інституційного середовища інфраструктурного комплексу.
Особливим суб’єктом ринку інфраструктурних послуг є домогосподарства. Спрямованість процесів, які відбуваються усередені домогосподарств, особливості їх протікання, а також місце і роль домогосподарств в умовах трансформаційної економіки зумовлені як економічними, так і інституційними чинниками. Значною мірою поведінка домогосподарств обумовлена стереотипами, що визначають характер взаємодії домогосподарств з ринком інфраструктурних послуг. В першу чергу це стосується взаємовідносин домогосподарств із сектором комунальних послуг, де накопичилася значна заборгованість за спожиті послуги. Крім цього, важливим є характер фінансової поведінки домогосподарств, пов’язаної з оперуванням грошовими коштами, що виходять за межі поточного споживання. Слід зазначити, що сучасна структура грошових доходів населення України та її динаміка поки що не сприяють розвитку грошових заощаджень. А отже, стримують розвиток виробництва, відтворювання робочої сили, розв’язання соціально-економічних проблем. У цілому економічна поведінка домогосподарств відображає зміни протікання соціально-економічних процесів та виступає орієнтиром у діяльності суб’єктів господарювання.
У третьому розділі: “Удосконалення функціонування ринку інфраструктурних послуг” проведено комплексний аналіз складових ринку інфраструктурних послуг з урахуванням зарубіжного досвіду щодо удосконалення інфраструктурних секторів і сучасних реалій української економіки, а також тенденцій світової економіки і впливу процесів глобалізації та інформатизації в неї; сформульовано пріоритети розвитку ринку інфраструктурних послуг в Україні.
Сучасний стан ринку інфраструктурних послуг характеризується низкою позитивних змін: протягом останніх 2–3 років намітилася тенденція стабілізації енергетичного, транспортного і фінансового секторів ринку інфраструктурних послуг; динамічно розвиваються такі сегменти ринку інфраструктурних послуг, як мобільний зв’язок, Інтернет-послуги, банківська система; удосконалюється нормативно-правова база, що забезпечує ефективніше функціонування професійних учасників ринку інфраструктурних послуг. Проте, поряд з деякою стабілізацією, можна спостерігати й негативні явища: технічна відсталість, зношеність основних виробничих фондів; неплатежі й бартер; кризовий стан підприємств комунального господарства; нерозвинутість небанківського фінансового сектора. З метою подолання існуючих проблем необхідно застосувати спеціальні засоби регулювання і реформування діяльності господарських суб’єктів ринку інфраструктурних послуг, які передбачають удосконалення тарифного та інших форм регулювання у поєднанні з максимальною фінансовою “прозорістю”.
Розвиток світової економіки на сучасному етапі характеризується зростанням взаємозалежності національних економік та все тіснішою їх інтеграцією. Процеси інформатизації й глобалізації відбуваються не тільки на рівні міждержавних відносин, а й світової економіки, впливають на розвиток окремих галузей і підприємств різних країн. Вплив цих процесів на ринок інфраструктурних послуг має суперечливий характер: з одного боку, використання інформаційних технологій дає суттєві та швидкі переваги, здатно забезпечити прибуток від глобалізації, отже, справляє конструктивний вплив на розвиток ринку інфраструктурних послуг; з іншого боку, ці процеси справляють і деструктивний вплив, пов’язаний з порушенням, руйнуванням існуючої структури ринку інфраструктурних послуг, оскільки здатність постіндустріальних технологій до створення нових функціонально виправданих форм в економіці є неспівмірно малою в порівнянні зі спроможністю цих технологій до руйнування попередніх укладів.
Багатий досвід реформування природних монополій у сфері інфраструктури в розвинутих країнах, а також специфіка функціонування окремих складових ринку інфраструктурних послуг України дозволяють зробити висновок, що найбільш обґрунтованим варіантом реформування ринку інфраструктурних послуг є модель “м’якого” реформування. При цьому визначення основних пріоритетів розвитку ринку інфраструктурних послуг має враховувати низку обставин, а саме: особливості розвитку окремих секторів ринку інфраструктурних послуг, що визначаються їхним організаційно-економічним і фінансовим станом, а також місцем у господарській системі; пов’язування стратегій, що розробляються, з періодизацією розвитку української економіки, яка включає етапи фінансової та виробничої стабілізації, економічного зростання і, нарешті, етап входження у світовий ринок; взаємопов’язаність стратегій внутрішнього розвитку ринку інфраструктурних послуг і глобальних стратегій, орієнтованих на активну роль учасників ринку інфраструктурних послуг як суб’єктів конкурентних відносин у глобальній економіці.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі подано комплексне теоретичне дослідження процесів формування й розвитку ринку інфраструктурних послуг в Україні та запропоновано заходи щодо його оптимізації. Вивчення найбільш гострих проблем удосконалення функціонування ринку інфраструктурних послуг у трансформаційній економіці спонукало зробити наступні висновки і пропозиції:
1.
Інфраструктура становить собою сукупність інститутів, що організаційно і матеріально забезпечюють безперебійне функціонування і взаємодію ринкових суб’єктів та регулюють основні ринкові процеси. Актуальний зміст інфраструктури в трансформаційній економіці інверсійного типу відображає результат розвитку державно-монополістичної системи господарювання, створює передумови для становлення й розвитку нових ринкових інститутів, які виконують певні інфраструктурні функції, та, отже, формує межі й напрямки еволюції перехідної системи. Інверсійний характер трансформації економіки обумовлює неадекватність існуючої сьогодні в Україні інфраструктури якісно новим соціально-економічним умовам. Специфічною особливістю інфраструктури в перехідних умовах є її “мозаїчний” характер, тобто поєднання елементів різних епох: доіндустріальних, індустріальних і постіндустріальних. Завдяки цій особливості, а також внаслідок інверсійного характеру трансформації забезпечується інфраструктурна спадкоємність (послідовність), яка передбачає органічний зв’язок між економічними явищами поряд з фрагментарністю в діяльності окремих складових інфраструктури.
2.
В інфраструктурних секторах економіки панівну роль відіграють монополії (державні або природні). Суб’єкти природних монополій, здійснюючи виробництво своєї продукції та її реалізацію, як правило, вирішально впливать на економіку всіх інших галузей і регіонів. Тому регулювання сфер природних монополій є однією з гострих проблем як для економіки перехідного періоду, так і для нормально функціонуючої ринкової економіки. Інфраструктурні галузі традиційно вважалися об’єктом державної діяльності. За сучасних умов управління інфраструктурним розвитком з боку держави виражається у забезпеченні рамкових умов для функціонування господарських суб’єктів, встановленні правил гри і контролю за їх виконанням, крім того, держава виступає як активний учасник економічних відносин.
3.
Економічний зміст інфраструктури визначається функціональним призначенням у системі суспільного розподілу праці. Це призначення полягає в забезпеченні функціонування всіх учасників ринку через надання енергетичних, комунальних, транспортних, фінансових, телекомунікаційних послуг. Ці послуги мають специфічні властивості такі як утилітарність, унікальність, невинятковість, неділимість та по суті є базовими для всієї економіки. Виходячи з особливостей вказаних послуг виникає обґрунтованість виділення окремої групи послуг – інфраструктурних. Під інфраструктурною послугою ми розуміємо спеціалізовану діяльність ринкових інститутів, результати якої виражаються у корисному ефекті та забезпечують нормальне функціонування і взаємодію суб’єктів ринку. Інфраструктурна послуга відіграє вирішальну роль в організації економічної діяльності практично всіх галузей, і посідає ключове місце в суспільному розподілі праці.
4.
Виділення інфраструктурних послуг як окремого виду послуг обумовлює подальше формування ринку інфраструктурних послуг на практиці і розгляд особливостей його формування й розвитку в теорії. Ринок інфраструктурних послуг становить собою сукупність соціально-економічних відношень, виникаючих між виробниками і споживачами в процесі купівлі-продажу базових послуг, які забезпечують безперебійне функціонування і взаємодію суб’єктів ринкової економіки. В інституційному аспекті організації ринку інфраструктурних послуг виділяються форми державного регулювання і контролю за діяльністю суб’єктів даного ринку, форми конкуренції, пов’язані з обмеженням монопольних проявів, і форми господарських структур, що являють собою вертикально інтегровані компанії. Сучасні трансформаційні процеси в економіці обумовлюють перехідний характер діяльності суб’єктів ринку інфраструктурних послуг, що означає поєднання елементів державно-соціалістичного типа господарювання з появою нових повноцінних ринкових суб’єктів господарювання. У складі професійних учасників ринку інфраструктурних послуг доцільно виділити декілька секторів, які мають поряд із спільними рисами і специфічні особливості: енергетичний (що включає електроенергетичний і нафтогазовий комплекс), комунальний, транспортний (що включає залізничий, автомобільний, авіаційний, водний, а також порти, аеропорти і т. д.), телекомунікаційний (що включає фіксований, мобільний зв’язок та Інтернет-послуги) і фінансовий (що включає банківські та небанківські послуги).
5.
Дослідження попиту і пропозиції інфраструктурних послуг, а також систематизація цінових і нецінових чинників попиту й пропозиції дозволили розкрити механізм ціноутворення на ринку інфраструктурних послуг та інституційну обумовленість процесів взаємодії суб’єктів на даному ринку. Інституційний розвиток форм господарювання та інституційна трансформація, що передбачає зміну форм господарювання і появу нових, недержавних форм, виступають як специфічні нецінові чинники попиту і пропозиції на ринку інфраструктурних послуг. Крім того, механізм ціноутворення на інфраструктурні послуги може бути доповнений з урахуванням взаємозв’язку між ринком інфраструктурних послуг і трансакційним сектором економіки. Враховуючи, що ринок інфраструктурних послуг характеризується підвищеною здатністю до генерування витрат, то компанія, яка надає інфраструктурні послуги, може обмежувати обсяг виробництва послуг, назначати високу ціну, перекладати трансакційні витрати на плечі споживачів і отримувати додатковий монопольний прибуток. Для оптимізації процесу ціноутворення на ринку інфраструктурних послуг слід стимулювати застосування інноваційних технологій, що у свою чергу вимагає зміни інституційного середовища.
6.
Особливим суб’єктом ринку інфраструктурних послуг є домогосподарства, які виступають як мікрорівнева економічна система, що характеризується певною функціональною структурою, економічною поведінкою і економічним потенціалом. Економічна поведінка домогосподарств багато в чому обумовлена певними стереотипами, що склалися як протягом державно-соціалістичної системи господарювання, так і в умовах переходу до ринку. Це накладає відбиток на характер взаємодії домогосподарств з ринком інфраструктурних послуг, формуючи певну структуру споживання інфраструктурних послуг, а також рівень доходів і витрат домогосподарств. Найбільш проблематичною сферою є взаємовідносини домогосподарств із сектором комунальних послуг, де накопичилася значна заборгованість за спожиті послуги, що викликано низьким рівнем доходів населення та невідповідністю якості наданих послуг тарифам на них. Важливе значення для розвитку економіки в цілому має характер фінансової поведінки домогосподарств, пов’язаний з рівнем грошових заощаджень. Мотиви й можливості для заощаджень повинні сприяти трансформації наявних заощаджень в інвестиції, виконуючи тим самим одну з основних макроекономічних функцій домогосподарств.
7.
Аналіз діяльності професійних учасників ринку інфраструктурних послуг за окремими секторами дозволив виявити специфічні проблеми для кожної із складових ринку інфраструктурних послуг, а також виявити спрямованість процесів, що відбуваються в них. При цьому важливо відзначити низку позитивних тенденцій, що намітилися з 2000–2001 рр.: поява позитивних результатів реформування нафтогазового і електроенергетичного комплексів, нарощування обсягу транспортних послуг, динамічний розвиток телекомунікаційного і банківського секторів, оновлення форм і методів законодавчого регулювання діяльності суб’єктів ринку інфраструктурних послуг, модернізація нормативно-правової бази у сфері інфраструктурної діяльності. Проте подальший розвиток ринку інфраструктурних послуг потребує зосередження уваги на вирішенні першочергових проблем удосконалення функціонування суб’єктів ринку інфраструктурних послуг. Існуючі проблеми обумовлені перехідним характером економічної системи й пов’язані з незадовільним технічним станом інфраструктурного комплексу, кризою платіжної дисципліни, незбалансованістю розвитку окремих інститутів ринку інфраструктурних послуг. Шляхи подолання основних проблем мають бути адекватні сучасним реаліям ринку і відповідати завданням як перспективного розвитку економіки країни, так і стабілізації макроекономічного середовища.
8.
Важливим чинником формування й розвитку ринку інфраструктурних послуг на сучасному етапі є процес інформатизації та глобалізації економіки. Суть глобалізаційного процесу полягає у накопиченні структурних зрушень і подальшого формування цілісного світового господарства, яке базується на новітніх інформаційних технологіях і всеохоплюючої транснаціоналізації процесів виробництва й обміну. Глобалізація характеризується руйнуванням національних кордонів, закладанням фундаменту нового, глобального суспільства. Розвиток світової глобальної мережі “Інтернет” та інформаційних технологій, інтернаціоналізація валютних ринків і виникнення ринку євро, розвиток міждержавних транспортних мереж, динамічний розвиток міжнародного ринку мобільного зв’язку – усе це відіграє ключову роль у діяльності інфраструктурних елементів. Важливість процесів інформатизації та глобалізації полягає в неоднозначному впливі на ринок інфраструктурних послуг, що має як позитивні, так і негативні наслідки.
9.
Результатом дослідження особливостей функціонування окремих складових ринку інфраструктурних послуг України та осмислення процесів реформування інфраструктурного комплексу в розвинутих країнах стало формулювання пріоритетів розвитку ринку інфраструктурних послуг у трансформаційній економіці України. У загальному вигляді вони зводяться до наступних: інституційні перетворення, що відповідають загальним напрямкам розвитку ринкових відносин, і перетворення форм власності; удосконалення правового регулювання сфер діяльності суб’єктів ринку інфраструктурних послуг; забезпечення адекватності та збалансованості розвитку інфраструктурних інститутів; стимулювання інвестиційних та інноваційних механізмів діяльності інфраструктурних суб’єктів.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Статті у фахових наукових виданнях
1. Лымарь Е. Е. Роль банковской системы в формировании инфраструктуры финансового рынка // Вiсн. Харк. нац. ун-ту. Економічна серія. – Х., 2001. – № 508. – С. 205–208 (0,35 д. а.)
2. Лымарь Е. Е. Инфраструктурная роль государства в рыночной системе // Вестн. Нац. техн. ун-та “Харьк. политехн. ин-т”. – 2001. – Вып. 24, ч. 4. – С. 178–179. (Техн. прогресс и эффективность производства) (0,2 д. а.).
3. Дахнова Е. Е. Институциональные формы организации рынка инфраструктурных услуг // Харків: ХДЕУ, Економіка розвитку. – 2003. – № 3. – С. 50–54 (0,7 д. а.)
Інші статті
4. Лымарь Е. Е. Экономическое содержание инфраструктурной услуги // Вiсн. Харк. нац. ун-ту. – 2002. – № 551. – C. 35–39. – (Актуал. пробл. сучас. науки в дослiдж. молодих вчен. м. Харкова; Ч. 1) (0,4 д. а.)
5. Тимохова Г. Б., Лымарь Е. Е. Активизация инвестиционных процессов в инфраструктуре Украины // Вченi зап. Харк. гуманiт. iн-ту “Нар. укр. акад.” – 2002. – Т. 8. – С. 382–388 (0,5/0,25 д. а.)
Тези доповідей
6. Лымарь Е. Е. Инфраструктурное обеспечение развития рыночных институтов // Молодые ученые – науке, технологиям и профессиональному образованию: проблемы и новые решения: Материалы междунар. науч.-практ. конф. (13–17 нояб. 2000 г., Москва). – М., 2000. – С. 63–65 (0,2 д. а.)
7. Лымарь Е. Е. Рыночная инфраструктура как фактор макроэкономического равновесия // Проблемы равновесия экономических систем в условиях трансформации: Материалы межвуз. науч.-практ. конф., Харьков, 27 апр. 2001 г. / Нар. укр. акад. – Х., 2001. – С. 39–41 (0,125 д. а.)
8. Лымарь Е. Е. Проблемы оптимизации инфраструктурных услуг на энергорынке Украины // Проблемы равновесия экономических систем в условиях рыночной трансформации: Материалы [II] межвуз. науч.-практ. конф., Харьков, 14 дек. 2001 г. / Нар. укр. акад. – Х., 2001. – С. 63–64 (0,125 д. а.)
9. Дахнова Е. Е. Рынок инфраструктурных услуг в системе факторов рыночного равновесия // Проблемы равновесия экономических систем в условиях рыночной трансформации: Материалы [III] межвуз. науч.-практ. конф., Харьков, 6 фев. 2003 г. / Нар. укр. акад. – Х., 2003. – С. 16–18 (0,15 д. а.)
АНОТАЦІЯ
Дахнова О. Є. Ринок інфраструктурних послуг та його розвиток у трансформаційній економіці. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – економічна теорія.
Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна МОН України, Харків, 2004.
На основі дослідження сутності інфраструктури в перехідній системі, місця природних монополій в інфраструктурній сфері, а також інфраструктурної ролі держави в трансформаційній економіці обґрунтовано необхідність використання поняття “інфраструктурна послуга”, розкрито його економічний зміст і показано місце інфраструктурної послуги в системі суспільного розподілу праці.
За допомогою системного економічного аналізу інституційних форм організації ринку інфраструктурних послуг, його суб’єктного складу доведено, що об’єктивні межі й тенденції розвитку ринку інфраструктурних послуг в перехідній економіці є результатом взаємодії залишкових державно-соціалістичних і визріваючих ринкових підвалин господарської поведінки суб’єктів.
Систематизовано цінові та нецінові чинники попиту і пропозиції на ринку інфраструктурних послуг та виявлено зміст взаємозв’язку між трансакційним сектором та ринком інфраструктурних послуг. На цій основі уточнено механізм ціноутворення на даному ринку, який враховує специфічні нецінові чинники попиту і пропозиції, обумовлені інституційною трансформацією господарюючих суб’єктів.
У роботі виділено домогосподарства як суб’єктів ринка інфраструктурних послуг і особливої мікрорівневої економічної системи, та схарактеризовано з точки зору певної функціональної структури, економічної поведінки та економічного потенціалу.
На основі комплексного аналізу складових ринку інфраструктурних послуг, проведеного з урахуванням зарубіжного досвіду удосконалення інфраструктурних секторів і сучасних реалій української економіки, а також тенденцій світової економіки і впливу процесів глобалізації та інформатизації в ній, сформульовано пріоритети розвитку ринку інфраструктурних послуг у трансформаційній економіці України.
Ключові слова: інфраструктура, інфраструктурна послуга, природні монополії, державне регулювання.
АННОТАЦИЯ
Дахнова Е. Е. Рынок инфраструктурных услуг и его развитие в трансформационной экономике. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 – экономическая теория.
Харьковский национальный университет им. В. Н. Каразина МОН Украины, Харьков, 2004.
В работе на основе историко-экономического анализа доказано, что в актуальном содержании инфраструктуры отражены исторические результаты и последствия формирования и развития предшествующих хозяйственных укладов, формирующих границы и направления эволюции переходной системы. Исходя из такого понимания содержания инфраструктуры, обоснован вывод о том, что закономерной формой концентрации и интеграции инфраструктурного комплекса в условиях рыночной трансформации являются естественные монополии.
Выделены и охарактеризованы факторы, определяющие инфраструктурную роль государства и раскрывающие противоречивое воздействие государства на инфраструктуру. Противоречие воздействие государства обусловлено переходным характером экономической системы и заключается в одновременном стимулировании государственно-монополистических и рыночных конкурентных форм инфраструктурной деятельности.
Изучение сущности инфраструктуры в переходной системе, места естественных монополий в инфраструктурной сфере, а также инфраструктурной роли государства в трансформационной экономике дало возможность обосновать необходимость использования понятия “инфраструктурная услуга”, раскрыть его экономическое содержание и показать место инфраструктурной услуги в системе общественного разделения труда. Инфраструктурная услуга представляет собой одну из важнейших разновидностей услуг, является предметом купли-продажи, от реализации которой общество получает пользу за счет установления эффективных хозяйственных связей и удовлетворяет жизненно важные потребности хозяйствующих субъектов, домохозяйств, государства.
С помощью системного экономического анализа институциональных форм организации рынка инфраструктурных услуг, его субъектного состава доказано, что главным
