Дуброва Оксана Станіславівна

УДК 65.011.3

фОРМУВАННЯ КОМПЛЕКСНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ГОСПОДАРСЬКИМИ РИЗИКАМИ

(за матеріалами підприємств олійно-жирової галузі України)

Спеціальність 08.06.01.- Економіка, організація і управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економіки підприємств Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України, м. Київ.

Науковий керівник - кандидат економічних наук, професор

Швиданенко Генефа Олександрівна,

Київський національний економічний університет,

завідувач кафедри економіки підприємств

Офіційні опоненти - доктор економічних наук, професор

Гранатуров Володимир Михайлович,

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова,

професор кафедри економіки підприємства і корпоративного управління

кандидат економічних наук, доцент

Федулова Ірина Валентинівна,

Національний університет харчових технологій (м. Київ),

доцент кафедри менеджменту

Провідна установа - Науково-дослідний економічний інститут Міністерства

економіки та з питань європейської інтеграції України,

відділ проблем розвитку ринків промислової продукції та

інвестиційної політики, м. Київ.

Захист відбудеться "24" грудня 2004 року о 1400 годині, на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.04 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд.201.

Автореферат розісланий "23" листопада 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук, професор Федонін О.С.

загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Процес прийняття рішень на всіх рівнях управління протікає в умовах невизначеності, неможливості точного передбачення їх кінцевих економічних результатів. Врахування в діяльності суб’єктів господарювання фактору ризику дозволяє їм отримати певний ефект за мінімально можливих утрат при здійсненні господарських операцій, реалізації інвестиційних проектів, проведенні інноваційних розробок тощо.

Суперечливий процес трансформації економічних відносин в Україні вимагає поглиблення теоретичних і практичних доробок щодо управління господарськими ризиками. В останні десятиріччя наукова та прикладна проблематика ризик-менеджменту привернула увагу багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців: В.В. Вітлінського, В.М. Гранатурова, О.І. Ястремського, А.Д. Штефанича, О.Л. Устенка, Л.В. Глущенка, Л.А. Гришка, А.Т. Альгіна, Г.Б. Клейнера, І.Т. Балабанова, Є.А. Уткіна, В.В. Черкасова, Г.В. Чернову, В.В. Глущенка, М.В. Хохлова, А. Мура, К. Хлардена, Р. Хіта та ін. Їх праці присвячені дослідженню сутності підприємницького ризику, факторів і причин його появи; обґрунтуванню методів оцінки та регулювання ступеня ризику.

Незважаючи на плідну роботу вітчизняних учених, окремі аспекти ризик-менеджменту залишаються малодослідженими та недостатньо обґрунтованими, в т.ч.: методи аналізу зовнішніх і внутрішніх ризиків у сфері виробництва промислової продукції; методичні підходи до визначення можливих утрат підприємства від впливу на його діяльність ризику; формування концепції ризик-менеджменту, пристосованої до реалій вітчизняної економіки; практичні аспекти управління ризиками на рівні підприємств галузі; створення комплексної системи управління господарськими ризиками, методики оцінки ефективності її функціонування. Сучасні дослідження спрямовані, як правило, на обґрунтування прикладних механізмів управління окремими видами ризиків. Представлена робота виступає спробою дослідити всю сукупність ризиків господарської діяльності підприємств олійно-жирової галузі та розробити універсальні рекомендації для управління ними на єдиній методологічній основі.

Існуючі підходи та методики щодо розв’язання окремих проблемних аспектів ризик-менеджменту не дають змоги науково узагальнити та практично вирішити завдання формування на підприємствах комплексної системи управління господарськими ризиками, адаптованої до сучасного рівня розвитку ринкової економіки. Поточний стан наукового опрацювання проблемних аспектів вимагає конструктивного узагальнення та систематизації теоретичних і прикладних засад управління господарськими ризиками з урахуванням специфіки функціонування олійно-жирових підприємств. Теоретико-методична та практична значущість вирішення визначених проблемних питань, недостатня їх наукова та прикладна розробка обумовлює актуальність обраної теми, логіко-структурну побудову дисертації, її мету та завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт КНЕУ (тема: “Сучасний розвиток і системи управління підприємствами (об’єднаннями) в ринкових умовах господарювання”, реєстраційний номер 0100U004558). В межах теми особисто автором розроблено підрозділ “Формування комплексної системи управління господарськими ризиками”.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в розробці теоретичних, методичних і практичних засад щодо створення ефективної системи управління господарськими ризиками, зокрема на олійно-жирових підприємствах України.

Відповідно до мети, в дисертації поставлено і вирішено такі науково-практичні завдання:

·

·

·

·

·

·

Об’єктом дослідження є підприємницькі ризики та системний підхід до управління ними в сучасних умовах господарювання.

Предметом дослідження є методичні й організаційні проблемні питання формування та функціонування комплексної системи управління господарськими ризиками на вітчизняних підприємствах олійно-жирової галузі.

Методи дослідження. Теоретико-методичним підґрунтям виступає система загальнонаукових і спеціальних методів, яка дозволила дослідити процеси й явища у їх взаємозв’язку та вирішити наукові і прикладні завдання. При обґрунтуванні теоретичних підвалин дослідження, аналітичної оцінки галузевого ризику, результативності функціонування підприємств в умовах невизначеності, розробки й опрацювання практичних рекомендацій широко використовувалися методи абстрагування, порівняння, аналізу та синтезу, індукції та дедукції, історичний і діалектичний підходи. Метод експертних оцінок і специфічні методи оцінки ступеня ризику застосовані для аналізу ризиків олійно-жирових підприємств.

Інформаційну базу дослідження склали законодавчі та нормативно-правові акти, що регулюють діяльність підприємств в Україні, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем ризик-менеджменту, щорічники й офіційні матеріали Державного комітету статистики України, Державного департаменту продовольства, Українського науково-дослідного інституту олії та жирів, а також внутрішня звітність асоціації “Укроліяпром”, фінансово-господарська документація підприємств олійно-жирової галузі, матеріали науково-практичних конференцій і періодичних видань.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у наступному:

вперше:

·

·

удосконалено:

·

·

·

·

·

·

одержало подальший розвиток:

·

·

Практичне значення отриманих результатів. Основні наукові положення дисертації доведені до рівня методичних узагальнень і прикладного інструментарію, що дає змогу оптимізувати діяльність підприємств олійно-жирової галузі за умов невизначеності їх бізнес-середовища при створенні децентралізованих чи централізованих КСУР. Використання у господарській практиці алгоритму управління ризиками дозволяє підприємствам скоригувати стратегію розвитку з урахуванням ступеня ризику та підвищити результативність функціонування. Прикладне значення розробок підтверджується їх впровадженням у практику діяльності конкретних олійно-жирових підприємств.

Авторський підхід до обґрунтування пріоритетності управління внутрішніми ризиками, апробований на ВАТ “Київський маргариновий завод”, дав можливість визначити першочерговість спрямування ресурсного забезпечення заходів з їх профілактики. Результати впровадження економіко-математичної моделі оптимізації структури випуску маргаринової продукції з урахуванням впливу ризику втрати прибутку дали можливість вдосконалити процес формування виробничої програми для відповідної асортиментної групи (довідка № 750 від 25.06.2004 р.).

На основі моделі визначення ключових точок управління ризиками зниження ефективності господарської діяльності, апробованої на ВАТ “Ніжинський жировий комбінат”, розроблено антиризикові заходи, що дозволяють покращити економічні результати функціонування підприємства (довідка № 702 від 21.06.2004 р.).

У діяльності асоціації “Укроліяпром” враховано пропозиції щодо формування КСУР на підприємствах залежно від рівня централізації функцій з ризик-менеджменту та запропоновано її суб’єктам як такі, що мають практичну цінність і є доцільними для впровадження (довідка № 15-07/140а від 29.06.2004 р.).

Загальні науково-методичні положення та результати дослідження знайшли відображення у навчальному курсі “Обґрунтування господарських рішень та оцінка ризиків”, що викладається у Київському національному економічному університеті (довідка від 25.12.2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, у якій запропоновано авторський підхід до розв’язання проблеми побудови комплексної системи ефективного управління господарськими ризиками на вітчизняних олійно-жирових підприємствах. Усі наукові результати, викладені у дисертації, автором отримані особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, результати, висновки та пропозиції доповідалися на ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теорія і практика перебудови економіки” (м. Черкаси, 2001 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Исследование и оптимизация экономических процессов “Оптимум-2001” (м. Харків, 2001 р.), І Міжнародній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління” (м. Київ, 2003 р.), Міжнародній науковій конференції “Розвиток підприємницької діяльності на Україні: історія та сьогодення” (м. Тернопіль, 2003 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 7 наукових праць загальним обсягом 2,00 д.а., з них 4 – статті у фахових виданнях загальним обсягом 1,67 д.а., 3 – тези за результатами роботи конференцій загальним обсягом 0,33 д.а.

Обсяг і структура дисертації. Загальний обсяг дисертації складає 199 сторінок машинописного тексту і складається зі вступу, трьох розділів, списку використаних джерел і додатків. Матеріал дисертації ілюстрований 46 таблицями на 31 сторінці, 35 рисунками на 18 сторінках і 43 додатками на 74 сторінках. Список використаних джерел містить 186 найменувань і займає 15 сторінок.

основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено проблемні питання, що потребують подальшого дослідження і розробки, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну, практичне значення отриманих результатів та їх апробацію.

У розділі 1 - “Теоретико-методичні аспекти визначення та управління ризиками господарської діяльності підприємств” розглянуто сутність і причини виникнення ризиків у господарській діяльності, методичні основи їх якісного та кількісного видів аналізу, характерні особливості та тенденції здійснення ризик-менеджменту на сучасних підприємствах.

Аналіз генезису теорії ризику показав, що її витоками виступають методологічні підходи, сформовані західними представниками шкіл класичної та неокласичної теорій. Під час дослідження виявлено неоднозначність тлумачення поняття “ризик” вітчизняними та зарубіжними вченими. Беручи до уваги існуючі наукові підходи, зроблено висновок, що “господарський ризик” - це специфічна властивість підприємницької діяльності, пов’язана з подоланням невизначеності у ситуації, яка не виключає імовірність виникнення непередбачуваних наслідків (можливого відхилення від цілей, бажаного результату; втрати суб’єктом господарювання частини прибутку чи отримання непередбачених додаткових доходів тощо).

Підтверджено, що першопричиною появи господарських ризиків виступає фактор невизначеності, яка, в свою чергу, зумовлена цілою низкою причин і може мати декілька видових проявів. Основна відмінність між невизначеністю і ризиком полягає в тому, що перша існує об’єктивно, а породжений нею ризик має об’єктивно-суб’єктивну природу. Невизначеність, на нашу думку, передбачає наявність факторів, за яких результати дій не є детермінованими, а ступінь впливу кожного фактору – невідомий. Усунути невизначеність неможливо, оскільки вона є елементом об’єктивної дійсності. Проте, невизначеність не завжди є негативним фактором, оскільки усвідомлення факту її існування мотивує до самостійного вирішення управлінських задач, творчого пошуку.

На основі дослідження й узагальнення поглядів учених на ризик як економічну категорію, визначено ключові аспекти (об’єкт, суб’єкт, риси, джерела й умови існування, функції), які дозволяють глибше розкрити його природу прояву та зумовлюють проведення в подальшому ефективного менеджменту (рис.1).

Рис.1. Узагальнююча характеристика ризику як економічної категорії

В економічній теорії поки що не існує загальноприйнятої та ґрунтовної класифікації ризиків. У роботі обґрунтовано класифікацію різновидів господарських ризиків, яка дозволяє чітко визначити місце конкретного виду у їх загальній системі та створює можливості для ефективного застосування відповідних методів оцінки й інструментів впливу на їх ступінь.

Особливу увагу в роботі приділено розгляду й упорядкуванню теоретико-методичних аспектів кількісного й якісного аналізу ризиків підприємницької діяльності. Доведено, що ґрунтовний аналіз ризиків потребує ретельної оцінки втрат від їх прояву, побудови кривої розподілу імовірностей виникнення певного рівня втрат прибутку. Встановлено, що під час прийняття управлінського рішення, економічна ефективність від його реалізації повинна бути скоригована на ступінь ризику досягнення непередбачуваних результатів. Основними параметрами класичної кількісної оцінки ступеня ризику визначені: імовірність появи втрат (імовірність реалізації ризику) і величина втрат (сила негативного впливу ризику на діяльність підприємства або розмір збитків від реалізації несприятливої події).

У роботі наведено порівняльну характеристику методів кількісного визначення ступеня господарського ризику, які за наявності інформаційно-ресурсного забезпечення можуть мати практичне застосування (метод експертних оцінок, аналізу доцільності витрат, використання аналогів, статистичний, аналітико-розрахунковий, нормативний методи), узагальнено методичні підходи до здійснення аналізу варіабельності прибутку. Доведено необхідність розробки альтернативних підходів до оцінки ризиків, оскільки існуючі методи вимагають наявності великого масиву даних, відповідної кваліфікації персоналу, що робить неможливим їх застосування на більшості вітчизняних підприємствах. Встановлено, що формально-економічні методи оцінки ризиків у багатьох випадках не можуть дати однозначних рекомендацій, тому у процесі розробки й обґрунтування ризикових рішень їх необхідно сполучати з експертними процедурами.

Дієвим інструментом впливу на зміни у бізнес-середовищі функціонування підприємства виступає ризик-менеджмент як сукупність управлінських дій інтегрованого характеру, спрямованих на виявлення, аналіз і регулювання ризиків. Відповідно до сучасної концепції управління ризиками, це з одного боку, процес управління; з іншого – складна, динамічна і відкрита система, що, на нашу думку, глибше розкриває сутність ризик-менеджменту.

Розуміння останнього як багатоступінчатого процесу є одним із найбільш поширених підходів. Дослідження сутності процесу управління ризиками показало, що його найвідповідальнішими та найважливішими етапами є аналіз господарських ризиків і вибір оптимальних напрямів та методів регулювання їх ступеня. У роботі здійснено критичний аналіз існуючих поглядів на інструменти впливу на ступінь ризиків. Вважаємо, що основними напрямами регулювання ризиків виступають: уникнення, компенсація, прийняття, передача та зниження, вибір яких доцільно здійснювати з використанням таких властивостей, як: універсальність, результативність, незалежність успіху операцій від зовнішніх чинників, простота механізму реалізації. Зроблено висновок, що найкращим варіантом вибору з метою дієвого впливу на ступінь ризику є обґрунтована комбінація декількох інструментів (оптимальне співвідношення між досягнутим рівнем зменшення ризику та необхідними для цього витратами ресурсів).

Встановлено, що кінцевою метою ризик-менеджменту виступає врахування його в цільовій функції підприємництва, яка полягає в отриманні найбільшого прибутку за оптимального, прийнятного для суб’єкта господарювання, рівня ризику. У цілому, визначення мети процесу управління ризиками ускладнюється існуванням прямої залежності між прибутком і ризиком, тому підприємства мають самостійно визначити прийнятний рівень останнього.

У рамках підходу до розуміння ризик-менеджменту як системи, її дієвість повинна визначатися наявністю керованої та керуючої підсистем з відповідним інформаційним забезпеченням, чітким розмежуванням їх функцій. Система ризик-менеджменту потребує забезпечення відповідними ресурсами та персоналом з певними функціональними обов’язками. Необхідними умовами функціонування системи управління ризиками є також періодичний моніторинг та оцінка її ефективності, але можна вказати на відсутність відповідних методик безпосередньо для промислових підприємств.

Усвідомлення важливості управління ризиками на рівні вітчизняних підприємств знаходиться на початковому етапі. У роботі вказано на основні труднощі, з якими пов’язано впровадження системи ризик-менеджменту на підприємствах, а саме: недостатня розпрацьованість на теоретичному рівні певних аспектів, пов’язаних з управлінням ризиками, обмежує їх практичне використання на підприємстві; уявлення про методи управління ризиками базуються переважно на зарубіжному досвіді, який потребує критичного осмислення та застосування з урахуванням специфіки умов економіки України; управління ризиками вимагає достатньо глибоких знань з теорії фірми, страхової справи, аналізу господарської діяльності підприємства тощо; керівництво більшості підприємств не розуміє в повній мірі необхідності організації ризик-менеджменту; через суб’єктивне сприйняття альтернативи рішення можуть бути більш або менш ризикованими для особи, що його приймає; впровадження системи зумовлює необхідність коригування стратегії розвитку підприємства.

У розділі 2 - “Аналітична оцінка ефективності управління господарськими ризиками підприємств олійно-жирової галузі” здійснено аналіз впливу галузевого ризику на діяльність олійно-жирових підприємств, досліджено особливості їх функціонування в умовах невизначеності, проведено оцінку ризиків та ефективності ризик-менеджменту на цих підприємствах.

Вітчизняна олійно-жирова галузь характеризується перспективністю, постійними змінами умов внутрішнього та зовнішнього середовища, що ускладнює можливість прогнозування розвитку подій на ринку рослинної олії та жирів, породжує невизначеність результатів господарських операцій на ньому та зумовлює появу певних ризиків. Зростання обсягів виробництва рослинної олії, маргаринової продукції та майонезу за 1999-2002 рр. становило відповідно 173,8%, 167,1% та 183,5%, що набагато перевищує аналогічні показники стосовно іншої продукції харчової промисловості та характеризує динамічність розвитку галузі. Однією з помітних тенденцій є перехід потужних підприємств на випуск продукції із збільшеною доданою вартістю - фасованої рафінованої соняшникової олії, маргаринів і майонезу. Більші, порівняно з іншими олійними культурами, обсяги переробки соняшнику, обумовили асортимент олії, що виробляється спеціалізованими підприємствами. Протягом останніх 4-5 років частка соняшникової олії в загальній структурі вироблених рослинних олій, становить більше 90%. Випуск соняшникової олії та продуктів її переробки залишається одним із найбільш прибуткових серед продукції переробних галузей харчової промисловості.

На основі проведеного аналізу виділено ключові фактори, що сприяли пожвавленню вітчизняної олійно-жирової галузі в 1999-2002 рр.: вигідність вирощування соняшника як культури для українських виробників; позитивні зрушення у сільському господарстві, які дозволили збільшити виробництво насіння соняшника; дія вивізного мита на експорт насіння соняшника, що змусило виробників і трейдерів олійної сировини спрямовувати значну кількість врожаю на вітчизняні переробні комбінати; зростання капіталовкладень, що дозволило спеціалізованим олійнодобувним підприємствам проводити реконструкцію з впровадженням нових технологічних ліній, здійснювати освоєння сучасних технологій переробки; пожвавлення внутрішнього попиту на олійно-жирову продукцію вітчизняного виробництва; зниження обсягів споживання імпортної олійно-жирової продукції на внутрішньому продовольчому ринку через підвищення цін на неї при коливаннях курсу долара; зростання експорту олійно-жирової продукції через сприятливу кон’юнктуру зовнішніх ринків, активізацію реклами вітчизняної продукції та порівняно високий рівень її якості.

У роботі визначено основні проблемні питання, з якими пов’язана діяльність підприємств в умовах невизначеності: нестабільність законодавчої бази; висока залежність підприємств від ситуації на ринку соняшника; нестача оборотних коштів, що виключає можливість закупівлі сировини на переробку вчасно та в достатній кількості; сезонність роботи галузі; низький рівень завантаженості виробничих потужностей; недосконалість системи оподаткування, невирішеність питання щодо привабливості експорту соняшникової олії через систематичні відстрочки виплат ПДВ підприємствам-експортерам; прояв монополізму з боку контрагентів олійно-жирової галузі; дезінтеграція зв’язків між сільськогосподарськими виробниками олійної сировини та переробними підприємствами; високий рівень конкуренції, нерівні конкурентні умови на ринку.

Оскільки галузевий ризик безпосередньо пов’язаний зі специфікою і динамікою роботи олійно-жирових підприємств, здійснено діагностику стабільності та результативності їх функціонування. Загальні висновки по олійно-жировій галузі підтверджено на прикладі таких членів асоціації “Укроліяпром”, як: ЗАТ “Дніпропетровський ОЕЗ”, ЗАТ “Вовчанський ОЕЗ”, ЗАТ “Запорізький ОЖК”, ВАТ “Одеський ОЖК”, ЗАТ “Пологівський ОЕЗ”, ВАТ “Приколотнянський ОЕЗ”, ВАТ “Кіровоград-олія”, ВАТ “Вінницький ОЖК”, ВАТ “Київський маргариновий завод”, ВАТ “Мелітопольський ОЖК”, ВАТ “Ніжинський ЖК" і ВАТ “Чернівецький ОЖК”. У 2002 р. ці підприємства володіли приблизно 74,3% виробничих потужностей з переробки насіння соняшнику та забезпечували близько 55,6% загального обсягу виробництва соняшникової олії, 11,2% випуску майонезу та 57,8% виробництва маргаринової продукції, що дозволяє нам у загальному вигляді екстраполювати на них галузеві тенденції, і навпаки, висновки за даною емпіричною вибіркою будуть вірними для всієї олійно-жирової галузі.

За результатами аналізу роботи підприємств олійно-жирової галузі протягом 1999-2002 рр. спостерігається погіршення господарської діяльності цих суб’єктів (особливо у 2002 р., порівняно з 2001 р.). Для підприємств характерним є високий ризик втрати ними ліквідності та фінансової стійкості; ризик зниження прибутковості господарської діяльності, ефективності використання економічних ресурсів; нестабільність показників. Врахування факту невизначеності економічної кон’юнктури й особливостей функціонування підприємств галузі за її наявності слугувало вихідним моментом при проведенні діагностики господарських ризиків, що супроводжують їх діяльність.

Недосконалість та обмеженість методик оцінки ризиків бізнесу, врахування їх переваг і недоліків обумовили: використання експертного методу для виявлення й оцінки ступеня господарських ризиків, що мають місце на олійно-жирових підприємствах; проведення аналізу доцільності втрат для визначення сфер фінансової стійкості й ідентифікації потенційних зон ризику; використання статистичного методу для розрахунку ризику зміни ефективності фінансово-господарської діяльності.

Встановлено, що найбільший вплив на підприємства галузі мають зовнішні ризики, а саме, політичний та адміністративно-законодавчий ризики є, за оцінкою експертів, найбільш імовірними та руйнівними для їх ефективного функціонування. Серед внутрішніх ризиків найбільш імовірною є поява інноваційних та інформаційних ризиків, ризиків у сфері управління; з боку маркетингових, виробничих і техніко-технологічних ризиків існує можливість значного негативного впливу при реалізації господарських операцій. Результати узагальненої експертної оцінки впливу господарських ризиків на ефективність функціонування окремих підприємств олійно-жирової галузі, наведені в табл.1, підтверджують наявність істотного впливу ризику бізнесу.

Таблиця 1

Загальна оцінка ступеня впливу ризику бізнесу підприємств олійно-жирової галузі у 2002 рр.

Підприємства | Ступінь впливу ризику бізнесу

Слабкий рівень | Помірний рівень | Середній рівень | Високий рівень | Надмірний рівень

Загальна експертна оцінка ступеня впливу ризиків

[0-10] | [11-20] | [21-30] | [31-40] | [41-50]

ЗАТ "Дніпропетровський ОЕЗ" | 29,9

ЗАТ “Вовчанський ОЕЗ” | 32,6

ЗАТ “Запорізький ОЖК” | 39,9

ЗАТ “Одеський ОЖК” | 43,9

ЗАТ “Пологівський ОЕЗ” | 26,5

ВАТ “Приколотнянський ОЕЗ” | 40,3

ВАТ “Кіровоградолія” | 33,8

ВАТ “Вінницький ОЖК” | 43,2

ВАТ "Київський МЗ" | 26,3

ВАТ "Мелітопольський ОЖК" | 37,3

ВАТ "Ніжинський ЖК" | 35,8

ВАТ "Чернівецький ОЖК" | 36,5

У середньому по олійно-жировій галузі | 36,3

Проведений аналіз доцільності витрат дозволив встановити: діяльність більшості суб’єктів господарювання знаходиться у сфері критичного фінансового стану, що відповідає межам критичного ризику; характерною є стабільність відповідності їх діяльності певній зоні ризику протягом періоду, що аналізується. Останнє свідчить про те, що на більшості підприємств не проводяться кардинальні заходи, спрямовані на їх вихід із зон підвищеного та критичного ризику, має місце неефективна політика формування та використання власних і позикових коштів.

Для визначення ризику зміни рівня ефективності фінансово-господарської діяльності олійно-жирових підприємств було розраховано статистичні коефіцієнти відповідних показників. Найбільший ризик зниження ефективності фінансово-господарської діяльності мають ВАТ “Приколотнянський ОЕЗ” і ВАТ “Київський маргариновий завод”; високий ризик зниження ефективності функціонування супроводжує діяльність ВАТ “Чернівецький ОЖК”. Доведено, що основними факторами господарських ризиків суб’єктів галузі виступають: непередбачені дії державної влади значного масштабу щодо регулювання діяльності підприємств як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках; ринкова кон’юнктура; ресурсне забезпечення; невизначеність природничо-кліматичних умов.

Слід відзначити існування тільки окремих фрагментів процесу управління ризиками, що обумовлено відсутністю керуючої та керованої підсистем; стратегії, тактики, функцій ризик-менеджменту; логічно пов’язаної послідовності дій – етапів управління ризиками. За результатами експертного опитування щодо особливостей регулювання ступеня ризиків на олійно-жирових підприємствах встановлено: до групи підприємств, що в найбільшій мірі використовують комплекс напрямів (за виключенням методів передачі ризику) впливу на ступінь ризику, можна віднести ЗАТ “Дніпропетровський ОЕЗ”, ВАТ “Мелітопольський ОЖК” та ВАТ “Вінницький ОЖК”; на інших підприємствах більшість напрямів і методів застосовуються тільки в разі крайньої необхідності; найчастіше на підприємствах галузі намагаються уникнути ризику через відмову від ненадійних партнерів і прийняття ризикованих господарських рішень; методи, спрямовані на передачу ризику, майже не використовують; зниження ризику відбувається, як правило, шляхом диверсифікації чи встановлення граничних сум витрат, обсягів продажу; використання методів компенсації ризиків здійснюється тільки в разі крайньої необхідності; виняток становить лише метод проведення моніторингу соціально-економічного та правового середовища для визначення основних тенденцій у бізнес-середовищі.

Найбільш ефективними та дієвими, на думку експертів, є такі заходи зі зменшення впливу ризиків, як: стратегічне планування діяльності; відмова від прийняття ризикованих проектів, рішень; активний цілеспрямований маркетинг; диверсифікація діяльності, ринків збуту та закупівлі сировини. У досліджені доведено існування загрози зниження ефективності діяльності підприємств галузі та нагальної необхідності впровадження комплексного ризик-менеджменту.

У розділі 3 - “Формування та обґрунтування ефективності комплексної системи управління господарськими ризиками на олійно-жирових підприємствах” обґрунтовано концептуальні засади створення комплексної системи управління ризиками, спрямованої на покращення результатів діяльності суб’єктів господарювання за умов невизначеності зовнішнього та внутрішнього бізнес-середовища.

Дослідження сучасних концептуальних підвалин до побудови системи управління ризиками дали можливість окреслити теоретичні аспекти формування комплексної системи управління ризиками (КСУР). Це, на наш погляд, сукупність взаємопов’язаних принципів і організаційно-економічних засобів та елементів ресурсного забезпечення, спрямованих на виявлення, аналіз і регулювання ступеня господарських ризиків.

Завдання створення єдиної універсальної системи для всіх підприємств не може бути вирішено в принципі, оскільки кожне підприємство по-своєму унікальне, орієнтоване на власну ринкову нішу, наявний потенціал, усталені зв’язки. Тому наша задача зводиться до формування КСУР з урахуванням специфіки діяльності олійно-жирових підприємств. Запропонована наступна послідовність розробки КСУР: визначення особливостей формування системи; оптимізація моделі управління господарськими ризиками; обґрунтування комплексу забезпечуючих елементів впровадження КСУР та оцінка ефективності її функціонування.

В основу побудови КСУР, на наш погляд, необхідно покласти ступінь централізації управління ризиками на конкретному олійно-жировому підприємстві. Безпосереднє виконання функцій з ризик-менеджменту, на нашу думку, можливо на рівні: спеціального підрозділу з управління ризиками, наприклад, Групи управління ризиками з певними функціональними обов’язками та необхідним ресурсним забезпеченням або окремих спеціалістів підрозділів. Це надало змогу виділити два типи систем управління господарськими ризиками. Доцільність формування на підприємстві одного з типів системи залежить від відповідності його певним критеріям, а саме: ризикованості бізнесу; різноманітності ризиків; сфері походження; масштабам діяльності за обсягом реалізації продукції, чисельністю персоналу, середньорічною виробничою потужністю з переробки насіння соняшнику; широті номенклатури й асортименту олійно-жирової продукції; ступеню охоплення ринку; залежності від давальницької сировини; національної належності капіталу.

У рамках централізованої КСУР функцію ризику доцільно виконувати групі управління ризиками (ГУР), за децентралізованої КСУР її слід включити в обов’язки окремих спеціалістів відділів. За наведеною класифікацією виокремлено підприємства, на яких доцільно впровадити централізовану КСУР: ЗАТ “Пологівський ОЕЗ”, ЗАТ “Запорізький ОЖК”, ЗАТ “Дніпропетровський ОЕЗ”, ЗАТ “Вовчанський ОЕЗ”, ВАТ “Одеський ОЖК”, ВАТ “Вінницький ОЖК” та ВАТ “Кіровоградолія”. Підприємства, на яких запропоновано впровадити децентралізовану КСУР, є наступні: ВАТ “Чернівецький ОЖК”, ВАТ “Приколотнянський ОЕЗ”, ВАТ “Мелітопольський ОЕЗ” і ВАТ “Ніжинський ЖК”. Взаємозв’язок КСУР із зовнішнім і внутрішнім середовищем забезпечується наявністю інформаційних каналів.

При управлінні ризиками доцільно акцентувати увагу на найбільш вагомих факторах їх появи на етапах: вивчення ринку олійно-жирової продукції; планування виробництва продукції; постачання матеріально-технічних і сировинних ресурсів; виробничої діяльності та контролю якості; збуту продукції. До ключових моментів, що визначають особливості формування КСУР, необхідно також віднести технологію процесу управління господарськими ризиками на олійно-жирових підприємствах. Останню, на нашу думку, можна представити у вигляді чотирьох етапів (якісний та кількісний аналіз ризиків; визначення ризик-позиції підприємства на основі результатів оцінки ризиків; розробка та впровадження основної програми дій щодо коригування ступеня ризику; моніторинг і контроль процесу управління ризиками) і відповідних їм ключових процесів.

Формування КСУР покликано забезпечити високу ефективність прийняття управлінських рішень для досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємств олійно-жирової галузі. Це зумовлює необхідність оптимізації моделі управління господарськими ризиками на олійно-жирових підприємствах. Однією з умов дієвості запропонованої КСУР є застосування детально розроблених, обґрунтованих і найбільш прийнятних підходів до оцінки ризиків та впливу на їх ступінь. Система повинна також передбачати наявність критеріїв і показників, що дають можливість оцінити ефективність її функціонування на підприємстві. У загальному вигляді алгоритм управління ризиками на олійно-жирових підприємствах у рамках функціонування КСУР наведено на рис.2.

Рис.2. Алгоритм управління ризиками на олійно-жирових підприємствах у рамках функціонування КСУР

На основі визначення коефіцієнта збитків у рамках запропонованого методичного підходу було здійснено оцінку ризиків, що супроводжують процес виробництва та реалізації соняшникової олії на ВАТ “Ніжинський жировий комбінат”. Згідно розрахунків, діяльність підприємства знаходиться в зоні допустимого ризику, проте існує високий ризик зниження обсягів виробництва соняшникової олії через періодичні зупинки та неповну реалізацію продукції. Розрахувавши ефект від здійснення антиризикових заходів, було визначено, що за умови їх впровадження прибуток зросте на 18,8%, а рентабельність продукції збільшиться на 17,0%. (табл.2).

За рахунок оптимізації структури випуску маргаринової продукції з урахуванням ризику втрати прибутку на 1 т кожного виду забезпечується збільшення прибутку у розрахунку на асортиментну групу в цілому на 8,04 %.

Таблиця 2

Ефективність від впровадження антиризикових заходів на ВАТ “Ніжинський жировий комбінат”

№ п/п | Показники | Сума, тис. грн.

1 | Виручка (дохід) від реалізації соняшникової олії, тис. грн. | 8 220,6

2 | Витрати на виробництво та реалізацію продукції, тис. грн. | 6 602,9

3 | Прибуток від реалізації продукції, тис. грн. | 1 617,7

4 | Рентабельність продукції, % | 24,5

5 | Середні можливі збитки від реалізації господарських ризиків, тис. грн. | 506,7

6 | Можлива рентабельність продукції за умови відсутності збитків, % | 32,2

7 | Прогнозовані витрати ресурсів на здійснення заходів з регулювання ступеня ризиків, тис. грн. | 101,3

8 | Економічний ефект від здійснення заходів з регулювання ризику, тис. грн. | 405,4

9 | Виручка від реалізації продукції за умови здійснення заходів з регулювання ризику, тис. грн. | 8 626,0

10 | Витрати на виробництво та реалізацію продукції (за умов здійснення заходів з регулювання),

тис. грн. | 6 704,2

11 | Прибуток за умови здійснення заходів з регулювання ризику, тис. грн. | 1 921,7

12 | Рентабельність продукції за умови використання заходів з регулювання ризику, % | 28,7

За результатами апробації моделі виявлення ключових точок управління ризиками на ВАТ “Ніжинський жировий комбінат”, було запропоновано такі основні заходи зменшення їх ступеня: підвищення обсягів переробки соняшнику за рахунок встановлення додаткового обладнання; зниження собівартості продукції за рахунок вирішення проблеми розподілу накладних витрат; автоматизація процесу розвантаження насіння; ритмічність забезпечення сировиною та матеріалами; покращення зберігання сировини і матеріалів; скорочення простроченої дебіторської заборгованості тощо. Визначення усередненої експертної оцінки, виходячи зі ступеня негативного впливу ризиків і витрати ресурси на їх регулювання довело доцільність та ефективність застосування комплексу антиризикових заходів.

Іншими важливими напрямами оптимізації моделі управління господарськими ризиками на підприємствах олійно-жирового галузі слід вважати: обґрунтування пріоритетності управління окремими видами ризиків; визначення джерел і напрямів фінансування антиризикових заходів; розробка системи ранньої діагностики зовнішніх ризиків з урахуванням рівня централізації КСУР, що має на меті передбачення появи негативного екзогенного впливу на діяльність підприємства.

Обґрунтовано висновок, що пріоритетність управління групами ризиків доцільно визначати за імовірністю появи ризикової ситуації в процесі здійснення підприємством господарської діяльності; ступенем негативного впливу ризику на його діяльність. Апробація методичного підходу до обґрунтування пріоритетності управління ризиками на ВАТ “Київський маргариновий завод” дозволила прийти до такого висновку - найбільшу увагу ГУР повинна зосередити на ризиках у сфері управління підприємством, техніко-технологічних, маркетингових і виробничих ризиків, щодо регулювання яких у роботі запропоновано комплекс заходів.

При побудові та функціонуванні комплексної системи ризик-менеджменту необхідним є дотримання певних вимог і принципів управління ризиками, слідування ключовим факторам успішності. Нами окреслено основні проблемні питання, що можуть виникнути в процесі впровадження та функціонування КСУР на олійно-жирових підприємствах і шляхи їх вирішення. Важливою передумовою впровадження та подальшого ефективного функціонування системи управління ризиками є наявність комплексу забезпечуючих елементів ризик-менеджменту (ресурсного, науково-методичного, документарного, організаційного, інформаційного, нормативно-правового та забезпечення контролю). У цілому, вирішення питання побудови КСУР є одним із факторів прийняття керівництвом ефективних управлінських рішень, які забезпечують прибутковість олійно-жирових підприємств та гідне місце на конкурентному ринку.

висновки

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і здійснено нове методично-прикладне вирішення наукового завдання щодо створення ефективної системи управління господарськими ризиками, зокрема на олійно-жирових підприємствах України. Основні науково-практичні результати дослідження дозволили зробити наступні висновки:

1. Виявлено неоднозначність тлумачення вітчизняними та зарубіжними вченими поняття “ризик”, що зумовило необхідність формування власного розуміння сутності “господарського ризику” та його місця у системі економічних категорій. Узагальнений понятійно-категоріальний апарат теорії ризику виступив теоретико-методичним підґрунтям для визначення концептуальних основ управління господарськими ризиками на підприємствах.

2. Відповідно до сучасної концепції ризик-менеджмент розглянуто як процес управління і як складну, динамічну та відкриту систему, що глибше розкриває сутність управління ризиками. У рамках процесу ризик-менеджменту важливими моментами є визначення оптимальних методик оцінки господарських ризиків та вибір напрямів і методів впливу на їх ступінь.

3. Встановлено, що олійно-жирова галузь України характеризується перспективністю, динамічністю, постійними змінами умов внутрішнього та зовнішнього середовища, що ускладнює можливість прогнозування розвитку подій на ринку рослинної олії та жирів, породжує невизначеність фінансово-економічних результатів та зумовлює наявність господарських ризиків на підприємствах і необхідність управління ними.

4. Аналіз ефективності управління ризиками виявив наявність на олійно-жирових підприємствах лише окремих фрагментів ризик-менеджменту. За таких обставин проблема формування ефективної системи управління ризиками на переважній більшості підприємств набуває особливого значення та гостроти. Дослідження сучасних концептуальних підходів до вирішення даних проблемних аспектів дали можливість окреслити основні аспекти формування комплексної системи управління ризиками (КСУР). Запропонована наступна послідовність розробки КСУР: визначення особливостей формування системи; оптимізація моделі управління ризиків олійно-жирових підприємств; обґрунтування передумов впровадження комплексної системи управління господарськими ризиками та оцінка ефективності її функціонування.

5. Доцільно виділити два типи систем управління ризиками (централізована та децентралізована), які можливі на олійно-жирових підприємствах, залежно від встановлених критеріїв. Виходячи з даної градації, ризик-менеджмент можливо здійснювати на рівні спеціалізованого підрозділу – Групи управління ризиками, чи на рівні окремих спеціалістів відділів підприємства.

6. Використання у господарській практиці підприємств алгоритму управління ризиками на олійно-жирових підприємствах у рамках КСУР дає змогу скоригувати стратегію розвитку з урахуванням ступеня ризику, підвищити результативність їх функціонування. КСУР повинна також передбачати наявність критеріїв і показників, що дають можливість оцінити ефективність її функціонування на підприємстві.

7. Розроблена технологія управління господарськими ризиками сприятиме забезпеченню налагодженого ризик-менеджменту. Запропонована модель визначення пріоритетності управління внутрішніми ризиками дозволяє встановити першочерговість спрямування ресурсів підприємства на заходи з профілактики ризику. Проведення діагностики екзогенних ризиків має на меті передбачення появи негативного впливу зовнішнього середовища на діяльність підприємства.

8. КСУР повинна стати важливою складовою загальної системи управління підприємством, яка здатна підвищити результативність господарської діяльності в умовах невизначеності його внутрішнього та зовнішнього середовища. Успішність впровадження КСУР та її подальшого функціонування залежатиме від наявності