КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Джамаль Ахмад Саїд Абу Саба
УДК 339.9 (61)
РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА
АРАБСЬКИХ КРАЇН З ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ
Спеціальність 08.05.01 – Світове господарство і міжнародні економічні відносини
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ - 2004
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі міжнародної економіки Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України, м. Київ
Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор
Вакуленко Микола Іванович,
Київський національний економічний університет,
професор кафедри політичної економії
факультетів управління та маркетингу
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Румянцев Анатолій Павлович,
Київський економічний інститут менеджменту,
завідувач кафедри менеджменту зовнішньоекономічної
діяльності
кандидат економічних наук
Руденко Юрій Миколайович,
Київський національний економічний університет,
доцент кафедри міжнародних фінансів
Провідна установа: Інститут світової економіки і міжнародних відносин
НАН України, відділ проблем зовнішньоекономічної
діяльності, м. Київ
Захист відбудеться “11 січня 2005 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 317
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 201
Автореферат розіслано “6 грудня 2004 року
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
доктор економічних наук, професор А.Е.Фукс
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі міжнародні економічні відносини відрізняються значним посиленням взаємозалежності окремих країн і регіонів у цілому. Світовий процес глобалізації вже давно вийшов за рамки міжнародної торгівлі і міжнародного руху капіталу. В міру розвитку інтеграційних процесів проблема міжрегіонального співробітництва стає дедалі актуальнішою.
Сьогодні економічна наука вже має значні досягнення в дослідженні сфери міжнародного економічного співробітництва в цілому та окремих його аспектів. Однак це не зменшує актуальності дослідження особливостей сучасного міжнародного економічного співробітництва між країнами Європейського Союзу та арабським світом, оскільки в науковій літературі більше уваги приділяється аналізу проблем розвитку окремих регіонів або світового господарства в цілому та недостатньо уваги приділяється вивченню економічних аспектів трансрегіонального співробітництва. Крім того, зараз немає нестачі в дискусіях та обговореннях проблем розвитку країн арабського регіону, проте вони носять факультативний характер та стосуються переважно окремих складових міжнародних економічних відносин арабських держав. Так, в Україні проблеми міжнародного економічного співробітництва у світовому господарстві досліджують Бабець Є.К., Бураківський І.В., Биков Г.Н., Вергун А.В., Гайдуків В.Г., Губський Л.Г., Долгополов М.М., Жуков С.О., Загребельний М.П., Кириченко О.А., Климко Г.Н., Ковальчук Н.С., Козак Ю.Г., Козловський В.О., Коломойцев В.Б., Кремінь В.Г., Лазебник Л.Л., Лук'яненко Д.Г., Лукашов И.И., Луцишин З.О., Макогон Ю.В., Мочерний С.В., Мурадов А.Д., Новицький В.Е., Пахомов Ю.Н., Пузанов І.І., Поручник А.М., Рогач О.І., Рокоча В.В., Рум’янцев А.П., Филипенко А.С., Шнирков О.И. Серед російських економістів значний внесок у вивчення міжнародного економічного співробітництва внесли Кирєєв А.П., Овчинников П.А., Семенов К.А.
Зовнішньоекономічні зв'язки завжди мали і продовжують відігравати особливу роль у господарському житті арабського регіону. Для цих країн провідне значення мають зовнішні фактори розвитку, серед яких зовнішньоекономічним зв'язкам належить одне з головних місць, оскільки вони служать джерелом не тільки одержання валютних коштів, але і значною мірою впливають на формування внутрішніх умов розвитку національного виробництва.
Підкреслити ці обставини відповідно до проблем та перспектив співробітництва арабських країн з Європейським Союзом важливо не лише для обґрунтування необхідності розвитку міжрегіонального співробітництва, а й для розробки рекомендацій щодо реальної максимізації можливих наслідків такої взаємодії. Найбільших успіхів у господарському розвитку домагалися, як правило, ті країни, яким вдавалося інтенсифікувати та диверсифікувати свої зовнішньоекономічні зв'язки. Арабські країни мають потребу в міжнародному співробітництві не менше, ніж розвинуті країни, оскільки без його прискореного зростання, диверсифікації форм і методів, поглиблення змісту та розширення географічної структури неможливо подолати господарську відсталість і трансформувати відповідно до вимог сьогодення весь економічний механізм. Однак експортна продукція арабських країн, крім нафти, газу і їхніх похідних, відрізняється слабкою конкурентоспроможністю на зовнішніх ринках, обумовлену низькою якістю, невідповідністю міжнародним стандартам та нормам. Також сучасні геополітичні та глобально-економічні фактори актуалізують потребу арабських країн в розвитку тих галузей промисловості, продукція яких була б винятково експортоорієнтована та висококонкурентна. Разом з тим, створенню спеціалізованої експортної промисловості перешкоджають такі фактори, як відсутність організаційного і технічного досвіду, необхідних технологій і нестача місцевих кваліфікованих кадрів, брак фінансових засобів (крім великих країн-нафтоекспортерів), необхідність імпортувати переважно машини й устаткування.
Актуальність описаних проблем обумовила вибір теми дисертаційної роботи, а коло питань, які потрібно розглянути, обумовили мету і завдання наукового дослідження.
Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри міжнародної економіки Київського національного економічного університету за темою “Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку” (державний реєстраційний номер 0101 U002948). У межах даної теми особисто автором розроблені напрямки оптимізації міжнародної взаємодії з урахуванням того, що національна конкурентоспроможність окремих держав-членів інтеграційних угрупувань визначається унікальною комбінацією факторів та власними підходами до формування стратегії і тактики міжнародної економічної діяльності з одного боку, а з іншого – зазнає впливу глобалізаційних процесів.
Мета і задачі дослідження. Метою є комплексний аналіз процесу економічного співробітництва між регіоном арабських країн та Європейським Союзом для виявлення основних тенденцій, наявних проблем даного процесу і шляхів їх вирішення.
Для досягнення зазначеної мети у дисертації поставлено та вирішено такі завдання:
·
проаналізувати теоретичні основи сутності процесу міжнародного економічного співробітництва через передумови формування міжнародної економіки в цілому і еволюцію форм економічного співробітництва між країнами зокрема;
·
прослідкувати і провести аналіз ролі і місця в світовій економіці регіонів що розглядаються: арабських країн і Європейського Союзу;
·
визначити сучасний стан економічного співробітництва між арабськими країнами і Європейським Союзом через призму форм міжнародних відносин, які мають місце на сучасному етапі у взаємовідносинах арабських країн і країн Європейського Союзу;
·
визначити і провести аналіз змін форм економічного співробітництва між арабськими країнами і країнами Європейського Союзу і векторну спрямованість інтересів, які переслідуються учасниками цього процесу;
·
проаналізувати проблеми і перспективи економічного співробітництва між арабськими країнами і Європейським Союзом.
Об’єкт дослідження – процес посилення економічного співробітництва між інтеграційними об’єднаннями та периферійними зонами.
Предмет дослідження – закономірності та особливості процесу диверсифікації форм економічного співробітництва арабських країн з ЄС.
Методи дослідження – положення економічної теорії, які розкриті в наукових роботах провідних вітчизняних та іноземних економістів з проблем становлення і розвитку міжнародних економічних відносин, фундаментальні дослідження в галузі міжнародних економічних відносин та їх критичне осмислення в проекції на сучасний стан відносин економіки ЄС та арабських країн в умовах глобалізації.
Методологічною основою дисертації є діалектичний метод пізнання економічних процесів та їхніх елементів в об'єднанні з системою конкретних методів. В дослідженні використані методи теоретичного узагальнення, аналізу і синтезу, системний, структурно-функціональні методи, метод абстракції і логічного узагальнення, метод об'єднання історичного і логічного, метод порівняльного і статистичного аналізу.
Інформаційну базу дослідження складають законодавчі і нормативно-правові акти, які регламентують міжнародну економічну діяльність в арабських країнах, матеріали Європейського комітету статистики, дані Комісії Євросоюзу з питань міжнародних відносин, матеріали наукових конференцій, монографії, збірники наукових праць, спеціальна періодична література, публікації з Інтернет.
Наукова новизна отриманих результатів. До основних наукових результатів, які становлять особистий здобуток дисертанта і виносяться на захист, належать такі:
вперше:
·
всебічно досліджено співробітництво між групою арабських країн і Європейським союзом на міжрегіональному рівні. Проведено ретроспективний аналіз еволюції співробітництва арабських країн з іншими країнами світу в контексті загального глобалізаційного процесу. Всебічно обґрунтовано висновок про необхідність і перспективність розвитку економічних відносин арабських країн з Європейським Союзом та визначено стратегічну мету їх інтеграційної взаємодії;
·
проаналізовано особливості інтеграційних процесів в арабських країнах, встановлено характерні риси та принципи організації співробітництва між країнами регіону, серед яких виокремлено, по-перше, прагнення до об’єднання зусиль задля створення сприятливих умов для індустріалізації національних економік; по-друге, подолання технічної та технологічної відсталості арабського регіону в цілому та його структурних терироріальних і галузевих ланок; по-третє, послаблення економічної залежності арабських країн від промислово розвинених держав світових економічних центрів.
одержало подальший розвиток:
·
визначення сутнісних рис й основних особливостей розвитку міжрегіональних, міжінтеграційних процесів, до них віднесені:
-
різнорівневі передумови становлення та розвитку регіональної інтеграції й міжінтеграційних процесів;
-
об‘єктивна обумовленість інтенсифікації економічної взаємодії регіональних інтеграційних угрупувань, що є наслідком стрімкого впровадження досягнень НТР у виробництво, інтернаціоналізації господарського життя, транснаціоналізації та глобалізації міжнародної економіки;
-
неспівпадіння мети, завдань, інтересів регіональних об‘єднань як суб‘єктів міжінтеграційних відносин;
-
відмінність механізмів реалізації інтеграційних процесів на регіональному рівні;
-
наявність відцентрових тенденцій, певної протидії окремих регіональних інтеграційних об‘єднань розширенню глобалізаційних процесів у світовому господарстві.
удосконалено:
·
комплексну оцінку процесу розвитку економічного співробітництва арабських держав, зокрема: а) визначено 5 провідних регіональних арабських організацій; б) обґрунтовано основні фактори, що перешкоджають поглибленню інтеграції й проведенню успішних ринкових реформ в арабських країнах; в) проаналізовано співвідношення спрямованості і динаміки економічного розвитку арабських держав і країн Європейського союзу;
·
напрями інтенсифікації міжнародного співробітництва між арабськими країнами та Європейським Союзом, по-перше, в сфері трансферу технологій та обміну науково-технічними розробками. По-друге, в межах надання технічної допомоги та фінансування проектів модернізації виробництва країн арабського регіону як необхідної передумови збалансованого поступального розвитку останніх в умовах глобалізації. По-третє, в напрямку вирішення стратегічних завдань по здійсненню прогресивної структуризації зовнішньоторговельних відносин. По-четверте, в процесі формування умов для виваженого використання можливостей та переваг міжінтеграційної інвестиційної діяльності. По-п‘яте, шляхом оперативного сприйняття світового досвіду розвитку і поглиблення міжрегіональних і міжінтеграційних зв‘язків, орієнтації на пріоритетні форми, методи, інструменти, важелі оптимізації міжнародних економічних відносин.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані при розробці та імплементації зовнішньоекономічної політики в арабських країнах.
Окремі пропозиції можуть знайти своє застосування при вивченні дисциплін: “Міжнародна економіка”, “Міжнародна економічна діяльність України”, “Міжнародні стратегії економічного розвитку” та інших.
Основні теоретичні положення та окремі практичні пропозиції дисертаційної роботи використані Посольством Палестини при розробці основних напрямків зовнішньої політики в області розширення співробітництва арабських країн з Європейським Союзом (довідка № UN/068/04 від 08.10.2004 р.).
Результати дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Київського національного економічного університету при викладанні курсів “Міжнародна економіка”, “Міжнародні стратегії економічного розвитку” та “Міжнародна економічна діяльність” (довідка № 09 46/01 від 06.10.2004 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, у якій запропоновано авторський підхід до розв‘язання проблеми розширення масштабів економічного співробітництва арабських країн з Європейським Союзом. Усі наукові результати, викладені у дисертації, автором отримані особисто.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації та її результати пройшли апробацію на 8 міжнародних, всеукраїнських та міжвузівських наукових, науково-практичних та науково-теоретичних конференціях, зокрема: “Сучасні проблеми управління” (Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут”, м. Київ, 27-28 листопада 2003 р.), “Проблемы развития финансовой системы Украины и Крыма” (Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського, м. Симферопіль, 26-30 березня, 2003 р.), “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (Волинський державний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк, 30-31 травня 2003 р.), “Экономика и маркетинг в ХХI веке” (Донецький національний технічний університет, м. Донецьк, 17-19 травня 2003 р.), “Розвиток фінансово-кредитної системи України в умовах ринкових трансформацій” (Тернопільська академія народного господарства, Вінницький інститут економіки, м. Вінниця, 26-27 лютого 2003 р.), “Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість” (Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, м. Київ, 15-16 квітня 2004 р.), “Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ ст.” (Тернопільська академія народного господарства, м. Тернопіль, 26-27 лютого 2004 р.), “Лібермановські читання” (Харківський інститут управління, м. Харків, 10 жовтня 2003 р.).
Публікації. Основні положення та найважливіші результати дисертаційного дослідження опубліковані автором у 14 наукових працях: 6 статей у фахових наукових виданнях, що визначаються положенням ВАК України, 8 статей у матеріалах конференцій. Загальний обсяг публікацій становить 2,26 д.а.
Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний зміст роботи викладений на 181 сторінці дркованого тексту. Робота містить 19 таблиць на 23 сторінках, 2 рисунки на 2 сторінках та 13 додатків на 16 сторінках. Список використаних джерел налічує 270 найменувань.
основний зміст РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, наукову новизну та практичну значущість одержаних результатів, наведено відомості щодо їх апробації.
Розділ 1. Сутність та об'єктивні передумови розвитку інтеграційних і міжінтеграційних процесів в умовах сучасної глобалізаці. Розглянуто теоретичні й методологічні основи інтеграційних процесів, об'єктивні передумови розвитку інтеграції й регіонізації, проведено аналіз форм економічного співробітництва між країнами й розкрито основні тенденції, які простежуються в інтеграційних процесах на даному етапі.
На основі теоретичного аналізу сутності сучасних інтеграційних процесів автором обгрунтовується положення про неможливість для жодної країни використати переваги науково-технічної революції самостійно та ізольовано від світового співтовариства. Це можливо лише в умовах об'єднання зусиль всіх країн світової спільноти. Автор розділяє погляд багатьох вітчизняних і закордонних авторів на міжнародний поділ праці, характеризуючи його як об'єктивну основу міжнародного обміну товарами, послугами й знаннями, розвитку виробничого, науково-технічного, торгівельного й іншого співробітництва між всіма країнами світу незалежно від рівня їхнього економічного розвитку й характеру суспільного ладу.
Зважаючи на те, що через механізм зовнішньої торгівлі здійснюється взаємодія національних економік у рамках інтернаціоналізації економічних і виробничих відносин, автором доведена необхідність віднесення до ряду найважливіших передумов процесу зближення й поступового об'єднання національних економічних систем, тобто економічного співробітництва країн та інтеграції.
Складний процес міжнародного економічного співробітництва охоплює всі основні форми міжнародних економічних відносин. Сукупність цих форм, їхній взаємозв'язок на глобальному рівні, утворюючи базис міжнародного економічного співробітництва, стає все більш ускладненою і розгалуженою на сучасному етапі.
Автором грунтовно проаналізовані причини поширення інтеграційних процесів, що розвиваються між різними групами країн. Якщо між розвиненими країнами інтеграція породжується високим рівнем розвитку продуктивних сил, що переросли національні рамки, і прагненням їхніх компаній розширити сферу свого панування, то в країн, що розвиваються, скоріше, слабким рівнем розвитку економіки, прагненням цих країн, шляхом об'єднання створити кращі умови для індустріалізації й становлення національної економіки. У ряді випадків країни, що розвиваються, поєднуються й для того, щоб послабити свою економічну залежність від промислово розвинених держав.
Поєднання всіх цих причин зумовлює розгортання міжрегіональних процесів інтеграції, співробітництва між інтеграційними об‘єднаннями та периферійними зонами.
В дисертаційній роботі досліджено взаємозв‘язок процесів регіональної інтеграції та глобалізації. На основі опрацювання наукової літератури аргументується думка, що регіональна інтеграція виступає в якості засобу захисту економік країн, що інтегруються, від негативних для них наслідків глобалізації.
З однієї сторони інтеграція в розвинутій формі сприяє розвитку сучасного виробництва, поліпшує умови для впровадження на ринок нової продукції, розвитку спільної інфраструктури й т.д. Разом з тим будь-яке інтеграційне угруповання веде до того або іншого ступеню відокремлення економік країн, що інтегруються, у рамках світового господарства. У цьому змісті регіональна економічна інтеграція стримує глобалізацію економіки, яку треба розуміти як створення однакових умов для господарської діяльності компаній будь-якої країни в економіці інших країн. У такій глобалізації зацікавлені великі компанії найбільш потужних держав. При високому ступені відкритості економіки національний капітал менш потужних або менш розвинених країн не може протистояти їхній експансії.
Розділ 2. Формування економічного співробітництва між арабськими країнами і ЄС. На підставі статистичних даних і законодавчих актів проаналізовано стратегію ЄС відносно арабських країн, охарактеризовано регіон арабських країн в цілому й дана характеристика кожній формі економічного співробітництва між Європейським Союзом й арабськими країнами на сучасному етапі розвитку.
Незважаючи на існування великої кількості регіональних організацій, все-таки основна частка коопераційної активності в арабському світі здійснюється на основі двосторонніх або багатосторонніх коопераційних угод. У сфері економічних відносин між арабськими країнами, на наш погляд, слід зазначити дуже низький рівень внутрішньорегіональної торгівлі. Це основна перешкода, що гальмує поглиблення регіональної інтеграції. З позицій глобальних торговельних зв'язків, Близький Схід, незважаючи на нафтовий фактор, є досить незначним і недостатньо ефективним регіоном, на який припадає лише 4% від загальних обсягів світової торгівлі. Основні товарні потоки країн Близького Сходу орієнтовані на Європейський Союз.
Завзятість державних економічних структур і протекціонізм часто розглядаються як фактор, що ускладнює регіональну кооперацію. Економічна діяльність у регіоні протягом останніх десятиліть в цілому була досить слабкою та в період розвитку нафтового буму досягла свого піку до кінця 80-х років. В 90-і роки прогрес в економіці був відсутній. Як наслідок кризи, що виникла, відбулось посилення процесу економічної лібералізації. Поступово арабські країни відмовилися від економічного націоналізму й стратегії імпортозаміщення на користь лібералізації й приватизації. Незважаючи на програми структурної модернізації, розроблені МВФ, економіки арабських країн усе ще залишаються значною мірою захищеними політикою протекціонізму.
Країни ЄС прагнуть зробити свій посильний внесок у загальну політику допомоги країнам, що розвиваються. Всі 25 країн ЄС входять до складу Комітету зі сприяння розвитку при ОЭСР. Незважаючи на те, що в останні роки частка ВНП, що направляється на підтримку країн третього світу, стійко зменшується в більшості розвинених країн, багато держав ЄС є винятком із цього правила: у Швеції частка відповідних витрат за період з 1950 по 1993 р. виросла з 0,04 до 1,01% ВНП, у Німеччині - з 0,11 до 0,38%, у Нідерландах - з 0,27 до 0,84%; у США, навпаки, вона зменшилась з 0,56% на початку 60-х років до 0,08% в 1997 р. Витрати на програми допомоги країнам, що розвиваються, фінансовані із загальноєвропейського бюджету, у першій половині 90-х років виросли майже в 15 разів, у результаті чого Європейська комісія стала п'ятим за розміром допомоги донором у світі, а сумарні зусилля ЄС забезпечують близько 66% всієї допомоги, що надається сьогодні країнам Третього світу.
Після 20 років зростаючої інтенсивної двосторонньої торгівлі й розвитку кооперації між Європейським Союзом і 12 його середземноморських партнерів, більшу частину яких становлять арабські країни, підписання Барселонської декларації в 1995 р. відзначило початок нової “партнерської” фази відносин, включаючи двосторонню й багатосторонню або регіональну кооперацію (Євро-Середземноморське співробітництво). Дванадцять Середземноморських партнерів, що розташовані в Південному й Східному Середземномор'ї, це - Марокко, Алжир, Туніс; Єгипет, Ізраїль, Йорданія, Палестинський уряд, Ліван, Сирія; Туреччина, Кіпр і Мальта; Лівія поки має статус оглядача на певних зустрічах. Барселонська декларація проголошує наступні наміри 37 учасників: передбачено створення регіону миру й стабільності, регіону рівномірного процвітання шляхом прогресивного створення зони вільної торгівлі між ЄС і його партнерами, розвиток людських ресурсів.
Центральним моментом нової політики відносин, які ЄС вирішив запропонувати всім своїм сусідам, виступає діалог про питання політичного й економічного керівництва. Для досягнення цієї мети Європейський Союз щонайменше готовий запропонувати Арабським країнам можливість тісного залучення до спільної діяльності й поступово здійснювати певні кроки в напрямку створення спільного ринку за рахунок сводбоди пересування товарів, послуг, капіталів і людей. Ця політика, природно, має враховувати відмінності, потреби й рівень розвитку кожної країни-сусіда ЄС.
Автором виділено форми економічного співробітництва між арабськими країнами і Європейським Союзом, серед найбільш вагомих й пріоритетних: торговельні відносини між арабськими країнами і ЄС й економічне співробітництво в рамках МЕДУ (Mediterranean Agreements – Середземноморські угоди), програми, що є основним фінансовим інструментом Європейського Союзу по створенню Євросередземноморського співтовариства, а саме – фінансова й технічна кооперація.
Автором з‘ясовано, що географія торгівлі відбиває історично сформовані зв'язки: Єгипет, Ізраїль, Алжир, Марокко й Туніс орієнтовані на ЄС; країни Перської затоки активно співпрацюють зі США й Азіатським регіоном. ЄС залишається головним торговельним партнером Єгипту й на даний момент охоплює 31% експорту й 30% імпорту Єгипту; 80% експорту Тунісу йде в ЄС, у той час як ЄС забезпечує 71% туніського імпорту. За останні роки імпорт ЄС із Марокко майже подвоївся в період 1993-2002 (зрісши з €3394 млн. до €6265млн.), експорт ЄС у Марокко виріс із 4237 мільйонів євро в 1993 до 7624 мільйонів євро в 2002 р. Європейський Союз охоплює 62,7% експорту Алжиру й забезпечує 58% його імпорту. Кілька країн членів ЄС розширили свої торговельні відносини з Лівією.
Розділ “Про економічне й фінансове партнерство” Барселонського Процесу визначає (крім створення зони вільної торгівлі) своїми цілями також: підтримку економічного переходу до зони вільної торгівлі й пожвавлення інвестицій. Підприємства малого й середнього бізнесу в країнах-партнерах Середземномор'я часто стикаються із труднощами в мобілізації власних фондів. Причиною цього є слабко розвинутий фінансовий сектор, що не зовсім відповідає потребам підприємств малого й середнього бізнесу.
Програма залучення венчурного капіталу в рамках програми МЕДУ надає підприємствам підтримку власних фондів прямо або через фінансових посередників. Іншою метою програми венчурного капіталу є здійснення внеску в диверсифікованість фінансових інструментів у країнах-партнерах. У рамках цієї програми Європейська Комісія виділила 28 мільйонів венчурного капіталу наступним Середземноморським партнерам: Алжир, Єгипет, Йорданія, Ліван, Марокко, Сирія, Туніс і Сектор Газа. Транш в 28 млн. євро є третім внеском із загальної суми в 100 млн. євро, виділеної в рівних частинах в 2001 й 2003 роках. Метою програми МЕДУ є відновлення фінансового сектору цих країн і територій, підвищення конкурентоспроможності національних підприємств, а особливий наголос робиться на приватизації. В рамках програми також передбачається підтримка фінансових посередників, що діють у регіоні. За допомогою програми венчурного капіталу Комісія очікує збільшення економічних і технологічних можливостей країн Середземномор'я з метою взаємного відкриття їхніх економік назустріч один одному (“кооперація південь-південь”), а також назустріч Європейському Союзу.
Автор відзначає, що така політика Євросоюзу є в деякій мірі небезпечною для арабських держав, оскільки вона збільшує й без того високу зовнішню заборгованість арабських держав.
В роботі доведено, що на сьогоднішній день міжнародна міграція, не зважаючи на значущість внутрішньої міграції, відбувається в напрямку ЄС, про що свідчать як зростаючі кількісні показники, так і збільшення різноманітних проблем, з цим пов‘язаних. До того ж, очевидним є те, що ситуація загостриться в найближчому майбутньому. Серед причин, які привели до таких висновків, варто назвати більш жорсткі заходи по відношенню до небажаних іммігрантів у Європейському Союзі.
Розроблена Європейською Комісією угода, що встановлює правила й умови репатріації нелегальних іммігрантів, є центральним пунктом у цілому комплексі заходів щодо мінімізації потоків небажаних мігрантів у Європу. Вона ж, на нашу думку, повинна стати поштовхом для розробки Європейським Союзом єдиної твердої політики з питань нелегальної міграції. Динаміка та структура міграційних потоків з арабських країн актуалізує необхідність створення та реалізації чіткої програми врегулювання даної проблеми.
Таким чином, автор доводить, що за останні десятиліття арабські країни значно активізували свої позиції на світовій економічній арені. Зростаючі обсяги торгівлі в цілому по регіону є результатом зміцнення міждержавних торговельних зв'язків, які в свою чергу сприяють розвитку інших форм міжнародних економічних відносин між регіонами. Посилення ролі держави в арабських країнах і європейська векторна спрямованість державного регулювання економічних процесів, здійснення запланованих реформ в економіці характеризують сучасний стан економічного співробітництва арабських країн та Європейського Союзу. В економічному співробітництві з Європейським Союзом арабські держави бачать для себе шляхи вирішення багатьох проблем економіки, значну підтримку, що вже надається цим країнам Євросоюзом. Країни Європейського Союзу в свою чергу прагнуть забезпечити собі “спокійне” сусідство за допомогою фінансової й технічної підтримки соціально-економічних реформ в арабських країнах.
Розділ 3. Перспективи економічного співробітництва між арабськими країнами і Європейським Союзом у контексті глобалізації економіки. На основі глибокого аналізу простежена діалектика зміни форм співробітництва між арабськими країнами і ЄС у процесі глобалізації економіки й сформульовані пропозиції щодо пріоритетних напрямків економічного співробітництва між арабськими країнами і ЄС.
В роботі доведена необхідність здійснення арабськими країнами програми структурної перебудови й лібералізації торгівлі з метою зміцнення їх співробітництва з ЄС. Єдиний шлях до ліквідації ринкових порушень полягає у відкритті ринків для всіх іноземних постачальників. Ствердження ринкових принципів прискорить економічний ріст, що підвищить привабливість ринків арабських країн для експортерів та інвесторів з ЄС.
Вільний доступ на ринки ЄС традиційних продуктів арабських країн не сприяв економічному росту й диверсифікованості експорту арабських країн. Саме тому в роботі пропонується, по-перше, усунути антидемпінгові процедури відносно продукції з арабських країн, що стимулює розвиток у цих країнах промислового виробництва; по-друге, відновити у відносинах з арабськими країнами принцип взаємності, що означає, що країна, яка вводить протекціоністські заходи, втрачає вільний доступ на ринок ЄС. На думку автора, це дозволить обмежити повернення деяких арабських країн до протекціоністської політики й згодом створити між ЄС й арабськими країнами свого роду зону вільної торгівлі.
Зроблено висновок, що особливу увагу слід приділяти розвитку інституціонального співробітництва між ЄС й арабськими країнами, в тому числі в сфері права й валютних відносин. Необхідно ширше залучати арабські країни до співпраці в рамках деяких інституціональних механізмів ЄС, також співробітництво має здійснюватись шляхом залучення експертів ЄС для проведення експертизи законотворчної діяльності в арабських країнах тощо. У відносинах з асоційованими країнами-членами аргументується застосування диференційованого підходу.
Для країн арабського регіону характерний високий рівень тарифного захисту (виключення становлять Кувейт і Саудівська Аравія, де середні тарифні ставки не перевищують 10%), тому створення до 2010 р. єдиної вільної зони торгівлі з ЄС може стати новим етапом їхнього співробітництва.
В роботі доедено, що із всіх західних партнерів арабські країни особливо виділяють Європейський Союз, який робить спробу серйозної переорієнтації своєї зовнішньої політики й зовнішньоекономічних відносин в бік арабських країн, побоюючись втратити можливості, обумовлені економічним ростом арабських країн. Відносини арабських країн з ЄС повинні бути одним із головних пріоритетів.
Так, політика Європейського Союзу відносно арабських країн має бути спрямована на: сприяння й підтримку стабільності в регіоні, сприяння розвитку відсталих регіонів, сприяння розвитку демократії в арабських країнах. Арабським країнам у свою чергу потрібно: поглибити діалог в рамках регіональних угрупувань, зміцнити зв'язок між регіональними й субрегіональними інститутами безпеки, акцентувати увагу на відкритті ринків й лібералізації торгівлі; орієнтуватися на пріоритетні сектори в економічному співробітництві (банківська справа, енергетика, природозберігаючі технології, транспорт, телекомунікації тощо); посилити акцент на економічній складовій співробітництва, приділяючи особливу увагу новим арабським ринкам; залучати найкращих досвід ЄС і країн-членів у стратегії боротьби проти бідності, особливо до тих країн, де ця проблема стоїть особливо гостро: Судан, Коморські острови, Мавританія, Ємен.
В роботі підтверджено висновок, зроблений експертами Єврокомісії про те, що до цього часу ЄС не приділяв належної уваги арабським країнам. На основі цього доводиться необхідність термінового посилення економічної присутності ЄС в цій частині світу для підтримки вагомої робі та впливу союзу на світову економіку. Встановлення потужної й скоординованої присутності країн ЄС у різних регіонах Аравії дозволить єдиній Європі на початку XXI століття забезпечувати реалізацію своїх національних інтересів.
ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропонованонове вирішення наукової проблеми, що виявляється у дослідженні та розробці теоретичних, методичних та прикладних засад ефективного економічного співробітництва арабських країн з Європейським Союзом.
1. Світові тенденції розвитку міжнародного економічного співробітництва в цілому, а саме взаємозв'язок і поєднання та взаємообумовленість різних форм міжнародних економічних відносин, їх інтенсифікація свідчить про посилення взаємозалежності як окремих країн, так і регіонів в цілому.
2. Міжнародне економічне співробітництво країн стає все більш ускладненим і розгалуженим, знаходить свій розвиток на різних рівнях: в межах інтеграційних об‘єднань, між різними регіонами, між інтеграційними об‘єднаннями та периферійними зонами.
3. Причинами, які спонукають країни долучатися до міжнародного поділу праці, є протиріччя між зростанням суспільних потреб і недостатнім рівнем існуючих ресурсів для їх задоволення. Водночас, ці причини є різними для різних груп країн: розвинених країн, країн, що розвиваються, або між цими групами країн.
4. Результатом модернізації економічного життя країн Аравії стала конвергенція рівня економічного розвитку із Заходом за кількісними показниками при збереженні якісного розриву, що залишається нездоланним. Арабські країни недостатньо включені в світові торговельні зв‘язки, на цей регіон, незважаючи на нафтовий фактор, припадає лише 4 % загального обсягу світової торгівлі.
5. Європейський Союз на сучасному етапі розвитку перетворюється в наддержаву, яка за обсягами валового внутрішнього продукту, міжнародної торгівлі, міжнародним рухом капіталу починає перевершувати США, Японію; арабські країни хоч і розвиваються динамічно, однак за ростом ВНП, міжнародної торгівлі, інвестицій вони значно відстають від країн, які входять до Європейського Союзу.
6. Встановлено, що в арабських країнах існує безліч факторів, які перешкоджають успішному реформуванню економіки, на яке направляє свої зусилля Євросоюз. Основними серед них є: відсутність сильного й конкурентоспроможного приватного сектору, ринкової податкової системи, з боку Заходу не спостерігається послідовного прагнення до справжньої економічної й політичної лібералізації в країнах арабського світу. Тому ринкові реформи в арабських державах є непослідовними та просуваються занадто повільно.
7. Роль та позиції Європейського Союзу на міжнародній арені та у світовій економіці в XXІ столітті підтверджують тенденцію до збереження його ключової ролі у світі, що проявляється в позиціонуванні себе як послідовного прихильника, носія і проповідника гуманістичних цінностей, які викристалізувались в надрах західної цивілізації й відповідають потребам світу, що змінюється.
8. Барселонська декларація передбачає наміри країн-членів ЄС і їх Середземноморських партнерів по створенню регіону миру й стабільності, регіону економічного зростання шляхом запровадження режиму зони вільної торгівлі між ЄС і його партнерами, а також реалізації прогрма, спрямованих на розвиток людських ресурсів. Слід зазначити, що, в першу чергу, Євросоюз переслідує в цьому випадку єдину мету - забезпечення стабільних взаємовідносин.
9. Встановлено, що незважаючи на вагому фінансову допомогу й технічну підтримку, яку Європейський Союз надає арабським державам, він ще не приділяє належної уваги арабським країнам. Тому нагальною необхідністю є термінове посилення економічної присутності країн Євросоюзу у цій частині світу, для забезпечення як динамічного розвитку арабських країн, так і для їх інтеграції в світове господарство на засадах, що відповідають національним інтересам країн арабського світу.
список опублікованих праць за темою дисертації
Публікації в наукових фахових виданнях
1.
Джамаль Ахмад Саид Абу Саба. Роль міжнародної торгівлі в системі сучасних міжнародних економічних відносин // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих вчених та аспірантів. - Вип.9 / Відп. ред. С.І. Дем’яненко. - К.: КНЕУ, 2002. - с.15-21 (0,18 д.а.).
2.
Джамаль Ахмад Саид Абу Саба. Вплив зовнішньоекономічних зв’язків на господарський розвиток Арабських країн // Збірник праць вчених. Вип. 36 / Відп. ред. В.Є. Новицький. - Київ: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2002. - с.139-144 (0,24 д.а.).
3.
Джамаль Ахмад Саид Абу Саба. Саудівська Аравія: досягнення та суперечності реформ // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Науково-практичний збірник. Вип.2. м. Київ: Академія праці і соціальних відносин Федерації профспілок України, 2004. - с.196-199 (0,25 д.а.).
4.
Джамаль Ахмад Саид Абу Саба. Еволюція Європейського Союзу // Збірник наукових праць. Вип. 37 / Відп. ред. В.Є. Новицький. - Київ: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2003. - с.140-143 (0,14 д.а.).
5.
Джамаль Ахмад Саид Абу Саба. Майбутнє співробітництво між Арабськими країнами і Європейським Союзом // Збірник наукових праць. Вип. 38 / Відп. ред. В.Є. Новицький. - Київ: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2003. - с.123-128 (0,22 д.а.).
6.
Джамаль Ахмад Саид Абу Саба. Вплив міжнародної торгівлі на економічне зростання країн, що розвиваються // Збірник наукових праць. Вип. 39 / Відп. ред. В.Є. Новицький. - Київ: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2003. - с. 151-157 (0,24 д.а.).
Публікації в інших наукових виданнях
1.
Джамаль Ахмад Саид Абу Саба. Место Арабских стран в мировом сообществе // Вчені записки: Науковий журнал: Вип. 13. Том 1. - Харків: Харківський інститут управління, 2004. - с.79-82 (0,14 д.а.).
2.
Джамаль Ахмад Саид Абу Саба. Проблеми реформ Єгипту // Сучасні проблеми управління. Матеріали ІІ Міжнародної наук.-практ. конф., Частина 1, Київ, 27-28 листопада 2003 р. - К.: ІВЦ "Політехніка", 2003. - с.185-187 (0,06 д.а.).
3.
Джамаль Ахмад Саид Абу Саба. Проблеми сучасної Європейської системи банків // Проблемы развития финансовой системы Украины и Крыма. Материалы межвузовской науч.-практ. конф. аспирантов и студентов, Симферополь, 26-30 марта 2003 г. - С.: Изд МОО “Центр Стабилизации”, 2003. - с.24-26 (0,11 д.а.).
4.
Джамаль Ахмад Саид Абу Саба. Торговля в Европейском Союзе // Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання. Матеріали міжнародної наук.-практ. конф., Луцьк, 30-31 травня 2003 р., - Л.: 2003. - с.56-57 (0,09 д.а.).
5.
Джамаль Ахмад Саид Абу Саба. Плюсы и минусы расширения ЕС для Германии // Экономика и маркетинг в ХХІ веке. Материалы IV международной науч. конф. студентов и молодых учёных, Донецк, 17-19 мая 2003 г. - Д.: РВА ДонНТУ, 2003. - с.3-4 (0,06 д.а.).
6.
Джамаль Ахмад Саид Абу Саба. Сучасна кредитна система Франції // Розвиток фінансово-кредитної системи України в умовах ринкових трансформацій. Матеріали І Всеукраїнської наук.-практ. конф. вчених, викладачів та практичних працівників, Вінниця, 26-27 лютого 2003 р.- В.: "Універсум" - "Ландо Лтд" 2003. - с.109-111. (0,16 д.а.).
7.
Джамаль Ахмад Саид Абу Саба. Глобалізація й інтеграція в арабських країнах // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість. Матеріали VII Всеукр. наук.-практ. конф., Київ, 15-16 квітня 2004 р., Том 6. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004. - с.3-5 (0,08 д.а.).
8.
Джамаль Ахмад Саид Абу Саба. Глобалізація й інтеграція в країнах Магриба // Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ ст. Матеріали І Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених, Тернопіль, 26-27 лютого 2004 р. - Т.: Вид-во “Збруч”, 2004. - с.168-174. (0,29 д.а.).
АНОТАЦІЯ
Джамаль Ахмад Саїд Абу Саба. Розвиток економічного співробітництва арабських країн з Європейським Союзом. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 - світове господарство і міжнародні економічні відносини.- Київський національний економічний університет. Київ, 2004.
Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних та практичних аспектів механізму співробітництва арабських країн з Європейським Союзом. Проаналізовані теоретичні основи сутності процесу міжнародного економічного співробітництва, зокрема еволюційних змін форм взаємодії в рамках інтеграційних угрупувань та між ними.
Здійснено аналіз ролі і місця в сучасній світовій економіці країн арабського регіону, розкрито причини та наслідки формування структури національних економік окремих арабських країн, а також визначені особливості інтеграційних процесів між цими країнами.
Визначені напрямки трансформації форм та змісту співробітництва між арабськими країнами та Європейським Союзом, напрямки їх трансформації та фактори, що обумовлюють формування відповідних векторів співробітництва.
Зроблені висновки щодо проблем міжінтеграційної взаємодії країн арабського світу та європейських країн й запропоновані рекомендації щодо розвитку економічного співробітництва між арабськими країнами і Європейським Союзом.
Ключові слова: інтеграція, арабські країни, Європейський Союз, міжнародна торгівля, експорт, імпорт, інвестиції, економічне співробітництво, міжінтеграційні зв'язки.
АННОТАЦИЯ
Джамаль Ахмад Саид Абу Саба. Развитие экономического сотрудничества арабских стран с Европейским Союзом. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.05.01 – мировое хозяйство и международные экономические отношения. - Киевский национальный экономический университет. Киев, 2004.
Диссертация посвящена исследованию теоретических и практических аспектов механизма сотрудничества арабских стран с Европейским Союзом. Проанализированы теоретические основы сущности процесса международного экономического сотрудничества, в частности эволюционных изменений форм взаимодействия в рамках интеграционных группировок и между ними.
Исследованы тенденции развития интеграционных процессов в современном мире и выделены особенности межинтеграционного взаимодействия, детерминированного как необходимостью определять параметры взаимовыгодного сотрудничества между Европейским Союзом и интеграционными объединениями арабских стран, так и особенностями социально-экономического развития различных стран-участников региональных интеграционных группировок, различиями в подходах к количественному и качественному определению основных факторов конкурентоспособности национальных экономик.
Осуществлен анализ роли и места в современной мировой экономике стран арабского региона, причин и последствий формирования структуры национальных экономик отдельных арабских стран, а также определены особенности интеграционных процессов между
