імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Даниленко Тамара Петрівна

УДК 159.9.019.4:616.831 - 001.31:615.851

ПОРУШЕННЯ ПОДРУЖНІХ СТОСУНКІВ ПРИ ВІДДАЛЕНИХ НАСЛІДКАХ ВОЄННОЇ ЗАКРИТОЇ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЇ

ТРАВМИ У ЧОЛОВІКІВ ТА ЇХ ПСИХОКОРЕКЦІЯ

19.00.04 – медична психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Кришталь Валентин Валентинович,

Хар-ківська медична академія після-дипломної освіти МОЗ України, кафедра сек-со-логії та медичної психології, завідувач кафедри

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор,

Дзюб Григорій Костянтинович,

завідувач кафедри психіатрії та медичної психології Київського медичного інституту УАНМ

кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник,

Кісарчук Зоя Горигорівна, завідувач лабораторії консультативної психології та психотерапії Інституту психології мені Г.С.Костюка АПН України

Провідна організація: Київська медична академія післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика

Захист відбудеться "11" червня 2004 р. о 11 год. на засіданні спеціалізованої ученої ради Д.26.001.26 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 64, тел.221-02-94

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, ).

Автореферат розісланий "27" травня 2004 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук, доцент Т.С.Кудріна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Негативні зміни у психічному стані людей, які потерпіли в різних екстремальних ситуаціях, у тому числі в ха-рактерних для останніх десятиріч так званих локальних воєнних конфліктах, становлять актуальну проблему, що не втрачає своєї гос-троти. В Україні нині досить ба-гато осіб молодого, най-ак-тив-ні-шого віку, які дістали черепно-моз-ко-ву травму під час бойових дій в Афганіс-тані. До того ж відомо, що така травма найчастіше приз-во-дить до інвалідності й до різних розладів, що зумовлюють пору-шення адапта-ції потерпілих як у суспільстві, так і в сім’ї (О.В.Ар-тамонов, 1994). За даними різних авторів, нас-лід-ки перенесеної черепно-мозкової травми різного ступеня тяж-кос-ті мають місце у великої кількості потерпілих – близько 80% (Ю.В.Зотов зі співавт., 1988; В.Д.Деменко, 1990; І.С.Зозуля, 1997).

Психологічна та соціальна реабілітація, як й лікування хво-рих із віддаленими наслідками черепно-мозкової травми, вза-галі пов’я-за-ні зі значними труднощами й далеко не завжди є дос-татньо ефек-тив-ними (O.Mansoor et al., 1998; S.Ruchholtz et al., 1998), проте ще більше ускладнюються ці завдання через те, що травма, здобута в умовах бойових дій, дуже часто є й психо-травмою. У зв’язку із цим особливого зна-чен-ня набуває психо-ло-гічна корекція стану потерпілих.

Травматична хвороба мозку, залежно від характеру, ло-ка-лі-за-ції і ступеня вираженості його ушкоджень, у віддалений пе-рі-од мо-же призводити до розвитку психопатологічних, веге-та-тив-но-судин-них, нейроендокринних та інших розладів. У знач-ної кількості хво-рих ці розлади супроводжуються сексуальними порушеннями (А.К.Ка-зарян, 1989; M.Sondel et al., 1996; N.Zasler, 1997), що спри-чиняє розлад подружньої комунікації та поглиб-лює пору-шен-ня соціальної -адаптації хворих. Тим часом механізми та прояви порушень стосунків подружжя при травматичній хво-робі головного мозку та її зв’язок із віддаленими наслідками воєнної черепно-моз-ко-вої трав-ми у чоловіка залишаються над-зви-чайно мало дослід-же-ни-ми.

Вивчення закономірностей формування порушення подруж-ніх стосунків при віддалених наслідках ЗЧМТ має першочергове зна--чення для розробки ефективних методів її діагностики й ко-рекції при дос-ліджуваній патології, яка є причиною фізичної та ду-хо-вної не-пов-ноцінності подружжя і врешті нерідко приз-во-дить до розпаду сім’ї. Це визначає не тіль-ки велике медико-психо-ло-гічне, але й соціальне значення розглядуваної проблеми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у відповідності з планом наукових досліджень Хар-ківсь-кої академії післядипломної освіти МОЗ України за те-мою: "Соці-аль-ні, психологічні, біологічні чинники в етіології, па-то-генезі, корек-ції та профілактиці порушень сексуального здо-ров’я" (№ дер-жавної реєстрації 0195U020613).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження – розробка психо-діаг-ностичних підходів та системи психологічної корекції порушень по-друж-ніх стосунків на основі вивчення причин та механізмів їх роз--вит-ку при віддалених наслідках воєнної закритої черепно-моз-ко-вої травми у чоловіків.

У відповідності із зазначеною метою в роботі були поставлені такі задачі:

Визначити причини, умови розвитку, перебіг і прояви по-ру-шень комунікації подружжя при від-далених наслідках воєнної за-критої черепно-мозкової травми у чоловіка.

Дослідити роль негативних психологічних і со-ціально-пси-хо---логічних, соціогенних та соматогенних чинників у генезі пору-шен-ня по-друж-ньої адаптації за даної патології у чоловіків.

Виявити й описати варіанти та форми порушення стосун-ків подружжя при віддалених наслідках ЗЧМТ у чоловіка.

Визначити диференційно-діагностичні критерії виявле-них форм порушення подружніх стосунків і розробити цілісну систе-му їх психологічної діагностики.

Розробити систему диференційованої психологічної ко-рек-ції порушень подружніх стосунків при віддалених наслідках воєн-ної закритої черепно-мозкової травми у чоловіка.

Об’єкт дослідження – подружні стосунки при від-да-ле-них нас-лід-ках воєнної ЗЧМТ у чоловіка.

Предмет дослідження – причини, механізми формування, про-яви різних варіантів і форм порушення подружніх стосунків та їх зв’я-зок із віддаленими наслідками травми.

Методи дослідження – психоанамнез, клініко-патопсихо-ло-гіч-ні, психодіагностичні методи дослідження особистісних та ха-рак-те-рологічних відмінностей, статеворольової поведінки, між-особис-тіс-них стосунків подружжя і функціонування їхніх сімей; системно-структурний аналіз сексуального здоров’я подружніх пар; соціо-ло-гіч--ні дослідження соціальних та мікросоціальних чин-ників; методи математичної статистики.

Наукова новизна здобутих результатів. Уперше виявлено при-чини й механізми розвитку порушень міжособистісних стосунків подруж-жя при відда-ле-них нас-лідках ЗЧМТ. Визначено, що порушення адап--тації по-дружньої пари при травматичній хворобі мозку в чоло-віків можуть бути наслідком як наявних у них клінічних синдромів, так і неадекватної комунікації подружжя.

Уперше на основі результатів різносторонніх психодіагнос-тич--них досліджень і системно-структурного аналізу сексуального здо--ров’я подружжя з урахуванням ролі психологіч-них, соціально-психологічних, соціальних та біологічних чинників його за-без-пе-чен-ня виявлено закономірності розвитку різних варіантів та форм по-ру-шення стосунків подружжя за досліджуваної патології у чоло-віка, описано їх перебіг і прояви. Новими є розроблена система психо-діаг-ностики цих форм та ефек-тивна сис-тема їх диференційованої психологічної корекції.

Практична значущість здобутих результатів. Для клінічної прак-тики має значення виявлення форм порушення подружніх сто-сун-ків при віддалених наслідках воєнної ЗЧМТ у чоловіка та її про-явів у чоловіка й дружини.

Практичну значущість мають запропоновані диферен-цій-но-ді--агностичні критерії зазначених форм і загалом система діаг-нос-тики порушення подружньої адаптації за досліджуваної патології у чоло-ві-ків. У запропонованій системі враховано відмінності особистості та сексу-аль-них проя-вів у хворого і його дружини, рівень пси-хо-логічної, соці-аль-но-психологічної, соціальної, сексуально-поведінко-вої адап---тації по-друж-жя, що від-криває можливість правильного вибору психокорек-цій-них програм. Запропонована сис-те-ма ди-фе-рен-ційованої пси-хо-логічної корекції різних форм порушення по-дружньої комунікації, що роз--виваються при віддалених наслідках воєнної ЗЧМТ у чоло-ві-ків, дає змогу досягнути досить високого те-ра-певтичного ефекту.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом заплановано й здійс-не-но всі наведені в роботі дослідження. Особисто автором про-ве-де-но комплексне патопсихологічне, психодіагностичне та соціологічне об-стеження 109 подружніх пар, виявлено й описано наявні в них варіанти та форми порушення подружніх стосунків. Самостійно роз--роб-лено системи психодіагностики та диференційованої психо-ло-гіч-ної корекції порушення со-ці-ально-психологічної та сексуальної адап-та-ції подружньої пари, у якій у чоловіка є віддалені наслідки воєнної закритої черепно-моз-ко-вої травми. Особисто автором на-дано психотерапевтичну допо-мо-гу всім подружнім парам із порушеннями стосунків подружжя, проаналізовано най-ближчі та віддалені її резуль-тати.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації допо-відалися на науково-практичній конференції "Актуальні про-б-леми сексології та медичної психології" (Харків, 2002); на Між-вузівській конференції молодих психіатрів (Харків, 2003).

Результати проведеного дослідження запроваджено в клі-нічну практику Харківської міської клінічної психіатричної лікарні № 15, Комунального закладу охорони здоров’я Обласного госпіталю для ін-валідів війни, Харківського місь-ко-го психоневрологічного диспан-се-ру № 3; в педагогічний процес на кафедрі сексології та медичної пси--хо-логії Харківської медичної ака-демії післядипломної освіти МОЗ України.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 5 само-стій-них статей у спеціальних наукових журналах відповідно до "Переліку" ВАК України і 2 статті в матеріалах конференцій.

Структура дисертації. Основний зміст роботи викладено на 166 стор. машинопису. Дисертація складається зі вступу, огляду літе-ра-ту-ри, чотирьох глав власних досліджень, узагальнення результатів досліджень, висновків, списку використаних джерел та додатків. Ма--теріали дисертації проілюстровано 35 таблицями і одним рисун-ком. Бібліографічний список містить 273 джерела, з них 82 за-ру-біж-них.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Характеристика хворих та їхніх дружин. Нами було обстежено 109 подружніх пар, у яких чоловіки в 1979 – 1989рр. брали участь у бо-йо-вих діях у Демократичній Республіці Афганістан і перенесли за-криту черепно-мозкову травму.

Більшість обстежених чоловіків мали середню та середню тех--ніч-ну освіту, 485% займалися фізичною і 295% – розу-мо-вою пра-цею, решта (224%) не працювали, оскільки в них було ви-зна-чено інвалідність ІІ групи; 174% були інвалідами ІІІ групи.

Серед обстежених подружніх пар було виділено дві групи. До пер-шої, основної, групи ввійшло 89 (824%) пар із порушеннями по-друж-ніх стосунків, до другої – 20 (182%) пар, у яких, нез-ва-жа-ючи на на-яв-ність травматичної хвороби мозку у чоловіка, таких по-ру-шень не спостерігалося, цю групу було обстежено як кон-трольну. Залежно від причини порушення комунікації подружжя в основній гру-пі по-дружніх пар було ви-ді-ле-но дві підгрупи: 1-а з них скла-да-ла-ся з 53 (605%) пар із порушенням соці-аль-но-психологічної, 2-а – з 36 (405%) пар із порушенням сексуальної адапта-ції.

Більшість обстежених подружніх пар були віком від 32 до 40 років. Давність отриманої травми складала найчастіше близько 20 років. У шлюбі подружжя здебільшого перебували від 11 до 20 ро-ків. Давність порушення подружніх стосунків становила найчастіше від 6 до 10 років. У більшості подружжів було по одній дитині, у решти – по двоє дітей, не мали дітей лише три подружні пари.

Методи обстеження подружніх пар. До комплексу проведених дос-лід-жень входило вивчення психологічного анамнезу кожного з по-друж-жів та психодіагностичне обстеження. Усіх пацієн-тів було об-стежено також терапевтом, невропатологом та психі-атром.

Вивчали на-явні в подружжів ак-це-н-ту-ації характеру за Г.Шмі-ше-ком; харак-те-ро-логічні особли-вос-ті за до-по-могою 16-факторного питальника Р.Кеттела; спрямованість осо-бис-тості за домінуючою мо-тивацією, ціннісними орієнтаціями і про-веден-ням дозвілля; мо-ти-ви вступу до шлюбу; причини ви-ник-нен--ня по-дружніх конфліктів і порушення функцій сім’ї за І.А.Семьон--кі-ною (2001). Способи уре-гу-лювання конфліктів дослід-жу--вали за методикою К.Томаса в модифікації Н.В.Гришиної (2003). Досліджували дисгармонійні риси особистості та характеру за В.Д.Мен-делевичем (2001).

З метою вивчення статеворольової поведінки подружжів ви-ко--ристовували проективну психодіагностичну методику L.Szondi (1960) та методику A.B.Heilbrun (1981). Статеворольову шкалу Dur-Moll L.Szondi застосовували для визначення мас-ку-лін-ності по-друж-жя на біогенному рівні, статеворольову ACL-шкалу A.B.Heilbrun – для характеристики маскулінних та фе-мі-нінних рис особистості на рів-ні Я-концепції.

Подружню комунікацію і рівень подружнього щастя вив-чали за допомогою питальника Bienvenu, згуртованість сім’ї та сі-мейну адап-тацію – за методикою D.Sprencle, B.Fischer (цит. за О.С.Ко-ча-ря--ном, 1996). Використовували також шкалу сексу-аль-нос-ті W.E.Snell, D.R.Papini (1989), яка дає змогу визначити самооцінку по-дружжям своїх сексуальних мож-ли-востей, сек-су-альну закло-по-та-ність та сексу-аль-ну депресію. Міжособистісні стосунки подружжя дос--ліджували за допо-мо-гою багатоаспектного пи---таль-ника T.Leary (1957).

Для виявлення стану сексуального здоров’я обстежуваних по-дружжів і визначення причин та умов розвитку порушення їх між-осо-бистісних стосунків при віддалених наслідках ЗЧМТ у чоловіків було вико-рис-тано ме-тод системно-структурного аналізу сексу-аль-но-го здо-ров’я, роз-роб-лений В.В.Кришталем (2002). Тип статевої конс-ти-туції чоловіків визначали за векторною шкалою Г.С.Васильченка (1977), тип статевої конституції жінок – за шкалою І.Л.Ботнєвої (1983). Психо-сек-суальний тип чоловіка й жінки досліджували за методикою С.С.Лібіха (1983).

Здобуті дані клінічних, психодіагностичних та соціологіч-них дос-ліджень було оброблено методом математичної статис-тики кри-те-ріїв знаків, ре-зультати пси-хо-діагностичних досліджень, окрім того, – за допо-мо-гою кореля-цій-ного аналізу (коефіцієнт кореляції Пірсона r) і методики перевірки ві-рогідності різниць вибірки (t критерій Стьюдента).

Результати досліджень. Проведене обстеження дало змогу виз-на-чити, що в усіх чоловіків та жінок основної групи мали міс-це ак-центуації характеру. Можна було відзначити різницю між типами акцентуації у чоловіків із провідними соціально-психо-ло-гіч-ними по-рушеннями (1-а під-група) і з порушенням сексуального спіл-кування (2-а підгрупа): у перших пере-важала акцентуація збуд-ливого, у других – дистимічного та три-вож-ного типу. У жінок з обо-ма ва-рі-ан-та-ми порушення стосунків найчас-ті-ши-ми були демон-стра-тивна й три-вожна акцентуації. У 1-й підгрупі в біль-шості подружніх пар спостерігалося неспри-ятливе сполучення ак-цен-туацій, а саме збіг однакових її типів або збудливого і демон-стра-тив-ного, дистимічного і тривожного.

Усі подружжя основної групи дістали неправильне загаль-не ви-ховання, частіше за типом гіперпротекції: при соціально-психо-ло-гічних порушеннях – переважно домінуючої, при порушенні сек-су--аль-ного спілкування – потураючої, іноді в умовах жорстоких вза-ємин. Жінки з порушенням сексуальної адаптації часто вихову-ва-ли-ся і в умовах емо-цій--ного відторгнення. Статевого виховання не здо-була переважна біль-шість подружжів, у тому числі жоден чоло-вік із порушенням сексуальної -адаптації.

Було виявлено й певний зв’язок між типом акцентуації ха-рак-теру і типом здобутого в батьківській сім’ї виховання. Ви-ховання в умовах жорстоких взаємин і гіпопротекція сприяли розвиткові ак-центуації збудливого типу, домінуюча гіперпротек-ція – дисти-міч-но-го та емотивного.

Серед характерологічних рис у більшості чоловіків (647%) і жі-нок (547%) 1-ї підгрупи було виявлено до-мі-нант-ність, мужність, незалежність, самовпевненість, фрустро-ва-ність, у решти – пасив-ність, боязкість, жіночість, залежність або (у жінок) – емоційну не-до-зрілість, низький вольовий кон-троль, само-впев-не-ність. Проте най--більше сприяло порушенню соціально-психологічної адап-та-ції по-дружжя несприятливе сполучення в парі до-мінантності, мужності, незалеж-ності, фрустрованості, самовпев-не-ності, тобто на-явність мас-кулін-них рис у обох подружжів. Дис-гар-мо--нуючу роль відігравало й сполучення в парі пасивності, бо-яз-кос-ті, залежності, підозрі-лос-ті у чоловіків, домінантності, неза-леж-ності, самовпев-не-ності у жінок і наявність таких рис, як підоз-рілість, фру-строваність, емоційна не-зрі-лість, слабке су-пер-его хоча б у од-ного з подружжів. У 2-й під-групі сполучення чинників було в основному сприятливим – високий контроль емо-цій, сильне супер-его та емо-цій-на зрілість подружжя сприяли запо-бі-ганню конфліктів (табл.1).

Домінуючою мотивацією у переважної більшості обсте-же-них було забезпечення життєвих інтересів, серед ціннісних орі-єн-тацій практично у всіх чоловіків на першому місці були вироб-ничі ін-те-ре-си, у жінок – побут, культурні інтереси були мало зна-чу-щими для всіх, секс був більш значущим для чоловіків із порушенням сек-су-аль-ного спілкування. У проведенні дозвілля подружжя основ-ної гру-пи від-давали перевагу відпочинку чи розвагам на відміну від по-друж---жя контрольної групи, у якій багато хто (4011%) при-свя-чу-вали доз-вілля самовдосконаленню. Розбіжність цінніс-них орієн-та-цій ма--ла місце у 734% подружжів основної групи. У 1-й підгрупі пору-шен--ня стосунків подружжя могло зумовлюватися і тим, що за даного її ва-рі-анта лише менше, ніж у половини жінок, мотивом вступу до шлю-бу була любов, а у решти жінок і більш ніж у 1/3 чоловіків – сим-па-тія та інші, неадекватні мотиви (табл.2).

Примітка. В чисельнику – кількість чоловіків, в знаменнику – кількість жінок.

В обстежених сім’ях основної групи відзначалося невико-нан-ня сімейних функцій, що призводило до подружніх кон-фліктів. Най--частіше їх причиною в 1-й підгрупі було порушення духовної, ро-льової, психотерапевтичної та реабілітаційної функ-цій, у чо-ло-ві-ків – також функції персоналізації; не виникали кон-флікти з при-во-ду сексуально-еротичної функції, яка не була порушена в даній під-гру-пі, і з приводу репродуктивної функції, збереженої у всіх об-сте-же-них основної групи. У 2-й підгрупі, навпаки, в усіх виникали кон--флікти через порушення сек-су-ально-еротичної і част-ко-во – че-рез порушення емоційної функції, але загалом у цій підгрупі кон-флікти були набагато рідшими, ніж у 1-й. У реагуванні на кон-флікт переважали (у 766% подружжя) екстрапунітивні реакції, у реш-ти позначалися інтрапунітивні реакції. Під час обстеження та-кож з’ясу--валося, що майже в половини подружжів із соціально-пси-хо-ло-гіч-ними порушеннями, як правило, у жінок, епізодично від-зна-ча-лося зниження сексуальної функції, а у 1/3 подружжя із пору-шен-ням сек--суаль-ного спілкування понизився рівень і соціально-психо-ло-гічної --адаптації.

Велику роль у виникненні деструктивних подружніх кон-флік-тів та неправильному їх розв’язанні ві-ді-гра-вали дисгармонійні риси особистості. У 1-й підгрупі дезадаптивні риси спо-стерігалися у пере-важ-ної більшості, причому небажання адап-туватися до оточення – у всіх чоловіків. У їхніх дружин ці риси відзначалися набагато рідше. Ри-си подружньої самоактуалізації, особливо нерозсудливість, не-реа-лізм самооцінки, використання каузальної атрибуції, траплялися в чо-ловіків також набагато час-тіше, ніж у жінок, за винятком не-са-мос-тійності та залеж-ності, притаманних лише жінкам. У 2-й під-гру-пі розподіл дис-гар-монійних рис був інший: дезадаптивні риси, особ---ливо его-центризм, частіше спостерігалися в жінок, а риси по-ру-шеної самоактуалізації, особливо залежність, нерозсудливість, на-ба-гато частіше траплялися в чоловіків. Дисгармонійні риси сприяли ви---никненню конфліктів і водночас перешкоджали їх адекватному роз-в’язанню.

Способами урегулювання конфліктів у 1-й підгрупі по-д-руж--ніх пар були тільки змагання та ухилення, у 2-й підгрупі переважали при-стосування й компроміс, але у 398% чоловіків і 368% жінок можна було за-зна-чи--ти правильний спосіб розв’язання конфлікту – співробіт-ництво.

Неадекватно розв’язувані конфлікти зумовлювали загост-рен-ня психопатологічної симптоматики у чоловіків (екс-пло--зивного синд-ро-му в 1-й підгрупі, астенічного та асте-но-нев-ро-тич-ного у 2-й) і приз-во-дили до розвитку невро-тичних роз-ладів у жі-нок (невра-с-те-нії, іпохондричних синдромів, а у 2-й під-гру-пі – також істеричного).

У сексуальному плані чоловіки 1-ї підгрупи оцінювали себе знач---но вище, ніж чоловіки 2-ї підгрупи, хоч і нижче, ніж у конт-ро-лі. Жінки обох підгруп оцінювали свої сексуальні можливості вище, ніж чоловіки. За фактором сексуальної депресії показники були значно нижчі у жі-нок, показники сексуальної заклопотаності у чоловіків і жі-нок ві-рогідно не різнилися. Таким чином, задо-во-леність своєю сек-суаль-ніс-тю в подружніх парах із порушеною соціально-психо-логічною адап-та-цією була вищою, ніж у парах, особливо у чоловіків, із порушен-ням сек-суаль-ної адаптації. Показники подружнього щас-тя і подружньої адап-та-ції бу-ли невисокими в 1-й підгрупі, в 2-й во-ни були набагато вищі. Рівень адаптації при соціально-психо-логічних порушеннях зна-чуще нижчий, ніж при сексуальних. Отже, існує ме-ханізм під-три--мування відносної адаптації шлюбів із сексу-аль-ною дис-гар-мо-ні-єю, який, на наш погляд, являє собою механізм акту-а-лі-за-ції фун-к---ціо-нальних можливостей фемінінних структур жінок у цих шлю-бах.

Відсутність зв’язку між параметрами подружньої адаптації і под-ружнього щастя дала підставу побудувати умовну кла-си-фі-кацію ти-пів функціональності шлюбів і визначити їх частоту. Виявилося, що серед обстежених нами по-друж--ніх пар із порушенням соціально-психологічної адаптації май-же по-ло-ви-ну (49,1%) складали нефунк-ці-о-нальні шлюби, 4,9% були від-носно функ-ціональними, а решта – адаптованими не-вдо-во-ле-ни-ми чи не-адап-тованими вдоволеними. Серед пар із порушенням сек-суаль-ної -адап-та-ції відносно функціо-наль-них шлюбів не було, не-функ-ціональні скла-дали 23,3%, а серед решти пере-ва-жали адапто-вані невдоволені (40,8%).

Дослідження статеворольової поведінки подружжя на со-ціо-ген--ному рівні виявило, що як у чоловіків, так і в жінок 1-ї підгрупи показники маскулін-нос-ті були високі, а показники фемінінності – низькі, що сприяло конфліктності по-друж-ніх відносин. У чоловіків і жінок 2-ї підгрупи, навпаки, високими на рівні Я-концепції були показники фе-мі-нінності і низькими – показники маску-лін-ності.

На біогенному рівні показники маскулінності у чоловіків 1-ї під-групи наближалися до норми, а в їхніх дружин були ви-сокими. Це означає, що статеворольова поведінка чоловіків на біогенному рів---ні була нормальною, проте життєві умови, а саме участь у воєн-них діях, сприя-ли тому, що вона стала гіпермас-ку-лін-ною на соціо-генному рівні, тоді як їхні дру-жи-ни були маскулінними на обох рів-нях. У чоловіків 2-ї підгрупи по-каз-ник маскулінності був низьким на то-му й другому рівні, а в їхніх дру-жин цей показник був дещо зниженим на біогенному рівні.

У чоловіків 1-ї підгрупи найчастіше (647%) позначався до-мі-нант-ний стиль міжособистісних відносин і їхній рівень був дез-адап-тив-ним (у 835%). У жінок також спостерігався до-мінантний стиль, при-чому у більшості з них порушення поведінки не досягало рівня дезадаптації. Ідеаль-ний та реальний образи Я чоло-ві-ків та дружин мали незначні від-мінності, тобто вони високо оці-нювали свої якос-ті, що харак-тер-но для домінантних, агресив-них, незалежних осо-бис-тостей. Вельми ви-сокою виявилася роз-біжність образів дружини реальної та ідеаль-ної і чоловіка реаль-ного та ідеального, що свідчить про високий сту-пінь невдово-ле-ності обстежених щодо якостей своєї дружини і чо-ло-віка. Знач-ним був і незбіг оцінок своїх якостей і якос-тей у сприй-нят-ті дру-гого подружжя, що свідчить про не-адек-ватність сприй-ман-ня по-дружжям один одного. Інакше кажучи, домі-нантні чоло-ві-ки й жін-ки високо оцінювали своє Я і були не вдо-волені своїми по-друж-жями.

У решти чоловіків даної підгрупи (367%) порівняльний ана-ліз реального та ідеального образів Я показав помірну роз-біж-ність між ними так само, як й оцінок реального та ідеального об-ра-зу дру-жи-ни, що свідчить про вдоволеність цих чоловіків щодо своїх дру-жин. Проте їхні дружини вважали своїх чоловіків за-над-то по-кір-ли-ви-ми, залежними, слухняними.

У 508% чоловіків 2-ї підгрупи відзначалися дезадаптивна фор-ма поведінки та субмісивний стиль міжосо-бис-тісних сто-сунків (648%), у їхніх дружин (807%) – порушення поведінки не досягали дезадаптаційного рівня і та-кож спостерігався субмісивний стиль міжособистісних стосунків (698%). У чоло-віків мала місце сут-тєва різниця між ідеальним і реальним об-разами Я, тобто не-вдо-во-леність собою, а образи реальної та ідеаль-ної дружини практично збі-галися, що свідчить про високу оцінку чоловіками своїх дружин. Са-мо-оцін-ка жінок, як й оцінка ними своїх чоловіків, була адек-ват-ною.

Вивчені психологічні характеристики багато в чому ви-зна-ча-ли стан сексуального здоров’я подружніх пар. Системно-структур-ний аналіз сексу-аль-ного здо-ро-в’я подружжя за його інтегральними кри-те-ріями дав змогу виз-на-чи-ти, що при со-ціально-пси-хо-логічних пору-шеннях критерії, що харак-те-ризують сексуальну функцію та сек-су-альну поведінку подружжя, збережені, відзна-ча-ється лише невід-по-відність особистісних рис, що призво-дить до конфліктів. При пору-шен-ні сексуальних відносин мають міс-це по-рушення май-же по всіх критеріях сексуального здоров’я, які вия-вилися пато-ген-ними для подружніх пар, призводячи до по-рушення сек-суаль-ного спілку-ван-ня. У цих подружжів відзначається ретардація психосек-су-аль-ного розвитку, зміни статеворольової поведінки, зни-жен-ня сексуальної функції, дезін-фор--мованість у пи-таннях сексу, неправильна оцінка своїх сексуальних проявів.

Системно-структурний аналіз за компонентами та скла-до-ви-ми сексуального здоров’я показав сукупне їх порушення у 2-й під-групі основної групи подружніх пар, причому стриж-не-вим було ура-ження у 478% чоловіків нейрогуморальної скла-до-вої біоло-гіч-но-го компо-нен-та і в 538% подружжя – психологічного, соціально-пси-хо-ло-гіч-ного компонентів та інфор-ма-цій-но-оцінної скла-до-вої соціаль-ного компонента.

Отже, результати обстеження спостережуваних нами подруж-жів дали змогу виокремити в подружніх пар, у яких у чоловіка ма-ють місце віддалені наслідки воєнної ЗЧМТ, чотири фор-ми пору-шен-ня подружньої адаптації: комунікативну, що трапляється в усіх подружжів із соціально-психологічним ва-рі-антом порушення сто-сун-ків (605%), та статеворольову (237%), сек-су-ально-еротичну (318%) фор-ми, які спостерігаються при порушенні сек-суальної адап-тації (405%), і порушення, зумовлене сексу-альною дисфунк-цією у чоловіка (478%). Як бачимо, незважаючи на наявність нас-лідків ЗЧМТ у всіх чоловіків, переважну більшість складають дез--адаптивні форми – 814%, тоді як со-ма-тогенна форма стано-вить лише 194%.

Кожна з перелічених форм порушення стосунків подружжів має свої причини, ме--ханізми розвитку та специфічні прояви. Кому-ні-кативна форма ви-ни-кає внаслідок міжособистісного конфлікту подружжя, по-в’я-за-но-го передусім із невиконанням функцій сім’ї і наявністю у подружжів дис-гармонійних рис особистості. Статево-рольова фор-ма роз-ви-ва-єть-ся внаслідок девіації статеворольової по-ве-дін-ки в одного чи обох по-дружжів і несприятливого її сполучення із статеворольовою по-ве-дін-кою другого подружжя. Сексуально-еро-тична форма є наслідком роз--біжності діапазону прийнят-нос-ті і не-від-повідності сексуальної по-ведінки подружжя, зумовленої низьким рівнем ін-фор-мо-ваності в питаннях сексу. Причиною сексуальної дис-функції чо-ло-віків, яка призвела до порушення сек-су-аль-ного спіл-ку-вання подружжя, є ней-ро-гу-моральні, вегета-тив-но-су-динні чи пси-хо-патологічні розлади як на-слідки пере-не-сеної череп-но-мозкової травми.

До складного генезу порушення подружньої взаємодії роб-лять свій вне-сок неправильні типи виховання, здобутого подруж-жям, не-спри-ятливе сполучення в парі акцентуацій характеру та пси--хо-сек-суаль-них типів чоловіка і жінки, статеворольова дискор-дант-ність, не-продуктивна загальна й сексуальна комунікація по-дружжя.

Критерії сексуального здоров’я збережені при комунікативній формі порушення сто-сун-ків подружжя, при статеворольовій і сек-су-ально-еротичній фор-мах порушено кри-те-рії, які характеризують сексуальність і сек-суальну поведінку по-друж-жя, а при сексуальній дис-функції у чоло-віка – критерії, що ха-рак-теризують біологічне за-без-печення сексу-аль-ної функції.

Виявлені причини, умови формування та прояви порушення подруж-ньої адаптації при віддалених наслідках воєнної ЗЧМТ у чо-ловіків ста-ли підставою для розробки її диференційованої ко-рекції. Про-по-но-вана система складається з чотирьох основних ком-по-нен-тів – ін-фор-маційного, емоційного, поведінкового та осо-бис-тіс-ного, які здій-с-нюються поетапно в тісному взаємо-зв’язку як єдине ціле. Ме-то-ди й зміст здійснюваної корекції ви-значаються формою по-рушення міжособистісної взаємодії, тобто її причиною й умовами розвитку, з урахуванням осо-бис-тісних відмінностей подружжя і кон-кретної конфліктної си-туа-ції у їхніх сто-сунках.

При комунікативній формі ми проводили комуніка-тив-ний тре-нінг з елементами подружньої тактики Д.Карнегі та кон-ст-рук-тивної сварки за С.Кратохвілом, індивідуальну та парну ра-ціо-наль-ну, гру-по-ву психотерапію, сімейно-рольовий тренінг. При ста-те-во-ро-льовій формі основним методом корекції є рольовий пси-хо-сек-суаль-ний тре-нінг, при сексуально-еротичній формі – сек-суально-еро-тичний тре-нінг, а також інформаційна (когні-тив-на) терапія та біб--ліотерапія. Ко-рекція порушення подружньої адаптації, зумов-ле-ної сек-суаль-ною дисфункцією у чоловіка, являє собою особистісно-орієн-то-вану (ре-кон-структивну) психотерапію, що включає раціо-наль-ну та групову, аутогенні тренування та са-мо-на-вію-ван-ня, сексу-ально-еротичний тренінг.

У результаті проведення описаної системи психологічної ко-рек--ції відновлення адаптації було досягнуто в усіх випадках при ста--те-во-рольовій та сексуально-еротичній формах її порушення. Менш ус-пішною була корекція при порушенні, зумов-леному сек-суальною дис-функцією у чоловіка: нормалізація подруж-ніх відно-син настала у 5912% подружжя, часткова корекція у реш-ти була нас-лідком не-пов-ної компенсації основного захво-рю-ван-ня чоловіків. Найважче під-давалася корекції комунікативна форма порушення подружніх стосунків: від-нов-лен-ня адаптації безпосе-редньо після кур-су корекції ста-но-ви-ло 607%, у решти пар корекція дала част-ковий ефект чи була без-ус-пішною. Крім того, упродовж двох років катамнестичних спо-сте-ре-жень у 124% із цих по-друж-ніх пар настав рецидив, пов’язаний із погіршенням стосунків подруж-жя.

Загалом розроблена система диференційованої психо-ло-гіч-ної ко-рекції дала змогу здобути достатньо високий ефект при різних фор-мах порушення стосунків подружжя при віддалених наслідках воєнної закритої череп-но-мозкової трав-ми у чоловіка.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне об-грун-ту-ван-ня й нове рішення проблеми порушення подружньої адаптації при від-далених наслідках воєнної закритої черепно-мозкової травми у чо--ловіків. Проблему розв’язано на основі психодіагностичного підходу до до-с-лід--ження феномена порушення подружніх стосунків з метою роз-робки системи диференційованої пси-хо-ло-гіч-ної корекції.

Порушення подружніх стосунків має складний генез, у яко-му бе-руть участь психогенні, соціогенні, негативні соціально-пси--хо-ло-гіч-ні та соматогенні чинники. Їхня взаємодія призводить до розвитку двох варіантів порушення адаптації подружжя – соці-ально-психологічного й сек-суаль-но-го, в рамках яких формуються різні його форми.

Соціально-психологічний варіант порушення подружніх сто-сунків ви-являється в комунікативній формі, що виникає внас-лідок між-осо-бистісного конфлікту, пов’язаного з невиконанням функ-цій сім’ї і не-вмінням знаходити вихід із конфліктних ситуацій. Перешкоджає кон-структивному розв’язанню конфліктів також на-яв-ність у по-друж-жя дисгармонійних рис особистості – дезадап-тив-них та рис по-рушеної самоактуалізації. Сексуальне здоров’я по-друж-ніх пар за-ли-шається збереженим. Комунікативна форма пору-шен-ня адаптації подружжя справ-ляє найбільш руйнуючий вплив на міцність шлюбу: при ній 815% чо-ловіків і 894% жінок думають про розлучення чи роблять спроби роз-лучитися.

Сексуальний варіант порушення стосунків подружжя має по-лі-морф-не вираження – від виявляється в статеворольовій, сек-су-ально-еротичній формах і у формі, зумовленій сексуальною дис-функ-цією у чоловіка. Причиною статеворольової форми є девіація ста-теворольової поведінки (трансформація чи гі-пер-рольова пове-дін-ка) в одного чи обох подружжів та неспри-ят-ли-ве спо-лучення її в парі. Сексуально-еротична форма розвива-єть-ся внас-лідок розбіж-нос-ті діапазону прийнятності подружжів і не-ві-д-по-від-ності їхньої сек-суальної поведінки, в основі якої лежить низь-кий рі-вень поін-фор-мованості в питаннях сексу. Причиною третьої із за-зна-чених форм є сексуальна дисфункція у чоло-віків, зу-мовлена наслідками че-репно-мозкової травми (нейро-гу-мо-раль-ни-ми, вегетативно-судин-ними та психічними розладами).

При цьому має місце стрижневе ураження при ста-те-во-ро-льо-вій формі – психологічного компонента, при сексуально-еро-тич-ній – інформаційно-оцінної складової соціального компонента, при пору-шен-ні подружньої адаптації, зумовленому сексуальною дисфунк-цією у чоловіків, – ней-ро-гу-мо-раль-ної та психічної складових біо-логіч--ного компонента сек-суаль-но-го здоров’я.

У формуванні порушень подружньої взаємодії роблять свій вне-сок не-пра-вильні типи виховання подружжів, несприятливе спо-лучення в па-рі акцентуацій характеру та психосексуальних типів чоловіка і жін-ки, а також статеворольова дискордантність, що приз-водить до внутрішньоособистісного конфлікту.

Дисгармонуючу роль відіграють сполучення в подружній па--рі при соціально-психологічному варіанті порушення подружніх стосунків таких ха-рак-те-ро-ло-гіч--них чинників, як домінантність у обох подружжів або пасивність у чоловіків і домінантність у жінок. При сексуальному варіанті порушення подружньої адаптації є ви-сокими показники сексуальної заклопотаності у чоловіків і в жі-нок.

У статеворольовій поведінці на рівні Я-концепції у подружжів з першим із цих варіантів позначаються високі по-каз-ники мас-ку-лінності і низькі – фемінінності; на соціогенному рів-ні маскулінність чоловіків близька до нормативної, фемінінність жінок – під-ви-ще-на. У подружжя з другим варіантом маскулінність зни-же-на на тому й іншому рівні.

У подружжя з першим варіантом порушень спо-сте-рі-га-ють-ся домі-нант-ний стиль і дезадаптивна форма поведінки, завищена са-мо-оцін-ка, не-адекватне сприймання одне одного. При другому ва-ріа-н-ті мають місце субмісивний стиль стосунків, у чоловіків – дез-адап-тив-на фор-ма поведінки, у жінок порушення поведінки не досягає дез-адап-тивного рівня; у чоловіків занижена са-мооцінка й висока оцінка своїх дружин.

При соціально-психологічному варіанті порушення адаптації способами вре-гу-лю-ван-ня конфліктів є змагання й ухилення, при сексуальному варіанті понад 1/3 подружжя застосовують правиль-ний спосіб роз-в’я-зан-ня конфліктів – співробітництво.

Обстеження подружніх пар з порушенням адаптації повинно включати пси-хо-анам-нез, пси-хо-діаг-ностичні дослідження та системно-структурний аналіз сек-суального здоров’я. Цей комплекс досліджень дає змогу виявити особистісні ха-рак-те-ро-логічні відмін-нос-ті кожного з подружжя, ви-значити характер їх-ніх міжособис-тіс-них стосунків, рівень подруж-ньої адаптації та по-друж-нього щастя, функціональність шлюбу і врешті-решт виз-на-чи-ти форму пору-шен-ня подружньої взаємодії.

Психологічна корекція порушень адаптації подружжя при віддалених наслідках воєнної закритої черепно-мозкової трав-ми у чоловіків має являти собою систему за-хо-дів, що диферен-ці-йо-вані у відповідності з формою порушення подружніх стосунків і про-водяться поетапно. При цьому не етапі вироблення настанови слід використовувати методи раціональної, інформаційної, особистісно-орієнтованої психотерапії та бібліотерапії, на етапі навчення – ко-му-ні-каційний, сі-мейно-рольовий, статеворольовий психосексуальний, сек-суально-еро-тичний тренінг, самонавіювання й аутогенне тре-нування.

Проведення розробленої системи психокорекції дає змогу до-сягнути достатньо високого ефекту у подружніх пар з усіма формами порушення адаптації при віддалених наслідках воєнної ЗЧМТ у чоловіка.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Даниленко Т.П. Психологические факторы в генезе нарушения сексуального здоровья // Вісник Харківського національного університету. – 2002. – Вип.550, ч.2. Серія психологія. – С.57-60.

Даниленко Т.П. Подружня дезадаптація при віддалених наслідках воєнної закритої черепно-мозкової травми // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди. – 2002. – Вип.8. – С.59-66.

Даниленко Т.П. Статево-рольова поведінка чоловіків із наслідками військової закритої черепно-мозкової травми // Наукові записки Харківського військового університету. – 2002. – Вип.XV. – С.199-209.

Даниленко Т.П. Варіанти подружньої дисгармонії при віддалених наслідках воєнної закритої черепно-мозкової травми у чоловіків і їхня психотерапевтична корекція // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди. – 2003. – Вип.10. – С.24-28.

Даниленко Т.П. Психологическая коррекция коммуникативной и аверсионной форм супружеской дезадаптации при отдаленных последствиях военной закрытой черепно-мозговой травмы у мужа // Вісник Харківського національного університету. – 2003. – Вип.576. Серія психологія. – С.64-67.

Даниленко Т.П. Психотерапевтическая коррекция сексуальной дисгармонии при отдаленных последствиях военной закрытой черепно-мозговой травмы у мужчин // Актуальные проблемы сексологии и медицинской психологии: Матер. науч.-практ. конф., посвящ. 15-летию кафедры сексологии и мед. психологии Харьковской медицинской академии последипломного образования. – Харьков, 2002. – С.79-81.

Даниленко Т.П. Наслідки військової закритої черепно-мозкової травми та їхній вплив на статево-рольову поведінку чоловіків // Матеріали міжвузівської конференції молодих психіатрів. – Харків, 2003. – С.23-25.

АНОТАЦІЯ

Даниленко Т.П. Порушення подружніх стосунків при відда-ле-них нас-лід-ках воєнної закритої черепно-мозкової травми у чоловіків та їх психокорекція. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психо-логічних наук за спеціальністю 19.00.04 – медична психологія. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2004.

У роботі виявлено причини й механізми розвитку порушень міжособистісних стосунків подружжя при віддалених наслідках воєнної закритої черепно-моз-кової травми. Показано, що ці пору-шення можуть бути нас-лідком як наявних у чоловіків клінічних синдромів, так і дез-адаптації подружжя на різних рівнях взаємодії. Визначено зако-но-мірності розвитку різних варіантів та форм порушення подружньої адап-та-ції, описано їх перебіг та прояви. Розроблено диферен-ційно-діагностичні критерії зазначених форм і система психодіагностики порушень стосунків подружжя при досліджуваній патології у чоло-віка .

Запропоновано систему диференційованої психологічної ко-рек-ції, яка дає змогу досягнути високого ефекту при різних формах порушення адаптації подружніх пар, у яких у чоловіка спостерігаються віддалені наслідки воєнної ЗЧМТ.

Ключові слова: порушення стосунків подружжя, система психодіагностики, подружня дезадаптація, психологічна корекція, воєнна закрита черепно-мозкова травма.

АННОТАЦИЯ

Даниленко Т.П. Нарушения супружеских отношений при отдаленных последствиях военной закрытой черепно-мозговой травмы у мужчин и их психокоррекция. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.04 – медицинская психология. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. – Киев, 2004.

На основании обследования с позиций системного подхода 109 супружеских пар, в которых у мужей имели место отдаленные последствия военной закрытой черепно-мозговой травмы (ЗЧМТ), выявлены причины и механизмы развития у этих пар нарушений межличностных отношений супругов. Установлено, что нарушение их адаптации может быть следствием как имеющихся у мужчин клинических синдромов (психопатологических, вегетативно-сосудистых, нейро-гу-моральных расстройств), так и нарушения коммуникации мужа и жены на разных уровнях взаимодействия.

Показан сложный генез нарушения взаимоотношений супругов, в ко-то-ром принимают участие психогенные, негативные социально-психологические, социогенные и соматогенные факторы, взаимодействие которых приводит к развитию двух вариантов нарушения супружеской адаптации – социально-психологического и сексуального, в рамках которых формируются разные его формы. Выявлены в первом из этих вариантов – коммуникативная, во втором – полоролевая, сексуально-эротическая формы и форма, обусловленная сексуальной дисфункцией у мужа. На основании системно-структурного анализа сексуального здоровья супругов установлены причины и закономерности развития указанных форм нарушения супружеской адаптации, описаны их течение и проявления.

Выявлена роль в генезе нарушений межличностных отношений супругов неправильных типов воспитания, неблагоприятного сочетания в паре акцентуаций характера, психосексуальных типов мужчины и женщины, полоролевой дискордантности. Изучены характерологические черты и черты личности супругов. Показано, что при социально-психологическом варианте нарушения адаптации имеют место сочетание в супружеской паре доминантности у обоих супругов либо пассивности у мужчин и доминантности у женщин; при сексуальном варианте высоки показатели сексуальной депрессии у мужчин и сексуальной озабоченности у мужчин и у женщин. Определены особенности полоролевого поведения обоих супругов на уровне Я-концепции и биогенном уровне при разных формах нарушения взаимоотношений супругов. Исследованы стиль межличностных отношений и формы поведения супругов, используемые ими способы урегулирования конфликтов.

Разработаны дифференциально-диагностические критерии форм нарушения супружеской адаптации и в целом система ее психодиагностики, которая включает психоанамнез, психодиагностические методы, системно-структурный анализ сексуального здоровья и позволяет определить форму нарушения адаптации супургов. Предложена система дифференцированной психологической коррекции, проводимой поэтапно с использованием разнообразных современных методов психокоррекции. Показано, что использование разработанной системы позволяет достигнуть высокого эффекта при всех формах нарушения адаптации супружеских пар, в которых у мужа наблюдаются отдаленные последствия военной ЗЧМТ.

Ключевые слова: нарушение взаимоотношений супругов, система психодиагностики, психологическая коррекция, военная закрытая черепно-мозговая травма

SUMMARY

Danilenko T.P. Disorders of spouses relations at remote effects of warclosed cranial injury in men and its psycho– Manuscript.

Thesis for a candidate of science degree by speciality 19.00.04 – medical psychology. – Kiyv national Taras Shevuniversity. - Kiyv, 2004.

Causes and development mechanisms of disorders of spouses interpersonal relations are revealed in the thesis at remote effects of war-time closed cranial injury. It's shown that these disorders can be caused by both clinical syndromes in men and desadaptation of spouses at different level of interaction. Development regularities of different variants and forms of disorders of spouses adaptation are determined, their run and manifestation are described. Differential-diagnostic criteria of the forms and system of the psychodiagnosis of spouses relations are developed at the studied pathology in men.

A system of differential psychological correction is proposed, it allows to reach a high effect at different form of spouses adaptation disorders with remote effects of war-time closed cranial injury in husband.

Key words: disorders of spouses relations, psychodiagnostics system, psychological correction, warclosed cranial injury.