ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ДЯДИК ТЕТЯНА ВАСИЛІВНА

УДК 338.1:636.2

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА В УМОВАХ РИНКУ

Спеціальність 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Полтавській державній аграрній академії Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор

Макаренко Петро Миколайович,

Дніпропетровський державний аграрний університет,

проректор з наукової роботи.

Офіційні опоненти: – доктор економічних наук, професор

Амбросов Володимир Якович,

Харківський державний технічний університет

сільського господарства, завідувач кафедри

обліку і аудиту;–

кандидат економічних наук, доцент

Березін Олександр Вікторович

Полтавський університет споживчої

кооперації України, доцент кафедри

економіки підприємства.

Провідна установа – Харківський національний аграрний університет

ім. В.В. Докучаєва Міністерства аграрної

політики України, кафедра організації

виробництва та агробізнесу.

Захист відбудеться „26” жовтня 2004 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 в Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25, ауд. 342.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25, ауд. 342.

Автореферат розісланий „23” вересня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Миронова Р. М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ринкова трансформація аграрного сектору України призвела до появи приватних форм власності, різних форм господарювання та широкого включення в економіку підприємств елементів ринкових відносин. Зміни економічної ситуації потребують корінних перетворень щодо організації конкурентоспроможного виробництва продукції, як в галузях, так і на підприємствах, спроможних вести жорстку конкурентну боротьбу, швидко і адекватно реагувати на постійні зміни ринку, мобільно переходити на випуск нових видів високоякісної продукції, забезпечувати ефективність діяльності, як виробників, так і переробників.

Рівень конкурентоспроможності вітчизняних сільськогосподарських товарів на світовому ринку залишається досить низьким через слабке ресурсозабезпечення підприємств, використання застарілих технологій виробництва, що ведуть за собою високе споживання трудових, матеріальних та енергетичних ресурсів. Вироблена продукція, як правило, відстала і не відповідає діючим стандартам якості.

Зростання цін все більше призводить до зменшення споживання всіх основних продуктів харчування населенням України, у тому числі молока та молочної продукції, більш дорожчі продукти замінюються дешевшими. Нездатність господарювати в нових умовах, диспаритет цін, низька платоспроможність населення призвели до недовикористання потужностей та збитковості діючих підприємств, що виробляють та переробляють молоко.

Молоко і молочні продукти є основними складовими щоденного раціону переважної більшості населення і як біологічно повноцінні продукти харчування, і як функціональні продукти, тобто ті, що мають лікувально-профілактичну дію. Тому формування конкурентоспроможного виробництва молока в аграрних підприємствах є однією з найважливіших задач вирішення продовольчої безпеки країни та успішного розвитку аграрного сектора економіки.

Над проблемою формування конкурентного середовища та конкурентоспроможності в аграрному секторі працювали такі відомі вітчизняні та зарубіжні вчені, як Я. Базилюк, С. Брю, А. Друкер, П. Кеннеді, Д. Колєр, П. Кругман, А. Маршал, К. Макконел, С. Мочерний, М. Портер, Д. Сакс, В. Сєлєзньов, А. Сміт, А. Чухно, Й. Шумпетер та ін.

Вивченню проблем функціонування молокопродуктового підкомплексу України, аналізу сучасного його розвитку, обґрунтуванню шляхів подолання кризового стану присвячена низка робіт вітчизняних науковців, зокрема, В.Я. Амбросова, Є.І. Адміна, П.С. Березівського, О.В. Борща, В.І. Бойка, В.Н. Зимовця, М.В. Зубця, В.І. Костенка, М.П. Коржинського, Ю.М. Макаренка, Т.Л. Мостенської, П.М. Семіусова, С.О. Шевельової, О.М. Шпичака та ін.

Проте система формування та розвитку конкурентоспроможного виробництва молока досі не налагоджена та потребує більш глибокого вивчення та наукових розробок.

Необхідність збільшення обсягів виробництва молока та молочної продукції, покращення їх якості, підвищення рівня споживання населенням України та забезпечення їх конкурентоспроможності на ринку стали мотивацією для вибору теми і формування структури дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційні дослідження виконані у відповідності з планом науково-дослідних робіт Полтавської державної аграрної академії за темою „Організаційно-економічний механізм забезпечення конкурентоспроможності підприємств АПК” (№ держреєстрації 0104U002550).

Мета і завдання дослідження. Метою досліджень є наукове обґрунтування економічних основ та практичних засад формування конкурентоспроможного виробництва молока в аграрних підприємствах, адаптованих до ринкової економіки.

Для досягнення поставленої мети передбачено розв’язати комплекс завдань, головними з яких є:

- узагальнення теоретичних досліджень і розкриття сутності понять „конкуренція” і „конкурентоспроможність”;

- теоретичне обґрунтування вузлових чинників та напрямків формування конкурентоспроможного сільськогосподарського виробництва та, зокрема, виробництва молока;

- дослідження показників ефективності виробництва молока в регіоні в контексті виявлення причин спаду виробництва;

- обґрунтування ефективного рівня вирощування ремонтного молодняка, відтворення стада корів та напрямків селекційно-племінної роботи у молочному скотарстві регіону;

- обґрунтування напрямків ресурсоощадження, як одного з основних чинників підвищення конкурентоспроможності виробництва молока;

- оптимізація витрат ресурсів при виробництві та використанні кормів для молочного скотарства;

- розробка рекомендацій удосконалення формування ціни на молоко;

- розробка рекомендацій щодо підвищення якості молока – основи формування конкурентоспроможності виробництва;

- вивчення впливу концентрації поголів’я, рівня годівлі, продуктивності праці, продуктивності корів на економічну ефективність виробництва молока.

Предмет і об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є виробничі процеси і організаційно-економічні відносини в молочному скотарстві аграрних підприємств Полтавської області. Поглиблені дослідження проведено на матеріалах господарств Полтавського району.

Предметом дослідження є сукупність організаційно-економічних проблем становлення, ефективного функціонування та перспективного розвитку галузі молочного скотарства в конкурентних умовах ринку України.

Методи дослідження. Теоретична і методологічна основа досліджень побудована на використанні базових положень економічної теорії, аграрної економіки, економіки аграрних підприємств, наукових розробок і публікацій вітчизняних і зарубіжних учених-економістів з питань проблем функціонування молокопродуктового підкомплексу, забезпечення конкурентоспроможного виробництва в умовах розвитку ринкових відносин.

Методологічною основою досліджень виступав діалектичний метод пізнання, що забезпечує вивчення явищ, фактів в їх тісному зв’язку і постійному розвитку. При вирішенні поставлених завдань на різних етапах роботи застосовувались також специфічні методи та прийоми дослідження: абстрактно-логічний – при теоретичних узагальненнях, формулюванні висновків та рекомендацій; економіко-статистичний – при вивченні масових явищ, процесів, фактів і виявленні тенденцій їх розвитку; монографічний – при всебічному і глибокому вивченні стану виробництва молока в окремих (передових) сільськогосподарських підприємствах Полтавського району; економіко-математичний – розрахований оптимальний план виробництва кормів і оптимальна структура кормового балансу для конкретного господарства.

Джерелами інформації були: інформаційно-аналітичні збірники Держкомстату України, матеріали Полтавського обласного управління статистики; дані ВАТ „Полтаваплемсервіс”, матеріали Полтавського обласного управління сільського господарства, нормативно-довідкова література, річні звіти аграрних підприємств Полтавського району, дані первинного обліку, власні спостереження.

Наукова новизна виконаної роботи полягає у смислово-структурному аналізі та подальшому розвитку теоретичних, методичних і практичних положень щодо економічної природи, генезису, сучасного стану конкуренції і перспективи підвищення конкурентоспроможності продукції в молочно-скотарських господарствах і в цілому по галузі з виробництва молока у перехідній та ринковій економіці.

Найбільш значні результати, які були досягнуті і котрі складають наукову новизну роботи визначаються наступним:

Вперше:

- для умов ринкового функціонування ряду молочно-скотарських господарств регіону обґрунтовано та запропоновано практичні рекомендації щодо оптимальних витрат ресурсів для здешевлення кормовиробництва у молочному скотарстві, як одного з найважливіших чинників зміцнення конкурентоспроможності продукції.

Доповнено:

- теоретичні підходи щодо беззаперечності взаємовпливу конкурентоспроможності та інтенсифікації в умовах ринкової економіки. Обґрунтовано, що конкурентоспроможність визначається тривалим отриманням прибутку завдяки інтенсифікації, а остання – використанням частки цього прибутку з метою подальшого розвитку виробництва і зміцненням його конкурентоспроможності;

- механізм формування конкурентоспроможності виробництва молока методикою ціноутворення з врахуванням підвищення якості молока після впровадження нової техніки.

Набули подальшого розвитку:

- наукові і методичні положення щодо сутності, змісту і сфер прояву конкуренції та конкурентної боротьби на ринку продукції сільського господарства. Встановлено, що виникла нагальна необхідність формування конкурентоспроможного аграрного виробництва, спрямованого на випуск якісної продукції з низькими виробничими витратами. Уточнено, що основними чинниками забезпечення конкурентоспроможного виробництва молока є: місце розташування виробництва, виробничо-технічні і персональні умови, організаційно-управлінський фактор, економічне середовище, активність освоєння інноваційних технологій, а також характер екологічного законодавства;

- розкриття внутрішніх і зовнішніх організаційно-економічних факторів, що формують конкурентоспроможність виробництва молока, головними з яких у сучасних умовах є матеріально-технічне забезпечення, інноваційні технології, якість продукції, цінова політика у молочному скотарстві;

- розробка шляхів і заходів формування ефективного молочного виробництва, основу якого складають поліпшення племінної справи, резерви підвищення якості молока, зниження матеріальних і трудових затрат, підвищення концентрації поголів’я корів на господарство та їх продуктивності в перехідній та ринковій економіці.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження мають значну практичну цінність і можуть бути використані в обґрунтуванні економіко-організаційних засад становлення і подальшого розвитку господарської діяльності аграрних підприємств, які спеціалізуються на виробництві молока.

Основні теоретичні розробки дисертаційної роботи знайшли практичне відображення в навчальному процесі Полтавської державної аграрної академії при викладанні дисципліни „Управління конкурентноздатністю” (довідка № 8-01-353 від 29 квітня 2004 р.). Наукові розробки та рекомендації автора, що направлені на оптимізацію кормовиробництва та використання кормів, удосконалення технології виробництва молока схвалені та проваджені у виробництво в НДГ „Ювілейному” Полтавського району (довідка № 341 від 14 травня 2004 р.).

Результати досліджень пройшли виробничу перевірку та схвалені спеціалістами Головного управління сільського господарства і продовольства Полтавської облдержадміністрації та були використані у розробці комплексної програми стабілізації і розвитку тваринництва, економічного розвитку та формування ринку продовольства на місцевому рівні, розвитку інтеграційних процесів і кооперації в тваринницькому продуктовому підкомплексі (довідка № 01-19/78 від 14 травня 2004 р.).

Особистий внесок здобувача. У дисертації використані положення і висновки, що є результатами особистих розробок автора. Наукові статті підготовлені автором особисто і відбивають зміст роботи дисертаційних досліджень.

Апробація результатів дослідження. Наукові положення основних результатів дослідження та їх практичне застосування були представлені та обговорювались на Міжнародній науково-практичній конференції „Ринкова трансформація економіки АПК” (м. Харків, ХДТУСГ, 5-6 грудня 2002 року,,), на VІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Наука і освіта 2004” (м. Дніпропетровськ, 10-25 лютого 2004 року); на ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції „Економіка підприємства: проблеми теорії і практики” (м. Дніпропетровськ, 23 березня 2004 року), на Міжнародній науково-практичної конференції „Формування конкурентноздатності підприємств АПК в умовах ринкової трансформації економіки” (Полтава, 2-4 червня 2004 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано у 9 наукових працях у наукових журналах та матеріалах науково-практичних конференцій, загальним обсягом 2,1 обл. вид. арк., з них 6 статей ? у наукових фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 198 сторінках основного тексту, складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літературних джерел із 191 найменування. Дисертація містить 69 таблиць, 18 малюнків, 16 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовані актуальність теми дисертації, ступінь розробки наукової проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, сформовано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі „Теоретичні засади забезпечення конкурентоспроможності аграрної продукції в ринкових умовах” проаналізовані сутність, економічна роль і особливості понять „конкуренція” і „конкурентоспроможність”. Розглянута історія виникнення та розвитку конкуренції – від початкових до складних форм сучасності, розглянуто чинники, що забезпечують конкурентні переваги та конкурентоспроможність галузі, підприємства, продукції.

Обґрунтовані специфічні особливості базових чинників (природних та штучних), що впливають на конкурентоспроможність виробництва в аграрному секторі. Вони знаходяться у прямому та зворотному зв’язках – природні чинники створюють фундамент сільськогосподарського виробництва. Одночасно, науково-технічний прогрес, механізм господарювання та трудові ресурси впливають на стан природних чинників.

У сільському господарстві України існують негативні фактори, що діють відносно постійно. Це відсутність комплексної механізації виробничих процесів, низький технічний рівень обслуговування, низька ефективність, надійність і комфортність машин, перебої та дефіцит транспортного і ремонтного обслуговування тощо. З іншого боку, дефіцит робочої сили, відсутність необхідної сировини змушує підприємства знаходити новації, щоб обійти певний бар’єр. Отже, те що у вузькому розумінні конкуренції є негативом, за динамічнішого підходу може трансформуватись у перевагу.

Часто за рівної забезпеченості підприємств ресурсами і однаковому біокліматичному потенціалі наслідки виробничо-комерційної діяльності, якість виробленої та реалізованої продукції, витрати і рентабельність значно відрізняються. Ці відміни визначаються різним рівнем організації, управління, інтенсивності праці, раціональності використання засобів і предметів праці.

Результати виробництва молока залежать від впливу комплексу економіко-організаційних чинників. Останні включають: організацію управління, систему планування, маркетинг, механізм лізингу та оренди, реорганізацію та реструктуризацію господарства і форми власності, фінансово-кредитний механізм підприємства, ціноутворення, систему стимулювання підвищення конкурентоспроможності виробництва, страхування підприємницького ризику та ін.

Молочне скотарство є основною ланкою розгалуженої структури виробничо-технічного потенціалу молокопродуктового підкомплексу і тісно пов’язане з кормовиробництвом, племінними господарствами, зоотехнічними, ветеринарними та іншими обслуговуючими службами, молокопереробними підприємствами, системою матеріально-технічного забезпечення, спеціалізованою торгівлею тощо. Інтереси всіх суб’єктів цього формування стають об’єднуючим чинником досягнення високих економічних результатів на ринковій основі.

Важливими економічними чинниками для виробників молока є близькість ринків збуту, виробників кормів, переробних підприємств, рівень їх розвитку та вдосконалення організації взаємодії організаційно-економічного механізму системи "молочна ферма переробне підприємство підприємство торгівлі".

Вирішальним чинником зростання ресурсного потенціалу АПК на сучасному етапі є створення нових біологічних засобів виробництва, раціональної, технічно збалансованої й енергоощадної високопродуктивної системи машин у всіх галузях агропромислового виробництва. Без цього стає неможливим переведення національного АПК на інтенсивний, екологобезпечний та конкурентоспроможний напрям розвитку. Це, в свою чергу, визначається підтримкою з боку держави господарського управління інноваційного розвитку й ефективного використання найновіших технологій (рис. 1).

Рис. 1. Вузлові напрямки механізму формування конкурентоспроможного виробництва молока.

У другому розділі „Стан конкурентоспроможності виробництва молока в регіоні” проаналізовано сучасний рівень та ефективність молочного скотарства в Полтавській області в цілому і більш детально – в сільськогосподарських підприємствах Полтавського району. Об’єктом аналізу були процеси, що відбувались протягом 1990-2002 рр.

Протягом 1990-2002 рр. у Полтавській області відбулось суттєве скорочення обсягів виробництва молока: від 1316 тис. т у 1990 р. до 695 тис. т у 2002 р. (менше на 47,2%). Однією з істотних тенденцій розвитку молочного скотарства регіону є суттєва зміна питомої ваги господарств у загальному обсязі виробництва молока: у 1990 р. сільськогосподарські підприємства виробляли 80,9% молока та молочної продукції загального обсягу, у 2002 р. – 37,3% (менше у 4,1 рази). Нарощують обсяги виробництва особисті селянські господарства, які з 2000 р. стали основними виробниками молока (53,6% із загального обсягу) і у 2002 р. збільшили цей показник до 62,5%.

Зниження обсягів виробництва молока зумовлюється суттєвим скороченням поголів’я корів. У 2002 р. порівняно з 1990 р. в усіх категоріях господарств поголів’я корів зменшилось на 47,4%. Найбільше поголів’я скоротили сільськогосподарські підприємства – в 3,1 рази. Водночас зросло поголів’я корів у особистих селянських господарствах – у 1,4 рази. Частка поголів’я корів, що утримується в останніх зросла від 19,3% у 1990 р. до 51,2% у 2002 році.

Неповноцінна годівля та хвороби тварин, недоліки в організації виробництва і селекційно-племінній роботі стали чинниками зменшення виходу приплоду та збільшення обсягів падежу великої рогатої худоби, зменшення продуктивності корів. Вихід приплоду на 100 корів у 2002 р. порівняно з 1990 р. в області зменшився на 16,5%, а падіж худоби збільшився на 29,4%; продуктивність корів зменшилась на 30,2%.

Зменшення виробництва молока позначилось на молокопереробних підприємствах, адже до них все менше надходить сировини. У 2002 р. порівняно з 1990 р. обсяги реалізованого молока усіма категоріями господарств зменшились у 3,2 рази (рис. 2).

Рис. 2. Виробництво та реалізація молока господарствами усіх категорій Полтавської області

Відбулися помітні зміни у структурі каналів реалізації молока сільськогосподарських підприємств регіону. Скоротилась питома вага молока, що продається заготівельним організаціям – від 55,3% у 1996 р. до 28% у 2002 р. Збільшилось споживання молока без промислової переробки – помітно зросла частка продажу молока на ринку, через власні магазини.

За період 1996-1999 рр. виручка від реалізації молока не лише не приносила господарствам прибутку, а і не відшкодовувала навіть витрати виробництва. З 2000 р. відбулося подолання порогу збитковості, проте у 2002 р. прибуток від продажу молока складав лише 2,78% від суми прибутку 2000 р. (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка результатів реалізації молока аграрними підприємствами

Полтавського району

Показники | Роки | 2000 р. до 1996 р., % | 2002 р. до 2000 р., %

1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002

Продано молока – всього, ц | 223260 | 138620 | 140900 | 135980 | 113200 | 93485 | 93957 | 50,7 | 83,0

Собівартість,

грн. за 1 ц | 30,1 | 45,0 | 45,9 | 47,1 | 42,6 | 47,4 | 46,9 | 142 | 110

Виручка від реалізації,

тис. грн. | 4525 | 3975 | 4587 | 4896 | 5937 | 5332 | 4437 | 131 | 74,7

Ціна,

грн. за 1 ц | 20,27 | 28,68 | 32,56 | 36,01 | 52,45 | 57,04 | 47,23 | 259 | 90,0

Прибуток (збиток),

тис. грн. | -2194 | -2262 | -1879 | -1507 | 1115 | 919,8 | 31,0 | - | 2,78

Рівень рентабе-льності, % | -32,7 | -36,3 | -29,0 | -23,5 | 23 | 20,6 | 0,7 | +55,7 | -22,3

Ресурсне забезпечення аграрного виробництва втратило державну підтримку – з початку 1990 р. і до нині спостерігається тенденція випереджання цін на сільськогосподарську техніку, добрива, комбікорми, паливо, мастила, електроенергію та послуги, що надаються аграрним підприємствам, порівняно з цінами сільськогосподарської продукції, призводить до подальшого зубожіння аграрних товаровиробників. Так, кількість молока, яке необхідно продати, щоб купити техніку у 2002 р. порівняно з 1990 р. зросло у 5-8, пального у 6-12 раз.

У 1990 р. в аграрних підприємствах Полтавської області вводили в дію тваринницьких приміщень на 5300 твариномісць для великої рогатої худоби, у 2002 р. – у 11 раз менше, силосні та сінажні споруди за досліджуваний період не створювались. Кількість агрегатів з доїння корів в 2002 р. порівняно з 1991 р. зменшилась у 2,1 рази, виробництво автонапувалок зменшилось майже у 40 раз.

Генетична молочна продуктивність корів, незалежно від породи, може бути реалізованою у разі наявності відповідних умов, серед яких пріоритетне місце займають корми. Однак, стримуючим чинником виробництва кормів і перетравного протеїну в досліджуваному регіоні є висока розораність сільськогосподарських угідь і разом з цим зменшення площ сіножатей, пасовищ, їх деградація. Так, за період 1992-2002 рр. площа сільськогосподарських угідь в області зменшилась у 1,5 рази, площі сіножатей – у 2,5 рази, пасовищ – у 2,3 рази. Майже втричі скоротились обсяги виробництва повноцінних комбікормів та преміксів регіонального промислового виробництва.

Поряд із збільшенням витрат усіх кормів на виробництво 1 ц молока (у 2002 р. порівняно з 1990 р.) на 11,3% в аграрних підприємствах регіону, зменшились витрати концентрованих кормів – на 23,4% у розрахунку на 1 ц молока та майже вдвічі менше у розрахунку на 1 корову.

Забезпечення продуктивності в межах 4000-6000 кг молока на 1 корову потребує згодовування не менше 45-50 ц корм. од., а за період 1996-2001 рр. в аграрних підприємствах Полтавської області цей показник не перевищував 40 ц корм. од. Крім власне кормів, велике значення має забезпечення перетравним протеїном: в 1 кормовій одиниці не менше 105-110 г. Встановлено, що у більшості досліджуваних господарств в середньому на 1 корм. од. припадає 80-90 г перетравного протеїну (20-30% нижче норми), звідси – перевитрати кормів.

Провідну роль у забезпеченні конкурентоспроможного виробництва молока займає якісне покращення племінної справи у тваринництві. Господарствам, які не в змозі закупити імпортну худобу і, насамперед, забезпечити їй належні умови утримання, слід орієнтуватись на поліпшення місцевих порід, якими для Полтавської області є українська чорно- та червоно-ряба молочні.

Важливими показниками досягнутого рівня виробництва є рівень продуктивності праці, собівартості та рентабельності виробництва. Продуктивність праці у молочному скотарстві Полтавської області у 2002 р. порівняно з 1990 р. зменшилась майже у 1,7 рази, відповідно збільшилась трудоємкість. Розрахунки по впливу окремих чинників на трудоємкість виробництва молока показують, що її збільшення у 2002 р. порівняно з 1990 р. відбулося за рахунок тотожного зростання затрат праці у розрахунку на 1 корову та зменшення продуктивності останніх.

Досліджуваний період супроводжувався і негативною динамікою собівартості молока – з 1996 р. до 2002 р. вона зросла майже вдвічі. Одна із об’єктивних причин підвищення собівартості молока – зростання цін промислової продукції. Однак, встановлено, що поряд з об’єктивними причинами, важливу роль відіграють суб’єктивні. За однакових рівнів і темпів підвищення цін промислової продукції величина собівартості в різних підприємствах неоднакова через різні рівні продуктивності корів, механізації виробничих процесів, організації праці, технологій виробництва тощо.

За період 1996-2001 рр. в аграрних підприємствах Полтавської області рівень рентабельності виробництва молока зростав лише за рахунок підвищення ціни і водночас знижувався через збільшення собівартості. У 2002 р. по досліджуваному регіону виробництво молока знову стало збитковим (-18%), більшою мірою за рахунок зниження ціни продажу молока порівняно з 2001 р. По цій же причині зменшилась рентабельність виробництва в аграрних підприємствах Полтавського району і склала лише 0,7%, хоча собівартість 1 ц молока дещо знизилась.

Важливе значення у підвищенні конкурентоспроможності продукції має її якість. За період 1996-2001 рр. якість проданого молока сільськогосподарськими підприємствами регіону підвищувалась: до переробних підприємств збільшилось надходження молока І ґатунку – на 15,7% та зменшилось ІІ ґатунку на 13,5%. Середня жирність молока по області збільшилась від 3,31 до 3,49%.

Починаючи з 2002 р. сільськогосподарські підприємства реалізовували молоко за новим стандартом ДСТУ 3662-97 „Молоко коров’яче незбиране. Вимоги при закупівлі” і статистичні дані свідчать про те, що ні виробники, ні переробники до введення в дію нового стандарту не готові. Напевно, саме тому статистика не показує показників вмісту білка у молоці, проданому у 2002 р., а прийняте молоко переводиться у залікову масу по перерахунку на молоко базової жирності за старою методикою. Проте і доступні цифри вказують на негативне становище щодо якості молока – тільки 11% по області та 1% по району із загальної кількості молока було вищого ґатунку.

Визначено вплив ціни продажу і повної собівартості молока та молочних продуктів на цінову конкурентоспроможність аграрних підприємств Полтавського району. У 1996 р. ступінь цінової конкурентоспроможності становив -0,351 (-35,1%), а у 2002 р. – 0,214 (21,4%), тобто цінова конкурентоспроможність зросла на 57 відсоткових пунктів, у тому числі збільшилась на 174 пунктів за рахунок цінового чинника та зменшилась на 117 пунктів за рахунок підвищення собівартості молока.

При розрахунках індексів конкурентоспроможності виявилось, що виробництво молока в Полтавській області і районі (2000-2002 рр.) було неконкурентоспроможним на внутрішньому ринку України. У 2002 р. проти 2000 р. індекси зменшились і не перевищували одиницю, що свідчить про необхідність вдосконалення процесів виробництва та реалізації молока.

У третьому розділі „Шляхи підвищення конкурентоспроможності виробництва молока” обґрунтовані основні організаційно-економічні засади підвищення конкурентоспроможності виробництва молока.

Встановлено, що одним з головних чинників, що на сучасному етапі зумовлює неконкурентоспроможність продукції вітчизняного молочного скотарства є високий рівень ресурсозатрат на її виробництво. Більшість резервів ощадливості ресурсів при виробництві молока не потребують додаткових капітальних вкладень, проте не використовуються через некомпетентність, безвідповідальність керівників та спеціалістів господарства, обслуговуючого персоналу ферм щодо організації виробничого процесу, дотримання технологічної дисципліни.

Розраховано, що менш затратному утриманню худоби сприяє оптимальна структура стада, яка передбачає, що серед корів різного віку, найбільшу частку становлять найбільш продуктивні корови – 4-5 лактація, а ремонт стада первістками складає 25%. Порушення цих пропорцій призводить до зменшення рівня продуктивності молочної ферми.

Однією з вирішальних умов ресурсоощадження у молочному скотарстві є інтенсифікація відтворення стада. Отелення є основним стимулятором лактації, і чим вони частіші, тим вищі надої, і навпаки чим триваліша безперервна лактація, тим менше молока одержують від корови. Так, у 2002 р. від кожної сотні корів маточного стада у Полтавській області одержано по 76 телят, у районі – по 82, тобто із кожної сотні корів 24 (в районі – 18) упродовж року даремно займали скотомісця, споживали корми. Значну економію ресурсів дає планування отелення по місяцям року, в залежності від конкретних умов господарства.

Важливим чинником ресурсоощадження при виробництві молока є зниження затрат праці на одиницю продукції. Кількість корів у розрахунку на одного працівника молочного скотарства – основний критерій оцінки досягнутого рівня затрат праці при виробництві молока. При визначенні його впливу на основні економічні показники виробництва молока в аграрних підприємствах Полтавського району (методом групувань), виявилось, що рівень навантаження корів на працівника дуже низький – в середньому 12 голів і економічно не вигідний, адже із зростанням показника до 26 гол. відбувається зменшення затрат праці у розрахунку на 1 корову у 1,5-2 рази, на виробництво центнера молока – менше на 4-7 люд.-год.; збільшується оплата молоком грошових та трудових витрат.

Значна економія трудових витрат відбувається за безприв’язного способу утримання корів. За прив’язного способу персонал витрачає у 5,5 раз більше енергії на доїння корів, у 3,6 раз більше на роздачу концентрованих кормів, у 1,5 рази більше на чищення тварин і прибирання кормового проходу. Такі операції, як чищення стійл і проходів, годівниць, прив’язування і відв’язування тварин за безприв’язного способу взагалі виключаються, за рахунок чого у персоналу більше часу витрачається на догляд за тваринами.

Численними дослідженнями підтверджується економія ресурсів при годівлі тварин кормосумішами з кормового столу – продуктивність корів зростає на 9-16%, сумарні затрати енергії і матеріально-технічних ресурсів скорочуються на 25-35%, за рахунок зниження затрат на приготування і роздавання, зменшення кратності роздавання окремих видів кормів різними уніфікованими кормороздавальними засобами.

Непридатність застарілих технологій виробництва молока потребують розробки нових ресурсозберігаючих технологій утримання корів на основі реконструкції існуючих ферм. Проте перехід у короткі строки на такі технології виробництва можливий для фінансово міцних господарств.

Обґрунтовано, що значна економія матеріально-грошових, трудових та енергетичних ресурсів відбувається за впровадження нових технологій переробки кормових засобів, що направлені на зниження втрат кормів у процесі заготівлі, зберігання, приготування і згодовування.

На прикладі НДГ „Ювілейний” Полтавського району за допомогою економіко-математичних методів та ПЕОМ був розрахований оптимальний план виробництва кормів для молочного скотарства й оптимальна структура кормового балансу, що забезпечить одержання визначеного обсягу молока при мінімальних витратах ресурсів. За критерій оптимальності взято мінімум посівних площ (варіант 1), мінімум матеріальних затрат (варіант 2) та мінімум затрат праці (варіант 3).

Порівняння фактичних витрат ресурсів на кормовиробництво та оптимізованих витрат показують, що для оптимального забезпечення корів (продуктивністю 4000 кг) кормами, підприємству буде достатньо кормових площ 531 га (за 1-им варіантом), 569 га (за 2-им), 564 га (за 3-ім), що на 30-40% менше фактичної площі. Затрати праці відповідно до варіанту знизяться на 16,4%, 32,7%, 34,6%; матеріальні витрати на 20,4%, 25,4%, 19,4%. У всіх випадках всього на корову в рік витрачається 45,9 кормових одиниць, а вміст перетравного протеїну в 1 корм. од. – 105-113 г.

У процесі досліджень комплексно проаналізовані вимоги нового стандарту ДСТУ 3662-97 до якості сирого молока та обґрунтовані заходи і шляхи по підвищенні якості молока при збиранні на фермі, зберіганні і транспортуванні.

Встановлено, що відповідність показників якості молока до вимог нового стандарту є основним чинником підвищення рентабельності виробництва, оскільки зростає його ціна. Підтверджено розрахунками те, що формування ціни молока за новою методикою (співвідношення вартості жиру та білка в ціні 1 т молока як 40:60) дає кращий результат для товаровиробника, ніж коли фізична маса молока переводилась у залікову, і саме за неї споживач платив виробникові. В останньому випадку при кожному зростанні вмісту жиру у молоці на 0,1% приріст рівня рентабельності складав 3,75 відсоткових пунктів.

Автором розраховано, що при застосуванні нововведеного розрахунку ціни на молоко, при кожному збільшенні вмісту жиру на 0,1% (за незмінного вмісту білка), приріст рівня рентабельності складає 1,5 відсоткових пункти, а при зростанні базисного вмісту білка на 0,1% (за незмінного вмісту жиру), приріст рівня рентабельності складає 2,5 відсоткових пункти, тобто при одночасному збільшенні вмісту жиру і білка у молоці приріст показника рентабельності у кожному випадку становить 4,0 відсоткових пункти.

Впровадження сучасних технологій , що покращують якість продукції вимагає додаткових затрат – насамперед, матеріально-грошових. Проте, слід враховувати, що додаткові витрати понесені на підвищення якості молока повинні бути економічно вигідними, тобто попит на продукцію вищої якості та ціна мають зростати на більшу величину, ніж це потрібно для відшкодування витрат.

Для того, щоб визначити економічну доцільність купівлі нової техніки для підвищення якості продукції, необхідно прорахувати за якої мінімальної ціни можна буде зберегти уже досягнутий рівень рентабельності виробництва. Так, наприклад, рентабельності виробництва молока на підприємстві у звітному році становила:

(1)

де Р0 – досягнутий рівень рентабельності, %; ПС0 – повна собівартість, грн.; Ц0 – ціна продажу молока у звітному році, грн.

Після впровадження нової техніки, собівартість зросте і складе ПС1. Для збереження досягнутого рівня рентабельності у наступному році повинна виконуватись рівність:

(2)

Отже, для того, щоб зберігався Р0 при новій собівартості ціна повинна становити:

. (3)

У роботі також визначено, якою мірою впливає зростання ціни продажу молока і собівартості виробництва на рівень рентабельності. Якщо кожен відсоток збільшення ціни молока дає однаковий приріст показника рентабельності, то при зниженні собівартості на 1% приріст збільшується не на однакову величину, а має тенденцію до зростання.

За допомогою статистичного методу аналітичних групувань розраховано ступінь впливу чинників на показники економічної ефективності виробництва молока. До них ввійшли: затрати кормів у розрахунку на 1 ц молока, рівень продуктивності праці, концентрація поголів’я на 1 підприємство та рівень продуктивності корів.

Провідне місце у зменшенні собівартості займає раціональне витрачання кормів. Витрати кормів у розрахунку на 1 ц молока у межах 1,0-1,15 ц корм. од. порівняно з 1,6-2,8 ц корм. од. забезпечують зменшення собівартості у 1,5-2 рази, та беззбиткове виробництво.

Друге місце по впливу на витрати виробництва молока займає продуктивність праці, адже чим вища остання, тим менша зайнятість робітників виробництва, нижчі затрати праці і витрати на її оплату і, відповідно, дешевшою є вироблена продукція. У господарствах, де рівень трудомісткості виробництва молока складає 4,45-7,9 люд.-год/ц, найкращі показники економічної ефективності виробництва – собівартість виробництва молока – 37,9 грн. за ц, 31,4% рівень рентабельності та найкраща продуктивність корів – 4077 кг. По мірі зростання трудомісткості в інших групах, спостерігаємо погіршення всіх вищезгаданих показників.

Аналіз затрат праці, матеріальних і грошових витрат на об’єктах з різним поголів’ям свідчать про те, що малі ферми нерентабельні. По мірі зростання молочного стада на підприємстві з 40 до 530 корів, збільшуються середньорічні надої у 2,5 рази, менше кормів витрачається у розрахунку на 1 ц молока. Як результат, собівартість центнера молока зменшується у 2-2,5 рази.

Важливим чинником зниження собівартості та росту рентабельності виробництва молока є комплекс заходів, спрямованих на підвищення продуктивності худоби. І за сучасних складних умов можна знизити собівартість і забезпечити рентабельне виробництво молока, довівши продуктивність корів до 30-40 ц на голову (табл. 2).

Найвищі надої корів у господарствах ІІІ групи забезпечили зменшення затрат праці у розрахунку на 1 ц молока (на 4,7 люд.-год менше ніж у І групі та на 0,7 – ніж у ІІ). У розрахунку на 1 корову грошові та трудові затрати у ІІІ групі вищі ніж у І і ІІ, проте у розрахунку на 1 ц молока вони набагато менші. Високий рівень продуктивності корів визначив найвищі показники результати господарювання у ІІІ групі підприємств – низька собівартість центнера молока (31,7 грн.) та відносно високий рівень рентабельності (45,1%).

Для підтвердження кількісного впливу вищеназваних чинників на результативний показник – рівень рентабельності виробництва молока проведений багатофакторний кореляційний аналіз на основі даних за 2000-2002 рр. по аграрних підприємствах Полтавського району.

Таблиця 2

Вплив продуктивності корів на економічну ефективність виробництва в аграрних підприємствах Полтавського району (2000-2002 рр.)

Показники | Групи підприємств за рівнем середньорічного надою на 1 корову, кг | Всього і

в серед-ньому

І

888-1394 | ІІ

1684-3163 | ІІІ

3246-4328

Кількість підприємств у групі | 5 | 10 | 5 | 20

Середньорічний надій на корову, кг | 1585 | 2743 | 3787 | 2705

Затрати на утримання корови, грн. | 1058 | 1121 | 1415 | 1198

Затрати праці на корову, люд.-год | 206 | 278 | 286 | 256

Затрати праці на 1 ц молока, люд.-год | 12,4 | 8,4 | 7,7 | 9,5

Одержано молока на1 люд.-год, кг | 6,8 | 10 | 15 | 10,6

Собівартість 1 ц молока, грн. | 60,5 | 40,9 | 31,7 | 44,3

Рівень рентабельності, % | -23,9 | 15,08 | 45,1 | 12,0

У множинну модель показників ефективності виробництва включались наступні чинники: затрати кормів на 1 ц молока, ц корм. од. (х1); трудові затрати на 1 ц молока, люд.-год. (х2); оплата праці, грн. за люд.-год (х3); концентрація поголів’я на 1 підприємство, гол. (х4); продуктивність корів, ц (х5).

У результаті розрахунку отримали регресійну модель вигляду:

у= 124,36 – 49,8 х1 – 3,21 х2 – 10,7 х3 + 0,025 х4 +0,21 х5

Значення коефіцієнтів одержаного рівняння вказують на те, що найбільший вплив на рівень рентабельності виробництва молока чинять витрати кормів у розрахунку на 1 ц молока та рівень оплати праці 1 людино-години.

Економічну ефективність від оптимізації чинників, що впливають на конкурентоспроможність виробництва молока, підтверджує господарська діяльність деяких аграрних підприємств Полтавського району: СТОВ ім. Калашника, СТОВ СС „Тростянець”, ДП „Степне”, НДГ „Ювілейний”. У цих господарствах високу конкурентоспроможність виробництва молока забезпечили: оптимальна концентрація поголів’я – 300-400 гол.; продуктивність корів на рівні 4-5 тис. кг; вдвічі менші витрати праці у розрахунку на 1 ц молока, ніж в середньому по району. Витрати кормів у розрахунку на 1 голову у цих господарствах вищі, проте на 30-40% менші у розрахунку на 1 ц молока, що свідчить про більшу оплату корму молоком.

ВИСНОВКИ

1. Конкурентоспроможність виробництва – багатоаспектна економічна категорія – визначається комплексом чинників, зокрема, економічними показниками обсягів виробництва, продажу і якості продукції, собівартості, ціни реалізації та рентабельності, що взаємодіють і визначають рівень результативності господарювання в ринкових умовах.

2. Чинники, що забезпечують конкурентоспроможне виробництво сільськогосподарської продукції, мають специфічні особливості. Їх можна розділити на дві частини: природно створена, фундаментальна частина чинників (земля, її надра, води, природна і культурна рослинність, біокліматичний потенціал, тварини птиця тощо) і штучно створена частина чинників (виробничий потенціал, попередньо створений працею людини засоби праці, оборотні фонди, інженерні комунікації тощо).

3. Молочне скотарство є основною ланкою розгалуженої структури виробничо-технічного потенціалу молокопродуктового підкомплексу і тісно пов’язане з кормовиробництвом, племінними господарствами, зоотехнічними, ветеринарними та іншими обслуговуючими службами, молокопереробними підприємствами тощо. Тому взаємовигідні інтереси всіх суб’єктів цього формування стають об’єднуючим чинником досягнення високих економічних результатів на ринковій основі.

4. Основними напрямками формування конкурентоспроможного виробництва молока повинні стати: розвиток та впровадження інноваційних технологій виробництва, посилення інвестування з боку держави та приватних інвесторів; розвиток горизонтальної та вертикальної інтеграції, створення систем аналізу та прогнозування потреб споживачів, цін конкурентів, нових ринків, каналів реалізації.

5. Протягом 1990-2002 рр. у Полтавській області відбулось суттєве скорочення обсягів виробництва молока: від 1316 тис. т у 1990 р. до 695 тис. т у 2002 р. (менше на 47,2%). Зниження обсягів виробництва молока зумовлюється суттєвим скороченням поголів’я корів. У 2002 р. порівняно з 1990 р. в усіх категоріях господарств поголів’я корів зменшилось на 47,4%. Найбільше поголів’я скоротили сільськогосподарські підприємства – в 3,1 рази. Водночас зросло поголів’я корів у особистих селянських господарствах – у 1,4 рази. Частка поголів’я корів, що утримується в останніх зросла від 19,3% у 1990 р. до 51,2% у 2002 році. Вихід приплоду на 100 корів у 2002 р. порівняно з 1990 р. в області зменшився на 16,5%, а падіж худоби збільшився на 29,4%, продуктивність корів зменшилась на 30,2%.

6. За період 1996-2001 рр. в аграрних підприємствах Полтавської області рівень рентабельності виробництва молока зростав лише за рахунок підвищення ціни і водночас знижувався через збільшення собівартості. У 2002 р. у Полтавській області виробництво молока знову стало збитковим (-18%),