НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Дудник Валентина Михайлівна

УДК338.246.8(477)”1943/1950”

ВІДБУДОВА МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

у 1943-1950 рр.

07.00.01 – історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі історії України періоду Другої світової війни

Інституту історії України НАН України.

Наукові керівники: доктор історичних наук, професор

Коваль Михайло Васильович

Інститут історії України НАН України;

доктор історичних наук;

Лисенко Олександр Євгенович,

Інститут історії України НАН України,

завідувач відділу історії України періоду

Другої світової війни.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук

Кучер Володимир Іванович,

Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України,

головний науковий співробітник;

кандидат історичних наук

Артьомов Олександр Сергійович,

Меморіальний комплекс „Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.”,

генеральний директор.

Провідна установа: Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка, історичний факультет.

Захист відбудеться 24 грудня 2004 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої

вченої ради Д 26.235.01 в Інституті історії України НАН України

(00001, Київ, вул. Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту історії України НАН України (00001, Київ, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розісланий „23___” листопада 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор історичних наук Гуржій О. І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У роки незалежності України, коли розпочалося оновлення всіх сфер суспільного життя, значно посилився інтерес істориків, економістів, правознавців, фахівців інших галузей знань до вивчення різних сторін господарського розвитку нашої держави. Підвищена увага до міст пояснюється, насамперед, їхньою роллю у збереженні історичної, культурної і національної ідентичності українського народу. В якості архітектурних, соціально-економічних, етноісторичних комплексів міста виступають хранителями історичної пам’яті та відповідної соціонормативної культури. Їх екстер’єр дозволяє робити співставлення за загальноцивілізаційною шкалою і може бути критерієм розвитку нашого суспільства.

Друга світова війна стала однією з найбільших катастроф в історії людства, у горнилі якої могла зникнути й українська нація, її культура, досягнення науки, техніки, економіки. Фронт двічі прокотився по нашій землі, перетворюючи на суцільну руїну багато населених пунктів, історичних та архітектурних пам’яток. На території України зазнали спустошення 714 міст, зруйновано 16150 промислових і велика кількість комунальних підприємств.

Актуальність теми визначається необхідністю комплексного відтворення системи життєдіяльності міст та міського соціуму України в екстремальних умовах війни та повоєнний період. Відсутність глибоких аналітико-теоретичних напрацювань у даній тематичній ніші диктує необхідність такого забезпечення рівня емпіричних знань, який дозволяє вийти на об’єктивні, вагомі узагальнення та теоретичні положення, а в практичному сенсі – сприятиме гуманізації міського середовища, оптимізації забезпечення потреб його мешканців.

Сучасний період державного будівництва України супроводжується активним зростанням ролі історичних знань, підвищенням інтересу до практики та досвіду минулих років. Тому без всебічного вивчення історії відбудови та розвитку українських міст в ході та після Другої світової війни неможливо відтворити цілісну картину історичного розвитку країни, простежити зміни у процесах комунальної сфери, прогнозувати напрямки розвитку української урбаністики на майбутнє. Трансформаційні процеси, які відбуваються тепер у наших містах, тісно пов’язані з тими суспільними та економічними явищами, які відбувалися у повоєнні роки, насамперед із урбанізацією, що зумовлювала підвищення ролі міст у розвитку економіки та культури.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертація є складовою частиною комплексних науково-дослідницьких тем „Трансформація суспільно-політичних, економічних та культурних процесів в Україні під впливом воєнних подій 1939-середини 40-х років” (№ державної реєстрації 0104000624) та „Українське суспільство і влада на завершальному етапі війни (1943-1945 рр.)” (№ державної реєстрації 0104U003293), які розробляються відділом історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України.

Мета дослідження полягає в науковому осмисленні та узагальненні досвіду функціонування міського господарства республіки в ході та після її визволення від загарбників, відновлення діяльності його структурних підрозділів; з’ясування якісних змін у містах, ролі рушійних суспільних сил, задіяних у досліджуваних процесах; визначення особливостей технічного, соціального та економічного розвитку у середині ХХ ст. як основи подальшої розробки теоретичних засад модернізації сучасних міст в Україні.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

- дати характеристику стану наукового опрацювання даної теми та її джерельного забезпечення;

- з’ясувати масштаби соціально-економічних руйнувань, системних диспропорцій повоєнного міського господарства України;

- вивчити основні тенденції, об’єктивні закономірності містобудування та вплив суб’єктивних чинників на його загальний процес у період війни та після неї;

- дослідити джерела і характер фінансового, матеріально-технічного забезпечення відбудовних процесів, форми і методи їх регулювання та управління ними;

- окреслити характер змін, що відбулися в комунальному господарстві, системі послуг та виробництві предметів широкого споживання протягом досліджуваного періоду;

- проаналізувати законодавчу базу відродження міст республіки;

- простежити особливості функціонування окремих складових комунального господарства українських міст: енергетики, міського транспорту, системи комунальних та побутових послуг;

- домогтися об’єктивної інтерпретації, доказовості наукових висновків, що випливають з аналізу розвитку зазначеної проблематики.

Об’єктом дослідження є українські міста в період Другої світової війни та перші повоєнні роки. Предмет дослідження становить діяльність органів республіканських і міських властей, система заходів галузевих відомств, адміністрацій промислових, комунальних, енергетичних, транспортних підприємств та організацій у справі відродження, налагодження, розвитку міського господарства, матеріального виробництва і повноцінних умов життя населення.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є загальні наукові принципи історизму, об’єктивності та антропоцентризму. Викладаючи матеріал у проблемно-хронологічному плані, дисертантка зверталася до логічного, ретроспективного, порівняльного та квантитативного методів.

Хронологічні рамки охоплюють період від 1943 р. до кінця 1950. Початкову дату зумовлює початок визволення України від фашистської окупації, кінцеву - завершення першої повоєнної п’ятирічки, протягом якої було розв’язано чимало соціально-економічних проблем, пов’язаних з відбудовою міст.

Географія дослідження визначена сучасними територіальними межами Української держави.

Наукова новизна роботи в тому, що вона є одним з перших комплексних досліджень соціально-економічного розвитку міст України в ході та після Другої світової війни. На підставі здебільшого архівних джерел дається узагальнююча характеристика їх стану в середині й другій половині 40-х років, простежуються темпи відновлення і зростання економічної потужності міського середовища, а також вдосконалення системи забезпечення культурно-побутових потреб населення; аналізуються фінансово-економічні механізми впливу на розвиток урбанізаційних процесів та їх соціально-економічні й екологічні наслідки. В праць визначені загальні тенденції розвитку матеріальної бази міст, їх специфіка в окремих регіонах і галузях.

Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що викладені в ній положення сприятимуть нагромадженню емпіричних знань і формуванню на їх базі загальної наукової концепції новітньої історії України.

Практичне значення роботи визначається тим, що окремі наслідки війни та відбудови проступають в житті українських міст і донині: сусідство промислових і житлово-рекреаційних зон, хиби планування і забудови окремих районів, що ускладнюють розв’язання транспортних проблем тощо. Врахування уроків повоєнних урбанізаційних процесів дає можливість уникнути аналогічних недоліків у майбутньому. Узагальнюючі матеріали придатні для написання історії українських міст, підготовки нових навчальних планів, програм, посібників, лекцій та опорних конспектів.

Апробація результатів дослідницької роботи проводилася на засіданнях відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України. Основні положення праці доповідалися на світовому конгресі україністів, міжнародних, всеукраїнських та регіональних наукових конференціях з питань дослідження історії України ХХ ст., проблематики Другої світової війни, історичного краєзнавства й інших, а також викладені у 7 публікаціях.

Структура дисертації зумовлена характером і змістом теми, завданнями і проблемно-хронологічним методом дослідження. Вона складається із вступу, чотирьох розділів, 12 підрозділів, висновків, 14 додатків, списку використаних джерел і літератури. Загальний обсяг роботи 265 сторінок: основного тексту – 180, літератури і джерел – 71 (901 позиція), додатків – 14.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

У „Вступі” обґрунтовується вибір теми, її хронологічні рамки, визначається актуальність досліджуваної проблематики, викладені мета, завдання, наукова новизна, теоретична і практична значимість дисертації.

У першому розділі - „Стан наукової розробки теми” подано детальний аналіз використаної, спеціальної літератури. Проблематика функціонування міського господарства стала актуальною вже в ході війни, адже стосувалася життя та діяльності багатьох мільйонів людей, відновлення матеріальних цінностей українського народу, його історико-архітектурних та інженерно-технічних надбань. Історіографію з означеного предмета умовно можна поділити на три періоди. До першого слід віднести 40-і та першу половину 50-х років, тобто час, коли тривав процес відбудови. Тоді, по гарячих слідах подій, як радянськими, так і зарубіжними авторами було опубліковано значну кількість публіцистично-пропагандистських матеріалів про долю українських міст. Історики України, висвітлюючи бойові дії радянської армії, не обминали історії населених пунктів. Основна увага приділялася мужності і героїзму військовослужбовців на фронті, трудовій звитязі працівників тилу, труднощам та успіхам евакуації і реевакуації промислових підприємств. Водночас поза увагою залишалися питання доцільності масштабних руйнувань радянськими військами під час відступу комунальних підприємств, житлових кварталів, транспортних засобів, історичних та архітектурних пам’яток. На другій загальносоюзній конференції у 1947 р., присвяченій проблемам санітарно-епідеміологічних наслідків окупації, академік Медичної академії наук СРСР А. Н. Марзєєв проаналізував ситуацію у повоєнних містах України Марзеев А. Н. Санитарные последствия разрушения городов Украины в период войны и оккупации // Медико-санитарные последствия войны и мероприятия по их ликвидации. Труды 2-й конференции 17-19 декабря 1947 р.: в 2-х т. Т. 2.– М., МАН СССР, 1948. – 180 с.. У середині 50-х років в нарисах А. М. Касьянова підведено підсумки відбудови міського господарства Харкова.

Другим етапом у вивченні даної теми можна вважати період від середини 50-х до початку 90-х років, коли були створені перші узагальнюючі праці з історії війни в цілому та окремих її проблем, визначалися шляхи їх подальшої розробки. Вийшли друком десятитомна „Історія Української РСР”, тритомна „Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу”, шеститомна „Історія Комуністичної партії України”, однотомні „Історія ЛКСМУ”, „Нариси історії профспілок УРСР”, нариси історії обласних та міських партійних і комсомольських організацій. Окремі фрагменти цих та інших праць стосувалися процесів, які відбувалися у містах, але питання житлово-комунальної сфери залишалися у тіні проблематики розвитку економіки, культури, освіти і т. д. Чотиритомна „Енциклопедія народного господарства УРСР”, тритомна „Історія народного господарства УРСР” і двотомне видання „Розвиток народного господарства УРСР” стали помітним кроком вперед у вивченні розвитку економіки в тому числі й воєнної доби. Чимало публікацій присвячено ролі партії, комсомолу, профспілок, робітничого класу, селянства, інтелігенції, колективів окремих організацій та підприємств у відродженні міського господарства, становленні економіки воєнної та повоєнної доби. Дослідження М. О. Буцька, П. І. Денисенка, Ю. В. Носикова і В. В. Стецкевича присвячені відбудові народного господарства республіки, окремим галузям виробництва: важкій промисловості, енергетиці, машинобудуванню, або регіонам: Донбасу, Придніпров’ю, Харківщині.

Найбільш повно на сьогоднішній день означена тема розкрита у 26-томній „Історії міст і сіл УРСР”. Незважаючи на ідеологічну заангажованість, це видання завдяки широкій фактологічній базі, залишається найбільш фундаментальним дослідженням історії українських міст періоду відбудови. Слід зазначити, що в кожному томі наводяться дані про наслідки активних бойових дій та гітлерівської окупації, розглядаються проблеми дефіциту робочої сили, результати й успіхи відбудовного процесу у більшості населених пунктів. З відомих причин у серії книг не згадуються інші політичні сили, які існували в Україні, і помітно впливали на темпи робіт в західному регіоні, замовчуються факти саботажу в газовій, нафтовій промисловості, енергетиці, на підприємствах місцевої промисловості, промислової кооперації, комунальної сфери, які чинили бійці УПА та підпільники ОУН, не дається об’єктивна оцінка їх діяльності та впливу на функціонування міського господарства. Недостатньо висвітлено роль інтелігенції та жінок, які становили близько 50% відбудовників. Авторські колективи оминули увагою такі контингенти робочої сили як ув'язнені радянські громадяни, інтерновані та військовополонені Історія міст і сіл Української РСР: В 26-ти т. – К.: Гол. ред .УРЕ, 1967-1976..

Серед численних праць, в яких йдеться про міське господарство України певний пізнавальний інтерес становлять нариси: історико-публіцистичні, історико-краєзнавчі, історико-архітектурні, соціально-економічні, де у популярній формі, розрахованій на широкого читача, викладені основні етапи розвитку міст протягом усієї їх історії. Період повоєнної відбудови багатий описами форм соціалістичного змагання і трудового героїзму людей. Однак поза увагою більшості авторів залишилися особливості і внутрішні процеси відбудови міст, їх фінансування, матеріально-технічного постачання і т. д. Винятком стали історико-економічні нариси А. Ф. Михайлика Михайлик А. Ф. Харькову 300 лет. Краткий историко-экономический очерк. – Х.: обл. изд., 1958. – 157 с. та В. А. Фоміна Фомин В. А. Харьков строится. Социально-экономические и культурно-бытовые вопросы застройки города.– Х.: Прапор, 1967. – 116 с., де висвітлюється зародження та розбудова міського господарства Харкова, особливості його функціонування у період відбудови. А. З. Бєлінський, Н. С. Коломієць, Ю. П. Нельговський, О. І. Седак, Л. П. Скорик, О. І. Станіславський та інші автори порушували питання збереження неповторної архітектури давніх українських міст.

Найбільш продуктивно висвітлена історія великих міських центрів – Дніпропетровська, Керчі, Києва, Львова, Луцька, Одеси, Севастополя та ін. Проблеми воєнної історії Києва торкалися М. Ф. Котляр, С. В. Кульчицький, Г. Н. Логвин, В. П. Смішко, Я. Ю. Пашко, М. Б. Погребинський та автори узагальнюючих праць История Киева: В 2-х т. Т. 2 / Гл. ред А. К. Касименко. – К.: изд. Академии наук УССР, 1964. – 320 с.; История Киева: В 3-х т., 4-х кн. Т. 3, Кн. 1 / Гл. ред. Ю. Ю. Кондуфор.- К.: Наукова думка, 1985. – 495 с.; Кульчицький С. В. Киев древний и современный. – К.: Политиздат, 1982. – 229 с.; Логвин Г. Н. По архитектурным памятникам Киева. – М.: Искусство, 1982. – 336 с.; Смишко В. П. Возрожденный Киев (Трудовое сотрудничество народов СССР в восстановлении столицы Украины, 1943-1950 гг.). – К.: Вища школа, 1990. – 158 с.; Пашко Я. Ю. Місто-герой на Дніпрі. – К.: Політвидав України, 1969. – 359 с.. У цих книгах схарактеризовано системні руйнування столиці, відбудовну політику властей, засоби мобілізації населення на відновлювальні роботи. Проблематика функціонування міського господарства старовинних Керчі, Луцька і Львова звучала в дослідженнях М. Р. Акулова, Г. Ю. Гербільського, В. В. Секретарюка, І. П. Крип’якевича, В. І. Сіреніна. Часто література з історії окремих міст виходила друком напередодні чергової ювілейної річниці їх заснування, оскільки Україна багата на населені пункти, вік яких сягає тисяч і сотень років, приміром: з приводу 900-річчя Острога, 700-річчя Рівного, 200-річчя – Верхньодніпровська, Дніпропетровська, Маріуполя, Кривого Рога, Нікополя. Дана обставина вимагала зосередження уваги на масштабних, грандіозних та епохальних подіях, у порівнянні з якими успіхи чи невдачі працівників комунальної сфери здавалися незначними.

Міста, засновані у ХVІІІ-ХІХ ст.ст., відіграючи помітну роль у господарському комплексі республіки, також викликали інтерес науковців. І. І. Азаров, Г. І. Ванєєв, С. О. Вольський, Г. А. Карєв, С. М. Ковбасюк, І. І. Котков, В. Г. Кузьменко, Н. М. Кулаков, Д. К. Моторін висвітлюючи воєнну історію міст-героїв Одеси та Севастополя, звертали увагу на труднощі та особливості відбудови, роль флоту, участь міських мешканців у підготовці будівельних робіт, допомогу народів СРСР.

Попри детальне вивчення питань відбудови великих міст історики не спромоглися відтворити загальний процес відновлення міського господарства України. Щоправда у 1966 р. І. І. Бєлов спробував узагальнити досвід відбудовних робіт житлово-комунального господарства старовинних російських міст (відносячи Севастополь до цієї категорії), суто позитивно оцінивши результати відбудовної політики, але жодним словом не обмовившись про роль і значення допомоги УРСР Белов И. И. Поднятые из руин. – М.: Стройиздат, 1966. – 95 с..

Одним із аспектів історії українських міст відбудовного періоду є топонімічні дослідження. Процес найменування і перейменування вулиць та майданів, іноді дуже давніх, тривав і в роки Другої світової війни, і в період відбудови. Подібні дослідження відбивають багату історію Дніпропетровська, Києва, Львова, Маріуполя, Одеси та Харкова та інших міст.

Проблеми функціонування окремих ділянок комунального господарства (серед них - містобудування, міського транспорту, енергетики, готельного господарства, комунальної гігієни тощо) розглянуті у публікаціях В. С. Бугаєнка, В. І. Завади, В. Ф. Веклича, Л. В. Збарського, П. С. Коваленка.

У другій половині 80-х років науковці дістали можливість знайомитися з історичними напрацюваннями української діаспори, зокрема чотиритомником „Мартирологія Українських Церков” Мартирологія Українських Церков: У 4-х т. Т. 1. Українська православна церква. – Торонто: Смолоскип, 1987.– 1207с. та каталогом Т. Геврика „Втрачені архітектурні пам’ятки Києва” Геврик Т. Втрачені архітектурні пам’ятки Києва. – Нью-Йорк: Укр. музей, 1987. – 64 с., де зазначаються обставини нищення архітектурної та духовної спадщини українців, руйнації історичного обличчя давніх міст.

Про те, яким чином вирішувалися закордонними фахівцями проблеми збереження стародавніх європейських міст під час відбудовних робіт, розширення вулиць задля розвитку транспорту, заміна технічно застарілих механізмів, удосконалення технологій у комунальній сфері, йдеться у працях зарубіжних фахівців С. Баума, Х. Генчева, Л. Зане, З. Фрея та ін.

Третій етап історіографії відбудовного періоду в українських містах почався після проголошення Україною незалежності. Нові політичні реалії незалежної Української держави висунули вимогу об’єктивного дослідження історії війни взагалі та періоду відбудови зокрема. Формуючи нові методологічні засади вивчення війни, відкриваючи малодосліджені сторінки її історії, професор М. В. Коваль запропонував нову інтерпретацію ролі механізму діяльності адміністративно-командної системи, соціально-економічній ситуації у республіці по війні. Спеціально не займаючись питаннями функціонування міського господарства України, вчений лише констатував факт наявності складної ситуації у містах, зосередившись на аналізі політики республіканських властей в інших галузях господарства Коваль М. В. Коваль М. В. Друга світова і Велика Вітчизняна війни: знехтуваний урок історії. // Сторінки воєнної історії.: Збірник наукових праць. Вип. 3. – К.: Інститут історії України НАН України, 1998. – С.4-21; Його ж. Трагедія і подвиг народу у війні 1941-1945 рр. // Сторінки історії України ХХ століття. Посібник для вчителів. - К.: Освіта, 1992. – 335 с.; Його ж. Україна у другій світовій і Великій Вітчизняній війнах: 1939-1945 рр.: Спроба сучасного концептуального бачення. – К., ИСБН, 1994. – 58с.; Його ж. Україна: 1939-1945: Маловідомі і непрочитані сторінки історії. – К.: Вища школа, 1995. – 194 с.. У цей час також вийшли у світ масштабні узагальнюючі колективні праці, у яких висвітлюється роль українців у війні, їх внесок у справу перемоги, соціально-політичні та демографічні наслідки війни для України. Серед них - „Звитяга і жертовність” (1997 р.), „Книга пам’яті України” (2000 р.), „Нариси історії профспілок України” та інші (2002 р.) Безсмертя. Книга пам’яті України. 1941-1945. – К.: Пошуково-видавниче агентство, 2000. – 944 с.; Головко М. Л., Лисенко О. Є. Профспілки України у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.: Навчальний посібник. – К., 2002. – 311 с.; Муковський Т. І., Лисенко О. Є. Звитяга і жертовність. – К.: Пошуково-видавниче агентство. 1997. – 568 с; Нариси історії профспілок України / Кер. автор. кол. О. П. Реєнт. – К., 2002. – 732 с.;.

Тематика війни та її наслідків особливо виразно зазвучала в дослідженнях українських вчених на рубежі тисячоліть, коли країна відзначала піввіковий ювілей по війні. У працях А. І. Анісімова, Ю. І. Бойка, О. Д. Довганича, Т. В. Житкової, Г. І. Ковальчука, В. Р. Ковалюка, В. Ю. Короля, С. І. Кота, В. І. Кучера, О. Є. Лисенка, Ю. О. Ніколайця приділяється увага морально-психологічному стану людей на початку війни, трагічній долі червоноармійців на фронті, руйнації історичних пам’яток, факторам перемоги у війні, проблемам жіночої праці, радянізації Західної України і Закарпаття тощо.

З’явилося багато монографій краєзнавчого спрямування, виданих здебільшого за сприяння „Спілки краєзнавців України”, автори яких намагалися об’єктивно подати історію своєї „малої батьківщини”. Праці, написані місцевими вчителями, журналістами, пройняті почуттями патріотизму. Однак відомостей, які окреслюють розвиток матеріального виробництва і житлового господарства, рівень комфорту та системи послуг тут мало. Сьогодні у школах Волині, Галичини, Донбасу, Київщини, Поділля, Прикарпаття існують ненормативні інтегровані навчальні курси з історії рідного краю, у яких певне місце відведено минулому українських міст, у тому числі й воєнної доби Зінченко А. Поділля. Навчальний посібник з історії рідного краю. – К.: РВЦ “Проза”, 1998. – 208 с.; Історія Волині: З найдавніших часів до наших днів / Ред. кол. О. Г. Михайлик. – Львів: Вища школа, 1998. – 238 с.; История Луганского края: Учебное пособие / Ред. кол. А.С. Єфремов и др. – Луганськ: Альма-матер, 2003. – 432 с.; Михненко А. М. Історія Донбасу (1861-1945 рр.): Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – Донецьк: Юго-Восток, 1999. – 464 с.; Міста і села Галицького району: історія, пам’ятки і особистості // Автор. кол.: П. Арсенич та ін. – І.-Ф.: Нова зоря, 2001. – 784 с..

Велику роль у відродженні історичної пам’яті українського народу, вивченні проблематики війни та відбудовного періоду відіграють науково-практичні, історико-краєзнавчі конференції, які проводяться у науково-дослідних інститутах та вищих навчальних закладах України і близького зарубіжжя. Незалежно від теми зібрань на них звучить проблематика відбудовних процесів в Україні після нацистської окупації. На конференціях у Києві, Вінниці, Івано-Франківську, Кривому Розі, Любомлі, Мінську, Москві, Ніжині, Харкові, Черкасах, Чернігові дискутувалися питання відродження українських міст, вивчення окремих періодів їх розвитку.

Засобом апробації результатів наукового пошуку стали спеціалізовані фахові видання, зокрема збірники наукових праць „Сторінки воєнної історії України”, та „Історія України. Маловідомі імена, події, факти”. Тут вперше знайшли відображення питання, які раніше випадали з поля зору дослідників: теоретико-методичні основи вивчення міських поселень у статтях О. Т. Великохатька, Я. М. Верменич, Ю. З. Данилюка, А. І. Доценка, П. С. Коваленка, Д. М. Мацяха, М. М. Мацяха, П. Т. Тронька, М. М. Цвєткова, М. І. Янка, використання військовополонених О. В. Буцко і О. В. Потильчака, кадрової та переселенської політики радянських властей у відбудовний період Т. С. Першиної та С. В. Сидорова, окупаційної політики загарбників І. С. Тарнавського, побудови резиденції А. Гітлера – А. І. Бранька, І. В. Мазила, профспілкової роботи – П. М. Чернеги, О. В. Шеремета. У цілому зміст згаданих збірників та вищезазначені монографічні дослідження співробітників Інституту історії України НАН України свідчать про намагання вчених зробити історичні дослідження максимально об’єктивними, очистити їх від ідеологем та міфологем, ввести в науковий обіг нові масиви документів.

Останнім часом знову на помітне місце виходять проблеми дослідження відбудови економічного потенціалу республіки. Стан у вугільній, машинобудівній та оборонній промисловості висвітлюється у публікаціях Л. В. Кондратенко, О. О. Салати та Л. М. Хойнацької.

В сучасній вітчизняній історіографії перші праці, в яких увага концентрується на життєдіяльності міст в умовах воєнного і повоєнного часу, опубліковані Т. В. Вронською Вронська Т. В. Виживання міського населення України (1943-1945 рр.) // Друга світова війна і Україна: Матеріали наукової конференції 27-28 квітня 1995 р. – К.: Інститут історії України НАН України, 1996. – С. 177-182; Її ж В умовах війни: життя та побут населення міст України (1943-1945 рр.). – К.: Інститут історії НАН України, 1995. – 82 с.; Її ж Феміда воєнної доби і цивільне населення // Сторінки воєнної історії.: Збірник наукових праць. Вип. 3. – К.: Інститут історії України НАН України, 1998. – С. 100-119.. Вже на рівні постановки проблем, а йдеться про заходи по поліпшенню санітарно-епідеміологічної ситуації, початок відбудови комунального господарства і транспорту, шляхи вирішення житлового питання і забезпечення постачання міського населення харчовими продуктами і промисловими товарами тощо – дослідниця окреслила неосвоєне поле для наукового пошуку і наповнила його цікавим змістом. Урбанізаційними процесам та зростанню міського населення присвячена розвідка М. Р. Плюща Плющ М. Р. Урбанізація і зростання міського населення у повоєнні роки // Історія України. Маловідомі імена, події, факти: Збірник наукових статей. Вип. 15. – К.: Інститут історії України НАН України, 2001. – С. 71-77..

Питання збереження архітектурної спадщини, виправлення помилок відбудовного періоду гостро ставлять у своїх статтях співробітники Інституту теорії та історії архітектури і містобудування В. В. Вечерський і С. І. Лодзинський.

Значну роль у пропаганді збереження унікальності українських міст відіграють журнал „Краєзнавство”, часопис „Пам’ятки України: історія та культура” і науково-інформаційний збірник „Культурна спадщина Києва: дослідження та охорона історичного середовища”, оскільки українські міста вимагають коректного входження в історично сформований міський простір.

Таким чином, історіографічний огляд засвідчує наявність значної кількості праць, автори яких тією чи іншою мірою торкаються питань функціонування міського господарства й місцевої промисловості в них, забезпечення нагальних потреб цивільного населення у період визволення України від нацистських загарбників та повоєнні роки. Разом з тим, внаслідок ідеологізації радянської історіографії, обмеженого кола джерел, які перебували в науковому обігу, а також домінування суспільно-політичної та суто воєнної тематики ціла низка принципово важливих проблем замовчувалася, або ж подавалася у тенденційному ключі. Не відкидаючи емпіричних напрацювань радянської історіографії, все ж слід зазначити, що вона не змогла заповнити всіх тематичних лакун і виробити прийнятні концептуальні орієнтири для вивчення такої складної і багатопланової сфери як урбанізаційне середовище з усіма його складовими елементами і внутрішніми зв’язками. За виключенням кількох публікацій не відбувалося помітних зрушень у висвітленні даної теми і в останні 10-15 років. Це переконує в необхідності комплексного дослідження вказаної проблематики на базі нових джерел і теоретичного підґрунтя. Потребують поглибленого вивчення політика властей щодо налагодження мирного життя городян, з’ясування картини відбудовних робіт в нинішніх межах України, відновлення екстер’єру зруйнованих міст, вирішення житлової проблеми, дефіциту предметів широкого споживання, надання комунальних і побутових послуг населенню, визначення регіональних особливостей цих процесів.

Архівні фонди нашої держави багаті матеріалами вказаної тематики. Широку джерельну базу дослідження складають документи вищого політичного керівництва, органів державної влади, управління СРСР та УРСР, міністерств, відомств, міських властей, промислових та комунальних підприємств, громадських організацій. Загалом дисертанткою опрацьовано близько 246 справ 60 фондів, що зберігаються у 18 архівах країни.

Праця написана в основному на архівних матеріалах, які зберігаються у фондах Центрального архіву вищих органів влади та управління України: Ради Міністрів УРСР (Ф. 2), Державної планової комісії УРСР (Ф. 337), Центрального статистичного управління УРСР (Ф. 582), Української республіканської надзвичайної комісії по розслідуванню злочинів і збитків, заподіяних німецько-фашистськими загарбниками (Ф. 3538), Державного комітету УРСР у справах будівництва (Ф. 4906), Академії архітектури УРСР (Ф. 4802), республіканських міністерств: державного контролю (Ф. 539), міського і сільського будівництва (Ф. 4487), промисловості будівельних матеріалів (Ф. 4903), комунального господарства (Ф. 26), місцевої промисловості (Ф. 4990), Ради промислової кооперації УРСР ( Ф. 828) та інші, які містять цінні відомості про організацію на державному рівні житлово-комунальної сфери міст, програми її розбудови та вдосконалення, нарощування потенціалу місцевого виробництва. Документи фондів рейхсміністерства окупованих східних областей (Ф. 3676) та рейхскомісаріату „Україна” (Ф. 3206) дали можливість скласти цілісне уявлення про характер заходів окупаційної влади у сфері забезпечення міського життя.

Політика Комуністичної партії Радянського Союзу та Компартії України спрямована на реконструкцію українських міст, вплив урбанізаційних процесів, мобілізацію населення на відбудову, характер і сутність труднощів вивчалися дисертанткою на основі фондів Центрального державного архіву громадських об’єднань України, а саме ЦК КПУ (Ф. 1), ЦК ЛКСМУ (Ф. 7), Українського штабу партизанського руху (Ф. 62).

Матеріали Державного архіву автономної Республіки Крим, зокрема фонди Президії Верховної Ради депутатів трудящих Кримської АРСР (Ф. Р-2055), Державної планової комісії при РНК Кримської АРСР (Ф. Р-137) підтверджують тезу про те, що ситуація у містах Кримського півострова не відрізнялася від регіонів України. У дисертації використані фонди виконавчих комітетів рад депутатів трудящих Волинської (Ф. Р-6), Запорізької (Ф. Р-1335), Львівської ( Ф. Р-221), Луганської (Ф. Р-79), Одеської (Ф. Р-9), Сумської (Ф. Р-2196), Тернопільської (Ф. Р-1833), Херсонської областей (Ф. Р-1979), Запоріжжя (Ф. Р-75), Рівного (Ф. Р-122) і Херсону (Ф. Р-731). Значний пласт документів перебуває у державному архіві м. Києва.

Окрему групу історичних джерел становлять матеріали документального фонду Меморіального комплексу „Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.”

Тема руйнування та відбудови українських міст виразно простежується у збірках документів союзних та республіканських органів влади, наказів Ставки ВГК, повідомлень Надзвичайної комісії по встановленню та розслідуванню злочинів німецько-фашистських загарбників, матеріалах з’їздів, нарад партійного і радянського активу. Вагомою базою даних насичені збірники архівних документів та матеріалів, періодичні видання радянських органів влади, органи партій та міських управ.

Цікавими, проте суб’єктивними матеріалами насичені мемуари командуючих фронтами маршалів Г. К. Жукова, І. С. Конєва та К. К. Рокоссовського, адмірала М. Г. Кузнєцова, генералів І. Х. Баграмяна, А. А. Гречка, Е. І. Жидилова, І. М. Манагарова, К. С. Москаленка, С. М. Штеменка, заступника командира Севастопольського оборонного району П. А. Моргунова, письменника й кінорежисера О. П. Довженка, командира Чернігівсько-Волинського партизанського з’єднання генерала О. О. Федорова, начальника генштабу сухопутних військ вермахту Ф. Гальдера і командувача групи армій „Південь” Е. Манштейна. Про трагічну долю міст йдеться у мемуарах М. С. Хрущова, секретаря Севастопольського міськкому ВКП(б) Б. А. Борисова, полковника Б. А. Епова. Труднощі відбудови, умови праці людей та масштаби робіт відображені у спогадах архітекторів В. М. Артюхова, А. І. Баглія, П. Е. Шпари, інженера Д. К. Моторіна.

Важливими джерелами, які допомогли дослідити основні напрямки містобудівної політики повоєнного періоду, порівняти її з сучасною стратегією нашої держави, її відповідність міжнародним стандартам, зміст політики охорони і захисту історичної, архітектурної спадщини, врахування державних та громадських інтересів, виявилися концепції сталого розвитку України, Києва, закони України про основи містобудування, планування та забудову територій, охорону культурної спадщини і навколишнього природного середовища Закон України „Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій у сфері містобудування”. - К.: Парламентське видавництво, 2001. – 22 с.; Закон України „Про основи містобудування”. - К.: Парламентське видавництво, 2001. – 18 с.; Закон України „Про охорону культурної спадщини”. - Офіційний вісник України. – 2000. - №27. – С. 32-53.; Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища”. - К.: Парламентське видавництво, 2000. – 40 с.; Закон України „Про планування і забудову територій”. - К.: Парламентське видавництво, 2000. – 34 с.; Концепція сталого збалансованого розвитку м. Києва у ХХІ ст. – К., 2001. – 88 с.; Концепція сталого розвитку населених пунктів України. // Офіційний вісник України. – 2000. - № 1. – С. 29-40; Концепція сталого розвитку України. – К., 1997. – 17 с..

Таким чином, джерельну базу дисертаційного дослідження становлять в основному неопубліковані архівні матеріали, більшість яких була доступною для дослідників у відкритих фондах, але не була залучена до науково обігу. Серед використаних опублікованих матеріалів - збірники документів, мемуарна література, періодична преса, які вимагають обережного сприйняття, оскільки несуть у собі відчутні ідеологічні нашарування.

У другому розділі - „Збитки, завдані містам бойовими діями та окупацією” з’ясовується стан і рівень розвитку міст України напередодні фашистської агресії. На початку 40-х років урбанізація призвела до того, що кожний третій житель України мешкав у місті, чисельність населення п’ятнадцяти з них перевищувала 100 тис. Широкомасштабні плани партійного керівництва втілювалися через максимальне напруження сил трудових колективів та управлінських структур. Використовуючи обмежені джерела фінансування, командно-адміністративні методи впливу, влада вдавалася до проведення масштабних заходів, які викликали диспропорції у розвитку українських міст, оскільки краще фінансувалося комунальне господарство Донбасу, також Києва, Миколаєва, Одеси, Севастополя, Харкова, де розташовувалися підприємства важкої, вугільної, машинобудівної, оборонної промисловості, дислокувалися військові з’єднання. Усуспільнення промислових підприємств міст, банків, міського транспорту та комунальної сфери, націоналізація житлового фонду, приміщень установ та організацій Західної України уніфікувало міське господарство, надало йому організаційних форм, які існували по всій території республіки.

Оскільки з сорока місяців війни бойові дії на території України тривали протягом тридцяти п’яти, можна зробити висновок, що вони були основною причиною масштабної руйнації міст. До арсеналу руйнівних засобів входили евакуація підприємств, артилерійські обстріли, бомбардування авіацією та використання мін уповільненої дії. Шкода, заподіяна міському господарству України воюючими сторонами, мала не лише прямі, безпосередні наслідки, але й опосередковані, які загальмували економічний розвиток, зростання системи послуг, удосконалення комунальної сфери на основі науково-технічного прогресу.

Політика фашистських властей протягом окупації на захоплених землях корегувалася в залежності від ситуації на фронтах, прийнятих рішень у верхах та особистих переконань і поглядів керівників комендатур, командувачів частин та з’єднань. На початку війни націоналістично налаштовані політичні кола України, вбачаючи у нацистах союзників, намагалися використати їх наступ для захоплення політичної влади, проведення економічних реформ і розбудови незалежної держави. Вони уже на початку окупації проголосили завдання відбудови міського господарства. Гітлерівським властям вона була необхідна для забезпечення комфортних умов життя своїх працівників та військових, привласнення матеріальних цінностей. Економічно виправданою стала відбудова господарства, яка охопила фінансову систему, відновлення приватного сектора, поновлення виробничої та комунальної інфраструктури. Міста при цьому розглядалися як сфера застосування капіталу, а їх мешканці як дешева робоча сила. Українцям залишалося дрібне підприємництво у сфері послуг, яке мало бути частиною проголошеної Е. Кохом системи самозабезпечення народу. З іншого боку окупацію можна назвати часом тотального нищення та руйнації, коли фашисти наполегливо ліквідовували міську культуру українців, її матеріально-технічну базу, визнаючи невартісною. Готуючись до відступу, нацисти проводили тактику „випаленої війни”, вивозили все, що становило щонайменшу цінність. Повна вартість відбудови комунально-житлового господарства республіки за підрахунками фахівців дорівнювала 4,2 млрд. крб. У звіті НККГ УРСР про шкоду завдану нацистським господарюванням, зазначалося, що виробничі потужності підприємств комунально-житлової системи у порівнянні з довоєнними зменшилися: на 100% по готелях і тролейбусах, 90% зеленому господарству, 88,5% пральнях, 88% - електростанціях і каналізації, 87% – водогонах, 80% газифікації, 79% лазнях, 75% трамвайному транспорту, 54% електромережах, 34% житловому фонду. Особливо постраждало міське господарство Лівобережної України. Великої руйнації зазнали такі давні міста як Київ, Новгород-Сіверський, Полтава, Чернігів.

В третьому розділі - „Першочергові заходи у нормалізації господарського життя промислових центрів після вигнання окупантів (1943-1945 рр.)” наголошується на тому, що у останні роки війни для населення українських міст продовжувалися серйозні випробування. Розглядається процес впорядкування міст, підготовка відбудови житлового фонду, приміщень установ та організацій як одна із найбільш гострих проблем після їх визволення, адже в Україні 10 млн. людей війна зробила бездомними. Оскільки роботу по відбудові зруйнованих об’єктів міського будівництва, коли ще тривала війна, розгорнути у повному обсязі властям не вдалося, відповідальним завданням господарських структур залишалися проведення розбирання руїн, налагодження міських аварійних служб, організація робіт по ремонту наявного житлового фонду, розміщення людей в уцілілих будинках, розташування і пристосування приміщень для установ охорони здоров’я, культосвітніх закладів та інших, які мали функціонувати на визволеній території. Свої корективи вносило продовження бойових дій на фронті. Саме туди йшла основна частина коштів, робочої сили, техніки, механізмів, транспорту та інших ресурсів. У період 1943-1945 років лише незначна кількість приміщень житлового, громадського та комунального призначення була придатна до користування. В основному це були об’єкти, на яких проводилися ремонтні роботи. Вони зосереджувалися головним чином у промислових центрах республіки: Ворошиловграді, Дніпропетровську, Запоріжжі, Києві, Сталіно, Харкові. Масштабне капітальне будівництво передбачалося здійснювати вже після війни.

Перші заходи у відродженні міських служб, комунальних та промислових підприємств були зроблені на завершальному етапі війни, щоб одягти і взути зубожіле населення, дати найнеобхідніші побутові речі і хоч мінімально прохарчувати. Не зважаючи на те, що валовий випуск товарів широкого споживання в більшості міст України був до завершення війни високий і багато підприємств річні плани перевиконували, обсяг продукції залишався невеликий, асортимент - обмежений, якість – низькою. Погано оснащене і недостатньо механізоване виробництво, окрім продукції для задоволення потреб населення, виконувало замовлення для фронту. Розгляд найважливіших напрямків роботи закладів комунального господарства