1975, 1979) побудовані енергетичні балансові моделі функціональної ролі популяцій гризунів в екосистемах. Для цієї мети визначені енергетичні параметри біомаси особин гризунів, їх кормів, продуктів виділень та газообміну.
9.1. Біомаса гризунів і її енергетична оцінка
Біомаса особин окремих видів гризунів і її енергетичні показники коливаються в залежності від віку, статі, "вгодованості" тварин та конкретних екологічних умов. Зокрема, біомаса особин карпатської популяції білки становить 93,3±2,7 г абсолютно сухої речовини, що дорівнює 350,9±12,4 ккал (тут і далі біомаса особин, корму, продуктів виділень подаються в абсолютно сухому стані). Біомаса особин карпатських популяцій вовчків коливається в межах 4,8±0,1 (вовчок горішковий) - 5,8±0,3 г (вовчок лісовий), що в енергетичних показниках становить 24,0±0,9 ккал і 28,5 ±1,7 ккал.
У порівнянні з вовчками в популяцій мишей ці показники є дещо вищими: у миші лісової середня маса особин дорівнює 6,2±0,2 г (31,1±1,1 ккал), миші жовтогорлої відповідно - 8,0±0,3 г або 40,5±1,4 ккал. Маса особин карпатської популяції мишівки лісової і її енергетичні параметри досить низькі - 3,1±0,1 г і 15,5±0,3 ккал. У дисертації подані енергетичні оцінки біомаси особин популяцій й інших видів. Крім міжпопуляційних, вказані також внутрішньопопуляційні відмінності в енергетичних показниках біомаси особин залежно від віку і статі тварин.
9.2. Енергетична оцінка кормів
Експериментально визначені добові раціони кормів і їх калорійність для фонових видів гризунів-фітофагів, а також сезонна динаміка споживання кормів у зв’язку зі зміною їх калорійності.
Встановлено, що маса добового кормового раціону для дорослих особин карпатської популяції полівки рудої коливається в межах 2,8-3,6 г, що відповідає 12,4-15,6 ккал. Для особин карпатської популяції полівки темної добовий раціон кормів сягає 6,7-8,9 г, або 30,2-39,6 ккал. Окремі особини лісостепової популяції полівки звичайної споживають за добу в середньому 4,6 г рослинних кормів, що відповідає 20,5 ккал.
9.3. Енергетична оцінка газообміну і виділень
Газообмін гризунів з оточуючим середовищем здійснюється шляхом споживання кисню і виділення вуглекислого газу. Кисень витрачається в організмі на різні біохімічні процеси і не дає "витоку" енергії, зате вона утворюється при виділенні СО2.
Нашими дослідженнями встановлено, що інтенсивність виділення вуглекислого газу у різних видів неоднакове. Зокрема, у карпатської популяції полівки темної виділення СО2 коливається в межах від 174,7-276,7 (М-234,9) до 269,4-284,6 (М-274,1) і 204,1-250,6 (М-227,0) мг/год. В полівки рудої показники виділення СО2 дещо нижчі - 141,1-179,6 (М-156,4) - 227,0-285,2 (М-281,2) мг/год, в той час як у полівки снігової вони виявились самими високими 365,8-394,9 (М-379,3) мг/год.
Користуючись термохімічним рівнянням (Глінка, 1970), легко дати енергетичну оцінку процесам дихання (в екзотермічній реакції на утворення однієї грам-молекули СО2 витрачається 94 ккал). В наших дослідженнях енергетичні показники виділення вуглекислого газу в різних видів змінюються у відповідності до маси їх тіла і в деякій мірі - статевими різницями. Так, окремі особини карпатської популяції миші жовтогорлої влітку виділяють в середньому 149,4-205,2 мг/год вуглекислого газу, що дорівнює 0,32-0,43 ккал. В полівки темної в умовах Карпат ці показники влітку сягають в середньому 234,8 мг/год, а восени - 277,1 мг/год, що відповідає 0,50-0,59 ккал. Полівка снігова виділяє СО2 ще більше - 379,3 мг/год (0,83 ккал). Відповідна специфіка газообміну відмічена і в інших видів.
Крім вуглекислого газу гризуни виділяють в оточуюче середовище екскременти (фекалії, сечу). В досліджуваних нами видів гризунів один грам абсолютно сухих екскрементів при спалюванні в калориметричній бомбі дає 3110–4896 кал. За одну добу окремі особини мишей виділяють 1,6-3,5 г, а щур сірий - 22,2 г екскрементів, що відповідає 5,2-11,6 і 79,5 ккал. Особини різних видів полівок виділяють за добу 1,6-4,2 г екскрементів, що дорівнює 5,4-14,8 ккал.
9.4. Загальна енергетична оцінка значення популяцій гризунів в екосистемах
Виходячи з енергетичних оцінок біомаси особин гризунів, споживаних ними кормів, газообміну і продуктів виділень, для окремих видів мишей і полівок нами розроблені річні балансові енергетичні моделі функціональної ролі популяцій гризунів в екосистемах. Наприклад, одна полівка темна в річному балансі має абсолютно суху масу тіла в середньому 7 грам, що дорівнює 32 ккал, її корм за цей період складає відповідно 2,857 кг, що відповідає 12,713 тис. ккал, екскременти - 1,538 кг - 5,396 тис. ккал, виділений вуглекислий газ - 2,056 кг - 4,230 тис. ккал. Наводяться дані для інших видів. На їх основі визначена функціональна роль популяцій окремих видів гризунів в залежності від їх чисельності у різних екосистемах. Для прикладу подаємо такі дані для популяції полівки темної (табл.).
9.5. Участь гризунів у консорціях
Консортивні зв'язки гризунів, як і інших тварин, детально вивчені на прикладі щавеля альпійського (Rumex alpіnus L.).
Встановлено, що детермінант консорції щавель альпійський характеризується високою продуктивністю: його надземна фітомаса сягає 862,2 г/кв.м, а підземна - 430,0 г/кв.м, листя складають 45-60% надземної фітомаси. Один генеративний пагін продукує до 1,6-2,0 тис. зрілого насіння або біля 16 тис. шт. насінин на 1 кв.м. Все це створює сприятливі умови для консортів - безхребетних і хребетних тварин.
Серед хребетних тварин у консортивних зв’язках беруть участь 43 види: амфібії - 3 види, рептилії - 2, птахи - 22, ссавці 16. До першого концентру належать миші - лісова і жовтогорла, які зв'язані з детермінантом трофічно в період дозрівання насіння. Щур сірий і полівка водяна мала входять у склад усіх індивідуальних консорцій щавеля альпійського, поїдаючи його кореневища. Протягом усього року зі щавелем трофічно і топічно зв'язані полівки темна і підземна, які залежно від періоду року входять до складу різних мероконсорцій. Зокрема, полівка підземна протягом вегетаційного періоду поїдає листя всіх вікових станів. в той час як полівка темна віддає перевагу стеблам. Найскладніший другий концентр, ссавці якого входять до складу мероконсорцій особин щавеля усіх вікових станів.
За нашими даними, середня чисельність хребетних тварин у щавельнику в вегетаційний період складає 244 особин на 1 га, серед яких домінують гризуни: в першому концентрі вони становлять 146 особин, в другому - 28.
Таблиця 1.
Функціональна роль популяції темної полівки в різних екосистемах Карпат протягом року на 1 га (маса в кг - в абсолютно сухому стані
Показники | Одиниці вимірів | Чорничник | Червоно-костричник | Біловусник
Чисельність | Особини | 41 | 32 | 16
Біомаса | кг | 0,33 | 0,29 | 0,11
ккал | 1549,50 | 1209,30 | 593,30
Корм | кг | 87,54 | 68,32 | 33,87
ккал | 521230,90 | 406814,40 | 203407,20
Виділення вуглекислого | кг | 91,94 | 77,69 | 35,21
газу | ккал | 196041,00 | 165378,00 | 75069,00
Екскременти | кг | 53,87 | 42,05 | 20,63
ккал | 221182,00 | 172630,00 | 84680,00
Запас фітомаси одного детермінанта індивідуальної вікової консорції дуже великий: 0,8х10 - 2,0х10 мг. Він служить базою консорції і забезпечує нормальне існування організмів першого концентра, який, в свою чергу, є основою життєдіяльності консортів другого концентру. Наявність система-тично різноманітних організмів другого концентра тримає в певних межах чисельність фітофагів - організмів першого концентра. Організми третього концентра контролюють чисельність консортів як першого, так і другого концентрів, що свідчить про адаптивний характер консортивних зв’язків.
Розділ 10. ЕКОЛОГО-БIОЛОГIЧНI ОБГРУНТУВАННЯ ЗАХОДIВ БОРОТЬБИ З ШКIДЛИВИМИ ГРИЗУНАМИ Й ОХОРОНА РIДКIСНИХ I КОРИСНИХ ВИДIВ
10.1. Системний підхід до управління популяціями шкідливих гризунів
Організація ефективних заходів боротьби з шкідливими гризунами повинна базуватись на системному підході, при якому популяції розглядаються як невід’ємні частини конкретних біогеоценозів чи агроценозів. Тому боротьбу з гризунами потрібно вести з таким розрахунком, щоб не спричинити шкоди іншим корисним видам тварин.
Цілі управління популяціями реалізуються на базі системного підходу,
10.2. Практичне значення гризунів
На конкретних цифрових фактичних матеріалах показана роль гризунів у комунальному, сільському і лісовому господарствах. Наведені дані щодо чисельності шкідливих видів і спричинюваних ними збитків.
Аналізується епізоотологічна й епідеміологічна роль гризунів як носіїв різних паразитів (блохи, кліщі, воші та ін.) - переносників небезпечних захворювань людей, диких і свійських тварин.
10.3. Заходи боротьби з шкідливими гризунами
Короткий опис профілактичних і винищувальних заходів боротьби з шкідливими гризунами в конкретних умовах. На основі багаторічних досвідів боротьби з шкідливими гризунами пропонується метод масового й одночасного знищення шкідливих видів на полях і в населених пунктах, а також рекомендується ширше практикувати знищення гризунів під час оранки за трактором. Iз хімічних засобів у боротьбі з гризунами рекомендується застосовувати ефективні і безпечні для людини і свійських тварин препарати - фторфенацон і дифенакум, а з біологічних - зерновий і зернокісний бактероденциди.
10.4. Прогноз чисельності популяцій шкідливих видів гризунів і організація боротьби з ними
Чисельність гризунів в агроценозах коливається по сезонах і роках, вона обумовлена ендогенними й екзогенними факторами, а також господарською діяльністю людини. При складанні прогнозів слід враховувати всі ці фактори, особливо звертається увага на популяційну структуру видів. Пропонується два варіанти прогнозування чисельності шкідливих гризунів в агроценозах: весняний (в першій половині березня) - на осінь біжучого року й осінній (в другій половині жовтня) - на наступний рік.
10.5. Охорона популяцій рідкісних і корисних видів гризунів
Збереження генофонду рідкісних і корисних видів ссавців, в тому числі і гризунів, неможливе без збереження їх біотопів, або місцеперебувань, які в останні роки в наслідок антропогенних впливів постійно скорочуються. Це торкається таких цінних видів як бобер річковий і ондатра. В багатьох бобрових угіддях Полісся вздовж каналів та інших водойм в останні роки інтенсивно вирубують дерева і чагарники в процесі лісорозробок, а для розширення сіножатей знищують чагарникові зарості, які є захистом і кормом для цих тварин. В результаті бобри змушені переселюватись в менш кормові і захисні умови, де часто стають здобиччю браконьєрів. Подібна ситуація виглядає і з ондатрою. За нашими обліками, раніше чисельність ондатри в сприятливих для неї місцеперебуваннях (райони Полісся, Лісостепу) була майже оптимальною, а в останні роки на більшості водойм ці цінні хутрові звірі повністю зникли. Основні причини - браконьєрство, викошування водно-берегової рослинності, фактор турбування.
З метою охорони, збільшення чисельності бобра й ондатри слід в зоні Полісся організувати боброво-ондатрові заказники, всередині яких, а також у буферних зонах заборонити рубки лісових культур і чагарників, посилити охорону цих тварин. Це дасть можливість різко збільшити чисельність цих тварин і сприятиме їх розселенню в інші водно-болотні угіддя.
В останні роки у зв'язку з відсутністю дуплистих дерев помітно зменшується чисельність білки в лісових біогеоценозах. Для приваблювання білок доцільно розвішувати на деревах спеціальні дуплянки.
Необхідно посилити охорону таких рідкісних видів тварин і місць їх перебування як: всі три види сліпаків, мишівка степова, ховрах європейський, полівка снігова.
ВИСНОВКИ
1. На території західного регіону України багаторічними дослідженнями охоплено 32 види гризунів, серед яких домінантами є шість видів (миші - хатня, польова і жовтогорла, щур сірий, полівки - звичайна і руда), решта 26 видів відносяться до субдомінантів, рідкісних і дуже рідкісних видів, деякі з них занесені у Червону книгу України (ховрах європейський, вовчок садовий, мишівка степова, полівки – снігова і водяна мала, сліпаки – подільський, гірський та буковинський). Проведений аналіз закономірностей їх поширення, особливостей живлення, розмноження та плодючості, біогеоценотичних зв'язків, паразитофауни та господарського значення.
2. Біотопічне розміщення і чисельність популяцій гризунів відзначаються своєю специфікою залежно від різних екологічних умов.
2.1. У лісових біотопах усіх природно-географічних районів домінантами є миша жовтогорла та полівка руда. На Поліссі серед 7 видів гризунів у вологих сосняках полівка руда становить 73%, у вільшняках – 66,7%, а миша жовтогорла – відповідно 12,5 і 12%. У дубових лісах лісостепових районів за чисельністю серед 8 видів гризунів миша жовтогорла становить 40,8%, полівка руда – 39,8%. У Карпатських лісах досліджено 12 видів гризунів, серед яких у букових лісах миша жовтогорла становить 40,2%, полівка руда – 21,8%, у той час як у смерекових ценозах за чисельністю переважає полівка руда (61,1 – 75,2%).
2.2. Чагарникові біотопи Полісся і Лісостепу заселені 6-7 видами гризунів, серед яких найчисельнішими є миші – польова і жовтогорла, полівка звичайна, у той час як у чагарниках Прикарпаття серед 10 видів гризунів домінантами є полівки – підземна, звичайна і руда, миші – польова і жовтогорла.
2.3. У лучних біотопи Полісся і Лісостепу серед 7 видів гризунів найчисельнішими є полівка звичайна (42,6 – 64,2%) та миша польова (32,3 і 15,8%). На луках Прикарпаття із 9 видів гризунів за чисельністю полівка звичайна становить 44%, а миша польова - 27,6%. На луках Карпат найчисельнішими є полівка звичайна (масив Боржава) та полівки – темна і підземна (масив Чорногора).
2.4. Розміщення і чисельність гризунів у польових біотопах залежить від специфіки обробітку грунту, вирощування різних сільськогосподарських культур, їх догляду, термінів збирання та екологічних умов природно-географічних зон.
3. Популяція гризунів приймається нами як складна саморегуляційна система, елементарна одиниця еволюції, яка здатна підтримувати існування виду на відповідному рівні. Популяційні особливості гризунів чітко простежуються при їх порівняльній характеристиці у різних екологічних умовах.
4. Особини видів гірських популяцій мають кишковий тракт довший у порівнянні з рівнинними популяціями, що пояснюється особливостями живлення, адаптацією до тривалого зимового періоду. Для підтримання метаболізму популяції гризунів у горах повинні “пропустити” через кишковий тракт більше малокалорійних кормів у порівнянні з популяціями рівнинних оселищ, де тривалість зими коротша, а поживність кормів вища. Простежуються також різниці і в показниках маси внутрішніх органів. Наприклад, середня абсолютна маса печінки в особин популяції карпатської білки дорівнює 8,40±0,60 г, рівнинної (Полісся) - 5,48± 1,40 г, а в різних популяцій миші жовтогорлої відповідно - 1,35±0,10 г і 0,94±0,10 г, тобто у гірських популяцій абсолютні показники печінки є майже у 1,5 рази вищими у порівнянні з рівнинними популяціями. Такі відмінності між популяціями спостерігаються і при аналізі відносних індексів внутрішніх органів. Зокрема, в гірської популяції мишівки лісової абсолютна маса печінки сягає 0,66±0,10 г, а відносна 64,70±7,70%, в той час як у рівнинної популяції (Полісся) ці показники дорівнюють відповідно 0,56±0,04 г і 59,70±1,10%. Аналіз морфофізіологічних особливостей популяцій тварин з різних частин ареалу дає підставу розглядати їх як адаптації до конкретних екологічних умов.
5. Калориметричними і кондуктометричними методами досліджень визначені енергетичні параметри біомаси тіла гризунів, їх кормів, продуктів виділень і газообміну. Встановлені зв'язки тварин із середовищем, їх участь у кругообігу речовин і потоках енергії, а також обгрунтована функціональна роль популяцій тварин в екосистемах. Встановлено, що при середній річній чисельності популяції рудої полівки у смерековому лісі Карпат 21,5 особин на 1 га, абсолютно суха маса особин за рік складає 0,11 кг або 583,30 ккал, корм - відповідно 28,16 кг або 122,80 тис. ккал, екскременти - 15,30 кг або 48,28 тис. ккал, виділений вуглекислий газ - 29,48 кг - 62,89 тис. ккал. Одержані нами дані щодо біоенергетики популяцій гризунів є основою для побудови балансових моделей енергетичної оцінки функціональної ролі популяцій у природних і антропогенно змінених екосистемах.
6. Серед хребетних тварин у консортивних зв’язках гризуни відіграють домінантну роль. Середня чисельність хребетних тварин у консорції щавельника альпійського влітку складає 244 особини на 1 га, в тому числі ссавців 210 особин. В першому концентрі гризуни становлять 146 особин/га, в другому концентрі - 28 особин/га. За чисельністю серед хребетних тварин гризуни в консорції щавеля альпійського складають 71,3 %, а за біомасою – 70,3 %.
7. Вивчена вікова структура популяцій гризунів зимосплячих, стено-топних, еврітопних і синантропних видів, а також дано теоретичне обгрунту-вання динаміки вікової структури популяцій як важливого фактора мікроеволюційних перетворень. Зокрема, перезимувалі особини карпатських популяцій миші жовтогорлої і полівки звичайної приносять по три покоління цьоголіток, серед яких весняно-літні генерації (виплоди) складають 42,9%, а осінні – 57,1%, у той час як перезимувалі особини лісостепової популяції миші жовтогорлої приносять 4 покоління цьоголіток, де на весняно-літні генерації припадає 46,7%, осінні – 53,3%. У перезимувалих особин лісостепової популяції полівки звичайної відмічено 5 поколінь цьоголіток, у яких питома вага осінніх генерацій сягає близько 70%. Всі вони перебувають у різних екологічних умовах. Найвища елімінація взимку проходить серед молодих особин осінніх генерацій. Перезимувалі одну і більше зим особини дають життєздатне потомство, яке схильне до еволюційних змін, адаптацій та модифікацій.
8. Аналіз просторової структури популяцій стенотопних, еврітопних і синантропних видів гризунів свідчить, що біотопічна різноманітність займаних популяціями територій у процесі динаміки чисельності і життєвих циклів гризунів прискорює еволюційний процес, а просторова структура популяцій є одним з основних факторів мікроеволюції. Це підтверджується тим, що різні біотопи відрізняються своєрідними комплексами життєвих умов. Різниці між популяціями у різних біотопах характеризуються їх фенотипічною мінливістю. Завдяки специфіці просторового розміщення елементарних поселень проходить обмін генетичним матеріалом між статевозрілими особинами, а також підвищується життєвість популяцій у результаті переміщення тварин різних статевих груп і вікових станів.
Для масових видів гризунів властиві два основні типи просторової структури популяцій: мозаїчний – при низькій чисельності популяції і дифузний – при високій чисельності популяції. Для більшості інших видів характерні мозаїчні типи просторової структури популяцій.
9. Досліджені матеріали дають підставу запропонувати системний підхід до управління популяціями шкідливих, корисних і рідкісних видів гризунів, при якому популяції розглядаються як невід’ємні частини конкретного біогеоценозу. Тому боротьбу з шкідливими гризунами потрібно вести з таким розрахунком, щоб не завдати шкоди іншим корисним і рідкісним видам тварин. Збереження генофонду корисних, рідкісних і дуже рідкісних видів тварин рекомендуємо базувати на глибоких знаннях їх популяційної структури, біогеоценотичних зв'язків, закономірностей динаміки чисельності, функціональних особливостей та посиленій охороні їх біотопів.
10. Одержані дані про закономірності біотопічного розміщення популяцій гризунів, динаміку їх чисельності, просторову, вікову і статеву структури, біоенергетику, консортивні зв’язки можуть послужити базою для розвитку теорії мікроеволюції, структурно-функціональної організації біогеоценозів, а також використані при розробці наукових основ оптимізації екосистем і їх сталого розвитку в умовах західного регіону України.
ОСНОВНI ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦIЇ ОПУБЛIКОВАНI В ТАКИХ РОБОТАХ:
Монографії:
1.
Рудишин М.П. Розміщення і динаміка чисельності мишовидних гризунів у Західному Лісостепу Української РСР. - К.: Вид-во АН УРСР, 1958. - 28 с.
2.
Рудишин М.П., Мурський Г.М., Татаринов К.А., Урбанович П.П., Виноград І.А., Карпенко Г.Ф., Талпош В.С., Луговий О.Є., Демків А.Д. Раціональне ведення мисливського господарства. – Львів: Каменяр, 1987. – 184 с.
3.
Білоус З.П., Вайнагій І.В., Голубець М.А., Коваленко А.П., Коліщук В.Г., Коржинський Я.В., Крок Б.О., Купчинська О.С., Пашук Х.Т., Половніков Л.І., Рудишин М.П., Сергієнко М.І., Харамбура Я.Й., Чвак Т.В. Біологічна продуктивність смерекових лісів Карпат. – К.: Наук. думка, 1975. – 240 с.
4.
Малиновский К., Царик И.В., Коржинский Я.В., Колищук В.Г., Жиляєв Г.Г., Климишин А.С., Пашук Х.Т., Рудышин М.П., Сергиенко М.И., Харамбура Я.И., Зубенко А.А. Дигрессия биогеоценотического покрова на контакте лесного и субальпийского поясов в Черногоре. – К.: Наук. думка, 1984. – 208 с.
5.
Рудишин М.П., Бондаренко М.Ф., Опалатенко Л.К., Черкащенко М.І., Мурський Г.М., Луізов М.І., Садовський М.І., Васильєв О.М. Збагачуймо мисливські та рибальські простори Львівщини. – Львів: Каменяр, 1970. – 144 с.
6.
Бондаренко В.Д., Делеган І.В., Татаринов К.А., Чернявський М.В., Татух С.Д., Лисенко В.І., Рудишин М.П. Мисливствознавство: навчальний посібник. – К.: РНМК ВО, 1993. – 200 с.
Брошури:
1.
Рудишин М.П. Iнструкція по використанню отруйних принад у боротьбі з мишовидними гризунами. - Львів, 1955. - 12 с.
2.
Рудишин М.П. Заходи боротьби з гризунами в населених пунктах (Методичні поради по дератизації). - Львів, 1962. - 9 с.
3.
Рудишин М.П. Рекомендації по боротьбі з шкідливими гризунами. - Львів: Книжково-журнальне вид-во, 1963. - 36 с.
4.
Рудышин М.П., Мурский Г.Н., Борух М.И. Методические рекомендации по улучшению кормовой базы охотничьих угодий. - Львов, 1979. - 40 с.
5.
Рудишин М.П., Мурський Г.М. Методичні рекомендації по заготівлі природних кормів для мисливських тварин. - Львів, 1986. - 20 с.
6.
Рудышин М.П., Авдеенко Е.П. Методические рекомендации по учету численности охотничьих животных. - Львов, 1987. - 36 с.
7.
Бондаренко В.Д., Делеган В.I., Соловій I.Я., Рудишин М.П. Облік диких тварин. Практичні рекомендації. - Львів, 1989. 66 с.
Статті у наукових виданнях:
1.
Рудишин М.П. До поширення ондатри на Шацьких озерах // Наук. зап. Природозн. музею АН УРСР, Т. 4, 1955. - С. 92-96.
2.
Рудишин М.П. Про залежність будови нір сірої полівки від грунтово-кліматичних умов // Наук. зап. наук.-природозн. музею АН УРСР. - Т. 6,1957. - С. 159-169.
3.
Рудишин М.П. До питання про розмноження та плодючість сірої полівки у західних областях УРСР // Біол. збірник Львів. ун-ту. Вип. 8, 1958. - С. 131-140.
4.
Рудишин М.П. Снігова полівка на Смотричі // Доп. та повідомл. Львів. ун-ту. Вип. 8, част.2. - Львів, 1959. - С. 73-74.
5.
Рудышин М.П. Мышевидные грызуны Западной Лесостепи Украинской ССР. Автореф. дисс. ... канд. биол. наук. - Львов, 1959. - 24 с.
6.
Абеленцев В.I., Рудишин М.П. До екології сірого хом'ячка на Україні // Наук. зап. наук.-природозн. музею АН УРСР. - Т. 8, 1960. - С. 110-119.
7.
Рудишин М.П. Розміщення мишовидних гризунів у рослинних асоціаціях Боржавських полонин і Чорногори // Наук. зап. наук.природозн. музею АН УРСР. - Т. 9,1961. - С. 80-91.
8.
Рудишин М.П., Білоконь О.М. Матеріали до фауни гамазових кліщів комахоїдних і гризунів басейну верхів'я Дністра // Наук. зап. наук.-природозн. музею АН УРСР. - Т. 9, 1961. - С. 61-68.
9.
Рудышин М.П. Некоторые особенности размножения и плодовитости наиболее распространенных видов мышевидных грызунов западных областей УССР // Вопросы экологии. Т. 6. По материалам четвертой экологической конференции. - К.: Изд-во Высшая школа, 1962. - С. 122-123.
10.
Рудишин М.П. Матеріали до вивчення миші жовтогорлої в західних областях УРСР // Наук. зап. наук.-природозн. музею АН УРСР. Т. 10, 1962. - С. 122-127.
11.
Рудишин М.П. Про поширення мишовидних гризунів у верхів'ях басейну Дністра // Сучасна та минула фауна західних областей України. - К.: Вид-во АН УРСР, 1963. - С. 64-68.
12.
Рудишин М.П. Значення дрібних ссавців у живленні сов західних областей УРСР // Рослинний і тваринний світ західних областей УРСР. Раціональне використання та охорона. - К.: Наук. думка, 1970. - С. 25-26.
13.
Рудышин М.П. Пространственная структура и состав популяций грызунов (Rodentіa) основных биогеоценозов Карпат // Рефераты докл. I Международн. териолог. конгресса. Т. 2. Москва, 1974. - С. 172-173.
14.
Рудышин М.П. Количественная характеристика питания снежной полевки Украинских Карпат // Вестник зоол., N 5, 1975. С. 82-84.
15.
Рудышин М.П. К экологии карпатской популяции лесной мышовки // Вестник зоол., N 2, 1982. - С. 63-65.
16.
Рудышин М.П., Царик И.В. Структура индивидуальных консорций щавеля альпийского // Экология, N 5, 1982. - С. 15-22.
17.
Рудышин М.П. Лесная мышовка в Карпатах // Сб.: Распространение и экология тушканчиков фауны СССР. - М.: Наука, 1985. - С. 176-177.
18.
Рудышин М.П. Экология подземной полевки в Украинских Карпатах // Хомяковые фауны Украины. Фаунистика, систематика и практическое значение. Часть 2. Репринт 87.7, Институт зоологии АН УССР. - Киев, 1987. - С. 6-11.
19.
Крыжановский В.И., Болденков С.В., Губкин А.А., Гулай В.И., Гунчак Н.С., Мурский Г.Н., Панов Г.Н., Рудышин М.П., Татаринов К.А. Биологические основы и первоочередные задачи охотничьего хозяйства УССР // Изученность териофауны Украины, ее рациональное использование и охрана. - К.: Наукова думка, 1989. С. 3-19.
20.
Рудишин М.П., Олексин Р.Г. Загальні принципи охорони популяцій мисливських тварин в умовах техногенного впливу // Вестник Днепропетров. ун-та. Биология и экология. Вып. 1, 1993. С. 97-98.
21.
Цапулич О., Рудишин М. Iндивідуальна мінливість та статевий диморфізм ваги тіла і морфометричних показників мишівки лісової // Матеріали міжнародного регіонального семінару "Охорона довкілля: сучасні дослідження в екології і мікробіології". Част. 1, - Ужгород,1997. - С. 183-185.
22.
Рудишин М.П. Енергетична оцінка функціональної ролі популяцій гризунів в екосистемах Карпат у контексті сталого розвитку // Матеріали наук.-практ. конференції, присвяченої 30-річчю карпатського біосферного заповідника. – Рахів, 1998. – С. 280-282.
Тези, матеріали:
1.
Страутман Ф.I., Рудишин М.П. Досвід масового і одночасного знищення мишовидних гризунів на полях колгоспів Львівської області // Iнформац. бюл. наук.-досл. ін-ту землеробства і тваринництва західн. р-нів УРСР. Вип. 1. - Львів, 1956. - С. 37-39.
2.
Рудишин М.П. Мишовидні гризуни–шкідники та заходи боротьби з ними // Бюл. с/г інформації, N 2. - Львів, 1957. - С. 51-53.
3.
Рудышин М.П. Количественная характеристика распространения серой полевки в зависимости от ландшафтных особенностей западных областей УССР // Материалы к совещанию по вопросам зоогеографии суши. - Львов: Изд-во Львов. ун-та, 1957. - С. 117-118.
4.
Рудышин М.П. К охране ондатры и ее рациональному использованию в западных областях УССР // Тез. докл. совещ. по охране природы и рац. использ. природных ресурсов западных обл. УССР. - Львов, 1957. - С. 32-34.
5.
Загайкевич И.К., Рудышин М.П. Об охране еловых насаждений от повреждений соней-полчком и короткокрылым усачем в Карпатах // Там же. - С. 10-11.
6.
Брицький Я.В., Згерська К.В., Рудишин М.П. Боротьба з шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур // Заходи по збільшенню виробництва с/г продукції на 100 га землі в передгірних і гірських районах Карпат. - К.: Держвидав с/г літератури, 1958. - С. 118-122.
7.
Загайкевич И.К., Здун В.И., Кулаковская О.П., Рудышин М.П., Черкащенко Н.И. О необходимости создания Карпатского заповедника как резервата охраны редких видов животных // Конфер. по вивченню флори і фауни Карпат та прилеглих територій. - К.: Вид-во АН УРСР. 1960. - С. 260-265.
8.
Рудышин М.П. Мышевидные грызуны украинских Карпат и особенности их распространения // Там же. - С. 342-346.
9.
Рудышин М.П. Соня-полчок - вредитель лесов // Журн. Лесное хоз-во. - N 8, 1960. - С. 38.
10.
Рудышин М.П. Особенности распространения мышевидных грызунов в зависимости от ландшафтных условий западных областей УССР // Материалы к конф. по вопр. зоогеогр. суши. - Алма-Ата: Изд-во АН Казахской ССР,1960. - С. 108-109.
11.
Страутман Ф.И., Рудышин М.П. Пятилетний опыт массового и одновременного применения ядохимикатов в борьбе с мышевидными грызунами на полях Львовщины // Химические методы борьбы с вредителями, болезнями и сорняками: Тез. докл. - Киев, 1960. - С. 50.
12.
Рудышин М.П. Особенности распространения мышевидных грызунов в лесах горных районов Украинской ССР // Первое всесоюзн. совещ. по млекопитающим: Тез. докл. Т. 1. - М.: Изд-во Москов. ун-та, 1961. - С. 139-140.
13.
Рудышин М.П. Микроклимат местообитаний и его значение в жизни птиц и млекопитающих // Материалы III всесоюзн. орнитолог. конф. Книга вторая. - Львов: Изд-во Львов. ун-та, 1962. - С. 165.
14.
Рудышин М.П. Мышевидные грызуны Западного Полесья УССР // Вторая зоологическая конференция. БССР. Тез. докл. - Минск: Изд-во АН БССР, 1962. - С. 90-91.
15.
Рудышин М.П. Некоторые особенности внутривидовой изменчивости мышевидных грызунов западных областей Украинской ССР // Вопросы внутривидовой изменчивости наземных позвоночных животных и микроэволюция. Тез. докл. совещ. по внутривидовой изменчивости и микроэволюции. - Свердловск, 1964. - С. 114-115.
16.
Рудышин М.П. Мелкие млекопитающие Чивчинских гор // Флора і фауна Українських Карпат. Тез. доп. міжвузів. ювілейн. конфер., присвяч. ХХ-річчю заснування Ужгород. держ. ун-ту. Ужгород, 1965. - С. 109-110.
17.
Рудишин М.П. Розвиток звіроводства в західних областях УРСР // Тези доп. міжвузів. ювілейн. наук. конф. - Чернівці, 1965. - С. 128-129.
18.
Абеленцев В.И., Рудышин М.П. Изменчивость популяций желтогорлой и лесной мышей в различных ландшафтных условиях УССР // Тезисы докл. четвертой межвузовск. зоогеограф. конф. - Одесса, 1968. - С. 7-8.
19.
Рудышин М.П. О необходимости проведения абсолютного учета добытых животных в целях дальнейшего развития охотничьего хозяйства Украинской ССР // Первая научн. конф. по развитию охотн. хоз-ва УССР. Тез. докл. Ч. 2. - Киев, 1968. - С. 193-196.
20.
Рудишин М.П. Вивчення біоенергетики тварин у біогеоценозах на прикладі гризунів // Дослідження біогеоценозів західних областей УРСР, їх раціональне використання та охорона. Тези доп. наук. конф. - К.: Наук. думка, 1972. - С. 28-29.
21.
Рудышин М.П. Энергетическая оценка питания грызунов в биогеоценозах елового леса Карпат // Всесоюзн. совещ. по биогеоценологии и методам учета первичной продукции в еловых лесах. Тез. докл. - Петрозаводск, 1973. - С. 30-31.
22.
Рудышин М.П., Мурский Г.Н., Юревич С.И. К изучению биологической продуктивности охотничьих угодий западных районов УССР// Материалы второй научно-производст. конференции по развитию охотн. хоз-ва УССР. - Киев, 1973. - С. 87-89.
23.
Рудишин М.П. Енергетична оцінка ролі гетеротрофних компонентів в екосистемах // Біогеоценологічні дослідження на Україні. Тези доп. I республ. наради. - Львів, 1975. - С. 107-108.
24.
Рудышин М.П. Биоэнергетика некоторых видов полевок в биогеоценозах Карпат и смежных территорий // Роль животных в функционировании экосистем. Материалы совещ.-М.: Наука, 1975. С. 159.
25.
Рудышин М.П. Оптимальная плотность популяций основных видов охотничьих зверей западных районов УССР в зависимости от ландшафтных условий // Актуальные вопросы зоогеографии. Тез. докл. VI всесоюзн. зоогеогр. конфер. - Кишинев: Штиинца, 1975. С. 193-194.
26.
Климишин А.С., Рудышин М.П. Влияние мышевидных грызунов на возрастной состав ценопопуляции ежевики лесной в еловом лесу Карпат // Тез. докл. II республ. совещ.: Биогеоценология, антропогенные изменения растительного покрова и их прогнозирование. - К.: Наук. думка, 1978. - С. 39-40.
27.
Рудышин М.П. Кондуктометрический способ изучения газообмена животных в биогеоценозах // Тез. докл. всесоюзн. совещ.: Экспериментальная биогеоценология и агроценозы. - М.: Наука, 1979. - С. 20-21.
28.
Рудышин М.П. Репродуктивные особенности популяций темной и подземной полевок в основных биогеоценозах Карпат // Тез. докл. III съезда Всесоюзн. териологич. об-ва. - М., 1982. - С. 280-281.
29.
Рудышин М.П. Изучение продуктивности высокогорных красноовсянницевых лугов под влиянием грызунов-фитофагов // Тез. докл. VIII всесоюзн, совещ. по изучению и освоению флоры и растительности высокогорий. - Свердловск: УНЦ АН СССР, 1982. - С. 72.
30.
Рудышин М.П. Экология популяций редких видов грызунов Карпат // Тез. докл. IV съезда ВТО АН СССР. Т. 1. - М.: Наука, 1986. - С. 336.
31.
Рудышин М.П. Некоторые особенности экологии серой крысы на западе Украины и опыт снижения ее численности // Тез. докл. IV съезда ВТО АН СССР. Т. 3. - М.: Наука,1986. - С. 379-380.
32.
Рудишин М.П. Популяційні основи управління та охорони тварин у заповідниках // Тези доп. Міжнародн. наук.-практ. конфер., присвяченої 25-річчю Карпатського біосферного заповідника. - Рахів, 1993. - С. 204-205.
33.
Рудишин М.П. Раціональне ведення мисливського господарства в Українських Карпатах на популяційних засадах // Тези доп. Міжнар. наук.-практ. конфер.: Проблеми Гуцульщини. Косів, 1993. Ч. 1. - Чернівці, 1993. - С. 54-56.
34.
Рудишин М.П., Ткачик В.П., Олексин Р.Г. Застосування геоботанічних принципів при бонітуванні мисливських угідь в умовах техногенних ландшафтів та їх покращення // Тез. докл. Международн. научн. конф.: Промышленная ботаника: Состояние и перспективы развития. - Донецк, 1993. - С. 187-188.
35.
Рудишин М.П. Питання організації теріологічних досліджень у заповіднику // Матеріали наук.-практ. конф.: Проблеми становлення і функціонування новостворених заповідників. - Гримайлів, 1995. - С. 71.
36.
Рудишин М.П., Делеган I.В. Вплив ссавців на процеси відновлення букових деревостанів в Українських Карпатах // Тези доп. VI симпозіуму з проблем бука. - Львів, 1995. - С. 28-29.
37.
Рудишин М.П. Стан генофонду ссавців та вивчення їх популяцій в умовах Карпатського національного природного парку // Тези доп. наук.-практ. конфер. в рамках 6-го Гуцульського фестивалю 13 вересня 1996 р.: Екологічні передумови розвитку рекреації на Гуцульщині. - Яремче, 1996. - С. 80-81.
38.
Рудишин М.П. Дослідження внутрішньопопуляційної різноманітності деяких видів ссавців Українських Карпат // Матеріали міжнародн. наук.-практ. конф., присвяченої 550-річчю м. Рахова. - Рахів, 1997. - С. 180.
39.
Рудишин М.П. Особливості вікової структури популяцій гризунів західного регіону України // Матеріали наук. конф., присвяченої 40-річчю функціонування високогірного біостаціонару на г.Пожижевська. Львів, 23 грудня 1997 року. - Львів, 1998. - С. 127-131.
40.
Rudyshyn M. Ecology and Structure of Sіcіsta betulіna Pallas (1778) Populatіon іn Ukraіnіan Carpathіans // Abstracts Euro-Amerіcan Mammal Cangress. – Spaіn, 1998. – P. 406.
Словники:
1.
Рудишин М.П., Колісник Б.І., Авдєєнко Є.П. Словник-довідник мисливця. – К.: Урожай, 1992. – 176 с.
АНОТАЦIЇ
Рудишин М.П. Екологія популяцій гризунів західного регіону України.
Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук за спеціальністю 03.00.16 - екологія. Дніпропетровський державний університет. Дніпропетровськ, 1998.
Дисертація присвячена питанням структурно-функціональної організації популяцій гризунів західного регіону України (Полісся, Лісостеп, Прикарпаття, Карпати, Закарпаття). На основі багаторічних стаціонарних та експериментальних досліджень встановлені закономірності біотопічного розміщення і чисельності популяцій гризунів, їх динаміка, вікова, статева і просторова структури, функціональна роль у природних й антропогенно змінених екосистемах, консортивні зв’язки, морфофізіологічні адаптації та мікроеволюційні процеси. Запропонований системний підхід щодо управління популяціями шкідливих, корисних та рідкісних видів.
Ключові слова: екосистема, біогеоценоз, популяція, біотоп, елементарне поселення, стенотопні, еврітопні і синантропні види, консорція, адаптація, мікроеволюція.
Рудышин М.П. Экология популяций грызунов западного региона Украины.
Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора биологических наук по специальности 03.00.16 - экология. Днепропетровский государственный университет. Днепропетровск, 1998.
Диссертация посвящена вопросам структурно-функциональной органи- зации популяций грызунов западного региона Украины (Полесье, Лесостепь, Прикарпатье, Карпаты, Закарпатье). На основании многолетних стационарных и экспериментальных исследований установлены закономерности биотопического размещения и численности популяций грызунов, их динамика, возрастная, половая и пространственная структуры, функциональная роль в природных и антропогенно измененных экосистемах, консортивные связи, морфофизиологические адаптации и микроэволюционные процессы. Предложен системный подход к управлению популяциями вредных, полезных и редких видов.
Ключевые слова: экосистема, биогеоценоз, популяция, биотоп, элементарное поселение, стенотопные, эвритопные и синантропные виды, консорция, адаптация, микроэволюция.
Rudyshyn M.P. Ecology of rodents populatіons іn the western regіon of Ukraіne.
Manuscrіpt. Thesіs for a doctorate's degree (bіologіcal scіences) - specіalіty 03.00.16 - ecology. - Dnіpropetrovsk State Unіversіty. Dnіpropetrovsk, 1998.
The dіssertatіon іs dedіcated to the problem of the structural and functіonal organіzatіon of the Rodentіa populatіons іn the western regіon of Ukraіne (Polіssja, Forest-steppe, Precarpathіans, Carpathіans, Transcarpathіans). Accordіng to the lastіng many years statіonary and experіmental іnvestіgatіons the regularіtіes of bіotopіc arrangement and numbers of Rodentіa populatіons and theіr dynamіcs, age, sexual and spatіal structure, functіonal role іn natural and man-changed ecosystems, consortіal connectіons, morphologіcal and phіsіolgіcal adaptatіons and mіcroevolutіonary processes were establіshed. The system approach of management the delіterіous, useful and rare specіes populatіons іs proposed.
Key words: ecosystem, bіogeocoenosіs, populatіon, bіotope, elementary settle, stenotopіc, evrytopіc and synantropіc specіes, consortіum, adaptatіon, mіcroevolutіon.
