СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Володимира Даля

ФОМЕНКО Катерина Миколаївна

УДК 37.037

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ

ДУХОВНОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ СТАРШОКЛАСНИКІВ

У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ

ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

13.00.07 – теорія і методика виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: - член-кореспондент АПН України, доктор педагогічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України

Шевченко Галина Павлівна, завідувач кафедри педагогіки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, директор Інституту духовного розвитку людини.

Офіційні опоненти: - доктор педагогічних наук, професор

Алфімов Валентин Миколайович,

директор ліцею при Донецькому національному

університеті,

декан факультету перепідготовки і підвищення

кваліфікації педагогічних працівників ДНУ;

- кандидат педагогічних наук, доцент

Виговська Ольга Іванівна,

головний редактор журналу

“Директор школи, ліцею, гімназії”.

Провідна установа: Харківський національний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України, кафедра загальної педагогіки, м. Харків.

Захист відбудеться 23 грудня 2004 року о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К29.051.06 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034 м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а.

Автореферат розісланий 22 листопада 2004 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради А. О. Андрющук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Глобальні зміни, що відбулися за останнє десятиріччя в нашій державі, значно загострили проблеми виховання духовності шкільної молоді. Пострадянське суспільство поки що не виробило нової системи ціннісних орієнтацій, що негати-вно впливає на світоглядні позиції школярів, їх ідеали, потреби, інте-реси. Тому педагогічна наука все більше звертається до пошуку прин-ципово нових підходів, шляхів, засобів виховання у підростаючих по-колінь загальнолюдських, національних цінностей та духовних орієн-тирів.

Психолого-педагогічною наукою визначено, що основи духо-вного розвитку особистості закладаються в дитинстві. Саме в шкіль-ному віці відбувається становлення основних особистісних механізмів та утворень, на підставі яких формується самосвідомість та духовні якості людини. У цьому віці важливо закласти "код" високої духовно-сті, тобто те підґрунтя, на якому буде розвиватися та вдосконалюва-тися духовна сфера особистості на наступних етапах її життя. Тому не випадково в останні роки в педагогічній науці формується нова пара-дигма освіти й виховання, спрямована на створення педагогічних умов, сприятливих для саморозвитку, самоствердження, самобудівни-цтва особистості, її духовної самореалізації.

Проблема духовного розвитку особистості досить багатоаспе-ктна. Значну увагу їй приділено в працях вітчизняних та зарубіжних вчених.

В історії педагогічної думки набувають особливої актуальнос-ті питання розвитку духовних здібностей людини (Аристотель, Б. Спіноза, Ж.-Ж. Руссо, Л. Феєрбах, І. Кант, Г. Гегель).

Проблема духовності як складової частини національної сис-теми виховання розглядається в працях видатних вітчизняних філо-софів, істориків, педагогів, державних діячів (П. Могила, Г. Сковоро-да, М. Драгоманов, М. Костомаров, М. Грушевський, В. Винниченко та ін.).

Філософське обґрунтування проблеми духовності, духовної самореалізації є в працях провідних філософів та культурологів, а са-ме: Т. Адуло, В. Баранівського, Л. Буєвої, В. Діденко, А. Комарової, С. Кримського, В. Ксенофонтова, Д. Лихачева, С. Пролеєва, П. Симонова, В. Стрелкової, В. Федотової, П. Щербаня та ін.

Важливі питання духовного саморозвитку особистості висту-пають об'єктом дослідження філософів (М. Бахтін, М. Бердяев, М Мамардашвілі та ін.) та психологів (К. Абульханова-Славська, М. Боришевський, Ю. Орлов, Ж. Юзвак та ін.).

У цих дослідженнях чільне місце посідає проблема духовної самореалізації та основних її складових: суб'єктності (С. Рубінштейн, А. Лефевр та ін.), суб'єктивності (І. Кон, Р. Берне, В. Слободчиков та ін.), індивідуальності (О. Леонтьєв, Б. Ананьев, О. Асмолов та ін.), самореалізації (К. Роджерс, Г. Олпорт, А. Маслоу, Л. Петровська та ін.), рефлексивного саморозвитку (С. Степанов, І. Семенов та ін.), особистості (А. Петровський, І. Дубровіна, У. Глассер, Г. Келлі, Л. Анциферова та ін.), самоздійснення підростаючої особистості (Л. Божович, В. Давидов, Д. Ельконін та ін.).

Основні ідеї проблеми самовиховання і самоудосконалення закладені в працях К. Ушинського, М. Пирогова, Л. Толстого, а пізні-ше - С. Гессена, Л. Рувинського, А. Макаренка, В. Сухомлинського.

Різні аспекти духовного розвитку особистості досліджуються в працях О. Олексюк, А. Фасолі, Ю. Халфіна, Г. Шевченко та ін. Предметом уваги дослідників є педагогіка духовності, духовна само-реалізація особистості в навчально-виховному процесі, формування духовних потреб, світовідносин засобами мистецтва тощо.

Проблема розвитку духовності шкільної молоді плідно вирі-шується в практиці сучасної школи: В. Алфімов, С. Білуха, М. Босен-ко, М. Гузик, 3. Жовчак, О. Захаренко, Г. Нестеренко, А. Сологуб, В. Хайруліна, М. Чумарна.

У той же час у спеціальних дослідженнях, присвячених про-блемам формування духовної культури, духовних потреб учнівської молоді, недостатньо уваги приділяється саме духовній самореалізації старшокласників.

Існує реальна суперечність між потребою суспільства в духо-вно розвинених людях, здатних до творчого перетворення суспільства на засадах Істини, Добра і Краси, і відсутністю соціокультурних, еко-номічних умов для задоволення цієї потреби. Розв'язання цього про-тиріччя знаходиться в площині розробки теоретико-методологічних та технологічних засад духовної самореалізації особистості.

Головним суб'єктом духовної самореалізації виступає старшо-класник, який, навчаючись в загальноосвітній школі, повинен сфор-муватись як творча особистість, здатна до самореалізації, оволодіння системою загальнолюдських морально-естетичних цінностей, якостя-

ми інтелігентності, високої культури, що, в свою чергу, обумовлюєть-ся потребами суспільства у створенні нової інтелектуальної генерації молоді з високим рівнем духовності.

Аналіз існуючої практики загальноосвітніх шкіл показує, що вчителі усвідомлюють необхідність підвищення духовного потенціалу школярів, їх духовної самореалізації, але для цього необхідні певні педагогічні умови.

Дослідження питань створення педагогічних умов для духов-ної самореалізації старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи є актуальним і перспективним у світлі роз-будови системи національної освіти. Це і зумовило вибір теми "Педа-гогічні умови духовної самореалізації старшокласників у навча-льно-виховному процесі загальноосвітньої школи".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, тема-ми. Дисертаційне дослідження виконувалось у рамках теми "Форму-вання духовної культури учнівської молоді засобами мистецтва", що розроблялась на кафедрі педагогіки Луганського національного педа-гогічного університету імені Тараса Шевченка та теми „Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика", що активно розробляється нині кафедрою педагогіки Східноукраїнського націо-нального університету імені Володимира Даля під керівництвом чле-на-кореспондента АПН України, доктора педагогічних наук, профе-сора Г.П. Шевченко (№ держреєстрації 01830032718). Тема узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та пси-хології в Україні (протокол № 7 від 26.10.2000 року).

Об'єкт дослідження — процес духовного розвитку особистості старшокласника.

Предмет дослідження - створення педагогічних умов для ду-ховної самореалізації старшокласників у навчально-виховному проце-сі гімназії сільської місцевості.

Мета дослідження - дати теоретико-методологічне обгрунту-вання сутності духовної самореалізації старшокласників, визначити її зміст та технологічне забезпечення в навчально-виховному процесі гімназії сільської місцевості.

Гіпотеза дослідження. Активізація духовної самореалізації особистості старшокласника в навчально-виховному процесі гімназії сільської місцевості можлива за умов:

- створення в навчальному закладі культурного поля, в якому учень проживає шкільне життя;

- накопичення у старшокласників досвіду спілкування з духо-вними цінностями з метою конструювання їх внутрішнього світу;

- побудови навчально-виховного процесу за принципом духо-вного діалогу сім'ї й школи, учнів і вчителів, спрямованого на конс-труювання смисложиттєвих цінностей;

- технологічного забезпечення моделі духовної самореалізації особистості старшокласника.

Відповідно до поставленої мети й висунутої гіпотези визначе-ні такі завдання дослідження:

- розкрити методологічні підходи до духовної самореалізації старшокласників;

- виявити змістову сутність духовної самореалізації старшо-класників;

- визначити особливості духовної самореалізації старшоклас-ників в умовах гімназії сільської місцевості;

- розробити й експериментальне перевірити теоретичну мо-дель духовної самореалізації старшокласників;

- сконструювати технологію духовної самореалізації старшо-класників у навчально-виховному процесі гімназії сільської місцевос-ті;

- виявити та науково обґрунтувати педагогічні умови духовної самореалізації старшокласників у навчально-виховному процесі гім-назії сільської місцевості.

Методологічною основою дослідження є соціокультурний (В. Андрущенко, Л. Буєва, С. Кримський, В. Кан-Калік, Г. Шевченко), аксіологічний (Н. Кузьміна, В. Сластьонін), системний (Л. Новікова, К. Абульханова-Славська), особистісно-діяльнісний (Б. Ананьев, І. Бех, С. Рубінштейн, О. Леонтьєв), синергетичний (М. Нікандров, І. Пригожий) підходи до виховання та навчання старшокласників.

Теоретичною основою дослідження є концепція Національ-ної доктрини розвитку освіти в Україні, ідеї демократизації та гумані-зації загальноосвітньої школи (Закон України "Про освіту", Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття), концепція розвиваючого середовища (Л. Сливіна, В. Петровський, Л. Стрєлко-ва), концепція духовного розвитку людини (В. Баранівський, Л. Гу-берський, А. Комарова, Г. Шевченко, П. Щербань, Ж. Юзвак), теоре-тичні положення про самореалізацію особистості (3. Фрейд, А. Адлер, Г. Юнг, Е. Фромм, Г. Олпорт, А. Маслоу, К. Роджерс), сучасні педаго-гічні теорії творчого розвитку особистості, її духовності (В. Алфімов, В. Андреев, І. Зязюн, В. Лозова, Г. Сазоненко, В. Хайруліна), ідеї осо-бистісно-орієнтованого навчання та виховання, гуманізації освіти, єдність теорії та практики.

У дисертаційній роботі використаний комплекс методів до-слідження: теоретичні: аналіз філософської, культурологічної, пси-холого-педагогічної літератури з проблеми дослідження; метод теоре-тичного моделювання при визначенні мети, гіпотези, завдань дослі-дження; вивчення та теоретичне осмислення практики процесу духов-ної самореалізації особистості школяра в умовах навчального закладу, узагальнення педагогічного досвіду для вибору педагогічного інстру-ментарію діагностики та розвитку педагогічних умов духовної само-реалізації особистості; емпіричні: анкетування, бесіди, тривале спо-стереження, методи експертних оцінок; аналіз продуктів творчої дія-льності учнів; система діагностичних та розвиваючих творчих за-вдань, педагогічний експеримент; ретроспективний аналіз досвіду роботи директора навчального закладу нового типу сільської місцево-сті (Старобільська гімназія).

Етапи дослідження. І етап (діагностично-організаційний) (1994-1995 pp.) - вивчення стану розробленості проблеми, обґрунту-вання теми, формування гіпотези та завдань дослідження, створення експериментальної бази, пошуковий експеримент. II етап (моделюю-чий) (1995-1997 pp.) - обґрунтування теоретичних засад, визначення педагогічних умов духовної самореалізації старшокласників у навча-льно-виховному процесі загальноосвітньої школи. III етап (системно-інформаційний) (1997-1999 pp.) - апробація поставлених завдань, проведення формуючого експерименту, обробка та аналіз результатів експериментальної роботи. IV етап (результативно-узагальнюючий) (1999-2002 pp.) - узагальнення результатів експерименту, розробка авторських програм, розробок, посібників із досліджуваної проблеми, проведення науково-практичних конференцій, семінарів тощо.

Наукова новизна дослідження:

- уперше визначена змістовна сутність духовної самореаліза-ції особистості учнів старшого шкільного віку в навчально-виховному процесі гімназії сільської місцевості;

- дістало подальшого розвитку визначення особливостей ду-ховного розвитку шкільної молоді в нових соціокультурних умовах;

- визначені педагогічні умови та критерії духовної самореалі-зації особистості старшокласника; розроблена педагогічна технологія духовної самореалізації старшокласників у навчально-виховному про-

процесі гімназії сільської місцевості.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає у ви-значенні та обґрунтуванні теоретичних основ духовної самореалізації особистості старшокласника у навчально-виховному процесі гімназії сільської місцевості, створенні педагогічних умов, що забезпечують ефективність цього процесу.

Практична цінність дослідження: розроблена й апробована модель духовної самореалізації особистості на базі Старобільської гімназії Луганської області, розроблені програми та методичне забез-печення спецкурсів "Світ краси людини" для учнів 9-11 класів, мето-дичні посібники "Дзвони надії" і "Плекаємо Особистість. Практичний досвід вчителів Старобільської гімназії"" використовуються в практиці роботи класних керівників та вчителів шкіл Луганської та інших об-ластей України, в навчальному процесі Луганського обласного інсти-туту післядипломної освіти педагогічних працівників.

Результати теоретичних пошуків та експериментальних дослі-джень можуть бути використані педагогами загальноосвітніх шкіл, вихователями, батьками, у діяльності позашкільних освітніх, вихов-них, культурологічних, мистецьких закладів, у створенні нових про-грам, педагогічних технологій і методик.

Особистий внесок автора полягає в розробці на теоретично-му і практичному рівнях сутності духовної самореалізації старших школярів і визначенні програми й системи роботи навчально-виховного закладу з метою забезпечення її ефективності.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено у навча-льно-виховний процес Ліцею іноземних мов м. Луганська (довідка № 96 від 15 лютого 2004 p.), Лисичанської багатопрофільної гімназії (довідка №41 від 7 квітня 2003 p.), Слов'яносербської гімназії (довід-ка № 5 від 25 травня 2003 p.), Луганської державної комунальної І-ІП ступеня спеціалізованої багатопрофільної СШ № 54 (довідка № 11 від 5 січня 2004 p.), Луганського інституту післядипломної освіти (довід-ка № 51/1 від 25 лютого 2004 p.).

Апробація результатів дисертації здійснювалась під час об-говорення теоретичних і практичних результатів дослідження на ка-федрі педагогіки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, на П'ятій міжнародній виставці навчальних закладів "Сучасна освіта в Україні" (Київ, 2002), виступів на Всеукра-їнській науково-практичній конференції "Проблеми становлення жит-тєвої компетентності особистості школярів" (Луганськ, 2000), регіо-

нальній науково-практичній конференції "Духовний розвиток школя-рів в умовах регіонального культурно-освітнього простору" (Лу-ганськ-Старобільськ, 2000), Сьомих Всеукраїнських педагогічних чи-таннях "Василь Сухомлинський і сучасність" (Луганськ-Старобільськ, 2000), Міжнародній науково-практичній конференції "Ціннісні пріо-ритети освіти у XXI столітті" (Луганськ, 2003), Всеукраїнській нау-ково-практичній конференції "Естетичні цінності в структурі духов-ної культури особистості" (Луганськ-Старобільськ-Сватове, 2002), а також на конференціях і семінарах, проведених у Старобільській гім-назії за участю керівників шкіл Луганської області, у виступах на кур-сах підвищення кваліфікації в Луганському обласному інституті піс-лядипломної освіти.

Публікації. Результати та основні положення дисертаційного дослідження відображено у 7 авторських публікаціях, з них 6-у фа-хових виданнях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел (272 найменування, з них 2 - іноземними мовами). Повний обсяг дисертації становить 157 сторінок. Робота містить 14 таблиць, 16 додатків на 60 сторінках, 5 схем, 2 діаграми.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується вибір теми дослідження, її актуаль-ність, методологічні та теоретичні підходи до розробки проблеми ду-ховної самореалізації особистості, визначається об'єкт, предмет, гіпо-теза, мета та завдання, методи дослідження, розкривається наукова новизна та практичне значення дослідження, висвітлюється апробація й впровадження результатів роботи, особистий внесок автора.

У першому розділі — "Теоретико-методологічні основи ду-ховної самореалізації старшокласників" проведено історико-генетичний аналіз проблеми духовної самореалізації особистості у філософській та психолого-педагогічній літературі, розкривається сутність та зміст духовної самореалізації особистості, дається аналіз понять "самореалізація", "духовна самореалізація", "саморозвиток", "духовність", розглядаються можливості навчально-виховного проце-су загальноосвітньої школи в забезпеченні духовної самореалізації старшокласників.

Проблема духовної самореалізації особистості знайшла своє відображення в історії філософської, релігійної, психолого-педагогічної думки.

Духовна самореалізація відбиває основні ознаки духовної сут-ності людини в культурно-історичному процесі.

Духовність визначає вектор руху людини до постійної роботи над своїм внутрішнім світом, над самовдосконаленням. Античні філо-софи розглядали людину як природну та соціальну істоту, підкрес-люючи її органічний зв'язок із почуттєво-матеріальним космосом та естетичним ставленням до дійсності. Сократ, Аристотель, Платон ви-сували на перший план духовне начало людини, бо тільки вона здатна на моральну оцінку таких понять, як добро і зло, любов і ненависть, милосердя і жорстокість.

Філософський та психолого-педагогічний аналіз проблем ду-ховності особистості, її духовної самореалізації дає можливість ви-явити основні наукові підходи до цього складного, багатоаспектного процесу.

Провідними науковими підходами до розгляду проблеми ду-ховної самореалізації старшокласників є антропологічний, який пе-редбачає осмислення і знання природи дитини - людини - особистос-ті; особистісно орієнтований, цілісний, діяльнісний, культурологіч-ний, що є об'єктивною передумовою ефективності духовного розвит-ку старшокласників та їх духовної самореалізації. Домінантним век-тором здійснення духовної самореалізації є визнання дитини - люди-ни - особистості найвищою духовною цінністю.

Виявлення справжньої сутності людини відбувається тільки тоді, коли існує ситуація вибору, є можливість для прояву власної ак-тивності, самовиховання, самоактуалізації, самореалізації. Науковці різних методологічних спрямувань (М. Хайдегер, К. Ясперс, Е. Кант, О. Больнов, А. Камю) підкреслювали необхідність створення „поля свободи" у педагогічному процесі, яке сприяє максимальному забез-печенню самовираження особистості, створенню умов самотворення яскравої, неповторної індивідуальності.

Основна ідея нашого дослідження ґрунтується на визначенні духовності як інтегрованої якості особистості, яка належить до сфери смисложиттєвих цінностей, що визначають зміст, якість та спрямова-ність людського буття і образ людський у кожному індивіді (Л. Буєва). У педагогічній інтерпретації, духовність - це інтегрована властивість особистості, яка виявляється в необхідності жити, творити відповідно ідеалам істини, добра і краси, яка виступає як показник рівня людських стосунків, почуттів, морально-естетичної громадянсь-

кої позиції, здатності до співпереживання, жалю та милосердя. Духо-вність — це спосіб розбудови особистості, це зустріч із самим собою — своєю душею, внутрішнім "Я", вихід на вищі ціннісні інстанції фор-мування, конструювання особистості та її менталітету, провідний фа-ктор смислової гармонізації, поєднання образу світу з моральними законами та Красою людських вчинків (Г. Шевченко).

Духовний розвиток особистості передбачає якісні та кількісні зміни у виборі моральних ідеалів, ціннісних орієнтацій, життєвих планів, які здійснюються в нроцесі зростання рівня самовдосконален-ня, самовиховання, самоактуалізації й самореалізації індивіда.

Самореалізація індивіда - це один із завершальних етапів ста-новлення духовно розвиненої особистості. Через самовдосконалення, самовиховання, самоосвіту, саморозвиток здійснюється накопичення досвіду духовного життя школярів, який дає імпульс для самореаліза-ції тих духовних надбань, що отримуються в процесі життєтворчості.

Значне місце проблема самореалізації особистості посідає у працях психологів і педагогів гуманістичного спрямування (А. Мас-лоу, К. Роджерса, С. Френе, P. Бернса, М. Монтесорі, С. Русової, В. Сухомлинського), які визначали самореалізацію як процес задово-лення особистістю духовних потреб, інтересів, ідеалів, системи духо-вних цінностей, розвитку творчих здібностей. Саме таке розуміння самореалізації ми використали у своєму дослідженні. Отже, доміную-чими компонентами духовної самореалізації є такі феномени: духовні потреби (інтелектуальні, моральні, естетичні); духовні цінності (інте-лектуальні, моральні естетичні); духовні якості особистості та її твор-чо-перетворювальна активність.

Системоутворюючими духовних якостей особистості є Істина, Добро, Краса, Віра, Надія, Любов, Софійність, Совість, Обов'язок, Співстраждання і Милосердя, які набуваються в процесі творчої ду-ховної діяльності.

Спираючись на “Я-концепцію”, що розробляється в зарубіж-ній та вітчизняній психологічній науці, підкреслено значущість реф-лексії як одного з внутрішніх чинників духовної самореалізації особи-стості.

На духовну самореалізацію старшокласників впливає сукуп-ність зовнішніх факторів: морально-естетичне середовище школи і родини; інфосфера; культуроємність виховних впливів; створення ат-мосфери доброзичливості й підтримки реалізації творчих здібностей учнів.

Теоретико-методологічними засадами визначення сутності поняття "духовна самореалізація" виступають положення педагогіч-ної науки, що відображають різноманітні аспекти цього явища: “са-мореалізація” (Л. Рувінський, А. Ковальов та ін.), "дух школи" (О. Гуменюк), "духовний розвиток" (Л. Буєва, Г. Шевченко, О. Кири-чук, Н. Селіванова, В. Ясвін та ін.), "творча самореалізація" (Л. Кириченко, Є. Нікітін, Н. Харламенкова та ін.), "особистісно орієн-товане навчання і виховання" (І. Бех, Є. Бондаревська, І. Якиманська).

Педагогічний аналіз різноманітних підходів до визначення по-няття "духовна самореалізація" дозволив визначити її критерії: став-лення до людини як найвищої цінності; здатність до вияву у повсяк-денному житті співстраждання і співпереживання з іншими людьми; благоговійне ставлення до всього живого як до природної спільноти; соціокультурний вчинок особистості; наявність досвіду духовної дія-льності; творча реалізація духовних потреб.

Теоретико-методологічний аналіз процесу духовної самореалі-зації дозволив виявити етапи духовної самореалізації особистості старшокласника:

- мотивація, що передбачає усвідомлення учнями потреби в духовній самореалізації;

- самоаналіз та самооцінка своїх духовних потреб, духовних цінностей, духовних якостей і творчого потенціалу;

- прогнозування можливостей формування якостей, яких не вистачає для досягнення ідеалу;

- побудова індивідуального плану духовної самореалізації;

- практична реалізація індивідуального плану духовної само-реалізації, включення в активну діяльність, що має духовну спрямо-ваність;

- контроль та самоконтроль за виконанням плану духовної са-мореалізації.

Духовна діяльність проявляється через освоєння духовних цінностей, які втілюються в інтелектуальній, емоційно-потребнісній, ціннісній та культуротворчій сферах.

При моделюванні школи, спрямованість навчально-виховного процесу якої забезпечує ефективність духовної самореалізації школя-ра, ми враховували наступну сукупність умов:

- організаційно-педагогічних (одухотвореність освітньо-виховного процесу в усіх його ланках; створення доброзичливого мо-рально-психологічного клімату в колективі, здорових стосунків між його членами, педагогічна підтримка і захист кожного учня і педаго-га; естетизація освітнього середовища; збереження і зміцнення здо-ров'я учнів);

- психолого-педагогічних (розуміння освітнього процесу як особистісно зорієнтованого; розвиток природних здібностей і талантів школярів; сприяння отриманню кожним вихованцем позитивного со-ціального статусу в середовищі ровесників; педагогічна допомога учням у набутті умінь самопізнання, саморегуляції, самовизначення, самовиховання як основних умінь мистецтва жити);

- культурно-виховних (створення культурного поля та культу-рного середовища навчального закладу; виховання загальнолюдських та національних цінностей; прищеплення учням навичок правильного життєвого вибору).

У другому розділі - "Експериментальна перевірка педаго-гічних умов духовної самореалізації старшокласників" подані ма-теріали констатуючого та формуючого експериментів, аналіз їх ре-зультатів, представлено досвід організації процесу духовної самореа-лізації школярів в умовах гімназії сільської місцевості.

Для перевірки гіпотези було проведено: педагогічний експе-римент, у якому брали участь 435 учнів 9-11 класів загальноосвітніх шкіл м. Старобільська, Старобільського району, м. Луганська (СШ №5, №6,), Лутугінського району (Успенська СШ №2), Маломиколаїв-ської СШ Антрацитівського району Луганської області; аналіз інно-ваційного педагогічного досвіду духовної самореалізації учнів у СШ №19 м. Дніпропетровська, Українського гуманітарного ліцею Київсь-кого національного університету імені Тараса Шевченка, СШ №2 м. Ужгорода Закарпатської області, Луганського ліцею іноземних мов, школи-гімназії №9 м. Алчевська та інших. На основі матеріалів конс-татуючого експерименту та аналізу вітчизняного досвіду духовної самореалізації учнів була розроблена програма формуючого експери-менту, яка полягала у перевірці ефективності педагогічних умов, що сприяють духовній самореалізації старшокласників. Базою формую-чого експерименту були Старобільські СШ №1 (з 2000 р. - Старобіль-ська гімназія) та Підгорівська СШ Старобільського району.

Експериментальна робота велася за такими етапами:

- діагностично-організаційний;

- моделюючий;

- системно-інформаційний;

- результативно-узагальнюючий.

У дисертації дається аналіз рівня духовного розвитку сучасно-го старшокласника. Старший шкільний вік - це час “народження гро-мадянина” (В. Сухомлинський), професійного та особистісного жит-тєвого вибору. Враховуючи особливості старшого шкільного віку, була проведена діагностика розвитку духовного світу учнів, їх життє-вих цінностей, духовно-моральних орієнтирів. Діагностувався рівень уявлень старшокласників про духовність, ступінь усвідомлення обра-зу власного “Я”, життєві орієнтації, пріоритетні цінності; домінуючі потреби, інтереси; ставлення до норм моралі; художньо-естетичні уподобання.

Аналіз результатів констатуючого експерименту показав, що переважна більшість старшокласників не замислюється над сенсом власного життя, не має чітких життєвих орієнтирів. Більшість опита-них недооцінюють вольових якостей у досягненні життєвого успіху. Найвищий рівень духовності встановлено у тієї частини учнів, що мають гуманістичне ставлення до всього живого, виявляють співст-раждання, милосердя до живих істот і закріплюють своє ставлення в „культурі вчинку" (М. Бахтін).

Тому формуючий експеримент концентрувався на основних домінантах, що сприяють духовній самореалізації старшокласника: духовні потреби (інтелектуальні, естетичні, моральні); духовні цінно-сті (інтелектуальні, естетичні, моральні); духовні якості особистості (совісність, людяність, почуття вдячності, гармонія з природою, ми-лосердя, ставлення до мистецтва); творчо-перетворювальна діяльність (творче сприйняття світу, навички художньо-естетичної творчості, розвиток творчого потенціалу особистості).

Організація формуючого експерименту базувалася на: діяль-ності творчої лабораторії, до складу якої входили вчителі-дослідники психологічної служби; різноманітних заходах з підвищення педагогі-чної культури вчителів як носіїв найвищих духовних цінностей; робо-ті методичного центру "Школа духовної самореалізації особистості й сучасний учитель"; проведенні щорічних фестивалів творчих ідей учителів, тижнів педагогічної майстерності, Різдвяних педагогічних читань. Експеримент проводився у єдності навчального й виховного процесів.

Центром уваги педагогічного колективу була проблема духов-ної самореалізації старшокласників.

Була розроблена інноваційна модель навчально-виховного процесу. Основними її напрямками були: організація процесу навчання на гуманістичних та естетичних засадах; організація психолого-педагогічної допомоги учням в особистісно орієнтованій технології виховання; створення юнацького центру “Натхнення” (історико-культурний центр “Скарби нашої пам'яті”, музей бойової слави, еко-логічний центр, шкільне наукове товариство, предметні гуртки МАН, літературно-творча група, театральна студія, студія образотворчого мистецтва тощо). Потреба у самореалізації старшокласників найяск-равіше проявляється через шкільні традиції, систему співуправління. У практику проведення класних годин був уведений спецкурс “Світ людської краси”, спрямований на виховання духовних особистісних якостей.

Результати експериментальної роботи свідчать, що кількість учнів з середнім рівнем духовної самореалізації скоротилася до 31,5%, "вище середнього" - збільшилась до 36,1%. Відсутність знач-них змін в учнів пояснюється неузгодженістю між виховними впли-вами школи, суспільства та сім'ї.

Організація процесу навчання забезпечувалась розробкою вла-сного навчального плану гімназії, варіативністю освіти, втіленням концептуальної ідеї проведення „Уроків самореалізації", різноманіт-ними формами додаткової освіти, диференціацією та індивідуалізаці-єю навчання.

Створення необхідних педагогічних умов забезпечувалось: модернізацією освітнього процесу шляхом впровадження нових осві-тніх технологій та альтернативних методик викладання навчальних дисциплін, спецкурсів, факультативів; впровадженням концепції ду-ховної самореалізації старшокласників у навчально-виховний процес; застосуванням нових підходів до розподілу функцій учителя та клас-ного керівника.

Коефіцієнт результативності творчої діяльності учнів Старо-більської гімназії зріс із 15,6% у 1997 році до 57,3% у 2000 році, тоді, як у інших школах м. Старобільська - відповідно з 20,3% до 25,1% (у середньому).

На основі розроблених нами критеріїв оцінки ефективності педагогічних умов розвитку духовної самореалізації старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи були розро-блені основні духовні компоненти:

- рівень наповненості освітнього середовища духовним зміс-том (можливості забезпечення полікультурного розвитку учнів, здат-ність сформувати в них духовні цінності через зміст навчальних дисциплін, участь у позакласній роботі, присутність гуманних, толерант-них стосунків);

- морально-психологічний клімат освітнього середовища (вза-ємовідносини учнів та вчителів, естетика середовища, емоційний зв'язок учнівського та вчительського колективу, профілактика конф-ліктних ситуацій, система співуправління, традиції школи, наявність вибору учнями змісту, форм освіти, режиму роботи тощо);

- забезпеченість духовної самореалізації школярів у творчій діяльності (здатність до цілепокладання, усвідомлення школярами моральних життєвих пріоритетів, психологічна готовність до життє-вого самовизначення випускника, наявність умов для реалізації твор-чого потенціалу школярів);

- результативність діяльності загальноосвітньої школи (рівень вихованості школярів, рівень та якість знань учнів, їх загальнокульту-рного розвитку; ступінь засвоєння педагогами нових технологій, ме-тодик, програм, рівень їх впровадження в педагогічний процес, взає-модія з вузами, школами нового типу).

Аналіз результатів експериментальної роботи свідчить про оп-тимальний рівень функціонування всіх підсистем цілісного освітнього середовища, наявність значного потенціалу ресурсної та особистісної забезпеченості гімназії, що сприяє духовному розвитку учнів, їх духо-вній самореалізації. Так, коефіцієнт ефективності педагогічних умов, що сприяють духовній самореалізації старшокласників у гімназії, на початку експерименту складав 72,4%, у 2003 році він досяг 83,1%, що відповідає оптимальному рівню.

Кількість випускників гімназії, що навчаються у вищих навча-льних закладах, зросла з 38% (1998 р.) до 90% (2001 р.). За п'ять останніх років 52 випускники нагороджені Золотими та Срібними ме-далями. Художньо-творчі колективи гімназії постійно відзначаються дипломами районних, міських, обласних та вітчизняних конкурсів. Декілька випускників школи увійшли до Спілки письменників Украї-ни, мають свої збірки віршів.

Підсумки результатів опитування батьків гімназистів-старшокласників свідчать про те, що робота гімназії стає одним з ва-жливих факторів уваги громадськості до проблеми духовної самореа-лізації особистості. Серед основних критеріїв вибору навчального за-кладу батьки відзначають дисципліну, рівень викладання навчальних предметів, якість знань учнів, прогресивні навчально-виховні програ-ми (61%), морально-психологічний клімат школи (54%), кваліфікацію педагогічних кадрів (47%), емоційно сприятливі та комфортні умови навчання, створення умов для всебічного розвитку особистості (27%). Життєва поведінка людини у спеціально неконтрольованих умовах і є те дзеркало духовності, у якому кожний показує своє справжнє об-личчя.

Досвід Старобільської гімназії увійшов до українського Ката-логу педагогічного досвіду.

Проведене дослідження підтвердило основні положення вису-нутої гіпотези та дало підстави сформулювати наступні загальні ви-сновки:

1. Актуальність дослідження проблеми духовної самореаліза-ції старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвіт-ньої школи обумовлена потребами суспільства у створенні нової інте-лектуальної генерації молоді з високим рівнем духовності, інтелігент-ності, творчості, здатної створювати нові духовні та матеріальні цін-ності.

2. Теоретичне дослідження проблеми дозволило дійти виснов-ку, що мету, завдання, засоби духовної самореалізації особистості старшокласника можна визначити, звернувшись до педагогічної ан-тропології та гуманістичної психології.

3. Духовна самореалізація старшокласника - інтегрована якість особистості, у якій представлені смисли її духовного буття, що відображені в ідеальних уявленнях про моральні цінності, моральні почуття та високоморальну поведінку. Духовна самореалізація стар-шокласників виявляється в оволодінні системою загальнолюдських морально-етичних цінностей, у становленні ставлення до світу і до себе як основи моральної свідомості особистості.

4. Найефективнішими педагогічними умовами, що стимулю-ють духовну самореалізацію особистості старшокласника, є:

- організаційно-педагогічні (одухотвореність освітньо-виховного процесу в усіх його ланках; створення доброзичливого мо-рально-психологічного клімату в колективі, здорових стосунків між його членами, педагогічна підтримка і захист кожного учня і педаго-га; естетизація освітнього середовища; збереження і зміцнення здо-ров'я учнів);

- психолого-педагогічні (розуміння освітнього процесу як осо-бистісно зорієнтованого; розвиток природних здібностей і талантів школярів; сприяння отриманню кожним вихованцем позитивного со-ціального статусу в середовищі ровесників; педагогічна допомога учням у набутті умінь самопізнання, саморегуляції, самовизначення, самовиховання як основних умінь мистецтва жити);

- культурно-виховні (створення культурного поля та культур-ного середовища навчального закладу; виховання загальнолюдських та національних цінностей; прищеплення учням навичок правильного життєвого вибору).

5. Школа духовної самореалізації потребує:

- педагогічних працівників з великим творчим потенціалом, що включає емоційну культуру, систему культурологічних, професій-но-педагогічних знань, загальнокультурну ерудицію, природні обда-рування, гуманітарний світогляд, здатність моделювати різноманітні способи творчої діяльності тощо;

- створення "духу" школи, який полягає у визнанні унікально-сті кожного учня, його абсолютної цінності, визначенні його голо-вною діючою особою всього навчально-виховного процесу загально-освітнього закладу.

6. Ефективність педагогічних умов духовної самореалізації старшокласників доводить, що "школа радості", "майстерня! людянос-ті", "школа духовної самореалізації" працюють на формування висо-кочесних, людяних та духовно багатих особистостей.

Наведені в дисертаційному дослідженні висновки не претен-дують на остаточне вирішення складної, багатоаспектної проблеми духовної самореалізації особистості учня, а лише висвітлюють окремі її грані.

Подальшого вивчення ^вимагають такі аспекти, як послідов-ність і наступність духовного розвитку школярів різних вікових груп, підготовка учительських кадрів до роботи в умовах полікультурного простору освіти й виховання, удосконалення навчальних планів і про-грам загальноосвітніх закладів з орієнтацією на гармонійно розвинену особистість, формування принципово нової демократичної освітньо-педагогічної ідеології.

Основні положення дисертації відображено в таких публі-каціях:

1. Фоменко К.М. Школа самореалізації особистості // Освіта на Луганщині. - 1997. -№1-2. -С. 103-104.

2. Фоменко К.М. Педагогіка життєтворчості // Рідна школа. -2000.-№11.-С. 35-36.

3. Фоменко К.М. Духовна самореалізація особистості // Освіта на Луганщині. - 2000. - №1 (12). - С. 44-47.

4. Фоменко К.М. Педагогічні умови духовної самореалізації учнів у навчально-виховному процесі Старобільської гімназії // Вере-сень. -2001. -№2 (16). -С. 76-80.

5. Фоменко К.М. Народження душі // Директор школи, лі-цею, гімназії. - 2002. - №4. - С. 53-55.

6. Фоменко К.М. Шлях до людини духовної: роздуми дирек-тора // Директор школи, ліцею, гімназії. - 2002. - №5. - С. 90-92.

АНОТАЦІЇ

Фоменко К.М. Педагогічні умови духовної самореалізації старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвіт-ньої школи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педаго-гічних наук за спеціальністю 13.00.07 - теорія і методика виховання. -Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Луганськ, 2004.

У дисертації обґрунтовані концептуальні основи духовної са-мореалізації старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії сільської місцевості. Уперше представлена реалізована модель навча-льного закладу, де створені педагогічні умови для розвитку високої духовності, духовної культури, духовної самореалізації школяра. Осмислення сутності духовної самореалізації як педагогічної катего-рії пов'язане з духовною спрямованістю змісту навчально-виховного процесу, взаємозв'язком суб'єктів виховної діяльності, здатністю пе-дагогічного процесу наситити життєдіяльність школярів і педагогів позитивною духовною енергією, духовним та інтелектуальним на-пруженням, гуманістичним стилем взаємин.

Обґрунтовані та експериментальне перевірені педагогічні умови ефективності процесу духовної самореалізації старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії сільської місцевості.

Ключові слова: самореалізація, духовна самореалізація стар-шокласників, творча самореалізація, духовний розвиток особистості, духовна культура.

Фоменко Е.Н. Педагогические условия духовной само-реализации старшеклассников в учебно-воспитательном процессе общеобразовательной школы. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педаго-гических наук по специальности 13.00.07 - теория и методика воспи-тания. - Восточноукраинский национальный университет имени Вла-димира Даля, Луганск, 2004.

Диссертационное исследование посвящено актуальной про-блеме создания педагогических условий духовной самореализации старшеклассников в учебно-воспитательном процессе общеобразова-тельной школы.

На основе теоретического изучения педагогической литерату-ры рассмотрена методологическая основа организации учебно-воспитательного процесса. Определены понятия “самореализация”, “духовная самореализация”, “духовность”, “духовное развитие лич-ности”.

Автором дано определение психолого-педагогической катего-рии „духовность" - это способ формирования личности, это, образно говоря, встреча с самим собой - своей душой, внутренним „Я". Это -выход к наивысшим ценностным инстанциям формирования, конст-руирования личности и её менталитета. Это - ведущий фактор смы-словой гармонизации, единения образа мира с моральными законами.

Было определено, что учебно-воспитательная работа в обще-образовательной школе - это система учебных и воспитательных ме-роприятий, которые осуществляются с целью создания условий для интеллектуального и духовного развития учащихся, их духовной са-мореализации.

Основными принципами, в которых отражены главные требо-вания к организации учебно-воспитательной работы в современной школе, являются: принцип системности; объединения личностно ори-ентированного и коллективного подходов в воспитании и обучении; гуманизации и гуманитаризации; взаимодействие семейного и обще-ственного; гармонизации всех направлений учебно-воспитательного процесса.

Автором рассмотрены педагогические условия духовной са-мореализации старших школьников в учебно-воспитательном процес-се общеобразовательной школы, особенно сельской, на современном этапе: организационно-педагогические (одухотворенность образовательно-воспитательного процесса во всех его звеньях; создание доб-рожелательного морально-психологического климата в коллективе, здоровых отношений между его членами, педагогическая поддержка и защита каждого учащегося и педагога; эстетизация образовательной среды; сохранение и укрепление здоровья учащихся); психолого-педагогические (понимание образовательного процесса как личностно ориентированного; развитие природных способностей и талантов школьников; способствование получению каждым воспитанником позитивного социального статуса в среде ровесников; педагогическая помощь учащимся в приобретении умений самопознания, саморегу-ляции, самоопределения, самовоспитания как основных умений ис-кусства жить); культурно-воспитательные (создание культурного поля и культурной среды учебного заведения; воспитание общечеловече-ских и национальных ценностей; привитие учащимся навыков пра-вильного жизненного выбора).

В ходе исследования определены педагогические условия ду-ховной самореализации старшеклассников в гимназии сельской мест-ности: духовная направленность содержания обучения и воспитания; духовная ориентированность всех педагогических воздействий; обес-печение личностного развития на основе стимулирования процессов самосознания и самопознания школьников путем удовлетворения их духовных потребностей, склонностей и стремлений; активность лич-ности школьника в конструировании своего внутреннего мира; ис-пользование региональных историко-культурных традиций; модерни-зация учебно-воспитательного процесса на основе внедрения новых педагогических технологий.

Автором диссертации раскрыты педагогические условия орга-низации внеклассной воспитательной работы: создание творческой атмосферы жизни школы, класса; личностно-ориентированный под-ход в воспитательной работе; учет психологических особенностей детей старшего школьного возраста; привлечение их в различные клубы, студии, мастерские, кружки, которые реализуют и развивают их способности и творческие дарования.

В ходе исследования определены критерии оценки эффектив-ности педагогических условий духовной самореализации старше-классников в учебно-воспитательном процессе общеобразовательной школы. Результаты педагогического эксперимента подтвердили необ-ходимость создания педагогических условий духовной самореализации старшеклассников в учебно-воспитательном процессе гимназии сельской местности.

Основные результаты, выводы и рекомендации исследования внедрены в практику работы общеобразовательных учебных заведе-ний, Луганского института последипломного образования.

Ключевые слова: самореализация, духовная самореализация старших школьников, творческая самореализация, духовное развитие личности, духовная культура.

Fomenko K.M. The pedagogical conditions of senior pupils' spiritual selfrealization in teaching-tutorial process of secondary school. – Manuscript.

The thesis is acquired for scientific degree of candidate of pedagogical science in specialty 13.00.07. - theory and methodic of tutorials. East-Ukrainian National University named after V. Dahl, Luhansk, 2004.

The conceptional principles of senior pupils' spiritual selfrealizain teaching-tutorial process of secondary school are investigated in the given work.

For the first time it's been presented the practical model of educaestablishment where the pedagogical conditions for the development of high spirituality, spiritual culture and senior pupils' spiritual selfrealiza-tion were created.

Trying to understand the essence of spiritual selfrealization, as a pedagogical category, connected with the spiritual substance of teaching-tutorial process, with the revelation of subjects correlation within tutorial activity, with a School Pedagogical Council capacity to fill senior pupils' school activity and the activity of teachers with positive spiritual energy, spiritual and intellectual efforts, special style of communication in the name of personality. Pedagogical conditions of the effectiveness of process of senior pupils' spiritual selfrealization in the teaching-tutorial process of secondary school are grounded and experimentally checked.

Key words: selfrealization, spiritual selfrealization of senior pupils, creative selfrealization, spiritual development of personality, spiritual culure.