ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

ФЕДОРЕНКО Ольга Ігорівна

УДК 811.111.’366.5

ЛЕКСИЧНА СПОЛУЧУВАНІСТЬ КОМПОНЕНТІВ

СТАЛИХ ДІЄСЛІВНО-СУБСТАНТИВНИХ

ВИРАЗІВ ТИПУ

to give a smile, to have a look, to make a suggestion

У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Львів – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота написана на кафедрі англійської філології Львівського національного університету імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Сухорольська Стефанія Михайлівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри англійської філології

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Зацний Юрій Антонович,

Запорізький державний університет, завідувач кафедри теорії та практики перекладу

кандидат філологічних наук, доцент

Данилова Зоя Василівна,

Львівська комерційна академія, завідувач кафедри іноземних мов

Провідна установа: Ужгородський національний університет Міністерства освіти і науки України, м. Ужгород

Захист відбудеться 21 квітня 2004 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.15 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м. Львів, вул. Університетська, 1).

Із дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79001, м. Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розісланий 20 березня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради доц. О.А. Шпак

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферована дисертаційна праця присвячена дослідженню специфіки та закономірностей лексичної сполучуваності компонентів сталих дієслівно-субстантивних словосполучень (СДСС) нефразеологічного характеру, а саме: фразеоматичних комплексів (фразем) типу to give a smile, to have a look, to make a suggestion у сучасній англійській мові.

Такі словосполучення різного ступеня усталеності, еквівалентні у плані змісту монолексемному дієслову (to smile, to look, to suggest), вживаються у різних функціональних стилях. Зростання частотності і продуктивності цих утворень пояснюють розвитком елементів аналітизму та тенденцією до номіналізації.

У лінґвістичній літературі у центрі уваги перебувають характер СДСС, їх місце у системі мови, дериваційні та структурно-семантичні особливості. Слід, однак, відзначити, що незважаючи на існування достатньої кількості робіт з питань дослідження особливостей СДСС, тут є ще недосліджені аспекти. Найменш дослідженим аспектом стійких сполучень вказаного типу залишається сполучуваність компонентів СДСС. Створення таких одиниць не є довільним і стихійним, а підпорядковується мовним закономірностям, які виявляються зокрема у їх лексичному складі.

На мотивовану комбінаторику компонентів СДСС звернули увагу З. Херріс, С. Кавакамі, А. Лайв, Н.М. Амосова, Г.Г. Почепцов, А.М. Мухін, Н.Є. Котляр, В.Л. Дашевська, О.В. Огоновська, С.М. Сухорольська.

З. Херріс вважає, що вибір дієслівного компонента Vi у квазітрансформації типу VI ? Vi + NvI залежить від VI. С. Кавакамі поділяє цю точку зору і підкреслює певну обмеженість вибору, яка не допускає таких реалізацій, як *give a step, *have a push. Н.М. Амосова вказує, що обмеженість вибору зумовлює сполучуваність іменників laugh, push, nod, sigh з дієсловом give, а іменників swim, walk, sip – з take. С.М. Сухорольська класифікує СДСС за етимологією, напрямом деривації та категоріальною семантикою субстантивних компонентів.

Відзначаючи “різноскерований динамізм” дієслівних компонентів СДСС, дієслів широкого лексичного значення give, get, have, make, take, Н.М. Амосова та О.В. Огоновська підходять до вирішення цього питання найближче, але, на жаль, не розглядають специфіку сполучуваності компонентів СДСС у лексичному ракурсі, не з’ясовують лексико-семантичних особливостей субстантивних компонентів, що впливають на заповнення позиції дієслівного оператора СДСС, не розглядають дієслівних компонентів широкого та вузького значення у складі СДСС тощо.

Мета дисертаційної роботи – дослідити лексичну сполучуваність компонентів СДСС, опираючись на аналіз їх семантики.

Досягнення мети передбачає вирішення таких завдань:

- з’ясувати поняття “лексична сполучуваність” та обґрунтувати специфіку сталих словосполучень нефразеологічного типу;

- висвітлити питання функціонування і співвідношення СДСС як описової форми номінації дії та корелятивних монолексемних дієслів;

- виділити всю сукупність СДСС та описати основні моделі СДСС щодо їх продуктивності та поширення у досліджуваних текстах;

- визначити функції та значення дієслівних компонентів СДСС, з’ясувати поняття широкого значення;

- встановити лексико-семантичні групи іменників, які потрапляють у сферу сполучуваності окремих дієслівних компонентів СДСС та визначити кількість іменних лексем у межах кожної лексико-семантичної групи;

- простежити основні типи парадигматичного зв’язку, в якому перебувають СДСС унаслідок лексичної варіантності дієслівних компонентів (СДСС-синоніми та СДСС-конверсиви);

- з’ясувати поняття “лексичні конверсиви”, визначити специфіку СДСС, які кваліфікуються як словосполучення-конверсиви;

- проаналізувати семантичні особливості дієслівного та субстантивного компонентів та встановити основні фактори, від яких залежить лексична сполучуваність компонентів СДСС.

Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано у межах наукової теми “Структура, семантика та тенденції розвитку германських та романських мов”, що її розробляє факультет іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка.

Об’єктом дослідження стали 2055 англійських CДСС. Із них 1400 СДСС з дієсловами широкого значення та 655 СДСС з дієсловами вузького значення у функції дієслівного компонента.

Предметом дослідження є специфіка та закономірності лексичної сполучуваності компонентів СДСС.

Матеріалом для спостереження слугують твори сучасних англомовних авторів – 10 000 сторінок англійської, американської, канадської та австралійської художньої літератури. Для висвітлення деяких аспектів, окрім англійських оригіналів, використано українські переклади. Широко використовувалися дані словників: комбінаторних, синонімів, семантичних відстаней, фразеологічних одиниць, найуживаніших стійких сполучень тощо.

Методологічна основа дисертації визначається системним підходом до оцінки мовних явищ. Лексичний матеріал розглядається у його стосунках і залежностях, опозиціях і безпосередньому функціонуванні. Аналіз мовних явищ проведено на основі методологічних вимог простоти, послідовності та об’єктивності.

Методи дослідження зумовлені метою та завданням роботи. Текстовий матеріал досліджено за допомогою контекстуального аналізу. Семантична структура компонентів СДСС досліджувалася за допомогою компонентного аналізу, трансформаційного аналізу та методу словникових дефініцій. Методом синтаксемного аналізу вивчено семантико-синтаксичні особливості СДСС. Закономірності лексичної сполучуваності компонентів СДСС описано на основі лексико-семантичної класифікації контекстових партнерів слова. У дослідженні застосовано також метод кількісних підрахунків.

Репрезентативність досліджуваного корпусу текстів, широке охоплення теоретичних джерел, комплексний характер методики є підставою для достовірності та об’єктивності отриманих результатів.

Актуальність дисертаційного дослідження зумовлено зацікавленням мовознавців таким перспективним напрямом сучасного мовознавства як теорія лексичної сполучуваності та відносною неопрацьованістю цієї проблеми, а також усе зростаючим інтересом сучасної англістики до полілексемних (формулоподібних) одиниць. Лексична сполучуваність слів належить до провідних проблем сучасного мовознавства. У зв’язку з цим зростає необхідність її комплексного дослідження як в теоретичному, так і в практичному плані.

Окреме актуальне дослідження пов’язуємо з основним фактичним матеріалом даної дисертації, а саме – із розглядом лексичної сполучуваності компонентів СДСС, які належать до високочастотних і продуктивних засобів номінації англійської мови. Лексична сполучуваність їхніх компонентів залишалася поза увагою дослідників і потребує детального вивчення та систематизації. Варто вказати на відсутність лексико-семантичної класифікації субстантивних компонентів СДСС. Комплексного дослідження потребує категоріальна семантика субстантивних компонентів СДСС, яку також не досліджували.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що в ній уперше зроблено спробу всебічного комплексного аналізу лексичної сполучуваності компонентів СДСС у сучасній англійській мові. Вперше встановлено критерії сполучуваності компонентів СДСС та фактори, що впливають на заповнення позиції дієслівного оператора; виділено окремі лексико-семантичні групи іменників, які сполучаються з тим чи іншим дієслівним оператором у складі СДСС; ідентифіковано кількісні параметри кожної лексико-семантичної групи; складено списки основних лексико-семантичних груп субстантивних компонентів для широкозначних дієслівних операторів СДСС; досліджено категоріальну семантику субстантивних компонентів СДСС.

Новаторський підхід полягає у вивченні лексичної сполучуваності компонентів СДСС з проекцією на корпусну лексичну граматику (corpus-based lexico-grammar), що розкриває різноманітність форм лексичної та граматичної взаємодії.

Теоретичне значення дисертації у тому, що результати дослідження можна використати при поглибленні окремих аспектів загальної теорії сполучуваності (граматична і лексична сполучуваність слів; закономірності лексичної сполучуваності слів; синонімія однокореневих слів та словосполучень; лексична сполучуваність як критерій розмежування вільних і фразеологічних словосполучень), уточненні низки мовознавчих понять (словосполучення, вільне словосполучення, фразеологізм, ідіома, стале словосполучення нефразеологічного характеру), для розробки певних теоретичних питань автоматичного аналізу тексту, лінґводидактики, перекладу, культури мови тощо.

Практична цінність дисертації у тому, що зібраний матеріал можна використати при комп’ютерній обробці тексту, для складання програм машинного перекладу. Результати проведеного дослідження можуть бути придатними для лексикографії при укладанні комбінаторних словників та словників усталених виразів.

Дані дисертації можна також використовувати для розробки розділів теоретичних курсів чи спецкурсів з лексикології, теоретичної граматики, на заняттях з англійської мови, а також у науково-пошуковій роботі.

Сполучуваність компонентів СДСС зазвичай викликає труднощі для тих, хто вивчає англійську мову, оскільки кожна мова має власну специфіку лексичної сполучуваності. Якщо набір понять приблизно однаковий у двох мовах, то лексичне наповнення СДСС може бути різним або лише частково ідентичним. У зв’язку з цим зібраний емпіричний матеріал та отримані теоретичні висновки можуть бути корисними у теорії та практиці викладання іноземних мов, адже знання принципів сполучуваності є передумовою правильності утворюваних у мовленнєвому акті структур, а також адекватного перекладу.

Теоретична та практична цінність дисертаційного дослідження полягає також у широкому виході отриманих результатів на межі різних мовознавчих дисциплін: лексикології, граматики, лінґвістики тексту, контрастивної лінґвістики, комп’ютерної лінґвістики, лінґвостилістики, лінґводидактики, лексикографії, психолінґвістики тощо.

Особистий внесок дисертанта у дослідження полягає у подальшій розробці, уточненні та розширенні знань про специфіку СДСС як високочастотних і продуктивних засобів номінації англійської мови. Уперше розкрито специфіку механізму лексичної сполучуваності компонентів СДСС.

Апробація результатів дослідження здійснювалася у вигляді доповідей та повідомлень на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу факультету іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 2000, 2001), Міжвузівській науковій конференції “Другі Каразінські читання: два століття Харківської лінгвістичної школи” (Харків, 2002), Міжнародній науковій конференції “Проблеми зіставної семантики” (Київ, 2001), X міжнародній науковій конференції з актуальних проблем семантичних досліджень, присвяченій 190-річчю Харківського державного педагогічного університету (Харків, 2001), II західно-регіональній науково-методичній конференції викладачів іноземних мов вищих навчальних закладів “Лінгво-дидактичний плюралізм навчального процесу з іноземних мов у вищих навчальних закладах” (Тернопіль, 1999).

Повний текст дисертації обговорено на розширеному засіданні кафедри англійської філології факультету іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка (21.10.2003).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи висвітлені у восьми наукових публікаціях (три статті, матеріали конференцій та тези).

На захист винесені такі твердження:

1. Сталі дієслівно-субстантивні словосполучення (СДСС) є виявом діючої в англійській мові тенденції до аналітизму та номіналізації речення.

2. Субстантивні компоненти СДСС піддаються лексико-семантичній класифікації. Залежно від наявності у значенні лексико-семантичного варіанта іменника певного спільного семантичного компонента вони поділяються на декілька лексико-семантичних груп.

3. Лексична сполучуваність компонентів СДСС є підпорядкованою певним мовним закономірностям, однією з яких є закон семантичного узгодження.

4. Заповнення позиції дієслівного оператора СДСС проектується семантичними параметрaми дієслова та іменника і залежить від кількох факторів, а саме: 1) лексико-семантичного змісту дієслівного та субстантивного компонентів; 2) граматичної характеристики дієслівного та субстантивного компонентів. Вирішальними у виборі дієслівного компонента є також 3) аналогія з синонімічними іменниками та 4) узус.

5. Дієслівні компоненти СДСС можуть виявляти тенденцію до лексичної варіантності: 1) широкозначні дієслова мають здатність до взаємозаміни або 2) у ролі дієслівного компонента виступають дієслова вузького значення, які є синонімами широкозначних дієслів.

6. Лексична варіантність дієслівних компонентів СДСС зумовлює два види парадигматичного зв’язку: синоніми та конверсиви. Заміна дієслівного оператора контрастуючим (із протилежною спрямованістю дії) призводить до виникнення СДСС-конверсивів, які різняться суб'єктно-об'єктною спрямованістю (позначають певну ситуацію стосовно двох різних її учасників).

7. Заміна одного дієслівного компонента СДСС іншим можлива тільки у певних параметрах: 1) у межах однієї спрямованості дії; 2) у межах протилежної спрямованості дії; 3) коли різні значення іменника валентні до різних дієслів.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до них, загальних висновків, списку використаних джерел, списку лексикографічних джерел, списку ілюстративного матеріалу та додатка. Загальний обсяг дисертації становить 240 сторінок, із них – 176 сторінок основного тексту. Список використаних джерел налічує 452 позиції, із них – 90 позицій латиницею. Додаток, обсяг якого становить 11 сторінок, містить списки іменників основних лексико-семантичних груп для широкозначних дієслівних компонентів СДСС.

У тексті дисертації подано 15 таблиць (таблиці кількісного аналізу семантики субстантивних компонентів СДСС, продуктивності моделей СДСС із широкозначними дієсловами, порівняльна таблиця СДСС та інших корелятивних утворень тощо).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, ступінь її дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення дисертації, визначені її об’єкт, предмет, мета, завдання та методологія, сформульовано основні положення, які виносяться на захист.

У першому розділі “Проблема лексичної сполучуваності слів у теоретичному мовознавстві” опрацьовано теоретичну базу дослідження. Сполучуваність розглядається як лінґвістична категорія і відмежовується від таких суміжних чи співвідносних лінґвістичних понять як валентність, контекст, дистрибуція, об’єднання; з’ясовано поняття “лексична сполучуваність”, окреслено вихідні теоретичні позиції цього поняття та обґрунтовано специфіку сталих виразів нефразеологічного характеру.

У системі мови сполучуваність є категорією універсальною, властивою одиницям усіх мовних рівнів, і визначається як здатність мовних одиниць вступати у взаємозв’язки з одиницями власного (і рідше вищого) рівня для виконання певних номінативних і комунікативних завдань.

Дослідники виділяють такі основні параметри сполучуваності:

1. Спрямованість. Елемент системи характеризується не лише своїми зв’язками з іншими елементами, але й тим, що ці зв’язки мають свої “входи” та “виходи”. У мові ця властивість відображається у певній спрямованості зв’язку одиниць. Лінію, яка сполучає “вихід” одного елемента з “входом” іншого, називають вектором сполучуваності.

2. Обов’язковість. Сполучуваність обов’язкова, якщо присутність одного елемента передбачає обов’язкову наявність іншого елемента у конструкції. Якщо наявність іншого елемента у конструкції лише можлива, то сполучуваність вважається факультативною.

3. Інтенсивність. Сполучуваність характеризується різним ступенем інтенсивності і може поєднувати певні одиниці з різною регулярністю та ступенем усталеності.

4. Активність. Сполучуваність мовної одиниці з оточуючими елементами може бути активною і пасивною. Зв’язок активний, якщо пропуск елемента, з яким сполучається досліджуване слово, не викликає змін у граматичній структурі речення, а пропуск досліджуваної мовної одиниці викликає зміни. Зв’язок пасивний, якщо пропуск мовного елемента, з яким сполучається досліджувана мовна одиниця, порушує граматичну структуру речення, а пропуск досліджуваної одиниці не спричиняє змін. Зв’язок взаємний, якщо пропуск будь-якого з елементів призводить до зміни граматичної структури речення.

Розрізняють також контактну і дистантну сполучуваність. Остання може бути опосередкована службовими словами.

У системі мови сполучуваність забезпечує можливість функціонування системи у мовленні, тобто можливість реалізації основної функції мови – комунікативної. Процеси комбінаторики мовних одиниць – це не що інше, як процеси утворення мовленнєвих висловлювань, під час яких відбувається формування і вираження думок.

Сполучуваність також сприяє розвитку мовної системи. Дослідники відзначають значну роль сполучуваності саме в утворенні нових значень і нових лексичних одиниць (слів, сталих словосполучень).

Огляд лінґвістичних досліджень останніх років доводить, що поняття сполучуваності все ще не отримало чіткого визначення, немає також єдності у термінології. У мовознавчій літературі для окреслення кола проблем, пов’язаних із вивченням сполучуваності лінґвістичних елементів, зазвичай використовують терміни сполучуваність, комбінаторика, поєднання, комунікативне зчеплення, синтагматика, колігація і колокація, семантична чи лексична вибірковість, валентність, дистрибуція тощо.

Поняття сполучуваності слід відмежовувати від таких суміжних лінґвістичних понять як валентність, дистрибуція, контекст, об’єднання.

Під сполучуваністю слів розуміють реалізацію їх валентності. За існуючими теоретичними працями розрізняють граматичну і лексичну сполучуваність слова.

Лексична сполучуваність слова визначається як його реалізована здатність сполучатися у тексті з словами певного лексичного значення; сумісність слів за їх лексичним значенням, яка може бути смисловою або узуальною; сполучуваність лексем, яка ґрунтується на сполучуваності відповідних семем без урахування морфологічних і синтаксичних особливостей самих лексем.

Дослідження лексичної сполучуваності слова передбачає визначення кола слів, з якими воно може сполучатися у висловлюваннях, і умов реалізації сполучень. За вихідну одиницю при описі лексичної сполучуваності слова приймається лексико-семантичний варіант.

Лексична сполучуваність вважається однією з найцікавіших проблем сучасного мовознавства, а необхідність її дослідження диктується як теоретичними, так і практичними потребами. Лексична сполучуваність слів вивчається у лексикології, фразеології, стилістиці, контрастивній лінґвістиці, комп’ютерній лінґвістиці, лінґводидактиці, лексикографії. Актуальним залишається питання про виділення окремого розділу мовознавства чи наукової дисципліни, яка б займалася дослідженням лексичної сполучуваності слів.

Проблема лексичної сполучуваності, яка довгий час залишалася поза увагою дослідників, виявилась зараз у центрі уваги сучасної корпусної лексичної граматики (corpus-based lexico-grammar). Цей новий тип граматики виник на основі ідей британського професора Дж. Фірта та його послідовників Ф. Пальмера, М. Гелідея, Дж. Сінклера (фіртівська школа).

Згідно з теорією лексичної граматики мова складається з граматизованої лексики, а не з лексикалізованої граматики, а тому її слід описувати, опираючись, перш за все, на поведінку слів, а не на абстрактні структури, у які можна підставляти лексичні одиниці. Загальновизнане твердження про те, що граматичні абстракції (структури) можна вивести, не вдаючись до лексичної семантики, піддається сумніву. Робиться революційний висновок: без граматики мало що можна передати, без лексичного складу нічого не можна висловити. Моделювання лексичної сполучуваності вважається ключем до адекватного опису мови.

Закладаються основи нової лексичної теорії, яка доповнює граматичну. Граматика як структура вважається підлеглою лексиці. Лексичні одиниці (слова та полілексемні одиниці), а не слова і граматичні структури вважаються основними одиницями мови. Лексичні одиниці, як і граматичні структури, наділені потенційною породжуючою спроможністю і дозволяють мовцеві створювати нові вислови.

Ефективне використання мови людиною з метою її спілкування з іншими людьми опирається як на її мовотворчі можливості, так і на здатність автоматично відтворювати у готовому вигляді ті елементи мови, які зберігаються у її мовній свідомості і спеціально для цього призначені.

Для позначення таких сталих мовленнєвих утворень, які закріпилися у мові, використовуються такі різноманітні терміни, як, наприклад, мовленнєві кліше, штампи, стійкі словесні комплекси, усталені вирази, комунікативні стереотипи, стандартизовані вирази, готові фрази, полілексемні одиниці, формулоподібні утворення, мовленнєві формули тощо.

Дані сучасних корпусних досліджень доводять, що сучасна англійська мова надзвичайно багата на такі утворення варіативного ступеня усталеності. За результатами цих досліджень, формулоподібні утворення складають 80% мовного матеріалу, а у сукупності становлять “фразикон” (phrasicon) носіїв даної мови.

Основними проблемами теорії лексичної сполучуваності, котрі є предметом пильної уваги сучасних дослідників, вважають питання про закономірності лексичної сполучуваності слів, фактори, які зумовлюють обмеження лексичної сполучуваності, типологію лексичної сполучуваності, а також методику її дослідження.

Основним конструктивним правилом чи закономірністю лексичної сполучуваності слів є закон семантичного узгодження, який зводиться до повторення семантичних ознак (сем) у лексичних значеннях слів, які утворюють словосполучення. Вдалося знайти й певні ймовірнісні правила вибору елементів.

Визначено основні фактори, які детермінують лексичну сполучуваність слів, а саме: 1) позамовні (предметно-логічні); 2) мовні; 3) соціолінґвістичні; 4) психолінґвістичні. Внаслідок їх дії розрізняють такі типи лексичної сполучуваності слів: вільну, широку, групову, одиничну та серійну. Вільна сполучуваність – це лексична сполучуваність, яка не має внутрішньомовних обмежень; широка сполучуваність – це сполучуваність однієї лексеми з лексемами кількох лексико-семантичних груп (ЛСГ); групова сполучуваність – це сполучуваність лексеми з кількома лексемами однієї ЛСГ; одинична (індивідуальна) сполучуваність – це сполучуваність однієї лексеми лише з однією лексемою; серійна сполучуваність – це стала сполучуваність кількох серій лексем одна з одною.

Вільна сполучуваність лексем – це здатність слова сполучатися у мовленні з усіма семантично сумісними словами. Якщо ж слово може сполучатися лише з частиною семантично сумісних з ним слів, то його сполучуваність визнається обмеженою.

Обмеження лексичної сполучуваності, які накладаються системою мови і не зумовлюються предметно-логічними, позамовними факторами, зводяться або до усталеності або до ідіоматичності. Усталеність словесної групи – це її традиційна повторюваність без семантичного перетворення. Вільні словесні групи, які пройшли процес семантичного перетворення (переосмислення), кваліфікують як ідіоми.

Діапазон лексичної сполучуваності слова може бути представлений у вигляді шкали, на крайніх точках якої розташовані ідіоми і вільні сполучення двох лексем. Між ними розміщуються одиниці, яким властиві різні ступені усталеності.

У сучасних дослідженнях дискусійним залишається питання про методи аналізу лексичної сполучуваності слів. Для дослідження лексичної сполучуваності використовують дистрибутивно-статистичний і статистичний аналізи, метод роботи з інформантами, метод семантичних параметрів, метод міжмовного зіставлення. Лексичну сполучуваність досліджують на основі вивчення семантичних полів, на основі семемної класифікації сполучень, на основі лексико-семантичної класифікації контекстових партнерів слова.

У другому розділі “Статус сталих дієслівно-субстантивних словосполучень” подано огляд основних підходів до визначення лінґвістичного статусу СДСС; встановлено загальні критерії їх ідентифікації та відмежування від інших корелятивних утворень (вільних словосполучень, фразеологічних одиниць, аналітичних лексичних одиниць); висвітлено питання функціонування СДСС як описової форми номінації дії та корелятивних монолексемних дієслів; окреслено роль СДСС як полілексемних одиниць (формулоподібних утворень) у спілкуванні; розглядається специфіка створення таких одиниць та закономірності лексичної сполучуваності їх компонентів, які привернули увагу дослідників.

У мовознавстві невирішеною залишається проблема лінґвістичного статусу СДСС. Дискусія велася з питань віднесення таких сполучень до лексичного, фразеологічного, граматичного або синтаксичного рівнів мови.

У мовній ієрархії СДСС займають проміжне місце – між вільними словосполученнями і фразеологічними одиницями. Вони характеризуються цілісним значенням, яке виводиться з конкретного значення складових слів (на відміну від фразеологізмів), та сталістю, повторюваністю в однаковому складі (на відміну від вільних словосполучень).

СДСС є виявом діючої в англійській мові тенденції до аналітизму (прояв аналітичних тенденцій на синтаксичному рівні). Диференційні ознаки СДСС як номінативів аналітичної структури (аналітичних конструкцій) – це: 1) утворення за аналітичною структурно-семантичною моделлю (VN і VvN у якій субстантивний компонент – девербативний іменник, утворений за конверсією); 2) функціональна диференціація компонентів (дієслівний компонент реалізує грамеми, необхідні для предикації, а іменний компонент, спеціалізований для вираження лексичного значення цілого, несе основне семантичне навантаження); 3) єдність номінації (СДСС виступають нарізнооформленими еквівалентами слова).

СДСС є виявом як аналітичних тенденцій, так і номіналізації англійського речення. Розчленування номінації процесу на два елементи – дієслівний та іменний – не випадкове і передбачає вирішення низки комунікативних завдань.

Семантичним центром СДСС виступають абстрактні іменники, які є наслідком трансформованої номіналізації. Паралельно з вторинною номінативною функцією назв процесів вони є носіями категоріального значення субстанціональності. У результаті, ці іменники, хоч і є дериватами дієслів, по-іншому відтворюють дію.

За допомогою компонентного аналізу та методу словникових дефініцій вивчено семантичні особливості 820 субстантивних компонентів СДСС. Субстантивні компоненти СДСС, корелятивно пов’язані з дієсловами, можуть позначати: 1) дію; 2) разовий вияв дії; 3) результат дії; 4) каузатора дії (неістоту); 5) період тривалості дії; 6) стан; 7) якість, ознаку, характерну особливість; 8) здатність. У ролі субстантивних компонентів зафіксовані також іменники з конкретним значенням.

Т а б л и ц я 2.2

Категоріальна семантика субстантивних компонентів СДСС

№ |

Значення |

Приклади | Кількість

абсол. | відн.%

1 | Дія (Ving, action of Ving) | addition, beating, washing | 80 | 9,8

2 | Разовий вияв дії (act of Ving) | bite, laugh, look, pull, push | 230 | 28

3 | Результат дії (result of Ving) | calculation, decision | 400 | 48,8

4 | Виконавець дії (sth that Vs) | indication, inducement, sign | 10 | 1,2

5 | Період тривалості дії (period or interval of Ving) | rest, sleep, swim, wait, walk | 30 | 3,7

6 | Стан (condition or state) | delight, fright, satisfaction | 50 | 6,1

7 | Якість, ознака (quality) | colour, form, smell, taste | 5 | 0,6

8 | Здатність (power) | appeal, attraction, influence | 5 | 0,6

9 | Іменники конкретної семантики | place, room, root, seat, way | 10 | 1,2

В с ь о г о | 820 | 100

Синонімічні зв’язки СДСС та дієслів-корелятів не передбачають їх повної семантичної тотожності. СДСС як двокомпонентні номіналізовані конструкції переважно наділені додатковою семантикою чи відмінними функціонально-стильовими характеристиками. Можливі й випадки, коли значення СДСС повністю не збігається зі значенням дієслівних корелятів.

СДСС активно залучаються до поповнення парадигм засобів вираження категоріальних значень аспектуальності та пасивності. СДСС відтворюють дію у її неперехідному значенні, тим самим створюють можливість елімінації об’єкта.

СДСС – ефективний засіб економії засобів вираження: завдяки пермутації, компресії компонентів СДСС досягається більша економія мовлення, скорочення мовленнєвого потоку, лаконізм висловлювання.

СДСС як розгорнуті номінативи-кореляти простих дієслів часто здатні передати такі характеристики дії, які не завжди можуть бути адекватно відображені монолексемним дієсловом. Ширші можливості сполучуваності СДСС забезпечують номінацію різнобічних аспектів, вираження додаткових характеристик номіналізованої дії, а також виконання стилістичних функцій.

СДСС становлять один із видів полілексемних одиниць (формуло-подібних утворень). Присутні у мовній свідомості носіїв англійської мови, вони використовуються ними у відповідних мовленнєвих ситуаціях автоматично, засвоюються цілими і вносяться у висловлювання у готовому вигляді. У сучасній лінґвістиці актуальним залишається питання створення таких одиниць, аналіз механізму та закономірностей лексичної сполучуваності їх компонентів.

Дослідники по-різному розуміють специфіку сполучуваності компонентів СДСС. У визначенні закономірностей їх сполучуваності сформувалося два основних підходи.

Перший з них вбачає специфіку СДСС у повній чи частковій десемантизації дієслівного компонента, у якому відбувається стирання чи послаблення лексичного значення. Якщо прийняти цю точку зору, то виникає враження, що вибір дієслівного компонента СДСС довільний.

Представники другого підходу у своїх працях звернули увагу на мотивовану комбінаторику дієслівного та субстантивного компонентів. Так, Г.Г. Почепцов вважає, що дієслівні компоненти СДСС не десемантизовані, а мають абстрактне, непряме (конотативне) значення, на відміну від конкретного значення, у якому вони виступають у вільних сполученнях. При цьому існує залежність між вибором першого компонента СДСС і семантикою другого. Деякі представники другого підходу вважають, що дієслівний компонент СДСС характеризується узуально зв’язаним (узуальним) значенням. Інші говорять про вузьке значення ведучого слова. Н.М. Амосова та О.В. Огоновська вважають, що дієслівні компоненти СДСС мають широке значення. Вибір дієслівного компонента завжди мотивований і пов’язаний з особливим відтінком широкого значення, який вимагається у кожному конкретному випадку.

Деякі дослідники у вирішенні питання сполучуваності компонентів СДСС використовують закон семантичної відповідності лексичного значення слова та його синтаксичної функції. С.М. Сухорольська та Н.Є. Котляр пояснюють мотивовану сполучуваність компонентів СДСС дією закону семантичного узгодження.

У мовознавстві немає єдності у тлумаченні специфіки сполучуваності компонентів СДСС. У зв’язку з цим існує гостра необхідність комплексного дослідження лексичної сполучуваності компонентів таких одиниць.

У третьому розділі “Лексична сполучуваність компонентів сталих дієслівно-субстантивних словосполучень” охарактеризовано основні лексико-семантичні особливості та функції дієслівних компонентів СДСС; розкрито поняття широкого значення; встановлено лексико-семантичні групи іменників, які сполучаються з окремими дієслівними компонентами; встановлено основні типи парадигматичного зв’язку, в якому перебувають СДСС (СДСС-синоніми та СДСС-конверсиви). У результаті здійсненого аналізу окреслено основні фактори, від яких залежить лексична сполучуваність компонентів СДСС.

Позицію першого компонента СДСС заповнюють дієслова do, give, get, have, keep, make, put, take, відомі у лінґвістичній літературі як дієслова широкої семантики, дієслова широкого значення чи широкозначні дієслова.

Під широким значенням розуміють значення, яке має максимальний ступінь узагальнення, що певною мірою звужується і конкретизується у мовленнi. Основні ознаки широкозначних дієслів – це: 1) нерозчленованість значення (синкретизм); 2) здатність позначати велику кількість предметів та явищ (поліденотативність); 3) можливість функціонування на лексичному та граматичному рівнях (поліфункціональність); 4) необхідність сполучення з іншими одиницями для вказівки на конкретний денотат (синсемантизм).

Структура змісту широкозначного дієслова make передбачає наявність результативного об'єкта, тому у сферу сполучуваності цього оператора у складі СДСС моделі make + N/vN можуть потрапляти лише абстрактні іменники, наділені семою результату.

Т а б л и ц я 3.1

Семантична характеристика іменних компонентів СДСС моделі m a k e + N/vN

№ | Лексико-семантичні групи іменників, які сполучаються з оператором m a k e | Кількість

aбсол. | відн.%

1 | Мовна чи знакова комунікація, інформування | 82 | 22,6

2 | Соціальна діяльність людини | 96 | 26,4

3 | Розумові дії, наукове дослідження | 55 | 15,2

4 | Рух | 40 | 11,0

5 | Пересування у просторі | 12 | 3,3

6 | Звуковиявлення | 24 | 6,6

7 | Зміна стану | 22 | 6,1

8 | Конкретні результати фізичних дій | 28 | 7,7

9 | Простір | 2 | 0,6

10 | Назви осіб | 2 | 0,6

В с ь о г о | 363 | 100

Широкозначне дієслово do валентне до нерезультативного додатка процесуальної семантики, тому лексичне наповнення СДСС моделі do + N/vN охоплює нерезультативні іменники, наділені семою процесу дії.

Т а б л и ц я 3.2

Семантична характеристика іменних компонентів СДСС моделі d o + N/vN

№ | Лексико-семантичні групи іменників, які

сполучаються з оператором d o | Кількість

aбсол. | відн.%

1 | Фізичні дії | 10 | 11,2

2 | Рух | 7 | 7,8

3 | Пересування у просторі | 2 | 2,2

4 | Фізіологічні дії | 2 | 2,2

5 | Емоційні дії | 2 | 2,2

6 | Розумові дії | 15 | 16,7

7 | Мовна комунікація | 2 | 2,2

8 | Соціальна діяльність людини | 25 | 27,8

9 | Різні аспекти людських взаємин | 25 | 27,8

В с ь о г о | 90 | 100

Лексична сполучуваність компонентів СДСС моделі give + N/vN програмується відцентровою спрямованістю дії та узагальненим значенням об’єктної скерованості чи адресатності.

Т а б л и ц я 3.3

Семантична характеристика іменних компонентів СДСС моделі g i v e + N/vN

№ | Лексико-семантичні групи іменників, які

сполучаються з оператором g i v e | Кількість

aбсол. | відн.%

1 | Мовна чи знакова комунікація, інформування | 81 | 22,8

2 | Соціальна діяльність людини | 19 | 5,3

3 | Різні аспекти людських взаємин | 10 | 2,8

4 | Почуття, емоції, психічний стан | 37 | 10,4

5 | Розумові дії | 18 | 5,1

6 | Фізичні дії | 85 | 23,9

7 | Зорове сприйняття | 6 | 1,7

8 | Фізіологічні дії, притаманні людині | 7 | 1,9

9 | Пересування у просторі | 2 | 0,6

10 | Звуковиявлення | 58 | 16,3

11 | Рух | 18 | 5,1

12 | Якості, ознаки предметів | 5 | 1,4

13 | Фазові поняття | 2 | 0,6

14 | Простір | 3 | 0,8

15 | Частини тіла | 3 | 0,8

16 | Фізичні (природні) явища | 2 | 0,6

В с ь о г о | 356 | 100

У СДСС моделей get + N/vN, take + N/vN та have + N/vN сполучуваність компонентів програмується семою суб’єктного (доцентрового) спрямування дії (дія спрямована від середовища до суб'єкта). Cтруктура змісту іменних лексем, які потрапляють у сферу сполучуваності операторів get, take та have, передбачає наявність а) суб'єкта (безпосереднього виконавця дії), або б) суб'єкта (безпосереднього виконавця дії) та об'єкта-адресата (сприймача), який перебуває у сфері активного впливу дії суб'єкта. Факт суміщеності цих значень в одній іменній лексемі знаходить своє вираження у тому, що такі СДСС можуть реалізувати значення обох станів (активу та пасиву).

Т а б л и ц я 3.4

Семантична характеристика іменних компонентів СДСС моделі g e t + N/vN

№ | Лексико-семантичні групи іменників, які

сполучаються з оператором g e t | Кількість

aбсол. | відн.%

1 | Мовна чи знакова комунікація, інформування | 11 | 12,2

2 | Соціальна діяльність людини | 16 | 17,8

3 | Різні аспекти людських взаємин | 14 | 15,6

4 | Почуття, емоції, психічний стан | 8 | 8,9

5 | Розумові дії | 3 | 3,3

6 | Фізичні дії | 24 | 26,7

7 | Пересування у просторі | 3 | 3,3

8 | Зорове сприйняття | 4 | 4,4

9 | Споживання | 4 | 4,4

10 | Фізичний стан | 3 | 3,3

В с ь о г о | 90 | 100

Т а б л и ц я 3.5

Семантична характеристика іменних компонентів СДСС моделі t a k e + N/vN

№ | Лексико-семантичні групи іменників, які

сполучаються з оператором t a k e | Кількість

aбсол. | відн.%

1 | Мовна чи знакова комунікація, інформування | 10 | 5,5

2 | Соціальна діяльність людини | 18 | 9,8

3 | Різні аспекти людських взаємин | 10 | 5,5

4 | Почуття, емоції, психічний стан | 24 | 13,1

5 | Розумові дії | 18 | 9,8

6 | Фізичні дії | 21 | 11,5

7 | Рух | 12 | 6,6

8 | Зорове сприйняття | 9 | 4,9

9 | Пересування у просторі | 18 | 9,8

10 | Споживання | 20 | 11

11 | Фізичний стан | 6 | 3,3

12 | Якості, ознаки предметів | 2 | 1,1

13 | Фазові поняття | 2 | 1,1

14 | Конкретні результати фізичних дій | 3 | 1,6

15 | Простір (просторові об’єкти) | 8 | 4,4

16 | Частини рослин | 1 | 0,5

17 | Фізичні (природні) явища | 1 | 0,5

В с ь о г о | 183 | 100

Т а б л и ц я 3.6

Семантична характеристика іменних компонентів СДСС моделі h a v e + N/vN

№ | Лексико-семантичні групи іменників, які

сполучаються з оператором h a v e | Кількість

aбсол. | відн.%

1 | Процес взаємної розмови | 20 | 7,6

2 | Мовна чи знакова комунікація, інформування | 10 | 3,8

3 | Соціальна діяльність людини | 26 | 9,9

4 | Різні аспекти людських взаємин | 8 | 3

5 | Почуття, емоції, психічний стан | 78 | 29,7

6 | Розумове сприйняття | 7 | 2,7

7 | Фізичні дії | 6 | 2,3

8 | Рух | 9 | 3,4

9 | Пересування у просторі | 17 | 6,5

10 | Зорове сприйняття | 6 | 2,3

11 | Фізіологічні дії, притаманні людині | 4 | 1,5

12 | Споживання | 17 | 6,5

13 | Фізичний стан | 8 | 3

14 | Якості, ознаки | 37 | 14

15 | Властивості, здатності | 5 | 1,9

16 | Фазові поняття | 5 | 1,9

В с ь о г о | 263 | 100

Позицію першого компонента СДСС можуть заповнювати також широкозначні дієслова keep та put. Однак за результатами суцільної вибірки частотність цих дієслів у складі СДСС низька.

Т а б л и ц я 3.7

Продуктивність моделей СДСС із широкозначними дієсловами

Модель

Кількість |

make+N/vN | do+N/vN |

give+N/vN | get+N/vN |

take+N/vN |

have+N/vN |

keep+N/vN | put+N/vN |

Разом

абсолютна | 363 | 90 | 356 | 90 | 165 | 263 | 28 | 45 | 1400

відносна % | 26 | 6,4 | 25,4 | 6,4 | 11,8 | 18,8 | 2 | 3,2 | 100

Широкозначне дієслово keep у СДСС моделі keep + N/vN реалізує значення продовження дії, тому у його сферу сполучуваності потрапляють абстрактні іменники процесуальної семантики.

Т а б л и ц я 3.8

Семантична характеристика іменних компонентів СДСС моделі k e e p + N/vN

№ | Лексико-семантичні групи іменників, які

сполучаються з оператором k e e p | Кількість

aбсол. | відн.%

1 | Зорове сприйняття | 8 | 28,6

2 | Фізичні дії | 3 | 10,7

3 | Рух | 2 | 7,1

4 | Розумові дії | 4 | 14,3

5 | Соціальна діяльність людини | 4 | 14,3

6 | Фізичний стан | 3 | 25

7 | Просторові об’єкти | 2 | 7,1

8 | Частини тіла | 1 | 3,6

9 | Збірні поняття | 1 | 3,6

В с ь о г о | 28 | 100

Лексична сполучуваність компонентів СДСС моделі put + N/vN програмується семою зміни (положення чи стану об’єкта у просторі і часі під впливом суб’єкта).

Т а б л и ц я 3.9

Семантична характеристика іменних компонентів СДСС моделі p u t + N/vN

№ | Лексико-семантичні групи іменників, які

сполучаються з оператором p u t | Кількість

aбсол. | відн.%

1 | Соціальна діяльність людини | 18 | 40

2 | Психічний стан | 17 | 37,9

3 | Розумові дії | 2 | 4,4

4 |