ПРИКАРПАТСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА
ПРИКАРПАТСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА
ФІЗЕШІ ОКТАВІЯ ЙОСИПІВНА
УДК 37.017 (09)
ВИХОВНА СПРЯМОВАНІСТЬ ЗМІСТУ БУКВАРІВ
В УКРАЇНСЬКИХ ШКОЛАХ ЗАКАРПАТТЯ
(ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – КІНЕЦЬ ХХ СТОЛІТТЯ)
13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
ІВАНО-ФРАНКІВСЬК – 2004
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Ужгородському національному університеті, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор
Сагарда Володимир Васильович,
Ужгородський національний університет,
завідувач кафедри педагогіки і психології
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор
Плахотнік Ольга Василівна,
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка,
кафедра педагогіки;
кандидат педагогічних наук, професор
Хрущ Василь Дем’янович,
Прикарпатський університет імені Василя Стефаника,
завідувач кафедри теорії і методики початкового навчання
Провідна установа: Національний педагогічний університет
імені М.П.Драгоманова, кафедра педагогіки,
Міністерство освіти і науки України, м. Київ.
Захист відбудеться “ 28 ” травня 2004 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.01 у Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника за адресою (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Т. Шевченка, 57, конференц-зал).
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Т. Шевченка, 57).
Автореферат розісланий “ 27 ” квітня 2004 р.
Вчений секретар
Спеціалізованої вченої ради Кирста Н.Р.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Трансформація суспільного устрою в Україні зумовлює зміни в освіті підростаючого покоління. Вони потребують переосмислення педагогічних ідей минулого в ракурсі запобігання відхиленням у формуванні особистісних якостей сучасних школярів шляхом творчого вдосконалення методів, способів та засобів впливу на них.
Гуманістична парадигма, утверджувана в сучасній освіті, передбачає суттєве коректування добору текстів укладачами навчальної літератури. Адже підручники є важливим засобом формування національної свідомості, моральності тощо. Теоретико-методологічною основою реалізації означених завдань виступає Державна національна програма “ Освіта (Україна ХХІ століття)” (1994), Концепція національного виховання (1994), Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті (2002).
Українська педагогічна наука набула чималого досвіду організації виховання підростаючого покоління. Вагомим внеском до неї стали ідеї Т.Шевченка, П.Куліша, К.Ушинського, О.Духновича, Б.Грінченка, І.Франка, С.Русової, Г.Ващенка, А.Волошина, матеріали Першого українського педагогічного конгресу (1935), а також праці А.Макаренка, В.Сухомлинського та ін.
Основні напрями виховання на сучасному етапі досліджено українськими вченими в аспектах пріоритетності національного та родинного виховання (М.Стельмахович, Б.Ступарик); громадянського виховання в системі чинників всебічного впливу на особистість (П.Ігнатенко, Н.Косарєва, В.Поплужний, О.Сухомлинська); християнської моралі як першооснови формування духовності школярів (А.Вихрущ, О.Вишневський та ін.).
Оскільки визнаним засобом реалізації чинників виховання є зміст шкільного підручника, зазначимо, що низка досліджень дидактів та методистів безпосередньо стосуються його структури (В.Бейлінсон, В.Безпалько, Д.Зуєв); ролі й місця в навчальному процесі (І.Підласий, А.Полякова та ін.); дидактичної моделі навчального предмета й технології використання структури та змісту підручника (О.Савченко, Д.Чередниченко) тощо.
Заслуговує на увагу науково-педагогічна серія “Проблемы школьного учебника”, поширена на теренах колишнього Союзу з 1974 р. На сторінках видання, що складалось з двадцяти випусків (останній вийшов друком у 1991 р.), розглядалися різноманітні проблеми укладання шкільних підручників: їх місце в системі засобів навчання, питання теорії творення підручника, конструювання змісту, порушувались питання історії шкільної навчальної літератури і т. ін.
Дослідниками встановлено, що впродовж тривалого часу першим підручником у житті дитини був буквар як засіб формування первинних цілісних уявлень про довкілля. У педагогічній літературі розглянуто окремі аспекти дидактичного змісту букваря (Т.Лубенець, Б.Саженюк та ін.); найефективніші методи опанування грамоти в сучасних умовах (Н.Скрипченко, М.Вашуленко та ін.). Виховну спрямованість букварів вивчено недостатньо і лише в дисертації Н.М.Кузьменко “Національна спрямованість змісту українських шкільних підручників з читання для молодших школярів (1857–1997)” зроблено перші спроби систематизувати теоретичний та практичний досвід українських учених зі створення шкільних підручників для національної початкової школи.
Відповідно до завдань оновлення змісту виховання, перше десятиліття незалежності України відзначається появою нових підручників для першокласників – “Буквар” М.Вашуленка та Н.Скрипченко (1996), “Буквар” Д.Луцика, М.Проць та А.Савшак (1997), “Буквар” К.Прищепи та В.Колісниченка (2000). Їм притаманна постановка актуальних проблем забезпечення цілісного впливу на виховання школярів.
За матеріалами аналізу виховної спрямованості змісту українських букварів М.Гаццука, К.Шейковського, О.Духновича, П.Куліша, П.Генція, Т.Шевченка (укладених у другій половині ХІХ ст.), а також А.Волошина, Д.Вислоцького, Б.Грінченка, А.Домбровського, І.Кизака, Т.Лубен-ця, О.Маркуша, С.Русової, С.Черкасенка (укладених наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.) та авторів радянського періоду Н.Гов’ядовської, Л.Деполович, Б.Саженюка і М.Саженюк, визначаємо пріоритетні виховні цілі в різні історичні періоди задля збагачення сучасних підручників найкращими здобутками попередників.
Сьогодні видрукувано різні навчальні посібники, у т.ч. й букварі. Однак не кожному змісту притаманна висока художня цінність та відповідність поставленій меті – виховання високоморальної, розвинутої дитини, яка досконало володіла б рідною мовою і була обізнаною з національною культурою, поважала народні традиції, звичаї та обряди.
Отож актуальність досліджуваної проблеми, її теоретична та практична значущість для реалізації соціальних запитів, а також потреб дитини, що розвивається як громадянин, зумовили вибір теми дисертаційного дослідження-“ Виховна спрямованість змісту букварів в українських школах Закарпаття (друга половина ХІХ – кінець ХХ століття)”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційної роботи обумовлений темою наукового дослідження кафедри педагогіки і психології Ужгородського національного університету – “Шляхи реалізації концепції педагогічної освіти в умовах університету в розрізі подальшого реформування освіти України” (протокол №1 від 23.01.2001 р.) і затверджений Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол №6 від 17.06.2003 р.).
Об’єкт дослідження – освітній процес у народних школах Закарпаття другої половини ХІХ – кінця ХХ ст.
Предмет дослідження – зміст україномовних букварів для шкіл Закарпаття означеного періоду.
Мета дослідження – проаналізувати функції змісту букварів для народних шкіл на різних етапах українського букваротворення досліджуваного періоду в Закарпатському регіоні задля використання їх освітнього потенціалу в сучасній школі І – ІІІ ступеня.
Відповідно до мети були визначені такі завдання дослідження:
· проаналізувати стан дослідженості проблеми в педагогічній науці України;
· визначити освітні пріоритети змісту українських букварів окресленого періоду;
· виявити особливості використання виховного потенціалу українських букварів у роботі з учнями народних шкіл Закарпаття;
· обґрунтувати шляхи реалізації змісту українських букварів як засобу формування загальнолюдських цінностей молодших школярів у сучасних умовах;
· розробити методичні рекомендації для вчителів щодо організації позакласної роботи з шестирічними першокласниками із використанням українських букварів досліджуваного періоду.
Методологічною основою дослідження є основи теорії наукового пізнання; положення про діалектичну взаємодію особистості з суспільством, єдність національного та загальнолюдського як запоруку суспільного прогресу, гуманізації міжнаціональних стосунків та етики міжетнічного спілкування; концептуальні положення філософської, психологічної та педагогічної наук.
Джерелознавчу основу дисертаційної роботи становлять матеріали залу україністики Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського (букварі періоду 1857–1990рр., зокрема М.Гаццука, К.Шейковського, П.Куліша, Т.Шевченка, Т.Лубенця, Б.Грінченка, С.Русової, Л.Депо-лович, Н.Гов’ядовської, Б.Саженюка та М.Саженюк); відділу карпатики бібліотеки Ужгородсько-го національного університету (букварі О.Духновича, П.Генція, А.Волошина, С.Черкасенка, І.Кизака, О.Маркуша, Д.Вислоцького, А.Домбровського); історико-педагогічна література, дотич-на до проблеми дослідження.
У процесі дослідження використовувався комплекс методів: теоретичні – історико-логічний аналіз методологічної, психолого-педагогічної літератури, документів керівних органів освіти, навчальних програм; хронологічний, ретроспективний, системно-структурний та порівняльний аналізи змісту підручників; узагальнення традиційного й новаторського досвіду створення підручників; емпіричні – педагогічне спостереження та діагностування, бесіди, анкетування, тестування, методи математичної обробки статистичних даних.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють другу половину ХІХ – кінець ХХ ст. Вихідний рубіж становить 1847р. (видрукувано буквар О.Духновича “Книжниця читальная для начинающихъ”), а верхню межу – кінець ХХ ст. (вплив процесів демократизації й гуманізації у державотворенні на зміст освітнього процесу в загальноосвітніх школах України).
Наукова новизна і теоретична значущість дослідження:
· виявлено особливості процесу розвитку українського національного букварства на різних історичних етапах (творення букварів в умовах глибокого занепаду культурного життя закарпатоукраїнського народу, коли політичною домінантою виступає великодержавний шовінізм у ставленні до представників неугорських національностей; утвердження суспільного ідеалу – загальнолюдської солідарності, рівності, доброчесності, працьовитості; обстоювання родинних традицій та неухильного дотримання релігійних постулатів у вихованні дітей; популяризація різних жанрів українського народного дитячого фольклору та ін.);
· проаналізовано освітні пріоритети змісту українських букварів другої половини ХІХ – кінця ХХ ст., а також видрукуваних у першому десятилітті незалежності України (виховання особистісних якостей на основі загальнолюдських цінностей, громадянськості, національної самоідентифікації, та ін; докорінне оновлення методологічних, дидактичних і методичних засад; реалізація пріоритетних концепцій національного й громадянського виховання в контексті програми “Освіта. Україна ХХІ століття”;
· обґрунтовано та доповнено дидактичні принципи структурування змісту шкільних підручників (природовідповідності, народності, краєзнавчості та ін.); добір їх змісту з урахуванням напрацювань українських і зарубіжних учених в галузі дидактики початкової школи (енциклопедичності, сезонності, єдності загальнолюдського, національного й етнічного).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що виявлені особливості використання змісту букварів в утвердженні українських виховних традицій, якими послуговувалися в народних школах Закарпаття досліджуваного періоду, можуть застосовуватися сучасними вчителями початкових класів у позакласній роботі з метою формування в молодших школярів загальнолюдських цінностей; в лекційно-просвітницькій діяльності з батьками. Матеріали ретроспективного аналізу виховних пріоритетів українських букварів використано викладачами вищих закладів педагогічної освіти різних рівнів акредитації під час вивчення курсів “Педагогіка”, “Історія педагогіки”, “Методика навчання рідної мови у початковій школі”, “Дитяча література” та ін.; висновки дослідження використано в розробці методичних рекомендацій для вчителів щодо організації позакласної роботи з шестирічними першокласниками із використанням українських букварів досліджуваного періоду.
Вірогідність результатів роботи та її основних наукових висновків забезпечується методологічною обґрунтованістю вихідних положень, застосуванням різноманітних взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних його об’єкту, меті й завданням; цілеспрямованим історико-педагогічним аналізом наукових, документальних та інших джерел.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Матеріали дослідження доповідалися на міжнародних - “Національно-культурне відродження слов’янських народів і Карпатський регіон“ (Ужгород, 2002); “Соціально-педагогічні проблеми підготовки фахівців у ВНЗ“ (Ужгород, 2003); “Психолого-педагогічні проблеми дитинства” (Переяслав-Хмельницький, 2003) і всеукраїнських науково-практичних конференціях - “Підготовка вчителя до професійної дільності в умовах варіативної початкової освіти” (Мукачево, 2002); “Розвиток змісту освіти як історико-педагогічна проблема” (Чернівці, 2003); оприлюднено на засіданнях кафедри педагогіки і психології та звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Ужгородського національного університету впродовж 2000 –2004 рр.
Апробація і впровадження висновків та основних положень дисертаційного дослідження здійснювались в роботі з першокласниками загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів м. Виноградова та Виноградівського району (довідка №01-14/208 від 15.04.2004), навчально-виховного комплексу “Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дитячий садок “Первоцвіт” м. Мукачево (довідка №73 від 01.04.2004), дитячого навчального закладу №40 м. Ужгорода (довідка №5 від 10.09.2003), загальноосвітній школі І-ІІ ступенів с. Ільниця Іршавського району Закарпатської області (довідка №21 від 29.03.2004); використовувалися під час читання лекцій для студентів Ужгородського національного університету (довідка №5/539 від 03.11.2003), Мукачівського гуманітарно-педагогічного інституту (довідка №90 від 13.04.2004); виступах на методичних об’єднаннях, семінарах-практикумах відділу освіти Виноградівської райдержадміністрації Закарпатської області (довідка №01-14/209 від 15.04.2004).
Публікації. Матеріали дослідження висвітлено в 7 авторських публікаціях; з них у фахових науково-педагогічних виданнях – 4 статті, у наукових збірниках – 1 стаття, у матеріалах конференцій – 2 статті.
Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел (215 найменувань). Основний текст дисертації викладено на 169 сторінках комп’ютерного набору, включаючи 18 таблиць та 2 схеми, 1 діаграму. Загальний обсяг дисертації – 272 сторінки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено її об’єкт, предмет, мету і завдання; окреслено методологічну й теоретичну основи дослідження, подано джерельну базу та методи; доведено наукову новизну, теоретичне і практичне значення; представлено відомості про апробацію і впровадження основних положень дисертації.
У першому розділі “Науково-методичні засади українського букваротворення на Закарпатті” – розкрито історико-педагогічні аспекти виховання учнів у народних школах Закарпаття, розглянуто освітні функції букварів для українських шкіл означеного регіону в другій половині ХІХ – першій половині ХХ ст., охарактеризовано особливості виховання дітей засобами змісту українських букварів у другій половині ХХ ст.
У вихованні шестирічних першокласників використовується чимало різних засобів впливу на формування їх особистісних якостей. Визнаним засобом є навчальна книга (підручник). Отож важливим завданням сьогодення вважаємо вдосконалення її змісту, відповідність меті та завдан-ням виховання, визначеним у сучасних нормативних документах. Оскільки у підручнику вміщено основи наукових знань з того чи іншого предмета й укладено відповідно до вимог дидактики, то, за визначенням сучасних вчених (Н.Мойсеюк, О.Савченко, О.Полякова), він виконує особливі функції, як носій змісту освіти й засіб навчання та виховання молодших школярів.
Відповідно вибір підручника розглядаємо як важливий аспект методичного забезпечення освітнього процесу. Навчальній літературі для початкових класів притаманна певна специфіка укладання, відтак визначення поняття “буквар” вважаємо за доцільне доповнити ще одним елементом, а саме – виховне спрямування змісту матеріалу. Оскільки буквар є початковим підруч-ником, за яким діти навчаються, опановуючи перші усвідомлені знання про загальнолюдські цінності, особливо актуалізуємо виховні пріоритети змісту букварів для сучасної школи І-ІІІ ступенів.
У розділі простежено історію створення букварів, яка веде вглиб віків. ЇЇ витоки сягають часів давньоримського теоретика красномовства М.Квінтіліана. Показово, що початкову освіту на Русі запроваджено ще в ХІ – ХІІ ст. ЇЇ зміст передбачав навчання читанню, письму, лічбі тощо. Насамперед діти опановували абетку – “буквицю”. З ХІІІ – ХІVст. навчання здійснювалось за допомогою “азбуки-границі”. Перші букварі для східних слов’ян – слов’яноруські. Серію видань відкриває “Азбука”, видрукувана в 1574р. у Львові і в 1579р. – в Острозі першодрукарем І. Федоровим. Отож цілком закономірно, що проблеми шкільних підручників привертають увагу не лише укладачів і методистів, а й учених інших галузей педагогічної науки. За традицією і за сутністю, буквар посідає чільне місце серед інших засобів навчання й виховання.
Педагогічні погляди укладачів букварів віддзеркалювались у змісті підручників на кожному історичному етапі їх творення. Відповідно в дисертації періодизовано розвиток освітніх концепцій, втілених у букварях. У часі вони ідентичні історичній періодизації розвитку суспільно-політичних подій на Закарпатті. Перший період - перебування Закарпаття в складі Австро-Угорщини (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.); другий – Закарпаття під юрисдикцією Чехословаччини (1919–1938рр.); третій – радянський період (з 1944 по 1990рр.) і четвертий – період незалежної України (з 1991р. – до наших днів).
Новий етап розвитку освіти у регіоні ознаменовано оприлюдненням у 1847р. у Будині “Книжиці читальної для начинающихъ” О.Духновича, який укладено на народно-розмовній лексичній основі, що в часі передував іншим українським букварям. Передусім це буквар К.Шейковського (1861), “Українська абетка” М.Гаццука (1861), “Граматка” П.Куліша (1857) та “Буквар южноруский” Т.Г.Шевченка (1861).
До середини ХІХ ст. в регіоні національна освіта й культура знаходилися у вкрай несприятливих умовах. Будучи справжнім громадянином, О.Духнович намагався змістом букваря виховувати почуття громадянськості, патріотизму, реалізовувати завдання різних напрямів виховання: духовного, морального, трудового. “Книжицю читальную для начинающихъ” розглядаємо як значний внесок у розвиток теорії виховання молодших школярів.
Своїм змістом і виховною спрямованістю привертають увагу й “Русско-славянская азбука” П. Генція (Будапешт, 1873); “Русская азбука и перва читанка для первой классы народных школ” Л. Чопея (Будапешт, 1887); “Буквар” В.Врабеля (Ужгород, 1898). Вони поширювались на Закарпатті наприкінці ХІХ на початку ХХ ст. В методичному аспекті їх укладено досить складно. Більшість матеріалів спрямовувалась на виховання моральних якостей, передусім громадянського виховання. Проте рідним краєм називалась Угорщина, що цілком задовольняло політичні настрої пануючої верхівки краю.
Отож у дослідженні вважали за доцільне визначити виховні пріоритети у змісті букварів різних авторів. Так, скажімо, буквар М.Гаццука за своїм змістом спрямований насамперед на виховання українця-патріота. У ньому подано твори релігійного спрямування, що для тогочасного шкільництва було звичним явищем, а для сучасного – актуальним. Привертає увагу зміст “Граматки” П.Куліша, в якій виховання скеровувалось за двома напрямами: виховання благочестивого християнина та відданого патріота України. Показовий зміст і “Букваря южноруского” Т.Шевченка. Його тексти пронизано демократичними та гуманістичними ідеями.
За матеріалами аналізу виховної спрямованості змісту букварів для українських шкіл Закарпаття другої половини ХІХ ст., та букварів в інших регіонах тогочасної України, доходимо висновку, що принципові відмінності у визначенні пріоритетних завдань виховання учнів відсутні. Виняток становлять лише ті абетки, які вийшли друком на закарпатоукраїнських землях у період угорського шовіністичного гніту, коли заборонялося визнавати свою національність, свій народ.
Натомість відмічаємо чимало спільних рис, притаманних дидактичним принципам виховання, що функціонували як усталені: гуманізація, неподільний зв’язок навчання й виховання, гармонізація родинного та суспільного виховання та ін. Окреслені принципи зреалізовувались за такими напрямами виховання: патріотичне – любов до рідної землі, свого народу, повага до його історії (М.Гаццук, О.Духнович, П.Куліш, Т.Шевченко); моральне – формування уявлень про загальнолюдську мораль, виховання поваги до батьків (М.Гаццук, П.Генцій, Б.Грінченко, О.Духнович, П.Куліш, Т.Шевченко); трудове – заохочення до праці (М.Гаццук, П.Генцій, Б.Грінченко, О.Духнович), виховання любові до природи (П.Генцій, Б.Грінченко, О.Духнович, К.Шейковський); фізичне – розвиток гігієнічних навичок (П.Генцій, Б.Грінченко, О.Духнович).
У складі Чехословаччини соціально-економічне становище Закарпаття дещо поліпшилося порівняно з часом перебування в межах Австро-Угорщини. Провідна роль у розбудові тогочасного шкільництва належала А.Волошину. Виховну концепцію педагог розробляє за такими напрямами: виховання духовності, високої моралі, забезпечення трудового, естетичного, фізичного виховання. У своїх “Азбуках” початку ХХ ст. А.Волошин вперше виступив поборником гуманістичних ідеалів – правдивості, гідності, любові та поваги до старших, віри в Бога та ін. Їх педагог прагнув прищепити шляхом формування патріотизму та національної гордості. Відповідно А.Волошин добирав методичні матеріали для абеток, логічно й послідовно компонував їх на допомогу вчителю й учню.
Традиції О.Духновича і А.Волошина продовжував О.Маркуш. Виховну спрямованість букваря “Зорниці” (1924) вбачаємо в зосередженості його змісту на вихованні моральних рис особистості. Педагог актуалізував принцип народності дотичним добором засобів народної педагогіки. Проаналізовані букварі, якими послуговувалися в українських школах Закарпаття означеного періоду (“Карпаторусскій букварь” (Д.Вислоцький, Ужгород, 1922), “Рідне слово. Буквар для неграмотних” (А.Домбровський, Львів, 1928), “Букварь для народных школ єпархії Пряшевской” (І.Кизак, Пряшів, 1921), “Букварь. Читайте и пишите” (О.Маркуш та. Ю.Ревай, Прага, 1937), переконують, що освітня спрямованість була досить різносторонньою, а визначальними пріоритетами визнавались загальнолюдські цінності й широке використання скарбів народної педагогіки.
Для порівняння виховних концепцій букварів Закарпаття й інших українських земель досліджено відомі тогочасні підручники “Граматку” Т.Лубенця та “Український буквар” С.Русової. Дослідження свідчить, що в букварях прослідковується тенденція до забезпечення їх текстами з актуальних напрямів виховання: морального (в дусі християнських уявлень про добро і зло), патріотичного і трудового. Зміст букварів наповнений творами різних жанрів українського народного дитячого ігрового фольклору, що визначає ступінь їх наближеності до народної педагогіки й до педагогіки академічної загалом.
Порівняльний аналіз букварів Підкарпатської Русі з букварями Т.Лубенця та С.Русової доводить недостатнє цілепокладання останніх на патріотичне виховання. Доведено, що цей факт зумовлений об’єктивними політичними причинами. Проте їх методичний аспект визнаємо досконалішим, оскільки букварі Т.Лубенця та С.Русової побудовано з використанням найновіших досягнень тогочасної педагогіки: в їх змісті вдало використано досвід педагогів Європи – М.Монтессорі, О.Декролі та ін. З видруком “Зорниці” О.Маркуша вивчення рідної мови стає доступнішим і в закарпатоукраїнських школах.
Після приєднання закарпатських земель до Радянської України в краї розгорнулася й культурна революція. В українських школах почали використовувати підручники Української РСР. Першокласники навчались за букварями Л.Деполович, Н.Гов’ядовської, а з 1968р. – за букварем – Б.Саженюка і М.Саженюк, що багаторазово перевидавався.
На їх змісті позначилися ідеї виховання майбутніх громадян радянської держави. Отож відсутні установки на неухильне опанування дітьми рідної мови, виховання любові до рідного слова, краю; ідеї космополітизму простежуємо у відокремленні молодших школярів від традицій народної педагогіки, нівелюванні виховного потенціалу творів дитячого фольклору, відповідних до специфіки вікових особливостей першокласників.
На підставі визначених виховних пріоритетів у змісті букварів Закарпатської України та інших регіонів, поширених в означеному періоді, стверджуємо, що їх зміст, передусім, детерміновано запитами держави.
У другому розділі – “Реалізація виховного потенціалу змісту букварів у сучасній школі І-ІІІ ступеня” – проаналізовано виховний зміст букварів, якими послуговуються українські школи Закарпаття після проголошення незалежності України; визначено дидактичні принципи відбору та структурування матеріалів у сучасних букварях; обґрунтовано шляхи творчого використання досвіду укладання змісту букварів минулих часів на сучасному етапі.
За роки суверенної України видрукувано чимало букварів. Їх спрямовано на усвідомлення наймолодшими громадянами України сутності громадянськості. Відзначимо, що буквар, окрім освітніх та розвивальних цілей, повинен сприяти реалізації виховних завдань, які визначено Концепцією національного виховання (1994) та Концепцією громадянського виховання (2000).
У школах Закарпаття вчителі послуговуються “Букварем” М.Вашуленка та Н.Скрипченко, що витримав декілька видань. Водночас у ньому відсутні оповідання, які сприяли б розвитку моральності, духовності, що визначають специфіку сучасного національного та громадянського виховання в Україні.
Щодо змісту “Букваря” К.Прищепи та В.Колісниченко (2000) відмічаємо недостатню кількість текстів, спрямованих на виховання морально-етичних цінностей учнів.
В українських школах Закарпаття використовується “Буквар” авторів Д.Луцика, М.Проць, А.Савшак (1997). В його текстах зосереджено увагу на вихованні моральності, формуванні справжнього патріота, громадянина своєї країни, зреалізовано напрями, визначені Концепцією національного виховання.
Розглядаючи буквар як важливий засіб виховання першокласника, суттєвим є і поліграфічне оформлення, впровадження науково-методичних рекомендацій відомих педагогів Ш.Амонашвілі, В.Сухомлинського, М.Вашуленка та ін., що підтверджує поліфункціональну значущість для школи І-ІІІ ступенів.
Задля доведення ефективності синтезу здобутків сучасних укладачів букварів і спадщини минулого, якою послуговувалися в українських школах Закарпаття другої половини ХІХ – кінця ХХ ст., проведено експериментальне дослідження. Апробація розробленої моделі виховної позаурочної роботи з букварями різних періодів здійснювалась упродовж 2001/2002 н.р., 2002/2003 н.р. і в поточному навчальному році. У розділі охарактеризовано загальну процедуру синтезу сучасних букварів зі змістом аналогічних підручників досліджуваного періоду, виявлено основні тематичні блоки інформації дітям у позаурочній діяльності як невід’ємного компонента виховного процесу; обґрунтовано педагогічні умови й напрацьовано методичні рекомендації щодо використання змісту українських букварів у роботі з шестирічними першокласниками.
Метою констатуючого етапу експерименту було з’ясування способів реалізації виховного потенціалу букварів у реальному педагогічному процесі з шестирічними першокласниками в Закарпатському регіоні на основі реальних знань учнів з історії України та її сьогодення. Для цього охарактеризовано методичне забезпечення навчально-виховної роботи, виявлено стан готовності педагогів до інтегрування пізнавального й виховного потенціалу текстів букварів різних періодів, за умови наявності у їхньому викладі змістових ознак, дотичних до ситуації сучасного соціуму.
Результати констатуючого етапу експерименту підтвердили припущення про те, що традиційні підходи до роботи з шестирічками в позаурочний час мало сприяють акцентуванню виховного потенціалу текстів букварів як інтегрованого варіанту пізнавальної інформації.
Аналіз методичного забезпечення освітнього процесу в початковій школі свідчить, що причиною низького інтересу дітей до друкованих текстів, вміщених у букварях різної доби, є їх відсутність у педагогічному арсеналі вчителів і вихователів. Загалом за вибіркою зі 103 шкіл Закарпаття, охоплених дослідженням, зафіксовано початковий рівень прояву інтересу до роботи з текстами букварів, як найбільш виражений – 60% (61 школа) від загальної кількості, у 31% (33 школи) виявлено проміжний рівень, у 8% (8 шкіл) – достатній та в 1% (1дитячий садок-школа “Первоцвіт” м. Мукачеве) – високий. На формуючому етапі експерименту визначено 7 шкіл (1 у м. Ужгороді, 1 у м.Мукачеве, 2 у м. Виноградів, 3 у Виноградівському та Іршавському районах) для проведення експериментальної роботи за програмою дослідження. Загалом охоплено 187 школярів міських і 125 школярів сільських шкіл, відповідно це 8 і 6 учителів, які працюють із шестирічними першокласниками і 425 батьків.
За результатами аналізу основних підходів до синтезу й актуалізації виховного потенціалу букварів, спостережень за роботою педагогів у другій половині дня, аналізу педагогічної докумен-тації та відповідей батьків, виокремлено тріаду пізнавальної інформації з основними ознаками її тематичного розподілу: “Моя Батьківщина – Україна”, “Ми живемо на Україні і дуже любимо її”, “Роде мій красний, роде мій прекрасний”. Вона правила за основу для реалізації виховної роботи з дітьми в позаурочний час. У схемі на с.12 подаємо модель експериментальної роботи.
Синтез й реалізацію виховного потенціалу змісту текстів букварів для шестирічок в позаурочній роботі здійснювали згідно розробленої моделі в три етапи. Вони різнилися за своїми цілями та завданнями. Методика формуючого експерименту ґрунтувалась на соціально-когнітивній теорії особистості, відповідно до якої чинники функціонування особистості полягають у безпосередній взаємодії пізнавальної сфери з довкіллям.
Перший етап передбачав поглиблення, уточнення й розширення уявлень дітей про малу й велику Батьківщину, її територіально-географічну цілісність, державні символи, народні обереги, адміністративний поділ з притаманними йому офіційними ознаками.
На другому етапі передбачалось уточнення змістом текстів букварів дитячих уявлень про природу, розширення знань школярів про особливості образотворчого мистецтва в краї та на Україні загалом, про побут закарпатців, національний одяг, кухню, інтер’єр, дитячу іграшку, різні жанри дитячого фольклору.
Схема 1
Модель експериментальної роботи з шестирічними першокласниками
На третьому етапі добирались різні форми донесення до учнів сутності родинних стосунків, сімейних традицій, свят і обрядів родинно-побутової культури, притаманної регіону. Він передбачав самостійну комплексну діяльність дітей, безпосередню взаємодію членів сім’ї під час свят і дозвіль. Завданнями третього етапу водночас передбачалось синтезування інформації І-ІІ етапів, оскільки кожен член родини – це носій поліфункціональної інформації про різні етнічні групи Закарпаття.
Основними формами позаурочної роботи з шестирічними першокласниками у формуючому етапі експерименту виступили розвивальні та народні ігри, свята, дозвілля, конкурси, фестивалі тощо, а способами взаємодії вчителя-вихователя задля досягнення визначеної мети – спільна діяльність з дітьми та їх родинами дотична до кожного етапу. Рівні синтезування виховного потенціалу текстів букварів розглядали як засіб виховання у дітей особистісних якостей, на які цілепокладали кожен етап: відповідно до І-го – громадянськість; ІІ-го – патріотизм; ІІІ-го – гуманізм.
Сутність апробації полягала у використанні відібраних творів як з проаналізованих вище букварів, так і з інших, додаткових джерел. Їх зміст спрямовано на формування громадянських, національних та гуманних рис першокласників.
На основі аналізу вихідних даних про рівень методичного забезпечення актуалізували перевірку ефективності впровадження розробленої моделі позаурочної роботи згідно з вимогами константної методики. Використання змісту чинного букваря на уроках відбувалось за традиційною методикою, а зміст роботи в позаурочний час вирізнявся тим, що матеріали подавались у синтезованому варіанті: тексти букварів минулих років доповнювались згідно із цілепокладанням заходу, усвідомленням й закріпленням нової інформації. Вплив на результати формуючого етапу експерименту визначених нами засобів і умов, форм діяльності з дітьми простежували за кожним етапом упродовж 2001/2002 н.р. і 2002/2003 н.р.
Контрольний етап експерименту підтвердив ефективність запропонованої нами моделі реалізації виховного потенціалу текстів букварів різних історичних періодів та доцільність їх використання в роботі з родинами учнів. Згідно з даними, відображеними в діаграмах динаміки зростання обсягу шкіл, в яких впроваджено розроблену модель, їх збільшилась з 1,5% до 16%. Достатній рівень методичного забезпечення засвідчили 35% (проти 7,5%), кількість шкіл із проміжним рівнем зросла від 31% до 44%. На початковому рівні кількісні зміни позначились найпереконливіше: з 60% шкіл до початку експерименту їх кількість зменшилась до 5% в краї (див. Рисунок1).
Для виявлення рівня сформованості моральних, духовних, національних та громадянських та ін. рис характеру першокласників використано методи спостереження й аналізу поведінки, колективні та індивідуальні бесіди, опитування та анкетування вчителів-класоводів, аналіз педагогічної документації.
Контрольний етап експерименту передбачав доведення ефективності розробленої методики. За критеріями виявлення рівневої характеристики першокласників, які апробовано на констатуючому етапі (високий – володіння чіткими уявленнями про свій рід, місто, країну; наявність стійкого інтересу до рідної мови, народнопісенної творчості, історії та сьогодення України; активне емоційне сприйняття довкілля; повага до державних і народних символів; самостійна оцінкова діяльність, відповідальне ставлення до навчальної та позанавчальної діяльності; достатній – наявність усталеного інтересу до пізнання свого роду, міста, держави, соціальних подій та явищ; оцінкова діяльність спонтанна, недостатня; часткові прояви емоційного сприйняття довкілля; дотримання дисципліни й відповідального ставлення до урочної та позаурочної діяльності потребують стимулювання дорослих; середній – часткова зацікавленість інформацією про довкілля; неяскраве емоційне реагування на явища в реальному житті однолітків і дорослих; оцінкова
Рисунок 1
Динаміка розвитку мережі шкіл, що запровадили виховну модель в роботі з шестирічними першокласниками (%)
діяльність спонтанна, а також під безпосереднім керівництвом педагога; прояви почуттів і особистісних якостей не константні; низький – відсутність чітких знань з історії України, родини; нечітке усвідомлення моральних особистісних якостей, оцінка не аргументована, аморфна, без мотивації, реалізація норм і правил поведінки передбачає установку дорослих), підтверджено доцільність її широкого використання у практиці сучасної школи І-ІІІ ступеня.
Таблиця 1
Рівні вихованості першокласників
Показники вихованості | Кількість першокласників
Контрольна група | Експериментальна група
Етапи експерименту | Етапи експерименту
Констатую-чий | Формую-чий | контрольний | Констатую-чий | Формую-чий | Контрольний
ос. | % | Ос. | % | ос. | % | Ос. | % | ос. | % | ос. | %
Високий | - | - | 17 | 11 | 17 | 11 | - | - | 20 | 13 | 23 | 15
Достатній | 23 | 15 | 66 | 42 | 67 | 44 | 25 | 16 | 71 | 46 | 79 | 50
Середній | 77 | 49 | 53 | 34 | 54 | 35 | 78 | 50 | 51 | 32 | 43 | 28
Низький | 56 | 36 | 20 | 13 | 18 | 10 | 53 | 34 | 14 | 9 | 11 | 7
Порівняння результатів, одержаних до і після початку експерименту демонструє позитивну динаміку (див. Таблицю 1). Про це свідчить і зростання кількості шестирічних першокласників з достатнім і високим рівнем поінформованості за кожним із трьох етапів експериментальної роботи. За результатами доходимо висновку про ступінь залежності між формуванням у дітей уявлень і понять та їх індивідуальними особливостями. Нею визначається продуктивність навчально-виховної інформації, виявляються значущі засоби впливу на активність учнів у позаурочній діяльності.
Аналіз даних експериментальної та контрольної груп свідчить про зростання кількості дітей, які володіють достатньою інформацією. Відповідно до програми, їх уявлення конкретні, зміст моральних понять чіткий; знання про державу – Україну, її символи, історію – достатні. Діти повно відповідають на запитання, формулюють узагальнення та висловлюють власні думки, адекватно оцінюють соціальні явища. Вони засвідчили високий рівень громадянськості (відсоток зріс на 13% проти 11% в КГ), патріотичних (відсоток зріс на 15% проти 11% в КГ)та гуманних рис (відсоток зріс на 15% проти 10% в КГ). Акцентовано лише показники високого рівня, оскільки його не зафіксовано в ЕГ і КГ на констатуючому етапі дослідження. Зросли показники достатнього рівня в обох групах, у ЕГ вони вищі на 6% проти КГ. Реалізація опанованих знань вирізняється активністю, ініціативністю, самостійністю. Першокласникам ЕГ притаманне свідоме дотримання дисципліни, відповідальне ставлення до обов’язків, норм і правил співжиття в різних мікрогрупах – з однолітками та з дорослими, виникла потреба в самообслуговуванні, дотриманні правил особистої гігієни, дбайливому ставленні до природи тощо.
За результатами порівняльного аналізу даних ЕГ і КГ доходимо висновку, що забезпечення апробованих нами педагогічних умов виступає об’єктивною запорукою підвищення ефективності реалізації виховного потенціалу текстів українських букварів у формуванні особистісних якостей шестирічних першокласників.
Аналіз результатів експериментального дослідження підтверджує правомірність впровадження розробленої моделі виховної позаурочної роботи з шестирічками, оскільки встановлено доказову ступінь залежності рівня поінформованості учнів та сформованості їх особистісних рис від стану методичного забезпечення, готовності родин до співпраці з педагогами в закладах початкової освіти Закарпаття.
Дослідженням доведено, що успіх виховання залежить від діяльності вчителя, врахування ним вікових та індивідуальних особливостей шестирічних першокласників, від змісту навчального матеріалу та методів його донесення до учнів.
ВИСНОВКИ
Узагальнення результатів дослідження дає підстави для наступних висновків і окреслення подальшого вивчення означеної проблеми.
1. Процес державотворення в Україні зумовив зміни в системі освіти на засадах гуманізації, модернізації, оновлення її змісту шляхом забезпечення цілісності й єдності реалізації виховних і освітніх завдань. Аналіз джерельної бази уможливив підтвердження висновку: виховання в освітніх закладах детерміноване потребами життя в краї. Вимоги до виховання, його цілепокладання й змісту визначались конкретно-історичними умовами та запитами соціуму.
Доведено, що використання кращих виховних традицій українського букварства (А.Волошина, Б.Грінченка, О.Духновича, Т.Лубенця, О.Маркуша, С.Русової та ін.) слід розглядати як доцільний і ефективний засіб формування сучасного виховного ідеалу підростаючого покоління.
2. Виховну спрямованість змісту текстів букварів для українських шкіл Закарпаття з другої половини ХІХ ст. до часу здобуття Україною незалежності в 1991 р. розглянуто за чотирма періодами, кожному притаманні певні особливості реалізації основних напрямів виховання в народних школах.
· І. Період перебування закарпатоукраїнських земель під владою Австро-Угорщини (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.), коли виховна спрямованість абеток визначалася усталеною тогочасною системою принципів: єдності загальнолюдського та національного; гуманізації; гармонійного поєднання родинного та суспільного факторів формування особистості; природовідповідності та ін. Їх зреалізовано у найважливіших напрямах виховання: патріотичному, релігійно-моральному, трудовому та фізичному.
· ІІ. Чехословацький період (1919-1938рр.), упродовж якого констатуємо очевидне пожвавлення шкільної освіти, а відтак і букварства; усталення виховного ідеалу – громадянина з розвинутими християнськими морально-етичними чеснотами, патріотизмом, почуттям відповідального й дбайливого господаря, що втілено в змісті текстів букварів, доборі усної народної творчості для них.
· ІІІ. Радянський період (1944-1990рр.), коли на змісті букварів позначилися виховні ідеї радянської системи щодо пріоритетів комуністичних ідеалів, поваги до вождів партії, інтернаціоналізму та ін.
· IV. Період після проголошення незалежності України (з 1991р. по сьогоднішній день), коли зміст букварів відзначається неподільністю в реалізації навчальної та розвивальної мети, широким спектром виховних цілей, спрямованих на забезпечення умов для формування високоморальної особистості, громадянина незалежної держави, зі збереженими пріоритетами національного виховання.
3. На підставі зіставного аналізу змісту українських букварів виявлено відсутність принципових розходжень у визначенні виховних пріоритетів. Доведено, що педагогічній думці Закарпаття другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст. властива неподільна духовна єдність з прогресивною педагогікою європейських країн означеного періоду, яка ґрунтувалась на засадах християнської моралі.
Поширені в сучасних українських школах Закарпаття букварі свідчать про необхідність інтегрування їх змісту із творами, які спрямовані, передусім, на формування громадянськості – інтегративної особистісної риси з опертям на загальнолюдські цінності та національний компонент.
4. Означено системотворчі функції букварів у формуванні виховного ідеалу, які актуалізують низку вимог до добору текстів як носіїв науково-достовірних уявлень про історію України – Батьківщини кожного першокласника. Узагальнено завдання, які розв’язують сучасні букварі:
· формують, поглиблюють, конкретизують уявлення про державу Україну, її символи й обереги; вчать дітей оцінкової діяльності на матеріалах прочитаного; стимулюють логічне мислення, добір адекватних способів дій в різних життєвих ситуаціях; активізують участь у заходах, які пропагують і обстоюють громадянські, загальнолюдські та національні цінності, сприяють їх духовному осмисленню кожним вихованцем.
5. Підвищення ефективності виховання шестирічних першокласників засобами текстів букваря забезпечують такі умови: цілепокладання пріоритетів на формування в учнів основ громадянських, моральних та національних цінностей; наповнення відповідним змістом текстових та позатекстових компонентів підручників в позаурочній роботі; урахування вікових, індивідуальних особливостей шестирічок; особистісно-орієнтований підхід до дітей в процесі взаємодії на уроках та поза ними; впровадження педагогічно доцільних методів спільної роботи та навчання першокласників в об’єднаннях дітей з дорослими в позаурочний час; моделювання навчальних ситуацій з пропедевтичною метою задля активізації пізнавальної діяльності учнів; готовність вчителів до забезпечення належних педагогічних умов, що оптимізують процеси всебічного виховання шестирічних першокласників.
Проведене дослідження не претендує на повне розкриття проблеми і є спробою обґрунтування психолого-педагогічних умов виховання першокласників у процесі вивчення рідної мови. Перспективними напрямами подальшого дослідження вважаємо визначення особливостей виховання в процесі вивчення інших навчальних дисциплін у початкових класах: створення інтегративних курсів, здійснення міжпредметних зв’язків, вироблення єдиних підходів реалізації різних напрямів всебічного виховання особистості у контексті кращих здобутків вітчизняної педагогіки.
Основний зміст дисертаційного дослідження відображено в таких публікаціях:
1. Фізеші О.Й. Буквар як засіб соціалізації особистості першокласника // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького держ. пед. ун-ту ім. Григорія Сковороди. Сер.
