ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г.С.КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

ФАТУРОВА ВІРА МИКОЛАЇВНА

УДК.159.9.37.0/5.3

ІНТЕРНЕТ-СЕРЕДОВИЩЕ ЯК ФАКТОР ПСИХОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

КИЇВ-2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України.

Науковий керівник - доктор психологічних наук,

дійсний член АПН України, професор

МАКСИМЕНКО Сергій Дмитрович,

Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, директор.

Офіційні опоненти - член-кореспондент АПН України,

доктор психологічних наук, професор

БОНДАРЕНКО Олександр Федорович

Національний лінгвістичний університет,

кафедра психології, завідувач;

- кандидат психологічних наук, доцент КОРНЄВ Микола Никифорович

Національний університет імені Тараса Шевченка,

кафедра соціальної психології, завідувач.

Провідна установа Національний педагогічний університет ім.М.П.Дра-го-манова МОН України, кафедра психології та педагогіки, м. Київ.

Захист відбудеться “21" квітня” 2004 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.453.02 в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м, Київ, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту психології ім. Г.С.Кос-тю-ка АПН України.

Автореферат розісланий 19 березня 2004 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.В.Андрієвська.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження особистісних детермінант діяльності молодої людини, опосередкованої Інтернет-технологіями, визначається постійним збільшенням кількості молоді-користувачів Інтернету і виникненням, у зв’язку з цим, проблем їх психологічної адаптації до нових умов спілкування. У наш час приблизно 69% аудиторії українського Інтернету складають особи власне молодого віку (від 17 до 29 років). Розхитаність соціальних норм, розмаїття засобів комунікації і видів діяльності, опосередкованої Інтернетом, роблять Інтернет-середовище важливим об’єктом для вивчення детермінант комунікації й поведінки в так званому “невизначеному середовищі”.

Попри певні досягнення у цій галузі, питання щодо концептуальних засад психології Інтернет-спілкування залишаються відкритими. Не досліджено, зокрема, методику вивчення рівня комунікативної та пізнавальної діяльності, опосередкованої Інтернет-технологіями. Не з’ясовано питання щодо змісту і прийомів формування комунікативного потенціалу, підвищення інформаційної культури користувачів Інтернету тощо.

Втрата інтересу молодої людини до культурних надбань історично-культурного зрізу – до класичної літератури і драматургії, класичної музики та живопису – як прояв розгубленості, безпорадності, незахищеності в складному соціокультурному середовищі, спрямовує психологів, педагогів на дослідження й пошук нових форм встановлення “культурної рівноваги” у духовній сфері сучасної молоді.

Практика показала, що нейтралізувати психоемоційну напругу і підвищити рівень компетентності, толерантності молодих людей, розвинути їх комунікативний потенціал вдається шляхом цілеспрямованого розширення і гармонізації смислового поля їх самосвідомості, а це досягається власне через “спілкування” з культурним надбанням людства. І в цьому випадку у пригоді можуть стати саме Інтернет-технології як найбільш популярний у молодих людей інструментарій, який при грамотному цілеспрямованому застосуванні надає можливості спілкування як із “собі подібними”, так і з “обріями чогось більшого” (М.К.Мамардашвілі), тобто з культурною спадщиною минулого.

Але оскільки співіснування негативізму і довірливості є характерним для молодого віку, актуальною є проблема критичного переосмислення та значеннєвої інтерпретації, селекції інформації, що надходить із різних джерел інформаційного простору, у тому числі з Інтернету. Несвідомі механізми психічного захисту від надлишкової або негативної інформації у молодої людини ще не розвинуті достатньо, тому регуляцію дозованого отримання інформації у якісному й кількісному відношенні повинні проводити наставники-дорослі. Актуальне завдання – підготувати молоду людину до життя в нових умовах інформаційного суспільства так, щоб вона вміла адекватно та критично сприймати різнобічну інформацію, усвідомлювати можливі наслідки її дії на психіку, тобто підвищувати її інформаційну культуру. Складність вирішення проблем інформаційного захисту й диференціювання Інтернет-інформації зумовлена також труднощами, пов’язаними з тим, що сучасна загальноосвітня школа не ставить перед собою безпосередньої мети навчити молоду людину усвідомленої селекції інформації різного плану.

Розв’язання названих вище проблем дасть можливість грунтовніше підійти до розуміння порушеної теми, визначити методи і прийоми добору оптимального комплексу психологічно-педагогічних засобів з метою підвищення комунікативного потенціалу та інформаційної культури користувачів Інтернету.

Актуальність та недостатня розробленість теоретичних і прикладних аспектів даної проблеми в Україні зумовили вибір теми нашого дослідження –“Інтернет-середовище як фактор психологічного розвитку комунікативного потенціалу особистості”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисерта-ційного дослідження входить до комплексної теми лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України “Психологічне забезпечення роз-вит-ку особистості в системі безперервної освіти” (номер держреєстрації № 0196U006943). Тема затверджена 26.12.2002 р. на Вченій раді Інституту психології Г.С. Костюка АПН України (протокол № 13) та погоджена з координаційною Радою АПН України (протокол № 2 від 25.01.2003 р.).

Об’єкт дослідження: комунікативний потенціал особистості.

Предмет дослідження: психологічні особливості та механізми активізації комунікативного потенціалу студентської молоді засобами Інтернет- та мультимедіа- технологій.

Мета дослідження: розкрити соціально-психологічну роль Інтернет-середовища як фактора розвитку комунікативного потенціалу особистості.

Гіпотези дослідження:

1.Розвиток комунікативного потенціалу молодої особи в процесі застосування Інтернету відбувається більш ефективно за умови спеціально організованого психо-лого-педагогічного цілеспрямованого керування цим процесом.

2.Активізація комунікативного потенціалу особистості уможливлюється в разі застосування методів “активного психологічного тренінгу у великій групі”, зокрема, елементів арт-терапії, культуротерапії тощо за опосередкуванням новітніми інформа-ційними технологіями – Інтернетом, мультимедіа.

Досягнення поставленої мети і висунуті гіпотези передбачали розв’язання таких завдань:

1.Проаналізувати і узагальнити зарубіжні та вітчизняні теорії, а також практичні підходи до дослідження проблеми Інтернет-комунікації.

2.Побудувати теоретичну модель процесу активізації комунікативного потенціалу особистості засобами Інтернет-технологій.

3. Розробити програму розвитку комунікативного потенціалу студентської молоді та перевірити її ефективність (на матеріалі студентського Інтернет-клубу).

Методологічною та теоретичною основою дослідження є принципи детер-мінізму, положення теорії спілкування та комунікації, теорії ігор, системного та діяльнісного підходу до вивчення особистості, принципи теорії діяльнісного опосеред-кування розвитку особистості в процесі навчання, експериментально-генетичного методу, гуманістичної психології, психологічних основ особистісних практик вихо-вання, культуротерапії, арт-терапії, положення особистісно-центрованої терапії на основі експресивних мистецтв, положення особистісно-зорієнтованої комп’ютерної психотерапії, сформульовані у працях Б.Г.Ананьєва, Б.Ф.Ломова, Л.С.Виготського, С.Л.Рубінштейна, О.М.Леонтьєва, Г.С.Костюка, О.О.Бодальова, К.Роджерса, Н.Ро-джерс, А.Маслоу, Д.Б.Ельконіна, О.К.Тихомирова, С.Д.Максименка, М.Мамардашвілі, О.Є.Войскунського, Ю.І.Машбиця, Т.С.Яценко, М.Й.Боришев-сько-го, О.Ф.Бондаренка, Л.Е.Орбан-Лембрик, Н.В.Чепелевої та інших.

Методи дослідження: теоретичний аналіз, осмислення наукової психологічної, філософської, культурологічної літератури з відповідних питань; узагальнення існую-чих результатів, побудова моделі дослідження; використання психолого-педагогічного констатуючого експерименту із застосуванням прийомів інтерв’ю, тестування, анкету-вання, спостереження як у реальному спілкуванні, так і у віртуальній комунікації (ЧАТи, ICQ); розробка програми занять у формі активного соціально-психологічного тренінгу з опосередкуванням Інтернетом, новітніми інформаційними технологіями.

Дослідження проводились упродовж 2002-2003 років. Експериментальною роботою було охоплено 155 студентів Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. Статистичний аналіз результатів здійснювався на базі комп’ютерної статистичної програми SPSS 10.0.

Hаукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше в Україні предметом теоретичного та експериментального дослідження стали комунікативний потенціал студентів-користувачів Інтернет-середовища та особливості його цілеспря-мованого формування та розвитку. Обґрунтовано теоретичну модель і способи практичного застосування методів розвитку комунікативного потенціалу молоді у форматі студентського Інтернет-клубу засобами нових інформаційних технологій, Інтернету; розроблено програму занять у формі соціально-психологічного тренінгу, опосередкованого Інтернетом.

Теоретичне значення отриманих результатів полягає в тому, що в дослідженні вперше розкрито ціннісну детермінацію Інтернет-діяльності студентської молоді, з’ясовано мотиваційні чинники її звернення до комунікативно-пізнавальноі бази Інтернет-середовища; експліковано наявні та створено нові продуктивні схеми пізнання студентами особистості партнерів спілкування, освоєння особистісної рефлексії, вироблення вміння адекватно виражати та диференціювати власні почуття, психоемоційні стани та настрої в процесі комунікації як з віртуальними партнерами (в Інтернеті), так і в реальному спілкуванні, тобто визначено шляхи і методи розвитку складових комунікативного потенціалу.

Практичне значення дослідження визначається можливістю використання отри-ма-них результатів у практиці вищих навчальних закладів з метою розвитку комуні-кативного потенціалу особистості засобами Інтернет-технологій. Реалізація розроб-леної програми занять у формі психологічних тренінгів, опосередкованих Інтернет-технологіями, сприятиме розвитку комунікативної компетентності, відкриє нові можливості для продуктивного, ефективного використання комунікативних та пізна-валь-них Інтернет-ресурсів, для підвищення інформаційної культури, реалізації завдань розвитку та активізації комунікативного потенціалу сучасної студентської молоді.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувались методо-логіч-ною та теоретичною обгрунтованістю вихідних даних дослідження, експери-ментальною перевіркою гіпотез, репрезентативністю вибірки, сучасним апаратом багатовимірної статистики, відповідністю застосованого діагностичного інструмента-рію критеріям надійності та валідності.

Апробація результатів дослідження. Основні ідеї та результати дослідження були презентовані: на Міжнародній науково-практичній конференції ”Комп’ютерно-інформаційні і комунікаційні технології у навчальному процесі вищої школи” (м.Косів, Івано-Франківської обл., 2002), Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми екологічної психології” (Київ,2003), на звітних наукових конференціях Прикарпатського університету (2001,2002,2003), на засіданнях лабораторії психології навчання та лабораторії застосування новітніх інформаційних технологій Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.

Публікації. Зміст та результати роботи відображено у 6 публікаціях, вміщених у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 300 найменувань, та додатків. Основний зміст роботи викладений на 185 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, формулюються його об’єкт, предмет, мета, завдання та гіпотези, розкривається наукова новизна, теоретичне й практичне значення роботи.

У першому розділі – “Iнтернет-комунікація у контексті сучасних проблем педагогічної психології” – аналізуються найважливіші підходи до розуміння сутності, функцій та структури спілкування. Показано, що спілкування у психологічній науці спочатку розглядалося як умова і фактор людської діяльності, з часом – як особливий вид діяльності і, насамкінець, як одна із найважливіших умов способу життя людини; розкривається проблематика феномену спілкування, комунікації як в реальному житті, так і у “віртуальній реальності” Інтернет-середовища, аналізуються різні підходи до їх дослідження, наведено форми і засоби комунікації в Інтернет-середовищі.

Щодо типів мережевої комунікації в Інтернеті, то, як відомо, вона поділяється на:

1. Діалогова комунікація – off-line і on-line (електронна пошта, ICQ).

2. Полілогова комунікація -off-line і on-line (конференції, форуми, ЧАТи).

Необхідно відзначити, що Інтернет надає унікальну можливість сумістити комунікацію й автокомунікацію: тексти, що посилаються іншому, стають доступні й адресату, й адресанту одночасно. Те, що зазвичай рознесено в часі, в Інтернеті реалізується “тут і тепер”. Поява автокомунікації (зокрема, пов’язана з вибуховим відродженням епістолярного жанру: щоденно через електронну пошту – E-mail – у світі відправляються десятки мільйонів повідомлень) принципово змінює психологічні умови спілкування для користувача як особистості.

Комунікативна культура особи, тобто її комунікативна компетентність, не виникає на порожньому місці, а формується. Основу її становлення складає, як відомо, досвід людського спілкування. Визначальними джерелами придбання комуніка-тивної компетентності є: соціонормативний досвід загальної культури; знання мов та “кодів”, що використовуються при спілкуванні; досвід міжособис-тісного спілкування; досвід сприйняття явищ культури та мистецтва. Це вимагає не тільки мистецтва адаптації до ситуації і свободи дій, але й вміння організувати особистісний комунікативний простір і вибрати індивідуальну комунікативну дистанцію. Таким чином, наявність високої комунікативної компетентності, розвиненого комунікативного потенціалу є необхідною умовою успішної реалізації особистості. За Ю.М. Лотманом, “якщо комунікативна система Я-Він забезпечує лише передачу деякого константного обсягу інформації, то в каналі Я-Я відбувається її якісна трансформація, що призводить до перебудови самого цього Я” (Ю.М. Лотман Внутри мыслящих миров. М., 1996. – 210 с.). Можна припустити, що Інтернет-технології не лише надають нові можливості для комунікації, але й породжують особливий культурний простір, в якому суб’єкт залучається до нових видів діяльності і одержує в своє розпорядження знаряддя, що опосередковують процес формування образу “Я”, розвитку його комунікативного потенціалу.

Розглянемо структуру комунікативного потенціалу особистості (згідно з В.М.Погольшею):

Під розвитком особистості розуміємо, зокрема, розвиток її комунікативного, когнітивного і креативного потенціалу.

Когнітивний, тобто пізнавальний, потенціал включає готовність до співпраці, здатність до інтелектуального розвитку, підвищення ерудиції, прагнення до пізнання і т.інш. Креативний потенціал означає прагнення до інтелектуальної чи художньої творчості, відношення до особистісного зростання як до найважливішого завдання людини, до самоактуалізації, досягнення, підвищення компетентності, самоповаги.

Людське спілкування, як відомо, не буває ні виключно інформативним, ні виключно творчим: воно носить інформативно-творчий характер із переважанням того чи іншого. Можна сказати, що спілкування – це єдність інформативно-пізнавального і креативного компонентів. Організація такої єдності знаходить вияв у ієрархії струк-турних рівнів, які плавно переходять одне в одне і являють собою трансформовані етапи її розвитку. Найнижче знаходиться сфера власне інформативної комунікації: це “спілкування” сучасних ЕОМ або “спілкування” офіційних паперів. За межами верх-нього рівня розташовується сфера власне творчого спілкування: це “спілкування” за до-по-могою засобів мистецтва, культури, яке обов’язково потребує співтворчості читача, глядача. Ми пропонуємо організувати таке “спілкування” з культурно-історич-ною спадщиною, але не прямо, а через опосередкування найбільш привабливою для молоді формою – новітніми інформаційними технологіями: Інтернетом, мультимедіа тощо.

Привабливість комп’ютерних мережевих комунікацій (КМК) як засобу подолання комунікативного дефіциту пояснюється рядом причин психологічного характеру. Зокрема, у КМК відсутня попередня категоризація й оцінка партнера за зовнішніми ознаками; існує можливість спробних комунікативних дій і їхньої корекції (відпрацьовуються навички спілкування); важливою характеристикою Інтернет-спілкування є анонімність; розроблені комунікативні норми не вимагають ритуалу представлення партнерів один одному, завжди є можливість прямого звертання; нівелюються зовнішні, соціальні, етнічні, освітні, статеві, вікові, майнові, географічні характеристики партнера; характер спілкування – майже винятково письмовий; зростають можливості комунікативної містифікації – ігрового спілкування від імені вигаданого персонажа, що сприяє психологічній гнучкості, багатогранності спілку-вання; суттєвою є добровільність спілкування: користувач добровільно встановлює контакти або уникає їх, а також може перервати їх у будь-який момент; констатується деяка ускладнена емоційність, що частково компенсується спеціально розробленою знаковою системою передачі емоцій (так звані “смайлики”).

Особливості Інтернету дозволяють користувачеві експериментувати з власною ідентичністю, створюючи “віртуальні особистості”, що відрізняються і від персоналії користувача, і від його реальної самопрезентації.

У складі мотиваційних причин створення “віртуальних особистостей” насамперед виділяються так звані “пошукові причини” – бажання випробувати новий досвід, що виступає як певна самостійна цінність. Очевидною перевагою інформаційних ресурсів мережі є інтерактивність, можливість зворотного зв’язку між користувачем і суб’єктом, що надав інформацію.

Особливість Інтернет-спілкування, що розширює можливості користувачів Мережі, – це здатність "бути в один і той же час у різних місцях", тобто Інтернету не властива єдність простору і часу, як це характерно для реального життя, адже можна, сидячи за своїм комп’ютером, спілкуватися з людьми з інших країн, інших часових поясів – “тут і тепер”(при цьому підвищується мотивація до вивчення інозем-них мов). Сфери діяльності в Інтернет-середовищі – пізнавальна, кому-нікативна та творча, ігрова – нерідко взаємно доповнюють одна одну. Наприклад, граючи в стратегічну гру або навчаючись за комп’ютером, молода людина може одночасно спілкуватися з товаришами через програму ICQ.

Існують і негативні сторони віртуального спілкування. Так, внаслідок анонім-ності і безкарності в Мережі виявляються й такі особливості спілкування (пов’язані із зниженням психологічного і соціального ризику в процесі спілкування, відсутністю зовнішньої невербальної оцінки), як афективна розкутість, ненорматив-ність поведінки і певна “безвідповідальність” його учасників. Людина в Мережі може виявляти і виявляє велику свободу вчинків (аж до образ, нецензурних висловлювань, сексуальних домагань), тому що ризик прояву негативної оцінки з боку навколишніх є мінімальним.

Причетність до суспільства кіберпростору дає незахищеній особистості вкрай потрібне їй відчуття “Ми” (афіліативний мотив). Нерідко особа адаптується до групових норм і надалі вже не може без них обійтися. Звикання стає проблемою, коли віртуальне життя починає переплітатися з реальним. Західні й російські вчені декілька років займаються вивченням так званої Інтернет-адикції (залежності від Інтернету); в Україні така проблема загалом не опрацьовувалась.

Що стосується пізнавальної мотивації, то користувач може знайти для себе в Мере-жі необхідну йому інформацію, представлену в усіх технічно існуючих фор-матах – текстовому, аудіо, відео – як соціально позитивну, так і негативну (сайти пор--но--графії, тероризму, жорстокості тощо). Безцільне й неграмотне “плавання по все-світ-ній павутині” власне і призводить користувача до соціально-негативної інфор-мації, тому слід постійно підвищувати інформаційну культуру молодих людей, розвивати у них критичне сприймання різнопланової, часом соціально-небезпечної інформації.

О.К.Тихомиров, Ю.Д.Бабаева, А.Е.Войскунський та інші зазначають, що до-слі--джен-ня, які проводилися протягом останніх років, довели, що застосування ін-фор--ма-ційних технологій являє собою новий, якісно особливий рівень опосеред-кування розумової, комунікативної і творчої діяльності людини і веде до корінної пере-будови операційно-технічної, мотиваційно-особистісної, афективної, комуніка-тив-ної й інших сторін діяльності. Так, наголошується, що перехід до інформа-ційного суспільства, розвиток інформаційних технологій у формі діалогових ком-п’ю--терних систем вимагає подальшого розвитку теорії вищих психічних функцій Л.С.Вигот-ського, тому що інформаційні технології – це зовнішні, але психологічні знаряддя, що суттєво впливають на внутрішні психологічні процеси користувачів.

Оскільки Інтернет-середовище являє собою порівняно новий об’єкт наукових досліджень, а питання його впливу на когнітивний та комунікативний розвиток молоді є маловивченим, ми зробили спробу дослідити рівень складників феномену комунікативного потенціалу та його розвиток у студентської молоді засобами новітніх інформаційних технологій.

У другому розділі – “Програма і методи експериментального дослідження комунікативного потенціалу особистості” – висвітлено загальні принципи та проце-дуру дослідження процесу розвитку комунікативного потенціалу особистості за допо-могою новітніх інформаційних технологій, Інтернету; обгрунтовано систему методич-них прийомів та діагностичних методик, наводяться та аналізуються отримані дані. Чи-малі труднощі методологічного характеру виникають у тому, які складові пара-метри кому-нікативного потенціалу можна вважати в даному контексті основополож-ними, такими, що піддаються більш-менш однозначній опера-ціона-лізації. Властивості особи, які включають її комунікативний потенціал, є, так би мо-вити, її внутрішньо-особис-тіс-ними характеристиками (мотивація спілкування, самоактуалізація, комуні-кативні здібності).

Ми виходили з того, що діагностика ступеня сформованості рівня комуніка-тив-них вмінь у студентів відкриває можливість для здійснення цілеспрямованого пози-тив-но-соціального впливу на особистість, а розуміння динаміки ціннісних і мотиваційних детермінант діяльності студентської молоді в Інтернет-середовищі, їх психологічний та соціокультурний аналіз, з’ясування тенденцій у розвитку інтересів, пріоритетів і потреб молоді в пізнавально-культурній царині дозволять систематизувати, коригу-вати, направляти ці мотиви в русло найбільш соціально-значущих морально-етичних пріоритетів високорозвиненого світового культурно-історичного зрізу.

Дослідження проводились з вересня 2002 по червень 2003 років. Експери-ментальною роботою було охоплено 155 студентів 1 курсу Прикарпатського універ-ситету імені Василя Стефаника. Дослідження складалося з констатуючого та форму-вального експериментів, кожен з яких передбачав реалізацію певних завдань і мав свій методичний інструментарій.

Для реалізації поставлених у нашій роботі завдань, а саме: побудови теоретичної моделі процесу розвитку комунікативного потенціалу особистості засобами Інтернет-технологій, розробки програми розвитку та актуалізації комунікативного потенціалу та перевірки її ефективності, було визначено доцільним використання наступних діагностичних методик:

- методики “Класифікація мотивів використання Інтернет-технологій” (О.М.Арестової);

- методики діагностики рівня самоактуалізації (“Тест самоактуалізації” САТ);

- методики діагностики комунікативних якостей (“Діагностика комунікативної соціальної компетентності” М.П.Фетикіна, В.В.Козлова, Г.М. Мануїлова);

- вивчення пізнавальної активності студента через призму його комунікативних особливостей як самоцінностей за методикою К. Рокича.

До початку першого етапу констатуючого експерименту було проведено додаткове опитування студентів відносно мотивів користування Інтернетом, що дозволило класифікувати їх таким чином:

- інтерес до всього нового (“цікаво, “подобається пізнавати нові цікаві речі”, “подобається таємне і загадкове”,”новий досвід” і т.інш.- 61%);

- дозвілля (“щоб зайняти вільний час”, “треба чимось займатися”, “вдома нудно, тут цікаво”-36%);

- випадковий інтерес (“прийшов разом з товаришем”-22%);

- мотивація престижу (бажання бути “попереду”-27%);

- демонстративність (“хочу показати всім, що я можу користуватись таким новітнім засобом”-17%);

- потреба у досягненні (потреба в успіхах-19%);

- мотив спілкування (“люблю спілкуватися з друзями через Інтернет”, “віртуальні друзі краще розуміють мене”, “легше познайомитись з новими друзями”-59%);

- мотив самопізнання (“хочу пізнати, на що я здатен”, “перевірити себе, розібратися в собі”, “знайти себе”, “реалізуватись”-21%).

Для проведення дослідження було створено 2 групи – контрольну та експери-ментальну. При відборі у контрольну групу ми об’єднали студентів, які показали високі бали за всіма використаними вищезгаданими методиками (їх виявилось 30). До експериментальної групи було відібрано 70 студентів, які показали низькі параметри за всіма використаними вищезгаданими методиками.

В результаті проведення першого етапу дослідження було з’ясовано залежність між зовнішніми та внутрішніми мотивами користування Інтернетом у студентської молоді. Мотиваційні детермінанти користування Інтернетом досліджувались за адап-тованою нами для україномовного студентського середовища методикою О.М. Арес-тової “Класифікація мотивів використання Інтернет-технологій”. Дані, що наводяться у таблицях, визначають частку респондентів, які зафіксували наявність перерахованих параметрів у відсотках. Респонденти вибирали запропоновані в меню анкет та тестувань відповіді і могли вибирати декілька відповідей одночасно, тому сума відповідей перевищує 100%. Цей принцип неальтернативного вибору відповідей застосовувався в кожній із запропонованих у даному дослідженні методик.

В табл.1 наведено розподіл мотивів за класифікацією мотивацій О.А.Арестової, адаптованою нами для україномовного студентського середовища.

Таблиця 1

Класифікація мотивів використання Інтернету студентами ( на етапі констатуючого експерименту)

№ | Вид мотиву | % респондентів, які вибрали даний мотив

Експериментальна група | Контрольна група

1 | 2 | 3 | 4

1. | Діловий | 12,2 | 18,2

2. | Пізнавальний: | 19,2 | 32,2

а) освітній; | 20 | 48,6

б) науковий; | 11,6 | 21,6

Продовження таблиці 1

1 | 2 | 3 | 4

в) підвищення розвивального

інтелекту та соціальної ерудиції; | 15,4 | 35,7

г) пошук “негативної” інформації

(порносайти, сайти насильства, тероризму); | 38 | 20

д) пошук цікавої, розважальної

інформації (гумор, хобі). | 15,2 | 25,2

3. | Самоствердження: | 21,2 | 29,6

а) мотив досягнення; | 18,7 | 26,7

г) підвищення самооцінки; | 29,6 | 27

в) самоактуалізація. | 15,2 | 35,2

4. | Комунікативний: | 31 | 44,5

а) електронна пошта; | 29,3 | 39,3

б) “балачки” (Чати у реальному часі); | 14,8 | 25

в) програма ICQ (у реальному часі); | 22,9 | 32,9

г) тематичні форуми, телеконференції. | 3,4 | 7,7

5. | Ігровий та рекреативний: | 34,3 | 26,1

а) ігри; | 51,6 | 31,6

б) музика; | 19,3 | 24,3

в)фільми, відеокліпи. | 31 | 22,5

6. | Афіліативний | 46 | 20,5

7. | Самореалізація | 17,8 | 24,8

На другому етапі застосовувалась методика оцінки самоактуалізації САТ (126 за-питань тесту було введено в комп’ютер). Як показала практика роботи з тестом, нерід-ко сам факт його заповнення спричиняє своєрідний психотерапевтичний ефект. Су-джен-ня тесту, що зачіпають глибинні, буттєві процеси людського існування, стиму-люють опитуваного замислитися над питаннями, над якими він раніше не замислю-вався: про природу людини, своє місце в світі, світогляд, проблеми взаємодії з оточенням тощо.

Третій етап констатуючого експерименту мав на меті рангування студентів за параметрами комунікативних здібностей за методикою “Діагностика комунікативної соціальної компетентності” М.П. Фетикіна, В.В. Козлова і Г.М. Мануїлова. Досліджу-вана група студентів відповідала на 100 запитань опитувальника, які занесені в комп’ютер. В опитувальник внесена “шкала правдивості”, яка збільшує достовірність отриманих результатів. Статистична обробка та аналіз даних проводились за допомогою програми статистичної обробки результатів SPSS10.0. Низький рівень за різними факторами аналізу свідчить про такі якості особистості, як замкненість, схильність до асоціальної поведінки, проблеми у відносинах з оточуючими, неуваж-ність, емоційна нестійкість, надлишкова імпульсивність у спілкуванні, мовчазність, залежність від групи, неорганізованість, зневага до прийнятих суспільних норм, моральних та етичних цінностей, встановлених правил поведінки та звичаїв.

На четвертому етапі дослідження здіснювалось вивчення пізнавального потенціалу студентської молоді через призму його комунікативних особливостей як самоцінностей. Анкета містила запитання, які відбивають ставлення студентів до пізнавальної активності та спілкування. Більшість студентів (68 %) вважає, що атмосфера в їхній академгрупі не повною мірою сприяє реалізації пізнавальних потреб, не спонукає до розвитку ініціативи у навчанні. Серед тих, які повністю задовольняють у студентській групі свої потреби у спілкуванні, – 29,8 %; незадовільну потребу у спілкуванні має 51%; спілкування з одногрупниками сприймають як формальність – 39,2%.

Результати досліджень потребово-мотиваційної, комунікативної сфери та сфери самоактуалізації, що визначали різні її сторони, слід вважати достовірними, оскільки вони отримані за різними методиками та співвіднесені між собою. Після кожного етапу з метою інтерпретації результатів, отриманих із застосуванням вказаних методик, використовувався контент-аналіз. На етапі статистичної обробки результатів дослідження з метою визначення факторів, які впливають на процес розвитку параметрів-складових комунікативного потенціалу особистості, викорис-тано факторний аналіз, в результаті якого досліджувані були розділені на групи з високим, середнім та низьким рівнями комунікативного потенціалу.

Ми не наводимо докладного аналізу результатів кожної із використаних психодіагностичних методик, оскільки у форматі вирішуваних завдань ці дані мають сенс та значення лише взяті цілісно, у їх взаємодії одне з одним. Тому обмежимось констатацією деяких результатів і аналізом лише окремих показників, що мають безпосереднє відношення до гіпотез та завдань, які вирішуються у роботі.

Аналіз результатів констатуючого експериментального дослідження щодо класифікації мотивів користування Інтернетом показав, що: а) найголовнішими мотивами використання Мережі у експериментальній групі є афіліативний (необхід-ність приналежності до референтної групи, потреба “психологічного захисту”) – 46% та ігровий мотиви – 51,6%; на пізнавальний мотив (освітня та наукова інформація) вказали лише 19,2% респондентів; мотиви досягнення та самоактуалізації – відповідно 18,7% та 25,2%, участь у тематичних форумах та конференціях 3,4% студентів, мотив самореалізації – 17,8%; негативну інформацію (порносайти, сайти тероризму, на-сильства) шукали в Мережі 38%; б) у значної кількості випробовуваних з’ясовані низькі параметри щодо самоактуалізації (методика САТ): високий ступінь залежності від групи (57,7%), несамостійність (49,5%), конфліктність (48%), агресивність (26,8%), низька самоповага (54,7%), відсутність потреби в набутті знань (45%), у підвищенні ерудиції та інтелекту (37,3%); виявлено зовнішній локус контролю; в) параметри комунікативної соціальної компетентності (КСК) розподілились таким чином: на свою замкненість вказали 44% опитуваних, проблеми у відносинах з оточуючими мають: з однолітками (61%), з дорослими (37%), на зайву мовчазність вказали 29%, емоційну нестійкість(56%), зайву імпульсивність у спілкуванні – 27%, невміння підтримувати бесіду – 49%, схильність до асоціальної поведінки – 34%, залежність від групи – 59%, зневагу до моральних і культурно-етичних цінностей – 63%, до загальноприйнятих правил поведінки – 37%.

Далі з експериментальною групою проводилась робота з формування і розвитку параметрів комунікативного потенціалу засобами цілеспрямованого керованого засто-сування Інтернет-технологій у форматі активного психологічного тренінгового навчан-ня, опосередкованого Інтернет-технологіями (у рамках студентського Інтернет-клубу).

Третій розділ – “Психологічні особливості оптимізації комунікативного потенціалу засобами Інтернет-технологій” – присвячено опису організації форму-валь-ного експерименту. Наведено розроблену нами програму розвитку комуніка-тивного потенціалу особистості засобами Інтернет-технологій. Програми занять з використанням елементів активного соціально-психологічного тренінгу опрацьовано із застосуванням новітніх інформаційних технологій – мультимедіа, Інтернету як найактуальнішого на даний час інструментарію у молоді.

Сучасні вимоги до освіти та виховання потребують пошуку та організації таких нових форм освітньо-виховного процесу, який забезпечував би найбільшу особистісну трансформацію. На додаток до традиційних форм засвоєння знань і раціонально-дидак-тичних методів навчання інтенсивно розвиваються емоційно-комунікативні і рефлек-сивні способи інтенсивно-ігрового тренінгу. Вони забезпечують корекційний (І.Н.Се-менов), психотерапевтичний і розвивальиий ефект розкриття, культивування і реалі-зацію особистісно-творчого та комунікативного потенціалу особистості у ціле-спря-мо-вано організованому для цього творчому інформаційно-комунікативному середо-вищі з опосередкуванням діяльності новітніми інформаційними технологіями, Інтернетом.

Було застосовано елементи класичного методу психотерапії – своєрідного психологічного тренінгу у великий групі з опосередкуванням діяльності та спілкування Інтернет-технологіями у штучно створеному середовищі – студентському Інтернет-клубі. Ми виходили з того, що новітні інформаційні технології, насамперед Інтернет, повинні стати власне тим інструментом, знаряддям, за допомогою якого і можна вирішити вищевказані проблеми, адже молодь захоплена Інтернетом, “тягнеться” до нього; його потужна база даних у сфері науково-культурно-мистецьких наробок людства за грамотного підходу може бути виключно ефективною, тим паче, що бібліотечні ресурси, книжки, лекційні форми втратили в останній час у деякої частини молоді пріоритетність єдиних інформаційно-пізнавально-комунікативних джерел.

Поєднання в наших заняттях-тренінгах, опосередкованих Інтернетом, ігрових, художніх, розважальних, пізнавальних компенсаторних елементів робить їх вільними від шаблону, раціональної запрограмованості, культивують експеримент, варіацію, алогізми тощо. Завдяки цим якостям різні форми дозвілля можна розглядати як своєрідну культурну реторту, в якій “програються” опозиційні цінності, моделюються “неправильні” типи поведінки, тобто складаються такі образи, які згодом у вигляді стійкого художнього еквівалента епохи – метафор, символів, міфологем – підхоп-люються “великим” мистецтвом. Подібні “зустрічі” відбуваються не прямо, а опосе-ред-ковано, через новітні інформаційні технології Інтернет-клубу. Сутність запропо-нованого нами підходу – у комплексному поєднанні елементів передових психоло-гічних технологій виховання і формування особистості (гуманістичної позитивної психотерапії, арт-терапії) з новими інформаційними технологіями (Інтернет, мультимедіа-екрани, багатоканальний звукозапис, лазерна світлотехніка, комп’ютерна підтримка, проектування, анімація, моделювання).

Мультимедіа-технології, як відомо, дають змогу здійснювати поєднання в одному програмному продукті різноманітних видів інформації: як традиційних (тексти, таблиці, ілюстрації, фото інш.), так і оригінальних (звук, музика, фрагменти відео-фільмів, анімація та інші ефекти). Технологія мультимедіа надає можливості реалі-зувати в Інтернеті, в комп’ютерній мультимедіа-програмі методики телеономічної психоестетотерапії. Оптимізуючий вплив інформації, цілеспрямовано відібраної, опрацьованої і поданої у вигляді тематичних програм (із застосуванням мультимедіа, Інтернет-технологій, аудіо-, відеотехнологій, CD-ROM), спрямовується на психо-емоційну сферу особистості, тісно пов’язану із сутнісним емоційно-естетичним ставленням людини до світу. Мультимедіа забезпечують роботу в реальному масштабі часу “тут і тепер” і надають технічні можливості для організації персоніфікованого інтелектуального інтерфейсу, що дозволяє моделювати продуктивну міжособистісну взаємодію на рівні як “суб’єкт – суб’єкти”, так і “об’єкт – суб’єкти”.

При проведенні зазначених тематичних заходів в Інтернет-клубі університету використано мультимедійні системи: наочно, на великому настінному екрані, висвітлюється інформація безпосередньо з Інтернету або з лазерних компакт-дисків (наприклад, показ шедеврів живопису з Лувру, Прадо чи Львівської галереї); рукописів-раритетів з всесвітньо відомих бібліотек Оксфорду, Санкт-Петербургу чи Києва; фрагментів з опер Міланської Ла-Скали або вистав Київського балету; архітектурних ансамблів Парижа, Флоренції, Львова тощо). При цьому передбачається супровід у формі цікавих розповідей про сюжети та історію створення шедеврів живопису, музики, літератури, підготовлених самими студентами (активом Інтернет-клубу) з музичним дивертисментом – з використанням аудіо-компакт-дисків, музики безпосередньо з Інтернету, так і “живих” виступів студентів-музикантів з інституту культури і мистецтв університету (фортепіано, скрипка, віолончель, вокал тощо). Синтез зазначених напрямків розглядається як діалог культур минулого і майбутнього у вигляді ініціації діалогу культур (тематичні програми типу: “АБО” чи “І”?; Класика чи сучасність?; Читати чи дивитися?; ділові ігри за різною тематикою; інтелектуально-розвивальні ігрові програми “мозкового штурму” типу “ЩО? ДЕ? КОЛИ?”, “БРЕЙН-РИНГ” з опосередкуванням новітніми інформаційними технологіями, Інтернетом).

Створюючи мультимедіа-програмні продукти відповідно до ідеології особистісно-орієнтованої взаємодії людини і комп’ютера, ми синтезуємо тим самим нові інформаційні технології і досягнення таких галузей науки і культури, як-от: психологія особистості, психологія мистецтва, педагогічна психологія, культурологія, філософія, мистецтво, музика, художня література, живопис тощо. Можливості, які надають Інтернет, новітні інформаційні технології, застосовуємо, шукаючи нові форми “спілкування” молодої людини з творами культури та мистецтва, використовуючи базу даних Інтернету як всесвітню бібліотеку, відеотеку, фонотеку.

Тренінг має психологічний характер, оскільки ця взаємодія опосередковується психологічними технологіями і є, по суті, взаємодією із самим собою. Інакше кажучи, наші інтерактивні психологічні заняття-тренінги – це інструмент для продуктивної рефлексії особистості, яка не тільки пізнає, спілкується, але й реалізує саму себе в синергії природної, соціальної і духовної форм буття людини.

Відповідно до системного підходу, моделювання продуктивної міжособистісної взаємодії в інтерактивному психологічному тренінгу здійснювалося також за допомогою реалізації принципів цілеспрямованої психотерапії, яка дозволила моделювати процеси емоційно-образної ідентифікації (так звані програми “Я та інші”), “змушуючи” художні образи персонажів відповідати стану і переживанням учасників. Репертуар методик “Я та інші” складено із визначних творів літератури, драматургії, музики тощо, послідовно відібраних із культурно-історичної спадщини. “Під-строювання” і вплив на особистісний стан відбувався не тільки на рівні вербалізованої семан-тики, але й на рівні елементарних образних моделей (звукових, колірних, гра-фічних форм), що зв’язуються за допомогою емоційно-образної ідентифікації в єдину інтермодальну мову невербалізованих змістів.

У студентському Інтернет-клубі, крім експериментатора-наставника (який роз-роб-ляє сценарій за тематиками), діє Інтернет-інтелект-актив клубу, що складається зі студентів різних факультетів, які мають деяку базову підготовку з теорії та історії культури, літератури, психології, філософії, філології, історії, географії, основ інформатики і володіють комп’ютерними технологіями (комп’ютерна графіка, аніма-ція, мультимедіа-технології). Вони повинні певною мірою бути обізнаними також з основами мистецтва сценариста, постановника, звуко- і відеооператора, художника, програміста для створення тематичних мультимедіа програм.

Для створення програми було необхідно:

1. Вибрати тему програми. На цьому етапі визначаються основні цілі і завдання програми, а також засоби її реалізації.

2. Зібрати потрібні тематичні вихідні матеріали – комп’ютерні сайти з мережі Інтернет, лазерні компакт-диски, тексти, книжки, енциклопедії, репродукції та ілюстрації, аудіозаписи, ноти, відеокасети, інші матеріали. Повнота зібраних матеріалів говорить про готовність до реалізації програми і визначає рівень її якості.

3. Написати сценарій програми, що визначає структуру і композицію всіх зібраних матеріалів. При цьому опрацьовується “логіка” програми. Сценарій описує зв’язки між гіпермедіа-сторінками, структуру і зміни на цих сторінках, а також звукові і відеоефекти. Зокрема, на цьому етапі великі тексти перетворюються в гіпертекст. Сценарій записується на папері у вигляді схем, описів, планів, але можливі й комп’ютерні форми його представлення.

4. Обробити зібрані матеріали на комп’ютері, підготувавши їх до включення в програму, тобто створити, відсканувати, відредагувати текстові, гіпертекстові, гра-фічні, анімаційні, відео, звукові й інші файли. Тут використовуються як стандартні засоби самої операційної системи (у Windows їх достатньо для тексту, графіки і звуку), так і стандартні пакети редагування текстів (Microsoft Word), комп’ютерної графіки й анімації (Autodesk 3D Studio, Adobe PhotoShop), відеомонтажу (Microsoft Video for Windows, Adobe Premiere), Web-мастерингу тощо. Для авторів, що не є програмістами, кращим варіантом є використання таких засобів візуального програмування, як Power Point з Microsoft Office, Aim Tech IconAuthor.

5. Реалізувати сценарій у вигляді діючої програми, вносячи необхідні зміни у програму в процесі її експлуатації в умовах студентського Інтернет-клубу.

Можна навести деякі приклади мультимедійних програм, що створюються у форматі Інтернет-клубу студентським активом для подальшого проведення тематичних заходів у вигляді “психологічного творчого тренінгу у великій групі” студентського Інтернет-клубу:

1.Література, мова, педагогіка ( філологічні факультети):

“Поезія і музика кохання – від Сафо до Ліни Костенко, від Шопена до Бітлз” – літературно-музична композиція або “ Літературна і музична Галичина XIX ст.”, “Від Адама Міцкевича до сучасних польських поетів”, “Срібне століття російської поезії”, “Музи художників і поетів”(з дискусіями); або “Турнір поетів Прикарпатського університету” і таке інше.

2. Психологія, філософія (філософський факультет):

“Метафоричність філософії – від древніх греків до сучасності”, “Шопенгауер і Вагнер”, “Від Платона до Сковороди”, “ Посперечаємось зі старим Фрейдом”,“200 років Кантівській “Критиці чистого розуму”, “Від ЕТИКИ Спінози і Канта до сучасного ЕТИКЕТУ”(у вигляді дискусійного клубу), “Що є істина? (Пріоритети різних епох)” і таке інше.

3.Музика і живопис (інститут культури і мистецтв):

“Українське бароко у живопису, музиці, літературі”; “Французький імпресіонізм” або типу “Алло, ми знайшли таланти” – з вернісажем художніх творів студентів та викладачів (під акомпанемент університетських музикантів), “Українсь-кий театр” (з уривками, наприклад, із “Украденого щастя” Івана Франка або “За двома зайцями” М.Старицького, драми-феєрії “Лісова пісня” Лесі Українки тощо); або “Світова драматургія – від грецької до сучасної “(з уривками, наприклад, з українських перекладів “Електри” Софокла чи п’єс Бертольда Брехта) або “Славетні художні галереї світу”(з виведенням репродукцій на великий настінний мультимедіа екран).

4.Історія (історичний факультет):

“Доба княгині Ольги”, “ Від Києво-Могилянської академії XVII ст. до українського університету XXI ст.” або “Видатні Гетьмани України” і таке інше.

5. Іноземні мови (факультет романо-германської філології):

“Романтична німецька і англо-американська поезія” (літературно-музична ком-позиція) або “Все про зелений континент”, “Лондон – далекий і близький”, “Театр Шекспіра” (з уривками з п’єс англійською мовою у виконанні студентів або “Вечір Ґете та Шиллера” (з уривками з “Фауста” Ґете німецькою мовою) і таке інше.

Ми застосовували відомий метод “антології людського спілкування”, що перед-бачає взаємодію зі спадщиною письменників, поетів, драматургів, вчених, художників, в якій розроблені проблеми людських контактів, використовуючи базу даних Інтерне-ту. Застосовуючи цей метод, ми допомагали тим самим молодим людям осмислити найбільш важливі моделі поведінки, як укорінені в структурі соціальної реальності, що проявляються у сфері колективного несвідомого, так звані базисні життєві моделі поведінки, соціально-культурні архетипи поведінки – через опосередкування цієї діяльності Інтернет-технологіями.

Результати формувального експерименту показали, що найбільш важливими для розвитку комунікативних якостей діяльності студентів є дискретні впливи, що являють собою заздалегідь організовані, цілеспрямовані проблемні ситуації різного роду, розв’язання яких потребує переосмислення звичайних способів дій. У відповідності зі складовими концептуальної моделі, дискретні впливи спрямовуються на розвиток певної підструктури смислової сфери мислення та поділяються за цією ознакою на інтелектуально-рефлексивні, особистісно-рефлексивні та комунікативні.

Участь експериментатора-наставника в роботі студентського Інтернет-клубу, спостереження