ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

ГОРУК Андрій Іванович

УДК: 94 (477.85+498.6) (=162.1) “18/1914”

СТАНОВЛЕННЯ, ІНСТИТУЦІАЛІЗАЦІЯ ТА РОЗВИТОК

НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОГО РУХУ

ПОЛЯКІВ НА БУКОВИНІ

(друга половина XIX ст. – 1914 р.)

Спеціальність 07.00.02 – всесвітня історія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Чернівці – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Науковий керівник: кандидат філософських наук, доцент

Струтинський Владислав Євгенович,

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича, доцент кафедри

міжнародних відносин

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Троян Сергій Станіславович,

Рівненський інститут слов’янознавства

Київського славістичного університету,

завідувач кафедри міжнародних відносин

і країнознавства

кандидат історичних наук

Гнатчук Оксана Степанівна,

Буковинська державна медична академія,

доцент кафедри українознавства та

суспільних наук

Провідна установа: Інститут української археографії та

джерелознавства імені М.С.Грушевського

НАН України, відділ вивчення та

публікації зарубіжних джерел

з історії України (м. Київ)

Захист відбудеться “ 8 ” квітня 2004 року о 10 годині, на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.03 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2 (корпус 14, ауд. 18).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Автореферат розісланий “ 5 ” березня 2004 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.Ю. Ротар

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Дослідження національних, в тому числі і національно-культурних рухів, які формувалися в новий та новітній час у різних регіонах Європейського континенту і світу, продовжує залишатися однією з актуальних проблем сучасної історичної науки. Деякі з цих рухів розвиваються і в умовах глобалізації всесвітнього соціокультурного процесу наприкінці XX – початку XXI століття.

Важливим складником пізнання їхніх основних закономірностей, обставин зародження, динаміки та впливу на хід світової історії є вивчення національних рухів, поступ яких спостерігався на теренах монархії Габсбургів у другій половині XIX – на поч. XX ст. У контексті цього, а також задля розширення регіонознавчих і буковинознавчих студій, актуальним є проведення комплексного дослідження національно-культурного руху поляків на Буковині другої половини XIX ст. – 1914 р.

Відкриття недоступних раніше бібліотечних фондів, піднесення інтересу науковців різних країн до пізнання і дослідження національно-культурного життя буковинської спільноти взагалі та її органічного складника – поляків і спольщених вірменів – зокрема у період їх перебування під юрисдикцією монархії Габсбургів стали поштовхом для формулювання проблематики дисертації.

Актуальність дослідження національно-культурного руху поляків на Буковині другої половини XIX ст. – 1914 р. також визначається тим, що науковці (історики, етнографи, політологи) вже провели значну роботу з вивчення суспільно-культурологічної спадщини української, румунської, німецької, єврейської та інших громад, які проживали на цьому терені. Проте, у цих працях з історії австрійської Буковини значення ініціатив місцевої Полонії для громадського поступу, культурного розвою, досягнення міжнаціонального modus vivendi у краї в окреслений час, на нашу думку, недооцінене. Адже, незважаючи на ту обставину, що кількість поляків в регіоні навіть у часи розквіту буковинської Полонії на початку XX ст. не перевищувала 5,4% від загалу населення цього багатонаціонального краю, вони досить помітно впливали на різноманітні сфери життєдіяльності суспільства Герцогства Буковина. Відповідно комплекс визначених вище проблем потребує проведення поглибленого всебічного наукового дослідження національно-культурного руху полонійної спільноти на Буковині другої половини XIX ст. – 1914 р.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана для дисертаційного дослідження тема пов’язана з планом теоретичної розробки проблем соціально-економічної, політичної історії та міжнародних відносин країн Європи і Північної Америки, який здійснюється кафедрою міжнародних відносин історичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (номер державної реєстрації 0102U005308).

Мета і завдання дослідження. Автором поставлено за мету всебічно вивчити національно-культурний рух поляків на Буковині другої половини XIX ст. – 1914 р.

Для досягнення поставленої мети визначені такі завдання:

–

–

–

–

–

–

–

–

Об’єктом дисертації є польська етнокультурна спільнота Буковини в період перебування останньої у складі монархії Габсбургів.

Предметом дисертаційного дослідження є національно-культурний рух поляків в Герцогстві Буковина, який відбувався протягом другої половини XIX ст. – 1914 р.

Територіальні межі дисертації складають терени австрійського Герцогства Буковина, які на сучасному етапі історії локалізуються в Чернівецькій області України (Північна Буковина), Ботошанському, Гура-Гуморському, Радівецькому, Серетському, Сучавському повітах Румунії (Південна Буковина). У відповідних розділах та підрозділах дисертації автор також спорадично залучатиме інформацію, котра стосувалася інших теренів імперії Габсбургів, зокрема Західної і Східної Галичини, Нижньої Австрії. Це зумовлено, передусім, соціокультурною специфікою буковинської Полонії та національно-культурного руху поляків на Буковині другої половини XIX ст. – 1914 р.

Хронологічними рамками дослідження став період, котрий обіймає собою проміжок часу від другої половини XIX ст. до 1914 р. Проте, досліджуючи початки культурних, просвітніх ініціатив буковинської Полонії у пізній новий час як основну форму провадження польською спільнотою національного руху у краї, доводитиметься спорадично розширювати нижню межу хронологічних рамок роботи, аналізуючи певні історичні явища і процеси, що протікали наприкінці XVIII – у першій половині XIX ст. Але, незважаючи на певні відступи від зазначених часових меж, дисертаційне дослідження витримано в руслі визначеного хронологічного періоду, тобто другої половини XIX ст. – 1914 р.

Методологічна основа дослідження. Методологічним підґрунтям роботи є синтез проблемно-хронологічного та структурно-функціонального підходів, які дали можливість показати процеси становлення, інституціалізації та розвитку даного руху в комплексі, зосереджуючись на поглибленому аналізі найбільш показових проблемних питань. У дисертації також використані загальні принципи вивчення та аналізу національних рухів в різних країнах світу у новий і новітній час. В основу її теоретико-методологічної бази покладено принципи історизму, конкретності, об’єктивності, принцип хронологічної послідовності. Автором застосовано порівняльно-історичний, інституційний методи, метод системного аналізу документів і літератури.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в українській історіографії комплексним науковим дослідженням національно-культурного руху поляків на теренах австрійської Буковини другої половини XIX ст. – 1914 р.

У дисертації проаналізовано причини і передумови процесів становлення, організаційного оформлення та розвитку національно-культурного руху поляків у Герцогстві Буковина; систематизовано та узагальнено значний фактологічний матеріал щодо певних аспектів товариського руху польської етнокультурної спільноти Буковини 1860-х – 1914 рр.; виокремлено декілька проблемних етапів і періодів національно-культурного руху поляків на Буковині другої половини XIX ст. – 1914 р.; подано оцінку складним явищам національно-культурного руху поляків на Буковині як у контексті польського національного руху в межах Австро-Угорщини, так і загалом національно-визвольного руху польської нації 1860-х – 1914 рр. На підставі даних проведеного дослідження з’ясовано, що протягом другої половини XIX ст. – 1914 р. польська спільнота Герцогства Буковина прагнула до інституціалізації свого національно-культурного руху, вважаючи такий шлях важливою запорукою забезпечення його динаміки надалі.

Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості їх використання в наукових, навчальних та прикладних цілях. Матеріали, аналіз і висновки дисертаційного дослідження можуть стати теоретичним та фактологічним фундаментом для написання узагальнюючих праць з проблематики національних рухів, у тому числі на теренах імперії Габсбургів, а також для подальшої наукової розробки теми визвольного руху польської нації за відновлення її державності кінця XVIII – поч. XX ст. Окремі аспекти, вибрані положення і фактичний матеріал роботи можна використати в навчальному процесі у вищій школі при розробці програм нормативних лекційних та спеціальних курсів з нової історії, історії національних рухів у країнах Європи, імперії Габсбургів, історії Буковини. Крім того, одержані результати можуть бути застосовані при підготовці навчально-методичних посібників. Наукові висновки дисертації можуть бути корисними для державних установ і відомств, діяльність яких пов’язана з виробленням і втіленням у життя в Україні етнонаціональної політики.

Апробація роботи. Дисертацію обговорено на засіданнях кафедри міжнародних відносин історичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Основні ідеї та окремі положення дисертації пройшли апробацію у виступах і дискусіях на міжнародних конґресах “Українська історична наука на порозі XXI століття” (Чернівці, 2000), П’ятому міжнародному конґресі МАУ (Чернівці, 2002), другій науково-практичній конференції “Черезовські читання” (Чернівці, 2003), науковому семінарі “Читання пам’яті проф. І.М. Теодоровича” (Чернівці, 2003).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлені у дев’яти статтях, вісім з яких опубліковані у фахових збірниках наукових праць.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків (175 стор.), списку використаних джерел (591 позиція), додатків (18 стор.). Загальний обсяг дисертаційної роботи – 241 сторінка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, сформульовано мету, завдання, визначено об’єкт, предмет і методологію дослідження, територіальні й хронологічні межі, розкрито наукову новизну і практичне значення результатів роботи, показано шляхи її апробації.

У першому розділі “Стан наукової розробки проблеми та джерельна база дослідження” проаналізовано сучасний стан наукової розробки теми та охарактеризовано джерела, які автор використав для досягнення мети і виконання завдань, поставлених перед дисертаційною роботою.

Польська історіографія від кінця XIX до поч. 70-х рр. XX ст. характеризується відсутністю ґрунтовних монографічних досліджень з теми дисертації. Її наукові здобутки представлені добіркою наукових робіт (Б.Хотомського, М.Ґоткевича), які певною мірою торкаються проблематики даної дисертаційної роботи.

Значні зміни щодо вивчення проблеми національно-культурного руху поляків у Герцогстві Буковина спостерігаємо від поч. 70-х – поч. 80-х рр. XX ст., коли вийшли друком роботи знаних польських істориків Е.Бєджицького та М.Вілляуме. Автори цих підготовлених на основі значної джерельної бази робіт вперше у польській історіографії провели комплексні дослідження історії польських етнокультурних спільнот на Буковині і в Румунії (при цьому М.Вілляуме сприймала південну частину історичної Буковини в її сучасному етнополітичному вимірі).

Незважаючи на вихід у світ вищезгаданих робіт, у 80-х рр. XX ст. процес дослідження польськими істориками буковинської Полонії часів австрійського панування у краї зазнав певної стагнації. Проте, з початком 90-х рр., особливо після того, коли Україна здобула незалежність, між нею та Республікою Польща зав’язалася тісна співпраця як у політичній, економічній, так і в культурній та науковій сферах. Це виявилося у виданні збірників наукових праць, які стосувалися проблематики історії Буковини, діяльності та досягнень Полонії у краї протягом XIX – XX ст.: “Буковина. Спільнота мов і культур” (1992), “Буковина. Відблиски і тіні “Європи в мініатюрі” (1995), “Буковина обирає діалог” (1999), а також “Про Буковину. Разом чи окремо?” (2000).

Напрацювання австрійської, німецької, румунської та української історіографій щодо національно-культурного руху польської етнокультурної спільноти на Буковині досить скромні. Серед австрійських науковців певну увагу проблемі приділяв Р.Ф. Кайндль. Німецькі дослідники Австрійської республіки і ФРН побіжно торкалися питання національних ініціатив польської громади Герцогства Буковина, – певні здобутки в цьому сенсі мають Е.Прокопович, Е.Турчинський, Р.Ваґнер. У поле зору румунських та українських істориків національно-культурний рух поляків на Буковині другої половини XIX ст. – 1914 р. потрапив тільки на поч. 90-х рр. XX ст. Відповідно, у 2002 р. світ побачила монографія румунських науковців Ф.Пінтеску і Д.Гренчука, яка висвітлює деякі аспекти етнодемографічної, соціальної історії поляків на Буковині періоду кінця XVIII – поч. XXI ст., особливу увагу приділяючи аналізу польсько-румунських відносин у цьому регіоні в окреслений вище час. Також, вказаній проблематиці присвячені статті дослідників з Чернівецького університету О.В. Добржанського, Ю.І. Макара, Т.С. Яценюка та ін.

Отже, хоча є певні здобутки в історіографії теми дисертації, однак, загалом на сучасному етапі їй бракує підготовлених на широкій джерельній базі комплексних монографічних досліджень і публікацій.

Основу джерельної бази дисертації склали документи архівних фондів, відділів рукописів бібліотечних закладів у вигляді рукописів і мікрофільмів; друковані джерельні матеріали; статистичні, мемуарні, публіцистичні джерела, довідкові і бібліографічні видання; матеріали періодичної преси.

Певне коло джерельних матеріалів відносно зв’язків польських благодійних, культурно-просвітніх товариств Східної Галичини з подібними інституціями Полонії Герцогства Буковина містять фонди №146 (“Галицьке намісництво”), №424 (“Студентське товариство “Академічна читальня”), №466 (“Товариство польських журналістів”), №841 (“Об’єднання польських жіночих християнських товариств”) Центрального державного історичного архіву у м. Львові.

Матеріали, які певною мірою стосуються окремих аспектів співпраці між галицькими поляками і чільними представниками польської етнокультурної спільноти Буковини другої пол. XIX – поч. XX ст., знаходяться також у фондах №765 (“Студентська бібліотека у Львові. “Академічна читальня” у Львові”) та №902 (“Львівський міський архів”) Державного архіву Львівської області.

Значний масив неопублікованих документів, без яких неможливо науково розкривати досліджувану проблему, знаходиться в Державному архіві Чернівецької області. Основу його складають джерельні матеріали архівних фондів №3 (“Крайове управління Буковини”), №10 (“Дирекція поліції м. Чернівці”), №39 (“Маґістрат м. Чернівці”), №147 (“Чернівецький змішаний суд м. Чернівці”), №211 (“Крайова шкільна рада Буковини”).

Цікаві матеріали біографічного характеру зберігаються у фондах Відділу рукописів Наукової бібліотеки імені В.Стефаника НАН України (м. Львів). Серед них найбільшу значущість для дисертаційного дослідження мають джерела, які стосуються політичної і громадської діяльності провідних діячів польського національного і національно-культурного рухів в Галичині і на Буковині – Ф.Смольки і А.Моргенбессера (Боберського).

Важливими джерельними матеріалами дисертації є окремі письмові (рукописні та друковані) документи, що стосувалися справ буковинської Полонії у досліджуваний проміжок часу, віднайдені і опрацьовані автором у різноманітних наукових закладах Республіки Польща. Зокрема, йдеться про окремі фонди і відділи Архіву нових актів (м. Варшава), читалень старих друків та графічних і картографічних зібрань бібліотеки Ягеллонського університету (м. Краків), а також відділів рукописів і мікрофільмових зібрань Національного закладу імені Оссолінських (м. Вроцлав).

Другу групу документальної інформаційної бази дослідження складають друковані джерела. Серед них найбільшу увагу автора привернули: законодавчі документи, які публікувалися в офіційних збірниках (“Вісник державних законів для Австрійської імперії”, “Вісник крайових законів і розпоряджень для Герцогства Буковина”); стенографічні звіти про діяльність сейму Буковини; статути і звіти про діяльність польських організацій, що існували на Буковині, від кінця 60-х рр. ХІХ ст. до 1914 р.

Наступною групою джерел дисертаційного дослідження стали: роботи зі статистики (К.Шмедеса, Е.Воробкевича, Л.Боронського); мемуарні праці діячів буковинської Полонії (А.Моргенбессера, В.Цвіка); публіцистичні матеріали (А.Гальбана, К.Колаковського); довідкові, енциклопедичні, бібліографічні видання. У них знаходимо інформацію про деякі аспекти національно-культурного руху поляків на Буковині другої половини XIX ст. – 1914 р.

Четверту групу джерел дисертаційної роботи формують матеріали періодичної преси, які у публікаціях крайових газет, що видавалися німецькою (“Bukowina“; “Genossenschafts-und Vereins-Zeitung”), українською (“Буковина”), польською (“Gazeta polska”) мовами, і часописів з-поза меж Буковини, із Східної та Західної Галичини (“Dziennik Ustaw Panstwowych”; “Gazeta Narodowa”), стосувалися національно-культурного руху поляків на Буковині і виходили протягом другої половини XIX ст. – 1914 р.

Загалом, відзначимо, що збереглася значна кількість різноманітних джерельних матеріалів, опрацювання і введення в науковий обіг яких сприяли досягненню поставленої перед дисертаційним дослідженням мети.

Отже, наявна історіографія, джерельна база достатні для всебічного розкриття теми дисертації. Водночас, зроблений історіографічний та джерельний аналіз досліджуваної в дисертації проблеми свідчить про те, що вона потребує подальшого висвітлення в українській історіографії. Її ґрунтовна наукова розробка залишається одним із важливих завдань сучасної історичної науки.

У другому розділі “Становлення національно-культурного руху поляків на Буковині (кінець 40-х – кінець 60-х рр. XIX ст.)” розглядаються обставини формування і консолідації польської етнокультурної спільноти у краї, політичні передумови, законодавчі засади, причини і перипетії зародження, перші кроки національно-культурного руху поляків у Герцогстві Буковина.

Постійне проживання представників польського етносу на Буковині можна констатувати лише приблизно від останньої чверті XVIII ст., коли певна кількість поляків дійсно прибула до регіону з Галичини услід за обозами австрійської армії, – край, за умовами Кючюк-Кайнарджійського мирного договору 1774 р., передано під владу Габсбургів Туреччиною.

Період від переходу Буковини під юрисдикцію Австрійської імперії до утворення на теренах регіону автономного герцогства (остання чверть XVIII – початок 60-х рр. ХІХ ст.) характеризувала досить значна трудова і політична імміграція до цього краю представників польської нації. Він також проходив під знаком формування та подальшої консолідації на Буковині польської етнокультурної громади, усталення її соціального і персонального складу. Згадані вище процеси датовано відповідно проміжками часу останньої чверті XVIII – першої половини XIX ст. і кінцем 40-х – кінцем 60-х рр. XIX ст.

Визначені найголовніші причини (відокремлення регіону від Королівства Галичини і Лодомерії, поступове збільшення для членів польської громади Буковини небезпеки втратити сталі національні, культурні, релігійні орієнтири на території краю) і передумови (політичні і конституційні реформи, проведені в Австрії у 50-х – 60-х рр. XIX ст., і здобуття Буковиною статусу окремого коронного краю у межах дуалістичної Австро-Угорщини; збільшення у той же час потоку польських заробітчан-мігрантів до краю з Галичини та Верхньої Сілезії; переселення до Буковини у межах кількох імміграційних хвиль активних діячів польського національно-визвольного руху, змушених емігрувати з Царства Польського і з Галичини через переслідування на політичному ґрунті; початок провадження румунською та українською етнічними громадами краю і галицькими поляками національно-культурних рухів; поступове нівелювання у польському середовищі регіону гіпертрофованого значення станового чинника і піднесення ролі національної ідентифікації) зародження польського національно-культурного руху на Буковині.

Становлення національно-культурного руху поляків на Буковині в період перебування регіону в складі монархії Габсбургів відбувалося з кінця 40-х до кінця 60-х рр. XIX ст. Воно стало можливим тільки після завершення формування буковинської Полонії, створення протягом 50-х – 60-х рр. XIX ст. політичного та законодавчого підґрунтя для розвитку суспільних і національних рухів в Австрійській імперії.

Цей процес відбувався спочатку в контексті загальнодержавного суспільного піднесення 1848-1849 рр., котре покликало до життя сподівання підданих Австрійської імперії на демократизацію політичного режиму. Польське населення “клаптикової” монархії в Галичині, на Буковині спочатку неоднозначно сприйняло такі віяння, адже в пам’яті у кожного австрійського поляка зберігалися спогади про жорстку реакцію Габсбургів на революційну спробу відродити Річ Посполиту в 1846 р. Однак послаблення наприкінці 50-х – у 60-х рр. XIX ст. позицій Австрії на зовнішньополітичній арені порівняно з провідними європейськими державами, усунення Прусією в 1866 р. династії від участі в німецькій політиці і справі національного об’єднання німецьких держав, подальше наростання руху за державну незалежність підданих корони святого Стефана призвели до політичної кризи 1867 р. і завершення процесу перетворення Австрійської імперії на дуалістичну конституційну Австро-Угорщину, в якій право на досить вільний національний розвиток отримали всі мешканці “Королівств і країв, представлених у Державній Раді”, тобто так званої “австрійської” частини монархії Габсбургів. Представники націй, які проживали на підвладних цісарю Францу-Йосифу I територіях, активно взялися за розбудову національного життя власними силами. Таким шляхом пішли поляки Галичини, і, що більш важливо в контексті вивчення становлення національно-культурного руху поляків на Буковині, румунська та українська етнічні спільноти Герцогства Буковина.

Отримавши подібні суспільні і національні виклики, керуючись певною мірою прикладом галицьких співвітчизників, чільні представники буковинської Полонії наприкінці 60-х рр. XIX ст. перевели національно-культурний рух поляків на Буковині від етапу становлення на якісно новий щабель – організаційного оформлення (інституціалізації) відповідних ініціатив через створення в 1869 р. першого товариського об’єднання (Польського товариства братньої допомоги і Читальні польської у Чернівцях), діяльність якого мала бути спрямована на реалізацію основних цілей згаданого руху.

У третьому розділі “Організаційне оформлення національно-культурних ініціатив польської громади в Герцогстві Буковина (кінець 60-х – початок 90-х рр. XIX ст.)” висвітлюються нормативна база і статутні цілі діяльності першої інституції національно-культурного життя польської громади Буковини (Польського товариства братньої допомоги і Читальні польської у Чернівцях) та її філій, початковий період інституціалізаційного процесу національно-культурного руху поляків у краї, юридичне підґрунтя й аспекти участі в згаданому русі та продовженні його організаційного оформлення в Герцогстві Буковина полонійних товариств “Оґніско”, “Буковинське коло польське” і “Сокіл”.

Важливим складником дослідження процесу інституціалізації національно-культурного руху поляків на Буковині другої половини XIX ст. – 1914 р. став аналіз правових засад та основних напрямків діяльності створених протягом кінця 60-х – поч. 90-х рр. XIX ст. полонійних організацій на теренах регіону. Це обумовлюють кілька чинників. По-перше, практично всі вияви національно-культурного руху буковинських поляків протягом означеного вище часу пов’язані з діяльністю полонійних інституцій краю. По-друге, тільки після зіставлення статутних документів, цілей та практики діяльності полонійних товариств Герцогства Буковина періоду кінця 60-х – поч. 90-х рр. XIX ст. стало можливим дослідити співвідношення між теоретичним і практичним в інституціалізації національно-культурного руху поляків на Буковині.

Національна активність буковинської Полонії, реалізовувана спочатку лише в межах Польського товариства братньої допомоги і Читальні польської м. Чернівців, виявилася у провадженні благодійних ініціатив, сприянні розвою національної культури. Враховуючи це, слід наголосити на значенні, котрого набули для польської громади краю створення в 1869 р. і наступна активна діяльність на теренах Герцогства Буковина згаданого товариства та його філій, організованих дещо пізніше.

Заснуванням у м. Чернівцях першого незалежного національного часопису на теренах краю, – “Газети польської” (1883 р.) – завершився початковий період інституціалізації польського національно-культурного руху на Буковині. Після 1883 р. і до поч. 90-х рр. XIX ст. останній зазнав якісних трансформацій, пов’язаних із продовженням його організаційного оформлення, заснуванням і активною діяльністю з розширення польських національних ініціатив інших, окрім Читальні польської у м. Чернівцях, полонійних інституцій. Серед таких важливих об’єднань, котрі урізноманітнили національно-культурне життя польської етнокультурної спільноти Герцогства Буковина, потрібно назвати Товариство польських студентів “Оґніско”, політичне товариство “Буковинське коло польське”, спортивно-гімнастичне товариство “Сокіл”.

Організаційне оформлення національно-культурного руху поляків на Буковині, розпочате наприкінці 60-х – початку 80-х рр. XIX ст. Польським товариством братньої допомоги і Читальні польської м. Чернівців, було продовжено чільними діячами та активістами крайової Полонії шляхом створення в 1877-1892 рр. інших національних громадських організацій. Кожна зі створених інституцій повинна була відповідати за розвиток полонійних ініціатив у чітко окреслених сферах – студентсько-академічному, суспільно-політичному та фізкультурно-спортивному житті. Внаслідок цього, на поч. 90-х рр. XIX ст. процес інституціалізації національно-культурного руху польської громади Буковини був завершений. Надалі важливим завданням для польської етнокультурної спільноти регіону стало не втратити динаміки згаданого вище руху, розвивати національно-культурні ініціативи у межах спрямованих на досягнення спільної мети різними засобами конкретних інституцій.

Поступове організаційне оформлення національно-культурних ініціатив польської громади в Герцогстві Буковина, під знаком якого проходило національне життя буковинської Полонії протягом кінця 60-х – поч. 90-х рр. XIX ст., відбулося не без певних вагомих впливів ззовні. Таке явище стало можливим завдяки появі своєрідних зовнішніх викликів у вигляді інтенсифікації національних рухів української, румунської, німецької, єврейської етнічних спільнот регіону, прикладу з боку галицьких співвітчизників відносно того, як важливо задля забезпечення вільного національного розвитку громади використовувати можливості, надані законодавством Австро-Угорщини, підносити загальний культурний, освітній рівень своєї етнокультурної групи.

Інституціалізація започаткованого у кінці 1840-х – 1860-х рр. національно-культурного руху була досягнута буковинськими поляками і спольщеними вірменами шляхом міцного фінансового, господарського, організаційного становища польського елементу в межах Герцогства Буковина. Окрім цього, важливими чинниками даного явища стали психологічні і соціокультурні особливості польської нації, тобто її здатність до збереження етнічної ідентичності навіть після кількох жорстоких військових і політичних поразок у боротьбі за досягнення національного визволення і державної незалежності, до подальшого національного розвитку навіть за складних обставин проживання окремою діаспорною спільнотою.

Четвертий розділ “Розвиток національно-культурного руху поляків на Буковині (початок 90-х рр. XIX ст. – 1914 р.)” присвячений розгляду діяльності провідних польських національно-культурних товариств краю, правового забезпечення і динаміки ініціатив полонійних культурно-просвітніх товариств при навчальних закладах та інших полонійних організацій, заснування і впливу на національно-культурний рух поляків у Герцогстві Буковина інституції Польського дому в м. Чернівцях, розвитку польського національно-культурного руху польськими громадами буковинських повітів протягом поч. 90-х рр. XIX ст. – 1914 р.

Період від поч. 90-х рр. XIX ст. до вибуху Першої світової війни знаменував собою новий етап в історії буковинської Полонії. Даний час можна іменувати “часом розвитку і піднесення” національно-культурного руху польської громади на Буковині. Однак, разом із подальшим розвоєм він закономірно набував нових якісних рис та характеристик. Це виявилося, зокрема, у значно більшій, аніж протягом попередніх років, координації зусиль та ініціатив полонійних організацій краю в царині розвитку культури, благодійних акцій, просвіти, науки. Така ситуація призвела до піднесення товариського духу в середовищі чернівецьких і буковинських поляків, формування передумов для розширення зв’язків із співвітчизниками, які проживали як на теренах Герцогства Буковина, так і на території інших частин Австро-Угорської імперії та сусідніх європейських держав. Відповідно, значно зросла координація товариського руху буковинської Полонії, а роль інституціалізаційного чинника в національно-культурному житті вищезгаданої спільноти перед початком Першої світової війни залишалася доволі високою.

Активну діяльність з розвою національної культури і просвіти провадили наприкінці XIX – початку XX століття й інші, окрім Польського товариства братньої допомоги і Читальні польської, “Оґніска”, “Буковинського кола польського”, “Сокола“, полонійні організації герцогства – Товариство полоно-вірменської бурси ім. І.-М. Іссаковича, Товариство польської бурси ім. А.Міцкевича, Товариство польської ремісничої бурси ім. Я.Кілінського, буковинські філії “Товариства народної школи у Кракові” і “Товариство народної освіти у Львові” тощо. Вони привнесли у рух, спрямований на просвіту населення, розвиток польської культури, піднесення національної свідомості поляків на Буковині, елементи доброї організованості, юридичну і фінансову грамотність, практичну згуртованість зі спорідненими організаціями інших частин Австро-Угорщини.

Певним продуктом поступу, своєрідною єднальною ланкою між провідними вогнищами польського національно-культурного руху Буковини і його периферійними колами у повітах герцогства стала інституція Польського дому міста Чернівців, заснована 1905 року. Вона також була головним осередком польського національно-культурного руху у цьому регіоні, посилення динаміки якого спостерігалося на початку XX ст.

Розвиток польського національно-культурного руху польськими громадами буковинських повітів протягом поч. 90-х рр. XIX ст. – 1914 р. був досить успішно координований щодо напрямків полонійних громадських ініціатив, реалізовуваних центральними організаціями буковинської Полонії. Останні налагодили співпрацю зі співвітчизниками з етнографічних польських теренів, – переважно Галичини, – але також не забували про земляків, які проживали у повітах Герцогства Буковина. Однак, треба відзначити певні особливості та відмінності цього співробітництва з першими та другими партнерами. У першому випадку, представники передусім чернівецької Полонії виступали стороною, яка більше користала від таких відносин з галицькими поляками як у власне матеріальному, так і у моральному плані. Натомість, співпраця з поляками буковинської провінції вимагала постійної підтримки благодійних, культурних, просвітніх ініціатив, які провадили польські спільноти повітів герцогства. Внаслідок такої діяльності, польські провінційні спільноти, згуртувавши, наскільки це було можливим у тогочасних умовах, свої сили й отримуючи перманентну допомогу з боку центральних полонійних організацій краю, зуміли не тільки зберегти у своєму середовищі почуття національної ідентичності, але й стали важливим чинником тогочасного піднесення національно-культурного життя буковинської Полонії.

Отже, протягом періоду поч. 90-х рр. XIX ст. – 1914 р. спостерігався розвиток, а між 1905-1914 рр. – справжнє піднесення національно-культурного руху поляків на Буковині, провідними сферами реалізації якого стали поступ національної духовної культури і поширення просвіти. Було зміцнено чинні, створено нові полонійні інституції, які відчутно сприяли піднесенню національної свідомості поляків краю, збереженню польської мови і культури в національному польському і полоно-вірменському середовищах. Їхня діяльність у поєднанні з просвітницькою місією польського католицького кліру (білого духовенства) сприяла як розвою культури у межах крайової Полонії, так і формуванню в масштабах всього багатонаціонального Герцогства Буковина віротерпимого синкретичного суспільного духу, яким цей регіон славився з-поміж інших коронних “Королівств і країв, представлених у Державній раді” монархії Габсбургів.

У висновках узагальнено основні результати дисертаційного дослідження. Національно-культурний рух поляків на Буковині другої половини XIX ст. – 1914 р. характеризувався певними особливостями, які, з одного боку, були зумовлені об’єктивними чинниками потреби провадження національного життя в умовах проживання на іноземних теренах, а з іншого – суб’єктивними демографічними, соціальними, культурними характеристиками польської етнокультурної спільноти краю в окреслений час.

Досліджувана в дисертації проблема поки що не дістала належного висвітлення в науковій літературі. Вивченню різноманітних питань, пов’язаних з тематикою пропонованої роботи, присвячено лише кілька монографічних праць і кількадесят публікацій, хоча джерельна база дисертаційного дослідження досить значна кількісно й різноманітна якісно. Зважаючи на подібний стан історіографії, джерельного забезпечення вивчення національно-культурного руху поляків на Буковині другої половини XIX ст. – 1914 р., для досягнення мети і розв’язання завдань роботи, автор більшою мірою зосередив свою увагу саме на опрацюванні та узагальненні інформації, почерпнутої з першоджерел.

Визначено хронологічні межі процесу формування польської етнокультурної спільноти на Буковині (від останньої чверті XVIII до середини XIX ст.), а явище консолідації її представників у межах “буковинської Полонії” як окремої етнонаціональної групи краю датовано 50-ми – 60-ми рр. XIX ст. Обґрунтовано найголовніші причини цього – відокремлення регіону від Королівства Галичини і Лодомерії, а також поступове збільшення для членів польської громади Буковини небезпеки втратити сталі національні, культурні, релігійні орієнтири на території краю.

У дисертації наголошено, що причини становлення польського національно-культурного руху на Буковині схожі до причин консолідації польської етнокультурної спільноти в цьому регіоні, встановлено передумови зародження цього руху. Виявлено, що перші кроки національно-культурного руху поляків на Буковині відбувалися переважно в контексті загального суспільного піднесення, яке охопило мешканців краю під час революційних подій 1848-1849 рр. і не полишало їх аж до 1867 р., коли в основному було розроблено законодавчі механізми для розвитку національних рухів підданими цісаря Франца-Йосифа I.

Створення інституцій національно-культурного руху поляків на Буковині другої половини XIX ст. – 1914 р. стало можливим завдяки появі у монархії Габсбургів наприкінці 60-х рр. XIX ст. відповідної законодавчої бази. В її основу лягли три важливі нормативні акти: закон про право громадян на створення громадських об’єднань (“Закон про товариства”) і закон про право громадян на громадські зібрання, датовані 15 листопада 1867 р., а також Основний державний закон від 21 грудня 1867 р. про загальні права громадян королівств і країв, представлених у Державній раді.

Протягом кінця 60-х – поч. 90-х рр. XIX ст. у межах національно-культурного руху провідними діячами та активістами буковинської Полонії було створено розгалужену мережу центральних гуманітарних, культурних, просвітніх, студентських, спортивних товариств, упорядковано видання польських книг і періодики, розширено представництво від польської громади в органах державної влади і крайового самоврядування різних рівнів. Досягнення таких результатів активізації національного життя на теренах краю стало можливим завдяки вибору провідниками польської етнокультурної спільноти регіону наприкінці 60-х рр. XIX ст. інституціалізаційної моделі провадження національно-культурного руху, реалізація якої відбувалася протягом двох періодів окресленого вище часу.

Проміжок часу від поч. 90-х рр. XIX ст. до 1914 р. відзначений розвитком національно-культурного руху польської етнокультурної спільноти Герцогства Буковина. Для цього етапу характерне не тільки створення нових організацій буковинської Полонії, але також активне включення до участі в реалізації даного національно-культурного руху представників практично всіх соціальних прошарків та вікових груп польської спільноти на Буковині. Разом з тим, він характеризувався інтеграцією в контекст загального польського національно-визвольного руху, координацією ідей, дій центральних полонійних організацій герцогства з польськомовним загалом буковинських повітів.

У дисертації запропоновано періодизацію національно-культурного руху польської спільноти на Буковині другої половини XIX ст. – 1914 р., яка передбачає, що протягом окресленого часового відтинку цей рух пройшов 3 етапи: “становлення” (кінець 40-х – кінець 60-х рр. XIX ст.), “інституціалізації” (кінець 60-х – початок 90-х рр. XIX ст.) та “розвитку” (початок 90-х рр. XIX ст. – 1914 р.). Критеріями такого поділу обрано якісну характеристику форм та інтенсивність провадження буковинською Полонією в контексті даного руху різноманітного роду тактичних ініціатив, – від започаткування національної гуманітарної, благодійної діяльності до розвитку культури і просвіти різних верств польськомовного населення регіону.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

1. Горук А.І. Польське товариство братньої допомоги і Читальня польська на Буковині: історія виникнення та основні напрямки діяльності // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей. – Чернівці: Рута, 2001. – Т. 8. – С. 228-239.

2. Горук А. Персональний чинник становлення і розвитку Буковинської Полонії у другій половині XIX – на початку XX ст. // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 123-124. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. – Чернівці: Рута, 2002. – С. 341-350.

3. Горук А. Видатні особистості в культурному і освітньому житті польської громади на Буковині у другій половині XIX – на початку XX ст. // Буковинський журнал. – 2002. – Ч. 1-2. – С. 185-197.

4. Горук А. Польська громада на Буковині: історія становлення та консолідації в австрійський час // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей. – Чернівці: Рута, 2002. – Т. 9. – С. 247-258.

5. Горук А. Політичні, адміністративні та суспільні передумови інституціоналізації національно-культурного руху поляків на Буковині (50-ті – 60-ті роки XIX ст.) // Буковинський журнал. – 2003. – Ч. 1. – С. 191-203.

6. Горук А. Польські національно-культурні товариства при навчальних закладах та полонійні організації на Буковині наприкінці XIX – на початку XX ст.: нормативна база та основні напрямки діяльності // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць. – Чернівці: Прут, 2003. – Том 1 (15). – С. 41-49.

7. Горук А. Польські товариства “Огніско”, “Буковинське коло Польське”, “Сокіл” на Буковині (70-ті рр. XIX ст. – 1914 р.): нормативна база та основні напрямки діяльності // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 173-174. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. – Чернівці: Рута, 2003. – С. 337-347.

8. Горук А. Інституціалізація та розвиток національно-культурного руху поляків на Буковині в другій половині XIX ст. – 1914 р.: історіографія проблеми // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць. – Чернівці: Прут, 2003. – Том 2 (16). – С. 48-58.

9. Горук А. Буковинська Полонія у XIX – на поч. XX ст. у персоналіях // Міжнародний Науковий Конґрес “Українська історична наука на порозі XXI століття”. Чернівці, 16-18 травня 2000 р. Доповіді та повідомлення. – Чернівці: Рута, 2001. – Том 2. – С. 189-194.

АНОТАЦІЯ

Горук А.І. Становлення, інституціалізація та розвиток національно-культурного руху поляків на Буковині (друга половина XIX ст. – 1914 р.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі спеціальності 07.00.02 – всесвітня історія. – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. – Чернівці, 2004.

У дисертації вивчено національно-культурний рух поляків на Буковині другої половини XIX ст. – 1914 р., визначено хронологічні межі процесів формування і консолідації польської етнокультурної громади у краї, наголошено на причинах і передумовах їхнього перебігу.

Використовуючи численні історичні джерела і напрацювання науковців різних країн, автор аналізує та узагальнює інформацію про діяльність протягом 1869-1914 рр. у Герцогстві Буковина різноманітних буковинських полонійних товариств, організацій, об’єднань в контексті польського національно-культурного руху.

Запропоновано періодизацію національно-культурного руху польської спільноти на Буковині другої половини XIX ст. – 1914 р., яка передбачає, що