ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ГРИДКОВЕЦЬ Людмила Михайлівна

УДК 159.922.1:008-053.67

ФОРМУВАННЯ ПСИХОСЕКСУАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ 17-19 РОКІВ

19.00.07- педагогічна та вікова психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти

Академії педагогічних наук України, м.Київ.

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Перепелиця Петро Степанович,

Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м.Київ, провідний науковий співробітник відділу психології трудової і професійної підготовки.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор Семиченко Валентина Анатоліївна, Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, м.Київ, проректор з наукової роботи;

кандидат психологічних наук, доцент Сечейко Олена Віталіївна, Національний авіаційний університет, м.Київ, доцент кафедри психології.

Провідна установа: Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, м.Київ.

Захист відбудеться “24” грудня 2004 р. о 14-00 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26. 451. 02 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлінського, 9, 5 поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м.Київ, вул. М.Берлінського, 9).

Автореферат розісланий “23” листопада 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Помиткін Е.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Психосексуальна культура людини є складовою загальної культури особистості. Вона активно впливає не тільки на інтимну сферу індивіда, але й на його соціальну та професійну самореалізацію. Ґендерна та сексуальна поведінка особистості може як сприяти, так і заважати її професійному становленню. Тому набуває актуальності проблема формування, а при необхідності і корекції цього виду культури людини юнацького віку.

Психологи і педагоги досліджували різні аспекти проблеми психосексуального розвитку особистості, серед яких відмітимо: культуру статево-рольової поведінки — Т.В.Говорун, М.Грабовський, В.П.Кравець, С.В.Ковальов, І.С.Кон, В.А.Семиченко, О.В.Сечейко та ін; негативні наслідки ранніх та випадкових сексуальних контактів — А.Я.Бердичевська, Н.Е.Гранат, Г.Ф.Келлі, В.Г.Каган, Л.І.Мороз, О.Г.Фролова та ін.; статево-рольову ідентифікацію — М.Й.Боришевський, Т.С.Гурлєва, А.Кемпінський, О.І.Морозова-Ларіна, Ю.О.Приходько та ін.; подружню єдність — Л.А.Богданович, Т.В.Буленко, І.О.Ковальова, І.Б.Омелаєнко, Б.Г.Херсонський, О.Д.Шинкаренко тощо. Проте, проблема формування психосексуальної культури сучасного студентства вивчена недостатньо.

На вік 17-19 років припадає ряд негативних статевих проявів у молоді: ранній початок сексуального життя; перші аборти; незрілі та нестійкі шлюби тощо. Брак комплексних програм та наукових розробок із статевого виховання як у школах, так і у вищих навчальних закладах призводить до щорічного зростання питомої ваги зазначених небажаних проявів, що врешті-решт негативно впливають на демографічну ситуацію та трудовий потенціал України.

Науковці не приділяють достатньої уваги питанню становлення особистості студента як представника певної статі. Навіть у педагогічних університетах при підготовці практичних психологів та педагогів не враховуються особливості розвитку психосексуальної культури молоді, що у подальшому призводить до певної деформації статево-зорієнтованого простору молодого фахівця і негативно позначається на комунікативних зв’язках молодого педагога чи психолога з учнями та вихованцями.

Отже, є всі підстави вважати проблему формування психосексуальної культури студентської молоді конче актуальною. Брак ґрунтовних наукових досліджень з даної проблеми призвів до того, що на даний момент не дістали належного висвітлення поняттєве визначення психосексуальної культури особистості, сфери її впливу, особливості її прояву в юнацькому середовищі, психологічні механізми розвитку та засоби формування психосексуальної культури у студентської молоді 17-19 років. Останнє спонукає до розгортання нових теоретико-експериментальних досліджень із формування психосексуальної культури юнаків та дівчат, впровадження результатів яких могло б забезпечити молодій людині не тільки відповідну до віку сексуальну поведінку, але й спонукати її до внутрішнього пошуку адекватної психосексуальної реалізації у майбутньому.

Тому нами була обрана тема дисертаційного дослідження: “Формування психосексуальної культури студентської молоді 17-19 років”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема відповідає проблематиці НДР відділу психології трудової і професійної підготовки Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України на 2002-2004 роки "Розвиток психологічної культури учнівської молоді в системі неперервної професійної освіти”, РК № 0102U000399. Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України 21.11.1996 р., протокол № 10, й узгоджена у Раді з координації досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні 22.01.1998 р., протокол № 1.

Об'єкт дослідження: психосексуальна культура особистості як феномен усвідомлення нею своєї цінності як носія певної статі та суб’єкта життєтворення.

Предметом дослідження є психологічні особливості формування психосексуальної культури студентів 17-19 років.

Мета дослідження полягає у виявленні закономірностей та механізмів формування психосексуальної культури студентської молоді та вдосконаленні на цій основі навчального процесу у вищих учбових закладах.

Концептуальна ідея дослідження: формування психосексуальної культури особистості є основою психологічного забезпечення усвідомлення особистістю цінності власної статі в процесі життєтворення і може ефективно здійснюватися в умовах навчального закладу за рахунок застосування відповідних засобів психолого-педагогічного впливу на її психосексуальний розвиток. Застосування спеціальної психологічної освіти та методів психолого-педагогічного впливу, що ґрунтуються на розумінні механізмів емоційного залучення студентів до навчального процесу, психологічних особливостей юнацького сприймання, духовних та моральних цінностях, спрямовано на активізацію життєтворчості студента як представника конкретної статі.

Гіпотеза дослідження: ефективність формування психосексуальної культури у молоді старшого юнацького віку може бути забезпечена орієнтацією формуючого процесу на психосексуальну реалізацію молодої людини в майбутньому через вплив на потребово-мотиваційну, когнітивно-інформативну, регулятивно-вольову, поведінково-результативну та емоційно-почуттєву сфери особистості.

Для реалізації мети були поставлені такі завдання:

1. Провести теоретичний аналіз наукових досліджень з проблеми формування психосексуальної культури юної особистості.

2. Визначити фактори розвитку психосексуальної культури молоді юнацького віку.

3. Експериментально дослідити особливості психосексуальної культури у студентської молоді, в тому числі в ході лонгітюдного дослідження впродовж 1998-2003 років.

4. Розробити концептуальну модель формування психосексуальної культури у студентської молоді та апробувати її в умовах професійної підготовки у вищому навчальному закладі.

5. Скласти методичні рекомендації щодо розвитку психосексуальної культури студентської молоді та визначити доцільність їх застосування у вищих навчальних закладах.

Методологічну та теоретичну основу роботи становлять:

провідні положення гуманістичної психології і педагогіки, сформульовані у роботах А.С.Макаренка, А.Маслоу, Дж.Пауелла, Ф.Перлза, І.А.Зязюна, P.Коста, М.Малійського, В.Ф.Моргуна, Н.Г.Ничкало, П.С.Перепелиці, Е.О.Помиткіна, К.Роджерса, Г.С.Сковороди, В.О.Сухомлинського, В.Франкла, Х.Яннараса та ін.;

принципові ідеї психології та педагогіки щодо особистості, її становлення, розвитку та самоактуалізації, представлені в працях Г.О.Балла, І.Д.Беха, Л.С.Виготського, С.У.Гончаренка, І.А.Зязюна, О.В.Киричука, Г.С.Костюка, О.М.Леонтьєва, С.Д.Максименка, І.П.Манохи, В.Г.Панка, Н.А.Побірченко, В.В.Рибалки, В.А.Роменця, С.Л.Рубінштейна, Т.С.Яценко та ін.;

наукові уявлення про юнацьку сексуальність, статево-рольову ідентифікацію, формування міжстатевих стосунків, що відображені у дослідженнях Т.В.Говорун, Т.В.Буленко, Г.Ф.Келлі, С.В.Ковальова, В.П.Кравця, В.Г.Кагана, І.С.Кона, А.М.Свядоща, В.А.Семиченко та ін.;

положення особистісно орієнтованого статевого виховання, визначені І.Д.Бехом, М.Й.Боришевським, В.Г.Каганом, Т.В.Говорун, Л.І.Мороз, О.І.Кульчицькою, О.В.Сечейко та ін.

Методи дослідження. Для реалізації завдань дослідження використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів, які адекватні об’єктові, предмету, меті і завданням дослідження: теоретичні: аналіз, узагальнення та систематизація наукових даних; емпіричні: спостереження, анкетування, тестування, інтерв'ю, метод вільного самоопису з наступним контент-аналізом, метод експертних оцінок; формуючі: психолого-педагогічний експеримент, метод логотерапевтичного інформаційного забезпечення, метод шокової нормативної регуляції, система психологічних тренінгів, метод конфронтаційно-дискусійного обговорення проблем. Для статистичної обробки даних застосовувались методи математичної статистики: однофакторний дисперсійний аналіз, аналіз середніх, парний двовибірковий t-тест Стьюдента, що представлені у прикладних пакетах програмного забезпечення Exсel 6.0.

Організація дослідження. Дослідження проводилось в три етапи протягом 1996 -2004 р.р.

На першому етапі (1996-1997 pp.) проаналізовано розробки наукової проблеми психосексуального розвитку особистості та статевого виховання. Проведено пілотажне дослідження на вибірці студентів Інституту моделювання одягу в м. Києві. Розроблено концептуальні положення, програма , методики дослідження.

На другому етапі (1998—1999 pp.) проведено констатуючий та формуючий експерименти в основній дослідницькій вибірці студентів природничо-географічного факультету КНПУ ім. М.П.Драгоманова.

На третьому етапі (2000—2004 pp.) впроваджено розроблені в дослідженні методи у психотерапевтичну та консультативну практику, проведено низку контрольних експериментів, здійснено порівняльний аналіз отриманих даних, систематизовано, узагальнено та оформлено у вигляді дисертації результати дослідження.

Експериментальна база дослідження. У дисертаційному дослідженні брало участь 1234 студенти ряду вищих навчальних закладів м. Києва: Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка, Київського національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова, Київського національного торговельно-економічного університету, Національного технічного університету “Київський політехнічний інститут”, Київського національного економічного університету. У базовому формуючому експерименті брали участь 130 студентів КНПУ ім. М.П.Драгоманова, з яких 60 увійшло до експериментальних груп, а 70 до контрольних.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: вперше запропоновано визначення психосексуальної культури як складової психологічної культури особистості в контексті її психосексуального розвитку на засадах ціннісного усвідомлення нею життєтворчих перспектив, пов’язаних із статевою приналежністю; досліджено особливості прояву та розвитку психосексуальної культури у студентської молоді; дістали подальшого розвитку теоретичні та практичні положення про роль психосексуальної культури у життєтворчості особистості та про фактори соціально-психологічного впливу на формування психосексуальної культури студентського юнацтва; розроблено наукові підходи та методи впливу на психосексуальну культуру студентської молоді 17-19 років.

Теоретичне значення дослідження полягає у: розширенні наукових уявлень про психосексуальну культуру та психосексуальний розвиток особистості; виявленні психологічних механізмів детермінації статево-рольової поведінки молоді старшого юнацького віку, особливостей прояву психосексуальної культури у студентської молоді 17-19 років, міри готовності сучасних студентів до подружнього життя та дітонародження в контексті життєтворчості особистості.

Практичне значення дослідження зумовлено його прикладними результатами: виявлено рівні прояву психосексуальної культури особистості юнацького віку за основними оціночними сферами, що дозволяє соціальним службам допомоги молоді ефективно визначати найбільш пріоритетні напрямки в роботі з розвитку психосексуальної культури молодого покоління; виявлений у дослідженні взаємозв’язок психосексуальної культури студентів вищих педагогічних навчальних закладів із певними критеріями їхньої готовності до професійної діяльності дозволяє розробляти більш ефективні навчальні програми підготовки молоді до праці; розроблені методики можуть стати основою для побудови тренінгових програм підготовки психологів до здійснення родинної психотерапії, а вчителів до статевого виховання учнів загальноосвітніх шкіл, профтехучилищ тощо. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані психологами-практиками для підготовки молоді до подружнього життя, у соціальній роботі з молодими подружжями, при наданні психологічної допомоги особам із розладами психосексуальної сфери особистості.

Впровадження результатів дисертаційного дослідження здійснювалось у формі: семінарів для студентів обліково-фінансового факультету Київського державного торговельно-економічного університету (довідка № 04/76 від 16.03.2001 p.) та факультету соціології Національного технічного університету “Київський політехнічний інститут” (довідка № 3000/19 від 22.03.2004 р.); співпраці із Головним управлінням у справах сім’ї та молоді Київської міської держадміністрації (довідка № 055/208 від 19.03.2004 р.) та Київським міським центром сім’ї “Родинний дім” (довідка № 41 від 12.03.2004 р.); психотерапевтичної роботи та психологічних консультацій для студентів київських вищих навчальних закладів на базі ТОВ “Полівалк” (довідка № 62-Д2 від 23.05. 2003 р.); благодійної допомоги молодим сім'ям та особам із розладами психосексуальної сфери на базі ЗАТ "Сімф" (довідка № 108-Д5 від 26.12.2000 p.); семінарів та тренінгів при підготовці молоді до чину вінчання при Храмі св. Василія Великого (довідка № 01 від 08.12.2004 р.).

Особистий внесок здобувача полягає у: розробці теоретичних положень про особливості прояву психосексуальної культури особистості юнацького віку; експериментальному вивченні наявного рівня психосексуальної культури у молодіжному середовищі; визначенні специфічних механізмів та особливостей формування психосексуальної культури студентської молоді; розробці підходів і методик діагностування та формування психосексуальної культури студентського юнацтва.

Надійність і вірогідність наукових результатів забезпечується теоретичним та методологічним обґрунтуванням вихідних положень дисертаційного дослідження, використанням комплексу методів, що відповідають предмету, об'єкту, завданням дослідження; використанням стандартизованих методик, валідність і надійність яких доведена; системним підходом до аналізу емпіричних даних та якісних характеристик; використанням методів статистичної обробки даних.

На захист виносяться:

1. Теоретичне обґрунтування поняттєвого апарату дослідження психосексуальної культури особистості.

2. Положення про особливості розвитку та формування психосексуальної культури особистості юнацького віку.

3. Концептуальна модель формування психосексуальної культури студентської молоді.

Апробація результатів дослідження здійснювалася у формі доповідей та повідомлень на міжнародній науково-практичній конференції "Теоретичні і методичні засади формування культури студентської та учнівської молоді" (м.Київ, жовтень 1997 p.); всеукраїнській науково-пошуковій конференції "Імідж сучасної школи на порозі ХХІ століття" (м.Київ, березень 1998); міжнародній науково-практичній конференції "Обдарована особистість" (м.Київ, березень 1998 р.), всеукраїнській науково-пошуковій конференції “Проблеми загальної та педагогічної психології” (м.Київ, травень 2001 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції “Ґендер: реалії та перспективи в українському суспільстві” (м. Київ, грудень 2003 р.), на засіданнях відділу психології трудової та професійної підготовки Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України.

Публікації. Основні результати дослідження висвітлено у 14 опублікованих одноосібних наукових працях, серед яких: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів "Особливості становлення людської психосексуальності", 10 статей, в тому числі 4 у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, три тези у збірниках наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (333 найменування, з них 18 іноземними мовами), трьох додатків на 32 сторінках. Робота містить 23 таблиці на 27 сторінках та 16 малюнків на 8 сторінках. Загальний обсяг дисертації ? 272 сторінки, основна її частина займає 213 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, виділено об’єкт, предмет дослідження, визначено його мету; сформульовано гіпотези та завдання; розкрито методологічну основу дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення результатів роботи; наведено дані про апробацію та впровадження здобутих результатів.

У першому розділі “Теоретичний аналіз проблеми формування психосексуальної культури особистості юнацького віку”, що складається із трьох підрозділів, визначено поняттєвий апарат дослідження, поданий аналіз психолого-педагогічних досліджень проблеми формування психосексуальної культури молоді та методологічних підходів до виявлення і формування психосексуальної культури студентської молоді.

У першому підрозділі на основі аналізу психолого-педагогічних розробок з проблем культури, духовності у працях С.Л.Рубінштейна, І.А.Зязюна, О.Ф.Бондаренка, В.О.Моляки, Е.О.Помиткіна, віри та переконань у роботах М.П.Драгоманова, Г.І.Онищенко, М.І.Пірен та ін., оцінок, цінностей та ціннісних орієнтацій у розробках А.С.Макаренка, В.О.Сухомлинського; М.Й.Боришевського, Т.В.Говорун, І.С.Кона, В.Г.Кагана та ін., мотивації у дослідженнях С.Г.Москвічова, С.Ф.Занюка, Л.С.Виготського, С.Д.Максименка, В.В.Рибалки, А.А.Ухтомського, З.Фрейда, Е.Н.Цибура, Т.С.Яценко, цілей, ідей, норм та інших регуляторів поведінки у І.Д.Беха, О.В.Киричука, В.А.Роменця, Б.О.Федоришина, О.Г.Фролової; ґендерних досліджень, психології взаєморозуміння, статевого виховання у роботах Т.В.Буленко, В.А.Семиченко, О.В.Сечейко, С.О.Сисоєвої та ін. виявлено деякі аспекти очевидних та прихованих зв`язків людської сексуальності із іншими проявами культурного буття особистості.

Розглянуто поняття психосексуальної культури (ПСК) особистості як складової загальної психологічної культури. Остання, як категорія, стала об’єктом ґрунтовного аналізу таких фахівців, як Г.О.Балл, Я.Л.Коломінський, Д.Ф.Крюкова, В.І.Панченко, П.С.Перепелиця, В.В.Рибалка, В.А.Семиченко, О.С.Созонюк, З.Л.Становських та ін.

Науковий аналіз та синтез понятійного розуміння культури взагалі та психосексуальної культури зокрема в контексті духовних, психологічних, фізіологічних, фізичних проявів людини дозволили сформулювати робоче визначення психосексуальної культури особистості.

Психосексуальна культура це складова психологічної культури особистості, що є результатом її психосексуального розвитку та виявляється в усвідомленні нею в якості суб’єктивних цінностей специфічних життєвотворчих потреб, мотивів, установок, знань, цілей, здібностей, поведінки, пов’язаних зі статевою належністю людини. Психосексуальний розвиток особистості відбиває становлення біологічних потягів у взаємодії з вимогами оточуючої дійсності і характеризує головні аспекти її сексуальності: психологічний, фізичний та фізіологічний, які розглядаються як у контексті домінування психологічних важелів над соматичними, так і розуміння сексуальності в якості одного з психологічних чинників поведінки юні.

У другому підрозділі проаналізовано різні світоглядні позиції щодо людської сексуальності у контексті культурно-історичного досвіду людства, а також наукові дослідження з даної проблематики, починаючи з кінця дев’ятнадцятого століття.

На основі аналізу низки наукових праць із філософії, культурології, психології, педагогіки та медицини, серед яких розглянуто роботи: Х.К.Вовка, В.І.Гусєва, А.С.Глушака, Е.Жильсона, Ф.Г.Келлі, А.М.Колодного, Б.О.Лобовика, С.Троїцького, В.Соловйова, П.І.Щербаня, К.Г.Юнга, П.Л.Яроцького, було виявлено основні зовнішні та внутрішні фактори впливу на психосексуальний розвиток сучасної української молоді, а саме: колективне несвідоме (історичний досвід народу; етнічно-ментальні особливості нації, релігійний досвід народу тощо); громадсько-родинний фактор (морально-ціннісні засади власної родини; нормативно-духовні чинники української громади тощо); індивідуально-особистісний фактор (власний вибір особистості; особливості саморозвитку; духовно-ціннісні засади життєвого шляху особистості тощо).

Дослідження сучасного соціального середовища дозволили виділити негативні зовнішні та внутрішні фактори впливу на психосексуальний розвиток молоді юнацького віку, зокрема, неоднозначний вплив засобів масової інформації, ранній початок сексуального життя, неперервне зростання в Україні ВІЧ-інфікованих, ризик утягнення до наркотичної чи алкогольної залежності, постпубертатні комплекси та деформація власного статевого Я-образу, перші аборти, отримання гомосексуального досвіду, безвідповідальне одруження.

У третьому підрозділі презентовано концептуальні положення до вивчення та формування психосексуальної культури студентської молоді. Аналіз наукових даних щодо особливостей прояву психосексуальної культури особистості з урахуванням виявлених факторів впливу на її психосексуальний розвиток дали змогу не тільки визначити основні підсистеми прояву ПСК, але й описати їх, а саме: підсистему внутрішніх суб'єктних рефлексій та підсистему зовнішніх суб'єкт-суб’єктних взаємодій.

Підсистема внутрішніх суб'єктних рефлексій проявляється у прийнятті суб'єктом власної статевої особистісної неповторності, внутрішніх установок статево-рольової поведінки; усвідомленні власної сексуальності як унікальної цінності, використанні норм адекватної сексуально-рольової поведінки тощо.

Підсистема зовнішніх суб’єкт-суб'єктних взаємодій характеризується здатністю суб’єкта до прийняття іншої статевої особистісної неповторності, адекватною ґендерно-рольовою та сексуально-рольовою поведінкою, дотриманням норм сексуальної презентації у стосунках типу “суб’єкт-батьки”, “суб’єкт-партнер”, “суб’єкт-нащадок”, “суб’єкт-суспільство”.

На основі теоретико-психологічного аналізу були розроблені концептуальні положення щодо характеристики рівнів прояву психосексуальної культури особистості (високий, середній, низький) за основними оціночними сферами потребово-мотиваційною, когнітивно-інформативною, регулятивно-вольовою, поведінково-результативною, емоційно-чуттєвою, що відповідають компонентам діяльнісного виміру особистості, визначеним В.В.Рибалкою у дослідженнях психологічної структури особистості (1996). Було виявлено, що високий рівень психосексуальної культури визначається стійким і дієвим усвідомленням особистістю цінності своєї статі як головного життєтворчого фактору статевої поведінки.

У другому розділі “Емпіричне вивчення особливостей прояву психосексуальної культури сучасної студентської молоді” представлено процедуру і методику визначення рівня розвитку психосексуальної культури, обґрунтовується діагностичний інструментарій, наводяться і аналізуються результати констатуючого експерименту.

У першому підрозділі обґрунтовується програма констатуючого етапу дослідження, його методика, що базується на положеннях відомих у психології концепцій особистості З.Фрейда (1924), С.Л.Рубінштейна (1946), Л.С.Виготського (1960), А.Маслоу (1964), Г.С.Костюка (1969), О.М.Леонтьєва (1975), В.Франкла (1978), О.В.Киричука та В.А.Роменця (1995), Т.С.Яценко (1996), І.В.Беха (1998), С.Д.Максименка (1998), В.В.Рибалки (1999) і дозволяють за допомогою прикладного інструментарію вивчати прояви психосексуальної культури юної особистості за основними оціночними сферами: потребово-мотиваційною, когнітивно-інформативною, регулятивно-вольовою, поведінково-результативною, емоційно-почуттєвою, які мають наступні змістовні характеристики:

1. Потребово-мотиваційна сфера: мотиви початку сексуального життя та утримання від раннього сексуального досвіду, мотиви шлюбної єдності та розриву шлюбу, мотиви прийняття власних дітей як вищої цінності та мотиви відмови від своєї дитини, мотиви прийняття власної статевості як цінності життєтворення та відмови від природної статевості тощо;

2. Когнітивно-інформативна сфера: рівень володіння інформацією щодо особливостей прояву людської сексуальності, рівень володіння мовними комунікативними засобами статево-зорієнтованого спілкування, рівень володіння інформацією щодо наслідків раннього та випадкового сексуального досвіду, рівень усвідомлення цінності власної статі як чинника життєтворчості тощо;

3. Регулятивно-вольова сфера: особливості статево-нормативних установок у студентів, наявність гуманістичних ідеалів щодо подружнього життя, наявність життєтворчих орієнтирів і цілей статево-рольової поведінки в особистості, вольові прояви у здійснені нормальної сексуальності як умови життєдіяльності тощо.

4. Поведінково-результативна сфера: особливості гуманістичного здійснення статево-рольової поведінки сучасної молоді, володіння засобами, прийомами, техніками ґендерної і сексуальної поведінки як умови гармонійної і ефективної життєтворчості тощо.

5. Емоційно-почуттєва сфера: емоційне схвалення молоддю себе як носія певної статі, здатність особистості до альтруїстичних статево-рольових переживань, позитивне прийняття своїх батьків, подружжя як джерела життєтворення, а дітей як потенційних власних нащадків, усвідомлення цінностей психосексуальної культури як умови життєвого щастя.

Для вивчення рівня прояву ПСК у студентів на констатуючому етапі застосовувалися наступні авторські та адаптовані нами до тематики дисертаційного дослідження стандартизовані методики з доведеною надійністю (табл. 1):

Таблиця 1.

Презентація дослідницького інструментарію

Сфери | Застосовані методики вивчення ПСК студентів у підсистемних проявах

ПСК

особистості | внутрішньої суб’єктної рефлексії | зовнішньої суб’єкт-суб’єктної взаємодії за типами стосунків

суб’єкт-партнер | суб’єкт-батьки | суб’єкт-нащадок

Потребово-мотиваційна | A, E, H | A, E, J | A, J | A, E, J | Когнітивно-інформаційна | E, K | A, E, H, I, K | H, J, K | H, J, K | Регулятивно-вольова | A, D, G, J | A, D, I, J, K | A, J, K | A, J, K | Поведінково-результативна | A, C, F, K | A, E, F, H, K | A, F, H, K | A, E, F, H, K | Емоційно-почуттєва | A, B, G, H, J | A, E, F, H, J | A, F, H, J | A, E, F, H, J | А авторські анкети з дослідження потребово-мотиваційної сфери, В методика рангового емоційного розподілу за Б.І.Додоновим (1976), С методика афіліативного розподілу за М.Мехребіаном (1982), D методика оцінки особистісних прийнять за Дж.Пауллом (1976), Е методика визначення міри готовності суб'єкта до шлюбу за Т.Орловою (1993); F методи діагностики рівня взаємостосунків суб'єкта в різних вагомих для нього групах (І.Л.Федоришина та ін. — 1993 p.), G метод вільного самоопису, H стандартизований тест “Суб’єктивного прояву” (1992), I анкета Дж.Паулла, J домашні описи внутрішніх станів суб'єкта, К авторські анкети з дослідження соціально-психологічних характеристик ПСК. Експертна оцінка отриманих результатів в експериментальних групах відбувалася у відповідності до виявлених тенденцій у процесі спостережень, інтерв'ю, довірчих бесід. Здобуті в дослідженні експериментальні дані статистично оброблено за допомогою програмного забезпечення MS Excel 6.0.

У другому підрозділі презентовано результати констатуючого експерименту з вивчення проявів психосексуальної культури у студентів 17-19 років, досліджено джерела, вік та рівень отримання молоддю інформації з основ фізіології статі людини, вікові характеристики початку статевого життя, сексуальна активність молоді, тривалість партнерських стосунків На цьому етапі також презентовано результати констатуючого лонгітюдного порівняльного дослідження розвитку ПСК у студентської молоді протягом 1998-2003 року, що дозволило виявити його позитивні і негативні тенденції.

Так, до позитивних тенденцій належать:

1. У потребово-мотиваційній сфері ? збільшення рівня шлюбної мотивації та репродуктивних установок у молоді, що позитивно відбилося на розвитку підсистеми зовнішніх суб’єкт-суб’єктних взаємодій, зокрема, за типом стосунків “суб’єкт-нащадок”: в 1998 році жоден респондент не мав позитивної мотивації щодо народження трьох і більше дітей, а вже у 2003 році цей показник досягнув 8%. Багатодітна родина перестала мати негативний соціальний статус (10 % юнаків та 9% дівчат мають потребу у великій родині, що передбачає наявність трьох і більше дітей, і лише 17% представників обох статей надають перевагу одному нащадкові).

2. У когнітивно-інформаційній сфері ? збільшення рівня фонового інформаційного насичення, пов’язаного з проявами людської сексуальності, збільшення рівня обізнаності з фізіологією статі людини. Так, у 1998 році лише 2% студентів мало високий рівень за даними показниками, в 2000 р. їх склало вже 5%, в 2003 році 7% молоді.

3. У регулятивно-вольовій сфері? формування у студентської молоді (за даними 2003 р. 77%) нових цілей щодо успішної людини, а саме: хороша робота, хороша родина, хороші діти, що відображає спрямування розвитку ПСК у молоді в системі зовнішніх суб’єкт-суб’єктних взаємодій на майбутнє, хоча і не забезпечує їй здатності до духовної саморегуляції статево-рольової поведінки на даний віковий період.

4. У поведінково-результативній сфері ? зростання проявів гуманістичного здійснення статево-рольової поведінки сучасної молоді під впливом релігійного та духовного розвитку у всіх підсистемах прояву ПСК студентів із 2% у 1998 році до 19% у 2003 р.

5. В емоційно-почуттєвій сфері ? домінування позитивних емоцій щодо власної статевості у підсистемі внутрішніх суб’єктних рефлексій; збільшення альтруїстичних проявів ПСК у підсистемі зовнішніх суб’єкт-суб’єктних взаємодій за типами стосунків “суб’єкт-нащадок”, що пов’язані із зростанням цінності людського життя від моменту зародження до смерті (в 1996 році життя дитини з моменту зародження сприймало за дар лише 2% респондентів, у 1998 р. 3%, у 2001 р. 10%, у 2003 р. цей показник виріс до 21%.), та “суб’єкт-партнер”, що забезпечується зростанням цінності шлюбних стосунків у молоді однієї вікової когорти.

До негативних тенденцій належать:

1. У потребово-мотиваційній сфері ? стійкі споживацькі мотиви в підсистемі зовнішніх суб’єкт-суб’єктних взаємодій за типами стосунків “суб’єкт-батьки”, “суб’єкт-партнер”; наявність негативних установок на виконання подружніх обов’язків, пов’язаних із родинним побутом (прибирання, приготування їжі, прання тощо): лише у третини (29-32%%) студентів на протязі всього дослідження була виявлена позитивна мотивація на оволодіння знаннями, вміннями та навичками, пов’язаними із зазначеною сферою гендерно-родинного прояву буття.

2. У когнітивно-інформаційній сфері? низький рівень володіння комунікаціями статевого спілкування; стійко низькі показники володіння інформацією, пов’язаною з негативними наслідками неупорядкованого сексуального життя: так серед студентів високий рівень обізнаності з даного питання в 1998 році мало 2% молоді, в 2000 р. 1%, в 2002 р. 0%, в 2003 р. 2%.

3. У регулятивно-вольовій сфері? знецінення дошлюбної чистоти та зростання ролі “принципу задоволення” у прийнятті рішення молоді щодо початку сексуального життя: так, цілепокладаюча функція “принципу задоволення” виросла з 5% у дівчат та 28 % у хлопців у 1998 році до 21% та 35%, відповідно, у 2003 році; відсутність цілепокладаючих засад для утримання від ненормативної сексуальної реалізації, зокрема, гомосексуального експериментування. В 1996 році серед студентів експериментальної вибірки 100% респондентів визнавало за нормальний лише гетеросексуальний потяг. В 2002 році дана норма сексуально-рольового прояву зникає у 6% дівчат та 3,5% юнаків; теоретичні цілепокладаючі засади, які при підкріпленні відповідними зовнішніми факторами можуть привести до нетрадиційного сексуального експериментування молоді, були виявлені у 9% дівчат та 4% юнаків.

4. У поведінково-результативній сфері? неадекватне “сексуальне дорослішання” студентів, що відбувається у першому семестрі другого курсу навчання у вищому навчальному закладі і проявляється у руйнації гуманістичного здійснення статево-рольової поведінки сучасної молоді, у відсутності володіння нею засобами та прийомами ґендерної і сексуальної презентації як умови ефективної життєтворчості, зокрема: в зазначений період у середньому 30% студентів розпочинають сексуальне життя, на 12-15%% збільшується питома вага тих, хто практикує різнопартнерські стосунки.

5. В емоційно-почуттєвій сфері ? деформація емоційно-почуттєвого прояву ПСК у молоді в підсистемі зовнішніх суб’єкт-суб’єктних взаємодій за всіма типами стосунків “суб’єкт-партнер”, “суб’єкт-батьки”, “суб’єкт-нащадок”, зокрема: зниження ваги альтруїстичних почуттів у виборі подружнього партнера в міру дорослішання студентів (в 16-17 років почуття є єдиним вагомим фактором утворення родини для 45% респондентів, у 18-19 для 38%, а в 22-24 лише для 33%).

У третьому підрозділі проаналізовано особливості розвитку ПСК у студентському середовищі відповідно до виявлених у першому розділі даного дослідження оціночних характеристик прояву ПСК. Застосування експертної системи інтерпретації результатів дослідження дало змогу систематизувати та підрахувати за основними оціночними сферами показники порівневого розподілу психосексуальної культури студентської молоді 17-19 років, що були отримані в ході лонгітюдного дослідження, зробити їх порівняльний аналіз. Для прикладу наведемо результати дослідження за 2003 р.(таблиця 2):

Таблиця 2.

Результати порівневого розподілу ПСК студентів за оціночними сферами

Сфери | Рівні

ПСК | Низький | Середній | Високий

особистості | ПВСР | ПЗСВ | ПВСР | ПЗСВ | ПВСР | ПЗСВ

С-П | С-П | С-Б | С-Н | С-Б | С-Н | С-П | С-Б | С-Н

Потребово-мотиваційна | 38% | 35% | 21% | 21% | 29% | 49% | 63% | 36% | 21% | 21% | 29% | 49% | Когнітивно-інформаційна | 45% | 39% | 15% | 4% | 18% | 0% | 54% | 0% | 15% | 4% | 18% | 0% | Регулятивно-вольова | 30% | 31% | 41% | 32% | 42% | 23% | 45% | 52% | 41% | 32% | 42% | 23% | Поведінково-результативна | 44% | 54% | 14% | 9% | 45% | 3% | 11% | 30% | 14% | 9% | 45% | 3% | Емоційно-почуттєва | 21% | 40% | 21% | 19% | 35% | 30% | 41% | 45% | 21% | 19% | 35% | 30% | ПВСР підсистема внутрішніх суб’єктних рефлексій;

ПЗСВ підсистема зовнішніх суб’єкт-суб’єктних взаємодій за типами стосунків:

С-П “суб’єкт-партнер”, С-Б “суб’єкт-батьки”, С-Н “суб’єкт-нащадок”.

В поданій до розгляду таблиці дані презентовано у відсотках від загальної кількості респондентів-учасників експерименту. Відповідно до результатів дослідження, найвищі рівневі показники припадають на регулятивно-вольову, емоційно-почуттєву та потребово-мотиваційну оціночну сферу психосексуальної культури молоді. Проте, низькі рівневі показники у когнітивно-інформаційній та поведінково-результативній оціночних сферах свідчать про те, що, попри всі шляхетні мрії і установки, молоді люди, не маючи відповідних знань, навичок та вмінь, далеко не завжди спроможні втілити у життя свої найкращі сподівання.

В ході дослідження було виявлено, що за останні п’ять років відбулося зростання рівня психосексуальної культури студентської молоді в межах однієї вікової категорії за всіма оціночними сферами: потребово-мотиваційною, когнітивно-інформативною, емоційно-почуттєвою, регулятивно-вольовою, поведінково-результативною. Проте, дане зростання не є однорідним. Воно відбулося переважно за рахунок трьох факторів: підвищення рівня релігійності студентів, позитивізації репродуктивних установок молоді; зростання значення родини, як умови досягнення соціально-суспільної презентативності особистості.

На основі наукового аналізу результатів експериментального дослідження були зроблені висновки: попри наявні певні позитивні тенденції у розвитку ПСК студентської молоді, у міру її дорослішання відбувається неоднозначна та неоднорідна динаміка змін її психосексуальної культури, зокрема, руйнація позитивних стереотипів та установок, пов’язаних із психосексуальною сферою особистості, формування негативних тенденцій щодо міжособового психологічного та сексуального спілкування чоловіка і жінки. Останнє ставить перед нами завдання створення ефективної програми і методики з формування психосексуальної культури студентської молоді, що не тільки б усували виявлені негативні тенденції в її культурному полі, але й сприяли б зростанню рівня ПСК молоді у всіх сферах та забезпечували б студентам розвиток усвідомлення цінності власної статі як чинника життєтворення та продовження життя.

У третьому розділі “Розробка та експериментальна перевірка ефективності концептуальної моделі формування психосексуальної культури студентської молоді 17-19 років” презентовано концептуальну модель та методику формування психосексуальної культури у студентської молоді в умовах професійної підготовки у вищому навчальному закладі, результати експериментальної перевірки ефективності запропонованої моделі та методики формування ПСК студентів, рекомендації щодо розвитку психосексуальної культури студентської молоді у вищому навчальному закладі.

У першому підрозділі подана концептуальна модель формуючого процесу, розглянуті соціальні та психолого-педагогічні умови формування ПСК студентської молоді у вищому навчальному закладі. Емпіричні результати дисертаційного дослідження та теоретичний аналіз відповідних наукових розробок дозволив виділити основні фактори, що впливають на психосексуальний розвиток особистості у межах вищого навчального закладу, а саме: фонові позитивний і негативний впливи, та цілеспрямований психолого-педагогічний вплив.

Фоновий позитивний вплив на психосексуальний розвиток особистості включає: емоційну підтримку та підкріплення з боку її батьків з моменту народження дитини; адекватну статеву соціалізацію особистості в батьківській родині; позитивні приклади ґендерної репрезентації батьків, як представників своєї статі; адекватне виховання, формування родинних ціннісних традицій та норм, позитивний вплив засобів масової інформації тощо.

Фоновий негативний вплив характеризує: розвиток у особистості психологічних фіксацій, переживання нею психологічних та сексуальних травм, відсутність повної родини, низький рівень психосексуальної культури батьків, негативний вплив засобів масової інформації, наявність розбещуючих тенденцій соціального оточення та суспільства тощо.

Цілеспрямований психолого-педагогічний вплив на розвиток психосексуальної культури особистості здійснюється за рахунок актуалізації чотирьох принципів життєтворення: усвідомлення та прийняття нею наслідків позитивного фонового впливу; методологічне та методичне забезпечення корекційно-формуючого процесу; компенсація наслідків фонового негативного впливу; створення “імунітету” особистості до можливого фонового негативного впливу.

Активізація розвитку ПСК культури особистості забезпечується у формуючому експерименті: актуалізацією мотивів розбудови статево-зорієнтованого простору; набуттям знань; вмінь; формуванням життєтворчої мети, планів щодо сімейного життя; емоційним підкріпленням; здійсненням особистісних вчинків (за умов їх психологічного обґрунтування та наявності особистісної відповідальності юнаків та дівчат). Формування нового світогляду студента під інтенсивним впливом позитивних факторів створює передумови не тільки для зростання рівня психосексуальної культури, але й створює передумови для нового витка взаємовпливу та взаєморозвитку світогляду та психосексуальної культури. Лише позитивні зміни світоглядних позицій особистості виступають гарантом успішного формування її ПСК.

Під формуванням психосексуальної культури особистості ми розуміємо цілеспрямований психолого-педагогічний вплив на психосексуальний розвиток даної особистості, що забезпечує високий рівень усвідомлення нею суб’єктивної цінності специфічних життєвотворчих потреб, мотивів, установок, знань, цілей, здібностей, поведінки, пов’язаних зі статевою належністю, що виступають чинниками життєтворення для даної особи. Розроблений нами комплекс методів психологічного та педагогічного впливу на ПСК студентів покладено в основу спецкурсу “Особливості становлення людської психосексуальності”. При його розробці були враховані не тільки виявлені в результаті дослідження тенденції у психосексуальних проявах студентської молоді, але й закономірності цілеспрямованого розвитку психосексуальної культури особистості юнацького віку в умовах навчання у вищому учбовому закладі, а саме: зацікавленість молоді у розбудові власного психосексуального простору в майбутньому, замість акцентування на наявних психосексуальних проявах; дієвість закону “трифакторної єдності” (базування на минулому досвіді особистості, сприймання нею сьогодення за принципом “тут-і-тепер” в його повноті та особистісна позитивна орієнтація на майбутнє) у розбудові формуючого процесу. Це дозволило розробити концептуальну модель цілеспрямованого впливу на розвиток психосексуальної культури студента (рис.1.). Спецкурс передбачає термін навчання загальної групи студентів тривалістю 18 академічних годин (9 годин теорії і 9 годин практичних тренінгових занять), факультативної групи ? 36 годин (12 теоретичних і 24 практичних).

Відповідно до робіт Р.М.Грабовської, Ю.С.Крижанівської, А.Маслоу, К.Д.Ушинського, В.Франкла та ін., велике значення та місце в житті людини посідає “ідеал”, а це вимагає розробки та застосуання ідеального модулю, що висвітлює повноту психосексуального прояву людського буття. У нашому дослідженні ідеальний модуль презентовано екзистенційною концепцією професора філософії Х.Яннаріса, в основі якої лежить “еротичний божественний поклик чоловіка та жінки”. З його розробками перегукуються роботи американського професора психології Дж.Пауелла та роботи цілої низки філософів і богословів, серед яких О.Мень, С.Мозес, С.Троїцький та ін. Ідеальний модуль ґрунтується на посвяті партнерів одне одному, на забутті власної обмеженості (при збереженні поваги до себе та усвідомленні власної цінності як людини взагалі, так і представника своєї статі, зокрема), на добровільній відданості партнерів одне одному.

Застосування ідеального модулю має на меті активізувати в студентської молоді інтерес до даної проблеми, а в подальшому через емоційну зацікавленість дозволяє впливати на потребово-мотиваційну сферу. Психологічним механізмом даного впливу є створення у суб’єкта потреби у досконалому подружжі, як умови життєтворення, що призводить до вибору відповідної мети. Мета спонукає суб’єкта до дії і в першу чергу до розбудови власної чуттєвості та збагачення знаннями. Емоційний розвиток впливає на процес пізнання, а розбудова когнітивного простору, в свою чергу, сприяє формуванню передумов почуттєвої зрілості. Розвиток когнітивно-інформаційної сфери разом із впливом потребово-мотиваційної сфери активізує регулятивно-вольову сферу, що відбивається на поведінково-результативній сфері, яка зазнає додаткових змін за рахунок безпосереднього впливу емоційно-почуттєвої сфери особистості. Проте, існує ще вторинний ефект, як наслідок розвитку всіх зазначених сфер, який посилює їхню взаємопроникненість і стимулює особистість до подальшого розвитку. Результатом перебігу формуючого процесу за вказаною моделлю є якісні зміни такої особистісної характеристики, як здатність до вчинку (за О.В.Киричуком та В.А.Роменцем) в його внутрішній та зовнішній суті. Зміни даної категорії в імітаційних тренінгах призводять до відповідних змін дійсних вчинків за умов наявності розбудови чи корекції світоглядних та життєтворчих позицій особистості. В подібному випадку вчинок стає своєрідним стартовим механізмом запуску дії запропонованої моделі, але вже за межами формуючого процесу-експерименту, тобто відбувається активізація перманентного розвитку особистості.

активізація інтересу

потреби,

емоційна зацікавленість

вчинки, щодо статево-

рольової презентації особистості

Рис. 1. Концептуальна модель формування психосексуальної культури студентської молоді

У другому підрозділі подається процедура і методика формування психосексуальної культури студентської молоді, що розроблена на засадах функціонування запропонованої в попередньому підрозділі концептуальної моделі цілеспрямованого психолого-педагогічного впливу на розвиток ПСК студента. Вона базується на тренінговій системі, яка забезпечує формування:

1. Потребово-мотиваційної сфери за рахунок застосування методу логотерапевтичного впливу, який стимулює у молоді психологічне переживання та проживання змодельованої дійсності за чотирма компонентами: “Подія””Сприймання”?”Реакція””Обдумування-Висновок”, де роль події, як такої, відіграє ідеальний модуль еротичної посвяти чоловіка та жінки, що ґрунтується на ціннісному прийняті ними власної статі як чинника життєтворення.

2. (5). Когнітивно-інформаційної та