КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГУЛЕЙ Марина Дмитрівна

УДК 811.133.1’42

ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

ТА КОМПОЗИЦІЙНА СТРУКТУРА

ФРАНЦУЗЬКОЇ ПОЛІТИЧНОI ПРОМОВИ

(на матеріалі виступів Шарля де Голля і Жака Ширака)

Спеціальність 10.02.05 – романські мови

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі французької філології Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник | кандидат філологічних наук, доцент

Лемешко Людмила Сергіївна,

Київський національний лінгвістичний університет, кафедра романських мов і перекладу, завідувач кафедри

Офіційні опоненти: | доктор філологічних наук, професор

Корбозерова Ніна Миколаївна,

Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедра іспанської та італійської філології, завідувач кафедри

кандидат філологічних наук, доцент

Ігнатова Ольга Іванівна,

Київський гуманітарний інститут, кафедра романо-германської філології, доцент

Провідна установа | Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України, відділ романських, германських і балтійських мов, м. Київ

Захист відбудеться "14" травня 2004 року о "12" годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03689, Київ-150, вул. Червоноармійська, 73)

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету за адресою: Київ – 150, вул. Червоноармійська, 73

Автореферат розісланий "13" квітня 2004 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради А.А.Калита

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Проблема “мова і комунікація” в сучасних лінгвістичних парадигмах розглядається у межах теорії комунікативних відносин (Г.Г.Почепцов), прагматики (Т.ван Дейк, О.Дюкро) й теорії аргументації (Ж.-М.Адам, Х.Перельман, О.Ребуль, С.Тулмін), що засвідчує її міжпарадигмальний характер. Взаємодія лінгвістики тексту з такими науками, як психологія, логіка, риторика дозволяє з нових позицій розглянути мовні явища і збагнути закони внутрішньої будови тексту, зокрема на матеріалі текстів політичних промов.

Вивчення політичної промови як особливого типу тексту й водночас як особливого типу політичної комунікації ґрунтується на антропоцентричних та комунікативно-прагматичних засадах (А.Д.Бєлова, М.О.Діденко, Г.Л.Жуковець та ін.) і останнім часом привертає все більшу увагу дослідників різних галузей знання. Так, дослідженню політичної комунікації в аспекті іміджелогії присвячено праці Г.Г.Почепцова (мол.), різні аспекти українського політичного дискурсу вивчали О.М.Мацько, Г.Б.Мінчак, О.М.Пазинич, Н.М.Поліщук, Л.Л.Шевченко та ін. Серед російських дослідників комунікації у сфері політики слід назвати А.М.Баранова й Ю.М.Караулова. Здебільшого в цих розвідках увагу приділено найефективнішим і найпоширенішим стилістичним і риторичним прийомам, що використовують у промовах політики, а також аналізу їхнього індивідуального стилю.

Актуальність дисертаційної праці зумовлюється загальною спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень на інтеграцію антропоцентричного, семіотичного та функціонального підходів до вивчення мови в цілому і пов'язаних з цим особливостей будови окремих типів текстів, зокрема політичних. Дисертаційна робота є також актуальною в плані орієнтації сучасних розвідок на дослідження аргументації як чинника комунікативно-прагматичної спрямованості політичного дискурсу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана в рамках колективної теми кафедри французької філології Київського національного лінгвістичного університету “Дослідження когнітивних та комунікативно-функціональних аспектів системи одиниць французької мови”. Проблематика розглянутої дисертаційної праці вписується в коло питань, досліджуваних у рамках держбюджетної наукової теми Міністерства освіти та науки України “Мовні системи. Динаміка функціонування фонетичних, граматичних та лексичних одиниць: когнітивний та комунікативно-прагматичний аспекти (германські, романські й українська мови)” (тему затверджено вченою радою КНЛУ, протокол № 5 від 20 січня 2000 року).

Метою дослідження є виявлення особливостей реалізації текстів французької президентської політичної промови та встановлення специфіки їхньої композиційної структури шляхом лінгвостилістичного аналізу і прагматичної інтерпретації.

Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

џ визначити антропоцентричні засади політичної комунікації;

џ розглянути дефініції політичної промови в сучасних наукових парадигмах, а також у контексті загальної теорії дискурсу;

џ дати визначення політичної промови як типу політичної комунікації;

џ охарактеризувати аргументативний вектор комунікативно-прагматичного механізму побудови політичної промови;

џ виявити та проаналізувати основні закономірності композиційної структури текстів політичних промов Шарля де Голля і Жака Ширака;

џ класифікувати лексико-граматичні засоби в текстах політичних промов Шарля де Голля і Жака Ширака.

Об’єктом дослідження є французькі президентські політичні промови, що дотепер не підлягали системному лінгвістичному аналізу.

Предметом вивчення є композиційна структура та лексико-граматичні особливості текстів політичної промови Шарля де Голля і Жака Ширака.

Матеріалом для дослідження слугували 198 текстів виступів французьких Президентів П’ятої Республіки Шарля де Голля і Жака Ширака (кількість функціонально значущих текстових елементів – 29 тисяч одиниць), взятих з офіційного сайту Єлисейського палацу мережі Інтернет та зі збірок їх виступів, що знаходяться в бібліотеці французького культурного центру в місті Києві. До кола функціонально значущих текстових елементів входять мовні та мовленнєві явища (від окремих лексичних одиниць до висловлень, фрагментів тексту й далі – до цілого тексту), які характеризуються здатністю відбивати специфіку структури комунікативної ситуації текстів політичної промови.

Для досягнення поставленої мети й розв'язання конкретних завдань роботи застосовано такі методи: традиційний лінгвостилістичний аналіз В.В.Виноградова й І.Р.Гальперіна, який дав змогу виявити композиційну структуру текстів французьких президентських промов та їх лексико-граматичні особливості. Крім того, в дослідженні використовується метод прагматичної інтерпретації текстів. Аналіз лексичних дефініцій здійснюється за допомогою словників Dictionnaire des mots contemporains (1991), Dictionnaire йtymologique et historique du franзais (1993), Encyclopйdie Thйma (2000), Le Grand Larousse en 5 volumes (1990), Le Grand Robert de la langue franзaise (2001), Nouvelle Encyclopйdie Bordas (1989). Висновки про типовість тих чи інших мовних засобів, вживаних у текстах політичних промов, ґрунтуються на даних кількісного аналізу.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше за об’єкт лінгвістичного спостереження обрано політичні промови Президентів П’ятої Республіки Шарля де Голля і Жака Ширака. Вперше системно й комплексно виявлено й описано основні закономірності композиційної структури французької політичної промови. Проаналізовано лексичні та граматичні особливості політичної промови з позицій антропоцентричного підходу. В ракурсі комунікативно-прагматичного підходу до проблем мовної номінації класифіковано лексичні одиниці політичної промови й основні граматичні засоби мови, які відбивають специфіку структури комунікативної ситуації текстів політичних промов.

Теоретичне значення дисертації визначається тим, що вона є внеском у теорію комунікації, лінгвопрагматику, стилістику сучасної французької мови, зокрема в подальше обґрунтування теоретичних положень про категоріальні ознаки тексту політичної промови. Поглиблюються й розширюються вже усталені знання про комунікативну ситуацію, формується наукове уявлення про композиційну структуру політичної промови, визначається лінгвістичний статус політичної промови як особливого типу тексту.

Практичне значення здобутих результатів полягає в можливості використання основних положень і висновків дисертації в теоретичних курсах стилістики (розділи “Стилістична класифікація словникового складу французької мови”, “Жанри та стилі”), теоретичної граматики французької мови (розділи “Займенник”, “Дієслово”, “Синтаксис”), у спецкурсах з проблем лінгвістики тексту, теорії комунікації, прагмалінгвістики у вищих навчальних закладах України, а також у науково-дослідницькій роботі студентів та аспірантів.

Апробація дослідження. Результати роботи висвітлювались у доповідях на Міжнародній науковій конференції “Мова, освіта і культура у сучасному світі” (Київ, 2001), Всеукраїнській науковій філологічній конференції “Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики” (Черкаси, 2001), Міжнародній науково-практичній конференції “Дискурс у комунікаційних системах” (Київ, 2004), а також на щорічних науково-практичних конференціях Київського національного лінгвістичного університету (Київ, 2000, 2001, 2002).

Публікації. Основні положення й результати дослідження відображено у 3 статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях ВАК України, та 1 тезах.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури та списку промов Шарля де Голля й Жака Ширака. Загальний обсяг дисертації – 202 стор.

У вступі обґрунтовується актуальність дослідження, визначаються мета й завдання роботи, її наукова новизна, теоретичне й практичне значення, формулюються положення, що виносяться на захист.

У першому розділі з’ясовуються антропоцентричні засади політичної комунікації, розглядаються термінологічні дефініції політичної промови в сучасних наукових парадигмах, а також у контексті загальної теорії дискурсу, визначається лінгвістичний статус політичної промови як особливого типу політичної комунікації, докладно характеризується аргументативний вектор комунікативно-прагматичного механізму створення політичної промови.

У другому розділі досліджується трихотомічна структура політичної промови, яка складається з вступного, основного та заключного комунікативних блоків.

У третьому розділі докладно охарактеризовано загальновживану лексику в текстах політичних промов, виявлено ЛСГ стилістично маркованої лексики. У цьому ж розділі продемонстровано, яку роль у цих текстах відіграють граматичні засоби, зокрема займенники та дієслова як виразники суб'єктно-об'єктних відносин, а також розкрито специфіку синтаксичної організації політичних промов Шарля де Голля і Жака Ширака.

У загальних висновках підведено підсумки проведеного дослідження й окреслено перспективи подальшої розробки проблеми.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Розділ І. “Антропоцентричний фактор політичної промови в комунікативно-прагматичному вимірі”. У політичній комунікації яскраво виявляється зв’язок людського фактора з мовою та суспільством, який ще за часів В. фон Гумбольдта привертав до себе увагу лінгвістів і дістав назву антропологічного напряму (О.Д.Дуліченко, О.Л.Каменська, К.Кербра-Орекьоні, О.Ребуль). У сфері політичної комунікації набуває особливої актуальності й важливості адресованість як категорія тексту (О.П.Воробйова, Л.О.Баркова, А.Д.Бєлова, Г.Л.Жуковець, С.Пекарек, А.Троньон).

Основним механізмом формування тексту з погляду його адресованості є комунікативно-прагматичний. А тому будь-який політичний текст, у тому числі й текст політичної промови, розглядається як загальний продукт мовленнєвої діяльності людини, тобто як макромовленнєвий акт.

Макромовленнєвий акт французької політичної промови складається з системи тверджень, які націлені на виправдання або спростування певної думки та переконання аудиторії в її прийнятності/неприйнятності. Моделювання аудиторії слухачів, яким адресується промова, з урахуванням їх соціальних ролей безпосередньо впливає на побудову повідомлення. У масовій комунікації, до якої належить політична промова, аудиторія розподіляється за належністю до соціального класу, за статтю, віком, релігійними та політичними переконаннями, рівнем освіти, професійним статусом. Крім того, моделювання аудиторії, до якої буде звернено промову, впливає також на вибір виду аргументації (Ж.-М.Адам, А.М.Баранов, Г.А.Брутян, К.Кербра-Орекьоні, О.Ребуль). Метою створення політичної промови є здійснення комунікативного впливу на численну аудиторію. Вплив у політичній комунікації складається з двох компонентів – вербального (мовленнєвого) та невербального, які тісно повязані між собою.

Політична промова відноситься до інформативно-переконувального типу політичних текстів. Виокремлення різновидів політичної промови стає можливим завдяки таким факторам: 1) місце реалізації промови; 2) тематичний зміст текстів; 3) аудиторія, на яку спрямована промова. Проте, другий і третій фактори безпосередньо залежать від першого, тому при створенні типології політичних промов вирішальним є місце реалізації промови. Cеред політичних промов дослідники (М.О.Діденко, Й.Бок) виділяють: парламентські, передвиборчі, партійні, вітальні, святкові промови (до цього типу відносять також і новорічні / різдвяні промови).

При виокремленні політичних промов Президентів Франції Шарля де Голля й Жака Ширака ми також спираємось на перелічені вище три фактори. У зв’язку з цим ми виділяємо такі типи промов: передвиборчі, вітальні, святкові, дипломатичні. Партійні промови, якщо й проголошуються Президентами Франції, то тільки в разі святкування річниці створення партії та в період передвиборчої кампанії.

Виокремлені нами типи президентської політичної промови мають певні комунікативні особливості.

Передвиборчі промови проголошуються Президентом, який має намір балотуватися на другий строк, перед виборами. Основною метою передвиборчих промов Президентів є утримання влади і прихилення на свій бік виборців.

Проголошення парламентських промов відбувається в парламенті Франції та інших держав і залежить від регламенту.

Вітальні промови вважаються однією з прерогатив представників влади й формально присвячені тематиці заходів, на яких проголошуються. Але ж насправді вони служать популяризації промовцем своїх цілей і завдань.

Святкові промови містять у собі особливості інформативно-перекону-вальних текстів. Основним фактором, який сприяє виокремленню такого типу промов, є дата проголошення промови: новорічна/різдвяна промова або промова, присвячена певній події.

Дипломатичні промови проголошуються під час офіційних зустрічей Президентів із представниками інших країн, під час офіційних візитів і мають ритуальний характер.

При аналізі політичних промов Шарля де Голля виокремився тип радіотелевізійних промов, які було проголошено, так би мовити, “на злобу дня”, напередодні вирішальних для французького народу подій, як-то референдум з приводу прийняття нової Конституції або події в Алжирі. Основною метою радіотелевізійних промов Шарля де Голля є доведення до масової аудиторії завдань і результатів своєї політики з метою ідеологічної інтеграції та прийняття потрібних для промовця рішень.

Таким чином, з антропоцентричних позицій президентська політична промова – це усний політичний текст, який проголошується Президентом перед масовою аудиторією, ставить назрілі завдання у тій чи іншій сфері громадського життя, дає рекомендації щодо здійснення поставлених завдань.

Розділ 2. “Композиційна структура текстів політичних промов Президентів Франції”. На сучасному етапі у зв'язку з екстенсивним розвитком лінгвістики тексту та пов'язаних з нею пошуків нових шляхів і методів аналізу тексту, дослідники (Ж.Антуан, М.Крезо) вказують на необхідність зближення поетики й лінгвістики в плані вивчення композиційних структур різних типів текстів. У цьому ракурсі політична промова розглядається як текст особливого типу, в основу якого покладено “трансцендентну структуру” (термін О.О.Реформатського), яка відбиває специфіку комунікативної ситуації тексту та характеризується такими лінгвостилістичними параметрами: аргументативний характер розгортання тексту, об’єктно-суб’єктний спосіб організації інформації, відверта авторська інтенція, безпосередня й постійна апеляція до адресата, специфіку якого теж визначають односпрямовані та спеціально організовані мовленнєві засоби й набір релевантних комунікативно-прагматичних настанов.

Побудова політичної промови відбувається за античною трихотомічною схемою: вступ, основна частина, заключна частина.

Вступ є необхідним для привертання уваги аудиторії. Основна частина складається традиційно з висунення та доведення тези, вона орієнтована на інформаційний аспект. У заключній частині підводять підсумки основних положень і роблять висновки. Якщо темою політичної промови є вирішення певної проблеми, то у вступі або на початку основної частини чітко визначається ця проблема, а далі йде перелік тих явищ, що її спричинили, заходи для її усунення. Заключна частина містить заклик до аудиторії за допомогою запропонованих заходів вирішити цю проблему. Крім визначення структурних компонентів політичної промови, нами виявлено їх процентне співвідношення між собою: вступ – 5% від загального обсягу тексту промови, основна частина – 85% (представлення чинного стану речей – 20%, можливі наслідки для майбутнього – 25%, різні засоби дії – 40%), заключна частина – 10%.

Основною прагматичною настановою вступного комунікативного блоку (далі ВКБ) (за термінологією О.М.Мороховського й О.П.Воробйової) є привернення уваги адресата. ВКБ – це контактовстановлювальний мовленнєвий акт, у якому використовуються такі формули соціального етикету як “Je suis heureux de vous dire”, “Je voudrais vous dire merci”, “Je vous remercie”, наприклад: Je suis heureux de vous dire ce soir, les voeux trиs sincиres que je forme pour vous et pour tous ceux que vous aimez (Chirac 31.12.1997).

Найчастіше ВКБ складається з одного абзацу. Аналіз структурування ВКБ політичних промов Шарля де Голля й Жака Ширака дозволяє зробити такі висновки. По-перше, в абзаці ВКБ використовується в середньому 65,3 словоформ. По-друге, обсяг абзацу, а за ним і всього ВКБ, залежить від типу промови. Так, найдовші абзаци (в середньому 92,3 словоформ) зустрічаються в дипломатичних промовах Жака Ширака.

У 83% проаналізованих промов ВКБ починаються зі звертання до адресата. Особливістю політичної промови слід вважати те, що промовець в ній використовує тільки прагматично адекватні звертання (термін Л.В.Корновенко). Так, під час зустрічі в Авіньйоні з депутатами й французькими залізничниками, присвяченій пуску нової швидкісної лінії французької залізниці, Жак Ширак звертається до всіх присутніх, серед яких на перше місце ставить міністра транспорту, потім жінку-міністра у справах цього регіону, далі йде жінка-прем’єр-міністр, потім жінка-мер Авіньйона, далі йдуть депутати місцевого самоврядування. За депутатами Жак Ширак звертається до президентів установ, які представляють французьку залізницю (SNCF и Reseau ferrй de France). ?ля того, щоб пожвавити обставини, в яких відбувається зустріч, Жак Ширак передає привітання молодим залізничникам, чим висловлює свою повагу до корпорації, до якої вони причетні, й, нарешті, за правилами французького етикету, звертається до решти присутніх, вживаючи нейтральне “Mesdames et Messieurs”:

Monsieur le Ministre,

Madame la Ministre,

Madame le Premier Ministre,

Madame la maire d’Avignon,

Mesdames et Messieurs les йlus,

Messieurs les Prйsidents de la SNCF et du Rйseau ferrй de France,

sans oublier un salut amical aux jeunes cheminots qui sont rassemblйs pour cette journйe exceptionnelle et а qui je tiens а dire toute l’estime que nous portons tous, а une corporation qui fait honneur а notre pays,

Mesdames et Messieurs,

Je voudrais d’abord, m’adressant aux personnels de la SNCF et de Rйseau ferrй de France, les fйliciter pour cette magnifique rйalisation (Chirac 7.06. 1999).

На відміну від Жака Ширака, Шарль де Голль більш лаконічний. Він надає перевагу коротким звертанням. До французького народу напередодні референдуму щодо Алжиру він звертається просто “Franзaises, Franзais”:

Franзaises, Franзais,

Je vous ai exposй, dйjа, les motifs, le contenu et la portйe du projet de loi, qu’ en ma qualitй de Prйsident de la Rйpublique, je soumets а votre approbation au sujet de l’Algйrie (Gaulle de 6.01.1961).

Слід зазначити, що основною рисою політичних промов є слідування правилам етикету. Одна з особливостей французького етикету полягає в тому, що в офіційних зверненнях жінки згадуються першими: Franзaises et Franзais, Mesdames et Messieurs і т.п. У звертанні до жінок, які займаються видами діяльності, що раніше вважалися виключно чоловічими, існує деяка варіативність. Так, звертаючись до жінки-ректора Університету Санкт-Петербурга, Жак Ширак використовує конструкцію Madame le Recteur (Chirac 27.09.1997), а при звертанні до жінки-Президента Європейського парламенту він вживає конструкцію Madame la Prйsidente (Chirac 26.01.2001). Соціальний статус жінки у Франції лінгвістично маркується титулами, назвами посад, які посідає жінка, й іноді вибором імені. Більшість французьких слів, які позначають престижну професію, не мають жіночого роду, а більша частина іменників не має формальних показників роду і виражає це значення аналітично – шляхом додавання до іменника чоловічого роду слів, які вказують на жіночу стать: un pianiste – une pianiste, un peintre – une femme peintre. Формування жіночого роду за допомогою “Madame + артикль чоловічого роду + форма іменника чоловічого роду” має місце тільки для позначення дуже важливих адміністративних посад як наприклад, Madame le Recteur у промові Жака Ширака. В сучасній французькій мові існує явна тенденція до фемінізації назв професій, про що свідчить вживання Жаком Шираком при зверненні до Президента Європарламенту конструкції Madame la Prйsidente.

Основний комунікативний блок (далі ОКБ) становить другу частину структурно-композиційної організації тексту, де відбувається як висунення тези, так і її доведення. ОКБ складається з декількох абзаців. Кількість абзаців залежить від кількості аргументів, які промовець використовує для доведення своєї тези. Кожен з аргументів міститься в окремому абзаці й ілюструється прикладами. В політичній промові аргумент визначається за місцем розташування, тобто він стоїть після вступної тези, у разі, якщо теза виражається експліцитно; експліцитному вираженню тези сприяє вживання експресивно забарвлених дієслів (aimer, dйtester, nier і т.п.) або дієслів, що виражають думку адресата (ментальних дієслів – croire, кtre sыr), наприклад:

Aujourd’hui, je crois devoir me tenir prкt а poursuivre ma tвche, mesurant la connaissance de cause de quel effort il s'agit, mais convaincu qu'actuellement c'est le mieux pour servir la France (висунення тези). Car, ainsi, notre pays se voit offrir le meilleur moyen de confirmer, par ses suffrages, le rйgime stable et efficace que nous avons ensemble instituй (аргумент) (Gaulle de 04.11.1965). У цій промові Шарль де Голль висуває тезу після конструкції з ментальним дієсловом croire: je crois devoir me tenir prкt а poursuivre ma tвche... і дієприкметником минулого часу convaincu, який було утворено від ментального дієслова convaincre: mais convaincu qu'actuellement c'est le mieux pour servir la France.

Для ОКБ політичних промов Шарля де Голля і Жака Ширака характерні такі типи аргументів:

- логічні аргументи;

- аргументи, які базуються на попередньому досвіді.

Логічні аргументи звернені до логічного мислення адресата й мають за мету довести тезу, переконати аудиторію. Вони становлять низку висновків, призначених для здійснення аргументації. Серед логічних аргументів в ОКБ найчастіше вживаються аргументи, що ґрунтуються на таких принципах:

- принципі ідентичності:

L'an dernier, pour notre bien, nous avons su nous les assurer. L'an prochain, qu'il en soit de mкme! (Gaulle de 31.12.1962) – в аргументі, який генерал де Голль використовує у своїй святковій промові напередодні Нового року і Різдва, він висловлює побажання, щоб наступний рік був таким, як і минулий; крім принципу ідентичності тут спрацьовує також принцип релевантності, зумовлений часовим проміжком – напередодні Нового року, тому що в іншому разі такий аргумент був би невиправданим;

- принципі відокремлення, який базується на доведенні або спростуванні будь-якої тези, показуючи, що кожна з її складових частин є або істинною, або хибною:

Je suis sыr que nous subirons divers йpreuves, lacunes et dйceptions…Je crois, cependant, qu’au total et а moins de graves secousses qui bouleverseraient l’univers, notre situation continuera de progresser et que tout le monde y trouvera son compte (Gaulle de 31.12.1967);

- принципі індукції, коли з декількох підаргументів промовець робить загальний висновок, який є головним аргументом:

Vous avez vingt ans et vous avez а peine connu l’йpoque oщ votre nation, comme d’autres, ne pouvait pas librement choisir son destin. Et pour vous, comme pour beaucoup de notre continent, les biens les plus prйcieux sont naturels, vous semblent naturels: la dйmocratie, la libertй de penser, de discuter, de dйbattre et de dйcider de l’avenir. Ne croyez pas que зa soit si naturel que cela. Ces choses-lа ne vont pas de soi. Elles ne vous sont pas donnйes. C’est la grande leзon de l’Histoire: le meilleur de l’homme est toujours а conquйrir (Chirac 4.09.1998).

Аргументи, які базуються на попередньому досвіді, вживаються у разі, коли адресант для доведення своєї тези використовує думку особи або групи людей, з істинністю якої адресат має погодитись. Серед цих аргументів ми виділяємо два типи: 1) аргумент авторитету; 2) аргумент посилання на загальновідомі факти.

Аргумент авторитету в ОКБ вживається переважно у формі простої алюзії до імені або думки, наприклад: Or, notre Constitution, pour fonctionner effectivement, exige prйcisйment que le chef d'Etat en soit un (Gaulle de 26.10.1962) – безособовий авторитет Конституції.

Аргумент посилання на загальновідомі факти відображає факти, які вважаються істинними, цінність яких перевірена часом: Depuis toujours la France admire la puissance et la tйnacitй du sentiment national ukrainien. Dиs le XVII siиcle, mes compatriotes vibraient а l’йvocation de l’йpopйe cosaque. Voltaire a parlй de cette aspiration constante de votre nation а la libertй des peuples… Ici, а Kiev, il y a plus de trente ans le gйnйral de Gaulle йvoquait la grande mais tragique histoire de l’Ukraine (Chirac 3.09.1998). Під час офіційного візиту в Україну в політичній промові перед студентами Національного університету імені Тараса Шевченка Жак Ширак з метою створення позитивного впливу на студентську аудиторію посилається на загальновідомі, близькі для кожного українця факти про українське козацтво, згадує Вольтера, який у свій час говорив про прагнення українців до свободи, і нарешті, Ширак цитує людину, яка першою висловила думку про “єдину Європу від Атлантики до Уралу”, першого Президента П’ятої Республіки Шарля де Голля, який тридцять років тому першим з Президентів Франції відвідав Україну й першим торкнувся теми про велику й трагічну долю українського народу.

Заключний комунікативний блок (далі ЗКБ) – це кінцева частина структурно-композиційної організації тексту політичної промови, де підводяться підсумки викладеного раніше й дається комплексна оцінка явищ, про які йшлося. У ЗКБ для створення впливового ефекту на аудиторію використовуються афективні синтаксичні моделі речень з окличними словами, аргументативний повтор, анадіплоз, епіфора, сегментовані речення, парцельовані конструкції, емфатичні конструкції, наприклад:

Alors, je vous le dis de tout cњur, saisissez cette chance ! Ayez confiance! Confiance dans votre peuple et dans votre pays dans votre culture gйnйreuse, dans vos traditions humanistes. Allez de l'avant! Rйalisez vos rкves! Ce goыt d'entreprendre et cette йnergie, mettez-les au service de l'Ukraine mais aussi au service d'une Europe pacifique, oщ l'on peut s'йpanouir librement et sans contrainte.

Et n'oubliez pas parmi vos amis, la France est lа! Elle est а vos cфtйs. En accord sur l'essentiel, progressons ensemble! Ensemble, donnons а la nouvelle Ukraine toutes les chances pour l'avenir. Et donnons а notre nouvelle Europe cette paix et cette prospйritй auxquelles, tous, nous aspirons, au lendemain de tant de guerres et de divisions qui nous ont fait tant de mal. Ensemble, dйfendons ces valeurs auxquelles nous tenons: l'indйpendance, la dйmocratie, la libertй (Chirac 03.09.1998).

У даному прикладі ЗКБ складається з двох абзаців. Перший абзац вводиться за допомогою логічного конектора alors, який водночас є засобом когезії ОКБ із ЗКБ. Після логічного конектора промовець вживає емфатичну конструкцію je vous le dis de tout cњur, saisissez cette chance, до складу якої входить ідіоматичний вираз de tout cњur і заклик – saisissez cette chance і, таким чином, вже перше речення має ретроспективну проекцію, тому що в ньому є посилання на cette chance, про який йшлося в попередніх блоках промови. Далі йде парцельована конструкція, ускладнена анадіплозом і градацією – Ayez confiance! Confiance dans votre peuple et votre pays dans votre culture gйnйreuse, dans vos traditions humanistes. Оцінна лексика позитивного характеру завдяки епітетам gйnйreuse і humanistes також сприяє емоційному впливу на аудиторію. Наступні два речення є спонукальними, вони закликають до дії – Allez de l'avant! Rйalisez vos rкves! Речення Ce goыt d'entreprendre et cette йnergie, mettez-les au service d'une Europe pacifique, oщ l'on peut s'йpanouir librement et sans contrainte – теж спонукальне, але на відміну від попереднього простого речення, воно є складнопідрядним сегментованим з антиципацією прямого додатка ce goыt d'entreprendre et cette йnergie. Прикладом образного слововживання, який має оцінну експресію, є ідіоматичний вислів mettez-les au service de... Персоніфіковане зображення України й Європи характеризується позитивною експресією, а епітет pacifique, яким супроводжується іменник Europe, має оцінний характер. Логічний конектор – сполучник сурядності et – поєднує другий абзац ЗКБ з першим, вводить безсполучникове складне речення зі значенням нерівнозначності, що виявляється в поясненні першої частини речення Et n'oubliez pas другою parmi vos amis la France est lа. Персоніфікований іменник France має позитивну конотацію, а відокремлена обставина parmi vos amis засвідчує доброзичливе ставлення Жака Ширака до України. Висловлення Elle est а vos cфtйs, вжите в переносному значенні, демонструє підтримку політики України промовцем, що підтверджується в наступному реченні, яке починається з відокремленої обставини En accord sur l'essentiel. Спонукальне речення En accord sur l'essentiel, progressons ensemble! поєднується з наступним за допомогою анадіплозу. Четверте речення другого абзацу поєднується з п'ятим за допомогою анафори. Для цих двох речень характерним є синтаксичний паралелізм. Вживання епітету nouvelle в поєднанні з іменниками Ukraine і Europe демонструє позитивний характер змін, які відбуваються в Україні і сприяють появі “нової Європи”, невід'ємною складовою якої вже є “нова Україна”. Позитивна оцінна лексика cette paix і cette prospйritй поруч із негативною tant de guerres et de divisions слугує ґрунтом для створення антитези. В останньому реченні ЗКБ, окрім підсумкового змісту промови, міститься заклик до утвердження таких загальнолюдських цінностей, як незалежність, демократія, свобода – l'indйpendance, la democratie, la libertй.

Розділ 3. “Лексико-граматичні засоби впливу в політичних промовах Президентів Франції”. В основу текстів політичних промов Президентів Франції покладено загальнолітературну лексику, яка створює поле тематичної лексики, актуалізованої в політичному й ідеологічному контексті слів, наявних у загальному словниковому складі для формулювання теорій і доктрин. Слідом за М.О.Діденком і Ж.Маторе, ми поділяємо тематичну лексику на ключові слова, слова-гасла, а також на стилістично немарковану лексику.

Мовлення відбиває ідеологію певного класу, вводить у вжиток набір ідей, політичних суджень, систему символів, ідеологічних настанов і цінностей та реалізується насамперед за допомогою тематичної (політичної) лексики. Така лексика характеризується наявністю широкого спектру конденсованих значеннєвих, емоційних, ідейно-політичних конотацій і виражає ідеологічну оцінку. Наприклад, ідеологічно й оцінно запрограмованими є слова: Europe, communautй, France, Йtat, Prйsident, Paris, Franзais, peuple, gaulliste, Йtats-Unis, Russie, Bosnie-Herzйgovine, OTAN, Yougoslavie, casques bleus і т.п.

Завдяки своєму семантичному змісту й частоті вживання, окремі слова політичної лексики стають ключовими, а також словами-гаслами.

Слова-гасла є словами-маркерами для визначення політичних доктрин (М.О.Діденко). Так, у промові на дипломатичному прийомі в Єлісейському палаці Plus d’Europe, plus de sйcuritй, plus de paix dans le monde! (Chirac 27.08.2001). Жак Ширак використовує такі слова-гасла, як Europe, sйcuritй, paix для заклику присутніх представників дипломатичного корпусу європейських держав до розширення загальноєвропейської інтеграції, яка забезпечить “більшу безпеку і більше миру в усьому світі”.

Під ключовими словами розуміють слова на позначення політичних груп, напрямів, ідеалів, проблем (Ж.Маторе). Ключові слова включають значний шар лексики й відрізняються меншою ідеологічною зв'язністю й оцінністю порівняно зі словами-гаслами, але іноді трапляється так, що ключові слова переходять до розряду слів-гасел (див. приклад Chirac 27.08.2001 ). Чим більше лексичних значень має ключове слово, тим ширше воно вживається: Je vous parlerai aujourd’hui de l’Europe, de la nouvelle donnйe stratйgique, de nos efforts en faveur de la paix et enfin de l’organisation de la sociйtй internationale (Chirac 27.08.2001).У цьому прикладі ключовими словами є l’Europe, la paix і l’organisation de la sociйtй internationale. З них найбільш багатозначним є слово l’Europe, яке позначає не тільки найменшу з п’яти частин світу, не тільки країни, які крім спільного географічного положення мають ще спільне культурне, історічне та політичне коріння, тобто так званий “Старий Світ”, але й “нову стратегічну даність”, “нову організацію міжнародного суспільства”, а саме політико-економічний союз європейських країн, яким вважається Європейське Співтовариство.

Ключові слова можна розділити на загальні і програмні (М.О.Діденко).

Загальні ключові слова – це вживані політиками в промові слова, які є політичними афективами та словами-класифікаторами. Вони виражають абстрактні поняття, які викликають певну реакцію адресата. Загальні ключові слова завжди мають позитивне забарвлення і не підлягають критиці. Перевага такого типу слів полягає в тому, що вони поєднують у собі широту абстракції з можливістю набувати в певній ситуації конкретного смислового навантаження. Оскільки ці слова мають широке коло значень, то вони можуть вживатися фактично в будь-якому контексті. Зазначимо, що загальні ключові слова можуть також мати емотивне значення, яке виходить на перший план під час агітації. Найуживанішими загальними ключовими словами у промовах Шарля де Голля і Жака Ширака є такі: changement, France, Franзais, Franзaise, peuple, avenir, dйveloppement, stabilitй, fraternitй, solidaritй, progrиs, dйmocratie, responsabilitй і т.п. Вони містять тільки позитивну оцінку, вживаються з особовими займенниками (насамперед з je і nоus) та служать ґрунтом для закликів.

Програмні слова при частому вживанні й у певних контекстах стають словами-гаслами і виражають основні позиції програми дій промовця. Наприклад, до програмних слів належить словосполучення identitй europйenne (для створення Єдиної Європи необхідно, щоб кожен європеєць дійсно відчував себе європейцем, тому заклик Жака Ширака посилити почуття європейської ідентичності є на часі):

Renforcer le sentiment d’identitй europйenne! (Chirac 27.08.2001).

До групи стилістично немаркованої лексики належать повнозначні лексеми, загальною ознакою яких є багатозначність, відсутність словниково закріпленої конотації і які внаслідок цього характеризуються підвищеною частотою вживання в мові політиків: volontй, responsabilitй, choix, projet, succиs, message, chose, norme, sens, confiance, domaine, terme, programme, soutien, effort, valeur, idйe, force, libertй і т.п.

Для підвищення аргументативного ефекту політик у своїх промовах вдається до стилістично маркованої лексики. Стилістично маркована лексика, зокрема неологізми, дають напрям, відповідно до якого аудиторія повинна сприймати й характеризувати дійсність, тобто неологізми підсилюють директивну функцію промов Президентів Франції: А vrai dire, beaucoup a йtй fait dйjа pour prйparer cette issue. Par la pacification, d’abord (Gaulle de 16.09.1959).

Сприяння створенню в адресата потенційної готовності до згоди з промовцем, з його позицією за допомогою неологізмів можливо з кількох причин. По-перше, неологізми як новоутворення не викликають звичних, часто негативних асоціацій, що властиве загальновживаним словам. До того ж, політик має можливість наповнити неологізми потрібним для переконання аудиторії раціональним й емоційним змістом і визначити (принаймні, на якийсь час) понятійне та асоціативне поле, що виникає одночасно з появою неологізмів. По-друге, політик, який створює й коректно вживає неологізми, вважається творчою, динамічною особистістю. Здебільшого неологізми наближаються за своєю функцією до евфемізмів. Одним зі способів утворення відносних неологізмів є асиміляція понять і термінів, які не належать до мови політики. Такі псевдоутворення, вживані в мові політиків, набувають характеру неологізмів і виконують тотожні до них функції. Наприклад, слово changement, яке фігурує в промовах Шарля де Голля, набуло ідеологізованого значення через економічну й політичну кризу французького суспільства наприкінці 50 – початку 60 рр. ХХ століття, котра призвела до усвідомлення потреби в радикальних змінах. Саме поняття зміна в конкретних історичних умовах було соціально значущим. За законом “синонімічної атракції” С. Ульмана, навколо поняття, яке відіграє важливу роль у діяльності мовного колективу, зосереджується значна кількість синонімів. Наслідком великої соціальної значущості поняття "зміна" є часте використання в промовах де Голля, поряд зі словом changement, близьких за значенням слів: modification, transformation, rйnovation, renouveau і т.п. Наявність спільного інваріанта поєднує ці слова у лексико-семантичну мікрогрупу з центром – словом changement, яке містить ідею зміни в найбільш концентрованому й ідеологічно загостреному забарвленні. Всередині мікрогрупи найтісніша взаємодія спостерігається між лексико-семантичними варіантами слів changement і mutation. Користуючись термінологією Ж.Маторе, changement можна назвати ключовим словом, а mutation – словом-свідком (семантичним неологізмом, який відповідає новим поняттям, що виникли в надрах суспільства в перехідний момент його існування). Мutation, дійсно, є словом-свідком бурхливих потрясінь у політичному житті Франції 1968 року. Функціонуючи в політичному лексиконі як евфемізм (замість rйvolution), зараз це слово є політичним терміном зі складною семантичною структурою.

Серед граматичних засобів велику роль у політичній промові відіграють займенники першої особи (je, nous), які використовуються в текстах політичних промов і різняться за ознакою включення/невключення комуніканта в групу осіб. Je промовця підкреслює його високий суб'єктний статус. Крім звичайного je й пов'язаних з ним займенникових та дієслівних форм, на позначення суб’єкта мовлення іноді використовується форма nous. Форма nous може бути або синонімічною авторському ми, або вказувати на можливе включення суб'єкта до певної групи людей. Наприклад, у своїй радіотелевізійній промові до французького народу Шарль де Голль ототожнює себе з усіма французами, використовуючи звертання “nous, Franзais”, тобто як суб’єкт мовлення він включає себе до певної групи людей (“своєї” групи): Pour кtre prospиres, maоtres de nous-mкmes et puissants, nous, Franзais, avons fait beaucoup. Il nous reste beaucoup а faire. Car le progrиs exige l'effort. L'indйpendance n'est pas pour rien. La sйcuritй coыte cher. C'est bien pourquoi l'Йtat qui a pour rфle la raison d'кtre, de servir l'intйrкt gйnйral, n'a pas droit au laisser-aller (Gaulle de 19.04.1963). Група людей, до якої відносить себе промовець, має оцінюватись позитивно, завдяки вживанню слів, із позитивною конотацію: prospиres, maоtres de nous-mкmes, puissants.

Займенники другої особи множини заповнюють другу частину діади адресант – адресат і вказують на особу або групу осіб, до якої входить адресат. Той факт, що в текстах політичних промов використовується лише один із двох займенників 2-ої особи – vous, свідчить про його стилеутворювальну роль. Друга особа однини, тобто одиничний адресат мовлення у ВКБ позначається ввічливою формою vous. Форма vous та пов’язані з нею займенникові й дієслівні форми ілюструють офіційність, тобто наявність соціально-психологічної дистанції між адресантом і адресатом. Наприклад, під час офіційного візиту в Україну Жак Ширак на запрошення ректора Національного університету імені Тараса Шевченка виступив перед студентами і викладачами цього навчального закладу. Зокрема, звертаючись до ректора університету пана