Київський національний торговельно-економічний

університет

Грінчук Микола Степанович

УДК 657.471:658.8

ОБЛІК І КОНТРОЛЬ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА І РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ ШВЕЙНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Спеціальність 08.06.04 – Бухгалтерський облік, аналіз і аудит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному торговельно-економічному університеті Міністерства освіти і науки України на кафедрі фінансового аналізу і контролю.

Науковий керівник: |

кандидат економічних наук, доцент

Дудко Валентин Парфенович,

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, декан факультету підприємництва,

доцент кафедри обліку і аудиту

Офіційні опоненти: |

доктор економічних наук, професор

Осадчий Юрій Іванович,

Міжгалузевий інститут управління Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри бухгалтерського обліку і аудиту

кандидат економічних наук, професор

Добровський Василь Миколайович,

Київський національний економічний університет, професор кафедри обліку у підприємницькій діяльності

Провідна установа: |

Львівська комерційна академія, кафедра аудиту, Укоопспілка, м. Львів

Захист відбудеться 20.01.2005 р. о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.055.01 при Київському національному торговельно-економічному університеті за адресою: 02156 м. Київ, вул. Кіото, 19.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського національного торговельно-економічного університету за адресою: 02156 м. Київ, вул. Кіото, 19.

Автореферат розісланий 17.12.2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.І. Морозова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Розбудова України як соціально орієнтованої держави тісно пов’язана з розвитком легкої промисловості, включаючи її провідну швейну галузь. Виробництво добротної продукції швейного виробництва повинно задовольняти запити й потреби населення у якісному і недорогому одязі. Досягти цих завдань в умовах ринкових відносин можливо при оперативному управлінні виробництвом продукції, якість якого залежить від інформаційного забезпечення, яке в основному надається системами обліку господарських операцій та контролю їх ефективності.

Від ефективності управління витратами залежить фінансовий результат діяльності підприємств. Процес ринкової трансформації системи обліку та контролю на виробничих підприємствах неадекватний сучасним вимогам. До основних стримуючих факторів відносяться: застарілі інструктивні та методичні матеріали з організації обліку витрат виробництва і реалізації продукції; недостатня відповідність сучасним вимогам регламентування відображення витрат в існуючій нормативно-правовій базі; недосконалість первинних документів з обліку виробничих витрат; відсутність методичних матеріалів з організації контролю та реалізації його результатів. Облікова політика і номенклатура калькуляційних статей витрат не ґрунтується на специфіці підприємств швейного виробництва. Додаткових досліджень вимагають також проблеми обліку і розподілу загальновиробничих витрат; організація обліку витрат на базі комп’ютерних технологій; прогнозування витрат і визначення резервів зниження собівартості продукції. Розв’язання цих проблем дозволить перейти на новий рівень організації бухгалтерського обліку витрат, підвищити його аналітичність і ефективність у керуванні діяльністю підприємства. Таким чином, облік та контроль витрат виробництва і реалізації потребують концептуального вдосконалення.

Сутність витрат як економічної категорії історично змінюється під впливом певних суспільно-економічних умов. Даний фактор привертає увагу дослідників, однак він майже не враховується при організації обліку і контролю витрат виробництва та реалізації продукції. Це призводить до спрощення висновків щодо цілей, функцій і завдань обліку витрат, застосування методів обліку формування собівартості продукції, необхідності й можливості використання облікової інформації.

У дослідження питань теорії і методології обліку та контролю витрат вагомий внесок зробили вітчизняні та зарубіжні вчені: М.Т. Білуха, І.О. Бланк, О.С. Бородкін, Ф.Ф. Бутинець, Б.І. Валуєв, А.М. Герасимович, З.В. Гуцайлюк, В.П. Дудко, В.П. Завгородній, Г.Г. Кірейцев, М.В. Кужельний, Ю.Я. Литвин, А.А. Мазаракі, Є.В. Мних, В.В. Мова, Л.В. Нападовська, В.О. Озеран, Ю.І. Осадчий, М.С. Пушкарь, В.С. Рудницький, В.К. Савчук, В.В. Сопко, А.Л. Степанюк, Б.Ф. Усач, В.Г. Швець, В.О. Шевчук, А.Д. Шеремет та інші.

Нові економічні відносини, що склалися у суспільстві з ринковою економікою, потребують подальшого розвитку економічної науки в галузі швейної промисловості, зокрема обліку і контролю витрат діяльності підприємств з урахуванням вимог національних стандартів бухгалтерського обліку.

Усе це обумовило вибір теми дисертаційного дослідження та її актуальність для національної економіки України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами визначається Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” № 996-ХІV та державною програмою реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня

1998 р. № 1706.

Тема дисертаційного дослідження є складовою науково-дослідної роботи Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ за темою: “Стратегічні пріоритети використання економічного потенціалу Буковини”, в межах якої автором особисто виконано підрозділ “Економічна оцінка та узагальнення отриманих результатів дослідження стану обліку і контролю витрат на підприємствах”, номер державної реєстрації 0101U000929.

Мета і завдання дослідження полягають у розробці рекомендацій і пропозицій щодо вдосконалення діючої методики обліку і контролю витрат виробництва та реалізації продукції швейної галузі із застосуванням сучасних облікових систем, форм і методик на технічній базі ПЕОМ з урахуванням міжнародних і національних стандартів бухгалтерського обліку з метою її спрямування на більш ефективне використання ресурсів, забезпечення випуску конкурентоспроможної продукції та оптимізації її собівартості.

Відповідно до цільової спрямованості дисертаційної роботи у дослідженні поставлені такі завдання:

* узагальнити і систематизувати теоретичні положення економічної категорії виробничих витрат і реалізації продукції швейної галузі;

* удосконалити класифікацію витрат з метою підвищення ефективності їх обліку та контролю за місцями виникнення і центрами відповідальності;*

визначити особливості обліку витрат і калькулювання собівартості продукції підприємств швейного виробництва;*

розробити структуру об’єктів обліку витрат підприємств швейного виробництва; *

визначити порядок формування облікової політики витрат підприємств швейного виробництва;*

удосконалити методику обліку витрат і калькулювання виробничої собівартості на підприємствах швейного виробництва;*

розробити маршрутну технологію обліку продукції і витрат виробництва в швейній промисловості;*

запропонувати методичні рекомендації з нормативного обліку витрат виробництва в швейній промисловості з використанням комп’ютерних технологій;*

розробити методичні рекомендації з внутрішньогосподарського контролю витрат на підприємствах швейного виробництва, спрямовані на запобігання й усунення недоліків у задоволенні соціальних потреб населення та випуску конкурентоспроможної продукції.

Об’єктом дослідження є діяльність підприємств швейного виробництва України.

Предметом дисертаційного дослідження є методологія та організація обліку і контролю витрат на виробництво та реалізацію продукції як провідних функцій управління економікою швейного виробництва.

Методи дослідження включають загальнонаукові та емпіричні методичні прийоми економічної науки. У процесі дослідження обліку та контролю витрат на виробництво і реалізацію продукції швейної галузі застосовувалися такі методичні прийоми, як аналіз (для виявлення основних напрямів розвитку швейної галузі); абстрагування (для вивчення суттєвих і несуттєвих факторів, що впливають на функціонування підприємств цієї сфери діяльності); документалістики (для вдосконалення документообороту і розробки маршрутної технології обліку в умовах конвеєрного виробництва); інформаційних технологій ПЕОМ; нормативного обліку і калькулювання собівартості виробництва та реалізації промислової продукції (для застосування її у швейному виробництві). В процесі дослідження також застосовувалися наступні методичні прийоми дослідження: синтез, дедукція, розрахунково-аналітичні та емпіричні.

Наукова новизна результатів проведеного дослідження полягає в особисто розроблених дисертантом рекомендаціях з удосконалення обліку і контролю витрат виробництва та реалізації продукції на підприємствах швейної промисловості з використанням мережі АРМів, персональних ПЕОМ міжнародних і національних стандартів бухгалтерського обліку, інформаційного моделювання.

Основними науковими результатами, отриманими внаслідок дослідження, які виносяться на захист, є:

вперше запропоновано:*

інтеграцію всіх видів обліку в швейному виробництві на основі розробленої класифікації витрат на виробництво і реалізацію продукції та комп’ютерних технологій мережі АРМів, що забезпечить інформаційні потреби управління у реальному масштабі часу;*

маршрутну технологію обліку продукції і витрат у швейному виробництві на конвеєрних лініях, яка сприяє запобіганню втратам продукції, виявленню її виробничого браку, простоям конвеєра з технологічних причин;

удосконалено:*

методологію нормативного обліку у швейному виробництві в умовах ринкових відносин з використанням ПЕОМ, яка дозволить по ходу технологічного процесу виявляти відхилення від норм витрат за місцями їх утворення і центрами відповідальності;*

модель обліку собівартості продукції в економічному механізмі господарювання, яка сприяє виявленню резервів у зниженні собівартості продукції, зростанню продуктивності праці, скороченню матеріальних і трудових витрат;*

методологію калькулювання собівартості продукції швейного виробництва, зокрема з розподілу її за видами комплексних витрат (загальновиробничих, загальногосподарських та ін.), що сприятиме обґрунтованому ціноутворенню, виявленню збиткової і неконкурентоспроможної продукції на міжнародному та внутрішньому ринках;

дістало подальший розвиток:*

теоретико-методологічні концепції обліку і контролю витрат виробництва та реалізації продукції у напрямі створення єдиної системи, ліквідація дублювання контрольних заходів і підвищення їх оперативності та дієвості;*

організаційно-методологічні концепції внутрішньогосподарського оперативного контролю господарської і фінансової діяльності, розроблена номенклатура відхилень від норм і нормативів витрат для галузі швейного виробництва, що забезпечить управління діяльністю підприємства у реальному масштабі часу.

Практичне значення результатів дослідження полягає в розробці рекомендацій і пропозицій з удосконалення методики обліку й контролю витрат на виробництво і реалізації продукції на швейних підприємствах відповідно до вимог національних і міжнародних стандартів. Сформовані результати дослідження не тільки розвивають теорію і методологію обліку та контролю господарської діяльності підприємств швейної галузі, а й удосконалюють конкретні методики калькулювання продукції, розподіл комплексних витрат у виробництвах єдиного технологічного циклу, застосування мережі АРМів в управлінні мікроекономікою, застосуванні комп’ютерних технологій у прогнозуванні економічних і соціальних результатів діяльності підприємств.

Особистий внесок дисертанта. Дисертаційна робота є результатом самостійного наукового дослідження. Теоретичні узагальнення, положення, висновки, рекомендації та пропозиції зроблені автором самостійно на підставі проведених досліджень фінансово-господарської діяльності підприємств швейного виробництва різних форм власності Чернівецької, Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської та Хмельницької областей. Аналітична частина роботи виконана на основі використання облікової інформації досліджуваних підприємств, а також результатів проведених спостережень та анкетування керівників і фахівців з обліку на 92 підприємствах швейного виробництва.

Апробація результатів дисертаційного дослідження проводилась експериментальним впровадженням на підприємствах швейної промисловості (довідки акціонерного товариства відкритого типу “Трембіта” № 185 від 17.05.2004 р., економічна ефективність 120 тис. грн. на рік, відкритого акціонерного товариства “Надія” № 218 від 22.05.2004 р., еконо-мічна ефективність 55 тис. грн. на рік, відкритого акціонерного товариства “Маяк” № 468 від 20.09.2004 р., економічна ефективність 75 тис. грн. на рік), а також прийнято до практичного застосування в контрольно-ревізійному управлінні в Чернівецькій області (довідка № 212 від 28.05.2004 р.).

Основні результати дослідження оприлюднено у доповідях міжнародних науково-практичних конференцій: “Стратегія економічного розвитку в умовах глобалізації” (Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці, 2000 р.); “Дослідження соціально-економічних проблем перехідного періоду” (Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці, 2001 р.); “Стратегічні пріоритети розвитку регіонів у системі економічної політики в Україні” (Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці, 2001 р.); “Формування стратегії розвитку регіону на інноваційній основі” (Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці, 2004 р.); “М.І. Туган-Барановський – видатний вчений-економіст. Спадщина і новації” (Донецький державний університет економіки і торгівлі, м. Донецьк, 2004 р.).

Окремі результати дослідження використовуються у навчальному процесі Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ за участю дисертанта (довідка № 622/01-30 від 10.05.2004 р.).

Публікації. Основні положення й результати дисертаційного дослідження опубліковано у 14 наукових працях загальним обсягом 4,5 друк. арк. У фахових наукових виданнях опубліковано 9 статей загальним обсягом 3,1 друк. арк.

Структура і обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації 194 сторінки, у тому числі 35 таблиць на 38 сторінках, 34 рисунки на 34 сторінках, 28 додатків на 28 сторінках. Список використаних джерел містить 160 найменувань і займає 13 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, наукову новизну і практичну цінність запропонованих розробок та результати їх апробації.

У першому розділі “Теоретично-методологічні аспекти обліку і контролю витрат виробництва та реалізації продукції” досліджено економічну природу витрат виробництва і реалізації продукції; місце і роль швейної галузі промисловості в економіці країни, стан її розвитку в умовах ринку; показано роль обліку і контролю в системі управління витратами швейного виробництва; методологію обліку витрат виробництва і реалізації продукції швейного виробництва.

Дослідження стану розвитку швейного виробництва засвідчило, що воно посідає особливе місце серед провідних галузей легкої промисловості. Питома вага таких підприємств становить 54,5%. Проведені дослідження свідчать, що випуск продукції за видами промислової діяльності як у цілому, так і в швейній промисловості України зокрема, має тенденцію до зниження. Якщо випуск продукції в легкій промисловості України становив у 2000 році в порівнянні з 1999 роком 136,4%, то в 2003 році в порівнянні з 2002 роком тільки 100,2%, а у швейному виробництві відповідно 139,8% і 101,0%. Спостерігається зниження випуску швейних виробів за їх видами. Тенденція спаду виробництва швейної промисловості зумовлюється її неконкурентоспроможністю з аналогічною імпортованою продукцією, як за її якістю (фасоном, дизайном), так і за вартістю (ціноутворенням). Вітчизняний ринок на товари швейної промисловості не адаптується до міжнародного.

Як показують дослідження, на конкурентність продукції на ринку впливає ряд факторів, основними серед яких є: механізм цін, митна політика, рівень витрат на виробництво і реалізацію продукції.

За статистичними даними, індекс цін виробників промислової продукції у 2002 році по Україні має щомісячну тенденцію до збільшення як у цілому так і по легкій промисловості зокрема, в тому числі і по швейному виробництву.

Господарська самостійність підприємств та подальший розвиток ринкових відносин ставлять результати роботи кожного підприємства та його конкурентоспроможність в усе більшу залежність від рівня витрат.

У зв’язку з цим одним із найважливіших завдань управління виробництвом стає створення ефективної системи обліку та контролю витрат, яка має своєю метою забезпечити процес управління якісною інформацією про витрати виробництва і реалізацію, з метою виявлення резервів їх зниження.

Сучасний стан промисловості України характеризується високим рівнем витрат, що впливає на цінову політику і певною мірою ускладнює просування вітчизняних товарів на міжнародному ринку. За даними Держкомстату України, витрати промислових підприємств у 2000 році становили 95,4% , у 2001 – 96,4%, у 2002 – 97,5%, у 2003 – 98,2% від загального обсягу промислової продукції. Питома вага збиткових підприємств в Україні з 2000 року фіксується на рівні 42%. Аналогічне становище спостерігається в усіх галузях, у тому числі – в легкій промисловості взагалі та на підприємствах швейного виробництва зокрема.

Проведений автором аналіз офіційних даних Держкомстату України показав, що витрати на одиницю виробленої продукції в швейній промисловості в Україні з року в рік зростають. Так, у 2000 році витрати становили 105,4 грн, у 2001 році 105,6 грн, а у 2002 році 111,5 грн, а у 2003 році 111,6 грн.

На основі проведеного дослідження зроблено висновок, що з метою запобігання кризовій ситуації на підприємствах швейного виробництва необхідно поліпшувати якість продукції, облік та контроль витрат у системі управління, оскільки погіршення становища в значній мірі є результатом постійного збільшення витрат і зменшення рентабельності діяльності підприємств; особливу увагу необхідно приділити вдосконаленню обліку та контролю матеріальних витрат і витрат на оплату праці, тому що їх питома вага у складі операційних витрат значно вища від галузевих показників.

Визначені напрями удосконалення теоретичних і практичних положень існуючої організації методології обліку витрат виробництва і реалізації продукції швейного виробництва відповідно до нових умов господарювання з урахуванням національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку і досягнень вітчизняної та міжнародної облікової практики, уточнено поняття економічних термінів “витрати” і “затрати”, що мають важливе значення в економічній теорії для визначення собівартості виробництва продукції та управління її формуванням; удосконалена класифікація витрат виробництва, спрямована на відображення в обліку затрат за місцями їх утворення і відповідальності з метою забезпечення управління ефективного використання ресурсів; розкрита економічна суть постійних, змінних, умовно-постійних витрат підприємств швейного виробництва, що дозволяє виявляти резерви зниження собівартості продукції та її ціноутворення на внутрішньому і міжнародному ринках, підвищувати її конкуренто-спроможність; запропонована типова класифікація статей калькулювання продукції швейного виробництва для всієї галузі, що сприяє ефективному управлінню якістю виробів.

Вивчення практики діяльності швейних підприємств засвідчує, що існуюча система обліку витрат не може задовольнити інформаційні потреби управлінців, оскільки має ряд недоліків, а саме: відсутня інтеграція всіх видів обліку для забезпечення менеджерів необхідною інформацією; внутрішньогосподарський облік витрат не ведеться за нормативним методом за місцями їх виникнення і центрами відповідальності; інформація про відхилення фактичних показників щоденно не відображається в базах даних ПЕОМ і не використовується в управлінні виробництвом; контроль витрат обмежується ретроспективним контролем фактичної собівартості, коли втратам і перевитратам ресурсів неможливо запобігти.

На основі проведеного дослідження функціональної ролі обліку і контролю в системі управління витратами швейного виробництва пропонується: розробити рекомендації щодо удосконалення методології господарського обліку витрат на підприємствах швейного виробництва в напрямі інтегрування фактографічної інформації на основі використання нових інформаційних технологій з метою забезпечення потреб ефективного управління виробництвом і реалізацією продукції швейного виробництва; методологія інтегрування всіх видів обліку в єдиній інформаційній системі економічної інформації на основі застосування новітніх комп’ютерних технологій, що підвищить оперативність облікової інформації, усуне дублювання показників діяльності та дасть змогу користувачам усіх рівнів з єдиної бази даних отримувати необхідні дані для прийняття управлінських рішень; у плані рахунків бухгалтерського обліку на рахунках 23 “Виробництво” і 901 “Собівартість реалізованої готової продукції” вести аналітичний облік в розрізі виробів, що дасть змогу керівництву підприємств визначати економічну доцільність їх виробництва; удосконалення класифікації витрат за функціями виробничого процесу та економічною роллю у цьому процесі і галузева номенклатура статей калькуляції, використання яких дасть змогу управляти формуванням собівартості продукції; створення на швейних підприємствах єдиної системи внутрішньогосподарського контролю, що дозволить запобігти виникнення браку продукції, порушення технології її виробництва, перевитрат виробничих ресурсів тощо.

У другому розділі “Нормативний метод обліку витрат у швейному виробництві та його удосконалення” досліджено структуру виробництва швейної продукції та облік витрат за місцями їх виникнення і центрами відповідальності, нормативний метод обліку та його функції в управлінні швейним виробництвом, зведений облік виробництва швейної продукції і розподілення комплексних витрат, калькулювання собівартості швейної продукції та його удосконалення на ПЕОМ.

Відповідно до визначених технологічних і організаційних характеристик швейного виробництва обґрунтовано впровадження на підприємствах галузі систему обліку за місцями виникнення витрат і центрами відповідальності, яка в рамках окремих структурних одиниць та відповідальних осіб забезпечує відображення, накопичення, оперативний контроль та надання інформації про витрати і результати діяльності, а також дозволяє оцінювати роботу менеджерів і трудових колективів. Пропонується виділити місця витрат за адміністративною, технологічною та умовною ознаками.

На прикладі виробництва основної продукції пропонується методика попередільного аналітичного обліку витрат, застосування якої дозволяє оперативно визначити собівартість напівфабрикатів.

Аналізуючи існуючу практику, пропонуються критерії створення центрів відповідальності за виготовленням продукції швейного виробництва і витрати на неї, основними з яких є: чітке територіальне чи функціональне виділення центру; гнучкість управління; можливість точного планування та обліку витрат і результатів, закріплення персональної відповідальності за кожним керівником підрозділу; правильний вибір контролюючих параметрів.

Враховуючи вказані критерії і відповідно до виділених місць виникнення витрат, у дисертації розроблена схема групування центрів (сегментів) відповідальності та типова номенклатура місць виникнення витрат швейного підприємства, встановлено перелік показників, які забезпечать користувачів відповідних рівнів необхідною обліково-економічною інформацією для здійснення управління витратами.

Розроблена система кодування та алгоритми автоматизації обліку витрат швейного виробництва на АРМ І рівня (рис. 1). В результаті впровадження запропонованого алгоритму керівництво підприємства в режимі реального часу має можливість групувати інформацію про результати діяльності кожного рівня відповідальності, вчасно визначати причини відхилень фактичних витрат від нормативних, що дозволить приймати корегуючі рішення, спрямовані на запобігання втрат ресурсів і понаднормативних витрат.

Основою визначення відхилень від норм за місцями утворення витрат і центрами відповідальності є чітко організоване нормативне господарство витрат та виробництво швейної продукції.

Застосування нормативного господарства пропонується на кожній стадії виробництва готової продукції на швейних підприємствах з оформленням первинної документації.

В дисертаційній роботі подана інформаційна модель виробничого процесу швейної продукції, до якої включена заготівля матеріалів, виробництво та реалізація продукції. З моделі видно, що кожна стадія виробничого процесу швейної продукції має замкнутий контур, який дозволяє управляти формуванням витрат і виявляти негативні фактори, що призводять до перевитрат і різного роду втрат.

Швейне виробництво є потоковим з виконанням певних процедур на конвеєрі. Пропонується удосконалена технологічна карта основних стадій переробки матеріалів та процесу перетворення їх у готову продукцію, до якої включено показники економічного характеру повних витрат собівартості товарної продукції, прибуток, ПДВ, відпускна ціна, що сприяє на стадії підготовки до випуску виробів забезпечувати її цінову конкурентоспроможність.

Виробничий процес на швейному підприємстві здійснюється за технологічною картою, але, як показують дослідження, виконання цього процесу оформляється значною кількістю первинних документів, які потребують взаємної погодженості за кількістю виготовленої продукції. При цьому виникають нестачі крою у розкрійному цеху при нераціональному застосуванні лекал, у швейному цеху при виникненні виробничого браку, на дільниці волого-теплової обробки тощо. Для збереження точності обліку готової продукції при виробництві на всій технологічній лінії, включаючи “фінішну стрічку” – склад готової продукції, в процесі дослідження дійшли

висновку – запропонувати Маршрутну карту виготовлення продукції швейного виробництва.

Пропонується вести записи або відображати в базах даних ПЕОМ Маршрутну карту у повній відповідності з Технологічною картою на виготовлення продукції швейного виробництва. При цьому відпадає потреба оформлення первинними документами руху напівфабрикатів по кожному переділу окремо, зменшується трудомісткість облікового процесу. Головна перевага Маршрутної карти полягає у забезпеченні збереження сировини, напівфабрикатів і готової продукції на всьому технологічному ланцюгу від браку, розкрадання тощо. Маршрутна карта пройшла апробацію на швейних підприємствах і дістала позитивні відгуки.

У дисертації доведено, що для управління підприємством необхідна комплексна інформація, отримана шляхом інтеграції всіх видів господарського обліку в єдиній інформаційній системі на основі застосування новітніх комп’ютерних технологій.

Використання бази даних інтегрованої економічної інформації в мережі АРМ фахівців дозволяє досягти рівня оптимальної побудови документообороту, забезпечити взаємозв’язок регістрів бухгалтерського, статистичного, фінансового, внутрішньогосподарського та податкового обліку витрат.

У дисертації обґрунтовано, що на швейних підприємствах необхідно застосовувати нормативний метод обліку витрат виробництва і реалізації продукції за місцями їх виникнення та центрами відповідальності. Автором розроблені рекомендації щодо використання спеціальних рахунків та субрахунків для обліку відхилень від норм, що дозволить ефективно управляти витратами на основі аналізу цих відхилень.

Дослідження показують, що найбільш ефективним для оперативного визначення витрат виробництва та втрат тканини по ходу технологічного процесу є нормативний метод обліку витрат на основі щоденної звітності. В дисертації обґрунтовано здійснення оперативного (внутрішньо-господарського) обліку витрат за маршрутною технологією (маршрутні карти, технологічні карти, повідомлення про непоправний брак тощо). Застосування маршрутної технології дозволяє зменшити обсяги первинної документації, дає можливість оперативно визначати, на якому етапі технологічного процесу виникають втрати, що значно підвищує відповідальність за витрачання ресурсів, дозволяє зменшити понаднормативні витрати та собівартість продукції.

Відповідно до потреб і особливостей швейних підприємств автором розроблені рекомендації щодо інтегрованої інформаційної системи обліку і контролю витрат виробництва, які включають меню АРМ бухгалтера з обліку витрат, номенклатури причин і відповідальних за відхилення фактичних витрат від нормативних, методику автоматизованого формування бухгалтерських проведень за допомогою банку типових господарських операцій.

Формування ринкового середовища потребує удосконалення витрат, що є методологічною базою їх обліку і контролю. Для швейних підприємств автор пропонує використовувати розроблену класифікацію витрат, що ґрунтується на їх групуванні за функціями виробничого процесу та економічною роллю в цьому процесі.

Виходячи з аналізу існуючої класифікації витрат за статтями калькуляції, запропонована галузева номенклатура статей калькуляції, яка відповідає сучасним технологіям і дає змогу обчислювати виробничу та повну собівартість продукції швейного виробництва.

В дисертаційній роботі розроблена інформаційна модель управління собівартістю швейної продукції із застосуванням економіко-математичних залежностей. В результаті впровадження запропонованої системи різко зменшиться кількість зайвих даних, збільшиться обсяг інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень, та скоротиться час отримання інформації про господарські порушення.

Нові умови господарювання, подальше оснащення швейних підприємств мережею АРМ на базі нових інформаційних технологій дозволяє рекомендувати до використання напівфабрикатний варіант зведеного обліку, який є більш прогресивним та дієвим для ефективного управління витратами, з’являється можливість виявити результати роботи кожного центру відповідальності (економію чи перевитрати) та забезпечити контроль за збереженням напівфабрикатів у процесі виробництва.

Доведено, що оперативність і достовірність показників зведеного обліку витрат значно залежить від рівня автоматизації облікових робіт. Своєчасне формування звітних документів є можливим лише за умов інтегрованої обробки облікової інформації із застосуванням сучасних ПЕОМ за допомогою автоматизованих робочих місць (АРМ) та на основі локальних обчислювальних мереж, які складаються з периферійних функціональних АРМ, комп’ютера керуючої дії АРМ та головного АРМ.

У дисертаційній роботі зведений облік витрат на виробництво швейної продукції автором пропонується здійснювати на ІІІ рівні АРМ головного бухгалтера з використанням інтегрованої бази ПЕОМ, що дозволить використовувати одночасно АБД для обчислення собівартості виробів і вести розрахунок з оподаткування, зменшить трудомісткість обчислювальних робіт.

Особливістю технологічного процесу швейного виробництва, як і більшості інших виробництв, є те, що значну частину витрат неможливо прямо ідентифікувати з конкретною продукцією. Для ефективного управління витратами та достовірного формування собівартості швейної продукції в ринкових умовах господарювання необхідне планування, облік, контроль та регулювання комплексних витрат виробництва, до яких відносяться загальновиробничі, адміністративні та витрати на маркетинг і збут.

Проведені дослідження показали, що на швейних підприємствах загальновиробничі витрати становлять до 8%, адміністративні – до 6%, витрати на збут – до 5% від повної собівартості продукції. Значна частка цих комплексних витрат потребує ефективного контролю за виконанням їх кошторисів шляхом достовірного аналітичного обліку за відповідними статтями витрат.

Автор довів, що організація синтетичного обліку загально-виробничих витрат відповідно до національних П(С)БО не відповідає вимогам загальної концепції обліку витрат, які формують виробничу собівартість продукції. Так, відповідно до Плану рахунків та Інструкції про його застосування, облік наявності та руху предметів праці, які призначені для обробки, переробки та використання у виробництві, тобто які складають виробничу собівартість продукції, здійснюється на рахунках класу 2 “Запаси”. Проте, загальновиробничі витрати, які також складаються з предметів праці та включаються у виробничу собівартість продукції, передбачено обліковувати на рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” класу 9 “Витрати діяльності”.

Враховуючи те, що загальновиробничі витрати беруть безпосередню участь у формуванні собівартості готової продукції, тобто у формуванні запасів, автор вважає за доцільне обліковувати їх на рахунках класу 2 “Запаси”. З цією метою для швейних підприємств можна використовувати рахунок 27, який пропонується назвати “Загальновиробничі витрати” і на якому буде вестися облік загальновиробничих та інших прямих витрат, що формують виробничу собівартість швейної продукції.

На основі вивчення особливостей швейного виробництва запропоновано аналітичний облік адміністративно-управлінських витрат вести у розрізі трьох груп: витрати на управління підприємством; витрати на утримання та обслуговування основних засобів; інші витрати. При цьому назву синтетичного рахунку їх обліку 92 “Адміністративні витрати” автор вважає невдалою, тому що в ньому відображаються не лише адміністративні витрати (тобто витрати на утримання апарату управління), а й загальногосподарські (амортизація, витрати на ремонт) та інші (податки та збори) витрати, які не відносяться до категорії адміністративних. Більш відповідає сутності облікованих на рахунку 92 витратам назва “Загальногосподарські витрати”.

Практика показує, що при впровадженні нових технологій виробництва швейної продукції відбувається зменшення витрат на оплату праці робітників при виготовленні продукції (на 23-26%) і відповідно збільшення матеріальних витрат на досліджених підприємствах галузі у межах 45-50%, тому існуюча методика розподілу комплексних витрат пропорційно заробітній платі виробничих робітників не відповідає їх суті. Крім того, розподіл цих витрат відбувається тільки по закінченні звітного періоду, що не дозволяє оперативно визначати собівартість продукції та вести нормативний облік цих витрат. Таким чином, для сучасних швейних підприємств необхідне створення нового механізму розподілу комплексних витрат виробництва і нових науково обґрунтованих баз цього розподілу.

Тому в дисертаційній роботі запропоновано систему алгоритмів для ПЕОМ по розподіленню комплексних витрат виробництва за видами продукції на коефіцієнтній базі пропорційно матеріальним затратам.

Економічно обґрунтовано можливість застосування в швейному виробництві калькулювання за позамовним, однопроцесним, але з обов’язковим дотриманням нормативного методу калькулювання і міжнародних стандартів, що сприяє виявленню нераціональних витрат, їх запобіганню та забезпеченню економічно обґрунтованого їх ціноутворення.

Після набуття чинності національних П(С)БО більшість підприємств відмовились від розрахунку повної собівартості продукції, що не дозволяє ефективно управляти витратами. Автором обґрунтовано необхідність обчислення повної собівартості продукції швейного виробництва для здійснення внутрішньогосподарського контролю, застосування демпінгових чи монополізованих цін на продукцію галузі на внутрішньому та міжнародному ринках, запропоновано алгоритм її розрахунку та форму звітної калькуляції (табл. 1).

Таблиця 1

Звітна калькуляція виробництва костюмів чоловічих фасону № М-32

за нормативним методом

Кількість 200 одиниць

Розмір 52

Карта розкрою №36 в грн.

Статті калькуляції | Затрати за нормою | Фактичні затрати | Відхилення фактичних затрат

від нормативних | на

одиницю | на всю кількість | на

одиницю | на всю кількість | 1 | 2 | 3 | 4 | Матеріальні витрати | 198 | 39600 | 246 | 49200 | +9600 | +9600 | - | - | Заробітна плата | 117 | 23400 | 145 | 29000 | +5606 | +2300 | +2900 | +400 | Відрахування

від заробітної плати

на соціальні потреби | 36 | 7200 | 45 | 9000 | +1800 | +736 | +936 | +128 | Загальновиробничі витрати | 54 | 10800 | 85 | 17000 | +6200 | - | - | +6200 | Загально господарські витрати | 18 | 3600 | 22 | 4400 | +800 | - | - | +800 | Маркетингово-збутові витрати | 27 | 5400 | 17 | 3400 | -2000 | - | - | -2000 | Повна собівартість | 450 | 90000 | 560 | 112000 | -22000 | +12636 | +3836 | +5528 |

Примітка: 1 – відхилення всього, в т.ч. 2 – відхилення обліковані; 3 – відхилення за рахунок зміни норм; 4 – інші розраховані відхилення.

Із наведеної звітної калькуляції, складеної за нормативним методом, видно, що матеріальні витрати у собівартості 200 костюмів чоловічих становлять 54,6% проти передбачених за нормою 44,0%, зміни сталися у зв’язку із заміною шерстяної тканини надорожчу. Відповідно, зросла питома вага заробітної плати у структурі собівартості костюмів до 32,2% проти 26,0% нормативної. Враховуючи домінуючу частку матеріальних витрат у структурі собівартості костюмів чоловічих, вони взяті за базу для розподілення комплексних непрямих загальновиробничих, загально-господарських і маркетингово-збутових витрат як економічно обгрунтованих методологічно.

Оскільки національні стандарти бухгалтерського обліку не регламентують порядок обчислення виробничої собівартості продукції при використанні нормативного методу обліку витрат і нормативного калькулювання, в дисертації розроблена методика розрахунку фактичної виробничої собівартості на основі нормативної.

Автором рекомендована для швейної галузі єдина номенклатура статей калькуляції та методологія їх обчислення за видами продукції на ПЕОМ, запропоновані алгоритми розрахунку, що уніфікує методологію калькулювання продукції для швейної галузі та сприятиме її конкурентоспроможності на міжнародному та внутрішньому ринках.

Таким чином, розроблені рекомендації та пропозиції сприяють підвищенню ролі нормативного методу обліку витрат, калькулювання і контролю формування собівартості продукції в системі управління витратами сучасних підприємств швейного виробництва.

У третьому розділі “Контроль витрат виробництва і реалізації продукції та шляхи його удосконалення” досліджена організація і методологія контролю витрат виробництва та реалізації продукції швейного виробництва, методологія процесу ревізії як ретроспективної форми контролю витрат і методика оперативного контролю в умовах автоматизації системи управління.

Перебудова управління швейними підприємствами в умовах формування ринкових відносин потребує відповідної системи контролю, за допомогою якої виявляється фактичний стан справ у виробництві, вивчаються причини різних відхилень від норм, аналізуються невикористані чи втрачені резерви та ресурси.

Для визначення напрямів удосконалення контролю витрат у швейному виробництві важливе значення має науково обґрунтована класифікація його видів. Узагальнюючи пропозиції відомих економістів з приводу класифікації та враховуючи організаційно-технологічні особливості швейного виробництва, автором запропоновано удосконалену класифікацію видів контролю витрат для швейних підприємств.

З метою вдосконалення організації оперативного контролю на швейних підприємствах у дисертації пропонується методика оперативного контролю за формуванням собівартості по ходу технологічного процесу на основі нормативного методу обліку витрат і нормативного калькулювання. Для організації щоденного виявлення відхилень від норм по виробленій продукції пропонується розроблена автором номенклатура місць виникнення витрат за видами швейного виробництва, центрами відповідальності та класифікація цих відхилень.

Для оперативного визначення відхилень собівартості швейної продукції при зміні норм, розроблена економіко-математична модель, яка дозволяє на будь - яку дату місяця визначати відхилення фактичної собівартості від нормативної внаслідок зміни норм.

Проведене дослідження показало, що на всіх швейних підприємствах нормативне господарство не відповідає вимогам оперативного та ефективного обліку і контролю за витратами. З метою удосконалення системи контролю норм і нормативів на швейних підприємствах пропонується схема організації цього контролю за визначеними центрами відповідальності, видами контролю і нормами.

Враховуючи специфіку комплексного характеру швейного виробництва, для ефективного, повного контролю за процесом виробництва та встановленням виробничих витрат і втрат автором пропонується алгоритм автоматизованої інтеграції показників щоденного технологічного та облікового контролю витрат виробництва на АРМ фахівців на основі використання матеріальних балансів сировини. Тому на швейних підприємствах запропоновано удосконалити комплексний внутрішньо-господарський контроль виробництва та реалізації продукції, поєднавши функції технологічного і фінансового контролю, що сприятиме поліпшенню якості виробів та їх конкурентоспроможності на міжнародному і внутрішньому ринках.

Для перевірки операцій з виробництва, реалізації і собівартості продукції в дисертації запропонована модель стандарту ревізії, що дозволить комплексно дослідити діяльність підприємства, виявити невикористані резерви і запобігти втратам ресурсів.

Автором дослідження удосконалено застосування в ретроспективному контролі методичних прийомів, що дозволить конкретизувати оцінку діяльності швейного підприємства і визначити її пріоритети на майбутній діяльності.

В дисертації розроблена система оперативного контролю на швейному виробництві продукції та її реалізації, яка включає номенклатуру причин відхилень за прямими затратами (матеріальні і трудові) за місцями їх виникнення і центрами відповідальності, документування відхилень, узагальнення в обліку на ПЕОМ і видача користувачам для прийняття управлінських рішень щодо припинення і запобігання втрат виробничих ресурсів.

ВИСНОВКИ

Результатом дисертаційного дослідження є методологічні рекомендації щодо удосконалення обліку і контролю витрат виробництва, спрямовані на зниження собівартості продукції підприємств швейної промисловості, підвищення рентабельності виробництва та конкурентоспроможності продукції на товарному ринку. За результатами проведеного дослідження можна зробити наступні висновки.

1. Дослідження в швейній промисловості України в умовах ринкових відносин дозволяє стверджувати, що підприємства працюють в умовах спаду виробництва і конкурентоспроможності продукції на міжнародному та внутрішньому ринках. Спостерігається економічний спад діяльності підприємств швейного виробництва, що в значній мірі є результатом постійного збільшення витрат і зниження рентабельності продукції.

З метою запобігання кризовій ситуації, в дисертації запропоновано рекомендації з поліпшення якості продукції швейного виробництва, її обліку і контролю витрат виробництва та реалізації продукції в системі управління підприємством.

2. Запропоновано на технологічній основі комп’ютеризації обробки інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства створити інтегровану систему господарського обліку, яка забезпечить обґрунтованість управлінських рішень у реальному масштабі часу з найменшими затратами. Рекомендовано ввести в систему рахунків бухгалтерського обліку аналітичний облік готової продукції в розрізі виробів, що дозволить уникнути випуску неконкурентоспроможної продукції на внутрішньому і зарубіжному ринках.

3. Уточнена економічна суть термінів “витрати” і “затрати” та вдосконалена класифікація постійних, змінних і умовно-постійних витрат швейного виробництва, що дозволяє виявляти резерви зниження собівартості продукції та її ціноутворення на внутрішньому і міжнародному ринках, поліпшити її якість і дизайн.

Удосконалена класифікація витрат виробництва спрямована на відображення в обліку затрат за місцями їх утворення і центрами відповідальності з метою забезпечення управління ефективного використання ресурсів у швейному виробництві.

4. Запропоновані критерії визначення центрів відповідальності за виготовленням продукції швейного виробництва і витратами на неї, що забезпечить дотримання технології виробництва продукції і унеможливить перевитрати ресурсів.

Удосконалена технологічна карта виготовлення швейної продукції за економічними показниками, що сприяє на стадії підготовки виробництва продукції до випуску визначати її цінову конкурентоспроможність.

5. Вперше запропонована маршрутна технологія документообороту з виготовлення продукції швейного виробництва, яка забезпечує її відповідність установленим стандартам якості, зберігання і облік у конвеєрному виробництві.

6. Удосконалена система нормативного методу обліку витрат на виробництво способом введення нових субрахунків та аналітичного обліку відхилень від норм і нормативів виготовлення продукції на АРМ бухгалтерії