Дніпропетровський державний аграрний університет

Галич Олександр Анатолійович

УДК 338.439.4:636 (477.53)

Економіко-організаційний механізм становлення ринку

м’ясо-молочної продукції в регіоні

Спеціальність 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Полтавській державній аграрній академії Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор

Макаренко Петро Миколайович

Дніпропетровський державний аграрний університет,

проректор з наукової роботи.

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Топіха іван наумович

Миколаївський державний аграрний університет,

завідувач кафедри економіки сільського господарства;

кандидат економічних наук, доцент

березін олександр вікторович

Полтавський університет споживчої кооперації України,

доцент кафедри економіки підприємства.

Провідна установа: | Харківський національний аграрний університет

ім. В.В.Докучаєва Міністерства аграрної політики України, кафедра організації виробництва та агробізнесу, м. Харків.

Захист відбудеться “26” жовтня 2004 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м.Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25, ауд. 342.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м.Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий 23 вересня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Миронова Р.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. М’ясо-молочний продуктовий підкомплекс відіграє важливу роль у забезпеченні населення продуктами харчування. Проте тенденції виробництва і споживання м’ясо-молочної продукції, в останні роки, свідчать не на користь їх розвитку і задоволення потреб населення. В аграрному секторі економіки України спостерігається зменшення обсягів виробництва м’ясо-молочної продукції і продуктів її переробки. Відносно окремих її видів обсяг виробництва знаходиться на критичній межі. Значна частина спеціалізованих підприємств і комплексів не зважаючи на реструктуризацію майже припинили виробниче функціонування. Матеріально-технічна база сільського господарства і переробних підприємств застаріла і не відповідає сучасним вимогам. Цим поставлена під загрозу можливість достатнього забезпечення населення окремими продуктами харчування за рахунок власного виробництва їх в Україні.

Актуальність проблеми становлення ринку м’ясо-молочної продукції пов’язана з двома джерелами змін зовнішнього середовища. Одним із них є типова стосовно ринкових відносин мінливість і невизначеність оточення суб’єктів ринку, безперервне виникнення нових тенденцій у розвитку економіки та суспільства. Іншим джерелом змін є процес реформування економіки України, пов’язаний з переходом від централізовано-планового регулювання господарської діяльності до ринкового, з трансформацією форм власності та структури економіки. Ці зміни відчутно ускладнюють умови виробничо-комерційної діяльності та взаємовідносин між суб’єктами м’ясо-молочного продуктового підкомплексу. Але поряд з цим вони відкривають нові перспективи його розвитку. Адаптивність до змін є ключовим чинником підвищення конкурентоспроможності окремих суб’єктів господарювання та регіонального ринку м’ясо-молочної продукції в цілому. З огляду на це в сучасних умовах особливого значення набуває необхідність формування системи адаптації підприємств до ринкового економічного середовища.

Пристосування до ринку галузей тваринництва в умовах регіону пов’язане з певними труднощами: недостатньо обґрунтована теоретична база формування регіонального продовольчого ринку, відсутня цілісність економічного простору, не вистачає практичного досвіду підприємливості, слаборозвинута ринкова інфраструктура.

Питанням удосконалення розвитку і підвищення ефективності розміщення галузей тваринництва, формуванню ринку м’ясо-молочної продукції присвячено багато наукових праць українських вчених-аграрників. Серед них наукові розробки Бойка В.І., Березівського П.С., Березіна О.В., Зубця М.В., Зимовця В.Н., Крисального О.В., Товкача М.І., Топіхи І.Н., Омельяненка А.А., Пабата В.О., Рабштини В.М. і ін. В опрацювання теоретико-методологічних проблем розвитку виробництва м’ясо-молочної продукції в умовах переходу до ринкової економіки значний внесок здійснили: Андрійчук В.Г., Борщевський П.П., Дем’яненко М.Я., Лукінов І.І., Малік М.Й., Месель-Веселяк В.Я., Підлісецький Г.М., Рижков В.Г., Саблук П.Т., Юрчишин В.В., Шпичак О.М. і ін.

Доцільно наголосити на тому, що теоретичні і методичні аспекти формування економіко-організаційного механізму становлення ринку м’ясо-молочної продукції залишаються поки що малодослідженими. В літературних джерелах недостатньо висвітленими залишаються питання формування конкурентоспроможності аграрної продукції та формування ринкової стратегії розвитку галузі тваринництва.

Значущість дослідження цих питань визначає необхідність аналізу тенденцій та закономірностей становлення регіонального ринку м’ясо-молочної продукції, обґрунтування заходів по стабілізації розвитку і підвищення ефективності аграрного виробництва на рівні регіону. Важливість і необхідність вирішення цих питань обумовили вибір і характеризують актуальність теми дослідження.

Багатовекторний характер, складність та актуальність вирішення проблеми становлення ринку м’ясо-молочної продукції, визначає її загальнодержавне значення і практичну цінність одержаних в процесі дослідження результатів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи факультету економіки та менеджменту Полтавської державної аграрної академії за темою „Організаційно-економічний механізм забезпечення конкурентоспроможності підприємств АПК” (номер державної реєстрації 0104U002550).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування економіко-організаційного механізму становлення регіонального ринку м’ясо-молочної продукції, опрацювання практичних рекомендацій щодо створення та використання системи адаптації суб’єктів ринку до змін зовнішнього середовища.

Відповідно до визначеної мети у дослідженні поставлені і вирішувались наступні завдання:

обґрунтувати сутність продовольчого ринку, його структуру та функції;

визначити особливості формування та становлення ринку м’ясо-молочної продукції;

узагальнити сучасні теоретичні підходи адаптації виробників м’ясо-молочної продукції до ринкових відносин;

проаналізувати діяльність суб’єктів регіонального аграрного комплексу та підприємств харчової промисловості з виробництва та переробки м’ясо-молочної продукції;

здійснити комплексну оцінку забезпеченості потреб населення регіону в продуктах харчування тваринного походження і визначити перспективи формування та розвитку регіонального ринку м’ясо-молочної продукції;

обґрунтувати пріоритетні напрями адаптації виробників м’ясо-молочної продукції до ринкових відносин.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти обґрунтування форм та способів адаптації підприємств суб’єктів м’ясо-молочного продуктового підкомплексу до ринкових умов господарювання.

Об’єктом дослідження в дисертаційній роботі є процеси становлення ринку м’ясо-молочної продукції та адаптації аграрних, переробних, торгівельних підприємств – суб’єктів м’ясо-молочного продуктового підкомплексу регіону до ринкових умов.

Методи дослідження. Теоретико-методичною основою дослідження є діалектичний, абстрактно-логічний та системний методи пізнання економічних процесів, основні положення економічної теорії, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем становлення ринку і ринкових відносин в АПК. Діалектичний метод дозволив проілюструвати розвиток об’єкта дослідження і спрогнозувати його тенденції на перспективу; абстрактно-логічним методом відпрацьовані складові сутнісно-понятійного апарату; системно-функціональний метод дозволив уточнити теоретико методичні засади адаптації галузі тваринництва до ринкового розвитку та опрацювання механізму ефективного функціонування м’ясо-молочного продуктового підкомплексу в умовах ринку. В процесі підготовки роботи застосовані також монографічний метод порівняльного аналізу, розрахунково-аналітичні та статистичні методи.

Інформаційна база. Теоретичною і методологічною основою дослідження є законодавчі акти Верховної Ради України, Укази Президента України, рішення Кабінету Міністрів України стосовно реформування агропромислового комплексу та формування ринку м’ясо-молочної продукції. У дослідженні використано монографії, журнальні публікації вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів з проблем становлення продовольчого ринку та адаптації м’ясо-молочного продуктового підкомплексу до ринкових відносин, матеріали конференцій, нарад, періодичні видання, статистичні та звітні дані аграрних підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукову новизну дисертаційного дослідження складає сукупність наступних результатів теоретико-методологічного, методичного і практичного характеру:

вперше запропоновано трактування економіко-організаційного механізму становлення регіонального ринку м’ясо-молочної продукції, як системи технологічних, економічних і організаційних важелів та методів управління виробництвом продукції, які в процесі взаємодії забезпечують комплекс високих споживчих властивостей м’ясо-молочної продукції та продуктів її переробки і попит на них на продовольчому ринку, з виділенням окремих його складових на загальнодержавному, галузевому, регіональному рівні та на рівні окремих суб’єктів ринку;

вперше обґрунтовано механізм взаємовідносин та взаєморозрахунків між сільськогосподарськими товаровиробниками, переробними та торгівельними підприємствами, через розробку концептуальних основ інтеграції суб’єктів тваринницького продуктового підкомплексу Полтавського регіону;

уточнено економічну сутність і специфічні особливості становлення м’ясо-молочного ринку регіону, сегментацію ринку м’ясо-молочної продукції, зокрема рекомендується класифікувати його складові з видової, галузевої, територіальної та організаційної позицій;

дістали подальшого розвитку дослідження тенденцій у становленні продовольчого ринку Полтавської області, зокрема проведено комплексний аналіз досягнутого рівня виробництва продовольчих товарів, тенденцій їх споживання та чинників, що визначили їх зміну;

набуло подальшого розвитку обґрунтування необхідності вдосконалення організаційно-технологічної системи суб’єктів м’ясо-молочного ринку шляхом визначення їх оптимальних розмірів, виробничої структури та потреби у виробничих ресурсах;

удосконалено методичні підходи до побудови економіко-організаційного механізму адаптації виробників м’ясо-молочної продукції до ринкових умов, шляхом розробки та впровадження системи внутрішньогосподарських економічних відносин та внутрішніх планово-розрахункових цін, обґрунтовано моделі та оптимальні виробничо-господарські параметри фермерських господарств з виробництва м’ясо-молочної продукції, залежно від їх розмірів та структури поголів’я тварин.

Практичне значення одержаних результатів. Використання отриманих результатів дослідження у практичній діяльності суб’єктів ринку м’ясо-молочної продукції Полтавського регіону сприятиме підвищенню сталості їх роботи та рівня економічної обґрунтованості заходів щодо адаптації підприємств до умов регіонального продовольчого ринку.

Результати дисертаційного дослідження використані у розробці стратегії економічного розвитку територіальних ринків м’ясо-молочних продуктів, становлення продовольчого ринку на місцевому рівні (дов. № 01-19/44 від 02.03.2004 р.), розвитку інтеграційних процесів і кооперації в агропромисловому комплексі Полтавського регіону (дов. № 01/680 від 28.04.2004 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Полтавської державної аграрної академії при викладенні дисциплін економічного циклу (дов. № 7-01-31 від 22.04.2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, наведені в дисертаційній роботі, отримані автором особисто. Наукових праць з теми дисертації у співавторстві немає.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і практичні результати дисертаційного дослідження доповідались автором на: Всеукраїнській конференції молодих учених економістів-аграрників “Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК” (Київ, 2001), науково-практичній конференції "200 років Полтавській аграрній науці" (Полтава, 2002), студентській науковій конференції (Полтава, 2002), Міжнародній науково-практичній конференції “Ринкова трансформація економіки АПК” (Харків, 2002), науково-практичній конференції за підсумками науково-дослідної роботи ПДАА за 2002 р. (Полтава, 2003), Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні аспекти формування національного продовольчого ринку України” (Полтава, 2003), науково-практичній конференції за підсумками науково-дослідної роботи ПДАА за 2003 р. (Полтава, 2004), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти” (Полтава, 2004), Міжнародній науково-практичній конференції “Формування конкурентноздатності підприємств АПК в умовах ринкової трансформації економіки” (Полтава, 2004).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано у фахових виданнях 7 наукових праць, що відбивають головні положення дослідження, загальним обсягом 1,95 ум. друк. арк.

Структура дисертації. Дисертація написана українською мовою, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи 196 сторінок комп’ютерного тексту, містить 42 таблиці, 17 рисунків, 10 додатків. Список використаної літератури налічує 115 найменувань.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, сформульовані мета та завдання, визначені предмет і об’єкт дослідження, відображені наукова новизна, практичне значення, апробація та публікації одержаних результатів, особистий внесок здобувача.

У першому розділі – “Теоретичні засади адаптації виробників м’ясо-молочної продукції до роботи в умовах ринку” розкривається сутність і теоретичні основи продовольчого ринку, його основні функції і структура. Визначено зміст та особливості становлення ринку м’ясо-молочної продукції, проаналізовано основні чинники які впливають на ефективність його функціонування на рівні регіону. На основі ретроспективного аналізу висвітлено еволюцію наукових поглядів на категорію “адаптація”, визначено її місце і роль у підвищенні ефективності виробничо-комерційної діяльності виробників м’ясо-молочної продукції в ринкових умовах.

Світовий досвід переконує, що найефективнішою формою організації сучасного економічного життя є ринкові відносини, за яких продукт створюється виробником не лише для власного споживання, а використання іншими людьми через обмін. Завдяки цьому ринкова економіка функціонує як багатоступенева ієрархічно організована система, де процес виробництва підпорядкований процесові споживання з погляду суспільного відтворення, оскільки суспільство виробляє, щоб споживати, а не навпаки.

Досліджуючи погляди різних вчених-економістів щодо ринку, його сутність можна визначити: по-перше, як конкретне місце в просторі відносно здійснення торгових операцій, по-друге, як спосіб організації суспільного виробництва, що базується на свободі підприємництва і обмеженій ролі держави і, по-третє, як систему виробничих відносин між виробниками і споживачами в процесі купівлі-продажу товарів і послуг.

Необхідною умовою ефективного функціонування ринку є наявність особистого інтересу його учасників, реальна дієздатність товарно-грошового інструментарію і, в першу чергу, грошей, цін та розвинутої інфраструктури, різноманітних форм власності та господарювання.

Пріоритетність розвитку продовольчого ринку в регіоні визначається тим, що ступінь зрілості та ефективності ринкових перетворень населення вбачає у наповненні ринку товарами, які завжди користуються попитом і є найголовнішою умовою забезпечення життєдіяльності людини.

З економічного погляду продовольчий ринок є сферою взаємодії його суб’єктів стосовно забезпечення виробництва і вільного руху аграрної сировини, продовольчих товарів, технологій, засобів виробництва і послуг, аграрної науково-технічної продукції. Це сукупність соціально-економічних відносин у сферах виробництва та обігу, що визначають вузлові аспекти руху аграрної продукції через купівлю (продаж), тобто він віддзеркалює реальні процеси відтворення аграрних продуктів і сфери товарного обігу, що базуються на чисельних організаційно-економічних методах використання ринкових важелів.

Серед продовольчих ринків важливе місце посідає ринок м’ясо-молочної продукції. До визначальних характеристик даного ринку можна віднести наявність великої кількості споживачів, у кожного з яких індивідуальні запити, зумовлені уподобаннями та купівельною спроможністю. Наявність великої кількості споживачів із широким колом запитів полегшує виробникам можливість проникнути і знайти свою нішу на такому ринку. М’ясо-молочний ринок, необхідно розглядати з позиції його видової, галузевої, територіальної й організаційної структур, що тісно взаємодіють між собою і взаємозалежні одна від іншої.

Нестабільність зовнішнього і внутрішнього середовища господарювання є характерною умовою діяльності виробників продовольчих товарів в ринкових умовах. Вони існують та розвиваються в динамічному зовнішньому середовищі, пристосовуються до його змін. Складність і нестабільність ринкового оточення вимагають від підприємства постійного вдосконалення форм і методів господарювання, тобто адаптації до ринкових умов.

Адаптація – це сукупність дій суб’єктів господарювання, що дозволяє їм пристосовуватись до змін соціально-економічної політики держави та кон’юнктури ринку. Стосовно виробників м’ясо-молочної продукції адаптація – це, по-перше, пошук з використанням мотиваційного механізму оптимальної економіко-організаційної форми господарювання, що дозволить долати кризові явища, по-друге, така трансформація структури виробничо-комерційної діяльності, яка забезпечить беззбиткове її функціонування в умовах ринкового середовища.

Критерієм адаптації є рівень конкурентоспроможності виробників продовольчих товарів, що передбачає можливість виробництва ними продукції яка за ціновими та якісними параметрами є привабливішою для споживачів.

Процес адаптації виробників м’ясо-молочної продукції до ринкових відносин передбачає аналіз і оцінку впливу чинників зовнішнього середовища, виявлення ринкових можливостей підприємств оптимально відреагувати на цей вплив, що вимагає дослідження продовольчого ринку шляхом аналізу виробництва та споживання, чинників які впливають на рівень їх розвитку, аналізу в динаміці співвідношення попиту та пропозиції, визначення і обґрунтування напрямів їх збалансування.

Важливою складовою механізму адаптації виробників продовольчих товарів до ринкових умов є пристосування внутрішнього середовища підприємства до роботи в ринкових умовах. До елементів адаптації внутрішнього середовища належать вдосконалення виробничо-технологічної основи та роботи з персоналом, конкретизація цілей.

Економіко-організаційний механізм адаптації виробників м’ясо-молочної продукції до ринкових умов є цілеспрямованим, безупинним еволюційним процесом. І лише системний аналіз закономірностей і принципів цього процесу дозволить визначити найважливіші аспекти розв’язання проблеми успішного становлення ринку м’ясо-молочної продукції регіону.

У другому розділі – “Сучасний рівень розвитку виробництва та його ефективність на ринку м’ясо-молочної продукції” здійснено аналіз виробничо-комерційної діяльності аграрних та переробних підприємств регіону, досліджено рівень розвитку регіонального продовольчого ринку в цілому і зокрема ринку молока та м’яса, проаналізовано структуру доходів та витрат населення області, як одного з найважливіших чинників формування та становлення продовольчого ринку.

Функціонально структура продовольчого ринку Полтавського регіону поєднує наступні сфери: виробництво сільськогосподарської сировини аграрними підприємствами; виробничу інфраструктуру, яка інтегрує мережу переробних підприємств; сферу товарно-грошового обігу, мережу підприємств гуртово-роздрібної торгівлі та громадського харчування; сферу споживання кінцевого продукту.

Вихідний етап формування продовольчого ринку характеризується стихійністю обміну, що пов’язано з поступовим переходом до ринкових відносин за одночасного відходу держави від жорсткого регулювання аграрних товаропотоків, перебудови системи забезпечення населення регіону продуктами харчування, порушення традиційних взаємозв’язків виробників продовольчих товарів із споживачами, удосконалення збуту готової продукції. Зазначені зміни породжують необхідність оптимізації шляхів виживання суб’єктів підприємництва, пристосування їх до роботи в специфічних ринкових умовах.

Ситуація на продовольчому ринку регіону чи країни в цілому, перш за все, характеризується виробничо-комерційним станом аграрного сектора економіки, що виробляє продукти харчування, його продуктивністю, ефективністю функціонування. У 2002 р. вартість валової продукції сільського господарства (у порівняльних цінах 2000 р.) в Полтавській області склала 55,8 % рівня 1990 р., в тому числі в сільськогосподарських підприємствах – 49 %. Особисті господарства населення виявилися більш адаптованими до роботи в умовах ринкових відносин, вони відіграють все більшу роль у виробництві і насиченні ринку продовольчими товарами. В 1990 р. питома вага особистих господарств населення у загальному обсязі виробництва продукції сільського господарства Полтавської області складала 20,1 %, а в 2000 р. – 47,8 %, 2002 р. – 47,1%.

Тваринництво, як одна з основних базових галузей сільського господарства з виробництва висококалорійних, дієтичних продуктів харчування та цінної сировини відіграє провідну роль у забезпеченні населення продуктами харчування. В Полтавському регіоні протягом 1970-1990 рр. тваринництво, в основному, забезпечувало потребу у харчових продуктах власного виробництва, а промисловість – сировиною з виробництва товарів народного споживання. Паритет цін на аграрну і промислову продукцію дозволяв аграрним товаровиробникам здійснювати розширене відтворення продукції тваринництва, мати гарантований ринок збуту та задовільний попит. Лібералізація економіки з 1990 р. супроводжується занепадом тваринництва в крупних аграрних підприємствах і поступовим розвитком у господарствах населення. За період з 1990 по 2000 рр. обсяг виробництва продукції тваринництва зменшився на 1728,3 млн. грн. (у порівняльних цінах 2000 р.), або на 65%, в тому числі в крупних аграрних підприємствах – на 1558,3 млн. грн. (78,8%) і господарствах населення на 170 млн. грн. (24,3 %). Протягом 2000-2002 рр. спостерігається зростання обсягів виробництва продукції тваринництва – в 2002 р. вартість валової продукції тваринництва складала 1005,3 млн. грн., що на 6% більше рівня 2000 р. У 1990 р. частка продукції тваринництва у загальному обсязі виробництва валової продукції сільського господарства складала 47,9 %, у 2000 р. – 38,5 %, 2002 р. – 52,3 %. Причому, якщо в 1990 р. 73,8 % продукції тваринництва вироблялось в крупних аграрних підприємствах і 26,2 % в господарствах населення, то у 2000 р. питома вага господарств населення складала – 55,9 %, 2002 р. – 56 %.

Зменшення обсягів виробництва м’ясо-молочної продукції обумовлене скороченням поголів’я сільськогосподарських тварин та їх продуктивності. Так, загальне поголів’я корів за період з 1990 по 2000 рр. зменшилось на 177,2 тис. гол. (43,2 %), поголів’я великої рогатої худоби на вирощуванні та відгодівлі – на 577,5 тис. гол. (в 3,1 рази), свиней – на 906 тис. гол. (в 3,2 рази). Середньорічний надій на 1 корову за досліджуваний період скоротився на 681,5 кг (21,2 %), середньодобовий приріст живої маси великої рогатої худоби знизився на 177 г (41,8 %), свиней – на 157 г (63,6 %).

Зменшення обсягів виробництва та надходження м’ясо-молочної сировини на переробні підприємства зумовлюють зменшення обсягів виробництва м’ясо-молочних продуктів та погіршення використання потужностей переробної промисловості. Так, обсяг виробництва вершкового масла молокопереробною промисловістю Полтавської області знизився на 16,9 тис. т. ( у 3 рази), продукції з незбираного молока (у перерахунку на молоко) – на 146,7 тис. т. ( у 4,2 рази), сирів жирних – на 7,8 тис. т (у 2,5 рази). У 2000 р. м’ясопереробними підприємствами Полтавської області вироблено 22631 т м’ясних виробів, включаючи субпродукти І категорії, 11900 т ковбасних виробів та 1041 т м’ясних напівфабрикатів, що відповідно в 6,4, в 2,7 та в 7,3 рази менше рівня 1990 р.

Різке зниження обсягів виробництва продукції молоко- та м’ясопереробними підприємствами зумовлене нестачею сировини, з одночасним погіршенням виробничих потужностей.

Кінцевою стадією процесу відтворення продуктів харчування є споживання, яке визначально впливає на всі стадії процесу виробництва та реалізації продовольчих товарів. У 80-х, на початку 90-х рр. ХХ ст. сутність продовольчої проблеми в Полтавській області полягала не в дефіциті продовольства взагалі, а в потребі поліпшення структури харчування (збільшення у добовому раціоні кількості м’яса, яєць, овочів, фруктів). Протягом 1990 – 2000 рр. в регіоні, як і в цілому по Україні, мало місце значне зменшення обсягів душового споживання більшості основних видів продуктів харчування. Так, найбільше зменшилося споживання фруктів, ягід та винограду (на 70,6%), риби та рибних продуктів (понад 2 рази). Споживання м’яса і м’ясопродуктів в 2000 р. на одного мешканця було на рівні 36,4 кг, що на 30,8 кг або на 45,8% менше ніж в 1990 р., молока зменшилось на 41,2%, яєць – на 32,8%, цукру – на 27,8%. Стабільним, в досліджуваний період, було споживання хлібобулочних продуктів. У 2000 р. середньостатистичний мешканець області споживав за рік 126 кг картоплі - це на 16,7% менше ніж в 1990 р., але на 18,5% більше ніж в 1999 р.

Оцінка відповідності раціону населення Полтавської області раціональним нормам харчування Українського науково-дослідного інституту харчування та мінімальним нормам, встановленим постановою КМУ від 14.04.2000 р. № 656 "Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення" (табл. 1.), свідчить, що калорійність раціону полтавців забезпечується надмірним споживанням хлібних продуктів та картоплі і цукру.

Таблиця 1

Рівень споживання продовольчих товарів в Полтавській області (на душу населення кг/рік)

Види продукції | Раціональні норми харчування | Мінімальні норми харчування | В середньому по Україні в 2000р. | По Полтавській області в 2000р. | Рівень області в % до

раціональної норми | мінімальної

норми | рівня України

М'ясо і м'ясопродукти | 83 | 52 | 32 | 36,4 | 43,9 | 70,0 | 113,8

Молоко і молокопродукти | 380 | 341 | 198 | 220,2 | 57,9 | 64,6 | 111,2

Яйця, шт. | 290 | 231 | 163 | 160 | 55,2 | 69,3 | 98,1

Риба і рибопродукти | 20 | 12 | 8 | 8 | 40,0 | 66,7 | 100

Цукор | 38 | 32 | 34 | 39,3 | 103,4 | 122,8 | 115,6

Олія | 13 | 8 | 9 | 7,9 | 60,8 | 98,8 | 87,8

Хлібні продукти | 101 | 94 | 123 | 142,4 | 141,0 | 151,5 | 115,8

Картопля | 124 | 96 | 133 | 126 | 101,6 | 131,3 | 94,7

Овочі і баштанні культури | 161 | 105 | 101 | 129,1 | 80,2 | 122,9 | 127,8

Фрукти, ягоди, виноград | 90 | 68 | 30 | 16,3 | 18,1 | 24,0 | 54,3

За ринкового розподілу чинники, під впливом яких формується рівень споживання продуктів харчування можливо об’єднати у 2 групи.

Перша група – демографічні, фізіологічні та соціальні: динаміка чисельності населення, його мобільність, урбанізація, зміни вікової структури, освітній ценз, фізіологічні потреби різних соціальних, професійних та етнічних груп людей, а також кліматично-географічні, національні, територіальні та історичні особливості.

Друга група чинників – економічні. Фізіологічні потреби населення в продуктах харчування не віддзеркалюють реального рівня споживання продовольчих товарів, оскільки характеризують лише бажані обсяги продуктового споживання. Споживач задовольнить потребу в їжі необхідного обсягу і асортименту лише за умови наявності платоспроможності, реальні доходи різних верств населення не завжди і не скрізь зростають пропорційно підвищенню фізіологічних потреб у якісніших і калорійніших видах продуктів харчування та їх цінам.

В роботі здійснено комплексний аналіз впливу вище наведених чинників на рівень та структуру споживання продовольчих товарів в Полтавському регіоні.

Попит на м’ясо-молочну продукцію, як елемент продовольчого ринку не існує відокремлено від пропозиції, яка може або перевищувати попит, або бути меншою за нього, а за умов збалансованості – відповідати йому. Але, співвідношення попиту і пропозиції не надають необхідної інтерпретації, доки не розкрито засад, на яких воно ґрунтується. У разі дослідження регіонального ринку м‘ясо-молочної продукції особливого значення набуває закон попиту і пропозиції, його категорії - потреба, платоспроможний попит, пропозиція та місткість ринку (табл.2).

Таблиця 2

Місткість ринку продуктів тваринництва Полтавської області у 2002 р.

Показники | Населення, тис. чол. | Раціональна норма харчування, кг/рік | Мінімальна норма харчування, кг/рік | Місткість регіонального ринку, тис. т | Фактичне виробництво, тис. т | Рівень задоволення за рахунок власного виробництва, %

раціональна | мінімальна | фактична | раціональної місткості | мінімальної місткості | фактичної місткості

М'ясо і м'ясопродукти | 1627,9 | 83 | 52 | 135,1 | 84,65 | 56,33 | 55 | 40,7 | 65,0 | 97,7

Молоко і молокопродукти | 1627,9 | 380 | 341 | 618,6 | 555,11 | 400,79 | 695 | 112 | 125 | 173

Співвідношення показників регіонального ринку м‘ясо-молочної продукції, безпосередньо впливає на формування, розвиток, розміщення та структуру виробництва продуктів тваринництва, задоволення потреб населення і споживання таких продуктів, вирішення соціальних проблем, що виникають у зв'язку з дією закону вартості.

Отже, місткість ринку м‘ясо-молочної продукції базується на нормативних показниках раціонального споживання цих товарів, з огляду на рекомендації Інституту гігієни харчування Міністерства охорони здоров'я України, норми мінімального харчування, що затверджуються постановою Кабінету Міністрів України, міру задоволення потреб області власним виробництвом. Але фактичне споживання м‘ясо-молочної продукції значно відрізняється від фізіологічних потреб, оскільки фактичне виробництво задовольняє потенціальний попит у м'ясопродуктах лише на 40,7%, молокопродуктах - на 112,4 %, що визначається фактичними доходами споживачів, імпортом і експортом, розподілом доходів на купівлю продуктів “споживчого кошика”.

Недосконалість цінового механізму, відсутність еквівалентності товарообміну між сферами агропромислового комплексу, порушення обґрунтованого співвідношення цін аграрного і промислового секторів, загальна економічна криза у виробництві м‘ясо-молочної продукції, її збитковість ускладнюють процеси адаптації виробників м‘ясо-молочної продукції до ринкових відносин.

М’ясо-молочний продуктовий підкомплекс вимагає системних зусиль його адаптації до ринкових відносин на основі оптимізації структури виробництва, зниження питомих витрат виробничих ресурсів, постійного моніторингу вимог ринку до якості та асортименту м‘ясо-молочної продукції, вдосконалення економіко-організаційної структури підприємств, забезпечення паритетних взаємовідносин між різними сферами м’ясо-молочного продуктового підкомплексу, промисловістю та аграрним сектором економіки.

У третьому розділі – “Економіко-організаційний механізм адаптації виробництва м’ясо-молочної продукції до регіонального ринку” запропоновано методику аналізу відповідності внутрішнього середовища підприємств виробників м’ясо-молочної продукції умовам зовнішнього економічного середовища господарювання, опрацьовано методичні засади адаптації виробничо-технічного потенціалу до забезпечення конкурентоспроможного виробництва м’ясо-молочної продукції, запропоновано механізм внутрішньогосподарського ціноутворення та обґрунтування структури виробництва продукції тваринництва у фермерських господарствах.

Формування визначальних аспектів адаптації підприємств виробників м’ясо-молочної продукції до ринкових відносин дає змогу виділити шляхи та сфери діяльності які набувають найбільшого значення в успішному пристосуванні до змін зовнішнього середовища. Але визначення цих аспектів відносно мало сприяє опрацюванню конкретних способів і термінів здійснення внутрішніх перетворень на підприємстві. Основними етапами процесу формування системи адаптації підприємства до ринкових відносин є аналіз відповідності внутрішнього середовища підприємства зовнішнім умовам господарювання, створення та використання системи аналізу зовнішнього середовища, опрацювання та освоєння конкретних способів адаптації.

Складність відносин внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства полягає в наявності їх нерозривних зв’язків. Підприємство суб’єкт ринку м’ясо-молочної продукції є елементом агропромислового комплексу, який в свою чергу є підсистемою економіки держави. Всі підсистеми нерозривно взаємопов’язані. При цьому неминуче часткове накладання сфер впливу різних підсистем, що визначає багатофункціональний характер діяльності всієї системи. Процес адаптації підприємства віддзеркалюється і на його зовнішньому середовищі та подальшій трансформації.

В дослідженні обґрунтовано, що адаптація підприємств до змін зовнішнього середовища може бути досягнута шляхом впровадження технологічних, технічних, економічних та організаційних інновацій, що не супроводжується радикальними змінами господарського механізму.

Процес адаптації підприємств виробників м’ясо-молочної продукції до змін зовнішнього середовища починається з виявлення змін, що унеможливлюють роботу за існуючими принципами організації або загрожують майбутньому існуванню підприємства. Невідповідність внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства є головною причиною виникнення кризових ситуацій. Ця невідповідність виникає у разі змін зовнішнього ринкового середовища і зростає за помилкових управлінських рішень, нераціональної організації виробничого процесу, використання застарілих технологій.

Наявні проблеми становлення ринку м’ясо-молочної продукції не можуть бути успішно вирішеними лише на рівні окремих суб'єктів господарювання. Масштабність перетворень, що відбуваються в економічній системі України, вимагає формування цілісної системи управління процесом становлення ринку м’ясо-молочної продукції на основі посилення стабілізуючої та координуючої ролі держави в процесі становлення, зокрема підсистеми формування ринкового середовища шляхом законодавчого визначення умовно базових і постійних параметрів підприємницького середовища, політичних, цінових, фінансово-кредитних та інших відносин.

Високим рівнем ефективності характеризується селективний державний вплив, до якого слід віднести галузеве та регіональне управління процесом становлення ринку м’ясо-молочної продукції.

Галузеве управління спрямоване на оптимізацію внутрішніх перетворень в окремих галузях. Основною метою цих заходів є прагнення уникнути скорочення виробництва, сприяти випуску нової конкурентоспроможної продукції, на основі використання інструментів галузевого управління: дотації у вигляді фінансової допомоги, податкові пільги і фінансові гарантії окремим підприємствам; здійснення протекціоністської політики щодо захисту вітчизняних виробників у пріоритетних галузях виробництва тощо.

Регіональне управління пов’язане в першу чергу з розвитком ринкової інфраструктури, підвищення цілеспрямованості державної підтримки внутрішніх перетворень на окремих підприємствах. Метою регіонального управління процесом становлення ринку м’ясо-молочної продукції є створення на регіональному рівні економічних, організаційних, інформаційних правових та інших необхідних умов управління пристосуванням внутрішнього середовища підприємств до ринкових умов господарювання.

Зміни економічного оточення суб’єктів ринку м’ясо-молочної продукції виникають перманентно, але їх інтенсивність не завжди сягає рівня критичних умов. Однак, саме ця група чинників зовнішнього середовища визначає більшість труднощів і небезпек розвитку підприємства. У сукупності проблем адаптації підприємства до змін економічного оточення можна виділити наступні групи: технологічні (науково-дослідні, виробничі); економічні (внутрішньоекономічні, комерційні, фінансові); організаційні (виробнича структура, цілі організації, стратегії); управлінські й інформаційні. Послідовність вирішення зазначених проблем формує цикл організаційно-економічного механізму адаптації підприємства до ринкових умов. Швидке адекватне реагування на зміни зовнішнього середовища стає можливим лише у разі підвищеної адаптованості внутрішнього середовища. Однак, підприємство є складним неоднорідним організмом, структурні частини якого володіють різними адаптивними властивостями. Основними складовими підприємства є технології та персонал. Виробничо-технологічна основа визначає напрям та послідовність окремих робіт і операцій, система управління персоналом встановлює принципи та форми взаємодії працівників при виконанні технологічних операцій. Адаптація кожної із складових підприємства до вимог ринку має самостійне значення, проте успішне пристосування до змін оточення можливе лише за умови комплексного втілення перетворень.

В роботі обґрунтовано варіанти організації фермерського господарства, що спеціалізується на вирощуванні м’ясо-молочної продукції (табл. 3).

Таблиця 3

Поголів’я і продуктивність тварин в рекомендованих за розмірами та спеціалізацією фермерських господарствах регіону

Показники | Варіант1

на 2 корови 1 свиноматка | Варіант2

на 3 корови 1 свиноматка | Варіант3

молочнотоварна ферма

Площа сільськогосподарських угідь

25 | 50 | 100 | 25 | 50 | 100 | 25 | 50 | 100

Поголів’я великої рогатої худоби, гол.

Корови | 5 | 10 | 20 | 6 | 12 | 24 | 10 | 20 | 40

Нетелі, ремонтні телиці | 2 | 4 | 8 | 2 | 4 | 8 | 4 | 8 | 16

Телиці до року | 7 | 14 | 28 | 8 | 16 | 32 | 14 | 28 | 56

Молодняк на відгодівлі | 5 | 10 | 20 | 6 | 12 | 24 | 10 | 20 | 40

Реалізація яловичини, ц

Вибракувані корови | 10 | 20 | 40 | 10 | 20 | 40 | 20 | 40 | 80

Молодняк на відгодівлі | 23 | 46 | 92 | 27,6 | 55,2 | 110,4 | 46 | 92 | 184

Всього | 33 | 66 | 132 | 37,6 | 75,2 | 150,4 | 66 | 132 | 264

Виробництво і реалізація молока, ц

Валове виробництво | 200 | 400 | 800 | 240 | 480 | 960 | 400 | 800 | 1600

Реалізація молока | 151 | 321 | 665 | 191 | 401 | 809 | 330 | 670 | 1360

Поголів’я свиней, гол

Свиноматки: основні | 3 | 5 | 10 | 2 | 4 | 8 | х | х | х

що перевіряються | 1 | 2 | 4 | 1 | 2 | 4 | х | х | х

Поросята від основних свиноматок | 60 | 100 | 200 | 40 | 80 | 160 | х | х | х

Поросята від свиноматок, що перевіряються | 8 | 16 | 32 | 8 | 16 | 32 | х | х | х

Всього поросят | 68 | 116 | 232 | 48 | 96 | 192 | х | х | х

Ремонтний молодняк | 2 | 3 | 6 | 2 | 3 | 6 | х | х | х

Молодняк на відгодівлі | 66 | 113 | 226 | 46 | 93 | 186 | х | х | х

Реалізація свиней

Вибракувана свиноматка (жива маса), кг | 200 | 200 | 200 | 200 | 200 | 200 | х | х | х

Відгодоване порося (жива маса), кг | 120 | 120 | 120 | 120 | 120 | 120 | х | х | х

Реалізація свиней, ц | 83,2 | 139,6 | 279,2 | 57,2 | 115,6 | 231,2 | х | х | х

При цьому розрахунково доведено, що такі господарства можуть досягти відшкодування виробничих витрат вартістю виробленої продукції, лише за умови створення власної кормової бази та забезпечення інтенсивного виробництва тваринницької продукції протягом всього року. Розрахунки були проведені для фермерських господарств із земельною площею розміром 25, 50 та 100 га, з обґрунтуванням структури поголів’я, структури посівних площ кормових угідь, потреби тварин в кормах та структури раціонів годівлі. Аналіз показав, що досягти прибутковості виробництва такі господарства можуть лише за умови отримання в середньому не менше 40 ц корм. од. з гектара кормової площі, що забезпечує річний надій не нижче 4000 кг на корову, середньодобовий приріст молодняку великої рогатої худоби – 800 г, свиней – 500 – 600 г, діловий вихід поросят за рік від свиноматки – 18 гол., з живою масою у 2-х місячному віці 16 18 кг. За умови вдосконалення технології виробництва м’ясо-молочної продукції досягається значний економічний ефект: так при підвищенні річного надою від корови на 100 кг рентабельність молочного скотарства підвищується на 1,6 %, середньодобового приросту живої маси великої рогатої худоби на 50 г – на 1,1 %, середньодобового приросту свиней на 50 г – на 2,5 %.

У ході дослідження обґрунтовано мінімальні та оптимальні розміри аграрних підприємств молочно-м’ясного та мясо-молочного напрямків та розраховано необхідні площі посіву кормових культур для забезпечення потреб тварин в кормових ресурсах. Так, для м’ясо-молочного підприємства, в якому утримується 1000 корів та 2000 гол. тварин на вирощуванні та відгодівлі необхідна площа ріллі для вирощування кормових культур складає 3000 га. Для молочно-м’ясного підприємства з утриманням 1000 корів і 670 тварин на вирощування та відгодівлі оптимальна площа кормових посівів 2500 га. Оптимізація розмірів та структури підприємств дозволить агарним виробникам створити організаційні умови високоефективного ведення виробничо-комерційної діяльності на ринку м’ясо-молочної продукції.

Дієвість економіко-організаційного механізму адаптації аграрних підприємств до ринкових умов досягається шляхом перебудови внутрішньої організаційно-управлінської структури підприємства на основі відносної економічної самостійності, майнової відповідальності, прогресивної нормативної бази, системи обліку матеріальних цінностей, витрат і продукції, раціональної системи матеріального стимулювання, економічної відповідальності за кінцеві результати діяльності внутрішньогосподарських підрозділів. Це досягається шляхом виділення в структурі підприємства підрозділів центрів відповідальності та формування внутрішньогосподарських товарно-грошових відносин з визначенням внутрішньогосподарських розрахункових цін.

Внутрішньогосподарську ціну доцільно розраховувати за наступною формулою:

Ц = Вв х Кп , (1)

де Ц – внутрішня ціна; Вв – виробничі витрати; Кп – коефіцієнт прибутковості.

Коефіцієнт прибутковості визначається шляхом ділення фактично отриманого чистого доходу, що включається в загальногосподарський товарний обіг, на собівартість всіх видів продукції, робіт (послуг) підприємства. Він визначає рівновигідність роботи в усіх виробничих підрозділах господарства і