МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Горянська Тетяна Валеріївна

УДК 330.65.9

ВІЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗОНИ:

МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ Й ФУНКЦІОНУВАННЯ

Спеціальність 08.01.01 – Економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк – 2004

Дисертацію є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Дмитриченко Лілія Іванівна,

Донецький національний університет

Міністерства освіти і науки України,

професор кафедри економічної теорії

(м. Донецьк).

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Батура Олександр Васильович, завідувач кафедри економічної теорії Дніпропетровської державної медичної академії Міністерства охорони здоров’я України

(м. Дніпропетровськ);

кандидат економічних наук, доцент Костюк Тамара Йосипівна, доцент кафедри міжнародної економіки Української академії зовнішньої торгівлі Міністерства економіки України (м. Київ).

Провідна установа: Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна Міністерства освіти і науки України, кафедра економічної теорії та економічних методів управління (м. Харків).

Захист відбудеться 25 травня 2004 року о 12-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.01 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 198-а, великий зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий 23 квітня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Овечко Г.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Соціально-економічні трансформації в Україні обумовили суттєві зміни у структурі національної економіки. Однією з прояв такого є формування вільних економічних зон (ВЕЗ), або зон спеціального режиму інвестування. Вони набули широкого розвитку у різних країнах світу, що використовують нетрадиційні методи участі в міжнародному розподілі праці. Кожній країні притаманні певні види ВЕЗ, але найбільш прогресивними на сучасному етапі вважаються технопарки, технополіси, технологічні центри. Наприклад, у США на початку 70-х років було утворено 48 таких зон, а у перспективі передбачається створити понад 1000 науково-технологічних зон з обсягом інвестицій у 3 млрд. дол. У Німеччині функціонують понад 50 технопарків, в Японії – 18 технополісів, а у Сполученому Королівстві – 25 науково-технологічних зон. З розвитком різноманітних видів ВЕЗ пов’язують економічний прогрес КНР, де з початку 90-х років за рахунок іноземних інвестицій через механізм вільних економічних зон створено майже 300 тис. підприємств, що обумовило зростання споживчого ринку майже у 13 разів. У сучасній Україні діють лише 11 вільних економічних зон (головним чином зовнішньоторговельних і виробничих), а у 9 областях і в Автономній Республіці Крим створено території пріоритетного розвитку.

Актуальність для України подальшого формування ВЕЗ обумовлена необхідністю реалізувати масштабну інвестиційну програму розвитку ринкових структур і забезпечити становлення відкритої економіки з метою поетапної інтеграції країни в світове господарство.

Концептуальні основи дослідження ВЕЗ закладено в працях зарубіжних вчених Н. Кемпбелла, П. Едлінгтона, Сюй Цзоще, Цай Женьцюня, Чжу-Хуньчженя. Аналізу різних аспектів ВЕЗ присвятили праці відомі вітчизняні вчені Є.Авдокушин, О.Батура, В.Василенко, Т.Данько, В.Дергачов, Л.Дмитриченко, А.Кулик, Ю.Макогон, З.Окрут, А.Пересада, В.Пила, В.Письмак, Л.Терлецька, М.Туриянська, О.Чмир, А.Чубар та інші. В них обгрунтовано механізми формування інституту ВЕЗ, цільові функції та різноманітні форми зон спеціального призначення, питання стратегії їх розвитку, правового регулювання, державного забезпечення ефективного функціонування.

Втім дискусійними питаннями залишаються: доцільність створення ВЕЗ в Україні; вибір найбільш ефективних для національної економіки форм ВЕЗ; розробка механізму і принципів їх функціонування та управління ними; дослідження місця держави в цьому механізмі. Без проникнення в економічну сутність, зміст і соціально-економічні форми реалізації ВЕЗ системне обгрунтування ефективних механізмів їх дії неможливе. Аналіз економічних процесів, пов’язаних з функціонуванням зон спеціальних режимів інвестування, забезпечить реалізацію цільових орієнтирів реформування української економіки. Отже необхідно удосконалити механізми створення, функціонування і управління ВЕЗ, що вплинуло на вибір теми дисертації і обумовило актуальність, мету й задачі дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в рамках держбюджетної теми “Інвестиційна політика держави в перехідній економіці” кафедри економічної теорії Донецького національного університету. Номер державної реєстрації 0101U005728. При виконанні цієї теми автором дисертації вивчено та узагальнено механізми інвестування у ВЕЗ, запропоновано напрямки їх удосконалення.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження сутності ВЕЗ як економічної категорії; аналіз системи економічних відносин щодо вільних економічних зон; обгрунтування методології і розробка механізмів утворення та ефективного функціонування ВЕЗ в умовах трансформаційної економіки України.

Досягнення мети здійснено шляхом вирішення таких задач:

дослідження історичного аспекту формування ВЕЗ, аналіз їх сутності, місця і ролі в світовій економіці;

систематизація класифікаційних ознак ВЕЗ і визначення їх видів, найбільш сприйнятних для сучасної України;

обґрунтування методики оцінки інвестиційної привабливості територій;

розробка адаптивного механізму управління спеціальним режимом інвестування й моделі державного управління формуванням і розвитком ВЕЗ;

обгрунтування критерію ефективності функціонування ВЕЗ в Украіні і дослідження перспективних напрямків її (ефективності) підвищення.

Об’єктом дослідження є соціально-економічні процеси, що відбуваються у зв’язку з функціонуванням інституту ВЕЗ у сучасній ринковій економіці.

Предметом дослідження є система соціально-економічних відносин щодо формування і функціонування ВЕЗ у трансформаційній економіці.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертації є фундаментальні положення загальної економічної теорії, досягнення вітчизняної та зарубіжної практики функціонування ВЕЗ в умовах ринкових реформ, укази Президента України, законодавчі акти Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, статистичні показники, матеріали Міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференцій.

Для вирішення задач, поставлених в дисертації, використано ряд методів: метод системного аналізу і метод логічного узагальнення (при дослідженні сутності ВЕЗ як невід’ємного елементу ринкової структури); системний і комплексний підходи (в дослідженні критеріїв класифікації ВЕЗ, механізмів їх функціонування та оптимізації інвестиційних процесів); аналіз і синтез, методи кількісних характеристик (при вивченні реальних показників і напрямків підвищення ефективності функціонування ВЕЗ), що забезпечило достовірність отриманих результатів.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в розробці концепції формування та ефективного функціонування ВЕЗ в сучасній українській економіці, а саме:

уточнено визначення поняття “вільна економічна зона”. Аргументована обмеженість існуючих підходів до аналізу сутності ВЕЗ на підставі цільових напрямків, наявності загальних ознак усіх видів ВЕЗ, визначення територіальних меж, особливого правового режиму і т.ін.; доведено, що сутність ВЕЗ проявляється в економічних відносинах щодо утворення оптимальних умов розвитку даного територіально-виробничого комплексу з метою реалізації інтересів усіх суб’єктів господарювання в цьому комплексі;

наведено авторську класифікацію ВЕЗ за організаційно-функціональною ознакою, що дозволило систематизувати існуючі види ВЕЗ й рекомендувати найбільш доцільні з них для впровадження в структуру української економіки;

обгрунтовано методологічні підходи щодо вибору сприйнятних для України видів ВЕЗ, а також розроблено механізм їх формування і функціонування в Україні. Зроблено висновок, що найбільш ефективним є територіально-функціональний підхід до вибору моделі ВЕЗ і визначено регіони України, на яких доцільно утворювати певний вид вільної економічної зони;

запропоновано методику оцінки інвестиційної привабливості територій, що надало можливості визначити механізм розрахунку “точок узгодження” інтересів інвесторів і реципієнтів, а також розробити адаптивний механізм управління спеціальним режимом інвестування;

аргументовано необхідність державного управління механізмами утворення й функціонування ВЕЗ та запропоновано авторську концепцію ролі держави в їх формуванні й функціонуванні.

Практичне значення отриманих результатів. Теоретичні положення дисертації є універсальними й придатними для умов трансформаційних економік. Висновки автора доведено до рівня конкретних практичних рекомендацій, упровадження яких в практику сприятиме економічному зростанню, активізації зовнішньоекономічної діяльності, стимулюванню інвестиційної привабливості та пожвавленню інвестиційних процесів в українській економіці, відновленню й зміцненню економічного потенціалу країни та підвищенню рівня життя українських громадян. В цілому це забезпечить позитивні зрушення в соціально-економічній ситуації в країні.

Теоретичні положення дисертації можуть використовуватися в практиці викладання курсів політичної економії, інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності, державного регулювання економіки, а також у науково-дослідницькій роботі.

Особистий внесок дисертанта. Основні положення і висновки дисертації одержані автором самостійно. В них викладено авторський підхід щодо вирішення актуальної задачі створення механізму формування й функціонування вільних економічних зон. З публікацій, що написані в співавторстві, використано лише результати, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення і висновки дисертації представлено на: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теорія та практика управління у трансформаційний період”, 2001 р. (м. Донецьк); Міжвузівській науково-практичній конференції “Проблемы равновесия экономических систем в условиях рыночной трансформации”, 2001 р. (м. Харків); Міжнародній науково-практичній конференції “Прикладна соціальна політика: проблеми використання та розповсюдження”, 2002 р. (м. Донецьк); Міжнародній науково-практичній конференції “Управління підприємствами: проблеми та шляхи їх вирішення”, 2003 р. (м. Ялта). Апробацію окремих положень роботи було здійснено також на теоретичних семінарах кафедри економічної теорії Донецького національного університету.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 3,0 д.а., з яких 2,7 д.а. належить автору дисертації.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел зі 178 найменувань. Загальний обсяг дисертації - 200 сторінок. Текст дисертації містить 5 таблиць, 12 рисунків, 3 додатки.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено сутність проблеми, мету і задачі дослідження, його об’єкт і предмет, охарактеризовано наукову новизну одержаних результатів, практичне значення положень, висновків і рекомендацій.

У першому розділі “Теоретичні аспекти дослідження вільних економічних зон” розглянуто місце вільних економічних зон у світовій економіці; здійснено аналіз історичних передумов і причин формування й розвитку ВЕЗ; докладно відбито розвиток історичних форм ВЕЗ, а також їх використання різними країнами у різних цілях; обгрунтовано політекономічну сутність вільної економічної зони; розроблено критерії систематизації типів і видів ВЕЗ.

Історія свідчить, що вільні економічні зони (як відносно новий економічний інститут) мають глибокі коріння. Прообразом ВЕЗ були стародавні центри вільної торгівлі з часів Римської Імперії, а також вільні порти, що створювались з метою інтенсивного розвитку місцевого ринку й міжнародної торгівлі. В Україні першим “вільним портом” стала Одеса (1817 р.). Початок сучасним ВЕЗ в країнах розвинутої ринкової економіки було покладено зоною зовнішньої торгівлі у США (1934 р.). ВЕЗ орієнтувалися переважно на активізацію міжнародної торгівлі. Особливо інтенсивно вони почали утворюватися в Західній Європі й США у 50-х роках ХХ ст. В 70-х роках ВЕЗ набули широкого розповсюдження. Поряд з еволюцією механізмів їх формування і функціонування еволюціонували й види ВЕЗ: від торговельних зон до промислових і до технополісів, технологічних та наукових парків, а також науково-технологічних центрів. Щодо розвитку вільних економічних зон на сучасному етапі, то, згідно різним оцінкам, у промислово розвинутих країнах світу налічується 800-1200 ВЕЗ понад 30-ти видів, у яких зайнято близько 27 млн. працівників. В кожній країні існують особливості використання тих чи інших їх видів, що обумовлено рівнем розвитку країни, наявністю ресурсів, цільовими орієнтирами і соціально-економічними ефектами.

В науковій літературі існують різні підходи до визначення сутності ВЕЗ. Найбільш поширеним є її характеристика як частки національної території, на якій встановлено спеціальний режим економічної діяльності, орієнтований на розвиток зовнішньоекономічних зв’язків, насамперед за рахунок залучення іноземних інвестицій. Втім визначення сутності ВЕЗ на підставі цільових орієнтирів, територіальних меж і правових режимів уявляється обмеженим, оскільки не розкриває систему економічних відносин щодо функціонування ВЕЗ. Проведені дослідження надали змогу уточнити політекономічну сутність категорії “вільна економічна зона”. Доведено, що вільна економічна зона – це особлива, складна і багатогранна система виробничих відносин (між різними державами; між інвесторами і реципієнтами; між інвесторами, реципієнтами і найманими робітниками, зайнятими на підприємствах, що функціонують у межах ВЕЗ; між державними структурами і суб’єктами підприємницької діяльності в межах ВЕЗ) з приводу створення оптимальних умов розвитку даного територіально-виробничого комплексу з метою реалізації інтересів усіх суб’єктів господарювання відповідно діючого в країні правового поля.

У роботі запропоновано систему критеріїв класифікації ВЕЗ. На такій основі розмежовані типи і види вільних економічних зон і наведено їх авторську класифікацію (рис. 1).

Найбільш загальним критерієм розмежування типів і видів вільних економічних зон є їх організаційно-функціональна структура. За організаційно-функціональною ознакою можна виділити кілька типів вільних економічних зон, а саме: торгівельно-складські, промислово-виробничі, техніко-впроваджувальні і сервісні. Окрім організаційно-функціональної структури критеріальними є наступні ознаки ВЕЗ: сполучання функцій зон, сфери дії, а також межі й режим функціонування. На наш погляд, вони є похідними від організаційно-функціональної структури ВЕЗ.

Принципове значення систематизації ВЕЗ за наведеними ознаками полягає у тому, що виникає можливість раціонального вибору типу й виду ВЕЗ, який найбільш відповідає цілям і умовам даного регіону країни.

Критерії | Типи | Види | Особливості

І. Організа-ційно-функ-ціональні |

Торгово-складські зони | Зони вільної торгівлі:

- загального призначення;

- спеціалізовані | -обмеження або звільнення від мита;

-спрощення процедури експортно-імпортного контролю

Вільні порти | - здійснюють навантаження, роз-вантаження, перевантаження товарів;

- забезпечують ремонт і обслуговують човни

Митні склади | - сприяють вільному руху товарів на основних перехрестях

міжнародних транспортних магістралей

Зони

“дьюти-фрі” | -безмитна роздрібна торгівля;

-забезпечують додаткові валютні

надходження.

Промислово-виробничі зони | Експортно-виробничі | - виробництво товарів на експорт;

- безмитна торгівля у митному і торгівельному режимі країни;

- надання податкових і фінансових пільг.

Імпортно-виробничі | - сприяють насиченню країни сучасними товарами, забезпечують її передовою технологією, “ноу-хау”, тощо

Промислові | - управління і обслуговування

здійснюють державні інвестиційні організації (сумісні підприємства).

Зони “макіладос” | - забезпечення ринків США товарами;

- надання податкових пільг

Техніко-впроваджу-вальні | Технополіси | - створюються в регіонах, де концентруються наукові кадри і матеріальні ресурси;

- пільгові умови функціонування;

- надання державою кредитів, субсидій

Технологічні парки | - функціонують на основі венчурного капіталу;

-здійснюють наукоємні розробки.

Наукові парки | - забезпечюють розвиток ЕРМ, авіакосмічною технікою

Технологічні центри (зони нової і високої технології) | - створюються на основі науково-технічного потенціалу країни;

-залучення іноземного капіталу, маркетингового, комерційного досвіду, прогресивних технологій

Сервісні зони | Офшорні | - не мають права здійснювати виробничу діяльність;

- пільговий режим оподаткування;

- сприяють розвитку національної економіки

Податкові гавані | - надаються податкові пільги на усі види діяльності

Вільні банків. зони | - особливий економіко-правовий режим;

- сприяють розвитку регіону.

Фінансові центри | - сприяють розвитку фінансово-кредитних установ;

- надаються податкові пільги

II. Сполучання функцій | Комплексні,

комбіновані | Сполучання видів | усі особливості, притаманні окремим видам.

Рис. 1. Система критеріїв класифікації ВЕЗ

III.Сфера дії | Мононаці-нальні | Сполучання видів | усі особливості, притаманні окремим видам.

Міжнародні

IV. Межі й режим функціонування | Анклавні, інтеграційні | Сполучання видів | усі особливості, притаманні окремим видам.

Мононаціо-нальні

Інтернаціо-нальні

Рис. 1. Система критеріїв класифікації ВЕЗ (продовження)

У другому розділі “Механізм формування й управління вільними економічними зонами” досліджено два концептуальних підходи щодо механізму формування ВЕЗ: територіальний і функціональний. Кожний з концептуальних підходів передбачає насамперед визначення цільових функцій ВЕЗ (що має принципове значення для вибору типу й виду ВЕЗ). У залежності від цілей ВЕЗ формулюються принципи їх функціонування. Найбільш суттєвими з них вважаються наступні: збереження території або фірми під повною юрисдикцією держави; урахування специфіки ВЕЗ і специфіки ринкових механізмів; принцип управлінського і підприємницького ризику; принцип рівноправного партнерства; принцип рефлексної поведінки; принцип державних гарантій захисту інвестицій; принцип конкурентних переваг; принцип інформаційної достатності; принцип узгодження цілей; принцип відповідності структури управліня ВЕЗ рівню розвитку ринкових відносин і підприємницької активності; принцип ефективності.

Після з’ясування цілей і принципів ВЕЗ визначаються з моделлю ВЕЗ. Вона залежить від концептуальних (територіального або функціонального) підходів щодо встановлення пільгового механізму оподаткування. У першому випадку ВЕЗ розглядається як відокремлена територія, де всі підприємства-резиденти користуються пільговим режимом господарської діяльності. Перевагою територіального підходу є можливість створення високоякісної інфраструктури й ефективного органу адміністративного керування. У другому випадку пільги поширюються на конкретний вид підприємницької діяльності незалежно від місця розташування відповідної фірми в країні при дотриманні встановлених правових умов.

Формування ВЕЗ на підґрунті територіального і функціонального концептуальних підходів передбачає також розробку механізму забезпечення функціонування ВЕЗ, а саме: обгрунтування нормативно-правової бази, фінансового, податкового й валютного режимів їх діяльності. Крім того, в обгрунтуванні доцільності, типу й виду ВЕЗ має значення майбутній соціально-економічний ефект. Отже ж необхідним є прогноз майбутніх ефектів щодо функціонування ВЕЗ. Згідно з “Програмою розвитку в Україні спеціальних (вільних) економічних зон і територій зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності на період до 2010 року” передбачається залучення 3,4 млрд. дол. додаткових інвестицій, що обумовить збільшення обсягів виробництва майже на 4 млрд. грн. і створення 87 тис. робочих місць.

Проведений у дисертаційній роботі аналіз існуючих концептуальних підходів, а також принципів державної економічної політики відносно ВЕЗ обумовив авторську пропозицію щодо механізму формування і управління вільними економічними зонами в Україні. Адаптивний структурно-функціональний механізм управління ВЕЗ передбачає насамперед систему управлінських інститутів, що здійснюють керівництво ВЕЗ на різних територіально-функціональних рівнях. Такими є Кабінет Міністрів України, відповідні міністерства й відомства, Рада з питань ВЕЗ, органи місцевого самоуправління, керівництво інвестиційних підприємств, державна податкова й митна служба. Головною метою кожного з наведених інститутів є залучення інвестицій. З такою метою використовуються економічні методи аналізу джерел інвестування, проведення експертизи доцільності створення ВЕЗ і відповідності прогнозного типу або виду вільної економічної зони наявним ресурсам регіону. Визначається також організаційний механізм управління режимом інвестування.

Практика доводить, що захист інвестицій забезпечують певні пільги й стимули. Вони представлені зовнішньоторговельними, податковими, фінансовими і адміністративними пільгами, преференціями, субсидіями. Але пільги не завжди виступають стимулами притоку інвестицій. Більш суттєвими можуть бути такі чинники як політична стабільність, інвестиційні гарантії, наявність розвинутої інфраструктури, тощо.

У третьому розділі “Перспективи розвитку вільних економічних зон в Україні” здійснено аналіз ефективності функціонування ВЕЗ й обгрунтовано пропозиції щодо стратегії їх подальшого розвитку в Україні.

Першим кроком у напрямку створення ВЕЗ в Україні стало прийняття відповідного закону (1992 р.), а також “Концепції створення спеціальних (вільних) економічних зон” (1994 р). Першою українською ВЕЗ була експериментальна зона “Сіваш” (1995 р.). Про її доцільність та ефективність свідчать наступні дані: з точки зору фахівців, якби вона не була створена, то до 2000 р. надходження до бюджету від підприємств, розташованих на її території, зменшилися б на 34,2%. Суб’єкти підприємницької діяльності зони “Сіваш” одержали пільг на суму 35,9 млн. грн., але при цьому перерахували до бюджету податків на суму 91,6 млн. грн.

Досвід даної ВЕЗ було розповсюджено на інші регіони України, зокрема на Донецьку область, де створено технопарк “Донецьк” і зовнішньоторговельну зону “Азов”. Про ефективність діяльності зони “Донецьк” свідчать дані рис. 2.

Рис.2. Динаміка проектів та загальної суми інвестицій ВЕЗ “Донецьк”

Зазначимо, що в межах м. Донецька у 2002 р. було схвалено 15 інвестиційних проектів на загальну суму 49 млн. дол. США, що на 25% більше передбаченого програмою. За часи існування даного технопарку здійснено 66 інвестиційних проектів на суму 372 млн. дол. США.

Аналіз результатів діяльності ВЕЗ на території України дає підставу для висновку, що реалізація стратегії їх формування й оптимального механізму функціонування можлива за умов:

-

-

-

-

В механізмі реалізації концепції ВЕЗ, необхідно ураховувати вимоги до територій, на яких створюються вільні економічні зони. Такими є:

-

-

-

-

-

-

З погляду на результати діяльності ВЕЗ і результати аналізу ефективності їх організаційно-правового механізму, а також з метою удосконалення контролю за їх функціонуванням, вважається необхідним наступне:

– по-перше, упорядкування організаційно-правового механізму дії ВЕЗ, для чого слід продовжити на якийсь час дію мораторію на установу нових зон і територій. Тимчасове обмеження їх створення на території держави обумовлене дефіцитним характером державного і місцевого бюджетів, недоцільністю проведення експерименту на значній (по площі і чисельності

населення) території України, відсутністю чітких схем керування і контролю,а також механізмів діяльності ВЕЗ;

-

-

-

На основі проведеного аналізу можна представити логічну схему, що відбиває концепцію формування і функціонування вільних економічнихї зон в Україні (рис.3).

Важливим питанням щодо створення ВЕЗ є розробка рекомендацій з методики оцінки інвестиційної привабливості територій. Насамперед необхідно досягти збалансованості інтересів всіх учасників інвестиційного процесу на території ВЕЗ. Це стосується як державних структур, так і вітчизняних і іноземних підприємців, що повинні мати рівні права для вкладення інвестицій у розвиток економіки. Причому в кожній з ВЕЗ необхідно забезпечити можливості для багатоваріантного економічного розвитку. Розробка проекту створення зони повинна передбачати альтернативність напрямків, по яких потенційно вона може розвиватися. Для оцінки ефективності запропонованої організаційно-економічної моделі керування спеціальним режимом інвестиційної діяльності у дисертації розроблено систему показників, яка включає коефіцієнти привабливості території, що впливають на строки окупності інвестицій і можливості залучення альтернативних інвестицій.

Рис. 3. Концепція управління формуванням і розвитком ВЕЗ в Україні

Висновки

1. Вільна економічна зона – це особлива, складна і багатогранна система виробничих відносин (між різними державами; між інвесторами і реципієнтами; між інвесторами, реципієнтами і найманими робітниками, зайнятими на підприємствах, що функціонують у межах ВЕЗ; між державними структурами і суб’єктами підприємницької діяльності в межах ВЕЗ) з приводу створення оптимальних умов розвитку даного територіально-виробничого комплексу з метою реалізації інтересів усіх суб’єктів господарювання в рамках діючого в країні правового поля.

2. Найбільш важливі риси вільних економічних зон проявляються у таких аспектах: в аспекті економічних відносин виробництва і розподілу необхідного та додаткового продукту, виробленого у вільних економічних зонах; в аспекті організаційних форм господарської діяльності, які мають переваги в її межах; в аспекті розміщення продуктивних сил на території країни; в аспекті здібності до дифузійного розширення – розповсюдження меж ВЕЗ на інші (пов’язані з нею) господарські сфери, галузі, території.

3. Найбільш загальним критерієм розмежування типів і видів вільних економічних зон є їх організаційно-функціональна структура. За організаційно-функціональною ознакою можна виділити кілька типів вільних економічних зон, а саме: торгівельно-складські, промислово-виробничі, техніко-впроваджувальні і сервісні.

4. Підтримка державою ВЕЗ обумовлена гострою потребою в інвестиціях для структурної перебудови виробничого процесу й для залучення ресурсозберігаючих технологій; розвитком сучасних методів управління; необхідністю створення і збереження робочих місць; упровадженням конкурентоспроможних, експорто-орієнтованих виробництв, які дають можливість уряду пом’якшити кризові ситуації в національній економіці і в соціальній сфері в окремих містах або регіонах.

5.У практиці формування і функціонування вільних економічних зон необхідно спиратися на існуючі концептуальні підходи – територіальний і функціональний (крапковий і режимний). Обидва доцільно застосувати у створенні ВЕЗ в Україні.

6. Одним з чинників, що забезпечують стабільність ВЕЗ (особливо на етапі її формування), є система пільг. Але пільги, надані вільним економічним зонам, не завжди є головним стимулом для залучення в країну іноземних інвестицій. Більш істотними в цьому відношенні є такі фактори, як політична стабільність, інвестиційні гарантії, якість інфраструктури, кваліфікація робочої сили, спрощення адміністративних процедур, ставлення уряду приймаючої країни і населення до приватних інвестицій, традиції поваги до міжнародних зобов’язань і прийняття урядом міжнародних арбітражних процедур для врегулювання ділових та інвестиційних суперечок. Найбільш розповсюдженими інвестиційними гарантіями є гарантії репатріації доходів і капіталу. За інших рівних умов на перший план виступають надані зоною пільги.

7. Функціонування ВЕЗ повинне ґрунтуватися на чіткому правовому законодавстві. Аналіз діючої законодавчої і нормативної бази України з питань вільних економічних зон свідчить, що вона відрізняється неузгодженістю і присутністю елементів надмірного державного контролю, що призводить до створення багатьох нових інститутів й обмеження стимулів для інвестування.

8. Розповсюдження ВЕЗ в Україні необхідно розглядати як важливий елемент економічної політики держави. В умовах формування ринкових відносин в Україні ВЕЗ є одним з інструментів досягнення відкритості економіки. З точки зору розв’язання перспективних задач розвитку економіки і зовнішньоекономічних зв’язків окремих регіонів, в Україні необхідно створити багатогалузеву систему ВЕЗ різних функціональних типів з перевагою зовнішньоторговельних, комплексних, виробничих і науково-технічних.

9. Процес формування ВЕЗ в Україні продовжується, що обумовлює актуальність науково обґрунтованої методики оцінки інвестиційної привабливості територій. Необхідно досягти збалансованості інтересів всіх учасників інвестиційного процесу на території зони. Це стосується як державних структур, так і вітчизняних і іноземних підприємців, що повинні мати рівні права для вкладення інвестицій у розвиток економіки й для багатоваріантного економічного розвитку.Розробка проекту створення зони повинна передбачати альтернативність напрямків, по яких потенційно вона може розвиватися.

10. З метою оцінки ефективності запропонованої організаційно-економічної моделі управління спеціальним режимом інвестиційної діяльності необхідно використовувати систему показників, що включає коефіцієнти привабливості території, які впливають на строки окупності інвестицій і на можливості залучення альтернативних інвестицій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

у фахових виданнях:

1. Горянська Т.В., Проданова Л.В. Вільні економічні зони: функціональні ознаки класифікації // Торгівля і ринок України. Тематичний збірник наукових праць з проблем торгівлі і громадського харчування. Випуск 9. Том 1. – Донецьк: ДонДУЕТ, 1999. – С.172-176. (Особистий внесок здобувача: обгрунтування критеріїв класифікації ВЕЗ).

2. Беленькова Е.А., Горянская Т.В. Формирование и развитие свободных экономических зон: налоговый аспект // Прометей: региональный сборник научных трудов по экономике. Выпуск 3. – Донецк: Юго-Восток, 2000. – С.164-168. (Особистий внесок здобувача: обгрунтування механізму оподаткування ВЕЗ).

3. Горянская Т.В. Принципы классификации свободных экономических зон. // Вестник Донецкого национального университета. Экономика и право. Серия В. – Донецк: ДонНУ, 2001. – С. 98-101.

4. Горянская Т.В. Социально-экономические аспекты становления свободных экономических зон в Украине. // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сборник научных трудов. – Донецк: ДонНУ, 2002. – С.481-483.

за матеріалами конференцій:

1. Горянская Т.В. Моделирование механизма обоснования эффективности создания СЭЗ. // Теорія та практика управління у трансформаційний період. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. Том 1. – Донецьк: ІЕП НАН України, 2001. – С.86-90.

2. Горянская Т.В., Сидорова И.Г. Формирование свободных экономических зон как фактор выравнивания экономического развития регионов. // Материалы межвузовской научно-практической конференции “Проблемы равновесия экономических систем в условиях рыночной трансформации”. – Харьков, 2001. – С.54-56. (Особистий внесок здобувача: обгрунтування необхідності формування ВЕЗ як чинника розвитку регіонів і інтегрування країни у світову економіку).

3. Горянская Т.В. Формирование инфраструктуры промышленного региона: социальный аспект. // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Прикладна соціальна політика: проблеми використання та розповсюдження”. Том 3. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2002. – С.36-41.

4. Горянська Т.В., Кужелєва Г.О. Державне регулювання механізму активізації інноваційних процесів в Україні. // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Управління підприємствами: проблеми та шляхи їх вирішення”. Том 1. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2003. – С.201-203. (Особистий внесок здобувача: обгрунтування механізму управління інвестиційними процесами у ВЕЗ).

АНОТАЦІЯ

Горянська Т.В. Вільні економічні зони: механізм формування й функціонування. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – Економічна теорія. Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2004.

Дисертаційна робота присвячена актуальним проблемам формування і розвитку вільних економічних зон, територій приоритетного розвитку. У роботі досліджено історичний аспект формування ВЕЗ, проаналізовано їх сутність, місце і роль у світовій економіці. Сформульовано авторське визначення поняття “вільна економічна зона”. Систематизовано класифікаційні ознаки ВЕЗ, що відповідають сучасним концепціям оцінки ефективності їх створення і функціонування. Визначено типи і види ВЕЗ, найбільш прийнятні для сучасної України і запропоновано їх авторську класифікацію.

Досліджено концептуальні підходи до механізму формування ВЕЗ – територіальний і функціональний, що дозволило розробити адаптивний механізм формування й управління ВЕЗ в Україні, а також визначити місце й роль держави в даному процесі.

Ключові слова: вільна економічна зона, територія пріоритетного розвитку, інвестиції, типи ВЕЗ, механізм формування і управління ВЕЗ.

АННОТАЦИЯ

Горянская Т.В. Свободные экономические зоны: механизм формирования и функционирования. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01- Экономическая теория. Донецкий национальный университет Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2004.

Диссертационная работа посвящена актуальным проблемам формирования и развития свободных экономических зон. В работе исследован исторический аспект формирования СЭЗ, проанализирована их сущность, место и роль в мировой экономике. Сформулировано авторское определение понятия “свободная экономическая зона”. Утверждается, что сущность СЭЗ проявляется, прежде всего, в экономических отношениях по поводу создания оптимальных условий развития данного территориально-производственного комплекса с целью реализации интересов всех субъектов хозяйствования в этом комплексе.

Систематизированы классификационные признаки СЭЗ, отвечающие современным концепциям оценки их эффективности создания и функционирования. На этой основе определены типы и виды СЭЗ, наиболее приемлемые для современной Украины и предложена их авторская классификация.

Исследование двух концептуальных подходов механизма формирования СЭЗ – территориального и функционального – позволило разработать адаптивный механизм формирования и управления СЭЗ в Украине.

Сделан вывод, что создание и функционирование СЭЗ должно основываться на четком правовом законодательстве. Именно наличие правовых (юридических) принципов создания СЭЗ, с помощью которых может быть достигнут положительный эффект от деятельности зоны как для инвесторов, так и для отдельных регионов и страны в целом, является одним из важнейших вопросов стратегии и тактики формирования СЭЗ в Украине. Анализ действующей законодательной и нормативной базы Украины по вопросам свободных экономических зон позволил констатировать, что она отличается несогласованностью и присутствием элементов чрезмерного государственного контроля. Это приводит к созданию многочисленных новых органов власти и ограничению стимулов для инвестирования.

Процесс формирования СЭЗ в Украине продолжается, что обусловливает актуальность научно обоснованной методики оценки инвестиционной привлекательности территорий, способствующей сбалансированности интересов всех участников инвестиционного процесса на территории зоны. Это касается как государственных структур, так и отечественных и иностранных предпринимателей, которые должны иметь равные права для вложения инвестиций в развитие экономики. Причем в каждой из СЭЗ необходимо обеспечить возможности для многовариантного экономического развития, то есть разработка проекта создания зоны должна предусматривать альтернативность направлений, по которым потенциально она может развиваться.

Для оценки эффективности предложенной организационно-экономической модели управления специальным режимом инвестиционной деятельности разработана система показателей, которая включает коэффициенты привлекательности территории, влияющие на сроки окупаемости инвестиций и возможности привлечения альтернативных инвестиций.

Ключевые слова: свободная экономическая зона, территория приоритетного развития, инвестиции, типы СЭЗ, механизм формирования и управления СЭЗ.

SUMMARY

Goryanskaya T.V. Free economic zones: the mechanism of formation and functioning.-Manuscript.

Thesis for candidate degree in economic sciences on specialty 08. 01.01- Economic theory. Donetsk national university, Donetsk, 2004.

Thesis is devoted to the actual problems of forming and development of free economic zones.

In this thesis the historical aspect of forming of free economic zones is investigated, its place and role in the world economy is analyzed.

Here the types of the most common free economic zones for the contemporary Ukraine are marked, the classification is represented here.

The territorial and functional approaches of forming free economic zones are investigated, it designated place and role of the country in this process.

Key words: free economic zone, invest, types of the FEZ, mechanism of formation and manage of FEZ.