НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Ядвіга Гаврись

УДК 658.7: 001.895

РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА РИНКУ ПРАЦІ В УМОВАХ

ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ЗМІН (НА ПРИКЛАДІ ПОЛЬЩІ ТА УКРАЇНИ)

Спеціальність 08.09.01 – Демографія, економіка праці,

соціальна економіка і політика

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України (м. Львів)

Науковий керівник : кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

Садова Уляна Ярославівна,

Інститут регіональних досліджень

НАН України, завідувач сектору

Офіційні опоненти: доктор економічних наук

Заяць Тетяна Анатоліївна,

Рада по вивченню продуктивних сил

України НАН України,

завідувач відділу

кандидат економічних наук, доцент

Заблоцький Богдан Федорович,

Львівська комерційна академія,

доцент кафедри

Провідна установа: Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, відділ проблем гуманітарної політики, людського розвитку і споживчого ринку (м. Київ)

Захист відбудеться “26” лютого 2004 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий “26” січня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Жовтанецький В.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Початок ХХІ століття ознаменований значними змінами в економічному та політичному житті постсоціалістичних держав. З’являються нові тенденції в розвитку суспільних відносин, в напрямках формування господарських зв’язків, в територіальній організації національних систем зайнятості. В цьому руслі починає формуватися й одночасно під тиском динамічності економічних трансформацій модифікується уява про суть, мету, форми, характер, інструменти, джерела фінансування політики регіональних ринків праці (РРП). Надзвичайно складно, суперечливо, а іноді й конфліктно протікають ці процеси в Польщі – країні з економікою євроінтеграційної орієнтації, з доволі різними територіальними можливостями соціально-економічного розвитку. Виникає необхідність глибокого наукового осмислення здобутого досвіду, вироблення підходів теоретичного і практичного супроводу процесів регулювання попиту й пропозиції робочої сили не лише на макро-, але й мезо- та локальному рівнях, конкретизації застережень від неправильних кроків для інших країн, зокрема України. Це й визначає актуальність теми даного дослідження.

Проблеми, що стосуються політики регулювання РРП в останній час знаходять широке відображення в економічній літературі. Значну увагу їх вивченню приділяли й приділяють такі відомі польські вчені як В.Кабан, М.Кабай, Б.Кавалка, М.Ковєрскі, В.Макось, Е.Мосаковска, Е.Квятковскі, Е.Криньска, С.Партицкі, Г.Зарихта, Г.Холай та ін. Багато наукових ідей трансформуються на польський грунт із зарубіжних джерел. Серед них слід назвати теоретичні розробки Дж.Андерсона, С.Брю, Е.Вайнінга, Д.Веймера, В.Вільямса, В.Дуна, Я.Корнаї, Г.Манківа, А.Мельтснера. Цікавим доробком вирізняються сучасні українські вчені С.Бандур, Д.Богиня, С.Вовканич, М.Долішній, Т.Заєць, С.Злупко, Ю. Краснов, В.Куценко, Е.Лібанова, В.Мандибура, В.Мікловда, В.Онікієнко, М.Пітюлич, С.Пирожков, С.Писаренко, У.Садова, Л.Семів, І.Терон, М.Шаленко, Л.Шевчук.

З прийняттям в Польщі нового законодавства в системі територіального управління й місцевого самоврядування, а також у зв’язку з новим територіальним поділом країни на 16 великих воєводств спектр наукових досліджень політики РРП значно розширився. Відповідно активізувалися процеси перерозподілу функцій, прав і обов’язків суб’єктів РРП. Адже проблеми РРП – це проблеми політики протидії безробіттю, шляхів забезпечення належного рівня доходів населення, здійснення соціальної допомоги, це проблеми підвищення ефективності активних та пасивних програм та окремих їх заходів на різних рівнях управлінської вертикалі. Вступ Польщі до Європейського Союзу (ЄС) суттєво впливає на прийняття політичних рішень в сфері регулювання працевикористання як в країні загалом, так й на рівні регіонів, впливає на мотиваційну поведінку зайнятості населення, особливо молодіжних верств, породжує нові тенденції в територіальному поділі праці, у формуванні на цій основі спеціалізованих РРП. Вирішення багатьох з цих проблем має споріднену основу й в Україні. Усе це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, обґрунтування її мети, завдань, а також логіку викладення матеріалу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою частиною науково-дослідних робіт Інституту регіональних досліджень НАН України, зокрема планової теми “Моделі регіональної соціально-економічної політики: концептуальні підходи до формування та методи реалізації” (№ державної реєстрації 0102U000425) ), госпдоговірної теми “Система дитячого та молодіжного оздоровлення та туризму – проблеми територіальної організації та розвитку в умовах децентралізації принципів державного управління (на прикладі Львівської області” (№ 7-03 від 1.10.2003р.).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у вдосконаленні теоретичних, методологічних та методичних підходів до дослідження та обгрунтування політики РРП в умовах ринкової трансформації економіки Польщі та України.

Для досягнення мети дисертантом поставлені й розв’язані такі завдання:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження є регіональні ринки праці та їх функціонування в умовах застосування інструментів зайнятості і протидії безробіттю.

Предметом дослідження є процеси формування політики регіональних ринків праці в умовах Європейської інтеграції економіки Польщі та України.

Теоретичною та методологічною основою дослідження є положення сучасної економічної теорії, праці вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем регіональної економіки та регуляторної політики розвитку РРП. Дослідження базувалися на ідеях конвенцій МОП, нормативно-правових актах, розробках науково-дослідних установ і організацій, вчених-економістів, соціологів, демографів.

У процесі дослідження для вирішення поставлених завдань використано такі методи досліджень: системного аналізу (при структуризації цілей дослідження проблем розвитку молодіжних ринків праці); аналізу та синтезу (для деталізації об’єкта дослідження внаслідок розчленування його на окремі складові частини); компаративного аналізу (при оцінці ефективності програм ринку праці у Польщі); статистичні методи (при обгрунтуванні вибірки дослідження); соціологічні методи (при дослідженні проблем розвитку молодіжних ринків праці); кластер-ного аналізу (при оцінці просторової організації економіки і розселення у Польщі).

Інформаційно-нормативною базою дисертації послужили законодавчі та нормативно-правові акти Польщі, матеріали Міністерства праці та соціальної політики Польщі, Міністерства статистики Польщі, органів статистики Лодзьського воєводства, територіальних відділень Фонду праці Польщі, Львівського обласного управління праці та соціальної політики (Україна), Львівського обласного управління статистики (Україна), монографічні та періодичні видання, матеріали наукових конференцій, результати власних досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретичних засад формування політики регіональних ринків праці в умовах європейської інтеграції економіки країни та обгрунтуванні методичних положень щодо напрямів її реалізації. Проведені автором дослідження дозволили отримати такі наукові результати:

вперше:

-

-

дістало подальший розвиток:

-

-

-

-

удосконалено:

-

-

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність одержаних результатів дисертаційної роботи полягає в удосконаленні методичного інструментарію формування й реалізації політики РРП в умовах ринкової трансформації економіки. Цьому сприяють методичні положення щодо здійснення типології воєводств та гмін Польщі, на основі яких досягається обгрунтованість застосування специфічних інструментів активної та пасивної політики РРП, зокрема щодо великого міста з депресивними ознаками розвитку. Отримані результати щодо ідентифікації зовнішніх чинників зі сторони Європейського Союзу на розвиток РРП дозволяють актуалізувати напрями політики РРП Польщі та України з метою уникнення негативних наслідків євроінтеграції.

Розроблені теоретичні положення та практичні рекомендації щодо формування політики РРП апробовані та знайшли використання у функціональних службах органів управління Лодзького воєводства, у Львівському обласному центрі зайнятості, в Інституті дистанційної освіти Національного університету “Львівська політехніка”(довідка про впровадження № 80/2-12-03 від 08.12.2003р.).

Окремі положення дисертації використовуються в навчальному процесі та в організації абітурієнтської кампанії у СВШПіУ в м. Лодзь (довідка про впровадження від 21.11.2003 р.) та в НУ “Львівська політехніка” (довідка про впровадження №79/2-12-03 від 08.12.2003р.). Окремі результати роботи використані при підготовці матеріалів засідання Третього Економічного Форуму з питань транскордонного співробітництва (Україна - Львів, 2003).

Висновки й рекомендації можуть бути використані Міністерством праці та соціальної політики Польщі, Міністерством статистики Польщі, органами статистики Лодзьського воєводства, територіальними відділеннями Фонду праці Польщі, а також відповідними інституціями в інших державах, зокрема в Україні з метою реалізації подібного курсу європейської інтеграції в перспективі.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові дослідження, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі враховано лише те, що є результатом особистих досліджень здобувача.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертаційної роботи доповідались на міжнародних науково-практичних конференціях „Регіональна політика: досвід Європейського Союзу та його адаптація до умов України” (м. Львів, 2003р.), “Маркетинг та логістика в системі менеджменту” (м. Львів, 2002), на тематичних семінарах Інституту регіональних досліджень НАН України та Інституту економіки і менеджменту Національного університету „Львівська політехніка”.

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 11 наукових праць загальним обсягом 4,6 д.а., з яких 2,5 д.а. належить особисто автору, у т.ч. 5 у фахових виданнях України.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (162 найменування), має 14 додатків. Зміст роботи викладено на 243 сторінках комп’ютерного тексту, в т.ч. проілюстровано у 21 таблицях, 36 рисунках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

В першому розділі дисертаційного дослідження – “Теоретичні та методологічні засади вивчення політики РРП” – аналізується зміст понять (категорій) „регіональний ринок праці” (РРП), „політика регіонального ринку праці”, виділяються її класифікаційні ознаки, досліджується на загальному методологічному рівні поняття аналізу регіональної політики ринку праці і його видів, визначається структура й інструменти політики РРП.

Поняття політики РРП перегукується з античним філософським розумінням політики як мистецтвом управління (державою), однак на фоні функціонування широкого поля законів та закономірностей сучасної економічної теорії, регіональної економіки, географії, інших гуманітарних наук все відвертіше заявляє про потребу визначення власних законів та закономірностей, класифікацій, методів та прийомів аналізу. Прикладом можуть слугувати тривалі дискусії на предмет того, що є суттю РРП, ознаками, критеріями, принципами та закономірностями його організації, в чому проявляються національні риси формування в країнах з транзитивною економікою.

В дисертації, пропонуючи визначати політику РРП (як і політику протидії безробіттю) як сукупність соціально-економічних, правових та адміністративно-організаційних засобів та методів (рис.1), що органічно поєднують загально-державні та регіональні інтереси і націлені на підтримку динамічної рівноваги між попитом та пропозицією робочої сили в межах території, наголошується, що РРП не можна розглядати як точкове просторове утворення, й автоматично переносити на нього регуляторні схеми макроекономічних залежностей, що діють на загально-державному рівні (ВВП, інфляція, безробіття) й інструментах впливу, адже в кожному окремому регіоні будуть встановлюватися своя рівновага (чи нерівновага) попиту й пропозиції, свої ціни. Це не означає, що політика РРП розвивається відірвано від усіх інших видів і рівнів політик й механізмів їх реалізації.

Рис. 1. Логіко-структурна схема класифікаційних ознак політики РРП

Модель політики РРП завжди ґрунтується на положеннях тих чи інших економічних теорій, які й визначають весь ланцюг тактичних кроків в напрямку досягнення стратегічної цілі. В світовій науковій думці найбільшого поширення набули класична та неокласична, кейнсіанська, інституціалістська, монетаристська, сегментаційна теорії, в останні роки доповненням є теорія людського капіталу. Кожна з них має базові регулятори, які в перспективі закладаються у відповідну модель політики РРП. Так, неокласики стверджуючи, що економіка є само-регульованою системою, в якості регулятора попиту і пропозиції РРП обирають ціну робочої сили (заробітну плату); кейнсіанці, відстоюючи державне втручання в економіку, вказують на такий регулятор як податки; монетаристи, теж прибічники державного втручання в економіку, звертаються до грошово-кредитних регуляторів (через облікову ставку Центрального банку); інституалісти, як і попередники, виступають за державне втручання в економіку, ратують за державне регулювання шляхом інновацій, політики технологічних зрушень. Проте, слід вказати, що існує небезпека в необдуманому підході до застосування інструментів регулювання РРП. Відповіді на багато питань дає аналіз політики РРП.

Аналіз політики РРП – це діяльність, пов’язана з оцінюванням соціально-економічної коректності порад та рішень (та їх варіантів), які приймаються чи можуть прийматися в практиці як загальнодержавного, так і територіального управління й місцевого самоврядування з метою підтримки чи зміни кон’юнктури регіонального ринку праці. Аналіз політики РРП є складним працемістким процесом, який ґрунтується на застосуванні великої кількості методів і прийомів роботи. Серед часто вживаних слід назвати методи системного, економі-ко-статистичного аналізу, структурний, індексний, порівняльний, варіантний методи, методи соціологічних опитувань. Значний арсенал методів аналізу охоплює сфера математичної статистики, а також моделювання. Синтезуючи еволюцію наукової думки в плані структурування аналізу РРП, можна назвати наступні його класифікаційні ознаки: аналіз змісту (намірів, цілей) політики РРП, аналіз процесів політики РРП, аналіз результатів політики РРП, аналіз альтернатив-стратегій політики РРП, аналіз інформаційного забезпечення політики РРП, аналіз аргументів політики РРП, аналіз інструментів політики РРП. Зупинимося детальніше на останньому виді аналізу. Так, за способом реалізації політика РРП (як і ринку праці загалом) є двох видів – активна та пасивна, відповідно такого ж поділу дотримуються стосовно інструментів політики РРП. Активна політика РРП виконує декілька головних функцій (професійної активізації безробітних, зменшення структурного дисбалансу на ринку праці, підвищення продуктивності праці робочої сили, впливу на обсяги зайнятості та безробіття, верифікації готовності безробітних до праці) і реалізується з допомогою набору економічних інструментів. Однією з найпоширеніших класифікацій інструментів “активної” політики ринку праці є поділ інструментів за рівнями: інструменти макроекономічної політики (фіскально-фінансові та грошові інструменти; інструменти мікроекономічної політики та “спеціальні” інструменти політики зайнятості (громадські програми зайнятості; субсидіювання зайнятості; субвенціювання зарплат і зайнятості; позики підприємствам для створення нових робочих місць; професійна підготовка; послуги посередництва праці; проведення персональних консультацій; професійна адаптація випускників; скорочення робочого часу працівників). Пасивна політика ринку праці виконує також багато функцій, основними з яких є компенсаційна (матеріальна або соціальна) та мотиваційна (стимуляційна) функції. У державній політиці ринку праці виділяють три методи отримання відносно оптимальної комбінації вказаних функцій: перший – полягає у встановленні відносно низької величини допомоги; другий – у поступовому зниженні допомоги; третій - у встановленні відносно низького рівня допомоги з початку безробіття, тобто на рівні 40-50% індивідуальної зарплати. Фінансовими інструментами пасивної політики ринку праці є: допомога для безробітних, соціальна допомога відшкодування для осіб, котрих звільняють з роботи.

В Польщі сучасні умови формування й реалізації політики РРП є надзвичайно складними, конфліктогенними і суперечливими. З одного боку, здійснюють жорсткий тиск внутрішні фактори системної трансформації польського суспільства (шокова терапія, ефективна експансія приватного сектора знизу, симультанна дія багатьох історичних процесів, унікальність характеру протікання трансформації сільського господарства, винятково велика деформація рівнів зарплат і доходів населення, його маргіналізація), з іншого – зовнішні геополітичні, глобалізаційні фактори розвитку світової економіки чи її частини, які є проявом боротьби за нові сфери впливу і прибутків, або ж збереження стабільності її розвитку як системи (наприклад ЄС). Одним з найважливіших зовнішніх факторів сучасного розвитку РРП Польщі є євроінтеграція її економіки, яка несе в собі як позитиви, так і загрози. З одного боку, польське суспільство націлене на досягнення європейських стандартів у сфері життя, праці та зайнятості, зниження рівня безробіття та підвищення гарантій захисту від нього (Карта основних соціальних прав робітників, прийнята Радою ЄС в грудні 1989р.), з іншого – в ЄС існують власні інтереси та принципи зовнішньої економічної та соціальної політики, які не завжди співпадають з інтересами такої національної держави як Польща.

Внутрішні фактори сучасного розвитку політики РРП Польщі є ніби похідними від досягнення основної мети - прискореного вступу до ЄС. Про це свідчать й стратегічні цілі її розвитку, закладені в „Народній стратегії розвитку Польщі в 2000-2006 рр.”. Так, ефективний з позиції регіональної економіки розвиток і доцільне розміщення (територіальна організація) виробництв, демографічні й екістичні особливості стану ситуації, підприємницька й мотиваційна активність, адміністративна реформа, інші фактори ще не стали на даний час визначальними факторами стабілізаційної політики РРП Польщі. Більше того, саме відсутність законодавчо окреслених принципів внутрішньої політики РРП, є причиною ігнорування дії вказаних факторів, джерелом фрагментарності й низької ефективності її заходів.

В другому розділі дисертаційного дослідження – „Регіональна політика ринку праці в умовах трансформації національної економіки Польщі та України” проведено ретроспективну оцінку інструментів політики РРП та наслідків їх застосування, вивчено дію зовнішніх та внутрішніх чинників розвитку політики РРП, досліджено новітні особливості просторової організації і розвитку РРП Польщі в умовах реформи адміністративного устрою держави, вказано на існування відмінностей в мотивації зайнятості студентської молоді, процес професійного становлення та соціалізації якої проходить в різних економічних системах (Польщі та України), проаналізовано ефективність заходів активної та пасивної політики РРП.

Зроблена спроба визначення етапів періодизації процесу формування та розвитку сільськогосподарської політики в Польщі та її впливу на державну політику аграрно-виражених спеціалізованих РРП.

Визначення сучасних особливостей просторової організації і розвитку РРП Польщі проведено із застосування методів кластерного аналізу (метод найближчого сусідства), а також з допомогою SWOT-аналізу стратегій розвитку політики РРП. З цією метою проаналізовано окремі групи соціально-економічних показників, що характеризують формування попиту й пропозиції робочої сили на двох окремих рівнях: у першому випадку – за мезорівень прийнято адміністративний поділ Польщі на 16 воєводств, що дало змогу сконцентрувати особливу увагу подальшого аналізу на окремих з них, розташованих в прикордонній смузі до ЄС, а також Лодзьського воєводства, розташованого в центрі, яке найбільше уособлює усереднені по країні тенденції, у другому випадку – локальний рівень гмін визначених вище воєводств, а також повіти Лодзьського воєводства та повітове м. Лодзь зокрема. В якості відібраних показників були: природний приріст населення на 1000 жителів, сальдо міграції на 1000 жителів, рівень безробіття, частка молодіжного безробіття (у віці до 25 років) в загальній чисельності населення, доходи й видатки на одного жителя, обсяги інвестицій в розрахунку на одного жителя, питома вага сільськогосподарських угідь в загальній площі загальної поверхні. В обох випадках вдалося виділити по 4 групи подібності умов формування й розвитку політики РРП. В першому випадку мова йшла переважно про вогнищевий та розсіяний тип територіальної організації середовища формування РРП, у другому – про агломераційно-вузловий тип.

Результатом першого варіанту кластерного аналізу (за станом розвитку економіки та виробничої спеціалізації) стала оцінка середовища розвитку політики РРП окремих гмін кількох воєводств: політика РРП в умовах застійності економіки гмін, політика РРП в умовах туристичної спеціалізації, політика РРП в умовах торгової спеціалізації, політика РРП в умовах промислової спеціалізації, політика РРП в умовах обслуговуючого типу спеціалізації. Результатом другого варіанту кластерного аналізу стала оцінка середовища розвитку політики РРП окремих гмін Лодзьського воєводства. Серед досліджених гмін найбільші проблеми політики розвитку РРП має та група, в господарській структурі яких домінує сільське господарство. Щодо РРП торгівельної спеціалізації, то істотним є початок процесу виходу з торгівельної фази і входження до фази створення більших підприємств на базі структурних змін. З метою прискорення цього процесу ще в 1995р. було започатковано відкриття в Польщі спеціальних зон, для яких підприємцям створено винятково привабливі умови старту (зокрема, Лодзьська).

Аналіз політики розвитку РРП в умовах урбанізованої території проведено на прикладі Лодзі – великого міста Польщі, колишнього центра ткацтва. І в економічному, і в соціальному сенсі місто з року в рік набирає виразних ознак депресивності. Рівень зайнятості в економіці міста падає. Такий стан справ з позиції політики можна розцінювати двояко: з одного боку, як наслідок політики стабілізації господарства в умовах “відкриття” польського господарства (особливо глибоко у легкій промисловості), з іншого, - політики самих підприємств щодо раціоналізації обсягів зайнятості.

Негативні зміни в системі зайнятості Лодзі призводять до росту усіх форм безробіття. Структурне та інституційне безробіття підтверджує факт не сформованості лодзьського ринку послуг, як найважливішого джерела приросту місць прикладання праці. Сегментація РРП Лодзі за статево-віковими ознаками вказує на наступну його специфіку в другій половині 90-х років: на стійкі тенденцій росту в сукупній пропозиції робочої сили частки безробітних чоловіків при скороченні відповідної частки жінок (тенденція є принципово відмінною від тих, що є властиві даному виду структури в переважній більшості інших РРП Польщі), росту частки безробітної молоді (1/5 загального числа безробітних у віці до 25р.) при скороченні частки осіб у віці понад 55 років, росту частки безробітних з основною і неповною основною освітою (з низькою кваліфікацією) при низькій, хоча зростаючій, частці осіб з вищою освітою (4%). Очевидно, що вплив на скорочення частки жінок серед безробітних осіб здійснила передовсім політика виходу на більш ранні пенсії, з чого скористалась велика кількість лодзьських жінок, не здійснюючи спроб зміни професії чи спеціальності після занепаду ткацької промисловості. Щодо освітніх політико-регуляторних схем впливу на РРП, то в Лодзі слід констатувати гостру потребу наближення структури спеціалізації підготовки кадрів до структурних змін регіональної економіки.

Враховуючи, що ріст молодіжного безробіття в даний час є спільною проблемою як Польщі, так і країн – її західних та східних сусідів, в роботі зроблена спроба порівняти специфіку формування ювенальних проблем в сфері праці та зайнятості в умовах розвитку різних економічних систем (Польщі та України). Результати соціологічного опитування студентів економічних факультетів ВЗО Лодзі та Львова дали змогу вичленити наступні блоки проблем, з якими стикається польська та українська молодь при закінченні навчання і пошуку можливого місця праці:

а) враховуючи, що польська молодь значно частіше ніж українська самостійно береться за вирішення фінансових проблем, пов’язаних із здобуттям освіти, вона автоматично стає більш готовою до викликів, породжених ризиками середовища ринку (якщо серед польських студентів 3/4 самостійно вирішують питання оплати навчання, і лише 1/4 покладає проблеми на плечі батьків, то в Україні більше половини українських студентів навчається за рахунок батьківської опіки, 40% навчається на державній основі, 4% покривають витрати, пов’язані з навчанням, за рахунок власної праці);

б) мотивація досягнення високого соціального статусу в житті в українських студентів є майже у два рази вищою, ніж у польських (рис.2);

Рис. 2. Мотивація вибору праці в соціологічній оцінці студентів (Лодзь – Львів, 2003 р.), %

в) як польські, так і українські студенти своє навчання розглядають як шанс отримання в майбутньому добре оплачуваної роботи, хоча значною є частка осіб (в обох містах), що вбачають в цьому лише шанс отримати диплому про вищу освіту. Щодо першого висновку, то слід зазначити, що має місце дворазове перевищення частки польських студентів над українськими, які пов’язують мотивацію навчання з вибором роботи за покликанням, і восьмикратне перевищення по лінії взаємозв’язку мотивації навчання з отриманням шансу швидко знайти роботу;

г) межі свободи вибору на ринку праці в українських студентів є значно вужчі, ніж в польських (майже 1/10 польських студентів після навчання буде працевлаштована на роботу згідно діючих угод (проти 4,5% - в Україні), 1/10 - буде навчатися в аспірантурі (проти 8%), 1/10 – подасться на заробітки за кордон (проти 5,5%);

д) різниця в стандартах рівня життя польського та українського населення, в рівнях середньої по державі оплати праці суттєво впливає на реалізацію мотиваційної поведінки молоді в сфері зайнятості - якщо українська молодь згідна в загальній масі приступати до праці, при рівні її оплати 100-200$ в місяць, то для польської молоді така межа є у декілька раз вищою і становить 300-500$ в місяць (рис. 3);

Рис. 3 Прийнятний рівень оплати праці в соціологічній оцінці студентів (Лодзь- Львів, 2003 р.), %

е) щодо основних причин, які в найбільшій мірі заважають молодіжному працевлаштуванню, то українська сторона в цьому плані значно частіше вказувала на відсутність інформації про вільні робочі місця та вакантні посади (41,7% проти 19,7%), тоді як польська вказувала на прикладні аспекти недостатнього рівня підготовки (22,5% проти 11,6%), невідповідності отриманої професії потребам ринку праці (15,7% проти 9,6%). Досить ідентичними були оцінки на рахунок відсутності приватних зв’язків при наймі на роботу як польськими, так і українськими респондентами;

є) в цілому щодо молодіжної політики РРП в Польщі, то загалом її можна оцінити як нестабільну, пасивну, слабо превенційну.

Оцінка ефективності активних та пасивних програм захисту від безробіття в Польщі та м. Лодзі, зокрема, показує, що для суспільства більш економічно вигідні є активні форми впливу. При цьому, такі види активної політики ринку праці як інтервенційні та підготовка безробітних характеризуються значно вищим рівнем економічної ефективності в порівнянні з громадськими роботами (витрати повторного працевлаштування після них є значно нижчими). Враховуючи той факт, що нині в Польщі має місце високий рівень структурного безробіття, то саме ці інструменти уможливлюють створення нових робочих місць, сприяють підвищенню кваліфікації робочої сили, що впливає безпосередньо на активізацію осіб, які залишились без праці, а у кінцевому результаті на зниження безробіття. Слід пам’ятати й те, що сукупні витрати на активні форми боротьби з безробіттям є доволі низькими в структурі витрат ВНП, а також в структурі видатків бюджету Фонду праці. Більша частина останнього призначена якраз на пасивну політику ринку праці (рис.4).

Рис. 4. Динаміка співвідношення активної і пасивної політики ринку праці в Польщі в 90-х роках ХХ ст.

Перспективні напрями розвитку державної політики РРП Польщі сьогодні визначаються цілим рядом зовнішніх та внутрішніх впливів. З одного боку, вони детермінуються рядом вимог, пов’язаних зі вступом держави в ЄС. Перш за все, мова йде про встановлення норми високого рівня мінімальної оплати праці та прискорення реформаційних перетворень в системі освіти до структурної перебудови економіки Польщі і її регіонів. (Обидва тренди є дотичними до тенденції до росту абсолютних і відносних показників безробіття серед молоді, яка в Польщі є зростаючою). З іншого боку, в Польщі прогнозується ріст чисельності населення, що свідчить не лише про перспективні позитивні зміни в демографічній структурі населення Польщі, але й вказує на новий виток в розвитку пропозиції робочої сили зі сторони молоді. Очевидно він стосуватиметься й розвитку освіченості тих, хто заново вступає на ринок праці. Іншим обмежувачем покращання кон’юнктури РРП залишатимуться значні обсяги сільського безробіття, специфіка якого полягає в тому, що це – друга, після молоді, найменш приваблива в очах роботодавця професійна категорія робочої сили.

В третьому розділі дисертаційного дослідження – “Шляхи підвищення ефективності політики РРП Польщі” обґрунтовано необхідність взаємозближення інструментів різних видів політик з політикою РРП, вказано на варіанти підвищення ефективності функцій, виконуваних державою та територіальними органами виконавчої влади як суб’єктами політики РРП, обумовлених новим розподілом повноважень, визначено напрями оптимізації територіальної організації і розвитку інфраструктури РРП, конкретизовано перелік завдань, які стоять перед державними національними та регіональними службами праці.

Проведений аналіз показав, що сучасна політика РРП повинна бути звернена в русло більш виваженого і жорсткого узгодження її заходів з заходами політики економічної (політики швидкого економічного зростання і модернізації виробничих потужностей, загальмування процесів реструктуризації, які зводяться в основному до ліквідації робочих місць, призупинення звільнення працівників в охороні здоров’я і освіті, перенесення термінів ліквідації військових гарнізонів), політики активізації підприємницької активності (через систему гарантій надання кредитів та полегшення доступу до них, інвестиційних пільг, безплатних консультацій, навчання майбутніх підприємців), політики відродження ремесел (через співробітництво місцевого самоврядування і самоуправління ремісників), політики підтримки кооперативного руху (звільнити на тривалий термін кооперативи від податків і зборів), зовнішньоекономічної політики (через максимальне зниження імпорту як джерела розрухи сільського господарства, легкої промисловості і дрібного товаровиробника), інвестиційної політики (через відродження симетричної в здійснення інвестиційних ін’єкцій), політики розвитку ринкової інфраструктури (через фонд праці), міграційної політики (через підписання двосторонніх угод з окремими країнами ЄС про зайнятість польських громадян і легалізацію нелегально працюючих осіб, а також узаконення сезонної зайнятості), політику розвитку екотуризму (через підтримку створення нових робочих місць), політику житлового будівництва (через залучення комунальними органами безробітних до підготовки земельних ділянок під будівництво), через політику розвитку громадських робіт, котрі організовуються державою та особливо органами територіального самоуправління (шляхом посилення організації збору митних зборів та податків), освітню політику (щоб досягнути стандарту ОЕСР в розмірі 20% безробітних, що підготовлені на різних курсах, Польщі слід організувати щорічне навчання та перенавчання 500-600 тис. осіб), політику праці (через поширення еластичних форм зайнятості - праці в режимі неповного робочого часу, праці за періодичними контрактами, телепраці). Ключем до розвитку політики РРП є покращання конкуренції на суміжних ринках, що діють в межах території та пересування людей від соціальної допомоги до праці.

Розвиток політики РРП Польщі в значній мірі визначається новим розподілом функціональних обов’язків в розрізі усієї вертикалі державного управління, починаючи з міністерств, відповідальних за стан ринку праці в Польщі, органів самоврядування воєводств, повітового самоврядування, що співпрацює з органами, організаціями і установами, які займаються проблемою зайнятості й протидії безробіттю, зокрема, з організаціями професійних спілок, роботодавців і безробітних. В роботі зроблена спроба визначити стратегічні орієнтири майбутньої спеціалізації РРП, визначені конкретні тактичні кроки в забезпеченні стабілізації розвитку РРП в майбутньому.

Польща максимально наблизила потужності інфраструктури РРП до міжнародних вимог. Це стосується як державних, так і недержавних служб. Однак у змістовому сенсі якість виконуваних нею функцій вимагає покращання. Це підтверджують дані про рівень безробіття, котрий залишається досить високим. Оскільки, проведений нами аналіз засвідчив чітку зворотно пропорційну залежність між кількістю приватних агенцій і величиною безробіття в територіальному аспекті (зокрема, місто Лодзь та зона його впливу в радіусі кількох гмін), державним службам праці пропонується запровадити додаткову систему моніторингу в тих гмінах, які мають різко полярні показники розвитку РРП. Слід обов’язково враховувати обсяги позаурядового посередництва в прогнозуванні розвитку РРП.

Враховуючи нові тенденції в розвитку РРП Польщі, а також потребу якомога повної адаптації європейських стандартів в систему функціонування державної служби зайнятості, вважаємо за необхідне конкретизувати перелік завдань, які стоять перед державними національними та регіональними службами праці. В цьому відношенні державні служби праці повинні: -бути переорієнтовані на гнучкі форми роботи (запроваджуючи нові консультаційні структури і нові інформаційні системи, переглянути принципи формування своїх відносин з урядом); - забезпечити високу внутрішню інтегрованість окремих свої функцій (посередництво у працевлаштуванні, розвиток інформаційних систем РРП, управління програмами регулювання РРП, управління допомогою по безробіттю); - співпрацювати зі всіма соціальними партнерами і виконувати роль лідера не як монополіст, а лише при потребі; - дбати про культуру організації, про ініціативність, фаховість її кадрів.

Понижені стартові можливості нарощування місткості окремих РРП, що склалися внаслідок аналізованих в роботі причин, вимагають оперативного державного втручання в його функціонування. Ініціювання створення нових робочих місць, головним чином у приватному секторі, посередництво у пошуках праці і допомога на користь людей, які є на протязі довгого часу безробітними, є основними складовими механізму протидії безробіттю. Такі кроки є пріоритетним завданням стратегічного розвитку Польщі на перспективу, елементом боротьби суспільства з наслідками, які може принести за собою відсутність праці. В умовах кризових потрясінь, які пережила польська економіка, формування місць прикладання праці є нині найбільшим викликом для її господарства. Приріст ресурсів праці є дуже великим, і буде зростати надалі, натомість багато галузей промисловості переживають період занепаду. Таку ситуацію можна спостерігати в сільському господарстві. Це змушує націлювати діяльність уряду на створення механізмів протидії цим обставинам, а також приймати рішення щодо створення нових місць