спрямованістю в афективній, когнітивній, поведінковій сферах; довірою до себе (переживання цінності своєї особистості, самоприйняття, самоприхильності в життєзначущих сферах); потребою в пізнанні (прагнення як до процесу, так і до результату пізнання, задоволення від розумової праці, самостійний пошук нових знань має внутрішню мотивацію); самоефективністю (впевненість у своїх здібностях з очікуванням успіху та бажання працювати над собою, що веде до послідовної ефективної поведінки). Дискордантному рівню (середньому та високому) властиві незбалансована або дезінтегрована позитивна і негативна оцінки за амбіеквальністю та інтенсивністю в єдиному атитюді з негативною спрямованістю в афективній, когнітивній, поведінковій сферах; довіра до себе (переживання неприйняття самоцінності, незадоволення собою, підсилене бажання самозмін або уникнення негативних емоційних оцінок відносно “Я”); самоефективність (невпевненість у своїх здібностях, очікування неуспіху).
5. Індивідуальні особливості структурних компонентів амбівалентності атитюдів пов’язані з віком студентів, а також значущістю (внутрішньою мотивацією) та регулярністю (зовнішньою мотивацією) їх засвоєння в юнацькому віці. Зміни прояву цієї властивості атитюду від 17-18 до 18-19 років мають тенденцію до збільшення дискордантного дезінтегрованого рівня в афективній, когнітивній, поведінковій сферах. Ця негативна вікова тенденція є статистично достовірною. Дискордантні рівні (середній, високий) домінують над конкордантним рівнем амбівалентності атитюдного поля студентів, що обумовлює його провідний вплив впродовж юнацького віку. Конкордантний низький рівень, оптимальний для особистісного зростання в юнацькому віці, несуттєво збільшується від першого до другого курсу. Домінування в юнацькому віці внутрішньої мотивації соціальних установок над зовнішньою (“a>б”) або рівність (“а=б”) знижує їх амбівалентність: від 17-18 до 18-19 років зменшуються кількісні показники дискордантних рівнів та збільшується конкордантний низький рівень. Якщо зовнішня мотивація домінує (“а<б”), то від 17-18 до 18-19 років кількісно збільшуються дискордантні рівні. Ці тенденції пояснюються переходом 18-19-річних студентів до більш реальних позицій ранньої дорослості, що супроводжується неузгодженістю атитюдного поля.
6. У студентів юнацького віку домінують дискордантні рівні амбівалентності атитюдів, психологічними особливостями яких є суперечливість інтенсивних амбіеквальних оцінок в афективній, когнітивній, поведінковій сферах. Цей факт, а також відсутність значущої позитивної динаміки у проявах амбівалентності атитюдів обумовили необхідність психокорекційної роботи зі студентами другого курсу для зниження даної властивості. Ефективним шляхом оптимізації цього процесу є створення засобами психокорекційного впливу умов конструювання збалансованої амбівалентності соціальних установок у юнацькому віці (актуалізація усвідомлення значущості соціальних установок; організація регулярного засвоєння атитюдів студентами на основі власного досвіду; зменшення у них амбіеквальності позитивних і негативних оцінок атитюдів з домінуванням позитивної спрямованості; активізація осмислення досліджуваними негативних і позитивних оцінок у структурі атитюдів; сприяння афективно-когнітивній узгодженості атитюдів; зростання таких особистісних утворень як довіра до себе, потреба в пізнанні, самоефективність).
7. Система роботи з психологічної корекції амбівалентності атитюдів базується на активізації довіри до себе, потреби в пізнанні, самоефективності. Позитивні якісні зміни у рівнях прояву показників амбівалентності атитюдів характеризуються збільшенням кількості студентів зі збалансованими проявами (за амбіеквальністю та силою) позитивних і негативних оцінок в афективній, когнітивній, поведінковій сферах; зростанням довіри до себе, яка проявляється у формуванні самоцінності, самоприйняття, самоприхильності в життєзначущих сферах; підвищенням потреби в пізнанні (потреби в засвоєнні готових знань, потреби в самостійному пошуку нових знань); зростанням самоефективності (впевненості у своїх здібностях з очікуванням успіху). Після проведення психокорекційної роботи в експериментальній групі були отримані результати, котрі дали можливість статистично достовірно констатувати, що в студентів цієї групи конкордантний рівень прояву амбівалентності соціальних установок є домінуючим над дискордантними, тоді як у контрольній групі зміни вявилися недостовірними.
В рекомендаціях підкреслюється, що викладачам, практичним психологам вузів необхідно вдосконалювати свої знання про прояви амбівалентності соціальних установок у юнацькому віці, доцільно створювати студентські служби для оперативного реагування на кризові прояви юнаків, при побудові занять з іноземної мови слід звертати увагу на вплив бібліотерапії і прийомів роботи з художніми творами, зменшуючи інтенсивність негативних і позитивних оцінок в афективній, когнітивній, поведінковій сферах та підсилюючи довіру до себе, потребу в пізнанні, самоефективність.
Проведене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів даної проблеми. Перспективи її подальшого вивчення пов’язані з поглибленим концептуальним аналізом амбівалентності соціальних установок у кожній їх сфері, виявленням гендерних особливостей атитюдного поля залежно від віку, створенням психодіагностичних методик дослідження даного психічного явища, що й буде предметом нашого подальшого наукового пошуку.
Оcновний зміст дисертації представлений у наступних публікаціях:
1.
Хурчак А.Е. Визначення об’єктів для дослідження амбівалентних атитюдів у студентів //Вісник Київського нац. ун-ту. Соціологія. Психологія. Педагогіка. Випуск 14. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2002. - С.64-66.
2.
Хурчак А.Е. Моделі амбівалентних атитюдів і їх вимірювання в західній психології //Психологія. Зб. наук. пр. Випуск 7.-К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2001. - С.114-119.
3.
Хурчак А.Е. Теоретичні засади дослідження амбівалентних атитюдів в юнацькому віці //Вісник Київського нац. ун-ту. Соціологія. Психологія. Педагогіка. Випуск 15,16. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2003. - С.47-51.
4.
Хурчак А.Е. Теоретичні засади та особливості програми зі зниження рівня амбівалентності атитюдів в юнацькому віці //Вісник Київського нац. ун-ту. Соціологія. Психологія. Педагогіка. Випуск 17, 18. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2003. - С.132-136.
5.
Хурчак А.Е. Активізація пізнавальної потреби у юнацькому віці в процесі навчання іноземній мові //VI Міжнародна конференція “Стратегії та методи навчання мовам для спеціальних цілей”. - К.: ІМВ, 2003. - С. 118.
6.
Хурчак А.Е. Діагностика амбівалентності атитюдів студентів //Психолого-педагогічні проблеми на рубежі тисячоліть: саморозвиток особистості: Зб. наук. пр. Міжнародна науково-практична конференція, Хмельницький, 22-24 листопада 2001 року. - Хмельницький: ВЦ “ТУП”, 2001. - С.108-113.
7.
Хурчак А.Е. Проблеми дослідження амбівалентності у сучасній психології //Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень. Четверта Міжнародна конференція молодих науковців 26-28 вересня 2001 року. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2001. - С.29-31.
8.
Хурчак А.Е. Система психокорекційної роботи зі зниження рівня амбівалентних атитюдів у юнацькому віці //Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість: Зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф., Київ, 27-28 березня 2003 р. - Том 1. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003. - С. 379-381.
9.
Хурчак А.Е. Становлення конструкту амбівалентного атитюду в психології //Проблема особистості в науці: результати та перспективи досліджень. Міжнародна конференція молодих науковців 26-27 вересня 2002 року. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2002. - С.20-22.
Хурчак А.Е. Психологічні особливості амбівалентності атитюдів у юнацькому віці. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. - Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, 2004.
Дисертація присвячена дослідженню сутності, ролі, вікових та психологічних особливостей прояву амбівалентності атитюдів, її структури, критеріїв, показників вимірювання, активізації умов, шляхів та засобів впливу на зниження інтенсивності цієї властивості соціальних установок у юнаків. У роботі представлений аналіз науково-теоретичних концепцій та підходів до вивчення проблеми амбівалентності атитюдів у зарубіжній та вітчизняній психології, розкриті вікові особливості її прояву. Визначено структуру (афективний, когнітивний, поведінковий компоненти) амбівалентності соціальних установок в юнацькому віці, критерії її діагностування (співвідношення позитивної і негативної оцінок за амбіеквальністю, інтенсивністю в афективній, когнітивній і поведінковій сферах атитюдів, довіра до себе, потреба в пізнанні, самоефективність) та рівні прояву.
Апробовано психокорекційну систему роботи зі зниження амбівалентності атитюдів у юнацькому віці через створення психолого-педагогічних умов впливу на неї. Доводиться ефективність включення даної програми в навчально-виховний процес як чинника особистісного зростання в юнацькому віці.
Ключові слова: амбівалентність атитюда, особистість юнацького віку, довіра до себе, потреба в пізнанні, самоефективність, психолого-педагогічні умови зниження амбівалентності атитюдів, психологічні та художні засоби психокорекції.
Хурчак А.Э. Психологические особенности амбивалентности аттитюдов в юношеском возрасте. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 – педагогическая и возрастная психология.- Национальный педагогический университет имени М.П. Драгоманова, Киев, 2004.
Диссертация посвящена исследованию сути, роли, возрастных и психологических особенностей проявления амбивалентности аттитюдов, ее структуры, критериев, показателей измерения, поиску путей и способов влияние на снижение интенсивности этого свойства социальных установок в юношеском возрасте.
В работе проанализированы научно-теоретические подходы к изучению амбивалентности аттитюдов в зарубежной психологии – психоаналитических, неофрейдистских концепциях, теориях психологического конфликта, социального научения, а также в отечественной психологии описан феномен амбивалентности личности. Представлена концептуализация амбивалентности аттитюдов в зарубежной психологии, в отечественной – исследований данного психологического явления не выявлено.
На основе научной литературы раскрыта специфика интерпретации конструкта амбивалентности аттитюдов как свойства, что проявляется в одновременном существовании взаимоисключающих противоположных оценок в аффективной, когнитивной и поведенческой сферах личности относительно объектов или ситуаций внешнего или внутреннего мира субъекта.
Причинами амбивалентности аттитюдов личности в юношеском возрасте являются кризисные особенности социальной ситуации ее развития при переходе к ранней взрослости, а также нестабильность, кризисы в современном обществе. Выявлены условия снижения амбивалентности аттитюдов: актуализация осознания значимости социальных установок; организация регулярного усвоения аттитюдов студентами на основе собственного опыта; уменшение у них амбиэквальности (равности) позитивных и негативных оценок аттитюдов с доминированием позитивной направленности; активизация осмысления негативных и позитивных оценок в структуре аттитюдов; усиление аффективно-когнитивной согласованности аттитюдов; развитие таких личностных образований, как: доверие к себе, потребность в познании, самоэффективность.
В работе выявлены эмпирические корреляты данного феномена (доверие к себе, потребность в познании, самоэффективность) и уровни (низкий сбалансированный, средний несбалансированный, высокий дезинтегрированный). Установлено доминирование в юношеском возрасте показателей дискордантного уровня (среднего и высокого), психологическими особенностями которого являются противоречия интенсивных амбиэквальных оценок в аффективной, когнитивной, поведенческой сферах личности.
Исследованы возрастные особенности амбивалентности социальных установок в зависимости от значимости и регулярности их формирования. Доказано, что ведущее влияние на снижение дискордантного уровня амбивалентности аттитюдов имеет их значимость (внутренний фактор) по сравнению с регулярностью усвоения (внешний фактор). Низкие показатели сбалансированного уровня проявления амбивалентности аттитюдов по интенсивности и амбиэквальности, отсутствие значимой позитивной динамики в процессе их развития в юности свидетельствуют о необходимости дифференцированной психокоррекционной работы со студентами, направленной на снижение амбивалентности социальных установок, активизации условий конструирования сбалансированной амбивалентности аттитюдов.
На основе анализа литературы и результатов эксперимента была разработана система психологической коррекции амбивалентности социальных установок у студентов, которая включала следующие направления: формирование доверия к себе, потребности в познании, самоэффективности.
В исследовании обосновывается психокоррекционная система работы по снижению амбивалентности аттитюдов личности в юношеском возрасте: излагаются цель, задачи, принципы, этапы и виды работы; характеризуются психологические упражнения апробированной системы работы, которая была реализована в экспериментальной группе на групповых психокоррекционных занятиях психологического кружка, на занятиях по английскому языку, в индивидуальных беседах, консультациях.
Анализ результатов контрольного эксперимента выявил в экспериментальной группе, в отличие от контрольной, статистически значимые позитивные изменения в уровнях проявления амбивалентности аттитюдов, а также увеличение количества студентов с высоким уровнем доверия к себе, потребности в познании, самоэффективности. Это подтвердило эффективность реализованной психокоррекционой программы по снижению амбивалентности аттитюдов у 18-19-летних студентов, которая способствует преодолению ими кризиса в юношеском возрасте. Статистически значимое уменьшение амбивалентности аттитюдов указывает на возможность и необходимость обеспечения психологической помощи студентам в процессе их личностного роста, свидетельствует о возможности включения разработанной системы в учебно-воспитательный процесс высшей школы.
Ключевые слова: амбивалентность аттитюда, личность юношеского возраста, доверие к себе, потребность в познании, самоэффективность, психолого-педагогические условия снижения амбивалент-ности аттитюдов, психологические и художественные средства психокоррекции.
Khurchak A.E. Psychological peculiarities of ambivalence of attitudes at the adolescent age. - Manuscript.
The dissertation is represented to obtain the scientific degree of candidate of psychological sciences in specialty 19.00.07 – pedagogical and developmental psychology. - National Pedagogical University named after M.P. Dragomanov, Kyyiv, 2004.
The thesis describes the research of the essence, the role of the age, the structure, the criteria, the indexes for the measurement of ambivalence of attitudes, studying of conditions, psychological peculiarities of its formation. The dissertation shows the analysis of scientific theoretical conceptions, approaches to the research of ambivalence of attitudes in the foreign and the native literature and opens age peculiarities of its display. The structure (affective, cognitive, behavioral components) of ambivalence of attitudes, criteria of its diagnostics (self-trust, need of cognition, self-efficacy) and the levels of its display are determined.
The psychocorrectional program of revelation of ambivalence of attitudes at the adolescent age, directed to creation of psycho-pedagogical conditions for productive overcoming of age crisis by means of their activation is implemented. Its effectiveness as the system of influence on intensity of ambivalence of attitudes and activation of personal development of students at the adolescent age is proved.
Key words: ambivalence of attitudes, personality of adolescent age, self-trust, need of cognition, self-efficacy, psycho-pedagogical condidtions of lowering of ambivalence of attitudes, psychological and artistic means of psychocorrection.