НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Хальота Андрій Іванович
УДК 342.72/.73 + 351.741
КОНСТИТУЦІЙНІ ОСОБИСТІ ПРАВА ТА СВОБОДИ
ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА ТА ЇХ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
12.00.02 – конституційне право
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Київ – 2004
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі конституційного права Національної академії внутрішніх справ України.
Науковий керівник – кандидат юридичних наук, доцент Олійник Анатолій Юхимович, Національна академія внутрішніх справ України, професор кафедри загальноюридичних дисциплін юридичного факультету
Офіційні опоненти - доктор юридичних наук, професор Погорілко Віктор Федорович, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, заступник директора
кандидат юридичних наук, доцент Кравченко Віктор Віталійович, Інститут економіки та права “Крок”, завідувач кафедри конституційного та адміністративного права
Провідна установа - Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого (м. Харків), кафедра конституційного права
Захист відбудеться “21” квітня 2005 року о 17.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.009.01 в Національній академії внутрішніх справ України за адресою: 03035, м. Київ, Солом’янська площа, 1
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України за адресою: 03035, м. Київ, Солом’янська площа, 1
Автореферат розісланий “4” березня 2005 року
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради О.Б. Горова
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. У процесі побудови правової держави в Україні важливого наукового та практичного значення набувають питання, що стосуються прав і свобод людини та громадянина, їх законодавчого закріплення, охорони та ефективної реалізації. Задля людини, забезпечення її життя, здоров’я, інших прав і свобод існує Українська держава. Вона відповідає перед людиною за свою діяльність, а головним її обов'язком є постійне утвердження та забезпечення її прав і свобод, включаючи й конституційні особисті можливості.
У системі прав людини та громадянина особливе місце посідають конституційні особисті права та свободи. З прийняттям Конституції України в 1996 році цей вид прав людини здобув нове закріплення, що виявляється в розширенні їх кількості та юридичного змісту. Проте, до останнього часу в науці конституційного права залишаються невизначеними теоретичні засади забезпечення конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина, майже немає наукових досліджень цієї проблеми, різними науковцями неоднозначно (переважно суперечливо) розглядаються їх поняття та зміст, а також місце аналізованих прав і свобод у Конституції України, що вимагає узагальнення цих позицій і глибшого дослідження даного виду конституційних можливостей людини і громадянина.
Усе вищезазначене викликало необхідність наукового дослідження питань природи, поняття, змісту та системи конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина, їх місця і ролі в системі основних прав людини і громадянина. Реальне існування та втілення людиною конституційних особистих прав і свобод залежить від різних факторів: а) їх нормативного закріплення; б) правової свідомості громадян; в) реальної допомоги держави у здійсненні людиною своїх прав і свобод.
Реалізація конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина характеризується втіленням громадянином у життя певних можливостей для задоволення особистих потреб та забезпечення цих можливостей державними органами. Процес забезпечення конституційних особистих прав людини та громадянина здійснюють ограни держави, в тім числі і органи внутрішніх справ. Серед названих органів саме органи міліції та досудового слідства відіграють значну роль у даному процесі.
Місце і роль органів внутрішніх справ у сфері забезпечення прав людини стосовно громадянських, політичних, екологічних та деяких інших видів конституційних прав і свобод розглядалися в юридичній науці. Проте залишаються, на наш погляд, ще не достатньо дослідженими проблеми забезпечення органами внутрішніх справ конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина. Не в повному обсязі також досліджувалися повноваження, форми та методи діяльності названих органів у цьому напрямку. Проблеми, пов'язані з діяльністю органів внутрішніх справ саме в цій сфері, потребують системного аналізу, формулювання теоретичних та практичних висновків і рекомендацій та шляхів удосконалення діяльності названих органів, що зумовлено постійними змінами у суспільно-політичному житті України. Недосконалість діяльності органів внутрішніх справ, які зобов’язані забезпечувати конституційні особисті права і свободи людини та громадянина, виступає фактором, що знижує ефективність втілення в життя аналізованих можливостей. Необхідно зважати на те, що ця недосконалість виявляється в бездіяльності органів внутрішніх справ. Саме це несе підвищену соціальну небезпеку, оскільки не вживаються необхідні заходи щодо припинення правопорушень у зазначеній галузі. Адже загальновідомо, що безсилля влади, її бездіяльність тільки розбещує, провокує ескалацію злочинності та порушення належних людині прав і свобод. Отже, закріплення за органами внутрішніх справ повноважень у сфері охорони та захисту конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина зобов’язує кожного працівника названих органів забезпечувати їх у повному обсязі та на належному якісному рівні.
Враховуючи вищенаведене, вважаємо необхідність дослідження конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина і їх забезпечення органами внутрішніх справ актуальною науковою проблемою. Вирішення відповідних теоретичних питань об’єктивно сприятиме розвитку системи основних прав людини загалом, конституційних особистих прав людини і громадянина зокрема, практичному вдосконаленню діяльності органів внутрішніх справ в реалізації їх головного обов’язку щодо забезпечення групи прав, що аналізується.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обговорена і схвалена на засіданні вченої ради Національної академії внутрішніх справ України (протокол №10 від 29 грудня 1998 року) і включена до науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України. Дисертаційне дослідження підготовлене згідно з державними планами та програмами Верховної Ради України (Державно-правова реформа в Україні), у відповідності з планом наукових досліджень “Пріоритетні напрямки фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр. ” згідно з п.п. 1.2.2. “Актуальні проблеми розвитку української держави і права” (Рішення Колегії МВС України від 28 лютого 1995 року № 4 КМ/2).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формування теорії конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина і удосконалення практичного забезпечення їх органами внутрішніх справ.
Досягненню поставленої дисертантом мети дослідження слугувало вирішення таких основних завдань:
-
аналіз генези теоретичних досліджень конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина;
-
дослідження стану нормативного закріплення конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина як в Україні, так і в інших державах;
-
визначення місця та ролі конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина в системі основних прав людини, з'ясування особливостей конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина, що відрізняють їх від інших видів прав людини, а також формулювання визначення та з'ясування системи конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина;
-
формулювання критеріїв класифікації та поділу системи конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина на види, а також визначення особливостей закріплення змісту конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина в національному законодавстві України;
-
дослідження механізму реалізації конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина;
-
аналіз змісту діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина, а також комплексне вивчення повноважень органів внутрішніх справ у даній сфері;
-
визначення форм і методів діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина;
-
обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення норм чинного законодавства України, які регулюють питання діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі реалізації особою своїх конституційних прав і свобод.
Предметом дослідження є поняття, ознаки, види, зміст та механізм реалізації конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина, а також зміст діяльності, повноваження, форми та методи дяльності органів внутрішніх справ у сфері забезпечення даного виду основних прав і свобод людини та громадянина.
Методи дослідження. Методологічними засадами проведеного дослідження є фундаментальні положення теорії конституційного права, осмислення сучасних ідей та поглядів, що стосуються предмета дослідження, наукові праці вчених-юристів, Конституція та закони України, підзаконні нормативно-правові акти, емпіричний матеріал.
У процесі дослідження використано загальнонаукові та спеціально-наукові методи, а саме: історичний - для дослідження нормативного регулювання конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина в пам’ятках права України з доби Київської Русі до наших часів; системного аналізу - для дослідження діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина щодо повноважень, форм і методів їх діяльності в даному напрямку, цей метод використовувався також для класифікації конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина на види; порівняльно-правовий - для порівняння норм національного права України з нормами законодавства США, Японії, Франції, Італії, Німеччини, що регулюють конституційні особисті права і свободи людини та громадянина; конкретно-соціологічний - для вивчення діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина в результаті з’ясування думок працівників ОВС щодо предмета нашого дослідження шляхом проведення їх анкетування та ін.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших в незалежній Україні монографічних досліджень конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина, які розглядаються комплексно, через призму їх нормативно-правового регулювання та діяльності органів внутрішніх справ по їх забезпеченню. Це дало змогу дисертанту сформулювати та обґрунтувати основні положення, які відображають новизну дослідження та особистий внесок здобувача в опрацювання проблеми.
У результаті проведеного дослідження сформульовано висновки та рекомендації, що виносяться на захист, а саме:
-
шляхом проведеного комплексного дослідження теоретичних розробок конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина вченими як України, так і іноземних держав дисертант дійшов висновку, що у вітчизняній юридичній науці майже немає ґрунтовних та системних розробок аналізованої проблеми. Досліджувалися окремі особисті права людини та громадянина радянською юридичною наукою та вченими в умовах незалежної України, але комплексного дослідження усієї групи особистих прав людини після прийняття Конституції України 1996 року ще не було. Дисертант пропонує певним чином заповнити дану прогалину в теорії конституційного права проведеним дисертаційним дослідженням;
-
порівнявши положення чинного законодавства України з нормами міжнародних договорів та конституційних законів передових країн світу, в яких закріплюються конституційні особисті права і свободи людини та громадянина, дисертант дійшов висновку, що українське законодавство не дає чіткого визначення змісту та гарантій реалізації вказаних прав людини. З метою вдосконалення змісту та гарантій реалізації особистих прав, що є предметом дисертаційного дослідження, дисертант пропонує: а) внести зміни до Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23 грудня 1997 року; б) при розробці нового Кримінально-процесуального кодексу України врахувати положення ч. 1 ст. 63 Конституції України; в) внести зміни до Тимчасового статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо відповідності його положень ст. 60 Конституції України; г) прийняти Закон України “Про нормативно-правові акти”, в якому конкретизувати загальні положення введення в дію нормативно-правових актів;
-
досліджені дисертантом поняття, ознаки та система конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина дозволили дійти висновку про те, що під зазначеними правами доцільно вважати закріплений нормами Конституції України якісно новий, самостійний вид основних можливостей людини і громадянина. Автор вважає, що конституційні особисті права і свободи людини та громадянина – це закріплені в Конституції України невід’ємні вид та міра можливої поведінки людини та громадянина, що належать їм від народження, реалізація яких залежить від волі кожної людини, які гарантуються державою, та які є засобами здійснення будь-яких інших прав і свобод людини та громадянина. Дисертантом визначено ознаки та обґрунтовано систему конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина;
-
враховуючи спільні риси, що об’єднують їх в окремий вид прав людини, змістом конституційних особистих прав людини виступають можливості людини і громадянина, спрямовані на реалізацію власних потреб та інтересів у сфері захисту та відновлення інших конституційних прав людини у разі їх порушення. Проаналізувавши систему конституційних особистих прав людини, дисертант запропонував поділити їх на види, виділивши такі критерії їх класифікації: права людини з приводу захисту своїх прав; права людини протидіяти чиновницькому свавіллю; права людини на незалежний процес;
-
автором запропоновано механізм реалізації як усіх конституційних особистих прав, так і кожного окремого особистого права. Механізм реалізації конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина, на думку автора, складається з таких стадій: гарантування реалізації особистих прав людини; безпосереднє здійснення особистих прав людини; їх охорона та захист; відновлення порушених особистих прав людини;
-
з’ясовано, що найактуальнішим завданням держави та її органів щодо реалізації конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина виступає підвищення ефективності законодавчої та правозабезпечувальної діяльності державних органів і, зокрема, органів внутрішніх справ, у галузі забезпечення даного виду основних прав. Дисертантом сформульовані основні напрямки діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина, а саме: створення умов для реалізації громадянами своїх особистих прав і свобод; їх охорона; захист аналізованих прав і свобод людини та громадянина, їх відновлення в разі порушення; обґрунтовано висновок про те, що повноваження органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав необхідно чітко визначити в законодавстві України. Повноваження органів внутрішніх справ у даному напрямку реалізуються в сферах: охорони громадського порядку, громадської безпеки, дізнання, виконання судових рішень та постанов тощо. При забезпеченні аналізованих прав людини працівники органів внутрішніх справ повинні робити тільки те, що прямо передбачено законом;
-
комплексний аналіз форм і методів діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина дозволяє поділити форми на два види: правові та організаційні. Дисертантом пропонується доповнити перелік організаційних форм ще й інформаційно-консультативною формою діяльності вказаних органів. До методів зазначеної діяльності запропоновано віднести способи, прийоми та засоби, які використовуються для досягнення поставленої мети і є змістом цієї діяльності (індивідуальна робота, інформування громадськості, навчання працівників органів внутрішніх справ та розповсюдження позитивного досвіду, своєчасне і обґрунтоване реагування на пропозиції, заяви і скарги громадян, вдосконалення керівництва);
-
автором внесено пропозиції щодо змін і доповнень до чинного законодавства України, а також щодо прийняття нових нормативних актів, що суттєво вплине на ефективність діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина. Запропоновано прийняти такі закони України: а) “Про муніципальну міліцію”; б) “Про органи внутрішніх справ”. Внести зміни і доповнення до: 1) законів: а) “Про міліцію”; б) “Про оперативно-розшукову діяльність”; 2) кодексів: а) сімейного; б) цивільного; в) кримінально-процесуального.
Вищесформульовані пропозиції, на думку дисертанта, забезпечать більш повну й ефективну реалізацію конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина, а також діяльність органів внутрішніх справ по їх охороні, захисту та відновленню.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, які містяться в дисертаційному дослідженні, можуть сприяти процесові вдосконалення національного законодавства України в галузі регулювання конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина взагалі, а також удосконалення діяльності органів внутрішніх справ у сфері їх забезпечення, зокрема.
Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на кафедрі конституційного права Національної академії внутрішніх справ України.
Сформульовані в дисертації висновки і пропозиції як теоретичні, так і практичні, можуть бути використані:
- в науково-дослідницькій діяльності - для подальшої розробки та вдосконалення теорії конституційного статусу людини і громадянина, забезпечення конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина органами державної влади, зокрема органами внутрішніх справ;
- у законотворчій роботі — як теоретичний матеріал для вдосконалення системи нормативно-правових актів, що визначають зміст та гарантії конституційних особистих прав людини і регулюють діяльність правоохоронних органів, передусім, органів внутрішніх справ, у зазначеній сфері;
- в навчальному процесі - при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників з конституційного права України, з прав та свобод людини і громадянина, з теорії держави та права; при викладанні курсів з дисциплін “Конституційне право України”, “Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні”, “Державне право зарубіжних країн”, “Права, свободи та обов'язки людини і громадянина”, “Теорія держави і права”, а також у науково-дослідницькій роботі слухачів, курсантів, студентів, ад’юнктів, аспірантів та докторантів;
- у просвітницькій роботі - для правового виховання та підвищення рівня правової культури населення, а також працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування, зокрема, органів внутрішніх справ, а також усіх, хто цікавиться проблемами конституційно-правового розвитку України.
Теоретичні аспекти роботи використовувались автором у процесі викладання навчальних курсів “Конституційне право України”, “Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні”, “Права, свободи та обов'язки людини і громадянина”, “Теорія держави і права”, “Державне право зарубіжних країн”, в навчально-методичних посібниках для практичних занять та інших форм навчання.
Апробація результатів дисертації здійснювалася на міжнародних наукових та науково-практичних конференціях, зокрема:
- на міжнародній науковій конференції з нагоди 50-річчя прийняття і проголошення Генеральною Асамблеєю ООН Загальної Декларації прав людини - “Правовий статус особи: стан, проблеми, перспективи” (м. Київ, 10 грудня 1998 року);
- на міжнародній науковій конференції з нагоди 290-річчя прийняття першої в світі Конституції – Конституції Пилипа Орлика - “Україна: поступ у майбутнє” (м. Київ, 5 квітня 2000 року);
- на міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 10-й річниці з дня проголошення незалежності України та 5-й річниці з дня прийняття Конституції України - “Парламентаризм в Україні: теорія та практика” (м. Київ, 26 червня 2001 року).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в п’яти наукових публікаціях, надрукованих у фахових виданнях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (183 найменування) та одного додатка. Повний обсяг дисертації становить 225 сторінок, з яких 202 – основний зміст.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовується актуальність теми дисертації; визначаються мета та основні завдання дослідження; доведено наукову новизну і сформульовано положення, які виносяться на захист; розкривається практичне значення здобутих результатів та їх апробація; наведено дані про публікації і структуру дисертації.
У розділі 1. “Наукові дослідження та нормативно-правові засади закріплення конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина в Україні” проаналізовано стан наукових розробок в теорії конституційного права та нормативного закріплення в національному законодавстві України як конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина, так і участі органів внутрішніх справ у процесі забезпечення даного виду прав людини.
У підрозділі 1.1. “Наукові дослідження конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина” проаналізовані наукові джерела, присвячені даній проблемі.
Одним з напрямків теоретичних досліджень були конституційні особисті права і свободи людини та громадянина, які проаналізовані у певній кількості наукових праць. Роботи науковців у більшості випадків присвячені дослідженню окремих особистих прав і свобод людини та громадянина. Комплексного дослідження конституційних особистих прав людини і громадянина в Україні не проводилось. Це пов’язано з тим, що даний вид конституційних прав людини не виділявся законодавцем і науковцями як окремий самостійний елемент системи прав і свобод людини та громадянина. Багато науковців висловлюють свої думки про те, що в положеннях статей 55, 56, 57, 59, 60, 62, 63 Конституції України містяться конституційні гарантії прав і свобод людини та громадянина. Дисертант вважає, що ці норми закріплюють специфічний вид основних прав людини – конституційні особисті права і свободи людини та громадянина, і водночас є гарантіями для здійснення інших конституційних прав і свобод людини та громадянина. Дисертант запропонував усунути непорозуміння в юридичній науці щодо поняття, особливостей та механізму реалізації конституційних особистих прав людини, а також діяльності органів внутрішніх справ по їх забезпеченню шляхом пропонування власного розуміння цих правових явищ.
У підрозділі 1.2. “Нормативно-правове закріплення конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина” дисертантом проаналізовано норми права, що закріплюють конституційні особисті права і свободи людини та громадянина, які входять до національного законодавства України, до конституційного законодавства Японії, США, Франції, Італії і Німеччини, а також до норм міжнародного права.
За допомогою порівняльно-правового методу дисертант дослідив окремі положення конституційно-правових актів України та Японії, США, Франції, Італії і Німеччини, а також норми міжнародних договорів. Він дійшов висновку, що Конституція України закріпила найбільшу кількість особистих прав людини порівняно з іншими аналізованими актами, але якість конститційного закріплення деяких особистих прав людини в Україні невисока.
Генезис нормативно-правового регулювання конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина в законодавстві України налічує багато століть. Вони знайшли своє відображення в таких нормативних актах, починаючи з доби Київської Русі і закінчуючи нашим часом: “Руська Правда”, Статут Великого князівства Литовського, Конституція Пилипа Орлика 1710 року, “Права, за якими судиться малоросійський народ”, законопроект 1884 року Михайла Драгоманова “Проэктъ основаній устава украинскаго общества “Вольный союзъ” – “Вільна спілка”” та проект “Основного закону “Самостійної України” Спілки народу українського” 1905 року, проект Конституції Української держави, розроблений Директорією в 1920 році, Конституція УРСР 1978 року та Конституція України 1996 року. Їх формулювання в пам’ятках права України відповідало історичним та політичним умовам, що склалися на час дії нормативного акта. Зміст конституційних особистих прав людини удосконалювався, а їх кількість збільшувалась. Нормативне закріплення конституційних особистих прав людини базується не тільки на нормах Конституції України. Важливе місце в цьому процесі займають і чинні закони України, які конкретизують зміст кожного особистого права людини та визначають механізм реалізації цих прав.
Розділ 2. “Поняття, види і зміст конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина та механізм їх реалізації” присвячено дослідженню питання ролі та місця конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина в системі основних прав людини, поняття та їх характерних рис, розподілу цих особистих прав людини на види і визначення змісту кожного з них, а також механізму реалізації кожного конституційного особистого права і свободи людини та громадянина.
У підрозділі 2.1. “Конституційні особисті права і свободи в системі основних прав і свобод людини та громадянина” дисертант вказує, що конституційні особисті права і свободи людини та громадянина виступають самостійним, повноцінним, важливим елементом системи основних прав і свобод людини та громадянина, оскільки саме від їх реалізації залежить фактичне здійснення всіх інших прав і свобод.
Конституційні особисті права і свободи людини та громадянина – це закріплені в Конституції України невід’ємні вид та міра дозволеної поведінки людини та громадянина, які належать їм від народження, реалізація яких залежить від волі кожної людини, які гарантуються з боку держави та є засобом здійснення будь-яких інших прав і свобод людини та громадянина.
Автор визначив основні риси даного виду основних прав і свобод людини та громадянина, зокрема вони: а) є життєво необхідними та важливими для кожної окремо взятої людини та суспільства в цілому; б) закріплюються в Конституції України (ст. ст. 55, 56, 57, 59, 60, 62, 63); в) належать в рівній мірі будь-якій особистості; г) реалізуються тільки за бажанням їх носія; д) належать кожній людині від народження; е) не набуваються та не відчужуються за бажанням носія; є) виражені у формі можливості суб’єкта здійснювати певні дії, направлені на задоволення своїх інтересів та потреб, тобто є суб’єктивними правами; ж) носять загальний характер, тобто їх обсяг є однаковий для кожної людини; з) за змістом мають подвійний характер, тобто, виступають у вигляді певної можливості людини і у вигляді юридичної гарантії прав людини; и) мають особливий механізм реалізації цих прав людини, який зумовлений специфікою їх змісту.
У підрозділі 2.2. “Класифікація та зміст конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина” автор визначає, що група конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина включає в себе дванадцять прав і свобод людини, закріплених у Конституції України. Враховуючи особливі спільні риси окремих особистих прав і свобод людини, ми спробували вперше в юридичній науці класифікувати ці особисті права і свободи людини та громадянина за певними критеріями на види: а) можливості людини з приводу захисту своїх прав: кожного захищати свої права та свободи судом (ч. 1 ст. 55); звертатися за захистом своїх прав до міжнародних судових установ чи відповідних органів міжнародних організацій (ч. 4 ст. 55); кожного на самозахист (ч. 5 ст. 55); б) можливості людини протидіяти чиновницькому свавіллю: на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч. 2 ст. 55); на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної державними органами, органами місцевого самоврядування та їх службовими і посадовими особами при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56); звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (ч. 3 ст. 55); не виконувати явно злочинні накази чи розпорядження (ст. 60); в) можливості людини на незалежний процес: на правову допомогу (ст. 59); користуватися гарантіями принципу презумпції невинуватості (ст. 62); не нести відповідальності за відмову давати свідчення або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначене законом (ч. 1 ст. 63); підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного на захист (ч. 2 ст. 63); г) право кожного знати свої права та обов’язки (ст. 57). Використовуючи дану класифікацію, дисертант розглянув зміст кожного конституційного особистого права людини.
У підрозділі 2.3. “Механізм реалізації конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина” дисертант спробував з’ясувати те, як конституційні особисті права і свободи людини та громадянина, закріплені в Конституції України, за бажанням людини перетворюються в реальну здатність її задовольнити свої особисті потреби та інтереси. Реалізація прав і свобод людини та громадянина відбувається шляхом проходження певних послідовних стадій, які в своїй сукупності утворюють механізм реалізації конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина. На думку дисертанта, механізм реалізації прав і свобод людини та громадянина - це соціально обумовлена, свідомо-вольова і законодавчо передбачена сукупність прямо не заборонених законом, активних дій особи, направлених на користування соціальним благом, опосередкованим правом (свободою), та чітко регламентована нормами права, узгоджена з діями правомочної особи діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, громадських організацій та інших зобов’язаних суб’єктів, які повинні забезпечувати особі належні умови для здійснення своїх прав і свобод. Цей процес складається з таких стадій: забезпечення реалізації прав людини; безпосередня реалізація прав людини; охорона та захист прав людини; відновлення порушених прав людини. Базуючись на власному розумінні механізму реалізації прав і свобод людини та громадянина, його елементах, враховуючи специфіку кожного конституційного особистого права людини, дисертант дослідив механізми реалізації кожного конституційного особистого права окремо.
Розділ 3. “Забезпечення органами внутрішніх справ конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина” присвячений висвітленню особливостей процесу забезпечення вказаних прав людини органами внутрішніх справ.
У підрозділі 3.1. “Зміст діяльності та повноваження органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина” автор вказує, що процес забезпечення конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина виступає складовим елементом процесу реалізації даної групи прав людини. Дану специфічну діяльність покликані здійснювати органи державної влади, зокрема органи внутрішніх справ. З усієї системи органів внутрішніх справ автор виділяє тільки органи міліції та досудового слідства, які в своїй діяльності беруть активну участь у забезпеченні конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина в процесі розслідування кримінальних справ, охорони громадського порядку, правозастосовчої діяльньності.
Враховуючи специфіку завдань, які стоять перед органами внутрішніх справ, зміст діяльності даних органів по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина охоплює напрямки: створення сприятливих умов для ефективної реалізації особистих прав і свобод людини та громадянина; охорону їх від правопорушень; захист названих прав людини в момент порушення; відновлення порушених особистих прав і свобод людини та громадянина.
Особливостями діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина є такі: діяльність зазначених органів, що визначається повноваженнями всіх їх структурних підрозділів, повинна бути чітко визначена законодавством України; вказані повноваження реалізуються у відповідних сферах, серед яких розрізняють сферу охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, проведення дізнання та досудового слідства, виконання судових рішень та постанов.
На думку автора, під повноваженнями органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина слід розуміти сукупність прав та обов’язків, покладених на працівників даного державного органу, що спрямовані на створення сприятливих умов, охорону, захист та відновлення порушених прав людини.
Працівники міліції та слідчі здійснюють свої повноваження в сфері забезпечення конституційних особистих можливостей людини і громадянина з приводу захисту своїх прав і свобод шляхом надання правової допомоги населенню у складанні позовниї заяв чи по іншим питанням; шляхом реєстрації заяв про злочини та своєчасного прийняття по них рішення; шляхом виявлення осіб, здатних здійснити правопорушення, і проведення з ними профілактичної роботи.
Вид конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина на незалежний процес слідчими та працівниками міліції, які виступають представниками органів дізнання у процесі розслідування кримінальної справи, забезпечується шляхом чіткого виконання вимог КПК України щодо своєчасного повідомлення підозрюваному, обвинуваченому його прав, чіткого дотримання вимог презумпції невинуватості, надання правової допомоги потерпілому, підозрюваному та обвинуваченому.
Реалізація групи конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина протидіяти чиновницькому свавіллю може бути здійснена лише за умови співпраці працівників органів внутрішніх справ з громадянами. Вона полягає в тому, що органи міліції та досудового слідства здійснюють профілактику правопорушень серед посадових та службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування. У разі виявлення їх корупційних дій складають про це протоколи і направляють їх до суду. А в разі вчинення злочину посадовцями органів державної влади та місцевого самоврядування порушують кримінальні справи або передають матеріали справи до інших правоохоронних органів за підслідністю. Працівники міліції та слідчі, як представники органу держави, також зобов’язані чітко дотримуватися законодавства України і не порушувати права і свободи громадян.
У підрозділі 3.2. “Форми і методи діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина” дисертант визначив, що форма діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина - це правові і організаційні конкретні дії, що здійснюються органами внутрішніх справ з метою створення сприятливих умов для реалізації конкретного конституційного особистого права чи свободи, для припинення його порушення і поновлення порушеного конституційного особистого права людини. Дисертант розглядає такі форми діяльності даних органів: правові та організаційні. Окрім загальновизнаних форм діяльності, дисертант пропонує в якості організаційної форми розглядати інформаційно-консультативну. Зміст даної форми діяльності виявляється в тому, що працівники міліції та слідчі здійснюють роз’яснення змісту норм права, що закріплюють конституційні особисті права і свободи людини та громадянина, а також способи їх втілення в життя, допомагають громадянам у складанні ними звернень до компетентних органів держави, надають кваліфіковані поради у складних життєвих ситуаціях.
На думку автора, під методами діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина слід розуміти способи, прийоми та засоби, за допомогою яких співробітники органів внутрішніх справ можуть створювати належні умови для реалізації конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина, припиняти правопорушення, що посягають на ці права, а також, у разі необхідності, відновлювати порушені конституційні особисті права і свободи людини та громадянина. В своїй діяльності органи внутрішніх справ здійснюють, окрім загальних управлінських методів - переконання, примусу, ще й спеціальні методи: індивідуальну роботу, інформування громадськості, навчання працівників органів внутрішніх справ та розповсюдження позитивного досвіду, своєчасне і обґрунтоване реагування на пропозиції, заяви і скарги громадян, вдосконалення керівництва.
У підрозділі 3.3. “Шляхи удосконалення діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина” в результаті проведеного аналізу специфіки діяльності органів внутрішніх справ у сфері забезпечення конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина, автор виявив недоліки даного процесу та запропонував шляхи вдосконалення даної діяльності. Автор пропонує такі напрямки вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ: а) усунення прогалин в законодавстві України щодо нормативно-правового закріплення конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина, їх гарантій, а також діяльності органів внутрішніх справ щодо їх забезпечення (необхідність прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу України, Законів України “Про нормативні акти”, “Про звернення до міжнародних установ та організацій”, “Про органи внутрішніх справ”; внесення доповнень та змін до Законів України “Про міліцію”, “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, “Про адвокатуру”, до Тимчасового статуту внутрішньої служби Збройних Сил України); б) підвищення ефективності діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню реалізації конституційних особистих прав людини (існує нагальна потреба чіткої регламентації відомчими актами повноважень органів та підрозділів МВС України в напрямку забезпечення конституційних особистих прав людини; вдосконалення форм і методів діяльності в цій сфері, підвищення рівня професіоналізму, соціального забезпечення працівників органів внутрішніх справ, підвищення іміджу працівника міліції в суспільстві, покращення підготовки та розстановки кадрів, поліпшення матеріально-технічного забезпечення).
У висновках дисертант вказує, що в результаті проведення даного дисертаційного дослідження досягнуто поставленої мети – сформулювано поняття, ознаки, зміст конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина, виділено види, висвітлено механізм реалізації кожного права людини даного виду основних прав людини, а також розкрито зміст, форми та методи діяльності органів внутрішніх справ у процесі забезпечення вказаних прав людини. Це положення обгрунтовується такими науковими та практичними результатами:
1. Теоретичною розробкою конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина займалося багато науковців. Але їх праці в більшості випадків присвячувались тільки окремим правам даного виду. Системного дослідження конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина в науці конституційного права не проводилось. Не досліджувались і проблеми діяльності органів внутрішніх справ у сфері забезпечення даного виду основних прав людини. Дана робота стала одним із перших грунтовних та системних досліджень конституційних особистих прав та свобод людини і громадянина, а також діяльності органів внутрішніх справ у сфері забезпечення даного виду прав людини.
2. Генезис нормативного закріплення конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина в Україні проявляється в багатьох нормативних актах, які приймались, починаючи ще з доби Київської Русі і до теперішнього часу. Конституція України 1996 року найбільш повно, компактно та системно закріпила можливості людини на захист інших прав і свобод, що спонукало дисертанта виділити їх в окремий вид основних прав людини – конституційні особисті права і свободи людини та громадянина. Аналіз конституційних законів інших країн світу з питань регулювання даного виду прав людини дозволив дисертанту зробити певні висновки стосовно неврегульованості законодавством України окремих прав, що аналізуються, а також сформулювати пропозиції щодо їх урегулювання.
3. Конституційні особисті права і свободи посідають одне з провідних місць у системі основних прав і свобод людини та громадянина тому, що вони є тими їх можливостями, без яких неможливо захистити та відновити порушене конституційне право чи свободу.
Головна особливість даного виду прав людини полягає у подвійності їх змісту. З одного боку, вони виступають можливостями людини діяти в наданих законом межах з метою задоволення своїх потреб, тобто є правами людини. З іншого, - це закріплені в 55, 56, 57, 59, 60, 62, 63 статтях Конституції України юридичні умови та засоби ефективної реалізації всіх видів основних прав і свобод людини та громадянина, тобто фактично вони ще виступають у якості юридичних гарантій прав людини.
Отже, конституційні особисті права і свободи людини та громадянина – це закріплені в Конституції України невід’ємні вид та
