УДК 331.526.2+332.122:338.45

Хромов Микола Іванович

МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ
В ПРОМИСЛОВОМУ РЕГІОНІ

Спеціальність 08.09.01 – демографія, економіка праці,
соціальна економіка і політика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк – 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Донецькому національному університеті Мінистерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор

Лук’янченко Наталя Дмитрівна,

Донецький національний університет

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри управління персоналом

і економіки праці.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, академік Національної академії наук України Амоша Олександр Іванович, Інститут економіки промисловості Національної академії наук України (м. Донецьк), директор;

кандидат економічних наук, доцент Петюх Василь Миколайович, Київський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри управління персоналом і економіки праці.

Провідна установа:

Рада з вивчення продуктивних сил України Національної академії наук України (м. Київ), відділ проблем зайнятості та ринку праці.

Захист дисертації відбудеться “21” січня 2005 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .051.03 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 830015, м.Донецьк, вул.Челюскінців, 186.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України (83055, м.Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розісланий “17” грудня 2004 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент С.П. Калініна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Вирішальне значення для розвитку будь-якої економічної системи має зайнятість, яка є індикатором соціально-економічного розвитку суспільства, формуючи його економічний потенціал, а також рівень і якість життя населення. У країнах, які перебувають в стадії формування ринкових відносин, коли елементи інфраструктури ринку праці ще не діють достатньо ефективно, не відпрацьований механізм громадського та інституційного регулювання, застосовують державне регулювання зайнятості. Залежно від етапу розвитку суспільства і певних зовнішніх і внутрішніх умов розвитку національної економіки використовуються різні механізми регулювання зайнятості з метою збалансованості ринку праці і досягнення інших стратегічних цілей розвитку суспільства на конкретному етапі соціально-економічного розвитку.

Особливе значення має удосконалення механізму регулювання зайнятості для промислових регіонів сходу України, де процеси ринкових трансформацій характеризуються значними соціальними наслідками. Так, на території Донецької області зосереджені підприємства вугільної промисловості, які у ході структурних перетворювань у галузі зазнали значних змін. Закриття містоутворювальних підприємств призвело в багатьох шахтарських монофункціональних поселеннях до виникнення комплексу соціальних наслідків, основними з яких є безробіття, соціальне напруження, недовіра до уряду.

Питанням соціально-економічних аспектів ринку праці присвячено велику кількість наукових досліджень вітчизняних вчених, таких як О.І. Амоша, С.І. Бандур, Д.П. Богиня, С.І. Бондар, Н.П. Борецька, В.М. Геєць, Л.І. Дмитри-ченко, М.І. Долішній, С.І. Дорогунцов, Т.А. Заяць, А.О. Задоя, С.М. Злупко, С.П. Калініна, В.І. Куценко, Е.М. Лібанова, І.І. Лукінов, Н.Д. Лук’янченко, В.М. Новіков, О.Ф. Новікова, В.В. Онікієнко, Н.О. Павловська, І.Л. Петрова, В.М. Петюх, В.І. Пила, С.І. Пирожков.

Теоретичні основи даного напряму дослідження були закладені в роботах таких всесвітньо відомих вчених, як Беккер Р., Гелбрейт Дж.К., Ерхард Л., Кейнс Дж.М., Маршалл А., Рікардо Д., Самуельсон П., Сміт А., Стендінг Р., Фішер І., Хатин І., Шумпетер Й., які розробляли актуальні проблеми ринку праці в конкретних соціально-економічних умовах і формували теоретичні підходи до розвитку трудових відносин і їх регулювання.

Проте досягнення світової економічної науки у сфері ринку праці і зайнятості не знайшли достатнього відображення у практичній діяльності регіональних служб зайнятості України. Існує комплекс питань, які є недостатньо вивченими і вирішення яких надасть можливість удосконалити механізм підвищення ефективності державного регулювання зайнятості у специфічних внутрішніх умовах України. На даному етапі економічного розвитку вимагають подальшого вирішення питання скорочення безробіття, у тому числі прихованого, та його тривалості; управління витратами на соціальне страхування від безробіття; підвищення якості надання соціальних послуг безробітним і розвиток самозайнятості.

Усе вищесказане свідчить про те, що удосконалення державного регулювання зайнятості і підвищення його ефективності набуває особливого значення. Тому дисертаційна робота, в якій вирішуються питання підвищення ефективності механізму державного регулювання зайнятості в системі соціально-економічних відносин крупного промислового регіону, є актуальною.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України в рамках напрямів наукової роботи кафедри управління персоналом і економіки праці у 2002-2003 рр. і Інституту економіки промисловості НАН України, відділу проблем економічного регулювання соціальних процесів. У ході виконання науково-дослідної теми кафедри управління персоналом і економіки праці ДонНУ “Управління зайнятістю і соціальним захистом працівників промислових підприємств” (номер державної реєстрації 0101U005711) проведено аналіз ринку праці Донецької області, виявлено його проблемні сегменти і рекомендовано підходи до підвищення ефективності державного регулювання зайнятості.

У рамках теми ІЕП НАН України “Розробка економічного механізму регулювання соціального розвитку” (номер держреєстрації 0104U4003430) автором розроблено концептуальні підходи до державного регулювання зайнятості в умовах промислового регіону на прикладі Донецької області. Запропоновано і обґрунтовано систему оцінювальних показників соціально-економічної ефективності державного регулювання зайнятості.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є удосконалення механізму державного регулювання зайнятості в крупному промисловому регіоні в сучасних соціально-економічних умовах.

Для досягнення мети поставлено і вирішено такі задачі:

узагальнити теоретичні положення з проблем формування і реалізації механізму державного регулювання зайнятості на регіональному рівні;

дослідити методи і інструменти державного регулювання зайнятості в різних моделях соціально-економічних систем і проаналізувати можливість їх застосування в умовах крупних промислових регіонів України;

розробити механізм і стратегію державного регулювання зайнятості в крупному промисловому регіоні;

розробити критерії оцінки ефективності державної політики зайнятості в регіоні;

проаналізувати основні тенденції і проблеми ринку праці в крупному промисловому регіоні;

здійснити оцінку соціально-економічної ефективності державного регулювання зайнятості в промисловому регіоні.

Об’єкт дослідження – соціально-економічні процеси в сфері державного регулювання зайнятості.

Предмет дослідження – механізм державного регулювання зайнятості в промисловому регіоні.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є положення економічної теорії і її сучасних концепцій, праці провідних вчених з питань соціальної політики, економіки праці, економіки ринків праці і зайнятості, законодавчі акти Верховної Ради України, постанови Кабінету Міністрів України.

Як первинну інформацію використано статистичні дані Державного комітету статистики України і Донецького обласного центру зайнятості, офіційні матеріали органів державного управління, на основі аналізу яких дисертантом встановлено структуру і тенденції ринку праці і розроблено напрями підвищення ефективності державного регулювання зайнятості в регіоні.

Обґрунтованість дослідження і одержаних результатів забезпечено використанням загальнонаукових і спеціальних методів дослідження.

Дослідження тенденцій на ринку праці регіону здійснювалося методами статистичного аналізу, групування й узагальнення демографічних даних. Теорію управління і методи теорії прийняття рішень використано для розробки концептуальних підходів до формування механізму державного регулювання зайнятості. На основі методів статистичного аналізу розроблено оцінювальні показники ефективності державного регулювання зайнятості; у роботі використано методи експериментальної економіки - імітаційний підхід для вибору раціональної структури фінансування напрямів діяльності служби зайнятості. Зокрема, для моделювання фінансових потоків у сфері регулювання зайнятості застосовувалась динамічна імітаційна модель Форрестера. Для обробки економічної інформації, побудови таблиць і графіків використано програмне забезпечення Microsoft.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в удосконаленні теоретичних підходів і науково-практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності державного регулювання зайнятості регіону на етапі економічного зростання. Конкретні результати, які відображають наукову новизну дослідження, полягають у такому:

удосконалено теоретико-методологічні основи державної політики зайнятості як систему заходів, спрямованих на збалансування інтересів держави і громадян та роботодавців з приводу задоволення потреб в роботі і, як наслідок, отримання доходів, які дозволяють забезпечити гідний рівень життя, з одного боку, і забезпечення економічного зростання – з іншого; забезпечення узгодження макроекономічних цілей розвитку і політики зайнятості; удосконалення роботи державної служби зайнятості;

уперше розроблено регіональну стратегію державного регулювання зайнятості на підставі управління ризиком безробіття, забезпечення збалансованості ринку праці на основі підвищення соціально-економічної ефективності роботи служби зайнятості і раціонального розподілу фінансових ресурсів регіону;

запропоновано кількісні параметри раціонального розподілу фінансових ресурсів у сфері зайнятості на прикладі Донецького регіону на основі імітаційного моделювання, що дозволяє визначити найбільш ефективні напрямки державної політики зайнятості в регіоні;

удосконалено механізм державного регулювання зайнятості в регіоні на основі розробленої стратегії, що створює умови для зростання зайнятості, зниження безробіття, забезпечує баланс на ринку праці і оптимізацію соціальних витрат;

дістав подальшого розвитку метод оцінки соціальної і економічної ефективності політики зайнятості в регіоні, що дозволило визначити кількісні показники ефективності діяльності обласної службі зайнятості та державної політики зайнятості в регіоні.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження реалізовано у конкретних методичних і практичних рекомендаціях і пропозиціях, впроваджених рядом державних установ.

Розроблені напрямки підвищення ефективності зайнятості в регіоні використані Донецькою обласною державною адміністрацією при розробці “Програми зайнятості населення Донецької області на 2004 рік” (довідка від 23.06.2004 № 02-17я-3099).

Запропоновані в роботі основні напрямки стратегії забезпечення продуктивної зайнятості використовуються в діяльності Державного центру зайнятості Міністерства праці і соціальної політики України (довідка від 08.06.2004 № ДЦ-17-2535).

Стратегічні напрями підвищення ефективності зайнятості впроваджено у роботу Вінницького обласного центру зайнятості та увійшли до проекту програми зайнятості населення Вінницької області на 2005 рік (довідка від 25.05.2004 № 01-16 ? 1109).

Розроблені автором оцінювальні показники ефективності регулювання зайнятості використовуються Дніпропетровською обласною службою зайнятості (довідка від 26.05.2004 № 12/01-98414 ).

Результати дисертаційного дослідження використані в навчальному процесі у Донецькому національному університеті (довідка від 22.06.04 № 896/01 – 27/6.9.0).

Особистий внесок здобувача. Наведені результати досліджень отримані автором самостійно і відображають авторський підхід до підвищення ефективності державного регулювання зайнятості промислового регіону на прикладі Донецької області. З робіт, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті положення, що отримані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки і рекомендації дисертації доповідалися й одержали схвалення на Міжнародних науково-практичних конференціях “Соціально-трудові відносини і соціальна політика в сучасних економічних умовах” (м.Донецьк-Слов’янськ, 2003 р.), “Мотивація трудової діяльності в умовах формування конкурентного середовища” (м.Хмельницьк, 2003 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Регіональні проблеми зайнятості і ринку праці” (м.Тернопіль, 2004 р.), IХ, Х Міжнародних науково-практичних семінарах “Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект” (Донецьк, 2003, 2004 рр.).

Публікації результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи викладено в 8 наукових працях загальним обсягом 3,4 д.а., з яких особисто автору належить 3,2 д.а., з них у наукових фахових виданнях 7 робіт загальним обсягом 3,2 д.а., з яких особисто автору належать 3,0 д.а.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (199 найменувань) і додатку. Зміст дисертації викладено на 186 сторінках друкованого тексту, включаючи 4 таблиці на 2 сторінках і 27 рисунків на 12 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, об’єкт і предмет дослідження, сформульовано задачі дослідження, відображено наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи державного механізму регулювання зайнятості” розглянуто теоретичні основи державної політики зайнятості, досліджено вітчизняний і зарубіжний досвід державного регулювання зайнятості в промисловому регіоні, методологію формування механізму державного регулювання зайнятості в промисловому регіоні.

Проблема зайнятості є однією з основних в житті будь-якого суспільства. Вона відображає весь спектр економічних, соціальних, політичних аспектів суспільного розвитку. Це надзвичайно важливе явище соціально-економічного життя суспільства, яке не обмежується проблемами безробіття або простим збігом кількості робочих місць з чисельністю трудових ресурсів. В механізмі державного регулювання зайнятості повинні бути збалансовані економічні і соціальні інтереси населення і держави, що дозволить підвищити ефективність регулювання зайнятості. В результаті досягнення такої збалансованості населення країни має можливість підвищувати свій добробут за рахунок продуктивної праці, а держава – створити передумови сталого економічного зростання. Сутність державного регулювання зайнятості полягає у системі заходів, що дають можливість забезпечити означену збалансованість.

Дослідження показало, що соціально-економічна політика держави у сфері зайнятості повинна мати комплексний характер і включати досягнення таких перспективних завдань: забезпечення повної і раціональної зайнятості як необхідного рівня реалізації права громадян на працю; запобігання безробіттю; у разі потреби – надання соціальної підтримки тимчасово непрацюючим громадянам; створення такої системи підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації кадрів, яка б адекватно відображала потреби соціально-економічного життя країни і задовольняла потреби населення в реалізації своїх здібностей.

Міжнародний досвід показує, що роль держави у вирішенні проблем зайнятості має бути активною, і в той же час ця сфера діяльності вимагає зваженості, наукового прогнозування, довгострокового програмно-цільового обґрунтування. Необхідно ретельно вивчати досвід вирішення проблем зайнятості в розвинених країнах, проте використовувати і переймати його слід з урахуванням особливостей національної економіки.

Як показало дослідження, політика зайнятості будь-якої цивілізованої держави спрямована, перш за все, на розробку заходів прямого і непрямого впливу на соціально-економічний розвиток суспільства і кожного його члена. Вона має декілька рівнів: загальнодержавний, регіональний і локальний. Будуватися політика зайнятості має так, щоб досягався максимальний ефект від заходів, що розробляються, на всіх рівнях і не виникало суперечностей між ними.

Реальні зрушення в розвитку економіки країни дозволяють уже зараз переходити до активних дій щодо створення ефективних моделей регулювання зайнятості. Вони мають базуватися на виборі раціональної структури зайнятості, що відбиває структурні зміни в економіці країни; розширенні і розвитку інноваційної складової у створенні нових робочих місць; збалансованості системи підготовки кадрів з потребами в них народногосподарського комплексу країни.

Ефективна організація регулювання зайнятості припускає створення механізму регулювання зайнятості, який відповідає сучасним вимогам стосовно забезпечення комплексного вирішення задач, що стоять перед службою зайнятості. Механізм регулювання зайнятості в системі ринкових відносин має задіювати економічні стимули, що сприяють досягненню цілей соціально-економічного розвитку. З урахуванням мети соціально-економічного розвитку України для підвищення ефективності механізму державного регулювання зайнятості необхідним є : зниження рівня безробіття до його прийнятного рівня; підвищення рівня і оптимізація структури зайнятості; підвищення соціально-економічної ефективності державного регулювання зайнятості в цілому і роботи державної служби зайнятості на регіональному рівні; оптимізація витрат на систему державного регулювання зайнятості в системі соціальних витрат суспільства.

Так, зниження рівня безробіття ґрунтується на методології управління соціальним ризиком втрати роботи і складається з: ідентифікації ризику і його оцінки; оцінки ефективності можливих методів впливу на ризик; вибору методу впливу на ризик; контролю і оцінки ефективності заходів, що проводяться (рис. 1).

Рис. 1. Управління ризиком безробіття

Таким чином, ефективна організація регулювання зайнятості передбачає створення системи управління, яка відповідає сучасним вимогам до повноти, відповідності, комплексного підходу до управлінських заходів.

У другому розділі “Аналіз тенденцій на ринку праці регіону” визначено і проаналізовано стан і основні тенденції розвитку зайнятості і ринку праці в Донецькій області, виділено основні проблемні сегменти ринку праці.

Аналіз ринку праці в регіоні показав наявність позитивних тенденцій стосовно підвищення зайнятості (рис. , 3). Проте виявлено ряд негативних чинників, зокрема пов’язаних з демографічною ситуацією в регіоні. В Донецькій області, починаючи з 1990 р., закріпилася тенденція зменшення чисельності населення: за цей період вона зменшилася на 575,4 тис. чоловік, або на 10,8%. Аналіз демографічної ситуації в регіоні дозволяє зробити висновок, що зменшення чисельності населення продовжуватиметься, що, в свою чергу, вплине на показники трудового потенціалу області. Аналіз свідчить, що найближчим часом характерним буде процес скорочення чисельності трудових ресурсів з одночасним їх старінням. За рахунок скорочення питомої ваги дітей і молоді та збільшення чисельності осіб старше працездатного віку відбудуться структурні зрушення у віковому складі трудового потенціалу області, які призведуть до збільшення економічного навантаження на осіб працездатного віку.

Рис. 2. Динаміка чисельності зайнятого населення у віці 15-70 років (за методологією МОП) в Донецькій області за 2000-2004 роки

Співвідношення чисельності населення, зайнятого у всіх видах економічної діяльності (без малих підприємств і приватних підприємців), і чисельності осіб пенсійного віку виглядає таким чином: якщо в 1995 році на одного пенсіонера (за віком) припадало майже 2 зайнятих, то в 2000 році це співвідношення склало 1:1,3. За оцінками Донецького обласного центру зайнятості, тенденція до скорочення співвідношення збережеться і надалі: в 2005 році цей показник становитиме 1:1,2, в 2010 році – 1:1,1.

Рис. 3. Динаміка чисельності безробітних в Донецькій області
за 2000-2004 роки

Розрахунок чисельності населення працездатного віку на період до 2010 року за віковими групами свідчить, що характерними будуть такі тенденції: зменшення чисельності молоді та осіб середнього віку (відповідно на 14,4% і 12%) і зростання чисельності осіб передпенсійного віку (на 20,9%).

За останні 10 років середня тривалість життя громадян України знизилася серед жінок на 2,8 роки (до 73,7 років), серед чоловіків - на 3,9 роки (до 62,4 років). Тривалість життя в Україні на 10-12 років менша Європейських показників. На фоні скорочення чисельності населення, у зв’язку зі значним перевищенням смертності над народжуваністю (кількість померлих більш ніж вдвічі перевищує кількість народжених), зменшення тривалості життя свідчить про небезпечну демографічну ситуацію, яка може обернутися кризою вже в наступні 10-15 років. Найскладніша ситуація склалася саме в східних областях України, де перевищення смертності над народжуваністю є найбільшим. Останнім часом намітилася позитивна динаміка зростання народжуваності, проте цей показник все ще вдвічі менший за показник смертності. Ця проблема загострюється у зв’язку з тим, що на даному етапі розвитку розширюється сфера застосування праці, зростає кількість новостворених робочих місць (рис. 4).Так, в 2004 році планується створити 65,5 тис.нових робочих місць.

Проблемним сектором на ринку праці є його незбалансованість відносно структури економіки регіону. Це виявляється у надмірній кількості на ринку праці безробітних певних спеціальностей і в підвищеному попиті на інші спеціальності. Для вирішення даної проблеми необхідно на регіональному рівні розробити стратегічні плани професійного навчання і перекваліфікації населення.

Рис. 4 Динаміка створення нових робочих місць в Донецькій області
за 2000-2004 роки

Особливістю регіону є високий промисловий потенціал, основну частку якого займає вугільна промисловість: майже 10% обсягів промислового виробництва, 30% чисельності зайнятих в промисловості і сьома частина всіх зайнятих в економіці Донецької області припадає на вугільну галузь. З 28 міст обласного підпорядкування 17 мають підприємства вугільної промисловості. Для багатьох з них шахти мають містоутворювальний характер, тому криза у вугільній промисловості важким тягарем лягає на регіон, і питанням її подолання слід приділяти першочергову увагу. В умовах, що склалися, найбільш прийнятними, на думку автора, є такі напрями реструктуризації зайнятості шахтарів, що вивільняються: працевлаштування працівників вугільної промисловості на підприємствах будівельного комплексу, індустрії будівельних матеріалів, створюваних на основі будівельних ділянок ліквідованих шахт; сприяння розвитку підприємництва і самозайнятості серед працівників, що вивільняються.

Проблемним сегментом ринку праці Донецької області є зростання чисельності незайнятого населення в сільських районах. Наприклад, в 2003 році чисельність зареєстрованих безробітних в сільських районах збільшилася на 6,4% в порівнянні з 2002. Основні проблемні питання, пов’язані з працевлаштуванням, в містах і селах мають істотні відмінності: в міських центрах зайнятості основною проблемою на сьогоднішній день є невідповідність професійно-кваліфікаційного складу безробітних вимогам роботодавців, в сільських районах на перший план виходить нестача вільних робочих місць для працевлаштування незайнятого населення.

Аналіз показав наявність в області такого негативного явища, як сімейне безробіття. Протягом 2003 року на обліку в службі зайнятості Донецької області перебувало 9,2 тис. чоловік, які належать до категорії сімейного безробіття. Слід додати, що за даними вибіркових обстежень наявність в сім’ї одного безробітного збільшує вірогідність бідності наполовину, двох – в 2,3 рази, а трьох і більше – в 2,6 рази. Характерними особливостями сімейного безробіття в Донецькій області є його тривалість, отже, більш тяжка і тривала адаптація сімейних безробітних до соціально-економічних умов життєдіяльності, тому проблема тривалого безробіття заслуговує, щоб бути розглянутою у вигляді окремого сегменту.

Проблема тривалого безробіття має економічний, законодавчий, а також соціальний аспекти. Тривалість безробіття і досить висока питома вага безробітних, що перебувають на обліку більше року, – специфічні проблеми зареєстрованого ринку праці області, для вирішення яких службою зайнятості розробляються спеціальні заходи, включаючи і законодавчі пропозиції.

Таким чином, виділені проблемні сегменти ринку праці Донецької області визначають пріоритетні напрямки державного регулювання зайнятості в регіоні.

Необхідним є подальше врегулювання чинного в нашій країні законодавства про зайнятість у напрямі стимулювання дій безробітного щодо відновлення трудової діяльності. Уточнення в законах має передбачати конкретні випадки, коли участь в активних заходах сприяння зайнятості, що проводяться службою зайнятості, має бути обов’язковою для тривало безробітних громадян.

Такий підхід вимагає програмно-цільового принципу роботи, розрахованого на конкретні категорії тривало безробітних, з кінцевою метою –працевлаштування кожного з них.

Удосконалення вимагає відновлення нормального процесу формування вартості робочої сили, припинення її знецінення, відновлення основних функцій, які має виконувати заробітна плата; вирішення проблеми тривалого перебування в стані безробіття значної частини осіб, також як і проблеми сімейного безробіття.

Роль державної служби зайнятості є необхідною у протидії соціальній дезадаптації осіб, а також цілих груп незайнятого населення, що мають тривалу перерву в зайнятості. Проте соціально-економічні причини, що призвели до появи цієї проблеми, вимагають скоординованих дій на всіх рівнях влади для запобігання соціальній напруженості, особливо в проблемних регіонах.

У третьому розділі “Основні напрями удосконалення механізму державного регулювання зайнятості в промисловому регіоні” розроблено основні напрями удосконалення організаційно-економічного регулювання державної політики зайнятості; запропоновано заходи щодо стратегії державного регулювання зайнятості населення регіону та проведено соціально-економічну оцінку роботи державної служби зайнятості регіону; розроблено концептуальну модель розподілу фінансових потоків у сфері регулювання зайнятості в регіоні.

Оптимізація системи управління зайнятістю може бути досягнута тільки у разі комплексного підходу до розробки механізму регулювання зайнятості. Автором запропоновано концептуальну модель державного регулювання зайнятості в крупному промисловому регіоні (рис.5), ключові елементи якої дозволяють досягти балансу на ринку праці регіону.

Рис. 5. Концептуальна модель підвищення рівня зайнятості і забезпечення збалансованості на ринку праці

З метою удосконалення механізму регулювання зайнятості в регіоні розроблено стратегію державного регулювання зайнятості, напрями якої з’ясовано з урахуванням потреб регіонального управління ринком праці:

- підвищення кваліфікаційного рівня трудового потенціалу області шляхом розвитку системи професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів у відповідності до потреб і динаміки розвитку ринку праці;

- створення нових робочих місць у відповідності до потреб розвитку місцевої економіки і сприяння збереженню наявних робочих місць;

- сприяння розвитку вугільної промисловості і забезпечення соціального захисту шахтарів, які вивільняються з шахт, що підлягають закриттю;

- розвиток підприємницької діяльності, малого і середнього бізнесу;

- сприяння розвитку і підвищенню зайнятості в монофункціональних містах;

- підвищення рівня зайнятості соціально незахищених категорій громадян, неконкурентоздатних на ринку праці;

- сприяння розвитку агропромислового комплексу області і підвищенню зайнятості сільського населення;

- сприяння трудовій зайнятості молоді.

Для досягнення стратегічних цілей регіональної політики зайнятості розроблено систему заходів за кожним з напрямів. Якість і рівень здійснення заходів пропонується оцінювати відповідно до розроблених за кожним із напрямів критеріїв.

Однією з найважливіших і актуальних задач управління зайнятістю є оцінка ефективності цього регулювання. У роботі запропоновано комплексний підхід до оцінки регіональної політики зайнятості: розроблено підходи до оцінки економічної і соціальної ефективності політики зайнятості, що дозволяють визначити напрями удосконалення регіонального управління зайнятістю. При цьому запропонований підхід дозволяє оцінити ефективність державного регулювання зайнятістю в цілому по регіону (формули 1 і 2) і ефективність роботи служби зайнятості (формула 4). Розрахунки наведено у табл. 1, і 3.

Еэ = Еа/Ер, (1)

де Еэ – економічна ефективність регіональної політики зайнятості, %; Еа – витрати на активний напрямок політики зайнятості, тис. грн.; Ер – витрати на пасивний напрямок політики зайнятості, тис. грн.

Таблиця 1

Результати розрахунку економічної ефективності регіональної політики зайнятості в Донецькій області за 2000-2003 роки

Показник | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | Фінансування заходів активної політики зайнятості, тис. грн. | 2796,3 | 8142,1 | 23798,1 | 24642 | Фінансування заходів пасивної політики зайнятості, тис.грн. | 43713,4 | 59263,5 | 65310,2 | 76548 | Економічна ефективність, % | 6,40 | 13,74 | 36,44 | 32,19 |

Проведені розрахунки показують, що протягом ряду років ефективність використання коштів постійно підвищується. Це свідчить про позитивну тенденцію в зміні співвідношення активної і пасивної політики зайнятості в Донецькій області.

Соціальна ефективність державної політики зайнятості в регіоні визначається за формулою:

Ес1=k1/k0, (2)

де k1, k0 – відносні темпи приросту в поточному і базовому періоді, визначаються за формулою:

, , (3)

де середньорічна чисельність зайнятих у регіоні, розрахована за методологією МОП, в поточному і базовому періоді відповідно, тис. чол.; зміна чисельності зайнятих у регіоні в поточному і базовому періоді відповідно, тис. чол.

Таблиця 2

Результати розрахунку соціальної ефективності регіональної політики зайнятості в Донецькій області за 2000-2003 роки

Рік | Середньорічна чисельність зайнятих в регіоні (Z), тис. чол | Зміна чисельності зайнятих (?Z), тис. чол | Відносні темпи приросту, k | Соціальна ефективність політики зайнятості

2000 | 2176,5

2001 | 2 101,4 | -75,1 | -3,5738

2002 | 2 103,9 | 2,5 | 0,1188 | -0,0332

2003 | 2 129,0 | 25,1 | 1,1790 | 9,9216

Зміна відносних темпів приросту чисельності зайнятих в регіоні свідчить про те, що політика зайнятості в регіоні мала позитивний соціальний ефект.

Соціальну ефективність роботи служби зайнятості можна оцінити за допомогою показника, що відображає рівень працевлаштування в загальній кількості зареєстрованих безробітних:

, (4)

де – відношення показників працевлаштування в поточному і базовому періоді, визначаються за формулою:

, , (5)

де - середньорічна чисельність населення, що знаходиться на обліку в службі зайнятості, в поточному і базовому періоді відповідно, тис. чол.;

- чисельність населення, що знято з обліку в поточному році у зв’язку з працевлаштуванням, тис. чол.

Розрахунки, наведені в таблиці 3, показують, що за обидва досліджувані періоди (2002 і 2003 роки) робота служби зайнятості була достатньо ефективною. Показники соціальної ефективності роботи служби зайнятості в 2002 і 2003 році були приблизно однаковими, що свідчить про стабільну роботу обласного центру зайнятості.

Таблиця 3

Розрахунок соціальної ефективності роботи Донецької обласної служби зайнятості за 2000-2003 роки

Рік | Чисельність населення, що знаходиться на обліку в службі зайнятості,

тис. чол. | Знято з обліку в поточному році у зв’язку з праце-влаштуванням, тис. чол., | Відносний показник рівня працевлашту-вання | Соціальна ефективність служби зайнятості

2000 | 46,200

2001 | 235,700 | 66,200 | 28,3050

2002 | 224,685 | 66,435 | 29,5681 | 1,0446

2003 | 223,256 | 68,723 | 30,7822 | 1,0411

Рівень зайнятості і безробіття в регіоні залежать від багатьох чинників, як незалежних, так і взаємопов’язаних. Для використання в практиці планування роботи служби зайнятості необхідно врахування всіх цих чинників з їх взаємозв’язками в динаміці, що вимагає значних додаткових витрат робочого часу й інформаційних ресурсів. У зв’язку з цим виникає актуальна задача пошуку моделі, що достатньо адекватно відображає роботу служби зайнятості і, в той же час, не вимагає значних додаткових витрат ресурсів. З точки зору автора, для оцінки основного показника ефективності роботи служби зайнятості – приросту зайнятості в регіоні – можна використовувати регресійну залежність приросту зайнятості від структури витратної частини Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі – Фонд). Структура фінансування окремих напрямків роботи служби зайнятості відображає спрямованість державної політики зайнятості в регіоні. При цьому даний чинник є одним з таких, що піддаються регулюванню зовні безпосередньо органами державного управління.

Для удосконалення державного регулювання зайнятості в регіоні пропонується використання експериментального підходу. Розроблено концептуальну модель експерименту щодо розподілу фінансових потоків у сфері регулювання зайнятості в регіоні (рис. 6).

Рис. 6. Імітаційна модель розподілу фінансових ресурсів у сфері регулювання зайнятості у регіоні

Як метод експериментування в роботі було обрано імітаційне моделювання. Реалізацію експерименту проведено із застосуванням системи динамічного моделювання PowerSim. У результаті отримано набір варіантів розподілу коштів Фонду за різними напрямами діяльності, що дозволить керівникам служби зайнятості вибрати найбільш раціональні з них.

Розрахунок рівня зайнятості проводиться за рівнянням множинної регресії (формула 6). Параметрами xi служать змінні моделі, що відображають структуру витрат Фонду у відсотках, а саме: x1 - допомога з безробіття, x2 – відшкодування Пенсійному фонду, x3 – утримання служби зайнятості, x4 – дотації работодавцям на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, x5 – витрати на професійне навчання безробітних, x6 – оплачувані громадські роботи, x7 – інформаційні послуги для безробітних. Результуюча змінної відображає рівень зайнятості у регіоні. Підсумкове рівняння множинної регресії має вигляд:

y = 54,94+0.0000002* x1*f+0.0000014* x2*f +0.0000001* x3*f + (6)

+0.000001* x4*f +0.0000002* x5*f - 0.0000003* x6*f +0.00000001* x7*f

В моделі змінна f (Фонд) визначається за формулою:

f = A*y*P* *W+A*y*P*Q+D+O+S, (7)

де А – чисельність населення у працездатному віці, чол.; у – рівень зайнятості у регіоні, %; P – середньомісячна заробітна плата, грн.; W – страхові внески найманих працівників до Фонду , %; Q – страхові внески роботодавців до Фонду, %; D – добровільні надходження, грн.; O – інші надходження, грн.; S – надходження від застосування штрафних санкцій, грн.

Змінна P (розмір середньомісячної заробітної плати) прогнозується за формулою:

. (8)

Параметри стохастичних змінних, розподілених за нормальним законом, були розраховані із застосуванням методів теорії ймовірностей і математичної статистики. В цьому випадку параметрами розподілу служать математичне очікування і середньоквадратичне відхилення випадкових величин. При рівні значущості 0,05 змінні буде розподілено таким чином:

A = NORMAL(2700000;500000)

S = NORMAL(14104,5;4045.5)

D = NORMAL(4210,45;1491,19)

O = NORMAL(20102,5;5820,7)

Описана модель експерименту враховує всі основні процеси, що протікають у зв’язку з формуванням і розподілом фінансових ресурсів у сфері регулювання зайнятості, які впливають на рівень зайнятості в регіоні. Таким чином, за допомогою даної моделі можна визначити можливий рівень зайнятості в регіоні при різних варіантах формування і розподілу фінансових коштів.

Розрахунки показали, що в експериментальній моделі розподілу фінансових потоків найбільший рівень зайнятості y = 70,96досягається в експерименті №1 (з 20-ти здійснених), за такого постатейного розділу:

x1 (допомога з безробіття) = 43 %;

x2 (відшкодування Пенсійному фону) = 4 %;

x3 (утримання служби зайнятості) = 11 %;

x4 (оплачувані громадські роботи) = 10 %;

x5 (витрати на професійне навчання безробітних) = 10 %;

x6 (дотації работодавцям на створення додаткових робочих місць) = 14 %;

x7 (інформаційні послуги для безробітних) = 8 %.

З урахуванням висловлених обмежень і умов такий варіант структури можна вважати найраціональнішим розподілом фінансових коштів фонду, що забезпечує прийнятний рівень зайнятості в регіоні.

Таким чином, для підвищення економічної і соціальної ефективності політики зайнятості в регіоні в цілому і поліпшення параметрів роботи регіональної служби зайнятості необхідно удосконалити систему розподілу фінансових ресурсів регіону щодо регулювання зайнятості.

Розроблений підхід в цілому дозволить підвищити якість і ефективність державного регулювання зайнятості в регіоні.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і вирішено важливу наукову задачу удосконалення механізму державного регулювання зайнятості в сучасних соціально-економічних умовах для крупного промислового регіону. Результати дослідження дають змогу зробити такі основні висновки.

1. Сутність удосконалення механізму державного регулювання зайнятості полягає у забезпеченні збалансованості інтересів держави і громадян з приводу задоволення потреб у роботі і, як наслідок, отримання доходів, що дозволяють забезпечити гідний рівень життя – з одного боку, і забезпечення економічного зростання – з іншого, що досягається найефективнішими економічними способами.

2. Державне регулювання ринку праці в Україні і її регіонах здійснюється за допомогою діяльності державної служби зайнятості. Ефективна організація регулювання зайнятості припускає створення механізму регулювання зайнятості, який відповідає сучасним вимогам стосовно забезпечення комплексного вирішення задач, що стоять перед службою зайнятості. Механізм регулювання зайнятості в системі ринкових відносин покликаний задіювати економічні стимули, сприяючи досягненню цілей соціально-економічного розвитку. В крупному промисловому регіоні стратегічними напрямками державного регулювання зайнятості з урахуванням специфіки регіону є: управління безробіттям, забезпечення балансу на ринку праці та збільшення зайнятості, оцінка соціально-економічної ефективності роботи регіональних служб зайнятості, забезпечення раціонального розподілу витрат на фінансування заходів щодо підвищення зайнятості.

3. Запропоновано підвищення зайнятості за рахунок зниження рівня безробіття, що ґрунтується на методології управління соціальним ризиком втрати місця роботи і складається з: ідентифікації ризику і його оцінки; оцінки ефективності можливих методів впливу на ризик; вибору методу впливу на ризик; контролю і оцінки ефективності заходів, що проводяться, і коригування результатів.

4. Порівняння методів управління зайнятістю доцільно проводити на основі оцінки соціально-економічної ефективності кожного конкретного заходу і всієї державної системи регулювання зайнятості. Оцінка соціально-економічної ефективності регулювання зайнятості має становити собою комплексне дослідження, яке складається зі: встановлення індикаторів зайнятості, що відповідають певному етапу розвитку і відповідним цілям; визначення обсягів необхідних витрат; розрахунку і аналізу ефективності витрат; розрахунку і аналізу соціально-економічної ефективності заходів.

5. Аналіз ринку праці в Донецькому регіоні показав, що проблемним сегментом є незбалансованість ринку праці відносно до структури економіки регіону. Для вирішення даної проблеми необхідно з метою забезпечення регулювання зайнятості на регіональному рівні розробити стратегічні плани професійного навчання і перекваліфікації населення. Роль державної служби зайнятості має полягати в прогнозуванні структурних зрушень в економіці регіону і розробці відповідних потребам регіону програм працевлаштування.

6 Для досягнення цілей регіональної політики зайнятості розроблено стратегію державного регулювання зайнятості населення крупного промислового регіону. Реалізація напрямів запропонованої стратегії сприятиме вирішенню основних задач, необхідних для досягнення і підтримки прийнятного рівня зайнятості в регіоні. Якість і рівень здійснення заходів пропонується оцінювати відповідно до розроблених за кожним із напрямів критеріїв.

7. Розроблено систему показників соціально-економічної оцінки діяльності регіональних служб зайнятості в сучасних умовах: запропоновано комплексний підхід до оцінки регіональної політики зайнятості з точки зору економічної ефективності і соціального ефекту. Розроблені підходи до оцінки економічної і соціальної ефективності політики зайнятості дозволяють визначити напрями удосконалення регіонального регулювання зайнятості.

8. З метою удосконалення державного регулювання зайнятості в регіоні пропонується використання експериментального підходу. Розроблено модель розподілу фінансових потоків у сфері регулювання зайнятості в регіоні із застосуванням методу імітаційного моделювання (система динамічного моделювання PowerSim). В результаті отримано набір варіантів розподілу коштів Фонду за різними напрямами діяльності, що дозволить керівникам служби зайнятості обирати найбільш раціональні з них. Раціональність вибору оцінюється відповідно до рівня зайнятості населення області, можливого за даного варіанту розподілу коштів Фонду.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у наукових фахових виданнях:

1.

2.

3.

Особистий внесок автора: визначено основні проблеми державного соціального страхування на випадок безробіття та напрямки їх вирішення.

4.

5.

6.

7.

Особистий внесок автора: досліджено зарубіжний досвід регулювання зайнятості.

Публікації в інших виданнях:

8.

АНОТАЦІЯ

Хромов М.І. Механізм державного регулювання зайнятості в промисловому регіоні  – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.09.01 – демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. Донецький національний університет Міністерства освіти і