Хом’як Мирослав Степанович

УДК 631.15/16

Економічні та організаційні важелі регулятивної політики в апк регіону

Спеціальність: 08.02.03 –
Організація управління, планування і регулювання економікою

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Ужгород 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі менеджменту Львівського державного аграрного університету.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,
Заслужений діяч науки і техніки України
Галанець Василь Григорович,
Львівський аграрний університет, завідувач кафедри менеджменту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, член-кор. УААН
Лендєл Михайло Андрійович,
Ужгородський національний університет, завідувач кафедри

доктор економічних наук, професор
Козоріз Марія Андріївна,
Інститут регіональних досліджень НАН України, завідувач відділу

Провідна установа: Науково-дослідний економічний інститут Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України, відділ проблем економічної стратегії, прогнозування та регулювання економіки, м. Київ

Захист дисертації відбудеться 28.02.2005 року о 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 61.051.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук в Ужгородському національному університеті за адресою: 88000, м. Ужгород, пл. Народна, 3, аудиторія 47.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ужгородського національного університету за адресою: 88000, м. Ужгород, вул. Капітульна, 9.

Автореферат розісланий 24.01.2005 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент Чубарь О.Г.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. В умовах перехідної економіки ефективність використання ресурсного потенціалу АПК України значно знизилась. Більш того, з’явились нові проблеми, пов’язані із загостренням соціальних питань в напрямах зростання безробіття в сільських місцевостях, зниженням оплати праці та зайнятості населення. Це свідчить про те, що розроблена на державному рівні політика соціально-економічного розвитку АПК, не знаходить практичного втілення в регіонах, безпосередньо в госпо-дарських структурах. Наявність проблемних питань в агропромисловому сек-торі вітчизняної економіки, необхідність їх розв’язання неодноразово обгово-рювались на урядовому рівні, знайшли відображення в публікаціях вітчизня-них вчених – економістів. Дослідженню проблем розвитку АПК України та обґрунтуванню напрямів підвищення ефективності його функціо-нування присвячені публікації В.Г. Андрійчука, О.А. Бугуцького, П.І. Гайдуцького, В.Г. Галанця, П.М. Герасима, М.І. Долішнього, І.І. Лукінова, І.Р. Михасюка, О.М. Онищенка, П.Т. Савлука, О.М. Шпичака, В.В. Юрчишина.

Однак ціла низка питань, пов’язаних із розробленням та впровадженням в практику господарювання нових механізмів управління процесами реформування АПК у відповідності з вимогами ринкової економіки, потребують поглиблених досліджень та обґрунтувань. Зокрема, назріла необхідність в обґрунтуванні довгострокової державної політики стосовно розвитку АПК, посилення функцій державного регулювання та їх цільової спрямованості на забезпечення ефективності господарювання з врахуванням регіональних особливостей його структурних підрозділів. Практичний досвід розвинутих країн світу переконливо доводить доцільність посилення регулювання функцій держави в забезпеченні ефективного економічного, політичного і соціального розвитку суспільства. Зокрема, заслуговує на увагу фундаментальна праця американських вчених В.Кіп Віскузі, Джона М.Вердона, Джозефа Е.Гарингтона „Економічна теорія регулювання та антимонопольна політика”. Питання, висвітлені в цій монографії представляють особливий інтерес для розроблення вітчизняної стратегії державного регулювання вітчизняної економіки і, зокрема, АПК України.

Недостатня розробленість питань, пов’язаних із формуванням регулятивної політики розвитку АПК, актуальність та необхідність їх вирішення зумовили вибір теми дисертаційної роботи, окреслили її мету, завдання і структуру досліджень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження є складовою частиною бюджетної наукової теми економічного факультету Львівського державного аграрного університету „Обґрунтування аграрної політики, спрямованої на ринкову трансформацію економіки АПК” (номер державної реєстрації 0100U002332) відповідно до Плану науково-дослідних робіт університету на 2000-2005 рр. Роль автора як аспіранта кафедри менеджменту полягала в розробці теоретичних основ регулятивної політики держави, здійсненні економічної оцінки наслідків аграрних перетворень у Львівській області, обґрунтуванні основних напрямів удосконалення системи регулювання розвитку АПК регіону.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методичних засад формування регулятивної політики АПК та розроблення організаційно-економічних важелів її реалізації в регіонах.

Відповідно до поставленої мети вирішувались наступні завдання:

-

-

-

-

-

-

-

Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є система економічних відносин у сільському господарстві, їх трансформація при освоєнні ринкових відносин; предметом дослідження – обґрунтування основних економічних та організаційних важелів регулятивної політики в АПК регіону.

Методи дослідження. Регіональний агропромисловий комплекс розглядався як єдине ціле. Вирішення окремих проблем підпорядковувалось загальній проблемі – успішного завершення аграрної реформи (системний підхід).

Був взятий на озброєння комплексний аналіз як сукупність методів, нормативів і програм, що забезпечують всебічне вивчення стану виробництва, використання ресурсів, підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.

Для вивчення окремих аспектів розвитку аграрного виробництва у процесі дослідження використовувалися методи статистично-економічного аналізу (для вивчення об’єкта дослідження, диференціації його на окремі частини, визначення динаміки середніх та відносних величин); монографічний; експериментальний; розрахунково - конструктивний (при здійсненні прогнозних розрахунків); соціологічний; абстрактно-логічний.

Вихідною інформацією в дослідженні послужили законодавчі акти Верховної Ради, Укази Президента України та постанови Кабінету Міністрів, статистична інформація, наукова література, особисті дослідження та спостереження автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

-

-

удосконалено:

-

набули подальшого розвитку:

-

Практичне значення одержаних результатів. Рекомендації щодо удосконалення економічного механізму господарювання здатні підвищити ефективність сільськогосподарського виробництва, перетворити галузь у прибуткову.

Орієнтація на відновлення концентрації виробництва дозволить впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу, зокрема в селекції і племінній справі, технічному обслуговуванні, що сприятиме збільшенню обсягів виробництва і підвищенню його ефективності.

Обґрунтування напрямку в стратегії трансформацій на розвиток фермерського укладу і кооперації (виробничої, переробної, обслуговуючої), збереження достатньо великих (без гігантоманії) сільськогосподарських підприємств дозволить створити належний мотиваційний механізм, поліпшити демографічну ситуацію в селі, успішніше вирішувати соціальні проблеми, забезпечити продовольчу безпеку держави.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною роботою автора, виконаною впродовж 4-х річного навчання в аспірантурі (1999-2003 рр.). Всі результати дослідження, що представлені на захист, отримані автором самостійно. З наукових робіт, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї, положення та розрахунки, які є особистими результатами досліджень дисертанта.

Апробація результатів дослідження. Основні результати досліджень доповідались на щорічних наукових конференціях у Львівському державному аграрному університеті (1999-2003 рр.). Автор виступав з доповідями на трьох міжнародних науково-практичних конференціях: „Аграрна освіта і наука на початку третього тисячоліття” 18-21 вересня 2001 р. у Львові, „Еколого-економічні проблеми розвитку АПК”, присвяченої 10-й річниці конференції ООН з питань охорони навколишнього середовища 25-27 вересня 2002 р. у Львові, „Динаміка наукових досліджень 2003” 20-27 жовтня 2003 р. у Дніпропетровську.

Результати досліджень використовувались у роботі Головного управління сільського господарства і продовольства Львівської обласної державної адміністрації при розробці стратегії розвитку аграрного виробництва на 2004-2015 рр., що підтверджується документально (довідка № /100-9 від 16.04.04 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладені в монографії на 14 д.а. та у 8 наукових працях, опублікованих у фахових та інших виданнях, загальним обсягом 17,5 д.а., в т.ч. 3 праці у співавторстві і 6 – самостійних.

Структура та обсяг дисертації. Повний обсяг дисертаційного дослідження викладений на 201 сторінці комп’ютерного тексту, має 31 таблицю та 7 рисунків. Список використаних джерел включає 174 найменування. Додатки займають 5 сторінок.

Основний зміст дисертації

У першому розділі „Теоретичні засади регулятивної політики та трансформаційних процесів в АПК” обґрунтовані концептуальні підходи до формування державної регулятивної політики в АПК України та регіонах, методологічні та правові засади реформування аграрної сфери; визначені цілі і пріоритети в здійсненні нової аграрної політики в регіонах на основі посилення регуляторних функцій держави.

На основі аналітичного огляду сучасної економічної літератури, систематизації досліджень з питань розвитку ринкових відносин в розвинутих державах і в Україні, в дисертації визначена позитивна роль регуляторних функцій держави в розв’язанні соціальних суперечностей ринкових механізмів господарювання. Системи державного регулювання ринкових механізмів в напрямах забезпечення визначених суспільством соціальних стандартів використовуються в більшості країн світу, встановлюючи вимоги до організації і оплати праці, соціального захисту окремих верств населення.

В дисертації доведена відсутність науково - обґрунтованої регуляторної політики держави на етапі реформування вітчизняної економіки у відповідності до ринкових механізмів господарювання, що призвело до зниження ефективності господарювання, скорочення обсягів виробництва, зниження рівня зайнятості населення, а з багатьох позицій – втрати зовнішніх та внутрішніх ринків.

Державне управління сільськогосподарським виробництвом виявилось найслабшою ланкою аграрних реформувань, що призвело до ускладнень при здійсненні реформи. Випереджаючий ріст цін на промислову продукцію порівняно зі зміною цін на продукцію сільського господарства відносно 1990р. досяг 6-7-кратного розміру. Фінансово-економічна ситуація в сільськогосподарських підприємствах набула небаченої гостроти, зменшилися обсяги виробництва сільськогосподарської продукції, більшість її видів стали збитковими.

Назріла гостра потреба розробки нової аграрної політики, в якій економічні інтереси і потреби селянства повинні бути первинними. Інтереси держави (за всієї їх важливості) мають розглядатися похідними від них. Селяни назавжди мають бути виведені зі стану безнадії, постійного остраху за їх майбутнє та майбутнє їхніх дітей. З цих позицій в дисертації обґрунтовано концептуальні підходи до формування соціально-економічної політики розвитку АПК, виходячи із пріоритетності інтересів сільськогосподарських товаровиробників та цільової спрямованості регулятивних функцій держави на їх забезпечення. Реалізацію концептуальних положень запропоновано здійснювати на варіантній основі з тим, щоби вибрати найбільш раціональний шлях розв’язання проблем розвитку АПК та забезпечити досягнення поставлених цілей та завдань.

Серед важливих напрямів, що визначають перспективи розвитку АПК регіонів в роботі виділені:

-

-

-

-

-

-

Повний перелік напрямів вдосконалення управління розвитком АПК автор розглядає як нову аграрну політику, механізми реалізації якої пропонується здійснювати на принципах системності та ефективності, охоплюючи весь ієрархічний поділ АПК.

У другому розділі „Соціально-економічна оцінка наслідків аграрних перетворень в АПК регіону” на основі розроблених методичних підходів здійснено аналіз динамічних змін, які відбулись в процесі реформування агропромислового комплексу, визначені тенденції його розвитку, причини виникнення кризового стану в умовах перехідної економіки.

Поглиблений аналіз результатів виробничо-господарської діяльності суб’єктів АПК зроблено на прикладі Львівської області за 1991-2003 рр.

Дослідження показали, що за роки реформування АПК у Львівській області відбулись процеси, які негативно вплинули на результати господарювання агропромислового комплексу регіону. Зокрема, дослідження показали:

-

-

-

Автор відзначає, що більшість новостворених виробничих структур в сільському господарстві є дрібними. Теоретично маючи переваги перед колгоспами та радгоспами, що функціонували в старій системі господарювання, в умовах економічної кризи в державі, не насиченості фінансових ринків, вони практично не мають доступу до кредитних ресурсів і не можуть в повній мірі реалізувати свої можливості.

Розвиток фермерства гальмується відсутністю чіткої державної програми і його підтримки з боку держави, невідповідністю системи матеріально-технічного, фінансово-кредитного обслуговування та системи оподаткування, потребами і можливостями фермерських господарств, відсутністю фермерської кооперації, виробничої і соціальної інфраструктури аграрного ринку.

Непродумана трансформація форм господарювання, їх подрібнення, руйнування матеріально-технічної бази, економічна криза призвели до різкого зменшення виробництва сільськогосподарської продукції в сільсько-господарських підприємствах Львівщини. У 2003 році вони виробили валової продукції сільського господарства в 11,6 разу менше, ніж в 1990 році. Господарства населення хоч і збільшили виробництво продукції на 38,5%, але не компенсували втрат, допущених сільськогосподарськими підприємствами. При цьому це підвищення досягнуте не інтенсивним шляхом, оскільки їх площа збільшилась у 5,2 разу. Говорити про ефективність цієї форми сільськогосподарського виробництва немає підстав.

Виробничі сільськогосподарські кооперативи, які в постсоціалістичних європейських країнах стали основною формою господарювання і виправдовують себе, у Львівській області не прижилися, оскільки нібито нагадують колгоспи. З 65 у 1995 р. їх чисельність зменшилась до 11 у 2003 р.

Дослідження показали докорінні зміни в структурі суб’єктів господарювання АПК області та їх ролі у виробленні валової продукції (рис. ).

З наведених даних видно різкий спад обсягів валової продукції у сільськогосподарських підприємств і зростання їх у суб’єктів господарювання, які відносяться до домашніх господарств.

Автор відзначає, що домашні господарства в сільськогосподарській сфері на теперішній час забезпечують вищі показники урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин в господарствах населення порівняно з підприємствами, але при цьому їхні досягнення базуються на великих затратах праці в розрахунку на одиницю площі по поголів’я, на само експлуатацію селянства, а не на ефективному використанні всіх видів ресурсів.

1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003

Рис. . Темпи зміни обсягів валової продукції сільського господарства в сільськогосподарських підприємствах і господарствах
Львівської області до 1990 р.

Висока собівартість одиниці продукції складається в основному під впливом нестачі техніки і примітивізації технологій, що призводить до невиконання частини робіт, передбачених технологіями, або їх несвоєчасного виконання, що негативно впливає на врожайність культур і продуктивність худоби. Вимушена економія матеріальних ресурсів примушує підприємства економити на заробітній платі (в сільському господарстві вона найнижча). Це призводить до зниження рівня життя працюючих.

Аналіз рентабельності продукції, яку виробляють сільськогосподарські підприємства Львівської області за 1990 – 2003 рр. (табл. ) дозволив зробити наступні узагальнення.

Таблиця 1

Рівень рентабельності продукції в сільськогосподарських підприємствах Львівської області, у відсотках

Види продукції | Роки

1990 | 1995 | 1998 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003

Зерно | 188,8 | 135,9 | -6,3 | 73,2 | 28,4 | 16,4 | 65,8

Цукрові буряки | 18,6 | 40,9 | -23,7 | -16,9 | -19,6 | -33,7 | -10,0

Овочі | 46,9 | 81,4 | -25,3 | -1,6 | -27,7 | 18,0 | 69,6

Картопля | 0,6 | 61,7 | -31,8 | 9,4 | -15,4 | 162,8 | 237,4

Молоко | 38,9 | -15,3 | -44,0 | -12,7 | -9,2 | -18,6 | 7,47

Яловичина | 19,0 | -14,8 | -63,7 | -51,4 | -34,6 | -51,2 | -50,5

Свинина | 8,9 | -39,7 | -59,5 | -56,9 | -35,0 | -38,1 | -43,4

Птиця | 3,6 | -8,9 | -34,5 | -37,4 | -26,6 | -51,8 | 5,6

Яйця | 36,9 | 20,7 | -84,3 | 0,3 | 44,1 | 19,8 | 15,4

Наростання збитковості виробництва продукції сільськогосподарськими підприємствами зумовлене непродуманою політикою управління процесами реформування АПК у Львівській області і в державі в цілому. Лише починаючи з 2000 р. вдалось подолати негативні тенденції і забезпечити прибутковість по основних видах сільськогосподарської продукції, що виробляється в області. Але в цілому проблема залишається гострою. Збитковим є вирощування цукрових буряків, виробництво яловичини та свинини.

Розв’язання проблеми потребує вдосконалення державної політики щодо розвитку АПК, розширення повноважень і відповідальності регіональних структур за її реалізацію.

На думку автора, підвищення ефективності функціонування АПК і, зокрема, сільськогосподарських суб’єктів може бути досягнуто на базі вдосконалення земельних відносин не тільки шляхом приватизації земельних ресурсів, а й формування сприятливих умов для їх оренди. Малі сільськогосподарські підприємства, які набули розвитку в умовах реформування АПК, можуть у перспективі забезпечити високі результати господарювання при створенні на їх базі сучасних інтегрованих структур, що дозволить забезпечити концентрацію зусиль на реалізації інноваційних технологій в галузі сільського господарства та переробки сировинних ресурсів в кінцеві продукти споживання. Саме інтеграційні процеси в сфері дрібного сільськогосподарського підприємництва повинні стати в найближчій перспективі основним напрямом реструктуризації АПК області і України в цілому. Реалізація цього напряму потребує вдосконалення системи державного регулювання діяльності суб’єктів АПК у відповідності із поставленими стратегічними завданнями.

У третьому розділі „Основні напрями вдосконалення системи регулювання розвитку АПК регіону” обґрунтовані перспективи розвитку регіонального АПК, визначені наступні пріоритетні напрями: удосконалення економічного механізму господарювання; знаходження і розвиток ефективних організаційно-правових форм господарювання; формування матеріально-технічної бази на ринкових засадах; поглиблення інтегральних процесів в АПК; розвиток соціальної сфери та її фінансове і матеріально-технічне забезпечення.

Дослідження показали, що діючий економічний механізм управління розвитком сільськогосподарських галузей є невдосконаленим як на макрорівні, так і на рівні АПК, а тому більшість його суб’єктів функціонують з низькою ефективністю.

З метою підвищення ефективності АПК України та регіонів в дисертації обґрунтована необхідність вдосконалення економічного механізму АПК, виходячи із реалізації наступних принципів:

-

-

-

Схема вдосконалення виробничо-економічних відносин між суб’єктами АПК в результаті інтеграційних процесів представлена на рис. 2.

В процесі створення інтегрованих угрупувань в АПК забезпечується досягнення синергетичного ефекту від взаємодії спільних економічних інтересів всіх суб’єктів господарювання. В роботі виділено такі його складові:

-

-

-

Значна увага в роботі приділена обґрунтуванню методичних підходів до реалізації прогресивних форм розвитку фермерства та посиленню кооперативних взаємозв’язків між ними. Такий напрям розвитку суб’єктів господарювання в межах АПК є, на думку автора, актуальним для малоземельних регіонів, до яких належить і Львівська область.

В дисертації обґрунтовані перспективи розвитку фермерських господарств та форми спеціалізації їх діяльності в таких трудомістких галузях як овочівництво, картоплярство, буряківництво, які на теперішній час залишаються низькорентабельними, але при забезпеченні каналів збуту продукції можуть значно підвищити ефективність виробничо-збутових процесів. В роботі запропоновані форми фермерської кооперації з кредитними спілками, постачальниками техніки, технології, збутовими організаціями.

Зміна виробничо-господарських відносин між суб’єктами АПК в напрямах посилення ринкових важелів зумовлює розвиток відповідних напрямів у формуванні соціальної сфери села та фінансовому і матеріально-технічному забезпеченні. В дисертації обґрунтована доцільність посилення ролі і функцій сільських громад і територій в забезпеченні соціальних потреб сільського населення, висвітлені їхні функції та завдання в забезпеченні соціальних потреб населення, запропоновані нові форми взаємодії з органами виконавчої влади місцевого та державного рівнів.

Висновки і пропозиції

1. Аграрні реформування в Україні, які почали здійснюватися відразу після проголошення нею політичної незалежності, не мали належної підтримки на найвищому рівні, законодавчі акти, що приймались на рівні держави стосовно реформування АПК були відірвані від реальних процесів, що відбувались на селі, не відповідали інтересам населення, а тому і не були реалізованими. Часті зміни в державній політиці щодо забезпечення розвитку суб’єктів АПК та неузгодженість їх з реальною ситуацією в сільській місцевості негативно вплинули на результати господарювання.

2. Дослідження показали, що у Львівській області за період реформування АПК відбулись негативні процеси, що призвели до зниження обсягів виробництва в усіх сферах господарювання. Зокрема, з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь у 2003 р. її вироблено в сільськогосподарських підприємствах, включаючи фермерські господарства, в 3 рази, а в господарствах населення – в 3,5 разу менше, ніж у 1990 р. Основними товаровиробниками сільськогосподарської продукції в області стали дрібні домашні господарства населення. Ними у 2003р. було вироблено 907% обсягів валової продукції, в той час, як сільськогосподарськими підприємствами разом з фермерськими господарствами – лише 9,3%.

3. Аналіз результатів господарювання суб’єктів АПК з різними формами власності та управління нею показали низький рівень рентабельності виробництва, високі витрати праці, наявність зношених виробничих фондів, низьку інноваційність технологічних процесів і продуктів. Вихід із кризової ситуації, в якій опинилась більшість сільськогосподарських товаровиробників потребує розроблення та реалізації нової аграрної політики в АПК та його регіональних підрозділах.

4. В основу нової аграрної політики має бути закладена система фінансово-економічної підтримки сільськогосподарського виробництва державою з метою його фінансового та матеріально-технічного ресурсного забезпечення. У соціальному відношенні це має проявлятися у прискоренні процесів соціального відродження села, суттєвого підвищення соціальної захищеності селян, створення умов, за яких у них почала б проявлятися надія на їх та майбутніх поколінь краще майбутнє.

5. Важливим напрямом забезпечення ефективності функціонування господарських суб’єктів АПК є прискорення процесів інтеграції дрібних сільськогосподарських підприємств в сучасні інтегровані угрупування, що дає можливість більш широкого доступу до інвестиційних і інноваційних ринків, використання кращих досягнень в менеджменті, впровадженні інноваційних технологій та виробництва конкурентноздатної продукції. Одночасно з’являється реальна можливість формування партнерських відносин з іншими суб’єктами господарювання, між інтегрованими структурами та державою.

6. Реалізація вдосконалення державної політики стосовно розвитку суб’єктів АПК повинна формуватись на принципах системності, комплексності, інтегрованості інтересів всіх учасників виробничо-господарських сільськогосподарських процесів при наданні пріоритетності забезпеченню соціальних потреб сільського населення.

7. В перспективі розв’язанню соціально-економічних проблем розвитку села активна роль має належати сільським громадам, громадським організаціям, які у взаємодії з виконавчими органами місцевої влади повинні розробляти програми розвитку села, розв’язувати ті завдання, які вимагають державного фінансування. Удосконалення механізму фінансування об’єктів соціальної структури є одним із головним чинників подолання економічної кризи на селі.

Список опублікованих праць

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

Анотації

Хом'як М.С. Економічні та організаційні важелі регулятивної політики в АПК регіону”. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – організація управління, планування і регулювання економікою. Ужгородський національний університет. Ужгород, 2004.

В дисертації розглядаються теоретичні засади обгрунтування потреби в державній регулятивній політиці трансформаційних процесів у сільськогосподарському виробництві при переході до ринку, виявляються причини відсутності очікуваних результатів, формулюються цілі та пріоритети нової аграрної політики з метою успішного завершення аграрної реформи на новій основі.

Проведено аналіз результатів господарювання в аграрному секторі економіки Львівської області, яка є малоземельною та прикордонною, що створює сприятливі умови для міграції населення в пошуках роботи за кордон і суттєво впливає на зменшення його чисельності.

Закономірності підвищення чи зниження рівня рентабельності в розрізі окремих форм сільськогосподарських підприємств не виявлено. Зроблений висновок, що ефективність сільськогосподарського виробництва залежить не стільки від форм господарювання і внутрігосподарських чинників, скільки від невідпрацьованого належним чином економічного механізму господарювання на макрорівні.

Обгрунтовується розвиток регіонального АПК Львівської області в таких напрямах: удосконалення економічного механізму господарювання на макрорівні; формування ефективних форм господарювання;відновлення і розвиток матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств; поглиблення інтегральних процесів в АПК; розвиток соціальної сфери та її фінансового і матеріального забезпечення.

Ключові слова: регулятивна політика, ринкові відносини, аграрна реформа, причини невдачі, територіальні особливості регіону, економічна оцінка ресурсного потенціалу, нова державна аграрна політика, пріоритетні напрями регулювання.

Хомяк М.С. Экономические и организационные рычаги регулятивной политики в АПК региона. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 – организация, планирование и регулирование экономики. Ужгородский национальный университет. Ужгород, 2004.

В диссертации рассматриваются теоретические основы регулятивной политики, трансформационных процессов в сельскохозяйственном производстве при переходе к ринку. Выявлены причины отсутствия ожидаемых результатов, сформулированы цели их приоритет новой аграрной политики для успешного завершения аграрной реформы на базе государственного регулирования.

Установлено, что причиной аграрного кризиса является не реформа сама по себе, а неумелое и безответственное руководство исполнительной власти, упадок социально-экономического развития сельской територии, неумение руководителей и специалистов агроформирований психологически приспособится к рыночным отношениям.

Осуществление анализа хозяйственной деятельности и экономической оценки полученных результатов на материалах малоземельной Львовской области свидетельствует об угрозе продовольственной безопасности. Уменьшение численности работающих в сельском хозяйстве не сопровождается повышением уровня механизации производственных процессов. На приобретение новой техники средств нет, предприятия стоят на пороге техногенного кризиса.

Установлено, что сельскохозяйственные, предприятия в 2003 г. произвели валовой продукции сельского хозяйства в 11,6 раза меньше, чем в 1990 г. Некоторое увеличение производства в хозяйствах населения (на 38,5%) достигнуто не интенсивным, а экстенсивным путем, так как площади их сельскохозяйственных угодий увеличились в 5,2 раза.

Структура производства валовой продукции существенно изменилась. В 1990 г. в сельскохозяйственных предприятиях ее производилось 54,9%, в подсобных хозяйствах населения 45,1%, в 2003 г. в сельскохозяйственных предприятиях только 9,3%, в хозяйствах населения 90,7%. Но говорить об эффективности хозяйств населения, нет оснований. Ситуация объясняется деградацией большинства предприятий.

Развитие фермерства желает лучшего. Средний размер фермерского хозяйства (46 га) не позволяет рационально использовать технику и внедрять достижения научно-технического прогресса.

Личные хозяйства населения имеют некоторые преимущества: не требуют капиталовложений, не выплачивают заработной платы, уменьшают количество безработных. Но эти преимущества не глобальные, а временные, проявляются только в условиях экономического кризиса. Зато недостатки - глобальные, так как размеры и уровень технической оснащенности хозяйств населения не позволяют им внедрять достижения научно-технического прогресса.

Исследованием установлено, что эффективность сельскохозяйственного производства зависит не столько от форм хозяйствования и внутрихозяйственных факторов, сколько от экономического механизма хозяйствования, который требует совершенствования и государственного регулирования.

К приоритетным направлениям развития регионального АПК Львовской области, их регулирования отнесены: совершенствование экономического механизма хозяйствования на макроуровне; выявление и развитие наиболее эффективных форм хозяйствования; восстановление и развитие материально-технической базы сельскохозяйственных предприятий; углубление интегральных процессов в АПК; развитие социальной сферы села.

Ключевые слова: регулятивная политика, рыночные отношения, аграрная реформа, причины отсутствия ожидаемых результатов, териториальные особенности региона, экономическая оценка результатов реформы, новая государственная аграрная политика, приоритетные пути регулирования.

Khomyak M.S. Economic and Organizational Instruments of Regulating Policy in Agro-Industrial Complex of Region. – Manuscript.

Ph. thesis in candidacy for a scientific degree of Candidate of Economic Science, specialty 08.02.03 – Organization of Management, Planning and Regulation of Economy. Uzhgorod National University. Uzhgorod, 2004.

The theoretical principles of transformational process in the agricultural industry transiting to market economy, the factors of absence of expected results are showed and revealed in the Dissertation; also the author formulates the aims and priorities of agricultural policy with the purpose to complete successfully the agrarian reforms on the new basis.

The author has analyzed results of management in agrarian sector of economy of Lviv region having insufficient land and being cross-bordered that creates favorable conditions for migration of population to search for a job abroad and has essential influence on the decrease of population.

Any regularities of increase or decrease in profitability level in the context of particular forms of agricultural enterprises have not been revealed. The author has made a conclusion that the effectiveness of agricultural industry depends rather on the improperly regulated methods of economic management than upon the forms of management and intra-economic factors.

The development of the regional Agro-Industrial Complex in Lviv region is considered in the following territorial directions: improvement of economic mechanism of management on macro-level; formation of effective forms of management; restoration and development of material and technical basis of agricultural enterprises; intensification of integral processes in the Agro-Industrial Complex; development of social environment as the factor of intellectual renaissance of the rural area.

Key words: Market Relations, Regulating Policy, Agrarian Reform, Causes of Failures, Territorial Peculiarities of Region, Economic Assessment, New State Agrarian Policy, Priority Management Directions.