Інститут педагогіки і психології професійної освіти

Академії педагогічних наук України

Ігнатович Олена Михайлівна

УДК 159.954:371.134

Психологічні особливості творчої самодіяльності особистості як умови професійної підготовки майбутніх психологів

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. Київ.

Науковий керівник:

доктор психологічних наук, професор Рибалка Валентин Васильович, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. Київ, завідувач відділу психології трудової і професійної підготовки.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор, дійсний член АПН України Бех Іван Дмитрович, Інститут проблем виховання АПН України, м. Київ, директор;

кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Семенова Римма Олександрівна, Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, м. Київ, завідувач лабораторії психології обдарованості.

Провідна установа:

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, кафедра психології, Міністерство освіти і науки України, м. Київ.

Захист відбудеться 14 квітня 2004 р. о 17 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 451. 01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського 9, 5 поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м.Київ, вул. М.Берлинського, 9).

Автореферат розісланий 13 березня 2004р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Цибульська Г.М.

загальна характеристика роботи

Актуальність і доцільність дослідження. У сучасній науковій психології проблема творчості виступає як одна з провідних, про що свідчить наявність численних теоретико-експериментальних підходів до вивчення різних її аспектів. Це стало підгрунтям для виникнення теоретичних положень щодо розвитку особистості в умовах творчої діяльності та самодіяльності. Проте, вперше, на початку минулого століття, про таку можливість у вітчизняній психології проголосив С.Л.Рубінштейн у своєму принципі творчої самодіяльності і похідному від нього принципі єдності свідомості та діяльності.

У дослідженнях проблеми удосконалення системи освіти ним розкрито загальне розуміння діяльності, зокрема пізнавальної, у її співвідношенні із суб’єктом і сформульовано принципове положення про те, що суб'єкт виявляється і створюється у своїх діяннях - творчій самодіяльності.

Відповідно до цього, за думкою С.Л.Рубінштейна, педагогічна наука повинна розробляти теоретичні та практичні рекомендації з проблеми розвитку самостійності, творчого підходу та ініціативи суб’єкта навчальної діяльності, оскільки об’єктивне знання не повинно бути пасивним щодо безпосередньої даності, бо воно конструюється, створюється, формується в ході творчої самодіяльності. Він наголошує на тому, що шляхом для створення власної особистості є велика робота над цим творінням. Особистість тим значніша, чим більше її сфера дії, світ, в якому вона живе, і чим більше завершений цей останній, тим більше завершеною є вона сама. Одним і тим же актом творчої самодіяльності, створюючи і його, і себе, особистість створюється і визначається у світі, що охоплює її.

Подальші експериментальні дослідження вітчизняних психологів сприяли поступовій конкретизації цих положень С.Л.Рубінштейна більш глибокому розумінню особистості як суб’єкта творчої діяльності. Л.І.Божович, В.В.Давидов, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, О.М.Ткаченко, розглядаючи актуальні проблеми психології особистості, показали, що істотні зрушення в розробці поняття особистості пов’язані з комплексним філософським, соціологічним, педагогічним, психологічним вивченням становлення і розвитку творчих основ трудової діяльності людини в сфері матеріального і духовного виробництва.

Ці дослідження є вагомим внеском у психологічну науку, але вони не вирішують питання про психологічну сутність і механізми творчої самодіяльності як чинника розвитку самої особистості. Зокрема, поза увагою залишилося вивчення психологічних особливостей творчої самодіяльності особистості в умовах професійної підготовки. Зовсім немає досліджень, в яких би вивчалася творча самодіяльність особистості з точки зору її функціональних і структурних компонентів, розглядалися її психологічні особливості і механізми як необхідні умови професійної підготовки особистості майбутніх психологів. Адже психологи мають справу саме з “великим творінням”, яким є особистість, тому в їхній професійній роботі творча самодіяльність повинна відігравати визначну роль.

Отже, проблема психолого-педагогічного обгрунтування принципу творчої самодіяльності особистості у професійній підготовці майбутніх психологів слід визнати актуальною, у зв’язку з чим нами запропоновано темою дисертаційного дослідження: “Психологічні особливості творчої самодіяльності особистості як умови професійної підготовки майбутніх психологів”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дослідження пов’язане з проблемною темою НДР відділу психології трудової і професійної підготовки Інституту педагогіки і психології професійної освіти Академії педагогічних наук України на 2002-2004 рр.: “Розвиток психологічної культури учнівської молоді в системі неперервної професійної освіти”
(РК № 0102U000399).

Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України 28 листопада 2002 р., протокол №10 й узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні 24 грудня 2002 р., протокол №10.

Об’єкт: процес професійної підготовки студентів вищих навчальних закладів за спеціальністю “Психологія”.

Предмет: психологічні, структурні та функціональні особливості творчої самодіяльності особистості як умови професійної підготовки майбутніх психологів.

Мета: підвищення рівня професійної підготовки студентів за спеціальністю “Психологія” на основі виявлення і впровадження даних щодо психологічних особливостей творчої самодіяльності особистості у педагогічний процес вищого навчального закладу.

Концептуальна ідея дослідження: теоретичне й експериментальне вивчення структурно-функціональних особливостей творчої самодіяльності особистості як найбільш продуктивної і розвивальної складової цілісної професійної психологічної діяльності дозволяє відкрити нові можливості для покращання професійної підготовки і праці майбутнього психолога.

Гіпотеза: підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх психологів значною мірою детермінується такими умовами, як:

а) організація педагогічного процесу на засадах науково обгрунтованого та експериментально перевіреного на практиці принципу творчої самодіяльності особистості;

б) формування у студентів-психологів у процесі фахової підготовки здібностей до принципово нового виду діяльності – творчої самодіяльності особистості, яка відповідає специфіці їх наступної професійної діяльності в якості фасилітатора розвитку особистості клієнта і саморозвитку у самих студентів особистісних якостей професіонала, тобто консультанта, психотерапевта тощо.

Відповідно до мети та висунутої гіпотези визначено такі завдання:

1.

2.

3.

4.

5.

Методологічна основа дослідження: основні положення філософського принципу творчої самодіяльності суб’єкта, що висунутий у психологічній науці С.Л.Рубінштейном; діалектична теорія щодо взаємозумовленості явищ об’єктивної і суб’єктивної дійсності; концептуальні положення особистісно центрованої професійної підготовки учнівської молоді та студентів, концепція розвивальної навчальної діяльності, що представлена в працях І.Д.Беха, О.К.Дусавицького, Г.С.Костюка, В.В.Давидова, Д.Б.Ельконіна, О.М.Леонтьєва, С.Д. Максименка та ін.

Теоретична основа дослідження: концептуальні ідеї теорії розвитку творчої особистості у продуктивній діяльності та самодіяльності, що розроблені О.Г.Асмоловим, Г.О.Баллом, В.О.Моляко, В.В.Рибалкою, В.А. Роменцем та ін.; теоретичні положення щодо процесу творчості і продуктивного мислення, що висвітлені у дослідженнях Д.Б.Богоявленської, А.В.Брушлінського, Дж.Гілфорда, В.М.Дружиніна, О.І.Кульчицької, О.М.Матюшкіна, В.О.Моляко, Я.О.Пономарьова, В.Н.Пушкіна, Р.О.Семенової, М.Л. Смульсон, Е.П.Торренса, М.О.Холодної, М.Г.Ярошевського та ін.; педагогічні та психологічні ідеї щодо професійного розвитку особистості, в тому числі і майбутнього психолога, здобуті у працях Г.О.Балла, Т.В.Говорун, С.У.Гончаренка, Л.В.Долинської, І.А.Зязюна, Д.Ф.Крюкової, В.Ф.Моргуна, Н.Г.Ничкало, В.Г.Панка, В.І.Панченка, П.С.Перепелиці, Н.А.Побірченко, В.В.Рибалки, С.О.Сисоєвої, О.В.Скрипченка, Н.В.Чепелєвої та ін.

Методи дослідження: теоретичні - методи теоретичного аналізу, узагальнення, синтезу, систематизації наукових даних, за допомогою яких проведено теоретико-методологічний аналіз філософського принципу творчої самодіяльності суб’єкта, визначено основні положення психологічного принципу творчої самодіяльності особистості; емпіричні - методи аналізу продуктів діяльності, спостереження, опитування, тестування, констатуючий експеримент, що були використані з метою вивчення психологічного механізму, критеріїв, форм, прийомів і технік творчої самодіяльності особистості майбутніх психологів; розвивальні - формуючий психолого-педагогічний експеримент, за допомогою якого перевірялася ефективність моделі формування здатності особистості студентів-психологів до творчої самодіяльності; обробки та інтерпретації - методи статистичної обробки даних, що були використані з метою кількісної і якісної інтерпретації та узагальнення результатів експерименту.

Організація дослідження. Дослідження проводилося в три етапи протягом
1999 -2004 рр.

Перший етап дослідження проводився у 1999 -2000 рр. і був присвячений теоретичному пошуку даних щодо означеної проблеми. Другий етап дослідження проводився у 2000 -2002 рр. обгрунтуванню принципу творчої самодіяльності особистості в сучасних умовах, розробці методики дослідження та виявленню у майбутніх психологів у ході констатуючого експерименту психологічних особливостей творчої самодіяльності. Третій етап дослідження тривав з 2002 по
2004 рр., протягом яких проводився формуючий експеримент з метою формування у студентів здатності до творчої самодіяльності, здійснювалася обробка, узагальнення і впровадження результатів дослідження, розроблялися практичні рекомендації щодо підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх психологів.

Експериментальна база: Донецький інститут управління (ДІУ), Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов (ГДПІІМ), Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”, м. Київ (ВМУРоЛ).

Дослідженням було охоплено 532 студента, у формуючому експерименті взяли участь 402 студенти, із яких 306 увійшли в експериментальні групи, а 96 – у контрольні.

Наукова новизна дослідження: вперше методологічно обґрунтовані положення психологічного принципу творчої самодіяльності особистості як необхідної передумови здійснення професійної підготовки майбутніх психологів; удосконалено теоретичні ідеї про взаємозумовленість явищ об’єктивної і суб’єктивної дійсності у психологічному механізмі творчої самодіяльності особистості, який виявляється у паралельному та взаємопов’язаному перебігу процесів об’єктного та суб’єктного творення, що передбачає взаємодію процесів опредмечування та розпредмечування дійсності, інтеріоризації й екстеріоризації досвіду творчої самодіяльної особистості; дістали подальшого розвитку концептуальні положення особистісно центрованої професійної підготовки студентів щодо застосування спеціально організованої системи творчої самодіяльності в умовах професійної підготовки майбутніх психологів з метою підвищення її ефективності та розвитку професійних здібностей до розв’язання типових проблемних ситуацій психологічної діяльності.

Теоретичне значення роботи полягає: в уточненні теоретичних положень філософського принципу творчої самодіяльності суб’єкта С.Л.Рубінштейна в більш широкому історичному контексті, починаючи з моменту його виникнення на початку минулого століття до наступних розробок класичної і сучасної вітчизняної психології, що дало змогу сформулювати психологічний принцип творчої самодіяльності особистості; у визначенні психологічної структури та механізму дії творчої самодіяльності особистості, їх ролі у покращанні професійної підготовки студентів до психологічної діяльності в якості фасилітаторів розвитку особистості клієнтів та саморозвитку власної особистості.

Практичне значення роботи полягає: у розробці моделі формування здатності особистості майбутніх психологів до творчої самодіяльності; у визначенні відповідних форм і методів організації ефективної професійної підготовки студентів до творчої професійної діяльності, що враховують феномен паралельності процесів об’єктного й суб’єктного особистісного творення; у розробці методичних рекомендацій щодо розвитку у студентів здібностей до продуктивної, самостійної професійної діяльності.

Результати дослідження із проблем творчої самодіяльності можуть бути використані для вивчення специфічних особливостей творчої самодіяльності студентів-психологів, розробки навчальних програм із практично-орієнтованих курсів. Методичні рекомендації розроблено для використання викладачами кафедр психології, педагогіки щодо укладання авторських програм спеціалізованих тренінгових занять для студентів-психологів.

Результати дослідження впроваджено у практику роботи Макіївського економіко-гуманітарного інституту (довідка №01/54 від 6.10.2003 р.), Тернопільського експериментального інституту педагогічної освіти (довідка №063 від 20.12.2003 р.), Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” (довідка №1 від 25.03.2003 р.).

Особистий внесок автора полягає: у теоретико-експериментальному, психолого-педагогічному обгрунтуванні положень психологічного принципу творчої самодіяльності особистості як складових особистісно центрованої професійної підготовки майбутніх психологів; у розробці моделі формування здатності особистості до творчої самодіяльності; у визначенні критеріїв, доцільних форм, прийомів і технік творчої самодіяльності як засобу розвитку особистісних якостей майбутніх психологів у професійній підготовці.

У працях, написаних у співавторстві, автору належить аналіз структури особистісного потенціалу майбутніх психологів і виклад результатів його вивчення.

Вірогідність результатів забезпечена: теоретико-методологічним обгрунтуванням концептуальних положень психологічного принципу творчої самодіяльності особистості; використанням комплексу сучасних дослідницьких методів, що відібрані за критеріями об’єктивності, валідності, а також їх відповідності меті та завданням дослідження; репрезентативністю вибірки досліджуваних; застосуванням адекватних статистичних методів обробки та якісної інтерпретації результатів дослідження.

На захист виносяться такі положення:

1.

2.

3.

4.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідались і обговорювалися на міжнародних науково-методичних і науково-практичних конференціях: “Викладання психолого-педагогічних дисциплін у технічному університеті” (Київ, Національний технічний університет "КПІ" - 1999), “Корпоративна культура і підготовка спеціалістів гуманітарного профілю” (Донецьк, Донецький інститут управління - 2000); “Педагогіка і психологія професійної освіти: результати досліджень та перспективи” (Київ, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України - 2003); науково-практичних семінарах та засіданнях кафедри психології і педагогіки Донецького інституту управління (Донецьк – 2001, 2002), кафедри психології Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” (Київ – 2002, 2003); на засіданнях відділу психології трудової і професійної підготовки Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (Київ – 2002, 2003).

Публікації. Основні результати дисертації висвітлені у 10 опублікованих працях, з них 8 праць написано без співавторів, у тому числі: 3 статті – у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України; 4 – у збірниках наукових праць; 3 – у збірниках матеріалів конференцій.

Структура та обсяг дисертації.

Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (226 найменувань, з них 29 – іноземною мовою), 1 додатку на 9 сторінках. Робота містить 9 рисунків на 9 сторінках. Загальний обсяг дисертації – 208 сторінок, основна її частина займає 182 сторінки.

Основний зміст дисертації

У вступі обгрунтовано актуальність проблеми, що досліджується, визначено об’єкт дослідження, його предмет, мету і завдання, сформульовано гіпотезу, викладено методологічні та теоретичні засади дисертаційного дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію та впровадження здобутих результатів, визначено їх вірогідність; описано етапи дослідження, названо його методи та експериментальну базу.

У першому розділі - “Теоретико-методологічний аналіз принципу творчої самодіяльності особистості у психологічній науці” – представлено теоретико-методологічний аналіз філософського принципу творчої самодіяльності суб’єкта, особливості його розвитку у вітчизняних психолого-педагогічних дослідженнях творчої діяльності і розвитку особистості, висвітлено шляхи розробки на його основі психологічного принципу творчої самодіяльності особистості та його втілення у загальноосвітню і професійну підготовку учнівської молоді за гуманітарним профілем, а також сформульовано основні положення принципу творчої самодіяльності особистості як необхідної умови професійної підготовки майбутніх психологів.

Аналіз ранніх методологічних досліджень С.Л.Рубінштейна (20-30 - ті роки минулого століття) дозволяє виявити фундаментальну роль принципу творчої самодіяльності суб’єкта у формулюванні принципів детермінізму та єдності свідомості і діяльності, що стали вихідними у становленні радянської психології.

Основні положення принципу творчої самодіяльності суб’єкта, за С.Л.Рубінштейном, полягають у тому, що: 1) суб’єкт і його психічні властивості формуються і виявляються в діяльності; 2) об’єкт (предметний світ) породжується діяльністю суб’єкта і, водночас, зумовлює його розвиток; 3) чим більш активний у своїй діяльності суб'єкт, тим більше збагачується і змінюється об'єкт, що конструюється ним; 4)діяльність, в якій визначається, створюється у своїх діяннях і виявляється сам суб’єкт, є його творчою самодіяльністю.

Ці положення стали підставою для формулювання нами тези про паралельність об’єктного і суб’єктного творення в трудовій діяльності людини. Сутність цього положення полягає у визнанні того, що творча самодіяльність суб’єкта є компонентом загальної діяльності людини, яка детермінує, власне, її саморозвиток, і являє собою процес самотворення через творення предметного світу. Тобто, паралельно з тим, як суб’єкт змінює предметний світ, він змінюється сам. Цей ефект виявляється в тому, що розвиток властивостей суб’єкта відбувається у ході паралельного та діалектично взаємопов’язаного перебігу процесів об’єктного та суб’єктного творення в умовах виконання практичної діяльності.

Дослідження вітчизняних і зарубіжних спеціалістів у галузі творчості, творчої діяльності, розвитку творчої особистості дозволяють модернізувати філософський принцип творчої самодіяльності суб’єкта С.Л.Рубінштейна, оновити його у вигляді психологічного принципу творчої самодіяльності особистості, сформулювати твердження про те, що діяльність особистості, яка спрямована на об’єктивну дійсність, у вищому своєму прояві є самодіяльністю, тобто, одночасно спрямована і на суб’єктивну дійсність, в якості якої виступає сама особистість, і відповідні внутрішньоособистісні процеси - самоактуалізації, саморефлексії, самооцінки, когнітивні процеси, котрі стають предметом самореалізації і самотворення у нових умовах діяльності.

У такому розумінні сутність принципу творчої самодіяльності особистості полягає у визнанні не тільки можливості творення предметної дійсності людиною, але й можливості суб’єктного оновлення власної особистості через об’єктне творення, що відбувається у загальній діяльності та активізує сукупність внутрішньоособистісних процесів: самоактуалізацію внутрішніх потреб і ресурсів особистості у творчій самодіяльності, визначення предметних цілей об’єктно-суб’єктного творення і самоактуалізацію особистісних властивостей, включення інтелектуальних функцій, креативності особистості, розуміння, усвідомлення умов здійснення визначених предметних цілей, їх реалізації, адекватного оцінювання та самооцінювання суб’єктивної та об’єктивної дійсності.

У творчій самодіяльності як складовій загальної діяльності відбувається цілеспрямоване перетворення, з одного боку, об’єктивної дійсності (опредмечування об’єкта творчої діяльності та самодіяльності на основі суб’єктивних потреб, мотивів, смислів, та образів особистості), а з іншого боку – певна зміна суб’єктивної дійсності, тобто самої особистості (розпредмечування психологізованого об’єкта у розгорнутій, але оновленій творчій самодіяльності, а через це – і процес самооновлення особистості). Цей феномен паралельного, діалектично взаємопов’язаного творення Особистістю себе і предметного Світу, названий нами дихазійним творенням (від грец. dichazo – ділити надвоє) і схематично представлений на рис.1.

Ієрархія актів творчої самодіяльності зумовлюється провідними потребами і мотивами самоактуалізації і метою перетворення об’єктивної дійсності, самотворення. Провідні мотиви і мета творчої самодіяльності особистості детермінуються її відносинами зі світом. Ці відносини фіксуються у властивій даній особистості системі значень, пріоритетів, смислів, реалізуючись у відповідному способі існування – творчій самодіяльності. В її процесі ці значення, смисли і очікування виступають не лише предметом дій, самодій та операцій, але й інтегрують навколо себе мотиваційний контекст ситуації. Їх зміст, відображений у конкретній властивості особистості (згорнутому акті творчої самодіяльності) стає спонукальним імпульсом для її нового акту (за умови визначення наступної мети творчої самодіяльності особистості). Сутнісною основою самодіяльного діяння особистості в кожному наступному акті творчої самодіяльності є ті психологічні утворення, які зумовлюють її готовність до виконання дій креативного характеру. Ці психологічні утворення передбачають наявність згорнутих актів творчої самодіяльності, що вже існують як властивості особистості, та включають до своєї структури мотивацію, як елемент усвідомлюваної індивідом інтенції до здійснення певного вчинку, пізнавальної та перетворюючої дії, креативність як основу творчої самодіяльності, інтелект, специфічні здібності та якості особистості.

У структурі творчої самодіяльності особистості можуть бути виділені п’ять компонентів: 1)потребнісно-мотиваційний (потреба у творчій самодіяльності, пошук і визначення предмета задоволення потреби в творчій самодіяльності, усвідомлення особистістю себе як суб’єкта та власних особистісних якостей як можливого об’єкта творчої самодіяльності); 2)інформаційно-пізнавальний (пізнання та самопізнання, визначення аспектів опредмечування та розпредмечування об’єктивної дійсності); 3)цілеутворюючий (визначення мети, послідовності і умов здійснення творчої самодіяльності, цілепокладання як нове опредмечування об’єкта самодіяльності); 4)операційно-результативний (реалізація творчої самодіяльності, завершення опредмечування об’єкта творчої самодіяльності, в якому втілюється система дій, операцій та самодій, і водночас, здійснюється розпредмечування, тобто розгортання їх у якостях, новоутвореннях особистості); 5)емоційно-почуттєвий (емоційні та почуттєві реакції особистості, що супроводжують та закріплюють результати об’єктного і суб’єктного творення, тобто нову якість об’єкта і згорнуту в особистісні властивості творчу самодіяльність, роблячи їх здатними до наступного розгортання у новому циклі творчої самодіяльності).

Рисунок 1. Паралельність об’єктного і суб’єктного творення в єдиному процесі творчої самодіяльності.

Розуміння творчої самодіяльності особистості у такому плані дозволяє визначити її особливості. По-перше, творча самодіяльність є засобом взаємовідносин особистості з об’єктивною дійсністю і умовою саморозвитку, а особистість виступає одночасно її суб’єктом і об’єктом. По-друге, п’ятикомпонентна структура творчої самодіяльності особистості складається з послідовності окремих її актів, кожний з яких постає як умова, процес і результат особистісного зростання і трансформації об’єктивного світу. Сукупність окремих актів складає цілісний процес творчої самодіяльності, для якого властива паралельність перебігу об’єктного і суб’єктного творення. По-третє, успішне здійснення певного акту творчої самодіяльності емоційно закріплюється і згортається в оновлених якостях особистості та розгортається в певних умовах актуалізації наступного циклу об’єктного і суб’єктного творення.

Отже, психолого-педагогічне значення принципу творчої самодіяльності особистості розкривається в тому, що у процесі професійної підготовки майбутніх психологів відбувається формування у студентів здатності до творчої самодіяльності та розвиток здібностей, які виникають і виявляються у паралельному та діалектично взаємопов’язаному перебігу процесів об’єктного та суб’єктного творення, у взаємодії процесів інтеріоризації та екстеріоризації досвіду творчої самодіяльної особистості, опредмечуванні і розпредмечуванні об’єктивної та суб’єктивної дійсності, згортанні та розгортанні особистісного потенціалу, що, в цілому, породжує збіжність об’єкта загальної професійної психологічної діяльності - особистості клієнта і предмета творчої самодіяльності - власної особистості майбутнього психолога.

У другому розділі - “Експериментальне дослідження особливостей творчої самодіяльності у професійній підготовці майбутніх психологів” - викладаються концептуальні та методичні підходи до виявлення творчої самодіяльності студентів-психологів й наводяться результати констатуючого експерименту з визначення здібностей особистості майбутніх психологів до творчої самодіяльності, розкриваються показники, критерії, форми, техніки, прийоми творчої самодіяльності.

У процесі професійної підготовки студентів відбувається розвиток та оновлення їх особистісних властивостей, які: 1) виникають і виявляються у паралельному та діалектично взаємопов’язаному перебігу процесів об’єктного та суб’єктного творення; 2) фіксуються і розгортаються у певній системі дій, операцій і самодій на основі механізмів інтеріоризації та екстеріоризації досвіду творчої самодіяльної майбутніх психологів; 3) зумовлюються мотивацією самоактуалізації, інтернальністю, здатністю до рефлексії, інтелектом і креативністю; 4) необхідні для вирішення типових проблемних ситуацій професійної психологічної діяльності. При цьому особливістю професійної діяльності майбутніх психологів є те, що її об’єкт, яким є особистість клієнта у різних аспектах (пізнання, розвитку, консультування, корекції, психотерапії тощо), і предмет творчої самодіяльності, яким є особистість студента, збігаються. Такої повної збіжності немає у представників інших професій, наприклад, технічних, де об’єктом виступають технічні системи, а предметом – особистість у її відповідній “технічній” специфіці. Тому у професійній підготовці майбутніх психологів на засадах принципу творчої самодіяльності особистості слід очікувати особливого розвивального, особистісного ефекту.

На основі зазначеного вище викладено структуру психологічних показників творчої самодіяльної особистості студентів-психологів, що визначають такі психічні процеси і функції, як:

-

-

-

-

Методика констатуючого експерименту включала: виявлення загального рівня спрямованості майбутніх психологів до самоактуалізації, визначення таких властивостей самодіяльної творчої особистості, як: орієнтація у часі, цінності, погляд на природу людини, висока потреба в пізнанні, креативність, автономність, спонтанність, саморозуміння, аутосимпатія, контактність, гнучкість в спілкуванні; проведення процедури оцінки студентами-психологами як властивих їм на даний момент якостей, так і соціально бажаних якостей; процедура самооцінки фізичної кондиції; визначення особливостей локалізації суб’єктивного контролю студентів; визначення рівня розвитку інтелектуальних функцій, таких як: вербальна, лічильно-математична, просторова і мнемічна; виявлення особливостей візуального мислення (категоріальної гнучкості, вербально-образної і візуально-образної оригінальності, конструктивної активності); обробка отриманих результатів за допомогою статистичних методів і інтерпретація характеру та особливостей взаємозв’язків між досліджуваними особливостями творчої самодіяльності студентів-психологів.

Для виконання констатуючого експерименту були використані такі методики: методика виявлення самоактуалізації особистості, розроблена на кафедрі психології Сімферопольського університету (Н.Ф.Каліна, О.В.Лазуткін), методика вивчення рівня субєктивного контролю (Є.Ф.Бажін, О.О.Голикіна, Д.М.Еткінд), тест самооцінки особистості (Будассі), тест діагностики структури інтелекту (Р.Амтхауер), методика дослідження візуального мислення (М.О.Холодна), методика визначення загального рівня фізичної кондиції особистості (Ю.М.Вавілов).

Критерії творчої самодіяльної особистості – високі рівні розвитку самоактуалізації, інтернальності, адекватної самооцінки, інтелекту, креативності, фізичної кондиції особистості. Форми творчої самодіяльності: самостійна навчальна робота під керівництвом викладача - самостійний компонент лекційних, семінарських, практичних занять з психології, роботи з літературою, реферування, підготовки до контрольних і курсових робіт, виконання звітів індивідуальних завдань; самостійна індивідуальна творча робота студентів - моніторинг змісту та умов індивідуального розвитку особистості; соціально-психологічне обстеження особистості; психологічна профілактика та корекція; консультативна робота; просвітницька та профілактична робота на практичних заняттях.

Оскільки навчальна діяльність є переважаючою у професійній підготовці майбутніх психологів, то активізація творчої самодіяльності повинна відбуватися саме у процесі її перебігу. Нами успішно опрацьовані імітаційні та неімітаційні прийоми стимулювання творчої самодіяльності особистості майбутніх психологів. Імітаційні прийоми творчої самодіяльності особистості студентів-психологів грунтуються на моделюванні певного виду психологічної діяльності і розподіляються на ігрові (розігрування ролей різної модифікації – інсценування) та неігрові (аналіз конкретної ситуації, мозкова атака, круглий стіл тощо). До неімітаційних прийомів творчої самодіяльності особистості майбутніх психологів відносяться такі, як: проблемні лекції, лекції-дискусії, семінари взаємонавчання та ін.

Техніки творчої самодіяльності особистості студентів: спостереження і самоспостереження - як засоби набуття досвіду творчої самодіяльності, екстеріоризація (опредмечування) і інтеріоризація (розпредмечування) - як засоби реалізації досвіду творчої самодіяльності, рефлексія і саморефлексія - як засоби оцінки результатів творчої самодіяльності особистості.

Психологічні особливості творчої самодіяльності студентів-психологів у професійній підготовці виявляються у показниках рівнів розвитку самоактуалізації, суб'єктивного контролю, самооцінки, інтелекту, креативності, фізичної кондиції як критеріях здатності особистості до творчої самодіяльності. Ці складники працюють у сукупності не тільки на рівні особистості. Мова йде про їх взаємодію на рівні цілісного психічного процесу як механізму творчої самодіяльності особистості, що підтверджується фактом опосередкованого зв'язку самоактуалізації, окремих аспектів самосвідомості, інтелектуально-творчого потенціалу, а також фізичної кондиції студентів.

При цьому значимість показників прагнення особистості до самоактуалізації і суб'єктивного контролю полягає в особливостях їхнього співвідношення як критеріїв здатності особистості до творчої самодіяльності - прагнення до самоактуалізації супроводжується локалізацією суб'єктивного контролю в інтернальній зоні. Локус контролю в інтернальній зоні як одна з основних характеристик особистості, що самоактуалізується, властива 12,36% студентів. Інші характеризуються екстернальністю і низькими показниками самоактуалізації. Основою для розширення інтернальної зони в різних галузях майбутньої професійної діяльності студентів-психологів є формування в них уявлень про власну особистість як джерела творчої самодіяльності, оновлення особистісних властивостей, змін відношення до себе і взаємовідносин з іншими, оскільки прагнення до самоактуалізації і локус суб'єктивного контролю мають єдину підставу у внутрішньому світі особистості (r = 0,76).

Способи прояву у студентів-психологів окремих аспектів самосвідомості значною мірою визначаються співвідношенням самооцінки і суб'єктивного контролю особистості. Адекватна самооцінка (82,55%) корелює з інтернальністю особистості (r = 0,53). Неадекватність самооцінки виявлена у 17,45% студентів, що відбиває високий ступінь розлагодженості реального й ідеального образів "Я" і схильність цих студентів до професійно-особистісної деформації.

При цьому 14% майбутніх психологів виявляють низький рівень розвитку інтелекту, 54% - середній і нижчий середнього і 32% - високий і вищий середнього рівня. Аналіз інтелектуального профілю показав, що 10,12% піддослідних студентів мають теоретичне мислення, а 89,88% - практичне. Майбутні психологи, що мотивовані на самоактуалізацію, є більш інтелектуально обдарованими і здатними до творчої самодіяльності у навчанні і професійній підготовці, аніж студенти з низьким рівнем прагнення до самоактуалізації.

Високий рівень розвитку візуального мислення виявляється в діяльності майбутніх психологів як стійка характеристика творчої самодіяльної особистості, яка властива 12,3% студентам. Такий рівень креативності майбутніх психологів корелює з високими рівнями розвитку інтелекту і самоактуалізації (r = 0,68; r = 0,66).

Показники фізичної кондиції частини студентів-психологів (23,63%), мають значення нижчого за середній рівень із загальною тенденцією до середини (76,37%), які корелюють з показниками самооцінки (r = 0,48).

Таким чином, на констатуючому етапі дослідження розвинутий механізм творчої самодіяльності особистості, тобто, високий рівень мотиву самоактуалізації, локалізація суб’єктивного контролю в інтернальній зоні, адекватна самооцінка (усвідомлення себе як суб’єкта творчої самодіяльності), високий рівень інтелекту та креативності властиві тільки частині студентів – усього 23,68%. Внутрішня потреба особистості у об’єктному і суб’єктному творенні не формується як єдиний дихазійний процес у більшості студентів тому, що діє інерція роз’єднання об’єкта навчальної діяльності, що формувалась на попередніх етапах шкільного навчання. Ця обставина потребує використання спеціальних засобів усвідомлення дихазійного характеру творчої самодіяльності, тобто, встановлення збіжності об’єкта професійної діяльності і предмета творчої самодіяльності. Реалізація внутрішньої потреби особистості у об’єктному і суб’єктному творенні має відбуватися на шляху усвідомлення досвіду творчої самодіяльності.

Формування у студентів-психологів здатності до творчої самодіяльності особистості пов’язано із розумінням себе у новій якості, із здійсненням цього розуміння у дійсних актах самотворення, оновлення особистісних властивостей у професійній психологічній діяльності.

У третьому розділі - “Експериментальна перевірка ефективності моделі формування здатності особистості студентів-психологів до творчої професійної самодіяльності” - викладено зміст концептуальної моделі формування здатності особистості студентів-психологів до творчої професійної самодіяльності, визначено особливості організації системи творчої самодіяльності як засобу розвитку професійних здібностей особистості студентів-психологів, розглянуто результати формуючого експерименту з формування здатності особистості студентів-психологів до творчої професійної самодіяльності.

Методика формуючого експерименту включала тренінги креативності та особистісної причинності, які спрямовані на підвищення в студентів рівнів розвитку самоактуалізації, самооцінки, суб’єктивного контролю, інтелекту, креативності, фізичної кондиції і формування у них здатності до творчої самодіяльності в процесі професійної підготовки як майбутніх психологів.

Модель формування здатності особистості студентів-психологів до творчої професійної самодіяльності базується на розумінні кожного акту творчої самодіяльності як специфічного способу діяння особистості, коли зміст майбутньої професійної діяльності постає для студентів у неповторному, індивідуалізованому переплетінні їх особистісних властивостей, які в кожному наступному акті творчої самодіяльності постають умовами і результатом творення себе через об’єктивну особистісно орієнтовану навчальну і професійну діяльність. Всі елементи здатності особистості студентів до творчої самодіяльності структуруються в ієрархізовану модель потенціювання та актуалізації дій, самодій та операцій, коли зовнішні та внутрішні, прямі й опосередковані, наявні та латентні умови самодіяльності зумовлюють таку активність “Я” особистості, що спрямована на вирішення професійних ситуацій і досягнення мети самотворення.

Формування здатності особистості до творчої самодіяльності у професійній підготовці майбутніх психологів уявляє собою трирівневий процес, що складається з таких компонентів: усвідомлення студентами-психологами мети і завдань професійної підготовки, вибору методів і прийомів професійної самопідготовки; діагностики готовності студентів-психологів до творчої самодіяльності, творчої самодіяльності, діагностичного контролю і самоконтролю здатності студентів-психологів до творчої самодіяльності у професійній підготовці; визначення і уточнення викладачами змісту професійної підготовки студентів-психологів, організації системи творчої самодіяльності студентів-психологів.

До системи творчої самодіяльності особистості можна віднести такі складові: учіння як форма опанування досвідом самостійного предметного діяння; відтворення і творення культурно-історичного досвіду пізнання, удосконалення і розвитку особистості; наукове, дослідницьке творення; ціннісне, духовне творення.

Творча самодіяльність особистості у професійній особистісно центрованій підготовці майбутніх психологів - це сфера творення нових форм і способів учіння, нових знань у всіх напрямах розуміння різноманітних його форм, що викликаються до дійсності самими студентами. Власне, у творчій самодіяльності студенти не тільки осягають навколишній світ і навчаються його організовувати, розуміти і певним чином взаємодіяти з ним, але й також осягають власну здатність до саморозкриття й самотворення, здатність бути суб’єктом свого життя, виступаючи в ньому як творча самодіяльна особистість.

Система творчої самодіяльності розвиває особистість майбутніх психологів такою мірою, яка дозволяє їм самостійно визначати програму власного самоудосконалення, самореалізації у професійній підготовці і психологічній діяльності.

Через різні форми творчої самодіяльності особистість студентів-психологів виявляється і реалізується. У ході здійснення творчої самодіяльності вона оновлюється і розвивається. Таким чином, різні види творчої самодіяльності особистості виступають засобами, умовами і результатами взаємодії студентів у професійній підготовці і дають змогу прогнозувати, попереджати, виявляти і розв’язувати ті проблеми, вирішення яких сприяє суб’єктному й об’єктному творенню у єдиному процесі творчої самодіяльності.

Розроблена класифікація здібностей особистості майбутнього психолога - здібностей до самоактуалізації, самооцінки, самоконтролю, інтелектуальних і креативних здібностей, котрі є складовими здатності до творчої самодіяльності. Прояв цих здібностей після проведення формуючого експерименту у трьох основних групах студентів, що є ідентичними за складом та вихідними низькими показниками здатності особистості до творчої самодіяльності, але знаходилися у різних експериментальних умовах, збільшився порівняно з моментом його початку.

У першій основній групі, де експериментальні умови були спрямовані на виявлення ефекту впливу мотивації самоактуалізації та зони локалізації субєктивного контролю на творчу самодіяльність особистості, відбулося підвищення показників здатності студентів-психологів до творчої самодіяльності на 32,22%. У другій, де експериментальні умови були спрямовані на виявлення ефекту впливу креативного (візуального) мислення та інтелекту на творчу самодіяльність особистості, - на 33,34%. У третій, де експериментальні умови були спрямовані на виявлення ефекту впливу самооцінки та фізичної кондиції особистості на творчу самодіяльність особистості, - на 26,67%. Ці результати свідчать про ефективність обраної моделі формування здатності особистості студентів-психологів до творчої самодіяльності (табл.1.).

Таблиця1.

Показники здатності до творчої самодіяльності студентів-психологів Донецького інституту управління (ДІУ), Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов (ГДПІІМ), Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” (ВМУРоЛ, м.Київ) до і після формуючого експерименту.

1 основна група

Вплив самоактуалізації і локалізації субєктивного контролю на творчу самодіяльність студентів-психологів

Показник середнього значення творчої самодіяльності до формуючого експерименту

(у станд. один.) | Показник середнього значення творчої самодіяльності після формуючого експерименту

(у станд. один.)

ГДІІМ | ДІУ | ВМУРоЛ | ГДІІМ | ДІУ | ВМУРоЛ

1 експериментальна група | 3 | 3 | 3 | 4 | 5 | 6

2 експериментальна група | 3 | 3 | 3 | 6 | 7 | 5

3 експериментальна група | 3 | 3 | 3 | 4 | 5 | 7

4 контрольна група | 3 | 3 | 3 | 3 | 3 | 3

показник середнього значення здатності особистості до творчої самодіяльності в експериментальних групах (%) | 33,33 | 65,55

2 основна група

Вплив інтелекту та креативності на творчу самодіяльність студентів-психологів

Показник середнього значення творчої самодіяльності до формуючого експерименту

(у станд. один.) | Показник середнього значення творчої самодіяльності після формуючого експерименту

(у станд. один.)

ГДІІМ | ДІУ | ВМУРоЛ | ГДІІМ | ДІУ | ВМУРоЛ

1 експериментальна група | 3 | 3 | 3 | 7 | 5 | 5

2