НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

ІСАЄВА Олена Олександрівна

УДК 371.328.20: 372.41 : 159.946.4

ТЕОРІЯ І ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВИТКУ

ЧИТАЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ

У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

13.00.02 - теорія і методика навчання зарубіжної літератури

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового

ступеня доктора педагогічних наук

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант – доктор педагогічних наук, професор Мірошниченко Леся Федорівна, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, завідувач кафедри методики викладання російської мови та світової літератури.

Офіційні опоненти : – доктор філологічних наук, професор Матвіїшин Володимир Григорович, Прикарпатський національний університет імені В.Стефаника, завідувач кафедри світової літератури та французької мови;

– доктор філологічних наук, професор Мушкудіані Олександр Несторович, Київський міжнародний університет, завідувач кафедри української та світової культури та літератури;

– доктор педагогічних наук, професор Токмань Ганна Леонідівна, Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Г.Сковороди, завідувач кафедри літератури та методики навчання.

Провідна установа: Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, кафедра української літератури, Міністерство освіти і науки України, м. Луганськ.

Захист відбудеться “ 23 “ __грудня ____________ 2004 р. о 14.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.07 у Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9).

Автореферат розісланий “20 “ листопада______ 2004 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.В.Кравець

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Стратегічним загальнодержавним завданням розбудови української освіти на початку нового тисячоліття є створення умов для особистісного зростання і творчого самовираження кожного громадянина нашої держави. Реалізація “Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті” спрямована на формування покоління, здатного “навчатися протягом життя, оберігати і примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід’ємну складову європейської та світової спільноти” [1]. Модернізація змісту освіти має відбуватися у контексті Болонського процесу, метою якого є створення єдиного європейського освітнього простору [2].

Зацікавлюючи учнів найзначнішими здобутками духовних надбань людства, шкільний предмет “Зарубіжна література” сприяє оновленню змісту вітчизняної освіти, формуванню гуманістичного світогляду особистості, її культурно-пізнавальних інтересів. Одним із головних завдань вивчення цього курсу в школі є формування широкої читацької компетенції учнів, розвиток їхніх духовно-ціннісних орієнтацій та естетичних потреб, виховання особистості, здатної поціновувати явища класичної і сучасної культури.

Окремі аспекти досліджуваної проблеми уже перебували в колі наукових інтересів видатних українських та зарубіжних учених. Так, літературознавчою основою дослідження стали праці О. Потебні, І. Франка, О. Білецького, М. Бахтіна, Ю. Лотмана, Ю. Борєва, Р. Барта, Р. Гром’яка, В. Прозорова, В. Ізера, Г. Яусса, У. Еко, Р. Інгардена та інших.

Суттєво вплинули на розвиток читацької культури школярів дослідження відомих педагогів та психологів К. Ушинського, А. Макаренка, В. Сухомлинського, П. Каптєрєва, П. Блонського, Л. Виготського, Д. Ельконіна, С. Рубінштейна, О. Леонтьєва, О. Никифорової, Л. Жабицької, Р. Бамбергера, Л. Бєлєнької та інших.

Проблема розвитку читацької компетенції особистості в процесі вивчення літератури має глибокі традиції і в історії методики. Так, у ХІХ - на початку ХХ століття прогресивні педагоги Ф. Буслаєв, В. Водовозов, В. Острогорський, В. Стоюнін, І. Огієнко та інші запропонували своє бачення шляхів розвитку

1. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті // Освіта. - 2002. – № 26 (24 квітня – 1 травня). – С.2 - 4.

2. Про затвердження Програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004-2005 роки: Наказ № 49 від 23.01.04 р. // Освіта. – 2004. - № 8 (11-18 лютого).- С.6-7.

читацької діяльності школярів. На найкращих традиціях розвитку наукової думки розглядали зазначену проблему відомі методисти В. Голубков, Г. Гуковський, М. Рибникова. Вони вважали вдумливе читання тексту твору, єдність емоційного сприйняття та глибокого критичного аналізу запорукою успішної літературної освіти.

У ХХ столітті проблема формування читацьких інтересів і потреб як засобів пізнання світу та самопізнання особистості залишається в центрі уваги методичної науки та практики. У працях Т. Бугайко, Ф. Бугайка, Л. Айзермана, Г. Бєлєнького, Є. Пасічника, В. Маранцмана, С. Гуревича, Л. Мірошниченко, Є. Квятковського, Н. Волошиної, І. Збарського та інших пропонуються ефективні шляхи вирішення поставленої проблеми. Водночас узагальнений аналіз результатів навчання школярів, теоретичні та емпіричні спостереження, соціологічні дослідження, численні матеріали фахової преси останніх років дають підстави констатувати загальне падіння читацької культури в суспільстві, зниження інтересу до літератури. Особливо гостро ця проблема постала при вивченні літератури у старших класах, коли процес читання школярів стає менш керованим з боку вчителя.

Серед причин, що спричинили розвиток негативної тенденції, можна виділити такі чинники об’єктивного та суб’єктивного характеру, як зниження економічного та морально-культурного рівня життя нашого суспільства; засилля масмедійної культури; захоплення сучасної молоді комп’ютерними технологіями та Інтернетом; перевантаження навчальних програм, а звідси брак у школярів вільного часу для читання; відсутність комплексної програми розвитку читацької культури особистості.

Варто наголосити, що процес сприймання учнями творів зарубіжної літератури має певні труднощі, пов’язані зі специфікою читання перекладних літературних текстів, які репрезентують особливості духовного розвитку інших національних традицій.

Незважаючи на актуальність означеної проблеми для української школи, теоретичне обґрунтування і практичне впровадження методичної системи формування широкої читацької активності школярів у процесі вивчення зарубіжної літератури ще не знайшли свого необхідного висвітлення в концептуальних методичних розробках.

Отже, аналіз реального стану вказаної проблеми дає змогу зробити висновок про те, що в сучасній українській школі постала нагальна потреба створення науково обґрунтованої та практично випробуваної технології розвитку читацької діяльності учнів у процесі вивчення зарубіжної літератури, що й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження: “Теорія і технологія розвитку читацької діяльності старшокласників у процесі вивчення зарубіжної літератури”.

Зв’язок дослідження з науковими програмами, темами. Дисертація виконана відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри методики викладання російської мови та світової літератури НПУ ім. М.П. Драгоманова з теми “Зміст і методика вивчення зарубіжної літератури за державними стандартами в умовах 12-річної загальноосвітньої школи” (реєстраційний № 0100U000046) і є складовою комплексної наукової роботи “Теорія і технологія навчання і виховання в системі освіти”. Тему дисертації затверджено Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол № 11 від 3 червня 2002 р.) та узгоджено Радою з координації в галузі педагогічних і психологічних наук АПН України (протокол № 7 від 17 вересня 2002 р.).

Тема дисертації пов’язана із пріоритетами вивчення курсів літератури в Україні, визначеними Концепцією літературної освіти 12-річної школи на основі Національної доктрини розвитку освіти.

Об'єкт дослідження – процес літературного розвитку учнів старших класів, спрямований на формування широкої компетенції читача.

Предмет дослідження технологія розвитку читацької діяльності школярів при вивченні зарубіжної літератури в школі.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати, розробити та експе---риментально перевірити технологію розвитку читацької діяльності учнів старшої школи.

Концепція дослідження. Читацька культура – це складова частина загальної культури особистості, комплекс знань, умінь і почуттів читача, що передбачає свідомий вибір тематики читання, його системність з метою повноцінного і глибокого сприйняття та засвоєння літературного тексту. Оцiнка впливу лiтератури на школярів проводиться з трьох аспектів: освiтньо-змiстового, практичного та цiннiсно-орiєн---тацiйного.

Загальна начитанiсть (лiтературна ерудиція, знання текстів прочитаних творів), фактичнi знання з лiтератури (знання з теорiї та iсторiї лiтератури, лiтера---турної критики, оволодiння логiкою аналiзу творiв) складають ос---вiтньо-змiстовий аспект читацької культури.

Вибiр лiтератури, умiння опрацьовувати її, інтерпретувати, усно і письмово висловлювати свої роздуми стосовно того чи iншого лiтературного явища вказують на наявнiсть читацької культури та її рівень в практичнiй дiяльностi, спрямованій на опанування самостiйним читанням.

Здатнiсть сприймати конкретнi художнi твори, оцiнка цих творiв на основi власних почуттiв, особистi читацькi iнтереси, естетичний смак загалом складають цiннiсно-орiєнтацiйний аспект читацької культури.

Концепція розвитку читацької діяльності особистості вибудовується на основі технологічного підходу, виходячи із тенденцій розвитку знань, умінь і почуттів читача.

Провідна ідея дослідження полягає в тому, що формування широкої компетенції читача в процесі вивчення зарубіжної літератури має розглядатися як важливий компонент системи літературної освіти учнів і повинно здійснюватися з позицій особистісно орієнтованого навчання комплексно та в логічній послідовності з урахуванням усіх можливих складових розвитку читацької діяльності особистості.

Загальну гіпотезу дисертаційної роботи складає твердження про неохідність упровадження в навчальний процес спеціально розробленої технології розвитку читацької діяльності учнів старших класів.

Зміст і спрямованість дослідження конкретизовано в часткових припущеннях. Так, технологія розвитку читацької діяльності старшокласників у процесі вивчення зарубіжної літератури буде продуктивною за умов:

- переосмислення з погляду сьогодення змісту, методів, прийомів і видів навчальної діяльності;

- реалізації моделі розвитку читацької діяльності школярів, розробленої з урахуванням специфіки читання як виду естетичної рецепції;

- упровадження комп’ютерних технологій навчання;

- використання в навчальному процесі інтерактивних видів та форм роботи;

- організації дослідницької діяльності старшокласників.

Відповідно до мети, предмета та гіпотез визначено основні завдання дослідження:

1) теоретично обґрунтувати соціально-педагогічну необхідність формування читацької культури учнів у процесі вивчення зарубіжної літератури;

2) створити модель науково-методичної системи розвитку читацької діяльності школярів;

3) розробити комплекс науково-методичного забезпечення процесу формування читацької компетенції учнів з урахуванням нових методологічних засад, специфіки вивчення зарубіжної літератури на сучасному етапі;

4) на всіх етапах формування складових культури читання виокремити пріоритетні методи, прийоми, види і форми навчальної діяльності, що сприяють вихованню любові до книги, читання;

5) визначити критерії сформованості читацьких умінь і навичок учнів;

6) експериментально здійснити таку організацію навчального процесу (теоретичного, практичного й науково-дослідного), за якої склалися б оптимальні умови для формування читацької культури школярів.

Для вирішення поставлених завдань було використано відпо---відні методи дослідження:

- теоретичні: критичний аналіз проблеми на основі осмислення праць із літературознавства, педагогіки і психології, соціології читання, методики викладання літератури; узагальнення стану вивчення зарубіжної літератури в середніх навчальних закладах України; систематизація, узагальнення науково-методичної інформації з досліджуваної проблеми;

- емпіричні: діагностичні - анкетування, опитування, інтерв'ювання, бесіди; прогностичні - експертних оцінок, моделювання; експериментальні - констатувальний, формувальний і контрольний експерименти; праксиметричні - аналіз педагогічного досвіду, аналіз ефективності результатів діяльності.

Методологічною основою дослідження є філософські ідеї про пізнання, взаємозв’язок і взаємозумовленість явищ дійсності; аксіологічні концепції філософії освіти; положення про системний підхід з його синергетичним ядром; психолого-педагогічна теорія засвоєння знань, формування умінь і навичок у процесі активної діяльності; концепція перебудови сучасної освіти, спрямована на особистісно орієнтоване навчання; позиції системного, діяльнісного і технологічного підходів до проектування й аналізу моделі розвитку читацької діяльності школярів у процесі вивчення зарубіжної літератури.

Основними методологічними принципами дослідження стали принципи світоглядного плюралізму, діалогізму, персоналізації знань учнів.

Теоретичною основою дослідження є здобутки вітчизняного і зарубіжного літературознавства, педагогіки, психології, дидактики, соціології, методики викладання літератури, учення про вплив літератури та інших видів мистецтва на сві---тогляд і гармонійний розвиток особистості, їх роль у вихованні школярів.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася в середніх навчальних закладах м. Києва (Русанівському ліцеї, ЗОШ № 182), Київської області (ЗОШ № 18 м. Ірпіня, ЗОШ № 1 м. Білої Церкви), м. Кривого Рогу (ЗОШ № 49), м. Луганська (ЗОШ №5), Луганської області (ЗОШ № 1 м. Лутугіне), м. Вінниці (ЗОШ № 3 імені М. Коцюбинського), а також у Національному педагогічному університеті ім. М. П. Драгоманова (факультет іноземної філології), Київському обласному інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів. До участі в експерименті було залучено 14 учителів зарубіжної літератури, 1156 учнів, з яких 586 навчалось в експериментальних класах, 570 – у контрольних, 116 батьків учнів.

Організація та етапи дослідження. Відповідно до поставлених завдань дослідження здійснювалось у три етапи протягом 7 років.

Перший етап (1997 - 1999 рр.) був пошуковим і пов’язаним з оформленням задуму і початкових концептуальних припущень дослідження на основі аналізу теоретичних джерел і практичного досвіду роботи вчителів-словесників щодо формування читацьких умінь і навичок школярів. Визначено методологічні засади функціонування системи формування читацької культури особистості, розроблено програму подальшого теоретико-експериментального дослідження. Результати цього етапу лягли в основу започаткованої автором рубрики “Формування читача при вивченні зарубіжної літератури” у фаховому часописі “Зарубіжна література в навчальних закладах”, випуску низки науково-методичних статей з теми дослідження.

Другий етап (1999 - 2001 рр.) присвячено дослідно-експериментальній роботі, у процесі якої розроблялись й апробувались ідеї комплексного підходу до вирішення проблеми залучення учнів до читання, формування широкої читацької культури особистості, створення концептуальної моделі розвитку читацької діяльності старшокласників. Дослідно-експериментальна робота проводилася відповідно до розробленої програми й методики дослідження. На цьому етапі створено модель технології розвитку читацької діяльності старшокласників, на замовлення МОН України підготовлено та видано навчальні програми, посібники із зарубіжної літератури (у співавторстві). Результати дослідження висвітлено в низці науково-методичних статей, а також монографічному дослідженні “Організація та розвиток читацької діяльності школярів при вивченні зарубіжної літератури”.

На третьому етапі дослідження (2001 - 2003 рр.) проводилася експериментальна перевірка концептуальної значущості та функціональної придатності розробленої технології, визначалися критерії і показники ефективності дослідно-експериментального навчання, здійснювалася систематизація й обробка емпіричних даних, узагальнення підсумків дослідження.

Результати цього етапу роботи висвітлено в державних стандартах, навчальних програмах, науково-методичних статтях, посібниках, збірниках наукових праць, монографії “Теорія і технологія розвитку читацької діяльності старшокласників у процесі вивчення зарубіжної літератури”.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

- проблему розвитку читацької діяльності школярів у методичній науці вперше вивчено комплексно;

- уточнено й конкретизовано специфіку та найважливіші закономір---ності формування читацьких інтересів учнів старшої школи;

- розроблено структурну модель технології розвитку читацької культури учнів старших класів у взаємодії її освітньо-змістового, практичного та ціннісного аспектів;

- відібрано оптимальні методи, прийоми та види навчальної діяльності, що сприяють розвитку читацької компетенції учнів;

- визначено правомірність і доцільність використання інноваційних підходів вивчення зарубіжної літератури в школі, зокрема, новітніх комп’ютерних технологій та Інтернету;

- обґрунтовано критерії сформованості читацьких умінь та навичок школярів;

- створено експериментально апробовану технологію розвитку читацької діяльності старшокласників.

Теоретичне значення дослідження полягає в науковому обґрунтуванні технології розвитку читацької діяльності школярів як самостійної, цілісної організованої системи; виявленні основних тенденцій формування читацьких умінь та навичок учнів.

Практичне значення дисертаційної роботи визначається її спрямованістю на посилення ефективності навчального процесу й удосконалення літературної освіти в школах України, що дало можливість автору використовувати матеріали дослідження в процесі розробки державних стандартів, навчальних програм, підручників та посібників, методичних рекомендацій, які мають прямий вихід у практику викладання зарубіжної літератури в школі.

Особистий внесок здобувача полягає в побудові концептуальної моделі технології розвитку читацької діяльності особистості, наукове значення якої підтверджено в експериментально-пошукових умовах при безпосередній участі автора дослідження.

Вірогідність і аргументованість одержаних результатів зумовлені методологічною обґрунтованістю вихідних позицій, кількісним і якісним аналізом результатів, адекватних завданням та логіці дослідження; репрезентативністю і статистичною значущістю масиву емпіричних даних, що забезпечують логічність, обґрунтованість і достовірність наукових положень та висновків.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційної роботи апробовані на всеукраїнських науково-практичних конференціях: ”IV Гоголівські читання” (м. Полтава, 15-18 квітня 1997 р.), “Мистецтво презентації навчального закладу і самопрезентації особистості” (м. Київ, 17-18 березня 2000 р.), “Актуальні проблеми науково-методичного забезпечення викладання зарубіжної літератури в навчальних закладах України” (м. Київ, 25-26 жовтня 2001 р.); Обласному науково-практичному семінарі методистів районних (міських) методичних кабінетів, керівників методоб’єднань учителів зарубіжної літератури “Актуальні проблеми викладання зарубіжної літератури в період реформування школи” (м. Біла Церква, 30 листопада 2000 р.); всеукраїнських науково-практичних семінарах: “Актуальні проблеми уроку зарубіжної літератури в середніх навчальних закладах” (м. Київ, 24-27 жовтня 2000 р.), “Теоретичні та методичні засади викладання інтегрованого курсу “Література” в загальноосвітніх навчальних закладах з російською мовою навчання” (м. Біла Церква, 5-6 грудня 2001 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми вищої педагогічної освіти у світлі рішень ІІ Всеукраїнського з’їзду працівників освіти” (м. Київ, 4 грудня 2001 р.); ХІ Міжнародній науковій конференції “Мова і культура” (м. Київ, 24-28 червня 2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Російська мова й література: проблеми вивчення та викладання” (м. Київ, 19-20 вересня 2002 р.); всеукраїнських науково-практичних семінарах: “Впровадження комунікативно-орієнтованого навчання мовами національних меншин у загальноосвітніх навчальних закладах України” (м. Київ, 24-25 вересня 2002 р.), “Вивчення зарубіжної літератури в школах України: підсумки й перспективи розвитку” (22-24 січня 2003 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Викладання російської мови та літератури в загальноосвітніх навчальних закладах України з російською мовою навчання: сучасний стан і перспективи” (м. Київ, 11 квітня 2003 р.); Звітно-науковій конференції молодих учених НПУ ім. М.П. Драгоманова (м. Київ, 20-21 травня 2003 р.); на Перших міжнародних драгоманівських читаннях (м. Київ, 30 вересня - 2 жовтня 2003 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Російська мова і література: проблеми вивчення та викладання в Україні” (м. Київ, 25-26 листопада 2003 р.); VII Міжнародних Гоголівських читаннях (м. Полтава, 23-25 березня 2004 р.), Звітно-науковій конференції молодих учених НПУ ім. М.П.Драгоманова за 2003 рік „Науково-дослідна діяльність молодих учених: особливості підготовки майбутнього вчителя” (м. Київ, 18-19 травня 2004 р.), Міжнародному науково-практичному семінарі „Інноваційні форми та методи вивчення американської літератури” (м. Київ, 21 травня 2004 р.)

Упровадження результатів дослідження в практику здійснювалося в таких формах: публікації у фаховій педагогічній пресі, лекції і доповіді для словесників м. Києва й області з проблем підвищення ефективності процесу вивчення літератури в сучасних умовах, видання навчальних програм та посібників для учнів та вчителів, участь у розробці державних стандартів шкільної літературної освіти.

Результати дослідження впроваджені в процесі вивчення зарубіжної літератури Русанівського ліцею м. Києва (довідка № 122 від 2.09.2003 р.), ЗОШ № 182 м. Києва (довідка № 503 від 19.09.2003 р.), ЗОШ № 18 м. Ірпіня Київської області (довідка № 79 від 13.10.2003 р.), ЗОШ № 1 м. Білої Церкви Київської області (довідка № 54 від 11.09.2003 р.), ЗОШ № 49 м. Кривого Рогу (довідка № 361 від 15.09.2003 р.), ЗОШ № 5 м. Луганська (довідка № 112 від 4.09.2003 р.), ЗОШ № 1 м. Лутугіне Луганської області (довідка № 19 від 11.09.2003 р.), ЗОШ № 3 імені М.Коцюбинського м. Вінниці (довідка № 221 від 8.09. 2003 р.).

Публікації. Основний зміст дисертації відображено в 70 публікаціях, з них 64 – у фахових виданнях, затверджених ВАК України. Серед публікацій 1 монографія, 1 підручник, 8 посібників, 2 державних стандарта, 6 навчальних програм, 52 статті. Одноосібних праць – 54.

Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 446 сторінки, з них основного змісту – 397 сторінок. У тексті 16 схем, 2 рисунки, 8 таблиць, 1 діаграма. Список використаних джерел містить 562 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання і методи дослідження, сформульовано гіпотезу, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення, відображено апробацію і впровадження здобутих результатів.

У першому розділі “Теоретичні основи розвитку читацької діяльності учнів старших класів у процесі вивчення зарубіжної літератури” розкрито основні напрями дослідження проблеми в педагогіці, психології, літературознавчій науці, соціології, методиці викладання зарубіжної літератури, виявлено реальний стан розвитку читацької діяльності школярів у процесі шкільного вивчення зарубіжної літератури.

У дисертаційному дослідженні під дефініцією “читацька діяльність” розглядається специфічна форма навчальної діяльності когнітивно-комунікативного характеру, зміст якої полягає у свідомо керованому активному, цілеспрямованому сприйманні художнього тексту, творчому опрацюванні його залежно від вікових та пізнавальних можливостей і потреб школярів з метою формування естетичного смаку та особистісних духовно-ціннісних орієнтацій читачів.

Виходячи з того, що відносно навчального процесу читацька діяльність має свою специфіку, при вивченні зарубіжної літератури звертали увагу на чинники, що визначають характер цього процесу (рис. 1.).

Рис. 1. Чинники, які впливають на читацьку діяльність учнів

Проаналізувавши місце читацької діяльності в структурі шкільного курсу літератури, дійшли висновку, що ця багатоаспектна категорія розглядається як зміст, засіб і мета навчання, складники якої є предметом розгляду таких наук, як літературознавство, психологія, педагогіка, соціологія, методика викладання літератури.

Зважаючи на те, що об’єктом і суб’єктом читацької діяльності є відповідно текст твору та його читач, на основі естетичних концепцій відомих вітчизняних діячів О. Потебні, І. Франка, О. Білецького та інших, теорії про діалогічну природу художньо-словесної творчості М. Бахтіна та його послідовників, герменевтичних положень феноменології сприйняття та рецептивної естетики західного літературознавства (Г. Гадамер, Р. Інгарден, В. Ізер, Г. Яусс та інші) було досліджено об’єктивні і суб’єктивні фактори читацької рецепції, що має діалогічну природу і здатна збагачувати літературний твір множинністю інтерпретації прочитаного. На особливу увагу заслуговують праці І. Франка, Р. Гром’яка, Г. Клочека, В. Бондар та інших, які переконують, що дослідження поетики твору поглиблює сприйняття літературного тексту, сприяє здійсненню естетичного впливу на реципієнта, допомагає розкрити значення навіть найскладніших творів. У результаті аналізу фундаментальних досліджень О. Потебні, І. Франка, О. Левідова та інших установлено, що художній образ літературного твору є важливою “інстанцією” у спілкуванні автора і читача, отже, аналіз системи художніх образів тексту потребує окремої уваги. Виходячи із поглядів В. Прозорова, під час читання серед настанов на “входження” читача в самому тексті доречно звертати увагу на епіграф, текстовий зачин, передмову, перші абзаци, ритуальні звернення тощо.

З метою створення емоційного враження від прочитаного, самопізнання під час читання, поглиблення власного сприйняття доцільно звернути увагу на такі положення літературознавчої науки:

· порівняння, аналогії, асоціації тощо під час читання здатні “наблизити” літературний текст до читача, викликати в нього “співчуття” (В. Прозоров);

· порушення (зміна) ритму читання, зупинки під час сприйняття твору сприяють виникненню в уяві читача певних очікувань від тексту (В. Ізер);

· аналіз читацьких проекцій поглиблює художнє сприйняття (В. Прозоров, В. Ізер, Р. Яусс, Р. Інгарден);

· повторне прочитання твору, під час якого відбувається “пригадування” літературного тексту в часовій перспективі (В. Асмус, Р. Інгарден), актуалізуються окремі художні деталі, епізоди тощо (Р. Інгарден), розвиває читацьку компетенцію;

· переосмислення власної інтерпретації (реінтерпретації) удосконалює читацькі вміння (В. Боднар).

Згідно з твердженням Ю. Лотмана, під час читання перекладного твору важливо враховувати, що процес розшифровування коду автора має певні труднощі порівняно із сприйняттям тексту, написаного рідною мовою.

Для успішної реалізації поставлених у дисертаційному дослідженні мети та завдань було проаналізовано психолого-педагогічні основи розвитку читацької діяльності старшокласників, а саме типологічні (вікові) особливості учнів цього шкільного віку (П. Блонський, В. Крутецький, І. Кон, Е. Шумилін, Б. Волков), загальні умови ефективності навчального процесу (К. Ушинський, Ю. Бабанський, В. Сухомлинський, Д. Узнадзе, О. Леонтьєв) та психологію читання творів художньої літератури (М. Рубакін, Л. Виготський, С. Рубінштейн, О. Никифорова, Л. Жабицька, Л. Бєляєва, Н. Чепелєва та інші). В основу методичної системи розвитку читацької діяльності старшокласників покладено такі психолого-педагогічні особливості художнього сприйняття та розуміння літературного твору:

- кожний текст для читання має розглядатися як певна умова для розумової діяльності читача;

- головними компонентами читання як складного виду діяльності є сприймання та розуміння прочитаного;

- настанова перед читанням безпосередньо впливає на розвиток читацьких потреб особистості;

- однією із властивостей тексту є його подільність, завдяки чому читачеві надаються виключні можливості створювати “власний” читацький текст із запропонованого набору елементів;

- головною характеристикою читача є компетентність, яка розглядається як система певних якостей особистості, що дають змогу йому ефективно вступати у взаємодію з будь-яким твором, оперувати його елементами, вести діалог з ним залежно від настанови читання, власних стратегій сприймання та розуміння тексту;

- на основі знань про основні складові читацької компетентності (когнітивну та комунікативну) під час формування читацької культури школярів у процесі вивчення зарубіжної літератури необхідно враховувати можливі труднощі у сприйманні та розумінні твору, пов’язані з відсутністю лінгвістичної компетентності читача, що спілкується з художнім текстом через його переклад.

Результати окремих досліджень соціології читання з погляду місця книги в системі сучасних комунікативних засобів засвідчують загальне падіння рівня читацької активності, пріоритет аудіовізуальних засобів отримання інформації (І. Бутенко, Н. Добриніна, А. Рейнблат, В. Орлова та інші). Дослідники О. Богданова, С. Леонов, В. Чертов, О. Мастипан, О. Пилипченко та інші вказують, що основний мотив читання художніх творів сучасних школярів має прагматичний характер і пов’язаний з необхідністю реалізації навчальних програм. Серед загальних закономірностей процесу сприйняття художніх творів у соціології читання вчені виділяють залежність типологічних літературних уподобань від вікових особливостей сприйняття (Л. Бєляєва) та серйозні суперечності між власним читацьким досвідом учнів і нормативним читанням, пропонованим шкільними програмами з літератури (В. Орлова, Л. Бєляєва). Стосовно локальних тенденцій розвитку читацьких інтересів сучасних школярів слід відзначити інтерес до творів зарубіжної літератури, зокрема зацікавленість детективами, фантастикою, пригодами (О. Пилипченко, В. Орлова).

На підставі аналізу праць з методики викладання літератури дійшли висновків, що виховання активного учня-читача має здійснюватися в єдиній системі використання різноманітних методів, прийомів, видів навчальної діяльності (М. Чехов, М. Рибникова, Г. Бєлєнький, Є. Пасічник, Л. Мірошниченко, А. Копчук). У ході вивчення концепцій Л. Айзермана, С. Курганова, В. Маранцмана, Г. Токмань, Б. Панова та інших установили, що діалогічні форми організації навчальної діяльності мають стати пріоритетними в системі розвитку читацької культури особистості, а основою створення діалогу між автором і читачем на уроці слугуватиме організація інтерпретації художнього твору. Спираючись на дослідження І. Огієнка, В. Водовозова, М. Рибникової, Н. Молдавської, О. Карсалової, Л. Айзермана та інших про суб’єктивний характер природи художнього сприйняття літературного твору, зважали на те, що для поглиблення читацької культури школярів необхідно індивідуалізувати процес навчання, ураховувати первісні читацькі враження, “читацьке право” учнів на своє ставлення до прочитаного.

Аналіз методичної спадщини переконує, що, організовуючи процес вивчення художніх творів, важливо використовувати різні види читання (вдумливе, повільне, повторне, виразне, позакласне, сімейне). У дослідженні враховувалось, що поглибленню читацької рецепції сприяє настанова перед читанням (О. Ноздренкова, О. Карсалова).

Виходячи із тверджень науковців, слід зазначити, що на формування читацьких смаків школярів суттєво впливають проблемно-емпатичні ситуації, створені на уроці (Т. Пахомова, Г. Токмань); робота над культурою усного і писемного мовлення школярів (М. Рибникова, О. Карсалова, Г. Токмань); організація дослідницької діяльності учнів (М. Качурін, Н. Ганич, Л. Димченко); інтеграція класної та позакласної роботи (В. Острогорський, Т. Бугайко, Ф. Бугайко, Н. Молдавська, А. Копчук, О. Богданова). Ефективними засобами впливу на розвиток читацької активності школярів є дискусія (Л. Айзерман, В. Андрусенко) і навчальна гра (О. Карсалова, Л. Мірошниченко, Є. Пасічник, А. Копчук).

На основі аналізу праць Л. Мірошниченко, Ж. Клименко та інших установлено, що в процесі читання творів зарубіжної літератури важливо враховувати специфіку сприймання інонаціональних перекладних літературних текстів.

З метою аналізу реального стану досліджуваної проблеми в шкільній практиці вивчення зарубіжної літератури проводився констатувальний експеримент, який підтвердив актуальність обраної теми дисертаційної роботи. Так, було з’ясовано, що формування широкої читацької культури учнів на уроках літератури відбувається, зазвичай, безсистемно. Констатувальний зріз засвідчив, що, хоча вчителі й приділяють вказаній проблемі певну увагу, але роблять це нецілеспрямовано, ще мало обізнані з новими технологіями навчання, здатними активізувати читацьку діяльність школярів. Результати експерименту підтвердили дані соціологічних досліджень, чисельні зауваження представників педагогічної спільноти про загальний спад інтересу до читання в сучасної молоді, низький рівень читацької культури особистості.

Отже, на основі аналізу літературознавчих, психолого-педагогічних, соціологічних і методичних основ досліджуваної проблеми були закладені необхідні підвалини для впровадження технології розвитку читацької діяльності старшокласників у сучасних умовах.

У другому розділі “Педагогічна технологія розвитку читацької діяльності старшокласників у процесі шкільного вивчення зарубіжної літератури” розглянута проблема цілісного, системного підходу до процесу формування читацької активності учнів, визначено структурні елементи технології розвитку читацької діяльності, запропоновано ефективні види і форми її впровадження в навчально-виховний процес вивчення зарубіжної літератури в школі.

У ході дослідження було встановлено, що методична система розвитку читацької діяльності старшокласників розглядається як єдність мети, змісту, принципів, методів, прийомів, форм впливу на читацькі інтереси учнів засобами зарубіжної літератури.

Мета такої системи – на всіх етапах розвитку читацької культури школярів визначити пріоритетні методи, прийоми, види та форми навчальної діяльності, що сприяють вихованню інтересу до книги, до читання.

Вихідним теоретичним положенням стало твердження про те, що технологія розвитку читацької діяльності старшокласників - це багатомірний процес взаємодії вчителя з учнями під час вивчення зарубіжної літератури в старших класах, що відбувається в певних психолого-педагогічних умовах із використанням на різних етапах розвитку читацьких умінь і навичок школярів такої сукупності методів, прийомів, видів, форм та засобів навчання, яка сприятиме формуванню широкої читацької культури особистості.

Технологія розвитку читацької діяльності старшокласників у дисертаційному дослідженні представлена у вигляді таких блоків:

- діагностичного (включає комплекс методик для оцінки сформованості рівнів читацької культури школярів);

- формувального (представляє систему методів, прийомів, видів, форм та засобів навчання, спрямовану на розвиток читацьких умінь і навичок учнів);

- корегувального (відображає зіставлення результатів із запланованими, їх виправлення на основі варіативності вибору елементів методичної системи залежно від індивідуально-психологічних особливостей читацької рецепції старшокласників).

Загальну концепцію технології розвитку читацької діяльності учнів складають:

- процес вивчення зарубіжної літератури, спрямований на досягнення запланованого результату – розвиток широкої читацької культури;

- розчленування цього процесу на певні етапи та дії;

- координація і поетапність здійснення педагогічних операцій, спрямованих на досягнення передбачуваних результатів;

- аналіз отриманих результатів.

Ядро технології розвитку читацької діяльності школярів представлено у вигляді взаємозв’язку структурних елементів системи методів, змісту, форм і засобів навчання.

Змістову частину технології розвитку читацької діяльності старшокласників у процесі вивчення зарубіжної літератури складають основні та фонові знання, засвоєні під час вивчення кращих творів світового красного письменства і сучасної літератури, що користується широкою популярністю у школярів, основних відомостей з історії, теорії літератури та літературної критики, запропонованих чинними програмами з курсу.

Процесуальну частину технології розвитку читацької діяльності учнів старших класів складає розподіл на певні етапи із зазначенням конкретних видів діяльності вчителя та учнів на кожному із них.

Структуру технології розвитку читацької діяльності школярів унаочнено на рис. 2.

У ході дисертаційного дослідження дійшли висновку, що за умов загального спаду читацької культури школярів, відсутності їхньої зацікавленості в читанні творів класичної літератури, особлива роль належить докомунікативному етапу розвитку читацької діяльності особистості, головними завдання якого є створення необхідного емоційного фону на основі діагностування читацьких інтересів, пробудження аналітичної думки та уяви учнів, підготовка їх до повноцінного та глибокого сприйняття художнього твору. На цьому етапі вважали за доцільне звернути увагу на такі методичні прийоми, спрямовані на сприйняття літературного тексту:

- емоційне слово про життєвий і творчий шлях письменника, його світогляд;

- розповідь про твір (історію написання чи опублікування, інтерпретування літературного тексту в інших видах мистецтв, його оцінку в літературній критиці, полеміку навколо твору тощо);

- настанова на читання;

- читання інтригуючих уривків твору.

Рис.2. Структура технології розвитку читацької діяльності

Під час експериментального навчання враховували, що комплексне поєднання на докомунікативному етапі таких видів і форм діяльності, як бібліотечні уроки, сімейне і позакласне читання, позакласна робота, має стати єднальною ланкою між вивченням програмових творів у класі та самостійним читанням учнів за власним вибором.

Головним завданням комунікативного етапу читацької діяльності вважали забезпечення повноцінного творчого сприйняття учнями художнього твору. Під час констатувального експерименту з’ясовано, що на цьому етапі вчитель зустрічається з такими проблемами:

- відсутність у школярів зацікавленості в читанні програмових творів на фоні загального падіння культурного рівня суспільства;

- фрагментарність сприйняття художнього тексту, ігнорування важливих моментів і деталей;

- труднощі в розумінні образності літературного тексту, виявленні підтексту, авторської позиції щодо зображуваного;

- відсутність відповідного читацького досвіду для встановлення асоціативних зв’язків, об’єктивної оцінки твору.

Тому в процесі дослідного навчання визначили пріоритетні методи, прийоми і види навчальної діяльності, спрямовані на адекватне цілісне сприйняття художнього твору, і з’ясували умови ефективності їхнього використання в навчальному процесі.

Відповідно до мети безпосереднього спілкування з художнім твором основним методом роботи на цьому етапі було обрано метод творчого читання, що реалізовувався за допомогою різних видів читання.

Так, з метою глибшого осмислення художнього твору, продумування власних очікувань від тексту, зважаючи на теорію В.Ізера стосовно важливості створення “лакун”, необхідних зупинок у процесі читання, використали прийом індивідуального читання. Серед ефективних видів діяльності, спрямованих на індивідуальне сприйняття художнього твору, звернули особливу увагу на з’ясування семантики незрозумілих слів і висловів, складання плану прочитаного (сюжетного, цитатного, порівняльного), виписування цитат, фіксування власних думок, запитань до тексту, творчі роботи різного типу.

Реалізацію прийому коментованого читання, що надає виняткові можливості для спостереження над художньою манерою письменника й має бути єднальною ланкою між етапом безпосереднього сприйняття та етапом початкового осмислення літературного твору, здійснено за допомогою таких видів навчальної діяльності:

- осмислення назви твору, її підназви;

- аналіз ілюстративного зображення літературного тексту;

- обговорення передмови (вступу, прологу), епіграфа до твору;

- аналіз перших абзаців тексту;

- з’ясування значення незрозумілих слів і висловів;

- опрацювання історичних, географічних, мистецтвознавчих тощо коментарів до твору.

Із метою можливого переосмислення і поглиблення читацької рецепції старшокласників, „оживлення” окремих деталей чи епізодів твору увагу школярів звертали на прийоми вибіркового, повторного і повільного читання літературного тексту.

У ході експериментального навчання переконалися, що ефективна реалізація прийому перерваного читання впливає на створення власних проекцій щодо твору, порівняння їх з реальним авторським текстом, занурення у власне читацьке сприйняття.

Зважаючи, що формування естетично розвиненого читача передбачає вміння відчувати художнє слово й насолоджуватися прочитаним, на комунікативному етапі особливу увагу приділили виразному читанню твору (уривка) вчителем або учнями, прослуховуванню фонозаписів художніх текстів у виконанні майстрів слова, читанню в особах, мелодекламації, інсценуванню прочитаного, повідомленням відомостей із теорії виразного читання, укладанню читацької партитури тощо.

Ураховуючи, що комунікативний етап читацької діяльності передбачає вміння сприймати й оцінювати наочні зображення художньо-ідейного потенціалу твору, було використано ілюстративний матеріал до літературного тексту за допомогою таких прийомів, як аналіз обкладинки книги, розгляд iлюстрацiй до твору та роздуми над ними, коментар учителя з використанням iлюстрацiй до літературного тексту, зiставлення iлюстрацiй до твору рiзних авторiв.

Отже, під час експериментального навчання доведено, що комплексна реалізація на комунікативному етапі розвитку читацької діяльності різних видів сприйняття літературного тексту (індивідуального, коментованого, виразного, вибіркового, повільного, перерваного і повторного) створює умови для повноцінного активного спілкування автора, тексту твору та його читача.

У процесі розвитку читацької діяльності школярів було надано важливого значення посткомунікативному етапу сприйняття учнями художнього твору, метою якого була організація інтерпретації прочитаного, робота над корекцією читацьких умінь та навичок школярів під час реінтерпретації літературного тексту.

З метою ефективності цього етапу читання експериментальне навчання організували таким чином, щоб учні мали можливість самостійно визначати свою позицію щодо прочитаного. Водночас вважали за доцільне допомогти старшокласникам у відборі і зіставленні різних поглядів на літературний текст, проілюструвати їх яскравими прикладами, проте це робилося делікатно та обережно, без нав’язування вчителем власних думок про твір.

Головні завдання на цьому етапі - допомогти учням побачити всю глибину прочитаного художнього твору; сприяти зануренню школярів у творчий процес постановки та вирішення різноманітних проблем твору, у