ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ

ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

КУДРЯШОВ ЄВГЕН ВІКТОРОВИЧ

УДК: 796.325.015.1

ПОБУДОВА І КОНТРОЛЬ ТРЕНУВАЛЬНОГО

ПРОЦЕСУ ВОЛЕЙБОЛІСТОК НА ЕТАПІ

СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ БАЗОВОЇ ПІДГОТОВКИ

24.00.01 – олімпійський і професійний спорт

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з фізичного виховання і спорту

Харків – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Максименко Георгій

Миколайович, Луганський національний педагогічний

університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри

спортивних дисциплін

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Єрмаков Сергій Сидорович,

Харківська державна академія дизайну і мистецтв, проректор з

науково-дослідної роботи

кандидат педагогічних наук, доцент Страшинський Володимир

Ілліч, Харківська державна академія фізичної культури, доцент

кафедри спортивних та рухливих ігор.

Провідна установа: Державний науково-дослідний інститут фізичної культури і спорту,

Державний комітет України з питань фізичної культури і спорту,

м. Київ.

Захист відбудеться 10.09.2004 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 64.862.01 Харківської державної академії фізичної культури (61022, м. Харків, вул. Клочківська, 99).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської державної академії фізичної культури (61022, м. Харків, вул. Клочківська, 99).

Автореферат розіслано 03.08.2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.С.Ашанін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. У волейболі в останні роки українські спортсменки не демонструють високих спортивних результатів на змаганнях світового рівня. В умовах боротьби на міжнародній спортивній арені до волейболісток вищих розрядів ставляться високі вимоги: наявність універсальності в підготовці, високий рівень виконання специфічної ігрової діяльності в команді, атлетична підготовка. Удосконалення цих сторін підготовленості є важливим питанням сучасного волейболу.

Аналіз науково-методичної літератури показав, що ефективність побудови тренувального процесу юних спортсменок може бути досягнута передусім за рахунок підвищення якості керування підготовкою (Г.М. Максименко, 1976-2003; В.Г.Алабін, А.В.Алабін, В.П.Бізін, 1993; В.А.Запорожанов, 1994; В.Н.Платонов, 1997; В.П.Філін, 1997; Л.П.Матвеєв, 1999).

Підготовку спортсменів прийнято розглядати як керований процес, ефективність якого можна підвищити, якщо на практиці реалізується обґрунтована система педагогічного контролю (В.С.Келлер, В.Н.Платонов, 1993; Ю.В.Верхошанський, 1993; Л.П.Матвеєв, 1999; Н.А.Носко, 1999; В.В.Мулик, 2002; Г.М. Максименко, 2003).

У зв'язку з цим найважливішою передумовою підвищення ефективності керування тренувальним процесом юних волейболісток є удосконалення педагогічного контролю, що дозволяє одержувати інформацію про результати тренувального впливу й на основі отриманих даних вносити відповідні корективи в багаторічний процес підготовки. Сучасні вимоги значно підвищують роль тренерів, які працюють з резервом, і викликають необхідність удосконалення їхніх фахових знань про тенденції росту спортивного результату, вікові межі виконання тих або інших розрядів і розрядних вимог, що дозволяє уникнути як уповільненого, так і форсованого росту майстерності дітей і підлітків.

Підвищення спортивної майстерності волейболісток збірної команди країни перебуває в прямій залежності від розвитку юнацького волейболу. Ця обставина викликає необхідність подальшого підвищення рівня і наукового обґрунтування системи підготовки резервів майстрів. Проте рівень фізичної підготовленості молодих талантів, недостатньо багатий технічний арсенал не забезпечують необхідних передумов для повноцінної роботи в командах (Ю.Д.Желєзняк, А.В.Івойлов, 1991; Г.М.Максименко, 1992; Y.D.Zhelezniak, 1993; Н.Ж.Булгакова, В.А.Румянцев, 1993; В.Г.Бауєр, 1994; С.С.Єрмаков, 2001; І.Г.Максименко, 2002).

Фахівцями вже проведено ефективну роботу з розробки підходів і тестів оцінки перспективних можливостей для занять волейболом на перших двох етапах багаторічного тренування починаючи з віку 10-12 років й до 15 років. Якщо етапи початкової та попередньої підготовки мають своє експериментальне обґрунтування, то про етап спеціалізованої базової підготовки цього сказати не можна, що зумовлює актуальність проведення дослідження цілого ряду ведучих факторів тренування волейболісток.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до спільної комплексної теми інституту фізичного виховання і спорту Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка і відділу дитячо-юнацького спорту Російського науково-дослідного інституту фізичної культури за темою: „Удосконалення системи підготовки юних спортсменів у ДЮСШ і спортивних секціях шкіл” (протокол №1 спільного засідання від 10 вересня 1998 р.) та зведеного плану НДР державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України на 2001-2005 рр. за темою: 1.3.11. „Формування системи сенсорного контролю точних рухів спортсменів” (номер державної реєстрації 0101U006476).

Мета дослідження: експериментально обґрунтувати оптимальний зміст річного макроциклу та структуру фізичної, технічної, ігрової підготовленості волейболісток на етапі спеціалізованої базової підготовки.

Завдання дослідження:

1. Узагальнити досвід з питань керування тренувальним процесом у волейболі.

2. Дослідити структуру і взаємозв'язок фізичної, технічної та ігрової підготовленості волейболісток різної кваліфікації й ігрового амплуа.

3. Провести порівняльний аналіз результатів досліджень фізичної й технічної підготовленості волейболісток різної кваліфікації з даними, розрахованими на основі лінійного регресійного аналізу.

4. Виявити найбільш ефективне співвідношення основних і допоміжних засобів тренування в річному циклі на етапі спеціалізованої базової підготовки для 15-17-річних волейболісток.

5. Розробити критерії оцінки інтенсивності спеціальних вправ юних волейболісток.

Об'єкт дослідження – тренувальний процес юних волейболісток на етапі спеціалізованої базової підготовки.

Предмет дослідження – річний цикл підготовки 15-17-річних волейболісток та фізична, технічна, ігрова підготовленість волейболісток різної кваліфікації й ігрового амплуа.

Методи дослідження:

1. Аналіз науково-методичної і спеціальної літератури.

2. Узагальнення передового досвіду спеціалістів-практиків у галузі юнацького волейболу.

3. Педагогічні спостереження за змагальною та тренувальною діяльністю (диктофонний запис, відеозапис, ведення протоколів) з метою визначення обсягу виконаних навантажень і ефективності ігрових дій.

4. Тестування рівня розвитку фізичних якостей і технічної підготовленості волейболісток.

5. Хронометрування – реєстрація тривалості виконання вправ.

6. Полідинамометрія – вимір сили окремих м'язових груп спортсменок.

7. Педагогічний експеримент із застосуванням перерахованих вище інструментальних методик.

8. Методи математичної статистики.

Наукова новизна отриманих результатів:

- уперше комплексно виявлено показники фізичної, технічної та ігрової підготовленості волейболісток різної кваліфікації й ігрового амплуа;

- дістало подальший розвиток питання щодо взаємозв'язку різних сторін підготовленості та їхній вплив на ефективність змагальної діяльності спортсменок на етапах підготовки від ІІІ розряду до майстра спорту;

- уперше проведено порівняльний аналіз результатів досліджень фізичної та технічної підготовленості волейболісток різної кваліфікації з даними, розрахованими на основі лінійного регресійного аналізу;

- уперше виявлено оптимальне співвідношення основних і допоміжних засобів у річному циклі тренування юних волейболісток на етапі спеціалізованої базової підготовки;

- уперше розроблено критерії оцінки інтенсивності ігрових вправ юних волейболісток.

Практичне значення отриманих результатів. Основні результати дослідження можна використати для доповнення змісту навчальних дисциплін „Спортивні ігри” та „Спортивно-педагогічне вдосконалювання”. Отримані експериментальні дані дозволяють тренерам з волейболу ДЮСШ та команд спортивних клубів:

- контролювати рівень фізичної, технічної та ігрової підготовленості волейболісток різної кваліфікації та ігрового амплуа й вносити необхідні корективи в тренувальні навантаження спортсменок;

- з метою підвищення ефективності тренувального процесу на етапі спеціалізованої базової підготовки використовувати виявлене співвідношення основних і допоміжних засобів у річному циклі тренування;

- ефективно керувати тренувальним процесом юних волейболісток, оперуючи не тільки обсягами навантажень, але й обґрунтованими показниками інтенсивності виконання ігрових вправ.

Результати дослідження впроваджено в процес підготовки юних волейболісток команди суперліги „Іскра” (м. Луганськ), Луганського вищого училища фізичної культури та ДЮСШ №1 (м. Алчевськ), про що свідчать акти впровадження результатів наукових досліджень у практику тренувального процесу.

Особистий внесок здобувача у поданій дисертаційній роботі представлено постановкою мети та завдань дослідження, аналізом і узагальненням літературних даних, розробкою теоретичних основ і наукового підходу до рішення питань, пов'язаних з темою дисертації, організацією й проведенням експериментальних досліджень, одержанні фактичного матеріалу, теоретичному аналізі отриманих даних. У спільних публікаціях автору належать дані інструментальних та педагогічних досліджень і зроблені на їхній підставі висновки.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації повідомлено й обговорено на конференції „Молода спортивна наука Донбасу” 13-14 грудня 2002 р. у м.Донецьк; на міжнародній науково-практичній конференції „Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті” 10-12 листопада 2003 р. у м.Луганськ; на VII міжнародній науково-практичній конференції „Наука і освіта 2004” 10-25 лютого 2004 р. у м.Дніпропетровськ; на восьмій міжнародній науковій конференції „Молода спортивна наука України” 26-27 березня 2004 р. у м.Львів; на загальноуніверситетських конференціях та науково-методичних конференціях інституту фізичного виховання і спорту Луганського національного педагогічного університету в 2001-2004 рр.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 наукових праць (11 статей у виданнях, затверджених ВАК України, 9 публікацій в особистому авторстві).

Структура дисертаційної роботи. Основний текст дисертаційної роботи викладено на 173 сторінках комп'ютерного набору, загальний обсяг – 256 сторінок. Робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, практичних рекомендацій і 6 додатків. У роботі використано 247 літературних джерел, з яких 25 зарубіжних авторів. Матеріали досліджень ілюстровано 200 рисунками і 55 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і ступень дослідженості обраної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання й методологію дослідження, методи та етапи дослідно-експериментальної роботи, розкрито його наукову новизну, практичне значення, висвітлено основні аспекти апробації та впровадження результатів дослідження.

Перший розділ – ”Теоретико-методичні основи керування тренувальним процесом у спортивних іграх” було присвячено викладенню теоретичних передумов дослідження. Аналіз науково-методичної літератури дозволив узагальнити й систематизувати відомості з питань побудови й керування тренувальним процесом юних спортсменів. Наявність науково обґрунтованих рекомендацій із загальних і окремих питань є основним чинником удосконалення системи керування підготовкою волейболісток.

Правильне керування тренувальним процесом спортсменів, зокрема юних волейболісток, необхідно будувати на основі об'єктивних знань про показники рівня розвитку фізичних якостей, технічної та ігрової підготовленості на кожному етапі багаторічної підготовки; на комплексі найбільш результативних педагогічних впливів і раціональній його структурі; надійній інформативній системі контролю й регулювання процесу.

Розподіл тренувальних засобів з урахуванням їхнього вибіркового характеру на ту чи іншу сторону підготовки набуває особливого значення при плануванні й контролі фізичних навантажень у макроциклі тренування юних волейболісток.

У практиці волейболу, як і в інших видах спорту, немає єдиної думки щодо питання побудови тижневого циклу підготовчого та змагального періодів тренування волейболісток.

На етапі спеціалізованої базової підготовки величина навантаження повинна знижуватися за один-два тижні, але ступінь її зниження для кожного окремого випадку різний і залежить від індивідуальних якостей гравців, рівня змагань.

Для правильного нормування тренувальних навантажень у спортсменів, зокрема у юних волейболісток, необхідне одержання термінової інформації про стан різних сторін підготовленості. Однак доступні для спортивної практики методи розроблені недостатньо.

З метою оцінювання перспективних можливостей для занять волейболом науковцями вже проведено ефективну роботу, однак на шляху до вищих спортивних досягнень багато талановитих спортсменок зникають з поля зору спеціалістів у зв’язку з неправильною стратегією підготовки на етапах початкової підготовки й попередньої базової підготовки. Часто доводиться спостерігати, як замість створення міцної бази загальної й спеціальної фізичної підготовки тренер застосовує методи „натаскування” на результат в обраному виді, що припускає використання обмеженого кола спеціальних засобів тренування. Така „методика” при успішному результаті призводить на початку до швидкого росту тренованості й перемог у своїй віковій групі. А спортсмен, який подорослішав, перестає прогресувати, втрачає інтерес до занять і залишає спорт.

Таким чином, обробка літературних джерел вказує на таке: якщо перші два етапи багаторічного тренування, починаючи з віку 10-12 років й до 15 років мають, своє експериментальне обґрунтування, то про етап спеціалізованої базової підготовки цього сказати не можна.

У зв’язку з цим актуальним стає питання дослідження побудови і контролю тренувального процесу волейболісток на етапі спеціалізованої базової підготовки, що зумовлює необхідність розгляду таких питань: структури різних сторін підготовленості волейболісток відповідно до рівня кваліфікації та ігрового амплуа, а також взаємозв'язок цих сторін між собою; побудови річного циклу тренування волейболісток на етапі спеціалізованої базової підготовки; оцінки інтенсивності тренувальних навантажень.

Другий розділ – ”Методи і організація досліджень” – висвітлює організацію і методику проведення дослідженнь.

Для рішення завдань в дисертаційній роботі було використано такі методи досліджень: аналіз науково-методичної і спеціальної літератури, узагальнення передового досвіду спеціалістів практиків у галузі юнацького волейболу, педагогічні спостереження за змагальною та тренувальною діяльністю (диктофонний запис, відеозапис, ведення протоколів), тестування рівня розвитку фізичних якостей і технічної підготовленості волейболісток, хронометрування, полідинамометрія, педагогічний експеримент, методи математичної статистики.

Педагогічні дослідження, спрямовані на розв’язання встановлених завдань, тривали з вересня 2001 р. до січня 2004 р. й проходили у такій послідовності:

1. У період з листопада 2001 р. до травня 2002 р. було визначено рівні розвитку і взаємозв'язок основних фізичних якостей, технічної й ігрової підготовленості волейболісток різної кваліфікації та ігрового амплуа. У дослідженнях обрали участь 186 волейболісток: учні ДЮСШ, СДЮШОР, Луганського вищого училища фізичної культури, студентки вищих навчальних закладів м.Луганська, м.Алчевська, волейбольні команди м.Дніпропетровська, м.Донецька, м.Рівне, м.Івано-Франківська, м.Євпаторії тощо. Волейболістки були протестовані за програмою комплексних контрольних іспитів для визначення рівня фізичної і технічної підготовленості. З метою отримання даних ігрової підготовленості реєструвалися показники змагальної діяльності на чемпіонатах м.Луганська и Луганської області, чемпіонаті всеукраїнської дитячої ліги, першої ліги, національного чемпіонату України серед команд вищої та суперліги.

2. З березня 2003 р. до січня 2004 р. за допомогою математичної статистики було розроблено показники рівня розвитку фізичних якостей і технічної підготовленості волейболісток різної кваліфікації та ігрового амплуа й проведено порівняльний аналіз з аналогічними даними, отриманими експериментальним шляхом.

3. З вересня 2002 р. до травня 2003 р. було проведено педагогічний експеримент з виявлення оптимального співвідношення основних і допоміжних засобів у макроциклі тренування волейболісток. Було сформовано 3 групи волейболісток віком 15-17 років, у кожну з яких входило 10-11 осіб із підготовленістю на рівні II спортивного розряду зі стажем систематичних занять 5 років. Групи було зрівняні за показниками фізичної й технічної підготовленості. Навчально-тренувальні заняття проводилися в усіх групах 6 разів на тиждень по дві години. Експериментальним чинником було співвідношення основних і допоміжних засобів підготовки волейболісток у річному циклі, що складало відповідно: у першій групі – 70% і 30%, у другій – 60% і 40%, у третій – 55% і 45% від загального обсягу тренувальних засобів. Проведений експеримент надав змогу виявити найбільш ефективне співвідношення основних і допоміжних засобів в макроциклі тренування юних волейболісток на етапі спеціалізованої базової підготовки.

4. У період з листопада 2002 р. до березня 2003 р. було розроблено критерії оцінки інтенсивності тренувальних навантажень у спеціальних вправах із м'ячем. В дослідженні обрали участь 42 волейболістки, які мають підготовку на рівні II розряду і тренувальний стаж 5 років. За умовами експерименту спортсменкам пропонувалося без зміни техніки виконати окремі прийоми гри з максимальною кількістю повторень за 1 хв. Отримані дані, оброблені методом математичної статистики, були умовно прийнято за 100% інтенсивності. Це дозволило скласти таблицю оцінки інтенсивності виконання прийомів гри для волейболісток.

Таким чином, розроблені завдання та методи дали змогу організувати дослідження та досягти його мети.

Третій розділ – „Аналіз структури фізичної, технічної та ігрової підготовленості волейболісток”, присвячено характеристиці різних сторін підготовленості волейболісток відповідно до кваліфікації та ігрового амплуа.

Проведені тестування фізичної та технічної підготовленості показали, що з ростом кваліфікації волейболісток підвищується рівень розвитку основних фізичних якостей: швидкості (біг „ялинка”), швидкісно-силових якостей (метання набивного м'яча у стрибку й сидячи, стрибок у висоту з місця), витривалості (кількість стрибків з діставанням висоти 98% від максимальної).

Аналіз даних силової підготовленості дозволяє визначити тенденцію до збільшення відносної сили від III спортивного розряду до майстра спорту таких м'язових груп: розгинача стегна, розгинача гомілки, розгинача плеча, згинача передпліччя, сили м'язів кисті. Особливо чітко ріст відносної сили з підвищенням кваліфікації волейболісток помітний за сумарними показниками 5-ти м'язових груп ноги, 5-ти м'язових груп руки та 11-ти досліджених м’язових груп (рис. 1).

Рис. 1 Динаміка приростів показників фізичної підготовленості волейболісток від ІІІ спортивного розряду до майстра спорту.

Ріст кваліфікації волейболісток від розряду до розряду супроводжується статистично значущим збільшенням показників рівня технічної підготовленості як за окремими технічними елементами, так і за сумарним показником техніки:

- прийом подачі (3 розряд – 1,43±0,11; 2 розряд – 1,62±0,13; 1 розряд – 2,51±0,13; кандидат у майстри спорту – 2,95±0,09; майстер спорту – 3,37±0,13);

- передача м’яча (3 розряд – 2,12±0,17; 2 розряд – 2,28±0,17; 1 розряд – 2,87±0,17; кандидат у майстри спорту – 3,05±0,11; майстер спорту – 3,25±0,08);

- нападаючий удар (3 розряд – 2,08±0,13; 2 розряд – 2,53±0,22; 1 розряд – 3,75±0,13; кандидат у майстри спорту – 3,8±0,08; майстер спорту – 3,87±0,13);

- блокування нападаючого удару (3 розряд – 1,85±0,05; 2 розряд – 2,25±0,13; 1 розряд – 2,75±0,17; кандидат у майстри спорту – 3,15±0,12; майстер спорту – 3,75±0,2);

- подача м’яча (3 розряд – 2,77±0,15; 2 розряд – 3,26±0,17; 1 розряд – 3,75±0,08; кандидат у майстри спорту – 3,95±0,04; майстер спорту – 4,25±0,04);

- сумарний показник техніки (3 розряд – 10,25±0,23; 2 розряд – 11,94±0,26; 1 розряд – 15,63±0,17; кандидат у майстри спорту – 16,95±0,11; майстер спорту – 18,49±0,55) (рис. 2).

У показниках рівня розвитку основних фізичних якостей у гравців з різним ігровим амплуа спостерігається така особливість: захисники переважають у тесті „ялинка” і стрибковій витривалості. Пасуючі домінують у сумарному показнику відносної сили 5-ти м'язових груп руки, а нападаючі – у метанні набивного м'яча, стрибку у висоту з місця, висоті діставання у стрибку й сумарному показнику відносної сили 5-ти м'язових груп ноги. Показники відносної сили 11-ти досліджуваних м'язових груп у волейболісток з різним ігровим амплуа майже рівні (р>0,05).

Рис. 2 Динаміка приростів показників технічної підготовленості волейболісток від ІІІ спортивного розряду до майстра спорту.

У показниках технічної підготовленості виявлено таке: як і очікувалося, захисники домінують у виконанні технічного елементу прийом подачі двома руками знизу. У пасуючих закономірно найвищими є показники передачі двома руками зверху, а у нападаючих подачі м'яча, нападаючого удару й блокування нападаючого удару.

Сумарний показник техніки у захисників нижчий ніж у пасуючих і нападаючих гравців, які не мають між собою значних відмінностей:

захисники (3 розряд – 9,77±0,24; 2 розряд – 11,53±0,44; 1 розряд – 15,12±0,26; кандидат у майстри спорту – 16,55±0,13; майстер спорту – 18,08±0,06);

пасуючі (3 розряд – 10,83±0,21; 2 розряд – 11,95±0,1; 1 розряд – 15,35±0,06; кандидат у майстри спорту – 17,05±0,07; майстер спорту – 18,63±0,07);

нападаючі (3 розряд – 10,81±0,13; 2 розряд – 12,29±0,08; 1 розряд – 15,68±0,07; кандидат у майстри спорту – 17,15±0,04; майстер спорту – 18,59±0,02).

Приведені вище дані дозволили зробити висновок про зміни структури фізичної, технічної та ігрової підготовленості у їх взаємозв’язку як з підвищенням кваліфікації волейболісток, так і з урахуванням ігрового амплуа.

Отримані показники можна використовуватися з метою контролю за рівнем різних сторін підготовленості волейболісток зі спрямованістю до найвищої спортивної майстерності. При цьому на практиці може реалізовуватися принцип домірності розвитку фізичних якостей та вдосконалення технічної підготовленості.

У четвертому розділі – „Порівняльний аналіз показників рівня розвитку фізичних якостей і технічної підготовленості волейболісток, отриманих експериментальним шляхом і розрахованими методами математичної статистики” проведено порівняння показників фізичної і технічної підготовленості, розрахованих за допомогою лінійного регресійного аналізу, та експериментальних даних.

Результати порівняльного аналізу показників фізичної й технічної підготовленості волейболісток різної кваліфікації без урахування ігрового амплуа показали, що в тестуваннях біг „ялинка”, метання набивного м’яча сидячи, стрибок у висоту з місця, висота діставання у стрибку, сила 11-ти м’язових груп, передача м’яча, подача м’яча, сумарний показник техніки розраховані дані незначно відрізняються від експериментальних (у середньому на 2%), тобто свідчать про ідентичність цих показників Це підтверджує надійність та інформативність результатів отриманих шляхом експерименту.

Розраховані дані стрибкової витривалості, сили 5-ти м’язових груп руки, прийому м’яча, блокування в середньому на 5,2% нижчі за експериментальні.

Стосовно показників метання набивного м’яча в стрибку, сили 5-ти м’язових груп ноги, нападаючого удару, виявлено, що розраховані дані в середньому на 6% вищі за експериментальні.

Порівняння проаналізованих показників у волейболісток з урахуванням ігрового амплуа показало аналогічну тенденцію, але з неоднаковим рівнем розходжень.

Експериментальні дані в тестуваннях „ялинка”, метання набивного м’яча сидячи, стрибок у висоту з місця, висота діставання у стрибку, сила 11-ти м’язових груп, передача м’яча, подача м’яча, сумарний показник техніки майже ідентичні з розрахованими. Розходження в середньому склали 1,2% у захисників, 1,4% у пасуючих, 1,3% у нападаючих гравців.

З різним відсотковим співвідношенням розраховані показники стрибкової витривалості, сили 5-ти м’язових груп руки, прийому м’яча, блокування нижчі за експериментальні (у середньому на 7,4% у захисників, на 5,9% у пасуючих, на 5,4% у нападаючих гравців).

Також відповідно до ігрового амплуа в показниках метання набивного м’яча в стрибку, сили 5-ти м’язових груп ноги, нападаючому ударі розраховані дані вищи за експериментальні (у середньому на 5% у захисників, на 4,2% у пасуючих, на 3% у нападаючих гравців).

Таким чином, проведений порівняльний аналіз, по-перше, підтвердив надійність та інформативність проведених експериментальних досліджень за більшістю показників; по-друге, виявив можливі відхилення між розрахованими й експериментальними даними в рівні розвитку фізичних якостей та технічної підготовленості, що дає змогу контролювати та вносити на цій основі корективи в тренувальний процес волейболісток.

В п’ятому розділі – „Обґрунтування раціонального співвідношення обсягів навантажень в річному циклі та інтенсивності спеціальних вправ юних волейболісток” описано результати річного експерименту по виявленню оптимального співвідношення основних і допоміжних засобів тренування. У проведеному педагогічному експерименті обрали участь три групи волейболісток віком 15-17 років, чисельністю 11-12 осіб і підготовленістю на рівні II розряду при 5-річному стажі систематичних тренувань. Групи було зрівняні за показниками фізичної й технічної підготовленості. Експериментальним чинником було співвідношення основних і допоміжних засобів підготовки волейболісток у річному циклі, що складало відповідно: у першій групі – 70% і 30%, у другій – 60% і 40%, у третій – 55% і 45% від загального обсягу тренувальних засобів (табл. 1-2).

Таблиця 1

Обсяг основних засобів тренування, виконаний досліджуваними групами за період річного педагогічного експерименту

Тренувальні засоби | Обсяг у хвилинах

І група | ІІ група | ІІІ група

1. Передача м'яча двома руками зверху

2. Передача м'яча двома руками знизу

3. Прийом м'яча в захисті

4. Прийом м'яча з подачі

5. Подача м'яча

6. Нападаючий удар

7. Блокування

8. Навчальні ігри

9. Контрольні ігри

10. Змагальні ігри | 2860

1480

1820

510

500

1430

390

2200

680

900 | 2800

1490

1640

420

300

700

200

2000

580

820 | 2780

1510

1600

310

100

430

110

2000

440

760

Разом | 12770 | 10950 | 10040

Таблиця 2

Обсяг допоміжних засобів тренування, виконаний досліджуваними групами за період річного педагогічного експерименту

Тренувальні засоби |

Обсяг у хвилинах

І група | ІІ група | ІІІ група

1. Вправи для розвитку швидкості

2. Вправи для розвитку сили

3. Стрибкові вправи

4. Вправи з набивними м'ячами

5. Вправи для розвитку гнучкості

6. Кросовий біг

7. Елементи акробатики

8. Інші види спортивних ігор | 835

520

1280

530

210

300

190

1605 | 980

770

1460

750

350

480

260

2245 | 1110

895

1620

850

445

560

320

2395

Разом | 5470 | 7295 | 8195

Аналіз отриманих у ході експерименту результатів свідчить про те, що в ІІ групі тренувальний процес набув найбільшої ефективності (співвідношення основних і допоміжних засобів тренування було 60% й 40% відповідно). Підвищення рівня розвитку рухових якостей волейболісток ІІ групи за період експерименту характеризувалося такими показниками:

- біг „ялинка” (приріст 3% до середини й 8% до кінця експерименту (28,25 с.; 27,40 с. і 25,55 с. відповідно));

- метання набивного м'яча вагою 1 кг з місця (приріст склав 2% до середини й 5,2% до кінця експерименту (7,55 м; 7,70 м і 7,95 м відповідно));

- метання набивного м'яча вагою 1 кг у стрибку (приріст склав 0,6% до середини й 1,5% до кінця експерименту (12,35 м; 12,42 м і 12,53 м відповідно));

- стрибок у висоту з місця (від першого до другого вимірів не відбулося змін (48,8 см), а до кінця експерименту спостерігався незначний приріст на 0,2% (49,1 см));

- висота діставання у стрибку (приріст склав 3,1% до середини й 4% до кінця експерименту (2,65 м; 2,73 м і 2,76 м відповідно));

- стрибкова витривалість (приріст склав 8,6% до середини й 23,4% до кінця експерименту (8,5; 9,23 і 10,48 відповідно));

- сумарний показник відносної сили 5-ти м’язових груп ноги (приріст склав 2,9% до середини й 5,4% до кінця експерименту (4,61; 4,74 і 4,85 відповідно));

- сумарний показник відносної сили 5-ти м’язових груп руки (приріст склав 0,5% до середини й 1,2% до кінця експерименту (2,07; 2,08 і 2,09 відповідно));

- відносна сила згинача тулубу (приріст склав 6,9% до середини й 11,3% до кінця експерименту (0,38; 0,40 і 0,42 відповідно));

- сумарний показник відносної сили 11-ти досліджуваних м’язових груп (приріст склав 1,9% до середини й 4,1% до кінця експерименту (6,95; 7,08 і 7,23 відповідно)).

Підвищення рівня технічної підготовленості за період річного експерименту характеризувалося такими показниками:

- прийом м'яча з подачі (приріст склав 8,2% до середини й 11,6% до кінця експерименту (1,58; 1,7 і 1,76 відповідно));

- передача м'яча двома руками зверху (приріст склав 9,5% до середини й 16,8% до кінця експерименту (2,24; 2,45 і 2,61 відповідно));

- нападаючий удар (приріст склав 14,2% до середини й 22,6% до кінця експерименту (2,53; 2,89 і 3,1 відповідно));

- блокування нападаючого удару (приріст склав 11,4% до середини й 12,8 до кінця експерименту (2,19; 2,43 і 2,57 відповідно));

- подача м'яча (приріст склав 10,5% до середини й 15,8% до кінця експерименту (3,28; 3,62 і 3,79 відповідно));

- сумарний показник техніки (приріст склав 10,7% до середини й 18,5% до кінця експерименту (11,82; 13,09 і 14,01 відповідно)).

Таким чином із шістнадцяти наведених показників спортсменки за період макроциклу по п’яти з них досягли рівня І розряду (метання набивного м’яча вагою 1 кг з місця, метання набивного м’яча вагою 1 кг у стрибку, висота діставання у стрибку, стрибкова витривалість, сумарний показник відносної сили 11-ти досліджуваних м’язових груп) та по одному рівня кандидата в майстри спорту (сумарний показник сили 5-ти м’язових груп ноги). Отримані результати підтвердили інформацію як літературних джерел, так і даних практиці про необхідність різноманітної атлетичної підготовки волейболісток.

Відомо, що поняття „інтенсивність навантаження” стосується до концентрації роботи в часі. Якщо виходити з того, що завдання спеціальної підготовки у волейболі вирішується на заняттях головним чином за допомогою ігрових вправ із м'ячем, то мірою інтенсивності може бути кількість прийомів гри, виконаних спортсменкою за 1 хв. У цьому зв'язку було проведено дослідження, у якому обрали участь 42 волейболістки, які мають підготовку на рівні II розряду і тренувальний стаж 5 років. За умовами експерименту спортсменкам пропонувалося без зміни техніки виконати окремі прийоми гри з максимальною кількістю повторень за 1 хв. (табл. 3).

Таблиця 3

Кількість повторень за 1 хв. окремих прийомів гри у волейбол,

виконуваних із максимальною інтенсивністю

Контрольні випробування | mx

1. Передача м'яча двома руками зверху і знизу біля стіни на місці

2. Прийом нападаючих ударів двома руками або однією рукою після переміщення або з падінням (гра в захисті)

3. Передача м'яча зверху двома руками в стрибку біля стіни

4. Нападаючий удар без стрибка біля стіни

5. Нападаючий удар у стрибку з розбігу через сітку

6. Блокування нападаючих ударів на місці

7. Блокування нападаючих ударів після переміщень

8. Подача м'яча | 69±0,4

18± 0,9

48± 1,3

42± 0,6

18± 0,7

48± 1,5

19± 0,5

29± 0,6

Отримані показники було прийнято за 100% інтенсивності. Це дозволило скласти таблицю оцінки інтенсивності тренувальних навантажень (табл. 4).

Таблиця 4

Критерії оцінки інтенсивності фізичного навантаження

на заняттях із юними волейболістками

інтенсивність у % |

Контрольні вправи

Передача м'яча на місці | Гра в захисті | Передача в стрибку | Нападаючий удар без стрибка | Нападаючий удар у стрибку | Блокування на місці | Блокування після переміщення | Подача м’яча

Кількість повторень за одну хвилину

5

10

15

20

25

30

35

40

45

50

55

60

65

70

75

80

85

90

95

100 | 4

7

11

14

18

21

25

28

32

35

39

42

46

49

53

56

60

63

67

70 | 1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20 | 3

5

8

10

13

15

18

20

23

25

28

30

33

35

38

40

43

45

48

50 | 2

4

6

8

10

12

14

16

18

20

22

24

26

28

30

32

34

36

38

40 | 1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20 | 3

5

8

10

13

15

18

20

23

25

28

30

33

35

38

40

43

45

48

50 | 1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20 | 2

3

5

6

8

9

11

12

14

15

17

18

20

21

23

24

26

27

29

30

ВИСНОВКИ

1. Аналіз даних літературних джерел дозволяє відзначити, що подальше підвищення ефективності підготовки волейболісток високої кваліфікації може бути забезпечене не стільки збільшенням обсягів виконуваних навантажень, скільки за рахунок удосконалення якісних сторін тренувального процесу в юні роки, особливо на етапі спеціалізованого базового тренування, побудова якого не має достатнього експериментального обґрунтування.

2. Виявлено структуру фізичної й технічної підготовленості волейболісток різної кваліфікації та ігрового амплуа, що дозволяє контролювати удосконалення рухових якостей і технічної майстерності зі спрямованістю до вищих спортивних досягнень на основі встановлених темпів приросту від 3 розряду до майстра спорту: швидкості – на 18% в тесті „ялинка”; швидкісно-силових якостей – від 12% в стрибку в висоту з місця до 44 % в метанні набивного м'яча в стрибку; сили – на 31% в даних відносної сили 11-ти м'язових груп; витривалості – на 112% в результатах стрибкової витривалості; технічної підготовленості – на 80% в сумарному показнику техніки.

3. Установлено ступінь взаємозв'язку між показниками фізичної, технічної підготовленості й ефективності ігрової діяльності волейболісток різної кваліфікації, що дозволяє акцентувати увагу на провідних факторах підготовки в різні періоди становлення спортивної майстерності.

Було зафіксовано такі коефіцієнти кореляції між ефективністю ігрових дій і показниками фізичної підготовленості: тестом „ялинка” (3 розряд r=0,38; 2 розряд r=0,40; 1 розряд r=0,62; кандидат у майстри спорту r=0,64; майстер спорту r=0,66); стрибком у висоту з місця (3 розряд r=0,72; 2 розряд r=0,74; 1 розряд r=0,39; кандидат у майстри спорту r=0,61; майстер спорту r=0,64); відносною силою 11-ти м'язових груп (3 розряд r=0,73; 2 розряд r=0,86; 1 розряд r=0,84; кандидат у майстри спорту r=0,88; майстер спорту r=0,78); стрибковою витривалістю (3 розряд r=0,45; 2 розряд r=0,30; 1 розряд r=0,68; кандидат у майстри спорту r=0,68; майстер спорту r=0,71).

Взаємозв'язок сумарного показника техніки й ефективності техніко-тактичних дій було відзначено такими показниками коефіцієнтів кореляції:

3 розряд r=0,65; 2 розряд r=0,67; 1 розряд r=0,50; кандидат у майстри спорту r=0,62; майстер спорту r=0,34.

Між даними технічної підготовленості й рівнем розвитку фізичних якостей було зафіксовано такі показники коефіцієнтів кореляції: між блокуванням і стрибком у висоту з місця (3 розряд r=0,47; 2 розряд r=0,46; 1 розряд r=0,49; кандидат у майстри спорту r=0,55; майстер спорту r=0,54); між нападаючим ударом і метанням набивного м'яча у стрибку (3 розряд r=0,61; 2 розряд r=0,64; 1 розряд r=0,68; кандидат у майстри спорту r=0,62; майстер спорту r=0,44); між нападаючим ударом і відносною силою 11-ти м'язових груп (3 розряд r=0,55; 2 розряд r=0,49; 1 розряд r=0,54; кандидат у майстри спорту r=0,52; майстер спорту r=0,48).

4. У ході досліджень встановлено основні м'язові групи, ріст сили яких лімітує становлення майстерності волейболісток у процесі багаторічного тренування. Найбільш помітно це виявляється в динаміці відносної сили сумарного показника 11-ти м'язових груп (3 розряд – 5,93±0,01; 2 розряд – 7,0±0,03; 1 розряд – 7,26±0,02; кандидат у майстри спорту – 7,51±0,01; майстер спорту – 7,78±0,01).

У волейболісток з різним ігровим амплуа виявлено такі показники відносної сили 11-ти м'язових груп:

- захисники (3 розряд – 5,75±0,05; 2 розряд – 6,71±0,04; 1 розряд – 7,17±0,09; кандидат у майстри спорту – 7,55±0,08; майстер спорту – 7,82±0,1);

- пасуючі (3 розряд – 6,56±0,02; 2 розряд – 6,75±0,03; 1 розряд – 7,22±0,06; кандидат у майстри спорту – 7,35±0,12; майстер спорту – 7,52±0,15);

- нападаючі (3 розряд – 6,23±0,01; 2 розряд – 6,79±0,01; 1 розряд – 7,27±0,01; кандидат у майстри спорту – 7,75±0,02; майстер спорту – 8,04±0,01).

5. Порівняння результатів дослідження фізичної й технічної підготовленості волейболісток різної кваліфікації з даними, розрахованими на основі лінійного регресійного аналізу, показало їхню ідентичність в більшості показників тестування (біг „ялинка”, метання набивного м’яча сидячи, стрибок у висоту з місця, висота дістання у стрибку, сила 11-ти м’язових груп, передача м’яча, подача м’яча, сумарний показник техніки).

Тим самим підтверджено надійність і інформативність педагогічного контролю на основі використання розроблених параметрів розвитку фізичних якостей і вдосконалення технічної майстерності волейболісток.

6. На етапі спеціалізованої базової підготовки для 15-17-річних волейболісток із кваліфікацією на рівні ІІ спортивного розряду найбільш ефективним у річному циклі є співвідношення основних і допоміжних засобів тренування – 60% і 40% відповідно.

Основні засоби можуть включати такі параметри навантажень (хв.): передача м'яча двома руками зверху – 2800, передача м'яча двома руками знизу – 1490, прийом м'яча в захисті – 1640, прийом м'яча з подачі – 420, подача м'яча – 300, нападаючий удар – 700, блокування – 200, навчальні ігри – 2000, контрольні ігри – 580, змагальні ігри – 820, загальна кількість – 10950.

Допоміжні засоби (хв.): вправи для розвитку швидкості – 980, вправи для розвитку сили – 770, стрибкові вправи – 1460, вправи з набивними м'ячами – 750, вправи для розвитку гнучкості – 350, кросовий біг – 480, елементи акробатики – 260, інші види спортивних ігор – 2245, загальна кількість – 7295.

7. З метою контролю за інтенсивністю тренувальних навантажень в ігрових вправах юних волейболісток може використовуватися підхід, що передбачає облік кількості прийомів гри, виконаних спортсменкою за одну хвилину. При цьому за 100% інтенсивності приймається максимальна кількість повторень: передач м’яча двома руками зверху і знизу біля стіни на місці 69±0,45; прийомів нападаючих ударів двома руками чи однією рукою після переміщення чи з падінням (гра в захисті) 18±0,9; передач м’яча зверху двома руками в стрибку біля стіни 48±1,3; нападаючих ударів без стрибка біля стіни 42±0,6; нападаючих ударів у стрибку з розбігу через сітку 18±0,7; блокувань нападаючих ударів на місці 48±1,5; блокувань нападаючих ударів після переміщень 19±0,5; подач м’яча 29±0,6.

8. Подальше вдосконалення тренувального процесу 15-17-річних волейболісток може бути забезпечене за рахунок виявлення раціональної побудови мезо- і мікроциклів різних типів та ретельної індивідуалізації щоденних навантажень на основі розробки простих і інформативних методів контролю за функціональним станом організму спортсменок.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА

1. Кудряшов Е.В. Контроль за уровнем развития быстроты и скоростно-силовых качеств у волейболисток различной квалификации // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. науч. тр. / Под ред. Ермакова С.С. – Харьков: ХХПИ, 2002. – № 5. – С.27-31.

2. Кудряшов Е.В. Параметры развития силы у юных и высококвалифицированных волейболисток // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. науч. тр. / Под ред. Ермакова С.С. – Харьков: ХХПИ, 2002. – № 6. – С.8-13.

3. Кудряшов Е.В., Мищенко А.А. Контроль за уровнем игровой подготовленности волейболисток // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. науч. тр. / Под ред. Ермакова С.С. – Харьков: ХХПИ, 2002. – № 7. – С.9-14.

4. Кудряшов Є.В. Структура фізичної підготовленості волейболісток з урахуванням ігрового амплуа // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. – К., 2002. – № 4. – С. 3-6.

5. Кудряшов Е.В. Структура технической подготовленности волейболисток с учетом игрового амплуа // Научно-практ. конф. “Молодая спортивная наука Донбасса” 13-14 декабря 2002 г. – г. Донецк, 2002. – С. 159-163.

6. Кудряшов Є.В., Максимова Н.В., Касаткін А.Н. Вплив рівня розвитку фізичних якостей на ефективність ігрових дій волейболісток // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. / За ред. Єрмакова С.С. – Х.: ХДАДМ (ХХПІ), 2003. – № 1. – С.13-19.

7. Кудряшов Е.В. Характеристика технической подготовленности волейболисток различной квалификации // Теория и практика физического воспитания. – Донецк: Апекс, 2003. – № 1. – С. 36-39.

8. Кудряшов Є.В., Шинкарьов С.І. Взаємозв’язок фізичної і технічної підготовленості волейболісток різної кваліфікації // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. / За ред. Єрмакова С.С. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2003. - № 5. – С.40-48.

9. Кудряшов Є.В. Педагогічний контроль за структурою фізичної підготовленості волейболісток: Методичні рекомендації. – Луганськ: Альма-матер, 2004. – 30 с.

10. Кудряшов Є.В. Дослідження ефективності ігрових дій команд „Рось-Університет” і „Освіта-Волинь” у фіналі чемпіонату України з волейболу серед команд вищої ліги // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. / За ред. Єрмакова С.С. – Х.: ХДАДМ (ХХПІ), 2004. – № 1. –