ЦЕНТРАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ

ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ АПН УКРАЇНИ

КОТ ГАЛИНА МИКОЛАЇВНА

УДК 378. 046.4

ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ

КЕРІВНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ

У СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

19.00.07 – педагогічна і вікова психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України.

Науковий керівник | доктор психологічних наук, професор Семиченко Валентина Анатоліївна, Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, проректор з наукової роботи

Офіційні опоненти: | доктор психологічних наук, професор Говорун Тамара Василівна, Національний педагогічний університет ім. М.П.Дра-го-ма-но-ва, кафедра психології і педагогіки Інституту педагогіки і психології, професор

кандидат психологічних наук, доцент Сінгаївська Ірина Валентинівна, Університет економіки та права „КРОК”, проректор з корпоративного управління

Провідна установа | Дрогобицький педагогічний університет імені І.Фран-ка, кафедра психології, МОН України, м. Дрогобич.

Захист відбудеться “__7__”_жовтня 2004 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К .455.01 в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А, корпус 3, аудиторія .

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А).

Автореферат розіслано “_7__” вересня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради О.С.Снісаренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Побудова демократичного суспільства з високорозвиненою економікою об’єктивно зумовлює необхідність значного підвищення управлінської і психологічної культури керівників всіх рівнів і галузей суспільного життя. Розбудова української держави на засадах демократизації та гуманізму пов’язана зі зміною базових підходів, умов і стилів керівництва у напрямку розширення участі в управлінні кожної людини. За роки незалежності в Україні визначено нові пріоритети розвитку освіти, створено відповідну правову базу, розпочато практичне реформування галузі на основі прийнятої Урядом Державної національної Програми “Освіта” (Україна ХХІ століття). Складність впровадження нововведень, економічні обмеження, старі стереотипи керівництва та інші чинники з особливою гостротою обумовлюють неможливість реалізації новітніх програм без змін в методології, стратегії і тактиці керівництва закладами освіти. Реалізація загальнодержавних програм передбачає вдосконалення існуючих та розробку нових психолого-педагогічних систем навчання, знаходження нових методів підвищення якості та інтенсивності нав-чально-виховного процесу, що потребує подальших психолого-пе-да-го-гіч-них досліджень.

Практичний досвід роботи та наукові спостереження свідчать, що спеціальні психологічні знання і управлінські вміння здатні багатократно підвищити загальну ефективність організацій насамперед у зв’язку з малими витратами на впровадження психолого-педагогічних технологій, але до психології, на жаль, керівники звертаються тільки після чисельних невдалих спроб використання інших можливостей. Тоді як логічніше для підвищення організаційної ефективності використовувати насамперед засоби з мінімальними затратами. Відмова від психологічних технологій в управлінні є свідченням низької психологічної культури керівників – нерозумінням переваг і можливостей психологічних знань і умінь.

На індивідуальному рівні проблема формування психологічної культури керівників закладів освіти ще не вивчалась, хоча в окремих аспектах і в зв’язку з іншими цілями виступала предметом спеціального вивчення в дослід-женнях як зарубіжних (Р.Мас-лоу, Ф.Харц-берг, Д.Мак-Гре-гор, Р.Бо-лейк, Д.Му-тон та ін.), так і вітчизняних вчених (Л.М.Карамушка, Л.С.Кол-мо-го-ро-ва, Н.Л.Ко-ло-мін-ський, Б.Д.Па-ри-гін, Р.Х.Ша-ку-ров, Л.Г.Лап-тє-ва, В.А.Се-ми-чен-ко, В.О.Слас-тьо-нін, Н.В.Че-пе-лє-ва та ін.).

Щоб вирішити проблему підвищення ефективності керівництва навчальними закладами, з метою розробки комплексного підходу до формування психологічної культури в системі післядипломної освіти, на наш погляд, необхідне визначення відповідних компонентів та структури їх взаємозв’язків, особистісних детермінант, гендерних характеристик особистості і умов формування психологічної культури керівників. У такому аспекті проблема ще не досліджувалась.

Таким чином, соціальна значущість проблеми визначення змісту і структури психологічної культури керівників та недостатня наукова розробка процесу її формування у закладах післядипломної освіти зумовили вибір теми нашого дослідження “Формування психологічної культури керівників загальноосвітніх шкіл в системі післядипломної освіти”.

Зв’язок з науковими планами і програмами. Тема входить до плану науково-дослідних робіт в Цільовій програмі професійної підготовки управлінських кадрів Миколаївської області, затвердженій Колегією Управління освіти Миколаївської області від 19.12.2001 р.

Об’єкт дослідження – психологічна культура керівників загальноосвітніх шкіл.

Предмет дослідження – зміст, психологічні та організаційно-методичні умови формування психологічної культури керівників в системі післядипломної освіти.

Мета дослідження – на основі теоретико-експериментального визначення специфіки психологічної культури керівників загальноосвітніх закладів виявити зміст, організаційно-методичні умови її формування та розвитку в процесі підвищення кваліфікації у системі післядипломної освіти.

В основу дослідження було покладено припущення про те, що:

1.

2.

Відповідно до мети та гіпотези були поставлені такі завдання дослідження:

1. Визначити теоретичні та методичні підходи до проблеми формування психологічної культури керівників загальноосвітніх закладів.

2. Визначити інтегральні ознаки психологічної культури керівників.

3. Виявити базові та інваріантні компоненти психологічної культури керівників.

4. Виявити гендерні особливості психологічної культури керівників.

5. Розробити та експериментально апробувати методику розвитку психологічної культури керівників загальноосвітніх закладів у системі післядипломної освіти.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали положення, що пов’язані з проблемою формування психологічної культури у цілому: в філософському аспекті (Т.І.Ар-те-м’єва, Г.С.Ба-ти-щєв, Л.П.Бу-єва, М.С.Ка-ган); в соціально-психологічному аспекті (К.А.Абуль-ха-нова-Славська, Г.М.Ан-дрє-єва, О.І.Дон-цов, Н.Л.Ко-ло-мін-ський, Б.Ф.Ло-мов); в пси-хо-ло-гіч-но-му аспекті (Б.Г.Ана-ньєв, О.О.Бодальов, Л.С.Ви-гот-ський, О.О.Го-лу-бєва, О.Б.До-бро-вич, І.А.Зим-ня, А.І.Круп-нов, Н.В.Кузь-мі-на, В.Н.Ку-ні-ці-на, О.О.Ле-он-т’єв, В.М.Мя-сищев, К.К.Пла-то-нов, Б.М.Тєп-лов, С.Л.Ру-бін-штейн, В.Д.Шад-рі-ков); в педагогічному аспекті (Е.Е.Ан-тон, О.В.Муд-рик, Е.С.Ми-хай-ло-ва); з позицій діяльнісної методології (В.П.Бес-пал-ко, В.І.Бон-дар, І.А.Зя-зюн, М.С.Ка-ган, Л.Г.Ко-валь, О.О.Лєон-т’єв, В.М.Мад-зі-гон, М.І.При-ходь-ко, Б.М.Ре-бус, В.В.Руб-цов, В.К.Та-ра-сов, Л.І.Уман-ський та ін.). Спе-ци-фі-ка управлінської діяльності відображена в питаннях теорії управління, яка по-яснює і пропонує форми та методи реалізації управлінських функцій (К.Б.Єси-по-віч, І.В.Кузь-мін, А.М.Лу-тош-кін, В.І.Мас-лов, В.С.Пікельна, Р.Х.Ша-ку-ров, В.О.Яку-нін та ін.); в положеннях теорії функціонування педагогічних систем (А.А.Дер-кач, М.І.Д’я-ченко, Н.В.Кузь-міна, В.В.Олій-ник, В.О.Слас-тьо-нін); в теоретичних поглядах на процес формування пси-хо-логічної культури (Л.М.Ка-ра-муш-ка, Л.С.Кол-мо-го-ро-ва, В.А.Се-ми-чен-ко, Н.В.Че-пе-лє-ва); в аспекті формування загально-педагогічних та управлінських умінь, їх класифікації (О.В.Муд-рик, В.І.Мас-лов, А.П.Мар-ко-ва, Н.Г.Протасова, В.І.Пу-цов, В.О.Слас-тьо-нін, Л.Ф.Стрін, В.О.Су-хо-млин-ський, П.В.Ху-до-мін-ський). Визначення сутності психологічної культури засновувалось на відомих психологічних кон-цепціях керівництва, лідерства, відносин (Г.К.Ашин, О.І.Зо-то-ва, О.І.Кі-тов, Ю.Д.Кра-сов-ський, В.Г.Крись-ко, Р.Л.Кри-чєв-ський, Є.С.Кузь-мін, Л.Д.Куд-ря-шо-ва, Б.Д.Па-ри-гін, Н.П.Пі-щу-лін, В.М.Мя-си-щєв, О.В.Фі-лі-пов, В.М.Ше-пель, В.О.Ядов) та сучасних зарубіжних теоріях ме-неджменту (М.Аль-берт, М.Вуд-кок, В.Зі-герт, Л.Ланг, М.Х.Мес-кон, та ін.)

Дослідження ґрунтувалось на загальних положеннях методології багатомірних сис-темних досліджень (Е.М.Бра-вер-ман, В.П.Бі-ти-нас, В.П.Кузь-мін, В.М.Мель-ников, М.Б.Муч--нік, В.А.Се-ми-чен-ко, Л.Т.Ям-поль-ський) та прин-ципах психо-метрики та психодіагностики (А.Ана-ста-зі, К.Бер-ка, О.О.Бо-да-льов, Л.Ф.Бур-ла-чук, В.В.Сто-лін та ін.).

В основу системної психолого-педагогічної технології формування психологічної культури керівників покладено принципи і механізми соціально-психологічного тренінгу, розробленого зарубіжними та вітчизняними психологами (Н.Н.Бо-го-мо-лова, Є.Берн, Т.Бур-роу, Г.О.Ко-вальов, К.Ле-він, Дж.Мо-ре-но, Л.А.Пет-ров-ська, У.Шутц, Ю.М.Ємелья-нов та ін.), теоретичні і методичні розробки ділових, навчальних, організаційних, імітаційних та психотехнічних ігор (С.Р.Гід-ро-вич, В.Ф.Ко-ма-ров, А.Я.Лів-шиц, Ю.В.Па-хо-мов, О.П.Сит-ні-ков, Є.А.Хруць-кий, Н.В.Цзен, Г.П.Щєд-ро-виць-кий та ін.).

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових джерел з проблем визначення, вимірів і розвитку психологічної культури особистості з метою розробки теоретичної моделі і обґрунтування загальних засад емпіричного дослідження; психолого-педагогічний експеримент (констатуючий – для вивчення емпіричної структури психологічної культури на рівні латентних факторів та формуючий – для оцінки впливу на окремі складові психологічної культури керівників участі в заняттях з спеціальної психологічної підготовки); психодіагностичні методики вивчення рис і властивостей особистості з метою отримання оцінок їх рівня та інтенсивності; метод експертних оцінок для вивчення особливостей і побудови моделі “ідеалу” керівника; методи математичної статистики (варіаційний, кореляційний, кластерний і факторний аналіз) з метою з’ясування латентної структури психологічної культури, особистісної детермінації її особливостей, оцінки значущості змін у формуючому дослідженні та ін.; метод активного соціально-психологічного навчання для цілеспрямованого впливу на рівень розвитку спеціальних вмінь керівників та інших складових психологічної культури.

База дослідження. Дослідно-експериментальна робота виконувалась на базі Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної ос-ві-ти. Експериментальним дослідженням було охоплено 907 директорів, заступників з навчально-виховної роботи, керівних працівників районних управлінь освіти. Дослідження здійснювалось упродовж 1998 – 2003 років.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає в уточненні змісту термінів “психологічна культура”, “психологічна культура керівника” з позицій послідовної реалізації системного (багатомірного) підходу; в розширенні уявлень про зміст та основні детермінанти формування психологічної культури; у виявленні змісту, структури, гендерних відмінностей та тенденцій розвитку психологічної культури управлінця; в розробці інтегральних показників сформованості психологічної культури керівників; в обґрунтуванні концептуального підходу і програми розвитку психологічної культури на основі активних методів навчання.

Практичне значення дослідження полягає в розробці засобів розвитку системи професійно-значущих якостей, рис, стилів та інших складових психологічної культури керівників загальноосвітніх шкіл, у розробці психологічних технологій її формування та методики оптимізації процесу психологічного тренінгу шляхом спрямування впливу на системоутворювальні фактори, ок-ре-мі компоненти особистості і уміння, що входять в систему значущих характеристик психологічної культури керівника.

Вірогідність та надійність результатів дослідження забезпечувалась методологічною обґрунтованістю вихідних положень; використанням комплексу взаємодоповнюючих методів, адекватних меті, об’єкту, предмету та завданням дослідження; кількісним і якісним аналізом значного обсягу теоретичного і емпіричного матеріалу; репрезентативністю вибірки та адекватним використанням кількісних і якісних методів аналізу даних; використанням багатомірного підходу до інтерпретації результатів. Обробка даних проводилася з використанням ЕОM за допомогою статистичної програми KELLY, розробленої на факультеті психології МДУ (м. Москва), електронних таблиць MS Excel 97 та пакету статистичних програм SPSS.

Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Післядипломна освіта: перс-пективи розвитку” (Київ, 12-13 грудня 2001 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Психолого-педагогічний супровід професійного становлення молодого спеціаліста” (Миколаїв, 17-18 червня 2003 р.), , Всеукраїнському семінарі керівників “Традиційні і нетрадиційні підходи до організації стажування молодих спеціалістів загальноосвітніх навчальних закладів” (Миколаїв, 23-24 листопада 2000 р.), Всеукраїнській науково-прак-тич-ній конференції “Освітній менеджмент: перспективи розвитку та інновації” (Полтава, 23 жовтня 2001 р.), Всеукраїнському науково-методичному семінарі „Гендерна просвіта резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів України” (Львів, 9-10 грудня 2003 р., Одеса 1-2 квітня 2004 р.), V Всеукраїнській науково-практичній конференції “Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: проблеми та перспективи” (Київ, 24-26 березня 2004 р.)

Результати впроваджено у навчальний процес Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка №3/9-01 від 10.01.2004 р.), у практику діяльності Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України (довідка №01-14/548 від 05.07.2004 р.), Управління освіти та науки Миколаївської обласної державної адміністрації (акт №28-13 від 10.01.2004 р.), Миколаївського міського науково-методичного центру (акт №29 від 04.06.2004 р.), Відділу освіти Миколаївської районної державної адміністрації (довідка №06 від 10.01.2004 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення дисертації, результати дослідження, висновки відображені в 11 публікаціях автора, з них 8 одноосібних, з яких 3 у фахових наукових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (220 найменувань), додатків. У ній подано 13 таблиць. Основний зміст роботи викладено на 216 сторінках, бібліографія 17 сторінок, додатки 116 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об’єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано гіпотезу, завдання, розкрито методологічні та теоретичні засади, методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну і практичну цінність роботи, розкрито форми її апробації та наведено відомості про структуру дисертації.

У першому розділі – “Теоретичний аналіз проблеми формування психологічної культури керівників загальноосвітніх шкіл” – розглянуто зміст термінів, що розкривають поняття “психологічна культура керівників загальноосвітніх шкіл”. Психологічна культура в загальному розумінні – це система психологічних знань і здатності їх використовувати у відповідності з високими морально-етичними нормами і ціннісними критеріями. Психологічна культура керівника – поєднання систем спеціальних знань на перетині психології і менеджменту та спеціальних управлінських вмінь, які підвищують ймовірність ефективного виконання компонентів управлінського циклу і досягнення організаційних цілей на основі використання засобів психології. Психологічна культура керівника загальноосвітньої школи – це спеціалізований рівень професійної управлінської культури, обумовлений цілями системи освіти та організаційною специфікою.

Проблема формування психологічної культури неодноразово привертала увагу теоретиків, дослідників, педагогів, практиків, але активно вивчалась тільки в окремих, ізольованих аспектах. Сучасний стан вивчення цієї проблеми, на наш погляд, вимагає інтегруючого переосмислення, поєднання різних теоретико-екс-пе-ри-мен-тальних і концептуальних підходів та поглибленого дослідження на основі системної методології. Тенденції досліджень проблеми психологічної культури можна охарактеризувати як процес поступового переходу від системного аналізу (виділення елементів, компонентів) до системного синтезу (вивчення зв’язків, структур, латентних факторів). Багатомірний системний теоретико-екс-пе-ри-мен-таль-ний підхід визначено найбільш перспективним для вивчення і вирішення проблем формування психологічної культури як системного ефекту взаємодії окремих особистісних характеристик, пов’язаних з ефективністю управлінської діяльності. У першому розділі розкрито сутність методології системного підходу при вивченні проблеми психологічної культури, розглянуто можливості багатомірного емпіричного системного підходу для дослідження цієї проблеми.

На основі системної методології і аналізу сучасного стану вивчення про-б-леми розроблена теоретична модель психологічної культури керівника серед-нього навчального закладу і обґрунтовано шляхи експериментальної її перевірки з метою розробки навчальних програм і психолого-педа-го-гіч-них технологій формування психологічної культури керівників в системі післядипломного навчання. Психологічна культура визначається як багатомірний вектор, інтегруючий гносеологічні, праксеологічні, аксіологічні та афективні компоненти особистості керівника, особлива конфігурація та системні взаємодії яких детермінують рівень ефективності керівництва. Для проведення дослідження із значної кількості можливих емпіричних показників були обрані 406 потенційно найбільш релевантних для оцінки компонентів теоретичної моделі психологічної культури керівників. Виходячи з особливостей і методичних можливостей їх виміру ці показники були інтегровані адекватним способом в емпіричну модель. Емпірична модель психологічної культури – це багатомірний простір, сформований з трьох підсистем характеристик: особистісних рис, особистісних потенціалів та особистісних стилів. Особистісні риси – робочий термін, що визначає простір конституціональних, індивідних, особистісних перемінних, які фіксують інтегральну диспозиційну стратегію поведінки керівників, що складається під впливом організмічного, соціально-нормативного і особистісного рівнів психічної регуляції. Особистісні потенціали – робочій термін для позначення груп вмінь і психологічних характеристик, які потенційно здатні забезпечити ефективне управління в якомусь відношенні (емпірично обчислюються як оцінки першого загального фактору емпіричних корелятів особистісного потенціалу). Особистісний стиль – робочій термін для позначення конфігурації ймовірностей використання управлінських модифікацій взаємодій. В контексті системного вивчення простору базових рис особистості психологічна культура – є підпростір головних факторів, в якому найбільш ефективно функціонує особистість керівника в області норми до межі акцентуації, а реальна поведінка керівника – це системний ефект взаємодії складових структури особистості, який активізується і виявляється як індивідуальна конфігурація стилів.

За даними літературних джерел окреслено основні погляди на систему психологічних знань і вмінь керівників, розглянуто психологічні характеристики особистостей, що сприяють підвищенню ефективності управління. Система психологічних управлінських вмінь керівників – це інтегрована, цілісна особистісна конфігурація навичок реальної поведінки, що включає на рівні компонентів: психологічні технології взаємодій; психологічні технології роботи з групами; внутрішні психологічні технології; інтелектуальні та інформаційні психологічні технології, а на рівні системних ефектів – існує як патерн стилів управлінської діяльності. Система особистісних потенціалів включає: інтелектуальній потенціал, потенціал ділового спілкування, потенціал ефективності керівництва, потенціал особистої ефективності, потенціал групової роботи, потенціал знань, потенціал відносин, етичний потенціал, світоглядний потенціал, комунікативний потенціал, педагогічний потенціал, потенціал саморозвитку, творчій потенціал та інші.

Визначено емпіричній шлях вивчення та формування психологічної культури на основі використання системоутворюючих особистісних факторів управлінської діяльності для прискорення особистісного розвитку керівників загальноосвітніх шкіл.

У другому розділі – “Емпіричне дослідження психологічної культури керівників” – визначено модель і внутрішню логіку емпі-ри-ч-но--го дос-лід-жен-ня компонентів і структури психологічної культури, охарактеризовано алгоритми збору й інтеграції даних з урахуванням способу їх отримання. Окремо для директорів-чоловіків і директорів-жінок були факторизовані підпростори показників управлінської ефективності, рис особистості, стилів взаємодій, особистісних потенціалів. Оцінки латентних факторів були використані для нової факторизації спільного простору показників для побудови загальної емпіричної моделі психологічної культури керівників. Проаналізовано латентні структури і побудовані інтегральні показники підпросторів управлінської ефективності, стилів взаємодії, особистісних по-тен-ціалів з обчисленням оцінок факторів по кожному досліджуваних.

Якісний аналіз головних факторів в підпросторі показників уп-рав-лін-ської ефективності визначив наступний їх зміст в директорів-чоловіків: 1) роз-робка змісту діяльності працівників і стан-дар-тів виконання і фор-ма-лі-за-ція їх в описах посад і організаційній структурі; 2) узгодження і про-гра-му-ван-ня використання людських і матеріальних ре-сур-сів; 3) ви-хо-ван-ня і роз-ви-ток персоналу; 4) здійснення повного уп-рав-лін-сько-го циклу з акцентом на функ-ції коор-динації. На рівні латентних фак-то-рів управлінська ефективність директорів-жінок обумовлена фак-то-рами: 1) пси-хологічно ефек-тивними між-осо-бис-тіс-ни-ми взаємодіями; 2) під-бором за кваліфікаціями і інтенсивною роботою з кад-ра-ми; 3) здій-сненням уп-рав-лін-сь-ко-го циклу з ак-цен-том на виборі цілі, адмі-ні-стру-ванні, передбаченні і мо-ти-ва-ції; 4) ін-тен-сив-ним конт-ро-лем і керуванням фі-нан-со-ви-ми ресурсами, пов’яза-ни-ми з функціями впли-ву, вихованням, роз-вит-ком і навчанням персоналу.

Головні компоненти в підпросторі показників стилів взаємодії ди-рек-то-рів-чоловіків: 1) адміністративно-авторитарний, агресивно-захисний стиль; 2) ком---промісний, співпрацюючий, реалістичний стиль; 3) до-мі-ную-чий, де-ма-гогічно-деспотично-авторитарний стиль; 4) ліберально-демо-кра-тич-ний стиль; 5) м’який стиль; 6) виконавський стиль. Головні компоненти в під-просторі показників стилів взаємодії директорів-жінок: 1) де-мо-кра-тич-ний, спів-пра-цю-ю-чий, спрямований на результат ініціатор-організатор; 2) авторитарно-де-ма-го-гіч-но-деспотичний стиль; 3) лідер-виконавець, дію-чий за рахунок сплеску по-чут-тів і емоцій; 4) ліберальний стиль; 5) стиль уз-год-ження ділових і осо-бис-тіс-них інтересів; 6) реалістичний м’який стиль; 7) слабкий ад-мі-ні-стра-тив-но-авто-ри-тарний стиль; 8) стиль ви-чі-ку-вання.

Дискусійний стиль керівників-чоловіків відрізняється тим, що в ході дис-ку-сії вони розробляють і узгоджують (в континуумі минулого і майбутнього, ракурсів оптимістичності і песимістичності, балансу негативних і по-зи-тив-них аргументів) систему і послідовність майбутніх дій після дискусії. Поведінку директорів-жінок в дискусії характеризує інтенсивний об-мін інформацією, але реальні дії після дискусії ініціюються у зв’язку з пе-ре-живанням емоцій і почуттів. Важливими факторами в керівників-жінок також є спрямованість на інтеграцію суджень, вектор оптимізму і тенденція жінок виносити остаточні суд-ження і рішення.

Проаналізовано латентну структуру підпростору рис особистості ке-рів-ників і виявлено головні відмінності факторної структури. Особистість керівників-чоловіків функціонує: інтровертивно; ди-на-міч-но стабільно; спрямована на досягнення рівноваги; супроводжується част-ко-вим соці-аль-ним самообмеженням; співробітництво позитивно-оптимістичне; під-ви-щен-ня до певного рівня тривожності викликає авторитарність, до-мі-ну-ван-ня, пря-мо-лі-ній-ність і агресивність; невротизація обумовлена виснажливим інтелек-ту-аль-ним моделюванням рішень проблем і компенсується кон-сер-ва-тив-ністю, пла-ну-ван-ням і слідуванням планам; неза-леж-ність – інструмент само-захисту спря-мований на підтримку врівно-ва-же-но-го і гармонійного стану. Осо-бис-тість керівників-жінок функціонує: екстра-вер-тив-но; емо-цій-но неста-більно; поведінка більш (у порівнянні з чоловіками) різноманітна і непе-ред-ба-чу-ва-на; підвищений рівень вербальної і емоційної екс-пан-сив-нос-ті; більший рі-вень критичності при співробітництві; високий рі-вень за-галь-ної пси-хо-ло-гіч-ної нап-ру-ги; невротизація викликається спіл-ку-ван-ням з ме-тою упо-ряд-ку-ван-ня емо-цій-них стосунків і міжособистісних від-но-син; три-вож-ність під-ви-щує емоційну напругу та інтенсифікує діяльність. Отримані дані свідчать про необхідність врахування гендерного фактору і розробки окремих стратегій розвитку пси-хо-ло--гічної культури для чоловіків і жінок.

Побудовано і проаналізовано зміст факторної конфігурації, яка моделює систему внутрішніх чинників психологічної культури управління керівників навчальних закладів, – спільного простору інтегральних показників (оцінки факторів) рис, сти-лів взаємодії, особистісних потенціалів і управлінської ефек-тив-нос-ті окремо для керівників-чоловіків і керівників-жінок.

В спільному просторі особистісних рис, стилів, потенціалів, критеріїв ефек---тив-ності та інших показників в директорів-чоловіків виявлено нас-туп-ні (табл. 1) ла-тент-ні фактори: 1) “психологічна культура управління” (високий рі-вень по-ве-дінкової реа-лі-за-ції якої пов’язаний з станом особистості на полюсі “при-сто-со-ва-ність” век-тору “три-вож-ність”); 2) “інтегрований стиль керів-ниц-тва” – си-ту-а-тивна суміш ліберально-де-мок-ра-тич-ного, ад-мі-ні-стра-тив-ного, до-мі-нант-но-го, де-ма-го-гічно-деспотично-авторитарного сти-лів, до якої керівник-чо-ло-вік вда-єть-ся при досягненні певного рівня особистісної три-во-ги, але ти-по-вим станом чоловіків є стиль раціонального узгодження, координації і про-г-рамування ви-користання ресурсів у взаємодіях з високим самоконтролем; 3) “екс-тра-вер-сія–інтроверсія” з типовим для чоловіків ін-тро-вер-тивним станом (си-туа-ції, що по-т-ребують екстравертного по-вод-жен-ня викликають в чоло-ві-ків нев-ро-тичну три-во-гу, яка компенсується авто-ри-тар-ною, домінантною по-ве-дін-кою); 4) “не-за-леж-ність” спря-мо-вана на до-сяг-нен-ня спокою, гар-мо-ній-но-го, емоційно-за-хи-ще-ного стану; 5) “особиста і ор-га-ні-заційна етика” (ви-со-кий рі-вень пов’язаний з емоційною нестабільністю); 6) “емо-ційна по-зи-тив-ність, суб’єктивізм”; 7) “орі-єн-тація на співпрацю кон-вен-ційного типу”; 8) “м’я-кий стиль”; 9) “соціальна активність”. Інтегральні показники управ-лін-ської ефективності чоловіків – результат взає-мо-дії перших трьох факто-рів.

Табл. 1.

Головні компоненти в структурі психологічної культури директорів-чоловіків

№ фактору | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9

сумарна вага фактору | 44,8 | 18,2 | 12,2 | 11,8 | 9,8 | 8,1 | 6,7 | 5,7 | 3,4

% пояснюваної дисперсії | 35,9 | 14,5 | 9,8 | 9,5 | 7,8 | 6,4 | 5,3 | 4,5 | 2,7

% накопленої дисперсії | 35,9 | 50,4 | 60,1 | 69,6 | 77,4 | 83,9 | 89,2 | 93,7 | 96,4

В сумісному просторі особистісних рис, стилів, потенціалів, критеріїв ефек-тив-ності та інших показників в директорів-жінок виявлено наступні (табл. ) ла-тент-ні фактори (без факторів з дисперсією менше 2%): 1) “пси-хо-ло-гічна культура управління” поляризована за кри-те-рієм відношення: “негативне поводження і підкріплення” (типове фун-к-ці-онування – стратегія ін-тен-сив-но-го особистісного тиску для бло-ку-ван-ня відхилень від системи вста-нов-лених правил методом негативного під--кріп-лен-ня і ма-ні-пу-ля-ціями відносинами в формі негативного емоційного впли-ву при невід-по-від-ності поведінки підлеглого встановленому порядку і осо-бис-тому нор-ма-тив-ному еталону порядності й справедливості; ви-ко-рис-тан-ня тиску відбувається через особисте ставлення та інтенсифіковане спілкування на фо-ні підвищеної емо-ційної напруги та чутливості до коливань в системах офі-цій-них і нео-фі-цій-них відносин) – “позитивне поводження і під-кріп-лен-ня” (по-зитивний ха-рактер управлінської взаємодії керівників-жінок, за-сно-ва-ний на по-зи-тив-них методах з поєднанням, одночасно, раціонального та ірра-ціонального (невербального) впливу); 2) з полюсами: “демократичний, спів-пра-цюю-чий стиль” (типовий – психологічно ефективні міжособистісні взаємодії) – “інтегрований (змі-ша-ний) ліберально-авторитарно-демагогічно-дес-по-тич-ний стиль” (здійснення управ-лін-сько-го цик-лу з акцентом на виборі цілі, ад-мі-ні-струванні, пе-ред-ба-чен-ні і мотивації; ін-тен-сивний конт-роль і керування фінансовими ресур-са-ми, по-в’я-за-не з функціями впливу, вихованням, роз-вит-ком і нав-чан-ням персоналу); 3) полюси: “нас-трой-ка на ін-ших” (прис-то-су-ван-ня до спів-бе-сід-ників, кон-струк-тив-ність до зауважень, са-мо-кон-троль, оптимальна по-ве-дін-ка в конфліктах, ін-туї-тивність, мудрість) – “нас-трой-ка інших на се-бе” (за-хоп-лен-ня уваги і виклик позитивності до себе); 4) “спів-ро-біт-ниц--тво кон-вен-цій-ного типу” (ут-руд-ню-єть-ся не-до-вір-ли-во-скеп-тич-ною кри-тич-ні-стю); 5) “три-вож-ність”; 6) “фактор ста-жу”; 7) ”екс-тра-вер-сія”; 8) “до-мі-ну-ван---ня”; 9) “пси-хо-те--ра-пев-тич-ний стиль взає-мо-дій”; 10) “не-щи-рість”; 11) “уп-рав-ління увагою ін-ших”; 12) “динамічна не-ста-більність”; 13) “вер-баль-но-ло-гічний вплив”; 14) “ра-ціонально-практичне мис-лення”. Ін-те-граль-ні по-каз-ники уп-рав-лін-ської ефек-тивності директорів-жі-нок – значуще по-в’я-зані тільки з по--люсами другого фактору.

Таблиця 2.

Головні компоненти в структурі психологічної культури директорів-жінок

№ фактору | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14

сумарна вага фактору | 19,5 | 13,3 | 7,3 | 5,9 | 5,6 | 4,9 | 4,5 | 4,5 | 4,3 | 4,3 | 3,5 | 3,5 | 3,4 | 2,9

% пояснюваної дисперсії | 13,8 | 9,4 | 5,2 | 4,2 | 3,9 | 3,5 | 3,2 | 3,2 | 3,1 | 3,0 | 2,5 | 2,5 | 2,4 | 2,1

% накопленої дисперсії | 13,8 | 23,3 | 28,4 | 32,6 | 36,6 | 40,1 | 43,2 | 46,4 | 49,5 | 52,5 | 55,0 | 57,5 | 59,9 | 61,9

На основі системної методології і багатомірного підходу окреслено шля-хи отримання інформації та логіку відбору об’єктів для формування в психологічній культурі керівників на основі співставлення “ідеальної” і “ре-аль-ної” емпіричних моделей психологічної культури. Аналіз “ідеальної” мо-де-лі керівника виявив в підпросторі показників уп-рав-лінської ефективності клю-чо-ву відмінність: чоловіки ціле-орієнтовані, жінки людино-орієнтовані; в під-прос-торі управлінських стилів і в ке-рів-ни-ків-чоловіків, і в керівників-жінок виявлено першим фактором “де-ма-го-гіч-но-деспотично-авторитарний стиль”, що добре відповідає тео-рі-ям уп-рав-лін-ня орієнованим на досягнення результату і неприйнятне з пси-хо-логічної і гуманістичної точок зору; в підпросторі осо-бис-тісних по-тен-ціалів виявлено витоки протиріч і неузгодженостей в особистій пси-хо-ло-гіч-ній культурі управління керівників, що зумовлено особливостями функ-ціо-ну-ван-ня осо-бис-тостей, невирішеними неуз-год-же-нос-тя-ми етичного і еко-но-міч-но-го пла-нів, тиском фактору часу, недостатністю ре-пер-туару уп-рав-лін-сь-ких вмінь тощо, які мають стати об’єктами розвитку за-со-ба-ми пси-хо-ло-гіч-ного тре-нін-гу або зміни шляхом психотерапевтичного втру-чання.

На основі порівняння “ідеальної” і “реальної” емпіричних моделей під-прос--торів рис, стилів, потенціалів, ефективності окреслено сукупність най-важ--ли-ві-ших внут-ріш-ніх об’єктів для розвитку засобами пси-хо-ло-гіч-ного тре-нінгу.

Розвиток психологічної культури – це еволюційне зміщення керівника в ба-га-томірному просторі професійно-значущих характеристик з кластеру “ре-аль-ності” до кластеру з характеристиками, що поєднує “ідеал” ке-рів-ни-ка, тео-ре-тичні, управлінські, економічні, гуманістичні, прагматичні та інші вимоги. В контексті проведеного дослідження можливим шляхом та-кого розвитку є, насамперед: цілеспрямований вплив на ключові сис-те-мо-утворюючі фактори, вирішення (або згладжування) внутрішніх осо-бис-тіс-них протиріч, значне розширення репертуару психологічних уп-рав-лінських вмінь, по-слі-дов-не уточнення в свідомості керівників моделі граничного рівня психологічної куль-тури в ході спеціальної психологічної під-готовки.

Теоретична і емпірична моделі вказують напрямок і об’єкти для пер-шо-чер-го-во-го розвиваючого впливу, а особистісні детермінанти визначають можливі інструменти – психологічні закономірності та внутрішні механізми – при-ско-рен-ня формування психологічної культури.

У третьому розділі – “Розробка та апробація психолого-педагогічної програми формування психологічної культури керівників закладів освіти” – розкриті головні принципи, методичні підходи та зміст програми формування психологічної культури керівників. В контексті запропонованої теоретичної моделі формування психологічної культури керівників навчальних закладів психологічний тренінг слід розглядати як одночасний розвиток людини в наступному розумінні: 1) спеціальні психотехнічні вправи (фізичні, комунікативні, гумористичні та ін.) викликають розвиток особистості за параметрами афективної сфери (стан підвищеної активності, захопленість, позитивні емоційні відчуття та ін.); 2) друга категорія психотехнічних засобів стимулює розвиток особистості за параметрами аксіологічної сфери (саморозвиток, самореалізація, самоактуалізація та ін.) спрямуванням викликаного стану на об’єкти ціннісної сфери таким чином, щоб “загострити” їх сприйняття і забезпечити їх прийняття як особистих, значущих, вкрай необхідних; 3) третя група психотехнічних вправ викликає розвиток особистості за параметрами гносеологічної сфери особливим методом: по-перше, інформація для підвищення значущості надається тільки за прецедентами випадкових або свідомо викликаних тренером проблемних ситуацій, по-друге, не в теоретичній (лекційній) формі, а в такій, яка забезпечує миттєве використання, по-третє, застосуванням спеціальних мовних конструкції, що надають емоційно підсилене усвідомлення (з конструктивною метою) відсутності в учасника тренінгу конкретних знань або навичок реальної управлінської поведінки; 4) четверта категорія психотехнічних вправ спрямована на трансформацію особистості в праксеологічній сфері – шляхом ініціювання тренером конкретних ситуацій з можливістю багатократного їх повторення, реалізації зворотного зв’язку, позитивного підкріплення необхідних форм та значної кількості інших засобів і принципів прискореного навчання.

Важливою особливістю використовуваної тренінгової технології є оперативне (ситуативне, динамічне) реагування на поточний стан учасників: при знижені емоційного стану, втомі, знижені активності виконується більша кількість вправ спрямованих на афективну сферу; при виникненні самовпевненості, потягу до бездіяльності – акцент зміщується на вправи в аксіологічній сфері; при втраті почуття новизни, досягненні результату у вправах та ін. – надається інформація з новими об’єктами для тренінгу (гносеологічна сфера); при виникненні проблем особистого виконання управлінських дій – здійснюється акцент на методиці саморозвитку (вмінні навчатися, змінюватися). Отже, тренінгова технологія являє собою цілеспрямовану, адап-тивну, індивідуалізовану, прагматичну систему формування психологічної культури керівника – трансформування особистості на кожному з чотирьох рівнів.

Таблиця 3.

Зміни, що відбулися в результаті формуючого експерименту

Параметри | До
тренінгу | Після тренінгу | Значущість | Приріст, %

Реагування на проблему | 4,0 | 6,2 | t=4,78 Р<0.01 | 55,0

Якість публічного виступу | 5,8 | 7,6 | t=4,54 Р<0.01 | 31,0

Генерація рішень проблем | 2,7 | 4,2 | t=3,88 Р<0.01 | 55,5

Позитивність мислення | 6,0 | 6,9 | t=1,24 | 15,0

Установки | Ставлення до колег | 5,7 | 6,4 | t=2,14 | 12,2

Ставлення до себе | 5,6 | 6,3 | t=2,11 | 12,5

Ставлення до батьків | 4,8 | 5,5 | t=1,57 | 17,0

Ставлення до керівників | 4,7 | 5,4 | t=1,52 | 14,8

Ставлення до учнів | 5,9 | 6,2 | t=1,06 | 5,0

Образ директора | 5,2 | 5,6 | t=1,05 | 7,6

Цілі і задачі діяльності | 5,7 | 6,1 | t=0,99 | 7,0

Способи діяльності | 5,4 | 5,4 | t=0,01–

Визначено ключові методичні проблеми в проведені психологічної підготовки та шляхи їх розв’язання на основі сучасних методик психологічного тренінгу з використанням внутрішніх закономірностей і психологічних механізмів функціонування психологічної культури як складової цілісної особистості. Розглянуто важливі складові та організаційні аспекти психологічної підготовки керівників і методики проведення психологічного тренінгу управлінських вмінь та розвитку складових пси-хо-ло-гіч-ної культури. Методичними умовами ефективності тренінгу керівників виступають: використання гнучкої стратегії формування програми тренінгу з урахуванням на основі дослідження поточної конфігурації управлінських проблем учасників тренінгу; цілеспрямовані дії з метою послаблення або вирішення внутрішніх про-тиріч в функціонуванні емоційної сфери особистості, що викликають тривогу, невротизацію, депресію, особистісну вразливість, зниження рів-ню управлінської ефективності, втрати часу тощо; активне формування сис-теми цінностей особистості, що самоактуалізується, норм і стандартів високої уп-рав-лінської культури і закріплення їх використанням спеціальних психотехнічних ігор дискусійного і конкурентного типу; проведення психологічної підготовки з урахуванням статі керівника і від-повідних відмінностей в стилях, рисах, особливостях функціонування; підвищення рівня мотивації розвитку і саморозвитку; тренінгу навичок здійснення повного управлінського циклу з корекцією психологічних недоліків, протиріч, невідповідностей.

У відповідності з логікою психолого-педагогічних досліджень в третьому розділі викладено результати формуючого експерименту з формування психологічної культури керівників загальноосвітніх шкіл.

Підтверджено, що в процесі соціально-психологічного тренінгу імовірність високої ефективності управлінських дій керівників підвищується внаслідок формування ключових вмінь, пов’язаних з латентними факторами психологічної культури. Психологічний тренінг викликає актуалізацію особистісних потенціалів та управлінських стилів і закріплює в реальній поведінці компоненти психологічної культури пропорційно тривалості тренінгу і кількості повторних виконань спеціальних психотехнічних вправ з формування конкретних управлінських вмінь.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і на основі застосування багатомірного системного підходу запропоновано новий погляд на вирішення проб-леми визначення складових, внутрішньої структури, закономірностей цілісного функціонування і методів формування психологічної культури керівників загальноосвітніх шкіл, що виявляється у розкритті сутності і специфіки цього процесу, виявленні особливостей його прояву в професійній діяльності та розробці системи психолого-педагогічних засобів розвитку психологічної культури.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.