Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

КІЦИЛА ЛІДІЯ ЮЛІАНІВНА

УДК: 327 (437.1/.2):061.1ЄС

ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ

РЕАЛІЗАЦІЇ КУРСУ ЧЕСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ НА ІНТЕГРАЦІЮ

ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Спеціальність 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем

та глобального розвитку

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Львів – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі країнознавства і міжнародного туризму факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка.

Науковий керівник: |

доктор історичних наук, професор

Антонюк Наталія Володимирівна,

Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри країнознавства і міжнародного туризму

Офіційні опоненти: | доктор політичних наук, професор

Оніщенко Ірина Григорівна,

Європейський університет, м.Київ, завідувач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін

кандидат політичних наук, доцент

Угрин Леся Ярославівна,

Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри політології

Провідна установа: | Національний інститут стратегічних досліджень

Захист відбудеться 16 грудня 2004 року о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.11 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000 м. Львів, вул. Університетська, 1, ауд. 301

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005 м.Львів, вул. М.Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий „15 ” листопада 2004 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат географічних наук, доцент |

Присяжнюк Ю.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Європа початку ХХІ ст. є прикладом тісної міждержавної співпраці з прозорими кордонами, відкритими для вільного руху капіталу, товарів, послуг і людей. Європейська інтеграція, як один із багатьох процесів, що відбуваються в сучасній системі міжнародних відносин, явище унікальне. Започаткована як європейська економічна інтеграція вона поступово набула політичного, соціального і культурного виміру. Починаючи від підписання Маастрихтських угод, європейська інтеграція отримала політико-правове втілення в Європейському Союзі єдиному правовому просторі з наднаціональними інституціями та спільним ринком, економічним і валютним союзом, спільною політикою в основних галузях суспільного життя.

Розвиток Чеської Республіки, як і більшості європейських держав, значною мірою залежить від успіхів міжнародної співпраці. Тому комплексне дослідження зовнішньополітичних аспектів реалізації курсу Чеської Республіки на інтеграцію до Європейського Союзу має не лише важливе теоретичне, але передусім й практичне значення. Вивчення і врахування досвіду трансформаційних процесів у Чеській Республіці, особливостей кризи правих сил та перемоги соціал-демократії на політичній арені країни, успішного втілення практики створення дієвих коаліцій у парламенті та уряді, що сприяло, зокрема, побудові чітко спрямованої і збалансованої зовнішньої політики, поза всяким сумнівом, може бути корисним для України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах комплексної науково-дослідної теми кафедри країнознавства і міжнародного туризму факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка –“Політичний регіоналізм в контексті європейської інтеграції”.

Метою дослідження є комплексний аналіз зовнішньополітичних аспектів реалізації курсу Чеської Республіки на інтеграцію до Європейського Союзу (1989–2004) в контексті внутрішньодержавних і європейських трансформаційних процесів. З огляду на це, завданнями дисертаційної роботи є:

- визначити основні риси зовнішньополітичного процесу і з’ясувати природу взаємозв’язку внутрішньої та зовнішньої політики;

- вивчити вплив ідеї європейської інтеграції на внутрішньополітичні процеси в Чехії, зокрема на характер трансформації партійної системи;

- розглянути етапи еволюції зовнішньої політики Чеської Республіки після „оксамитної” революції 1989 р. і здійснити теоретичний аналіз її євроінтеграційного напряму;

- визначити особливості становлення взаємовідносин Чеської Республіки з ЄС та проаналізувати зміст переговорного процесу країни щодо вступу в Євросоюз;

- дослідити проблеми і перспективи членства Чеської Республіки в Європейському Союзі.

Об’єктом дисертаційного дослідження є зовнішня політика Чеської Республіки в контексті сучасних інтеграційних процесів у Європі.

Предметом дисертаційного дослідження є особливості та закономірності становлення і реалізації євроінтеграційного напряму зовнішньої політики Чеської Республіки.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в такому:

- уперше на рівні дисертаційної роботи здійснено комплексний аналіз концептуальних засад та еволюції зовнішньої політики Чеської Республіки під впливом визначальних політичних перетворень на європейському континенті десателізації країн Центрально-Східної Європи (ЦСЄ) з одного боку й активізації інтеграційних процесів – з іншого;

- виділено й проаналізовано три етапи у становленні зовнішньої політики Чехії після 1989 р.: етап протиставлення європейського вибору спадку комуністичного минулого (1990–1992); етап концептуалізації європейського вибору, утвердження демократії й ринкової економіки (1993–1997); етап адаптації чинного законодавства і стандартів ЄС(з 1998 р.);

- з’ясовано, що засадничим принципом чехословацької, а згодом чеської зовнішньої політики є відтворення європейської ідентичності держави й виокремлено три основні моделі в її трактуванні (за назвами правлячих у визначений період політичних сил): модель Громадянського Форуму; громадянсько-демократична модель; соціал-демократична модель; виявлено, що перші дві моделі намагаються створити автономну дефініцію європейського вибору і водночас чеської ідентичності, а третя задовольняється пасивним сприйняттям існуючого стану;

- шляхом здійснення аналізу програм політичних партій, зокрема парламентських, крізь призму їх ставлення до європейської інтеграції доведено, що європейський вибір став головним рушієм трансформації політичної системи Чехії і мав вирішальний вплив на формування зовнішньополітичної стратегії держави, основними рисами якої були послідовність і цілеспрямованість;

- шляхом дослідження особливостей становлення двосторонніх відносин та аналізу переговорного процесу Чеської Республіки з ЄС виявлено, що в результаті підготовки і вступу до Євросоюзу Чехія мала розв’язати низку нових економічних і політичних проблем, які в короткотерміновій перспективі негативно впливатимуть на можливості та рівень готовності країни – нового члена ЄС – проводити більш глибоку інтеграційну політику; в довготерміновій перспективі переваги участі Чеської Республіки в інтеграційному процесі будуть визначальними.

Методологічна основа дослідження. Дисертаційна робота ґрунтується на використанні підходів і методів багатьох наук: філософії, політології, теорії міжнародних відносин, права та ін. Основним підходом дисертаційного дослідження є системний підхід, що полягає у трактуванні Європейського Союзу як системи визначеного рівня зі складною організаційною структурою, динамічними взаємовідносинами внутрішнього характеру і зовнішніми зв’язками з системами нижчого рівня (у цьому випадку державами-кандидатами на вступ до ЄС, зокрема Чеською Республікою). Важливою ланкою взаємозв’язку систем виступає євроінтеграційний курс зовнішньої політики Чеської Республіки, кінцевою метою якого є інтеграція Чехії в Європейський Союз, а відтак – трансформація обох систем у систему з новими параметрами. Дослідження внутрішніх особливостей кожної з них і специфіки взаємовідносин здійснене за допомогою системного методу. Євроінтеграційний напрям зовнішньої політики Чеської Республіки на концептуальному рівні досліджено за допомогою методів аналізу, синтезу та дедукції.

У дисертаційному дослідженні велику увагу приділено з’ясуванню особливостей становлення взаємовідносин Чеської Республіки з ЄС та аналізу змісту переговорного процесу цієї країни стосовно вступу в Євросоюз. При цьому беруться до уваги особливості еволюції внутрішнього середовища системи під впливом зовнішніх трансформаційних процесів (десателізації та інтеграції) – соціально-економічні та ідеологічні зміни, політичні перетворення в державі тощо.

Здійснення політологічного аналізу програм політичних партій, зокрема парламентських, крізь призму їх ставлення до європейської інтеграції виявило основні чинники трансформації політичної системи Чехії та формування зовнішньополітичної стратегії держави. Результативним є також застосування методу моделювання під час розгляду основного принципу чеської зовнішньої політики відтворення європейської ідентичності держави.

Використання порівняльного методу в дослідженні переваг і недоліків вступу Чеської Республіки до ЄС, а також методів прогнозування дало змогу виявити короткотермінові й довготермінові перспективи участі держави в євроінтеграційних процесах.

Загальна методологія, використана в роботі, у поєднанні з міждисциплінарним підходом, який уможливлює всебічне висвітлення проблеми, надають роботі характеру завершеного комплексного дослідження.

Стан досліджуваної проблеми. На основі опрацювання літератури за темою дисертації можна стверджувати, що зовнішньополітичні аспекти реалізації курсу Чеської Республіки на інтеграцію до Європейського Союзу (1989–2004) досі розглядалися лише в Чеській Республіці, причому комплексні дослідження титульної проблеми з огляду на особливості європейських й внутрішньодержавних трансформаційних процесів були відсутні. Серед чеських авторів, які працюють над цією тематикою, виокремимо П.Черноха, П.Друлака, Г.Файмона, В.Клауса, М.Мареша, П.Плеціти, Л.Ровну, Ґ.Сабатіла, Я.Шедіви.

Одним із найбільш ґрунтовних чеських досліджень є праця П.Черноха „Шлях до ЄС: східне розширення Європейського Союзу і Чеська Республіка в період з 1990 по 2004” (Прага, 2003), в якій розглядається процес європейської інтеграції в контексті розширення ЄС. Трансформаційні процеси у Чеській Республіці автор залишає поза розглядом, стверджуючи, що вони є предметом ширшого дискурсу. На жаль, дослідження проблеми іншими чеськими авторами зосереджуються передусім на окремих аспектах трансформації економічної та правової систем Чехії.

В Україні проблема вступу Чехії до ЄС загалом, а надто зовнішньополітичних аспектів реалізації курсу Чеської Республіки на інтеграцію до Європейського Союзу не отримала належного наукового висвітлення. Серед праць українських авторів, присвячених розширенню ЄС на схід, можна виокремити такі: “Євроатлантична інтеграція України” Губського Б.В., „Зовнішня політика України: від романтизму до прагматизму” Зленка А.М., „Стратегія євроінтеграції: як реалізувати європейський вибір України” Ковальової О.О., „Європейський Союз: заснування і етапи становлення” В.Копійки, Т.Шинкаренка, „Європейський Союз: структура, функції, механізми” за науковою редакцією Н.Антонюк, „Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи України” Л.Луця, „Рада Європи: політико-правовий механізм інтеграції” В.Мармазова, І.Піляєва, „Міжнародно-правові аспекти співробітництва Європейського Союзу з третіми країнами” М.Микиєвича, „Європейський Союз: інституційні основи європейської інтеграції” В.Посольського, “Світова та європейська інтеграція: організаційні засади” за загальною редакцією Малика Я.Й, Мальського М.З. , „Сучасна Угорщина в контексті суспільних трансформацій” Ткача Д.І., „Європейський валютний союз” О.Шниркова, О.Кузнецова, С.Кульпінського.

Проблемними і ґрунтовними є статті Т.Будзінського, І.Бураковського, Г.Немирі., О.Павлюк, В.Гудими, В.Денисенка, О.Долженкова, Б.Забарко, Н.Загорняк, В.Копійки, Я.Матійчик, Ю.Пахомова, М.Примуша, В.Сіденка, С.Фоміна, В.Чалого. Однак вони здебільшого присвячені вивченню окремих питань.

Завершуючи короткий огляд досліджень, підкреслимо їх недостатність, що змушує віднести проблему до малодосліджених, а тему дисертації – до актуальної.

Джерельна база дисертації містить декілька типів використаних джерел. По-перше, це література загального довідкового характеру (енциклопедії, словники, довідники тощо), які уможливили формулювання основних теоретичних положень, дали змогу конкретизувати факти. По-друге, це монографії, збірники статей, газетні та журнальні публікації українських та іноземних політологів, істориків, політичних діячів, які становлять основний фактологічний матеріал. По-третє, це офіційні документи Міністерства закордонних справ Чеської Республіки й інформаційні матеріали Європейського Союзу, велика за обсягом договірна база між Чехією та ЄС.

З метою визначення місця ідеї європейської інтеграції в суспільно–політичному житті Чеської Республіки в дисертаційній роботі зроблено значний акцент на програмні документи чеських політичних партій, зокрема парламентських, і проблемні публікації їхніх основних ідеологів.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що вона робить внесок в українську політичну науку, зокрема в політологію міжнародних відносин, завдяки поглибленню і розширенню знань про природу інтеграційних процесів у Європі та особливостей приєднання й участі в них постсоціалістичних країн ЦСЄ, і, тим самим, сприятиме подальшому розвитку досліджень цієї проблематики. Окрім цього, комплексне дослідження титульної проблеми допоможе широкому загалові краще сприйняти ідею європейської інтеграції, дозволить зміцнити її позиції в українському суспільстві, сприяючи розбудові стабільної правової держави.

Практичне застосування отриманих у роботі результатів може сприяти, виходячи з формування повнішого розуміння основних закономірностей європейської інтеграції, особливостей політичної трансформації в Центрально–Східній Європі а також цілей, методів та еволюції чеської зовнішньої політики, утвердженню європейського вибору нашої країни. Результати дослідження можуть бути корисні для державних органів і недержавних організацій, таких як Комітет Верховної Ради України у закордонних справах, Комітет Верховної Ради України з питань європейської інтеграції, МЗС України, Національний Інститут стратегічних досліджень, Національний Інститут проблем міжнародної безпеки Ради національної безпеки та оборони України, Атлантична Рада України та ін., діяльність яких пов’язана із формуванням і реалізацією зовнішньополітичних пріоритетів України. Отримані результати можуть бути використані у спецкурсах для студентів спеціальностей політологія, історія, міжнародні відносини, а також слугувати основою для написання монографії.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертаційному дослідженні, отримані автором особисто.

Апробація дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися й обговорювалися на таких конференціях і семінарах: Міжнародній науково-практичній конференції „Стратегія українсько-польського соціально-економічного партнерства” (Львів, 7–8 грудня 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Глобалізаційні та інтеграційні процеси в сучасному світі: виклики та шанси для України” (Львів, 15–17 травня 2003 р.); ХІІІ міжнародному славістичному колоквіумі (Львів, 19–21 травня 2004 р.).

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків (загальним обсягом 176 сторінок тексту) та списку використаних джерел (197 найменувань на 14 сторінках).

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтована актуальність теми, сформульовані об’єкт і предмет дослідження, наукова мета й завдання, висвітлені стан досліджуваної проблеми та джерельна база. Визначена наукова новизна роботи, подана методологічна основа дисертації, наведено структуру, її теоретичне та практичне значення, попередню апробацію. У першому розділі “Політичні передумови євроінтеграційних процесів за участю Чеської Республіки” розглядаються “десателізація Центрально-Східної Європи й актуалізація євроінтеграційної проблематики” (перший підрозділ), “трансформація політичної системи Чехії” (другий підрозділ) та “ідея європейської інтеграції в суспільно-політичному житті Чеської Республіки” (третій підрозділ). У першому підрозділі, зокрема, наголошується на тому факті, що на зламі 1980–1990 рр. крах комуністичних режимів актуалізував ідею побудови нової об’єднаної Європи. Демократичні зміни в Центральній і Східній Європі збіглися з періодом дискусії всередині ЄЕС щодо майбутньої орієнтації європейської інтеграції на “розширення” чи “поглиблення”: Європа опинилася перед важливим вибором будувати спільний дім чи нову “залізну завісу”.

Все ж асоціативні угоди, укладені з посткомуністичними державами, піднесли їх стосунки з ЄЕС на якісно новий рівень, відкрили їм шлях для поступової лібералізації торгівлі, прийняття європейського законодавства, заклали правові основи для надання допомоги в межах спеціальних програм Співтовариства. Лише у червні 1993 р., на саміті в Копенгагені ЄС уперше визначив чіткі критерії оцінки готовності кандидатів до вступу і окреслив перспективу майбутнього членства перед посткомуністичними державами. Вже наступного року Євросоюз отримав перші офіційні заявки на вступ. Хоч питання східного розширення вимагало далекосяжних політичних рішень, першочерговими для ЄС у цей час були “домашні” теми митного союзу і внутрішніх реформ.

Мадридський саміт (1995) надав процесу розширення нового імпульсу й конкретизував “східне питання” в часі. Амстердамський договір (1997) мав на меті посилити внутрішню і зовнішню ідентичність Союзу, підготувати його до розширення. Того ж року схвалено текст Агенди 2000 (Порядок денний 2000), основою якого був проект бюджету Євросоюзу на період 2000–2006 рр., який охоплював фінансово найскладніші галузі: структурну політику, спільну сільськогосподарську політику і розширення ЄС. На основі рішення Люксембурзького саміту (1998) в Лондоні розпочався переговорний процес із першою групою кандидатів (Польща, Угорщина, Чехія, Естонія, Словенія, Кіпр).

Перша частина переговорного процесу з дослідження й оцінки ситуації в кожній з держав щодо спроможності прийняти acquis communautaire ЄС була завершена в липні 1999 р. На Копенгагенському саміті (2002) було завершено вступні переговори з десятьма кандидатами. Вирішено, що договір про вступ підпишуть в Афінах 16 квітня 2003 р., а датою вступу стане 1 травня 2004р. Завершення переговорного процесу отримало широкий відгук в засобах масової інформації, а вступ до ЄС став пріоритетною темою суспільного інтересу Чеської Республіки.

У другому підрозділі першого розділу досліджується динаміка розвитку політичної системи Чехії після 1989 р. З’ясовано, що початковий період внутрішньополітичних перетворень у Чехословаччині аналогічний до трансформаційних процесів у більшості постсоціалістичних країн Центрально–Східної Європи (ЦСЄ), які характеризувалися появою на політичній арені та перемогою у виборах нових громадянських рухів, більшість із яких невдовзі розкололася. У Чеській Республіці, зокрема, виникли два спадкоємці Громадянського форуму (ГФ) – Громадянська демократична партія (ГДП) і Громадянський рух (ГР), а депутати, обрані від форуму, ввійшли до п’яти парламентських фракцій або залишилися позафракційними. З восьми парламентських фракцій у Федеральних зборах (після виборів 1990 р.) у листопаді 1991 р. їх стало шістнадцять, причому дванадцять депутатів не вступили до жодної з них. Пізніше розкололися Комуністична партія Чехословаччини (КПЧ), Рух за автономну демократію – Об’єднання Моравії і Сілезії (РАД/ОМС) і Християнсько-демократичний рух. На виборах 1992 р. зазнав поразки Громадянський форум, учасник урядової коаліції.

Друга хвиля розколу зачепила переважно опозиційні партії. В середині 1993р. відбувся розкол Комуністичної партії Чехії та Моравії (КПЧМ), і виникли Партія лівих демократів і Партія лівого блоку. Від Руху за автономну демократію виокремився Рух за автономну демократію Моравії і Сілезії, а первісний рух став Чесько-моравською центристською партією. Тривало бродіння і всередині Ліберально-соціального союзу. Через два роки після виборів замість дев’яти фракцій Чеської національної ради в Палаті депутатів утворилося дванадцять, при тринадцяти позафракційних депутатах.

Нестабільність чеської політичної системи підтвердив розвиток подій після виборів до Палати депутатів (1996). Тоді зазнали поразки невеликі центристські парламентські (ЛСС, ЛНСП) і моравські народні партії.

Третя хвиля розколу (1997) охопила правлячу коаліцію – розпалася найсильніша партія правого спрямування ГДП і виникла парламентська фракція Союз свободи (СС). На виборах 1998 р. зазнала поразки правляча ГДА. Найбільшу увагу привернуло об’єднання опозиційних правих партій і виникнення Коаліції чотирьох (1998) із двох парламентських (ХДС/ЧСНП i СС) та двох позапарламентських партій (ГДA i ДС), а згодом (2002) Коаліції (ХДС/ЧСНП i СС/ДС).

Загалом у виборах 2002 р. взяло участь двадцять дев’ять політичних партій і рухів, п’ять з яких отримали понад 5 % голосів виборців і відповідно місця в парламенті. Перемогла Чеська соціал-демократична партія, яку підтримали понад 30 % електорату. Вона сформувала лівоцентристську коаліцію й отримала 101 місце з двохсот у нижній палаті парламенту. Соціал-демократи посилили соціальний аспект своєї політичної лінії, не відкидаючи ідеї європейської інтеграції. Вплив останньої на суспільно-політичне життя Чеської Республіки вивчається у третьому підрозділі. Тут, зокрема, підкреслюється, що на початках становлення демократичної політичної системи політичні партії та об’єднання практично одностайно підтримали ідею „повернення до Європи”. Протиріччя з’явилися тоді, коли європейська орієнтація стала частиною внутрішніх перетворень у контексті наближення до вимог Європейського Союзу.

Поступово визріли три полярні погляди на проблему: проєвропейський, євроскептичний і антиєвропейський, які різнилися ставленням до внутрішніх реформ, оцінюванням відносин з іншими європейськими державами, а також підходами до європейської інтеграції загалом. Переважно всі великі парламентські партії Чеської Республіки були і є прихильниками членства країни в ЄС. Радикальні антиєвропейські партії націоналістського спрямування залишилися поза межами парламенту і не мали вагомого впливу на політику держави. Досить поширеним був євроскептичний підхід до питань інтеграції, який не відкидаючи ідею, був дискусійним в оцінюванні умов і шляхів її втілення.

Європейська тема рідко виходила на передній план партійних інтересів і передусім породжувала суперечки між владою та опозицією. Як приклад можна навести критику (1999) Коаліцією чотирьох уряду Земана щодо недостатньої політичної волі в проведенні інтеграції. Однак сповільнення її темпів було, серед іншого, також наслідком політики уряду Клауса, яку партії коаліції підтримували.

Здебільшого позиція учасників політичного процесу стосовно євроінтеграції змінювалася залежно від розвитку подій (вибори, вступ на державні посади тощо), характеру внутрішніх змін у політичних об’єднаннях і відносин між поміркованими та радикальними партіями. Зокрема, здобуття партією керівних посад в уряді призводило до поміркованості у поглядах. На консенсус усередині політичних партій впливали й інші чинники. У питаннях європейської інтеграції деякі політичні об’єднання не завжди мали підтримку своїх виборців чи депутатів. Подекуди партії є більш проєвропейськими (ЧСДП і ХДС/ЧСНП), ніж їх симпатики. І, навпаки, деякі партії, що виявляють стриманість у питаннях інтеграції, мають підтримку проєвропейських виборців (ГДП).

У другому розділі “Євроінтеграційна складова зовнішньої політики Чехії” подається аналіз становлення і розвитку євроінтеграційного напряму зовнішньої політики країни. У першому підрозділі розглядаються “Особливості формування зовнішньополітичних пріоритетів Чехії”, основними з яких, одразу ж після “оксамитної” революції були поступовий вихід зі структур, що заважали зовнішньополітичній діяльності держави – Організації Варшавськового Договору (ОВД) і Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ), та налагодження контактів з міжнародними організаціями Заходу з метою поглиблення співпраці в галузі безпеки та поступової економічної інтеграції.

Керівництво Чехословаччини довго дотримувалося думки, що Європа не потребує жодних військових пактів. Заклики В.Гавела до розпуску НАТО та виведення американських військових частин з Європи були не лише наївними, але й небезпечними, оскільки породжували у західних політиків недовіру щодо чехословацької політичної орієнтації. Згодом чеські ЗМІ не раз закидали цій політиці зайву ейфорійність і брак реалізму.

З перших днів існування нової зовнішньої політики Чехословаччина заявила про свої наміри інтегруватися до Європейського Економічного Співтовариства. У травні 1990 р. було укладено першу угоду про торговельну та економічну співпрацю з ЄЕС. У грудні 1991 р. ця угода була замінена асоціативною угодою. Весною 1991 р., після підписання основних договорів, Чехословаччина стала членом Ради Європи й вступила до Міжнародного валютного фонду. Суперечка правих і лівих сил у Чехословаччині стосовно втілення прозахідної орієнтації точилася навколо питання про можливе членство в НАТО. Незважаючи на це, країна підтримала країни НАТО у війні в Перській затоці (1991), що стало її першою виразно прозахідною акцією. Пізніше було започатковано ефективну співпрацю з Північноатлантичним Альянсом, щоправда лише в межах політичних консультацій.

Упродовж 1991–1992 рр. Чехословаччина уклала декілька важливих угод про взаєморозуміння, співпрацю та добросусідство, зокрема, з Францією, Італією, Іспанією, Польщею, Німеччиною.

“Концептуалізація зовнішньополітичного курсу Чеської Республіки на інтеграцію до Європейського Союзу” досліджується у другому підрозділі другого розділу дисертації. Тут подаються дефініції зовнішньої політики, розкривається природа її взаємозв’язку з внутрішньою політикою та ідентичністю. В руслі теорії конструктивізму будь-яка ідентичність конструюється за допомогою обмеження антиподом (Д.Кемпбелл). Практикою такого обмеження є зовнішня політика, яку розуміють як політику дихотомії (“свій/чужий”, “внутрішній/зовнішній” тощо), котру вона творить.

У контексті загальної дихотомії ”європейський вибір/позаєвропейський вибір” виділяються три етапи становлення євроінтеграційного напряму зовнішньої політики Чехії. Перший етап (1990–1992), або період Громадянського форуму, характеризується протиставленням європейського вибору спадкові комуністичного минулого, з визначальною дихотомією “європейський вибір/тоталітаризм”, яка замінила дихотомію “холодної війни” “Схід/Захід”. Президент В.Гавел, виступаючи в польському Сеймі, сформулював такі критерії “європейського вибору” та політичної ідентичності: демократія, співпраця між незалежними державами, стабільність, визначивши й небажану альтернативу ОВД, РЕВ, поділ Європи на блоки тощо. Європейський вибір у тогочасному розумінні дуже широке поняття, що охоплює як рух у напрямі євроатлантичних структур, так і очікування позитивних змін в СРСР. Тодішня багатовекторна концепція зовнішньої політики Чехії символізувала бажання протистояти щораз сильнішій дихотомії “Схід/Захід”. Особливо складним було ставлення до СРСР, який теоретично міг вписатися в концепцію європейського вибору, однак в існуючому вигляді схилявся до тоталітаризму. З розпадом Чехословацької федерації і появою Чеської Республіки розпочався другий етап (1993–1997), який вніс конструктивні зміни до схеми ідентичності та відповідно зовнішньої політики. Це був період громадянських демократів, головними ідеалами яких залишалися європейський вибір, демократія, ринкова економіка, інтеграція в європейські та євроатлантичні структури. Влітку 1993 р. заступник міністра закордонних справ С.Вондра відзначив зміни в європейській політиці, а саме, заміну дихотомії “демократія/диктатура” на дихотомію “вільна конкуренція–кооперація/протекціонізм–ізоляція” або “інтеграція/дезінтег-рація”. Обидві дихотомії впливають на зовнішню політику, оскільки мають передусім геополітичний характер і є ближчі за змістом, ніж у випадку з дихотомією “європейський вибір/тоталітаризм”. Перша з них співзвучна з дихотомією “Захід/Схід”, а друга розкриває проблему співвідношення “Чеська Республіка/Європейський Союз”.

У межах оновленої дихотомії “Захід/Схід” Чеська Республіка бачить своє місце на Заході й обережно ставиться до Сходу. Першими кроками соціал–демократичної влади (1998) стала боротьба з економічними злочинами, оскільки акція “Чисті руки” була основним гаслом їхньої передвиборної кампанії. Отож, основною стала дихотомія “європейський вибір/внутрішній безлад”. Ідея інтеграції до європейських структур пронизує всі розділи програми уряду. Крім цього, частиною програми є проект запровадження нових європейських стандартів візової політики для захисту держави від зовнішньої загрози. Реалізація такої політики свідчить про актуалізацію оновленої дихотомії “Схід/Захід”.

Завдяки виваженій і збалансованій зовнішній політиці Чеська Республіка обійняла гідне становище в Європі та світі. Чехія стала повноправним членом НАТО і впевнено посіла місце в першій хвилі кандидатів на вступ до ЄС.

“Становлення і перспективи взаємовідносин між Чеською Республікою та Європейським Союзом” розглядаються у третьому розділі. Тут у першому підрозділі подається “Загальна характеристика двосторонніх відносин і зміст переговорного процесу між Чеською Республікою та ЄС”.

Першим договірним документом між Чехословаччиною та Європейськими Співтовариством була так звана обмежена угода з торгівлі металургійною продукцією (1978) у межах Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), а наступним двостороння угода з текстильної промисловості (1982). Згодом укладено угоду з торгівлі промисловими товарами між ЧССР і ЄЕС (1988). Угоду про асоціацію між Чеською і Словацькою Федеративною Республікою та Європейським Співтовариством підписано 16 грудня 1991 р.

У грудні 1994 р. Європейська Рада затвердила стратегію попереднього вступу для держав Центральної і Східної Європи, яка ґрунтувалася на чотирьох основних елементах: європейських угодах; багатосторонньому структурному діалозі; підготовці країн ЦСЄ до інтеграції в єдиний внутрішній ринок; допомозі країнам ЦСЄ в межах спеціальних програм.

В Агенді 2000, частиною якого був і звіт щодо Чеської Республіки, Європейська Комісія сформулювала так звану посилену стратегію попереднього вступу. Разом зі стратегією Комісія прийняла документ „Партнерство заради вступу”. Метою партнерства було об’єднати всі форми підтримки ЄС для країн–кандидатів, окреслити основні короткотермінові й середньо-термінові пріоритети в прийнятті “чинного права ЄС”. Загалом Чеська Республіка практично досягла всіх короткотермінових пріоритетів, що стоcувалися єдиного ринку. Пріоритети в галузі сільського господарства, навколишнього середовища, правосуддя та внутрішніх справ були досягнуті частково. Середньо-термінові пріоритети щодо єдиного ринку Чеська Республіка виконала у переважній частині завдань.

Чеський уряд розробив Національну програму підготовки Чеської Республіки до набуття членства, яка містила план з реформування законодавства, економіки, суспільної сфери та інших галузей. Результати цієї підготовки реєструвалися Європейською Комісією в регулярному звіті.

Саміт у Ніцці став переломною віхою у прогресі Чеської Республіки щодо вступу в ЄС. Укладену в межах Ради угоду про приєднання було передано до Європейського Парламенту й офіційно підписано 16 квітня 2003 р. в Афінах.

Після підписання угоду ратифікували країни-кандидати й члени ЄС. Чеський референдум з питання вступу відбувся 15–16 червня 2003 р. Чеська Республіка офіційно набула членства в ЄС з 1 травня 2004 р.

“Участь Чеської Республіки у спеціальних програмах допомоги Європейського Союзу країнам-кандидатам” досліджується у другому підрозділі третього розділу. Приєднання Чеської Республіки до програм ЄС, що регламентується Додатковим протоколом до Європейської Угоди з відкриття програм ЄС асоційованим членам (підписана Чехією у 1997 р.), було частиною підготовки країни до інтеграції.

Починаючи з 1997 р., Чехія брала участь у програмах, присвячених шкільній системі, освіті та молоді (Сократ, Леонардо да Вінчі, Молодь Європи), з 1998 р. приєдналася до програми МСП (SME) (мале і середнє підприємництво), SAVE II та програми Рафаель (культура), з 1999 р. стала учасником програм Fiscalis (пряме оподаткування), Mattthaeous (митний збір) та чотирьох програм у галузі охорони здоров’я (охорона здоров’я, запобігання раковим захворюванням, боротьба зі СНІДом, подолання наркотичної залежності), а також отримала доступ до обміну інформацією між адміністративними програмами. Участь у програмах частково фінансувалася з державного бюджету країни, а частково програмою Phare (близько 75 %). Важливе значення мала участь Чеської Республіки у п’яти структурних програмах Європейського Союзу у галузі досліджень і технічного розвитку (з 1999 р.).

Основний інструментарій попереднього вступу, за допомогою якого ЄС надавав допомогу країнам-кандидатам, охоплював програми PHARE, ISPA та SAPARD. На загальне річне асигнування цих трьох програм для Чеської Республіки призначалося близько 180 млн євро.

Третій підрозділ присвячено аналізу “Проблем і перспектив розвитку Чеської Республіки після вступу до Європейського Союзу”. Тут виділено низку найважливіших проблем, пов’язаних із членством країни в Євросоюзі: можливість втрати національного суверенітету, духовної і культурної ідентичності, що є найважливішим контраргументом чеських євроскептиків; страх стати громадянами “другого ґатунку”, оскільки деякі основні права (рух робочої сили, Шенгенські права) не будуть забезпечені одразу; побоювання, пов’язані з поширенням глобалізації, яке призведе до втрати деяких “типово чеських” культурних форм, а в економічній галузі надасть переваги мультинаціональним корпораціям над недосвідченими вітчизняними компаніями тощо; вступ до ЄС занадто наблизить Чеську Республіку до сильних сусідів, адже рівень життя в країні є найнижчим, порівняно з п’ятьма державами-кандидатами в регіоні; зростання цін може тимчасово негативно позначитися на соціальній сфері; інфляція може дестабілізувати чеську економіку та соціальний клімат.

Серед переваг вступу Чеської Республіки до ЄС можна виокремити: історичні повернення до Європи (одне із гасел “оксамитної” революції 1989р.), традиційної геополітичної і суспільної ролі країни. Чехія стає повноцінною європейською державою, спроможною брати на себе відповідальність за майбутнє Європи; економічні – 70 % чеського експорту припадає на країни ЄС, з якими Чеська Республіка має активний торговельний баланс. Спільний ринок забезпечує нові можливості для деяких галузей промисловості (склодувне виробництво, виробництво цементу, хімічна індустрія, металургія та інженерна промисловість). Спеціалізація в межах ЄС сприятиме дешевому імпорту, підвищиться добробут споживачів. Відбуватимуться накопичення матеріального та людського капіталу, обмін високими технологіями, інформацією, поліпшиться інвестиційний клімат, зменшаться інвестиційні ризики; політичні – Чеська Республіка здобуде кращі міжнародні позиції, зокрема й на фінансових ринках; соціальні – підвищення життєвих стандартів й відкриті кордони сприятимуть вільному руху робочої сили. З огляду на традиційно низьку мобільність чеської робочої сили, великої міграції не очікується; інституційні – позитивних змін зазнає політична та ділова етика, що сприятиме прозорості громадського управління та економічної діяльності; фінансові – членство принесе збільшення фондів допомоги до 1,5 % чеського ВВП. Чеські компанії, у яких відсутній інвестиційний капітал, отримають доступ до фінансових ресурсів завдяки більшій іноземній конкуренції банків та інших кредиторів (очікується зниження відсоткових ставок). Слаборозвинені регіони зможуть сподіватися на більшу цільову фінансову допомогу.

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнені результати дослідження, які можна звести до таких позицій:

· Розпад радянського блоку відкрив нові можливості для політичних і економічних перетворень у Європі. Тоді як у її західній частині тривав інтеграційний процес, посткомуністичні держави переживали економічну нестабільність, трансформацію економічної та політичної систем.

· Мета трансформації політичної системи Чеської Республіки полягала у звільненні від системних ознак тоталітарного комуністичного минулого й послідовній демократизації (“європеїзації”) суспільства. Умовно перший період (1990–1992) супроводжувався невизначеністю концепції політичного розвитку та її відривом від інтересів електорату. Другий період (1992–1996) характерний стійкою позицією партій правого спрямування, таких як ГДП, ХДП, ГДА і ХДС-ЧСНП, об’єднаних у правлячу коаліцію при домінуючій ролі консервативної ГДП. Третьому періоду (1997–1998) притаманні сповільнення процесу інтеграції політичних сил, розпад урядової коаліції і розкол ГДП. Дострокові вибори 1998р. ознаменували новий, четвертий період, який засвідчив перемогу чеських соціал-демократів. Незважаючи на характер змін у політичній і, зокрема, партійній системі, орієнтація на Захід стала частиною чеської внутрішньої та зовнішньої політики.

· Виділяються три етапи становлення зовнішньої політики Чехії після 1989 р. Упродовж першого етапу (1990–1992), який ще називають періодом Громадянського форуму, європейський вибір протиставлявся спадку комуністичного минулого й визначальною стала зовнішньополітична дихотомія “європейський вибір/тоталітаризм”. Із розпадом Чехословацької федерації і появою Чеської Республіки розпочався другий етап (1993–1997), який вніс конструктивні зміни у зовнішню політику. Це був період громадянських демократів, головними ідеалами для яких залишалися європейський вибір, демократія, ринкова економіка та інтеграція до європейських структур. Відбулася заміна дихотомії “демократія/диктатура” на дихотомії “вільна конкуренція – кооперація/протекціонізм – ізоляція” й “інтеграція/дезінтеграція”. З 1998 р. триває третій етап, започаткований у процесі боротьби соціал-демократичної влади Чеської Республіки з економічними злочинами. Основною у зовнішній політиці стала дихотомія “європейський вибір/економічний безлад”. Було запропоновано ввести на законодавчому рівні нові європейські стандарти візової політики для захисту держави від зовнішньої загрози, що засвідчило своєрідну “реанімацію” зовнішньополітичної дихотомії часів холодної війни “Схід/Захід” у нових умовах. Узагальнено всі три етапи можна розглядати у межах дихотомії “європейський вибір/противники європейського вибору”.

· Основним принципом чехословацької, а згодом чеської зовнішньої політики є відтворення європейської ідентичності держави. Умовно можна виділити три головні моделі ідентичності: модель Громадянського Форуму; громадянсько-демократична модель; соціал-демократична модель. Кожна з них певною мірою розмежовує поняття європейського вибору та можливої загрози на шляху його реалізації, крім цього, моделі відрізняються і тим, що кожна побудована на критичному переосмисленні попередньої. Перша модель бачить Європу як частину демократичного суспільства від Владивостока аж до Ванкувера, згідно з другою – це євроатлантична зона вільної торгівлі, забезпечена НАТО; третя розуміє Європу як acquis communautaire. Лише перші дві моделі намагаються створити автономну дефініцію європейського вибору і водночас чеської ідентичності, третя модель задовольняється пасивним сприйняттям сучасності. Європейський вибір залишається головним вектором зовнішньої політики, що конструює ідентичність.

· Стратегічний зовнішньополітичний курс Чеської Республіки на інтеграцію в європейський політичний, економічний, правовий простір і перспективне приєднання до Європейського Союзу характеризувався послідовністю й цілеспрямованістю. Утворення двох незалежних республік – Чеської та Словацької не змінило намірів молодої Чеської держави продовжити курс на інтеграцію до Європейського Союзу, який розпочала федеративна Чехословаччина. Після затвердження 1993 р. Копенгагенських критеріїв, необхідних для набуття повноправного членства в ЄС, Чеська Республіка розпочала інтенсивний курс підготовки до приєднання й успішну імплементацію положень acquis communautaire. Впродовж усього періоду підготовки до вступу в ЄС Чеська Республіка отримувала значну фінансову допомогу з фондів ЄС, таких як Phare, SAPARD, ISPA, брала участь у багатосторонніх програмах Європейського Союзу.

· Підготовка і вступ до ЄС спричинили найбільшу трансформацію чеської держави з часу заснування незалежної республіки. Особливо відчутними будуть наслідки у соціальній сфері (зростання безробіття, зниження життєвого рівня тощо). Проте аналіз співвідношення позитивних й негативних наслідків членства країни в ЄС показує, що в довготерміновій перспективі переваги залучення країни в інтеграційний процес стануть визначальними. Членство вирішальним чином впливатиме на міжнародну позицію, внутрішній політичний економічний, культурний розвиток Чеської Республіки, сприятиме зміні її законодавчої системи тощо. Військова й оборонна політика держави вибудовуватиметься відповідно до загальноєвропейської системи колективної безпеки.

· Беручи участь у механізмі колективного прийняття рішень на базі демократичних інститутів, передаючи частину своїх повноважень органам Європейського Союзу для досягнення спільної мети, Чеська Республіка обстоює власні державні інтереси, національну та культурну самобутність.

· Чеський уряд розглядає процес європейської інтеграції як бажаний і вигідний не лише для Чеської Республіки, але й для країн-членів ЄС, як такий, що збагачує всіх, не завдаючи шкоди національній ідентичності, а європейську інтеграцію як явище, що сприятиме зміцненню матеріальних і духовних цінностей.

Подано рекомендації щодо можливого застосування результатів, отриманих у роботі.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

1. Кіцила Л. Східна політика Європейського Союзу: польське бачення проблеми // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. міжнар. відносини. – 2002. – Вип. 8. – С.43–47.

2. Кіцила Л. Труднощі й здобутки Чеської Республіки на шляху до Європейського Союзу (1996–2000) // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. міжнар. відносини. – 2002. – Вип. 9. – С.70–75.

3. Кіцила Л. Особливості інтеграційного процесу Чеської Республіки до ЄС // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. міжнар. відносини. – 2003. – Вип. 10. – С.55–60.

4. Кіцила Л. Чеська Республіка на шляху інтеграції до Європейського Союзу // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. міжнар.відносини. – 2004. – Вип.12. – С.53–58.

5. Кіцила Л. Трансформація зовнішньої політики Чеської Республіки в контексті європейської інтеграції (1990–2004). Вісн. Львів. ун-ту. Сер. міжнар.відносини. – 2004. – Вип.14. – С. 22–28.

6. Кіцила Л. Економічна інтеграція держав Європейського Союзу та її наслідки // Європейський Союз: структура, функції, механізми / За ред. д-ра іст. наук Н.В.Антонюк. – Львів, 2002. – С.53–73.

Анотація

Кіцила Л.Ю. Зовнішньополітичні аспекти реалізації курсу Чеської Республіки на інтеграцію до Європейського Союзу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.04. – Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2004.

Дисертацію присвячено дослідженню зовнішньополітичних аспектів реалізації курсу Чеської Республіки на інтеграцію до Європейського Союзу (1989–2004) у контексті внутрішньодержавних і європейських трансформаційних процесів. Виокремлено основні чинники, етапи й особливості формування зовнішньополітичної стратегії Чеської Республіки. З’ясовано характер трансформації політичної системи Чехії та здійснено політологічний аналіз програм політичних партій крізь призму їх ставлення до європейської інтеграції, визначено місце євроінтеграційних ідей у суспільно-політичному житті країни. Розглянуто