Кусяк Марія Миколаївна

УДК 332.1 (477.8)

Формування і розвиток регіональних соціально-економічних систем
(на матеріалах Західного регіону)

Спеціальність: 08.10.01 – Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Львів – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України

Науковий керівник: доктор географічних наук, професор
Писаренко Світлана Марківна,
Інститут регіональних досліджень НАН України,
провідний науковий співробітник

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,
член-кореспондент НАН України
Данилишин Богдан Михайлович,
Рада з вивчення продуктивних сил України
НАН України, заступник голови

кандидат економічних наук,
старший науковий співробітник
Кравців Василь Степанович,
Інститут регіональних досліджень НАН України,
завідувач відділу

Провідна установа: Одеський державний економічний університет
МОН України, кафедра організації планування
і регулювання економіки

Захист дисертації відбудеться 6 квітня 2004 року о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, .

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий 5 березня 2004 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук Жовтанецький В.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Становлення української державності відбувається в умовах зростання ролі глобалізаційних процесів. Глобалізація як об’єктивний процес розвитку суспільства вносить зміни в усталені погляди на роль і функції держави. Швидкий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій глобалізував фінансові потоки, вивільняючи їх з-під національного контролю. Функції держави модифікуються, стрімко зростає роль транснаціо-нальних корпорацій, регіонів, міжрегіональних об’єднань тощо. Кожна країна світу перебуває під впливом сучасних світових тенденцій і зобов’язана враховувати їх у реалізації як зовнішньої, так і внутрішньої політики.

У цьому контексті пошук адекватної моделі розвитку України вимагає системного підходу, вміння мислити глобально, а діяти локально, враховуючи регіональні особливості. Проблемами регіонального розвитку в розрізі сучасних глобалізаційних процесів займаються українські вчені П.Бєлєнький, Б.Данилишин, В.Дергачов, М.Долішній, С.Дорогунцов, А.Доценко, В.Євдокименко, В.Куценко, І.Лукінов, С.Максименко, М.Мальський, В.Мікловда, А.Мокій, В.Новицький, В.Онікієнко, В.Пила, С.Писаренко, М.Пітюлич, М.Чумаченко, О. Шаблій та інші.

У останні роки проблемам регіонального розвитку приділяється значна увага на державному рівні, про що свідчить створення законодавчої бази, яка регулює організаційні та економічні відносини між державою і регіонами. Проект Державної стратегії регіонального розвитку на 2002–2011 рр., розроблений Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України ще не повністю враховує регіональні особливості та специфіку. Тим часом урахування їх для нашої держави особливо важливе, оскільки у процесі довготривалого і складного історичного розвитку склались у межах України значні територіальні відмінності у рівнях і темпах соціально-економічного становлення. Ці проблеми виходять за межі адміністративно-територіальних одиниць, і вирішення їх неминуче пов’язане з необхідністю формування структур регіонального рівня, а внутрішньорегіональна інтеграція стає запорукою формування конкурентоспроможного регіону, а отже, і держави в цілому. Через те дослідження особливостей функціонування регіональних соціально-економічних систем (РСЕС) в межах України тепер особливо актуалізується.

Для визначення стратегічних напрямів розвитку регіону необхідно дослідити генезис кожного регіону та його соціально-економічного потенціалу. Відповідно виникає потреба у розробці дієвих організаційних та економічних механізмів регулювання регіонального розвитку на рівні РСЕС, які б забезпечили процес реалізації розробленої стратегії.

Важливість даної проблеми зумовила вибір теми дисертаційної роботи та визначила основні напрями наукових досліджень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження пов’язаний із науковою темою, яка виконувалась в Інституті регіональних досліджень НАН України, а саме: “Моделі регіональної соціально-економічної політики: концептуальні підходи до формування та методи реалізації”, № державної реєстрації 0102У000424.

Об’єктом дослідження дисертаційної роботи є формування та функціонування РСЕС (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська області).

Предметом дослідження є організаційні і економічні механізми реалізації стратегічного розвитку РСЕС.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні формування і функціонування РСЕС, розробці організаційних та економічних основ стратегічного розвитку.

Зважаючи на поставлену мету, у роботі ставились такі завдання дослідження РСЕС:

· з’ясувати і обґрунтувати суть поняття РСЕС;

· визначити критерії виділення РСЕС;

· проаналізувати чинники формування і функціонування РСЕС;

· обґрунтувати особливості соціально-економічного розвитку РСЕС в економіці країни в умовах трансформації;

· узагальнити зарубіжний досвід розробки механізмів реалізації регіональної політики;

· запропонувати організаційно-економічні механізми реалізації стратегії розвитку РСЕС у контексті регіональної політики держави;

· дослідити передумови формування і розвитку РСЕС на прикладі Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської областей;

· проаналізувати компонентно-функціональну та територіально-галузеву структури РСЕС та її місце у зовнішньоекономічній діяльності країни;

· обґрунтувати напрями перспективного соціально-економічного розвитку досліджуваної РСЕС.

Методи дослідження. Методологічною основою роботи послужили праці вітчизняних та зарубіжних учених з питань регіонального розвитку, положення сучасних теорій геополітики та геоекономіки, теорії конкуренто-спро-можності, чинне законодавство з питань регіонального розвитку та само-вря-дування. У роботі використовувався: системний підхід, метод порів-няль-ного та факторного економічного аналізу, а також статистичні методи.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що:

вперше:

· визначено поняття РСЕС, її сутність в окреслених межах території з природними, людськими ресурсами, економічним потенціалом, вироб-ничою, соціальною та комунікаційною інфраструктурою, що займає певне місце у внутрішніх інтеграційних процесах держави, у її міжнародних економічних зв’язках; РСЕС розглядається як гомогенний простір, що має геоекономічну, геополітичну, етнічну, культурну, мовну спільність, а також спільність господарських структур та історичної долі;

· запропоновано в межах соціально-економічних районів виділяти РСЕС, які формувались під дією геополітичних і геоекономічних процесів упродовж тривалого часу розвитку, що вплинуло на сучасну їх компо-нентно-функціональну і територіально-галузеву структури, визначило напрями зовнішньоекономічної діяльності;

· визначено критерії виділення РСЕС, до яких належать – рівень розвитку внутрішніх інтеграційних та зовнішніх соціально-економічних зв’язків, регіональна спеціалізація і кооперація;

· виділено основні чинники, під дією яких відбувалось формування РСЕС. До них належать геополітичні, історичні, економічні, соціальні, природничі чинники;

удосконалено:

· рекомендації щодо необхідності враховування об’єктивно існуючих РСЕС, проблем їх соціально-економічного розвитку при розробці стратегії розвитку РСЕС в системі регіональної політики держави;

· методологічні підходи щодо оцінки стану конкурентоспроможності регіону через використання рангового методу і методу потенціалів;

дістали подальший розвиток:

· теоретичні положення формування регіональної політики з урахуванням глобалізаційних процесів, які передбачають виділення у межах соціально-економічних районів поліцентричних територіальних систем нижчого ієрар-хічного рівня;

· розробка підходів до стратегічного планування на рівні РСЕС та орга-нізаційно-економічних механізмів його реалізації.

Практичне значення і реалізація результатів досліджень. Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані теоретичні положення і методичні підходи та практичні рекомендації щодо реалізації регіональної політики на рівні РСЕС можуть бути використані органами державного управління і самоврядування, науково-дослідними установами при розробці та впровадженні програм соціально-економічного розвитку регіонів, здатних забезпечити їх конкурентоспроможність як на внутрішньо-державному, так і на глобальному рівнях, а також у лекційних курсах з регіональної економіки, розміщення продуктивних сил.

Конкретні пропозиції, розроблені дисертантом, використовуються головним управлінням економіки Львівської обласної державної адміністрації при підготовці стратегії соціально-економічного розвитку Львівської області (довідка № 1-1/1-444 від 13.02.2004 р.). Окремі матеріали дослідження та методичні підходи використовувались Центром з інформаційних проблем території ІППММ ім. Я.С.Підстригача при підготовці економіко-статистичного аналізу роботи над темою: “Дослідження економічних та соціально-психологічних особливостей сприйняття інформації населенням регіонів України” (довідка № 4/3 від 15.02.2004 р.).

Апробація роботи. Основні результати дисертаційного дослідження пройшли апробацію на міжнародних і всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях. Зокрема, на міжнародній науковій конференції “Проблеми європейської інтеграції і транскордонної співпраці” (Луцьк, 2001), міжнародній науково-теоретичній конференції “Формування торговельних режимів у перехідних економіках в умовах глобалізації (на прикладі України)” (Київ, 2001), міжнародних науково-практичних конференціях: ”Міжнародний бізнес: адаптація до зовнішнього середовища” (Київ, 2002), “Фінансово-кредитне регулювання ділової активності господарюючих суб’єктів” (Львів, 2002), ”Демографічна ситуація в Карпатському регіоні: реальність, проблеми, прогнози на XXI століття” (Чернівці–Київ, 1996).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 8 наукових праць, в тому числі 5 – у фахових виданнях, загальним обсягом 2,5 друкованого аркуша.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 247 сторінках комп’ютерного тексту і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Робота включає 9 таблиць, 20 рисунків і 10 додатків. Список використаної літератури містить 226 позицій.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету, завдання, наукову новизну та практичне значення роботи, а також наведено дані про апробацію основних положень роботи.

У першому розділі “Теоретичні засади дослідження регіональних соціально-економічних систем” висвітлюються концептуальні підходи до розкриття суті поняття “регіональна соціально-економічна система” в контексті глобалізаційних процесів.

У соціально-економічному просторі держави в межах існуючих соціально-економічних районів пропонуємо виділяти підрайони – регіональні соціально-економічні системи нижчого ієрархічного рівня.

РСЕС характеризуються не стільки статистичними (кількісними) показниками, скільки – якісними. Адже в межах соціально-економічних районів існують території, різнорідні за своїми соціальними та економічними характеристиками, котрі проявляються в усталеній у ході історичного розвитку системі духовно-культурних цінностей населення, тобто у регіональній ментальності, рівнях соціального та економічного розвитку (економічна структура регіону, вектор його зовнішньоекономічних зв’язків тощо). Якісні територіальні особливості дають підставу в рамках соціально-економічного районування виділяти РСЕС. Метою їх виділення є сприяння розвитку внутрішніх інтеграційних процесів, формуванню конкурентоспроможних регіональних ринків.

Автор пропонує під РСЕС розуміти частину соціально-економічного простору країни в певних територіальних межах з природними, людськими ресурсами; виробничим потенціалом; виробничою, соціальною та комунікаційною інфраструктурою, який характеризується геоекономічною, геополітичною, етнічною, культурною та історичною спільністю.

РСЕС можуть бути як моноцентричними, так і поліцентричними. Враховуючи європейський досвід, доцільно стимулювати формування поліцентричних РСЕС, що забезпечить виникнення нових полюсів зростання не лише у центральній частині регіону, а й на його периферії.

Для визначення РСЕС запропоновано застосовувати структурно-генезисний підхід, у відповідності з яким основними критеріями виділення РСЕС є рівень розвитку внутрішніх зв’язків, сформованість та рівень розвитку зовнішніх соціально-економічних зв’язків, спеціалізація у територіальному і міжнародному поділі праці. Внутрішню і зовнішню інтеграційну зв’язаність регіону відображено на рис.1.

Рис.1. Зовнішні і внутрішні зв’язки РСЕС

Внутрішні зв’язки РСЕС пропонуємо класифікувати таким чином: економічні, соціальні, історико-культурні, екологічні. Внутрішні економічні зв’язки включають виробничі (розвиток кооперування, виробничої інфраструктури), торговельні (торгівля товарами і послугами), фінансово-кредитні (кредитування, лізинг, інвестування) та науково-технічні; соціальні – трудові (сезонні трудові міграції, маятникові міграції), інфраструктурні (медичні, освітні, навчальні, працевлаштувальні, транспортні, зокрема формування внутрішньообласних та міжобласних транспортних маршрутів), туристичні; екологічні (реалізація спільних природоохоронних проектів) та історико-культурні (історичні, релігійно-духовні, культурні, родинні).

При дослідженні внутрішніх зв’язків регіону на сучасному етапі доцільно акцентувати увагу на історико-культурних та соціальних їх складових.

Зовнішні зв’язки РСЕС групуємо у такі блоки: економічні, соціальні, екологічні. Економічні зовнішні зв’язки в свою чергу включають: виробничі (на рівні РСЕС вони проявляються у кооперуванні), торговельні (торгівля товарами, послугами), фінансово-кредитні (кредитування, фінансова допомога, лізинг, інвестування, а саме: вкладення іноземних прямих і портфельних інвестицій) і науково-технічні; соціальні – історико-культурні, туристичні, трудові; екологічні – співпрацю в розв’язанні екологічних проблем, створення міжнародних заповідних територій тощо.

У роботі, досліджуючи зовнішні зв’язки РСЕС, автор зосереджується на аналізі торговельної та інвестиційної зовнішньоекономічній діяльності.

Таким чином, РСЕС – це динамічна соціально-економічна система, яка пройшла тривалий процес історичного розвитку (формування, становлення і постійної трансформації) і для якої характерний певний рівень сформованості системи зв’язків (внутрішніх і зовнішніх).

РСЕС є множиною таких компонентів: природних ресурсів, соціального капіталу, економічної сфери (рис. ). Сталі внутрішні зв’язки між ними зв’язують певну територію у єдину цілісну РСЕС, а зовнішні – визначають її місце в територіальному і міжнародному поділі праці.

Під економічною сферою розуміється сукупність усіх суб’єктів господарювання і зв’язки між ними. Соціальний капітал формують людські ресурси і сукупність інституцій, що сприяють їх розвитку. Економічна сфера РСЕС, яка розвивається у взаємодії з двома іншими компонентами – соціальним капіталом і природними ресурсами, а також низкою чинників – історичних, інноваційних, НТП, є найактивнішою. Функціональними компонентами РСЕС є галузі економічної сфери і співвідношення між ними. На різних історичних етапах функціональна структура РСЕС зазнає постійних змін, пов’язаних зі змінами у компонентній структурі.

РСЕС як підсистема соціально-економічного району повинна відповідати ряду принципів:

Рис. . Компонентна структура РСЕС

· -----територіальній цілісності, яка полягає у розумінні РСЕС як підрайону соці-ально-економічного району, до складу якого входить одна або декіль-ка адміністративних областей. Для дотримання цього принципу необхідно на основі встановлених критеріїв визначити межі досліджуваної території;

· компонентній диференціації, яка передбачає виділення окремо кожного структурного компонента, що формує дану РСЕС, детального його вив-чення та аналізу;

· комплексності, в основі якого є всебічне вивчення досліджуваної РСЕС як цілості. Він враховує єдність дії всіх чинників та напрямів розвитку РСЕС;

· історизму, або історичної періодизації. Суттю цього принципу є часова пе-ріо-дизація, виділення основних етапів тривалого процесу розвитку РСЕС, протягом якого відбувалась взаємодія різноманітних чинників розвитку. Його завдання – вивчення генезису і часових змін у розвитку РСЕС;

· регіоналізації, що виявляє внутрішню соціально-економічну диферен-ціацію, тобто виділення внутрішніх районів нижчого ієрархічного рівня.

Формування РСЕС відбувається під дією системи чинників, вплив яких є різноаспектним і взаємопов’язаним. Серед них виділяємо п’ять стрижневих чинників формування РСЕС – історичний, геополітичний, природно-ресурсний, демографічний і економічний, які слід розглядати крізь призму вектора часу – минулого, сучасного і майбутнього. Сила впливу кожного чинника корелюється багатьма іншими зовнішніми процесами – рівнем політично-економічного розвитку країни, до складу якої входив регіон, досягненнями НТП, загальним поступом людської цивілізації тощо, які на різних історичних етапах мали свої особливості.

Розділ 2 “Аналіз розвитку досліджуваної регіональної соціально-економічної системи” дозволив визначити особливості формування і функціонування РСЕС (Львівської, Івано-Франківської і Тернопільської областей), що є підсистемою (підрайоном) Західного соціально-економічного району.

Враховуючи критерії виділення і чинники розвитку РСЕС, пропонуємо в межах Західного соціально-економічного району, окрім досліджуваної, виді-ляти ще три РСЕС: перша включає Волинську і Рівненську області, друга – Закар-патську, третя – Чернівецьку. Виділені території характеризуються внутріш-ньою зв’язаністю, яка в основному базується на спільності історико-культурних зв’язків. Зовнішні зв’язки виділених РСЕС відзначаються особли-ві-стю зовнішньоекономічної діяльності, в першу чергу інвестиційної і торговельної.

Серед чинників розвитку досліджуваної РСЕС визначальний вплив на її формування і функціонування має геополітичний чинник. Геополітичне розташування визначило особливості історичного розвитку системи. Вона розміщена в центрі Європи по геополітичній осі, яка з’єднує Балтійське і Чорне моря.

Територія регіону була об’єктом тривалої боротьби за володіння нею різними імперіями. Утративши у 1349 р. державну незалежність, території даної РСЕС як адміністративна одиниця перебували під владою інших іноземних держав з різними суспільно-політичним устроєм, культурою, традиціями. Населення цього регіону протягом тривалого історичного часу в боротьбі відстоювали свою культуру і національну приналежність, що сформувало його регіональний менталітет. Разом з тим, перебуваючи у складі різних держав, ці території завжди були периферіями. В межах Польщі та Австро-Угорської імперії вони належали до східного периферійного регіону, в межах СРСР – до західного периферійного регіону. Таке положення негативно впливало на економічний і соціальний розвиток територій. Адже, як правило, периферії – це слаборозвинуті регіони держави у порівнянні з центральними.

Ретроспективний аналіз соціально-економічного розвитку РСЕС дає підстави виділити ряд тенденцій:

· компонентно-функціональну структуру регіону представляли в основному сировинні галузі (нафтовидобувна, деревообробна) та галузі неглибокої переробки, і щойно у другій половині ХХ століття зароджуються наукомісткі виробництва ВПК;

· статус аграрного регіону зберігався до другої половини ХХ ст.;

· збереження інтенсивних міграційних процесів;

· рівень життя населення регіону був нижчим у порівнянні з іншими регіонами України;

· міцні історично-культурні та родинні зв’язки в межах досліджуваної системи.

Сьогоднішнє геополітичне розташування РСЕС, яка є західною периферією незалежної Української держави, сприяє тому, що вона стає своєрідним “мостом”, який з’єднає Україну з країнами Європейського Союзу. Адже окрім територіального сусідства (з вступом Польщі до ЄС – безпосередньо межуватиме з ЄС), нового імпульсу у перспективі набудуть перервані економічні зв’язки регіону з країнами Європи.

Аналіз сучасного економічного становища регіону показує, що тут відсутні галузі поглибленої переробки продукції, яка була б конкурентоспроможною, мала попит на світовому ринку, відповідала сучасному рівню технологій, світовим стандартам тощо. Відповідно нижчим, ніж у середньому в державі, залишається рівень життя населення. Неухильний спад виробництва, зростання безробіття зумовили структурні зміни в економіці регіону. За останнє десятиріччя чисельність працюючих на промислових виробництвах зменшилась більш як удвічі (з 680,9 тис. чол. до 304,2 тис. чол.). У країні ж темпи вивільнення працюючих у галузях промисловості були дещо нижчими (з 7,8 млн. чол. до 4,3 млн. чол.).

Аналогічні тенденції спостерігалися у сільському господарстві. Хоча зі зменшенням обсягів промислового виробництва зростала частка регіону у виробництві сільськогосподарської продукції у країні – з 9,4% до 11,3% за останні десять років.

Проаналізувавши сучасну територіально-галузеву структуру регіону, можемо зробити висновок, що у Тернопільській області концентруються підприємства з виробництва сільськогосподарської продукції та її переробки, у Львівській області – підприємства машинобудування, харчової, легкої промисловості та сфери послуг; у Івано-Франківській – галузі, що базуються на використанні природно-ресурсного потенціалу, – паливно-енергетична, хімічна, нафтопереробна та рекреаційна. У регіоні чітко виділяється три центри – Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль Це дає підстави зробити висновок, що досліджувана регіональна система на сучасному етапі формується як поліцентрична, що забезпечить формування у перспективі конкурентоспроможного регіону.

Аналіз зовнішньоекономічної діяльності регіону дає підстави зробити висновок про стійку західну спрямованість зовнішньоекономічної діяльності Львівської, Івано-Франківської і Тернопільської областей. У силу свого географічного положення та історичних особливостей розвитку РСЕС тяжіє до зв’язків з країнами Центральної і Східної Європи. Основними партнерами для усіх трьох областей системи є Німеччина, Італія та Польща. У структурі зовнішньоторговельного балансу регіону на товарооборот з країнами СНД припадає 23%; Європи – 53,5%; ЄС – 27%, Центральної і Східної Європи – 25,8%.

Загальний зовнішній товарооборот досліджуваної РСЕС у 2002 р. стано-вив 1627,7 млн. дол. США, а це лише 4,7% загальнодержавного товарообороту. Частка регіону у загальному обсязі експорту України дорівнює 4,6%, а у загальному обсязі імпорту – 4,8%. Невисока питома вага регіону в зовнішньоторговельній діяльності країни свідчить про недостатнє вико-ристання геополітичного та економічного потенціалів системи.

Автор аналізує обсяг і товарну структуру експортно-імпортних операцій областей регіону (рис. ). Структура експортного виробництва регіону не повністю відповідає економічному та кадровому потенціалам регіону. За наявності наукового потенціалу практично відсутній експорт високотехнологічної продукції наукомісткого виробництва. Це, зокрема, стосується виробництва приладів та апаратури, медичної техніки (їх експорт дорівнює 0,4%), враховуючи, що Львів був одним із найпотужніших центрів галузей точного машинобудування. Сьогодні регіон експортує продукцію машинобудівної галузі (устаткування, електричні верстати) на суму 40,2 млн. дол. США, тоді як імпортує на суму 166,0 млн. дол. США. Структура експорту частково відображає основні тенденції економічної спеціалізації областей регіону. В товарній структурі експорту Львівської області першість належить легкій промисловості, зокрема виробництву текстилю та виробів з нього; Івано-Франківської області – продукції хімічних галузей та міне-раль-ним продуктам; Тернопільської області – харчовій промисловості та переробці сільськогосподарської продукції.

Найбільшою статтею імпорту досліджуваної РСЕС є енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки (мінеральні продукти) – 36,5% всього імпорту регіону, а також вироби з текстилю (8,1%), електричні машини та механізми, побутова техніка (15,3%), продукція хімічної (5,1%), целюлозно-паперової промисловості (8,8%).

У сучасному інвестиційному забезпеченні велике значення надається іноземним інвестиціям, які у найближчі роки будуть одним із джерел фінансування вітчизняної економіки. У 2002 році у виробництво регіону вкладено 317,1 млн. дол., а це 5,9% усіх прямих іноземних інвестицій, що надійшли в економіку України (у 1999 р. – 168,6 млн. дол., або 5,2%).

Автор аналізує умови інвестиційної привабливості регіону. Внутрішньорегіональні особливості зумовили різний її рівень серед областей регіону. Найбільш привабливою для інвесторів є Львівська область, у яку в 2002 р. вкладено інвестицій на суму 220,3 млн. дол. США (4,1% всього обсягу інвестиційних надходжень в економіку країни). Серед галузей промисловості та сфери послуг інвестиційно привабливими в регіоні є: у Львівській області – виробництва з переробки сільськогосподарської продукції і продуктів харчу-вання, в які надійшло 31,1% усіх іноземних інвестиційних вкладень в область, транспортні послуги – 10,3%, гуртова і роздрібна торгівля – 8,7%; у Івано-Франківській – добувна промисловість – 22,7% усіх іноземних капітало-вкладень у область, галузі легкої промисловості – 15,5%, виробництво дере-вини і виробів з деревини – 15%, а також гуртова і роздрібна торгівля – 16,4%; у Тернопільській – виробництва з переробки сільськогосподарської продукції і продуктів харчування – 49,9% усіх інвестицій у виробництва області.

Найбільшими інвесторами у регіон є бізнесові структури Польщі, Швейцарії, Великобританії, Кіпру.

Водночас необхідно стимулювати розвиток внутрішніх джерел інвестиційних надходжень. На нашу думку, важливим джерелом внутрішніх інвестицій у найближчій перспективі повинні стати середньо- та довгострокові кредити комерційних банків, пільгові кредити інноваційних, місцевих фондів, приватний капітал тощо.

Таким чином, зовнішньоекономічні зв’язки регіону лише формуються, і важливою проблемою є незбалансованість структури експортно-імпортних надходжень, недостатність інвестиційних вкладень. Це свідчить про недосконалість стратегії зовнішньоекономічної діяльності на регіональному та державному рівнях, головною метою якої має бути стимулювання розвитку експортно орієнтованих, конкурентоспроможних виробництв. Для здобуття нових товарних ринків і впевненого утвердження на них потрібне попереднє глибоке вивчення їх з точки зору рівноправної співпраці економічних потенціалів регіонів. Ці функції, на нашу думку, повинні виконувати відділи зовнішньоекономічних зв’язків при обласних адміністраціях.

У третьому розділі “Стратегія розвитку регіональної соціально-економічних систем” розкриваються організаційно-економічні механізми стратегічного розвитку РСЕС.

У дисертації проаналізовано підходи вітчизняних і закордонних вчених до змісту поняття “регіональна політика” та принципів її реалізації. На основі проведеного аналізу зроблено висновок про те, що регіональна політика повинна здійснюватись за принципами:

· визначення і чіткого дотримання загальнонаціональних пріоритетів;

· законодавчого регулювання і розширення повноважень та відповідаль-ності місцевих і регіональних органів влади;

· вдосконалення законодавства, котре врегульовує підходи до формування бюджетів різних рівнів влади;

· врахування соціально-економічної територіальної диференціації при формуванні трансфертної політики;

· чіткого економічного обґрунтування і законодавчого врегулювання основ формування трансфертних (вирівнювальних) фондів на двох рівнях – державному і регіональному;

· диференційованого підходу до виділення бюджетних асигнувань на культурно-освітню політику відповідно до регіональних потреб, а не з огляду на щільність населення території.

Серед механізмів реалізації регіональної політики виділяються: економічні та організаційні (рис. ). Економічні механізми полягають в активізації діяльності ринку цінних паперів, гнучкості податкової та фінансово-кредитної систем, розкритті можливих джерел надходження фінансових ресурсів для фінансування регіональних програм, залучення в економіку регіону внутрішніх інвестицій; організаційні – у проведенні семінарів, тренінгів, громадських слухань з метою залучення громадськості до вирішення регіональних проблем, активізації і підвищення професійно-кваліфікаційного рівня населення РСЕС. Основним інструментом реалізації регіональної політики є стратегічне планування, яке на рівні РСЕС повинно базуватись на принципах просторового планування, що забезпечить вирішення міжобласних проблем. Важливим завданням просторового планування є: досягнення територіальної збалансованості і конкурентоспроможності РСЕС; забезпечення сталого розвитку, що передбачає створення умов для довготермінового територіального розвитку. Стратегічне планування ґрунтується на парадигмі конкурентоспроможності регіону, стимулюванні його саморозвитку шляхом використання наявного внутрішнього потенціалу. Розвиток територіальної конкуренції корисний з декількох причин: перш за все, конкуренція змушує провести самоаналіз стану РСЕС і її взаємозв’язків з іншими партнерами і конкурентами. Це, власне, важливий момент регіонального маркетингу, який допоможе визначити профіль та напрями розвитку регіону, котрі забезпечать йому конкурентоспроможність.

Оцінка конкурентоспроможності регіонів може бути важливим елементом моніторингу реалізації стратегії і поетапного позиціонування регіону у зовнішньому середовищі. Посилення конкурентоспроможності між РСЕС об’єктивно підвищить загальний конкурентоспроможний потенціал всієї країни. Для оцінки рівня конкурентоспроможності регіону в роботі запропоновано використовувати ранговий метод та метод потенціалів. Ранговий метод передбачає визначення місця регіону в системі порівнюваних РСЕС і базується на аналізі показників, які можна виокремити у такі групи: показники соціально-економічного розвитку, показники, що відображають господарську структуру і спеціалізацію РСЕС у економіці країни. Метод потенціалів, полягає у визначенні внутрішньорегіональних потенціалів – ресурсного, фінансового, інституційного, екологічного, експортного і потенціалу якості життя.

Інституційне забезпечення дієвості механізмів реалізації регіональної політики на рівні РСЕС полягає у створенні спеціалізованих неурядових інституцій, котрі займаються проблемами регіонального розвитку і є ініціаторами економічних реформ, а також органів державної влади та самоврядування, бізнесових структур (рис. ). У реалізації стратегії соціально-економічного розвитку РСЕС важливе місце належить спеціалізованим інститутам територіального розвитку, зокрема агентствам регіонального розвитку (АРР), інвестиційним радам, що створені при органах влади, а також координаційній раді, яка б займалась проблемами стратегічного розвитку міжобласного рівня. До складу координаційної ради повинні входити представники облдержадміністрацій, АРР, бізнесових структур.

Аналіз особливостей історичного розвитку, геополітичного розташу-вання, наявного трудового та виробничого потенціалів областей досліджуваної нами РСЕС показує, що їх значення в інтеграційних процесах держави полягає у тому, що саме цей регіон повинен стати мостом, який з’єднає Україну з ЄС. Особлива роль відводиться Львівській області як прикордонній.

У розробці стратегії економічного розвитку РСЕС визначальною є інноваційно-інвестиційна парадигма. Її основна ідея – зародження точок економічного зростання, що сприятиме формуванню кластерної моделі регіонального розвитку.

На нашу думку, пріоритети стратегії соціально-економічного розвитку Львівської, Івано-Франківської і Тернопільської областей базуються на ідеї відродження та збереження традиційних виробництв, зародження нових та стимулювання їх конкурентоспроможності. Галузями спеціалізації досліджуваної РСЕС у національній та міжнародній системі господарювання повинні стати: переробні галузі АПК; наукомістке і транспортне машино-будування; виробництво товарів народного споживання; санаторно-рекреаційна і туристична галузі; транспортні перевезення. Проведення активної регіональної політики – вміле використання економічних важелів влади усіх рівнів (місцевої, регіональної, державної), організаційних та інституційних механізмів регулювання регіонального розвитку, запрова-дження кластерної моделі економічного розвитку сприятимуть формуванню конкурентоспроможного регіону. Кластерна модель розвитку, на думку автора, здатна забезпечити розвиток малого бізнесу на базі великого підприємства і є найбільш прийнятна в агробізнесі, машинобудівній, будівельній, лісовій та деревообробній промисловостях, транспортній галузі. Формування точки зростання відбувається у місті Стрию Львівської області, де фірма “Леоні” у 2001 р. інвестувала 125 млн. євро у виробництво бортових мереж для автомобілів. Функціонування в місті потужного машинобудівного підприємства спричиниться до формування відповідної обслуговуючої інфраструктури, що забезпечить формування кластеру.

Рис. . Організаційно-економічні механізми регіонального розвитку РСЕС

Висновки

Дисертаційне дослідження особливостей формування і функціонування РСЕС дає підстави зробити висновки та узагальнення, які можуть мати теоретичне і практичне застосування у процесі реалізації регіональної політики:

1. Формування ринкових відносин в Україні відбувається в умовах зростання ролі глобалізаційних процесів. Глобалізація, маючи інтегральний характер, визначає правила організації життя суспільства не лише в загальносвітовому масштабі – її вплив проявляється і на міждержавному, державному, регіональному рівнях. Глобалізаційні процеси впливають на внутрішній розвиток регіонів, і водночас регіональний розвиток набуває глобального характеру. Отже, реалізація регіональної політики повинна здійснюватись з урахуванням національних та регіональних особливостей в контексті сучасних світових тенденцій.

2. Аналіз підходів вітчизняних і зарубіжних учених до розуміння сутності поняття “регіон” дозволив розглядати його як складну соціально-економічну систему, якій властива ієрархічна будова та компонентно-функціональна структурованість. Це дало змогу автору застосовувати системний підхід (системно-структурний, системно-генетичний), що дозволило розкрити сутність поняття “регіональна соціально-економічна система” як гомогенного простору, який має геоекономічну, геополітичну, етнічну, культурну, мовну спільність, а також єдність господарських структур та історичної долі. РСЕС можуть бути як моноцентричними, так і поліцентричними.

РСЕС є системами нижчого ієрархічного рівня, що об’єктивно існують як підрайони в межах соціально-економічних районів.

3. Запропонована власна методика виділення РСЕС базується на аналізі внутрішніх і зовнішніх інтеграційних зв’язків, їх класифікації. Автором встановлено, що в системі внутрішніх зв’язків на рівні РСЕС важливі не так кількісні, як якісні зв’язки, особливо історико-культурні. У системі зовнішніх зв’язків переважають економічні зв’язки, а саме торговельні та інвестиційні.

4. За допомогою запропонованої методики автор виділяє в межах Західного соціально-економічного району чотири підрайони, серед яких досліджується підсистема, РСЕС якої об’єднує Львівську, Івано-Франківську і Тернопільську області.

5. Всебічний аналіз формування і розвитку досліджуваної РСЕС дав підстави зробити висновок про визначальний вплив геополітичного чинника на формотворчі та трансформаційні процеси розвитку регіону.

6. Запропоновані стратегічні напрями економічного розвитку досліджуваної РСЕС передбачають відродження традиційних, стимулювання розвитку експортоорієнтованих виробництв, створення умов для впрова-дження інновацій та застосування їх у регіональному менеджменті з метою формування конкурентоспроможності РСЕС. Визначення автором рівня кон-куренто-спроможності базується на використанні рангового методу і методу потенціалів. Для формування конкурентоспроможних РСЕС у роботі запро-поновано також використання кластерної моделі економічного розвитку.

7. Важливим інструментом реалізації регіональної політики на рівні РСЕС визначено стратегічне планування, в основу якого покладено інвестиційно-інноваційну парадигму.

Запропоновано організаційно-економічний механізм реалізації регіональної політики на рівні РСЕС, що передбачає забезпечення фінансовими ресурсами пріоритетних напрямів її розвитку, створення умов для міжрегіональної кооперації та стратегічного партнерства влади, бізнесу і громадських організацій в рамках інтелектуально-інноваційної моделі розвитку.

Список опублікованих наукових праць за темою дисертації

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

Анотація

Кусяк М.М. Формування і розвиток регіональних соціально-економічних систем (на матеріалах Західного регіону) – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01 – Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. - Інститут регіональних досліджень НАН України. – Львів, 2004.

Дисертація присвячена обґрунтуванню концепції існування регіональних соціально-економічних систем як підсистем соціально-економічних районів. У дисертації розроблено теоретичні підходи до розуміння сутності регіональної соціально-економічної системи в контексті геоекономічних особливостей розвитку. Розглядаються критерії виділення РСЕС, чинники її формування. Проаналізовано формування, розвиток і трансформацію регіональної соціально-економічної системи Західного соціально-економічного регіону, яка у своїх межах об’єднала Львівську, Івано-Франківську та Тернопільську області. Визначено чинники, що впродовж тривалого історичного розвитку впливали на формування досліджуваної РСЕС. Здійснено аналіз сучасного соціально-економічного розвитку досліджуваної території в контексті національної системи господарювання. Особливу увагу приділено організаційно-економічним механізмам регулювання регіонального розвитку, окреслено основні напрями перспективного розвитку цього регіону.

На підставі проведеного дослідження запропоновано регіональну політику держави реалізовувати з урахуванням існування РСЕС.

Ключові слова: регіональна соціально-економічна система, кластерна економіка, регіон, стратегія соціально-економічного розвитку, реалізація регіональної політики.

Аннотация

Кусяк М.М. Формирование и развитие региональных социально-экономических систем (на материалах Западного региона) – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук за специальностью 08.10.01 – Размещение продуктивных сил и региональная экономика. – Институт региональных исследований НАН Украины. – Львов, 2004.

Диссертация посвящена обоснованию концепции существования региональных социально-экономических систем как подсистем социально-экономических районов. В диссертации разработаны теоретические подходы к сущности региональной социально-экономической системы в контексте геоэкономических особенностей развития. В работе проведен анализ взглядов отечественных и зарубежных ученых относительно сущности понятия “регион” и разных подходов к проблемам районирования. На базе осуществленного анализа, автор предлагает под РСЕС понимать часть социально-экономического пространства страны в определенных территориальных границах, с природными, человеческими ресурсами, производственным потенциалом, производственной, социальной и коммуникационной инфраструктурой, которая характеризуется геоэкономической, геополитической, этнической, культурной и исторической общностью.

Диссертантом предложены критерии выделения РСЕС, факторы их формирования. Для определения РСЕС предлагается применять структурно-генезисный подход, в соответствии с которым основными критериями выделения РСЕС является уровень развития внутренних связей, сформированность и уровень развития внешнеэкономических связей, специализация в территориальном и международном разделении труда. Среди целого ряда факторов автор выделяет пять основных – исторический, геополитический, природно-ресурсный, демографический и экономический, который следует рассматривать сквозь призму исторического развития – прошлого, современного и будущего.

Проанализированы процесы формирования, развития и трансформации региональной социально-экономической системы Западного социально-экономического региона, которая в своих границах объединила Львовскую, Ивано-Франковскую и Тернопольскую области. Определены факторы, которые в течение продолжительного исторического развития содействовали формированию исследуемой РСЕС. Осуществлен анализ современного социально-экономического развития исследуемой территории в контексте национальной системы хозяйствования.

Раскрыто действие организационно-экономических механизмов регулирования регионального развития. Экономические механизмы состоят в активизации деятельности рынка ценных бумаг, гибкости налоговой и финансово-кредитной систем, раскрытии возможных источников поступления финансовых ресурсов для финансирования региональных программ привлечения внутренних инвестиций; организационные – в проведении семинаров, тренингов, общественных слушаний с целью привлечения общественности к решению региональных проблем, активизации и повышения профессионально-квалификационного уровня населения РСЕС. Основным инструментом реализации региональной политики выделено стратегическое планирование, которое на уровне РСЕС должно базироваться на принципах пространственного планирования, которое обеспечит решение межобластных проблем. Обращено внимание на институционное обеспечение действенности механизмов реализации региональной политики на уровне РСЕС, которое состоит в деятельности специализированных неправительственных учреждений, что занимаются проблемами регионального развития и являются инициаторами экономических реформ, а также органов государственной власти и самоуправления, бизнес-структур.

Проведен SWOT- анализ исследуемого региона, на основании результатов которого определены приоритетные направления его развития.

На основании проведенного исследования предложено региональную политику государства реализовывать с учетом существования РСЕС.

Ключевые слова: региональная социально-экономическая система, кластерная экономика, регион, стратегия социально-экономического развития, реализация региональной политики.

Annotation

Kusiak M.M. Formation and development of regional social-economic systems (based on the materials of the Western region) – Manuscript.

Dissertation for the degree of Candidate of Economic Science, specialty 08.10.01 – Location of productive forces and regional economy. – Institute of Regional Research of the National Academy of Science of Ukraine. – Lviv, 2004.

This thesis work justifies the concept of regional socio-economic systems functioning as subsystems of socio-economic regions. This work contains theoretical approaches based on the idea of regional socio-economic systems in the context of peculiarities of geo-economics development. There is a review of the criteria for definition of a regional socio-economic system, and the conditions for its formation. There is an analysis of formation, development and transformation of the socio-economic system of the Western socio-economic region, which involves the Lviv, Ivano-Frankivsk and Ternopil Regions. There has been defined the environment which, for a long time, has provoked formation of the regional socio-economic system. There is an analysis of the current social and economical development of the territory under study in the context of the national economic system. Special attention is paid to organizational and economic mechanisms, regulating regional development. There is an outline of development priorities of the region.

Based on the research work, a recommendation is to implement the regional policy of the state through the regional socio-economic system.

Key-words: regional socio-economic system, cluster economics, region, strategy of socio-economic development, implementation of the regional policy.