Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України

Українська академія зовнішньої торгівлі

Казаков Микола Михайлович

УДК 366.42(477)

Методичні особливості розбудови механізму

захисту прав споживачів в Україні

Спеціальність: 08.06.01 —

Економіка, організація і управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській академії зовнішньої торгівлі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
Онищенко Володимир Пилипович

Українська академія зовнішньої торгівлі,

завідувач кафедри міжнародного менеджменту та маркетингу.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Решетнікова Ірина Леонідівна,

Київський національний торговельно-економічний університет,

завідуюча кафедрою маркетингу

кандидат економічних наук, професор

Кардаш Віктор Якович,

Київський національний економічний університет,

декан факультету маркетингу

Провідна установа:

Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського МОН України, кафедра маркетингу та комерційної діяльності

Захист відбудеться 30 вересня 2004 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.847.01 Української академії зовнішньої торгівлі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України за адресою: 01042, м. Київ – 42, вул. Чигоріна, 57а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Української академії зовнішньої торгівлі, 01601, м. Київ, вул. Чигоріна, 57.

Автореферат розісланий 28 серпня 2004 року.

Вчений секретар

спеціалізованої ради Т.М. Стукач

Підписано до друку 20.08.2004р.

Папір друк.№1. Спосіб друку - різограф.

Формат 60х90/16. Умовн. друк. аркушів 0,9

Тираж 100 прим.

Замовл. № 20/08-01.

Друк Підприємство “УВОІ “Допомога”

м.Київ, вул. Політехнічна, 6

тел./факс: (044) 241-71-46.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Державне будівництво в Україні продемонструвало, що в розбудові національної політики захисту прав споживачів в умовах економіки перехідного періоду і пов’язаних з цим кризових явищ не можна покладатися лише на екстраполяцію підходів у цій сфері, вироблених практикою високорозвинених демократичних країн. Світовий досвід і напрацювання обов’язково потрібно адаптувати до сучасних українських реалій, зміст яких полягає в наступному:

- низька купівельна спроможність та низький рівень задоволення життєвих потреб споживача, правова його незахищеність в умовах лібералізації ринку та інформаційного дефіциту;

- насиченість внутрішнього споживчого ринку низькоякісними, небезпечними, фальсифікованими та невідомого походження товарами;

- стійка негативна тенденція динаміки порушень прав споживачів у сфері торгівлі, послуг та громадського харчування;

- низька ефективність існуючої системи моніторингу споживчого ринку та контрольно-інспекційної діяльності з боку державних та місцевих органів виконавчої влади, недостатня роль і вплив на ситуацію громадських організацій споживачів; відсутність відповідних структур і організацій по захисту прав споживачів на 2/3 території України;

- не сформованість систем інформування та освіти населення з питань споживання;

- монопольне становище надавачів основних послуг (житлово-комунальних, енергетичних, електрозв’язку тощо);

- недоступність та низька ефективність системи державного судового захисту споживачів, відсутність альтернативних механізмів позасудового врегулювання споживацьких спорів.

В контексті цих особливостей і проблем доцільно розробити науково обґрунтовані методичні підходи щодо формування національної політики захисту прав споживачів в Україні, дослідження споживчого ринку та споживчої оцінки якості товарів і послуг, удосконалення вітчизняного законодавства споживчої сфери та адаптації його до законодавства Європейського Союзу та положень СОТ.

Теоретичні аспекти дослідження із зазначених питань висвітлені в наукових працях переважно закордонних та небагатьох вітчизняних учених і практиків: Балухи Л., Куделі Н., Іваненка Л., Валєєва Р., Городецької І., Горєлова А., Залеского П., Калити П., Кардаша В, Кисельової Т., Никитенка Т., Петруня Ю., Толстоухова А., Язвінської О. та інших. Але науково-методичних напрацювань щодо розробки і впровадження цілісної національної політики захисту прав та інтересів споживачів, а також ефективного механізму її реалізації в реальних умовах споживчого ринку України майже не існує. А тому саме ці проблеми і є предметом дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно плану науково-дослідних робіт Української академії зовнішньої торгівлі. Автор приймав участь у підготовці розділу “Принципи та правила сертифікації продукції відповідно до вимог СОТ” науково-дослідної теми “Науково-методичне забезпечення підготовки економіки м.Києва до функціонування в умовах набуття Україною членства у Світовій організації торгівлі” ( державний реєстраційний номер 01040003117).

Мета та завдання дослідження. Головна мета дисертаційного дослідження полягає у науковому обґрунтуванні методичних рекомендацій щодо розбудови механізму захисту прав та інтересів споживачів та розвитку консьюмерського руху в Україні в контексті реалізації “Керівних принципів ООН для захисту прав споживачів”.

Для досягнення мети були поставлені та вирішені такі основні завдання:

- дослідити значення концепції консьюмеризму в системі вітчизняних ринкових відносин;

- дослідити стан захисту прав споживачів в реальних умовах економіки перехідного періоду та лібералізації ринкових відносин в контексті з міжнародними принципами та основними положеннями захисту прав споживачів;

- проаналізувати причини масових порушень прав споживачів суб’єктами господарювання у сфері торгівлі, послуг та громадського харчування та запропонувати шляхи і заходи щодо їх усунення;

- запропонувати та поглибити методи досліджень, контролю та управління якістю продукції і послуг з метою ефективного захисту прав споживачів;

- проаналізувати законодавчу, нормативно-правову та інституційну базу механізму захисту прав споживачів в Україні на предмет їх відповідності нормам європейського права;

- за результатами дослідження та з врахуванням зарубіжного досвіду науково обґрунтувати пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства захисту прав споживачів та економічного механізму його реалізації;

- визначити основні соціально-економічні принципи, цілі, методи та засоби розбудови національної політики захисту прав споживачів.

Об‘єктом дослідження є сукупність теоретичних і методичних проблем, пов’язаних з економічними та правовими відносинами між суб’єктами споживчого ринку щодо захисту прав та інтересів споживачів.

Предметом дослідження є методичні підходи до розбудови комплексного механізму захисту прав споживачів в Україні.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, якими регулюються права споживачів, якість та безпека товарів і послуг, звіти та статистичні матеріали національних і міжнародних організацій, методичні розробки Української асоціації якості та Київської торгово-промислової палати, а також інформація, що була зібрана автором в організаціях і управліннях системи Держспоживстандарту України, органах контролю і нагляду за правами споживачів.

В роботі використані наукові публікації вітчизняних і зарубіжних авторів, матеріали та рекомендації міжнародних науково-практичних конференцій і семінарів.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем захисту прав споживачів, консьюмеризму, маркетингу, розвитку споживчого ринку, рівня та якості життя. У дослідженні використані в основному економіко-статистичні методи, як найбільш ефективні для аналізу та оцінки перспектив розвитку споживчого ринку і рівня захисту прав споживачів, а також методи експертних оцінок, які застосовані як кількісний апарат у методиках визначення узагальненої споживчої оцінки якості товарів і послуг та проведення порівняльних товарних експертиз. Методи порівняльного аналізу використані при порівнянні світового та вітчизняного досвіду захисту прав споживачів.

Наукова новизна основних результатів дослідження, одержаних особисто здобувачем, полягає у наступному:

- на основі дослідження особливостей політики захисту прав споживачів різних держав, науково аргументовані соціально-економічні передумови необхідності надання національній політиці сучасного змісту, який полягає у визнанні пріоритету інтересів споживачів, збалансованості запитів споживачів і можливостей економіки, узгодженості взаємовідносин між виробником, підприємцем, торговцем і споживачем, тісній взаємодії державних органів та широкої громадськості;

- вперше зроблено детальний економічний аналіз стану захисту прав споживачів, якості та безпеки товарів на споживчому ринку, що є науковим підґрунтям для розбудови ефективного механізму управління цією важливою сферою соціально-економічного розвитку України;

- науково обґрунтована методика проведення порівняльних товарних експертиз та система рекомендацій експертним організаціям щодо втілення цієї методики, що дозволяє ефективно виявляти і вилучати з продажу низькоякісну фальсифіковану продукцію;

- удосконалено наукове обґрунтування методики визначення узагальненої споживчої оцінки якості товарів і послуг, яка включає в себе також оцінку спроможності виробництва забезпечувати стабільну якість продукції (послуг), що дозволяє прогнозувати можливості підприємств у виробництві та реалізації продукції з визначеними рівнями якості та ціни;

- отримало подальший розвиток наукове обґрунтування проблеми ефективного співвідношення участі державних установ, органів місцевого самоврядування та громадських організацій у механізмі захисту прав споживачів;

- вперше здійснений науковий аналіз економіко-правової та інституційної бази існуючого механізму захисту прав споживачів в Україні та розроблені обґрунтовані пропозиції щодо змін та поправок у чинному законодавстві;

- на основі порівняльного аналізу світового та вітчизняного досвіду захисту прав споживачів отримало подальший розвиток наукове обґрунтування системи основних соціально-економічних принципів, цілей, методів та засобів розбудови національної політики захисту прав споживачів, яка має бути максимально наближеною до європейських стандартів і базуватися на моніторингу політики захисту прав споживачів, соціологічних дослідженнях, системі незалежної експертизи якості та безпеки товарів і послуг, інформаційно-просвітницькій роботі, посиленні прав, ролі і впливу органів місцевого самоврядування та незалежних громадських організацій споживачів.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисертації методичні положення і практичні рекомендації можуть бути використані і використовуються державними органами та громадськими організаціями, в компетенції яких розробка законодавчих та інших нормативних актів щодо розвитку споживчої сфери, здійснення контролю та нагляду за якістю продукції і послуг, додержанням законодавства про захист прав споживачів, розвиток міжнародного співробітництва у цих напрямках. До таких розробок відносяться: методика аналізу стану захисту прав споживачів, якості та безпеки товарів; методика визначення узагальненої споживчої оцінки якості товарів і послуг; методика проведення порівняльних товарних експертиз.

Ряд запропонованих у дисертації рекомендацій використано колишнім Держстандартом, а також увійшли до змін та доповнень до Закону України “Про захист прав споживачів”, прийнятих Верховною Радою України (Постанова №2949-ІІІ від 10.01.2002 р.). Додаткові пропозиції щодо розробки нової редакції Закону “Про захист прав споживачів” направлені до Верховної Ради України (фракція НДП) 3 квітня 2003 року (лист №59). Пропозиції щодо передачі функцій по захисту прав споживачів у м. Києві районним органам місцевого самоврядування направленні Київському міському Голові (лист №150 від 22.04.2003 р.).

Виявлені та обґрунтовані здобувачем методичні особливості і рекомендації щодо розбудови механізму захисту прав споживачів в Україні, покращання якості товарів, удосконалення законодавчої бази використовуються в практичній роботі державними регіональними організаціями у справах захисту прав споживачів системи Держспоживстандарту України, зокрема Вінницьким (довідка від 19.05.04р. №01-3/425) та Хмельницьким (довідка від 03.06.04р. №01-5/387) обласними управліннями, Київським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України (довідка від 07.06.04р. №26-1/1096), а також громадською організацією Товариством захисту прав споживачів “Закон” (довідка №53 від 29.06.04р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки роботи були викладені на міжнародних науково-практичних конференціях: “Підтримка споживчого руху в Україні” (TACIS, м.Київ, 7-8 червня 1999р.), на другій міжнародній конференції “Україна 2002: Торгівля і Франчайзінг” (м.Київ, 15-16 травня 2002р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені автором у 10 наукових публікаціях загальним обсягом 4,5 др. арк., з яких 6 у фахових виданнях загальним обсягом 2,8 др. арк.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури із 106 найменувань та 4 додатків. Основний зміст: 180 сторінок машинописного тексту, в тому числі 14 таблиць та 36 рисунків.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтована актуальність теми, сформульовано мету, об‘єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну і практичну значимість роботи.

Перший розділ “Основні тенденції і особливості розвитку політики державного та громадського захисту прав споживачів в Україні” присвячено дослідженню ролі консьюмеризму в системі ринкових відносин. Досліджено розвиток економічних взаємовідносин між суб’єктами ринку і визначено основний зміст сучасної державно-громадської консьюмерської політики, історично-традиційні основні права виробників, продавців та споживачів.

Досліджені фактори, які обумовлюють необхідність здіснення активної політики захисту прав споживачів в Україні. Економікам перехідного періоду властиві високий рівень безробіття, низький рівень життя і зростанням цін на основні товари і послуги. Населення все частіше стикається з результатами діяльності на ринку недобросовісних суб’єктів підприємництва. Низький рівень платоспроможності обумовлює придбання товарів (послуг) низької якості, але за доступними цінами. Отримання юридичних консультацій та доступ до правового захисту є ускладненим.

Значна економічна диференціація суспільства, в результаті якої лише окремі привілейовані групи споживачів мають можливість скористатися належним захистом та перевагами, що створюються вільною торгівлею, інноваційними технологіями, розширенням вибору товарів (послуг). Разом з тим, численні категорії споживачів опиняються в несприятливому становищі на споживчому ринку. Економічна ситуація в Україні спричиняє зростання вразливості споживачів, а тому вимагає більш ефективного механізму їх захисту.

Фактично всі основні економічні партнери України знаходяться в процесі роботи над реалізацією заходів, які мають забезпечити високий рівень захисту прав споживачів. В Європейському Союзі така політика активно здійснюється з 1972 року, а особливо з 1997 року, після прийняття в Амстердамі нової редакції Договору по ЄС.

Захист прав споживачів став однією з провідних сфер здійснення реформ, які відбуваються в Центральній та Східній Європі. З метою представництва та захисту колективних інтересів споживачів в усіх розвинених країнах створені їх недержавні організації, розвинуто дійовий рух в підтримку інтересів споживачів. Між країнами-членами СНД також укладено Угоду про основні напрямки співробітництва у сфері захисту прав споживачів, яка ратифікована Верховною Радою України 07.03.2002р.

Комісія ЄС в червні 1995 року визначила детальний перелік заходів, які країни Центральної та Східної Європи зобов’язані вжити щодо власного національного законодавства, яке регулює сферу споживання.

Виходячи з цих положень, а також в контексті з “Керівними принципами ООН для захисту інтересів споживачів” досліджено реальний стан додержання в Україні таких основних прав споживачів:

- право на задоволення основних потреб (фізіологічні, соціальні, духовні, фізичне та психічне здоров’я). Показано, що діючі зараз гарантовані соціальні нормативи не відповідають міжнародним і європейським стандартам життя і свідчать про надзвичайно низький рівень задоволення основних потреб переважної більшості вітчизняних споживачів;

- право на здорове навколишнє середовище. Показано, що міжнародно визнане право споживачів на сприятливе для здоров’я і добробуту навколишнє середовище, на екологічно чисті продукти і воду в Україні не дотримується;

- право на безпеку. Статистика результатів досліджень якості і безпеки продовольчих товарів за останні 5 років засвідчує, що неякісна та фальсифікована продукція виявляється по всім 14 основним групам харчових продуктів. Аналогічне положення і щодо 14 основних груп непродовольчих товарів.

Другий розділ “Ринкові дослідження товарної пропозиції: аспекти якості і безпеки споживчих товарів і послуг” присвячено актуальній проблемі дослідження сучасного стану споживчого ринку України. Розвиток підприємництва, особливо малого, лібералізація торгівлі при надзвичайно великому інформаційному дефіциті призвели до ускладнення взаємовідносин між виробниками, підприємцями, продавцями та споживачами, але увага з боку держави до проблем споживачів була послаблена. В 2000 році був ліквідований, як самостійний центральний орган виконавчої влади, Держспоживзахист України. Чисельність територіальних управлінь у справах захисту прав споживачів за період 1995-2002 р.р. скоротилася майже в 2,5 рази. Споживач залишився майже беззахисним. Кількість перевірених суб’єктів господарювання скоротилась в 1,7 рази, а питома вага суб’єктів господарювання, які порушують права споживачів продовжувала збільшуватися і перевищила в 2002 році 91% від кількості перевірених, проти 78,5% в 1995 році (рис. 1.).

Вражає динаміка загальної кількості порушень законодавства, норм і правил щодо захисту прав споживачів (рис. 2.).

Найбільша кількість порушень має місце на підприємствах торгівлі та громадського харчування. Класифікація порушень за напрямками (рис. 3.) свідчить, що найбільш масовими порушеннями Закону є:

·

·

·

Обсяг низькоякісних, фальсифікованих і підроблених продуктів харчування на вітчизняному ринку досяг масштабів, які вже становлять велику загрозу здоров’ю і життю споживачів (рис. 4.).

Роздрібний товарообіг на одну особу склав на споживчому ринку України в 2002 році 810 грн., реалізація послуг на одну особу — 209,3 грн. Таким чином, навіть при нинішній загрозливій ситуації, при діючій системі контролю в цілому по всім регіонам було проінспектовано за 2002 рік якість товарів і послуг, якими скористалося менше 50 тисяч із 48,5 мільйонів споживачів України. При цьому більш ніж третину з перевірених товарів було забраковано і знято з реалізації з різних причин.

Зрозуміло, що такий механізм контролю не забезпечує надійного захисту споживачів від низькоякісної та небезпечної продукції. Тільки від вживання фальсифікованих алкогольних напоїв щороку помирає більше 10 тисяч людей.

Як свідчать дані рис. 5, обсяги державного нагляду у сфері виробництва продукції вкрай незначні – в 6,3 рази менші (без врахування метрологічного нагляду), ніж у сфері торгівлі та послуг. Ефективність перевірок теж низька, про що свідчить невеликий відсоток підприємств, на яких виявляються порушення (63-68% проти 91-92% у сфері реалізації цих товарів), незначна кількість приписів про заборону випуску неякісної та небезпечної продукції, а також незначні обсяги штрафів, що застосовуються до підприємств-виробників нестандартної продукції (у 4 рази менші, ніж у сфері торгівлі цими товарами).

Державний нагляд у сфері виробництва, метрологічний контроль технологічних процесів і якості готової продукції, питання стандартизації і сертифікації, видача документів щодо якості та відповідності товарів, тобто допуск їх на споживчий ринок – все це функції колишнього Держстандарту України. Але тепер, з реорганізацією його в Державний комітет з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України), цей державний орган наділено ще й функціями контролю якості та безпеки товарів і послуг безпосередньо у сфері їх реалізації. Тобто, центральний державний орган і його структурні підрозділи замість посилення нагляду за якістю товарів на стадії їх виготовлення, перенесли свою інспекційну діяльність на сферу торгівлі, надання послуг та громадського харчування, тобто на кінцеву стадію обігу товару, де лише фіксують масові порушення, недоліки та невідповідність товарів вимогам нормативної документації. При цьому практично не впливають на ту сферу, де всі ці недоліки закладаються. Така система контролю не є ефективною. Вона не працює на профілактику порушень. Якщо при цьому врахувати, що через відсутність механізму вилучення забракованої в торгівлі продукції, неякісні та небезпечні товари знову через різні комерційні структури потрапляють в продаж, то виникає сумнів в доцільності такої інспекційної діяльності у сфері реалізації взагалі.

В роботі обґрунтована методика проведення порівняльних товарних експертиз та система рекомендацій щодо втілення цієї методики, що дозволяє ефективно виявляти та вилучати з продажу низькоякісну продукцію. Сутність методики полягає у комплексній оцінці продукції на двох рівнях: а) державна або офіційна експертиза та б) громадська або споживча експертиза. Це дозволяє оцінити продукт як за державними техніко-економічними параметрами, так і з позицій сприймання цього продукту конкретним сегментом споживачів.

Важливе значення має комплексний підхід до визначення узагальненої споживчої оцінки якості товарів і послуг, який включає не тільки оцінку якості безпосередньо продукту, але й оцінку спроможності підприємства забезпечувати стабільність нормативної якості. Це дає можливість запобігти випуску неякісної продукції на стадії виробництва, оцінювати потенційні можливості, прогнозувати їх. В основу розрахунку узагальненої споживчої оцінки якості покладені експертні оцінки, за допомогою яких визначаються кількісні характеристики параметрів, які характеризують якість продукції і можливості підприємства щодо досягнення її відповідного рівня.

У третьому розділі “Методичні особливості розбудови національної політики захисту прав споживачів” досліджується роль держави, органів місцевого самоврядування та громадських організацій споживачів, показана необхідність об’єднання і координації їх дій та доцільність розширення функцій з метою більш ефективного захисту інтересів і прав споживачів.

Детально проаналізовано законодавчу та іншу нормативно-правову базу споживчої сфери, практику застосування основних законів у сфері захисту прав споживачів. Показано, що неврегульованими залишається багато питань, зокрема:

- питання пов’язані із здійсненням контролюючими органами перевірок суб’єктів підприємницької діяльності (періодичність перевірок, їх види та підстави, обсяг повноважень контролюючих органів тощо);

- відсутність закону, який би захищав права юридичних осіб та приватних підприємців при проведенні державного контролю (нагляду), як це зроблено в Росії;

- неврегульованість питання щодо надання з боку держави допомоги громадським спілкам споживачів, у тому числі по їх фінансуванню з державного бюджету, як це має місце в Німеччині;

- питання, що стосуються порядку накладення стягнення та визначення розміру фінансових санкцій за порушення законодавства про захисту прав споживачів;

- розширення повноважень органів місцевого самоврядування та громадських організацій споживачів щодо захисту споживчого ринку та прав споживачів;

- питання розширення сфери дії Закону “Про захист прав споживачів” та визначення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань споживчої політики.

Розв’язання існуючих проблем потребує суттєвої переорієнтації національної політики захисту прав споживачів, доопрацювання законодавства цієї сфери на основі узагальнення накопиченого світового досвіду.

Враховуючи актуальність вступу України до СОТ та ЄС, зроблено повномасштабний порівняльний аналіз та оцінку відповідності законодавства України про захист прав споживачів нормам та вимогам міжнародного права.

Визначені співвідношення Європейських законодавчих актів із законами та іншими нормативними актами України споживчої сфери дають можливість цілеспрямовано працювати в напрямку їх гармонізації із законодавством країн-членів ЄС. Одночасно обґрунтовано доцільність зміни механізму контролю за реалізацією законодавчих актів, запропонований відповідний інструментарій. При цьому використано досвід Німеччини, Литви, Естонії, Російської Федерації та інших країн.

В числі актуальних питань щодо удосконалення механізму захисту прав споживачів, як це доведено у роботі, має бути поширення сфери дії Закону України “Про захист прав споживачів” не лише на підприємства торгівлі, послуг та громадського харчування, як це передбачено зараз, а і на банківську, страхову, медичну, освітню та інші сфери. Необхідно розширити повноваження державних органів у справах захисту прав споживачів питаннями контролю за цінами на основні товари і послуги, тарифами на електро- і теплоенергію, житлово-комунальні, медичні, транспортні, освітні послуги, послуги електрозв’язку, кабельного телебачення тощо. Слід посилити права місцевих органів влади та громадських організацій споживачів (об’єднань споживачів), та їх державну підтримку. Необхідно розробити механізм вилучення і знешкодження неякісної та небезпечної продукції безпосередньо під час перевірок, оскільки відсутність його призводить до тяжких наслідків. Потрібно створити Державну інспекцію з нагляду та контролю за якістю продукції у сфері виробництва. Потребує негайного прийняття Закон України “Про захист прав юридичних осіб та приватних підприємців при проведенні державного контролю (нагляду)”.

В роботі, з метою удосконалення механізму захисту прав споживачів, розглянута і обґрунтована можливість законодавчо передачі повноважень центрального органу виконавчої влади з питань споживчої політики та захисту прав споживачів відомчо незалежному Антимонопольному комітету України. В компетенції цього державного органу запобігання монополізму, недобросовісної конкуренції, монопольних цін та тарифів, тобто питання, які безпосередньо стосуються створення умов для становлення цивілізованих ринкових відносин, захисту прав та інтересів споживачів, виробників і підприємців. Безумовно, що такі зміни у системі інститутів захисту прав споживачів сприяли би покращанню економічного і соціального положення споживачів шляхом удосконалення механізмів державного регулювання на ринках природних монополій, захисту купівельної спроможності населення, забезпечення формування обґрунтованих тарифів на електро- і теплоенергію, житлово-комунальні, транспортні послуги, послуги електрозв’язку тощо. В сферу регулювання споживчої політики увійшли би також питання державного регулювання цін на основні продукти харчування і товари першої необхідності, надання платних послуг в банківській, страховій, юридичній, освітній, медичній сферах, послуг з працевлаштування та багато інших питань, які визначають рівень життя споживачів.

Необхідно здійснити передачу контрольно-інспекційних функцій за дотриманням законодавства про захист прав споживачів на місцях органам місцевого самоврядування — сільським, селищним, міським, районним у містах Радам. У відповідності з останніми змінами до Закону України “Про захист прав споживачів” (стаття 10-1) “Органи місцевого самоврядування… мають право створювати при їх виконавчих органах структурні підрозділи з питань захисту прав споживачів…” Але наданим “правом” на місцях практично не користуються, тому це положення Закону повинно носити не рекомендаційний, а обов’язковий зміст. Одночасно зазначеним підрозділам необхідно надати широкі повноваження, передбачені для територіальних органів у справах захисту прав споживачів згідно зі ст.ст. 4 і 5, та ст. 23 Закону, в тому числі право застосовувати до порушників адміністративні та економічні санкції.

Головними складовими механізму реалізації політики захисту прав споживачів мають бути моніторинг рівня споживчої задоволеності та стану захисту прав споживачів, соціологічні дослідження, лабораторні дослідження, незалежна експертиза якості та безпеки товарів і послуг, стандартизація і сертифікація, організація системи навчання широких верств населення, інформаційно-просвітницька робота, використання ефективних процедур розгляду скарг, реформування застарілого контрольно-інспекційного механізму, посилення прав, ролі і впливу органів самоврядування та інших неурядових структур, широке використання зарубіжного досвіду, розширення міжнародного співробітництва.

Невід’ємними складовими національної споживчої політики має бути система захисту національного ринку, виробника та споживача, через введення обмежень не заборонених СОТ (квот, ліцензій, митних зборів та інших нетарифних бар’єрів) на ввіз в Україну окремих споживчих товарів, обов’язкова сертифікація споживчих товарів, штрих-кодування та голографічний їх захист, широке використання незалежної експертизи споживчих товарів.

Акцент економічної політики держави слід змістити в бік забезпечення активної взаємодії виробництва і споживання, як це передбачає ринкова модель господарювання. Таким чином, набуде відповідного значення соціальна орієнтація промислового розвитку, в центрі якої інтереси споживача, якість та безпека його життя.

Висновки

Результати проведеного дослідження дають можливість зробити наступні висновки.

1. Незважаючи на прогрес у розбудові політики захисту прав споживачів за роки незалежності України, рівень правового захисту українського споживача ще не відповідає рівню розвинених демократичних країн, насамперед через зубожіння широких верств населення, правовий нігілізм, ринкову стихію перехідного періоду.

2. Право споживачів на задоволення основних потреб реалізується шляхом визнання права на “гарантований рівень споживання” та гарантії держави на забезпечення їм “рівня споживання, достатнього для підтримання здоров’я і життєдіяльності”. Такими гарантованими соціальними нормативами є рівень мінімальної заробітної плати та прожитковий мінімум. Проте, діючі нормативи не відповідають європейським стандартам життя.

3. На споживчому ринку України намітилась стійка негативна тенденція щодо порушення прав споживачів. Дані проведеного дослідження переконливо свідчать про масові порушення основних прав споживачів: права на належну якість товарів (робіт, послуг); права на безпеку товарів (робіт, послуг); права на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари (робіт, послуг), їх кількість, якість, асортимент, а також про їх виробника (виконавця, продавця).

4. Результати інспекційної діяльності державних органів у справах захисту прав споживачів, аналіз заяв і скарг споживачів, свідчать, що від 30 до 70 % продовольчих і непродовольчих товарів, що потрапляють в продаж, не відповідають вимогам нормативно-технічної документації. Таке критичне положення є результатом малоефективного, застарілого механізму контролю за дотриманням законодавства про захист прав споживачів, а особливо за якістю та безпекою товарів.

По-перше, він замикається лише на сфері торгівлі, громадського харчування та послуг і практично не розповсюджується на сферу виробництва товарів, систему митного контролю, сертифікацію виробів, тобто на ті сфери, які мали би захистити споживчий ринок від неякісної та небезпечної продукції.

По-друге, цей механізм не зорієнтований на конкретні проблеми регіонів, не враховує ситуацію на місцях і, по суті, залишає поза межами участь у вирішенні проблем споживачів місцеві органи виконавчої влади.

По-третє, діюча інспекційна система не має своєї логічної завершеності, оскільки може лише тимчасово заборонити реалізацію низькоякісної продукції. Але через відсутність чіткого механізму її вилучення та знешкодження, вона знову попадає на ринок через різні комерційні структури.

5. Система моніторингу споживчого ринку та інспекційної діяльності органів у справах захисту прав споживачів недосконала і малоефективна. Вона здатна лише фіксувати порушення на кінцевій стадії, тобто у сфері торгівлі, послуг та громадського харчування, контролюючи при цьому мізерний відсоток (біля 0,1%) від загальних обсягів товарообігу.

6. Для більш ефективного контролю за якістю продукції на споживчому ринку необхідно реалізувати комплексний підхід до товарних експертиз та визначення узагальненої оцінки якості товарів і послуг, який би включав громадську (споживчу) експертизу, оцінку спроможності підприємства виробляти продукцію нормативної якості.

7. Процес удосконалення механізму захисту прав споживачів повинний передбачати оптимальне збалансування в його складі суб‘єктів регулювання державного рівня, місцевого самоврядування та громадських організацій. Особливого змісту в контексті розбудови громадянського суспільства набувають питання розвитку і підтримки з боку держави різних громадських організацій та рухів консьюмерського типу.

8. Необхідно поширити дію Закону України “Про захист прав споживачів” на всі сфери споживання будь-якого продукту чи послуги і розглядати всі напрями споживання населення як єдиний соціально-структурований комплекс.

9. Законодавчо передати повноваження центрального органу виконавчої влади з питань захисту прав споживачів Антимонопольному комітету України.

10. Здійснити передачу контрольно-інспекційних функцій за дотриманням законодавства про захист прав споживачів на місцях органам місцевого самоврядування – сільським, селищним, міським, районним Радам.

11. Необхідно посилити роботу щодо захисту внутрішнього ринку від недобросовісних імпортерів через механізм квот, ліцензій, митних зборів, розвинутої системи нетарифних бар‘єрів, які повинні бути чітко узгодженими в рамках переговорного процесу щодо вступу України до СОТ.

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у наукових фахових виданнях:

1. Казаков М.М. Проблеми та перспективи захисту прав споживачів в Україні. // Українська академія зовнішньої торгівлі. Зб. наук. праць. “Зовнішня торгівля: проблеми та перспективи”, вип.4, ч.2. – К.: – 2000. – с. 271-279.

2. Казаков М.М. Напрямки розвитку споживчої політики в Україні. // Вісник Київського торгівельно-економічного університету. – 2000. – №6. – С. 89-100.

3. Казаков М.М. Інтелектуальна власність – реальність сьогодення і перспективи. // Економіка і управління. – 2000. - №3. – С. 32-38.

4. Казаков М.М. Якість і безпека товарів: сучасні інноваційні підходи та Європейська стратегія розвитку. // Економіка і управління. – 2001. – №2. – С.12-20.

5. Казаков М.М. Споживче законодавство і політика (мотивація і стратегія розвитку). // Міністерство освіти і науки України. Академія муніципального управління. Зб. наук. праць “Теорії мікро-макроекономіки”. – К.: 2001. – с.166-174.

6. Казаков М.М. Споживче законодавство та місцеве самоврядування. Можливості інтеграції. // Зб. наук. праць “Новий етап розвитку місцевого самоврядування, реформування житлово-комунального господарства України”. Київ. АТІКА – Н. – 2004. – с.315 – 322.

Публікації в інших виданнях:

7. Казаков М.М. Якість товарів і послуг: у пошуках філософських засад. // Практична філософія. – 2003. – №8. – С.110-117.

8. Казаков М.М. Погляд у ХХІ століття. Захист прав споживачів – шлях, який нам треба пройти. // Трибуна. – 2000. - № 3-4. – С. 17-19.

9. Казаков М.М. Загрози, що поряд з нами. // Людина і Влада. – 2000. – №9-10. – с. 39-42.

10. Казаков М.М. Франчайзінг, як надійний захист товарів від підробок і фальсифікації. Соціально-економічні та правові аспекти. // Матеріали ІІ міжнародної конференції “Україна 2002: Торгівля і Франчайзінг”. – К.: РМС-Україна. – 2002. – с. 22-28.

АНОТАЦІЯ

Казаков М.М. Методичні особливості розбудови механізму захисту прав споживачів в Україні — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01. – Економіка, організація і управління підприємствами – Українська академія зовнішньої торгівлі. Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, м.Київ, 2004.

Дисертація присвячена дослідженню методичних особливостей розбудови механізму захисту прав споживачів в умовах перехідної економіки та становлення ринкових відносин в Україні. У роботі обґрунтовано соціально-економічні передумови необхідності нового механізму захисту прав споживачів; проаналізовано сучасний стан внутрішнього споживчого ринку, якості та безпеки товарів, рівень задоволення основних потреб та захисту прав споживачів; проаналізовано чинне законодавство споживчої сфери, а також інституційна база механізму захисту прав споживачів в Україні на предмет їх відповідності сучасній ситуації та вимогам Європейського Союзу, розглянуті пропозиції щодо їх удосконалення; обґрунтовано методичні засади розробки основних положень концепції національної споживчої політики.

Ключові слова: споживач, виробник, продавець, консьюмеризм, споживчий ринок, споживче законодавство, права споживача, якість та безпека товарів, державний контроль, маркетинг, управління.

АННОТАЦИЯ

Казаков Н.М. Методические особенности построения механизма защиты прав потребителей в Украине — Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01. — Экономика, организация и управление предприятиями. — Украинская академия внешней торговли. Министерство экономики и по вопросам европейской интеграции Украины, г. Киев, 2004.

Диссертация посвящена исследованию методических особенностей построения механизма защиты прав потребителей в условиях переходной экономики и становления рыночных отношений в Украине. В работе показано, что в настоящее время состояние внутреннего потребительского рынка, качества и безопасности товаров и услуг, уровень удовлетворения основных потребностей и защиты прав потребителей не отвечают международным и европейским стандартам, а также Резолюции Генеральной ассамблеи ООН “Руководящие принципы для защиты интересов потребителей”.

В работе раскрыто, что основными причинами такого положения есть низкая эффективность существующей системы мониторинга потребительского рынка и контрольно-инспекционной деятельности со стороны государственных и местных органов исполнительной власти, недостаточная роль и влияние на ситуацию общественных организаций потребителей, отсутствие соответствующих структур и организаций по защите прав потребителей на 2/3 территории Украины.

Проведенные исследования дали возможность проанализировать законодательную и институционную базы механизма защиты прав потребителей в Украине на предмет их соответствия нынешней ситуации и нормам Европейского Союза.

Обосновано, что полномочия центрального органа исполнительной власти по вопросам потребительской политики и защиты прав потребителей целесообразно передать Антимонопольному комитету Украины, в компетенции которого предупреждение монополизма, нечестной конкуренции, наблюдение и анализ рыночной структуры, рыночных цен и тарифов, то есть вопросы, которые непосредственно касаются создания условий для становления цивилизованных рыночных отношений, защиты прав и интересов потребителей, производителей, предпринимателей и продавцов. Одновременно следует осуществить передачу контрольных функций за соблюдением законов по защите прав потребителей на местах органам местного самоуправления, при этом существенно расширить их полномочия, а также поднять роль, расширить права и полномочия независимых общественных союзов потребителей.

Определенное в работе соотношение законодательных актов ЕС потребительской сферы и соответствующего законодательства Украины дает возможность целенаправленно работать в направлении его гармонизации с законами стран-членов ЕС.

Показано, что важнейшим национальным приоритетом Украины является формирование современной потребительской политики, способной обеспечить высокий уровень удовлетворения основных потребностей и прав потребителей, достижения европейского уровня жизни.

При этом ее стратегия должна базироваться на активном взаимодействии производства и потребления, социальной ориентации промышленного развития, адаптации отечественного законодательства к европейским стандартам, на эффективном механизме контроля качества товаров на стадии их производства и упреждения попадания опасных низкокачественных и фальсифицированных продуктов и изделий на потребительский рынок, расширении сферы применения законов о защите прав потребителей.

Ключевые слова: потребитель, производитель, продавец, консьюмеризм, потребительский рынок, законодательство о защите прав потребителей, права потребителей, качество и безопасность товаров, государственный контроль, маркетинг, управление.

ANNOTATION

KAZAKOV M.M. Methodical features of development of the mechanism of protection of consumers' rights in Ukraine - the Manuscript.

The Thesis on reception of a scientific degree of the candidate of economics on a speciality 08.06.01. - Economy, the organization and management of enterprises - the Academy of foreign trade of Ukraine. The Ministry of Economics and on questions of the European integration of Ukraine, Kiev, 2004.

The Thesis is devoted to research of methodical features of development of the mechanism of protection of consumers' rights in conditions of economy in transition and becoming of the market relations in Ukraine. In Thesis social and economic preconditions of necessity of the new mechanism of protection of consumers' rights are proved; the modern condition of the domestic consumer's market, quality and safety of the goods, a level of satisfaction of basic needs and protection of consumers' rights is analysed; the current legislation of consumers' sphere, and also institutional base of the mechanism of protection of consumers' rights in Ukraine is analysed for their conformity of a modern situation and to requirements of the European Union, the considered offers concerning their improvement; methodical bases of development of substantive provisions of the concept of a national consumer's policy are proved.

Key words: consumer, manufacturer, seller, consumerism, consumer market, consumer legislation, consumer's rights, quality and safety of goods, state control, marketing, management.