МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Львівський національний університет

імені Івана Франка

УДК. 334.012.23+ 336(477)

Ковалюк Олексій Миколайович

ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ ОРГАНІЗАЦІЇ

ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.02.03. – організація управління, планування і

регулювання економікою

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

ЛЬВІВ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів, грошового обігу і кредиту Львівського національного університету імені Івана Франка.

Науковий консультант – доктор економічних наук, професор,

Заслужений діяч науки і техніки України,

Загорський Володимир Степанович,

Львівська комерційна академія,

Директор Інституту економіки та фінансів.

Офіційні опоненти: академік НАН України, доктор економічних

наук, професор Чухно Анатолій Андрійович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри економічної теорії;

доктор економічних наук, доцент

Кириленко Ольга Павлівна,

Тернопільська академія народного господарства,

завідувач кафедри казначейської справи Інституту фінансів;

доктор економічних наук, професор, академік АН Вищої школи України Михасюк Іван Романович,

Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри економіки підприємства.

Провідна установа – Ужгородський національний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра економіки, менеджменту та маркетингу.

Захист відбудеться 1 жовтня 2004 р. о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою 79008, м. Львів, проспект Свободи, 18, ауд. 115.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий 31 серпня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради С.М. Панчишин

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Початок нового тисячоліття в Україні ознаменований позитивними змінами в економіці. Перш за все йдеться про перехід від падіння і стагнації до періоду стійкого зростання і високих темпів приросту виробництва. За останні роки спостерігаємо суттєві позитивні зрушення у соціально-економічному розвитку держави, хоча підвищення життєвого рівня населення не є адекватним до проголошуваних урядом темпів розвитку економіки.

Практика організації економіки України за роки незалежності – переконливий доказ того, що як успіхи, так і невдачі у її розвитку великою мірою визначаються фінансовим механізмом такої організації, його досконалістю та ефективністю застосування. Нині нагальною і актуальною є проблема подальшого удосконалення фінансового механізму організації економіки України та способів його вико-ристання в умовах глобалізаційних процесів та інтеграцій національних економік.

В Україні фінансовий механізм організації економіки в умовах перехідного періоду не використовувався належним чином, про що свідчать зокрема результати господарювання починаючи з 1991 р. При використанні найважливіших і найактивніших елементів фінансового механізму (фінансових важелів і фінансових методів – податків, інвестицій, облікових кредитних ставок і, відповідно, оподаткування, інвестування, кредитування) не були враховані особливості трансформаційної економіки. Надмірні податкові платежі, необґрунтовані високі облікові кредитні і неконтрольовані процентні ставки, за якими комерційні банки надавали кредити клієнтам, відсутність відповідного правового захисту іноземних і вітчизняних інвестицій – все це гальмувало економічний поступ.

Фінансова політика держави не була стійкою через часті зміни урядів (за тринадцять років незалежності їх було десять). Пошуки оптимальної величини і кількості податків та податкових платежів тривають до сьогоднішнього дня. Як реакція на надмірну кількість податків і високі податкові ставки – в країні розвинувся могутній тіньовий сектор економіки.

Недоліки в організації економіки проявляються також у структурі експорту, який на 50% складається з предметів первинної переробки сировини, у проблемі відшкодування ПДВ, де зловживання набули масштабів загальнонаціонального характеру тощо.

Недосконалість фінансового механізму організації економіки України, як нам видається, зумовлена тим, що Верховна Рада України до цього часу не спромоглася прийняти Податковий кодекс, хоча він давно вже пройшов перше і друге читання (відповідно 13 липня 2000 р. і 29 листопада 2001 р.).

Отже, фінансовий механізм організації економіки України потребує подальшого удосконалення з урахуванням потреб інтеграційних процесів. Йдеться не лише про потребу змінювати способи реалізації основних засад цього механізму у практичній діяльності, але й про потребу теоретичних узагальнень з даної проблематики відповідно до заново поставлених запитів практики.

У дисертації досліджено фінансовий механізм організації економіки як економічної категорії, роль фінансового механізму у фінансовій системі, у системі елементів державного регулювання економіки (у господарському механізмі).

При розкритті понятійного апарату фінансового механізму організації економіки висвітлені основні його управлінські функції, такі як: прогнозування, фінансове планування, стимулювання, координування, організація, регулювання, контроль тощо.

У дисертаційній роботі пропонується авторський варіант структури фінансового механізму організації економіки України, у якому окрім відомих п’яти елементів (фінансових методів, фінансових важелів, правового, нормативного та інформаційного забезпечення) вводиться ще фінансова політика.

У роботі простежено еволюцію дії окремих елементів фінансового механізму організації економіки у різних економічних системах України в історичні періоди починаючи від княжої доби (Київська Русь і Галицько-Волинське князівство) і до сьогоднішніх днів. Розкриваються недоліки правового інституту податків, визначено місце і роль фінансового контролю у правовому, нормативному та інформаційному забезпеченні фінансового механізму.

Без своєчасної і правдивої інформації неможливе оптимальне функціонування фінансового механізму, його подальше удосконалення. У дисертації розкриваються основні способи опрацювання фінансової інформації, а також головні функції і специфіка інформаційного забезпечення фінансового механізму.

Серед сучасних форм інформаційного забезпечення фінансового механізму важлива роль належить Інтернету.

Навіть досконалий фінансовий механізм не може успішно функціонувати без правового поля, нормативного та інформаційного забезпечення. Останні формують відповідне фінансове середовище. Формування сприятливого фінансового середовища – завдання фінансової політики, яку розробляють і здійснюють центральні органи управління в державі. Складовими фінансової політики є політика податкова, бюджетна, грошово-кредитна і валютна.

Ступінь дослідження проблеми. Фінансовий механізм організації економіки не є явищем національним, а має глобальний характер.

Вміле, вдале використання фінансового механізму визначає успіхи (чи невдачі) у господарському і державному будівництві. Ці успіхи визначаються такими чинниками, як місце держави у міжнародному поділі праці, рівень політичної культури народу і оптимальна воля чиновницького апарату, розвинутість демократичних інститутів, особливості національної економіки та особливості кожного історичного періоду, який переживає держава тощо.

Проблематику господарського механізму досліджували у своїх працях такі відомі вчені, як Л.І. Абалкін, П.Г. Буніч, Е.Т. Гайдар, Я. Корнаї, В.А. Медведєв, С.Я. Огородник, Г.Х. Попов, Е. Ульст, А.А. Чухно, С.С. Шаталін, І.С. Ястремський та інші.

Різні елементи фінансового механізму досліджували І.Т. Балабанов, Т.Є. Бондар, Л.Д. Буряк, Д.Д. Бутаков, О.Д. Василик, Н.М. Внукова, О.М. Волков, В.М. Горелик, В.С. Загорський, Н.Є. Заяц, С.М. Злупко, О.П. Кириленко, Н.В. Коліна, М.І. Крупка, І.О. Лютий, І.Р. Михасюк, В.І. Міщенко, Г.Г. Нам, С.В. Науменкова, В.М. Опарін, Л.Н. Павлова, А.М. Поддєрьогін, С.К. Реверчук, Р.С. Сайфулін, В.М. Федосов, М.К. Фісенко, А.Д. Шеремет, В.А. Ющенко, М.П. Яснопольський та інші. Проте у працях цих вчених відсутній комплексний, інтегрований підхід до розуміння цього механізму, і, відповідно, у їхніх працях досліджуються окремі елементи фінансового механізму. Так, Л.Д. Буряк, Д.Д. Бутаков, О.Д. Василик, С.Я. Огородник, В.М. Сутормина, В.М. Федосов та інші розглядають фінансовий механізм як сукупність фінансових методів. Друга група вчених – О.М. Волков, Л.Ш. Лозовський, Б.А. Райзберг, Є.Б. Стародубцева – до складу фінансового механізму включають фінансові важелі. Третя група – П.С. Нікольський, Т.Є. Бондар, Н.Є. Заяц, М.К. Фісенко, Р.С. Сайфулін, А.Д. Шеремет – розглядає фінансовий механізм як сукупність фінансових методів і фінансових важелів. Четверта група економістів – Г.Г. Нам, А.М. Поддєрьогін та ін. – вважають, що фінансовий механізм підприємства – це така система управління фінансами, яка призначена для організації взаємодії фінансових відносин і фондів грошових коштів з метою оптимізації їх впливу на кінцеві результати виробництва. Найближче, на нашу думку, до визначення фінансового механізму підійшли А.Д. Шеремет і Р.С. Сайфулін, які вважають, що “фінансовий механізм підприємства – це система управління фінансовими відносинами підприємства через фінансові важелі за допомогою фінансових методів”. Проте в цьому визначенні відсутні будь-які забезпечення фінансового механізму, а саме: правове, нормативне та інформаційне. Таким чином, у економічній літературі відсутня цілісна концепція і системний підхід до розуміння такої складної економічної категорії, як фінансовий механізм. Ігнорування окремих елементів фінансового механізму у його загальній структурі на практиці привело до тривалої економічної кризи.

Розвиток економіки Української держави за останні роки висвітлює нові невирішені завдання з цієї проблематики. Важливішими з них, на наш погляд, є потреба у комплексній оцінці фінансового механізму організації економіки як економічної категорії; потреба у розгляді структури фінансового механізму відповідно до сучасних запитів практики; нерозвиненість і недостатнє використання у ринковій економіці України таких синтетичних фінансових важелів, як лізинг, факторинг, франчайзинг; відносно повільне впровадження в практику інтернет-технологій, важливість яких в сучасних умовах виділяє їх в окремий фінансовий важіль; не вивченість впливу зовнішнього оподаткування на стан розвитку національної економіки та ін.

Необхідність теоретичного обґрунтування концепції фінансового механізму організації економіки України відповідно з потребами і вимогами сучасного етапу розвитку економіки держави, потреба у визначенні шляхів реалізації фінансових важелів для прискорення економічного розвитку і визначили тему дисертації, її мету і основні завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з виконанням науково-дослідної теми кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту Львівського національного університету імені Івана Франка “Удосконалення фінансово-кредитного механізму підприємництва” (номер державної реєстрації 0197V017013), у межах якої теоретично обґрунтовано рекомендації щодо удосконалення фінансового механізму організації економіки України шляхом ефективнішого використання найважливіших фінансових методів, фінансових важелів та ін.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є системний аналіз дії елементів фінансового механізму організації економіки – фінансових методів і фінансових важелів, особливостей їх еволюції у різних економічних системах України.

Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання:

· розкрити фінансовий механізм як економічну категорію;

· визначити сутність і призначення фінансового механізму організації економіки України;

· запропонувати структуру фінансового механізму відповідно до сучасних завдань національної економіки;

· визначити особливості функціонування фінансових методів і фінансових важелів у різних економічних системах;

· дослідити діюче правове та нормативне забезпечення фінансового механізму організації економіки України;

· визначити місце і роль фінансового контролю у правовому, нормативному та інформаційному забезпеченні фінансового механізму організації економіки;

· розкрити роль і значення прогресивних норм і нормативів у ефективному функціонуванні фінансового механізму;

· виявити особливості інформаційного забезпечення фінансового механізму в сучасних умовах і на перспективу;

· висвітлити сучасні форми інформаційного забезпечення фінансового механізму організації економіки;

· розкрити фінансову політику і основні її складові: податкову, бюджетну, грошово-кредитну та валютну, накреслити шляхи удосконалення форм і методів її реалізації;

· дати оцінку ролі фінансового середовища у формуванні та удосконаленні фінансового механізму;

· застосувати економіко-математичне моделювання в управлінні фінансовим механізмом;

· узагальнити світовий досвід використання фінансових інструментів для забезпечення сталого економічного зростання в Україні.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є національна економіка у різних економічних системах.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають між суб’єктами фінансової системи з приводу використання окремих елементів фінансового механізму: фінансових методів, фінансових важелів, правового, нормативного, інформаційного забезпечення та фінансової політики з розгалуженою мережею підсистемних складових.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційної роботи стали класичні та сучасні теорії ринкової економіки, фундаментальні праці вчених-економістів та юристів, у яких висвітлені основні засади теорії фінансів і фінансового механізму організації економіки, формування правового, нормативного та інформаційного забезпечення його функціону-вання, а також фінансової політики. При написанні роботи були використані закони України, Укази Президента України, Постанови Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, нормативні документи Міністерства фінансів, Національного банку України, Державної податкової адміністрації України, Фонду державного майна України, Держкомстату України тощо.

Використовуючи загально-філософські, логіко-абстрактні методи пізнання фінансового світу, у дисертації застосовано історичний метод аналізу виникнення і функціонування фінансового механізму організації економіки України від Княжої доби і до сьогоднішніх днів.

Поскільки дослідження фінансового механізму організації економіки охопило низку дисциплін (фінанси, фінансовий менеджмент, історію фінансів, юриспруденцію, математику), у дисертаційній роботі були використані відповідні наукові методи: індукції, дедукції, системного аналізу, синтезу, економічних оцінок, економіко-математичні, порівняння, експертних оцінок та інші.

Інформаційна база дослідження. Інформаційною базою дослідження були правові та нормативні акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, матеріали Державного комітету статистики України, Державної податкової адміністрації, Міністерства фінансів та Головних фінансових управлінь.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації на основі науково-теоретичних обґрунтувань суті і структури фінансового механізму, вивчення досвіду його застосування у різних економічних системах і враховуючи потреби національної економіки розроблені науково обґрунтовані висновки та сформу-льо-вані практичні пропозиції, що дають змогу вирішити актуальну пробле-му – під-вищення дієвості фінансового механізму організації економіки України. Головними науковими результатами, які отримані дисертантом і виносяться на захист, є такі:

· вперше у вітчизняній науці досліджено фінансовий механізм організації економіки як складну економічну категорію. Для цього використано засади інституціоналізму, який є різновидом системного підходу та виступає альтернативою неокласичній методології;

· уточнено і запропоновано авторське визначення цієї категорії. На думку дисертанта, фінансовий механізм це система визначених фінансовою політикою фінансових методів і фінансових важелів, які використовують у своїй діяльності держава та підприємства за їх відповідного правового, нормативного та інформаційного забезпечення;

· розкрито та класифіковано понятійний апарат і термінології як самого фінансового механізму, так і всіх його складових елементів з розгалуженою підсистемою. Запропонована дисертантом структура фінансових методів і фінансових важелів побудована так, що окремому фінансовому методу відповідає один або декілька відповідних фінансових важелів. Наприклад, інвестуванню відповідають три фінансові важелі: інвестиції, вклади, внески. Фінансуванню ж, як фінансовому методові, відповідають оренда, лізинг, факторинг, франчайзинг, і.т.ін. Запропонована структура значно полегшує дослідникам встановлювати взаємозалежності між окремими складовими фінансового механізму організації економіки і в результаті наукових пошуків зробити теоретичні узагальнення та запропонувати практичні рекомендації;

· простежено дію головних елементів фінансового механізму в різних економічних системах для розробки рекомендацій ефективного їх використання у національній економіці. Метаморфози головних елементів фінансового механізму простежені в економічних системах України, починаючи з Київської Русі через різні періоди державності (Козацька республіка, Українська Народна республіка), а також у міждержавні періоди, коли Україна знаходилась у складі імперій та союзів;

· запропоновано розглядати функціонування фінансів як обіг певної форми інформації. Самі гроші є передусім інформаційним продуктом. Це стало особливо очевидним з появою електронних грошей. Гроші, цінні папери та інші фінансові інструменти, поступово відриваючись від матеріальних носіїв, щораз більше виявляють свою інформаційну суть. Сьогодні інформаційна діяльність забезпечує біля 40% світового ВВП. Саме масштаби інформаційної діяльності у розвинутих країнах переконують в тому, що у розвитку суспільства наступає новий етап – етап інформаційного розвитку. Виникає інформаційне суспільство, у якому фінанси відіграють важливу інформаційну роль;

· вперше виділено категорію синтетичних фінансових важелів, до яких дисертант пропонує віднести лізинг, факторинг і франчайзинг. На основі системного аналізу розкрито їх генезу, переваги та недоліки, внутрішню структуру та зв’язок з іншими фінансовими важелями. Приведені різновиди синтетичних важелів, схеми функціонування та сфери використання. Поєднуючи одночасно властивості кількох фінансових важелів (наприклад, лізинг поєднує кредитування, інвестування, оренду, фінансування тощо), лізинг і факторинг у ринкових умовах виступають новими формами фінансування малого підприємництва, який є основним виробником ВВП у провідних державах світу;

· запропоновано шляхи впровадження мережних інституційних структур у вітчизняну економічну систему, зокрема, такого виду організації економічної діяльності, як телеробота. Остання забезпечує економію затрат, застосування гнучкої організації, зростання продуктивності праці, покращення обслуговування замовників. Телеробота забезпечує працівникові економію часу і коштів на транспорт, покращує умови праці тощо;

· вперше запропоновано схему фінансового механізму організації економіки України з включенням до неї фінансової політики як окремого її елемента, розкрито роль фінансового середовища у формуванні фінансового механізму. Розглянуто вплив на фінансовий механізм таких елементів фінансової політики, як грошово-кредитна, валютна, податкова та бюджетна політика;

· вперше застосовано економіко-математичне моделювання в управлінні фінансовим механізмом, в якому використано функцію корисності. На основі запропонованої автором структури фінансового механізму моделювання дозволяє в кожній конкретній економічній ситуації вибрати оптимальні величини окремих елементів для найбільш ефективного впливу фінансового механізму на розвиток національної економіки. Найважливішим при цьому є правильний вибір кількісних характеристик окремих складових фінансового механізму та його підсистеми. Це в першу чергу стосується правового, нормативного та інформаційного забезпечення. При застосуванні економіко-математичного моделювання неможливо обійтися без використання різних експертних систем та експертних оцінок;

· вперше досліджено зовнішнє оподаткування як один із проявів глобалізації та чинник національної економічної безпеки. Стратегія зовнішнього оподаткування полягає у зміні навколишнього податкового середовища для власних потреб. Під тиском глобалізаторів Україна, маючи матеріальні, трудові, інтелектуальні ресурси, запровадила несприятливу для розвитку підприємництва систему оподаткування. Йдеться, передусім, про практику справляння ПДВ.

Теоретичне значення одержаних результатів: уточнено поняття фінансового механізму, запропоновано структуру фінансового механізму організації економіки України та утверджено новий науковий напрям “Фінансовий механізм організації економіки України”.

Практичне значення одержаних результатів полягає у конкретних пропозиціях автора щодо удосконалення форм і методів реалізації фінансової політики (зокрема, податкової); у пропозиціях щодо застосування економіко-математичного моделювання в управлінні фінансовим механізмом, розвитку правової та нормативної бази забезпечення функціонування фінансового механізму і перспективних напрямків використання фінансових інструментів організації сталого економічного зростання в Україні.

Запропоновані у дисертаційній роботі рекомендації використовуються Головним управлінням економіки Львівської обласної державної адміністрації при розробці щорічної регіональної програми соціально-економічного розвитку Львівської області, а також при розробці та обґрунтуванні Концепції Стратегії економічного і соціального розвитку Львівської області до 2011 року. Науково-практичні розробки та рекомендації дисертаційної роботи будуть використані у роботі структурних підрозділів облдержадміністрації в рамках напрацювання програмно-цільових документів соціально-економічного розвитку регіону (довідка № 5/29-5972/2-11 від 25 грудня 2002 р.).

Результати дисертаційного дослідження щодо вдосконалення фінансового механізму організації економіки України із застосуванням економіко-математичного моделювання можуть бути використані як на макрорівні при виборі оптимальної мережі податкових платежів і їх конкретних характеристик, так і на мікрорівні – при складанні бізнес-плану, при виборі оптимальних шляхів постачання матеріальних ресурсів для підприємств, фірм, організацій чи в процесі пошуку вигідних споживачів виготовленої продукції та послуг.

Наукові результати дисертаційного дослідження використовуються у викладацькій роботі на економічному, механіко-математичному факультетах та факультеті міжнародних відносин (довідка № 3931-н від 20 грудня 2002 р.), а також в Інституті післядипломної освіти Львівського національного університету імені Івана Франка при читанні курсів “Історія фінансів”, “Теорія фінансів”, “Фінанси”, “Ринок цінних паперів”, “Фінансовий ринок”, “Фінансовий менеджмент”, “Міжнародні фінансові системи”, “Актуальні проблеми фінансів” (довідка № 105 від 18 грудня 2002 р.). Теоретичні та методологічні засади дисертації можуть використовуватися при розробці спеціальних курсів з фінансових дисциплін, методичних рекомендацій щодо підготовки дипломних та магістерських робіт.

Особистий внесок здобувача. Особистим внеском здобувача є висновки, положення і пропозиції, що відображені у дисертації і опубліковані у фахових наукових виданнях (зокрема в монографії “Фінансовий механізм організації економіки України: проблеми теорії і практики”). Внесок здобувача у публікації, які написані у співавторстві, відображено у переліку опублікованих праць наприкінці автореферату дисертації.

Апробація результатів дисертації. Головні положення і результати дисертаційного дослідження були викладені автором у доповідях на наукових міжнародних та всеукраїнських конференціях та економічних семінарах: Міжнародний літній економічний семінар “ІНТЕРЕКО” “Ринкова економіка: проблеми викладання і вивчення в Україні”. – Трускавець, 1993; Міжнародний літній економічний семінар “ІНТЕРЕКО” “Фінансова та кредитно-банківська системи: проблеми вивчення і викладання в Україні”. – Трускавець, 1994; Научно-практическая конференция ВЗФЭИ “Развитие рыночных отношений в России”. - Москва, 1995; Всеукраїнська наукова конференція “Становлення національної економіки України”. – Львів, 1995; Науково-практична конференція “Економетричні методи і моделі в економіці: теорія і практика”. – Львів, 1998; Міжнародна науково-практична конференція “Роль фінансово-кредитної системи у стимулюванні економічного зростання в Україні”. – Луцьк, 1999; Міжнародна науково-методична конференція “Формування нової парадигми економічної освіти в Україні”. – Львів, 2000; Міжнародна науково-практична конференція “Фінансові аналітичні інструменти реформування економічної системи України. Формування ринкової економіки в Україні”. – Львів, 2001; Міжнародна науково-практична конференція “Роль фінансово-кредитної системи у стимулюванні економічного зростання в Україні”. – Луцьк, 2001; Міжнародна наукова конференція “Нова глобальна економіка: тенденції та перспективи”. – Львів, 2001; Друга міжнародна економетрична конференція “Економетричні методи і моделі в економіці: теорія і практика”. – Львів, 2001; Науково-практична конференція “Українське державотворення: уроки, проблеми, перспективи”. – Львів, 2001; Всеукраїнська науково-методична конференція “Формування нової парадигми економічних теорій в Україні”. – Львів, 2002; Міжнародна науково-практична конференція “Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні”. – Львів, 2002; Щорічна науково-практична конференція Української Академії державного управління при Президентові України, Львівський регіональний інститут державного управління “Ефективність державного управління в контексті становлення громадянського суспільства”. – Львів, 2002; Міжнародна конференція “Фінансово-кредитне регулювання ділової активності господарюючих суб’єктів”. – Львів, 2002.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 48 наукових праць, в т.ч. одну одноосібну монографію, одну колективну монографію, один одноосібний і сім колективних навчальних посібників, 28 статей у наукових фахових виданнях, матеріали 11 наукових доповідей, 5 тез доповідей на наукових конференціях. Загальний обсяг опублікованих матеріалів, який належить особисто автору, становить 49,8 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, 5 розділів, 18 підрозділів, висновків до розділів і загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Робота виконана на сторінках машинописного тексту, містить 11 таблиць, 10 рисунків та 11 додатків.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

У “Вступі” обґрунтовано актуальність теми, показано мету та завдання дослідження, зазначено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів і форми їх апробації.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи дослідження фінансового механізму організації економіки України”, який містить три параграфи, розкрито суть фінансового механізму як економічної категорії, питання термінології і понятійного апарату, структуру та головні компоненти фінансового механізму організації економіки України.

Державі для виконання своїх функцій необхідні кошти. Вона їх отримує при допомозі первинного і вторинного розподілу ВВП. Таким чином реалізується на практиці розподільна функція фінансів. Інструментом відносин розподілу є фінансовий механізм, який є складовою частиною господарського механізму.

Продуманий і досконалий фінансовий механізм стимулює весь процес відтворення: виробництво, розподіл, обмін і споживання. Він покликаний забезпечити найсприятливіші умови для дії об’єктивних економічних законів. Фінансовий механізм повинен бути ефективним. Узагальнюючим показником ефективності фінансового механізму на макрорівні є темпи зростання валового внутрішнього продукту, а на мікрорівні – показники нарощування виробництва, обсягу реалізації продукції чи надання послуг.

У економічній літературі немає єдиної думки щодо визначення фінансового механізму, відсутній системний, інтегрований підхід до розуміння цієї важливої і складної економічної категорії.

На наш погляд, фінансовий механізм організації економіки – це система визначених фінансовою політикою фінансових методів і фінансових важелів, які використовують у своїй діяльності держава та підприємства за їх відповідного правового, нормативного та інформаційного забезпечення.

На нашу думку, невід’ємним елементом фінансового механізму слід розглядати і фінансову політику. Фінансова політика держави на базі правового, нормативного та інформаційного забезпечення формує відповідне фінансове середовище, яке є вкрай важливим для функціонування фінансового механізму.

Таким чином фінансовий механізм організації економіки України включає шість елементів: фінансові методи, фінансові важелі, правове забезпечення, нормативне забезпечення, інформаційне забезпечення і фінансову політику (див. рис. 1).

Реалізація фінансового механізму організації економіки здійснюється через сукупність управлінських функцій: прогнозування, планування, стимулювання, координування, організацію, регулювання, контроль.

У національній економіці фінансовий механізм організації економіки забезпечує необхідні вартісно-грошові і натурально-речові пропорції та їхнє відтворення. Він діє за наявності трьох головних умов: чітких стратегічних і тактичних цілей, необхідних фінансових ресурсів і потрібних фінансових методів та важелів впливу.

Фінансові методи формуються і діють історично. Одні з них появляються і відмирають, натомість з’являються нові. Такі з них, як лізинг, факторинг, франчайзинг та інші появилися у перехідній економіці і служать для становлення та подальшого розвитку ринкових умов господарювання. Більшість фінансових методів та важелів перейшли у ринкову економіку України з попередніх економічних систем. Це оподаткування, страхування, кредитування, фінансування, планування та ін. Проте в ринкових умовах ці та інші фінансові методи наповнюються ширшим змістом, бо в цих умовах постійно ускладнюються взаємозв’язки суб’єктів господарювання, удосконалюється система їхнього забезпечення.

Серед фінансових важелів, які є найактивнішим елементом фінансового ме-ха-нізму, слід виділити податок. Саме завдяки податкам держава забезпечує фінансове регулювання, створює сприятливі умови для розвитку підприємництва, забезпечує постійне поступлення коштів до бюджету тощо. Якщо ж податки високі, запроваджена велика їх кількість, необдумано надано пільги підприємствам чи окремим галузям, то це веде до згортання виробництва, появи тіньового сектора тощо.

У другому розділі – “Роль фінансового механізму в структурній перебудові економіки України”, який містить три параграфи, розкривається суть і структура фінансових методів і важелів у плановій, перехідній та ринковій економіках. У роботі розкривається дія тих методів і важелів, які існували в командно-адміністративній системі і ефективно функціонують в Україні і в ринкових умовах. Це, передусім, планування, оподаткування, кредитування, страхування та інші. Окремо розглядається дія таких фінансових методів і важелів, які появилися і діють в перехідних та ринкових умовах. Це, зокрема, оренда, лізинг, факторинг та ін.

За командно-адміністративної економіки використовувалися такі фінансові методи: прогнозування, планування, інвестування, кредитування, страхування, фондоутворення, оренда, а також такі фінансові важелі, як прибуток, кредит, вклади, страхові премії тощо. Проте застосування цих фінансових методів і важелів

гальмувалося замкнутістю цієї економіки, відсутністю розвиненого фінансового ринку, монополією держави у використанні фінансових ресурсів тощо.

Рис. 1. Структура фінансового механізму організації економіки України

Такий важливий фінансовий метод як планування має стимулювати зростання виробництва, підвищувати якість продукції, що в кінцевому підсумку впливає на покращення добробуту населення. Фінансові ресурси мають бути зосереджені на найважливіших напрямках економічного і соціального розвитку. Структура матеріального виробництва має бути раціональною. Фінансові плани мають бути логічним продовженням всіх решти розділів бізнес-плану. Всі ресурси (держави чи підприємства) повинні бути збалансовані.

Для успішного використання такого фінансового методу як прогнозування необхідно враховувати наявність у ринкових умовах як всіх видів ризику (виробничий, комерційний та фінансовий), так і можливі ступені цих ризиків (допустимий, критичний і катастрофічний).

Використання інвестування зумовлено тим, що після розпаду Радянського Союзу національна економіка потребує структурної перебудови. Поскільки в бюджеті коштів на ці потреби не вистачає, необхідно залучати зовнішні інвестиції, а також використати внутрішні резерви. Для цього необхідно удосконалювати як існуюче законодавство із зовнішнього інвестування, так і забезпечення гарантій населенню щодо вкладів як в національній, так і в іноземних валютах.

В адміністративно-командній системі як фінансовий метод застосовували й кредитування, проте не в таких масштабах, як у ринковій системі. Це пов'язано з тим, що у плановій економіці майже не було ризику, особливо комерційного і фінансового. Кожний споживач продукції був прив'язаний до свого виробника, а ціна реалізації була заздалегідь обумовлена державою. Отже, до виробника постійно надходили кошти від реалізації продукції, і у нього не виникало потреби застосовувати кредитування з огляду на брак обігових коштів.

В Україні мають ширше використовуватись такі синтетичні фінансові важелі як лізинг і факторинг. Великі перспективи має застосування франчайзингу (орга-ні-зація такого підприємства, що передбачає створення широкої мережі однорідних підприємств, які мають єдину торгову марку і дотримуються однакових умов, стилю, методів та форм продажу товарів чи надання послуг). Синтетичні важелі в сучасних умовах, маючи цілий ряд переваг, виступають новою важливою формою фінансування малого бізнесу.

Важливим є використання такого фінансового важеля як податок. При його допомозі можна створити сприятливі умови для розвитку підприємництва, але при неоптимальній системі податкових ставок підприємництво буде гальмуватись або перейде в тінь. В Україні, незважаючи на те, що з 1999р. економіка вийшла з тривалої восьмирічної кризи (1991-1999 рр.), непродумана система податкових ставок, надмірна кількість податків (38), відсутність продуманої кредитної політики щодо підтримки підприємництва, нелогічна система податкових пільг, особливо з ПДВ, продовжує стримувати розвиток підприємництва.

У ринкових умовах ефективне використання прибутку як фінансового важеля можна забезпечити продуманою дивідендною політикою. Оптимальний розподіл прибутку на дивіденди і капітал має відображати фінансову стратегію підприємства.

Систему розрахунків у ринкових умовах контрагенти вибирають самі. Якщо між ними існує довіра, то термін надходження коштів на розрахунковий рахунок після відвантаження продукції чи надання послуг не повинен перевищувати терміну перебування товару в дорозі до споживача і терміну надходження оплачених документів до їх власників. Зазвичай у ринковому світі він не може перевищувати 90 днів.

В Україні страхування широко не застосовується через ту причину, що національна економіка ще не працює у повну силу, через незавершеність її структурної перебудови. Особлива увага страхових компаній і підприємців має бути приділена страхуванню підприємницьких ризиків.

Заслуговує на увагу і такий фінансовий метод як дисконтування. При допомозі цього методу можна здійснити розрахунки теперішньої чи майбутньої вартості фінансового активу. Широке застосування цього фінансового методу залежить від ступеня довіри між контрагентами, що в свою чергу базується на фінансовій стійкості в державі.

Використання довірчих операцій в Україні в перехідній економіці витікає із специфіки послуг, які надають довірчі товариства. Ці товариства управляють довіреним їм майном (коштами, цінними паперами, а в період сертифікаційної приватизації – приватизаційними паперами).

Особливий фінансовий важіль та інструмент перехідної економіки – це ціна землі. В Україні ця проблема є в центрі гострих соціальних, ідеологічних та політичних дискусій.

Серед фінансових важелів перехідної економіки особливе місце належить амортизації. Як і в ринкових умовах, кошти амортизаційних відрахувань є тимчасово вільними і можуть долучатися до чистого доходу і використовуватися як грошовий потік фірми. Використовуючи методи прискореної амортизації, підприємства мають можливість швидше оновлювати виробництво. В Україні ці методи практично не використовуються.

Отже, фінансовий механізм відіграє важливу роль у структурній перебудові економіки України. Він сприяє пришвидшенню руху грошових потоків в державі, втягує у виробництво найрізноманітніші галузі, що в кінцевому підсумку відображається у зростанні темпів виробництва продукції і ВВП, а значить впливає і на покращення добробуту населення.

У третьому розділі – “Організація, нормативно-правове та інформаційне забезпечення фінансового механізму національної економіки”, який містить чотири параграфи, дана загальна характеристика правового забезпечення фінансового механізму, значення прогресивних норм і нормативів, а також місце інформаційного забезпечення фінансового механізму, оцінено роль фінансового контролю у правовому, нормативному та інформаційному забезпеченні фінансового механізму організації економіки.

Основи правового забезпечення фінансового механізму організації економіки України закладені в нормативних актах, ухвалених до проголошення незалежності. Декларацією про державний суверенітет України, яку прийняла Верховна Рада Української РСР 16 липня 1990 р., Законом УРСР від 3 серпня 1990 р. “Про економічну самостійність Української РСР” було закріплено, що Україна самостійно створює власну податкову систему. На виконання положень цих документів 25 червня 1991 р. ухвалено і з 1 жовтня того ж року уведено в дію Закон Української РСР “Про систему оподаткування”. 24 лютого 1994 р. прийнята друга, а 18 лютого 1997 р. – третя сьогодні діюча редакція Закону “Про систему оподаткування”.

Сучасна податкова система України відповідає перехідному етапу економіки, і практично завершується процес її формування. Кульмінацією цього процесу буде, очевидно, ухвалення Податкового кодексу України.

Реалізація головних положень проекту Податкового кодексу буде активно сприяти: закріпленню позитивних тенденцій в економіці; підвищенню конкурентоспроможності українських підприємств на внутрішньому і зовнішньому ринках; стимулюванню інвестиційних та інноваційних процесів; пожвавленню внутрішнього попиту; детінізації економіки та легалізації доходів; вивільненню фінансових ресурсів підприємств для інвестування у виробництво, підвищенню заробітної плати, пенсій.

Фондовий ринок України регламентований старим законодавством і гальмує розвиток вторинного ринку цінних паперів. Недоліки законодавства усуваються прийняттям різних нормативно-правових підзаконних актів. Крім того, часто в подані на розгляд Верховній Раді проекти законів вносяться зміни, які суттєво погіршують їх зміст. Так, нанівець зведена підготовча робота Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку при прийнятті Закону України “Про цінні папери та фондову біржу”. Чинний закон має багато недоліків, його норми і нормативи застарілі.

Не розвинутість вторинного ринку цінних паперів в Україні залежить від прийняття Верховною Радою пакету законів, проекти яких давно подані Комітетом з питань фінансів і банківської діяльності, зокрема проект Закону України “Про цінні папери і фондовий ринок”.

Майже щороку в державі відміняли одні податки і запроваджували нові. Це було пов’язано зі змінами в державному устрої України, перетворення її з держави, що мала формальні ознаки державності, на самостійну. Головною причиною зміни структури податкових надходжень є залежність податкової системи від трансформаційних процесів в економіці держави.

Фундаментом фінансового законодавства є Конституція України, у якій широко регламентована фінансова діяльність. Зокрема, у п. 4 ст. 85 передбачено, що лише Верховна Рада України має повноваження затверджувати Державний бюджет і вносити зміни до нього, контролювати його виконання.

Крім Конституції України, правовим аспектам фінансової діяльності приділена увага в інших законодавчих актах. Умовно всі закони, що регулюють фінансові відносини, можна розділити на такі групи: бюджетні, податкові, грошово-кредитні, страхові, валютні, з обігу цінних паперів.

Правове забезпечення фінансового механізму повинно бути динамічним, як і сам механізм. Підтвердженням цьому може бути динаміка становлення, розвитку й удосконалення організації в Україні одного з елементів фінансового механізму – оподаткування.

Серед недоліків правового інституту податків виділяють такі: неоднакова визначеність термінів; відсутність уніфікації за стилем, структурою викладення; негарантованість дотримання прийнятих норм; безсистемність законодавства; перевантаженість законодавства правовими актами за умов неврегулювання деяких сфер життя; невідповідність виданих актів вимогам щодо їхнього оформлення; неналежний рівень культури застосування права як складової частини правової культури взагалі.

Елементами правового забезпечення є: Закони України; Укази Президента; Постанови Верховної Ради; Постанови Кабінету Міністрів; накази і листи міністерств; статути юридичних осіб (див. рис. 1).

Організаційну роботу з виконання діючого законодавства проводять фінансові органи: Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів Автономної респуб-лі-ки Крим, Головні обласні фінансові управління, міські та районні фінансові відділи.

Основою функціонування фінансового механізму економіки України є прогресивна нормативна база. Однак сьогодні в Україні вона має багато недоліків, зокрема таких, як надмірна кількість документів; суперечності між законами і підзаконними актами; нестабільність законодавства.

Фінансово-правові норми – це обов’язкові розпорядження державних органів з приводу мобілізації, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів, виражені в категоричній формі і забезпечені примусовою силою закону. Фінансово-правові норми поділяють на такі види: норми, що зобов’язують; норми, що забороняють; норми, що уповноважують. Фінансово-правові норми, крім законів, визначені Указами Президента, Постановами та Декретами Кабінету Міністрів, Національного банку України, положеннями та інструкціями, які затверджені Кабінетом Міністрів України або певними міністерствами.

Важливе значення норм і нормативів полягає в тому, що практично всі фінансові регламенти та розрахунки ґрунтуються на певних визначених ставках, нормах і нормативах. До важливих фінансових нормативів належать: облікові ставки НБУ; норми амортизаційних відрахувань; нормативи обов’язкового резервування депозитів комерційних банків; податкові ставки; нормативи податкових надходжень, що залишаються в розпорядженні місцевих органів самоврядування після розрахунків з Державним бюджетом; розміри статутних фондів комерційних банків тощо.

Крім нормативів, що визначають певні абсолютні чи відносні величини відрахувань, внесків, витрат, прибутків та інших елементів грошових потоків, функціонування фінансового механізму організації економіки потребує також нормування певних видів діяльності, яке може бути визначеним у вигляді інструкцій, рекомендацій. Інструкції є доповненням до відповідних законів. Вони детальніше регламентують необхідні розрахункові операції.

У даному розділі окрім того розкрито види та сучасні форми, а також основні функції і завдання інформаційного забезпечення фінансового механізму. Окремо з’ясовано роль державної мови в інформаційному забезпеченні фінансового механізму, що має сьогодні суттєве значення в розбудові української державності.

Фінансова інформація повинна відповідати таким принциповим вимогам: достовірність, своєчасність, доступність, зрозумілість, конфіденційність, єдність, раціональність. Інформаційна технологія – це цілеспрямована організована сукупність різних інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, яка забезпечує ефективний пошук, опрацювання, розподіл даних та доступ до них.

Кредитори та інвестори підприємств зацікавлені в отриманні об’єктивної і зрозумілої інформації про підприємство. Сьогодні іноземних інвесторів та кредиторів більше цікавить фінансова звітність за міжнародними стандартами; українських інвесторів і кредиторів – інсайдерська інформація; податківців – звітність відповідно до вимог податкового законодавства.

Фінансова інформація як різновид економічної є носієм та основою наукового пізнання фінансового механізму організації економіки. Без фінансової інформації не можуть діяти фінансові методи, важелі, інструменти, зазнає повного паралічу фінансова політика.

З побудовою ринкових відносин витрати на інформацію будуть зростати, про що свідчать дані таблиці 1. З таблиці видно, що у багатьох розвинутих країнах світу діє значна кількість великих фірм і компаній, що інвестують такі обсяги коштів