УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ

Кириченко Ольга Михайлівна

УДК 371.134:687

Методика формування творчих умінь

у майбутніх інженерів-педагогів швейного

профілю

13.00.02 — теорія та методика навчання з технічних дисциплін

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Харків – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській інженерно-педагогічній академії Міністерства освіти і науки України, м. Харків.

Науковий керівник — | кандидат педагогічних наук, доцент

ВАСИЛЬЄВ Іван Борисович,

Інститут педагогіки i психології професійної освіти АПН України, докторант.

Офіційні опоненти — | доктор педагогічних наук, доцент

СУСЬ Богдан Арсентійович,

Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут”, кафедра загальної і теоретичної фізики, професор;

кандидат педагогічних наук

ТАРХАН Ленуза Запаївна,

Кримський державний інженерно-педагогічний університет, кафедра технології і конструювання швейних виробів, завідувач.

Провідна установа — | Херсонський державний університет,

інженерно-технологічний факультет,

кафедра трудового навчання,

Міністерство освіти і науки України,

м. Херсон.

Захист відбудеться “ 14 ” квітня 2004 року о “ 13 ” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.108.01 в Українській інженерно-педагогічній академії за адресою: 61003, м. Харків, вул. Університетська, 16, зала засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Української інженерно-педагогічної академії за адресою: 61003, м. Харків, вул. Університетська, 16.

Автореферат розісланий “ 13 ” березня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради |

Плохіх В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Серед стратегічних завдань реформування вищої освіти України, визначених Національною доктриною розвитку освіти, поставлені такі завдання, як формування освіченої, творчої особистості, а також забезпечення пріоритетності розвитку людини. Одним із напрямків вирішення цих завдань є удосконалення навчально-виховного процесу в інженерно-педагогічних закладах освіти. Це зумовлено тією обставиною, що в умовах конкуренції зростає потреба в підготовці компетентних інженерів-педагогів, які б нарівні з міцними техніко-технологічними знаннями володіли б методикою передачі їх учням і робітникам, і мали б досить високий рівень професійної майстерності. У свою чергу майстерність інженера-педагога, як синтез теоретичних знань і високорозвинених практичних умінь, проявляється через творчість і втілюється в ній. Формування і розвиток творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів — один з шляхів удосконалення підготовки висококваліфікованих викладачів і майстрів виробничого навчання, які творчо ставляться до своєї роботи і здатні підняти на рівень провідних країн світу національну систему професійної освіти України.

Основним при формуванні змісту й організації підготовки майбутніх викладачів спеціальних дисциплін і майстрів виробничого навчання є урахування сучасних вимог до особистості і діяльності інженерно-педагогічних працівників системи професійно-технічної освіти (ПТО). Основні аспекти підготовки та діяльності інженера-педагога знайшли відображення у дослідженнях: С.Ф. Артюха, А.Т. Ашерова, С.Я. Батишева, А.П. Бєляєвої, О.Т. Маленка, Н.Г. Ничкало, А.І. Пастухова, В.А. Мосолова, Е. Нероби, А.П. Сейтешева, О.І. Щербак (концептуальні засади та стратегія розвитку інженерно-педагогічної освіти); В.Б. Бакатанової (відбір на навчання у інженерно-педагогічному ВНЗ); В.С. Безрукової, О.Е.Коваленко (педагогічне та дидактичне проектування в процесі підготовки майбутніх інженерів-педагогів); С.П. Бочарової, Е.Ф. Зеєра (психологічна підготовка студентів інженерно-педагогічного закладу освіти); І.Б. Васильєва, Н.В. Кузьміної (структура професійно-педагогічної компетентності інженера-педагога); С.О. Гури (адаптація до навчання в інженерно-педагогічному ВНЗ); Т.А. Дев’ятьярової (індивідуалізація навчання майбутніх інженерів-педагогів); Л.Г. Копалової (роль і місце здібностей в інженерно-педагогічній діяльності) тощо.

Проблема формування творчих умінь не є новою в психологічній та педагогічній науках. Накопичено істотний матеріал, що конкретизує уявлення про механізми прийняття творчих рішень, про рівневу побудову творчої діяльності (І.П. Калошина, Ю.М. Кулюткін, В.О. Моляко, Я.О. Пономарьов, Л.М. Попов та ін.).

У професійній педагогіці досліджувалися умови, що сприяють продуктивному процесу формування творчих умінь. Цим питанням присвячені роботи Є.І. Бойко, С.О. Сисоєвої, В.Л. Худякова, В.В. Шапкіна, Л.М. Шпак.

Аналіз стану проблеми формування творчих умінь показав, що, незважаючи на певний рівень її теоретичної і практичної розробленості, поза увагою дослідників залишилися такі питання, як комплексний розгляд змісту, форм і методів підготовки майбутніх фахівців швейного профілю до творчості в професійній діяльності. При цьому спостерігається недостатня розробленість способів стимулювання саморозвитку особистості студента в процесі спеціально-інженерної підготовки та домінування масових форм її здійснення. Водночас вивчення особливостей навчального матеріалу дисциплін художньо-конструкторського циклу (“Конструювання одягу”, “Малюнок і основи композиції костюма”) показало, що їх зміст, пов’язаний з процесом художнього конструювання одягу, дизайном, надає значні можливості для формування і розвитку творчих умінь студентів у процесі навчання.

Таким чином, можна виділити низку суперечностей: а) між теоретичною розробленістю проблеми формування творчих умінь взагалі і відсутністю конкретних теоретичних доробків щодо формування творчих умінь у майбутніх фахівців швейного профілю зокрема; б) між необхідністю формування творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю і складністю досягнення цього в умовах домінування групової форми навчання; в) між необхідністю формування творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю в умовах домінування групової форми навчання і відсутністю відповідної методики, яка б дозволяла це робити. Виявлені суперечності зумовили необхідність створення методики формування творчих умінь, яка була б здатна з одного боку використовувати творчий потенціал художньо-конструкторської підготовки майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю, а з іншого могла б застосовуватись в умовах домінування масових форм навчання. Це й зумовило вибір теми дослідження — “Методика формування творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи спільної лабораторії з проблем інженерно-педагогічної освіти Української інженерно-педагогічної академії та Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України з теми “Теоретичні і методичні основи професійно-педагогічної підготовки інженерів-педагогів” (РК № ; ОК № ). Особистий внесок дисертанта при виконанні цієї роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні, розробці й апробації методики формування творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю.

Тему дисертаційного дослідження узгоджено на засіданні Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні 28 жовтня 2003 року, протокол № .

Об'єкт дослідження — процес формування творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю.

Предмет дослідження — методика формування творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю в процесі художньо-конструкторської підготовки.

Мета дослідження — теоретично обґрунтувати, розробити й експериментально перевірити методику формування творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю в процесі художньо-конструкторської підготовки.

В основу дослідження покладено гіпотезу, згідно з якою рівень сформованості творчих умінь студентів інженерно-педагогічних спеціальностей швейного профілю в процесі художньо-конструкторської підготовки підвищиться, за умови використання спеціально розробленої методики, що ґрунтується на урахуванні вихідного рівня сформованості творчих умінь у кожного студента та наступній компенсації їхньої недостатньої сформованості шляхом використання системи різнорівневих індивідуальних творчих модульних завдань.

Задачі дослідження:

1. Проаналізувати філософську, педагогічну, психологічну та методичну літературу з питань інженерно-педагогічної освіти та формування творчих умінь у студентів.

2. Виявити можливості формування творчих умінь протягом усього циклу підготовки та визначити креативний потенціал самостійної роботи студентів інженерно-педагогічних спеціальностей швейного профілю.

3. Проаналізувати стан художньо-конструкторської підготовки й оцінити її роль у формуванні творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю.

4. Розробити методику формування і удосконалення творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів у процесі художньо-конструкторської підготовки.

5. Експериментально перевірити розроблену методику формування і удосконалення творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю.

Методологічна основа дослідження: філософські ідеї про багатогранні інтелектуальні і духовні можливості людини і її творчого потенціалу; системний та синергетичний підходи до оцінки особистості людини та її освіти, відповідно до яких обидва ці процеси є системами, що мають здатність до самоорганізації, саморегуляції і саморозвитку; культурологічний підхід, що визнає соціальну детермінованість і творчу сутність особистості як суб'єкта історичного процесу і розвитку матеріальної і духовної культури; сучасні психолого-педагогічні концепції творчості в процесі розвитку особистості та її професійної діяльності.

Теоретичну основу дослідження складають:

-

-

-

-

-

-

Методи дослідження:

теоретичні: аналіз літератури з проблеми дослідження, державних документів з питань удосконалення інженерно-педагогічної освіти, навчально-плануючої документації для підготовки інженерів-педагогів швейного профілю, синтез, узагальнення і систематизація теоретичних даних;

емпіричні: анкетування, тестування, інтерв'ювання, спостереження, експертна оцінка, самооцінка, констатуючий, формуючий та контрольний експерименти, методи математичної статистики з використанням комп'ютерних програм для обробки експериментальних даних.

Організація дослідження. Дослідження проводилося протягом 1997 2003 років і здійснювалося в декілька етапів.

1. Аналіз стану (теоретичний й емпіричний) проблеми удосконалення підготовки майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю на основі формування творчих умінь; з’ясування ступеня розробленості названої проблеми в психолого-педагогічній теорії і практиці, накопичення емпіричного матеріалу; визначення об'єкта, предмета, мети і завдань дослідження, побудова робочої гіпотези (1997–1998 рр.).

2. Аналіз, узагальнення і систематизація теоретичних положень про формування і розвиток творчих умінь, сучасних вимог до особистості і діяльності інженерно-педагогічних працівників. Вивчення стану художньо-конструкторської підготовки інженерів-педагогів швейного профілю і виявлення її креативного потенціалу (1998–1999 рр.).

3. Розробка методики кількісної діагностики рівня сформованості творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю. Розробка методики формування творчих умінь у студентів інженерно-педагогічних спеціальностей швейного профілю та її апробація. Оцінка, узагальнення й оформлення отриманих результатів дослідно-експериментальної роботи (1999 –2003 рр.).

Основною базою експериментальної роботи була Українська інженерно-педагогічна академія (УІПА). Дослідження проводилося в навчальних групах 3-4 курсів хіміко-технологічного факультету спеціальності 7.010104 “Професійне навчання. Технологія текстильної і легкої промисловості”.

Елементи розробленої методики формування творчих умінь були експериментально перевірені в процесі професійно-теоретичної і професійно-практичної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників з професій “кравець” і “закрійник” у ПТУ № 40 і ПТУ № м. Харкова і Сєверодонецькому професійному ліцеї м. Сєверодонецька Луганської області.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження:

· уперше виявлено креативний потенціал різних видів навчальної діяльності студентів інженерно-педагогічних спеціальностей швейного профілю та можливість формування й розвитку у них творчих умінь при вивченні навчальних дисциплін різних циклів підготовки;

· удосконалено існуючу п’ятирівневу структуру творчої діяльності студентів швейного профілю та підстави виділення рівнів шляхом шкалювання з адаптацією її до процесу художньо-конструкторської підготовки;

·

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає у розробці методики формування творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю, яка може бути використана за умови її адаптації в процесі підготовки студентів інших інженерно-педагогічних спеціальностей вищих навчальних закладів різного рівня акредитації. Ця методика може бути також застосована в процесі професійно-теоретичної і професійно-практичної підготовки майбутніх робітників швейного профілю в закладах профтехосвіти різних ступенів. Розроблені методичні рекомендації можуть бути використані для організації самостійної роботи студентів і учнів у закладах професійної освіти, що здійснюють підготовку фахівців швейного профілю різного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Методику формування творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю було впроваджено в Українській інженерно-педагогічній академії м. Харкова (довідка про впровадження № – 50/36 від 10.11.2003 р.).

Вірогідність результатів дослідження й основних висновків роботи забезпечується вихідним методологічним обґрунтуванням теоретичних положень; застосуванням комплексу методів дослідження, адекватних його об'єкту, предмету, меті і завданням; тривалим характером і повторенням результатів дослідно-експериментальної роботи на вибірках студентів різних навчальних груп; репрезентативністю і статистичною значущістю отриманих результатів; поєднанням кількісного і якісного аналізів зі статистичними методами обробки отриманих результатів.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися й обговорювалися на:

- науково-практичних конференціях: “Проблеми науково-технічної творчості молоді” (м. Чернігів, 19-20 травня 1998 р.), “Шляхи розвитку концепції безперервної освіти в системі “Школа ПТУ ВНЗ”” (м. Сєверодонецьк, 6 квітня 2000 р.), “Творчість врятує світ” (м. Київ, 22-23 травня 2003 р.);

- науково-методичних конференціях: “Роль вузів у вирішенні проблем безперервної освіти та виховання особистості (від шкільної до післядипломної)” (м. Харків, 16-20 травня 1995 р.), “Викладання психолого-педагогічних дисциплін у технічному університеті: методологія, досвід, перспективи” (м. Київ, 26-27 жовтня 1999 р.), “Система розвитку творчих здібностей обдарованої особистості” (м. Харків, 15 березня 2000 р.), “Актуальні проблеми інженерної підготовки спеціалістів у вищих навчальних закладах інженерно-педагогічного профілю” (м. Харків, 17-20 квітня 2000 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і результати дослідження знайшли своє відображення в 11 опублікованих наукових працях (6 без співавторів), з яких 5 наукові статті, 1 методичні рекомендації.

Структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків по кожному розділу, загальних висновків, списку використаної літератури з 218 найменувань (з них 4 іноземними мовами). Робота має 9 додатків на 72 сторінках, 19 таблиць і 12 рисунків. Повний обсяг роботи складає 304 сторінок, обсяг основного тексту 208 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено його об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання, методологічні й теоретичні основи, розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, наведені відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Формування творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю як психолого-педагогічна проблема” визначаються сучасні вимоги до підготовки інженерно-педагогічних працівників системи профтехосвіти, розкриваються теоретико-методологічні основи формування творчих умінь, дається оцінка можливості їх формування при вивченні різних дисциплін та креативного потенціалу існуючих видів навчальної роботи студентів.

Результати вивчення змісту та особливостей професійної діяльності інженерів-педагогів взагалі, і інженерів-педагогів швейного профілю зокрема показали, що характерною рисою їх діяльності є її інтеграційний і творчий характер (О.І. Волошина, Т.А Дев’ятьярова, Л.І. Денисенко, Е.Ф. Зеєр, Л.З. Тархан, В.І. Яровий). Майбутня діяльність інженера-педагога основана на творчості як у педагогічній, так і інженерній діяльності, тому що майбутній фахівець насамперед повинен уміти творчо підходити до вирішення професійно-педагогічних та інженерно-технічних завдань. Особливо важливим є творчість у процесі виготовлення одягу, тому що сучасна мода пов’язана з розробкою нових матеріалів, моделей та орієнтує на вдосконалення і впровадження нових технологій на виробництві, методів обробки швейних виробів, комп’ютерних технологій проектування одягу тощо. Це зумовлює необхідність формування професійних творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю.

У процесі аналізу досліджень з проблем освіти майбутніх інженерів-педагогів було встановлено, що базовою підготовкою фахівців швейного профілю є художньо-конструкторська підготовка. Знання виробництва і його основ, досвід практичної діяльності на виробництві для майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю є гарантом їх успіху в педагогічній діяльності. Тому велику увагу при формуванні творчих умінь у майбутніх фахівців швейного профілю необхідно приділяти саме процесові художньо-конструкторської підготовки, що забезпечує основу всієї професійної підготовки майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю.

Аналіз змісту та процесу спеціально-інженерної підготовки майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю в УIПА, а також змісту їхньої художньо-конструкторської підготовки показав наявність протиріччя між необхідністю формування творчої особистості і складністю досягнення цього в умовах домінування групової форми навчання. Таким чином, виникла необхідність у дослідженні можливості формування творчих умінь у процесі вивчення різних дисциплін, що входять до навчального плану, а також при виконанні студентами різних видів навчальної діяльності.

На підставі анкетування викладачів і студентів були виявлені дисципліни, зміст, методи викладання і методи вивчення яких дозволяють формувати творчі уміння студентів у значно більшому ступені. При цьому було встановлено, що формування цих умінь можливе при вивченні усіх, без винятку, дисциплін. Однак найбільша можливість їх формування відкривається при вивченні циклу спеціальних дисциплін, зокрема таких, як: “Конструювання одягу”, “Технологія швейних виробів”, “Загальна технологія легкої промисловості”, “Методика професійного навчання”.

Вивчення основних методів, що застосовуються викладачами для формування творчих умінь студентів, дозволило зробити висновок про недостатню їх різноманітність. Водночас практика і спеціальні дослідження свідчать про можливості підвищення ефективності цього процесу шляхом збільшення кількості творчих умінь і підвищення якості їх формування за рахунок комплексного використання різноманітних евристичних методів з урахуванням особливостей підготовки студентів-швейників в інженерно-педагогічному закладі освіти.

Для одержання індивідуальних експертних оцінок щодо можливості формування творчих умінь у різних видах навчальної діяльності студентів по кожному з видів навчальної роботи було здійснено експертне оцінювання. Оцінки експертів-викладачів виражені в балах і можуть набувати значення від 0 до 10. Результати експертної оцінки показали, що максимально сформувати рівень творчих умінь можливо при виконанні студентами індивідуальних самостійних робіт і завдань (9,5 бала), а також курсових робіт (8,4 бала). Середній рівень формування творчих умінь можливо реалізувати при проведенні лабораторно-практичних робіт (6,3 бали). Низький рівень формування творчих умінь відповідає лекційним заняттям (3,5 бали).

Ці дані свідчать про те, що такі види навчальної діяльності, як індивідуальні самостійні роботи і завдання (ІСРіЗ), а також курсове проектування (КП), є найбільш важливим засобом формування творчих умінь у студентів в процесі їх конструкторської підготовки зокрема й у процесі навчання студентів у вузі взагалі.

Поряд з викладачами нами було проведене анкетування 39 студентів четвертого і п'ятого курсів спеціальності 7.010104 “Професійне навчання. Технологія текстильної і легкої промисловості”. Зміст запропонованої їм анкети був аналогічним змістові анкети для експертів-викладачів.

Зведені дані розрахунків, одержаних на базі оцінок експертів-викладачів і експертів-студентів подано в табл. 1.

Дані табл. 1 свідчать про певну розбіжність коефіцієнтів частоти максимально можливих оцінок викладачів і студентів. На думку викладачів, формування творчих умінь можливе при виконанні студентами ІСРіЗ. Однак студенти вважають, що формування творчих умінь можливе в однаковій мірі як при виконанні ними ІСРіЗ, так і при здійсненні курсового проектування.

Таблиця 1

Зведені дані про можливий рівень формування творчих умінь

при різних видах навчальної роботи студентів

Вид

навчальної роботи

студентів | Середнє арифметичне

значення оцінки |

Коефіцієнт частоти

максимально можливих оцінок

k'j

викладачів | студен-тів | середнє значення | викладачів | студен-тів | середнє значення

Лекційні заняття | 3,53 | 3,41 | 3,47 | 0 | 0 | 0

Лабораторно-практичні

роботи | 6,26 | 6,30 | 6,28 | 0 | 0 | 0

Курсове проектування | 8,42 | 8,51 | 8,46 | 0,19 | 0,41 | 0,30

Індивідуальні самостійні роботи і завдання | 9,50 | 8,84 | 9,17 | 0,73 | 0,43 | 0,58

Таким чином встановлено, що з усієї різноманітності видів навчальних робіт найбільш ефективним для організації творчої діяльності студентів є самостійна робота. При цьому важливим для подальшої роботи є положення про те, що знання, здобуті самостійно, мають велику гнучкість і міцність, а вміння, сформовані в процесі виконання самостійної роботи, дозволяють студентам успішно вирішувати нестандартні завдання в процесі навчальної і професійної діяльності, а також самостійно творчо мислити, постійно самоудосконалюватися і саморозвиватися.

У другому розділі “Методика формування творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю в процесі конструкторської підготовки” висвітлено процес і результати розробки методики формування творчих умінь студентів.

Аналіз процесу художньо-конструкторської підготовки майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю показав, що зміст і форми навчання, котрі застосовуються при вивченні дисципліни “Конструювання одягу”, надають можливість систематичного використання у всіх видах навчальної діяльності студентів евристичних методів викладання і методів пошуку вирішення творчих завдань. Це зумовило висновок про можливість створення методики, що дозволяє формувати творчі вміння в процесі саме художньо-конструкторської підготовки.

Робота зі створення методики формування творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів була орієнтована на вирішення таких завдань: 1) визначення переліку творчих умінь, що формуються; 2) вибір засобів діагностики творчих умінь; 3) вибір методів формування творчих умінь; 4) прогнозування результатів впровадження методики формування творчих умінь; 5) розробка методичних рекомендацій з використання запропонованої методики.

Для виявлення серед виділених аналітичним способом творчих умінь найбільш вагомих нами було використано метод експертних оцінок. При обробці результатів експертної оцінки був отриманий такий перелік найбільш важливих творчих умінь, необхідних майбутнім інженерам-педагогам швейного профілю, що розподілені на три основних групи:

інтелектуально-логічні:

- доводити, обґрунтовувати необхідність певних конструкторських рішень у відношенні конкретних моделей одягу;

- систематизувати, класифікувати раніше створені варіанти одягу;

- аналізувати, порівнювати різні технологічні процеси створення і виготовлення одягу;

- виділяти головне, основне, що відрізняє певну авторську модель з ряду аналогічних, раніше створених;

- аналізувати і корегувати свою творчу діяльність, спрямовану на створення нових зразків одягу і технології його виготовлення;

- описувати явища, процеси, характерні для проектування та виготовлення одягу;

- пояснювати фахівцям, які виготовляють одяг, його конструктивні особливості і специфіку процесу виготовлення;

інтелектуально-евристичні:

- розуміти задум конструктора певної моделі одягу, здійснювати розумове співставлення і швидко знаходити в пам'яті необхідну для її виготовлення інформацію;

- переносити знання й уміння з конструювання одягу в нові ситуації, що пов’язані з його створенням і виготовленням;

- оперувати образами дво- і тривимірних об'єктів у процесі конструювання одягу;

- генерувати ідеї, що визначають напрямок розвитку моди, створення нових моделей і колекцій одягу;

- використовувати аналогії, продуктивні асоціації в процесі конструювання одягу і розробки його технології;

- бачити протиріччя, проблеми в розвитку моди й окремих її напрямків;

комунікативно-творчі:

- відстоювати свою точку зору і переконувати інших у процесі творчої дискусії;

- співробітничати і допомагати іншим у творчій діяльності зі створення моделей та технологій виготовлення одягу.

Процес розробки методики формування творчих умінь нами було розбито на три етапи: підготовчий, основний і заключний. Сукупність компонентів і логічно взаємозалежних дій педагогів і студентів утворюють зміст формування творчих умінь на усіх етапах. При цьому у кожнім компоненті виділені:–

взаємозалежні дії педагога і студента;–

засоби діяльності студента і педагога;–

продукт спільної діяльності викладача і студента після реалізації кожного компонента;–

способи діагностики досягнення цілей кожного етапу.

Визначення вихідного рівня сформованості творчих умінь здійснюється методом шкалювання, де засобами діагностики є комплексний опитувальник для студентів, а також анкетування та інтерв’ювання для викладачів.

Критерії та показники для кожного з блоків комплексного опитувальника, а також бали, на підставі яких визначаються рівні творчості подано у табл. 2. При цьому остаточне визначення рівня сформованості творчих умінь здійснюється за такою шкалою: I рівень (низький)  120-142 балів; II рівень (нижчий за середній)  143-164 балів; III рівень (середній)  балів; IV рівень (вищий за середній) 186-206 балів; V рівень (високий)  207-228 балів.

Продуктом спільної діяльності педагога і студента після здійснення діагностики є виявлений рівень сформованості творчих умінь кожного студента на початковому етапі конструкторської підготовки майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю.

На основному етапі розробки методики формування творчих умінь майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю у процесі конструкторської підготовки здійснюється:–

визначення видів навчальної діяльності студентів, у процесі яких можливо і доцільно здійснювати формування творчих умінь;–

розробка змісту навчальної діяльності студентів в умовах формування творчих умінь у процесі конструкторської підготовки;–

організація доцільних додаткових форм і видів навчальної діяльності студентів в умовах реалізації запропонованої методики.

Таблиця 2

Критерії, показники та бали, що визначають досягнення певного рівня

творчості при виконанні відповідного блоку завдань комплексного

опитувальника для визначення рівня сформованості творчих умінь

Блок

опиту-

вальника | Критерій | Показники

(уміння, здатність) | Бали

(інтервал) | Рівень творчості

1. | Творчий

потенціал | - переносити знання й уміння в нові ситуації;

- доводити, обґрунтовувати;

- аналізувати свою творчу діяльність і корегувати її (здатність до самоаналізу, рефлексії);

- відстоювати свою точку зору і переконувати інших у процесі творчої дискусії;

- співробітничати і допомагати іншим у творчій діяльності;

- описувати явища, процеси;

- пояснювати. | 18-99 | I

- | 100-114 | II

- | 115-129 | III

- | 130-142 | IV

- | 143-162 | V

2. | Здатність до узагальнення | - розуміти, зіставляти в розумі, швидко знаходити в пам'яті необхідну інформацію (кмітливість, оперативність пам'яті);

- систематизувати, класифікувати;

- використовувати аналогії, продуктивні асоціації. | 1-16 | I

- | 17 | II

- | 18 | III

- | 19 | IV

- | 20 | V

3. | Здатність до виявлення

логічних зв’язків | - бачити протиріччя, проблеми;

- виділяти головне, основне;

- аналізувати, порівнювати. | 1-14 | I

- | 15-16 | II

- | 17 | III

- | 18 | IV

- | 19-20 | V

4. | Здатність до візуальної творчості | - оперувати образами двохвимірних об'єктів;

- генерувати ідеї. | 1-5 | I

- | 6 | II

- | 7 | III

- | 8 | IV

- | 9 | V

5. | Просторова уява | - оперувати образами трьохвимірних об'єктів. | 0-9 | I

- | 10-11 | II

- | 12-13 | III

- | 14-15 | IV

- | 16-17 | V

Головним на основному етапі є компенсаційний підхід. Він полягає в такому доборі змісту, форм, методів і засобів навчальної діяльності кожного студента, що забезпечив би компенсацію недостатнього рівня розвитку його творчих умінь шляхом доведення цих умінь до рівня, мінімально необхідного для майбутньої діяльності фахівця-швейника.

Для формування і розвитку необхідних творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю викладачеві потрібно розробити систему тем індивідуальних модульних завдань для самостійної роботи студентів. Теми індивідуальних самостійних робіт повинні бути різними за змістом, ступенем складності, методами і прийомами виконання. Індивідуальні самостійні роботи виконуються всіма студентами в рамках кожного навчального модуля, відповідно до модульно-рейтингової системи навчання, за якою здійснюється підготовка інженерів-педагогів в УIПА.

Для того, щоб визначити, чи досягнута мета застосування запропонованої методики, необхідно здійснити заключний етап з оцінки творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю в процесі їх конструкторської підготовки.

На цьому етапі розробки методики:–

повторно визначається рівень сформованості творчих умінь у студентів;–

визначаються результати впровадження методики формування творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю в процесі конструкторської підготовки.

З метою виявлення рівня сформованості професійно значущих творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю після закінчення конструкторської підготовки викладач знов пропонує студентам роботу з комплексним опитувальником, про який йшлося вище, а також здійснює повторне анкетування і інтерв'ювання викладачів. На підставі одержаних результатів здійснюється повторне розподілення студентів по п’ятьох рівнях сформованості творчих умінь.

Кількісні дані, що характеризують зміни сформованості творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю після закінчення конструкторської підготовки, а також дані про рівень їхньої академічної успішності обробляються за допомогою методів математичної статистики. Це дозволяє здійснити аналіз результатів реалізації методики і зробити висновок про доцільність її впровадження в навчальний процес.

Розроблена методика базується на поетапному і покроковому плануванні дій педагога і студента з прогностичним описом результатів. При цьому вона дозволяє на практиці реалізувати диференціацію в навчанні, узявши за основу розподілу студентів на групи їх наявний творчий потенціал. В основі формування творчих умінь студентів лежить їх самостійна робота з виконання індивідуальних творчих завдань, однак вона передбачає і комплекс методів з їхнього формування як на лекційних заняттях, так і на лабораторних роботах. При цьому запропонована методика формування творчих умінь дозволяє здійснювати моніторинг сформованості творчих умінь на різних етапах навчання.

У третьому розділі “Дослідно-експериментальна перевірка методики формування творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю” подані підсумки проведеного педагогічного експерименту. Всі етапи експерименту обґрунтовані і реалізовані в ході проведення дослідження.

Дослідно-експериментальна робота виконувалась в Українській інженерно-педагогічній академії. Оцінювання рівноцінності експериментальних і контрольних груп здійснювалося за допомогою статистичного критерію Манна-Уітні. Визначено, що академічна успішність в експериментальних і контрольних групах, також як і початковий рівень сформованості творчих умінь, однакові, тобто групи рівнозначні.

Методи діагностики творчих умінь дозволили з достатнім ступенем точності визначити рівень сформованості основних творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів. Надійність анкет і тестів, що використовуються в комплексному опитувальнику визначення творчих умінь, обґрунтована в роботах В.І. Андрєєва, Є.І. Рогова, З. Хорста, Ю.З. Гільбуха.

При оцінюванні результатів експерименту було здійснено обробку одержаних результатів за допомогою методів математичної статистики (табл. ).

Таблиця 3

Порівняльна таблиця рівня сформованості творчих умінь

в експериментальних і контрольних групах

до і після формуючого експерименту

Шифр

навчальної

групи | Середнє значення рівня творчих умінь на різних етапах експерименту | Відхилення

по групах

(“+” – збільшення

“– “ – зменшення)

до експерименту | після експерименту

Експериментальні групи

ДХТ-Т6-1 | 4,6 | 7,2 | +2,6

ДХТ-Т7-1 | 3,9 | 7,1 | +3,2

ДХТ-Т8-1 | 4,3 | 7,2 | +2,9

ДХТ-Т9-1 | 4,4 | 6,8 | +2,4

Середнє значення | 4,3 | 7,1 | +2,8

Контрольні групи

ДХТ-Т6-2 | 4,9 | 6,1 | +1,2

ДХТ-Т7-2 | 4,1 | 5,9 | +1,8

ДХТ-Т8-2 | 4,6 | 5,9 | +1,3

ДХТ-Т9-2 | 4,6 | 5,3 | +0,7

Середнє значення | 4,6 | 5,8 | +1,3

У ході аналізу результатів констатуючого і формуючого експериментів було з’ясовано, що рівень сформованості творчих умінь, виявлених у ході контрольного діагностування, у порівнянні з результатами констатуючого експерименту підвищився як в експериментальних, так і в контрольних групах.

Це свідчить про таке:

- вивчення дисципліни “Конструювання одягу” поза всякими сумнівами забезпечує формування і розвиток творчих умінь;

- традиційна методика викладання курсу певною мірою забезпечує зростання рівня творчих умінь студентів;

- розроблена методика має переваги у порівнянні з традиційною, що підтверджується більш значним підвищенням рівня сформованості творчих умінь в експериментальних групах (2,8 бала, що складає 65% від вихідного рівня), у порівнянні з контрольними (1,3 бала 28% від вихідного).

Збільшення показника рівня сформованості творчих умінь в експериментальних групах, у порівнянні з контрольними, подано у вигляді гістограми (рис. 1).

ВИСНОВКИ

1. У процесі аналізу досліджень з проблем інженерно-педагогічної освіти інженерів-педагогів швейного профілю було встановлено, що майбутня діяльність інженера-педагога основана на творчості як у педагогічній, так і в інженерній сферах. Особливо важливим є виявлення творчості в процесі проектування і виготовлення одягу, тому що сучасна мода вимагає образно-асоціативного підходу до проектування одягу, пошуку інноваційних рішень і експресивних образів, удосконалювання і впровадження нових, в тому числі й комп’ютерних, технологій на виробництві тощо.

2. Аналіз змісту навчальних дисциплін, що вивчаються майбутніми інженерами-педагогами швейного профілю, довів, що з усіх навчальних дисциплін найбільшим творчим потенціалом з огляду на формування творчих умінь у студентів є дисципліна “Конструювання одягу”, а з усіх видів навчальних робіт самостійна робота. Всебічний аналіз процесу художньо-конструкторської підготовки майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю показав, що саме цю дисципліну доцільно взяти за основу для формування творчих умінь у студентів. Зміст дисципліни “Конструювання одягу” цілком охоплює зміст роботи конструктора, що носить творчий характер як за сутністю процедур діяльності (формування творчого задуму, створення ескізу моделі одягу, розробка креслення конструкції моделі, конструктивне моделювання, побудова креслень лекал і формування технічної документації на модель одягу), так і за переліком умінь (діагностичних й евристичних).

3. Зміст і форми навчання, застосовувані при вивченні дисципліни “Конструювання одягу”, дають можливість систематично використовувати в усіх видах навчальної діяльності студентів евристичні методи викладання і методи пошуку вирішення творчих завдань. Найбільш ефективним видом формування творчих умінь студентів-швейників виявилось виконання індивідуальних творчих завдань у рамках самостійної роботи. Їх застосування можливе при реалізації такого комплексу умов:

- робота повинна носити систематичний характер;

- спектр видів завдань повинний бути різноманітним;

- тематика завдань повинна враховувати рівень сформованості творчих умінь студентів і декоративно-ужитковий характер праці фахівців швейної галузі;

- видача завдань повинна здійснюватися відповідно до індивідуальних особливостей студентів (психологічних і фізіологічних).

Такий підхід до опанування дисципліни “Конструювання одягу” не є традиційним, що зумовлює висновок про необхідність створення методики, котра дозволяє формувати творчі вміння в процесі саме художньо-конструкторської підготовки.

4. Розроблена методика формування творчих умінь в процесі художньо-конструкторської підготовки складається з трьох етапів: підготовчого, основного, заключного.

На підготовчому та заключному етапах методика спирається на принцип індивідуалізації навчання при визначенні рівня сформованості творчих умінь у кожного із студентів. Це дало змогу диференціювати їх за рівнями творчих умінь по відповідних групах. На основному етапі застосовувався компенсаційний підхід до розвитку творчих умінь у студентів-швейників на підставі принципу послідовності навчання, де опанування знань здійснюється шляхом поступового їх ускладнення. Цей принцип було покладено до підвалин розробки індивідуальних творчих завдань для самостійної роботи студентів з дисципліни “Конструювання одягу”, які й виконували роль засобу компенсаторного впливу в розробленій методиці.

5. У процесі реалізації констатуючого експерименту були розроблені способи кількісної діагностики рівня формування творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю в ході їх конструкторської підготовки.

Студенти експериментальних груп перевершили за рівнем сформованості творчих умінь студентів контрольних груп. У ході контрольного тестування після формуючого експерименту було встановлено, що у порівнянні з результатами констатуючого експерименту рівень сформованості творчих умінь у студентів експериментальних груп підвищився в значно більшому ступені, ніж у студентів контрольних груп, що безперечно свідчить про переваги розробленої методики над традиційною.

Проведене дослідження не може повністю вичерпати проблему формування творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів. Перспективним може бути: використання в складі методики формування творчих умінь засобів комп’ютерної діагностики; удосконалення системи індивідуальних творчих завдань; розширення різноманітності методів і методичних прийомів формування творчих умінь; збільшення часового періоду, протягом якого можна формувати креативні вміння; екстраполяція розробленої методики на викладання споріднених навчальних дисциплін.

Список опублікованих робіт за темою дисертації. Основний зміст дисертації відображено в 11 публікаціях загальним обсягом 5,28 авторських аркушів, серед яких:

1. Кириченко О.М. К вопросу о сущности творческих умений и их взаимосвязи со способностями / Розвиток інноваційних процесів у навчально-виховних закладах // Проблеми сучасності: культура, мистецтво, педагогіка. – Харків: Стиль-Издат, 2003. – С. . – 0,5 авт. арк.

2. Кириченко О.М. Творческие умения в структуре умений рабочих швейного профиля // Проблеми інженерно-педагогічної освіти. Випуск . – Харків: УІПА, 2003. – С. . – 0,4 авт. арк.

3. Кириченко О.М., Васильєв І.Б., Вілков С.М. Художньо-конструкторська підготовка як основа розвитку творчих здібностей інженерів-педагогів // Наукові записки Ніжинського державного педагогічного інституту ім. М.В. Гоголя. — Ніжин, 1998. — С. – 47 (особистий внесок полягає в обґрунтуванні безперервності формування творчих умінь фахівців швейного профілю у процесі художньо-конструкторської підготовки) – 0,13 авт. арк.

4. Кириченко О.М., Васильев И.Б. Творчество в профессиональной деятельности инженера-педагога швейного профиля // Професійна освіта: теорія і практика: Науково-методичний бюлетень. – № – 2 (7 – 8). — Харків, 1998. — С. - 136 (особистий внесок полягає у виявленні сучасних головних вимог до особистості та діяльності інженерно-педагогічних працівників закладів професійно-технічної освіти швейного профілю) – 0,23 авт. арк.

5. Кириченко О.М. Самостійна робота студентів з конструювання одягу як засіб формування творчих умінь // Проблеми інженерно-педагогічної освіти. Випуск 1. – Харків: УІПА, 2001. – С. . – 0,3 авт. арк.

6.МатюховаА.Л., КириченкоО.М. Принципы организации самостоятельной работы студентов // Матеріали міжнародної науково-методичної конференції “Роль вузів у вирішенні проблем безперервної освіти та виховання особистості (від шкільної до післядипломної)” 16-20 травня 1995 р., м. Харків. - Т. . Активізація студентів — засіб формування позитивних мотивів навчання. — К.: ІСДО, 1995. — С. — 118 (особистий внесок полягає у визначенні форм і методів самостійної роботи, які сприяють формуванню творчої особистості майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю) – 0,1 авт. арк.

7. Кириченко О.М., Грудніна Я.В. Прийоми утворення творчих ситуацій в процесі контролю знань з конструювання одягу // Ефективні методи контролю рівня знань та умінь студентів: Матеріали науково-практичного семінару. Харків, 28 травня 1998 р. — Харків, 1999. — С. (особистий внесок полягає у визначенні умов організації творчої діяльності студентів в процесі контролю знань) – 0,08 авт. арк.

8. Кириченко О.М. Оценка уровня развития творческих способностей у будущих инженеров-педагогов // Викладання психолого-педагогічних дисциплін у технічному університеті: методологія, досвід, перспективи: Матеріали Першої міжнародної науково-методичної конференції 26 – 27 жовтня 1999 р. / Заг. ред. О.В. Винославської, Г.О .Козлакової. – Київ, 1999. – С. . – 0,13 авт. арк.

9. Кириченко О.М. Формирование творческих умений у будущих инженеров-педагогов на основе индивидуализации художественно-конструкторской подготовки / Система розвитку творчих здібностей обдарованої особистості : Матеріали Всеукраїнської науково-методичної конференції 15 березня 2000 р., м. Харків // Вісник Харківського художньо-промислового інституту. Випуск . – Харків, 2000. – С. –72.– 0,13 авт. арк.

10. Кириченко О.М. Индивидуальные творческие задания как средство формирования творческих умений у будущих инженеров-педагогов швейного профиля // Творчість врятує світ: Матеріали 7-ї Міжнар. наук.-практ. конф. (22-23 травня 2003 р., м. Київ) / Уклад. Б.В. Новіков, Г.В. Лобанова. – К.: ІВЦ, Видавництво “Політехніка”, 2003. – С. - 440. –0,08 авт. арк.

11. Кириченко О.М. Методика формування творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів: Методичні рекомендації. – Харків: УІПА, 2003. – 56 с. – 3,5 авт. арк.

Кириченко О.М. Методика формування творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.02 теорія та методика навчання з технічних дисциплін. Українська інженерно-педагогічна академія, Харків, 2004.

У дисертації досліджено проблему формування творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю.

Виявлено специфічну особливість підготовки майбутніх фахівців-швейників, що полягає в необхідності формування у них умінь вирішувати нестандартні завдання художньо-конструкторського характеру. Уперше досліджено креативний потенціал різних видів навчальної діяльності студентів інженерно-педагогічних спеціальностей швейного профілю та можливість формування й розвитку у них творчих умінь при вивченні навчальних дисциплін різних циклів підготовки. Уточнено й адаптовано до процесу художньо-конструкторської підготовки п’ятирівневу структуру творчої діяльності студентів швейного профілю, а також критерії виділення рівнів творчості.

Уперше теоретично обґрунтовано, розроблено й експериментально перевірено методику формування творчих умінь у майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю на основі індивідуального компенсаційного підходу, а також розроблені способи кількісної діагностики рівня сформованості творчих умінь.

Ключові слова: майбутні інженери-педагоги швейного профілю, методика формування творчих умінь, рівні творчої діяльності, критерії виділення рівнів творчості.

Kirichenko O. Methods оf Creative Skills Forming for Future Engineers -