ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

КОКУН Олег Матвійович

УДК: 159.938

Оптимізація адаптаційних можливостей людини у психофізіологічному забезпеченні діяльності

19.00.02 – психофізіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора психологічних наук

Київ - 2004

Дисертацію є рукопис.

Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України.

Науковий консультант: дійсний член АПН України, доктор психологічних наук, професор Максименко Сергій Дмитрович, директор Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, доцент Малхазов Олександр Ромуальдович, Київський інститут внутрішніх справ МВС України, професор кафедри психолого-педагогічних основ роботи з персоналом ОВС України;

доктор психологічних наук, професор Носков Володимир Іванович, ректор Інституту управління (м. Донецьк);

доктор біологічних наук, професор Макаренко Микола Васильович, Інститут фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України (м. Київ), провідний науковий співробітник відділу фізіології головного мозку.

Провідна установа: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна МОН України, кафедра прикладної психології.

Захист відбудеться “25” січня 2005 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.453.01 в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2.

Автореферат розісланий “23” грудня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Балл Г.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОГО

ДОСЛІДЖЕННЯ

Актуальність теми. Актуальність ефективного вирішення проблеми психофізіологічного забезпечення соціально пріоритетних видів діяльності зростає в Україні з кожним роком. Адже постійно збільшуються вимоги різних видів професійної та навчальної діяльності, змінюються умови їх виконання, з’являються нові види діяльності, зростає інформаційний потік. Вплив згаданих факторів часто перевищує наявні адаптаційні можливості людини, що призводить до різноманітних порушень в її професійній та соціальній сферах, виникнення нервово-психічних та психосоматичних розладів. Тому оптимізацію адаптаційних можли-востей людини можна вважати одним з найперспективніших напрямів психофізіологічного забезпечення діяль-ності, реалізація якого могла би значною мірою попередити та виправити вказані негативні тенденції.

Можна констатувати, що проблема психофізіологічного забезпечення діяльності нині недостатньо розроблена і в теоретико-мето-дологічному, і в практично-впроваджувальному аспектах. Дослідження за цією проблематикою (Ю.П. Горго, Л.Г. Дикої, Ю.М. Забродіна, О.В. Карпенко, А.М. Карпухіної, М.С. Корольчука, М.В. Макаренко, В.І. Осьодло та ін.) майже виключно були пов'язані з забезпеченням діяльності операторів та військових спеціалістів. Лише порівняно недавно (останні 10 - 20 років) почали з'являтися дослідження, пов'язані з забезпеченням навчальної діяльності учнів та студентів.

Також, слід відзначити, що зміст психофізіологічного забезпечення діяль-ності не є усталеним. Здебільшого його розуміють як систему заходів, спрямовану на збільшення ефективності та надійності діяльності за рахунок контролю, прогнозування та корекції стану людини. Та при такому підході, як правило, залишаються поза увагою дезадаптаційні фактори соціально-побутового, соціального-психологічного, мотиваційного та інших рівнів, вплив яких може зробити неефективними спроби поліпшити діяльність людини тільки завдяки врахуванню і впливу переважно на енергетичні характеристики її стану. Наслідком цього стають два основних недоліки:

·

·

Недарма на недоліки так званого інженерного підходу до забезпечення діяльності вказують, зокрема, О.М. Волков, Є.О. Климов та ін. Про відсутність цілісної системи психофізіологічного забезпечення діяльності, її необхідність та значні труднощі, які існують у цій сфері, говорили ще 15 - 20 років тому Є.П. Ільїн, О.В. Карпенко, А.М. Карпухіна. З того часу ситуація суттєво не змінилася.

Зважаючи на вищевказане, актуальним є створення загального алгоритму оптимізації адаптаційних можливостей людини у психофізіологічному забезпеченні діяльності. Подібний алгоритм, який би порівняно легко міг бути адаптованим до застосування в різних сферах, надав би можливість досягнути найбільшого ефекту в забезпеченні діяльності.

Актуальність обраної проблеми, її недостатнє теоретичне обґрунтування та практична розробка зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його предмет та об'єкт, визначили мету та завдання наукового пошуку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження пов'язане з виконанням державних програм "Діти України", "Вчитель" та "Здоров'я нації"; зокрема, поводилось в межах трьох планових НДР АПН України: 1) "Психофізіологічне забезпечення учбової діяль---ності: системні принципи діагностики, корекції та розвитку" (реєстраційний номер 0196U006952); 2) "Психофізіологічне забезпечення педагогічної діяльності: системні принципи оцінки, діагностики та корекції" (реєстраційний номер 0100U000108); 3) "Психологічне обґрунтування програми "Профілактика та подолання тютюнопаління" (реєстраційний номер 0103U005024); а також – 4) експериментальної педагогічної програми "Школа здоров'я – школа розвитку" (наказ Головного управління освіти і науки КДМА № 238 від 9.09.2003 р.). Автор брав участь у виконанні перших двох науково-дослідних робіт в якості виконавця; у виконанні третьої та четвертої – в якості наукового керівника.

Об'єкт дослідження – адаптаційні можливості людини.

Предмет дослідження – зміст оптимізації адаптаційних можливостей людини у психофізіологічному забезпеченні діяльності.

Метою роботи є розробка та апробація концепції оптимізації адаптаційних можливостей людини у психофізіологічному забезпеченні діяльності.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що найбільш ефективне вирішення проблеми психофізіо-ло-гіч-но-го забезпечення різних видів діяльності, в порівнянні з іншими підходами, може бути забезпечене через застосування загального алгоритму забез-пе-чення діяльності, який спрямований на оптимізацію адаптаційних можли-востей людини і складається із послідовних та взаємопов’язаних етапів. При цьому, для досягнення найбільшої узгодженості адаптаційних можливостей людини з вимогами її діяльності, що і є метою оптимізації, спочатку необхідно оптимізувати адаптаційні можливості певного контингенту осіб через вплив на загальні адаптаційно значущі фактори, після цього на індивідуальні, і на завершальному етапі здійснювати оптимізацію адаптаційних можливостей людини в процесі моніторингу її психофізіологічного стану.

Завдання дослідження:

·

·

·

·

·

Методологічною основою дослідження стали:

·

·

·

·

·

Методи і обсяг дослідження. У процесі теоретичного вивчення проблеми і науково-експериментальної роботи застосовувалися як загальнонаукові, так і спеціальні дослідницькі та оптимізаційні методи:

1) теоретичні: аналіз наукової літератури за темою досліджень та узагальнення здобутої інформації, системний аналіз і інтерпретація отриманих даних, класифікація, структурно-функціональне моделювання.

2) емпіричні: спостереження, бесіда, анкетування, експертна оцінка, аналіз продуктів діяльності, експериментальний метод, методика діагностики рівня соціальної фрустрованості Вассермана-Бойко, методика самооцінки рівня тривожності Спілбергера-Ханіна, шкала самоефективності Р. Шварцера та М. Єрусалема, шкалована самооцінка параметрів психофізіологічного стану (ПФС), методика кольорового вибору М. Люшера, методика дослідження функціональної рухливості нервових процесів М.В. Макаренка, методика біогальванометричного контролю ПФС.

3) з метою оптимізації адаптаційних можливостей людини застосовувались: рекомендації щодо індивідуальної регламентації (оптимізації) діяльності, рекомендації щодо коригування впливу дезадаптаційних факторів різних рівнів, а також безпосередньо такі методи: метод психічної саморегуляції, розроблений на основі психотехнології нейролінгвістичного програмування та методика біоактиваційної оптимізації ПФС людини.

4) методи описової та математичної статистики: порівняння середніх значень за t-критерієм Ст’юдента, кореляційний, регресійний та факторний аналіз.

У дослідженнях, які проводились упродовж 1997 2003 рр., взяли участь 915 учнів різних вікових груп (1 – 11-го класів), 411 студентів, 422 вчителі (разом –1748 осіб). Вибір саме такого контингенту досліджуваних зумовлений виконанням освітою винятково важливих соціальних функцій, її непересічним значенням для розвитку України, вираженою негативною динамікою стану здоров'я таких безпосередніх учасників освітнього процесу як учні, студенти, вчителі, існуванням у сфері їх навчальної чи професійної діяльності, а також у соціально-психологічній сфері, величезної кількості адаптаційно несприятливих чинників. Як наслідок, все це призводить до значного зниження ефективності навчального процесу. Саме тому розроблений нами алгоритм психофізіологічного забезпечення діяльності був практично апробований та впроваджений на матеріалі навчальної діяльності учнів та студентів, а також професійної діяльності вчителів.

Наукова новизна одержаних результатів.

1. Вперше запропоновано при здійсненні психофізіологічного забезпечення діяльності використовувати загальний для різних видів діяльності алгоритм і здійснювати забезпечення діяльності з урахуванням адаптаційних можливостей людини як суб'єкта діяльності.

2. Дістало подальшого розвитку застосування методу самооцінки для діаг-нос-тики психофізіологічного стану й використання явища біогальванізації для діагностики та оптимізації психофізіологічного стану людини.

3. Розроблено новий підхід до визначення адаптаційних типів (на основі врахування стабільності і величини діагностичних показників, що характеризують психофізіологічний стан) та індивідуального рівня адаптаційних можливостей людини (на основі врахування співвідношення між індивідуально сприятливими та дезадаптаційними факторами).

4. Уточнені соціально-психологічні та психофізіологічні особливості діяльності та визначені адаптаційно вагомі фактори для учнів, студентів і вчителів.

Теоретична значущість роботи полягає в:

1) обґрунтуванні використання методології системного підходу для розгляду адаптаційних можливостей людини;

2) обґрунтуванні здійснення психофізіологічного забезпечення діяльності шляхом оптимізації цих можливостей виходячи із розуміння людини як цілісної біопсихосоціальної системи;

3) розширенні уявлень про психологічні та психофізіологічні передумови виконання діяльності, розробці загальної класифікації факторів, які зумовлюють ефективність діяльності, виходячи із їх поділу по відношенню до людини на “об'єктивні” та “суб'єктивні”;

4) збагаченні уявлень про закономірності адаптації людини: визначенні закономірності адаптації до навчальної діяльності сучасних учнів і студентів, та до професійної діяльності вчителів, визначенні змісту поняття адаптаційних можливостей людини та співвідношення понять адаптації, адаптивності, адаптаційних можливостей та психофізіологічного стану людини.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці:

1) загального алгоритму психофізіологічного забезпечення діяльності, який може бути використаний у різних видах діяльності, та впроваджені його в практику на матеріалі навчальної діяльності учнів і студентів та професійної – вчителів;

2) підходу до визначення загальних та індивідуальних адаптаційно вагомих факторів для системи психофізіологічного забезпечення різних видів діяльності;

3) двох методик експрес-діагностики психо-фізіологічного стану людини (шкалова-ної самооцінки параметрів ПФС і біогальванометричного конт-ролю ПФС) та методики оптимізації психо-фізіологічного стану (біоактиваційної оптимізації ПФС), які можуть бути застосовані при вирішенні завдань психо-фізіологічного забезпечення різних видів діяльності.

Результати досліджень впроваджені у Національному педагогічному університеті ім. М.П. Драгоманова, Національному університеті “Києво-Могилянська академія”, Національній академії оборони України, Переяслів-Хмельницькому державному педагогічному університеті, Київському міському педагогічному університеті ім. Б.Д. Грінченка, Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти, Схід-ноук-раїнському національному університеті ім. В. Даля, Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, Чернігівському гуманітарно-економічному факультеті Рівненського інституту слов’яно-знавства Київського славістичного університету, середніх загальноос-вітніх школах № 10 та № 17 м. Києва, про що отримано 11 довідок про впровадження.

Результати досліджень також впровадженні шляхом публікації мето-дичних рекомендацій для шкільних та вузівських психологів “Оптимізація адаптаційних можливостей учнів та студентів” (4,1 д.а.).

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися різнобічним теоретичним аналізом проблеми, відповідністю методів, що застосовувались, завданням дослідження, адекватним апаратом математичної обробки даних, достатньо репрезентативною вибіркою досліджуваних.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, викладених у дисертації, апробовано на 19 наукових конференціях різних рівнів: І та ІІІ Всеукраїнських наукових конференціях "Індивідуальні психофізіологічні властивості людини та професійна діяльність" (Черкаси, 1997, 2001), І та ІІ Міжнародних науково-практичних конференціях "Обдарована особистість: пошук, розвиток, допомога" (Київ, 1998, 2002), Звітних наукових сесіях Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України (Київ, 1998, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Проблеми безпеки Україн-сь-кої нації на порозі XXI сторіччя" (Київ, 1998), III Харківських Міжнародних психологічних читаннях "Особистість і трансформаційні процеси у суспільстві. Психолого-педагогічні проблеми сучасної освіти" (Харків, 1999), Міжнародній науково-практичній конференції "Жінка в науці та освіті: минуле, сучасність, майбутнє" (Київ, 1999), Міжнародній науково-практичній конференції "Психолого-педагогічні проблеми підготовки вчительських кадрів в умовах трансформації суспільства" (Київ, 2000), IV Харківських Міжнародних психологічних читаннях "Психологія у сучасному вимірі: теорія та практика" (Харків, 2002), Міжнародній науково-практичній конференції "Спадкоємність і інновації в українській психологічній науці" (Кременець-Подільський, 2002), Всеукраїнській науково-методичній конференції "Реалізація національної програми “Фізичне виховання – здоров’я нації" у вищих навчальних закладах (Хмельницький, 2002), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Освіта як фактор національної безпеки” (Київ, 2002), VI Костюківських читаннях “Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку” (Київ, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні проблеми психофізіологічного забезпечення діяльності” (Київ, 2003), Польсько-українській конференції “Психологічні проблеми суспільства епохи трансформації” (Львів, 2003), Всеукраїнському науковому симпозіумі “Особливості формування та становлення пси-хо-фізіологічних функцій в онтогенезі” (Черкаси, 2003), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-психологічні проблеми трансформації сучасного суспільства” (Луганськ, 2003).

Публікації. Результати дисертації викладено у 40 друкованих працях: 1 монографії, 1 методичних рекомендаціях, 23 статтях у фахових виданнях, 9 статтях у інших виданнях та матеріалах конференцій, 6 тезах конференцій.

Кандидатська дисертація на тему "Моніторинг та корекція психофізіо-логічної адаптації спортсменів вищої кваліфікації" була захищена у лютому 1997 р. Захищені положення кандидатської дисертації в докторській дисертації не використовуються.

Структура й обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаної літератури, який включає 476 джерел, та п’яти додатків. Обсяг основного змісту дисертації складає 373 сторінки. Вона містить 90 таблиць та 1 рисунок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, наукову новизну, теоретичну і практичну значущість роботи, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу й основні завдання дослідження, його теоретико-методологічні основи і застосовувані методи, викладено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи оптимізації адаптаційних можливостей людини” визначено, що в якості загальних найбільш суттєвих теоретико-методологічних основ оптимізації адаптаційних можливостей людини при вирішенні завдань психофізіологічного забезпечення діяльності можна розглядати використання системного підходу, психологічної теорії діяльності, уявлень про психологічні та психофізіологічні передумови виконання діяльності, теорії адаптації людини.

На основі аналізу праць Ю.І. Александрова, П.К. Анохіна, Л.М. Балабанової, В.О. Барабанщикова, Л.Г. Дикої, В.О. Ганзена, А.М. Карпухіної, Г.С. Костюка, Б.Ф. Ломова, С.Д. Максименка, О.Р. Малхазова, В.С. Мерліна, В.М. Русалова, К.В. Судакова, В.Б. Швиркова та ін. показано значущість методології системного підходу в сучасній науці в цілому, і в психологічних дослідженнях зокрема, її переваги при здійсненні психологічних та психофізіологічних досліджень.

Проаналізовано основні положення системного підходу, а також ключові принципи концепції системного підходу Б.Ф. Ломова в психології і теорії функціональних систем П.К. Анохіна. Визначена специфіка і напрямки системних досліджень, умови ефективного використання та принципи системного підходу, що можуть бути застосовані до вивчення адаптаційних можливостей та діяльності людини.

В роботі підкреслено значення категорії діяльності серед усіх категорій, що характеризують людське буття. На основі аналізу праць Б.Г. Ананьєва, Г.О. Балла, В.В. Давидова, Б.А. Душкова, О.М. Леонтьєва, Б.Ф. Ломова, С.Д. Максименка, В.А. Семиченко, Г.В. Суходольського, С.Л. Рубінштейна, В.Д. Шадрикова та ін. визначено, що до ключових питань психологічної теорії діяльності можна віднести: питання про сутність та визначення діяльності, про її види, структуру, загальні особливості, характеристики й закономірності, про її мотив та мету.

Проведене дослідження дало змогу: визначитись щодо основних значень, яких набуло поняття діяльності праця, робота, активність і поведінка (Г.В. Суходольський), сформулювати вимоги до визначення діяльності (за О.М. Волковим та ін.), обрати найбільш адекватне визначення діяльності, яке відповідає висунутим вимогам (С.Д. Максименко), визначити специфічні риси діяльності (І.І. Вартанова, С.Д. Максименко, О.Л. Нікіфоров), підходи до класифікації її видів (Б.Г. Ананьєв, В.В. Давидов, Б.Ф. Ломов, С.Б. Каверін, С.Д. Максименко, Г.В. Суходольський, С.Л. Рубінштейн та ін.) та визначення структури діяльності (П.К. Анохін, В.В. Давидов, Б.А. Душков, М.О. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, В.Д. Шадриков).

Наведено аналіз підходів до розуміння суб'єкта діяльності (Ю.Я. Голікова, Б.Ф. Ломова, Г.В. Суходольського). На основі проведеного аналізу визначені найважливіші характеристики діяльності, зіставлені різні підходи до розуміння її закономірностей, визначено сутність понять мотиву та мети діяльності. Крім того, визначені особливості використання системного підходу при вивченні діяльності, основні проблеми, перспективи та завдання досліджень діяльності.

На основі аналізу праць Б.Г. Ананьєва, М.О. Агаджаняна, Л.М. Балабанової, О.С. Батуєва, А.В. Брушлинського, В.О. Ганзена, Б.Ф. Ломова, В.С. Мерліна, В.М. Русалова та ін. показано, що оптимізація адаптаційних можливостей людини в процесі психофізіологічного забезпечення діяльності повинна здійснюватись виходячи з уявлень про людину як цілісну біопсихосоціальну систему. У запропонованій нами загальній класифікації чинників, які зумовлюють ефективність діяльності, ці чинники поділені на дві групи “об'єктивні” та “суб'єк-тивні”.

До факторів першої групи віднесені: умови діяльності людини, вид, характер та величина навантаження, психологічний клімат, соціально-побутові умови тощо. До факторів другої професійна кваліфікація та досвід людини, її особистісні особливості, потреби, загальні та професійні інтереси, мотиви, світогляд, переконання й установки, життєвий досвід, особливості психічних функцій, нейродинамічних якостей, емоційні та вольові компоненти, задоволеність роботою, психофізіологічні можливості та психофізіологічний стан, працездатність тощо.

До найважливіших передумов виконання діяльності віднесені працездатність, психофізіологічний стан та мотивація людини, визначено загальну сутність та закономірності цих понять. Особливо підкреслено необхідність включення як критерію працездатності ефективності діяльності за умови відсутності перенапруження організму, а також існування надзвичайно тісного зв'язку між мотивацією і ефективністю діяльності людини (І.І. Вартанова, С.С. Занюк, Є.П. Ільїн, В.І. Ковальов, О.Р. Малхазов, С.Г. Москвічов, П.В. Симонов, Х. Хекхаузен, J. Atkinson, М. Barrick, G. Bedny, A. Kirk, D. Meister та ін.).

Аналіз понять таких різновидів стану людини, як психічний, функціональний та психофізіологічний, що відрізняються різними авторами, надав можливість стверджувати, що найбільш інтегральним поняттям є уявлення про психофізіологічний стан як складну ієрархічну систему, що саморегулюється (Л.Г. Дика, Є.П. Iльїн, А.М. Карпухіна). Подібне розуміння адекватно відбиває системну сутність стану людини, який, з одного боку, формується в процесі і під впливом конкретної діяльності, а, з іншого зумовлює її ефективність; а також повністю вбирає в себе зміст різних видів і визначень психічного та функціонального стану, створюючи передумови до розуміння стану людини в процесі діяльності як єдиної та взаємозумовленої системи. При такому підході виділені різними авторами інші види станів можуть розглядатись як компоненти та аспекти підсистем єдиного ПФС.

На основі праць Г.Г. Аракелова, Ю.Я. Голікова, Ю.П. Горго, Л.Г. Дикої, Г.М. Зараковського, М.С. Корольчука, А.Б. Леонової, В.А. Семиченко, С.L. Соореr, L.K. , S.V. Kasl, A. Makikangas та ін. визначено сутність та закономірності факторів, які негативно впливають на виконання діяльності – стресу, нервово-психічної напруги, емоційної збудженості, втоми.

Проведений аналіз дає можливість: констатувати сформованість в науці уявлень про стресовий стан як такий, що переважно негативно впливає на виконання діяльності і може призвести до негативних наслідків для психічного і фізичного здоров'я людини; віднести нервово-психічну напругу до специфічного різновиду стресового стану; необхідність розгляду втоми як класу ПФС з позиції теорії функціональних систем, який виникає внаслідок недостатності реальної функціональної структури в забезпеченні запрограмованого результату системи.

Слід зазначити постійне зростання актуальності проблеми адаптації людини до постійних змін навколишнього середовища (Ф.Б. Березін, М.С. Корольчук, В.І. Медведєв, І.М. Соколова, С.О. Шапкін, S. Parker, D.J. Randall, G.E. Vaillant та ін.) та наявність тісного зв'язку між адаптованістю та ефективністю діяльності людини (Ф.Б. Березін, А.Т. Марьянович, В.І. Медведєв, Г.С. Нікіфоров). При розгляді загальних уявлень про адаптацію висвітлені: основні положення вчення про адаптацію, уявлення про рівні адаптації, її основні аспекти, основні напрями досліджень, що найтісніше пов'язані з проблемою адаптації (клініко-психоло-гічні, фізіологічні й гігієнічні дослідження, комплексне вивчення психічних і функціональних станів людини в трудовій діяльності) та її основні компоненти активаційний, когнітивний, емоційний, мотиваційно-вольовий. Також відзначено існування значних труднощів при визначенні сутності процесу адаптації різними вченими і необхідність його розуміння з системних позицій.

Проаналізовано сутність основних видів адаптації, що виділяються різними дослідниками: фізіологічної (біологічної), психічної та психологічної, соціально-психо-логічної. Особливу увагу приділено осмисленню та визначенню поняття психофізіологічної адаптації, яке на, на нашу думку, є найбільш інтегральним. Серед загальних закономірностей адаптації проаналізовано фактори, що впливають на її успішність, поняття адаптивної норми, різні типи адаптаційного реагування людини, розгляд адаптації як єдність процесів акомодації й асиміляції. Значну увагу приділено розгляду понять “ціни” адаптації до діяльності та дезадаптації надано визначення цим поняттям, визначено їх загальні закономірності.

Оскільки поняття адаптивності і адаптаційних можливостей не набули достатньо чіткого визначення та осмислення в науковій літературі, особлива увага приділена їх аналізу і визначенню змісту. Співвідношення адаптив-ності та адаптаційних можливостей представлено наступним чином: адаптивність це сама спроможність людини до адаптації, а адаптаційні можливості це ті властивості, які цю спроможність забезпечують.

До властивостей, які забезпечують адаптацію людини, різні автори (М.О. Агаджанян, Ф.Б. Березін, В.І. Гарбузов, В.П. Казначєєв, М.С. Корольчук, А.Г Маклаков, В.І. Медведєв та ін.) цілком справедливо відносять конституцій-но-морфологічні, нейродина-мічні, психодинамічні, особис-тіс-ні, соціаль-но-психологічні та ін. властивості. Тобто, властивості, як індивідуально-типологічного, так і особистісного рівнів людської індивідуальності. Підкреслено, що найважливіший прояв адаптаційних можливостей людини виникає у психологічному плані (В.І. Гарбузов, О.М. Леонтьєв, А.Г Маклаков, С.Д. Максименко), забезпечуючи їй можливість засвоєння та виконання діяльності, вибору вірної стратегії поведінки, можливість психічного розвитку.

Адаптаційні можливості людини, на основі результатів проведеного аналізу, нами визначені як стійкі резистентні характеристики індивідуально-типологічного та особистісного рівня людської індивідуальності, які забезпечують спромож-ність успішно адаптуватись до різноманітних вимог життєдіяльності і виявляються як у фізіологічному плані (від біохімічного рівня до рівня безумовно- та умовно-рефлекторної регуляції діяльності), так і (найголовніше) у психологічному плані, спрямовуючи поведінку особистості.

Виходячи з цього, і відповідно до мети і гіпотези дослідження, розроблена його методика.

Наведено також аналіз взаємозв’язку та співвідношення поняття адаптаційних можливостей людини з поняттями ПФС та адаптація.

У другому розділі “Методичне забезпечення оптимізації адаптаційних можливостей людини у психофізіологічному забезпеченні діяльності” показано, що незважаючи на надзви-чайну актуальність ефективного розв’язання проблеми психофізіоло-гічного забезпечення соціально пріоритетних видів діяльності, ця проблема недостатньо розроблена і в теоретико-методоло-гічному, і в практично-впроваджувальному аспектах. Аналіз основних недоліків різних підходів до її вирішення призвів до висновку про необхідність розробки та відпрацювання загального алгоритму психофізіологічного забезпечення діяльності, послідовне виконання етапів якого надало б можливість досягнути максимально можливого ефекту і який би порівняно легко міг бути адаптованим до застосування в різних її видах.

В результаті проведених досліджень подібний алгоритм був розроб-лений. Обґрунтовані наступні його відмітні принципи: 1) вибір як об'єкта спрямування заходів психофізіологічного забезпечення діяльності адаптаційних можливостей людини; 2) вибір оптимізації як концеп-туального різновиду впливу на адаптаційні можливості при вирішенні завдань забезпечення діяльності; 3) необхідність урахування різних рівнів системної організації людської індивідуальності у взаємозв'язку із значущими аспектами діяльності та соціальних взаємодій людини; 4) необхідність відповідності дослідницьких й оптимізаційних методів, які застосовуються при вирішенні завдань психофізіологічного забезпечення діяльності таким вимогам, як відносна простота, інформативність, ефективність, зручність та дешевизна в застосуванні.

Оптимізацію адаптаційних можливостей ми розуміємо як індивідуальне узгодження адаптаційних можливостей людини з різноманітними вимогами, які висуває до цих можливостей її життєдіяльність.

Визначено, що оптимізація адаптаційних можливостей людини може бути досягнута наступними шляхами (та їх поєднанням): 1) зменшення сили впливу чи повне усунення виявлених дезадаптаційних факторів; 2) підвищення стійкості людини різними засобами до впливу дезадаптаційних факторів; 3) підсилення адаптаційно сприятливих факторів з метою компенсації дезадаптаційних.

Наведено зміст загального алгоритму оптимізації адаптаційних можливостей людини у психофізіологічному забезпеченні діяльності, який складається з трьох етапів: 1) перший етап передбачає оптимізацію адаптаційних можливостей певного контингенту осіб на основі визначення загальних найбільш адаптаційно значущих для виду діяльності факторів та впливу на ці фактори; 2) на другому етапі здійснюється індивідуальна оптимізація адаптаційних можливостей тих осіб, що її потребують; 3) на третьому етапі оптимізація адаптаційних можливостей людини проводиться шляхом моніторингу її ПФС в процесі діяльності.

На основі аналізу підходів до принципів вибору і застосування дослідницьких та оптимізаційних методів, обґрунтовано вибір методичного забезпечення для наших досліджень (перелік методів наведений на стор. 3 - 4). Загальна характеристика етапів, обсягу та методів досліджень представлена в таблиці 1.

Таблиця 1

Загальна характеристика етапів, обсягу та методів досліджень

Етапи дослідження | Характе-ристика досліджуваних | Кіль-кість | Сума-рна кіль-кість | Основні методи дослідження | Основні методи оптимізації адаптаційних можливостей

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6

Визначення загаль-них адаптаційно зна-чущих для видів дія-льності факторів та підходів до оптиміза-ції адаптаційних мо-жливостей людини че-рез вплив на ці фактори. |

учні

студенти

вчителі |

403

411

422 |

1236 | Спостереження, бе-сі-да, ан--кетування, ана--ліз продуктів ді-яль-но-сті, методика ді-аг-ностики рівня соціа-ль-ної фруст-ро-вано-с-ті Вассермана-Бойко, ме---тодика са-мооцінки рівня три-во-ж-но-сті Сп-і-л-бе-р-ге-ра-Ханіна, шка-ла са--мо-ефектив-ності Р. Шварцера та М. Єру-салема, шка-ло-вана самооцінка па--рамет-рів ПФС. | Рекомендації щодо впливу на загальні най---більш адапта-цій-но значущі фактори.

Визначення індиві-дуальних адаптаці-й-но значущих для лю-ди-ни факторів та під-хо-дів до опти-мі-зації її адаптацій-них мож-ли-востей через вплив на ці фактори. |

учні

студенти

вчителі |

403

51

262 |

716* |

Рекомендації щодо коригу-ва--ння індиві-ду---альних деза-даптаційних факторів, ре-ко-мендації що-до інди-ві-ду-а-ль--ної оптимі-за--ції діяльно-сті, метод са-мо-с-тійної пси-хокорекції, ме-тодика біо-ак-ти-ваційної оп-тимізації ПФС.

Оптимізація адапта-ційних можливостей людини у процесі мо-ніторингу її пси-хофі-зіологічного стану. |

учні

студенти

вчителі |

28

44

20 |

92* |

Шкалована са-мооц-і-н-ка параметрів ПФС, методика біо-гальва-нометричного конт-ролю ПФС, ме-то-дика кольорового вибору М. Люшера, методи-ка дослід-жен-ня фун-к-ціональної рухли-во-сті нервових проце-сів М.В. Мака-ренка.

Розробка методики експрес-оцінки адап-таційних можливос-тей різних вікових груп учнів |

учні |

512 | Шкалована самоо-ці-нка параметрів ПФС, методика кольорово-го вибору М. Люше-ра, експертна оцінка успішності навчаль-ної діяльності.

Загальна кількість досліджуваних. | 1748

* Примітка. Досліджувані з числа тих, що брали участь на першому етапі.

Далі в роботі наводиться аналіз сучасних уявлень про моніторинг ПФС, визначаються його сутність та завдання, наводяться вимоги до діагностичних методів моніторингу, принципи та етапи їх розробки. Для моніторингу ПФС нами спеціально розроблені дві методики експрес-оцінки, які показали достатньо високу ефективність при вирішенні завдання комплексного та різнобічного контролю ПФС в різних видах діяльності: методику шкалованої самооцінки ПФС і методику біогальванометричного контролю ПФС. Викладається послідовність розробки цих методик, їх характеристики та особливості, діагностична процедура. Також наводиться методика біоак-тиваційної оптимізації ПФС людини, яка нами розроблена з метою оптимізації адаптаційних можливостей і показала достатньо високу ефективність та відповідність висунутим вимогам до методів психофізіологічного забезпечення діяльності.

У третьому розділі “Оптимізація адаптаційних можливостей учнів” визначено, що проблема забезпечення ефективної адаптації дитини до навчання у школі є однією з найактуальніших проблем сучасного суспільства. Це обумовлено виконанням освітою винятково важливих соціальних функцій, висуненням високих вимог до адаптаційних можливостей учнів внаслідок існуючих вимог та умов навчання в школі, вираженою негативною динамікою стану психосоматичного здоров'я учнів України (О.В. Корнієнко, Н.Ю. Максимова, І.М. Соколова). Показано, що дослідження, пов'язані з вирішенням проблеми психофізіологічного забезпечення навчальної діяльності учнів, є дуже нечисленними і переважно обмежуються реалізацією якогось певного аспекту.

Аналіз праць В.І. Берзіня, Л.В. Долинської, Г.С. Костюка, В.В. Клименка, О.В. Скрипченка, Н.О. Шевченко та ін. надав можливість визначити загальні особливості навчальної діяльності та психофізичного розвитку різних вікових груп учнів. Зокрема, до найважливіших факторів ефективної адаптації учнів віднесені: психологічний клімат у сім'ї та школі, рівень мотивації до навчання, здатність до соціальної взаємодії у процесі навчання та поза школою, здатність до саморегуляції своєї навчальної діяльності, дисциплінованість, цілеспрямованість, стан здоров'я, рівень фізичного розвитку і заняття фізичною культурою, високі рівні функціональної рухливості нервових процесів та функціонального стану нервової системи.

На першому етапі наших досліджень, в яких взяли участь 403 учні 3 11-х класів двох середніх загальноосвітніх шкіл м. Києва, визначені особливості навчальної діяльності (та пов’язаних з нею сфер) різних вікових груп учнів. Зокрема, проаналізовані встановлені нами загальні, статеві та вікові особливості досліджуваних учнів, відмінності між учнями шкіл із звичайною та інноваційною програмами навчання, наведено системне обґрунтування отриманих результатів.

Визначено, що загальними найбільш адаптаційно значущими факторами для учнів шкіл, в яких проводилися дослідження, є показники мотивації до навчання, навчальної самоефективності, матеріального становища сім'ї, частоти захворюваності, бажання брати участь у спортивних заходах. Отримані в проведеному дослідженні результати тільки незначною мірою вдалося зіставити з результатами інших вітчизняних дослідників. У доступній літературі не вдалося знайти дослідження, споріднені з нашим (за спрямованістю, підбором методик, аналізом і використанням отриманих результатів). Це додатково підтверджує слабкий рівень розробки та практичного розв’язання проблеми психофізіологічного забезпечення навчальної діяльності учнів.

Виходячи із отриманих результатів визначені основні напрями (завдання) роботи щодо оптимізації адаптаційних можливостей учнів через вплив на загальні найбільш адаптаційно значущі для них фактори: підвищення мотивації учнів до навчання, підвищення навчальної та загальної самоефективності учнів, зниження частоти захворюваності, розвиток в учнів змагального духу, та наведено відповідні рекомендації. Також наведені додаткові рекомендації для школи з інноваційною програмою навчання, зважаючи на отримані значно гірші діагностичні результати, які характеризують психофізіологічний статус учнів цієї школи, порівняно із школою зі звичайною програмою навчання.

На другому етапі досліджень розроблена придатна для практичної індивідуальної роботи з учнями система ідентифікації адаптаційно сприятливих та дезадаптаційних факторів на основі отриманих при проведенні досліджень показників, створена узагальнююча формула щодо визначення індивідуального рівня адаптаційних можливостей учнів на основі цих показників. Також наведені розгорнуті рекомендації щодо оптимізації адаптаційних можливостей учнів при виявлені у них наступних дезадаптаційних факторів: підвищена самооцінка навчального навантаження, нестійка працездатність упродовж навчального дня і тижня, велика кількість ознак втоми під час навчання, часті захворювання, недостатня навчальна самоефективність, низька зацікавленість та нелюбов до навчання, погані стосунки з однокласниками та вчителями, підвищений рівень соціальної фрустрованості, особистісної тривожності, напруги механізмів психічної адаптації, недостатня кількість і обсяг занять фізичною культурою та спортом, негативне ставлення до участі в спортивних заходах тощо.

На третьому етапі досліджень апробовано здійснення оптимізації адаптаційних можливостей учнів у ході моніторингу ПФС. В дослідженнях взяли участь 28 учнів 7-го класу (вік 12 - 13 років, 10 дівчат і 18 хлопців). Проведення моніторингу дозволило виявити загальні закономірності та статеві особливості динаміки ПФС учнів впродовж трьох місяців навчання, визначити індивідуальні адаптаційні типи учнів, надати відповідні рекомендації щодо оптимізації адаптаційних можливостей учнів залежно від результатів моніторингу ПФС.

Так, зокрема виявилося, що хлопці мають за весь час досліджень у середньому вірогідно вищі за дівчат 6 показників з 9, що реєструвалися (інші вірогідно не відрізняються), а ПФС учнів поступово погіршується під час навчання і відновлюється після відпочинку (канікули, тривалі свята), що є повністю природним. Зазначено, що учні, в яких наявний несприятливий тип адаптаційного реагування, в першу чергу, потребують індивідуальної раціоналізації режиму навчання і відпочинку, а також підвищення їх адаптаційних можливостей засобами фізичної культури, що розвивають витривалість.

Під час аналізу індивідуальної динаміки ПФС учня в ході моніторингу, для правильного визначення його адаптаційного типу та прийняття рішення про необхідність застосування певних оптимізаційних заходів, в кожному конкретному випадку слід ураховувати: 1) те, наскільки різні показники ПФС учня за абсолютним виміром відрізняються від середніх показників, характерних для певної статевовікової групи; 2) в чому саме відрізняється динаміка індивідуальних показників ПФС учня від характерної динаміки ПФС для учнів його класу; 3) наявність, кількість та величину відхилень різних параметрів ПФС учня від індивідуальних оптимальних характеристик. Також необхідно враховувати і статеві особливості діагностичних показників ПФС, зокрема те, що у дівчат показники самооцінки мають більш суб'єктивний характер. А при наявності значного зниження показників самооцінки різних параметрів ПФС необхідно визначити, які саме об'єктивні та суб'єктивні причини її викликали.

В результаті експерименту щодо апробації використання методики біоактиваційної оптимізації ПФС людини встановлено, що застосування цієї методики призводить до підвищення потенційної здатності учнів до виконання навчального навантаження, а, відповідно, і їх адаптаційних можливостей.

Крім того, проведені окремі дослідження щодо розробки методичного забезпечення для експрес-оцінки рівня адаптаційних можливостей учнів. Показано необхідність відокремленого визначення для різних статевовікових груп учнів інформативної сукупності діагностичних показників, на основі яких було б можливо вирахувати інтегральний показник оцінки рівня їх адаптаційних можливостей. Визначено послідовність та математичний інструментарій для розробки формул експрес-оцінки рівня адаптаційних можливостей учнів. Наведені розроблені формули за визначеним алгоритмом окремо для шести статевовікових груп: хлопчиків та дівчат молодшого, середнього та старшого шкільного віку.

У четвертому розділі “Оптимізація адаптаційних можливостей студентів” наголошено, що актуальність проблеми збереження психічного і фізичного здоров'я та підвищення адаптаційних можливостей студентів зумовлена тим, що саме студентська молодь, яка виступає носієм людського потенціалу майбутнього України, відноситься до найменш соціально і психологічно захищених груп населення, відзначається яскраво вираженою нега-тив-ною тенденцію у динаміці психофізіологічних показників, рівня фізичної підготовки та стану здоров'я (О.І. Богучарова, О. Зеленюк, О.Р. Малхазов та ін.).

На основі проведеного аналізу літератури (досліджень Л.М. Балабанової, В.І. Носкова, В.А. Семиченко І.М. Соколової, В.А. Щербини та ін.) визначені загальні особливості навчальної діяльності та ПФС студентів. Зокрема, визначені основні стрес-фактори, що діють на студентів, порушення у стані психічного та фізичного здоров'я студентів, до яких призводить дія стрес-факторів, складові змісту адаптації студентів до навчання у вузі.

Серед загальних важливих факторів ефективної адаптації студентів, що позитивно позначаються на їх діяльності та навчальній успішності, визначені рівні таких якостей: мотивація до навчання, здатність до саморегуляції, в тому числі саморегуляції своєї навчальної діяльності, оптимізм, навчальна винахідливість, функціональна рухливість нервових процесів, фізичний розвиток; негативно на навчальній діяльності та успішності студентів позначаються конфліктність, рівень травматичного стресу, недостатній обсяг занять фізичною культурою та спортом, незадоволеність навчанням і надмірна самовпевненість.

Перший етап наших досліджень, в яких взяли участь 411 студентів 1 – 4-х курсів двох київських вузів, надав можливість визначити особливості навчальної діяльності (та пов’язаних з нею сфер) досліджуваних сту-дентів. Зокрема, проаналізовані встановлені у них загальні, статеві та спе-цифічні особливості (у студентів різних вузів та студентів, які меш-кають удома та гуртожитку). Визначено, що загальними найбільш адаптаційно значущими факторами для студентів вузів, в яких прово-дилися дослідження, є показники навчальної самоефективності, само-оцінки стосунків з однокурсниками та викладачами, зацікавленості у навчанні, стабільності загальної працездатності впродовж дня та тижня, кількості й обсягу занять фізичною культурою та спортом, стану здо-ров'я, частоти паління, рівнів особистісної тривожності та соціальної фрустрованості. Отримані результати зіставлені з даними українських та зарубіжних дослідників (О.І. Богучарової, В.П. Зайцева із співавт., В.О. Олефіра, С.С. Ракитянської, І.М. Соколової, В.А. Щербини, M. Beasley із співавт., M.M. Chemers із співавт., M. Dowson із співавт., А.К. Kirk із співавт., W.J. Lammers із співавт., J. Pietsch із співавт., J.B. Vancouver із співавт., C.A. Wolters та ін).

Основними напрямами (завданнями) роботи, виходячи із визначених загальних найбільш адаптаційно значущих для студентів факторів, зазначені наступні: підвищення навчальної та загальної само-ефективності студентів, підвищення мотивації студентів до навчання, заохочення студентів до занять фізичною культурою та спор-том, поліпшення можливостей для таких занять у вузі, поліпшення стану здоров'я студентів, боротьба з палінням. Згідно з вказаними напрямками роботи наведені відповідні рекомендації.

В результаті досліджень другого етапу розроблена система ідентифікації адаптаційно сприятливих та дезадаптаційних для студентів факторів, які визначаються на основі отрима-них при проведенні досліджень показників. Це, а також розроблена уза-галь-нюю-ча формула щодо визначення індивідуального рівня адапта-ційних мо-ж-ливостей студентів, надає можливість практичної індивідуальної роботи з ними.

Розгорнуті рекомендації щодо опти-мізації адап-таційних можливостей студентів через вплив на індиві-дуально адаптаці-й-но значущі для них фактори надано із врахуванням специфічних осо-б-ливостей навчальної діяльності одного з вузів, в яких проводились дослідження (опанування його студентами професій художньо-есте-тичного профілю). Зокрема, наведені рекомендації при виявленні наступних несприятливих чинників: підвищена самооцінка загального навантаження