Актуальність дослідження
Інститут психології ім. Г.С.Костюка
АПН України
Кондрашихіна Оксана Олександрівна
УДК 159.922 (048)
Формування здатності до фасилітаційних впливів у майбутніх практичних психологів
19.00.07 – педагогічна та вікова психологія
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
Київ - 2004
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України, лабораторія методології і теорії психології
Науковий керівник: | член-кореспондент АПН України, доктор психологічних наук, професор Балл Георгій Олексійович,
Інститут психології ім.Г.С.Костюка АПН України,
лабораторія методології і теорії психології, завідувач
Офіційні опоненти: | доктор психологічних наук, професор
Титаренко Тетяна Михайлівна,
Інститут соціальної та політичної психології АПН України, лабораторія соціальної психології особистості, завідувач
кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Кісарчук Зоя Григорівна,
Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України,
лабораторія консультативної психології й психотерапії, завідувач
Провідна установа: | Харківський національний університет ім.В.Н.Каразіна МОН України, кафедра прикладної психології
Захист відбудеться “ 9 ” червня 2004 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.453.02 в Інституті психології ім. Г. С. Костюка АПН України за адресою: 01033, Київ, вул. Паньківська, 2
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України за адресою: 01033, Київ, вул. Паньківська, 2
Автореферат розісланий “ 28 ” квітня 2004 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради В. В. Андрієвська
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Потреба в гуманізації всіх сфер соціального життя, в тому числі й освіти, передбачає визнання особистості центральною фігурою в системі соціальних відносин, що означає, окрім усього іншого, необхідність створення умов для надання всебічної психологічної допомоги громадянам України. У сучасних нестабільних соціально-економічних умовах таке завдання ще більше актуалізується у зв’язку зі значним посиленням дії стресогенних факторів і зростанням імовірності особистісної дезадаптації. Тому практична психологія як сфера професійної діяльності має бути важливим фактором у системі допомоги широким верствам населення, а одним із пріоритетних завдань вищої школи стає підготовка високопрофесійних психологів-практиків із повністю сформованою стійкою професійною позицією, цілісним розумінням людини, готовністю надавати ефективну допомогу.
Психолог-практик сьогодення покликаний насамперед сприяти саморозвитку особистості, актуалізації її життєвих ресурсів, творчо підходити до системи біологічних і соціальних факторів, які впливають на особистість. Така тенденція знаходить своє відображення у зростанні ролі гуманістичної психології, що пов’язано з якісною своєрідністю даної парадигми, яка ставить у центр своєї методології особистість клієнта – унікальну цілісну систему, що містить “відкриту можливість” до самоактуалізації. Вищесказане визначає особливу значимість якості впливу, здійснюваного психологом-практиком на клієнта (М. Боуен, К. Роджерс, В. Франкл, О. Ф. Бондаренко, Ф.Є. Василюк, Т. С. Яценко): адже цей вплив має сприяти актуалізації потенціалу саморозвитку.
У гуманістичній психології продуктивним вважається фасилітаційний вплив (англ. facilitate: стимулювати, полегшувати, сприяти, активізувати тощо). Вивченню впливу, здатного активізувати особистісне зростання, присвячена значна кількість робіт вітчизняних і зарубіжних учених, де часто використовуються близькі до фасилітаційного впливу за значенням терміни, наприклад, “розвивальне дiяння”, “ненасильницьке дiяння” та інші (О. О. Бодальов, В. О. Кан-Калік, В. Г. Кремень, Г. О. Ковальов, О. Ф. Коп'єв, Г. С. Костюк, С. Д. Максименко, О. Б. Орлов, Л. О. Петровська, В. В. Столін, Т. О. Флоренська, О. У. Хараш та інші). У сучасній вітчизняній і зарубіжній літературі визначено деякі суттєві особливості реалізації даного виду впливу (Г. О. Балл, С. Л. Братченко, Б. С. Бургін, Д. Б’юджентал, Г. О. Ковальов, О. Ф. Коп'єв, К. Роджерс, М. О. Хазанова та інші) – це прийняття іншого, емпатія, конгруентність, діалогічна інтенція.
У той же час:
– психологічні детермінанти фасилітаційного впливу визначені не достатньо, у розглянутих нами наукових дослідженнях не представлена модель особистісних характеристик психолога-фасилітатора, не визначено діагностичний інструментарій для вивчення здатності до фасилітаційного впливу;
– попри значну кількість досліджень, присвячених вивченню особистості психолога (Г. С. Абрамова, О. Ф. Бондаренко, І. В. Дубровіна, С. Д. Максименко, М. В. Молоканов, В. Г. Панок, Н. І. Пов'якель, Н. В. Чепелєва та ін.), аналізу його професійно значимих якостей (О. Ф. Бондаренко, З. Г. Кісарчук, М. В. Молоканов, В. Г. Панок, Є. Є. Сапогова, Л. В. Скрипко, Л. Г. Терлецька, І. В. Трофімова, Н. В. Чепелєва, Т. С. Яценко та ін.), проблем професійного становлення (Т. М. Буякас, Ж. П. Вірна, О. О. Деркач, В. П. Казміренко, Є. О. Климов, Л. Є. Орбан, П. С. Перепелиця, Н. В. Чепелєва та ін.), підготовці спеціалістів у вищій школі (М. І. Д’яченко, О. В. Киричук, Н. Л. Коломенський, С. Д. Максименко, М. Р. Мінігалієва, В. І. Носков, В. Г. Панок, І. М. Попович, В. А. Семиченко, Г. О. Хомич, Н. В. Чепелєва та ін.), не вдалось виявити праць, спрямованих на аналіз особистісних передумов здатності до фасилітаційного впливу, на розкриття способів і умов формування вказаної здатності у майбутніх практичних психологів.
Недостатня розробленість даної проблеми як у практичному, так і в теоретичному плані і водночас її безперечна актуальність зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Формування здатності до фасилітаційного впливу у майбутніх практичних психологів”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами.
Дисертаційне дослідження виконувалось у межах комплексної теми лабораторії методології і теорії психології Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України “Методологічні та психолого-педагогічні засади гуманізації освіти” (номер держреєстрації 0199U000307).
Об’єкт дослідження – підготовка практичних психологів у вищих навчальних закладах.
Предмет дослідження – здатність майбутніх практичних психологів до фасилітаційних впливів та її формування в умовах вищого навчального закладу.
Метою даного дисертаційного дослідження стало з’ясування психолого-педагогічних умов ефективного формування здатності до фасилітаційних впливів у процесі підготовки практичних психологів.
В основу дослідження була покладена така гіпотеза:
Ефективному формуванню в майбутніх психологів здатності до фасилітаційних впливів сприяє застосування спеціальної навчальної програми, спрямованої на формування в них необхідних для цього особистісних рис, що належать до мотиваційного та інструментального складників цієї здатності.
Відповідно до поставленої мети і гіпотези дослідження нами послідовно вирішувалися такі завдання:
1. З’ясувати зміст поняття “здатність до фасилітаційних впливів”, проаналізувати сучасний стан розробленості проблеми щодо місця фасилітаційного впливу в діяльності практичного психолога і виробити на цій основі теоретичні засади дослідження.
2. Розробити й апробувати способи діагностики здатності до фасилітаційних впливів.
3. Виявити залежність між здатністю до фасилітаційних впливів й особистісними якостями студентів-психологів, у тому числі їх ціннісними орієнтаціями.
4. З'ясувати психолого-педагогічні умови формування здатності до фасилітаційних впливів.
Теоретико-методологічну основу дослідження склали концептуальні положення гуманістичної й екзистенційної психології (А. Маслоу, Р. Мей, К. Роджерс, В. Франкл, Б. С. Братченко, О. М. Лактіонов, В. А. Роменець, Т. О. Флоренська та ін.), теоретичні положення, які стосуються становлення й розвитку особистості (К. О. Абульханова-Славська, Б. Г. Ананьєв, О. Г. Асмолов, Г. О. Балл, Л. І. Божович, М. Й. Боришевський, Б. С. Братусь, Ф. Ю. Василюк, Л. С. Виготський, Г. С. Костюк, С. Д. Максименко, В. М. М'ясищев, Л. Є. Орбан, С. Л. Рубінштейн та ін.), вивчення й розвитку здібностей (Г. О. Балл, Л. С. Виготський, В. М. Дружинін, Г. С. Костюк, О. М. Леонтьєв, В. О. Моляко, В. М. Теплов, С. Л. Рубінштейн, В. Д. Шадриков та ін.), результати досліджень, присвячених вивченню особистості психолога (Г. С. Абрамова, О. Ф. Бондаренко, І. В. Дубровіна, В. Г. Панок, Н. І. Пов'якель, Г. К. Радчук, Т. М. Титаренко, Н. В. Чепелєва та ін.), аналізу його професійно значимих якостей (О. Ф. Бондаренко, З. Г. Кісарчук, С. Д. Максименко, М. В. Молоканов, Є. Є. Сапогова, Л. Г. Терлецька, Н. В. Чепелєва, Т. С. Яценко та ін.), проблем професійного зростання (Ж. П. Вірна, В. П. Казміренко, Є. О. Климов, Л. Є. Орбан, П. С. Перепелиця, В. В. Рибалка, Ю. Л. Трофімов та ін.).
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань і перевірки висунутої гіпотези була розроблена програма дослідження, реалізація якої передбачала використання комплексу методів, який включає:–
теоретичні методи: аналіз психологічних, філософських, педагогічних досліджень із проблеми, що вивчається; методи теоретичного моделювання;–
емпіричні методи: анкетування, тестування – Самоактуалізаційний тест (модифікований Л. Я. Гозманом тест POI І. Шострома), опитувальник 16-РF Кеттелла, методика діагностики ціннісних орієнтацій М. Рокича, методика діагностики рівня емпатійних здібностей В. В. Бойка, методика вивчення спрямованості особистості в спілкуванні, розроблений нами блок завдань, які включають у себе психолого-педагогічні ситуації, метод експертних оцінок, самоаналіз, формуючий експеримент.
Для оброблення одержаних результатів використовувалися математико-статистичні методи.
Дослідження проводилося на базі Севастопольського інституту післядипломної освіти в період з 1999 по 2003 рік.
Наукова новизна дослідження полягає у здійсненні наукового аналізу поняття фасилітаційного впливу, в розробці моделі особистісних якостей, які є передумовами здатності до фасилітаційних впливів, у встановленні взаємозв'язку між ціннісними орієнтаціями психолога і вираженістю в нього даної здатності, в обґрунтуванні методів і умов формування й розвитку здатності до фасилітаційних впливів.
Теоретичне значення дослідження полягає в поглибленні психологічних знань про особистісні передумови професійного становлення психолога, зокрема, у встановленні взаємозв’язку між ціннісними орієнтаціями психолога і вираженістю здатності до фасилітаційних впливів, у вивченні особистісних якостей психолога-фасилітатора, обґрунтуванні необхідності цілеспрямованого сприяння їх становленню в процесі професійної підготовки.
Практичне значення дослідження полягає в можливості використання його результатів для вдосконалення професійної підготовки психологів. Таку можливість забезпечено розробленням й апробацією методів діагностики здатності до фасилітаційних впливів, а також спеціального тренінгу, спрямованого на її формування.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у психодіагностичній роботі, в рамках навчального процесу з підготовки психологів, а також як навчально-методичні матеріали при організації роботи з підвищення кваліфікації практичних психологів.
Надійність і вірогідність результатів дослідження. Відповідність одержаних емпіричних результатів загальноприйнятим науковим критеріям валідності й надійності забезпечувалася використанням комплексу взаємо-доповнювальних методів дослідження, адекватних об'єкту, предмету, меті й завданням дослідження, репрезентативністю вибірки, кількісним і якісним аналізом одержаних даних.
Впровадження результатів дослідження. Узагальнені результати дисертаційного дослідження включені до навчального процесу з підготовки практичних психологів у Севастопольському інституті післядипломної освіти за дисциплінами “Практикум з психології”, “Фасилітаційний тренінг”. Впровадження результатів дослідження здійснювалось шляхом проведення циклу теоретичних та практичних занять для студентів факультету підготовки практичних психологів та слухачів факультету підвищення кваліфікації.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження обговорювались на засіданнях лабораторії методології і теорії психології Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України, кафедри психології Севастопольського інституту післядипломної освіти, кафедри психології Соціально-економічного університету м. Севастополя, на Другій міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень – 2003” (Дніпропетровськ, 2003), Міжнародній науково-практичній конференції “Україна наукова, 2003” (Дніпропетровськ – Херсон, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми практичної психології в системі освіти” (Херсон, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми вибору й експертної оцінки педагогічних технологій” (Полтава, 2001).
Публікації. Зміст і результати роботи відображені в 9 публікаціях, з них 4 у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура і об’єм роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури із 299 найменувань. Повний обсяг дисертації викладено на 239 сторінках, дисертація містить 30 таблиць і 5 додатків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено проблему, об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання дослідження, його методологічні основи й застосовувані методи, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення, наведено дані про апробацію результатів і структуру дисертації.
У першому розділі – “Феномен фасилітації в сучасних наукових дослідженнях” – розкривається ступінь розробленості досліджуваної проблеми у філософській, психолого-педагогічній, соціологічній літературі, аналізуються ключові поняття “вплив”, “здатність до фасилітаційного впливу”, розкриваються складові фасилітаційного впливу, параметри його оцінки, а також особистісні складові здатності до фасилітаційних впливів.
У працях філософів і психологів давно піднімається проблема психологічного впливу і дiяння. Проблемою вивчення психологічного впливу займались Г. О. Балл, М. С. Бургін, О. Є. Гуменюк, Г. О. Ковальов, В. М. Куликов, О. В. Петровський, О. В. Самборська, О. В. Фурман та ін.
Вплив і дiяння, спрямовані на актуалізацію життєвих ресурсів особистості, базуються на визнанні унікальної неповторності кожної особистості, вони трактуються в гуманістичній психології та педагогіці за допомогою ряду понять, таких, як “цілеспрямоване недiяння” (Б. Г. Матюнін), “ненасильницьке дiяння” (Ю. М. Орлов), “відмова від парадигми цілеспрямованого дiяння” (О. Б. Орлов), “педагогіка ненасильства” (В. О. Сітаров), “розвивальне дiяння”, “духовний вплив” (Р. Б. Старовойтенко). Це створює труднощі в описі й найменуванні того процесу, якій відбувається при взаємодії клієнта й психолога в гуманістичній парадигмі. У зв’язку з тим, що в рамках гуманістичної психології й педагогіки вплив має основне завдання – допомагати, полегшувати, стимулювати, актуалізувати потребу в розвитку, особистісному зростанні, то він може називатись фасилітаційним.
У соціальній психології феномени, які позначаються тепер як фасилітація, детально описані Ф. Олпортом, В. Меде, В. М. Бехтерєвим. У гуманістичній і екзистенційній психології (К. Роджерс, А. Маслоу, Р. Мей, Д. Б’юджентал, С. Л. Братченко та ін.) фасилітація передбачає не тільки усунення (чи зменшення) в клієнта негативних переживань, викликаних нестачею чогось, але й сприяння його особистісному зростанню, орієнтацію його на власний вибір, актуалізацію здатності до творчої адаптації, самозміни, розвитку.
Фасилітаційний вплив має дві взаємопов’язані складові – спрямовану, суть якої полягає в діалогічному дiянні, і неспрямовану, суть якої – у впливах особистості психолога. Аналіз діалогічного дiяння подається в роботах Г. О. Балла, О. Г. Ковальова, О. Ф. Коп'єва, М. В. Тоби, Т. О. Флоренської та інших дослідників. Показано, що для діалогічної стратегії характерні такі принципи: прийняття свободи клієнта, конгруентність, емпатія, повага до клієнта з орієнтацією на його найвищі досягнення (реальні й потенційні), повага й прийняття самого себе, принцип конкордантності, принцип толерантності, максимальне використання потенціалу культури.
На основі праць багатьох дослідників (Г. О. Балла, Ю. Б. Гіппенрейтер, Г. С. Костюка, М. С. Лейтеса, О. М. Леонтьєва, С. Л. Рубінштейна, В. В. Рибалки, Б. М. Теплова, В. Д. Шадрикова та інших) в дисертації дано визначення і розкрито зміст здатності до фасилітаційних впливів, проаналізовано її мотиваційний і інструментальний (в тому числі, особистісно-інструментальний і ситуативно-інструментальний) складники. Показано, що здатність до фасилітаційних впливів – складна синтетична система особистісних характеристик, які, будучи детермінованими гуманістичними, духовними цінностями, дозволяють продуктивно сприяти просуванню клієнта шляхом усунення негативних, дефіцитарних станів і переходу до особистісного зростання, підвищення рівня внутрішньої свободи.
Беручи за основу роботи українських і російських дослідників, присвячені проблемі вивчення особистості психолога, його професійному становленню (Т. М. Буякас, Ж. П. Вірна, В. М. Галузяк, О. О. Деркач, Р. Кочюнас, Г. Ю. Любимо-ва, С. Д. Максименко, В. І. Носков, Л. Є. Орбан, В. Г. Панок, Н. І. Пов'якель, Г. К. Радчук, Є. Є. Сапогова, І. В. Трофімова, Н. В. Чепелєва і багато інших), ми виокремили таки особистісні передумови здатності до фасилітаційних впливів, як спрямованість особистості, сукупності її керувальних та інструментальних властивостей.
Здійснений теоретичний аналіз дозволив виділити низку психологічних факторів, які є передумовами здатності психолога до фасилітаційних впливів. До них належать:
– розвинена ієрархія життєвих цінностей, відсутність протиріч між цінностями індивідуального успіху й щастя і правами інших людей та їхніми цінностями, розвинена система духовних ціннісних орієнтацій;
– синергічність, діалогічність і екологічність – як позитивна відкритість і прийняття людей, цілісне сприйняття світу, розуміння взаємозв’язку, взаємовпливу людей, обережне ставлення до будь-яких складників особистості клієнта (та проблеми, з якою ця особистість стикнулася);
– постійне особистісне зростання, відкритість пізнанню, креативність;
– високий рівень розвитку самосвідомості, саморозуміння, рефлексивність, усвідомлення власних психологічних захистів, власної системи цінностей, розвинені вольові властивості особистості;
– самоповага і самоприйняття, особистісна зрілість, аутентичність і конгруентність, особистісна свобода і відповідальність, визнання себе творцем свого життя;
– гнучкість мислення і поведінки – здатність швидко реагувати на ситуацію, що змінилась, здатність до надситуативної активності, терпимість до ситуації невизначеності, відсутність негативної стереотипізації, низький рівень ригідності мислення, дивергентність та інтуїтивність;
– наявність професійних знань, умінь, навичок (знання теоретичних основ гуманістичної парадигми, навичок емпатийного слухання, “Я-висловлювання”, уміння спостерігати і відображувати невербальну мову клієнта та інше).
Усі ці характеристики утворюють єдину складну систему взаємозалежних і взаємопроникаючих компонентів, яка і детермінує здатність до фасилітаційних впливів.
У другому розділі – “Особливості діагностики й напрями формування здатності до фасилітаційних впливів у майбутніх практичних психологів” – описуються особливості діагностики здатності до фасилітаційного впливу, методики дослідження і основні напрями розвитку даної здатності.
У дисертації подана програма дослідження здатності до фасилітаційних впливів, яка містить в собі як методики, відомі в практиці психологічних досліджень, так і розроблені нами ситуаційні завдання (2 блоки).
Перший методичний блок склали ситуаційні завдання, кожне з яких містило якусь психолого-педагогічну ситуацію, неоднозначну з точки зору можливої причини виникнення і таку, що передбачає різні варіанти свого вирішення. Ці завдання були призначені для вивчення таких передумов фасилітаційного впливу, як: 1) дивергентність мислення при розв’язанні ситуаційних задач, 2) прояв механізму авансування, 3) надання клієнту свободи у виборі цілей взаємодії,
4) орієнтація на самостійне вирішення клієнтом своєї ситуації, 5) орієнтація не тільки на усунення негативних станів клієнта, але й на його розвиток, особистісне зростання. Перелічені передумови були взяті як критерії, за якими оцінювалась успішність розв’язання учасниками дослідження ситуаційних задач.
Другий методичний блок був орієнтований на аналіз особистісних детермінант здатності до фасилітаційного впливу. Він включав методику вивчення структури ціннісних орієнтацій М. Рокича, Самоактуалізаційний тест,
16-факторний особистісний опитувальник Р. Кеттелла, методику діагностики рівня емпатійних здібностей В. В. Бойка, методику вивчення спрямованості особистості у спілкуванні С. Л. Братченка, методику Ю. З. Гільбуха, спрямовану на діагностику особистісної зрілості.
Загалом нами було виділено чотири напрями роботи, спрямованої на розвиток здатності до фасилітаційних впливів:
1) вдосконалення системи ціннісних орієнтацій, ціннісно-мотиваційного стрижня особистості на основі усвідомлених гуманістичних цінностей;
2) формування і розвиток особистісних якостей, які сприяють здійсненню фасилітаційного впливу;
3) формування вмінь і навичок володіння основними гуманістичними технологіями – технікою авансування, технікою пошуку позитивного в ситуації, навичкою емпатійного слухання тощо;
4) формування усвідомленої професійної позиції, базованої на властивих гуманістичній психології положеннях про природу людини, її зв’язок зі світом та іншими людьми.
У третьому розділі – “Дослідження формування здатності до фасилітаційних впливів у майбутніх практичних психологів” – розкрито особливості добору досліджуваних осіб, описано етапи проведення експериментального дослідження, представлено, проаналізовано й узагальнено результати психодіагностичного вивчення здатності до фасилітаційних впливів у майбутніх психологів, описано методику реалізації формувальної програми з розвитку даної здатності, представлено дані стосовно її результативності.
Експериментальне дослідження здійснювалось у три етапи – підготовчий, основний і контрольний.
Підготовчий етап включав у себе дві серії. Метою першої серії була апробація запропонованого блоку діагностичних методик і вивчення особистісних особливостей досліджуваних, які мали різний ступінь успішності при розв’язанні ситуаційних задач. Кількість учасників цієї серії експерименту становила 250 осіб. Мета другої серії полягала у вивченні особистісних особливостей і здатності до фасилітаційних впливів тих учасників дослідження, з якими надалі проводилася формувальна робота (кількість учасників – 82 особи). Усі вони студенти, які навчаються за спеціальністю “Психологія” у Севастопольському інституті післядипломної освіти.
Метою основного етапу експерименту було формування здатності до фасилітаційних впливів. Даний етап включав у себе дві частини, кожна з них мала свою мету – розвиток мотиваційного (перша частина) та інструментального (друга частина) складників здатності до фасилітаційних впливів.
На третьому етапі (контрольному) проводилося повторне діагностичне дослідження, систематизувались одержані результати, робились висновки.
Було виявлено, що здатність до фасилітаційних впливів залежить від структури ціннісних орієнтацій досліджуваних. У тих з них, які виявили здатність до фасилітаційних впливів за двома і більше критеріями, у структурі інструментальних цінностей виявлено превалювання таких цінностей, як “життєрадісність”, “чуйність”, “відповідальність”, “терпимість”, “незалежність” при мінімальному рейтингу цінностей – “підвищені потреби” і “непримиренність до недоліків”. Досліджувані, які не проявили здатності до фасилітаційних впливів взагалі чи проявили її лише за одним критерієм, демонстрували найвищі середньогрупові ранги за цінностями “незалежність”, “освіченість”, “чуйність”, “підвищені потреби”, “відповідальність” при мінімальних рейтингових значеннях цінностей “ефективність у справах” і “широта поглядів”.
Коефіцієнт кореляції за критерієм Спірмена між рядами цінностей двох зазначених груп учасників дослідження дорівнює лише 0,16, що свідчить про істотні розбіжності між одержаними рядами. На відміну від цього, отримані в результаті діагностики середньогрупові структури термінальних цінностей мають досить високий рівень подібності (rs = 0,74). Для обох груп досліджуваних найбільш значимою була така тріада термінальних цінностей (цінності особистого життя) – “любов”, “здоров’я”, “щасливе сімейне життя”. Водночас якісний аналіз одержаних результатів виявив, що досліджувані, які проявили здатність до фасилітаційних впливів за двома і більше критеріями, мають значно вищі показники за цінностями “життєва мудрість”, “творчість”, “розвиток” і “активне діяльне життя”.
Досліджувані, які проявили здатність до фасилітаційних впливів за двома й більше критеріями, показали вищі результати за більшістю шкал САТ. Статистично значимі відмінності (тут і далі – на рівні, не нижчому від р<0,05 за
t-критерієм Ст?юдента) зареєстровані за шкалами підтримки (t=2,8), гнучкості поведінки (t=9,7), уявлень про природу людини (t=2,36), синергії (t=2,12), контактності (t=2,97), пізнавальних потреб (t=3,41).
Досліджувані, які проявили здатність до фасилітаційних впливів за двома й більше критеріями, характеризуються вищими рівнями товариськості, відкритості, природності, невимушеності (фактор “Шизотимія – Афектотимія”- t=2,61), емоційної стійкості, працездатності, реалістичності (фактор “Слабкість “Я” – Сила “Я” – t=2,27); сумлінності, наполегливості, врівноваженості, відповідальності (фактор “Слабкість Над-Я – Сила Над-Я” – t=2,22), довірливості, відвертості, відкритості (фактор “Алаксія (довірливість) – Протенсія (підозрілість)” – t=2,29), меншим проявом властолюбства, потреби домінувати (фактор “Конформність – Домінантність” – t=4,58), більшою груповою незалежністю, самостійністю, винахідливістю, здатністю самостійно приймати рішення, незалежністю від зовнішніх втручань і громадського схвалення (фактор “Соціабельність – Самодостатність” – t=2,0), вищим рівнем свободи й критичності мислення, радикалізму (фактор “Консерватизм – Радикалізм” – t=2,35), а також перевагою діалогічної та альтруїстичної спрямованості особистості в спілкуванні. За результатами діагностики рівня розвитку емпатійних здібностей виявити статистично значимих відмінностей не вдалося.
У другій серії підготовчого етапу формуючого експерименту ми піддали додатковій психологічній діагностиці групу учасників дослідження (82 особи),
з якими надалі планувалося проводити формувальну роботу.
Результати, одержані за методиками М. Рокича, тесту САТ, 16-факторним особистісним опитувальником Р. Кеттелла, методикою діагностики рівня емпатійних здібностей В. Бойка, підтвердили тенденції, одержані в першій серії. Додатково вивчався рівень особистісної зрілості учасників дослідження за методикою Ю. З. Гільбуха. Одержані результати говорять про низький ступінь вираженості особистісної зрілості за шкалою “Почуття громадянського обов’язку” і найвищий – за шкалою “Ставлення до свого “Я”.
Аналіз розв’язування учасниками експерименту ситуаційних задач показав досить низький ступінь дивергентності мислення (лише 54,9% учасників дослідження виділили дві й більше причини виникнення даної ситуації), виражену негативну стереотипізацію у зазначенні таких причин, високий рівень фіксації винятково на усуненні дефіцитарного стану клієнта, а не на його розвиткові й особистісному зростанні. Виходячи з одержаних на даному етапі експерименту даних, можна зробити висновок про те, що рівень самоактуалізації, рівень особистісної зрілості і рівень розвитку емпатійних здібностей досліджуваних студентів, майбутніх практичних психологів недостатній для здійснення фасилітаційних впливів; характеристики їх особистості, які пов’язані із специфікою відносин з іншими людьми, з процесами саморегуляції тощо потребують корекції й розвитку.
На основному етапі експериментального дослідження реалізовувалась програма формування здатності до фасилітаційних впливів.
Вона передбачала, по-перше, проходження учасниками розробленого теоретичного курсу, завданням якого було вивчення праць найвизначніших учених-гуманістів, ознайомлення з особливостями їх життєвого шляху й світорозуміння. Програма передбачала поряд с лекційними й семінарські заняття. Тривалість даного курсу 38 годин.
По-друге, проводився спеціальний тренінг, який включав у себе роботу із системою ціннісних орієнтацій і особистісними передумовами здатності до фасилітаційного впливу, такими як позитивна відкритість і прийняття людей, здатність до розуміння їх почуттів, цілісне сприйняття світу, розуміння взаємозв’язку, взаємовпливу людей, саморозуміння, самоприйняття, конгруентність та інше, а також розвиток інструментальних складових здатності до фасилітаційних впливів (уміння відображувати невербальну мову клієнта, навичка емпатійного слухання, авансування та інше). Програма тренінгових занять була розрахована на 80 годин роботи групи. У програмі тренінгу використовувалися такі методі й прийоми, як активізаційні і релаксаційні вправи, вправи–метафори, рольові ігри.
Після здійснення формувальної програми з метою оцінки її ефективності був проведений контрольний діагностичний зріз. Результатом реалізації формувальної програми стало:
– досягнення статистично значимих відмінностей (у порівнянні з початковим рівнем) за параметрами САТ, що характеризують рівень прийняття агресії, контактність, пізнавальні потреби, ціннісні орієнтації, міру спонтанності, ступінь самоприйняття, самоповаги, уявлення про природу людини (шкали 3, 6, 7, 8, 9, 11, 12, 13), а також досягнення позитивних тенденцій за рештою параметрів (рис. );
Рис. 1. Результати діагностики за тестом САТ до і після реалізації формувальної програми
Примітка. Цифри за шкалою абсцис визначають такі шкали: 1 – шкала орієнтації у часі, 2 – шкала підтримки, 3 – шкала ціннісних орієнтацій, 4 – шкала гнучкості поведінки, 5 – шкала сензитивності до себе, 6 – шкала спонтанності, 7 – шкала самоповаги, 8 – шкала самоприйняття, 9 – шкала уявлень про природу людини,
10 – шкала сінергії, 11 – шкала прийняття агресії, 12 – шкала контактності,
13 – шкала пізнавальних потреб, 14 – шкала креативності.
– істотне підвищення середньогрупових рангів інструментальних цінностей: “чуйність”, “широта поглядів”, “сміливість у відстоюванні своєї думки”; термінальних цінностей: “свобода”, “розвиток”, “творчість”, “життєва мудрість”;
– статистично вірогідне збільшення значень за факторами G – “Слабкість Над– Я – Сила Над-Я” (t=2,04), Q3 – “Імпульсивність – Контроль бажань” (t=2,03), Q1 “Консерватизм – Радикалізм” (t=2,02), Q2 “Залежність від групи – Самодостатність” (t=4,25) и F4 “Конформність – Незалежність” (t=2,7), статистично вірогідне зниження значень за фактором L “Протенсія (підозрілість) – Алаксія (довірливість)” (t=2,82) (див. табл. );
– підвищення рівня емпатійних здібностей (t=2,1), зміна структури спрямованості особистості у спілкуванні: зріс рівень діалогічної (на 8,6%) та альтероцентричної спрямованості (на 5,2%), знизився рівень авторитарної (на 35,9%) та індиферентної спрямованості у спілкуванні (на 5,4%).
Таблиця 1
Перелік статистично значимих змін в особистісних передумовах фасилітаційного впливу до і після реалізації формувальної програми
Методики | Порівнювані показники | Середні значення показників до і після реалізації формуваль--ної програми | t-критерій Ст?юдента
до | після
САТ (самоактуа-лізаційний тест) | Шкала ціннісних орієнтацій | 50,6 | 56,6 | 2,53*
Шкала спонтанності | 51,2 | 55,4 | 4,62**
Шкала самоповаги | 57,3 | 64,8 | 3,02**
Шкала самоприйняття | 58,8 | 58,9 | 2,87*
Шкала уявлень про природу людини | 54,8 | 55,1 | 2,02*
Шкала прийняття агресії | 52,3 | 54,2 | 2,56*
Шкала контактності | 50,1 | 55,1 | 2,33*
Шкала пізнавальних потреб | 49,2 | 51,2 | 2,75**
16-факторний
опитувальник Кеттелла | “Слабкість Над – Я – Сіла Над-Я” | 2,2 | 2,9 | 2,04*
“Імпульсивність – Контроль бажань” | 4,4 | 2,7 | 2,03*
“Консерватизм – Радикалізм” | 3,2 | 3,9 | 2,02*
“Залежність від групи – Самодостатність” | 2,4 | 5,1 | 4,25***
“Конформність – Незалежність” | 3,0 | 3,2 | 2,7*
“Довірливість – Підозрілість” | 4,4 | 2,7 | 2,82**
Примітки: *** – t розр > t крит (для р < 0,001)
** – t розр > t крит (для р < 0,01)
* – t розр > t крит (для р < 0,05)
Виявлено досягнення досліджуваними вищих результатів у процесі розв’язування ситуаційних задач другого блоку (позитивна динаміка була досягнута за кожним із критеріїв і становила від 26,0 до 59,4 відсотків, виявлена достовірність відмінностей за критерієм знаків G для р < 0,01, див. табл. 2).
Таблиця 2
Динаміка успішності виконання учасниками дослідження
ситуаційних задач до і після реалізації формувальної програми
Номер критерію оцінки розв’язування ситуаційних завдань | 1 | 2 | 3 | 4 | 5
Кількість досліджуваних, які продемонстрували даний критерій
(в %) | до реалізації формувальної програми | 54,9 | 12,2 | 57,3 | 1,2 | 8,5
після реалізації формувальної програми | 100 | 42,7 | 82,9 | 61,0 | 53,7
Динаміка | 45,1% | 31% | 26% | 59,8% | 45,5%
G-критерій | р<0,01 | p<0,01 | р<0,01 | p< 0,01 | p< 0,01
Примітка. Критерії оцінки розв’язування ситуаційних завдань: 1 – дивергентність мислення при розв’язанні ситуаційних завдань, 2 – прояв механізму авансування,
3 – надання клієнту свободи у виборі цілей взаємодії, 4 – орієнтація на самостійне вирішення клієнтом своєї ситуації, 5- орієнтація не тільки на усунення негативних станів клієнта, але й на його розвиток, зростання.
Таким чином, в процесі формувальної роботи вдалося сприяти розвитку мотиваційного й інструментального складників здатності до фасилітаційних впливів.
висновки
Узагальнення результатів дослідження дало можливість сформулювати такі висновки:
1. Фасилітаційний вплив – основний вид впливу в гуманістичній парадигмі, який складається із спрямованих і неспрямованих складових і включає в себе певні ознаки. Спрямована складова фасилітаційного впливу заснована на діалогічному діянні і характерних для нього універсаліях. Суть неспрямованої складової – у впливі особистості фасилітатора. Здатність до фасилітаційного впливу – складна система особистісних характеристик, стрижнем якої є ціннісні орієнтації. Ці особливості дозволяють найбільш продуктивно сприяти усуненню негативних, дефіцитарних станів клієнта, його особистісному зростанню і підвищенню рівня внутрішньої свободи.
2. Здатність до фасилітаційних впливів включає в себе два складники – мотиваційний, який визначається, в основному, спрямованістю особистості, і інструментальний (в тому числі особистісно-інструментальній і ситуативно-інструментальний), який дає можливість реалізувати мотиваційний складник. Мотиваційний та інструментальний складники перебувають у зв'язку один з одним, вони взаємозумовлені й взаємодетерміновані. Особистісними передумовами здатності до фасилітаційних впливів є особистісна зрілість психолога, достатньо високий рівень його самоактуалізації, наявність у нього гуманістичної системи цінностей, розвинена система інструментальних складників даної здатності.
3. У процесі експериментального дослідження було з'ясовано, що в досліджуваних, які проявляли здатність до фасилітаційного впливу за двома і більше критеріями, у структурі інструментальних цінностей превалюють такі як “життєрадісність”, “чуйність”, “відповідальність”, “терпимість”, “незалежність” при мінімальних рейтингових позиціях таких цінностей як “підвищені потреби” і “непримиренність до недоліків”. Для цих же досліджуваних більш значимими є цінності “життєва мудрість”, “творчість”, “розвиток”, “активне діяльне життя”. Для досліджуваних, які не проявили здатності до фасилітаційного впливу взагалі чи проявили її лише за одним критерієм, найбільш значимими цінностями є “незалежність”, “освіченість”, “чуйність”, “збільшені потреби”, “відповідальність” при мінімальних рейтингах цінностей “ефективність у справах” і “широта поглядів”.
4. Студенти, які проявили здатність до фасилітаційних впливів за двома й більше критеріями, показують вищі результати за більшістю шкал САТ. Статистично значимі відмінності показників таких студентів від показників решти вибірки зареєстровані за шкалами підтримки, гнучкості поведінки, уявлень про природу людини, синергії, контактності, пізнавальних потреб. Дані студенти характеризуються більш високим рівнем товариськості, відкритості, природності, невимушеності, більшою емоційною стійкістю, працездатністю, реалістичністю, більшою сумлінністю, наполегливістю, урівноваженістю, природністю, довірливістю, відвертістю, менш вираженими властолюбством й потребою домінувати, більшою груповою незалежністю, самостійністю, винахідливістю, здатністю самостійно приймати рішення, незалежністю від зовнішніх втручань і громадської думки, вищим рівнем свободи і критичності мислення, радикалізму, а також домінуванням діалогічної й альтруїстичної спрямованості особистості в спілкуванні.
5. В цілому досліджені нами студенти демонструють низький ступінь дивергентності мислення, виражену негативну стереопізацію, високий рівень фіксації виключно на усуненні дефіцитарного стану клієнта, а не на його розвиткові й особистісному рості. Рівень самоактуалізації, рівень особистісної зрілості й рівень розвитку емпатійних здібностей студентів – учасників дослідження, майбутніх практичних психологів, недостатній для цілеспрямованого прояву здатності до фасилітаційних впливів; особистісні характеристики, пов’язані зі специфікою взаємовідносин з іншими людьми й процесами саморегуляції, потребують корекції й розвитку.
6. Формування здатності до фасилітаційного впливу має містити такі компоненти:
– вдосконалення системи ціннісних орієнтацій, ціннісно-мотиваційного стрижня особистості;
– формування й розвиток особистісних якостей, які сприяють здійсненню фасилітаційного впливу;
– формування умінь і навичок володіння основними гуманістичними технологіями;
– формування свідомої професійної позиції, заснованої на положеннях гуманістичної психології про природу людини, її зв’язок зі світом та іншими людьми.
7. Формуванню здатності до фасилітаційних впливів сприяє застосування програми, яка включає в себе теоретичні й практичні (в тому числі й тренінгові) заняття і базується на принципах самопізнання, переосмислення власної системи ціннісних орієнтацій й ставлення до себе, активності, прийняття, підтримки, поваги, недирективного ведення групи, діалогічності тощо.
8. Застосування вказаної програми сприяє зміні структури інструментальних цінностей, суттєвому підвищенню середньогрупових рангів термінальних цінностей – “свобода”, “розвиток”, “творчість”, “життєва мудрість”; досягненню статистично значимих відмінностей (порівняно з вихідним рівнем) ряду параметрів в САТ, зміні структури спрямованості особистості в спілкуванні (підвищення рівнів діалогічної й альтероцентричної спрямованості, зниження рівнів авторитарної й індиферентної спрямованості); досягненню досліджуваними вищих результатів у процесі розв’язування ситуаційних задач другого блоку.
Таким чином, спеціальна формувальна робота може сприяти розвитку мотиваційного й інструментального складників здатності до фасилітаційного впливу. Підтвердилася гіпотеза дослідження про те, що ефективному формуванню в майбутніх психологів здатності до фасилітаційних впливів сприяє застосування спеціальної навчальної програми, спрямованої на формування в них необхідних для цього особистісних рис, що належать до мотиваційного та інструментального складників цієї здатності.
Проведене дисертаційне дослідження не претендує на повне вирішення питань, пов’язаних із формуванням здатності до фасилітаційного впливу. Ряд аспектів цієї проблеми потребує подальших наукових досліджень, зокрема це стосується індивідуалізації фасилітаційного впливу із врахуванням особливостей особи клієнта і самого психолога, удосконалення методик психологічної діагностики даної здатності, тощо.
СПИСОК ОПУБЛИКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Кондрашихіна О. Роль здатності до фасилітаційних діянь в експертній оцінці педагогічного процесу // Імідж сучасного педагога. – 2001. – № (14-15). – С. 49-50.
2. Кондрашихіна О. О. Значення ціннісних орієнтацій у виборі гуманістичної парадигми в психології // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С. Д. – К.: 2002. – Т.– Ч. . – С. .
3. Кондрашихина О. А. Предпосылки фасилитационных способностей практических психологов // Практична психологія та соціальна робота. – 2002. – № (44). – С. 1-4.
4. Кондрашихина О. А. Развитие способности к фасилитационному влиянию у будущих практических психологов // Практична психологія та соціальна робота. – 2002. – № . – С. 57-73.
5. Кондрашихіна О. О. Сутність феномена фасилітації в гуманістичній психології // Актуальні проблеми психології. – Том 1.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. – К.: Інститут психології
ім. Г. С. Костюка АПН України. – 2002. – С. 63-69.
6. Кондрашихина О. А. Некоторые аспекты развития способности к фасилитационному влиянию // Материалы Международной научно-практической конференции “Україна наукова, 2003”. – Днепропетровск-Херсон. – Том 6. – Психологія. – С. 44-46.
7. Кондрашихина О. А. О некоторых личностных составляющих фасилита-ционного влияния. – Горизонты образования. – 2003. – № (3). – С. 99-103.
8. Кондрашихина О. А. Особенности диагностики фасилитационных способностей практических психологов системы образования // Материалы Всеукраинской научно-практической конференции “Актуальні проблеми практичної психології в системі освіти”. Збірник наукових праць. – Херсон: Персей. – 2003. – С. .
9. Кондрашихина О. А. Экспериментальное исследование составляющих фасилитационного влияния // Материалы Второй международной научно-практической конференции “Динаміка наукових досліджень ‘2003”. – Том 13. – Психологія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта. – 2003. – С. .
АНОТАЦІЯ
Кондрашихіна О. О. Формування здатності до фасилітаційних впливів у майбутніх практичних психологів. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України, Київ, 2004.
Дисертаційне дослідження присвячене вивченню особливостей формування здатності до фасилітаційних впливів у майбутніх практичних психологів. У ньому теоретично обґрунтовано і експериментально виявлено психологічні чинники, що детермінують здатність до фасилітаційних впливів, а також умови формування даної здатності.
Розроблено і апробовано засоби діагностики здатності до фасилітаційних впливів, їх практичне втілення здійснено на основі спеціально розробленої програми, спрямованої на формування цієї здатності. Програма включає формування мотиваційного й інструментального складників здатності до фасилітаційних впливів.
Основні результати дослідження опубліковані у 9 статтях.
Ключові слова: практичний психолог, підготовка психологів, фасилітаційній вплив, здатність до фасилітаційних впливів.
АННОТАЦИЯ
Кондрашихина О. А. Формирование способности к фасилитационному влиянию у будущих практических психологов. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 – педагогическая и возрастная психология. – Институт психологии им. Г. С. Костюка АПН Украины, Киев, 2004.
Диссертационное исследование посвящено изучению особенностей формирования способности к фасилитационному влиянию у практических психологов. Автором теоретически обоснованы и экспериментально выявлены психологические факторы, детерминирующие способность к фасилитационному влиянию, а также условия формирования данной способности.
В диссертации раскрывается степень разработанности исследуемой проблемы в философской, психолого-педагогической, социологической литературе; анализируются ключевые понятия “воздействие”, “влияние”, “способность к фасилитационному влиянию”; раскрываются составляющие фасилитационного влияния, параметры его оценки, личностные составляющие способности к фасилитационному влиянию. Описываются особенности диагностики способности к фасилитационному влиянию, методики исследования и основные направления развития данной способности.
Составлена программа исследования способности к фасилитационному влиянию. Программа включает в себя как методики, известные в практике психологических исследований, которые могут быть направлены на диагностику личностных предпосылок способности к фасилитационному влиянию, так и разработанные ситуационные задачи (2 блока).
В исследовании раскрываются личностные особенности студентов-психологов, продемонстрировавших различный уровень способности к фасилитационному влиянию. Показано, что уровень самоактуализации, уровень личностной зрелости и уровень развития эмпатических способностей большинства исследуемых студентов, будущих практических психологов, недостаточен для целенаправленного проявления способности к фасилитационному влиянию. Их личностные особенности, связанные со спецификой взаимоотношений с другими людьми, процессами саморегуляции, косвенные предпосылки способности к фасилитационному влиянию нуждаются в коррекции и развитии. Зафиксирована достаточно низкая степень дивергентности мышления студентов-психологов, выраженная негативная стереотипизация, высокий уровень фиксации исключительно на устранении дефицитарного состояния клиента, в ущерб вниманию к его развитию и личностному росту.
Разработана специальная программа, целью которой является содействие формированию способности к фасилитационному влиянию. Она включает следующие компоненты: развитие системы ценностных ориентаций, формирование и развитие личностных качеств, способствующих осуществлению фасилитационного влияния, формирование осознанной профессиональной позиции, умений и навыков применения основных техник, используемых в гуманистической парадигме в психологии. Программа включает теоретический курс и специальный тренинг, целью которых является развитие мотивационной и инструментальной составляющих способности к фасилитационному влиянию.
Реализация данной программы способствовала повышению значимости для студентов ценностей, связанных с принятием других, повышению ранга абстрактных ценностей; статистически значимому улучшению показателей по отдельным параметрам самоактуализации по сравнению с начальным уровнем; повышению уровня эмоциональной уравновешенности, осознанности, откровенности, терпимости, доверия к людям, снижению психологических “защит” и внутреннего напряжения; повышению уровня групповой независимости, свободы от внешнего одобрения, самостоятельности в принятии решений. Произошло изменение структуры направленности личности в общении: возрос уровень
