НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

“ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

КОМАРНІЦЬКА Оксана Петрівна

УДК 658.849.7:636.033

Формування і функціонування ринку

великої рогатої худоби

Спеціальність 08.07.02 – економіка сільського

господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в національному науковому центрі “Інституті аграрної економіки” Української академії аграрних наук.

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор, академік УААН

Шпичак Олександр Михайлович,

академік-секретар відділення аграрної економіки

і земельних відносин Української академії аграрних наук

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Стельмащук Антон Михайлович,

Тернопільська академія народного господарства

МОН України, м. Тернопіль,

завідувач кафедри аграрного бізнесу

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Щепієнко Павло Васильович,

Інститут аграрної економіки УААН,

заступник завідувача відділу форм господарювання

Провідна установа: | Національний аграрний університет

Кабінету Міністрів України, м. Київ

Захист дисертації відбудеться “9” березня 2004 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою:

03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, конференц-зал, 3 поверх.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН (03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, кім. № 211).

Автореферат розісланий “6” лютого 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Пулім В.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Достатнє наповнення та стабільність ринку великої рогатої худоби мають винятково важливе значення в гарантуванні продовольчої безпеки країни. Яловичина в загальному обсязі виробництва м’яса в Україні традиційно мала високу питому вагу – понад 50 %. Проте на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки механізм формування та функціонування цього ринку, зокрема, ефективність торгових операцій з живою худобою, залишається недостатньо вивченим. Виробнича галузь тривалий час перебуває в економічній кризі. З одного боку, щорічно скорочується поголів’я великої рогатої худоби, залишається низькою його продуктивність, руйнується і занепадає матеріально-технічна база галузі. Рівень закупівельних цін на велику рогату худобу не покриває виробничих витрат на вирощування, зберігається висока збитковість, а відтак низький рівень концентрації капіталу у виробничій сфері, який не забезпечує її відтворення. З іншого боку, у складному становищі опинилися й переробні підприємства, котрі змушені скорочувати обсяги переробки тваринницької сировини через ціновий бар’єр та низьку купівельну спроможність населення.

Ситуація зумовлює необхідність проведення більш грунтовних досліджень щодо пошуку ефективних шляхів розвитку скотарства, яке є невід’ємною галуззю в господарствах землекористувачів, з метою нарощування виробництва, удосконалення економічних відносин між агентами ринку великої рогатої худоби, підвищення культури торгівлі. Це й зумовило вибір теми, її актуальність та структурну побудову дисертаційної роботи.

Розвитку тваринництва і організації продовольчого ринку в нашій країні присвячено ряд наукових розробок. Наприклад, Попової Л.Л. - з питань ціноутворення на ринку м’яса яловичини, Корінько М.Д. - відносно організаційно-економічних аспектів створення об’єднань по виробництву м’ясопродуктів тощо; праці з дослідження кон’юнктури ринку яловичини Гапусенка Ю.Я., Сеперович Н.В., Щепієнка П.В., Бойка В.І. Велике значення для розуміння проблеми ефективності скотарства мають науково-практичні основи організації сільськогосподарського ринку в Україні, розроблені академіками УААН Лукіновим І.І., Борщевським П.П., Саблуком П.Т., Шпичаком О.М., членами-кореспондентами УААН Галушко В.П., Руснаком П.П.

Однак причини тривалої збитковості відгодівлі великої рогатої худоби, зміни співвідношення попиту і пропозиції, питання удосконалення інфраструктури галузевого ринку ще не знаходять глибокого висвітлення. Залишаються недостатньо дослідженими організаційно-економічні і правові важелі регулювання ринку живої худоби, питання розвитку цього ринку на перспективу вступу України до Світової організації торгівлі та входження до Європейської спільноти. У цьому зв’язку актуальності набуває застосування такої форми торгівлі живою худобою як аукціон з використанням досвіду розвинутих країн та врахуванням особливостей вітчизняного господарювання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно тематики наукової роботи, що проводиться у відділі ціноутворення та кон’юнктури ринку Інституту аграрної економіки УААН за програмою “Наукові основи аграрної політики трансформування економічних відносин агропромислового виробництва в ринкові умови” та темою “Розробити методологію ціноутворення та інфраструктури ринку продукції АПК в перехідний період до ринкової економіки” (номер держреєстрації 0196U016297).

Мета роботи і завдання дослідження. Поставлено за мету дослідити характерні ознаки формування ринкового середовища і ринкових відносин у процесі реалізації живої худоби та обгрунтувати рекомендації і пропозиції щодо удосконалення цього ринку з метою використання достатнього потенціалу скотарської галузі для зміцнення аграрної економіки. Основна увага зосереджена на дослідженні економічних взаємовідносин між агентами ринку, механізмі ціноутворення в цій сфері та обгрунтуванні положень державної політики щодо підтримки галузі. Зокрема, розроблено рекомендації по впровадженню аукціонів як сучасної форми торгівлі живою худобою, визначено регламент формування цього виду інфраструктури та раціонального її функціонування.

Поставлена мета дисертаційної роботи вимагала:

- узагальнити теоретичні та методологічні основи формування ринку аграрної продукції;

- оцінити досвід торгового механізму на ринку худоби у країнах з розвинутою економікою та обґрунтувати напрями його використання в Україні;

- провести комплексний аналіз кон’юнктури вітчизняного ринку великої рогатої худоби та узагальнити тенденції, що намітилися в його розвитку, виявити ступінь збалансованості та впливу факторів на попит і пропозицію тваринницької продукції;

- оцінити економічну ефективність сільськогосподарських підприємств та господарств населення, що формують пропозицію на цьому ринку;

- дослідити економічні відносини між агентами ринку та узагальнити існуючі форми торгівлі великою рогатою худобою в Україні;

- розробити рекомендації щодо організації та проведення аукціонів живої худоби, з метою суттєвого скорочення маркетингових витрат при закупівлі великої рогатої худоби та формуванню крупних партій яловичини.

Об’єктом дисертаційного дослідження обрано сільськогосподарські підприємства різних форм власності, господарства населення, які вирощують велику рогату худобу для продажу, а також переробні підприємства, ринки, ярмарки та аукціони живої худоби, окремі посередницькі структури, що обслуговують агровиробництво і торгівлю.

Предметом є теоретичні, методологічні та прикладні аспекти економічних відносин у процесі руху живої худоби від товаровиробника до споживача, їх досконалість та ефективність.

Методи дослідження. При аналізі господарської діяльності суб’єктів господарювання за 1990-2002 рр. використовувалися різні методи економіко-статистичного аналізу: розрахунково-конструктивний, експертних оцінок інтенсивності та тенденцій через складові динамічного ряду, статистичних групувань, індексний, статистичні методи аналізу взаємозв’язку (регресійний та кореляційний). За браком інформації з господарств населення автором застосовано моніторинг та вибіркове анкетування. При дослідженні причин, що визначають поведінку агентів ринку великої рогатої худоби, використовувався мотиваційний вид аналізу.

Інформаційною базою дослідження стали дані Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики України, річні звіти сільськогосподарських підприємств Кіровоградської області, дані Національної асоціації “Укрм’ясо”, матеріали анкетних обстежень господарств населення, спеціальна література з досліджуваних питань тощо.

Наукова новизна отриманих результатів, полягає в опрацюванні теоретичних і практичних положень, спрямованих на удосконалення формування і функціонування ринку великої рогатої худоби. Сутність наукової новизни полягає в наступному:

- здійснена адаптація теоретичних та методологічних принципів формування продовольчого ринку та виявлена залежність його від кон’юнктури на прикладі ринку живої худоби;

- доповнено новими узагальненнями та оцінено діючі в Україні форми торгівлі великою рогатою худобою та економічні відносини між агентами цього ринку;

-

-

-

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що розроблені автором пропозиції і рекомендації заслуговують практичного використання при розробці заходів по формуванню і стабілізації ринку великої рогатої худоби. Ці заходи орієнтують на застосування прогресивної для аналогічних ринків форми торгівлі худобою (аукціонів) та включають нові підходи стимулювання розвитку тваринницької галузі через систему державної підтримки.

Особистий внесок здобувача. Отримані результати дослідження та узагальнення проблем ринку великої рогатої худоби, пропозиції і рекомендації щодо напрямів розвитку ринку є особистими розробками автора.

Апробація та впровадження результатів дослідження. У процесі проведення науково-дослідних робіт автором використані різні форми апробації отриманих результатів. Це виступи автора на республіканських науково-практичних конференціях на теми: “Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання” (м. Харків 2001р.), “Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК” (м. Київ 2001р.), “Механізми господарювання і проблеми економічного росту в агропромисловому комплексі України” (м. Луганськ 2002 р.).

За участю дисертанта були організовані і проведеніаукціони племінної та товарної худоби в Броварах, Чернігові та Кіровограді (довідка № 389 від 29.11.2000). Рекомендації і пропозиції автора щодо поліпшення системи заготівлі худоби на переробку, запровадження аукціонної форми торгівлі використані при розробці Положення “Про організацію і проведення аукціону живої худоби та птиці”, апробовані попередньо при проведенні перших регіональних аукціонів товарної худоби (довідка № 37-25-1-15/1939 від 25.02.2002). Окремі рекомендації і пропозиції щодо встановлення взаємовигідних інтеграційних зв’язків між товаровиробниками і переробниками запроваджені і використовуються в господарствах Київської та Кіровоградської областей.

Публікації. Результати та основні положення дисертаційного дослідження опубліковані у 8 наукових працях загальним обсягом 3,7 друкованих аркуша. З них 6 є одноосібні наукові праці та 3 є науковими працями, котрі опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатку. Викладена на 171 сторінках комп’ютерного тексту, містить 36 таблиць, 14 рисунків. Бібліографічний список включає 130 літературних джерела.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретичні та методичні основи формування ринку аграрної продукції” на підставі вивчених наукових публікацій, зарубіжного досвіду викладено методологічні підходи формування ринку сільськогосподарської продукції у світлі ринкових змін, що відбуваються в Україні. Виявлено, що особливістю сучасного ринку в нашій країні стала самостійність ринкових структур, вільне використання своїх доходів. Оскільки ринок великої рогатої худоби є складовою частиною ринку продовольства та сировини, він об’єктивно підпорядкований законам попиту та пропозиції, вартості, граничної корисності, рівневі купівельної спроможності населення.

Проте формування цього ринку має свої особливості. Специфіка полягає в тому, що реакція суб’єктів ринку великої рогатої худоби щодо зміни кон’юнктури є сповільненою. При швидкому зниженні цін на велику рогату худобу, яке щорічно відбувається на внутрішньому ринку, виробник ще тривалий час продовжує виробляти звичайний обсяг продукції. І навпаки, якщо ціни зростають високими темпами, то швидке нарощування обсягів виробництва м’яса великої рогатої худоби неможливе, оскільки воно зумовлене підвищенням чисельності поголів’я та його продуктивності, тобто вимагає тривалого часу.

Дослідження показують, що основними факторами впливу на розвиток галузі виступають попит на м’ясопродукти, механізм ціноутворення, наявність чи відсутність державної підтримки товаровиробників, ступінь концентрації виробництва та її спеціалізація, рівень розвитку інфраструктури цього ринку тощо. На основі вивчення праць вітчизняних і зарубіжних вчених визначено теоретичні положення ціноутворення та їх методологічні підходи стосовно ринку худоби як сировинної бази та ринку м’яса і м’ясопродуктів. Узагальнено досвід розвинутих країн щодо участі держави у регулюванні ринків аналогічної аграрної продукції.

Детально вивчено і проаналізовано досвід розвинутих країн у становленні і функціонуванні ринку худоби. Для аналізу системи збуту худоби у провідних зарубіжних країнах розглянуто принципи регулювання ринку худоби у Франції, США, Японії, а також досліджено окремі законодавчі акти вказаних країн з цих питань. Наприклад, закон про діяльність оптових ринків у Японії, запроваджений в 1971 р., закон про ринок аукціонів худоби в штаті Небраска (США) від 1999 р., постанова муніципальних властей міста Шалетт (Франція) від 1999 р. про правила організації ринку худоби. Однією з суттєво важливих умов стабільного функціонування ринку худоби в цих країнах є наявність добре розвиненої інфраструктури. У свою чергу, за рівнем розвитку ринкової інфраструктури можна судити і про ступінь розвитку ринкових відносин в тій чи тій країні загалом.

Особливістю організованого ринку є те, що його правила і принципи неможливо впровадити в окремому регіоні країни, на окремій частині області чи району. Загальні принципи і єдині підходи повинні втілюватися в життя одночасно в рамках національного ринку, базуючись на чіткій законодавчій базі.

Проблема організації сільськогосподарського ринку в Україні полягає в тому, що за часів адміністративного управління економікою завдання створити ринкове середовище з притаманними йому законами вартості, рівноваги попиту і пропозиції та конкуренції просто не ставилося. Звичайно, за недовгий поки що період незалежності розбудувати досконалі ринкові механізми непросто – провідні країни світу йшли до цього шляхом поступової економічної еволюції, багаторічного нагромадження досвіду та його законодавчого закріплення.

Хоча накопичений досвід інших країн в організації ринку худоби надзвичайно різноманітний він практично виключає можливість прямого запозичення. Проте окремі положення нормативних документів, зокрема про торгові операції, санітарно-епідеміологічну та ветеринарну службу тощо, заслуговують на увагу і були використані автором у розробці Положення “Про організацію та проведення аукціону живої худоби та птиці” і проекту Закону України “Про аукціонну торгівлю живою худобою”.

Як показали дослідження, аукціонна форма торгівлі використовується багатьма країнами на протязі багатьох років. Переваги в тому, що саме аукціонні торги при наявності попиту та пропозиції великої рогатої худоби дають змогу забезпечувати максимальну відкритість процесу ціноутворення та встановлювати об’єктивні ринкові ціни. В ряді країн, встановленні ціни на аукціоні є довідковими для позааукціонного продажу худоби. Однак, така форма торгівлі є не лише індикатором ринкових цін, а й заходом зниження маркетингових витрат на цьому сегменті ринку та поліпшення культури ринкових відносин. Не менш важливим є фактор психологічного впливу відкритих торгів на подальшу поведінку партнерів.

У другому розділі “Сучасний стан та організаційно-економічний механізм ринку великої рогатої худоби в Україні” вивчено динаміку попиту і пропозиції на ринку великої рогатої худоби; цінову ситуацію; діючі організовані і стихійні форми торгівлі живою худобою та відмінності економічних відносин між агентами цього ринку; проведено аналіз відповідності законодавчої бази, що регулює розвиток тваринницької галузі та її торгових механізмів на сучасному етапі.

За ринкових умов найбільший вплив на суб’єкти щодо рівня виробництва і збуту продукції має споживач. Рівень споживання м’яса великої рогатої худоби регулюється попитом на цю продукцію. За досліджуваний період (1990-2002 рр.) споживання яловичини скоротилось в 2,2 рази: з 32 кг на одну особу в 1990 р. до 15 кг – 2002 р. Основною причиною незадоволеного попиту на яловичину став низький рівень доходів населення (кореляційно-регресійний аналіз показує найбільший його вплив на попит, оскільки коефіцієнт кореляції склав 0,62). На внутрішньому ринку м’яса виникла досить складна ситуація: при недостатньому (з розрахунку фізіологічних потреб людини) рівневі виробництва м’яса та м’ясопродуктів значна частина виробленої продукції не знаходить каналів реалізації через низьку платоспроможність населення. Така ситуація змушує підприємства-переробники свідомо скорочувати виробництво або шукати шляхи здешевлення своєї продукції.

Важливим фактором впливу на попит яловичини виступає її ціна та ціна на альтернативну їй продукцію - свинину, баранину, птицю тощо. Певний вплив на попит м’ясопродуктів спричиняє контрабандна та несертифікована продукція, що продається “з асфальту”. Бажання покупців шукати дешеві м’ясопродукти обумовлюють еластичність попиту на цей вид продуктів харчування.

Згідно офіційної статистики, імпорт м’яса та м’ясопродуктів не мав суттєвого впливу на задоволення попиту внутрішнього ринку. Питома вага імпорту в споживанні м’яса та м’ясопродуктів, в т.ч. яловичини (у перерахунку на м’ясо) за останні п’ять років коливалася в межах від 2,4 % до 6,1 % (2002 р. – 5,4%). Проте, якщо врахувати обсяги неконтрольованих поставок, котрі не відстежуються офіційною статистикою, цей показник буде дещо вищим.

Відповідно до рівня споживання м’яса великої рогатої худоби визначається обсяг його виробництва, що протягом 1990-2002 рр. скорочувався. Крім попиту на зменшення виробництва впливали і такі фактори (табл.1):

1.

Показники | 1990* | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002

Сукупні витрати на особу**, грн. | 194,62 | 65,95 | 98,03 | 108,85 | 153,98 | 198,28 | 228,58 | 250,05

Середні ціни на яловичину, грн./кг | 3,05 | 2,95 | 3,65 | 4,50 | 5,46 | 9,32 | 12,87 | 10,78

Споживання яловичини, кг/рік | 32,1 | 18,1 | 16,0 | 15,3 | 15,2 | 15,7 | 14,6 | 14,6

Сільськогосподарські підприємства

Поголів’я великої рогатої худоби, тис. гол | 21083 | 11544 | 8969 | 7855 | 6673 | 5013 | 4650 | 4202

Середньодобовий приріст, г | 431 | 237 | 213 | 267 | 258 | 255 | 318 | 322

Витрати кормів на:

1 голову, ц к орм.. од. | 19,1 | 15,5 | 15,0 | 17,1 | 14,5 | 14,6 | 16,5 | 16,9

1 ц приросту, ц корм.од. | 13,5 | 19,6 | 23,2 | 19,4 | 17,4 | 16,7 | 15,3 | 15,7

Середня вага худоби, реалізованої

на забій, кг | 375 | 244 | 221 | 240 | 233 | 233 | 255 | 274

Рентабельність, % | 20,1 | -43,1 | -61,5 | -59,3 | -57,9 | -41,9 | -21,1 | -40,5

* - Дані 1990 року приведені в карбованцях.

** - З 1990 по 1998 рр. приведені дані сукупного доходу домогосподарств

- низька купівельна спроможність населення. У 2002 р. витрачалося на продовольство біля 50 % сукупних витрат домогосподарств на одну особу, або 125 грн;

- хронічна збитковість вирощування великої рогатої худоби, яка на протязі 1995-2002 рр. по сільськогосподарських підприємствах не падала нижче 40,5 % (за винятком 2001 р., коли збитковість склала 21,1 %);

- скорочення поголів’я худоби. Щорічні темпи скорочення поголів’я в сільськогосподарських підприємствах (в середньому за період 1990-2002 рр. склали 14 %) випереджали щорічні темпи збільшення його в господарствах населення (3,1 %). В результаті поголів’я худоби в усіх категоріях господарств за період 1990-2002 рр. скоротилося в 2,7 рази;

- низька продуктивність тварин. Через низьку генетичну якість худоби, неналежну кормову базу та ряд інших умов вирощування в сільськогосподарських підприємствах продуктивність тварин є низькою (середньодобові прирости в 2002 р. – 322 г) порівняно з такими країнами як США, Німеччина, Франція, де цей показник становить 800-1000 г;

- погіршення якості кормової бази та технології відгодівлі великої рогатої худоби. У досліджуваному періоді істотно погіршився рівень годівлі тварин в сільськогосподарських підприємствах, витрати кормів на 1 голову великої рогатої худоби зменшились з 19, 1 ц к од. до 16,9 ц к од. У раціоні тварин зменшується частка високопоживних кормів: молока і продуктів його переробки, відходів м’ясної і рибної промисловості, кормових дріжджів, мінеральних добавок, які є джерелом повноцінного кормового білка. Як результат погіршення поживної цінності кормів та низької продуктивності тварин, витрати кормів на 1ц приросту великої рогатої худоби зросли в сільськогосподарських підприємствах з 13,5 до 15,7 ц к од. У господарствах населення на 1 голову згодовують більше кормів (28,5 ц к од. - 2002 р.), і окупність їх через вищу продуктивність вища (5,03 ц к од. на 1 ц приросту);

- середня вага реалізованої на забій худоби характеризує продуктивність стада та якість м’ясної сировини, яка за досліджуваний період знизилась з 375 кг (1990 р.) до 274 кг (2002 р.). Таке зниження обумовлено неінтенсивними методами вирощування і відгодівлі худоби, та призупиненням роботи відгодівельних підприємств.

За результатами аналізу кон’юнктури ринку великої рогатої худоби протягом 1990-2002 рр. виявлено, що “розпорошеність” її вирощування і розукрупнення галузі призводять до труднощів формування пропозиції яловичини. Починаючи з 1997 р., виробництво все більше зосереджувалося в господарствах населення і з кожним роком питома вага цієї категорії господарств зростала (табл.2).

2.

Роки | Усі категорії господарств | Сільськогосподарські підприємства | Господарства населення | Виробництво м’яса великої рогатої худоби у структурі виробництва всіх видів м’яса, %

Кількість,

тис. тонн | Питома вага, % | Кількість,

тис. тонн | Питома вага, %

1990 | 3248,1 | 2498,9 | 76,9 | 749,2 | 23,1 | 50,2

1995 | 1612,3 | 1004,4 | 62,3 | 607,9 | 37,7 | 51,9

1996 | 1328,5 | 748,2 | 56,3 | 580,3 | 43,7 | 48,7

1997 | 1074,6 | 527,1 | 49,1 | 547,5 | 50,9 | 46,0

1998 | 1125,5 | 554,1 | 49,2 | 571,4 | 50,8 | 45,8

1999 | 1093,8 | 470,2 | 43,0 | 623,6 | 57,0 | 45,8

2000 | 1090,1 | 371,0 | 34,0 | 719,1 | 66,0 | 47,9

2001 | 1141,0 | 385,5 | 33,8 | 755,5 | 66,2 | 47,0

2002 | 1131,5 | 363,8 | 32,2 | 767,7 | 67,8 | 44,7

2002/1990, % | 34,8 | 14,6 | Х | 102,5 | Х | Х

Негативною тенденцією є щорічне зменшення кількості великих сільськогосподарських підприємств. Так, у 2002 р. в середньому на сільськогосподарське підприємство припадало 253 гол. худоби, тоді як в 1990 р. – 1263 голів. Така ситуація ускладнює систему реалізації м’ясної сировини. При цьому завантаженість виробничих потужностей переробних підприємств у 2002 р. становила від 10 до 30 %.

Для внутрішнього ринку великої рогатої худоби характерне не лише зменшення пропозиції та її “розпорошеність”, а й низька якість м’ясної сировини. У 2002 р. середня жива вага 1 голови великої рогатої худоби в сільськогосподарських підприємствах становила 274 кг і 258 кг – в господарствах населення, у 1990 р. біля 400 кг, а в США - понад 500 кг. Сільськогосподарські підприємства продають низьковагову худобу через низьку її продуктивність і неякісну кормову базу. Приватні господарі при відгодівлі максимально використовують весняно-літній період, випасаючи худобу на луках, що зменшує собівартість продукції. Це характерно, наприклад, для зони Полісся. До того ж, орієнтуючись на потреби продовольчого ринку, де підвищеним попитом користується молода телятина та зменшуючи витрати на випойку молоком, помітно зростає забій молодняку.

Падіння обсягів виробництва яловичини супроводжувалося погіршенням основних параметрів економічної ефективності вирощування великої рогатої худоби. За результатами аналізу собівартість м’яса великої рогатої худоби постійно зростає (табл.3). Головною причиною було збільшення матеріальних витрат внаслідок подорожчання матеріально-технічних ресурсів.

3.

великої рогатої худоби

Статті витрат | Сільськогосподарські підприємства | Господарства населення*

1998 р. | 1999 р. | 2000 р. | 2001 р.

грн. | % | грн. | % | грн. | % | грн. | % | грн. | %

Оплата праці | 63,53 | 11,5 | 79,3 | 12,7 | 76,2 | 12,2 | 85,1 | 12,4 | 127,3 | 31,9

Відрахування на соцзаходи | 28,14 | 5,1 | 15,5 | 2,2 | 1,5 | 0,2 | 1,8 | 0,3 | 0,2 | 0,1**

Матеріальні витрати, всього | 295,7 | 53,3 | 326,5 | 53,9 | 375,3 | 60,0 | 409,6 | 60,1 | 220,2 | 55,0

в т.ч.: корми | 245,8 | 44,3 | 261,9 | 42,9 | 300,9 | 48,1 | 320,0 | 47,8 | 191,2 | 47,8

нафтопродукти | 27,7 | 5,0 | 40,8 | 6,4 | 47,5 | 7,6 | 48,4 | 7,6

електроенергія | 20,5 | 3,7 | 28,8 | 4,4 | 24,4 | 3,9 | 27,3 | 4,2 | 15,3 | 3,8

паливо | 1,7 | 0,3 | 2,2 | 0,2 | 2,5 | 0,4 | 3,4 | 0,5 | 13,8 | 3,4

Амортизація | 64,9 | 11,7 | 88,1 | 14,2 | 54,4 | 8,7 | 66,8 | 9,8 | 8,9 | 2,2

Інші | 102,5 | 18,4 | 104,7 | 17,0 | 118,2 | 18,9 | 118,7 | 17,4 | 42,7 | 10,8***

Виробнича собівартість | 554,8 | 100,0 | 585,8 | 100,0 | 599,9 | 100,0 | 605,8 | 100,0 | 399,2 | 100,0

Витрати праці, люд.-год.:

на 1ц приросту | 106 | 116 | 106 | 105 | 156

на 1 голову | 98 | 102 | 97 | 98 | 385

Повна собівартість | 319,4 | 369,9 | 374,3 | 448,2 | 371,9

Реалізаційна ціна | 129,0 | 154,1 | 217,0 | 352,4 | 265,4

Прибутки (збитки) | -190,4 | -215,8 | -157,1 | -95,8 | -106,5

Рентабельність, % | -59,6 | -58,3 | -41,9 | -21,4 | -28,6

* - за даними обстеження господарств населення відділом ціноутворення та кон’юнктури ринку у 2000 р. ІАЕ за участю автора.

** - страхові платежі

*** - інші: в т.ч. вартість послуг пастуха (0,3%), ветобслуговування (0,3%), вартість молодняка (7,6%)

Реалізація великої рогатої худоби господарствами населення зараз проходить по різному: продаж живих тварин м’ясопереробним комбінатам, дрібним посередникам та реалізація товаровиробниками туш на ринку (табл.4). У 2000 році найбільші обсяги реалізації великої рогатої худоби господарствами населення були дрібним посередникам - до 86 %. Безпосередньо м’ясопереробним підприємствам – 5 % вирощеної худоби. Із запровадженням дотацій та доплат на велику рогату худобу, що реалізується на переробні підприємства, обсяги продажу м’ясокомбінатам зросли до 52 % (2002 р.). Питома вага худоби, реалізованої самостійно на ринку, склала всього 9 %, хоча ефективність цього виду реалізації висока. Такий малий відсоток реалізації пояснюється штучно створюваним монополізмом певних груп продавців, котрі торгують м’ясом на ринках. Крім того, через відсутність організованого і прозорого ринку, закупівельники ведуть себе по відношенню до селян не завжди добросовісно. Найпоширеніші приклади – визначення приблизної ваги органолептичним методом, завищення відсотку зниження ваги на згодований корм тощо. Власники худоби, котрі не в змозі самостійно вирішити питання транспортування, вимушені реалізовувати свій товар і за таких умов.

4.

населення за видами реалізації

ціни на 01.01.2003 року

Вид реалізації | Жива

вага 1 гол., кг | Забійна вага 1 гол., кг | Ціна 1 кг, грн. | Вартість, грн. | Витрати на забій тран-спортування та послуги ринку | Виручка, грн.

м’яса | субпро-дуктів | м’яса | субпро-дуктів

Живою вагою на м’ясокомбінат |

300 |

X |

2,90 |

X |

X |

X |

X |

1143,00*

Живою вагою посереднику | 300 | X | 3,00 | X | X | X | X | 900,00

М’ясом посереднику для підприємств громадського харчування |

300 |

150 |

6,00 |

0,92 |

900,00 |

138,00 |

33,00 |

1005,00

М’ясом для реалізації його самостійно на продовольчому ринку |

300 |

150 |

8,00 |

0,92 |

1200,00 |

138,00 |

105,00 |

1233,00

* - виручка включає суму поверненого ПДВ м’ясопереробним підприємством (273грн.)

Вивчення каналів реалізації великої рогатої худоби сільськогосподарськими підприємствами показало, що близько 79 % тварин, реалізованих на забій, продається з господарств живою вагою за різними каналами. Завдяки новим маркетинговим підходам м’ясопереробних підприємств у заготівлі та дотаціям (нульової ставки ПДВ та доплати за висококондиційність) першим за обсягами каналом став збут худоби заготівельним організаціям, частка якого зросла з 19,7 % (2000 р.) до 34,7 % (2002 р.). В той же час, за період дії такої підтримки продаж на ринках і через власні магазини скоротився з 38,4 % (2000 р.) до 20,6 % (2002 р.). Потрібно зауважити, що з 2000 р. потужні м’ясопереробні підприємства, конкуруючи з дрібними підприємницькими структурами, почали вчасно розраховуватись за придбану худобу готівкою, а також змінили маркетингові підходи до заготівлі. Через засоби масової інформації населення інформується про закупівельні ціни на худобу, налагоджено збір заявок-пропозицій від власників худоби через селищні та сільські ради, перераховуючи посереднику 1-1,5 % вартості придбаної худоби. Це сприяє тому, що крупні м’ясопереробні підприємства поступово завойовують ринок. У той же час, не витримуючи конкуренції, певна частина дрібних підприємницьких структур стали безпосередніми партнерами м’ясокомбінатів, поставляючи їм сировину. Завдяки концентрації виробництва і капіталу м’ясопереробні підприємства стали основними споживачами м’ясної сировини у своїх регіонах.

Позитивною тенденцією є скорочення обсягів реалізації великої рогатої худоби сільськогосподарськими підприємствами за бартерними угодами (1,3 % - 2002 р.). Однак все ще значним каналом реалізації тварин залишається її продаж в рахунок оплати праці (17,2 % - 2002р.) та орендної плати (1,4 % - 2002 р.). Натуралізація оплати, як і бартер, негативно впливає на ринкові ціни.

Експорт великої рогатої худоби, що здійснювався в останні роки, суттєво не впливав на забезпеченість внутрішнього ринку м’ясом і м’ясопродуктами. За 1996-2002 рр. відбулося різке скорочення обсягів експорту до 3,8 тис. тонн (2002 р.). Причиною такого скорочення стало введення в дію Закону України “Про вивізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряну сировину” від 7 травня 1996 року. До введення в дію закону це був привабливий канал для сільськогосподарського товаровиробника, адже експортна ціна 1 т живої ваги худоби була в 2,5 рази вищою від закупівельної ціни м’ясопереробних підприємств. До того ж, платежі за продану на експорт худобу не затримувалися, що давало можливість товаровиробникам в умовах несвоєчасних розрахунків при реалізації на внутрішньому ринку утримуватися “на плаву”. Продаж великої рогатої худоби за кордон в 2002 р. через високий рівень експортного мита (0,6 євро за 1кг живої ваги) став для виробника малоефективним. Проте яловичина є стратегічною експортною продукцією скотарства. В Україні вона традиційно займає велику частку в експорті м’яса і харчових м’ясних субпродуктах (94,2 % - 2002 р.). Це обумовлено дієтичністю цього виду продукції та зростання попиту на яловичину на світовому ринку. Основні обсяги експорту продукції великої рогатої худоби спрямовані в країни Азії та Африки (Йорданія, Ліван, Єгипет) і Росію. В перспективі можна очікувати, що ці імпортери не лише збережуть але й збільшуватимуть обсяги закупок яловичини. За даними ФАО (Продовольча та сільськогосподарська організація) передбачається в Індії, Таїланді, Індонезії, країнах Латинської Америки зростання попиту на м’ясо до 2020 р. на 55 %. Подібна орієнтація дозволяє зміцнювати позиції українських виробників на зовнішньому ринку сприянням експорту.

Аналіз закупівельних цін на велику рогату худобу та цін на яловичину показав, що питома вага закупівельної ціни в оптово-відпускній ціні з 1990 по 2002 рр. зменшилась на 19 пунктів. У 2002 р. частка закупівельної ціни в оптово-відпускній ціні яловичини склала 38 %, тоді як в США вона утримується в межах 48-50 %. Орієнтуючись на низьку платоспроможність населення, м’ясокомбінати утримували закупівельні ціни на м’ясну сировину на такому рівні, який би гарантував їм покриття витрат і отримання прибутку. Рівень закупівельних цін у 2002 р. забезпечив лише 59,5 % відшкодування собівартості реалізованої продукції. Це означає, що фактично сільськогосподарські товаровиробники за власний рахунок субсидують кінцевого споживача м’ясопродуктів.

Причиною зниження закупівельних цін, що спостерігалися на протязі 2002 р., стало різке падіння роздрібних цін на м’ясну продукцію (з 14, 09 грн. на початку року до 10,77 грн. на кінець року на ринках та відповідно з 12,83 грн. до 10,78 грн. у торговельній мережі). Зниження роздрібних цін на м’ясопродукти обумовлене збільшенням пропозиції м’ясної продукції на продовольчому ринку.

Недоліки в системі ціноутворення призвели і до погіршення еквівалентності міжгалузевого обміну в м’ясопродуктовому підкомплексі. Відбувся істотний розрив у темпах зростання цін на матеріально-технічні ресурси та сільськогосподарську продукцію, порушилась еквівалентність обміну між сферами АПК. Зокрема, у 2002 р. сільськогосподарські виробники для придбання 1 т дизельного пального повинні були продати у 11,6 раза великої рогатої худоби більше ніж у 1990 р., для придбання бензину А-76 – відповідно у 8,8 рази. Особливість великої рогатої худоби бути ліквідним товаром в умовах диспаритету цін, зумовила швидке скорочення його поголів’я в сільськогосподарських підприємствах.

Уникнути таких негативних факторів можна, застосовуючи систему економічних заходів, спрямованих на забезпечення процесу суспільного відтворення при вирощуванні великої рогатої худоби, сприятливих умов для функціонування його продовольчого ринку. Масштаби і форми такого впливу визначаються законодавчо і можуть бути різними. В Україні регуляторна політика діє через систему підтримки тваринницької галузі за такими трьома напрямами: надання дотацій через повернення ПДВ товаровиробнику за реалізовану на переробне підприємство худобу, доплата за високовагову худобу та бюджетні асигнування на розвиток селекції в тваринництві. Розпорошеність коштів підтримки, котрі нараховуються на одиницю продукції, хоча певною мірою і стримують різкий спад виробництва, але бажаного економічного ефекту не приносять. Іншою причиною низької результативності цих заходів підтримки є їх безсистемність та здійснення з певним запізненням. Так, наприклад, термін надання доплат за високовагову худобу згідно порядку становить 6 місяців, а фактично – 12-14 місяців. Тому рівень концентрації капіталу в тваринницькій галузі так і залишається низьким, що не дозволяє сільським товаровиробникам успішно захищати свої інтереси на ринку.

Іншим напрямом регуляторної політики держави є орієнтація на формування ринкової інфраструктури, що є об’єктивною необхідністю нормального функціонування економіки будь-якої країни. Початкова ідея об’єднати сільськогосподарських виробників і агропереробне виробництво через передачу селянам 51 відсотка акцій переробних підприємств не набула практичного втілення. Тому ситуація змушує застосовувати більш потужний і ефективний механізм інтеграції, який би узгоджував інтереси партнерів по виробництву кінцевої тваринницької продукції, чітко координував торговельні операції на ринку живої худоби, інформаційно забезпечував би агентів ринку достовірною інформацією про наявність худоби та ціну на неї, проводив прозорі торговельні оборудки між партнерами. При обгрунтуванні такого механізму нами було враховано й практику економічних відносин на ринку худоби в розвинутих країнах, де діє досить ефективний механізм аукціонної форми торгівлі худобою.

У третьому розділі “Основні напрями удосконалення функціонування ринку великої рогатої худоби” викладено перспективи розвитку господарств по вирощуванню худоби та обгрунтовано доцільність укрупнення господарств. Надано рекомендації по вдосконаленню системи заготівлі тварин, вперше розроблено законодавчі документи з організації та проведення аукціонної форми торгівлі товарною худобою в Україні, надано пропозиції щодо вдосконалення ціноутворення і державного регулювання з метою забезпечення прибутковості галузі.

Ми вважаємо, що сьогодні і в найближчій перспективі “перекладання турбот” по вирощуванню худоби на господарства населення свідчить лише про тимчасові та не надто переконливі вигоди, котрі не можна розглядати як серйозний аргумент при плануванні стратегічних напрямів формування на селі майбутньої організаційної форми ринкового типу. Структурні особливості, специфіка організації виробничого процесу в господарствах населення, основані на ручній праці, не дозволяють розглядати їх як формування, спроможні забезпечити стабільний розвиток скотарства на віддалену перспективу в необхідних обсягах.

Економічно вигідним і доцільним вбачаємо розвиток великих сільськогосподарських підприємств по вирощуванню великої рогатої худоби. Переваги таких підприємств ґрунтуються на великих масштабах виробництва, що дає можливість економити на постійних затратах, суттєво знижуючи собівартість продукції (табл. 5). Саме великі господарства сьогодні найбільш пристосовані для вирощування худоби на інтенсивній основі (вирощування молодняку та його відкорм). Про перспективність організації масштабного виробництва свідчить і стійка тенденція до укрупнення розмірів фермерських господарств та зростання кількості відгодівельних підприємств у розвинених країнах світу.

5. Групування сільськогосподарських підприємств за рівнем рентабельності

вирощування та реалізації великої рогатої худоби, 2000 р.

Групи господарств за рівнем рентабельності,

% | Кількість госпо-дарств у групі* | Середня кількість поголів’я

на госпо-дарство, гол. | Продук-тивність, г/добу | Затрати праці на ц, люд-год | Виробнича собівартість , грн./ц | Повна собівар-

тість,

грн./ц | Ціна реалізації грн. | Рівень рентабель-

ності,

%

Збиткові | 8859 | 289 | 237 | 115 | 621,3 | 393,2 | 207,0 | -47,35

0 | 143 | 477 | 346 | 67 | 354,7 | 256,5 | 257,2 | 2,58

5 | 138 | 505 | 352 | 69 | 334,6 | 239,2 | 263,2 | 7,56

Понад10 | 563 | 578 | 356 | 723 | 317,4 | 208,7 | 274,3 | 31,47

Всього в 2000 р. | 9703 | 308 | 252 | 106 | 564,9 | 370,7 | 215,3 | -41,93

Всього в 2001 р. | 10181 | 279** | 318 | 105 | 603,5 | 447,6 | 353,1 | -21,12

Всього в 2002 р. | 9311 | 253** | 322