ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Красюк Олена Станиславівна

УДК 94 (420): 130.1 “16-17”: “652”

ВПЛИВ АНТИЧНОСТІ НА ІСТОРИЧНУ ДУМКУ АНГЛІЙСЬКОГО

ПРОСВІТНИЦТВА

Спеціальність 07.00.02 – всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Донецьк – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник – кандидат історичних наук, доцент

Шепко Лариса Георгіївна,

доцент кафедри всесвітньої історії

Донецького національного університету

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Дьомін Олег Борисович,

професор кафедри нової та новітньої історії

Одеського національного університету

ім. І.І.Мечникова

кандидат історичних наук, доцент

Губарев Віктор Кімович,

доцент кафедри історії і права

Донецького національного технічного університету

Провідна установа – Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна

Міністерства освіти і науки України

(кафедра історії стародавнього світу та середніх віків)

Захист відбудеться 21.05.2004 р. о 14годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.02 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24, II корпус, ауд. 32.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий 18.04.2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.В.Крапівін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку вітчизняної історіографії актуальним є дослідження маловивчених проблем історії, до числа яких належить і проблема впливу античності на історичну думку англійського Просвітництва. За умов сьогодення в Україні зростає інтерес до теоретичної спадщини минулих часів як до школи альтернативного мислення, що зосереджує значний творчий потенціал для вирішення проблем сучасності і створює можливість для зіставлення різних теорій історичного процесу з урахуванням багатовікової дискусії. Звертання до цієї тематики обумовлено логікою розвитку вітчизняної історичної науки, яка прагне проаналізувати й узагальнити історичне минуле у зв’язку з розробкою нових підходів до побудови цілісної картини світу.

Історичний досвід, накопичений людством, свідчить, що багато історико-філософських ідей, які виникли ще за часів класичної давнини, зберігають своє значення і передаються від покоління до покоління. Тому важливо з'ясувати, яким чином ідеї однієї епохи впливали на теоретичні побудови мислителів наступної доби. Такі дослідження дозволяють вивчити процес ідейної спадкоємності й показують, як загальні тенденції розвитку історичної думки знаходять своє відбиття і вислів в діяльності науковців різних епох і країн. А це обумовлено багатьма причинами соціально-економічного, загальнокультурного і наукового характеру. З цієї точки зору розробка проблеми впливу античності на історичну думку англійського Просвітництва важлива для усвідомлення специфіки і конкретизації концепції єдності світового історичного процесу.

Розвиток європейської історико-філософської думки відзначено окремими етапами особливо вагомих досягнень людського розуму. Такими яскраво вираженими періодами є епохи античності і Просвітництва, яким притаманна спільність головних світоглядних позицій, а саме: інтерес до людини, раціоналізм, секуляризм. Класична спадщина справила істотний вплив на теоретичні побудови мислителів доби Просвітництва, які задля вирішення нагальних проблем сучасної їм дійсності зверталися до доробку греко-римських авторів. Це було зумовлене тим, що вони вбачали в античності споріднену епоху, вважали її скарбницею ідей загальнолюдської значущості.

Отже, тема дисертації в її концептуальному аспекті є актуальною, оскільки охоплює широке коло проблем теоретичного і практичного характеру, які вперше становлять предмет комплексного наукового дослідження. Актуальність роботи полягає в тому, що вона дозволяє, по-перше, висвітлити процес розвитку історичної думки Англії у зв’язку з античною ідейною спадщиною; по-друге, виявити провідні тенденції, наукові ідеї, творчий досвід англійських просвітителів, що зумовили позитивну трансформацію ціннісних основ англійської історичної науки; по-третє, здійснити актуалізацію всього цінного з минулого в соціокультурних реаліях сьогодення. Впровадження у науковий обіг основних положень і результатів дисертації може сприяти розвитку вітчизняної історико-філософської і суспільно-політичної думки на підставі творчого обміркування доробку мислителів минулих сторіч, формуванню гуманістичної просвітницької концепції і реалізації відповідної їй виховної стратегії стосовно молодого покоління.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у межах наукової теми кафедри всесвітньої історії Донецького національного університету “Проблеми соціально-культурного розвитку Європи у давнину та середньовіччя” (№ Г – 03/47, номер державної реєстрації – 0103U004717).

Мета дослідження полягає у здійсненні об'єктивного і комплексного аналізу впливу античної спадщини на історичну думку англійського Просвітництва.

Реалізація мети досягається шляхом постановки ряду конкретних, взаємозумовлених завдань:

§

§

§

§

§

§

§

§

Об'єкт дослідження – історична думка англійського Просвітництва.

Предметом дисертаційної роботи є конкретно-історичний прояв закономірностей розвитку історичної думки Англії в контексті формування світоглядної парадигми Просвітництва, вплив античної спадщини на цей процес, а також комплекс джерел, що відображують тенденції розвитку історико-філософської думки.

Хронологічні межі дослідження: друга половина XVII - XVIII століття. Друга половина XVII ст. – становлення просвітницького руху в Англії, XVIII ст. – утвердження і поширення ідей Просвітництва в англійському суспільстві.

Наукова новизна дисертаційного дослідження. Відсутність узагальнювальних досліджень з обраної проблематики у вітчизняній і зарубіжній історіографії визначає наукову новизну дисертації, яка полягає в наступному:

§

§

§

§

§

§

§

§

§

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її результати можуть використовуватися в ході подальшого дослідження проблем англійського Просвітництва, при підготовці навчальних посібників, лекційних і спеціальних курсів з всесвітньої історії, історіографії, історії суспільно-політичної думки, культурології, релігієзнавства, історії філософії, а також при створенні узагальнювальних праць з історії Великобританії. Теоретичні узагальнення можна враховувати в спеціальних роботах, присвячених методологічним проблемам історичної науки. Фактичний матеріал і висновки можуть бути реалізовані в освітньо-виховному процесі, а також при розробці й реалізації національних програм з гуманізації і гуманітаризації освіти.

Апробація та публікація результатів дисертаційного дослідження. Результати дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри всесвітньої історії Донецького національного університету. Основні аспекти роботи знайшли висвітлення в тезах доповідей і виступів на різних конференціях, а саме: конференції Донецького національного університету за підсумками науково-дослідної роботи за період 1999-2000 рр. “Iсторичнi науки, полiтологiя, мiжнароднi вiдносини i фiлософiя” (м. Донецьк, 2001 р.), міжнародній науковій конференції “Проблеми історії й археології України” (м. Харків, 2001р.), конференціях молодих учених у Київському національному університеті “Дні науки – 2001” (м. Київ, 2001 р.) і “Дні науки – 2002” (м. Київ, 2002 р.), міжнародній науковій конференції “Iсторична наука: проблеми розвитку” (м. Луганськ, 2002 р.). Основні положення дисертації викладено у 13 публікаціях, з них 7 – у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг роботи підпорядковані меті та завданням дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, які мають внутрішній поділ на підрозділи, висновків, списку використаної літератури та джерел (365 найменувань) і двох додатків. Повний обсяг дисертаційного дослідження становить 240 сторінок, обсяг тексту – 180 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано мету і завдання роботи, визначено об’єкт, предмет, наукову новизну та практичне значення дисертації, подано апробацію одержаних результатів.

У першому розділі “Історіографія, джерельна база і методологія дослідження” висвітлюється стан наукової розробки теми, подається характеристика історіографічної й джерельної бази, визначається методологічна основа дисертаційного дослідження.

Історіографія питання. Проблема впливу античної спадщини на історичну думку англійського Просвітництва тривалий час не знаходила належного висвітлення в історичній науці й через це до сьогодні залишається маловивченою.

Наявну літературу умовно розподілено за проблемно-хронологічним принципом на дорадянську, радянську, сучасну вітчизняну й зарубіжну. З огляду на інтегративний характер дисертаційної роботи, яка охоплює широке коло проблем, пов’язаних з Просвітництвом і античністю, наукові дослідження, що стосуються обраної теми, розподілено за тематикою - на праці, присвячені англійському Просвітництву й античності. Головна увага при аналізі наукових публікацій зосереджується на розгляді історіографії Просвітництва, оскільки об'єктом дослідження є історична думка Англії означеної епохи.

Наприкінці XIX – початку XX ст. – дорадянський час – з’являється ряд узагальнювальних праць, присвячених дослідженню переважно політичних концепцій нового часу. До них можна віднести роботи Б.М.Чичеріна, О.С.Ященко Чичерин Б.М. Политические мыслители древнего и нового мира: В 3-х ч. – М., 1897; Ященко О.С. Политические учения в Англии в XVIII в. и в начале XIX в. – СПб, 1912., в яких відображаються основні стрижневі проблеми політичного розвитку Європи, зокрема й Англії. При цьому автори побічно наводили деякі дані щодо характерних рис Просвітництва і його генезису, високо оцінювали політичні погляди англійських просвітителів.

Вивчення англійського Просвітництва у радянську добу розпочинається лише з середини 50-х рр. і триває до початку 90-х рр. XX ст. Це було обумовлене тим, що просвітницька ідеологія в Англії з її помірністю й аристократизмом не вписувалася у жорсткі ідеологічні межі радянської історичної науки за часів утвердження командно-адміністративної системи. У радянській історіографії виділено, в свою чергу, два періоди, які відрізняються один від одного як за тривалістю, так і за змістом. Перший із них (50-ті рр. – середина 70-х рр. XX ст.) характеризується тим, що англійське Просвітництво досліджують головно філософи і літературознавці. Б.В.Меєровський, І.С.Нарський зробили помітний внесок щодо вивчення філософських поглядів англійських просвітителів Мееровский Б.В. Эстетика Френсиса Хатчесона / Ф.Хатчесон, Д.Юм, А.Смит. Эстетика. – М., 1973. – С. 7-39; Нарский И.С. Философия Д.Юма. – М., 1967.. Цінними для розробки проблем англійського Просвітництва були праці літературознавців – О.О.Анікста і А.О.Єлистратової Аникст А.А. История английской литературы. – М., 1956; Елистратова А.А. Английский роман эпохи Просвещения. – М., 1966. . Автори виділили ряд загальних рис англійського Просвітництва, а саме: раціоналізм, оптимізм і поміркованість. Але прагнення дослідників того часу жорстко розділити просвітителів на ідеалістів і матеріалістів значною мірою перешкоджало об'єктивному висвітленню історії просвітницького руху в Англії.

Дослідження проблем Просвітництва значно поширилось за часів другого періоду (кінець 70-х – початок 90-х рр. XX ст.), який характеризується зростанням інтересу радянських науковців до соціокультурних питань просвітницького руху Биск И. История исторической мысли в новое время. – Иваново, 1983; Доброва Е.А. Теория разделения властей в Англии эпохи Просвещения // Вопросы истории. – 1981. – № 4. – С. 173-175; Зверева Г.И. Организация исторической науки Великобритании в новое и новейшее время. – М., 1981.. Проблемами Просвітництва починають займатися власне історики. Найбільш значною подією того часу став вихід фундаментальної роботи М.О.Барга Барг М.А. Эпохи и идеи: Становление историзма. – М., 1978., який уперше в радянській історіографії звернувся до проблеми розвитку історичної думки у контексті єдиного історичного процесу. Цінність даної праці також полягає й у досліджені ідейних джерел просвітницької ідеології в цілому. Особливо слід відзначити колективну роботу “Просвітницький рух в Англії” (за редакцією проф. Н.М.Мещерякової) Просветительское движение в Англии / Под ред. Н.М.Мещеряковой. – М., 1991., яка є першим комплексним дослідженням англійського Просвітництва і вирізняється аналітичністю та широтою означених проблем. Певну увагу в публікації приділено розгляду соціокультурних засад і теоретичних джерел просвітительського світогляду, а також аналізу суспільно-політичних поглядів окремих просвітителів.

Сучасна вітчизняна історіографія характеризується тим, що в історичних дослідженнях поступово долається марксистська-ленінська догматика, вчені-гуманітарії намагаються спиратися на досягнення світової наукової думки. Але слід підкреслити, що в Україні історіографія Просвітництва знаходиться лише на стадії становлення. Спеціальні роботи щодо вивчення цього інтелектуального руху відсутні. Це, а також брак систематичного накопичення відповідної інформації (наприклад, незначна кількість перекладених джерел), дуже вузьке коло дослідників цієї проблематики й досі залишає її малорозробленою. Існує лише декілька праць, які побічно висвітлюють окремі аспекти англійського Просвітництва, головно суспільно-політичні та історичні погляди просвітителів. Політичні концепції нового часу в цілому й англійського Просвітництва зокрема аналізуються в досліджені київського науковця Ф.М.Кирілюка Кирілюк Ф.М. Політологія Нової доби. – К., 2003. , який визнає певний вплив античності на формування поглядів просвітителів, але лише на рівні констатування. Вагомий внесок у вивчення історіографії Просвітництва, її характерних рис і особливостей зробив Г.П.Єрхов Ерхов Г.П. Курс лекций по историографии нового времени. – Донецк, 1996.. Вищеназвані автори також надають загальну характеристику епосі Просвітництва, побічно характеризують соціально-економічне, політичне і культурне становище англійського суспільства XVIII ст. Цінний матеріал стосовно культурного розвитку Англії XVII-XVIII ст. містить робота дослідників В.Греченко, І.Чорного, В.Кушнерука й В.Режко “Історія світової та української культури”Греченко В., Чорний І., Кушнерук В., Режко В. Історія світової та української культури. – К., 2002., в якій обґрунтовується спадкоємність у розвитку європейської культури.

Більш ґрунтовно англійське Просвітництво вивчає зарубіжна історіографія, головним чином англо-американська. Спеціальних праць іноземних авторів, присвячених проблемі впливу античності на історичну думку англійського Просвітництва, немає. Але серед численних публікацій з історії Англії означеного періоду зустрічається чимало робіт, що висвітлюють окремі аспекти з досліджуваної теми.

Західні науковці вперше звернулися до історії цього широкого інтелектуального руху в останній третині XIX - на початку XX ст. Дослідження того часу характеризуються пильним інтересом вчених-гуманітаріїв до релігійних і етичних поглядів англійських просвітителів. Деякі питання, наприклад, походження просвітницького світогляду, містяться у працях М.Гюйо, Ф.РуффініГюйо М. Мораль Эпикура и ее связь с современными учениями. – СПб., 1898; Руффини Ф. Религиозная свобода. История идеи. – СПб., 1914., які, зокрема, визначали велику значущість античної спадщини і ньютонівської космології для ідеології Просвітництва.

Справжнє зростання інтересу зарубіжних дослідників до англійського Просвітництва припадає на період, що починається з 60-х рр. XX ст. і триває до сьогодення. I Конгрес з проблем Просвітництва, який відбувся у 1963 р. у Женеві, зробив потужний поштовх до розробок його історії. У зарубіжній історичній науці триває інтенсивне накопичення матеріалу з історії Англії доби Просвітництва: вивчаються соціокультурні засади становлення просвітницького світогляду, ґрунтовно досліджуються такі проблеми, як зміст і сутність Просвітництва, його ідейні корені й хронологічні рамки. Безсумнівною заслугою західних науковців є створення узагальнювальних дослідженьGay P. The Enlightenment: In 2 vols. – L., 1966; Porter R. The Enlightenment in National Context. – Cambridge, 1981..

В англо-американській історіографії значне місце посідає вивчення характерних рис англійського Просвітництва і його генезису. На думку Л.Бредволда і Н.Капалді етичні оцінки відігравали чи не найголовнішу роль у світогляді мислителів кінця XVII - XVIII ст. Bredvold L. The Brave New World of the Enlightenment. – Michigan, 1961; Capaldi N. Liberty in Hume’s History of England. – Dordrecht, 1990. Б.Віллей і Н.Хемсон Willey B. The XVIII Century Background. – Harmondsworth, 1972; Hamson N. The Enlightenment. – L., 1990., характеризуючи англійське вільнодумство, відзначають його безсумнівну наукову основу, а також зв'язок з античною філософією. Проблема ідейних основ англійського Просвітництва розглядається в працях Дж.Бороновські, Б.Мазліша, П.Гея, Дж.Кеньйона, К.Хілла Bronowski J., Mazlish B. The Western Intellectual Tradition. – Harmondsworth,1963; Gay P. The Enlightenment: In 2 vols. – L., 1966; Kenyon J. Revolution Principles. – Cambridge, 1977; Hill C. The Century of Revolution. – Waltone-on-Thames, 1980.. Значну інформаційну цінність має фундаментальна монографія американського професора П.Гея “Просвітництво”, де обґрунтовано досліджуються ідейні корені просвітницького світогляду. Головні джерела Просвітництва автор вбачає в античній традиції, культурі Відродження і “натуральній філософії” XVII ст. і визначає сутність нової інтелектуальної системи – “класицизм плюс наука”. Звернення до античності П.Гей кваліфікує як одну з головних рис просвітницької ідеології. Дж.Кеньйон і К.Хілл відзначають вплив наукової революції на формування історичної свідомості просвітителів, а Дж.Бороновські і Б.Мазліш істотну роль у цьому процесі відводять античності.

Найбільші дослідницькі зусилля зарубіжних науковців сконцентровано на розробці політичної думки Просвітництва. У роботах Х.Ласкі, Дж.Стюарта, Д.Форбса Laski H. Political Thought in England from Locke to Benthan. – L., 1936; Stewart J. The Moral and Political Philosophy of David Hume. – N-Y., 1963; Forbes D. Hume’s Philosophical Politics. – L., 1975. презентується цінний фактичний матеріал щодо розвитку просвітницьких суспільно-політичних концепцій, однією з головних особливостей яких визнається їх злободенність і загостреність уваги на сучасних проблемах державного ладу. Західні науковці також відзначають, що для вирішення політичних проблем свого часу просвітителі зверталися до досвіду минулого, зокрема до античності. Інтерес до розвитку суспільно-політичної думки англійського Просвітництва притаманний також сучасній російській історіографії. Серед робіт із цієї проблематики слід відзначити колективне дослідження вчених Московського держуніверситету “Суспільно-політична думка європейського просвітництва” Общественно-политическая мысль европейского Просвещения / Под ред. Н.М.Мещеряковой. – М., 2002. , де теоретичні погляди англійських просвітителів розглядаються в контексті соціокультурних умов епохи. Вагомий внесок у вивчення політичної думки англійського просвітництва зробили Т.О.Лабутіна й О.Б.Рубінштейн Лабутина Т.Л. У истоков современной демократии. Политическая мысль английского Просвещения. – М., 1994; Лабутина Т.Л. Георг Севиль Галифакс // Вопросы истории. – 1999. - № 4-5. – С. 51-69; Рубинштейн Е.Б. Общественно-политические взгляды Болингброка. – Кустанай, 1995..

Надзвичайно цінним науковим доробком зарубіжної історіографії є дослідження історичної науки Англії доби Просвітництва, аналіз якої подано в монографіях Дж.Блека, Л.Броуді, Дж.Фусснера Black J. The Art of History. – L., 1964; Braudy L. Narrative Form in History and Fiction. Hume. Fielding. Gibbon. – Princeton, 1970; Fussner G. The Historical Revolution. – L., 1962.. Найбільш ґрунтовною роботою з проблем розвитку історіографії нового часу в російській історичній науці є праця К.Д.Авдєєвої і М.О.Барга Авдеева К.Д., Барг М.А. От Макиавелли до Юма: Становление историзма. – М., 1998.. Ці автори простежують еволюцію наукових досягнень в історичній галузі, а також частково розглядають деякі аспекти історичних концепцій англійського Просвітництва. Проблеми англійського антикознавства знайшли своє відображення в публікаціях Дж.Даніела і М.Кларка Danial G. A Hundred Years of Archaeology. – L., 1950; Clark M. Greek Studies in Englamd. 1700-1830. – Cambridge, 1945., які відзначають бурхливе зростання інтересу до історії давніх Греції і Риму в англійському суспільстві. Західні історики також звертаються до антикваризму, досліджують його внесок у вивчення пам’яток античності Douglas D. English Scholars. – L., 1951; Evans J. A History of the Society of Antiquaries. – L., 1956; Hudson K. Social History of Museums. – L., 1975; Schnapp A. The Discovery of the Past: the Origin of Archaeology. – L., 1999.. Великий науковий інтерес в англо-американській історіографії становить вивчення Великої Подорожі (Grand Tour), її значення для розвитку англійського антикознавства Delaforce P. The Grand Tour. – L., 1990; Hilbert C. The Grand Tour. – L., 1987; Moor A. The Grand Tour. – Norfolk, 1998..

Стосовно історіографії античності необхідно відзначити, що проблема впливу античної спадщини на культуру наступних епох традиційно розглядається науковцями як один з пріоритетних напрямів у вивченні класичної давнини. Хоча, як це не парадоксально, ця проблема поки що не “матеріалізувалася” повною мірою в історичній науці і праць узагальнювального характеру з цієї тематики немає.

Значна кількість досліджень стосовно античності традиційно орієнтована на вивчення античної філософської думки. Наприкінці XIX – на початку XX ст. з’являються праці О.Д.Гуляєва і Й.П.Лопатіна Гуляев А.Д. Лекции по истории древней философии. – Казань, 1915; Лопатин О.П. История древней философии. – М., 1898., в яких головна увага приділяється етичним і релігійним ученням давніх Греції і Риму. Така тенденція збереглася й у радянській історіографії. Серед розробок проблем з античної філософії виділяються роботи В.Ф.Асмуса й О.С.Богомолова Асмус В.Ф. История античной философии. – М., 1965; Богомолов А.С. Античная философия. – М., 1985., у яких всебічно аналізується філософська спадщина греко-римських мислителів. Теоретичні аспекти античної філософської думки активно розробляються в зарубіжній історіографії. Існує значна кількість узагальнювальних робіт, присвячених дослідженню класичної філософії (М.Вундта, Т.Гомперца, Б.Рассела, Дж.Рєале, Д.Антісері), в яких відзначається, що для розуміння інтелектуального буття Європи найбільш важливим є досвід античностіВундт М. Греческое мировоззрение. – Петроград, 1916; Гомперц Т. Греческие мыслители: В 2-х тт. – СПб, 1999; Рассел Б. История западной философии. – Новосибирск, 1997; Реале Дж., Антисери Д. Западная философия: В 3-х тт. – М., 1994-1997.. Вивченням впливу античної спадщини на західноєвропейську культуру (головним чином, епохи Відродження) займалися Р.Лівінгстон і М.І.Ростовцев Ростовцев М.И. Древний мир и современность // Вестник древней истории. – 1997. - № 2. – С. 199-216; Livingston R. The Greek Genius and its Meaning to us. – Oxford, 1912.. І хоча в їх працях нерідко зустрічаються крайнощі в оцінках та перебільшення, але безперечна користь цих студій вбачається в репрезентації важливих фактів з проблем рецепції і використанні нестандартних підходів. Наприкінці XX ст. в російській історіографії з’являються узагальнювальні праці з античної філософії В.Г.Іванова, А.Н.Чанишева Иванов В.Г. История этики древнего мира. – СПб., 1997; Чанышев А.Н. Философия древнего мира. – М., 2001.. Істотно зростає інтерес до проблеми рецепції ідей класичної давнини мислителями наступних століть Античность в современном измерении // Вестник древней истории. – 2002. - № 2. – С. 227-232; Историческое знание и интеллектуальная культура // Новая и новейшая история. – 2002. - № 3. – С. 239-242.. На особливу увагу заслуговує стаття М.Л.Гінділіса, у якій автор намагається дати комплексну оцінку античного світогляду як основи західноєвропейської культурної традиції Гиндилис Н.Л. Человек в истории развития знаний: античность // Философские науки. – 2003. - № 1. – С. 89-99..

Значний інтерес учених викликає історична та політична думки античності. Характеристика античної історіографії подана в працях радянських істориків В.І.Кузіщина, Т.І.Кузнецової, Т.О.Міллер, О.І.НеміровськогоКузищин В.И. Историография античной истории. – М., 1980; Кузнецова Т.И., Миллер Т.А. Античная этическая историография. – М., 1984; Немировский А.И. Рождение Клио: У истоков исторической мысли. – Воронеж, 1986.. Політичні концепції давніх Греції і Риму знайшли відображення в монографіях В.С.Нерсесянца, С.А.Утченко і Е.Д.Фролова Нерсесянц В.С. Политические учения древней Греции. – М., 1979; Утченко С.Л. Политические учения древнего Рима. – М., 1977; Фролов Э.Д. Факел Прометея. – Л., 1991., де, зокрема, констатується значущість ідей античності для розвитку політико-правової думки наступних сторіч. Теоретичні аспекти античної історичної та політичної думки знайшли своє відображення в публікаціях зарубіжних науковців. Основні особливості історіографії класичної давнини, методи греко-римських істориків всебічно розглядаються в публікаціях Х.Батерфілда, М.Гранта, А. МомігліаноButterfield H. The Origin of History. – L., 1981; Grant M. The Ancient Historians. – L., 1970; Momigliano A. The Classical Foundation of Modern Historiography. – Berkley, 1990.. Найбільш ґрунтовні дослідження з проблем античної політико-правової думки належать Ж.Колман, Дж.Тромпфу і К.фон Фітцу,Coleman J. History of Political Thought. From Ancient Greece to Early Christianity. – Oxford, 2000; Fitz von K. The Theory of the Mixed Constitution in Antiquity. – N-Y., 1954; Trompf G. The Idea of Historical Recurrence in Western Thought from Antiquity to the Reformation. - Berkeley, 1979.які у своїх працях висвітлюють концепції давніх Греції і Риму, розглядають проблеми їх генезису й еволюції, підкреслюють великий творчий потенціал доробку античних авторів для наступних поколінь мислителів.

Отже, аналіз наукової літератури з обраної теми свідчить, що проблема ідейного зв’язку англійської історичної думки доби Просвітництва з античністю ще не була предметом спеціального дослідження, хоча попередниками здійснено вагому роботу в напрямку вивчення англійського Просвітництва в цілому. Переважна більшість наукових публікацій присвячена висвітленню окремих аспектів філософії, літератури, суспільно-політичної та історичної думки Просвітництва. Можна твердити, що проблеми змісту Просвітництва, його характерних рис певною мірою розв’язані, тоді як розробка питання рецепції ідей греко-римських авторів просвітителями тільки-но окреслена. Окремі науковці визнавали важливу роль античної спадщини в розвитку просвітницької ідеології взагалі й історичної науки Англії зокрема, але лише на рівні констатування, отже, ця проблема не може вважатися вирішеною з належною глибиною. Маловивченою залишається історична думка Англії доби Просвітництва, зокрема, проблема її витоків. Тому створення комплексного дослідження, у якому було б визначено місце античності в історичній думці англійського Просвітництва, уявляється цілком назрілим науковим завданням.

Джерельна база дисертації надзвичайно широка і багатопланова, значну її кількість становлять документи з фондів Британської бібліотеки. Оскільки тема дослідження безпосередньо пов'язана з двома історичними епохами – античністю і Просвітництвом, то в огляді джерел подані документи обох періодів. Однією з істотних особливостей матеріалів, які належать до епохи Просвітництва, є велика кількість опублікованих документів, що пояснюється високим рівнем розвитку друкарства в Англії XVII-XVIII ст. Проте слід відзначити, що багато з них не у подальшому не перевидавалися. Інша важлива риса джерельної бази полягає в тому, що чимало джерел подано мовою оригіналу, що істотно перешкоджає висвітленню проблем англійського Просвітництва в цілому.

Джерела класифіковано автором за формальними ознаками та, докладніше, за походженням. За формальними ознаками вони поділяються на опубліковані та неопубліковані. На підставі класифікації джерел за походженням їх поділено на відповідні групи.

Першу групу джерел становлять документи державних органів. У першу чергу це королівські укази і парламентські закониThe Statutes of the Realm: In 12 vols. – L., 1810-1828., аналіз яких дає уявлення про характер політичних процесів досліджуваного періоду.

Друга група містить документи наукових і громадських організацій, до яких відносяться матеріали Королівського наукового товариства, Товариства антикварів, Товариства дилетантівHamilton W. Account of the Discoveries at Pompeii communicated to the Society of Antiquaries of London. – L., 1777; Hearne T. Aof Curious Discourses by Eminent Antiquaries. – Oxford, 1720; Sprat T. The History of the Royal Society. – L., 1667.. Джерела цієї групи свідчать про те, що в Англії за доби Просвітництва тривав активний процес формування організованої, колективної форми наукової діяльності.

Матеріали філософського характеру репрезентують велику групу джерел, що розподіляються на дві підгрупи: історико-філософські твори епохи Просвітництва й античності.

Джерела, що належать до епохи Просвітництва, поділяються на документи історико-філософського, етичного і політичного спрямуванняАнглийские материалисты XVIII в.: Собрание произведений в 3-х тт. – М., 1967; Английское свободомыслие: Дж.Локк, Д.Толанд, А.Коллинз. – М., 1981; Локк Дж. Избранные философские произведения. – М., 1960; Шефтсбери. Эстетические опыты. – М., 1975; Д. Юм. Сочинения: В 2-х тт. – М.,1965; Эгалитаристские памфлеты в Англии середины XVIII в. – М., 1992; Hume D. Essays Moral, Political and Literary. – Indianapolis, 1985.. Історико-філософські й етичні джерела характеризують основні світоглядні заснування англійських просвітителів, їх ставлення до Бога, природи і людини. Джерела суспільно-політичної спрямованості свідчать про інтерес просвітителів до проблем державного устрою. Античні джерела цієї групи не можуть бути чітко розподілені за тематичною ознакою, оскільки переважна їх більшість представляє нерозчленовані дослідження природи, людини і суспільства. Твори Платона, Аристотеля, епікурейців і стоїківАнтология кинизма. – М., 1984; Аристотель. Сочинения: В 4-х тт. – М., 1975; Мыслители Греции. От мифа к логике: Сочинения. – М., Харьков, 1998; Древнеримская философия. От Эпиктета до Марка Аврелия: Сочинения. – М., Харьков, 1999. , до яких найчастіше зверталися просвітителі, дозволяють нам виявити основні точки перетину світоглядних парадигм двох досліджуваних епох – Просвітництва й античності.

До іншої групи джерел належать історичні твори. Аналіз документів доби Просвітництва показує, що англійські просвітителі значну увагу приділяли теоретико-методологічним проблемам історичної науки Болингброк. Письма об изучении и пользе истории. – М., 1978; Hume D. Of the Study of History / Essays Moral, Political and Literary. – Indianapolis, 1985. – P. 563-568.. Вони намагалися розкрити закономірності історичного процесу, визначити його головні чинники, прагнули усвідомити причинно-наслідковий зв’язок не тільки подій і явищ історії, але й окремих її періодів. Праці Е.Гіббона, Дж.Джілліса, В.Мітфорта, Н.Хука Gibbon Ed. The Decline and Fall of the Roman Empire: In 6 vols. – L., 1994-1995; Gillis J. History of Greece. – L., 1786; MitfordHistory of Greece: In 5 vols. – L., 1784-1818; Hooke A. Roman History: In 4 vols. – L., 1738-1771. пов'язані з вивченням історії Греції і Риму в цілому і свідчать про стійкий інтерес до античної давнини в англійському суспільстві. Аналіз творів греко-римських авторівПолибий. Всеобщая история: В 3-х тт. – СПб., 1995; Ливий Тит. История Рима от основания города: В 3-х тт. – М., 2002; Тацит. Анналы. Малые произведения. История. – М., 2001; Фукидид. История – М., 1999. показує, що багато їх ідей знайшли відображення в історичних побудовах англійських мислителів доби Просвітництва.

Твори художньої літератури як джерело дають нам загальне уявлення про “дух” епохи і відбивають погляди, переконання, інтереси, прагнення та сподівання людини античності і ПросвітництваЛукиан. Избранное. – М.,1978; Смоллет Т. Путешествие Хамфри Клинкера. – М., 1972..

Яскравий і різноплановий за характером матеріал містять документи епістолярного жанру (листи, щоденники, автобіографії). Вони розкривають внутрішній світ людини, допомагають усвідомити епоху “зсередини”. З документів епохи Просвітництва необхідно передусім відзначити “Автобіографію” Е.Гіббона Gibbon Ed. Memoirs of my Life and Writings / The Oxford Anthology of English Literature. Ed. F.Kermode. – Oxford, 1973. – P. 2287-2298., що інформує про етапи життя і творчості видатного англійського історика, еволюцію його суспільно-політичних та історичних поглядів. Значний інтерес становлять щоденники і листи англійських мандрівників, учасників Великої Подорожі, які свідчать про надзвичайну популярність усього, що було пов'язане з історією античностіSpence J. Letters from the Grand Tour. – L., 1975; The Grand Tour. Letters and Diaries. Ed. C. Hilbert. – L., 1987.. Важливим джерелом є також неопубліковане листування В.Гамильтона з його племінником сером Гревіллем, яке містить багатий фактичний матеріал про стан археологічних розкопок в Англії й Італії Hamilton-Greville Correspondence. – The British Library. – HM34460.. Античні документи цієї групи становлять листи Сенеки, Саллюстія і твір Марка Аврелія “Наодинці із собою”, що передають складний і багатогранний світ інтересів античної людини.

Важливим джерелом дисертації є науково-довідникова література доби Просвітництва: каталоги, путівники, описи історичних пам’яток, енциклопедії Chandler R. Travels in Asia Minor. – Dublin, 1775; Chandler R. Travels in Greece. – Oxford, 1776; Chardin J. Travels in Greece and Persia: In 4 vols. – L., 1720; Gruter J. Inscriptions Antique. – Oxford, 1700; Stuart J., Revett N. Antiquities of Athens: In 4 vols. – L., 1762-1815; Show T. Travels. – Oxford, 1767; Teschbain J. Collection of Engravings. – Neapol, 1793; The Encyclopedia Britannica: In 18 vols. Ed. C.Macforguhar, G.Gleig. – Edinburgh, 1788-1797.. Дані документи свідчать про становлення наукового підходу до знань, який виявлявся в прагненні класифікувати і систематизувати науковий матеріал, про досягнення англійських просвітителів у галузі вивчення античної історії, про своєрідний “античний бум”, що охопив англійське суспільство того часу.

Отже, огляд і аналіз джерел з означеної проблеми уможливлюють висновок, що рівень документального забезпечення дисертації є достатнім і дає можливість для ґрунтовного й об’єктивного дослідження обраної теми.

Методологічна основа дослідження враховує багатовекторність завдань дисертації та її науково-суміжний характер (історичний, філософський, історіографічний, політологічний). Тому в основу роботи покладено комплексний та гуманітарний підходи, що ґрунтуються на принципах історизму, науковості, об’єктивності й плюралізму, а також основні теоретичні розробки французької школи “Анналів”, спільне використання яких сприяє адекватному пізнанню минулого, розкриттю багатовекторного поля проблем, пов'язаних із досліджуваною в науковій роботі темою. Методологічній сутності зазначеної у дисертації проблеми відповідають такі методи дослідження: системний, історико-генетичний, порівняльний (стратегія асинхронного крос-темпорального порівняння), типологічний, культурно-історичний і контент-аналізу. Такий методологічний підхід дозволяє об’єктивно розкрити наукове значення й основні тенденції розвитку історичної думки Англії доби Просвітництва, виявити її основоположні ідеї і концепції у зв’язку з ідейною спадщиною античності.

У другому розділі “Умови розвитку і теоретичні основи англійського Просвітництва” розглядаються соціально-економічні, політичні й ідейно-культурні основи становлення і розвитку просвітницького світогляду, у рамках якого відбувалося формування історичної думки Англії, аналізуються характерні риси й основні ідеї англійського Просвітництва, а також доводиться його спільність з античним світобаченням.

Епоха Просвітництва була важливим періодом в історії Англії, який характеризується трансформацією соціально-економічних, політичних структур і духовно-культурних основ англійського суспільства. Англія займала головні позиції серед європейських країн, і в економічному, політичному та соціальному плані значною мірою відрізнялася від континентальних держав. В економічній сфері відбувався бурхливий розвиток і зміцнення капіталістичних відносин, що ознаменувалося переходом від традиційного аграрного до промислово розвиненого суспільства з масовим виробництвом і ринковою економікою, у політичній – зміцнювалася конституційна монархія, яка обмежувала королівську владу за рахунок передачі парламенту частини функцій монарха в законодавчій, фінансовій і судовій галузях.

Ці найважливіші зміни викликали до життя наукову і світоглядну революцію, яка кардинально змінила світогляд людини доби Просвітництва. Нова інтелектуальна система була пов'язана з глибоким проривом у природознавстві, що привело до значного розповсюдження в англійському суспільстві ідей раціоналізму і секуляризму. Просвітницька епоха перебувала під значним впливом філософії Ф.Бекона і космології І.Ньютона, які величезною мірою сприяли руйнуванню традиційних теологічних уявлень, зміцненню віри в могутність людського розуму. Вагоме значення для становлення просвітницької ідеології мала антична ідейна спадщина з її чітко вираженою раціоналістичною спрямованістю. Англійські мислителі вбачали в античності “золотий вік” людства, епоху процвітання наук, мистецтв і релігійної свободи. Вони спиралися на праці античних авторів, на їх авторитет і знання, вважали за необхідне вивчати “думки, звичаї, релігії і форми правління класичної давнини”, що, на їх погляд, сприятиме прогресу просвітництва і розвитку культури Толанд Д. Письма к Серене / Английские материалисты XVIII в.: Собрание произведений в 3-х тт. – М., 1967. – Т.1. – С. 72..

Просвітництво, народжене в цих умовах, своїми ідеями являло собою максимальне втілення “духу” часу і вимог епохи. Це був широкий ідейно-культурний рух, основними рисами якого можна вважати раціоналізм, секуляризм, антропоцентризм, оптимізм. Раціоналізм становив внутрішній стрижень світогляду Просвітництва. Просвітителі були переконані, що природа упорядкована розумно, включаючи природу людини, і може бути пізнана раціональними засобами. Англійські мислителі довіряли розуму, а не вірі, раціоналістичному світобаченню, а не божественному одкровенню. Вони закликали викорінювати незнання і фанатизм, прагнули очистити релігію від забобонів. Водночас необхідно відзначити схильність просвітителів до ідей деїзму і віротерпимості. Вони з різким неприйняттям ставилися до атеїзму, оскільки не заперечували Бога, і вважали, що не можна переслідувати людину за її прихильність до тієї або іншої релігії. Антропоцентризм був фундаментальним принципом просвітницького світогляду і характеризувався інтересом до людини, її природи, яка вважалася незмінною, розумною і суспільною. Вони були впевнені в силі і могутності людського розуму. Звідси бере свій початок оптимізм просвітителів, їх переконаність у можливості постійного удосконалення людини.

І античному світобаченню були притаманні практично усі вищеназвані риси просвітницького світогляду. Для античності, як і для Просвітництва, були характерні раціоналізм і секуляризм, хоча розуму греко-римські мислителі і