ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ АПН УКРАЇНИ

КАПУСТІНА ОЛЬГА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 374.1- 053. 6(048)

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ АКТИВІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯСТАРШОКЛАСНИКІВ
У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛИ

13.00.07 - теорія і методика виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем виховання Академії педагогічних наук України, м. Київ.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, старший науковий

співробітник Закатнов Дмитро Олексійович,

Інститут проблем виховання АПН України,

завідувач лабораторії трудового

виховання і професійної орієнтації.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України

Сидоренко Віктор Костянтинович,

Національний педагогічний університет

ім. Михайла Драгоманова, завідувач кафедри

трудового навчання та креслення;

кандидат педагогічних наук, старший науковий

співробітник Синявський Віталій Васильович,

Інститут педагогіки і психології професійної

освіти АПН України, старший науковий.

співробітник відділу психології профорієнтації.

Провідна установа: Вінницький державний педагогічний

університет ім. Михайла Коцюбинського,

кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки

України, м. Вінниця.

Захист відбудеться “ 8 “ червня 2004 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розісланий “ 6 ” травня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.П. Пустовіт

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність роботи. Загальні тенденції демократизації та гуманізації системи загальної середньої освіти обумовлюють необхідність модернізації існуючих та пошуку нових, таких що базуються на засадах особистісно орієнтованої моделі виховання, підходів до педагогічного забезпечення процесу усвідомленого вибору молодою людиною майбутньої професії. Аналіз психолого-педагогічних досліджень дозволяє констатувати необхідність розв’язання проблеми професійного самовизначення старшокласників якраз у контексті проблеми їх особистісного самовизначення.

Узагальнення результатів вивчення соціально-психологічних (І. Кон, А. Петровський, Т. Снєгірьова, Д. Фельдштейн, В. Ядов та ін.) та психолого-педагогічних (Л. Божович, В. Давидов, Б. Круглов, О. Мудрик, Н. Чепелева та ін.) аспектів особистісного самовизначення дозволяють розглядати його як центральне психологічне новоутворення періоду ранньої юності. На думку згаданих авторів саме особистісне самовизначення є основним фактором впливу на розвиток інших видів самовизначення старшокласника, зокрема – професійного.

Проблему вибору майбутнього фаху підростаючим поколінням в її історичному аспекті досліджували В. Аванесов, А. Вихрущ, М. Ільюк, В. Рак. Зарубіжний досвід професійної орієнтації молоді, що навчається, знайшов відображення в роботах Г. Дмитрієва, І. Керестеня, П. Омельяненко, М. Павлової, Л. Сундукової, Ю. Укке.

Соціально-економічні аспекти професійного самовизначення молоді проаналізовано в дослідженнях М. Тітми, Г. Чередніченко, В. Шубкіна.

Психолого-педагогічним та організаційним основам підготовки молоді до вибору майбутньої професії присвячено праці Ю. Гільбуха, О. Голомштока, Є. Клімова, М. Захарова, Г. Костюка, В. Мадзігона, Є. Павлютенкова, В. Сидоренка, В. Симоненка, В. Синявського, С. Чистякової, Б. Федоришина.

Проблеми професійної орієнтації школярів в умовах міжшкільних навчально-виробничих комбінатів досліджувалися В. Гарбичем, О. Мельником, С. Осадчим, М. Піддячим, В. Хільковцем. У роботах П. Атутова, В. Сидоренка, М. Тименка, М. Янцура розкрито особливості здійснення профорієнтаційної роботи та підготовки школярів до професійного самовизначення у процесі трудового навчання. Слід зазначити, що якщо у попередні роки в основному досліджувалися проблеми, пов’язані з підготовкою учнів до вибору робітничих спеціальностей, то в останній час чільне місце посідає вивчення проблем вибору школярами професій в умовах ринкової економіки (Д. Закатнов, С. Мельников, Н. Побірченко, О. Тополь, М. Тименко та ін.).

Для теоретичного аналізу та узагальнення згаданої проблеми актуальними є зарубіжні дослідження в галузі професійного самовизначення та професійної орієнтації (Д. Голанд, І. Мур, Д. С’юпер, С. Фукуяма та інші).

Наведене вище свідчить про те, що переважна більшість аспектів проблеми професійного самовизначення школярів не залишилася поза увагою дослідників. Проте, у психолого-педагогічній літературі не висвітлено належним чином такий аспект профорієнтаційної роботи, як педагогічні умови активізації процесу професійного самовизначення старшокласників.

Актуальність проблеми активізації процесу підготовки учнів старших класів загальноосвітньої школи до професійного самовизначення та недостатній рівень її теоретичного та практичного розв’язання обумовили вибір теми дослідження: “Педагогічні умови активізації професійного самовизначення старшокласників у навчально-виховній діяльності загальноосвітньої школи”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами – дослідження є складовою науково-дослідної теми лабораторії трудового виховання і професійної орієнтації Інституту проблем виховання АПН України: “Педагогічне обґрунтування системи підготовки учнівської молоді до професійного самовизначення в умовах реформування національної освіти”, державний реєстраційний номер 0101U000388. Тема дослідження затверджена рішенням вченої ради Інституту проблем виховання АПН України (протокол № від 29.03.2001 р.) та Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № від 11.04.2001 р.).

Об’єктом дослідження є професійне самовизначення учнів середніх загальноосвітніх шкіл.

Предметом дослідження є педагогічні умови активізації професійного самовизначення старшокласників у навчально-виховній діяльності середньої загальноосвітньої школи.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови активізації професійного самовизначення старшокласників у навчально-виховному процесі школи.

В основу гіпотези було покладено припущення про те, що активізація професійного самовизначення старшокласників відбувається за умови запровадження у навчально-виховний процес загальноосвітньої школи педагогічної технології, розробленої на основі методів активізації профорієнтаційної роботи і спрямованої на розвиток в учнів здатності до самоаналізу, аналізу професій, рефлексії набутого допрофесійного досвіду у проекції на майбутню трудову діяльність.

Для реалізації поставленої мети та перевірки гіпотези визначено такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан проблеми підготовки старшокласників до професійного самовизначення у психолого-педагогічній теорії та практиці.

2. Обґрунтувати сукупність педагогічних умов, які дозволятимуть активізувати професійне самовизначення старшокласників, розробити й апробувати педагогічну технологію профорієнтаційної роботи з учнями старших класів загальноосвітніх шкіл.

3. Визначити показники та критерії ефективності реалізації педагогічних умов активізації професійного самовизначення старшокласників у навчально-виховній діяльності школи.

4. Експериментально перевірити ефективність педагогічних умов активізації професійного самовизначення старшокласників та розробити відповідні рекомендації для впровадження у практику навчально-виховної роботи середньої загальноосвітньої школи.

Методологічною основою дослідження є філософські положення про діалектичний зв’язок між явищами об’єктивної дійсності, про механізми трансформації суспільних цінностей в особистісні надбання, а також засади психолого-педагогічної детермінації та самодетермінації становлення, розвитку та життєдіяльності особистості. Для уточнення вихідних позицій дослідження використовувалися положення Законів України “Про освіту” та “Про загальну середню освіту”, Державної національної програми “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Національної доктрини розвитку освіти України, Концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти.

Методи дослідження. Досягненню мети дослідження й розв’язанню поставлених завдань сприяло використання комплексу методів дослідження, а саме: теоретичних (вивчення, аналіз та узагальнення філософської, психолого-педагогічної, соціологічної літератури, синтез, порівняння, моделювання, систематизація), які дали можливість виявити й узагальнити дослідницькі матеріали з проблеми, розробити теоретичні підходи до її розв’язання; емпіричних: діагностичні (анкетування, інтерв’ю, бесіда, тестування), педагогічні спостереження, ранжування, які сприяли вивченню стану проблеми в практиці та застосовувалися у педагогічному експерименті. Педагогічний експеримент дав можливість перевірити гіпотезу дослідження. Емпіричні дані оброблялися методами математичної статистики.

База дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі середніх закладів освіти м. Києва, Києво-Святошинського району Київської області та м. Миргород Полтавської області. У педагогічному експерименті були задіяні понад 400 старшокласників.

Дослідження здійснювалося у три етапи протягом 2000–2003 рр.

На першому етапі (2000-2001 рр.) аналізувалася філософська, соціологічна, психолого-педагогічна література за темою дослідження, що дозволило виявити педагогічні умови активізації професійного самовизначення старшокласників, розробити показники, критерії та методику діагностики їх ефективності. На цьому ж етапі було проведено вивчення стану проблеми у практиці роботи середніх загальноосвітніх шкіл як констатуючий етап педагогічного експерименту. Це дало змогу уточнити вихідні теоретичні позиції дослідження. За результатами аналізу стану проблеми було розроблено педагогічну технологію активізації професійного самовизначення старшокласників, уточнено програму та методику дослідно-експериментальної роботи.

На другому етапі (2001-2002 рр.) було організовано та проведено формуючий етап педагогічного експерименту, який мав за мету перевірку достовірності висунутої робочої гіпотези. Здійснення педагогічного експерименту передбачало впровадження до навчально-виховного процесу школи розробленого нами факультативного курсу “Твоя майбутня професія”, у процесі викладання якого реалізовувалася технологія активізації професійного самовизначення старшокласників.

На третьому етапі (2003 р.) здійснювалися аналіз, узагальнення та перевірка результатів дослідно-експериментальної роботи, проводилась їх статистична обробка, формулювалися загальні висновки та рекомендації, розроблялися та впроваджувалися у практику навчально-виховної роботи школи методичні рекомендації з означеної проблеми активізації професійного самовизначення старшокласників, здійснювалось літературне оформлення роботи.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше визначено та теоретично обґрунтовано педагогічні умови активізації професійного самовизначен-ня старшокласників у навчально-виховній діяльності загальноосвітньої школи; на основі методів активізації профорієнтаційної роботи розроблено педагогічну технологію підготовки старшокласників до професійного самовизначення та показники і критерії оцінювання педагогічної ефективності цього процесу.

Практичне значення дослідження полягає у розробці змісту, форм та методів реалізації педагогічної технології професійного самовизначення старшокласників у навчально-виховному процесі школи, адаптації методики підготовки школярів до вибору професії Д. Голанда для використання у середніх загальноосвітніх школах України.

Використання матеріалів дисертаційного дослідження дозволяє практичним педагогічним працівникам підвищити ефективність профорієнтаційної роботи зі старшокласниками.

Основні результати дослідження можуть бути використані практичними психологами та іншими педагогічними працівниками середніх закладів освіти у процесі профорієнтаційної роботи зі старшокласниками, а також у системі післядипломної освіти педагогічних працівників та підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів.

Особистий внесок автора полягає в узагальненні теоретичного матеріалу та обґрунтуванні положення щодо необхідності розробки технології 8професійного самовизначення старшокласників на основі існуючих методів активізації профорієнтаційної роботи; розробці та експериментальній апробації програми факультативного курсу “Твоя майбутня професія”, адаптації методу самоспрямовуючого пошуку Д. Голанда для використання у практиці роботи середніх загальноосвітніх шкіл України, у експериментальній апробації та впровадженні методичних рекомендацій щодо активізації професійного самовизначення старшокласників у навчально-виховній діяльності школи.

Апробація і впровадження основних результатів дослідження проводилася шляхом виступів дисертанта на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості” (м. Київ, 2001 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Стан та перспективи професійної орієнтації, трудового і профільного навчання та професійної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів” (м. Бориспіль, 2002 р.), науково-методичних міжвузівських конференціях “Сучасні технології навчання та оцінювання знань студентів” (м. Київ, КНЕУ, 2002 р.), “Навчальні інновації та їх вплив на якість освіти” (м. Київ, КНЕУ, 2003 р.), засіданнях лабораторії трудового виховання і профорієнтації Інституту проблем виховання АПН України (2000-2003 рр.).

Результати дослідження впроваджено у практику навчально-виховної роботи Петрівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, Вишнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Києво-Святошинського району Київської області, загально-освітньої школи І-ІІІ ступенів № та гімназії ім. Т. Г. Шевченка м. Миргород.

Обґрунтованість та вірогідність результатів дослідження забезпечуватиметься теоретичним обґрунтуванням вихідних положень, комплексним використанням методів дослідження, адекватних його об’єкту, предмету та завданням, експериментальною перевіркою теоретичних висновків і методичних розробок.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлені в
7 публікаціях (6 одноосібних), зокрема у 3 одноосібних статтях у фахових виданнях, визначених ВАК України.

Структура роботи. Дисертаційне дослідження складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, переліку використаної літератури (252 джерела) та 8 додатків. Загальний обсяг дисертації складає
243 сторінки, зокрема 170 сторінки основного тексту. Робота містить 18 таблиць та 5 рисунків на 9 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об’єкт, предмет та мету дослідження, сформульовано гіпотезу та завдання, охарактеризовано його методологічну основу та методи дослідження, описані етапи проведення дослідно-експериментальної, розкриті наукова новизна та практичне значення дисертаційної роботи, вірогідність одержаних результатів, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Професійне самовизначення школярів як психолого-педагогічна проблема” дається аналіз стану дослідження професійного самовизначення учнів старших класів загальноосвітньої школи у психолого-педагогічній літературі, розглянуто стан проблеми у практиці.

Результати проведеного теоретичного аналізу проблеми дозволили констатувати, що в період ранньої юності (15-17 років) у рамках становлення нового рівня самосвідомості у молодої людини відбувається формування стійкого уявлення про себе. В результаті виникає особливе особистісне новутворення, яке у психолого-педагогічній літературі визначається терміном “самовизначення”.

В основі самовизначення лежить особистісне самовизначення, що має ціннісно-значеннєву природу. Це активне визначення особистістю своєї позиції відносно суспільно виробленої системи цінностей, визначення на цій основі сенсу свого власного існування. Істотною особливістю особистісного самовизначення є його орієнтованість у майбутнє. Найбільш вагомим чинником особистісного самовизначення у ранній юності є формування смислової системи, у якій зібрані уявлення старшокласника про себе, тобто когнітивної складової Я-концепції.

У психолого-педагогічній літературі професійне самовизначення розглядається як процес розвитку особистості в обраній професійній діяльності, що охоплює значний період її життєвого та трудового шляху. Як складне структурне утворення особистості професійне самовизначення відображає погляд людини на світ професій, на конкретну професію, свої можливості в соціальному середовищі, а також власні наміри щодо самореалізації в рамках певної трудової діяльності. Одним з найважливіших етапів професійного самовизначення є вибір молодою людиною професії в період навчання у старших класах середньої загальноосвітньої школи.

Віковий аспект професійного самовизначення учнів старших класів характеризується як період уточнення ними власного соціально-професійного статусу. Результатом процесу професійного самовизначення на цьому віковому етапі є готовність до вибору майбутньої професії, сфери професійної діяльності
(І. Кон, М. Пряжніков, С. Чистякова). Це дає підстави зробити висновок про те, що показником ефективності навчально-виховної роботи школи за цим напрямом є рівень сформованості у старшокласника готовності до вибору професії.

Готовність старшокласника до професійного самовизначення є особистісним поліструктурним утворенням, притаманним певному віковому періоду. Аналіз досліджень Р. Гаспаряна, М. Д’яченко, Л. Кандибовіча, С. Чистякової дозволив виділити у структурі готовності старшокласника до професійного самовизначення мотиваційний, когнітивний та практичний компоненти. У своєму дослідженні ми виходили з того, що структурні компоненти готовності піддаються цілеспрямованому педагогічному впливу і на певному рівні свого розвитку у своїй сукупності створюють передумови, необхідні для здійснення учнем професійного самовизначення.

Одним із завдань нашого дослідження було визначення якісних показників результативності процесу професійного самовизначення старшокласників. Для оцінки ефективності процесу підготовки старшокласників до професійного самовизначення нами були виділені мотиваційний, когнітивний та практичний критерії та конкретизуючи їх показники готовності старшокласників до прийняття рішення щодо вибору майбутньої професії.

З метою оцінювання ступеню сформованості у старшокласників готовності до професійного самовизначення, на основі запропонованих критеріїв та показників вона була диференційована за трьома рівнями: високим, середнім та низьким. Така диференціація робить більш наочною динаміку переходу особистості учня з одного рівня розвитку готовності до вибору професії на інший.

У роботі розглянуто зарубіжний досвід підготовки школярів до професійного самовизначення, що дозволило виявити зміст, форми та методи профорієнтаційної роботи, які можуть бути використані у практиці роботи середніх загальноосвітніх шкіл України (впровадження відповідних навчальних курсів; використання технологій підготовки учнів до вибору професії; кадрове, організаційно-методичне та інформаційне забезпечення процесу підготовки школярів до професійного самовизначення і т. ін.).

Ознайомлення із станом проблеми у практиці навчально-виховної діяльності школи засвідчило, що протягом останнього десятиріччя було фактично втрачено організаційну структуру профорієнтаційної роботи зі школярами (ліквідовано кабінети профорієнтаційної роботи, у штатних розкладах шкіл відсутні посади профконсультанта і таке інше), що негативно вплинуло на підготовку школярів до професійного самовизначення. Аналіз стану діяльності школи з підготовки учнів загальноосвітніх шкіл до професійного самовизначення засвідчив таке:–

оскільки посада профконсультанта у школі відсутня, його функції виконують інші педагогічні працівники (учителі, шкільні психологи, адміністрація), для яких вони не є основними;–

значно звузилось коло форм та методів профорієнтаційної роботи з учнями, яка часто зводиться до епізодичних бесід, практично не використовується профорієнтаційний потенціал загальноосвітніх предметів та курсів за вибором;–

при підготовці молоді до професійного самовизначення мало враховується соціально-економічні прогнози щодо потреби регіону в кадрах, педагоги недостатньо обізнані із станом та перспективами розвитку ринку праці та соціально професійними орієнтирами учнів;–

лише в 15% шкіл, які було обстежено, підготовку учнів до вибору фаху організовано за певною системою, в 30% шкіл реалізуються окремі її компоненти, які не пов’язані між собою, в інших вона відсутня взагалі.

Сьогодні профорієнтаційна робота з учнями здійснюється переважно на базі міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, чисельність яких протягом останнього десятиріччя скоротилась майже вдвічі; у процесі трудового навчання, головним чином – у процесі викладання розділу “Основи вибору професії”. Проте, протягом останнього десятиріччя спостерігається тенденція до поступового згортання трудового навчання, крім того, у переважній більшості шкіл, в яких воно збереглося, цей розділ не викладається, оскільки його включено до варіативної частини програм з трудового навчання. Як наслідок, вибір майбутньої професії здійснюється переважно під впливом педагогічно неконтрольованих факторів (батьки, однолітки, засоби масової інформації тощо) на основі деформованих трудових ціннісних орієнтацій, за ознаками зовнішньої привабливості професій.

Констатуючий етап педагогічного експерименту здійснювався на базі середніх загальноосвітніх шкіл м.м. Київ, Миргород та Києво-Святошинського району Київської області.

Результати констатуючого етапу експерименту засвідчили, що для понад 70 % учнів старших класів притаманний низький рівень готовності до професійного самовизначення. Основним фактором впливу на вибір старшокласником професії є його родина, а серед мотивів вибору професії чільне місце посідають матеріальні, престижні та утилітарні групи мотивів.

Тому ми вважаємо, що актуальним для сучасної школи є розв’язання проблеми активізації процесу професійного самовизначення старшокласників, під якою ми розуміємо цілеспрямований педагогічний вплив на особистість учня, який актуалізує перед ним проблему вибору майбутньої професії і пов’язану з ним діяльність, насамперед – самостійну, яку спрямовано на самопізнання та ознайомлення зі світом професій, співставлення власних якостей особистості з вимогами, які ставить професія до людини. Одним із напрямів вирішення цієї проблеми ми вбачаємо впровадження до навчально-виховної діяльності середньої загальноосвітньої школи адекватних педагогічних технологій.

У другому розділі “Обґрунтування та експериментальне дослідження педагогічних умов активізації професійного самовизначення старшокласників” обґрунтовано педагогічні умови активізації професійного самовизначення старшокласників, педагогічну технологію профорієнтаційної роботи з учнями старших класів загальноосвітньої школи, викладено методику здійснення формуючого етапу педагогічного експерименту і наведено його основні результати.

Аналіз психолого-педагогічної літератури показує, що одним із напрямів подолання зазначених вище проблем профорієнтаційної роботи зі школярами є розробка педагогічної технології, реалізація якої у навчально-виховному процесі школи забезпечувала б формування в учнів готовності до професійного самовизначення. Особливої актуальності дана проблема набуває у зв’язку із впровадження профільного навчання у старшій школі, оскільки вибір профілю навчання можна розглядати як пропедевтичний вибір напряму майбутньої професійної діяльності.

Не дивлячись на те, що термін “педагогічна технологія” виник ще у 20-х рр. ХХ-го сторіччя, він досі тлумачиться неоднозначно і все ще знаходиться на етапі свого понятійного становлення. Крім того, переважна частина досліджень цієї проблеми присвячено дидактичним, а не виховним технологіям. У своєму дослідженні ми спиралися на визначення виховної педагогічної технології, запропоноване І. Бехом. Відповідно до нього під виховною технологією розуміються виховні методи, що ґрунтуються не на механізмах зовнішнього підкріплення (заохочення та покарання), а на рефлексивно-вольових механізмах школяра.

Слід зазначити, що у педагогічній теорії немає загальноприйнятого поняття методу виховання. Він може трактуватися як способи систематичного впливу на особистість школяра з метою формування його суспільної свідомості та поведінки (О. Кондратюк), як прийоми та способи педагогічного впливу з метою формування якостей особистості учня (Г. Щукіна). У роботах таких дослідників як Ю. Бабанський, В. Беспалько, М. Нікандров метод виховання визначається як спосіб переконання, як сукупність прийомів виховної роботи, як форми та прийоми спільної діяльності педагогів та учнів з розв’язання конкретного виховного завдання і т. ін. У своєму дослідженні під виховними методами профорієнтаційної роботи ми розуміли форми, прийоми та способи спільної діяльності педагогів та учнів, спрямованої на створення умов, що стимулюють особистість школяра до профорієнтаційної діяльності і через неї – до самопізнання, самооцінку індивідуальних особливостей у їх проекції на майбутню професію, самостійний пошук професіографічної інформації.

Активізація професійного самовизначення передбачає використання у профорієнтаційній роботі з учнями виховних методів, які забезпечують активну самостійну пошуково-пізнавальну та практичну діяльність учня, спрямовану на формування та розвиток образу “Я”, рефлексію власних професійних можливостей, порівняння їх з вимогами, що ставить до особистості обрана професійна діяльність.

За такого підходу до переліку виховних методів активізації професійного самовизначення можна віднести метод самоспрямовуючого пошуку Д. Голанда, методи активізації профконсультаційної (профконсультаційні ігри, активізуючі опитувальники) та профінформаційної роботи (профінформаційні ігри та вправи, професіографічні дослідження). Кожний з перелічених методів спрямовано на розв’язання певних проблем, пов’язаних з активізацією професійного самовизначення. У своєму дослідженні ми виходили з припущення про те, що зазначені вище виховні методи доцільно реалізовувати у навчально-виховному процесі школи як структурні елементи педагогічної технології профорієнтаційної роботи, в рамках якої вони б взаємодоповнювали один одного і дозволяли комплексно вирішувати проблему активізації професійного самовизначення старшокласників (див. рис. 1).

Рис. 1. Схема процесу професійного самовизначення учнів експериментальної (?) та контрольної ( ---- ) груп

Технологія активізації професійного самовизначення реалізовувалася у процесі викладання розробленого нами факультативного курсу “Твоя майбутня професія”. Курс обсягом 34 години викладався для учнів 10-х або 11-х класів протягом одного навчального року або навчального півріччя за рахунок годин, передбачених варіативними складовими навчальних планів середніх загальноосвітніх шкіл. Програма курсу складається з таких основних розділів: “Професія та кар’єра”, “Самопізнання”, “Планування кар’єри”. На відміну від існуючих аналогічних курсів, які базуються на класифікації професій, розроблену Є. Клімовим, у процесі вивчення запропонованого нами експериментального курсу передбачалося ознайомлення школярів також з класифікацією професій Д. Голанда.

Для експериментальної перевірки педагогічної технології активізації процесу професійного самовизначення учнів старшокласників нами був проведений формуючий етап педагогічного експерименту. До участі в експерименті було залучено біля 300 учнів старших класів середніх загальноосвітніх шкіл.

Здійснення профорієнтаційної роботи з учнями експериментальної групи передбачало викладання курсу “Твоя майбутня професія”. У процесі вивчення розділу “Професія та кар’єра” з метою активізації професійного самовизначення школярів використовувався метод самоспрямовуючого пошуку Д. Голанда. Перевага цього методу полягає в тому, що він дозволяє на основі ознайомлення учня з типами особистості і професійного середовища та співставлення їх з власними інтересами, перевагами до певних видів діяльності, самооцінкою тощо виявити одну або декілька професій, які у найбільшій мірі відповідають наявним уподобанням та можливостям школяра. Його застосування дозволило: актуалізувати перед старшокласником проблему вибору професії та необхідність ознайомлення із світом професій; проілюструвати необхідність відповідності якостей особистості вимогам конкретної професії; ознайомити учнів зі схемою вибору професії, яка передбачає володіння учнями систематизованими, об’єктивними знаннями щодо особливостей власної особистості; актуалізувати проблему самопізнання. Як додатковий метод актуалізації проблеми вибору майбутньої професії використовувалися активізуючі опитувальники. Провідною метою і особливістю активізуючих опитувальників є не стільки одержання інформації про оптанта, скільки стимулювання його міркувань щодо перспектив особистісного і професійного самовизначення.

Одним із завдань вивчення розділу “Професія та кар’єра” є формування в учнів здатності до аналізу професійної діяльності. Здатність до такого аналізу передбачає наявність в учня умінь розділяти єдиний процес трудової діяльності професіонала на окремі характеристики, диференціювати їх, узагальнювати і виділяти основні ознаки, що визначають зміст і структуру професійної праці. Як метод активізації цього процесу ми використовували професіографічні дослідження, які здійснювалися як самостійна позаурочна робота творчого характеру. Крім того, в процесі вивчення цього розділу застосовувалися профінформаційні ігри та вправи.

Процес самопізнання передбачає одержання старшокласником об’єктивної інформації щодо особливостей власної особистості. Це завдання вирішувалося у процесі вивчення розділу “Самопізнання”, під час якого в учнів старших класів не лише формувалися знання про інтереси, схильності, увагу, пам’ять, характер, темперамент тощо, але й паралельно вивчався рівень та особливості їх розвитку.

Метою, в плані активізації професійного самовизначення, розділу “Планування кар’єри” є актуалізація у старшокласників проблем самоаналізу, аналізу професій та аналізу своєї відповідності вимогам обраної професії через рефлексію своїх станів у навчальній та практичній діяльності. Засобом вирішення цих завдань є ознайомлення учнів із основними етапами побудови особистого професійного плану, які запропонував Є. Клімов. У процесі вивчення цього розділу також здійснювалася оцінка та самооцінка професійних планів учнів.

Для перевірки педагогічної ефективності впливу запропонованої технології активізації профорієнтаційної роботи на рівень готовності старшокласників до професійного самовизначення, нами було проведено покомпонентний аналіз його структурних складових.

Мотиваційний компонент готовності до професійного самовизначення визначає ставлення старшокласника до вибору майбутньої професії, а його основними показниками є наявність відповідних професійних інтересів та намірів, мотивів вибору професії.

Результати дослідження показників мотиваційного компоненту готовності старшокласників до професійного самовизначення засвідчили наявність позитивних зрушень експериментальній групі. Так, ієрархічну структуру мотивів вибору професії на початку експерименту очолювали матеріальні мотиви, престижні та утилітарні групи мотивів. Аналогічна ієрархія залишилась практично без змін у контрольній групі і після закінчення експерименту. В той же час, за результатами формуючого експерименту в експериментальній групі підвищилися рангові місця пізнавальних мотивів та таких, що пов’язані із змістом праці. Проте, ми вважаємо негативним явищем відсутність суттєвих позитивних змін у рангових місцях соціальних та моральних мотивів вибору старшокласниками експериментальної групи майбутньої професії.

Слід зазначити підвищення у ієрархії мотивів вибору майбутньої професії рангових місць творчих мотивів. Проте, відповідних позитивних зрушень для соціальної та моральної груп мотивів вибору майбутньої професії нами виявлено не було. Як на нашу думку, це можна пояснити тим, що структура мотиваційної сфери визначається впливом не лише навчально-виховного процесу в цілому, але й факторами, які знаходяться поза педагогічним впливом. Крім того, лише профорієнтаційна робота навряд чи може призвести до значної переорієнтації системи мотивів вибору професії.

За когнітивним критерієм сформованості готовності до професійного самовизначення нами вивчалися такі його показники як здатність до аналізу професій, здатність до самоаналізу, володіння інформацією про світ сучасних професій та самооцінка.

Рівень інформованості старшокласників про світ професій визначався за результатами контрольного опису професій, бесід, використання тесту профінформованості. Одержані результати показали, що для учнів експериментальних груп в основному притаманні високий та середній рівні поінформованості щодо світу професій (понад 66 % від чисельності вибірки у порівнянні із 42 % для контрольної групи). Така значна відмінність у проявах цього компоненту пояснюється наявністю в учнів експериментальних груп систематизованого та розвинутого когнітивного компоненту готовності до професійного самовизначення, обумовленого як впровадженням до змісту профінформаційної роботи відповідного навчального матеріалу так і здійсненням професіографічних досліджень.

У процесі вивчення самооцінки ми досліджували такі її прояви як наявність в учня прагнення до пізнання психологічних особливостей особистості, ступінь адекватності самооцінки психологічних та професіографічних знань та умінь, наявність прагнення до їх розширення. Одержані результати свідчать про те, що існує достовірна (на рівні 99%) різниця між рядами показників, що досліджувалися, для контрольної та експериментальної груп.

Дослідження рівнів розвитку здатності учнів до самоаналізу та аналізу професій здійснювалося з використанням Фукуяма-тесту. Його результати засвідчили наявність значущої різниці між рівнями прояву цих показників в учнів експериментальної та контрольної груп при наявності більш високих показників у експериментальній групі.

Таким чином, результати дослідження показників когнітивного компоненту готовності старшокласників до професійного самовизначення свідчать про наявність позитивних зрушень як в експериментальній, так і контрольній групах.

Показниками практичного компоненту готовності до професійного самовизначення є наявність у старшокласника особистого професійного плану та здійснення заходів з його реалізації. Методами його дослідження цього компоненту є індивідуальні бесіди, анкетування, педагогічні спостереження тощо. Основний результат впливу запропонованих нами експериментальних факторів на показники практичного компоненту ми вбачаємо не стільки у зростанні кількості учнів з високим (в середньому на 6,5 % у експериментальних групах у порівнянні з 3,5 % у контрольних групах) рівнем сформованості особистого професійного плану, скільки у суттєвому зменшенні в експериментальній групі кількості учнів, які не розробили особистий професійний план і не здійснювали практичних заходів з його реалізації. Кількість таких учнів склала не більше 25 % у експериментальних групах у порівнянні з понад 60 % у контрольних групах.

Здійснення покомпонентного аналізу структурних складових готовності старшокласників до професійного самовизначення дозволив дати їй інтегральну якісну оцінку (табл. 1)

Таблиця 1

Рівні готовності до професійного самовизначення (у %)

Рівень готовності | Початок експерименту | Закінчення експерименту

конт. гр. | експ. гр. | конт. гр. | експ. гр.

Високий

Середній

Низький | 6,8

18,4

74,8 | 7,1

19,6

73,2 | 11,8

24,8

63,4 | 21,9

49,9

28,2

Статистична обробка емпіричних результатів дослідження засвідчила наявність статистично значущої різниці між показниками, що досліджувалися, для контрольної та експериментальної груп.

Одержані результати свідчать про те, що вища ефективність процесу професійного самовизначення учнів експериментальної групи обумовлена експериментальними факторами. Тому, результати формуючого етапу педагогічного експерименту в цілому підтвердили ефективність запропонованих педагогічних умов активізації професійного самовизначення старшокласників.

висновки

У цілому дослідження підтвердило основні положення гіпотези і дозволило зробити такі висновки:

1. Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблем, пов’язаних з професійним самовизначенням учнів середніх закладів освіти та вивчення стану проблеми у практиці роботи загальноосвітньої школи дозволяє зробити висновок щодо невідповідності між достатньо високим рівнем теоретико-методичної розробки їх філософських, соціально-економічних, психолого-педагогічних, організаційних аспектів і недостатнім рівнем практичного впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітньої школи системи педагогічних заходів, спрямованих на підготовку учнів до вибору майбутньої професії. Сьогодні профорієнтаційна робота здійснюється, як правило, лише у процесі трудового навчання в основній школі та трудової допрофесійної підготовки у старших класах, де вона є складовою навчально-виховної роботи міжшкільних навчально-виробничих комбінатів і переважно залишається відчуженою від навчально-виховної роботи школи. Вивчення стану проблеми показало, що сьогодні така складова навчально-виховної роботи школи як формування у старшокласника системи знань про особливості власної особистості та сучасний світ професій як правило не здійснюється.

2. Професійне самовизначення ми розглядали як складне структурне утворення особистості, яке відображає погляд людини на світ професій, на конкретну професію, а також власні наміри щодо самореалізації в рамках певної трудової діяльності. Одним із показників його ефективності є рівень сформованості у старшокласника готовності до професійного самовизначення. Готовність до професійного самовизначення – це особистісне поліструктурне утворення, розвиток якого активізується у старшому підлітковому та молодшому юнацькому віці. Воно підлягає цілеспрямованому педагогічному впливу і у єдності розвитку своїх складових забезпечує усвідомлений та обґрунтований вибір старшокласниками як майбутньої професії, так і розробку особистого професійного плану, спрямованого на визначення середнє- та довгострокової професійної кар’єри. Аналіз досліджень з проблеми формування в учнів готовності до професійного самовизначення дозволив виділити у її структурі мотиваційну, когнітивну та практичну складові.

3. Результати констатуючого етапу педагогічного експерименту засвідчили, що для переважної більшості учнів 10 – 11-х класів притаманним є низький рівень готовності до професійного самовизначення (понад 70 % вибірки). За цих умов основним фактором впливу на вибір старшокласником професії є його найближче соціальне середовище (родина, друзі, знайомі і таке інше), а серед мотивів вибору професії чільне місце посідають матеріальні, престижні та утилітарні групи мотивів.

4. Однією з умов активізації професійного самовизначення старшокласників ми вбачали розробку та впровадження до навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи педагогічної технології активізації профорієнтаційної роботи. Під виховною педагогічною технологією ми розуміємо виховні методи, що ґрунтуються не на механізмах зовнішнього підкріплення (заохочення та покарання), а на рефлексивно-вольових механізмах школяра.

5. Активізація професійного самовизначення старшокласників передбачала використання у профорієнтаційній роботі з учнями виховних методів, які забезпечують активну самостійну пошуково-пізнавальну та практичну діяльність учня, спрямовану на формування та розвиток образу “Я”, рефлексію власних професійних можливостей, порівняння їх з вимогами, що ставить до особистості обрана професійна діяльність.

За такого підходу до переліку виховних методів активізації професійного самовизначення нами віднесено метод самоспрямовуючого пошуку Д. Голанда, методи активізації профконсультаційної (профорієнтаційні ігри, активізуючі опитувальники) та профінформаційної роботи (відповідні ігри та вправи, професіографічні дослідження). Зазначені методи ґрунтуються не на механізмах зовнішнього підкріплення, а таких, що особистісно актуалізують проблему вибору майбутньої професії та апелюють, насамперед, до самосвідомості учня та свідомого ставлення до необхідності її вирішення.

6. Однією з умов активізації професійного самовизначення старшокласників ми визначили впровадження факультативного курсу “Твоя майбутня професія”. З метою актуалізації проблеми вибору майбутньої професії, активізації самопізнання учнів та їх самостійної діяльності з ознайомлення зі світом професій, на перших етапах викладання курсу використовувалася метод самоспрямовуючого пошуку Д. Голанда, який дозволяє визначити професію або коло професій, які відповідають особливостям особистості учня, його інтересам та уподобанням. У подальшому старшокласники знайомилися з класифікацією професій за Є. Клімовим. На основі надбаних знань про себе та про світ професій, майбутня професія аналізувалася за багатьма параметрами (предмет, мета, знаряддя та умови праці, вимоги до якості особистості, професійно необхідні знання, вміння та навички, необхідний освітній рівень, шляхи набуття професії і таке інше). Це надавало старшокласнику визначити об’єктивну можливість оволодіти нею. За цих умов одним із методів активізації процесу вивчення світу професій виступали професіографічні дослідження. Використання профорієнтаційних ігор та вправ, активізуючих опитувальників дозволяло створювати виховні ситуації, які передбачали співставлення учнями якостей своєї особистості з різними професіями, визначення особистісних сенсів певної професійної діяльності, мотивів вибору професії і т. ін.

7. Результати формуючого етапу експерименту дозволяють констатувати, що формування готовності старшокласників до професійного самовизначення є педагогічно керованим процесом і його ефективність зростає за умови впровадження курсу “Твоя майбутня професія”, у процесі якого методи активізації профорієнтаційної роботи використовуються як складові елементи педагогічної технології активізації професійного самовизначення. Одним із засобів визначення ефективності підготовки старшокласників до професійного самовизначення є оцінювання якості побудови школярем особистого професійного плану, в якому в узагальненому, інтегрованому вигляді подані всі основні складові професійного самовизначення

Таким чином, всі завдання дослідження були виконані, а проведена дослідно-експериментальна робота підтвердила основні положення робочої гіпотези.

Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми активізації професійного самовизначення учнів старших класів середніх загальноосвітніх шкіл. Важливими для дослідження залишається визначення форми та методів педагогічного впливу на мотиви вибору майбутньої професії та трудові ціннісні орієнтації школярів, проблеми, пов’язані з використанням комп’ютерних технологій у профорієнтаційній роботі із школярами, шляхи впровадження до практики роботи школи професійних проб.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Капустіна О. В. Професійне самовизначення школярів в умовах гуманізації навчально-виховного процесу // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук. пр. – К.: ВіРА Інсайт, 2001. – Кн. 1. – С. 257-263.

2. Капустіна О. В. Методика професійного самовизначення Д. Голанда // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. Вип. 25. – 2003. – С. 74-79.

3. Капустіна О. В. Активізація професійного самовизначення старшокласників // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Педагогіка і психологія. Вип. . – 2003. – С. 66-71.

4. Закатнов Д. О., Капустіна О. В. Професійне самовизначення старшокласників: Методичний посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 112 с. (авторський внесок – С. 23-50, 87-109).

5. Капустіна О. В. Методи активізації профорієнтаційної роботи // Стан та перспективи професійної орієнтації, трудового і профільного навчання та професійної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, 13-14 лютого 2002 р.,
м. Бориспіль. – К.: ІПВ АПН України, 2002. – Част. ІІ. – С. 74-78.

6. Капустіна О. В. Вплив економічної підготовки на професійне самовизначення старшокласників // Сучасні технології навчання та оцінювання знань студентів. Матеріали науково-методичної конференції, 1 лютого 2002 р.,
м. Київ. – К.: КНЕУ, 2002. – С. 327-330.

7. Капустіна О. В. Активізація професійного самовизначення старшокласників // Навчальні інновації та їх вплив на якість університетської освіти. Матеріали науково-методичної конференції, 29 січня 2003 р., м. Київ. – К.: КНЕУ, 2003. – С. 437-438.

АНОТАЦІЯ

Капустіна О. В. Педагогічні умови активізації професійного самовизначення старшокласників у навчально-виховній діяльності загальноосвітньої школи. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 – теорія і методика виховання. – Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2004.

Дисертацію присвячено питанням теорії і практики активізації професійного самовизначення старшокласників у навчально-виховній діяльності загально-освітньої школи. Проаналізовано стан проблеми у педагогічній теорії та на практиці. Обґрунтовано та експериментально перевірено особистісно орієнтовану педагогічну технологію активізації професійного самовизначення учнів старших класів.

Доведено, що ефективність педагогічної технології активізації професійного самовизначення старшокласників забезпечується за умови самостійної теоретичної та практичної діяльності учнів у всіх ланках навчально-виховного процесу, спрямованих на формування і розвиток свого професійного образу “Я”, рефлексію власних професійних можливостей, порівняння їх з вимогами до особистості майбутньої сфери професійної діяльності.

Ключові слова: професійне самовизначення особистості, активізація професійного самовизначення, професійна орієнтація, педагогічна технологія.

АННОТАЦИЯ

Капустина О. В. Педагогические условия активизации профессионального самоопределения старшеклассников в учебно-воспитательной деятельности общеобразовательной школы. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 – теория и методика воспитания. – Институт проблем воспитания Академии педагогических наук Украины, Киев, 2004.

Диссертация посвящена вопросам теории и практики активизации профессионального самоопределения старшеклассников в учебно-воспитательной деятельности общеобразовательной школы.

Профессиональное самоопределение мы рассматривали как сложное структурное образование личности, которое