Міністерство освіти і науки України

Донецький державний університет економіки і торгівлі

ім. М. Туган-Барановського

КАМИНСЬКИЙ ПАВЛО ДМИТРОВИЧ

УДК 658.011

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОЇ КОН’ЮНКТУРИ

Спеціальність 08.06.01 – Економіка, організація і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному університеті економіки і торгівлі ім.М.Туган-Барановського Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор

Чернега Оксана Богданівна, Донецький державний університет економіки і торгівлі ім.М.Туган-Барановського, завідувач кафедри міжнародної економіки

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Білопольский Микола Григорович, Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського, професор кафедри маркетингу та комерційної справи

кандидат економічних наук, доцент

Жильченкова Вікторія Віталієвна, Донецький національний технічний університет, доцент кафедри менеджмента і господарського права

Провідна установа – Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, (м.Луганськ) кафедра міжнародної економіки

Захист дисертації відбудеться 28 грудня 2004 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.055.01 у Донецькому державному університеті економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського Міністерства освіти і науки України за адресою: 83050, м. Донецьк, вул. Щорса, 31.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського за адресою: 83017, м. Донецьк, б. Шевченка, 30.

Автореферат розісланий 25 жовтня 2004 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Виноградова О. В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За останні роки, у зв’язку з загостренням конкуренції на глобальних ринках, розвитком технологій, засобів комунікацій і зв'язку, інтенсивним залученням колишніх соціалістичних країн і держав, що розвиваються, до процесу міжнародного поділу праці, відбулися істотні зрушення в зовнішньому середовищі функціонування експортоорієнтованих промислових підприємств. Унаслідок незначних темпів зростання в розвинутих країнах підсилилися кон’юнктурні коливання на основних ринках первинного і вторинного секторів економіки. Ці зміни стали найважливішою передумовою необхідності внесення виробниками коректувань у стратегії розвитку і перенесення уваги на підвищення ефективності використання внутрішніх ресурсів, головними з яких виступають інтелектуальний потенціал, співробітники, організаційна культура і системи управління якістю продукції і процесів як основних елементів забезпечення безперебійного тривалого сталого розвитку промислових підприємств.

В економічній літературі велика увага приділяється питанням методології формування механізму сталого довгострокового розвитку підприємства (ці аспекти розглядали такі автори, як В.Барановський, Л.Безчасний, М.Білопольский, Г.Брунтланд, О.Вебер, В.Веснін, П.Екінс, В. Жильченкова, М.Кондратьєв, Д.Кортен, І.Костіков, Д.Медоуз, В.Мельник, Г.Морозов, С.Мураї, А.Назаретян, М.Ніколаєв, К.Папенов, А.Пігу, М.Портер, А.Садєков, Р.Х?юетінг, Й.Шумпетер, Ю.Юсфін), і проблемам ринкової кон’юнктури та її впливу на розвиток економічних систем різного рівня (А.Вагнер, В.Зомбарт, Ф.Лассаль, М.Осинський, В.Пепке).

У сучасних умовах розвитку ринкових відносин в Україні, які характеризуються невизначеністю функціонування підприємств, зростанням ступеня їх залежності від зовнішнього оточення, загостренням конкурентної боротьби, особливої актуальності набувають питання сталого розвитку промислових підприємств в умовах кон’юнктурних коливань, що і визначає актуальність теми дисертаційної роботи, її мету і завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до комплексного плану науково-дослідних робіт, а також тематики Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського: держбюджетна тема Д 2004-13 “Удосконалення механізму інтеграції України в систему міжнародного поділу праці” (автором розроблено розділ “Управління сталим розвитком підприємства в умовах кон’юнктурних коливань”).

Матеріали дослідження використовувалися при виконанні госпдоговірних тем: № 922/2003 “Розробка рекомендацій з оптимізації бізнес-процесів при здійсненні зовнішньоекономічних операцій підприємства”(номер держреєстрації 0104U006611, автором розроблено модель розвитку промислового підприємства в умовах нестабільної кон’юнктури), № 954/2003 “Рекомендації щодо забезпечення конкурентних переваг вітчизняних підприємств на світовому ринку” (номер держреєстрації 0104U008783, автором запропоновано систему менеджменту якості процесів і продукції).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка науково-методичних і практичних рекомендацій з удосконалення механізму сталого розвитку промислових підприємств України в умовах нестабільної кон’юнктури.

Цільова спрямованість і логіка дослідження обумовили постановку і вирішення таких задач:

уточнення сутності поняття і показників сталого розвитку підприємства в умовах нестабільної кон’юнктури;

визначення ролі держави у формуванні умов сталого розвитку промислових підприємств;

обґрунтування концептуальних засад удосконалення системи управління сталим розвитком підприємства;

дослідження тенденцій розвитку світової металургії і впливу зовнішнього середовища на кон’юнктурні зміни;

здійснення аналізу особливостей розвитку підприємств металургійного і машинобудівного комплексу України і Донецької області;

удосконалення механізму сталого розвитку промислового підприємства в умовах нестабільної кон’юнктури;

обґрунтування напрямів розвитку системи державного регулювання економічними процесами;

удосконалення систем управління якістю продукції та людськими ресурсами на промисловому підприємстві.

Об'єктом дослідження є процес удосконалення механізму сталого розвитку промислових підприємств в умовах нестабільної кон’юнктури.

Предметом дослідження є принципи, методи і прикладні аспекти, що формують механізм сталого розвитку промислових підприємств в умовах нестабільної кон’юнктури.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є положення сучасної економічної теорії, основні закони функціонування ринкової економіки, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених-економістів і практиків з дослідження проблем ринкової економіки, менеджменту, маркетингу.

Інформаційну базу дослідження становили офіційні статистичні матеріали (державні і регіональні) за 1990-2003 рр., дані обліку і звітності металургійних і машинобудівних підприємств за 1999-2003 рр., закони України, законодавчі акти і постанови Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України.

Для забезпечення вірогідності й обґрунтованості одержаних результатів і науково-практичних рекомендацій у роботі використано методи: структурно-логічного аналізу (для побудови логіки і структури дисертаційної роботи); системного підходу й економічного аналізу (для визначення сутності поняття сталого розвитку підприємства в умовах нестабільної кон’юнктури, його кількісної і якісної характеристики); графічний і статистичний (для аналізу й оцінки рівня сталості світової металургії і металургійного комплексу України); економіко-математичного і факторного аналізу (для оцінки ступеня сталого розвитку промислових підприємств України); анкетування, інтерв'ювання і статистичного аналізу (для оцінки стану організаційної культури і її впливу на ефективність праці персоналу); експертної оцінки (для оцінки рівня організаційної культури); кваліметрії (для розробки шляхів вдосконалення системи управління якістю продукції). Обробка даних здійснювалася з використанням сучасних комп'ютерних технологій.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі визначено сучасні основи сталого розвитку промислового підприємства в умовах нестабільної кон’юнктури та запропоновано нові наукові рішення, основні з яких полягають у теоретичних і методичних розробках.

Вперше:

запропоновано концептуальні підходи до удосконалення системи управління сталим розвитком підприємства, які передбачають: розвиток організаційної культури і створення умов для підвищення кваліфікації працівників та зростання їх творчих здібностей; генерування інноваційної активності; підвищення якості продукції і процесів та максимальне задоволення споживачів.

Удосконалено:

підходи до класифікації зовнішніх факторів, які впливають на сталий розвиток промислового підприємства в умовах нестабільної кон’юнктури, що дозволили відокремити два блоки: блок глобального оточення (міжнародне законодавство, умови й особливості конкуренції, розподіл інвестицій, політика протекціонізму) та блок внутрішнього оточення (національна правова база, стратегія у сфері освіти та науки, політична стабільність, зовнішньоекономічна політика);

механізм діагностичного аудіювання якості продукції через здійснення процедури структурування функції якості на підставі введення етапу диференціації вимог споживачів для створення модифікацій продукції;

характеристики сталості соціально-економічних систем, найважливішими з яких є: стабільність, ефективність, збалансованість, безперервність, довгостроковість.

Одержало подальший розвиток:

понятійний апарат: сталий розвиток підприємства визначено як збалансований, безперервний, високоефективний і регульований економічний розвиток, що забезпечує стабільне збільшення доходів організації на основі спеціально розроблених механізмів в економічній, технічній і соціальній сферах;

групування критеріальних показників сталого розвитку підприємства в умовах нестабільної кон’юнктури за наступними напрямками: економічні (обсяг виробництва, собівартість, рентабельність тощо), техніко-технологічні (рівень розвитку технологій, якість, завантаженість виробничих потужностей), соціально-економічні (середньогодинна оплата праці, рівень інвестицій в людський капітал, організаційна структура), маркетингові (асортимент продукції, ринки збуту тощо).

Практичне значення одержаних результатів дисертаційної роботи полягає в розробці рекомендацій з удосконалення механізму сталого розвитку промислового підприємства в умовах нестабільної кон’юнктури. Практичне значення мають такі розробки як модель системи розвитку персоналу, модель оцінки організаційної культури, процес створення системи якості на підприємстві, алгоритм здійснення оновленого методу структурування функції якості, механізм діагностичного аудіювання якості продукції.

Висновки і рекомендації, які запропоновано в дисертаційній роботі, схвалено і впроваджено в практику діяльності підприємств, що підтверджується відповідними актами: ТОВ “Техремпоставка” (довідка № 12/23 від 12.04.2004р.), ВАТ “ДМЗ” (довідка № 308 від 22.04.2004р.), ВАТ “Східвуглемаш” (довідка № 686 від 14.05.2004р.).

Основні положення і висновки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Донецького державного університету економіки і торгівлі ім.М.Туган-Барановського при викладанні дисципліни “Управління зовнішньоекономічною діяльністю”, а також при виконанні курсових, дипломних і магістерських робіт.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійних наукових досліджень автора. Сформульовані й обґрунтовані в роботі наукові положення, розробки, висновки і рекомендації отримано автором самостійно на основі проведеного дослідження особливостей розвитку промислових підприємств Донецької області. Аналітична частина роботи виконана на основі обробки звітних даних промислових підприємств, проведених автором опитувань керівників, спеціалістів підприємств, споживачів ринку.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і рекомендації виконаних досліджень доповідалися та одержали схвалення на 3 науково-практичних конференціях: на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Корпоративна культура організацій XXI століття” (м. Краматорськ, 2003 р.); на Донецькій регіональній міжнародній науковій конференції студентів і молодих учених “Євроінтеграція України: проблеми і перспективи” (м. Донецьк, 2003 р.); на III Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень? 2004” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 3,05 др. арк., (6 з них – у провідних спеціалізованих виданнях (2,5др. арк.), з яких автору належить 2,2 др. арк., і 3 публікації в матеріалах наукових конференцій обсягом 0,55 др. арк.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, 3-х розділів, висновків, списку використаних джерел із 234 найменувань і 14 додатків (обсягом 38 сторінок). Основний зміст викладено на 207 сторінках машинописного тексту, дисертація містить 35 таблиць (обсягом 14 сторінок) і 26 рисунків (обсягом 18 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито актуальність теми дисертації, визначено сутність і стан наукової проблеми та її значимість, сформульовано мету і завдання дослідження, його предмет та об’єкт, висвітлено наукову новизну та практичне значення здобутих результатів, вказано форми апробації та оприлюднення результатів дослідження, наведено кількість публікацій за темою дисертації.

У першому розділі “Теоретичні основи сталого розвитку соціально-економічних систем” розкрито сутність сталого розвитку промислового підприємства в умовах нестабільної кон’юнктури, розглянуто роль держави в забезпеченні умов довгострокового стабільного розвитку підприємства, висвітлено фактори, що визначають особливості удосконалення механізму сталого розвитку підприємства, запропоновано концептуальні основи удосконалення системи управління сталим розвитком підприємства.

В економічній літературі України термін “сталість” у більшості випадків асоціюється з екологічною концепцією сталого розвитку, оскільки це поняття завжди використовується для опису теорії збалансованого соціально-економічного розвитку в рівновазі з навколишнім середовищем. У зв'язку з некоректним перекладом закріпилася асоціація, що словосполучення “сталий розвиток” безпосередньо пов'язано тільки з досягненням екологічної рівноваги і дотриманням екологічних принципів розвитку суспільства, націлених на збереження навколишнього середовища у тривалій перспективі. У той же час найважливішими задачами управління підприємствами є цілеспрямований контроль за змінами, що відбуваються у соціально-економічному середовищі, прогнозування і компенсація найбільш небезпечних диспропорцій розвитку, формування здатності функціонувати та вдосконалюватися в умовах негативних зовнішніх і внутрішніх впливів, зберігаючи при цьому рівновагу.

Аналіз літературних джерел і практичної діяльності вітчизняних і зарубіжних підприємств дозволив запропонувати таке визначення: сталий розвиток підприємства - безперервний, збалансований, високоефективний і регульований соціально-економічний розвиток суб'єкта, що господарює, який забезпечує стабільне збільшення доходів організації і співробітників на основі спеціально розроблених управлінських механізмів. Збалансованість розвитку досягається шляхом забезпечення оптимальних кількісних співвідношень між елементами виробничої системи, що дозволяють їй гармонійно розвиватися. При цьому метою сталого розвитку підприємства є згладжування періодів спаду і кризи в економічному циклі, максимально ефективне використання періодів пожвавлення і підйому економіки, тобто формування системи управління, що забезпечує протягом тривалого періоду часу позитивну динаміку у сферах виробництва, розподілу і споживання, пом'якшення різких коливань в економічному розвитку і нейтралізацію наслідків структурних, товарних, фінансово-кредитних і промислових (економічних) криз.

Оцінку рівня сталості розвитку промислового підприємства запропоновано здійснювати на підставі групування основних показників функціонування підприємства за наступними напрямками: економічні (обсяг виробництва, собівартість, рентабельність тощо), техніко-технологічні (рівень розвитку технологій, якість, завантаженість виробничих потужностей), соціально-економічні (середньогодинна оплата праці, рівень інвестицій в людський капітал, організаційна структура), маркетингові (асортимент продукції, ринки збуту тощо).

Довгостроковий економічний розвиток є циклічним, він супроводжується зміною структури виробництва, попиту та пропозиції, а також темпів зростання (зниження) макроекономічних показників (ВВП, обсяг виробництва промисловості, сільського господарства і сфери послуг, індекси цін, зайнятість і безробіття, продуктивність праці). Згладжування економічних циклів, яке спостерігається в останні десятиліття, забезпечується, головним чином, безперервним науково-технічним прогресом, що додає відновленню основного капіталу характер постійно поточного процесу, і ефективним регулюванням економічних процесів міжнародними організаціями й урядами окремих країн.

Стабільність і ефективність розвитку підприємств багатьох сфер національної економіки істотно визначаються економічною кон'юнктурою. Теоретичні дослідження та аналіз кон’юнктурних циклів у металургійній промисловості дозволили встановити, що в основі сприятливої кон’юнктури на ринках металопродукції знаходяться як геополітичні фактори (чекання війни в Іраку і її наслідки, необхідність постійної модернізації військової техніки в країнах НАТО), так і економічні фактори, серед яких покращення динаміки загальносвітового економічного зростання і розвиток світової торгівлі (згідно з прогнозами у 2004 р. темпи зростання світової торгівлі досягнуть 8-9%, а світової економіки - 5%), значний попит на металопродукцію з боку держав Південно-Східної Азії, Китаю та Індії, що не володіють власними виробничими потужностями в необхідних розмірах.

Це подвійно вплинуло на розвиток економіки України, у тому числі на металургійну галузь. З одного боку, для українських металургійних підприємств створена унікальна можливість збільшення обсягів експорту і нагромадження коштів для технічного переозброєння, з іншого - різко збільшилися внутрішні ціни на металопродукцію і знизилася зацікавленість національних постачальників металопродукції у збереженні колишніх обсягів збуту на внутрішньому ринку (табл.1).

Таблиця 1

Внутрішні і зовнішні ціни на сталевий прокат в Україні у 2003 р.

Вид прокату | Внутрішній ринок,

дол./т | Експорт з України - FOB порти Чорного моря, дол./т | Співвідношення експортних цін та цін на внутрішньому ринку, %

Заготівка для перекату | 153 – 224 | 230 – 245 | 109,4 – 152,3

Заготівка трубна | 150 – 213 | 220 – 240 | 112,6 – 146,7

Катанка | 176,2 – 205,1 | 260 – 280 | 136,6 – 147,6

Арматура | 164,5 – 251,4 | 250 – 260 | 103,5 – 152

Лист гарячекатаний | 211 – 291,7 | 300 – 320 | 110 – 142,2

Лист холоднокатаний | 222,9 – 325 | 410 – 430 | 132,3 – 183,9

Для оцінки можливостей, обґрунтування доцільності і виділення основних напрямів державної підтримки національних товаровиробників, діяльність яких істотно залежить від кон’юнктурних коливань, було виконано аналіз теоретичних джерел і практики державного регулювання економічних процесів у різних державах світу, який дозволив встановити, що з розвитком суспільства, зі змінами в структурі суспільного виробництва, зрушеннями в його технічній базі, актуалізацією тих чи інших сфер громадського життя відбувається розвиток, збагачення, уточнення функцій держави. Спостерігається поступовий перехід від прямих до непрямих методів регулювання, значно підсилюються функції держави, спрямовані на забезпечення сталого розвитку суб'єктів, що господарюють, шляхом удосконалення освітньої системи, охорони здоров'я, стимулювання випуску високоякісної продукції, вирішення складних соціальних проблем, у тому числі забезпечення стабільності в суспільстві, скорочення розриву в рівнях доходів населення, формування системи соціального партнерства.

Сталість національної економіки залежить від ступеня залученості країни до світових економічних і виробничих процесів, рівня розвитку інфраструктури, відносин із зарубіжними споживачами, ситуації на світовому і внутрішньому фінансових ринках, проведення державою промислової та аграрної політики. На підставі аналізу літературних джерел, особливостей формування стратегії розвитку різних підприємств світу, в тому числі України запропоновано класифікацію зовнішніх факторів, що забезпечують сталий розвиток промислового підприємства в умовах нестабільної кон’юнктури, яка складається з двох блоків: блоку глобального оточення (міжнародне законодавство, умови й особливості конкуренції, розподіл інвестицій, політика протекціонізму) та блоку внутрішнього оточення (національна правова база, стратегія у сфері освіти та науки, політична стабільність, зовнішньоекономічна політика).

Специфічними факторами сталості для підприємств окремих галузей промисловості є використані технології, характер виробленої продукції, масштаби виробництва, взаємини зі споживачами і постачальниками. Основні зовнішні і внутрішні фактори, що обумовлюють особливості розвитку промислових підприємств, представлено на рис. 1.

У результаті аналізу сукупності параметрів, що визначають стратегію розвитку промислового підприємства в умовах нестабільної кон’юнктури, були встановлені пріоритетні сфери управління, що створюють умови для тривалого низькоциклічного розвитку: управління якістю на всіх рівнях функціонування підприємства, управління персоналом як головною рушійною силою ефективного розвитку і управління організаційною культурою, яка сприяє максимальному ефективному використанню трудового потенціалу колективу.

У другому розділі “Оцінка особливостей сталого розвитку промислових підприємств в умовах нестабільної кон’юнктури ” проведено діагностику кон’юнктури світових ринків металургійної продукції, здійснено аналіз діяльності підприємств металургійної промисловості України і Донецької області, у тому числі параметрів, що визначають особливості розвитку українських підприємств-споживачів металургійної продукції.

Найважливішим фактором зовнішнього середовища, що визначає особливості розвитку промислових підприємств металургійної і машинобудівної промисловості, є кон’юнктура світових ринків металопродукції, нестабільність якої істотно впливає на процес формування довгострокових планів розвитку економічних агентів. Якщо в 50-70 роках ХХ століття спостерігалося різке зростання обсягів виробництва сталі (обсяги виробництва сталі у 1951-1960 рр. перевищували обсяги виробництва в 1941-1950 рр. на 90,5%, у 1961-1970 рр. – на 64,4% порівняно з попереднім десятиліттям), то в 70-х роках приріст цього показника склав 20,3%, у 80-90-х роках став більш низьким (7,4% у 80-х і 7,7% у 90-х роках). У 1998-2000 рр. спостерігалося 8,5% падіння світового експорту металопродукції, що пов'язано з численними антидемпінговими, спеціальними і комплексними розслідуваннями, які були ініційовані переважно США. Активна політика протекціонізму, що здійснюється практично всіма розвинутими країнами шляхом реалізації урядових і неурядових програм раціоналізації виробництва в структурно недосконалих напрямах діяльності, законів і постанов, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності, залучення інвестицій, обмеження імпорту, а також стимулювання внутрішнього споживання, сприяла зниженню темпів зростання експорту металургійної продукції у розвинуті країни в результаті зниження попиту на неї і, як наслідок, значного коливання цін на продукцію чорної металургії у період з 2000 по 2004 рр.

Рис.1. Зовнішні і внутрішні фактори, що обумовлюють сталий розвиток промислового підприємства

Розвинені країни здійснюють активну протекціоністську політику відносно до підприємств металургійної промисловості з метою збереження соціальної рівноваги, підтримки зайнятості і певного рівня економічної безпеки, досягнення стабільності постачань ресурсів для підприємств вторинного сектора. Активна політика протекціонізму, проведена розвиненими країнами, спричинила дестабілізацію на ринках металургійної продукції і призвела до значних коливань цін (рис.2).

Рис.2. Коливання світових цін на металургійну продукцію

Дослідження тенденцій розвитку світової металургійної промисловості за останні 10 років дозволило виділити технологічні, ресурсні, збутові, інвестиційні та правові проблеми, що знижують ефективність діяльності підприємств металургійного комплексу.

В економіці України металургія відіграє найважливішу роль і є ключовим чинником сталого розвитку країни (рис.3). Це одна з провідних галузей вітчизняної промисловості, що нараховує приблизно 300 підприємств. Металургійна галузь України володіє величезним експортним потенціалом. Близько 80% металургійної продукції експортується у різні країни світу (у період з 2000 по 2004 р. було експортовано продукції чорної металургії на суму понад 20 млрд. дол.).

Рис.3. Динаміка основних економічних показників розвитку України та ціни на металопродукцію

Істотна кон’юнктурна залежність металургійних підприємств України призвела у 2001 р. до зниження ефективності їхньої діяльності, причому більш ніж на 20%, це було пов'язано з падінням цін на світовому ринку, на 5% - з підвищенням цін на енергоносії, на 7% - з підвищенням цін на сировинні ресурси (протягом 2001 р. ціни на електроенергію зросли на 40-50%, на природний газ – на 100%, на кокс – на 20%, на залізорудну сировину – на 17%, на залізничні перевезення – на 20%). В останні роки зміна кон’юнктури призвела до зростання цін на металопродукцію (у 2000 р. порівняно з 1999 р. на 21,3%, у 2001р. - на 4,9% порівняно з попереднім роком, у 2002 р. - на 3,3%, у 2003 р. – на 1,5%), що стало головним чинником зниження кількості збиткових підприємств .

Значне технічне і технологічне відставання України від рівня розвитку металургії в розвинених державах світу – основних конкурентах на ринках металургійної продукції (виплавка сталі у 2003 р. киснево-конверторним способом у США становила 57,5%, у Японії – 61%, в Україні – 48,3%; мартенівським способом: США, Японія – 0%, Україна – 48,1%; безперервне лиття заготівок: Україна – 16,3%, США – 94,4%, Японія – 96,9%) уплинуло на формування деформованої структури собівартості металопродукції (рівень витрат на оплату праці у 2003 р. - 8,1% (у той час як у розвинутих країнах світу він становить близько 15-30%), матеріальні витрати досягли 79%). Аналіз показав, що подібна ситуація різко знижує дієвість мотивації механізмів і стає одним із чинників, що формують низький рівень організаційної культури.

Позитивно вплинув на металургійну промисловість державний експеримент, проведений у гірничо-металургійній промисловості України. Станом на 15 березня 2001 р. в економічному експерименті взяли участь 66 підприємств. Аналіз результатів проведення експерименту показав, що подолано соціально-економічну кризу в металургії, забезпечено істотне зростання виробництва основних видів металургійної продукції, покращилися фінансові показники металургійних підприємств (виторг від реалізації продукції на експорт зріс у 1,87 раза – з 9,2 до 17,3 млрд. грн.). Негативним результатом експерименту стали антидемпінгові розслідування в ЄС, США і Росії, що призвели до істотних обмежень на постачання багатьох видів продукції в ці держави (за період 1992-2001 рр. проти товарів з України було порушено 86 розслідувань, з яких 62 - антидемпінгових).

У Донецькій області у 2003 р. діяло 76 підприємств металургії та обробки металу, на яких було зайнято 23,1% усіх працівників промисловості. Підприємства металургійного комплексу області забезпечують більш 40% виплавлених в Україні чавуна і сталі, близько 40% готового прокату чорних металів і більш 20% сталевих труб.

Сприятлива кон’юнктура 2003-2004 рр. створила передумову для реальних планів технічного переозброєння і реконструкції, що є основою для забезпечення стабільного розвитку промислових підприємств (частка чавуна, зробленого в регіоні за давальницькою схемою, знизилася з 19,3% у 2000 р. до 5,2% у 2003 р.; питома вага сталевих труб, зроблених з давальницької сировини, збільшилася з 33,3% у 1999р. до 83,2% у 2003 р.).

Основними вітчизняними споживачами металургійної продукції є підприємства трубної, машинобудівної промисловості і будівельні організації.

У 2001 р. обсяг продукції машинобудування в Донецькій області зріс у 1,5 раза порівняно з попереднім роком, у 2002 р. – на 22,8%, а в 2003 р. – більш ніж у 1,5 раза. Цьому сприяла диверсифікованість машинобудівного виробництва (освоєння випуску машин для залізниць, сільського господарства і побутової техніки), а також розвиток експортного потенціалу машинобудування.

Для оцінки особливостей розвитку підприємств-споживачів металургійної продукції здійснено аналіз показників, що характеризують рівень їхньої сталості, на ряді підприємств Донецької області, серед яких: ВАТ “Донецький металургійний завод”, ВАТ “Харцизький трубний завод”, ВАТ “НОРД”, ВАТ “Факел” і науково-виробниче об'єднання “Газоапарат”.

У період з 2000 по 2003 р. середня зарплата працівників аналізованих підприємств зростала більш швидкими темпами, ніж продуктивність праці (співвідношення темпів зростання середньомісячної зарплати і продуктивності праці у 2003 р. на ВАТ “Донецький металургійний завод” склало 1,2; на ВАТ “Харцизький трубний завод” - 1,8; на ВАТ “НОРД” - 1,09, на ВАТ “Факел” - 1,0; на науково-виробничому об'єднанні “Газоапарат” - 1,5 (табл. 2), що свідчить про неефективність стимулювання працівників і необхідність коректування мотиваційного механізму.

Аналіз особливостей управління якістю продукції на розглянутих підприємствах показав, що на них діють спеціальні управлінські структури, які здійснюють контроль за якістю продукції. Але ефективність діяльності підрозділів по управлінню якістю недостатня, що виражається в значному недотриманні технології (на ВАТ “ХТЗ” в середньому обсязі продукції близько 6% виробляється з порушенням технології на протязі останніх чотирьох років). Кількість порушень технології, виявлених фахівцями відділу технічного контролю, складає 99-95%, а інженерно-технічними працівниками – 1-5% (НВО “Газоапарат” - 4,7%, ВАТ “ДМЗ” - 1,3%, ВАТ “НОРД” - 2,3%, що свідчить про низьку зацікавленість спеціалістів у підвищенні якості продукції. Залишається стабільним кількість рекламацій, плани підприємств по підвищенню якості продукції виконуються не в повному обсязі, що пояснюється недостатком фінансування і незначністю матеріального стимулювання за підвищення якості продукції (на ВАТ “Факел” суми преміювання в 2003 р. склали 200 грн., а на НВО “Газоапарат” - 800 грн.)

Таблиця 2

Аналіз темпів зростання середньомісячної зарплати і продуктивності праці

Показники | Рік | ВАТ

“ХТЗ” | ВАТ

“ДМЗ” | ВАТ “Факел” | ВАТ

“НОРД” | НВО “Газоапарат”

Динаміка зміни продуктивності праці в порівнянні з 2000 роком, % | 2001

2002

2003 | 116,6

115,8

90,5 | 101,6

104,7

106,2 | 118,2

190,9

172,7 | 118,7

144,8

149,6 | 126,2

146,6

173,1

Динаміка зміни зарплати в порівнянні з 2000 роком, % | 2001

2002

2003 | 130,2

166,3

237,4 | 134,9

163,1

191,5 | 130,5

209,6

193,7 | 111,2

169

209,3 | 94,3

116,5

183,6

Співвідношення темпів зростання середньомісячної зарплати і продуктивності праці | 2001

2002

2003 | 1,11

1,44

2,63 | 1,32

1,56

1,8 | 1,1

1,1

1,12 | 0,94

1,16

1,4 | 74,8

79,4

106,1

Удосконалення системи управління тісно пов'язано з формуванням і розвитком організаційної культури, оскільки незадоволеність працівників результатами своєї роботи (як матеріальна, так і психологічна) створює передумови для виникнення деструктивних конфліктних ситуацій, що значно знижують рівень ефективності управлінських впливів.

Для оцінки стану організаційної культури на вищезазначених підприємствах у 2003 р. було проведене анкетування з метою визначення загальних уявлень робітників про організаційну культуру свого підприємства і розробки напрямів її розвитку. Перша частина анкети стосувалася загальних уявлень про організаційну культуру, друга розглядала питання розвитку організаційної культури конкретного підприємства (використовувалися дихотомічні і багатоваріантні питання).

В анкетуванні брало участь 800 респондентів. У результаті було встановлено, що в цілому у сукупності 40% опитаних оцінюють рівень організаційної культури як достатній; 20% припускають, що підприємство має корпоративний кодекс поведінки (на жодному підприємстві він не розроблений); 80% респондентів вважають, що керівник повинен при доборі персоналу враховувати психологічні, поведінкові та іміджеві особливості потенційних працівників; 70% опитаних вважають, що найбільш ефективним способом впливу на результати роботи є збільшення матеріальної винагороди.

Основними причинами низького рівня організаційної культури на досліджуваних промислових підприємствах є недостатня інформативність, низька матеріальна зацікавленість у результатах праці, недостатнє урахування психологічних і поведінкових характеристик працівників.

У третьому розділі “Удосконалення механізму сталого розвитку промислового підприємства” запропоновано напрями вдосконалення системи управління промисловим підприємством, у тому числі управління людськими ресурсами, якістю продукції, а також напрями вдосконалення системи державного регулювання економічними процесами з метою зниження кон’юнктурної залежності.

Аналіз теоретичних досліджень у сфері регулювання економічних процесів на рівні держави, досвіду розвинутих країн, особливостей державного регулювання в Україні дозволив запропонувати такі напрями його вдосконалення:

формування механізму згладжування наслідків кон'юнктурних коливань (прогнозування економічної кон’юнктури, забезпечення політичної стабільності, удосконалення податкового законодавства, стимулювання інтеграції освіти, науки і виробництва, забезпечення соціального захисту і соціального партнерства);

удосконалення зовнішньоекономічної політики держави (виділення загальнонаціональних пріоритетів розвитку промисловості, стимулювання внутрішньої конкуренції в експортоорієнтованих напрямах діяльності, удосконалення механізму захисту національних інтересів);

стимулювання внутрішнього попиту на національну продукцію металургії і машинобудування (активізація практики держзакупівель, організація імпорто-заміщуючих виробництв).

Особливо важливе значення має стимулювання інтеграції науки, освіти і виробництва. Для досягнення цієї мети запропоновано концептуальну модель державного регулювання системи підготовки і використання кадрів для вирівнювання диспропорцій між кількістю молодих фахівців і потребами ринку.

На основі аналізу організаційної культури підприємств Донецької області запропоновано механізм управління персоналом організації, що включає такі етапи: оцінка і добір персоналу, адаптація працівників, оцінка особистісного потенціалу, підвищення кваліфікації персоналу, стимулювання персоналу.

Обґрунтовано, що розвиток персоналу необхідно здійснювати за двома напрямками - як розвиток особистості (за допомогою професійного (придбання нових професійних знань, умінь і навичок, підвищення свого професійного рівня та вдосконалення професійної майстерності) і інтелектуального розвитку) та розвиток трудового колективу, який доцільно оцінювати швидкістю й ефективністю вирішення трудових задач, особливостями прийняття спільних управлінських рішень, підвищенням рівня корпоративної культури, зміною переваг у способах мотивації.

Показниками особистісного розвитку є висока ініціатива співробітника у вирішенні проблем колективу і виробництва, максимальна професійна віддача, компетентність, прагнення і здатність до самонавчання, визнання і повага трудового колективу.

У процесі розвитку персоналу на підприємстві визначальним фактором є організаційна культура. Саме вона може як стимулювати працю робітників, так і перешкоджати зростанню продуктивності, якості праці, задоволеності роботою. Оцінку організаційної культури доцільно проводити за такими параметрами, як цілі і принципи діяльності, управління персоналом, імідж організації, рівень організаційної структури, стан інформаційної системи, методи роботи з постачальниками і споживачами, рівень соціальної інфраструктури.

Одним з основних інструментів управління організаційною культурою є система щорічної атестації, що дозволяє виявити і заохотити найбільш ініціативних, мотивованих на успіх працівників. У рамках атестації оцінюється рівень цінності фахівця для організації, що виражається у присвоєнні йому визначеного грейда.

Важливим чинником сталого розвитку промислового підприємства є система менеджменту якості. Процес створення та розвитку системи управляння якістю складається з слідуючих етапів: виявлення та аналіз вимог споживачів, розробка стратегії підприємства в сфері якості, розробка системи управління якістю, впровадження навчальних програм, проведення діагностичного аудиту, розробка програм цільових заходів, сертифікація системи якості, впровадження програми удосконалення системи якості.

Для виявлення вимог споживачів доцільно використовувати метод структурування функції якості (QFD – Quality Function Deployment). В зв’язку з індивідуалізацією вимог споживачів та необхідністю випуску продукції з широким модифікаційним рядом запропоновано вимоги покупців зібрані, структуровані і ранжовані на перших трьох етапах алгоритму методу, диференціювати, і вже виділені групи вимог порівнювати зі структурованою сукупністю технічних характеристик продукції. У результаті визначаються цільові значення для розглянутих характеристик продукції, що дозволяє скласти оптимальне технічне завдання і розподілити ресурси на його виконання.

Процес створення на підприємстві ефективної системи менеджменту якості як однієї зі складових механізму сталого розвитку промислового підприємства в умовах нестабільних кон’юнктурних коливань дозволяє досягнути додаткових конкурентних переваг, підвищити імідж підприємства, забезпечує ефективне функціонування на вітчизняному та світовому ринках.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено нове вирішення наукового завдання щодо удосконалення сталого розвитку промислового підприємства в умовах нестабільної кон’юнктури.

1. У зв'язку з некоректним перекладом в економічній літературі України закріпилася асоціація, що словосполучення “сталий розвиток” економічної системи безпосередньо пов'язано тільки з досягненням екологічної рівноваги і дотриманням принципів розвитку суспільства, націлених на збереження навколишнього середовища у тривалій перспективі. В умовах нестабільної кон’юнктури під сталим розвитком промислового підприємства необхідно розуміти збалансований, безперервний, високоефективний і регульований економічний розвиток, що забезпечує стабільне збільшення доходів організації на основі спеціально розроблених механізмів в економічній, технічній і соціальній сферах.

2. Оцінку рівня сталості розвитку промислового підприємства доцільно здійснювати на підставі групування основних показників функціонування підприємства за наступними напрямками: економічні (обсяг виробництва, собівартість, рентабельність), техніко-технологічні (рівень технологій, якість, завантаженість виробничих потужностей), соціальні (середньогодинна оплата праці та рівень інвестицій у людський капітал), маркетингові (асортимент продукції, ринки збуту).

3. Роль держави у формуванні умов сталого розвитку промислових підприємств в умовах нестабільної кон’юнктури міститься в удосконаленні освітньої системи, охороні здоров’я, стимулюванні випуску високоякісної продукції, вирішенні складних соціальних проблем з максимальним використанням непрямих методів регулювання.

4. Особливе значення для безперервного низькоциклічного розвитку світової та національних економік має стабільний розвиток базових галузей, в першу чергу металургійної промисловості, ефективність функціонування якої залежить від економічної кон’юнктури. Встановлено наступні фактори сприятливої кон’юнктури на ринках металопродукції в останні роки: геополітичні, (чекання війни в Іраку і її наслідки), економічні (покращення динаміки загальносвітового економічного зростання і розвиток світової торгівлі, значний попит на металопродукцію з боку держав Південно-Східної Азії, Китаю та Індії).

5. В економіці України металургія відіграє найважливішу роль і є ключовим чинником сталого розвитку країни. Діяльність металургійних підприємств залежить від кон’юнктури світових ринків (у 2000-2001 рр. кон’юнктурна залежність призвела до зниження ефективності діяльності промислових підприємств, а сприятлива кон’юнктура 2002-2004 рр. створила умови для реалізації планів технічного переозброєння і реконструкції, що є основою для забезпечення стабільного розвитку в майбутньому).

6. Найважливіші зовнішні фактори, що забезпечують сталий розвиток промислового підприємства в умовах нестабільної кон’юнктури розподіляються за двома напрямками: фактори глобального оточення (міжнародне законодавство, умови й особливості конкуренції, розподіл інвестицій, політика протекціонізму) та фактори внутрішнього оточення (національна правова база, стратегія у сфері освіти та науки, політична стабільність, зовнішньоекономічна політика).

7. Пріоритетними сферами управління, що створюють умови для тривалого низькоциклічного розвитку промислових підприємств є якість продукції і процесів, освіта і кваліфікація працівників, організаційна культура, що формує систему цінностей і умови для ефективного використання потенціалу колективу.

8. Вдосконалення державного регулювання в Україні доцільно здійснювати за наступними напрямками: формування механізму згладжування наслідків кон'юнктурних коливань, удосконалення зовнішньоекономічної політики держави, стимулювання внутрішнього попиту на продукцію національної металургії і машинобудування.

9. Дослідження особливостей діяльності промислових підприємств Донецької області дозволило виявити: неефективність мотиваційного механізму, низьку зацікавленість спеціалістів та співробітників у підвищенні якості продукції, психологічну та матеріальну незадоволеність працівників, низький рівень організаційної культури.

10. Механізм управління персоналом організації складається з наступних етапів: оцінка (якісна, кількісна, комплексна) персоналу, його добір, адаптація працівників, оцінка особистісного потенціалу, підвищення кваліфікації персоналу, стимулювання персоналу й адаптація організації.

11. Оцінка організаційної культури провадиться за такими параметрами, як цілі і принципи діяльності, управління персоналом, імідж організації, рівень організаційної структури, стан інформаційної системи, методи роботи з постачальниками і споживачами, рівень соціальної інфраструктури.

12. Етапами створення та розвитку системи управління якістю є виявлення та аналіз вимог споживачів, розробка стратегії підприємства в сфері якості, розробка системи управління якістю, впровадження навчальних програм, проведення діагностичного аудиту, розробка програм цільових заходів, сертифікація системи якості, впровадження програми удосконалення системи якості.

13. В умовах посилення конкуренції найважливішим завданням товаровиробників є задоволення різноманітних індивідуальних запитів покупців. Для виявлення вимог споживачів і внесення змін в модифікаційний ряд виробів доцільно використовувати метод структурування функції якості (QFD), в процедурі якого вимоги покупців, структуровані і ранжовані необхідно диференціювати і вже виділені групи вимог порівнювати зі структурованою сукупністю технічних характеристик продукції.

14. Удосконалення механізму сталого розвитку промислового підприємства в умовах нестабільної кон’юнктури полягає в розвитку організаційної культури і створенні умов для генерування іноваційної активності працівників, підвищення якості продукції і процесів, що дозволяє досягнути додаткових конкурентних переваг на зовнішньому та внутрішньому ринках, підвищити імідж підприємства, забезпечує можливість зниження собівартості продукції та підвищення ефективності діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові статті у фахових виданнях:

1. Каминський П.Д. Круковська С.А. Вплив державної політики на формування механізму сталого розвитку підприємства // Вісник ДонДУЕТ. Науковий журнал. Серія: “Економічні науки”, №4(16). – Донецьк, 2002. - С.61-67 (особистий внесок: уточнення сутності поняття і показників сталого розвитку підприємства в умовах нестабільної кон’юнктури – 0,3 др.арк.).

2.

3.

4.

механизма устойчивого развития предприятия // Социально-экономические аспекты промышленной политики. Социальная политика и человеческое развитие. Сборн. науч. трудов. Том 2. Донецк, 2003. – С.474-481.

5.

6.