ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Львівський національний університет імені Івана Франка
Кузик Петро Степанович
УДК: 323.13’14:327
націоналізм та шовінізм у міжнародних відносинах
23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем
та глобального розвитку
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук
Львів – 2004
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі міжнародних відносин і дипломатичної служби Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник: кандидат географічних наук, доцент
Трохимчук Степан Васильович
Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри країнознавства і міжнародного туризму
Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор
Обушний Микола Іванович
Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
професор кафедри політології
кандидат політичних наук, доцент
Вдовичин Ігор Ярославович
Львівська комерційна академія,
доцент кафедри історії та політології
Провідна установа: Національний інститут стратегічних досліджень,
м. Київ
Захист відбудеться “ 20 ” травня 2004 р. о 15:30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.11 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000 м. Львів, вул. Університетська, 1, ауд. 301.
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5)
Автореферат розіслано “ 16 ” квітня 2004 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Присяжнюк Ю. І.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми дослідження. Якісна відмінність націо-нальних ідеологій та рухів, які прямо чи опосередковано впливають на поведінку націй і окремих держав на світовій арені, виразно простежується у сфері міжнародних відносин. Досягнення й утвердження самобутності та єдності певної національної спільноти, що здійснюється не на шкоду іншим спільнотам, етнічним групам, національним меншинам або ж міжнародній безпеці, різко контрастує з недружньою або агресивною активністю, спрямованою проти інших націй, держав чи окремих груп та індивідів, тобто такою, що дуже часто спричиняє міжнародну напру-женість та конфлікти. Ця відмінність, що є зумовленою антагоністичними ідеологічними імперативами, вимагає чіткого розрізнення на толе-рантний, демократичний націоналізм і агресивний, завойовницький шовінізм.
Диференціація різних за своєю природою національних ідеологій та рухів необхідна не лише для науково-теоретичних потреб (а саме, для досягнення недвозначності та ефективності у вивченні багатьох політичних проблем міжнародних систем), а й із суто практичних міркувань. Застосування такої класифікації націоналізму для дослідження його впливу на міжнародні відносини – це, передовсім, необхідна умова для адекватного сприйняття багатьох міжнародно-політичних процесів та явищ. Без такого розуміння міжнародної дійсності реагування на цілу низку фундаментальних загроз глобальній безпеці мало б хибний або, принаймні, безсистемний характер. На локальному і регіональному рівнях такий підхід значно спростив би прогнозування результатів співробітництва та інтеграційних процесів, став би важливим чинником формування зовнішньополітичної і військової стратегії, векторів міжнародних економічних та культурних зв’язків.
Незважаючи на деяке зростання інтересу політичної науки до проблем націоналізму в контексті його впливу на міжнародні відносини починаючи з поч. 1990-х рр., ці проблеми залишаються маловивченими. Як у вітчизняних, так і закордонних політологічних студіях міжнародних відносин, загалом, відчувається недооцінка важливості націоналізму як ідеології та суспільного феномена. Проблемі ж концептуальної диференціації різних типів ідеології та проявів націоналізму, що дало б змогу встановити відмінний вплив націоналізму та шовінізму на міжнародні відносини, уникнути багатьох теоретичних і емпіричних помилок, не присвячено жодної ґрунтовної праці у цій галузі досліджень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках комплексних науково-дослідних програм кафедри міжнародних відносин і дипломатичної служби Львівського національного університету імені Івана Франка “Геополітичні та геоекономічні основи зовнішньої політики України” та “Проблеми регіональної безпеки в Європі”.
Метою дослідження є: спираючись на аналіз генезису, структури та функцій національної ідеології у взаємодії з між-народною системою, виокремити націоналізм і шовінізм як різні чинники міжнародних відносин і з’ясувати характер їхнього впливу на сучасні міжнародні відносини та зовнішню політику окремих держав.
Досягнення цієї мети зумовило необхідність розв’язання низки задач, головними з яких є:
-
за допомогою напрацювань вітчизняних і закордонних вчених проаналізувати феномен національної ідеології та вмоти-вувати необхідність диференціації її головних різновидів на націоналізм і шовінізм, продемонструвати теоретичні та практичні переваги запропонованої моделі класифікації для розв’язання низки проблем міжнародної системи та глобального розвитку;
-
дослідити загальнотеоретичні питання виокремлення категорій “націоналізм” і “шовінізм”, розкрити їхню суть за допо-могою з’ясування співвідношення з поняттями “нація”, “націо-нальна ідеологія”, чітко сформулювати власні дефініції з ураху-ванням особливостей міжнародних відносин, з’ясувати головні чинники, що впливають на формування націоналізму чи шовінізму;
-
визначити характер взаємодії націоналізму та шовінізму з міжнародною системою, їхнє місце і роль у глобальній та регіо-нальній співпраці держав за допомогою виокремлення головних функцій національної ідеології та визначення їхнього впливу на сучасні міжнародні відносини;
-
на прикладі України, Польщі та Росії проаналізувати проблему взаємозв’язку між націоналізмом і шовінізмом та дея-кими аспектами зовнішньої політики держав сучасної міжнародної системи, дослідити генезис структури і змісту національної ідеології та її вплив на визначення зовнішньополітичних орієнтацій.
Об’єктом дослідження є національні та етнополітичні процеси у сфері міжнародних відносин.
Предметом дослідження є генезис, структура та функції націоналізму та шовінізму в міжнародних відносинах.
Методи дослідження визначені специфікою змісту та структури дисертаційної роботи. Широке застосування у роботі одержали такі загальнотеоретичні методи, як аналіз, синтез та дедукція, за допомогою яких вдалося дослідити ключові концепції, факти і явища, що становлять теоретико-методологічну основу дисер-тацій-ної роботи, та зробити належні висновки. Для адекватного вивчення відмінної природи націоналізму і шовінізму в міжна-родних відносинах використано порівняльний метод. Розгляд ідеологій націоналізму та шовінізму на основі компаративного аналізу деяких націй передбачається як самою логікою теоре-тичного дослідження у галузі міжнародних відносин, так і кон-цепцією роботи: націоналізм і шовінізм, а, тим більше, зумовлена ними поведінка націй, немислимі без ідейної та функціональної взаємодії з ідеологіями інших суб’єктів оточення – окремих національних спільнот чи груп націй певного субрегіону, регіону чи світу. Разом з тим, у дослідженні було збережено системний підхід і використано структурно-функціональний аналіз.
У дослідженні генезису, змісту і структури націоналізму та шовінізму використано також історичний метод і метод ідеалізації. Серед інших методів у роботі продуктивно застосовано міждисцип-лінарний підхід. Він дав змогу максимально широко висвітлити проблему та великою мірою посприяв пошукові шляхів її розв’я-зання. Так, у теоретико-методологічній частині застосовано елементи філософсь-кого аналізу, а на емпіричному рівні – порівняльно-історичний метод, внаслідок чого робота набула характеру комплексного дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає як у постановці наукової проблеми, так і у способі та результатах її розв’язання. Дисертаційна робота за обраною темою є першою спробою науково дослідити націоналізм і шовінізм у міжнародних відносинах у запропонованому ракурсі – чітко виокремивши ці феномени як відмінні чинники, що дало змогу отримати прин-ципово інші, порівняно з традиційними, результати.
У цьому дослідженні:
-
вперше науково обґрунтовано виокремлення різних за своєю сутністю і впливом типів національних ідеологій у між-народних відносинах: націоналізму – ідеології, яка відображає прагнення нації до утвердження самобутності та єдності свого існування без шкоди для інших спільнот, національних меншин чи міжнародної безпеки, з одного боку, та шовінізму – ідеології, спрямованої проти інших об’єднань і спільнот, расових, етнічних та етнорелігійних груп, національних меншин чи їхніх представників, що безпосередньо загрожує глобальній безпеці, з іншого;
-
з урахуванням специфіки міжнародних відносин по-но-вому розкрито сутність і сформульовано власні визначення понять “націо-налізм” і “шовінізм”, а також “нація”, “національна ідео-логія”; вперше розроблено концепцію внутрішньої структури національної ідеології, яка передбачає вирізнення трьох головних компонентів – оборонництва, вивищення і месіанства; зроблено спробу з’ясувати головні чинники, які здійснюють вплив на генезис і вкорінення націоналізму або шовінізму в системі світоглядних координат певної нації, виділено три основні групи таких чинників;
-
на основі аналізу взаємодії націоналізму і шовінізму з міжнародною системою виділено дві головні “зовнішні” функції національної ідеології – самостійництва та інтеграції та вперше визначено їхню сутність за уникнення державоцентричного під-ходу; окреслено відмінність впливу націоналізму і шовінізму на характер регіональних інтеграційних процесів та об’єднань, зокрема, цивілізаційних утворень;
-
з огляду на проблему суб’єктності нації у міжнародних відносинах та невідповідності політичної структури міжнародної системи національному принципові обґрунтовано необхідність трансформації міжнародної системи та запропоновано по-новому викладену модель такої трансформації.
-
на прикладі українського, польського і російського досвіду вперше встановлено розбіжності та спільні елементи структури й головних функцій націоналізму і шовінізму в контексті взаємо-зв’язку із зовнішньою політикою держав сучасної міжнародної системи; зокрема, з’ясовано вплив генезису змісту і структури національної ідеології на зовнішньополітичні стратегії та геополітичні пріоритети України, Республіки Польща та Російської Федерації.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їхнього використання в наукових цілях – у дослідженні політичних проблем міжнародних систем, а також на практиці, зокрема для зовнішньополітичного планування та прогнозування.
Одержані результати дослідження можуть бути впроваджені в діяльність зовнішньополітичних відомств, науково-дослідних центрів та громадських організацій для розв’язання відповідних теоретичних і прикладних проблем. Ці результати можуть бути використані для адекватного розуміння європейської та світової безпеки, реагування на цілу низку фундаментальних загроз, прогнозування зовнішньополітичних курсів та міжнародної активності окремих держав, з’ясу-вання цінностей і світогляду загалу їхніх громадян, політичних і наукових еліт. Як наслідок, це може мати велике значення для вироблення відпо-відних позицій та стратегії нашої держави у цих галузях. Цінність наукових положень полягає також у висвітленні кардинальних внутріш-ньо і зовнішньополітичних проблем розвитку власне української спіль-ноти, накресленні шляхів їхнього вирішення.
Отримані результати можуть знайти застосування у подальших дослідженнях націоналізму та шовінізму в міжнародних відно-синах, включаючи міжнародні конфлікти, при вивченні міжнаціональних взаємин. Ці результати можуть також бути використані для підготовки фахівців зі спеціальностей “міжнародні відносини”, “країно-знавство”, “міжнародна інфор-мація”, “політологія”, “всесвітня історія”. Окремі положення цієї роботи знайшли відображення в магістерському курсі “Сучасні теорії міжнародних відносин” та спеціальному курсі “Європейська безпека” спеціальності “міжнародні відносини” факультету міжна-родних відносин Львівського національ-ного університету імені Івана Франка.
Апробація результатів дослідження. Головні положення і результати дисертаційної роботи були оприлюднені та отримали обговорення на таких наукових конференціях і семінарах: наукова конференція “Україна і слов’янський світ: історія та сучасність” (м. Рівне; 23-24 травня 2001 р.); міжнародна наукова конференція “Моделі європейської та світової інтеграції” (м. Банска Бистріца, Словаччина; 12-14 вересня 2001 р.); науково-практична кон-ференція “Українське державотворення: уроки, проблеми, перспективи” (м. Львів; 22 листопада 2001 р.); міжвузівська студентська науково-практична конференція “Національна ідея: вчора, сьогодні, завтра” (м. Львів; 15-18 квітня 2002 р.); міжнародна конференція “Відкрите суспільство в сучасному світі” (м. Бат, Велика Британія; 4-7 квітня 2003 р.); міжнародний семінар “Екстремізм і націоналізм: небезпека, яка ще не минула” (м. Страсбург, Франція; 21-28 березня 1999 р.).
Дисертація була обговорена на розширеному засіданні кафедри міжнародних відносин і дипломатичної служби Львівського національ-ного університету імені Івана Франка.
Публікації. Найважливіші наукові положення, теоретичні висновки і практичні рекомендації викладено здобувачем у монографії (два видання), восьми публікаціях у наукових фахових виданнях та інших наукових збірниках.
Структура дисертації включає вступ, три розділи, висновки і список використаних джерел (326 найменувань українською, російською, польською і англійською мовами на 29 сторінках). Загальний обсяг рукопису – 198 сторінок.
Основний зміст дисертації
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт і предмет дослідження, його цілі та завдання, наукову новизну, зроблено огляд методологічної бази дисертації, охарактеризовано практичне значення одержаних результатів та подано інформацію про їхню апробацію.
У першому розділі (“Теоретико-методологічні засади дослід-ження націоналізму та шовінізму в міжнародних відносинах”) окреслено теоретичне поле дослідження, здійснено огляд літератури з теми дослідження, розглянуто низку дискусійних проблем теоретичного та методологічного характеру. Отримані результати склали теоретико-методологічну базу дисертаційної роботи.
Незважаючи на деяке зростання інтересу політичної науки до проблем націоналізму в контексті його впливу на міжнародні відносини починаючи з поч. 1990-х рр., ці проблеми залишаються недостатньо вивченими. Як у вітчизняних, так і закордонних політологічних дослід-женнях міжнародних відносин, у цілому, відчувається недооцінка важливості національної тематики загалом і проблеми націоналізму зокрема, а також апріорно негативне ставлення до таких феноменів. Проблемі ж концептуальної диференціації різних типів ідеології та проявів націоналізму, що дало б змогу встановити відмінний вплив націоналізму і шовінізму на міжнародні відносини та уникнути багатьох теоретичних і емпіричних помилок, не присвячено жодної ґрунтовної праці у цій галузі досліджень.
Серед сучасної вітчизняної літератури заслуговують на увагу роботи таких українських фахівців міжнародних відносин, як Л. Гу--берського, Г. Перепелиці, О. Дергачова, Б. Гуменюка, В. Ман-жоли, І. Овсія, О. Коппель, Г. Почепцова, Б. Парахонського, Є. Камінського, В. Чумака, М. Копиленка, М. Мальського, С. Трояна, В. Мадіссона, С. Трохимчука, В. Копійки, Ф. Рудича, А. Гальчинського, В. Кременя, С. Василенка, Я. Малика, О. Красівського, О. Івченка, Б. Кухти, Т.Кузя, А. Камінського та ін., присвячені деяким дотичним питанням нашого дослідження. Окремий інтерес складає етнополітичний та філософський напрям вивчення проблеми, запропонований, насамперед, такими авто-рами: Ю. Римаренко, І. Варзар, М. Обушний, В. Горбатенко, О. Антонюк, І. Курас, О. Картунов, І. Іванченко, О. Бочковський, І. Лисяк-Рудницький, Л. Ребет, Г. Касьянов, Я. Дашкевич, О. Колодій, І. Вдовичин, С. Гелей, С. Рябов та інші. Серед закордонних джерел вартими уваги є напрацювання таких політологів: П. Циґанков, К. Ґаджиєв, Е. Сміт, М. Амстуц, З. П’єтрась, Дж. Армстронґ, Р. Брубейкер, Ґ. Ґотліб, М. Мур, Г. Кон, Г. Морґентау, Р. Арон, Дж. Рурк, З. Бжезінський, Т. Масґрейв, А. Кассесе та ін. Ці роботи мають, передусім, велике концептуальне та теоретико-методологічне значення для дослід-жен-ня націоналізму і шовінізму в міжнародних відносинах.
Іншим важливим пластом джерельної бази дослідження стали праці, що фокусуються на проблемах поведінки етнічних і націо-нальних груп у міжнародному контексті, етнонаціо-нального конфлікту (О. Маруховська, В. Колісник, Г. Перепелиця, Р. Каплан, Ч. Кауфман, Дж. Фірон, Д. Лейтин, Т. Ґурр, Б. Гарфф, Т. Ванханен, Б. Поузен, Д. Моран та ін.), національних меншин, національного самовизначення і відо-кремлення (І. Курас, С. Римаренко, М. Панчук, О. Галенко, О. Рафаль-ський, Л. Рябошапко, Р. Брубейкер, А. Мотиль, А. Б’юкенен, У. Кимліка, Д. Міллер, М. Мур, В. Барткус та ін.), конфлікту нації та держави (М. Кітінґ, М. Ґібернау, Т. Ґурр, С. О’Келлі) тощо.
Серед теоретичних питань, пов’язаних з предметом дослід-ження, значну увагу приділено, насамперед, нації та національній ідеології. Підкреслено нерозривну пов’язаність понять “нація” і “національна ідеологія”. Усвідомлення реальності існування нації-соціуму, а не лише нації-концепту, має вирішальне значення для розуміння націоналізму і шовінізму, з’ясування їхньої ролі у міжнародному середовищі. Національна ідеологія тлумачиться нами як певна світоглядна система нації. У цьому значенні вона є своєрідною “рамковою” ідеологією, “ідеологією-каркасом”, яка може включати цілу низку теоретичних схем, як-от: лібералізму, консерватизму чи соціалізму. Внутрішню структуру національної ідеології запропоновано поділяти на три головні компоненти: оборонництво, вивищення і месіанство. Усі вони неодмінно присутні у будь-якому націоналізмові, представляючи певний аспект національного світогляду, хоча якийсь один із них, як правило, виразно домінує.
Ідеологія окремого національного руху завжди наповнена певним ціннісно-утилітарним змістом, що наочно помітно за результатами реалізації таких ідеологій, перш за все, на міжнародній арені. Цим пояснюється необхідність виокремлення базових типів національної ідеології – як різнорідних чинників міжнародних відносин. Бінарна типологічна модель класифікації є найприйнятнішою для групування національних ідеологій відповідно до їхнього впливу на стабільність міжнародної системи і глобальну безпеку:
-
націоналізм – це національна ідеологія, яка відображає прагнення нації до утвердження самобутності та єдності свого існування і вказує шляхи до її всебічного зміцнення та розвитку в інтересах кожного члена, передбачаючи здійснення цих ідеалів без шкоди для інших миролюбних спільнот, груп та індивідів чи глобальної безпеки, у тому числі шляхом досягнення компромісу з конфліктних питань;
-
шовінізм – це національна ідеологія, яка з метою досягнення інтересів чи поривань власної нації вмотивовує або виправдовує здійснення нею послідовної експансіоністської чи якоїсь іншої агресивної або недружньої політики щодо окремих спільнот і об’єднань, расових, етнічних та етнорелігійних груп, національних меншин чи їхніх представників, і через провокування конфліктів та міжнародної напруженості безпосередньо загрожує глобальній безпеці.
Генезис націоналізму або шовінізму зумовлюється багатьма чинниками. Деякі з них можуть бути визначальними для окремого націоналізму чи шовінізму, однак реально впливає цілий комплекс факторів. Три основні групи чинників, які здійснюють найбільший вплив на вкоріненість націоналізму або шовінізму в певній нації, це морально-психологічні, політичні, соціально-економічні.
У другому розділі (“Націоналізм і шовінізм у системі міжнародних відносин: проблеми та перспективи”) проана-лізовано найголовніші проблеми взаємодії націоналізму і шові-нізму з сучасною міжнародною системою та накреслено перспек-тиви їхнього розв’язання.
Проблема суб’єктності нації, суспільного інституту загалом і кожної конкретної нації зокрема, як повноцінного учасника міжна-родної політики, має у цьому контексті першорядне значення. Націоналізм і шовінізм реалізуються не лише від імені, а й за посередництвом окремих націй. Вплив тієї чи іншої національної ідеології та руху на міжнародні відносини залежатиме від нації як суспільної групи, її статусу та місця в глобальній системі. Проте, незважаючи на істотне зрушення у бік поєднання національного начала з державним механізмом, завершення цього процесу з об’єктивних і суб’єктивних причин не відбулося. Тож суб’єктність нації у міжнародних відносинах запропоновано визначати за політичною волею спільноти до самоврядування і суверенності у здійсненні внутрішніх та зовнішніх функцій та юридичній і/або фак-тичній здатності бути самоврядною і суверенною одиницею, тобто бути реальним актором міжнародних відносин.
Аналіз взаємодії націоналізму і шовінізму з міжнародними політичними процесами, а саме встановлення характеру та інтен-сивності такої взаємодії, обумовлюваності ними зовнішньої політики окремих країн і міждержавних об’єднань, а також значення для сучасної та майбутньої міжнародної безпеки, дозволили визначити дві головні “зовнішні” функції національної ідеології – самостійництва та інтеграції. На нашу думку, саме ці дві функції були і залишаються базовими і для націоналізму, і для шовінізму власне у взаємодії із зовнішнім світом, що оточує національну спільноту. Застосовуючи наведені визначення націоналізму і шовінізму, тлумачення їхньої ролі та характеру в міжнародному контексті, було встановлено спільні та відмінні моменти розгортання цих функцій.
Особливу увагу було приділено впливові націоналізму і шовінізму на інтеграційні процеси. Об’єднання націй у різноманітні інтеграційні структури можна вважати ефективною відповіддю на виклики сучасного світового порядку. У цьому зв’язку було, зокрема, розглянуто максимально широкі спілки – цивілізації, а також відображення проблеми належності до них у націоналістичних і шовіністичних ідеологіях. Здатність мирного співіснування нації з іншими спільнотами, зокрема в рамках такого об’єднання, є дуже важливою і найпомітнішою ознакою націоналізму. Шовінізм не толерує будь-яких інших спільнот, найчастіше здійснюючи щодо них асиміляційну політику.
Невідповідність політичної світобудови національному принци-пові, що нерідко проявляється у таких драматичних явищах, як сепаратизм і міжнаціональний конфлікт, є однією з головних проблем, розглянутих у розділі. Наочною є нездатність міжна-родного співтовариства забезпечити фундаментальні засади декларованого міжнародного порядку, закріп-лених у базових документах – рівності народів-націй та верховенства народного суверенітету. Акцент дослідження тут було зосереджено на з’ясу-ванні перспектив розв’язання цієї проблеми. Було проаналізовано модель трансформації міжнародної системи “держава-плюс-нація”, запропонованої Ґ. Ґотлібом. Вона передбачає впровадження двох нових концептів – “новий простір для націй” і “режим націо-нального дому”. Їхнє впровадження у життя не заперечило б традиційний міжнародний порядок, а лише реконструювало б сучасну міжнародну систему з урахуванням національних потреб, ефективно уникнувши глобального безладу і загрози світовій безпеці.
У третьому розділі (“Національна ідеологія і зовнішньо-політичні пріоритети окремих держав”) аналізується проблема взаємозв’язку між націоналізмом і шовінізмом та деякими аспектами зовнішньої політики держав сучасної міжнародної системи.
Головну увагу зосереджено на стосункові національних ідеологій окремих державних націй та їхніх зовнішньополітичних та геополітичних пріоритетів. На прикладі України, Польщі та Росії проаналізовано вплив націоналізму і шовінізму на визначення зовнішньополітичних пріоритетів. Здійснення такого аналізу вимагало докладного ознайомлення з особливостями певної націо-нальної ідеології та, насамперед, з’ясування домінантних чинників її внутрішньої структури. Іншим важливим акцентом у розгляді проблеми стала “цивілізаційна дилема” трьох держав, яка, загалом, онтологізується сьогодні у націоналістичних або шовіністичних ідеологіях.
Сучасна геополітична невизначеність України характеризується традиційним для українського націоналізму переважанням оборон-ництва. Цей вимір національної ідеології великою мірою зумовлює амбіва-лентність зовнішньої політики. Сучасна ситуація у регіоні та світі вима-гає керуватися послідовною зовнішньополітичною стратегією з чітко визначеними геополітичними орієнтирами. Політика ж “багатовектор-ності”, що фактично здійснюється сьогодні Україною, у цій ситуації не може сприйматися як ефективна зовнішньополітична стратегія.
Очевидно, що потенціал геополітичного становища і ресурсів України спонукає її не тільки включатися до інтеграційних процесів, а й деякою мірою ініціювати та корегувати їх. Це, однак, неможливо без розробки чіткої геополітичної стратегії, яка, до того ж, остаточно перетворила б Україну на повноцінний суб’єкт сві-тової політики. Наявні сьогодні політичні, економічні та культурні обставини, а також традиції геопо-літичної думки дозволяють достатньо легко ідентифікувати пріори-тетність зовнішньополі-тичного вектора реалізації такої стратегії з Європейським Союзом та Центрально-Східною Європою.
Польща взяла недвозначний курс на інтеграцію у загально-європейський простір, ще на поч. 1990-х визначивши своїми зовнішньо-політичними пріоритетами вступ до НАТО і ЄС. Однак стає зрозуміло, що домінуюча протягом історії риса національної ідеології – вивищення – є перешкодою для об’єктивної оцінки геополітичної ситуації, в якій опинилася Польща, і сьогодні. Тяжіння старого світогляду криється в ідеї будь-що інтегруватися до Європи, нехтуючи інтересами східноєвро-пейських сусідів. Сьогодні Польща проводить зовнішню політику щодо своїх найближчих східних та північно-східних сусідів на принципах, що певною мірою перегукуються з традиційним вивищенням. Так, Україна розгля-дається польськими геополітичними стратегами і державними діячами радше як своєрідний “буфер” між Польщею і Росією, аніж як рівноправний партнер.
Тому, незважаючи на істотну корекцію національної ідеології принаймні у частині зовнішньополітичної стратегії, відображенням чого є реалізація чіткого курсу Республіки Польща на інтеграцію до Євроатлантичної спільноти, відчувається вплив специфічно польського вивищення. Це помітно не лише у випадку політики щодо східних сусідів. Відчутною ця обставина є і у випадку наявності “романтичних” і “прагматичних” елементів сучасної євроінтеграційної політики, де перші занижують вагу викликів та небезпек новітнього геополітичного перелому.
Росія успадкувала від попередніх епох своєї історії неоднозначний характер національної ідеології. Практично від початку формування нації тут домінувало месіанство. Проте шовіністичний компонент, присутній у цьому вимірі національної ідеології, не отримав вагомої націоналістичної альтернативи серед російської еліти чи громадського загалу. Відсутність такої альтер-нативи в минулому обумовив надзвичайно важкий процес пере-орієн-тації зовнішньополітичної парадигми Російської держави сьогодні. Перехід до політики мирного співіснування і взаємо-вигідного співробітництва на міжнародній арені є складним і суперечливим.
Через багатовікові імперські традиції у проектуванні та здійсненні зовнішньої політики сучасна Росія, перебуваючи в істотно змінених політичних, геополітичних та економічних реаліях сучасного світу, штучно гіперболізує власний авторитет і масштаби участі в міжнародних відносинах. Імперський чинник фактично й досі сприймається як один із найважливіших елементів зовнішньополітичної мотивації. Великодер-жавні традиції, що найбільш виразно представлені у впливовій євра-зійській доктрині, нерідко стають причиною неадекватних кроків на міжнародній арені, зокрема щодо країн-сусідів.
Висновки
У дисертації подано теоретичне узагальнення і нове розв’язання наукової проблеми, що виявляється у розробленні теоретико-мето-дологічних засад і обґрунтуванні виокремлення націоналізму та шові-нізму як відмінних чинників міжнародних відносин, а також визначенні характеру їхнього впливу на сучасні міжнародні відносини і зовнішню політику окремих держав.
1.
Незважаючи на деяке зростання інтересу українських та іноземних вчених до проблем націоналізму в контексті його впливу на міжнародні відносини починаючи з поч. 1990-х рр., вони залишаються недостатньо вивченими. Зокрема відчувається брак об’єктивних наукових розвідок у цій галузі, що базувалися б на чіткій категорійній визначеності та відповідній методологічній основі. Як у вітчизняних, так і закордонних політологічних дослідженнях міжнародних відносин, у цілому, існує недооцінка важливості національної тематики загалом і проблеми націоналізму зокрема, відчувається апріорно негативне ставлення до таких феноменів. Проблемі може зарадити власне концептуальна дифе-ренціація різних типів ідеології та проявів націоналізму, відсутність якої стає причиною багатьох теоретико-методологічних неточностей та помилок.
2.
Між національною ідеологією і нацією – як специфічних кон-цептів, так і особливих соціальних реальностей – існує нерозривний зв’язок. Націю складає єдність “суб’єктивних” і “об’єктивних” рис. Національна ідеологія є певною світоглядною системою нації, своєрідною “рамковою” ідеологією. Внутрішня структура національної ідеології складається з трьох головних компонентів: оборонництва, вивищення і месіанства. Оборон-ництво є базовим виміром, похідним від принципу “оборони”, “захисту” національної спільноти. Вивищення ґрунтується на внутрішній потребі “звеличувати” і “пишатися” власною нацією, що сповнює її членів почуттям національної повноцінності або вищості. Месіанство передбачає принципово активну форму зміцнення і розвитку національної спільноти і найчастіше втілюється у певності про особливе покликання чи виключну роль якоїсь нації у світі. Попри наявність усіх цих вимірів у кожній конкретній ідеології, якийсь один з них, як правило, переважає. Між цим виміром та націоналістичним або, навпаки, шовініс-тичним змістом національної ідеології існує певна кореляція.
3.
Внаслідок якісної відмінності національних ідеологій, їхній вплив на поведінку окремих спільнот на світовій арені, а значить і систему міжнародних відносин та глобальну безпеку є різнорідним, а часто й антагоністичним. Відповідно, було виокремлено відмінні за своїм внут-рішнім змістом і впливом на міжнародні відносини націоналістичні та шовіністичні ідеології: націоналізму, який відображає прагнення нації до утвердження самобутності та єд-ності свого існування без шкоди для інших спільнот, етнічних груп, окремих індивідів чи міжнародної безпеки, а також шовінізму – спрямованого проти інших спільнот і об’єднань, расових, етнічних груп, національних меншин чи їхніх представників, що безпо-середньо загрожує глобальній безпеці. На генезис і вкоріненість націоналізму або шовінізму в системі світоглядних координат певної нації здійснюють вплив три основні групи чинників: морально-психологічні; політичні; соціально-економічні.
4.
Суб’єктність нації у міжнародних відносинах визначається за політичною волею спільноти до самоврядування і суверенності у здійсненні внутрішніх та зовнішніх функцій та юридичній і/або фактичній здатності бути самоврядною і суверенною одиницею, тобто бути реальним актором міжнародних відносин. Незважаючи на істотне зрушення у бік поєднання національного начала з державною формацією, реального утвердження цього, загалом, не відбулося. Проте лише поява терміна “національна держава” є непрямим свідченням претензій нації стати головним елементом світового порядку та закріпити за собою виняткові політичні функції.
5.
Аналіз взаємодії націоналізму і шовінізму з сучасними полі-тичними процесами у світі дає змогу визначити дві головні “зовнішні” функції – самостійництва та інтеграції. Самостій-ництво як інструмент виокремлення та захисту певної нації від решти світу є першорядним елементом будь-якої національної ідеології. Воно сприяє мобілізації національної тотожності, запобігає “розчиненню” нації у політичному і культурному глобальному середовищі. У випадку націоналізму само-стійництво є визначальною, але не абсолютною величиною, що аж ніяк не виключає всебічного розвитку нації (національної держави) у мирній взаємодії з рештою спільнот, нерідко за рахунок комп-ромісів щодо деяких національних принципів. Порівняно з ним самостійництво шовіністичне передбачає досягнення національної самодостатності за будь-яку ціну, ігноруючи міжнародне порозуміння і співробітництво. Функція інтеграції обов’язково притаманна національній ідеології і є нерозривно пов’язаною з функцією самостійництва. Функція інтеграції націоналізму перед-бачає сполучення зусиль або ж об’єднання у певний союз окремих націй чи держав на взаємовигідній основі з неагресивною метою. У випадку шовінізму інтеграція означає або інкорпорацію інших спільнот до власного “силового поля”, або об’єднання задля досягнення тих чи інших спільних шовіністичних цілей.
6.
Недосконалість міжнародного порядку проявляється, зокрема, у невідповідності політичної структури міжнародної сис-теми націо-нальному принципові, що нерідко призводить до таких драматичних явищ як міжетнічний чи міжнаціональний конфлікт. Проте задоволення самостійницьких поривань багатьох націй у сучасних міжнародних політичних і правових умовах є немож-ливим. Необхідним видається реформування міжнародної системи. Модель трансформації міжнародної системи “держава-плюс-нація” не заперечує традиційний світовий порядок і мінімізує загрозу міжнародній стабільності. Ця модель передбачає вдосконалення системи через створення поряд із системою держав системи націй. Здійснення такої трансформації дозволило б чітко розрізняти націоналізм і шовінізм як складові окремих політик, а в перспек-тиві остаточно витіснити шовінізм на маргінес міжнародного життя.
7.
Націоналізм або шовінізм окремих державних націй здійснює відчутний вплив на зовнішньополітичні пріоритети та геополітичні стратегії. Сучасна геополітична невизначеність Укра-їни характеризується традиційним для українського націона-лізму домінуванням оборонництва. Переважання цього виміру націона-лізму великою мірою зумовлює амбівалентність зовнішньої полі-тики сучасної держави. Проте потенціал геополітичного становища і можливостей України дозволяє не тільки включатися до інтеграційних процесів, а й ініціювати та корегувати їх. Наявні сьогодні обставини дають змогу достатньо легко ідентифікувати пріоритетність геополітичного вектора реалізації такої стратегії з Європейським Союзом та Центрально-Східною Європою.
8.
Польща взяла недвозначний курс на інтеграцію у загальноєвропейський простір, ще на поч. 1990-х визначивши своїми зовнішньополітичними пріоритетами вступ до НАТО і ЄС. Однак стає зрозуміло, що домінуючий протягом історії вимір національної ідеології, вивищення, є перешкодою для об’єктивної оцінки геополітичної та військово-політичної ситуації, в якій опи-нилася Польща, і сьогодні. Тяжіння старого світогляду відчу-вається також у політиці Польщі щодо своїх східних та північно-східних сусідів, де, наприклад, Україні відведено радше роль своєрідного “буфера” між Польщею і Росією, аніж рівноправного партнера.
9.
Сучасна російська спільнота успадкувала від попередніх епох своєї історії неоднозначний характер національної ідеології. Практично від початку формування нації тут домінувало месіанство. Проте шові-ністичний компонент, присутній у цьому вимірі національної ідеології, не отримав вагомої націоналістичної альтернативи серед російської еліти чи громадського загалу. Через багатовікові імперські традиції у проекту-ванні та здійсненні зовнішньої політики сучасна Росія, перебуваючи в істотно змі-нених політичних, геополітичних та економічних реаліях сучасного світу, штучно гіперболізує власний авторитет і масштаби участі в міжнародних відносинах. Великодержавні традиції, найбільш виразно представлені у впливовій євразійській доктрині, нерідко стають причиною неадекватних кроків на міжнародній арені, зокрема щодо країн-сусідів.
Ці та інші результати дослідження містять рекомендаційні поло-ження щодо їхнього використання як у наукових цілях, у розв’язанні теоре-тичних проблем міжнародних систем і глобаль-ного розвитку, так і на практиці. Вони можуть бути впроваджені у діяльності зовнішньо-політич-них відомств, науково-дослідних центрів та громадських організацій для розв’язання відповідних теоретичних і прикладних проблем.
Публікації за темою дисертації
Монографія:
Кузик П. Націоналізм і шовінізм у міжнародних відносинах: Монографія.- Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2002 (1-ше видання); 2003 (2-ге видання).- 220 с.
Публікації у наукових фахових виданнях та інших наукових збірниках:
1.
Кузик П. Ідеологія національної трагедії. (Український націонал-комунізм як продукт антагоністичних світоглядів) // Людина і політика.- 2000.- №1.- С. 54-57.
2.
Кузик П. Слов’янофільство: двобій націоналістичної та шовіністичної ідеологій (український, російський і польський досвід) // Вісник Львівського національного університету. Серія: Міжнародні відносини.- Львів, 2000.- Вип.2.- С. 122-129.
3.
Кузик П. “Москва – третій Рим”: місія загибелі з власної волі // Людина і політика.- 2000.- №5.- С. 55-61.
4.
Кузик П. Нація у контексті сучасних наукових досліджень: спроба методологічного розв’язання проблеми // Людина і політика.- 2001.- №5.- С. 86-95.
5.
Кузик П. Націоналізм і шовінізм як категорії міжнародних відносин // Вісник Львівського національного університету. Серія: Міжнародні відносини.- Львів, 2001.- Вип.2.- С. 6-13.
6.
Trochimczuk S., Kuzyk P. Bezpieczeсstwo narodowe i doktryna wojenna Ukrainy // Polityka bezpieczeсstwa i doktryny obronne wschodnich s№siadуw Polski: Czкњж 1 / Instytut Studiуw Politycznych Polskiej Akademii Nauk, red. naukowa J.Staсczyk.- Warszawa, 2001.- S. 61-71.
7.
Kuzyk P. Influence of Nationalism and Chauvinism on the Process of Integration in the Eastern Europe: the Case of Ukraine, Poland, and Russia // Scientific Scripts of the Faculty of Political Sciences and International Affairs, University of Matej Bel: Models of European and World Integration (International Conference).- Banska Bystrica, 2001.- Vol. 4.- Р. 216-221.
8.
Кузик П. Ідеологія націоналізму та шовінізму в укра-їнському, російському та польському слов’янофільстві // Вісник Львівської комерційної академії. Серія: Гуманітарні науки.- Львів, 2000.- Вип. 3.- С. 147-155.
АНОТАЦІЇ
Кузик П. С. Націоналізм та шовінізм у міжнародних відно-синах.- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук зі спеціальності 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. – Львівський національний університет імені Івана Франка.- Львів, 2004.
Дисертація присвячена проблемі напрацювання об’єктивного підходу та конкретизації термінологічного апарату досліджень у галузі національних проблем міжнародних відносин. За допомогою дослідження генезису, структури і функцій національної ідеології у взаємодії з міжнародною системою та визначення різнорідного впливу основних типів цієї ідеології, націоналізм і шовінізм виокремлено як відміні чинники міжнародних відносин. У роботі також проаналізовано проблеми та перспективи націоналізму і шовінізму у міжнародних відносинах, встановлено їхній вплив на визначення зовнішньополітичних пріоритетів окремих держав.
Ключові слова: націоналізм; шовінізм; міжнародні відносини; зовнішня політика; національна ідеологія; нація.
Кузык П. С. Национализм и шовинизм в международных отношениях.- Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата полити-ческих наук по специальности 23.00.04 – политические проблемы международных систем и глобального развития.- (Львовский национальный университет имени Ивана Франко.- Львов, 2004.)
Диссертация посвящена проблеме разработки объективного подхода и конкретизации терминологического аппарата исследо-ваний в области национальных проблем международных отно-шений. С помощью исследования генезиса, структуры и функций национальной идеологии во взаимодействии с международной системой и определения разнородного влияния основных типов этой идеологии, национализм и шовинизм выделены как различные факторы международных отношений. В работе также проанали-зированы проблемы и перспективы национализма и шовинизма в международных отношениях, установлено их влияние на опре-деление внешнеполитических приоритетов отдельных государств.
Ключевые слова: национализм; шовинизм; международные отношения; внешняя политика; национальная идеология; нация.
Kuzyk P. Nationalism and Chauvinism in International Relations.- Manuscript.
Dissertation thesis prepared for obtaining of the scientific degree “Candidate of Political Sciences”, 23.00.04 speciality – Political Problems of International Systems and Global Development.- (Ivan Franko Lviv National University.- Lviv, 2004.)
The dissertation analyses national ideologies and their interaction with international relations. It is implied that national ideology – nationalism in a broad and analytically neutral meaning – has to be differentiated. There are to be distinguished nationalism and chauvinism as categories of the International Relations in this branch. The study of genesis, structure, functions, and mutual interplay of nationalism and chauvinism in international relations reveals a distinct influence that these ideological antipodes have on the international system. The difference between nationalism and chauvinism adequately features distinct nature and objectives of manifestations of these global phenomena. This categorising provides a rich ground for relevant theoretical investigations as well as for interpreting and responding to the different manifestations of such national ideologies in international relations.
Impartial and thorough researches dedicated to the problem can be hardly found in Ukraine or abroad. Therefore, importance of the examination undertaken is high in the view of the poor scientific level of studies in the field. Two essential parts make up the structure of the research. The first component is mainly a theoretical study of national ideology based on contemporary theories and the author’s own concept. Analysis of different ideological forms of national ideology, their influence on international relations, made, inter alia, on the ground of the Ukrainian, Russian, and Polish experience, forms the second part of the study.
In many cases it is international relations which serve as a perfect reflection of nationalistic movements. Just on this level a real controversial nature of nationalism can be easily perceived. Struggles for achievement and strengthening of independence and unity of a nation, bringing no harm to other peaceful national communities, social groups or individuals, contrast very much with aggressive and intolerant activities directed towards other societies or individuals resulting in ethnic conflicts, wars, genocide, etc. This ambivalence often leads to polar attitudes to ‘nationalism’: in some cases the term is understood as a tolerant national patriotism and, at the same time, it is applied to all kinds of ethnic and racial prejudices or crimes.
It is obvious that different nationalistic ideologies and manifestations derive from the same fundamental formula of a person’s world outlook: “we - they” (“we - aliens”). Someone’s identification with a nation or ethnic group (“us”)
