НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Кушнеренко Сергій Михайлович

УДК 339.7+336.71(477)

ОПТИМІЗАЦІЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

В КОНТЕКСТІ МІЖНАРОДНОГО ДОСВІДУ

Спеціальність 08.05.01 –

світове господарство і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ-2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі зовнішньоекономічних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України

Науковий керівник : Новицький Валерій Євгенович,

доктор економічних наук, професор,

завідувач відділу зовнішньоекономічних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України

Офіційні опоненти : Панченко Євген Григорович,

доктор економічних наук,

професор кафедри міжнародного менеджменту Київського національного економічного університету

Колосова Вікторія Павлівна

кандидат економічних наук

начальник Управління співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями Департаменту фінансової політики та управління державним боргом Міністерства фінансів України

Провідна установа: Українська академія зовнішньої торгівлі, кафедра міжнародного менеджменту та маркетингу

Захист відбудеться “__” _________ 2004 р. о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .176.01 Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою : 01030, м.Київ-30, вул.Леонтовича, 5.

Із дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м.Київ-30, вул.Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий “__” _________ 2004 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.М.Хахлюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі, коли Україна пройшла стабілізаційний період і перейшла до активного періоду свого розвитку, банківська система повинна задовольняти потреби зростаючої економіки. Хоча успіхи розбудови вітчизняної грошово-кредитної системи не викликають сумніву, але головна задача - наситити потребу зростаючої економіки у відносно дешевих кредитних ресурсах - залишається невиконаною. Це підтверджує той факт, що формування банківської системи України не досягло ще завершальної стадії і має здійснити значний зріст, який, можливо, буде супроводжуватися і якісними змінами.

У сучасних умовах тотальної світової глобалізації банківська практика розвинених країн все більше набуває загальних форм, поступово нівелюючи існуючі відмінності у грошово-кредитних системах. Вивчення тенденцій та напрямів розвитку світової банківської практики, виділення загальних структурно-функціональних і інструментально-монетарних рис є дуже важливим для встановлення оптимальних орієнтирів розвитку вітчизняної банківської системи. Використання світового досвіду буде сприяти впровадженню апробованих та ефективних монетарних інструментів, допоможе уникнути типових помилок як в монетарній політиці, так і в побудові організаційної структури органів грошової влади України.

Необхідно враховувати, що в останні роки у світовій банківській індустрії розвинених країн мали місце досить важливі зміни, що позначилися на ефективності та конкурентоспроможності банківського сектору. Банки активно застосовують технічні інновації у банківських інформаційних технологіях, таких, як інформаційна обробка даних та телекомунікації, а також інновації у фінансових технологіях, такі, як фінансовий інжиніринг та статистичний аналіз при оцінці ризиків. Велике значення має той факт, що світова фінансова індустрія була значно дерегульована за останні два десятиріччя, були зняті географічні та економічні обмеження, завдяки чому активізувалися процеси злиття та поглинання, що призвело до підвищення концентрації банківського капіталу. Врахування останніх тенденцій розвитку світової банківської індустрії є важливим для визначення стратегії розвитку вітчизняної банківської системи, оскільки дозволить задіяти всі механізми, що забезпечать динамічне економічне зростання.

Як свідчить міжнародний досвід найбільш розвинених країн з перехідною економікою, ті з них, які послідовно впроваджували світовий досвід ефективної монетарної політики спромоглися досягти визначних результатів у стабілізації економіки та високих темпів економічного розвитку. Таким чином, теоретичне та практичне дослідження шляхів оптимізації банківського сектору України має відіграти важливу стабілізаційну роль та стати прискорювачем росту.

Ці положення і обумовлюють актуальність, а також практичну значимість обраної теми дисертаційного дослідження. Вона пов'язана з важливістю концептуального обґрунтування стратегії розвитку банківської системи України за окремими напрямами монетарної політики, грошово-кредитних відносин, їх структурного та інноваційного аспектів.

Проблемі оптимізації світової грошово-кредитної системи як взагалі, так і в умовах України, було приділено чимало уваги в публікаціях вітчизняних економістів та спеціалістів з країн СНД. Так, багато питань стратегічного та прикладного змісту знайшли відображення в численних працях О.Васюренка, А.Вожжова, А.Гальчинського, А.Дробязка, О.Дзюблюка, В.Козюка, В.Міщенка, В.Новицького, Ю.Пахомова, О.Петрика, О.Плотнікова, А.Поручника, Ю.Прозорова, М.Савлука, Н.Савченка, В.Стельмаха, В.Усоскіна та інших авторів. Слід відзначити й роботи ряду провідних світових фахівців, зокрема Р.Бубеля, А.Деміргук-Кунта, Е.Долана, Дж.Кейнса, Р.Лівайна, П.Кругмана, Ф.Мішкіна, А.Сантомеро, Е.Скелтона, Дж.Стігліца, Д.Ханс-Ульриха, в яких розглядаються як практичні аспекти підвищення ефективності банківських систем країн з перехідною економікою, зокрема України, так і загальні питання валютно-фінансових відносин в господарській сфері.

Питання підвищення ефективності банківської системи України висвітлювалися фахівцями Світового банку, МВФ, а також ряду інших міжнародних інститутів. За результатами проведених досліджень було надано багато суттєвих рекомендацій. Втім, разом з беззаперечною ґрунтовністю ряду положень, необхідно констатувати недостатність врахування специфіки вітчизняної економіки та валютно-фінансових відносин у їх динамічному розвитку і, внаслідок цього, неприйнятність деяких висновків та рекомендацій. Тому, визнаючи безумовну значимість проведених досліджень, зазначимо, що все ще залишається потреба у висвітленні низки важливих аспектів організаційного, інституційного, інструментального забезпечення розвитку банківського сектору України з урахуванням досвіду світової банківської індустрії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась у відповідності до планової тематики відділу зовнішньоекономічних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, зокрема при розробці наступних тем: “Глобальні та регіональні аспекти включення України в систему міжнародних економічних відносин” (№ держреєстрації 0101U005099); “Геоекономічна політика України в контексті світових інтеграційних процесів” (№ держреєстрації 0103U006310).

Мета і задачі дослідження полягають у тому, щоб на основі всебічного аналізу світової практики банківської діяльності з урахуванням результатів теоретичних досліджень розвинути існуючі концептуальні підходи щодо становлення та механізму функціонування вітчизняної банківської системи та сформулювати відповідні практичні рекомендації стосовно основних напрямів її розвитку на найближчу перспективу.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання наступних задач дослідження:

- проаналізувати сучасну валютно-фінансову систему в умовах фінансової глобалізації та міграції капіталу;

- визначити сутність та структуру сучасної банківської системи;

- здійснити системний аналіз наукової літератури, законодавчої та нормативної бази, зарубіжної банківської практики та вітчизняного досвіду розвитку банківської системи;

- вивчити і узагальнити досвід державної монетарної політики та банківського регулювання в індустріально розвинених країнах, виявити тенденції розвитку грошово-кредитних процесів і механізмів в контексті підвищення ефективності банківської системи України;

- проаналізувати досвід використання монетарних інструментів для досягнення макроекономічної стабілізації і високих темпів економічного розвитку у країнах з перехідною економікою;

- розробити стратегію грошово-кредитної політики на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки з урахуванням світового досвіду та перспектив інтеграції банківської системи у світові фінансові ринки;

- визначити основні заходи щодо стимулювання нарощування банківського капіталу та процесів консолідації банківського капіталу у вітчизняній банківській системі;

- дослідити пріоритети та напрями розвитку сучасних банківських технологій у вітчизняному банківському секторі з урахуванням світового досвіду.

Об'єктом дослідження є світова банківська система в умовах фінансової глобалізації в комплексі макро- та мікроекономічного підходів. При аналізі світової банківської системи увага акцентується на дослідженні можливостей застосування сучасної світової банківської практики у трансформаційних економіках і, зокрема, в Україні.

Предметом дослідження є система економічних відносин, що забезпечує ефективність банківської діяльності, механізми застосування монетарного інструментарію, вдосконалення регулятивних функцій, виходячи з досвіду, що накопичено в світовій банківській практиці.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дисертаційного дослідження становить сучасна економічна теорія, комплекс інструментів та наукових підходів, які застосовувалися у відповідності до задач окремих структурних розділів дисертаційної роботи.

В ході дослідження методологічних засад функціонування сучасної банківської системи застосовувався критичний синтез класичних теорій і новітніх поглядів на місце і роль банківської системи в контексті економічного розвитку, діалектичний метод, насамперед такі його елементи, як принцип суперечності, системно-структурний підхід, принцип історизму, кількісно-якісний аналіз, методи індукції та дедукції.

У розділі, що присвячений дослідженню світового досвіду функціонування банківських систем, застосовувалися такі загальнонаукові методи, як історичний і системний підходи, метод пізнання від абстрактного до конкретного, методи індукції, дедукції, класифікації, порівняльних характеристик, наукової абстракції, економіко-статистичні методи. Теоретичною та методологічною основою даного розділу стало вивчення та творче переосмислення основних досягнень зарубіжної та вітчизняної фінансової науки з проблем функціонування банківського сектору.

Останній розділ дисертації ґрунтується на порівняльно-економічному та емпіричному методах пізнання. Емпіричною базою дослідження є результати конкретних економічних досліджень, зарубіжний і вітчизняний досвід діяльності комерційних банків на фінансовому ринку. У вказаному розділі були використані окремі статистичні методи, порівняльний аналіз, метод аналогії, за допомогою якого аналізувався стан вітчизняної банківської системи на основі досвіду функціонування банківських систем розвинених країн.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у системному досліджені сучасних тенденцій та напрямів розвитку світової банківської системи та механізму їх реалізації в умовах ринкової трансформації національної економіки.

До основних наукових результатів, які становлять особистий внесок автора у розробку дослідженої проблеми та виносяться на захист, належать такі:

- здійснено комплексне дослідження суті та характеру світової банківської системи та її складових: центрального банку та комерційних банків;

- виявлено основні принципи застосування окремих регулюючих важелів вітчизняної банківської системи з метою зниження рівня інфляції та досягнення макроекономічної стабілізації, виходячи з досвіду світової банківської індустрії та специфіки проведення монетарної політики в умовах вітчизняної економіки;

- визначено пріоритетні напрями оптимізації монетарної політики Національного банку України, а також шляхи удосконалення сукупності монетарних інструментів, що використовуються для її проведення. Зокрема, на основі фактичного та статистичного матеріалу досліджена можливість утримання високих темпів економічного розвитку транзитивної економіки в умовах проведення жорсткої антиінфляційної монетарної політики;

- обґрунтовано можливість впровадження режиму антиінфляційного таргетування в монетарній політиці Національного банку України, а також встановлена сукупність умов, що повинні бути реалізовані для впровадження цього режиму. Визначені етапи впровадження режиму інфляційного таргетування в Україні. Встановлено, що безвідносно до задачі впровадження інфляційного таргетування виконання відповідних умов буде сприяти налагодженню ефективної монетарної політики;

- проведено комплексний аналіз доцільності зняття обмежень на допуск іноземного банківського капіталу на вітчизняний ринок фінансових послуг, виходячи із досвіду функціонування транзитивних економік. На основі порівняльного аналізу фінансових показників банківських систем України та розвинених країн встановлено, що навіть у разі повної консолідації усіх українських банків вони будуть неспроможні протистояти міжнародним банкам. Доведено, що проблема капіталізації не може бути розв’язана лише через консолідацію вітчизняного банківського капіталу, для досягнення необхідного рівня конкурентоспроможності вітчизняної банківської системи потрібно нарощувати капітал як за рахунок внутрішніх, так і зовнішніх джерел;

- вперше детально досліджено ефект від впровадження у вітчизняній банківській практиці техніки сек’юритизації активів та запропоновано рекомендації стосовно створення інституційних умов, впорядкування обліку та вдосконалення законодавства щодо впровадження техніки сек’юритизації активів, зокрема іпотечних активів;

- отримали подальший розвиток та були конкретизовані пропозиції щодо підвищення конкурентоспроможності вітчизняної банківської системи за рахунок розвитку інформаційних банківських технологій. Зокрема, досліджено перспективи та ефект від впровадження національного карткового проекту - Національної системи масових електронних платежів;

- проаналізовано характер зміни співвідношення банківських ризиків при впровадженні нових банківських технологій.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення, які було сформульовано в роботі, надають можливість врахувати при виробленні стратегії розвитку банківської системи України на мікро- та макроекономічних рівнях сучасні тенденції розвитку світової банківської індустрії.

Впровадження практичних рекомендацій, визначених в результаті проведеного дослідження, дозволить прискорити наближення банківської системи України до міжнародних стандартів, сприятиме подальшому розвитку грошово-кредитної політики, підвищенню ефективності банківської діяльності та грошово-кредитного механізму.

Висновки й пропозиції даного дисертаційного дослідження можуть бути використані в роботі Національного банку України, а також в роботі окремих підрозділів комерційних банків для підвищення ефективності банківських установ як в цілому, так і за окремими стратегічними напрямами розвитку, що сприятиме забезпеченню стабільності банківської системи і економіки України.

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що всі наукові результати виконаної дисертації отримані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження апробовані у виступах на наукових конференціях, зокрема на міжнародній науково-теоретичній конференції “Реформування зовнішньоекономічної сфери України” (19-20 жовтня 1995 р.) - м.Київ, міжнародній науковій конференції “Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації” (4 липня 2002 року) - м.Київ, міжнародній науковій конференції “Національна економічна стратегія в умовах глобалізації та регіоналізації” (21 жовтня 2002 р.) - м.Київ, міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми розвитку відкритої економіки України” (12 лютого 2002 р.) - м.Київ.

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 5 наукових публікацій у фахових наукових журналах та збірниках наукових праць загальним обсягом 2,5 д.а.

Структура та обсяг роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів та висновків. Загальний обсяг дисертації становить 186 сторінок. Дисертаційне дослідження містить 7 таблиць, 5 рисунків та 3 додатки. Список використаних джерел містить 162 найменувань.

Загальний напрям і логіка дослідження визначили таку структуру дисертації:

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Методологічні засади функціонування сучасної банківської системи

1.1. Рух капіталів та грошово-кредитних ресурсів в умовах сучасної глобалізації та лібералізації

1.2. Сучасна банківська система: суть та структура

1.3. Проблеми банківського регулювання на сучасному етапі

Висновки по матеріалах дослідження у 1 розділі

РОЗДІЛ 2. Міжнародний досвід функціонування банківських систем

2.1. Функціонування та монетарна політика центральних банків індустріально розвинених країн

2.2. Грошово-кредитні системи в умовах ринкової трансформації

2.3. Структурні та функціональні аспекти розвитку світової банківської індустрії

Висновки по матеріалах дослідження у 2 розділі

РОЗДІЛ 3. Напрями оптимізації банківської системи України

3.1. Оптимізація грошово-кредитної політики

3.2. Підвищення капіталізації та реструктуризація банківської системи як передумова економічного зростання

3.3. Розвиток новітніх банківських технологій

Висновки по матеріалах дослідження у 3 розділі

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкривається актуальність теми дисертаційного дослідження, ступінь наукової розробленості, мета, предмет, задачі, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, їх апробація.

В першому розділі розглядається комплекс питань, які пов'язані з закономірностями організації та функціонування світової банківської системи в умовах сучасної фінансової глобалізації, подано аналіз основних наукових поглядів за темою дослідження.

Перш за все, в дисертаційному дослідженні проаналізовано рух капіталів та грошово-кредитних ресурсів в умовах сучасної фінансової глобалізації, яка є об’єктивним процесом інтеграції значної частини капіталу різних країн та посилення їхньої взаємозалежності. Важливість такого аналізу полягає у тому, що глобалізація в найближчому майбутньому визначатиме стан світової фінансової системи та безпосередньо впливатиме на фінансову політику суб’єктів світової економіки. Тому, аналіз сучасних тенденцій міжнародного руху капіталу, передусім банківського, дає можливість скласти уявлення про перспективи інтеграції України в міжнародні фінансові процеси. Крім того, важливою є розробка стратегії, що дозволить банківській системі України залучити іноземні капітали для вирішення проблем забезпечення економічного зростання.

Стосовно перспектив світової фінансової глобалізації встановлено, що, незважаючи на загальносвітові тенденції до глобалізації, комерційні банки на сучасному етапі залишаються не повністю глобалізованими. Досить ймовірно, що банківська індустрія не може стати повністю глобалізованою навіть за умов дерегуляції, технологічного прогресу та збільшення міжнародної нефінансової активності.

Досліджено перспективи світової банківської системи. Виходячи з того, що на сучасному етапі значення банків у виконанні окремих банківських операцій дещо зменшується, можна припускати, що в майбутньому потреба у банках як у фінансових посередниках зникне. Встановлено, що, оскільки об’єктивно існує проблема асиметрії інформації між кредитором та позичальником, фінансовий ринок не зможе повністю замінити банківську систему з точки зору акумуляції та розподілення ресурсів.

Ґрунтовно досліджено питання, яким має бути центральний банк. Зазначено, що є декілька принципів, які в сучасних умовах притаманні більшості центральних банків: встановлення реального завдання для монетарної політики центрального банку, підтримання його фактичної незалежності та прозорість його рішень. Єдиним реальним завданням центрального банку, яке може бути кількісно визначеним і практично виконаним, є підтримання цінової стабільності.

Детально проаналізована така концепція монетарної політики, як таргетування інфляції. Згідно сучасної світової практики грошово-кредитної політики саме режим інфляційного таргетування є найбільш ефективним з позицій досягнення визначених монетарних цілей. Важливо зазначити, що при обранні цього монетарного режиму органи грошового регулювання можуть на свій розсуд використовувати ті засоби досягнення кінцевих показників, які вони вважають найбільш відповідними діючій ситуації. Найбільш вагомим результатом такої грошово-кредитної політики буде встановлення “номінального якоря” грошово-кредитної політики, який найбільш адекватно буде відповідати задачі підтримання цінової стабільності.

Розглянуто питання вибору інструментів грошово-кредитної політики сучасного центрального банку. Встановлено, що останнім часом спостерігається тенденція переходу від прямого контролю до непрямого регулювання за допомогою операцій на відкритому ринку (ОВР), оскільки ОВР, на відміну від резервних вимог, є більш гнучкими інструментами і, як наслідок цього, більш ефективними засобами управління ліквідністю банківського сектору. Крім того, ОВР стимулюють конкуренцію у фінансовій сфері. Втім, для більшості країн, що розвиваються, та держав з перехідною економікою оптимальним рішенням з точки зору ефективності монетарної політики є використання всього спектру грошово-кредитних інструментів без надання надмірної переваги якомусь окремому з них.

В умовах відсутності функціонуючого ринку державних цінних паперів в якості альтернативи об’єктам ОВР можна розглядати використання центральним банком власних емісій або спеціальних урядових емісій, призначених виключно для цілей грошово-кредитної політики.

У другому розділі детально досліджено досвід функціонування банківських систем розвинених країн та країн з перехідною економікою. Проаналізовано такі аспекти окремих банківських систем розвинених країн, як організаційна структура, монетарна політика та інструменти, що використовуються для її реалізації.

Оскільки з позиції впливовості банківської практики найбільш показовими є банківські системи США та ЄС, проаналізовано основні особливості сучасної організації Федеральної резервної системи (ФРС) та Європейського центрального банку (ЄЦБ), а також найбільш принципові моменти в технології здійснення грошово-кредитної політики у США та в Євросистемі.

Проведений аналіз грошово-кредитної політики ФРС США та ЄЦБ свідчить, що характерною рисою проведення монетарної політики розвинених країн в останні десятиріччя став перехід до більш активного управління ліквідністю, що супроводжувався зміною ролі і масштабів використання основних інструментів грошової політики. Оскільки першочерговим завданням центрального банку стало забезпечення безперебійного функціонування платіжних систем, значно зменшилась роль такого монетарного важеля, як резервні вимоги. Скорочення резервних вимог і зниження об'єму кредитних операцій компенсувалося посиленням ролі операцій на відкритому ринку, які характеризуються більшою гнучкістю, широким вибором інструментів і сприяють підвищенню прозорості монетарної політики. Паралельно з поширенням операцій на відкритому ринку сталося істотне зменшення ролі кредитних операцій в процесі управління ліквідністю на грошовому ринку.

Ґрунтовно досліджено грошово-кредитні системи в умовах ринкової трансформації. Як свідчить проведений аналіз, в найбільш розвинених країнах з перехідною економікою було досягнуто значного прогресу в стабілізації та лібералізації економік, причому значний вклад в стабілізацію був зроблений саме завдяки здійсненню цілеспрямованої монетарної політики. Разом з цим, мав місце розвиток фінансових інституцій та ринків. Функціонально та структурно збалансовані інструменти ЄЦБ дедалі ширше використовувалися центральними банками найбільш розвинених країн з перехідною економікою, до яких належать, насамперед, Чехія, Угорщина та Польща.

Зазначено, що з розвитком трансформаційних процесів монетарна політика в країнах з перехідною економікою втрачає особливості, властиві етапу реформування планової економіки. На сучасному етапі вона інтегрує у собі практично всі сучасні тенденції розвитку грошово-кредитного регулювання та відповідає стандартам розвинених країн.

Як свідчить досвід функціонування банківських систем центрально- та східноєвропейських країн з перехідною економікою, проникнення іноземного капіталу на внутрішній фінансовий ринок транзитивних економік є неминучим, більше того, частка іноземних активів в загальній структурі активів банківських систем цих країн постійно зростає. Що стосується впливу іноземного капіталу, можна стверджувати, що, покращуючи стан банківської системи країни в цілому, іноземні банки одночасно погіршують стан внутрішніх банків.

Детально розглянуто структурні та функціональні аспекти розвитку сучасної світової банківської індустрії. На основі проведеного аналізу останніх тенденцій у фінансовій сфері зроблено висновок, що на сучасному етапі у побудові комерційних банків переважає принцип універсальності, оскільки така побудова забезпечує підвищення стійкості банків завдяки диверсифікації їх фінансової діяльності.

Встановлено, що концентрація банківського капіталу в різних країнах світу має загальні риси, які характеризуються, по-перше, зменшенням кількості діючих банківських установ, по-друге, триваючими процесами злиття, поглинання та створенням банківських об’єднань. Враховуючи процеси глобалізації, можна прогнозувати подальше прискорення процесів концентрації банківського капіталу та скорочення кількості діючих банків. В цілому, процеси консолідації мають позитивний ефект, оскільки сприяють зниженню собівартості банківських послуг, а також підвищенню стійкості банків.

Проведено ґрунтовний аналіз використання техніки сек’юритизації банківських активів в сучасній світовій банківський практиці. Проаналізовано останні тенденції в області сучасних інформаційних банківських технологій в контексті впливу розвитку інформаційних банківських технологій на банківську систему.

Зазначено, що дуже важливим фактором підвищення ролі інформаційних технологій в банківській сфері є нові міжнародні правила функціонування банківських установ “Базель-2”, які повинні почати діяти у 2006 році. В нових правилах особлива увага приділяється питанням безпеки фінансових трансакцій та забезпеченню жорсткого контролю за кредитними ризиками.

У третьому розділі розглянуто різні аспекти оптимізації вітчизняної банківської системи з урахуванням міжнародного досвіду функціонування банківського сектору. Зокрема, автор ставить за мету на основі аналізу світового досвіду сучасної фінансової політики, проведеного у попередніх розділах роботи, виявити найбільш дієві механізми та джерела підвищення ефективності вітчизняної фінансово-банківської системи.

В рамках питання прийнятності в умовах вітчизняної перехідної економіки жорсткої антиінфляційної політики для досягнення цінової стабілізації проведено аналіз статистичних даних рівня інфляції та економічної динаміки в Україні в останні роки. На основі проведеного аналізу зроблено висновок, що помірна експансія у проведенні грошово-кредитної політики шляхом лібералізації умов кредитування центральним банком комерційних банків розширює грошову пропозицію на ринку, що стимулює інвестиційні процеси і веде до зростання сукупного ВВП.

Ґрунтовно розглянуто питання доцільності і можливості переходу до режиму інфляційного таргетування в Україні, визначено передумови впровадження цього механізму. Встановлено, що безвідносно до задачі впровадження інфляційного таргетування виконання умов, необхідних для впровадження механізму таргетування інфляції, буде сприяти налагодженню ефективної монетарної політики. Тому, для забезпечення сталого економічного росту необхідно намагатися якомога повніше реалізувати зазначені норми.

Детально розглянуто ефективність застосування окремих інструментів грошово-кредитної політики, зокрема, вказано на необхідність більш активного використання ОВР при проведенні монетарної політики НБУ. Проведений в дослідженні аналіз монетарних інструментів центрального банку показав, що існує певний дисбаланс у їх ефективності при здійсненні грошово-кредитного регулювання. В силу значних обмежень по застосуванню механізму рефінансування, попит комерційних банків на ресурси НБУ, як кредитора останньої інстанції, залишається досить слабким і мало впливаючим на банківську ліквідність. Таким чином, центральному банку необхідно удосконалювати основні інструменти монетарної політики, запроваджувати регулятивний процес у грошово-кредитній сфері, здійснювати подальше реформування банківської системи.

Стосовно діючої програми страхування депозитів фізичних осіб, визначено, що максимальна сума депозиту, що гарантовано має бути повернута вкладнику, є недостатньою в сучасних умовах. Розглянуто заходи, які необхідно вжити для підвищення рівня компенсації.

Зазначено, що однією з головних причин невисокої ефективності вітчизняної банківської системи є її недостатня капіталізованість, оскільки ефективне використання фінансових ресурсів значною мірою залежить саме від капіталу банківської системи, який визначає потенціал банківської системи.

Зроблено порівняльний аналіз відносних та абсолютних показників банківського капіталу деяких розвинених країн, країн з перехідною економікою та України. Як свідчіть порівняльний аналіз, абсолютне значення розміру КБС України залишається дуже низьким навіть порівняно з країнами з перехідною економікою. Цей факт є свідченням того, що якщо вітчизняна банківська система і спроможна забезпечувати потреби зростаючої економіки, при існуючому рівні капіталізації вона не є конкурентоспроможною порівняно з банківськими системами більш розвинених країн.

Аналіз політики, яку проводить НБУ для стимулювання зростання регулятивного капіталу, показав, що в цілому за станом на початок 2004 року банківська система України наростила капітали відповідно до нормативних вимог. Таким чином, можна вважати, що встановлення НБУ вимог до регулятивного капіталу позитивно позначилося на динаміці зростання капіталу.

Проаналізовано структуру капіталу вітчизняних комерційних банків та визначено джерела підвищення капіталізації. Зокрема, зазначено, що проблема збільшення капіталізації окремих банківських установ може бути вирішена шляхом здійснення консолідації комерційних банків у формі злиття та поглинання, створення стратегічних альянсів, спільних товариств і т.д. Одним з магістральних шляхів розвитку банківського ринку України повинно стати прове-дення НБУ політики консолідації дрібних банків навколо великих фінансових інститутів, а також істотна жорсткість умов появи на цьому ринку но-вих гравців.

В той же час, як свідчить досвід розвинених країн, треба очікувати, що невеликі місцеві банки мають зберегти свою нішу на ринку фінансових послуг і залишаться конкурентоспроможними порівняно з великими банками, обслуговуючи малий та середній бізнес. Тому, стимулювання процесів фінансової консолідації необхідно проводити таким чином, щоб зберегти невеликі ефективні фінансові установи.

Важливим є питання можливості використання іноземного капіталу для нарощування об’єму капіталізації банківської системи. Зазначено, що повний іноземний контроль над вітчизняною банківською системою може ускладнити державне регулювання економіки, і, насамперед, проведення монетарної політики. Один з можливих компромісів між збереженням незалежності вітчизняної банківської системи та залученням іноземного банківського капіталу полягає в тому, що вітчизняні банківські установи можуть служити посередниками у кредитуванні вітчизняних суб’єктів ринку за рахунок кредитних ресурсів іноземних банківських установ.

Беручи до уваги той факт, що відповідно до обраної стратегії розвитку України відкриття ринку банківських послуг для іноземного капіталу в перспективі є неминучим, найбільш прийнятним автор вважає вибір стратегії, яка прискорить консолідацію вітчизняної банківської системи за участю іноземного капіталу.

Детально проаналізовано перспективи розвитку новітніх банківських технологій в Україні, зокрема, ґрунтовно досліджено можливість та умови для впровадження в Україні технології сек’юритизації банківських активів. Актуальність використання цієї технології у вітчизняній банківській системі визначається тим, що сек’юритизація активів дозволить вирішити ряд нагальних проблем, зокрема, знизити кредитні ризики шляхом їх перерозподілу, а також підвищити рівень свого фінансування. Запровадження сек’юритизації активів в Україні дозволить банкам знизити свої витрати, в той час як інвестори отримають нові можливості прибуткового розміщення коштів, які є більш привабливі, ніж портфельні інвестиції.

Зазначено, що проблема сек’юритизації іпотечних активів стала особливо актуальною на сучасному етапі, оскільки у 2003 році було прийнято Закон “Про іпотеку”. Важливим є також той факт, що в останні роки обсяг іпотечного кредитування банками значно підвищився, тобто, обсяг реальних активів, які можуть бути сек’юритизовані, досить великий.

Ґрунтовно проаналізовано такий фактор підвищення конкурентоспроможності вітчизняної банківської системи, як розвиток інформаційних банківських технологій. Встановлено, що розвиток інформаційних технологій призводить не лише до підвищення ефективності існуючих операційних процедур, має місце також створення принципово нових банківських послуг.

Велику увагу приділено впровадженню національного карткового проекту - Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП). Автор вважає, що впровадження такого проекту саме за умови фінансової та організаційної підтримки його НБУ у перспективі дало б як фінансову, так і політичну віддачу за рахунок повної локалізації емісії карток та обробки карткових трансакцій.

Розглянуто практичні аспекти застосування в Україні технології аутсорсингу, яка активно використовується в світовій банківській індустрії. Зазначено, що технологія аутсорсингу у вітчизняних умовах є досить перспективним напрямом зменшення операційних витрат банків з огляду на досвід розвинених країн.

Встановлено, що в сучасних умовах фінансової глобалізації розвиток нових технологій не лише сприяє підвищенню ефективності банківського бізнесу, але й веде до підвищення ризиків у комерційній діяльності банків. Детально проаналізовано специфічні ризики, що виникають внаслідок впровадження інформаційних банківських технологій.

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволяють зробити наступні висновки та рекомендації загальнотеоретичного й прикладного характеру.

1. У дисертації досліджено основні закономірності розвитку світової валютно-фінансової системи в умовах фінансової глобалізації та міграції капіталу. Вони пов'язані з концентрацією банківського і промислового капіталів, зростанням конкуренції як з боку банківських, так і небанківських структур, впровадженням новітніх фінансових продуктів та інформаційних банківських технологій, тощо.

2. З урахуванням міжнародного досвіду проведено аналіз положення про сумісність політики стабільності цін, підтримання рівня зайнятості та економічного зростання в умовах вітчизняної перехідної економіки. Встановлено, що в зв’язку з недостатнім розвитком відповідних ринкових механізмів жорстка грошово-кредитна політика по зниженню інфляції може мати негативний вплив на зростання виробництва і забезпечення зайнятості. Помірна експансія у проведенні грошово-кредитної політики шляхом лібералізації умов кредитування центральним банком комерційних банків розширює грошову пропозицію на ринку, що стимулює інвестиційні процеси і веде до зростання сукупного ВВП.

3. Встановлено, що для впровадження політики таргетування інфляції Національним банком України перш за все необхідно досягнути властивого розвиненим країнам рівня монетизації економіки. Необхідно також об’єднати фінансовий, банківський та реальний сектори в єдиний, узгоджено працюючий механізм. Безвідносно до задачі впровадження інфляційного таргетування виконання відповідних умов буде сприяти налагодженню ефективної монетарної політики. Тому, для забезпечення сталого економічного зростання необхідно намагатися якомога повніше реалізувати відповідні норми.

4. Економіки країн, що розвиваються, більш чутливі до флуктуацій обмінного курсу, ніж економіки розвинених країн. Зокрема, в Україні існує висока залежність інфляції від коливань валютного курсу, оскільки міра переходу девальвації в інфляцію у вітчизняних умовах є досить великою. Тому, неможливо повністю відмовитися від фіксованого валютного курсу. На перехідному етапі необхідно перейти до керовано-плаваючого валютного курсу. Для цього в Україні існують реальні можливості, оскільки на сучасному етапі національна грошова одиниця має досить великий девальваційний резерв, в рамках якого можна знижати номінальній курс гривні.

5. Встановлено, що Національний банк України надає надто велике значення такому інструменту, як резервні вимоги. Високий рівень обов’язкових резервів не відповідає загальносвітовим тенденціям, має негативний вплив на розвиток вітчизняної банківської системи, знижує її кредитний потенціал і ставить вітчизняні банки у менш конкурентні умови порівняно із зарубіжними банківськими установами.

6. У країнах з розвиненою ринковою економікою широко використовується такий інструмент грошово-кредитної політики, як операції на відкритому ринку. На думку дисертанта, в Україні ефективність використання цього інструменту на сучасному етапі залишається досить низька, що пояснюється, зокрема, нерозвиненістю вітчизняного фондового ринку. Внаслідок низької прибутковості державних цінних паперів та відносно високого рівня розвитку кредитного ринку обсяги первинного ринку облігацій внутрішньої державної позики залишаються досить низькими. Дисертант вважає, що для відновлення операцій на відкритому ринку необхідно постійно розширювати перелік інструментів фондового ринку, з якими може працювати Національний банк України, зокрема, стимулювати розвиток ринку муніципальних позик та корпоративних облігацій.

7. Встановлено, що функціонування програми гарантування вкладів фізичних осіб є невід’ємною частиною банківського регулювання. У той же час, максимальна сума депозиту, що гарантовано має бути повернута вкладнику, в Україні є недостатньою. Недостатня захищеність банківських вкладів негативно відображається на ресурсній базі банків, а також на довірі до них вкладників. Обґрунтовано доцільність встановлення розміру компенсації на рівні 10 тис.грн., а також введення диференційованої плати членських внесків для банків-учасників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в залежності від рівня ризикованості активів.

8. Зроблено висновок, що на сучасному етапі розвитку вітчизняної банківської системи суттєве збільшення капіталізації можливе лише за рахунок збільшення статутного фонду банківських установ. Дисертантом рекомендовано посилити вимоги Національного банку до мінімального розміру регулятивного капіталу комерційних банків та, одночасно, знизити обмеження на залучення позикових коштів на умовах субординованого боргу.

9. Аналіз сучасного стану банківської системи України показав, що існує достатньо велика кількість малоефективних та проблемних банківських структур, консолідація яких з більш ефективними дозволила б мінімізувати витрати, необхідні для проведення їх санації чи навіть банкрутства. Але дисертант пропонує проводити державну політику стимулювання процесів фінансової консолідації з певною мірою обережності, щоб не ускладнити банківський бізнес тим фінансовим установам, комерційна діяльність яких достатньо ефективна.

10. Дисертант вважає доцільним відстрочити зняття обмежень на відкриття філій іноземних банківських установ в Україні до появи необхідних об’єктивних передумов у вітчизняній банківській системі.

11. На прикладі кредитування вітчизняних підприємств, зокрема через ВАТ “Кредитпромбанк” в рамках кредитної лінії Європейського банку реконструкції та розвитку, доведена висока ефективність політики використання ресурсів і капіталу іноземних банківських установ для кредитування вітчизняних ринкових суб’єктів. Дисертантом зроблено висновок про необхідність продовження політики залучення іноземного банківського капіталу в межах, що дозволяють зберегти суверенітет вітчизняної банківської системи.

12. Дисертантом запропоновано здійснити реорганізацію заборгованості та підвищити ліквідність банківської системи України шляхом впровадження технології сек’юритизації банківських активів. Доведено, що для впровадження цієї технології необхідно забезпечити адаптованість фінансового законодавства та оптимізацію оподаткування, наявність активно функціонуючого фондового ринку.

13. Встановлено, що впровадження проекту НСМЕП за умови його фінансової та організаційної підтримки з боку Національного банку України у перспективі дало б як фінансову, так і політичну віддачу за рахунок повної локалізації емісії карток та обробки карткових трансакцій.

14. Доведено, що розвиток новітніх технологій веде до кардинальної зміни співвідношення між різними видами ризику, з якими стикаються банки. Визначено, що ефективним засобом обмеження ризиків, виникаючих внаслідок застосування інформаційних технологій в банківській сфері, є дотримання чотирнадцяти принципів управління ризиками у сфері електронних банківських послуг, розроблених Базельским комітетом по банківському нагляду.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кушнеренко С. Залучення іноземних інвестицій в Україну в контексті регулювання фондового ринку // Зб. наук. праць. Вип. 15 / Відп. ред. В.Є.Новицький. – К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 1998. – С. 39-43.

2. Кушнеренко С. Досвід регулювання ринку цінних паперів в індустріально розвинених країнах // Зб. наук. праць. Вип. 22 / Відп. ред. В.Є.Новицький. – К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 1999. – С. 49-53.

3. Кушнеренко С. Функціонування та монетарна політика центральних банків індустріально розвинених країн // Зб. наук. праць. Вип. 36 / Відп. ред. В.Є.Новицький. – К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2002. – С. 215-224.

4. Кушнеренко С. Підвищення капіталізації банківської системи як передумова економічного зростання // Стратегія розвитку України (Економіка, Соціологія, право) Наук.журн.  Вип.  / Голов.ред. О.П.Степанов. - К.:НАУ, 2003. – С. 303-311.

5. Кушнеренко С. Структурні аспекти розвитку світової банківської індустрії // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2003. - № 3. - С.23-27.

АНОТАЦІЯ

Кушнеренко С.М. Оптимізація банківської системи України в контексті міжнародного досвіду. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 – світове господарство і міжнародні економічні відносини. Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ, 2004.

У дисертації детально досліджено досвід функціонування банківських систем розвинених країн та країн з перехідною економікою в умовах сучасної фінансової глобалізації. Проаналізовано такі аспекти окремих банківських систем розвинених країн, як організаційна структура, монетарна політика та інструменти, що використовуються для її реалізації. Досліджено структурні та функціональні аспекти сучасних банківських систем.

В світі міжнародного досвіду функціонування банківського сектору встановлено найбільш дієві механізми та джерела підвищення ефективності вітчизняної фінансово-банківської системи. Надано рекомендації щодо визначення стратегії грошово-кредитної політики Національного банку України, деяких аспектів застосування монетарних інструментів. Визначено заходи щодо підвищення капіталізації вітчизняної банківської системи. Досліджено можливість залучення іноземного капіталу у вітчизняну банківську систему.

Ключові слова: грошово-кредитна політика, банківська система, монетарні інструменти, комерційний банк, концентрація, консолідація, сек’юритизація, глобалізація.

АННОТАЦИЯ

Кушнеренко С.М. Оптимизация банковской системы Украины в контексте международного опыта. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.05.01 – мировое хозяйство и международные экономические отношения. Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины, Киев, 2004.

В диссертации проведен детальный анализ сути и структуры современной банковской системы. Подробно исследован вопрос, каким должен быть центральный банк, рассмотрен вопрос выбора инструментов денежно-кредитной политики современного центрального банка. Проведен анализ опыта функционирования банковских систем развитых стран в условиях современной финансовой глобализации. Проанализированы такие аспекты отдельных банковских систем развитых стран, как организационная структура, монетарная политика и инструменты, которые используются для ее реализации. Обстоятельно исследованы денежно-кредитные системы в условиях рыночной трансформации.

Исследованы некоторые структурные и функциональные аспекты банковского сектора развитых стран и стран с переходной экономикой. На основании проведенного анализа последних тенденций в финансовой сфере установлено, что концентрация банковского капитала в различных странах мира отличается интенсивностью, направленностью процесса, степенью развития, но имеет некоторые общие черты, которые характеризуются, во-первых, уменьшением количества действующих банковских учреждений, во-вторых, продолжающимися процессами слияния, поглощения и созданием банковских объединений.

Проведен обстоятельный анализ использования техники секьюритизации банковских активов в современной мировой банковский практике, проанализированы последние тенденции в области современных информационных банковских технологий.

В контексте международного опыта функционирования банковского сектора рассмотрены различные направления оптимизации отечественной банковской системы. Даны рекомендации относительно определения стратегии денежно-кредитной политики Национального банка Украины, некоторых