Вступ
ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ АРХІВІВ УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ АРХІВНОЇ СПРАВИ ТА ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА
КЛИМЕНКО Тетяна Анатоліївна
УДК 930.25(477.46) "19" (043.3)
РОЗВИТОК АРХІВНОЇ СПРАВИ НА ЧЕРКАЩИНІ (1919 – 2000 рр.)
07.00.06 – історіографія, джерелознавство
та спеціальні історичні дисципліни
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Київ – 2004
Дисертацією є рукопис
Роботу виконано в Українському державному науково-дослідному інституті архівної справи та документознавства Державного комітету архівів України
Науковий керівник доктор історичних наук, старший науковий співробітник
МАТЯШ ІРИНА БОРИСІВНА,
Український державний науково-дослідний
інститут архівної справи та документознавства,
директор
Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор
ДУБРОВІНА ЛЮБОВ АНДРІЇВНА,
Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені
В. І. Вернадського, директор
кандидат історичних наук, старший науковий співробітник
ЮРКОВА ОКСАНА ВІТАЛІЇВНА,
Відділ історії України 20 – 30-х рр. XX ст.
Інституту історії України НАН України,
старший науковий співробітник
Провідна установа: Інститут української археографії та
джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України,
відділ джерел з новітньої історії
Захист відбудеться 10.03. 2004 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.864.01 Українського державного науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства: Київ, 03110, вул. Солом’янська, 24
Із дисертацією можна ознайомитися у Науково-довідковій бібліотеці центральних державних архівів України: Київ, 03110, вул. Солом’янська, 24
Автореферат розіслано 05.02.2004 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат історичних наук С.Л. Зворський
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. В умовах розбудови України як незалежної держави у вітчизняній історіографії спостерігається поси-лення уваги до проблем формування національної самосвідомості та іс-торичної пам’яті, що сприяє науковому осмисленню історичного розвитку українського суспільства. Суттєвим чинником у цьому процесі є архіви, які зберігають “задокументовану історію” українського народу. Ретельного дослідження в даному контексті потребує історія архівної справи в Україні з огляду на її важливість як складової історії культури та суспільну значущість Національного архівного фонду. Перша спроба узагальнення інформації про генезу та розвій української архівістики в “Нарисах історії архівної справи в Україні” (К., 2002) висвітлила низку малорозроблених питань. Зокрема, що стосуються розвитку архівної справи в регіонах та наукового аналізу її сучасних проблем.
Особливості процесу відродження і розвитку архівної справи на регіональному рівні в 1919–2000 рр. докладно простежуються на прикладі Черкаської області – унікального історичного регіо-ну України, з яким пов’язано багато ключових подій вітчизняної історії, життя і діяльності геніальних постатей – Богдана Хмельницького і Тараса Шевчен-ка. Розвиток архівної справи на Черкащині залишається не-вивченим у багатьох аспектах, тому актуалізується потреба всебічно дослідити історію архівної справи на Черкащині й дати об’єктивну оцінку діяльності архів-них установ, які в складних умовах тоталітарної системи проводили значну роботу з вивчення й популяризації місцевої історії, закладаючи основи для розвитку архівної справи в умовах незалежної України. Актуальність теми дослідження зумовлена також необхідністю критичного сприйняття традицій та використання досвіду організації архівної справи в регіоні з метою удосконалення роботи архівних установ на основі ґрунтовного досліджен-ня її розвитку.
Стан дослідження теми: Історія та організація архівної справи на Черкащині практично не знайшла відображення в історіографії. Декілька загальних праць О. Водолажченко та В. Барвінського, В. Романовського, Ф. Герасименка, А. Грінберга, С. Пількевича, Д. Щедриної з історії архівної справи в Україні, що побачили світ за радянської доби О. Водолажченко, В. Барвінський Короткий нарис історії архівної справи та діяльності Укцентрархіву за 1924 р.// АС. – 1925. – Кн. 1. – С. 45 – 72; Романовський В. О. Нариси з архівознавства: Історія архівної справи на Україні та принципи порядкування в архівах. – Харків: Черв. друк, 1927. – 170 с.; Герасименко Ф. А. До історії архівної справи на Полтавщині // АС. – 1928. – Кн. 5/6. – С. 64–73; Грінберг А. Й. Архівне будівництво на Україні в період іноземної інтервенції і громадянської війни (1918 – 1920) // Наук. записки КДУ. – 1956. – Т. XV. – Вип. VI. – С. 47 – 57; Пількевич С. Д. 40 років радянського архівного будівництва на Україні // З історії архівного будівництва на Україні. – Харків, 1958. – 115 с.; Щедрина Д. З історії становленні і розвитку партійних архівів на Україні //УІЖ. – 1978. – № 5. – С.45-52 практично не торкалися досліджуваної нами теми і переважно ідеологічно заангажовано (що цілком зрозуміло) висвітлювали проблеми архівістики. Тією ж заангажованістю позначена й фундаментальна праця О. Г. Мітюкова Мітюков О. Г. Радянське архівне будівництво на Україні 1917 – 1973. – К.: Наук. думка, 1975. – 270 с.. Однак у ній є відомості про відновлення діяльності архівів у повоєнний період на території Черкащини, про заходи щодо впорядкування зберігання архівних документів, проведені державними архівами Черкаської області в 1956 – 1960-х рр., про організацію черкаськими архівістами архівної освіти. Ця інформація характеризує лише окремі епізоди організації архівної справи на Черкащині й не дає змоги відтворити цілісну картину цього процесу.
Коротко, без акценту на регіональних особливостях, історія української архівістики висвітлювалася в окремих розділах підручника “Архівознавство” (К., 1998, 2002) та “Нарисів історії архівної справи в Україні” (К., 2002). Окремі питання розвитку архівної справи в Україні та діяльності архівних установ розглянуто в працях Г. Боряка, К. Климової, І. Матяш, Н. Московченко, Г. Папакіна, Н. Павловської, Ю. Прилепішевої, Н. Христової Боряк Г.В. Національна архівна спадщина України та державний реєстр “Археографічна україніка”: Архівні документальні ресурси та науково-інформаційні системи. – К., 1995. – 347 с.; Папакін Г. В. Археографічна комісія ЦАУ УСРР: історія створення і науковий доробок. (1928 – 1934 рр.): Дис.... канд. іст. наук. – К., 1995. – 223 с.; Христова Н.М. Науково-довідковий апарат архіві та рукописних відділів бібліотек в Україні у 1920 – 1990-х рр.: Автореф. дис.... канд. іст. наук. – К., 1999. – 19 с.; Московченко Н. П. Розвиток архівної справи і Україні (1919 – 1932 рр.): Автореф. дис.... канд. іст. наук. – К., 2003. – 20 с.; Павловська Н.П. В.І. Веретенников як архівознавець та архівіст.: Автореф. дис.... канд. іст. наук. – К., 2003. – 19 с. та ін., присвячених розвитку архівної науки, освіти, періодики, довідкового апарату архівів і рукописних відділів бібліотек; роботі Археографічної комісії ЦАУ; археографічній діяльності архівних установ. Однак поза увагою цих дослідників залишилися регіональні особливості розвитку архівної справи в Україні та діяльність архівів Черкащини. Окремі згадки про роботу архівних кореспондентів Черкащини та участь черкаських архівістів у підготовці періодичних видань містяться в працях І. Матяш Матяш І.Б. Архівна наука і освіта в Україні 1920 – 1930-х років. – К., 2000. – 591 с.; Матяш І.Б. Українська архівна періодика 1920 – 1930-х рр.: історія, бібліографія. Бібліометрія. – К., 1999. – 480 с. . Поодинокою працею, яка торкається регіональних проблем архівної справи, є кандидатська дисертація Т. Глушко “Історія архівної справи в Донбасі у 1920 – 1930-х рр.” Глушко Т. Історія архівної справи в Донбасі у 1920 – 1930-х рр.: Автореф. ... дис. канд. іст. наук. – Донцьк, 2001. – 18 с. , однак у ній наявні необгрунтовані судження й текстологічні запозичення з праць сучасних архівознавців.
Cпеціально питанням історії архівної справи на Черкащині присвячена публікація С. Кононенко Кононенко С. Історія архівної справи Черкащини: основні етапи // Студії з архівної справи та документознавства. – 1998. – Т. 3. – С. 44–46., в якій вперше в українській історіографії здійснено спробу встановити основні етапи розвитку архівної справи на Черкащині, окреслити мережу архівних установ. С. Кононенко належить і низка біографічних нарисів про черкаських архівістів, репрезентована в біобібліографічному довіднику “Українські архівісти” (вип. 2, 3). Біографічні нариси про Г. Зудіну, Г. Романія, Г. Якименка, М. Бєліка, Т. Клименко через призму особистостей висвітлюють маловідомі факти функцонування архівів.
Деякі аспекти діяльності архівних установ на Черкащині висвітлено в упорядкованому дисертанткою довіднику “Архівна справа на Черкащині” (Черкаси, 2003) та її працях, присвячених діяльності архівів, утворених у різні періоди на території нинішньої Черкаської області, а також складу і змісту фондів Державного архіву Черкаської області на сучасному етапі розвитку архівної справи Клименко Т. Некрополістичні матеріали у Державному архіві Черкаської області // Наукові записки. Зб. праць молодих вчених та аспірантів. – Т. . – С. ; Клименко Т. Документи держархіву Черкаської області як джерельна база крає-знавчих досліджень // Студії з архівної справи та документознавства. – 2003. – Т. . – С. ; Клименко Т. З історії розвитку архівної справи на Черкащині // Студії з архівної справи та документознавства. – 2003. – Т. . – С. .. У цілому обрана для дисертаційного дослідження проблема не знайшла висвітлення як у працях істориків радянської доби, так і в публікаціях сучасних дослідників.
Джерельну базу дослідження історії формування мережі архівних установ Черкащини та комплексного вивчення їх діяльності в XX ст. складають опубліковані документи, періодика та архівні документи. Актуалізована частина інформації джерельної бази репрезентована законодавчими й іншими нормативними актами з питань організації архівної справи, публікаціями інформаційного характеру в періодиці, опублікованими збірниками документів, довідковим апаратом архівів.
Такі джерела як законодавчі акти і нормативні документи з питань архівної справи, опубліковані в збірниках постанов і розпоряджень уряду України Зб. постанов та розпоряджень Робітничо-селянського уряду України. – 1919. – № 34; Зб. законень УСРР. – 1923. – № 1; 1925. – № 101; 1932. – № 17-18; 1959. – № 1 та ін. сприяють розумінню формування правових засад розвитку архівної справи на Черкащині, залежності від рішень центральних органів та регіональних особливостей архівного будівництва.
Невеликий за обсягом масив опублікованих джерел складають збірники документів. Це зокрема, збірники, підготовлені черкаськими архівістами, ілюструють тематику й проблематику публікаторської роботи архівів Черкащини Культурное строительство в Черкасской области 1917 – 1980 гг. Сб. документов и материалов / Сост. Н.И. Береза, В.Н. Болтенков, С.И. Кононенко и др. – Днепропетровск., 1989. – 271 с.; Развитие социалистического сельского хозяйства Черкасщины 1917 – 1985. Сб. документов и материалов / Сост. Н.И. Береза, А.А. Березовский, В.Н. Болтенков и др. – Днепропетровск, 1986. – 239 с.; Наш рідний край. Хрестоматія з історії Черкащини / Упор. А.І. Кузьмінський, Г.В. Суховершко, В.Я. Чудновський. – К., 1993. – 367 с.; Духовна спадщина Черкаського краю. Хрестоматія з історії культури Черкащини / Упор. Г.В. Суховершко. – Черкаси, 2000. – 207 с. та ін., а також збірники, присвячені розвитку культури в УСРР Культурне будівництво і Українській РСР. Важливі рішення Комуністичної партії і Радянського уряду: Зб. док.: У 2-х т. – К., 1959-1961. – Т. 1 (1917-червень 1941) – 881 с.; Т.2 (червень 1941-1960). – 663 с.; ультурне будівництво в Українській РСР 1917-1927 рр. : Зб. док. і матеріалів / Упор.: Волковинський В. М., Гончарук П. С. та ін. – К.: Наук. Думка, 1979. – 665 с.. Вперше спеціальну публікацію документів з історії архівної справи (за період 1917 – 1921 рр.), здійснено в археографічному щорічнику “Пам’ятки” (1998, т. 1).
Конкретну інформацію про функціонування мережі архівних установ, діяльність архівних кореспондентів на Черкащині, склад і зміст фондів місцевих архівів містить архівна періодика (“Бюлетень ЦАУ”, “Науково-інформаційний бюлетень”, “Архівна справа”, “Архіви України”, “Советские архивы”, “Исторический архив” та ін.), центральна (“Правда України”, “Известия”, “Власть Советов”) та місцева (“Молодь Черкащини”, “Черкаський край”, “Черкаська правда” та ін.) преса.
Утім, аналіз опублікованих документів та періодики, яким притаманна вибірковість і фрагментарність, не засвідчує репрезентативність джерельної бази дослідження. Найважливіше значення для дослідження з огляду на маловивченість проблеми в історіографії мала неактуалізована частина інформації джерельної бази – архівна інформація, що міститься в документах Національного архівного фонду.
Результатом архівної евристики став репрезентативний комплекс документів, інформація яких дає підстави для об’єктивних висновків щодо розвитку архівної справи на Черкащині в XX ст.
Найважливіші щодо проблеми дослідження документи сконцентровано у фондах Державного архіву Черкаської області. Пріоритетне значення мають фонди Р-131 (Інспектура народної освіти Шевченківського (Черкаського) окружного виконавчого комітету Рад робітничих, селянських та червоноармійських депутатів), Р-150 (Відділ народної освіти Черкаського повітового виконавчого комітету Рад робітничих, селянських та червоноармійських депутатів), Р-2407 (Черкаський філіал Київського обласного державного архіву Архівного управління МВС УРСР по Київській області) та Р-2471 (Архівний відділ виконкому Черкаської обласної ради депутатів трудящих).
Докладну інформацію про стан архівних установ Черкащини містять документи фонду Р-228 (Шевченківське (Черкаське) окружне архівне управління).
Не менш важливе значення для реконструкції мережі архівних установ Черкащини та вивчення основних напрямів їх діяльності мають документи фонду Р-2471 (а назва ?). Тут виявлено звіти, довідки, доповідні записки про роботу архівних установ (спр. 4, 251, 257), звіти про фінансово-господарську діяльність Архівного відділу (спр. 41), акти перевірки роботи Архівного відділу та облдержархіву (спр. 72), протоколи засідань експертно-перевірної комісії (спр. 92, 108, 109), вказівки районним архівам про експертизу цінності окремих видів документів (спр. 265), інформація про стан методичної роботи Архівного відділу (спр. 259), перспективний план комплектування держархівів області (оп. 2, спр. 1), огляди діяльності архівних установ області (спр. 53, 72, 90, 172, 254).
Повноті інформації про стан архівної справи на Черкащині сприяє ф. П-5644 (Партійний архів Черкаського обкому КП України уточнити назву ), де відклалися звіти про роботу партархіву (спр. 2, 10, 122, 351), плани його роботи (спр. 29), узагальнений опис що це таке? архіву та відомості про публікації для довідника “Архіви КПРС” (спр. 221).
Персоніфікації внеску діячів культури у розвиток архівної справи сприяють документи особового походження, зокрема фонду Р-3990 (Комарницький Микола Федорович – український радянський журналіст, краєзнавець).
Важливе значення для реконструкції процесу формування мережі місцевих архівних установ мають фонди ЦДАВО України, а саме: фонд 14 Головне архівне управління при Раді Міністрів УРСР, де збереглися інструкції Головарху губернським архівним управлінням про порядок їх роботи, реєстрацію і облік архівів, складання списків і оглядів, розподіл ЄДАФ на секції (спр. 54), звіти про роботу Київського, Полтавського, Кіровоградського губархів (спр. 122, 132, 138); протоколи, інструкції, тези, тексти доповідей, листування щодо підготовки і проведення нарад з питань архівної справи (спр. 653-655, 758), листування з місцевими архівними установами (спр. 1615, 2314); ф.166 Міністерство освіти УРСР, де містяться деякі необхідні для статистичних узагальнень відомості.
Роль партії у діяльності архівних установ за радянської доби висвітлюють документи ЦДАГО України, де у ф. 1 Центральний комітет Компартії України відклалися протоколи засідань секретаріату ЦК КПРС УРСР з цих питань (спр. 8, 1987).
Цінна інформація для реконструкції діяльності місцевих архівних управлінь міститься у фондах державних архівів Вінницької, Київської, Кіровоградської областей, частина територій яких була включена 1954 р. до складу Черкаської області.
Загалом інформація виявлених архівних документів у фондах державних архівів України свідчить про репрезентативність джерельної бази.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження розроблялася згідно з планом науково-дослідної та методичної роботи Українського державного науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства (1.1 “Загальні методологічні та теоретичні дослідження, історія архівної справи”) та Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького (0199U003996 “Державотворчі процеси в Середньому Подніпров’ї в контексті творення історії України”).
Об’єктом дослідження є історія створення та діяльність архівних установ Черкащини; комплекс історіографічних та історичних джерел, пов’язаних із організацією архівної справи на території сучасної Черкаської області.
Предметом дослідження є загальні тенденції та регіональні особливості організації архівної справи, практичний внесок архівних установ Черкащини у збереження документів Національного архівного фонду та використання інформації, що міститься в них.
Мета дисертаційного дослідження полягає в комплексному дослідженні історії створення та діяльності архівних установ Черкащини в 1919 – 2000 рр., науковому осмисленні процесу становлення й регіональних особливостей організації архівної справи.
Завдання дослідження зумовлені метою і полягають у необ-хідності:
· проаналізувати історіографічні та історичні джерела з теми, встановити репрезентативність джерельної бази дослідження;
· дослідити історію створення та діяльності архівних установ на Черкащині в 1919 – 2000 рр.;
· встановити та обґрунтувати основні етапи розвитку архівної справи на Черкащині в 1919 – 2000 рр.;
· з’ясувати роль архівних кореспондентів у становленні архівної справи у 1920 – 1930-х рр.;
· визначити основні напрями діяльності архівних установ Черкащини у 1919–2000 рр.
· дослідити форми і методи комплектування архівів області;
· проаналізувати шляхи вирішення проблеми доступу до архівної інформації в архівних установах Черкащини;
· охарактеризувати керівний склад архівних установ, їх особистий внесок у розвиток архівної справи та особливості підготовки кадрів.
Хронологічні межі дослідження охоплюють час від створенням у квітні 1919 р. у Черкасах Народного будинку культури, до складу якого увійшов Центральний на-родний архів, що поклало початок розвитку архівної справи на Черкащині та формуванню мережі архівних установ регіону до кінця ХХ ст.
Географічні межі дослідження визначаються територією сучасної Чер-каської області (Черкащини). Оскільки до створеної 7 січня 1954 р. Черкаської області увійшли окремі населені пункти Вінницької, Кіро-воградської, Київської і Полтавської областей в дисертації досліджується діяльність архівних уста-нов, які діяли на території цих областей.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є універсальні принципи історизму, об’єктивності, всебічності. Визначальним був комплексний підхід до вивчення об’єкта і предмета дослідження, застосовувалися такі загальнонаукові методи, як: хронологічний, статистично-аналітичний методи, метод логічного аналізу та узагальнення. Велике значення надавалося порівняльно-історичному методу, який дозволяє визначити масштаби змін, що відбулися в архівному будівництві. Використовувалися також спеціальнонаукові методи: порівняльний, архівної евристики, джерелознавчої критики, що дозволило досягти мети та виконати завдання дослідження.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній вперше в українській історіографії на основі виявленого і опрацьованого дисертанткою значного масиву історичних джерел комплексно досліджено історію архівної справи на Черкащині в XX ст., процес організації мережі архівних установ області. В дисертації по-новому інтерпретовано наслідки централізації архівної справи та впливу тоталітарної системи на її розви-ток. Уперше грунтовно розкрито зміст основних напрямів роботи архівів Черкащини, проаналізовано їх здобутки в різні історичні періоди.
Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що вони збагачують знання з історії архівного будівництва, сприяють уточненню маловідомих фактів розвитку архівної справи на Черкащині. Фактичний матеріал дисертації може бути використаний при створенні спеціальних та узагальнюючих праць з історії культури України, розробленні навчальних програм, спеціальних курсів, навчальних посібників з архівознавства та джерелознавства, путівників по архівах Вінницької, Кіровоградської, Київської та Полтавської областей. Матеріали дисертації використовувалися дисертантом для підготовки довідників “Архівна справа на Черкащині: історія та сучасність” (Чер-каси, 2003), “Державний архів Черкаської області. Доповнення до путівника” (Черкаси, 1999).
Основні положення та висновки дисертації склали зміст спецкурсу “Розвиток архівної справи на Черкащині” для студентів історичного факультету Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького. Вони можуть бути використані під час підготовки наукових та навчальних видань з історії української архівістики.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки ди-сертації обговорювалися на засіданнях відділу архівознавства УДНДІАСД та доповідалися на наукових конференціях: Перших нау-кових читаннях “Біографічна некрополістика в контексті сучасної історич-ної науки. Основні джерела та результати досліджень” 14–15 листопада 2002 р. (м. Київ); Міжнародних наукових конференціях “Архіви та крає-знав-ство: шляхи інтеграції” 16–19 квітня 2003 р. (Київ – Дрогобич – Трускавець), “Архіви та суспільство сьогодні” (Мінськ, 10 – 12 листопада 2003); науково-практичних конференціях “Свідок козацької сла-ви: погляд крізь століття” (1–2 серпня 2003 р., м. Чигирин Черкаської обл.) та “Архіви і документальна спадщина Полтавщини: минуле, сучасне, перспективи. 1903–2003 рр.” (18 – 20 грудня 2003 р.).
Публікації. Результати дисертації відображено в 8 публікаціях (в тому числі 5 статей у виданнях, затверджених переліками ВАК України), загальним обсягом понад 4 друк. арк., а також у довідниках “Архівна справа на Черкащині: історія та сучасність” (Чер-каси, 2003) та “Державний архів Черкаської області. Доповнення до путівника” (Черкаси, 1999).
Структура роботи відповідає меті та завданням дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків (обсяг .... стор.), списку використаних джерел та літератури (... стор.).
ОСНОВНА ЧАСТИНА
У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет і хронологічні межі дослідження, сформульовано мету й завдання дисертації, висвітлено стан розроблення теми, охарактеризовано джерельну базу дослідження, показано його новизну та практичне значення.
Розділ 1 “Архівна справа на Черкащині (1919 – 2000 рр.): основні етапи розвитку” поділяється на 5 параграфів, у яких висвітлено процес організації архівної справи на Черкащині, створення мережі архівних установ та основні напрями їх діяльності в XX ст. Витоки організації архівної справи на Черкащині пов’язано зі створенням у квітні 1919 р. Центрального народного архіву у складі Народного будинку культури.
У першому параграфі з’ясовано, що формування мережі архівних установ (супроводжуване постійним узгодженням з адміністративно-територіальними змінами) відбувалося впродовж 1920-х – першої половини 1930-х рр. На початку 1920-х рр. на Черкащині було створено повітові архівні комісії, першою з яких стала організована в травні 1921 р. Золотоніська постійна архівна комісія. З утворенням у 1923 р. округів на Черкащині було створено окружні комітети охорони пам’яток старовини, мистецтва і природи, які функціонували до січня 1925 р. Разом із основними завданнями – обстеженням стану пам’яток старовини, мистецтва і природи, будинків, палаців, церков, синагог, могил, городищ і фортець, взяття їх на облік і під охорону ВУАК, комітети проводили значну роботу з комплектування місцевих музеїв цінними експонатами та документами, що передавалися до створюваних архівів. Особливу цінність мали родові архіви Бобринського, Бутурліна, Воронцова, Давидова, Дудченка, Енгельгардта, Потоцького, Балешева, Радзивілла та ін. В організації архівної справи певну роль відіграли архівні кореспонденти, які інформували архівні установи про стан архівів на місцях популяризували архівну справу. З’ясовано, що найактивнішим був Уманський осередок архівних кореспондентів.
На початку 1930-х рр., згідно з постановою ВУЦВК і РНК УСРР від 2 вересня 1930 р. “Про ліквідацію округ і перехід на двоступеневу систему управління”, на базі окрархів було створено Уманський, Золотоніський, Корсуньський, Черкаський окрархи, Черкаський і Уманський місцевархи, а згодом на їхній базі – відповідні державні історичні архіви та 30 державних районних архівів.
У другому параграфі розглянуто особливості функціонування архівів Черкащини напередодні та під час Другої світової війни. Зазначено, що підпорядкування архівної системи силовому відомству (НКВС) мало неоднозначний вплив на розвиток архівістики. Певні позитивні зрушення відбулися в розробленні методичної бази діяльності державних архівів, зокрема, обліку та описування архівних документів, забезпеченні збереженості документів. Водночас було значно обмежено доступ до документів (роботу читальних залів було практично згорнуто) та публікаторську діяльність, розпочалося складання секретних річних звітів про роботу державних архівів. У 1941 р. Черкаський та Уманський державні історичні архіви було перетворено на філіали Київського облдержархіву.
Встановлено, що архіви Черкащини значно постраждали під час Другої світової війни. Лише один Черкаський філіал Київського облархіву розпочав свою діяльність одразу після визволення регіону, наприкінці 1943 р., маючи уцілілими незначну частину розпорошених фондів. Наголошено, що основним завданням архівістів області у 1943–1945 рр. було збирання документів установ і організацій німецької окупаційної влади, забезпечення їх зберігання та оперативного використання. Лише у 1944 р. за безпосередньою участю директора філіалу Г. Якименка було прийнято до архіву документи 48 окупаційних установ – 732 од. зб. та 80 кг розсипу, а також листи, що надходили з німецької неволі. Поряд із працівниками архівних установ до збирання документів цього періоду залучалися громадськість. В районах Черкащини створювалися спеціальні комісії для виявлення та збирання документів, газет, журналів, листівок тощо.
У третьому параграфі, присвяченому повоєнній відбудові архівної справи на Черкащині, зазначено, що до середини 1950-х рр. було вирішено ряд невідкладних питань, пов’язаних із поновленням роботи і створенням районних архівів, наданням їм приміщень, комплектуванням архівів документами окупаційного періоду, ліквідованих установ, реевакуацією документів, передаванням непрофільних документів іншим областям.
Із створенням у 1954 р. Черкаської області було засновано державний архів області, Для здійснення організаційно-методичного керівництва та контролю за роботою державних архівів області при обласному Управлінні внутрішніх справ 16 травня 1954 р. було створено архівний відділ. До серпня 1954 р. робота відділу полягала переважно в керівництві роботою з експертизи цінності документів у державних та відомчих архівах. Із серпня 1954 р. він включився в роботу з керівництва всіма галузями роботи архівних установ області.
У серпні 1954 р., згідно з постановою секретаріату ЦК КПРС, було створено партійний архів Черкаського обкому КПУ (уточнити назву). Партархів здійснював свою діяльність під керівництвом Інституту історії партії ЦК КПУ й розпочав її з “інструкторсько-обстежувальної та медичної роботи” низки районних і міських комітетів партії і комсомолу, здійснюючи практичну допомогу у підготовці документів до передавання в архів.
Характерною особливістю кадрового складу державних архівів Черкащини полягала у відсутності у співробітників базової освіти, що було однією з найскладніших проблем архівів області.
Загалом у період відновлення діяльності архівних установ, попри негативні явища (обмежений допуск дослідників в архівах області, плинність кадрів, часте оновлення керівного складу районних і міських архівів, недостатню забезпеченість приміщеннями для зберігання документів) значно активізувалась робота із збирання документів періоду війни та повоєнного часу, забезпечення їх збереженості та використання архівної інформації.
У четвертому параграфі проаналізовано зміни в мережі архівних установ Черкащини та висвітлено подальший розвиток архівної справи у 1960 – 1980-х рр. У червні 1960 р. архівні установи (крім партархіву) були передані з системи органів МВС у безпосереднє підпорядкування виконавчих комітетів Рад депутатів трудящих. Наступні зміни в мережі архівних установ Черкащини відбулися в січні 1963 р. у зв’язку з ліквідацією одинадцяти районів та припиненням діяльності відповідних райархівів. Характерною рисою роботи архівних установ області в 1960-х рр. стало подальше вдосконалення методів і форм їх організаційної діяльності. Робота архівного відділу та архівних установ велася більш предметно і цілеспрямовано, що сприяло кращому виконанню практичних завдань. Архівний відділ перебудував організацію керівництва відомчими архівами, відмовившись від практики численних та під час марних обстежень всіх без винятку установ, організацій та підприємств області, зосередивши свої зусилля на забезпеченні належного порядку в установах, документи яких мали науково-історичну цінність і підлягали постійному зберіганню в державному архіві.
У розділі 2 “Комплектування архівних установ Черкащини: методичні засади, форми, практична реалізація” розглянуто шляхи та особливості комплектування архівних установ. У першому параграфі висвітлено процес концентрації архівних фондів у 1919 – 1938 рр. Ще 1919 р. постанови комісаріату народної освіти Черкащини Черкаського повітового ревкому, Чигиринського повітового ревкому доручали культурно-просвітницькій комісії спільно з земельною управою взяти на облік бібліотеки та історичні пам’ятки колишніх власників економій, передусім у маєтках Раєвських, Давидових, Терещенка, Безрадецького, знайти приміщення і компетентних спеціалістів для систематизації документів. Невеликі за обсягом архіви ліквідованих установ перевозилися до приміщення архівної секції, великі архівні зібрання залишалися у приміщеннях ліквідованих установ і перебували під її контролем.
У зв’язку з ліквідацією у 1930 р. значної кількості окружних установ державні архіви переважно комплектувалися документами ліквідованих установ, а також установ, в яких строки зберігання документів закінчилися. Систематичне поповнення фондів архівів дало змогу створити багату документальну базу з історії краю. Протягом 1932–1938 рр. активно комплектувалися державні історичні, районні та міські архіви. Враховуючи наукове значення архівів релігійних установ, особливе значення надавалося прийманню на державне зберігання їхніх друкованих видань.
У другому параграфі досліджено шляхи відновлення фондів архівів Черкащини в 1943 – 1953 рр. Зазначено, що в перше повоєнне десятиліття не тільки відновлювалася мережа державних архівів, але й збиралися та опрацьовувалися архівні документи, проводилася робота з комплектування архівних установ документами, що відклалися в діяльності установ, організацій, підприємств, які діяли окупованій території. До 1950 р. Черкаський філіал закінчив реевакуацію документів та передавання непрофільних документів Полтавському і Кіровоградському архівам, розпочалося приймання до архіву документів ліквідованих установ.
В період масової концентрації документів перед архівними установами постало важливе питання проведення експертизи їх цінності, мета якої полягала, насамперед, у забезпеченні зберігання цінних документів, поліпшенні фондового складу архівів, звільненні сховищ від непотрібних документів.
У параграфі 3 простежено еволюцію методичних засад експертизи цінності документів у 1954 – 1960-х рр. Встановлено, що важливий етап розвитку комплектування державних архівних установ розпочався 1954 р. з утворенням Черкаської обл. В другій половині 1950-х рр. державні архіви області провели експертизу цінності документів, які зберігалися в державних і відомчих архівах. Із створенням 3 січня 1955 р. в державному архіві області експертно-перевірної комісії (експертної комісії) підвищилась якість всіх видів робіт, пов’язаних з експертизою цінності документів. Держархів області встановив жорсткий контроль за порядком відбору документів, які не підлягали подальшому зберіганню в міських і районних державних архівах, архівах установ та організував систематичну допомогу з проведення експертизи цінності документів в процесі їх науково-технічного опрацювання.
Починаючи з 1958 р. архівні установи області змінили практику проведення експертизи цінності документів та комплектування державних архівів. Це зумовлювалося тим, що в попередні роки на державне зберігання було прийнято велику кількість справ від підприємств, установ та організацій, документи яких не мали науково-практичної цінності, зокрема, промислових артілей, заготівельних пунктів, товариств споживчої кооперації, ощадних кас, контор, агентств та ін. Архіви також були перевантажені документами з особового складу. Водночас до державних архівів в недостатній кількості і не завжди своєчасно приймалися документи великих установ і організацій. Суть експерименту полягала в тому, щоб пов’язати мету експертизи із завданням комплектування, з перенесенням основної уваги архівних установ на визначення документів, які повинні надходити на державне зберігання.
У 1960-і рр. було значно поліпшено якісний склад архівних фондів, відбулися принципові зміни у підходах до проведення експертизи цінності документів та комплектування Державного архівного фонду. Було покінчено з практикою розгляду “відбіркових” списків на документи, що підлягають знищенню ?. Головна увага експертно-перевірної комісії стала зосереджуватися на розгляді описів справ постійного зберігання великих установ – джерел комплектування.
Важливим засобом залучення громадськості до покращення діяльності установ було організація громадських оглядів стану діловодства та архівів установ. Проведені архівними установами спільно із зацікавленими відомствами такі огляди сприяли упорядкуванню документів, активізували увагу установ до зберігання документів, в цілому, були “одним з найважливіших засобів управління”. Для підвищення кваліфікації робітників архівів в облдержархіві було створено школу “Діловодство і робота архівів установ, організацій та підприємств”. У Будинку науково-технічної пропаганди діяв постійнодіючий консульпункт з питань діловодства і роботи архівів установ.
У четвертому параграфі розглянуто форми і методи комплектування державних архівів у 1970 – 1980-х рр. Вказано, що 1970-ті рр. були періодом найактивнішого комплектування облдержархіву. В цей час від районних і міських архівів надійшло 364 тис. справ, від обласних установ – 58 тис.
У п’ятому параграфі висвітлено особливості комплектування державних архівів на сучасному етапі ( 1991 – 2000 рр.) Дуже важливим напрямом діяльності державних архівних установ області на межі 1990-х рр. було проведення цільової комплексної експертизи цінності документів, що перебували на держзберіганні, та впровадження вибіркового приймання документів від установ. В умовах фундаментальних змін в нормативно-правовій базі, підвищення вимог до всіх напрямків архівної роботи, все більшого значення набували питання підвищення фахового рівня співробітників держархівів. Із 1996 р. при держархіві області поновили роботу однорічні заочні курси підвищення кваліфікації співробітників районних, міських державних архівних установ.
У розділі 3 “Вирішення проблем доступу до архівної інформації” розглянуто питання фізичного та інтелектуального доступу до архівної інформації. Перший параграф присвячено організації зберігання архівних документів. Наголошено, що пріоритетним завданням архівних установ у перші роки їх діяльності було виявлення, реєстрація і зберігання архівних документів. Виконання головної функції архівів як скарбниці пам’яті прямо залежало від вирішення проблеми фізичного доступу до документів, що передбачало організацію зберігання документів та надання користувачам первинної документої інформаціїю.
Важливе значення для забезпечення збереженості архівних документів мав спеціальний циркуляр НКВС УСРР від 30 червня 1919 р. до всіх губернських і повітових виконкомів. У ньому зверталася увага місцевих органів на те, що архіви урядових установ органів колишнього громадського самоуправління як такі, що мають цінність не тільки для історії, а й полегшують роботу з радянського будівництва, ні в якому разі не підлягають знищенню й повинні зберігатися в недоторканості або направлялися в безпечніші місця та архівосховища. Отже, опіка силових органів щодо забезпечення збереженості документів передусім зумовлювалася політичним аспектом.
З метою забезпечення збереженості документів, кваліфікованого їх відбирання на державне зберігання, окрархіви здійснювали інспектування архівів установ. Для поліпшення цієї роботи Уманський окрвиконком 11 листопада 1925 р. прийняв обов’язкову постанову “Про охорону архівних матеріалів”, яка не тільки визначала завдання та терміни їх виконання державними установами, кооперативними, громадськими організаціями, підприємствами округи, а й окреслювала організаційно-методичні заходи, проведення яких забезпечувало виконання урядових постанов щодо охорони архівів. Аналогічна постанова була прийнята Черкаським окрвиконкомом від 4 грудня 1925 р. “Про охорону та упорядкування архівних матеріалів в установах”, якою запроваджувались умови і чітко визначалися місця їх зберігання, вимоги до осіб, відповідальних за безпосередній їх догляд. Таким чином першому етапу організації зберігання архівних документів (1919 – 1938 рр.) загалом притаманна тенденція до поліпшенням загального стану архівних установ, зумовлена державною підтримкою розвитку архівної справи, виявом якої було забезпечення архівів приміщеннями для зберігання документів. Отже, проблема фізичного доступу до архівних документів певною мірою вирішувалася.
З підпорядкуванням архівних установ НКВС відбулося переведення обласних міських та районних архівів на республіканський бюджет яке значно поліпшило матеріальний стан архівів. Друга світова війна нанесла матеріальній базі архівів істотних збитків: було знищено приміщення, розпорошено і втрачено фонди.
З початку 1950-х рр. питанню зберігання документів почала приділятися серйозніша увага Впродовж повоєнного десятиліття архівні установи Черкащини відновили свою діяльність щодо забезпечення збереженості архівних документів, отримали приміщення для зберігання документів обладнали їх стелажами
Друга половина 1950-х рр. характеризується посиленням уваги керівництва області до проблеми забезпечення збереженості архівних документів поліпшенням фізичного стану документів У 1964 р в облдержархіві було створено ремонтно-профілактичну групу, до обов’язків якої входили заміна обкладинок ремонт аркушів та підшивка розсипу документів
У 1972 р розпочала працювати Централізована зональна лабораторія мікрофільмування яка обслуговувала також Кіровоградський та Херсонський облдержархіви За перші 9 років роботи лабораторією було замікрофільмовано 82 тис од зб. найцінніших документів архіву створено 139 млн. кадрів страхового фонду, а до кінця 2000 р – 304 млн кадрів
У 1977 р було розроблено комплексні плани забезпечення збереженості документів на 1978–1980 рр. та ремонту реставрації підшивки й переплетення документів на 1978–1987 рр які передбачали роботи зі створення оптимальних умов зберігання покращення фізичного стану документів та обліку документів
З 1 квітня 1993 р по 1 грудня 1994 р та з 1 вересня 1995 р по 1 липня 1997 р проводилися огляди забезпечення збереженості та обліку документів НАФ України в архівних відділах райдержадміністрацій і державних міських архівах області, мета яких полягала в створенні до кінця 1994 р у всіх архівних установах області належних умов зберігання документів упорядкування державного обліку документів згідно з нормативними вимогами
Загалом у 1990-х рр. основним завданням роботи архівних установ було всебічне вивчення фактичного стану збереженості документів та здійснення практичних заходів щодо усунення недоліків у їх зберіганні
У параграфі 2 розглянуто шляхи й форми забезпечення інтелектуального доступу до архівних документів. Зазначено, що важливе завдання архівів поспіль із забезпеченням надійного зберігання архівних документів полягає в забезпеченні інтелектуального доступу до інформації, що міститься в них. Виконанню цього завдання сприяють заходи, що забезпечують розкриття складу і змісту інформаційних ресурсів архівів, отримання необхідної інформації через довідковий апарат.
З переходом у березні 1939 р. архівних установ України у відання НКВС УРСР державні історичні архіви підпорядковувалися народному комісару внутрішніх справ УРСР а з 1941 р як філіали Київського облдержархіву – управлінню НКВС Київської області (уточнити) міські і районні архіви – міським і районнім відділам НКВС. Наслідком включення архівів до системи НКВС була жорстка централізація і секретність.
В Черкаському державному історичному архіві облік здійснювався за описами актами ревізій актами приймання-передавання і всього тільки близько 200 фондів (з 2351) було обліковано за картками ЄДАФу. Більшість архівних документів залишалася неописаною до 1937 р не було навіть списку фондів розбирання розсипу було закінчено лише в 1938 р. На 15 лютого
