МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КОСТЮЧЕНКО Тетяна Іванівна
УДК 338.27:631.153
ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ
ПЛАНУВАННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ
АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ РИНКУ
08.06.01 - економіка, організація і управління підприємствами
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Миколаїв – 2004
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Миколаївському державному аграрному університеті
Міністерства аграрної політики України.
Науковий керівник – доктор економічних наук, професор
Куліш Микола Юхимович,
Миколаївський державний аграрний університет,
професор кафедри економіки сільського господарства.
Офіційні опоненти - доктор економічних наук, професор
САХАЦЬКИЙ Микола Павлович,
Одеський державний аграрний університет,
професор кафедри менеджменту і маркетингу;
- кандидат економічних наук
КОНОВАЛОВ Іван Васильович,
Інститут аграрної економіки УААН,
старший науковий співробітник відділу форм господарювання.
Провідна установа - Рада з вивчення продуктивних сил України НАН України,
відділ дослідження проблем комплексного розвитку і розміщення продуктивних сил, м. Київ.
Захист відбудеться “23” квітня 2004 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 38.806.01 в Миколаївському державному аграрному університеті за адресою: 54010, м. Миколаїв, вул. Паризької комуни, 9, конференцзала.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Миколаївського державного аграрного університету за адресою: м. Миколаїв, вул. Карпенка, 73.
Автореферат розісланий “22” березня 2004 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Клочан В.Ф.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми досліджень. Планування сільського господарства, як і інших сфер матеріального виробництва, є невід’ємною складовою частиною організації будь-якої цілеспрямованої діяльності. На жаль, останнім часом ставлення до планування (на державному рівні, і особливо на рівні підприємств) різко змінилось – від фетишизації до майже повного його відкидання. Абсолютна більшість аграрних підприємств не йде далі складання виробничої програми, не плануються витрати і собівартість продукції, не складаються фінансові плани, не розробляються комерційні розрахункові плани підрозділів. Водночас спостерігається майже повне згортання планово-економічної роботи, пряме руйнування основ цивілізованого ринку.
Загальноекономічні принципи планування розглянуті в працях певної кількості вчених-економістів, серед яких: В.М.Нелеп, М.І.Бухалков, Л.Е.Басовський, М.М.Алєксєєва, М.Т.Пашута, А.М.Ковалевський, С.Ф.Покропивний та ін. Проте слід зазначити, що ціла низка пов’язаних з цією проблемою питань поки що залишається невирішеною.
Реформування аграрного сектору економіки вимагає удосконалення методики розробки планів, що сприятиме зміцненню виробництва та узагальненню досвіду планової роботи сільськогосподарських підприємств та планових органів. Планування має відігравати важливу роль у виході з економічної кризи, стабілізації і розвитку підприємств – головної ланки виробничої сфери.
Все вказане обумовлює актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Тема дослідження входить до плану науково-дослідної роботи кафедр економічного факультету Миколаївського державного аграрного університету з проблеми „Реформування аграрних підприємств і удосконалення економічних відносин в АПК”, яка є складовою підпрограми „Розробити пропозиції по організації ефективного виробництва в господарських формуваннях ринкового типу” Програми Інституту аграрної економіки УААН (номер держреєстрації 0102U000259).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка та обґрунтування наукових і практичних заходів щодо формування ефективної системи планування та прогнозування розвитку аграрних підприємств в умовах ринку.
Багатогранність обраної мети визначила необхідність вирішення наступних завдань:*
дослідити теоретико-методологічні і прикладні аспекти планування та прогнозування розвитку аграрних підприємств (з метою узагальнення та уточнення існуючих поглядів на сутність цих економічних категорій), їх особливості в сільському господарстві, а також необхідність підвищення ролі контролінгу в удосконаленні організації планування та управління підприємством;*
провести аналіз сучасної системи планування діяльності аграрних підприємств та дати оцінку змісту планової роботи в них під кутом її відповідності вимогам ринкової економіки;*
виявити недоліки, які мають нині місце в організації планування і прогнозування, визначити основні фактори, що впливають на ефективність останніх;*
розробити стратегію планування та прогнозування діяльності аграрного підприємства як економічної системи;*
обгрунтувати модель планування розвитку аграрних формувань, засновану на використанні економіко-математичних методів;*
розробити комплекс рекомендацій щодо удосконалення внутрішньогосподарського планування.
Предмет та об’єкт дослідження. Предметом наукового дослідження є теоретико-методологічні і прикладні положення, пов’язані з плануванням і прогнозуванням розвитку аграрних формувань.
Об’єктом дослідження є процес планово-економічної роботи в підприємствах аграрного сектору АПК.
Методи дослідження. Методичною основою дисертаційного дослідження є базові положення економічної теорії (у тому числі діалектичний метод пізнання), наукові розробки українських та зарубіжних вчених з проблем планування і прогнозування розвитку аграрних підприємств.
Інформаційною базою дослідження послужили закони України, укази Президента України, постанови й рішення Кабінету Міністрів України, різні нормативні акти, офіційні документи, статистичні та інші інформаційні матеріали органів державного управління, сільськогосподарських підприємств, наукових та інформаційно-публіцистичних видань, дані соціологічних досліджень, проведених автором у 2000-2002 рр.
В процесі дослідження використовувались різні методи, серед яких: аналіз і синтез – для деталізації об’єкта дослідження, який складається з окремих складових частин; абстрактно-логічний і діалектичний – для узагальнення теоретичних та прикладних засад планування та прогнозування розвитку підприємств аграрної сфери АПК; статистичних групувань – для вивчення і оцінки стану планово-економічної роботи в аграрних підприємствах; соціологічний – для анкетування працівників економічних служб сільськогосподарських підприємств; порівняльний і графічний – для порівняння економічних показників діяльності підприємств по роках; система економіко-математичних моделей – за допомогою яких здійснюється обґрунтування планування і прогнозування розвитку підприємства на всіх його рівнях; монографічний – при висвітленні позицій вчених щодо теоретико-прикладних основ планування та прогнозування, дослідженні існуючої в аграрних формуваннях організації цих процесів, викладенні передового досвіду.
Наукова новизна отриманих результатів визначається такими положеннями:*
науково-обгрунтовано пріоритетні напрямки формування ефективної системи планування розвитку аграрних підприємств, які охоплюють заходи по удосконаленню системи планів і методик їх складання, інформаційного забезпечення, а також підвищення кваліфікаційного рівня спеціалістів, застосування комп’ютерної техніки; *
запропоновано адаптовану до умов ринкового середовища систему планів аграрного підприємства, в основу якої покладено удосконалену схему планування діяльності аграрних формувань, яка забезпечує ритмічність і ефективність виробництва;*
знайшли подальший розвиток основні напрямки щодо покращення інформаційного забезпечення планової діяльності підприємств - через впровадження інформаційно-консультативних структур;*
отримали подальший розвиток методичні підходи до застосування у процесі планування і прогнозування розвитку аграрних підприємств економіко-математичного моделювання, для чого було розроблено схему економіко-математичних моделей, яка передбачає забезпечення комплексності та системності планування і прогнозування діяльності на всіх рівнях господарювання;*
обгрунтовані рекомендації по удосконаленню складу планово-економічних служб аграрних підприємств та визначено посадові обов’язки фахівців з урахуванням вимог ринкової економіки.
Практичне значення одержаних результатів. Пропозиції і рекомендації, що містяться в дисертаційній роботі, створюють вагоме підґрунтя для вдосконалення формування складових системи планування та прогнозування розвитку аграрних підприємств в умовах ринку.
Результати дисертаційного дослідження знайшли практичне використання у сільськогосподарських підприємствах Миколаївської області (довідка №2-340 від 20.02.2004 р.), зокрема, в Баштанському районі (довідка №22/01-23 від 30.01.2004 р.). Серед них - СТОВ „Інгульське” (довідка №5 від 29.01.2004 р.), для якого вирішено (за допомогою ЕОМ) ряд економіко-математичних задач (щодо оптимізації його виробничо-галузевої структури, по оптимізації використання кормів і добового раціону годівлі худоби), складена технологічна карта вирощування озимої пшениці, визначений склад планово-економічної служби, запропонована нами система комерційного розрахунку та ін. Ряд положень дисертації щодо удосконалення планування в аграрних формуваннях використовуються в навчальному процесі Миколаївського державного аграрного університету для студентів економічних, агрономічних, зоотехнічних спеціальностей та слухачів факультету післядипломної освіти.
Особистий внесок здобувача. Основні наукові результати, що викладені в дисертаційній роботі, отримані автором особисто. Сукупний внесок в досліджувану проблему полягає в обґрунтуванні та вдосконаленні методичних засад планування діяльності підприємств. Основні результати досліджень автора опубліковані в 7 наукових працях у фахових виданнях, з яких 6 – самостійні. Стаття, що видана у співавторстві, у дисертації використана лише у частині, яка належить особисто автору.
Апробація результатів дослідження. Основні результати досліджень, висновки і рекомендації, що включені до дисертації, доповідались і обговорювались на наступних науково-практичних конференціях: регіональних - „Соціально-економічні проблеми природокористування та екології” (МДАА, м. Миколаїв, 10-12 жовтня 2001р.) і „Реформування аграрного сектору: проблеми теорії і практики півдня України” (МДАА, м. Миколаїв, 23-25 квітня 2002р.); на міжнародній науково-практичній конференції „Реформування сільського господарства: підсумки, проблеми, перспективи” (МДАА, м. Миколаїв, 29-30 листопада 2001р.); на ІІ Міжнародній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених „Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління” (НТУУ „КПІ”, м. Київ, 9-12 квітня 2003р.).
Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 7 наукових робіт у фахових виданнях, загальним обсягом 2,5 друк. арк.
Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 156 сторінках комп’ютерного тексту і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (з 165 назв) та 17 додатків. Вона містить 21 таблицю і 21 рисунок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У першому розділі – „Теоретичні і методологічні основи планування та прогнозування розвитку аграрних підприємств” – висвітлено сутність та об’єктивну необхідність планування і прогнозування господарської діяльності підприємств, принципи та особливості планування розвитку сільськогосподарських формувань, підвищення ролі контролінгу в удосконаленні системи планування та управлінні підприємством в умовах ринку.
В різні соціально-економічні періоди термін „планування” тлумачився неоднозначно, однак його економічна сутність була практично незмінною і полягала у визначенні майбутнього, бажаного стану об’єкту управління, встановленні шляхів досягнення поставленої мети, впорядкуванні (у часі) зусиль окремих осіб та груп виконавців бізнес-проектів, а також ресурсів, залучених для їх впровадження.
В останній період ставлення до планування в аграрній сфері АПК на жаль різко погіршилось. У результаті в значній частині підприємств стан справ з плануванням знаходиться нині на незадовільному рівні: нерідко воно є занадто спрощеним, а іноді і зовсім відсутнім.
Існуючі системи планування різняться між собою, але спільними для всіх них є методологія планування та сукупність вимог до побудови планів. Удосконалення методології планування передбачає підвищення професійного рівня спеціалістів, які б здійснювали методичне керівництво розробки форм планової документації. В господарствах доцільно створювати автоматизоване робоче місце (АРМ) економіста, оснащене комп’ютером і відповідними програмами (з виходом до Internet), що значно полегшить планування діяльності сільськогосподарських підприємств.
В умовах реформування аграрного сектору України перед підприємствами постають нові проблеми, зміст яких істотно відрізняється від господарської ситуації минулого. В сучасній українській економіці центральною ланкою будь-якої системи управління підприємствами та їх підрозділами має стати планування.
Необхідність швидкого ефективного вирішення різноманітних за структурою та змістом економічних проблем вимагає удосконалення планування як системи, яка відповідатиме сучасним умовам господарювання підприємств. До важливих напрямків підвищення якості планування в сучасних ринкових умовах насамперед відносяться: удосконалення інформаційного забезпечення, методології, системи планів, підвищення кваліфікаційного рівня спеціалістів, застосування комп’ютерної техніки, впровадження ефективних елементів контролінгу.
Новим економічним умовам в найбільшій мірі відповідає індикативне планування. На зміну традиційному перспективному плануванню має прийти стратегічне, зорієнтоване на довгострокову перспективу, яке визначає основні напрями розвитку об’єкта господарювання. Сучасна система планування діяльності будь-якого аграрного підприємства має включати в себе цілу низку підсистем (рис.1).
Рис.1. Система планування підприємства
При розробці і удосконаленні системи планів необхідно враховувати галузеві особливості діяльності підприємства, форми власності та управління. Планування в сучасних умовах повинно базуватись на наступних шести основних принципах: необхідність, єдність, безперервність, гнучкість, точність, участь. Особливу увагу при цьому доцільно звернути на такий вид стратегічного планування, як бізнес-план, завдяки якому можна суттєво підняти рівень планової роботи на підприємстві – за допомогою сучасної технічної бази, інтелектуальної праці, комп’ютеризації, раціонального використання накопиченого досвіду планування та організації виробництва.
Важливим елементом ефективної організації планування є його належне інформаційне забезпечення, яке в сучасних умовах майже відсутнє, тоді як інтенсивний розвиток галузей неможливий без використання спеціалістами на практиці широкого спектру інформації. Остання має бути повною, достовірною, надійною, доступною за формою і змістом, своєчасною, корисною і конкретною. На всіх рівнях управління (в тому числі в підприємствах) доцільно створювати спеціальні інформаційні структури, які будуть займатися аналізом і узагальненням.
Другий розділ – „Ретроспектива розвитку та сучасний стан планової роботи в аграрних підприємствах регіону” містить оцінку організації планової роботи та її ефективності, аналіз змін в економіці підприємств, плануванні і прогнозуванні їх діяльності.
В Миколаївській області в останні роки здійснено реструктуризацію неефективних сільськогосподарських підприємств, створені нові форми господарювання ринкового типу, сформовано певний приватний сектор. Відбулися значні зрушення у відносинах власності і господарювання, суттєво змінився склад сільськогосподарських товаровиробників.
Як показав аналіз (табл.1), здійснюване в останні роки реформування агропромислового комплексу знайшло певне відображення на виробничих показниках діяльності сільських господарств. Зокрема, за останні три роки (2000-2002 рр.) вдалося досягти та закріпити позитивні зрушення, надбані в агропромисловому комплексі області. В 2001 році обсяг виробництва валової продукції сільського господарства (в порівняльних цінах 2000 року) проти 2000 року по всіх категоріях господарств зріс з 1466,2 до 2132,6 млн.грн. (тобто на 45,5%). В 2002 ж році порівняно з 2001 роком він, на жаль, скоротився на 89,1 млн.грн. (або на 4,2%), в тому числі в сільськогосподарських підприємствах – на 150,1 млн.грн. (на 11,6%), а в господарствах населення – на 61,0 млн.грн. (на 7,3%). Найбільшу питому вагу у структурі валової продукції рослинництва як в сільськогосподарських підприємствах, так і в господарствах населення займають зернові та зернобобові культури.
Характерною ознакою розвитку сільськогосподарських підприємств в 2002 р. проти попереднього року стало уповільнення темпів виробництва та зниження ефективності їх роботи. За підсумками вказаного року 274 сільськогосподарських підприємства області (67,0%) закінчили минулий рік з прибутком, а 135 господарств отримали від’ємний фінансовий результат. Зокрема за цей проміжок часу частка прибуткових господарств зменшилась на 29,7%, рівень рентабельності загальної діяльності підприємств зменшився на 10,6 в.п., а загальна сума прибутку – на 66879 тис.грн. Причому, ця закономірність є характерною майже для всіх адміністративних районів області.
Таблиця 1
Склад валової продукції сільського господарства Миколаївської області
(у порівняльних цінах 2000 року), млн.грн.
Показники | 1990р. | 2000р. | 2001р. | 2002р. | 2002 рік у % до
1990 р. | 2001 р.
Всі категорії господарств
Валова продукція, всього | 3576,1 | 1466,2 | 2132,6 | 2043,5 | 57,1 | 95,8
у тому числі:
рослинництва | 1923,5 | 881,5 | 1590,8 | 1458,9 | 75,8 | 91,7
тваринництва | 1652,6 | 584,7 | 541,8 | 584,6 | 35,4 | 107,9
Сільськогосподарські підприємства
Валова продукція, всього | 2799,8 | 787,5 | 1295,8 | 1145,7 | 40,9 | 88,4
у тому числі:
рослинництва | 1703,5 | 656,0 | 1165,9 | 1010,2 | 59,3 | 86,6
тваринництва | 1096,3 | 131,5 | 129,9 | 135,5 | 12,4 | 104,3
Господарства населення
Валова продукція, всього | 776,3 | 678,7 | 836,8 | 897,8 | 115,7 | 107,3
у тому числі:
рослинництва | 220,0 | 225,5 | 424,9 | 448,7 | 204,0 | 105,6
тваринництва | 556,3 | 453,2 | 411,9 | 449,1 | 80,7 | 109,0
Однією з основних причин низької ефективності виробництва в сучасних умовах є суттєве послаблення планово-економічної роботи в сільськогосподарських підприємствах. Повільно здійснюється перехід до маркетингової концепції розвитку, неусвідомлена провідна роль планування та економічного аналізу в управлінні підприємствами. Аналіз розподілу аграрних підприємств Миколаївської області, за наявністю планово-економічних або фінансово-планових служб свідчить, що більшість (59,9%) господарств має планово-економічну службу. Проте конкретна частина формувань з такою службою на підприємствах різних форм господарювання є неоднаковою – від 74,7% в акціонерних товариствах і 64,2% – у виробничих кооперативах до 28,6% у селянських (фермерських) господарствах. Досить різною є і наявність фінансово-планових служб в аграрних підприємствах різних форм господарювання. За повної відсутності економістів найгірший стан – в селянських (фермерських) господарствах, а найкращий – в акціонерних товариствах.
Зниження рівня якості планово-економічної роботи значною мірою відбувається за рахунок послаблення уваги до неї. Більшість аграрних підприємств не йдуть далі складання виробничої програми, не планують витрати і собівартість продукції, не складають фінансовий план, не розробляють плани підрозділів.
Керівники і спеціалісти підприємств різних форм власності мають відповідати вимогам розвитку ринкової економіки. Між тим, як показали проведені нами дослідження по аграрних підприємствах Баштанського району, в них переважають спеціалісти віком старше 40 років, що не володіють знаннями з менеджменту і маркетингу, підприємництва і агробізнесу, комп’ютерних технологій. Все це зумовлює необхідність їх перепідготовки.
Проведене нами опитування керівників господарств Баштанського району, результати якого наведені в табл.2, виявило, що більшість з них недооцінює необхідність належної планової роботи.
Таблиця 2
Результати анкетування керівників сільськогосподарських підприємств Баштанського району Миколаївської області (проведеного в січні 2003 р.)
Запитання | Розподіл відповідей
за їх варіантами, %
так | ні | в окремих випадках
Чи обрана підприємством стратегія діяльності? | 28 | 51 | 21
Чи застосовується планування в управлінні підприємством? | 21 | 63 | 16
Чи вважаєте Ви за необхідне: | 62 | 11 | 27
а) планово-економічну роботу взагалі
б) здійснювати прогнозування доходності товарної продукції | 72 | 28–
в) мати інформацію про ситуацію на ринку сільськогосподарської продукції | 57 | 18 | 25
г) мати власну збутову мережу | 79 | 9 | 12
Які види планів Ви визнаєте за необхідні:
а) оперативні плани | 27––
б) річні | 59––
в) довгострокові | 14––
Чи застосовуєте Ви бізнес-планування? | 36 | 51 | 13
Чи коректуєте Ви свої плани з урахуванням умов року? | 6 | 79 | 15
З функціональних планів вони на перше місце (по важливості) ставлять фінансові плани, які нерідко обмежуються простим калькулюванням витрат та доходів.
На другому місці знаходиться план виробництва, доцільність якого визначена 38% опитаних, на третьому – план матеріальних ресурсів (18%) і на останньому – план маркетингу. Що стосується набору планів, то значна частина аграрних підприємств, на жаль, обмежується складанням лише річних (59%) та оперативних (27%) планів. Довгострокове ж планування застосовується лише в 14% господарств, однак воно частіше за все пов’язано зі складанням бізнес-планів для отримання кредитів банку.
Основними плановими документами, що складаються нині аграрними підприємствами, є традиційні річні плани із застосуванням застарілих методів планування. Поступовий (протягом 2001-2003 років) перехід на складання річних бізнес-планів майже не дав позитивних змін. І це не випадково, бо він практично є тим же самим (за виключенням лише деяких моментів) річним планом економічного і соціального розвитку сільськогосподарського підприємства, який відображає програму виробничо-фінансової діяльності.
У третьому розділі – „Основні напрямки удосконалення системи планування і прогнозування діяльності підприємств” найбільшу увагу приділено стратегії планування та прогнозування діяльності аграрного підприємства як економічної системи, шляхам покращення планування розвитку аграрних формувань на основі економіко-математичного моделювання, а також удосконаленню внутрішньогосподарського планування.
Для забезпечення належної ефективності планування керівники господарств і працівники його планово-економічних служб покликані подбати про розробку бізнес-планів і оперативних планів та формувати необхідну для цього власну нормативну базу. Основою визначення планових показників можуть виступати нормативні, а не фактично досягнуті їх рівні.
Аграрному сектору АПК необхідні кваліфіковані спеціалісти, які мають глибокі знання в ринковій економіці, техніці і технології аграрного виробництва, володіють основами підприємництва, сучасними методами планування з використанням комп’ютерної техніки, вміють виявляти потреби та можливості свого підприємства і розробляти найбільш раціональну стратегію його подальшого розвитку. Певним гальмом у підвищенні рівня планування є відсутність у більшості господарств належного набору комп’ютерної техніки. Враховуючи це, великі підприємства повинні придбати сучасну оргтехніку, для невеликих же (наприклад, фермерських) господарств (що відчувають нестачу відповідних сум коштів) є сенс у залученні сторонніх послуг.
В сільськогосподарському виробництві необхідно створити належну інформаційну систему, бо існуючий рівень її є досить низьким. Потрібні сучасні банки даних, відповідні комп’ютерні інформаційні системи. Для надання господарствам допомоги в прийнятті господарських та управлінських рішень, освітніх та інформаційних послуг при районних управліннях сільського господарства доцільно створити інформаційно-консультативні центри. До складу кожного з них доцільно включити трьох працівників: головного консультанта, консультанта-організатора, консультанта з інформаційного забезпечення. Вказані центри в своєму розпорядженні повинні мати необхідну комп’ютерну техніку і засоби електронного зв’язку, відповідне технічне устаткування та комплекс програм.
Слід переглянути і підходи до формування планово-економічних служб аграрних підприємств, що покликані вирішувати не тільки поточні, а і перспективні проблеми. Їх склад повинен встановлюватись з урахуванням особливостей господарства (ступеня його забезпеченості економістами, рівня їх освіти, фінансового стану тощо). За нашими дослідженнями, планово-економічна служба, наприклад, СТОВ „Інгульське” Баштанського району повинна включати 4-х висококваліфікованих спеціалістів: головного економіста, економіста по рослинництву, економіста по тваринництву і маркетолога (останній надає консультативні, інші сервісні послуги економічного характеру працівникам підрозділів господарства, координує плани підприємства і систему його звітності, визначає найбільш вигідні канали продажу продукції).
Планово-економічна служба покликана здійснювати детальний аналіз роботи підприємства, забезпечувати його керівника оперативною інформацією, періодично складати розгорнуті аналітичні звіти, прогнозувати показники фінансового стану підприємства, проводити економічну експертизу управлінських рішень.
Для досягнення належної ефективності роботи планово-економічних служб їх фахівцям слід забезпечувати відповідний рівень заробітку. В основу визначення розміру останнього доцільно покласти ступінь складності виконуваних функцій, професійні і ділові якості кожного з них, здатність знаходити найбільш правильний для підприємства вихід із складних фінансово-комерційних та інших ситуацій, виробництва і реалізації продукції, підвищення її конкурентоспроможності, зростання прибутковості. Загальний рівень оплати їх праці повинен знаходитись у тісному зв’язку з кінцевими результатами діяльності підприємства.
На увагу заслуговує досвід країн світу, де для визначення обґрунтованої системи стимулювання спеціалістів створюються відокремлені групи, які розробляють механізм винагородження (рівень окладів, бонуси, соцстрахування тощо).
Невеликі господарства, які не мають можливості утримувати спеціаліста по плануванню можуть (хоча б на період часу складання планів) залучати фахівця зі сторони на неповну ставку.
Важливою складовою роботи планово-економічної служби підприємства є обґрунтоване визначення планової собівартості вироблюваної продукції (наданих послуг) та їх прибутковості, рівні яких мають бути пов’язаними з майбутніми прогнозними цінами на виробничі ресурси і робочу силу (фактичні ж їх розміри за минулі роки є мало придатними). Для прогнозування собівартості та доходності одиниці продукції необхідно мати три групи показників ринкової кон’юнктури внутрішнього і зовнішнього ринків: динаміку продаж; ціни на сільськогосподарську продукцію та продовольство; ціни на ресурси, використовувані для виробництва продукції. Причому, ці показники необхідно подавати у трьох варіантах – мінімальному, середньому та максимальному значеннях. Ці ж варіанти слід застосовувати і при плануванні урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби і птиці. Порядок проведення розрахунків планових рівнів собівартості та доходності рослинницької та тваринницької продукції наведений в дисертації.
При плануванні витрат на виробництво, собівартості одиниці продукції (послуг), виручки, прибутку та здійсненні їх контролю є сенс користуватись запропонованою науковцями ІАЕ УААН методикою їх обчислення на системній основі під назвою витратно-ціновий аналіз, початковою складовою якої є фунціонально-технологічна структуризація витрат.
Вихідним плановим документом, що визначає діяльність окремого внутрішньогосподарського рослинницького підрозділу, є технологічна карта. З метою надання допомоги господарствам в цьому питанні нами розроблена модель складання технологічної карти (з використанням ЕОМ) по вирощуванню озимої пшениці, яка дозволяє значно краще організувати весь виробничий процес, підібрати найбільш прийнятні для проведення кожної окремої роботи агрегати, зменшити затрати праці, матеріалів і грошових коштів на їх виконання. Визначені при цьому нормативи прямих затрат на 1 га і 1 ц озимої пшениці, при плановій урожайності 32,33 ц/га для СТОВ „Інгульське” Баштанського району наведені в табл.3. Для того, щоб економісти господарств змогли самостійно скористатися нею, їх робоче місце повинне містити базу даних, яка включає всю необхідну вхідну, проміжну і вихідну інформацію, зміст якої викладений в дисертації.
Таблиця 3
Одержані в результаті вирішення економіко-математичної задачі
щодо складання технологічної карти по вирощуванню озимої пшениці
(планова урожайність 32,33 ц/га) нормативи витрат для СТОВ „Інгульське” Баштанського району
Види витрат | Норматив
на 1 га посіву | на 1 ц зерна
Затрати праці, люд.-год. | 19,3 | 0,5
Матеріально-грошові витрати – всього, грн. | 1290,6 | 33,41
з них:
оплата праці (з нарахуваннями) | 25,37 | 0,66
насіння | 59 | 1,53
добрива - всього | 468,95 | 12,14
в т.ч.
органічні | 0,75 | 0,02
мінеральні | 468,2 | 12,12
засоби захисту рослин | 372,4 | 9,64
амортизація | 89,22 | 2,31
затрати на ремонт | 78 | 2,02
інші прямі затрати | 101,33 | 2,62
затрати минулих років | 96,33 | 2,49
Важлива задача планово-економічної служби на внутрішньогосподарському рівні – складання бюджетів роботи підрозділів. В рослинництві доцільно розробляти три види бюджетів: продуктовий індивідуальний; продуктовий зведений; заключний (підсумковий), календарний.
Що стосується річного бізнес-плану діяльності аграрного підприємства в цілому, то він повинен розроблятись у відповідності з діючими нині „Методичними рекомендаціями по складанню бізнес-плану розвитку сільського господарства”. При цьому, на наш погляд, зі складу річного бізнес-плану господарств, які не отримують кредити банків, необхідно виключити таблиці 9.8, 9.9, 9.10, 10.3, 10.4, 10.5.
Бізнес-плани повинні розроблятись не тільки по підприємству в цілому, а й по його підрозділах. При їх складанні, на наш погляд, доцільно було б застосовувати розроблений науковцями ВНІЕУСХ (м.Москва) „Бізнес-плані госпрозрахункового підрозділу”, який включає 9 розділів (тоді як використовувані нині господарствами виробничі програми складаються: в рослинницьких формуваннях – з 5, а в тваринницьких – з 3 розділів), що сприятиме більш повному охопленню основних показників діяльності внутрішньогосподарських формувань.
У більшості країн світу допомогу господарствам (за їх замовленням) у розробці прогнозів та річних планів надають різноманітні аналітичні центри. Такі центри можна було б створити і в регіоні.
Координуючою ланкою в системі планування та прогнозування повинна стати держава. Потрібні типові проектні документи (які господарствами адаптуються до місцевих умов) та відповідні регіональні системи, цільова перепідготовка спеціалістів, відповідне консультативне обслуговування підприємств.
Використання комп’ютерних технологій в процесі планування повинно базуватися на пакетах прикладних програм – як типових (Microsoft Word – для обробки текстової інформації, Microsoft Excel – для обробки табличної інформації), так і багатьох інших.
З метою визначення стратегії аграрної діяльності СТОВ „Інгульське” Баштанського району нами було вирішено три наступні економіко-математичні задачі:
1) щодо оптимізації його виробничо-галузевої структури, яка вирішувалась за трьома варіантами: на максимум прибутку та грошової виручки, мінімум витрат. За всіма ними найбільш ефективними є: в рослинництві – вирощування озимих та ярих зернових, а також соняшнику; в тваринництві – молочне скотарство. Як видно з табл. 4, найкращим з них є план визначений за критерієм максимізації прибутку, який забезпечує збільшення (в порівнянні з фактичними даними 2002 р.) прибутку з 225,0 до 389,5 тис.грн., тобто на 164,5 тис.грн. (або в 1,7 раза). Рівень рентабельності при цьому зростатиме з 8,6 до 21,6 %%;
Таблиця 4
Посівні площі, поголів’я худоби та основні показники економічної ефективності СТОВ „Інгульське” Баштанського району Миколаївської області
Показники та культури | Фактично
за 2002 рік | Одержані за результатами вирішення економіко-математичних задач на
максимум прибутку | максимум грошової виручки | мінімум витрат
Загальна посівна площа, га | 3995 | 3995 | 3995 | 3995
Поголів’я худоби, гол.: *
корів | 280 | 280 | 280 | 280*
молодняку великої рогатої худоби | 524 | 524 | 524 | 524*
свиней | 357 | 357 | 374 | 357
Припадає на 1 га посівів, грн. *
вартості товарної продукції | 708,9 | 548,2 | 557,4 | 537,1*
прибутку | 56,3 | 97,5 | 91,7 | 91,6
Рівень рентабельності, % | 8,63 | 21,63 | 19,68 | 20,56
2) по оптимізації використання кормів, що дозволяє досягти найбільш ефективного розподілу кормів між великою рогатою худобою (по її групах) та свинями. Основні результати її вирішення наведені в табл. 5. У результаті вирішення цієї моделі були одержані оптимальні обсяги витрат кожного виду кормів по вказаних вище групах тварин окремо. Водночас визначені можливості продажу (на сторону) зерновідходів і комбікормів (які виробляються у власному цеху);
Таблиця 5
Оптимальний розподіл кормів між групами тварин
в СТОВ „Інгульське” Баштанського району Миколаївської області,
одержані за результатами вирішення економіко-математичної задачі
Показники
та види кормів | Корови | ВРХ на
вирощуванні | Свині | Разом
Кількість кормів, ц: *
сіно | 2198,0 | 1002,0– | 3200,0*
солома | 746,1–– | 746,1*
сінаж | 23931,5 | 25968,5– | 49890,0*
силос | 7158,0–– | 71580,0*
коренеплоди | 2798,0 | 668,0 | 3124,0 | 6590,0*
зерновідходи | 852,4 | 412,5 | 1417,7 | 2682,6*
комбікорм | 168,0 | 66,8 | 357,0 | 591,8
Вартість, тис. грн. | 245, 87
3) щодо оптимізації добового раціону годівлі корів (яка наведена в дисертації).
Одержані при вирішенні вказаних економіко-математичних задач результати є достатньо обґрунтованими, їх впровадження в практику забезпечить одержання суттєвого економічного ефекту.
Економічні відносини між структурними підрозділами в нових умовах господарювання мусять будуватися на основі взаємної зацікавленості і відповідальності сторін за кінцеві результати виробництва. Невід’ємною умовою досягнення цього є застосування комерційного розрахунку, без якого нині неможливо налагодити ефективне господарювання. Найбільш прийнятною при цьому є модель, за якою первинні колективи наділяються юридичними правами, мають власні розрахункові рахунки в банку, здійснюють діяльність на основі своїх внутрішніх уставів, а їх відносини між собою будуються у відповідності з договорами, а також підприємством.
Основними задачами внутрішньогосподарського механізму діяльності підприємства є наступні: підвищення оперативно-господарської самостійності підрозділів підприємства та їх відповідальності за результати діяльності; ефективна координація суспільної виробничо-господарської діяльності всіх підрозділів підприємства; посилення матеріальної зацікавленості підрозділів і робітників підприємства в кінцевих результатах праці; створення належного механізму майнових і земельних відносин між робітниками підприємства і його власниками.
Запропонована нами система комерційного розрахунку прийнята до впровадження в господарствах Баштанського району Миколаївської області. Серед них СТОВ „Інгульське”, де ця система вже впроваджується з 2002 р. Це дозволило йому вийти з кризового стану і помітно підвищити ефективність свого функціонування.
В ринкових умовах є сенс формувати в складі підприємства так звані центри прибутку – внутрішньогосподарські підрозділи, які відповідають не тільки за собівартість продукції, а і за розмір прибутку від її реалізації.
У регулюванні внутрішньогосподарських відносин на увагу заслуговує так званий „Господарський договір про спільну діяльність”, зміст якого наведений в роботі.
ВИСНОВКИ
1. Економічна сутність планування полягає у визначенні майбутнього, бажаного стану об’єкту управління, визначенні шляхів досягнення поставленої мети, впорядкуванні зусиль окремих осіб та груп виконавців бізнес-проектів, а також ресурсів, залучених для їх впровадження. Існуючі системи планування різняться між собою, але спільними для всіх них є методологія планування та сукупність вимог до побудови планів.
2. Необхідність ефективного вирішення різноманітних за структурою та змістом економічних проблем вимагає удосконалення планування як системи. Новим економічним умовам в найбільшій мірі відповідає індикативне планування. На зміну традиційному перспективному плануванню має прийти стратегічне. Особливу увагу при цьому доцільно звернути на такий його вид, як бізнес-планування. Важливими елементами ефективної організації планування є його належне інформаційне забезпечення і організація контролінгу, які в сучасних умовах майже відсутні.
3. Однією з основних причин низької ефективності аграрного виробництва в сучасних умовах є суттєве послаблення планово-економічної роботи в сільськогосподарських підприємствах. Значна частина підприємств не йде далі складання виробничої програми, не планує витрати і собівартість продукції, не складає фінансовий план, не розробляє плани підрозділів.
59,9% господарств Миколаївської області має планово-економічну службу. Конкретна частина формувань з такою службою на підприємствах різних форм господарювання є неоднаковою – від 74,7% в акціонерних товариствах і 64,2% – у виробничих кооперативах до 28,6% у фермерських господарствах. За повної відсутності економістів найгірший стан – в селянських господарствах, а найкращий – в акціонерних товариствах.
Економісти за своїм рівнем підготовки мають відповідати вимогам ринкової економіки. Між тим, наприклад, в аграрних підприємствах Баштанського району переважають спеціалісти віком старше 40 років, що не володіють знаннями з менеджменту і маркетингу, підприємництва і агробізнесу, комп’ютерних технологій; потребується їх перепідготовка.
4. Опитування керівників господарств Баштанського району виявило, що більшість з них недооцінює необхідність належної планової роботи і віддають перевагу складанням фінансових планів, нерідко обмежуються простим калькулюванням витрат та доходів. На другому місці знаходиться план виробництва продукції, на третьому – план матеріальних ресурсів і на останньому – план маркетингу.
Основними плановими документами, що складаються нині аграрними підприємствами, є традиційні річні плани із застосуванням застарілих методів їх розробки.
5. Певним гальмом у підвищенні рівня планування є відсутність у більшості господарств належного набору комп’ютерної техніки. Враховуючи це, великим підприємствам доцільно придбати всю необхідну оргтехніку, для невеликих (зокрема, фермерських) господарств, що відчувають нестачу відповідних сум коштів, є сенс у залученні сторонніх послуг.
6. Для надання аграрним підприємствам допомоги в прийнятті господарських та управлінських рішень, освітніх та інформаційних послугах при районних управліннях сільського господарства доцільно створити інформаційно-консультативні центри (у складі 3-ох працівників), які повинні мати необхідну комп’ютерну техніку, засоби електронного зв’язку та відповідний комплекс програм.
До складу планово-економічних служб великих господарств доцільно включати висококваліфікованих спеціалістів, в основу визначення розміру заробітків економістів слід покласти ступінь складності виконуваних функцій, професійні і ділові якості, здатність кожного з них знаходити найбільш правильний для підприємства вихід із складних фінансово-комерційних та інших ситуацій. Невеликі господарства, які не мають можливості утримувати економіста, на період, пов’язаний зі складанням планів, можуть залучати його зі сторони.
7. При визначенні планової собівартості вироблюваної продукції і наданих послуг та їх прибутковості доцільно виходити з майбутніх (прогнозних, а не фактичних) цін на виробничі ресурси. Враховуючи значну залежність діяльності аграрного підприємства від погодних умов, при плануванні доцільно передбачити три варіанти (мінімальний, середній та максимальний) урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби і птиці.
При плануванні витрат на виробництво, собівартості одиниці продукції (послуг), виручки, прибутку та здійсненні їх контролю є сенс користуватись запропонованою науковцями ІАЕ УААН методикою їх обчислення на системній основі під назвою „витратно-ціновий аналіз”.
З метою надання допомоги господарствам нами розроблена модель складання технологічної карти (з використанням ЕОМ) по вирощуванню озимої пшениці, яка дозволяє значно краще організувати весь виробничий процес, підібрати найбільш прийнятні для проведення кожної окремої роботи агрегати, зменшити затрати праці, матеріалів і грошових коштів на їх виконання. Цю модель можна застосовувати і для інших сільгоспкультур (з внесенням по кожній з них відповідних змін).
8. Річний бізнес-план діяльності аграрного підприємства в цілому повинен розроблятись у відповідності з діючими нині „Методичними рекомендаціями по складанню бізнес-плану розвитку сільського господарства”. При цьому зі складу річного бізнес-плану господарств, які не отримують кредити банків, необхідно виключити таблиці 9.8, 9.9, 9.10, 10.3, 10.4, 10.5.
При складанні бізнес-плану внутрішньогосподарських підрозділів доцільно було б застосовувати розроблений науковцями ВНІЕУСХ (м.Москва) „Бізнес-план госпрозрахункового підрозділу”.
9. З метою визначення стратегії аграрної діяльності СТОВ „Інгульське” Баштанського району нами вирішено три взаємопов’язані одна з одною економіко-математичні задачі: щодо оптимізації його виробничо-галузевої структури (яка вирішувалась за трьома варіантами – на максимуми прибутку та грошової виручки, мінімум витрат); по оптимізації використання кормів; щодо оптимізації добового раціону годівлі корів. Їх впровадження в практику забезпечить одержання помітного економічного ефекту. Тільки оптимізація виробничої структури підприємства збільшить (в порівнянні з фактичними даними 2002 р.) прибуток на 164,5 тис.грн. (або в 1,7 раза), а рівень рентабельності – на 13,0 в.п.
10. Економічні відносини між структурними підрозділами в нових умовах господарювання мусять будуватись на основі взаємної зацікавленості і відповідальності сторін за кінцеві результати виробництва, що досягається в умовах застосування комерційного розрахунку. Запропонована нами система комерційного розрахунку прийнята до впровадження в господарствах Баштанського району, серед яких – СТОВ „Інгульське”, де вона вже використовується з 2002 р. (довідка додається).
У регулюванні внутрішньогосподарських відносин на увагу заслуговує так званий „Господарський договір про спільну діяльність”, зміст якого наведений в дисертації.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Костюченко Т.І Стан планово-економічної роботи в сільськогосподарських підприємствах Миколаївської області // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – 2002. – №6(20). – С. 91-97.
2. Костюченко Т.І. Необхідність бізнес-планування в господарській діяльності підприємств // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – 2001. – №5(14). – С. 162-165.
3. Костюченко Т.І. Необхідність планування за ринкових умов // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – 2001. – №1(10). – С. 16-18.
4. Костюченко Т.І. Оптимізація виробничо-галузевої структури сільськогосподарського підприємства із застосуванням економіко-математичної моделі // Економіка АПК. – 2002, №8 С. 76-81.
5. Костюченко Т.І. Роль планування у вирішенні екологічних проблем сільського господарства України // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – 2001. – №3(12). – С. 286-289.
6. Костюченко Т.І. Оптимізація добового раціона ВРХ в умовах півдня України / Вісник аграрної науки Причорномор’я. – 2003. - №2(22). – С.
